ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Городняк Ірина Василівна

УДК 316.62+316.334.2

Соціально-економічне знання як чинник адаптації населення до ринкових
умов

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології Львівського національного
університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник — доктор соціологічних наук, доцент

Пачковський Юрій Франкович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри
соціології

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, доцент

Чернецький Юрій Олександрович,

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, завідувач
кафедри міжнародної економіки

кандидат соціологічних наук, доцент

Свєженцева Юлія Олександрівна,

Харківський національний університет внутрішніх справ, заступник
начальника науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної
роботи в органах внутрішніх справ

Провідна установа: Одеський національний університет імені
І.І.Мечникова, кафедра соціології, Міністерство освіти і науки України,
м.Одеса

Захист відбудеться “24” березня 2006 року о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.700.06 Харківського національного
університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.
50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного
університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.
50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “15” лютого 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Лапшина В.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Кардинальні зміни в усіх сферах українського
суспільства у зв’язку з переходом до ринкових відносин потребують
особливої уваги щодо вивчення соціального механізму оволодіння людиною
інноваціями, пошуку нею ефективних шляхів взаємодії з
соціально-економічним середовищем. Тож з’ясування суті цього процесу
набуває не лише теоретичного, але й практичного значення.

У сучасному суспільстві внаслідок інтенсивної динамічності життя,
постійних і досить різких змін на всіх рівнях (політичному,
економічному, геополітичному, освітньому та ін.) особливі вимоги
висуваються до здатності людини бути адекватною щодо цих змін. Як
наслідок, необхідність підвищення її адаптаційних можливостей до нових
соціально-економічних умов.

На процес адаптації населення до сучасних соціально-економічних умов
значною мірою впливають знання. Саме знання, поінформованість сприяють
первинній орієнтації та соціальній адаптації населення. Відсутність
таких знань перешкоджає успішній адаптації та погіршує соціальне
самопочуття як у населення загалом, так і на рівні окремої особистості.
Людина, яка володіє та адекватно оперує знаннями в економічній сфері,
має ряд переваг. Уже сьогодні людина з новим економічним мисленням, яка
розуміє зміст економічних категорій, здатна швидко орієнтуватись в
ринкових умовах та долучатися до них.

Знання, а саме соціально-економічні знання, покликані стати необхідним
атрибутом будь-якої доцільної діяльності, передумовою успішної роботи
практично у всіх сферах та галузях господарства, невід’ємною складовою
частиною освітнього рівня сучасної людини. Відповідно, провідна проблема
дисертаційного дослідження полягає у необхідності врахування
соціально-економічних знань населення як чинника, який здатний впливати
на адаптаційний процес за умов ринкових перетворень.

Знання є важливим інструментом, знаряддям і предметом праці. Важливо
сформувати такий комплекс знань, засвоєних і закріплених у людському
інтелекті, уміннях, навичках, який стане основою повноцінного розвитку
особистості як суб’єкта соціальних та економічних перетворень.

Завдяки накопиченню знань, людина здобуває щораз нові можливості долати
кризові ситуації, що склалися між нею та соціальним середовищем. Саме
знання допомагають людині долати нині та в перспективі несприятливі
впливи соціально-економічного середовища. Через це знання законів,
принципів, тенденцій функціонування соціально-економічного середовища
сприяє інтегрованості населення в соціальні системи.

Теоретико-методологічні основи дисертаційного дослідження закладені
соціологією знання, зокрема, представниками неокантіанського підходу
А.Вебером, М.Вебером, А.Шелтінгом, В.Штарком, у працях представників
франкфуртської соціологічної школи (Т.Адорно, Г.Маркузе, Ю.Хабермас,
М.Хоркхаймер) та феноменологічного напряму (П.Бергер, К.Маннгейм,
М.Шелер, А.Шюц та ін.).

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали погляди
П.Бергера, Т.Лукмана, В.Бурлачука, В.Гінецинського, І.Козловської,
М.Наумової, Ю.Чернецького та ін., спрямовані на розкриття змісту
категорії „знання” у соціологічному вимірі.

Теоретико-методологічні основи концепції соціальної адаптації закладені
у працях Е.Еріксона, А.Маслоу, Р.Мертона, Дж.Міда, Т.Парсонса,
К.Роджерса, Е.Фромма, Дж. Хоманса та ін.

У працях Н.Смелзера, П.Сорокіна, Н.Горлача, В.Лагутіна, Ю.Пачковського,
В.Пилипенко, І.Попової, Є.Суїменка, Т.Тишки, О.Улєдова, Л.Хижняк та ін.
основна увага приділена соціоекономічним аспектам дослідження знання та
його впливу на економічну поведінку.

