Гуманітарний університет

“Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Камбур Андрій Васильович

УДК 316.422:316.752(477)

Соціальна адаптація особистості в суспільстві перехідного типу: зміна
ціннісних пріоритетів

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Запоріжжя – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології та соціальної роботи Гуманітарного
університету “Запорізький інститут державного та муніципального
управління”.

Науковий кандидат історичних наук,
доцент

керівник Малахова Жанна
Дмитрівна,

Гуманітарний університет

“Запорізький інститут державного та

муніципального управління”

професор кафедри соціології та соціальної роботи

(м.Запоріжжя)

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук,
професор

Шуст Наталія Борисівна,

Міністерство освіти і науки,

департамент вищої освіти,

перший заступник директора департаменту

вищої освіти (м.Київ)

кандидат соціологічних наук, доцент

Тащенко Алла Казимирівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри галузевої соціології

(м. Київ)

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет,

м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “08” червня 2007 р. об 11 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради К.17.127.02 в Гуманітарному університеті
“Запорізький інститут державного та муніципального управління” за
адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 121 (т.
64-57-15).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Гуманітарного університету
“Запорізький інститут державного та муніципального управління” за
адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий “___” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.Л.Катаєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У гуманітарних науках, зокрема в соціології, значна
увага приділяється аналізу процесів соціальної адаптації в умовах
перехідного суспільства. Це закономірно, оскільки мінливість і
динамічність життя, політичні та економічні нововведення суттєво
змінюють буденність як окремих людей, так і груп, соціумів. Тому в
сучасних умовах особливо затребуваними є соціологічні теорії, які б, з
одного боку, розкривали соціальні, економічні, психологічні конфлікти і
суперечності в системі “особистість – суспільство”, а з іншого –
займалися б аналізом оптимізації реальних адаптивних механізмів та
мінімізації їх негативних наслідків, таких як девіація, аномія,
відчуження, деліквентність, конфлікт і т.ін., без осмислення яких
практично неможливо гармонізувати та гуманізувати соціальні відносини,
процеси і взаємодії між людьми.

Незважаючи на те, що за останні декілька років дослідження соціальної
адаптації стрімко змістилося з периферії до центру наукових інтересів
(Л.Корель навіть виокремлює нову галузь соціологічного знання –
соціологію адаптацій), вважаємо, що над розв’язанням цієї проблеми буде
працювати ще не одне покоління дослідників, адже мова йде про
соціально-психологічне засвоєння та поведінкові механізми людей у тому
соціальному просторі, що постійно змінюється, вносячи корективи в
адаптивні практики.

Особливий інтерес соціологів до цієї проблематики можна пояснити тим, що
сьогодення надало дослідникам можливість бути свідками різких і часто
непередбачуваних змін суспільних відносин, які здебільшого
впроваджуються “зверху”, а тому люди змушені так або інакше реагувати на
них. Наукове обґрунтування трансформаційного стану українського
суспільства не обмежується емпіричною фіксацією різних його проявів, а
торкається фундаментальних засад соціального життя, а саме:
субстанційних проблем у взаємодіях особистості з трансформаційним
соціумом, її самоідентифікації та адаптації, соціалізації в умовах
руйнації усталених зв’язків, а також форм і методів подолання індивідом
аномічного відчуження.

Специфічною особливістю реформ в Україні є те, що надто велика кількість
змін у соціальному житті населення відбувається в історично короткий
відрізок часу. Швидкість змін в оточуючому середовищі (не лише
соціальному, а й природному), їхня чисельність, на наш погляд, вже зараз
перевищує адаптаційні можливості людини.

Разом з тим залишається недостатньо дослідженим механізм зміни ціннісних
орієнтирів людини у процесах адаптації, не знаходять переконливого
обґрунтування в наукових працях особливості нормативно-ціннісних
аспектів осмислення людьми особистісних практик адаптивного характеру.

Тож проблема дослідження полягає в існуванні суперечності між
прагненнями людей спростити свої адаптивні практики шляхом ідентифікації
своїх і суспільних ціннісних уявлень і відсутністю загальновизнаної
ціннісно-нормативної системи, у зв’язку з чим актуального значення
набуває з’ясування особистісних уявлень і морально-ціннісних пріоритетів
людей у процесах їх пристосування до нових соціально-економічних і
політичних умов життя.

Стан наукового опрацювання теми. Соціальна адаптація з початку ХХ-го
століття стала однією з провідних тем соціологічної науки. Методологічні
засади дослідження адаптаційних процесів були закладені у працях
Г.Спенсера, М.Вебера, Г.Тарда, Л.Бристола, Г.Четтертон-Хілла,
Дж.Томсона, М.Торпа, У.Томаса, Ф.Знанецького. Подальшого розвитку теорія
адаптацій набула завдяки теоретико-методологічним ідеям Д.Міда,
Д.Морено, Р.Ліптона, Т.Парсонса, Т.Ньюкомба, Т.Сарбіна, М.Крозьє,
Ш.Айзенштадта, які розглядали її у рамках різних теоретичних підходів.

У 60 – 80-х роках ХХ століття проблеми соціальної адаптації порушуються
у працях радянських дослідників Л.Бершової, Л.Бондаренко, Т.Вершиніної,
Н.Лукашевич, В.Шепель, К.Хайлова, С.Артемова. Основна увага приділялася
вивченню професійних і виробничих аспектів, особливостей та факторів
трудової адаптації.

Значна частина досліджень здійснювалась у межах таких галузей
соціології, як соціологія молоді та соціологія освіти (І.Кон,
В.Левічева, А.Шарапов, В.Шубкін та ін.), соціологія особистості
(М.Бобнєва, О.Дудченко, А.Здравомислов, Я.Коломінский, В.Магун, В.Ядов
та ін.). Також можна виокремити роботи О.Зотової, І.Кряжевої,
Н.Кухарева, Ш.Надірашвілі, А.Налчаджяна, Б.Поршнєва та ін, які
присвячені вивченню соціально-психологічних механізмів адаптації.
Водночас активізувалося філософсько-соціологічне дослідження соціальної
адаптації у працях В.Афанасьєва, А.Георгієвського, В.Казначєєва,
Е.Маркаряна, І.Мілославової, А.Сахно, Г.Царегородцева, В.Ядова та ін.

