ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“Запорізький інститут державного та муніципального управління”

ІГНАТОЛЯ Наталія Іллівна

УДК 316.334.2(477.87)

Соціальні умови розвитку неформальних практик підприємництва в гірських
районах Закарпаття

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Запоріжжя – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціальної роботи Ужгородського національного
університету.

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор

Лукашевич Микола Павлович,

завідувач кафедри соціології та соціальної роботи Інституту підготовки
кадрів

Державної служби зайнятості України (м. Київ).

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Хижняк Лариса Михайлівна,

професор кафедри прикладної соціології

Харківського національного університету

ім. В.Н. Каразіна;

кандидат соціологічних наук, доцент

Сірий Євген Володимирович,

докторант Київського національного університету

ім. Тараса Шевченка.

Захист відбудеться “26” жовтня 2007 р. об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 17.127.02 при Гуманітарному університеті
“Запорізький інститут державного та муніципального управління” за
адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б; (т. 64-57-15).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного університету
“Запорізький інститут державного та муніципального управління” за
адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б.

Автореферат розісланий “___” вересня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.Л. Катаєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. В умовах суспільства, що трансформується, особливо
вагомого значення набувають соціальні групи, які сприяють його
динамічному розвитку. До таких груп належать і підприємці України.
Підприємництво виступає локомотивом системних зрушень українського
суспільства, гарантом якісних соціальних трансформацій, тому на
сучасному етапі підвищується науковий і практичний інтерес до питань
підприємництва, відтворення підприємницької субкультури, побудови теорії
підприємництва, яка враховувала б національну та культурну специфіку
соціальних трансформацій.

Аналіз стану справ на Закарпатті показує, з одного боку, одну з найвищих
в Україні динаміку зростання кількості підприємств, а з іншого –
найнижчий рівень доходів населення. Ринкові трансформації на Закарпатті
призвели до деструктивних змін в основних галузях підприємництва,
стрімкого зростання безробіття й обвального погіршення соціального
захисту населення, особливо в гірських районах області. Розвиток
підприємництва тут відбувається нерівномірно: в гірських умовах наявний
ряд факторів обмежувального характеру. Через це загальні підходи до його
соціальної підтримки часто не спрацьовують. Адже важко зрозуміти і
проаналізувати розвиток підприємництва гірських районів без пильної
уваги до неформальних варіантів його прояву, які розвиваються на основі
діяльності домогосподарств і особистих підсобних господарств. Саме тут
виявляються як глибокі історичні корені (традиції колективної
солідарності, ставлення до сім’ї як до латентної основи
світовпорядкованості), так і сучасні соціально-економічні колізії
(падіння життєвого рівня, безробіття, заробітчанство, непередбачуваність
реформаторської логіки).

Підприємництво Закарпаття, виступаючи локомотивом соціально-економічної
трансформації, одночасно є важливим адаптаційним ресурсом населення,
який дає змогу пом’якшити негативи перехідної кризи і з мінімальними
втратами пристосуватися до нових, змінених умов. Особливо гостро
функціональна подвійність підприємництва відчувається в соціумі,
трансформації якого відбуваються в екстремальних умовах під впливом
особливостей природно-кліматичного та територіального характеру.
Найбільш очевидні ці перешкоди для соціального середовища у
важкодоступній та гірській місцевостях, тому зростання обсягу
неформальних практик підприємництва на фоні економічної кризи і зниження
очікувань державної й корпоративної підтримки оцінюється як відновлення
традиційних способів господарювання та виживання, що базуються на
сімейних, кланових або сусідських зв’язках, мережах бартерного обміну
послугами і продуктами.

Підприємництво з позицій регіонального соціокультурного аналізу, на наш
погляд, охоплює три найбільш загальні складові: підприємницьку
ідеологію, підприємницьку культуру, цінності та їх регіональний
характер. Вони набагато тісніше, ніж це прийнято в транзитології,
пов’язані з перешкодами природно-кліматичного та територіального
характеру. Розгляд усього комплексу соціокультурних,
природно-кліматичних особливостей цієї території є важливим для побудови
оптимальної регіональної моделі підприємництва, формування та
становлення його як невід’ємного компонента українського суспільства.
Отже, дослідження регіональних особливостей формування та розвитку
малого підприємництва сприяє цілісному розумінню цього процесу в
сучасному українському суспільстві, що трансформується. Такий підхід
підстраховує методологічні припущення дослідження від центробіжних або
відцентрових крайнощів сприйняття. Через це потрібно дещо ширше вивчити
природу цінностей, установок, потреб, інтересів і орієнтацій окремих
категорій населення, зокрема таких, як підприємці. Слід також
відзначити, що комплексні соціологічні дослідження на Закарпатті
проводилися рідко. Науковцям нечасто випадає шанс вивчати такий
своєрідний соціально-економічний феномен у специфічному регіоні на
зламах історії, перехрестях культур. Таким чином, можна констатувати, що
наявний значний науковий інтерес дослідження феномену підприємництва як
на теоретичному, так і на емпіричному рівні. До того ж особливості
регіональних соціальних умов розвитку цього феномену в реаліях
трансформації українського соціуму залишаються недостатньо вивченими.
Існує неоднозначність поглядів стосовно визначення підприємництва,
особливо такого, яке враховувало б не тільки його економічну специфіку,
а й соціальні характеристики. Саме відсутність комплексних регіональних
досліджень соціального середовища й умов розвитку підприємництва
визначила актуальність теми цієї дисертаційної роботи. Вивчення умов
буття, соціального самопочуття і ціннісних орієнтацій підприємців такого
специфічного регіону, як гірські райони Закарпаття, може послужити
джерелом необхідної інформації для подолання кризових явищ, стабілізації
економічного й соціально-культурного розвитку підприємництва не лише
цієї території, а й інших регіонів України, Буковини, Криму, сусідніх
Центральноєвропейських країн, для яких також актуальні ці питання.