Проблемам адаптації людини до соціального середовища присвячені
дослідження російських вчених Л.Буєвої, А.Георгієвського, Л.Корель,
Е.Маркаряна, Г.Царєгородцева та ін. У вітчизняній соціологічній науці
проблеми адаптації особистості за умов трансформаційного процесу
представлені працями Є.Головахи, О.Донченко, О.Злобіної, І.Кононова,
М.Лукашевича, Н.Паніної, Н.Побєди, А.Ручки, І.Рущенка, В.Тихоновича та
інших дослідників.

Не зважаючи на значний науковий доробок, очевидною є недостатність
досліджень соціально-економічних знань як чинника адаптації населення.
Слід зазначити, що основна частина праць з даної проблеми, присвячена
вивченню знання як категорії педагогіки. Відповідно дослідженням впливу
соціально-економічного знання в системі адаптаційного процесу не
приділено ще достатньо уваги. Варто відзначити й деяку нечіткість у
концептуалізації поняття “соціально-економічне знання”.

Також недостатньо досліджений механізм впливу знань на
соціально-економічну адаптацію населення у суспільстві, що
трансформується. У розрізі даної проблеми увага дослідників значною
мірою зосереджена у площині економічної освіти та просвіти населення.
Натомість, недостатньо розкриті аспекти оволодіння
соціально-економічними знаннями різними віковими категоріями населення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям
дослідження пов’язаний з держбюджетним дослідженням кафедри соціології
Львівського національного університету імені Івана Франка “Регіональна
економічна соціологія” (№ДР 0197U017011), в яких автор є співвиконавцем.

Метою дисертаційного дослідження є уточнення теоретико-методологічних та
прикладних підходів до вивчення соціально-економічного знання, його ролі
та місця в процесі адаптації населення в сучасному суспільстві, що
трансформується.

Відповідно до заданої мети визначені наступні завдання:

дослідити традиції наукового аналізу та інтерпретації категорії
„знання”;

визначити співвідношення категорій „знання” і „соціально-економічне
знання” в соціології;

розкрити соціальний механізм формування соціально-економічного знання в
суспільстві, що трансформується;

з‘ясувати шляхи засвоюваності та інтерналізації соціально-економічного
знання різними віковими групами дорослого населення; на основі
емпіричної інформації дослідити розуміння населенням суті та змісту
соціально-економічних понять та категорій;

провести теоретичний аналіз наявних концепцій щодо соціальної адаптації
та визначити основні чинники, що впливають на адаптаційні можливості
населення на особистісному, поведінковому та соцієтальному рівнях;

визначити регіональні особливості реалізації соціально-економічного
знання в процесі адаптації населення до ринкових умов;

виявити характерні типи особистостей в оволодінні та реальному
використанні соціально-економічних знань.

Об’єктом дослідження є соціально-економічне знання населення віком від
15 до 75 років.

Предметом дослідження – вплив соціально-економічного знання на
особливості процесу адаптації населення до ринкових умов.

Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи становлять наукові
роботи соціологів, філософів, педагогів, психологів, економістів,
основна увага яких зосереджена на теоретичному, методологічному та
емпіричному аналізі необхідності інтеграції знань у сприйнятті та
розумінні реальної життєвої ситуації з позицій системного підходу, що
розглядає й соціальну адаптацію крізь призму чинників мікро- та
макрорівня, які у своєму поєднанні визначають особливості досліджуваного
явища.

Методи дослідження. Основними методами отримання соціальної інформації
стали традиційний аналіз документів, контент-аналіз, стандартизоване
інтерв’ю, анкетування. Застосовувався також вторинний аналіз емпіричних
даних.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали дані проведених автором
соціологічних досліджень: „Економіка та учнівська молодь” (березень —
квітень 2002 року, n=590), „Соціальні аспекти соціально-економічного
знання” (лютий-травень 2004 року, n=600), „Соціально-економічне знання
населення та розвиток приватної ініціативи й підприємництва в Україні”
(березень-квітень 2005 року, n=600).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі на
підставі комплексного аналізу проблеми знання розглянуто сутність та
функції соціально-економічного знання, його роль та значення у процесах
адаптації населення в умовах формування нових економічних відносин з
точки зору інтеграційного підходу як такого, що відкриває нові
перспективи у дослідженні широкого кола соціально-економічних феноменів
у людській життєдіяльності.

