Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

ЦИЛЮРИК СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА

УДК 316.4:314.743

Соціальна детермінованість еміграційного процесу з україни в кінці XX-го
– на початку XXI-го століть

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загальної соціології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор, член-

кореспондент НАН України

Євтух Володимир Борисович,

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, факультет соціології та

психології, завідувач кафедрою загальної

соціології, декан факультету соціології та

психології, м.Київ

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління

Малиновська Олена Анатоліївна,

Національний інститут проблем

міжнародної безпеки Ради національної

безпеки і оборони України, державний експерт, м.Київ.

кандидат соціологічних наук

Суліменко Ольга Олександрівна,

Академія мистецтв України, відділ

міжнародних зв’язків, науковий співробітник, м.Київ.

Провідна установа: Національна академія державного

управління при Президентові

України, м.Київ

Захист відбудеться “19” грудня 2005р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д.26.001.30 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул.Володимирська, 60, ауд.314.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці

імені М.О. Максимовича Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул.Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “17” листопада 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тарабукін Ю.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Роль міграційних процесів у життєдіяльності
українського суспільства зростає. Причини цього зростання – якісна зміна
цих процесів, зумовлена новою парадигмою розвитку України як незалежної
держави.

Сучасне українське суспільство стало більш відкритим, з’явились
можливості вільного вибору країни проживання і в силу цього еміграція
стала своєрідним індикатором наявності свободи вибору в Україні.
Оскільки суспільні процеси в Україні стають більш динамічними, то і
міграція набуває якісно нових ознак.

Міграційні процеси в нашій країні останнього десятиріччя XX століття,
після проголошення державної незалежності, набувають нових рис і значно
відмінні від тих, які мали місце у попередні роки. Ці особливості
дослідники виявляють зокрема в етнічному складі, у соціальній, освітній,
професійній і віковій структурі мігрантів.

Останнім часом все більше громадян України намагаються виїхати за кордон
на постійне, тривале або тимчасове проживання, вбачаючи у цьому надійний
шлях вирішення багатьох життєвих проблем, передусім соціальних; певною
мірою зростання обсягів міграції є компенсацією “втрачених можливостей”
– обмеженістю виїзду за межі державного кордону у попередній історичний
період. Спонукальним мотивом до еміграції став, набагато нижчий, ніж у
сусідніх країнах, рівень життя. Однак глибинні причини цього явища
знаходяться в економічній кризі. Крім того, наявність складних
політичних суперечностей також впливає на рішення про виїзд за межі
країни. Незважаючи на те, що в Україні не існує гострих етнічних та
збройних конфліктів, які значною мірою формують міграційну поведінку,
все ж таки вони впливають на інтенсивність міграційних процесів та
кількість мігрантів. Усі перелічені проблеми призводять до того, що
еміграція в Україні, починаючи з 1994 року постійно переважає
імміграцію.

Міграції населення відіграють важливу роль у процесі його відтворення,
що відбуваються під впливом об’єктивних економічних законів і прагненням
до більш повного задоволення особистих і суспільних інтересів.

Соціальна детермінованість еміграційного процесу включає в себе складну
систему соціальних чинників, мотивів, еміграції. Для визначення
соціальної детермінованості еміграційного процесу необхідно з’ясувати
основні чинники, які формують міграційні наміри, мотивацію до
переселення. Як відомо, серед інших чинників, до переселення спонукає
сукупність переваг в умовах життя в регіоні в’їзду, порівняно з
регіонами виїзду. Поняття “умови життя” включає характеристики всього
навколишнього середовища людини – природне і соціальне довкілля. Фактори
міграції є лише частиною умов, які впливають на процес міграції. Важливо
пам’ятати, що мотивація міграційної поведінки полягає у формуванні у
людини внутрішньо спонукальних сил міграційної поведінки шляхом впливу
на неї потреби, інтересу, бажання, прагнення, ціннісних ідеалів і мотиви
з метою досягти очікуваної реалізації міграційної поведінки. Зазначимо,
саме ці аспекти практично не досліджувалися в українській соціологічній
літературі.

Актуальність теми дослідження пояснюється передусім об’єктивними
процесами, які відбуваються в українському суспільстві, масштабами тих
перетворень, які мали місце в останні десятиліття і, які призвели до
якісної трансформації всієї соціально-політичної системи. За таких умов
процес міграції набув якісно нових ознак. На особливу увагу заслуговує
саме еміграційний аспект міграційного процесу. Оскільки він кількісно (з
1994р.) переважає імміграцію. Саме зростання масштабів еміграційного
процесу та його вплив на соціальні процеси, які відбуваються в
українському суспільстві потребує детального вивчення, оскільки ці
аспекти поки що перебували поза увагою дослідників, і зокрема
соціологів.