Біля витоків загальної теорії підприємництва стоїть англійський
економіст Р. Кантільон. Він вперше ввів поняття “підприємець” у науковий
обіг. Також вагомий внесок у розвиток уявлень про підприємницьку
діяльність та підприємця зробили такі видатні теоретики, як В. Баумд,
Т. Веблен, Ф. Кене, К. Маркс, Д. Рікардо, Ж. Сей, А. Сміт, А. Тюрго.
Серед сучасних зарубіжних дослідників феномену підприємництва слід
відзначити П. Друкера, І. Кірцнера, У. Оучі, Д. Севеджа, Дж. Тіммонса,
М. Фрідмена, Ф. Хайєка, А. Хоскінга. Вони розглядали підприємницьку
діяльність у рамках інноваційної поведінки, пов’язаної з ризиком в
умовах сучасного ринку, акцентуючи увагу переважно на економічній суті
підприємництва, проте відзначали його соціальні, політичні
характеристики й функції. Проблему соціально-психологічної специфіки
підприємництва, особливостей характеру підприємця, мотивації його
діяльності успішно досліджували Дж. Аткінсон, А. Маслоу,
Д. Мак-Клелланд.

Одними з перших, хто звернувся до дослідження соціокультурних аспектів
підприємництва, були М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер.

Для сучасної вітчизняної соціології проблема вивчення сутності, природи
та соціально-економічних, соціокультурних особливостей підприємництва в
цілому і малого підприємництва зокрема не є принципово новою, але поки
що залишається не досить розробленою. Т. Заславська, В. Пилипенко,
Ю. Пачковський, В. Радаєв, Є. Сірий, Є. Суїменко, Л. Хижняк, О. Шкаратан
у своїх працях звертають увагу на те, що дослідження підприємництва
ускладнюється слабкою розробкою й нечіткістю теоретичних підходів до
визначення цього феномену, його функцій, структурних компонентів,
особливостей формування в суспільстві.

Сукупність різновидів ринкової трудової поведінки як підприємницької
діяльності, показників високої трудової ефективності особистості
забезпечує впровадження сучасних радикальних реформ, створення
“середнього класу” та рівновагу в суспільстві. Результати таких
досліджень представлені в працях А. Агеєва, А. Арсеєнка, М. Грачова,
Л. Душацького, А. Косих, М. Кравченка, Д. Кузіна, Є. Сірого.

О. Бандурович, В. Ворона, В. Моїсеєв, М. Міщенко, Ю. Пачковський,
В. Пилипенко, В. Піддубний, Ю. Салюк, Є. Суїменко, Є. Сірий, Т. Ярмак
детально досліджують мотиви і ціннісно-цільові установки,
соціально-психологічні риси сучасного українського підприємця. У їх
працях успішно формується його соціальний портрет. Однак
структурно-функціональний підхід заважає дослідженню динамічної
складової підприємництва як соціального явища.

Проблемам трансформації соціальної структури суспільства у зв’язку з
динамічним розвитком вітчизняного підприємництва присвячені праці
Т. Заславської, В. Ядова, В. Пилипенка, М. Лукашевича, О. Якуби,
Л. Хижняк, О. Куценко.

Соціальні трансформації пострадянського суспільства пов’язані з
неформальною (експолярною) складовою соціально-економічного розвитку. Ця
складова особливо поширена на регіональному рівні, де вона більш явно
зумовлена системою трайбалістських, традиційно-реципроктних та інших
факторів, які з погляду загальної транзитології вважаються
екстремальними. Передумови для дослідження цих неформальних компонентів
підприємництва містяться в працях К. Поланьї, Т. Шаніна, С. Барсукової,
Т. Заславскої, В. Радаєва, Ю. Латова, В. Предборського та ін.

Поряд із розмаїттям опублікованих праць із запропонованої проблематики
підприємництва у вітчизняній соціології спостерігається відсутність
конкретного регіонального-соціологічного бачення природи розвитку цього
явища, бракує фундаментально-прикладних праць, у яких був би
представлений цілісний соціологічний аналіз феномену підприємництва,
зважаючи на регіональні аспекти і специфіку його розвитку за перехідного
періоду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
пов’язана з науковими інтересами кафедр політології та соціальної роботи
Ужгородського національного університету, наукові теми яких пов’язані з
розвитком Карпатського єврорегіону в межах проекту “Розвиток громад та
територій України” (державний реєстраційний номер 01030007907).
Використані первинні емпіричні дослідження підприємництва, які
проводилися в рамках Всесвітнього опитування по керівництву бізнесом
“Можливості бізнесу” в 1990 р. Опитування було здійснене за методикою
фахівців журналу “Гарвард бізнес ревю” (Бостон, США). Панельні
опитування здійснені у 1999 р. у рамках програми Закарпатського фонду
підтримки підприємництва Тес фонд “Можливості розвитку бізнесу в
Закарпатській області”.

Дослідження можливостей розвитку підприємства в гірських районах
Закарпаття було здійснено в рамках швейцарсько-українського проекту
розвитку лісового господарства Закарпаття (FORZA) у жовтні 2003 р. Він
упроваджується організацією Інтеркооперейшн у співпраці з Навчальним
лісовим центром у Майєнфельді (НЛЦМ) за підтримки SDC. Загальною метою
проекту є впровадження сталого, багатофункціонального лісового
господарства Закарпаття з особливою увагою до управління довкіллям,
запобігання природним лихам та покращення життєвого рівня місцевого
населення шляхом розвитку підприємництва і самозайнятості.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – визначити характер впливу
соціальних умов на розвиток неформальних практик підприємництва в
гірських районах Закарпаття.

Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких завдань:

– здійснити аналіз основних теоретико-методологічних підходів до
осмислення феномену підприємництва в процесі його становлення та
розвитку;

– визначити соціальний сенс, значення і роль підприємництва в контексті
сучасного українського суспільства, що трансформується;

– виявити концептуальні чинники, що впливають на специфіку розвитку
неформальних практик підприємництва в транзитних умовах українського
соціуму і проаналізувати неформальні компоненти в його розвитку;

– розкрити особливості впливу соціального середовища на розвиток
підприємництва в гірських умовах Закарпаття;

– побудувати модель неформального підприємництва, зважаючи на соціальні
умови і чинники соціального середовища Закарпатського регіону.

Об’єктом дослідження є неформальні практики підприємництва в гірських
районах Закарпаття.

Предметом дослідження є вплив соціальних умов на розвиток неформальних
практик підприємництва в гірських районах Закарпаття.

Методи дослідження. У роботі використані: історико-порівняльний метод
(при дослідженні генезису формування підприємництва), системний і
структурний аналіз (при розгляді сутнісних особливостей малого
підприємництва і субкультури підприємництва), функціональний аналіз,
методи моделювання, сітьовий аналіз, прогнозування, кількісні
(анкетування) і якісні (фокус-групи) методи соціологічного аналізу.

У дослідженні використані матеріали опитування експертів-підприємців
Закарпаття, яке проводилось у рамках Всесвітнього опитування по
керівництву бізнесом “Можливості бізнесу” журналу “Гарвард бізнес ревю”
(Бостон, США) і соціологічної служби “Мнение” (Москва, СРСР), результати
панельного опитування експертів-підприємців Закарпаття в рамках програми
розвитку бізнесу в Закарпатській області в межах програми розвитку
Закарпатського фонду підтримки підприємництва Тес Фонд “Можливості
розвитку бізнесу в Закарпатській області”, а також результати проекту
розвитку лісового господарства Закарпатської області. Крім того,
використані результати проекту розвитку лісового господарства
Закарпатської області (FORZA) в рамках 2-го компонента проекту
“Зміцнення лісової політики” з метою підвищення ролі лісів у
соціально-економічному розвитку та захисті ландшафту щодо аналізу
подальшого розвитку економічної діяльності на основі не деревинної
лісової продукції (НДЛП), переробних підприємницьких потужностей та
ринкових можливостей на пілотних територіях Хустського і Рахівського
районів; було опитано населення гірських територій Закарпатської області
(234 сімей (респондентів)). Приведені результати глибинного інтерв’ю з
47 мешканцями Рахівського району Закарпатської області “Вивчення
громадської думки щодо впровадження різноманітних форм користування та
власності на ліси в Закарпатті”, учасниками шести фокус-груп стали
мешканці міста Рахів, смт Великий Бичків, Кобилецька Поляна, сіл Квас,
Костилівка. Групи сформовані за такими ознаками: підприємці, що
займаються деревообробкою, службовці лісгоспу, робітниці ЦБМ “Карпати”,
домогосподарки та сільська інтелігенція.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вирішено важливе наукове
завдання: визначено вплив соціальних умов на розвиток неформальних
практик підприємництва в гірських районах Закарпаття.

Науковою новизною роботи є таке:

– обґрунтовано (на основі існуючих у науковій традиції теоретичних і
методологічних підходів, а також методик дослідження підприємництва,
наявних в економіці, соціології, соціальній психології, соціальній
культурології) положення інтеграційного соціально-економічного підходу
до вивчення підприємництва (с. 20-25);

– уточнено та визначено сутнісні ознаки підприємництва, конкретизовано
його теоретичне визначення з урахуванням соціальних особливостей та
ознак: підприємництво виступає середньою ланкою (сходинкою) між двома
соціальними явищами: соціальним альтруїзмом і некомпетентним (природним)
егоїзмом; результатом розбіжності суб’єктивно визначеної мети і
соціально значущого результату; соціально прийнятою формою діяльності в
умовах соціального відчуження (с. 25-29);

– з’ясовано, що в такому розумінні підприємництва, яке запропоноване
законотворчими інституціями (підприємництво – це насамперед економічно
самостійний, ініціативний, ризиковий характер діяльності та її
спрямованість – одержання прибутку), відсутня суттєва ознака – отримання
соціально значущого результату. Без цієї ознаки підприємництво неможливо
відрізнити від форм побутової діяльності та навіть діяльності, яка має
злочинний характер (с. 34-37);

– уточнення причин тінізації транзитивної економіки виявило два підходи:
нормативно-правовий і культурологічний, суперечності між якими
зумовлюють специфіку розвитку неформального підприємництва в сучасних
умовах трансформації (с. 68-74);

– з’ясовано суть функціональної подвійності підприємництва, яке,
виступаючи локомотивом соціально-економічних трансформацій, одночасно є
важливим адаптаційним ресурсом, що дає змогу пом’якшити негативи
перехідної кризи і з мінімальними втратами пристосуватися до нових,
змінених умов, які найбільш гостро відчуваються в соціумі, трансформації
якого відбуваються в екстремальних умовах природно-кліматичного та
територіального характеру (с. 135-150);

– уперше визначено особливості ментальних моделей і підприємницьких
поведінкових практик населення гірських районів Закарпаття, що
визначають специфіку неформального підприємництва даного регіону. Цей
вид соціально-економічної діяльності отримує визначення субстантивної
економіки, яка регулюється звичаями, традиціями і спрямована на
виживання громади як цілісної спільноти (с. 159-164);

– обґрунтовано тезу про те, що соціальні умови гірських районів
Закарпаття недостатньо сприятливі для розвитку класичних форм
підприємництва, через це в умовах перехідного періоду вони здатні
активно формувати неформальні практики підприємництва. Класична модель
підприємництва поступається місцем веденню домогосподарства, позичанню,
взаємовиручці і сусідській підтримці, збиральницьким формам розвитку. Це
суттєво змінює характер і темпи розвитку регіональної
соціально-економічної системи (с.  70-180).