Наукова новизна роботи включає наступні положення:

узагальнено та систематизовано наявний досвід в інтерпретації категорії
„знання” у соціологічній, філософській та педагогічній науках;

запропоновано авторський підхід у концептуалізації поняття
„соціально-економічне знання” як соціологічної категорії, що розкриває
взаємовідносини повсякденних уявлень про соціально-економічні відносини
та процеси з результатами діяльності індивіда чи соціальної групи в
певних соціально-економічних умовах;

обґрунтовано соціальний механізм конструювання соціально-економічного
знання на основі аналізу умов їх формування та функціонування, що
опосередковані соціально-психологічною готовністю населення до
сприйняття економічних новацій, а отже нового знання;

визначено особливості впливу соціально-економічного знання на поведінку
та соціально-професійні практики різних вікових груп населення, виходячи
з реальної життєвої ситуації;

обґрунтовано доцільність багаторівневого підходу а аналізі адаптаційних
процесів у контексті соціально-економічного знання, а також окреслено
його місце в системі соціальної адаптації як чинника, що визначає
адаптаційний потенціал людини;

виділено та досліджено на емпіричному рівні типи особистостей щодо
засвоєння та використання соціально-економічних знань. На цій основі
визначено чотири поведінкові типи, які умовно були нами позначені як
„реально-активний (адаптивно-ринковий)”, „потенційно-активний
(умовно-неадаптивний)”, ”вимушено-активний (пристосовницько-адаптивний)”
та „потенційно-пасивний (консервативно-стабільний) типи особистостей.

Практичне значення одержаних результатів: запропонований у роботі
концептуальний підхід до вивчення соціально-економічного знання може
слугувати підґрунтям дослідження інших видів знання; розроблено
методичні рекомендації щодо оволодіння та поглиблення
соціально-економічних знань населенням; теоретико-методологічні підходи
та висновки можуть бути використані управліннями та відділеннями освіти
на різних рівнях при розробці молодіжних програм за різними напрямами
(соціальна адаптація, освітні пріоритети тощо), а також в службах
зайнятості населення; матеріали дисертації можуть бути задіяні у
навчальному процесі для розробки та при викладанні курсів „Економічна
соціологія”, „Соціологія освіти” “Соціологія бізнесу та маркетингових
досліджень” у вищих навчальних закладах та в середніх школах з предмету
„Основи економічних знань”.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення
дисертації були викладені на Міжнародних студентсько-аспірантських
наукових конференціях „Україна ХХІ ст.: формування економічної системи”,
„Актуальні проблеми формування економічної системи України”, „Економіка
пострадянських країн: стан та перспективи розвитку”, „Соціологія:
минуле, сьогодення, майбутнє”, „Економіка посткомуністичних країн в
умовах глобалізації”, „Інтеграція країн з перехідною економікою у
світовий економічний простір: стан і перспективи” (Львів, 2001, 2002,
2003, 2004, 2005); Науково-практичній конференції „Українське
державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (Львів, 2001);
П’ятнадцятій та шістнадцятій науковій сесії наукового товариства ім.
Шевченка (Львів, 2004, 2005); Міжнародних науково-практичних
конференціях „Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні
технології” (Дніпропетровськ, 2002); “Харківські соціологічні читання”
(Харків, 2004); „Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир,
2005), “Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів,
2005); „Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, 2005).

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів,
висновків і списку використаних джерел (167 найменувань), двох додатків.
Загальний обсяг дисертації складає 181 с. В основному змісті дисертації
подано 27 таблиць і 1 рисунок, що займають 16 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано її зв’язок з науковими
планами, визначено мету і завдання роботи, аргументовано наукову новизну
одержаних результатів та їх практичне значення, наведено відомості про
публікації та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи дослідження
соціально-економічного знання” розглянуто сутність знання, з’ясовано
концептуальні засади його дослідження, проаналізовано особливості
інтегрального підходу до визначення соціально-економічного знання,
обґрунтовано соціальний механізм формування та функціонування
соціально-економічного знання у суспільстві, що трансформується.

У найзагальнішому вигляді знання можна визначити як правильне
відображення у свідомості людини явищ матеріального та духовного світу,
зокрема й багатоманітних явищ суспільного життя. Знання містяться не
тільки у наукових відомостях, а й у моральних, правових, філософських
уявленнях. Сукупність усіх знань індивіда – це його індивідуальна
теоретична модель оточуючого світу, тому важливо, щоб вони утворювали
цілісну систему теорій, понять, фактів. Знання не завжди є інформацією.
Інформацією можуть стати лише нові знання, які мають елемент
несподіваності, причому ті з них, які можуть бути корисними в контексті
поставленої мети. Інформація передбачає зміну знань, розширення уявлень
спостерігача відносно мети та шляхів її досягнення.

Відповідно у роботі розглянуто особливості розуміння категорії „знання”
з різних точок зору, зокрема філософією, педагогікою, психологією,
наукознавством та теорією інформації. При вивченні основних видів знань,
особлива увага зосереджується на аналізі буденного (донаукового) та
наукового знання. Буденне знання пов’язане з життєвим досвідом окремого
індивіда, засноване на повсякденному досвіді. Наукове знання – є
системою знань про закони природи, суспільства, мислення. Знання набуває
статус наукового, якщо воно включене в систему обґрунтувань.

Знання виконує три основних функції: онтологічну, орієнтаційну,
оціночну. Онтологічна функція забезпечує уявлення про оточуючий світ;
орієнтаційна функція вказує напрям та спосіб здійснення цілеспрямованої
діяльності; оціночна функція реалізує норми відношень та визначає
систему ідеалів в суспільстві.