Після кардинальних змін у різних сферах суспільного життя, які відбулися
наприкінці минулого століття, учені звернулися до вивчення різних
аспектів соціальної адаптації в контексті розвитку трансформаційних
процесів. Це роботи Є.Аврамової, Є.Балабанової, Л.Гордона, А.Готліба,
Л.Дєгтярь, З.Калугіної, Р.Ривкіної, Н.Шуст, які розглядали проблеми
адаптації до ринку в сучасній економічній ситуації, вибору економічних
стратегій соціальних дій, формування нових моделей та способів
адаптації. Вагомий внесок у дослідження адаптаційних процесів на різних
етапах трансформацій належить російській вченій М.Шабановій з проблем
адаптації в контексті свободи та інституційних трансформацій. Деякі
дослідники вивчали загальні питання розвитку адаптаційних процесів,
стратегій адаптації в трансформаційний період, адаптивної поведінки
соціальних суб’єктів різного рівня (В.Артемов, Ю.Арутюнян, З.Голєнкова,
А.Ніконов, О.Шарніна). Важливе значення для осмислення адаптаційних
процесів мають праці, присвячені загальному аналізу соціальних змін,
трансформації, модернізації (Л.Бєляєва, Є.Данилова, В.Ядов, польський
вчений П.Штомпка та ін.); змінам соціальної структури і напрямків
соціальної мобільності (Т.Заславська, Н.Тихонова, М.Черниш); ціннісній
та споживчій динаміці в суспільстві, що реформується (А.Здравомислов,
Ю.Левада, Г.Ділігенський, Ю.Козирєв).

Водночас з емпіричними соціологічними дослідженнями нового розвитку
набуло теоретико-методологічне осмислення проблеми адаптації на
пострадянському просторі (М.Ромм, Л.Шпак, П.Кузнєцов та ін.). Особливе
місце належить роботам Л.Корель, в яких обґрунтовується необхідність
виокремлення нової галузі соціологічного знання – соціології адаптацій
та пропонуються її теоретико-методологічні засади. На сучасному етапі в
царині цієї проблематики плідно працюють такі українські вчені, як
В.Волович, Є.Головаха, О.Злобіна, М.Лукашевич, В.Тихонович, О.Донченко,
А.Лобанова, І.Кононов, Н.Паніна, В.Тарасенко, Н.Ходорівська, М.Шульга,
А.Ручка, С.Шудло, А.Тащенко та інші.

Разом з тим аналіз публікацій з означеної проблеми свідчить, що
незважаючи на значну теоретичну розробленість і великий обсяг емпіричних
досліджень, процеси соціальної адаптації особистості в перехідному
суспільстві постійно вимагають нового, додаткового осмислення і
наукового обґрунтування. А саме залишається нез’ясованою і дискусійною
проблема ціннісної зумовленості процесу соціальної адаптації особистості
в умовах нової соціальної ситуації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в контексті науково-дослідної теми кафедри соціології та
соціальної роботи Гуманітарного університету “Запорізький інститут
державного та муніципального управління”: “Особливості суспільних
перетворень в сучасному українському суспільстві” (номер державної
реєстрації 0106U000729). Також дисертаційне дослідження є складовою
частиною комплексної теми “Трансформаційні процеси у сучасній Україні та
проблеми розвитку її людського і дослідницького потенціалу” (номер
державної реєстрації 0106U003626), що виконує кафедра соціології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у з’ясуванні системи ціннісних
пріоритетів особистості та її особливостей і змін у процесі соціальної
адаптації в суспільстві перехідного типу.

Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:

проаналізувати особливості еволюції наукових поглядів стосовно проблеми
соціальної адаптації та уточнити поняття соціальної адаптації з
урахуванням швидкості та наслідків суспільних змін;

з’ясувати особливості впливу сучасних трансформаційних процесів на
механізм і форми соціальної адаптації особистості;

обґрунтувати на підставі аксіологічного підходу ціннісну основу процесу
соціальної адаптації особистості та з’ясувати його спонуки;

виявити особливості нової соціальної ситуації та їх вплив на
індивідуальні адаптивні практики;

визначити особистісні поведінкові стратегії соціальної адаптації у
перехідному суспільстві та з’ясувати критерії адаптованості населення до
суспільних змін;

з’ясувати суть трансформації ціннісних орієнтирів особистості у
пострадянський період;

дослідити особливості відтворення індивідуальної ціннісної системи та її
вплив на вибір адаптивних практик;

визначити шляхи оптимізації стратегій адаптації в сучасному українському
суспільстві.

Об’єктом дослідження є процес соціальної адаптації особистості до
суспільних змін.

Предметом дослідження постають ціннісні системи механізмів соціальної
адаптації особистості в суспільстві перехідного типу.

Методи дослідження. У дисертації використані такі методи:

загальнонаукові: порівняльно-історичний – при дослідженні еволюції
наукових поглядів стосовно проблеми соціальної адаптації, при
характеристиці процесів соціальної адаптації особистості в період
стабільності та під час суспільних трансформацій; соціально-філософської
рефлексії – при осмисленні ціннісної основи процесу соціальної адаптації
особистості; метод аналізу і типологізації – при вивченні механізмів
соціальної адаптації.

специфічно соціологічні методи: опитування – для отримання первинної
інформації, а також вторинний аналіз даних соціологічних досліджень та
ін.

Теоретико-методологічна база дослідження. Передусім це соціологічні
теорії соціальних змін, які поєднують макро- та мікрорівні аналізу
соціальної реальності, зокрема теорія “трансформаційного процесу”
(Т.Заславська, П.Штомпка). Теоретичні концепції соціальної структури,
включаючи виокремлення різних типів поведінкових реакцій на деформації,
які в ній відбуваються, а також інституціалізацію відхилень
(Т.Заславська, Р.Мертон, П.Штомпка).