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Положення
дисертації значною мірою розширюють можливості дослідження та оцінювання
перспектив розвитку підприємництва, підкреслюють значущість регіональних
соціальних чинників. Інтеграційний підхід до аналізу підприємництва може
слугувати методологічною базою для подальшого дослідження особливостей
підприємництва в усьому регіональному різноманітті України. Практичне
значення результатів полягає в тому, що висновки і рекомендації роботи
можуть бути використані державними і громадськими організаціями при
формуванні державної політики регіонального розвитку всіх видів
підприємництва, програм підтримки та лобіювання інтересів підприємців.
Запропоновані в роботі підходи до побудови та аналізу професійного
профілю підприємця, моделей підприємницької неформальної поведінки
будуть доцільними за умови підвищення ефективності
бізнес-консультування, навчання та професійної перепідготовки
підприємницьких кадрів.

Також результати є корисними для суб’єктів підприємницької діяльності,
асоціацій підприємців, фахівців законодавчих органів і представників
структур управління, щоб спрямувати їх діяльність на покращення умов
реалізації підприємницької активності по регіонах.

Розроблені в дисертаційному дослідженні положення і методики можуть бути
використані для подальшого вивчення та сприяння розвитку підприємництва
в умовах Карпатського регіону. Результати дослідження використовуються
автором при викладанні дисциплін “Соціологія економіки”, “Соціологія
праці”, “Соціологія менеджменту”, “Соціологія бізнесу та маркетингу” в
Ужгородському національному університеті та Карпатському інституті
підприємництва (м. Хуст).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення
дисертації і результати емпіричних досліджень було викладено на
Міжнародній науковій конференції “Харківські соціологічні читання”
(м. Харків, 2005), на Всеукраїнській науковій конференції “Соціальний
захист в Україні (правовий аспект)” (м. Київ, 2006), Міжнародній
конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці:
результат та перспективи досліджень” (м. Київ, 2006), на Міжнародній
конференції “Соціально-правовий захист національних меншин в Україні та
за рубежем” (м. Ужгород, 2006), на Науковій конференції студентів і
аспірантів Київського Національного університету ім. Т. Шевченка “Дні
науки” (м. Київ, 2007).

Результати дисертаційного дослідження апробовані також на
теоретико-методологічних семінарах і доповідях на кафедрі соціальної
роботи Ужгородського національного університету та в Карпатському
інституті підприємництва (м. Хуст).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в
9 опублікованих працях, чотири з яких – у виданнях, що входять до
переліку фахових видань із соціологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг
дисертації – 231 сторінка. Основний текст дисертації викладено на
192 сторінках. Список використаних джерел загальною кількістю
16 сторінок включає 183 найменування, 7 – іноземними мовами. Додатки
займають 25 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, зв’язок роботи з науковими
програмами і темами, визначаються мета і завдання дослідження, його
об’єкт, предмет і методи, аргументується наукова новизна одержаних
результатів, а також їх практичне і теоретичне значення та апробація
результатів дисертації.

Перший розділ – “Теоретико-правові уявлення та нормативно-правове
регулювання підприємництва” – присвячений аналізу основних теоретичних
підходів до інтерпретації феномену підприємництва та процесу його
нормативно-правової інституціалізації в Україні.

У підрозділі 1.1. “Ґенеза теоретико-правових уявлень про класичні форми
підприємництва” розглядаються особливості еволюції теоретичних уявлень
про підприємництво як соціально-економічне явище. Відзначено, що історія
формування теоретичних уявлень про підприємництво налічує більше ніж
тисячу років і тісно пов’язана із соціальними, економічними, політичними
процесами в суспільстві. Більшість загальнонаукових понять
підприємництва побудовані на економічній моделі, яка ставить за основу
розвиток виробництва, експлуатацію ресурсів, отримання прибутку та
розглядає останній як закриту систему. Вона не враховує соціального
сенсу та соціального значення підприємництва, які розвиваються в рамках
соціально-економічних моделей розвитку.

У підрозділі 1.2 “Нормативно-правова інституціалізація підприємництва в
Україні” зазначено, що становлення й формування інституту підприємництва
в нашому суспільстві відбувається досить складно. Формула, запропонована
сьогодні законодавцем, є базовою для аналізу питання, проте вона не
відображає соціального характеру підприємницької діяльності. І це не
провина наших законодавців чи підприємців. Це проблема, що випливає з
рівня загальної культури нашого перехідного суспільства. Через це часто
чутно докори громадськості щодо вітчизняних підприємців і лунають
узагальнення щодо негативного змісту ринкового господарства. Дослідження
свідчать, що реальне життя висуває до сучасного підприємництва і його
соціально-економічного середовища більш глибокі соціально значущі
вимоги, ніж це зробив наш законотворець.

Гальмує процес розвитку підприємництва також неусталена, несформована
легітимність підприємництва, що виявляється у відсутності
цілеспрямованої державної політики щодо малого та середнього бізнесу.
Стримує розвиток підприємництва низький рівень функціональних
можливостей ділової етики, психологічна стурбованість і напруженість у
підприємницькому середовищі тощо. В цілому ж діє тенденція
непродуктивного нагромадження капіталу, задоволення найближчих,
тимчасових інтересів і незатребуваність нагромаджених грошей для
інвестування виробництва і науки. У поведінці значної частини
підприємців України спостерігається суперечність між настановами на
соціально орієнтоване підприємництво й усвідомленням неадекватності
витрат, яких потребує від них суспільство на соціальні програми.
Розв’язання цієї чи інших суперечностей передбачає аналіз і розробку
подальшого економічного курсу в нашій державі.