Враховуючи можливості сучасної соціологічної теорії, перед нами виникає
наукова проблема невідповідності: між необхідністю мати науково
обґрунтовану картину особливостей еміграційного процесу в сучасній
Україні, як масштабного соціального процесу і недостатністю узагальнення
існуючого, вже накопиченого соціологами, демографами, істориками,
економістами теоретичного матеріалу з цієї проблематики, а також аналізу
і методологічного обґрунтування існуючих теорій і концепцій та
застосування їх в умовах українського суспільства.

Мета і завдання дослідження

Метою роботи є концептуалізація соціальних чинників та механізмів, які
впливають на еміграційний процес в Україні на рубежі століть, визначають
його сутність. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі
завдання:

проаналізувати основні існуючі в сучасній соціологічній науці теоретичні
підходи до аналізу соціальної мотивації міграцій;

розкрити основні риси соціально-демографічного складу емігрантів;

дослідити вплив соціально-економічних чинників на зміст і характер
еміграційних процесів на національному та регіональних рівнях;

визначити адаптаційні можливості емігрантів з України у країнах
поселення, детермінованих соціально-етнічними факторами.

Об’єктом дослідження є еміграційний процес, що мав місце в Україні
наприкінці ХХ-го – на початку ХХІ-го століть.

Предмет дослідження – соціальна детермінованість еміграційного процесу з
України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети та
розв’язання її завдань автор використовує загально-наукові методи,
соціологічні методи. Загально-наукові: історико-порівняльний метод,
системний аналіз, критичний аналіз. Застосування методу комплексного
аналізу дало можливість виявити сукупність мотивів міграції.
Історико-порівняльний метод сприяв виявленню тяглості в міграційних
процесах України в XX ст. та їх особливості на сучасному етапі розвитку
країни. Метод критичного аналізу дозволив з’ясувати сутність міграційних
процесів, що відбуваються в Україні, та використати існуючі в науці
підходи до дослідження міграції як соціального процесу.

Соціологічні методи: вторинний аналіз соціологічних даних, аналіз
статистичних даних. Вторинний аналіз соціологічних даних дозволив
проаналізувати динаміку змін міграційних настроїв та розкрити зміст і
сутність соціальних мотивів еміграції. Аналіз статистичних даних допоміг
з’ясувати масштаб міграційних процесів в українському суспільстві та
дозволив виявити соціально-демографічні характеристики міграцій.

Джерельною базою дисертаційного дослідження є: соціологічна література,
публікації присвячені проблемі міграції, періодичні видання, що
безпосередньо стосуються проблем міграції.

У дисертації автор спирається на теоретико-методологічні засади
визначені у наукових працях вітчизняних і зарубіжних соціологів. Серед
них: В.Євтух, О.Малиновська, І.Прибиткова, Ю.Римаренко, М.Романюк,
В.Трощинський , А.Шлепаков, М.Шульга та інші.

Значну увагу питанням еміграційних настроїв, перспектив їх реалізації
приділяє загальнонаціональний моніторинг, який проводить Інститут
соціології НАН України. Результати фундаментального дослідження
міграційних проблем, які виникли в Україні за роки незалежності
викладені в монографії М.Шульги “Велике переселення народів:
репатріанти, біженці трудові мігранти” (2002р.). Питання управління
зовнішніх міграцій детально розглянуто в монографії О.Малиновської
“Мігранти, міграція та Українська держава: аналіз управління зовнішніми
міграціями” (2004р.).

Велике значення для наукової розробки проблем міграції мало видання
“Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та
національний виміри” (1998р.) за редакцією Ю.Римаренка. Енциклопедія
розкриває динаміку масових переміщень населення на різних рівнях,
застосовуючи всеохоплюючий комплексний підхід до аналізу міграційних
процесів у сучасному світовому співтоваристві, тобто розглядає низку
подій та заходів – від профілактики до регулювання в умовах надзвичайних
ситуацій, враховує весь спектр міграційного буття у його різноманітних
проявах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше у сучасній українській соціологічній науці досліджено динаміку
соціальної детермінованості еміграційного процесу з України в кінці
XX-го – на початку XXI-го століть та доведено, що еміграційний процес
суттєво впливає на формування соціальної структури українського
суспільства періоду, який аналізується у дисертації, та демографічної
ситуації в Україні, що виявляється, зокрема у зменшенні працездатного
населення країни;

вперше виявлено та обґрунтовано специфіку механізмів еміграційних
процесів в Україні через дію двох груп факторів, перші з яких діють у
країні проживання, а другі – в країні потенційного поселення, розкрито
основні соціальні чинники еміграції, їх вплив на масштаби та динаміку
еміграційного процесу;

вперше на науково-теоретичному рівні досліджено комплекс соціальних
мотивів еміграції з України серед різних груп населення, подано динаміку
їх змін на рубежі століть та виявлено факт відсутності чіткої кореляції
між мотивами та належністю до етнічної, релігійної групи та соціальним
статусом емігрантів;