Теоретичним підґрунтям дослідження соціальної адаптації особистості
обрані структура соціальної дії та механізм пристосувального процесу
(М.Вебер). Моделюючи внутрішні механізми адаптації та виявляючи
специфікації адаптації у людей з різним соціальним характером,
використовуємо уявлення про механізм адаптації У.Томаса та
Ф.Знанецького.

Використовуємо також можливості концептуальних побудов соціології
поведінки щодо досліджень адаптивного механізму. Предметом тут є
поведінка індивідів, а також сукупність заохочень і покарань, які на неї
впливають, біхевіористська соціологія, теорія обміну (Б.Скіннер, Дж.
Хоманс).

У дослідженні ціннісних параметрів соціальної адаптації особистості
прислужилися концепції визначення інтересу відповідно до потреби,
мотиву, цілі, норми та цінності (Л.Арутюнян, Л.Дробіжева, Д.Кікнадзе,
А.Леонтьєв, А.Улєдов, Т.Шибутані, П.Сорокін, А.Ручка), теорія цінностей
(Ф.Адлер, Р.Інглехарт, Т.Парсонс), теорія соціальної мімікрії
(А.Лобанова).

В останні роки найбільшого поширення набули теоретико-методологічні
підходи Л.Іоніна, І.Мілославової, А.Налчаджяна, Я.Рейковского
(методологія інтерпретативного підходу); С.Бєлічевої, Л.Корель, Л.Шпака
(методологія нормативного підходу); М.Ромма (нормативно-інтерпретативний
підхід); В.Немировського (універсумна парадигма).

Дослідження процесу соціальної адаптації, здійснене в дисертаційній
роботі, ґрунтується на свідченнях історичних, статистичних джерел, а
також на вторинному аналізі результатів емпіричних досліджень
українських і російських соціологів, здійснених протягом 1990-2005-х
рр., та даних, отриманих у процесі опитування мешканців Чернівецької
області за методикою вимірювання рівня соціальної адаптованості.
Опитування проводилось у 2006 році. Було опитано 200 мешканців області.
Вибірка репрезентативна для дорослого населення області. Опитування – за
місцем проживання. Вибірка квотна за статтю та віком.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в з’ясуванні специфіки
процесів соціальної адаптації особистості у перехідний період та
обґрунтуванні особливостей і закономірностей формування та зміни її
ціннісних орієнтирів при виборі поведінкових стратегій пристосувального
характеру до суспільних змін. Конкретніше суть і ступінь новизни можна
відобразити в таких положеннях:

уточнено визначення соціальної адаптації особистості як процесу і стану
пристосування до змін у зовнішніх (соцієтальних і локальних) соціальних
умовах та обставинах, внутрішніх якостях і рисах адаптанта (біологічних,
соціально-психологічних, статусно-рольових), які відбуваються завдяки
змінам як соціальних стереотипів поведінки, соціальних практик,
цінностей, так і способів інформаційно-інтерпретативного відображення
(конструювання, реконструювання) реальності свідомістю особистості (с.
40);

з’ясовано, що в сучасних умовах значно ускладнюється механізм соціальної
адаптації, оскільки поширюються мімікрійні стратегії виживання і
гараздування й відбувається деформація особистісних ціннісних систем (с.
41-54);

уперше доведено, що ціннісні орієнтири особистості, зокрема соціальна
активність, особистісна відповідальність є спонуками конструктивної
адаптивної поведінки, а їх відсутність або деформований, (невизначений)
стан гальмують адаптивні процеси, поширюючи деструктивні стратегії –
маргіналізацію та девіації (с. 62-68, 76-79);

уперше обґрунтовано тезу, що суспільні зміни, впливаючи на соціальну
ситуацію, породжують процес ціннісного відчуження, який виникає
внаслідок усвідомлення особистістю невідповідності між офіційно
задекларованими цінностями і реальними ціннісними орієнтирами, що
детермінує порушення усталених адаптаційних практик особистостей і
змушує різні групи людей звернутися до стратегії заміни цінностей, які
втратили свою функціональність, іншими ціннісними зразками, які більшою
мірою відповідають новим соціальним умовам (с. 82-98);

обґрунтовано думку, що в процесі суспільних змін пристосувальні
стратегії формуються через ідентифікацію особистості із ситуацією, що
породжує як конструктивну, так і руйнівну адаптивну поведінку, остання
проявляється в маргінальній та девіантній поведінці (с. 102-110);

з’ясовано суть трансформації ціннісних орієнтирів особистості у
пострадянський період, яка полягає в заміні таких цінностей, як подвійна
мораль, правова несвобода, ідеологічно заангажована соціальна
активність, колективізм і т.ін. на подвійну мораль іншого ґатунку,
неправову свободу, вседозволеність, безвідповідальність, гіпертрофований
індивідуалізм, а також показано їх вплив на вибір адаптивних стратегій
(с. 137-147);

уперше доведено, що в перехідних умовах механізм індивідуальної
ціннісної системи має циклічний характер і поділяється на такі фази: 1)
збереження попередньої ціннісної системи суб’єкта; 2) розлад
індивідуальної ціннісної системи; 3) криза індивідуальної ціннісної
системи; 4) розвиток, саме така зміна в ціннісно-орієнтаційній системі
особистості, коли збагачується внутрішній зміст ціннісних орієнтирів за
допомогою механізму адаптації до соціокультурного середовища, що
змінюється (с. 148-153);

обґрунтовано оптимальні стратегії адаптації, зміст яких полягає в
поєднанні адаптаційних процесів з активною діяльністю соціально цінного
характеру при адекватному управлінні на всіх рівнях – від нижчих до
вищих (с. 154-174).