Другий розділ – “Розвиток неформальних практик підприємництва в
соціальних умовах перехідного періоду” – присвячено вивченню
особливостей і контексту становлення підприємництва в умовах сучасної
транзитології, що позначається на його тіньовому і неформальному
характері.

8 „ ? ?

1/4

a

.

^

`

< „ 1/4 ? аїні виникає ряд проблем у розвитку підприємництва, які з’явилися тоді, коли підприємництво було занесено ззовні як результат моди або імітації. Його розвиток і формування проходять у період, коли наше суспільство зазнає потрійної трансформації (політичної, економічної і соціальної), тому є унікальним через одночасність цих трансформацій, їх інтенсивність та бажання побудувати демократичний устрій, громадянське суспільство, інститути ринкової економіки, не маючи відповідної власної бази й досвіду. Серед основних причин, що перешкоджають розвитку малого підприємництва в Україні, виділені такі: інноваційна діяльність має істотні відхилення від ідеальних норм; соціальна функція підприємництва виявляється дуже слабко; кількість робочих місць, що виникають, не відповідає кількості безробітних; бізнес не сприяє філантропічній діяльності, добродійності; основна частина доходів іде на особисте споживання бізнесменів або відкладається на рахунки в зарубіжних банках, що сприяє процесам тінізації в економіці. Генезис українського малого підприємництва характеризується декількома специфічними рисами. Однією з головних особливостей є те, що становлення підприємництва, його активізація були викликані політичними методами, а не еволюційним шляхом, історичною зумовленістю чинників і подій, що іманентно розвиваються в суспільстві. У підрозділі 2.2. “Трансформації класичних форм підприємництва в соціальних умовах неформальної економіки перехідного періоду” показано, що ринкові відносини в нашій країні існують у деформованому вигляді, і в населення ставлення до підприємництва формується під впливом не цивілізованого ринку, а того ринку, який називають “чорним”, “сірим”, “тіньовим”, “неформальним”. Через це напрями розвитку пострадянської економіки відрізняються від сценаріїв “нормального” капіталізму: те, що виникає в постсоціалістичному середовищі, не відповідає західному типу капіталізму, переважно через неформальні елементи, які відіграють важливу роль у пострадянському соціально-економічному розвитку. У реальності пострадянський економічний порядок відрізняється від наших ідеалістичних уявлень про ринок і ринкову економіку. Однією з базових передумов концепції подальшого розвитку є те, що перехід до сучасних форм соціально-економічного й культурного буття повинен здійснюватися при врахуванні соціальних ресурсів локальних утворень. Підприємницька позиція в контексті проведеного аналізу виявилася складною і неоднозначною. З одного боку, складність виживання через створені державою бар’єри, наявність ряду ризиків, неможливість передбачити ситуації на ринку, тисячі юридичних актів роблять підприємництво вразливим і нестійким. Через це більшість економічно активних громадян змушена шукати собі місце у сфері тіньової і неформальної економіки, яка виступає своєрідним гарантом виживання в сучасних умовах. У процесі дослідження виявлено позицію самостійної зайнятості (на прикладі існування домогосподарств) як ефективної підприємницької стратегії масового виживання населення за складних економічних умов. Адже трансформації пострадянського суспільства пов’язані з неформальною (експолярною) складовою її соціально-економічного розвитку, яка найбільш поширена на регіональному рівні, де вона більш явно зумовлена системою трайбалістських, традиційно-реципроктних та інших факторів, які, з погляду загальної транзитології, треба вважати екстремальними. У таких умовах, коли вхід у малий бізнес обмежений масою адміністративних та інших бар’єрів, саме неформальний сектор дає змогу обійти або мінімізувати витрати. Закріпившись у цьому секторі, таке підприємництво і самозайнятість можуть надалі вийти у світ формальної економіки в сектори малого й середнього підприємництва або в сектори найманої праці. У третьому розділі – “Специфіка розвитку неформальних практик підприємництва в гірських умовах Закарпатської області” – здійснений аналіз особливостей соціального середовища й умов цього регіону, що впливають на поширення неформальних практик підприємництва домогосподарств і особистих підсобних господарств. Підрозділ 3.1. “Вплив соціального середовища на розвиток неформальних практик підприємництва Закарпатського регіону” присвячений узагальненню соціальних механізмів та умов розвитку, формування підприємництва. У цьому регіоні в результаті особливого геополітичного й геоекономічного положення створюються умови і механізми для налагодження специфічних форм зв’язків із прикордонними територіями суміжних держав. Водночас гірські умови Закарпаття мають ряд лімітуючих факторів, що впливають на їх депресивність. Найбільш численними за кількістю малих підприємств є обласний центр та міста обласного підпорядкування. Так, у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення на м. Ужгород припадає 165 суб’єктів малого підприємництва, м. Мукачево – 133, м. Берегово – 137, а у Тячівському, Берегівському, Великоберезнянському, Перечинському, Рахівському, Воловецькому, Іршавському, Міжгірському районах – 18 суб’єктів. Наші дослідження свідчать, що, орієнтуючись на ринкові критерії, враховуючи історичні трудові традиції, етнокультурні та психологічні характеристики трудового потенціалу, наявний виробничо-ресурсний потенціал, пріоритетному розвитку найбільшою мірою відповідає формування лісової та рекреаційної господарських систем, органічно взаємопов’язаних з підприємництвом на основі діяльності в домогосподарствах (за наявності особистих підсобних господарств). В області налічується 360,9 тис. домогосподарств, з них 59,2% – у сільській місцевості. У цілому для області характерні домогосподарства з чотирьох і більше осіб – 47,9%. Середній розмір домогосподарства в Закарпатській області становить 3,41 особи при 2,60 для України та є найвищим серед її регіонів. Характеризуючи й аналізуючи розвиток підприємництва в Закарпатській області, слід