вперше визначені соціальні передумови успішної адаптації українських
емігрантів до нових умов та їх можливої подальшої соціальної мобільності
у новому суспільстві, що значною мірою залежить від стартового
потенціалу емігрантів, у якому найважливіше значення мають знання мови
країни прибуття, освіта, соціальний статус в Україні, матеріальний стан,
наявність зв’язків у новому середовищі.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення
дисертаційного дослідження полягає у можливості використання отриманих
результатів та висновків у діяльності органів державної влади,
суспільно-політичних та громадських організацій при вирішенні
міграційних питань, а також для обґрунтування та розвитку міграційної
політики, зокрема і у вибудові ефективного менеджменту у сфері
регулювання сучасних міграцій. Результати дослідження розширюють
можливості для вдосконалення навчальних програм із соціології,
підготовки загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах
освіти, зокрема спецкурсу “Етносоціологія”.

Апробація результатів дисертації відбувалась на наукових конференціях
студентів та аспірантів факультету соціології та психології у 2002-2005
рр., методологічних семінарах, засіданнях кафедри загальної соціології,
у практичній роботі, під час проведення лекцій і семінарських занять зі
спецкурсу “Етносоціологія” на факультеті соціології та психології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Зокрема,
“Проблеми особистості в науці: результати та перспективи досліджень” –
П’ята міжнародна конференція молодих науковців (26-27 вересня 2002 р.,
м.Київ); Наукові конференції з нагоди Днів факультету соціології та
психології (17 квітня 2003 р., м.Київ), (22 квітня 2004 р., Київ);
“Соціологія: минуле, сьогодення, майбутнє” – Всеукраїнська наукова
студентсько-аспірантська конференція (6-7 листопада 2003 р. м.Львів).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у
трьох опублікованих працях автора у виданнях, що входять до переліку,
затвердженого ВАК України як фахові з соціологічних наук, тези
конференцій.

Структура і обсяг дисертації зумовлені метою і завданнями дослідження.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку
використаних джерел 160 позицій. Загальний обсяг дисертації 175
сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульована мета
та завдання дослідження, визначено його методологічну основу, окреслено
об’єкт та предмет дослідження, ступінь наукової новизни розробки теми,
розкрито теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено
дані про апробацію положень дисертації.

У першому розділі дисертації – “Теоретичні засади аналізу міграцій” –
здійснюється загальна характеристика міграційного процесу та його
стадій. Розглянуто типи та рівні аналізу міграцій (міжнародний,
європейський, національний). Проведено аналіз факторів міграції що
безпосередньо пов’язані з мотивами міграції. Фіксується, що глибинні
причини міграції мають свій прояв у певних конкретних мотивах, що,
зазвичай обґрунтовані. У першому підрозділі – “Міграції як соціальний
процес” — проаналізовано історичні витоки міграційних процесів на
теренах України, їх значення для українського суспільства. Історичні
хвилі міграційних процесів, мали свої особливості, відрізнялись
масштабом та характером протікання. Відповідно сучасна еміграційна
хвиля, що набирала обертів з кінця 1990-х років, відрізнялась від
попередніх. Незважаючи на всі особливості (домінування соціальних,
економічних, природних, політичних, релігійних чинників), міграції є
об’єктивним соціальним процесом, який має свій економічний, політичний,
соціально-культурний аспекти, відповідає самоорганізаційним принципам
розвитку суспільства, а на рівні особи – реалізує права людини щодо
вибору місця та країни проживання. Міграції у дисертації розглядаються
як складова соціального процесу, який є послідовною зміною явищ, станів,
змін у розвитку суспільства. Він передбачає сукупність послідовних дій,
направлених на досягнення певних результатів. Соціальний процес є
послідовною зміною станів суспільства або його окремих систем,
виявляється як рух у часі низки соціальних подій чи явищ певної
спрямованості. У ньому діалектично поєднуються зміна і сталість,
дискретність і неперервність. Міграційний процес є обопільним рухом,
тобто як потік вибуття, і як потік прибуття. Двосторонність міграційного
процесу обумовлена тим, що він виступає як взаємодія двох протилежно
направлених відносно однорідних серій подій. Міграційний процес має три
стадії:

— вихідна стадія, або підготовча стадія, що являє собою процес
формування територіальної рухливості населення;

— основна стадія, або власне переселення населення;

— заключна, або завершальна стадія, що являє собою адаптацію мігрантів
на новому місці та згодом – інтеграцію у нове суспільство.