У даному розділі розглянуто соціологічне розуміння знання в межах
соціології знання, як напряму, який аналізує залежність знання (типів
світогляду, ідеологій, ідей, категорій тощо) від соціальних чинників
(суспільства в цілому, класів, інституцій, соціальних відносин).
Виходячи з наявних інтерпретацій знання, проаналізовано основні напрями
соціології знання, що склалися у ХХ ст. (неокантіанський підхід,
франкфуртська школа, феноменологічний напрям).

Неокантіанський підхід розглядає залежність знання (соціального
пізнання) від ціннісних орієнтацій, структура яких ототожнюється з
певними соціальними групами чи типами суспільств.

Франкфуртська школа констатує, що знання включене в соціальне ціле і
визначається ним. При цьому представники цієї школи відкидають
можливість об’єктивного пізнання соціальних явищ, оскільки соціальний
світ є лише результатом суб’єктивної людської діяльності.

Феноменологічний напрям виходить з ідеї Е.Гуссерля про конструювання
свідомістю соціальної реальності. Існування різних видів соціальної
реальності ставиться в залежність від їх визнання соціальними групами.
Стверджується кореляція між соціальною групою і певним видом соціальної
реальності. Увага представників феноменологічного напряму зосереджена
головним чином на інтерпретації взаємозв’язків і взаємовпливів між
фактами соціального життя і життя культурного, духовного – цінностями,
ідеями, соціальними почуттями тощо. Принципова відмінність між
різновидами знання та їх функціональною приналежністю полягає, на думку
М.Шелера, в тому, що за своїми джерелами й кінцевим призначенням знання
є позитивне, перш за все, розвитком певних інстинктів людини. Іншими
словами, знання виконує адаптивну функцію. Феноменологи особливу увагу
приділяють вивченню повсякденного, а не теоретичного знання.

Важливою компонентою знання в сучасних умовах є його
соціально-економічна складова. До основних методологічних проблем
виникнення соціально-економічного знання автор відносить обґрунтування
об’єктивної основи для інтеграції та диференціації різних видів знання.
Поняття “інтеграції” вживається для характеристики процесів
взаємозв’язку та взаємопроникнення раніше розрізнених елементів даної
сукупності. Метою інтеграції є утворення цілісної системи для отримання
нових знань. Автор відзначає доцільність визначення суті
соціально-економічного знання з позицій інтегративного підходу, що дає
змогу вивчати не лише економічне знання, але й його позаекономічні
складові. Такий підхід передбачає з’ясування природи та специфіки
соціально-економічного знання не лише в економічній сфері, а з
урахуванням його суспільної природи.

На думку автора, соціально-економічне знання – це система світоглядних
уявлень, якими керується індивід або соціальна група людей у своїх
повсякденних економічних діях, тим самим визначаючи їхню економічну
поведінку, відносини в економічній сфері. Соціально-економічне знання
виникає в процесі інтеграції соціального та економічного знання, воно
ґрунтується на інформації про соціально-економічне середовище,
результаті та досвіді економічного господарювання і
соціально-комунікативних діях, спрямованих на раціональне використання
наявних ресурсів.

Рис. Соціальний механізм формування і функціонування
соціально-економічного знання

практичній площині життєдіяльності індивіда, соціальних груп,
суспільства в цілому.

Проміжною, з’єднуючою ланкою між виділеними контурами регулювання
соціально-економічного знання у запропонованому соціальному механізмі є
соціально-психологічна готовність населення сприймати, а отже
толерувати, це знання. Присутність даного чинника є свідченням
неоднозначності трансформаційного процесу, його залежності від
суспільних настроїв, оцінок, стереотипів.

У другому розділі „Соціально-економічне знання в контексті
трансформаційного процесу” проаналізовано місце і значення
соціально-економічного знання в нових економічних умовах, розглянуто
його емпіричні рівні аналізу та особливості реалізації.

На підставі проведених емпіричних досліджень констатовано, що
соціально-економічне знання є важливим аспектом життєдіяльності
населення в сучасних умовах. З’ясовано, що на рівні масової свідомості
соціально-економічне знання пов’язується здебільшого з інтелектуальним
розвитком, що дає змогу його інтерпретувати як таке, що акумулює
фаховість, професійність й потребує спеціального освітнього підґрунтя.
Меншою мірою соціально-економічне знання ототожнюється з культурою,
умовами формування світогляду. Основними джерелами здобуття
соціально-економічних знань для населення є, передусім, засоби масової
інформації, далі — відповідна освіта, навчання, тренінг-програми,
професійна діяльність.