звернути увагу на підприємницьку діяльність у рамках сімейного домогосподарства. Сімейне підприємництво є центральною ареною розвитку економіки неформальної, а також своєрідним випробувальним полігоном для неї, через те, що життєдіяльність сім’ї (включаючи її економічний бік) не є чимось регламентованим і вміщеним у жорсткі рамки та обмеження. Вчинки “людини економічної” майже не спрацьовують при аналізі реального повсякденного життя більшості населення гірських територій області. У підрозділі 3.2. “Особливості впливу соціальних умов регіону на розвиток неформальних практик підприємництва в гірських районах Закарпатської області” аналізуються результати емпіричних досліджень у гірських районах Закарпаття. Згідно з опитуванням 234 сімей (респондентів), у 43,0% виторг від реалізації не деревинної лісової продукції (далі – НДЛП) становить помітну частину в загальному обсязі доходів (10–15%). Ще в 11,2% опитаних виторг від реалізації НДЛП становить вагому частину власних доходів – 30-50%. Згідно з відповідями 37,4% опитаних, їх виторг від реалізації НДЛП незначний і становить близько 5% у загальному обсязі доходів. Розподіл відповідей респондентів по адміністративних районах дає змогу припустити залежність виторгу від реалізації НДЛП від віддаленості від споживача. Так, максимально вагомий виторг мають жителі Великоберезнянського і Хустського районів (15,4-15,5%), що близькі до великих заготівельних і споживчих ринків Ужгорода й Мукачево. Найбільш вагомий виторг від реалізації НДЛП припадає на самотніх людей (близько 40% доходу). На середньому рівні перебуває виторг у середньостатистичних сім’ях із 2-5 членів. Не вважають вагомою частиною власних доходів виторг від реалізації НДЛП великі сім’ї (від 6 до 13 членів). На жаль, не створені умови для масової заготівлі НДЛП. Доходи при заготівлі НДЛП для продажу на базарі, для власних потреб та для заготівельного пункту відрізняються незначно. Набагато корисніше заготовляти для школи, родичів, сусідів тощо. Тобто заготівля має явно не комерційні, а скоріше соціальні цілі. Також у роботі використані результати соціологічного дослідження з оцінювання потреб щодо використання лісових ресурсів місцевим населенням Рахівського району Закарпатської області, яке проводилось у рамках проекту Forza (47 глибинних інтерв’ю з мешканцями цього регіону). Воно показало, що ефективне використання лісових ресурсів Рахівського району Закарпатської області й розвиток підприємництва можливі за умови зменшення рівня експолярної економіки та значних трансформацій соціально-культурних установок місцевого населення. Відбувається явне посилення самоідентифікації населення краю з первинними групами на фоні скорочення ідентифікації з тотальними суспільствами й формальними інститутам державної влади. Система цінностей і поведінки може пояснюватися, виходячи із природно-кліматичних умов проживання населення. Відносна специфічність клімату, важкість освоєння середовища існування і необхідність виконання сільськогосподарських робіт в обмежені строки зробили необхідною спільну працю. Віддаленість території допомогли закріпити у свідомості людей установку на безсилля центральної влади; вважається, що центр живе за своїми законами, а периферія – за своїми. Допомога центру при територіальній віддаленості є не настільки значною і відчутною, як спільна діяльність із сусідами, родичами. Як показують дослідження, з одного боку, громадяни продовжують покладатися на державу, на практиці ж дотримуються поглядів, які прийнято називати патерналізмом у відносинах між державою і громадянами, а з іншого боку, зростає відстань між інтересами держави й розумінням кожним громадянином власних інтересів. Люди усвідомлюють, що їх виживання в сучасних умовах у багатьох випадках залежить від них самих. Це все разом з ментальністю, історичними традиціями, сьогоднішніми політичними й економічними умовами у веденні підприємництва формує соціальну базу неформального підприємництва. Дослідники неодноразово відзначали, що в суспільстві з підприємницькими традиціями, де підтримується приватна ініціатива, сфера власного бізнесу є більш престижною, ніж у суспільстві, де такі традиції формуються у складних умовах подолання багатьох стереотипів економічної свідомості. ВИСНОВКИ У висновках зазначається, що на темпи соціально-економічної трансформації та розвиток підприємства впливає соціальний час конкретного регіону або соціального середовища. Ігнорування цього факту поширює невиправдані очікування, швидкі розчарування в суспільстві, що трансформується. Підводячи риску при аналізі ринкового простору, відзначаємо те, що діяльність сьогодні відбувається за допомогою як формальних, так і неформальних підприємницьких практик. Кордони між ними є досить розмитими: економічні агенти дрейфують у ринковому просторі. Дослідження неформального підприємництва стикаються з багатьма проблемами: від точності у визначеності феномену й вибору адекватних методик до інтерпретації отриманих результатів. В умовах сталого розвитку суспільних систем неформальні утворення значною мірою перебувають у згорнутому вигляді, однак при одночасному застосуванні моделі відкритої економіки і тиражуванні всередині країни прозахідних засад розвитку неформальної економіки вибухоподібно розширюється обсяг та спектр цих перетворених форм. Таким чином, цей сегмент соціально-економічної структури, перебуваючи на відносній периферії, продемонстрував стійкий імунітет як до намагань її знищення та підпорядкування залишків загальному одержавленню економіки, так і надання йому розвинутих ринкових форм. Особливості українських реформ привели до розширення соціальної бази неформальних практик підприємницької діяльності. Адже, з одного боку, реформування проводились зверху, не було підкріплено масовою свідомістю і соціальною спрямованістю з урахуванням регіональних традицій у веденні підприємництва, а з іншого – патерналізмом щодо держави, без урахування інтересів особистості з боку влади. Через це в соціально незруйнованому середовищі підприємництво невиправдано ототожнюється з такими негативними явищами, як трайбалізм, реципроктні відносини, протекція. Проте