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть
бути використані для подальшого теоретичного осмислення сутності
соціальної адаптації в умовах перехідних суспільств, а також
удосконалення теоретичних концепцій ролі ціннісних орієнтирів у процесі
соціальної адаптації особистості в умовах трансформацій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості
використання даних, отриманих в ході емпіричного дослідження для оцінки
рівня адаптованості різних прошарків населення України та прогнозування
змін, які можуть відбутись у майбутньому. Результати дослідження можуть
бути використані в соціологічному прогнозуванні криміногенної та
соціально-політичної ситуації в Україні, розробці соціальної та
правоохоронної політики, профілактичних програм боротьби з девіантними
формами поведінки. За показниками рівня адаптованості населення України
до дійсності, що постійно змінюється, можна робити висновки про
напруження в соціумі.

Результати дослідження дозволяють удосконалити навчальні програми із
соціології, розширюють можливості підготовки загальних і спеціальних
курсів у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на кафедрі
соціології та соціальної роботи Гуманітарного університету “Запорізький
інститут державного та муніципального управління”, а також на
науково-методичних семінарах, засіданнях кафедри соціології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Основні положення дисертації були виголошені на наукових конференціях:
Міжнародній науковій конференції “Релігія і соціальні зміни в сучасному
суспільстві” (Чернівці, квітень, 2005); Науковій конференції “Філософія
та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості”
(Чернівці, жовтень, 2005); ІV міжнародній науково-практичній конференції
студентів, аспірантів та молодих учених “Шевченківська весна. Сучасний
стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (Київ,
березень, 2006).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в 7 публікаціях,
з яких 4 опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Мета й завдання дослідження визначили
структуру дисертації. Вона складається із вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел, додатків. Основна частина
дисертації складається з 180 сторінок. Повний обсяг дисертації – 203
сторінки. Список використаних джерел загальною кількістю 14 сторінок,
включає 171 найменування, з яких 7 – іноземними мовами. Додатки займають
8 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукового опрацювання теми,
сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено
теоретико-методологічні засади, наукову новизну та практичне значення
одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження
соціальної адаптації особистості” проаналізовано напрацьовані в
теоретичній та практичній соціології підходи щодо трактування соціальної
адаптації, розглянуто соціологічні інтерпретації поняття “адаптація”,
розкрито зміст процесу соціальної адаптації.

У підрозділі 1.1. “Соціальна адаптація як предмет соціологічної науки”
здійснено теоретичний аналіз соціологічних концепцій адаптації, розкрито
тенденції в еволюції наукових поглядів на соціальну адаптацію.

Погляд на адаптаційні процеси, характерний для світової соціологічної
науки минулого, був спрямований на дослідження еволюційних або достатньо
стабільних систем, які змінюються повільно. Сучасному ж переходу до
нової системи життєдіяльності в пострадянських країнах притаманні риси
нестабільності, змін революційного характеру, ознаки спонтанної
самоорганізації тощо. Це передбачає потребу в створенні нових концепцій,
методології та методики дослідження процесів соціальної адаптації в
умовах суспільного перелому.

Закцентовано увагу на тому, що все розмаїття експлікацій поняття
“соціальна адаптація” в соціально-філософській літературі тією чи тією
мірою наближене або до системного (структурно-функціонального) або ж
інтерпретативного теоретико-методологічного підходу.

Обґрунтовано доречність використання запропонованого М.Роммом
комплексного нормативно-інтерпретативного розуміння процесу соціальної
адаптації, тому що соціальна адаптація особистості – це процес
перетворення чи інтерпретації об’єктивного соціального світу, свого
місця в цьому світі та суб’єктивного образу цього світу в собі.

Запропоновано уточнене визначення соціальної адаптації особистості
відповідно до суспільних змін. Соціальна адаптація розуміється як процес
і стан пристосування до змін у зовнішніх (соцієтальних і локальних)
соціальних умовах та обставинах, внутрішніх якостях і рисах адаптанта
(біологічних, соціально-психологічних, статусно-рольових), які
відбуваються завдяки змінам як соціальних стереотипів поведінки,
соціальних практик, цінностей, так і способів
інформаційно-інтерпретативного відображення (конструювання,
реконструювання) реальності свідомістю особистості.

У підрозділі 1.2. “Механізм соціальної адаптації особистості та його
дослідження у сучасних наукових працях (сучасними соціологами)”
проаналізовано зміст соціологічних концепцій механізму соціальної
адаптації. Запропоновано роз’яснення механізму соціальної адаптації,
його мети, суб’єктів, засобів. Під адаптивним механізмом часто
розуміється сукупність засобів, за допомогою яких актуалізується та
самореалізується адаптивний потенціал суб’єкта, і які використовуються
для відновлення порушеної рівноваги в системі “адаптант – адаптивне
середовище”.

.

.

^

? .

9.

^

? ? ? .

A

o

F0Kuuuuuuuuuuuuuoaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeaeae

&

??

+альні групи, спільноти, інститути, організації, цивілізації і т.ін.
Вчені, погляди яких намагалася відобразити Л.Корель, оперують категорією
“адаптація”, але в контексті соціологічних парадигм.

Висвітлено індивідуальну та групову стратегії соціальної адаптації.
Особистість може здійснювати процес адаптації, не звертаючи уваги на
напрями адаптації соціальних груп і організацій, до яких вона входить, а
може діяти й інакше: увійшовши у фарватер адаптивних стратегій цих груп
та організацій.

Висвітлено відомі науковцям три групи засобів, які забезпечують
адаптацію особистості: інституційні, нормативно-регулятивні
(соціокультурні) та особистісні. Звернено увагу на необхідність
доповнення їх соціально-психологічними та статусно-рольовими засобами.

Обґрунтовано висновок, що різноманітності адаптацій відповідає
різноманітність адаптивних механізмів. Розглянуто механізми адаптації,
що використовуються мешканцями України під час її перебування в
перехідному стані.