Важливим аспектом соціального самопочуття в ринкових умовах є оцінка
населенням власних соціально-економічних знань. Практично половина
опитаних (49,3%) відзначає, що їх соціально-економічні знання є
неадекватними, тобто не відповідають сучасним економічним умовам і, як
наслідок, потребують спеціальної підготовки.

ae

? 4

6

:

< b ¦ ae $ dh]„µy^„¦ya$ $ ae R ? 4 …w ????? ????? ??????ономічних нововведень за шкалою: “1” – рівень достатній; “0,7” – достатній, потребує вдосконалення; “0,4” – недостатній; “0,2” – тільки вчуся. Найвищим є індекс рівня соціально-економічних знань населення для цілей повсякденного спілкування (0,81), що свідчить про достатність наявних знань у повсякденних комунікативних практиках. Індекс рівня соціально-економічних знань населення у професійній діяльності є дещо нижчим (0,71) й теж вказує на їх достатність, але таку, що потребує вдосконалення. Індекс соціально-економічних знань у сприйнятті економічних нововведень виявився найнижчим (0,61) з-поміж зазначених вище. Достатнім свій рівень соціально-економічних знань для власної професійної діяльності розцінюють більшою мірою опитані віком 50-59 років (47,7%). Респонденти віком 20-29 років (39,9%) більшою мірою схиляються до вдосконалення своїх соціально-економічних знань, а опитані віком 15-19 років (29,4%) здебільшого зазначають, що їх рівень знань є недостатнім. Підґрунтям соціально-економічних знань населення є розуміння ним економічних категорій, що репрезентують собою логічні поняття та вирази, які фіксують головне, суттєве, характерне в реальних відносинах економічного життя суспільства. Відповідно проаналізовано оцінку населенням економічних категорій, відібраних за допомогою контент-аналізу рейтингової регіональної преси, на трьох рівнях: “знаю”, “розумію”, “використовую”. З’ясувалося, що сприйняття економічних категорій масовою свідомістю є досить неоднозначним. З одного боку, у масовій свідомості населення акумульовано достатньо знань з економічної термінології, з іншого боку, не завжди вона використовується у повному обсягу в реальній життєдіяльності. Особливо це стосується специфічних економічних категорій, які є вузькопрофільними, тобто такими, що потребують спеціальних знань для їх розуміння та використання. Таким чином, зафіксовано суттєві розбіжності в оперуванні економічними категоріями та поняттями при переході від рівня “знаю” до рівня “використовую”. Окрім того, за результатами досліджень встановлено, що найбільше населення сьогодні потребує рекомендацій як вижити в умовах сучасної економіки, порад щодо адаптації до вимог сучасного ринку праці та інформації про законодавчі основи економічної діяльності. У третьому розділі „Соціально-економічне знання та адаптаційні можливості населення” розглянуто суть та зміст соціальної адаптації, проаналізовано її основні умови та чинники щодо порушуваної проблеми. Соціальна адаптація – вид взаємодії окремої особи чи соціальної спільності із середовищем, у процесі якої погоджуються вимоги та очікування її учасників. Це також результат процесу їх пристосування до нового соціального оточення. Соціальний механізм адаптації передбачає зближення ціннісних орієнтацій індивіда та групи, засвоєння норм, традицій та звичаїв культурного середовища, освоєння рольової поведінки в ньому. Процес соціальної адаптації людини до нового середовища має свої особливості і залежить від багатьох чинників, різних за походженням, складністю, ступенем і спрямованістю впливу на цей процес. Чинники адаптації не є постійно заданими, незмінними. При аналізі чинників та умов соціальної адаптації, на наш погляд, доцільним є трирівневий підхід, що передбачає їх задіяність на особистісному, поведінковому та соціальному (соцієтальному) рівнях. Особистісний рівень визначається чинниками індивідуально-психологічного та статусного характеру. Його формують: індивідуально-психологічні характеристики адаптанта; потреби, інтереси, соціальні установки та цінності особистості; професійно-ділові якості; знання та навички; соціально-демографічні характеристики та статус адаптанта у суспільстві, рівень його матеріальної забезпеченості. Даний рівень регулюючих чинників визначає потенційну здатність людини до засвоєння (успішного чи неуспішного) вимог зовнішнього середовища (виробничого, економічного чи соціального тощо). Поведінковий рівень детермінується процесами співставлення наявних особистісних можливостей та ресурсів з вимогами ситуації, що склалася на момент адаптації. Значною мірою цей рівень знаходиться під впливом когнітивних процесів та уявних чи реальних моделей поведінки. За своєю природою поведінковий рівень є ситуативним. Його, окрім ситуації, формують такі чинники як: рольові очікування адаптанта щодо власного місця в системі виробничих і професійних відносин; стратегії життєвого (професійного) шляху особистості; моделі трудової, економічної поведінки (наявні і можливі); системи дій і засобів, підпорядкованих досягненню мети (потенційної успішності адаптації). Соціальний (соцієтальний) рівень формує адаптивне середовище, умови адаптації і включає три групи регулюючих чинників, серед них: чинники групової підтримки адаптанта (наприклад, з боку сім’ї, друзів, референтних груп тощо); інституціональні чинники, пов’язані з ефективністю функціонування освітніх систем шкільної і післяшкільної, зокрема вищої освіти, з наявністю у суспільстві інституцій (наприклад, центрів зайнятості та професійної перепідготовки населення, соціальної реабілітації та ін.), здатних забезпечити професійну та психологічну підтримку адаптанту; соцієтальні чинники: економічне становище держави і особливості ринку праці, наявність відповідної молодіжної політики; задіяність чітких норм, критеріїв, взірців оцінки адаптаційного процесу та культурологічних традицій адаптації; ментальність соціуму, його відкритість до інноваційних процесів. Населення сьогодні діє здебільшого виходячи з власних сил та можливостей. Переважна більшість опитаних (56,8%) відзначила, що у своєму житті найбільшою мірою вони покладаються на власний життєвий досвід та знання, оскільки схильні вважати, що долю людини визначає головним чином вона сама, а не зовнішні обставини. Встановлено, що наявні соціально-економічні знання дають можливість однозначно впевнено почувати себе лише 16,2% від числа опитаного населення. Більша половина населення такої впевненості не відчуває, що зумовлює необхідність пошуку адекватних шляхів та засобів у регулюванні цього процесу. Констатовано, що соціально-економічне знання є вагомим чинником адаптації населення до сучасних умов. Переважна більшість населення, а це 58,7% від числа респондентів, зазначила, що соціально-економічні знання допомагають їм краще пристосуватися до ринкових умов. Процес адаптації населення значною мірою залежить від адаптаційних можливостей індивіда, його адаптаційного потенціалу. Саме він по-різному задіяний в сучасних умовах і у різних вікових груп населення. Як засвідчили результати проведених досліджень, вищі показники даного потенціалу зафіксовано у молодих людей, осіб з вищою освітою і чоловіків. Результати зреалізованих досліджень вказують на те, що освіта є вагомим інституціональним чинником адаптації населення до нових економічних умов. Однак, реальний стан освіти в економічній сфері ще не став тим вагомим соціальним компонентом у досягненні бажаного результату. На це вказали відповіді 46,5% респондентів, які стверджують про неповну її задіяність у формуванні соціально-економічного знання населення. Зокрема зафіксовано, що недосконалість економічної підготовки учнівської молоді потребам суспільного розвитку, підсилюється недостатнім рівнем соціально-економічних знань, що забезпечує сьогодні школа. Відповідно зафіксована значна неадекватність соціально-економічних знань реальній життєвій ситуації в інших досліджуваних вікових групах населення. Досліджуючи соціальну адаптацію особистості, слід аналізувати не лише особливості засвоєння нею соціально-економічного знання, яке потребує сучасне суспільство, а й реальні поведінкові дії з урахуванням набутих знань. Виходячи з цього, для нас важливим було проаналізувати типові дії населення щодо сприйняття та реального використання соціально-економічних знань. Відповідно на теоретичному рівні визначено чотири типи особистості щодо оволодіння соціально-економічними знаннями з використанням шкали „активність – неактивність (пасивність)”: активний тип; потенційно-активний тип; вимушено-активний тип; потенційно-пасивний тип. На основі введення ще однієї шкали “адаптивний - неадаптивний” визначено додатково ще чотири типи особистості щодо використання соціально-економічних знань: активно-адаптивний тип; активно-неадаптивний тип; неактивно-адаптивний тип; неактивний та неадаптивний тип. При співставленні виділених типологій ми визначили основні, домінуючі типи щодо оволодіння та використання соціально-економічних знань. Їх поведінкові характеристики за результатами самооціночних суджень є наступними: Реально-активний (адаптивно-ринковий) тип – це ті, хто завжди відкриті для нового, порівняно недавно підвищили рівень власних соціально-економічних знань у відповідності до нових вимог часу та професійної діяльності, активно використовують соціально-економічні знання у професійній діяльності та повсякденному житті; Потенційно-активний (умовно-неадаптивний) тип – це ті, хто за природою є діяльними, протягом тривалого часу не підвищували рівня власних соціально-економічних знань, але мають намір поглибити їх найближчим часом (закінчити навчальний заклад, відвідати фахові курси, семінари тощо), не завжди активно використовують набуті соціально-економічні знання у своїй професійній діяльності та повсякденному житті; Вимушено-активний (пристосовницько-адаптивний) тип – це ті, хто змушені постійно поглиблювати соціально-економічні знання відповідно до обставин, пристосовуються до них, здатні до поглиблення та використання соціально-економічних знань у відповідності до ситуацій (виконуваної професійної діяльності, життєвих ситуацій тощо); Потенційно-пасивний (консервативно-стабільний) тип – це ті, хто задоволені рівнем своїх соціально-економічних знань, не прагнуть їх поглиблювати, вважають, що соціально-економічні знання не є важливими для професійної діяльності та у повсякденному житті, не потребують їх. Для населення сьогодні в оволодінні та використанні соціально-економічних знань найхарактернішим є потенційно-пасивний тип особистості (52,2%). У висновках проаналізовано основні концептуальні підходи у дослідженні категорії “знання”. Розгляд та систематизація даних концепцій дозволяє розподілити їх за двома напрямками: у філософських концепціях розглядаються проблеми синтезу теоретичних та наукових знань; у соціології - знання аналізується у залежності від дії