всі ці явища – атрибути й ознаки самого соціально незруйнованого середовища, яке вже перебуває в перехідному періоді розвитку. Вони притаманні не лише підприємництву, а й усьому соціуму. Підприємництво ж набуває ознак чужорідного явища не через власну природу, а через існування та розвиток у соціально незруйнованому середовищі. Ці висновки доповнюються результатами соціологічних досліджень. Крім того, у Закарпатському територіальному регіоні яскраво виявляється функціональна подвійність підприємництва, яке, з одного боку, сприяє соціально-економічним трансформаціям, а з іншого – виступає адаптаційним ресурсом, що дає змогу пом’якшити кризи перехідного періоду для більшості населення. Тому зростання обсягу сімейної економіки, неформального підприємництва на фоні економічної кризи і зниження очікувань державної і корпоративної підтримки оцінюється як відновлення традиційних способів господарювання і виживання, яке базується на сімейних, кланових або сусідських зв’язках, мережах бартерного обміну послугами і продуктами. Культурне підґрунтя, структура моралі, етики громади, де не можна відмовити в позиці, справляють свій вплив на соціально-економічний розвиток краю. Адже тут доводиться мати справу з усім оточенням, що є більш серйозним, ніж мати справу з державою, від якої можна деколи “сховатися”. Це ціла система неформальних відносин, у якій все будується на соціальній структурі людських відносин. Завжди є соціальне підґрунтя в економіці, але в цьому випадку воно значно ґрунтовніше. Деколи воно до такої міри потужне, що просто “перекриває” економіку, і можемо спостерігати лише соціальні структури, хоч вони взаємопов’язані і нероздільні з економічними. Здійснений нами аналіз реципрокних відносин демонструє також і те, що одна й та сама з формального погляду трансакція може виконувати різні соціально-економічні функції й передбачає різні соціальні відносини. Так, перед нами можуть опинитися: неринкова форма торгівлі, здійснювана у вигляді взаємного обміну дарами; форма взаємного кредитування під одноразові потреби (відкриття власного бізнесу, святкування особливих подій, похорони); спосіб здійснення трансфертів між поколіннями; форма забезпечення виживання локального співтовариства в екстремальних ситуаціях (неформальне страхування від нещасних випадків, неврожаю тощо); форма нагромадження соціального капіталу у вигляді розширення зв’язків і непогашених взаємних зобов’язань; символічне визначення дружби або співпраці; спосіб підтримки й підвищення авторитету (роздача частини майна у вигляді дару: коли неможливість віддаритися підвищує авторитет того, хто дарує). Урахування специфіки соціального середовища в розвитку підприємництва та підприємницької активності в усіх формах має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності місцевих органів влади з реалізації державної регіональної політики. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ Публікації у фахових виданнях: Ігнатоля Н.І. Особливості формування майбутнього підприємця в європейських країнах // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2005. – С. 619-622. Ігнатоля Н.І. Ризики підприємництва в соціально-економічних умовах перехідного періоду // Український соціум. – 2006. – № 3-4. – С. 146-150. Ігнатоля Н.І. Поняття підприємництва в контексті визначення соціально-економічних особливостей перехідного періоду // Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія і методи: Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – 2006. – № 18. – С. 194-198. Ігнатоля Н.І. Соціальний капітал “етнічного підприємництва” // Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи: Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – 2007. – № 761. – С. 152-155. Публікації в інших виданнях Ігнатоля Н.І. Головні фактори розвитку малого підприємництва в Закарпатті (на основі статистичних показників січня-жовтня 2005 року) // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Політологія. Соціологія. Філософія. – Ужгород, 2006. – Вип. 4. – С. 265-268. Ігнатоля Н.І. Правові передумови підприємництва в Україні // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. – Ужгород, 2006. – Вип. 5. – С. 180-182. Ігнатоля Н.І. Проблеми правового захисту підприємців України // Соціальний захист в Україні (правовий аспект): Матеріали всеукраїнської наукової конференції. – К.: КНУКІМ, 2006. – С. 27-30. Ігнатоля Н.І. Соціальні зв’язки “етнічного підприємництва” // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Педагогіка і соціальна робота. – Ужгород, 2006. – Вип. 10. – С. 30-31. Ігнатоля Н.І. Соціально-психологічний портрет підприємця в умовах перехідної економіки // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень: Матеріали Міжнародної конференції молодих науковців (27-28 квітня 2006 р.). – К.: Київський університет, 2006. – С. 71-72. АНОТАЦІЯ Ігнатоля Н.І. Соціальні умови розвитку неформальних практик підприємництва у гірських районах Закарпаття. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04. – спеціальні та галузеві соціології. – Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”. – Запоріжжя, 2007. Дисертаційне дослідження присвячене проблемі вивчення особливостей впливу соціальних умов на розвиток підприємництва в гірських умовах Закарпаття. Обґрунтовано доцільність застосування соціально-економічної моделі розвитку підприємництва. У контексті застосованого підходу конкретизоване теоретичне визначення підприємництва, де підприємець – середня ланка (сходинка) між двома соціальними альтернативами: соціальним альтруїзмом і некомпетентним (природним) егоїзмом, у яких суб’єктивна мета і соціальний результат збігаються, тоді як у середній ланці (підприємництві) не збігаються. Підприємництво Закарпаття, виступаючи локомотивом соціально-економічних трансформацій, одночасно є важливим адаптаційним ресурсом, який дає змогу пом’якшити негативи перехідної кризи і з мінімальними втратами пристосуватися до нових, змінених умов. Зростання обсягу сімейної економіки (підприємництва) на фоні економічної кризи і зниження очікувань державної і корпоративної підтримки оцінюється як відновлення традиційних способів господарювання і виживання, яке базується на сімейних, кланових або сусідських зв’язках, мережах бартерного обміну послугами і продуктами. Врахування специфіки соціального середовища, умов розвитку підприємництва та підприємницької активності населення має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності місцевих органів влади по реалізації державної регіональної політики. Ключові слова: підприємництво, соціальне середовище, транзитологія, неформальна економіка, домогосподарства, самозабезпечення. АННОТАЦИЯ Игнатоля Н.