Міграційним процесам кожної країни внаслідок своєрідності її історичного
розвитку – економічних, соціальних, природно-географічних, етнічних і
ряду інших особливостей – властиві специфічні напрямки міграційних
потоків, які відтворюють відмінності міжтериторіального і
міжпоселенського перерозподілу населення. Не лише спрямованість, але й
інтенсивність, структура потоків, фактори, які обумовлюють міграцію, її
соціальні, економічні і демографічні наслідки суттєво відрізняються в
різних країнах, а також в одній країні в різні історичні періоди.

У другому підрозділі – “Теоретико-методологічні принципи типологізації
міграцій” — визначено, що методологія вивчення міграцій залежить від
того, які способи вирішення соціальних проблем переважають у даному
суспільстві на певному етапі його розвитку. Чим менш структуроване (в
соціальному, етнічному плані) суспільство, тим більш широкий набір
факторів необхідно враховувати, досліджуючи феномен міграцій, тим глибше
повинно бути розуміння механізмів функціонування міграції. Українське
суспільство, знаходячись у перехідному стані, є складним, що зумовлює
необхідність його системного дослідження. Процеси, які відбуваються у
нашому суспільстві, зокрема міграційні, потребують застосування
комплексу підходів до всебічного їх вивчення.

Відповідно необхідно застосування адекватної теоретико-методологічної
бази для вирішення поставлених завдань. Зокрема, застосування
методології структурного функціоналізму до вивчення міграційного
процесу, орієнтоване на дослідження детермінуючих міграції соціальних
факторів в їх системно-функціональній єдності (Т.Парсонс). Міграції
населення являють суттєву складову тривалих соціальних трансформацій, що
відбуваються в суспільствах і таким чином, виконують стійкі
соціальнозначимі або викликають дисфункціональні стани (Е.Дюркгайм). У
відповідності з теоретичним підходом Р.Мертона, соціальні функції
міграцій можуть бути класифіковані як явні і латентні.

Етносоціологічний напрямок (К.Девіс, Ю.Арутюнян та ін.) базується на
концепції культури як колективного способу адаптації до навколишнього
природного та соціального середовища.

Саме в рамках етносоціології в останні роки отримало розвиток дещо
інше розуміння зовнішньої міграції. Соціологічний підхід загалом, і
етносоціологічний зокрема, виникають і розвиваються тоді, коли для
вирішення проблем міграції недостатньо простого обліку кількості
мігрантів та їх складу, їх особистісних характеристик і установок; тут
необхідно враховувати, що на міграційну поведінку людей впливають не
лише їх індивідуальні вподобання, але й ті соціальні групи, до складу
яких вони входять, а також референтні групи, на норми яких вони
орієнтуються.

В основі етносоціологічного підходу до міграції є не абстрактна модель
абсолютно раціональної “людини економічної”, а концепція культури як
колективного способу адаптації до навколишнього природного і соціального
середовища. Таким чином, застосування етносоціологічного підходу у
дослідженні міграції – це не просто виявлення окремих аспектів міграції,
скажімо, демографічного, економічного і т.д., а новий більш глибокий
рівень розуміння її механізмів, з урахуванням історичних традицій
народу, в тому числі тих, які відтворюють попередній міграційний досвід.
У результаті таких досліджень була виявлена закономірність – різний
рівень і характер міграційної рухливості серед народів, які проживають в
однакових соціально-економічних (а часом і природних) умовах.

Застосування соціологічного підходу до вивчення міграцій дає можливість
переходу від простого опису економічної адаптації мігрантів в країнах
в’їзду до всебічного, глибинного дослідження форм і шляхів їх соціальної
інтеграції з місцевим населенням і можливих наслідків цього процесу для
суспільства, особливо для зміни структури і динаміки соціальних
відносин. Здійснення класифікацій міграції відбувається на основі
аналізу, дослідження, переосмислення з метою концептуального
узагальнення науково-прикладних матеріалів про специфіку переміщення.

Аналіз основних методологічних засад і їх застосування до вивчення
феномену міграції дозволяє зробити ряд висновків: міграція населення
властива всім суспільствам, починаючи від найдавніших часів і до
сьогодні; на кожному історичному етапі вона має свої особливості, які
обумовлені об’єктивними умовами, як зовнішніми щодо суспільства, так і
внутрішніми, які відбуваються в самому суспільстві; на теренах України
міграції мали місце з давніх часів. Під дією різних факторів
(соціальних, економічних, політичних) виникали значні за своїми
масштабами еміграційні хвилі, які мали значні наслідки для
соціально-економічного та етнокультурного розвитку українського
суспільства; міграція населення є соціальним процесом, який впливає
одразу на два суспільства: в країні прибуття мігрантів і в країни
вибуття; в підґрунті соціальних переміщень завжди лежать: з одного боку
– прагнення людини до самоутвердження, в тому числі з використанням
шляхів та каналів еміграції-імміграції, а з іншого – негативні чинники
довколишнього середовища, які мають виштовхувальну силу; міграції є
природним і невід’ємним правом людини на вільний вибір місця проживання,
переміщення, облаштування, працевлаштування, реалізації особистого
потенціалу.