У підрозділі 1.3. “Oe?ii?ni? ia?aiao?e nioe?aeueii? aaeaioaoe??
iniaenoino? ye nioe?ieia?/ia i?iaeaia” iроаналізовано накопичені в
теоретичній соціології та психології підходи щодо трактування поняття
цінності. Висвітлено зміст поняття “ціннісні орієнтири особистості”,
показано, що вони формуються в процесі соціалізації, під впливом як
соціального, так і індивідуального досвіду (матеріальних і духовних
цінностей суспільства, індивідуальних потреб, інтересів, життєвої
позиції індивіда тощо).

Доведено, що в сучасних умовах існує проблема невідповідності між
бажанням активної адаптації та відсутністю необхідних умов для її
здійснення. Встановлено, що відповідальні та соціально активні
особистості частіше дотримуються адаптивно-адаптуючої стратегії.
Розглянуто основні критерії соціальної активності. Визначено фактори,
які негативно впливають як на індивідуальну, так і на суспільну
свідомість.

Встановлено, що процес психологічного засвоєння іншої (не радянської)
нормативності, нової системи цінностей – це процес “перебудови”
свідомості, який забезпечує “успішність” чи “неуспішність” входження в
нові соціально-економічні умови та постає скоріше чинником адаптації,
ніж теоретичним описом взаємного пристосування особистості до
соціального середовища, що змінюється.

У другому розділі “Специфіка процесів соціальної адаптації особистості в
перехідному суспільстві” проаналізовано механізми, за допомогою яких
долаються труднощі структурних, культурних, ціннісних і демографічних
травм і здійснюється соціальна адаптація до умов трансформаційного
суспільства.

У підрозділі 2.1 “Нова соціальна ситуація як детермінанта змін
адаптаційних процесів” проаналізовано типи адаптивних ситуацій. Проблему
соціальної адаптації особистості неможливо розв’язати, абстрагуючись від
соціальних, економічних, політичних і психологічних ситуацій, тому що в
контексті цих ситуацій особистість і повинна діяти. У свій час на цю
обставину звернув увагу У.Томас, який став одним із перших дослідників
понять настанови і ситуації в соціології. Подібні ідеї виявилися досить
продуктивними в дослідженнях адаптивного процесу, розкривши нові його
сторони.

Проаналізовано три рівні адаптивних ситуацій – мікро-, мезо- та
макрорівневу, що дало можливість прослідкувати зміни, які відбулися
внаслідок трансформації суспільства і є характерними для кожної ситуації
окремо. Зміни, які характерні для мікрорівневої адаптивної ситуації, не
виходять за рамки інтересів окремої особистості. Чинниками, які
визначають стратегію адаптивної поведінки на цьому рівні, є бідність,
неможливість соціокультурного відтворення, індивідуалізація та ін.

Мезорівнева адаптивна ситуація виходить за рамки інтересів окремої
особистості, торкаючись інтересів соціальних груп (сім’я, трудовий
колектив і т. ін.). Чинниками, які визначають стратегію адаптивної
поведінки на цьому рівні, є відчуження, конфлікти, протистояння та ін.

Макрорівнева адаптивна ситуація торкається інтересів соціуму в цілому.
Зміни у такій ситуації можуть бути спровоковані реформами, революціями,
війнами і т.д. Стратегію адаптивної поведінки на цьому рівні визначають
поляризація, ринкові пріоритети, невизначеність національної ідеї,
політичні суперечності.

Доведено, що вищезазначені чинники детермінують зміни адаптаційних
стратегій внаслідок чого поширюються захисні, компенсаторні та
деприваційні практики.

У підрозділі 2.2. “Особистісний вибір поведінкових стратегій адаптації у
перехідному суспільстві” відзначено, що в епоху переходу від однієї
системи цінностей до іншої (наприклад, від тоталітаризму до демократії в
нашій країні) громадяни витрачають чималі захисні адаптаційні зусилля на
пошук найбільш безпечних й ефективних форм поведінки та діяльності, які
б одночасно відповідали екзистенційним потребам людини.

Соціальна адаптація в контексті інтерпретативного теоретичного підходу
(Е.Фромм, М.Вебер, Дж.Г.Мід, У.Томас, Л.Росс, П.Бергер, Т.Лукман, А.Шюц)
означає використання таких пристосовницьких стратегій, які дозволяють
людині зберігати її ідентичність. Стратегії соціальної адаптації завжди
корегуються зовнішніми оцінками соціального оточення та внутрішнім
розумінням особистістю власної ідентичності, яка постає в ролі
індивідуального та соціального “компасу” при інтерпретації всього
розмаїття соціальних ситуацій в процесі адаптації особистості.

Показано, що процес трансформації в нашому суспільстві охопив усю
систему соціальної організації та систему життєвих цінностей, що знайшло
своє відображення в індивідуальній свідомості особистості. Глибокі
зміни, які охопили широкий спектр соціальних чинників, вимагаючи зміни
стратегії життя і техніки повсякденної поведінки, зумовили необхідність
введення в дію нових адаптаційних механізмів. Для багатьох це завдання
виявилося занадто складним.

У підрозділі 2.3 “Критерії стану адаптованості населення до суспільних
змін” здійснено емпіричну апробацію теоретичних положень при аналізі
соціальної адаптації населення Чернівецької області. Опитування
проводилося на території зазначеного регіону з репрезентативною вибіркою
200 осіб. Автором була використана й адаптована методика вимірювання
соціальної адаптації П.Кузнєцова.

В ході дослідження стану соціальної адаптації населення Чернівецької
області виявлено когнітивний дисонанс, який (за теорією Л.Фестінгера)
виражає відношення невідповідності між когніціями (знання, уявлення,
переконання) в межах соціальної спільноти. Серед чинників, які
перешкоджають успішній адаптації особистості, варто відзначити труднощі
самореалізації. Мова йде про усвідомлення образу власного “Я”, про вибір
ідеалів і цінностей, яким варто присвятити життя, а також про формування
життєвої позиції та способу життєдіяльності, що не суперечать обраній
системі ціннісних пріоритетів.