соціальних чинників (суспільства в цілому, класів, інституцій, соціальних відносин). Відповідно соціально-економічне знання є системою світоглядних уявлень, якими керується індивід або соціальна група людей у своїх повсякденних економічних діях. Виникаючи в процесі інтеграції, воно ґрунтується на інформації про соціально-економічне середовище, результатах та емпіричному досвіді економічного господарювання і соціально-комунікативних діях, спрямованих на реальне та раціональне використання ресурсів у процесах економічного обміну. Перехід суспільства до нових соціально-економічних відносин визначає необхідність дослідження чинників адаптації населення. Серед них визначальним є соціально-економічне знання, що забезпечує розуміння населенням особливостей та потрібності суспільних перетворень. У дисертаційній роботі проведено комплексний аналіз соціально-економічного знання, а також здійснено спробу визначити його роль як чинника адаптації населення до нових ринкових умов. З метою отримання об’єктивних даних було проведено порівняльний аналіз поведінкових дій населення, а також учнівської молоді. Це дало змогу систематизувати основні чинники, що впливають на процес соціальної адаптації населення, розглянути їх на особистісному, поведінковому і соціальному рівнях. Констатовано, що рівень соціально-економічних знань населення загалом є функціональним на рівні повсякденного спілкування, меншою мірою у сфері професійної діяльності. Найнижчий рівень задіяності соціально-економічного знання зафіксовано, коли мова йде про сприйняття економічних нововведень у суспільну практику. Поглиблення соціально-економічних знань населення, зокрема молоді, можна забезпечити через введення та вивчення в середніх навчальних закладах предмету з основ економічних знань, шляхом організації курсів підвищення кваліфікації (відповідних семінарів та тренінгів), просвітницьку діяльність в пресі, створення спеціальних програм на телебаченні, радіо. Основні результати викладені у 5-ти статтях в наукових фахових виданнях, 4-ох публікаціях в інших виданнях, у 9-ти опублікованих доповідях та тезах виступів на наукових конференціях. 1. Городняк І.В. Фактори, що визначають адаптивні можливості населення до ринкових умов // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – 2002. - №543. – Вип.14. - С.127-131. 2. Городняк І.В. Соціальна адаптація учнівської молоді в умовах суспільної трансформації (регіональний аспект) // Соціологічні дослідження. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – Луганськ. – 2003. - №3. – С.181-188. 3. Городняк І. Соціально-економічні аспекти адаптації молоді до умов ринку // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. – Випуск 6. – К.: Інститут соціології НАН України. – 2003. – С. 342-348. 4. Пачковський Ю.Ф., Городняк І.В. Соціальне розуміння економічних процесів у контексті соціології знання // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2004. – С. 123-125. 5. Городняк І.В. Соціально-економічні знання молоді у соціологічному вимірі (регіональний аспект проблеми) // Право і безпека. – 2005. – Т.4. - №3. – С.193-196. 6. Городняк І. В. Адаптаційні можливості молоді Львівщини до ринкових умов // Соціологія міста: наукові проблеми та соціальні технології. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – С.201-204. 7. Городняк І. Актуальні проблеми адаптації молоді до ринкових умов // Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка. Серія економічна. – 2001. – Вип. 30. – С.634-636. 8. Городняк І. Соціально-економічне знання: визначення, властивості і основні характеристики // Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка. Серія економічна. – 2002. – Вип. 31. – С.200-203. 9. Городняк І. Адаптаційний потенціал сучасної молоді // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. – Львів: Інтереко. – 2003. – Вип. 12. – С.340-344. 10. Городняк І. В. Адаптивні можливості молоді Львівщини до ринкових умов // Україна в ХХІ ст.: формування економічної системи. Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів. – 2001. – С.76-78. 11. Городняк І. Соціальні знання населення та їх роль в умовах суспільних перетворень // Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи. Матеріали науково-практичної конференції. – Львів. - 2001. – Ч.1. – С.312-314. 12. Городняк І.В. Особливості ринку праці як фактор адаптації молоді // Актуальні проблеми формування економічної системи України. Матеріали Міжнародної студентсько-аспірантської наукової конференції. – Львів. – 2002. – С.65-66. 13. Городняк І.В. Соціально-економічні знання молоді Львівщини // Соціологія: минуле, сьогодення, майбутнє. Матеріали Всеукраїнської наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів. – 2003. – С.30-32. 14. Городняк І.В. Соціальна адаптація молоді в умовах трансформаційного суспільства // Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку. Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів. – 2003. – С. 67-68. 15. Городняк І.В. Економічні знання у професійному самовизначенні молоді (регіональний аспект проблеми) // Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації. - Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів. – 2004. – С. 79-80. 16. Городняк І.В. Соціально-економічні знання молоді // Молодь в умовах нової соціальної перспективи. Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції. – Житомир. – 2005. – Ч.1. – С.190-191. 