*

*

,

.

4 „ ¶ i >

a

@

@

@

@

@

@

@

@

в впливу міграцій на характер та зміст соціальних процесів як у тих
суспільствах, які їх приймають, так і в тих, звідки вони мігрують.
Гострою проблемою стає потреба в розробці, на основі отриманого знання,
прогнозованих варіантів соціокультурних змін, а також, відповідно,
практичних, соціальних рішень в умовах адаптації у новому соціальному
просторі.

В другому розділі – “Соціальна детермінованість основних напрямків
еміграційних потоків з України” — проаналізовані напрямки еміграційних
потоків, їх обумовленість, соціальна структура мігрантів, простежено
динаміку зміни потоків.

У першому підрозділі – “Динаміка та основні напрямки еміграційних
потоків” – розглядається міграція як рух населення у просторі, властива,
як зазначалося вище, усім історичним типам суспільства, починаючи від
найдавніших. Однак, інтенсивність, направленість і склад міграційних
потоків, соціальні, економічні і демографічні наслідки міграції суттєво
відрізняються не лише у різні історичні епохи, але й у країнах з різним
суспільним ладом, рівнем економічного розвитку і його територіальною
диференціацією, природнокліматичними умовами і структурою населення. Усі
ці положення підтверджуються конкретним матеріалом, який аналізується у
дисертації.

Ситуація, що склалася в Україні після отримання незалежності, була
досить складною, і ті соціальні та економічні передумови, що
сформувалися, визначили характер та зміст міграційних процесів. Зниження
життєвого рівня населення, яке по-різному відбивається на добробуті та
прибутках її громадян, практично автоматично призводить до масштабного
зростання в тій чи іншій державі еміграційних настроїв, які
стимулюються, по-перше – погіршенням стану і умов облаштування,
працевлаштування, охорони здоров’я, рівнем освіти; по-друге, вищими і
кращими за національні стандарти соціально-економічними ситуаціями, що
виявляються, зазвичай, ліпшими в зарубіжних європейських, у тому числі й
у сусідніх державах.

Зокрема нестабільна політична та економічна ситуація, спонукали до
пошуку можливих шляхів її вирішення як на особистому, так і на груповому
рівнях. Вихід знаходили в еміграції до інших країн із кращими
соціально-політичними умовами. Крім того, за період часу від утворення
незалежної держави до сьогодні ситуація змінювалась. Спостерігалась
певна динаміка у соціальних детермінантах еміграції: на початку періоду
основними і масштабними напрямками міграційних потоків були країни СНД
(визначальними соціальними мотивами такої еміграції були об’єднання
сімей, повернення на етнічну батьківщину); поступово ситуація
змінювалася і характеризувалася спадом інтенсивності еміграційних
потоків до країн СНД, визначальними стали економічні чинники еміграції,
під впливом яких міграція з України спрямовувалася на Захід.

У другому підрозділі – “Соціальні характеристики емігрантів” – визначені
та проаналізовані соціальні характеристики мігрантів.

Емігранти у вживаному у цій роботі соціологічному розумінні – це
соціальні групи, члени якої усвідомлюють себе цілісним суб’єктом
поведінки на новому місці проживання, їм також властиве почуття групової
солідарності.

Вектори еміграції населення відтворюють рівень соціально-економічних
умов життя. Основні потоки емігрантів на початку 1990-х років, були
спрямовані до Росії, економічна ситуація в якій була кращою ніж в
Україні, саме ця країна видавалась більш близькою і зрозумілою в
соціально-психологічному і мовному аспектах. Другий за величиною, на
початку 1990-х років, потік емігрантів був до Ізраїлю. У цей період
відбувався міграційний обмін між Україною та колишніми республіками
СРСР. Поступово ситуація змінювалася, 1994 рік був для України
переломним, оскільки саме в цей час еміграція почала переважати
імміграцію. В кінці 1990-х років еміграційні потоки переорієнтувалися на
Захід. Хоча частка тих, хто емігрує до Російської Федерації залишається
значною в потоці емігрантів, проте, вона помітно зменшилася, порівняно з
попередніми роками, натомість збільшилася частка емігрантів до таких
країн, як Німеччина, Канада, Польща та інші. Загальний результат
зовнішнього міграційного обороту населення за 1990-ті роки для України
завершився з від’ємним сальдо. Загалом за 1991-1999 роки Україна
втратила за рахунок міграції 50 тисяч чоловік, при тому, що у перші роки
вона мала позитивне міграційне сальдо у півмільйона чоловік. Але за
наступні шість років міграційний приріст населення був повністю
втрачений. Такі дані свідчать про несприятливу для України ситуацію за
якої порушується соціальна, етнічна, демографічна структура суспільства.
Оскільки виїжджають зазвичай молоді, освічені, висококваліфіковані люди.