Відносна стабілізація на початку ХХІ ст., на перший погляд, визначила
механізми та стратегії адаптації населення до наслідків, спричинених
радикальними змінами, які відбулися протягом 90-х років ХХ ст. Однак
події останнього часу та очікування нових потрясінь у зв’язку з
соціальними реформами несуть реальну загрозу тому “консенсусу влади та
населення”, який формував модель виживання, хоча вона й не мала
перспектив, але давала людям, яких кинули напризволяще, можливість
формувати нові способи існування. Порушення цього балансу може призвести
до нового загострення адаптаційних проблем.

У третьому розділі “Ціннісний вимір адаптивних практик у сучасному
українському суспільстві” головна увага зосереджена на змінах у
ціннісних орієнтирах успішної адаптації та діяльності. Проаналізовано
два підходи до вивчення цінностей. Цінності як соціально-нормативні
регулятори суспільного життя і поведінки людей, а також як такі, що
переломлюючись через призму індивідуальної життєдіяльності, входять у
психологічну структуру особистості у формі особистісних цінностей.

У підрозділі 3.1. “Трансформація ціннісних орієнтирів особистості у
пострадянському суспільстві” відзначено, що суспільні перебудови
об’єктивно зумовили якісні зміни в системі соцієтальних відношень, які
супроводжуються зміною фундаментальних механізмів соціального
регулювання та якісною трансформацією соціальних інститутів. Зміни
вплинули передусім на цінності та норми, які лежали в основі
найважливіших соціальних інститутів.

З’ясовано, що механізм “правової несвободи” поступився механізму
“неправової свободи”, який полягає в тому, що індивіди змушені все
частіше вступати у неправові стосунки.

Зазначено, що підсилення внутрішніх суперечностей, які виникають
внаслідок неузгодженості нормативних вимог з реальними умовами життя
уможливлює подальше існування “подвійної моралі”. Такі ціннісні
орієнтири, як ідеологічно заангажована соціальна активність поступилися
місцем вседозволеності та безвідповідальності, а колективізм –
індивідуалізму.

У підрозділі 3.2. “Циклічність відтворення індивідуальної ціннісної
системи в перехідних умовах та її вплив на вибір адаптивних практик”
виявлено взаємозв’язок рівня соціальної адаптації та цілого спектру
ціннісних орієнтирів і поведінкових настанов.

Доведено, що зміна соціальних умов, суспільних ціннісних орієнтирів
призводить до того, що механізм їхнього відтворення перестає бути
провідним, поступаючись місцем адаптаційним механізмам. Динаміку цього
процесу можна прослідкувати через аналіз трансформації індивідуальної
ціннісної системи особистості, яка, на нашу думку, має циклічний
характер. Основними фазами цього процесу є:

збереження попередньої ціннісної системи суб’єкта, незважаючи на
суспільні зміни, оскільки сформована в процесі минулого досвіду
індивідуальна система ціннісних орієнтирів слугує своєрідним фільтром
для ціннісної інформації, яка надходить ззовні;

розлад індивідуальної ціннісної системи – стан, який означає початок
руйнації індивідуальних цінностей;

криза індивідуальної ціннісної системи, в процесі якої відбувається
відчуження та самовідчуження, особистість відчуває ціннісний вакуум;

розвиток – така зміна ціннісно-орієнтаційної системи особистості, коли
збагачується внутрішній зміст ціннісних орієнтирів за допомогою
механізму адаптації до соціокультурного середовища, що змінюється.

Закцентовано увагу на тому, що пристосування людини до соціуму
передбачає обов’язковість з’ясування нею легітимно-домінуючої в
суспільстві ціннісно-нормативної системи через її сприйняття. Якщо
людина не сприймає легітимно-домінуючу ціннісно-нормативну систему
соціуму, до якого вона прагне інтегруватися, то процес пристосування
адаптанта значно ускладнюється. Він може здійснюватися: а)
соцієтально-неадекватним, неприхованим протиставленням особистісної
системи ціннісних орієнтирів соцієтальній; б) мімікрійним, маскуванням
особистісної нормативно-ціннісної системи під соцієтальну, тобто
прихованим протиставленням особистісних ціннісних орієнтирів
соцієтальним. Його вплив на окрему особистість і на суспільство
проаналізувала А.Лобанова, запропонувавши цілісну наукову концепцію
соціальної мімікрії.

У підрозділі 3.3. “Оптимізація стратегій адаптації в сучасному
українському суспільстві” зазначено що труднощі адаптаційного періоду
трансформаційного суспільства породжують потребу у визначені того
оптимального шляху, рухаючись яким, суспільство могло би значно
скоротити названий адаптаційний період, розв’язуючи при цьому важливі
проблеми свого існування та успішного розвитку.

Наведено висловлювання багатьох дослідників, які вважають, що такий шлях
передбачає поєднання адаптаційних процесів з активною діяльністю
соціально цінного характеру при адекватному управлінні на всіх рівнях –
від нижчих до вищих. А це, у свою чергу, сприятиме формуванню в
свідомості та практичній діяльності людей довіри до існуючої (в даному
випадку – в сучасній Україні) соціально-політичної системи.

За нинішніх умов довіра, впевненість у завтрашньому дні, готовність до
активної діяльності заради сьогодення та майбутнього, соціальна
активність і т.ін. є важливими цінностями суб’єктивного порядку, без
яких неможливі й інші цінності. Звідси можна вивести принцип адаптації
через соціальну активність і діяльність, у процесі яких створюються
життєво важливі цінності.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, сформульовано
основні результати дисертаційної роботи, окреслено напрями подальших
досліджень проблематики соціальної адаптації особистості.