И. Социальные условия развития неформальных практик предпринимательства в горных районах Закарпатья. – Рукопись. Диссертация на получение ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04. – специальные и отраслевые социологии. – Гуманитарный университет “Запорожский институт государственного и муниципального управления”. – Запорожье, 2007. Диссертация посвящена проблеме изучения особенностей влияния социальных условий на развитие предпринимательства в горных районах Закарпатья. Обосновано применение социально-экономической модели развития предпринимательства. Конкретизировано теоретическое определение предпринимательства, где предприниматель – среднее звено (ступенька) между двумя социальными понятиями: социальным альтруизмом и некомпетентным (естественным) эгоизмом. Если у альтруистов и эгоистов субъективная цель и социальный результат совпадают, то в среднем звене (предпринимательстве) не совпадают. Предпринимательство Закарпатья, выступая локомотивом социально-экономических трансформаций, одновременно является важным адаптационным ресурсом, который позволяет снять негативы переходного кризиса и с минимальными потерями приспособиться к новым, измененным условиям. Рост объема семейной экономики (предпринимательства), на фоне экономического кризиса и снижения ожиданий государственной и корпоративной поддержки, оценивается как возобновление традиционных способов ведения хозяйства и выживания, которое базируется на семейных, клановых или соседских связях, сетях бартерного обмена услугами и продуктами. Люди понимают, что их выживание, благополучие в современных условиях во многих случаях зависит от них самих. Эти аспекты, вместе с ментальностью, историческими традициями, сегодняшними политическими, экономическими условиями по ведению предпринимательства формируют социальную основу неформального предпринимательства. Проведенный анализ реципроктных, неформальных отношений демонстрирует нам, что одна и та же с формальной точки зрения трансакция может выполнять разные социально-экономические функции и подразумевает разные социальные отношения. Так, перед нами могут выступать: нерыночная форма торговли, которая представлена взаимным обменом подарками; кредитования под одноразовые потребности (открытие частного бизнеса, празднование разных мероприятий, похорон); форма обеспечения выживания локального сообщества в экстремальных ситуациях (неформальное страхование от несчастных случаев); форма накопления социального капитала способом расширения отношений и непогашенных взаимных обязательств; способ поддержки и повышение авторитета (раздача части имущества способом одаривания: когда невозможность отдариться повышает авторитет дарителя). Реальная проблема состоит в том, что нужно учитывать отношение людей к стратегиям ведения предпринимательства. Очень важно увидеть, понять стереотипы поведения и мышления, которые часто не вписываются в логику экономического анализа, примеры ведения успешной бизнес-практики. Учет специфики социальной среды, условий в развитии предпринимательства и предпринимательской активности населения должен стать одним из приоритетных направлений деятельности местных органов власти по реализации государственной региональной политики. Ключевые слова: предпринимательство, социальная среда, транзитология, неформальная экономика, дворохозяйства, самообеспечение. ANOTATION Ignatola N.I. Social terms of development of informal practices of enterprise in the mountain districts of Zakarpat’ya. – it is Manuscript. Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sociological sciences after speciality 22.00.04. are Special and of a particular branch sociologеs. – University of the Humanities “Zaporizhya Institute of Public and Municipal Administration”, Zaporizhya, 2007. Dissertation research is devoted the problem of study of features of influencing of social terms on development of enterprise in the mountain terms of Zakarpat’ya. Grounded expedience of application of socio-economic model of development of enterprise. An enterprise of Zakarpat’ya, coming forward the locomotive of socio-economic transformations, simultaneously is an important adaptation resource which allows tо protect negatives of transitional crisis and with minimum losses to adjust to the new, changed terms. These hindering is most obvious for a social environment in difficult of access and mountain locality. That is why growth of volume of domestic economy (enterprise), on a background an economic crisis and decline of expectations of state and corporate support, is estimated as proceeding in the traditional methods of manage and survival which is based on domestic, clan or neighborly copulas, networks of barter exchange by services and products. The account of specific of social environment in development of enterprise and enterprise activity of population must become one of priority directions activity of local authorities on realization of public regional policy. Key words: enterprise, social environment, informal economy, transformation. ІГНАТОЛЯ Наталія Іллівна СОЦІАЛЬНІ УМОВИ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНИХ ПРАКТИК ПІДПРИЄМНИЦТВА В ГІРСЬКИХ РАЙОНАХ ЗАКАРПАТТЯ 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології А В Т О Р Е Ф Е Р А Т дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук Підписано до друку 03.09.07. Формат 60(84/16. Папір друкарський. Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9. Зам. № 132. Тираж 100 прим. Редакційно–поліграфічний центр факультету суспільних наук Ужгородський національний університет Ужгород, 2007

Похожие записи