Аналіз та оцінка соціальних характеристик українських емігрантів,
свідчать про те, що Україна внаслідок міграції втрачає значну частину
найбільш соціально активного населення в працездатному віці, що
негативно позначатиметься на економіці держави, і може мати серйозні
наслідки в майбутньому. Детальний аналіз еміграційної ситуації в Україні
показує, що потрібно негайно було б провести більш глибші соціологічні
(в розрізі міграції населення, відтворення робочої сили, ринку праці)
дослідження у цьому напрямку з метою вироблення рекомендацій для
прийняття законодавчих актів, постанов, рішень для врегулювання
ситуації.

У третьому розділі – “Соціальні можливості адаптації в нових умовах” —
розглянуто загальну характеристику соціальних чинників еміграції.
Зазначено які чинники є визначальними для процесів еміграції з України в
кінці XX століття. Основні соціальні мотиви еміграції аналізуються у
контексті адаптаційних можливостей учасників міграційних процесів з
України. Розглянуто фактори, які сприяють адаптації емігрантів в країнах
переселення.

В першому підрозділі – “Соціальні мотивації еміграції з України” —
визначено, що, основними соціальними мотивами еміграції в сучасний
період були економічні мотиви. Вони мають свою реалізацію серед різних
соціальних груп населення, зазвичай

серед економічно активного, спочатку через
тимчасову трудову міграцію, а потім і еміграцію. Економічний чинник
міграції включає в себе наступні умови: наявність робочих місць, умови
зайнятості, рівень прибутків, перспективи вирішення житлових проблем, а
також переваги у задоволенні потреб соціального характеру. Наступним
визначальним соціальним мотивом є – етнічний. Він пов’язаний із бажанням
повернутись на батьківщину, а також із возз’єднання з родиною. Цей
чинник мав особливу силу дії на початку 1990-х рр. Виявляється, що
соціальні мотивації еміграції, які формуються в Україні, значно вужчі,
ніж існують умови реалізації соціальних очікувань у країні поселення

У другому підрозділі – “Фактори соціальної адаптації в країнах поселення
та перспективи соціальної мобільності українських емігрантів” –
виявлено, що під час вибору майбутньої країни проживання діє цілий
комплекс факторів, серед яких найбільш вагомими є: попередній досвід
перебування закордоном, спілкування із мешканцями майбутньої країни
проживання, а також колишніми співвітчизниками, які там уже проживають.
Таке спілкування, зокрема соціальне, має особливе значення, оскільки
новоприбулі емігранти, в першу чергу орієнтуються на їх досвід
інтеграції у нове суспільство. Завдяки таким зв’язкам емігранти
отримують різноманітну допомогу, не лише матеріального, психологічного
характеру, а також підтримку через просту пораду. Щоправда, в останні
роки прослідковується тенденція структурно-організаційного сепарування
від емігрантів попередніх історичних періодів. Компаративний аналіз
процесів у двох групах емігрантів (“давніх” та новітніх) може стати
предметом спеціального дослідження, що дасть змогу більш глибоко
прослідкувати вплив історико-соціальних факторів на адаптацію вихідців з
України в країнах поселення.

Щодо соціального статусу українців за межами України, та його динаміку
визначити не завжди просто, бо в нових умовах фактори, які детермінують
соціальний статус у країні прибуття, діють неоднозначно: скажімо, якщо
він був достатньо високим на батьківщині (у такому випадку причиною
еміграції були етнічні обставини), то зберегти його на такому ж рівні за
кордоном досить складно. Але, безумовно, у тому, в якій ситуації
опиниться емігрант за межами України, залежить і від країни, до якої він
мігрує. За умови, коли еміграція здійснюється в країни СНД, (а саме
найчисельніший потік мігрує до Росії), зберегти свій соціальний статус,
та в подальшому соціальна мобільність відбувається значно легше. На наш
погляд, цьому сприяють такі фактори, як знання мови (потенційно
більшість мігрантів володіє російською мовою), невелика етнокультурна та
етнопсихологічна дистанції. Крім мовного фактору, важливим моментом є
те, що мігранти у своїй більшості є людьми молодого віку і є соціально
активними.

Висновки

Соціологічний аналіз еміграційного процесу з України в кінці ХХ-го – на
початку ХХІ-го століть дає можливість визначити особливе значення
соціальної детермінованості цього процесу, що обумовлена дією як
об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, дія яких виявляється на різних
рівнях ( індивідуальному, груповому та суспільному). Серед основних
висновків зроблених на основі аналізу проблем є такі:

з початком 1990-х років міграційні рухи в Україні зазнали істотних змін,
які виявилися у значному зростанні масштабів зовнішньої міграції
населення. На її інтенсивність та спрямованість вплинули, насамперед,
процеси демократизації суспільного життя, розширення можливостей
реалізації громадянами особистих намірів. З набуттям Україною
незалежності були усунені характерні для тоталітарного суспільства
обмеження щодо реалізації права людини на вільне пересування і вибір
місця проживання. З іншого боку, падіння рівня життя населення значно
посилювало мотивацію до міграції, зумовлену насамперед економічними
чинниками, в основі яких – прагнення мігрантів покращити умови життя.