Проаналізувавши найбільш плідні ідеї та перспективні тенденції в
еволюції наукових поглядів на проблему, дисертантом уточнено визначення
соціальної адаптації особистості як процесу і стану пристосування до
змін у зовнішніх (соцієтальних і локальних) соціальних умовах та
обставинах, внутрішніх якостях і рисах адаптанта (біологічних,
соціально-психологічних, статусно-рольових), які відбуваються завдяки
змінам як соціальних стереотипів поведінки, соціальних практик,
цінностей, так і способів інформаційно-інтерпретативного відображення
(конструювання, реконструювання) реальності в свідомості особистості.

В суспільстві, що перебуває в стані трансформації, виникли умови
ускладнення механізму соціальної адаптації, оскільки вони
характеризуються невизначеністю всезагальної ціннісної системи і
поширенням мімікрійних адаптаційних практик. Усе це вплинуло на
деформацію особистісних ціннісних систем.

Встановлено, що до конструктивної адаптивної поведінки особистість
спонукають такі ціннісні орієнтири, як соціальна активність,
відповідальність, соціальна творчість, імітація (справжнє наслідування)
тих цінностей-норм і цінностей-об’єктів, які поширюються під час реформ,
набуваючи суспільно-визнаного характеру, відсутність або деформованість
яких гальмує адаптивні процеси, поширюючи деструктивні стратегії,
маргіналізацію та девіації.

В українському суспільстві нині переважають вимушені адаптації, що
характеризуються використанням захисних, компенсаторних і деприваційних
практик. Вони спрямовані на самозбереження адаптанта – підтримку всіма
можливими засобами status quo та пов’язані з обов’язковою зміною
способів взаємодії з оточенням, але при збереженні в цілому старих,
традиційних цілей та цінностей.

Суспільні зміни, впливаючи на соціальну ситуацію, породжують процес
ціннісного відчуження, який виникає внаслідок усвідомлення особистістю
невідповідності офіційно задекларованих цінностей реальним ціннісним
орієнтирам. Внаслідок цього відбувається порушення усталених
адаптаційних практик особистостей, різні групи людей вимушені звернутися
до стратегії заміщення цінностей, які втратили свою функціональність,
іншими ціннісними зразками, які більшою мірою відповідають новим
соціальним умовам.

Автором доведено, що в перехідних умовах механізм індивідуальної
ціннісної системи має циклічний характер, сегментами якого є: 1)
збереження попередньої ціннісної системи суб’єкта; 2) розлад
індивідуальної ціннісної системи; 3) криза індивідуальної ціннісної
системи; 4) розвиток – збагачення внутрішнього змісту ціннісних
орієнтирів.

Пошуки шляхів і способів розв’язання проблеми дають підстави вважати, що
оптимізація соціальної адаптації особистості передбачає організацію
управління цим процесом. З цією метою було б доцільним організувати
моніторинг соціальної адаптації для більш ефективної регуляції цих
процесів і контролю за здійснюваними заходами. Основою ефективного
управління соціальною адаптацією має стати поєднання саморегуляції
агентів адаптації (інститути сім’ї, освіти, праці, управління) та
цілеспрямованого, науково обґрунтованого зовнішнього впливу з боку
держави, яка відповідальна за зміну ціннісних пріоритетів у будь-якій
сфері життєдіяльності, в тому числі тій, що пов’язана з соціальною
адаптацією особистості в умовах інтенсивної трансформації суспільства
перехідного типу, до якого належить Україна.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях:

Камбур А.В., Маковецький А.М. Зміна ціннісних пріоритетів у суспільстві
транзитного типу: реальність і перспективи. // Методологія, теорія та
практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових
праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного
університету імені В.Н.Каразіна, 2004. – С. 329-333.

Камбур А.В. Про деякі особливості адаптаційних процесів в Україні. //
Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Вип. 8. –
Національна Академія Наук України Інститут соціології. – Київ – 2005. –
С. 227-232.

Камбур А.В. Залежність успішності процесів соціальної адаптації
особистості від адекватної системи ціннісних пріоритетів. // Актуальні
проблеми соціології, психології, педагогіки. Збірник наукових праць.
Вип. 7. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. –
Київ – 2006. – С. 44-51.

Камбур А.В., Маковецький А.М., Ялинський Б.В. Навколишнє середовище та
вітальні й адаптивні можливості людини як виду Homo Sapiens. // Науковий
вісник Чернівецького університету. Вип. 249-250 Філософія. – Чернівці:
Рута, 2005. – С. 74-77.

Публікації в інших виданнях

Камбур А.В. Адаптивні процеси у сучасній Україні та їх відображення у
суспільних науках. // Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві.
Матеріали міжнародної наукової конференції (м. Чернівці, 18-19 квітня
2005 р.). – Чернівці: Рута, 2005. – С. 40-43.

Камбур А.В. Адаптація індивіда до зовнішніх умов існування як предмет
філософського дослідження. // Філософія та методологія гуманітарних
наук: історія, концепції, можливості. Матеріали наукової конференції.
20-21 жовтня 2005 р. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 110-112.

Камбур А.В. Соціальна адаптація і транзитне суспільство:
теоретико-соціологічний аналіз. // Шевченківська весна. Сучасний стан
науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку: ІV Міжнародна
науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених
(2-3 березня 2006 року). Матеріали секції соціології та психології. –
К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. –
С.125-130.

АНОТАЦІЯ

Камбур А.В. Соціальна адаптація особистості в суспільстві перехідного
типу: зміна ціннісних пріоритетів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук
зі спеціальності 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології –
Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та
муніципального управління”. – Запоріжжя, 2007.

Проблема дослідження полягає в існуванні суперечності між прагненнями
людей спростити свої адаптивні практики шляхом ідентифікації своїх і
суспільних ціннісних уявлень і відсутністю загальновизнаної
ціннісно-нормативної системи, у зв’язку з чим актуального значення
набуває з’ясування особистісних уявлень і морально-ціннісних пріоритетів
людей у процесах їх пристосування до нових соціально-економічних і
політичних умов життя.