17. Городняк І. Адаптаційний потенціал населення у трансформаційному суспільстві // Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів. – 2005. – С.88-89. 18. Городняк І. Соціально-економічні знання молоді (регіональний аспект) // Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи. Матеріали Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів. – 2005. – С.72-73. Особистий внесок здобувача. У виконаній у співавторстві публікації авторові належить методичне обґрунтування зреалізованого дослідження та опис отриманих результатів. АНОТАЦІЯ Городняк І.В. Соціально-економічне знання як чинник адаптації населення до ринкових умов. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2006. Дисертація присвячена дослідженню соціально-економічного знання як чинника адаптації до нових економічних умов. Запропоновано визначення соціально-економічного знання з позицій інтегративного підходу. Розглянуто особливості соціального механізму формування та функціонування соціально-економічного знання в суспільстві, що трансформується. На підставі емпіричних досліджень проаналізовано особливості впливу соціально-економічного знання на поведінку населення та запропоновано основні шляхи щодо їх поглиблення. Визначено степінь послугування соціально-економічним знанням на буденному, професійному рівнях та на рівні економічних інновацій. На теоретико-емпіричному рівні запропоновано основні типи особистості щодо оволодіння та використання соціально-економічного знання для різних вікових груп населення. Ключові слова: знання, інтеграція, соціально-економічне знання, соціальний механізм, адаптація, адаптаційний потенціал, чинники адаптації. АННОТАЦИЯ Городняк И.В. Социально-экономическое знание как фактор адаптации населения к рыночным условиям. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности – 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. – Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2006. Диссертация посвящена изучению социально-экономического знания как фактора адаптации к новым экономическим условиям. В работе проанализировано основные концептуальные подходы в изучении знания в социологии, а также проведена концептуализация данного понятия в социально-экономическом аспекте. Социально-экономическое знание возникает в результате процесса интеграции и является системой мировоззренческих представлений, которыми руководствуется индивид или социальная группа людей в своих повседневных экономических действиях. Предложен социальный механизм формирования и функционирования социально-экономического знания в обществе, что трансформируется. На базе проведенных эмпирических исследований проанализировано особенности влияния социально-экономического знания на поведение населения и рассмотрено основные пути их усовершенствования. Уровень социально-экономических знаний населения является функциональным на уровне повседневного общения, меньшей степенью - в сфере профессиональной деятельности. Наиболее низкий уровень социально-экономического знания зафиксировано при восприятии экономических новшеств. В работе систематизировано основные факторы социальной адаптации населения. Соответственно предложен трехуровневый подход, который предполагает их дифференциацию на индивидуальном, поведенческом и социальном (социетальном) уровнях. На теоретико-эмпирическом уровне исследовано основные типы субъектов адаптационного процесса в соответствии к освоению и использованию социально-экономического знания для различных возрастных категорий населения. Ключевые слова: знания, интеграция, социально-экономическое знание, социальный механизм, адаптация, адаптационный потенциал, факторы адаптации. SUMMARY Gorodnyak I.V. Social-economic knowledge as factor of population’s adaptation to the new economic conditions.-Manuscript. Dissertation submitted for the degree of Candidate of Science in Sociology – 22.00.04 – special and branch sociologies. – Kharkov National University of Internal Affairs, Kharkov, 2006. This dissertation studies the social-economic knowledge as adaptation factor of the population to new economic conditions. The author gives the description of social-economic knowledge from the position of integrative approach. The dissertation draws the readers attention to the social mechanism of social-economic creation in the transformative society. On the base of the empirical researches the author describes influence peculiarities of social-economic knowledge on behavior of the population. This dissertation deals with usage of social-economic knowledge on everyday, professional levels and on the level of economic innovations. On the theoretical and empirical levels it is proposed the basic types of mastering and usage of social-economic knowledge by different age-groups of population. Key words: knowledge, integration, social-economic knowledge, social mechanism, potential of adaptation, factors of adaptation. Умови формування соціально-економічного знання Економічна культура (економічна ментальність) Соціально-економічне знання населення Соціально-психологічна готовність населення до сприйняття соціально-економічного знання Економічна освіта і просвіта населення Економічна свідомість Наслідки реалізації соціально-економічного знання Економічна поведінка Соціальна адаптація Професіоналізація населення Умови функціонування соціально-економічного знання

Похожие записи