З точки зору соціологічного підходу до аналізу міграцій, цей процес є
продуктом взаємодії людей, результатом якого є наявність зв’язків і
взаємовідносин між ними, їх взаємних орієнтацій. Складовими процесу
міграцій є серії подій, які в сукупності є цілісним процесом. Власне це,
і має бути предметом соціологічного аналізу у контексті визначення
ступеню соціальної детермінованості еміграційного процесу. У цьому
контексті міграції є особливим соціальним процесом, що має ряд
характеристик, які властиві соціальним процесам, а саме: тривалість у
часі, послідовність розвитку етапів, неперервністю й ідентичністю,
масовим характером, стійкістю (причинно-наслідковий взаємозв’язок
міграційних процесів), соціальним змістом причин та наслідків.

За характером дії основних чинників еміграції в Україні визначено два
типи еміграції – економічна та етнічна. Етнічна еміграція передбачає
повернення на свою історичну батьківщину заради возз’єднання сімей або
за іншими мотивами. Серед яких – кращі умови життя на історичній
батьківщині, можливість реалізувати свої експектації в умовах
іноетнічного довкілля. Економічна еміграція передбачає виїзд за кордон
за економічними мотивами: можливість знайти роботу, покращити умови
праці, знайти більш оплачувану роботу, змінити стиль життя, покращити
матеріальний стан. Етнічні фактори міграції за силою впливу значно
поступаються економічним, і при аналізі міграційного руху повинні
розглядатись у контексті існуючої економічної ситуації. На сьогодні
встановлено, що більш сильне бажання повернутись на батьківщину властиве
етнічним євреям та німцям, тоді, як наприклад, у росіян України, воно є
помірним.

Ситуація, що склалася в Україні, виштовхує за межі країни більшою мірою
молодь, яка прагне там знайти для себе роботу, можливість одержувати
гідну зарплату і реалізувати себе як спеціалістів. За кордон виїжджають,
з одного боку найбільш освічена частина суспільства, котра може
конкурувати на зарубіжному ринку праці, а, з іншого, – ті, хто має
досвід роботи у сфері побутового обслуговування населення.

У результаті дослідження було встановлено, що серед найважливіших
соціальних чинників еміграції у досліджуваний період є економічний,
етнічний та релігійний, які формуються як на особистому, так і на
груповому рівні та виявляються спільними для різних груп населення.
Соціальні чинники обумовлені дією двох факторів: з одного боку фактори,
що діють в місці проживання, а саме, нестабільна соціально-економічна
ситуація в Україні, а з іншого – ті, що діють в місцях можливого
поселення, а саме: соціальна, економічна, психологічна, і т.п.
привабливість сусідніх країн та країн далекого зарубіжжя.

Для формування соціальної мотивації еміграції є важливою спільна дія
двох наступних факторів: системна криза, що унеможливлює реалізацію
власних можливостей особистості, зниження життєвого рівня населення, яке
по-різному відбивається на добробуті та прибутках громадян, погіршення
екологічної ситуації; привабливість інших країн і можливість там
реалізуватись і підвищити власний рівень життя. Було доведено, що
зазвичай, перевага позитивних факторів у країні можливого переселення
переважає дію негативних факторів у місцях проживання.

Встановлено, що тиск кризових чинників по-різному виявляється щодо
різних етнічних груп в Україні, робиться передбачення, що потенційні
можливості представників різних етносів у майбутньому можуть стати одним
із основних чинників соціальної мотивації еміграції з України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Цилюрик С.В. Деякі методологічні засади аналізу соціальної мотивації
міграцій // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка.
Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К.: Видавничий центр Київський
університет, 2003. – Вип. 16. – С. 87-91.

2. Цилюрик С.В. Роль соціальних чинників у сучасних міграційних
процесах: приклад України // Вісник Київського університету імені Тараса
Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – К.: Видавничий центр
Київський університет, 2003. – Вип. 17. – С.19-22.

3. Цилюрик С.В. Вектори та структура еміграційного потоку з України //
Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Соціологія.
Психологія. Педагогіка. – К.: Видавничий центр Київський університет,
2005. – Вип. 23. – С.70-72.

4. Цилюрик С.В. Міграція як обєкт соціологічного дослідження //
Соціологія: минуле, сьогодення, мабутнє. Матеріали всеукраїнської
наукової студентсько-аспірантської конференції. Львів 2003. – С.154 –
155.