За допомогою використаних методів, серед яких історичний підхід,
логічний аналіз і синтез, порівняння та ін., з’ясовано специфіку
процесів соціальної адаптації особистості у перехідний період та
обґрунтовано особливості і закономірності формування та зміни її
ціннісних орієнтирів при виборі поведінкових стратегій пристосувального
характеру до суспільних змін.

Ключові слова: соціальна адаптація, адаптант, ціннісні орієнтири,
трансформаційне суспільство, зміна, соціальна ідентифікація, соціальна
активність, механізм соціальної адаптації, адаптивне навантаження,
адаптивні практики, адаптивна поведінка, девіантна поведінка.

АННОТАЦИЯ

Камбур А.В. Социальная адаптация личности в обществе переходного типа:
изменение ценностных приоритетов. – Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. –
Гуманитарный университет “Запорожский институт государственного и
муниципального управления”. – Запорожье, 2007.

В диссертации обобщено и систематизировано исторический опыт
исследования социальной адаптации и механизмов этого процесса в
социологической науке, что дало возможность выделить этапы в эволюции
социологических взглядов на проблему.

I?iaeaia enneaaeiaaiey caeeth/aaony a nouanoaiaaiee i?ioeai?a/ey iaaeaeo
no?aieaieyie ethaeae oi?inoeoue naie aaeaioaoeeiiiua i?aeoeee n
iiiiuueth eaeaioeoeeaoeee naieo e iauanoaaiiuo oeaiiinoiuo
i?aaenoaaeaiee e ionoonoaeai iauai?eciaiiie oeaiiinoii-ii?iaoeaiie
nenoaiu, a nayce n /ai noatho aeooaeueiuie auyniaiey ee/iinoiuo
i?aaenoaaeaiee e ii?aeueii-oeaiiinoiuo i?ei?eoaoia ethaeae a i?ioeannao
eo i?eniiniaeaiey e iiaui nioeeaeueii-yeiiiie/aneei e iieeoe/aneei
oneiaeyi aeecie.

N iiiiuueth eniieueciaaiiuo iaoiaeia, n?aaee eioi?uo enoi?e/aneee
iiaeoiae, eiae/aneee aiaeec e neioac, n?aaiaiea e ae?., auyniaia
niaoeeoeea i?ioeannia nioeeaeueiie aaeaioaoeee ee/iinoe a ia?aoiaeiue
ia?eiae. Oaeaea auyaeaiu iniaaiiinoe e caeiiiia?iinoe oi?ie?iaaiey e
eciaiaiey aa oeaiiinoiuo i?eaioe?ia i?e auai?a iiaaaeai/aneeo no?aoaaee
i?eniiniaeoaeueiiai oa?aeoa?a e iauanoaaiiui eciaiaieyi.

Ooi/iaii ii?aaeaeaiea nioeeaeueiie aaeaioaoeee ee/iinoe eae i?ioeanna e
ninoiyiey i?eniiniaeaiey e eciaiaieyi. Auyniaii, /oi a nia?aiaiiuo
oneiaeyo cia/eoaeueii ineiaeiyaony iaoaieci nioeeaeueiie aaeaioaoeee,
iineieueeo ?ani?ino?aiythony ieiee?e/aneea no?aoaaee auaeeaaiey e
i?ienoiaeeo aeaoi?iaoeey ee/iinoiuo oeaiiinoiuo nenoai.

A ?aaioa i?aaenoaaeaiu aeieacaoaeuenoaa oiai, /oi oeaiiinoiua i?eaioe?u
ee/iinoe, a /anoiinoe nioeeaeueiay aeoeaiinoue, ee/iinoiay
ioaaonoaaiiinoue yaeyaony iiaoaeaeaieyie eiino?oeoeaiiai aaeaioeaiiai
iiaaaeaiey, a eo ionoonoaea eee aeaoi?ie?iaaiiia (iaii?aaeaeaiiia)
ninoiyiea oi?iicyo aaeaioeaiua i?ioeannu, ?ani?ino?aiyy aeano?oeoeaiua
no?aoaaee – ia?aeiaeecaoeeth e aeaaeaoeee.

Ключевые слова: социальная адаптация, адаптант, ценностные ориентации,
трансформирующееся общество, изменение, социальная идентификация,
социальная активность, механизм социальной адаптации, адаптационная
нагрузка, адаптационное поведение, девиантное поведение.

ANNOTATION

Kambur A.V. Social adaptation of personality in society of transitional
type: change of the value priorities. – The Manuscript.

The Dissertation for a scientific degree of Candidate of Sociological
Sciences. — 22.00.04 – special and field sociologies. – The University
of the Humanities “ZISMG”. – Zaporizhia, 2007.

The research problem consists in existence of contradiction between
aspirations of people to simplify the adaptive practices through
identification of their public value ideas and absence of generally
recognized value normative system. Consequently, clarification of
personal ideas and moral value orientations of people in the process of
their adaptation to the new socio-economic and political conditions of
life acquire significance.

With the help of the used methods, such as historical approach, logical
analysis and synthesis, comparison and other, the specific character of
the process of social adaptation of personality in a transitional period
is elucidated. The peculiarities and patterns of formation and change of
its value orientations at the choice of behavioral strategies of
time-serving character to the public changes are grounded.

Keywords: social adaptation, adaptant, value orientation,
transformational society, change, social identification, social
activity, mechanism of social adaptation, adaptive loading, adaptive
practices.

Камбур Андрій Васильович

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

В СУСПІЛЬСТВІ ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ:

ЗМІНА ЦІННІСНИХ ПРІОРИТЕТІВ

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Свідоцтво про державну реєстрацію ДК №891 віцд 08.04.200 р.

Підписано до друку 3.05.2007. Формат 60(84/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк.. 0,9.

Обл..-вид. арк.. 1,1. Зам. №36-п. Тираж 100.

Друкарня видавництва „Рута” Чернівецького національного університету

58012, Чернівці, вул.. Коцюбинського, 2

PAGE 1

Похожие записи