АНОТАЦІЯ

Цилюрик С.В. Соціальна детермінованість еміграційного процесу з України
в кінці XX-го – на початку XXI-го століть. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. Київський
національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню соціальної детермінованості сучасного
еміграційного процесу з України. Значна увага приділяється аналізу
міграції як соціального процесу в суспільстві. Досліджуються складові
цього процесу.

За допомогою історичного аналізу проаналізовані складові етапи
формування еміграційного процесу в світі, і зокрема в Україні.

На основі емпіричних даних проводиться аналіз структури еміграційного
потоку, соціальних характеристик емігрантів. А також визначаються
основні напрямки еміграційних потоків з України, простежується їх
динаміка протягом періоду, який досліджується в дисертації.

Оскільки завершальним етапом еміграції є адаптація мігрантів до нових
умов та їх інтеграція у нове суспільство, то цей аспект також є
предметом вивчення у дисертації. Ці процеси значною мірою залежать від
соціальних мотивів еміграції та від стартового потенціалу емігрантів,
зокрема від знання мови країни прибуття, освіти, соціального статусу в
Україні, матеріального стану, наявності зв’язків у новому середовищі.

Ключові слова: еміграційний процес, соціальна детермінованість,
еміграційні потоки, соціальна мотивація еміграції, стартовий потенціал
емігрантів, соціальна адаптація, інтеграція.

АННОТАЦИЯ

Цилюрик С.В. Социальная детерминированность эмиграционного процесса с
Украины в конце XX-го – в начале XXI-го столетий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии.
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2005.

Диссертация посвящается концептуализации социальной детерминированности
эмиграционного процесса с Украины в современный период. Значительное
внимание уделяется анализу миграции как социального процесса в обществе.
Исследуются составляющие этапы миграционного процесса (исходная стадия,
во время которой формируется территориальная подвижность населения;
основная стадия, собственно переселение; заключительная стадия, во время
которой происходит адаптация мигрантов на новом месте, а также, со
временем — интеграция в новое общество).

С помощью исторического анализа представлены аспекты формирования
эмиграционного процесса в целом, и в частности в Украине.

На основе эмпирических данных проводится анализ структуры эмиграционного
потока, социальных характеристик эмигрантов. А также определяются
основные направления эмиграции, прослеживается их динамика на протяжении
периода, который исследуется в диссертации.

В диссертации определены основные социальные факторы эмиграции:
экономические, этнические, религиозные. Экономические факторы эмиграции
обусловлены сложной экономической ситуацией в Украине, которая
выражается в общей нестабильности и отражается на населении низким
уровнем жизни. Этническая эмиграция, которая, в большей мере, была
свойственна в начале 1990-х годов, обусловлена появлением возможности
возвращения на историческую родину представителей различных этнических
групп, и процессом воссоединения семей. Следует отметить, что по силе
своего действия, этническая эмиграция в нашей стране, уступает
экономической.

Поскольку завершающим этапом процесса эмиграции является адаптация
эмигрантов к новым условиям, поэтому этот аспект также является
предметом изучения в диссертации. Эти процессы в значительной степени
зависят от социальных мотивов миграции, а также от стартового потенциала
эмигрантов, в частности от знания языка страны прибытия, образования,
социального статуса в Украине, материального положения, наличия связей в
новой среде.

Ключевые слова: эмиграционный процесс, социальная детерминированность,
эмиграционные потоки, социальная мотивация эмиграции, стартовый
потенциал эмигрантов, социальная адаптация, интеграция.

SUMMARY

Tsylyuryk S.V. The Social determinancy of emigration process from
Ukraine in the end of the 20th and at the beginning of the 21st
centuries. — Manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of the candidate of
sociological sciences in a speciality 22.00.04 — special and branch
sociologies. Kyiv National Taras Shevchenko University. — Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted to the research of the social determinacy
emigration process from Ukraine in contemporary period. The main
attention is paid to the analysis of migration as social process in a
society. The component stages of migratory process are investigated.

The aspects of emigration process are analyzed by means of the
historical analysis in the world in general and, formation especially in
Ukraine.

The detailed analysis of the emigration stream structure and social
characteristics of emigrants are made on the basis of the empirical
data. The main directions of emigration are defined as well, and their
dynamics during the period of the end of the 20th-21st centuries is
investigated.

Since the final stage of the emigration process an adaptation of
emigrants to the new conditions, is also investigated in the
dissertation. These processes substantially depend on the social motives
of migration, and also on the start potential of emigrants, particularly
on the language skills of the country of arrival, on the education
level, on the social status in Ukraine, on the financial situation, and
on the personal contacts in the new environment.

Keywords: emigration process, social determinacy, emigration flows,
social motivation of emigration, start potential of emigrants, social
adaptation, integration.

Похожие записи