МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Гринзовський Анатолій Михайлович

УДК 613:001.89:378.661(477-25).000.93

Системний аналіз становлення і формування медико-профілактичного
факультету та гігієнічної науки національного медичного університету
імені О.О. Богомольця

14.02.04 – історія медицини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті імені
О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН
України Бардов Василь Гаврилович, Національний медичний університет
імені О.О. Богомольця МОЗ України,завідувач кафедри пропедевтики гігієни
та радіаційної гігієни.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ципріян Віктор Іванович, Національний
медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач
кафедри гігієни харчування;

доктор медичних наук, професор Криштопа Борис Павлович, Київська медична
академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, професор
кафедри організації охорони здоров’я.

Провідна установа: Інститут гігієни та медичної екології, відділ
перспективного планування та координації наукових досліджень, АМН
України, м. Київ.

Захист відбудеться “19” травня 2005 р. о 13.30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 при Національному медичному
університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, Київ-57, проспект
Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця за адресою: Київ-57, вул. Зоологічна,
1.

Автореферат розісланий “ 18 ” квітня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Войцеховський В.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна сьогодні – повноправний суб’єкт європейської
політики, країна з високим культурним потенціалом, який в першу чергу
визначається рівнем освіти та культури. Освіта – специфічна галузь
громадського життя, один з найважливіших чинників інтелектуального й
духовного збагачення народу. Однією із складових державної системи
освіти є вища медична освіта, історія якої в теперішній час – найменш
досліджена частина освітянської історії.

Останні роки в історії України відзначилися рядом реформ в освітній
галузі відповідно до концепції розвитку охорони здоров’я населення
України. Вони здійснювались в межах Закону України “Про освіту”,
Концепції національної освіти та Концепції національного виховання та
національного плану дій з гігієни довкілля на 2000-2005 роки.

Для повного і правильного розуміння подій необхідне всебічне дослідження
історіографічної спадщини попередніх століть як у межах історії України,
так і всесвітньої історії. Існуюче розмаїття історичних праць можна
згрупувати в наступні напрямки: синтетичні та аналітичні,
персонологічні, тематично-проблемні, регіональні, присвячені дослідженню
діяльності наукових установ, історичних шкіл, а також ті, які присвячені
дослідженню діяльності наукових установ, історичних шкіл, а також ті, що
зовсім не розроблені.

Серед чисельних наукових праць, які висвітлюють історико-медичні
питання, є обмаль публікацій, що стосуються гігієнічної галузі України.
Переважно це роботи О.А. Грандо, О.М. Марзеєва, Л.І. Медведя,
Є.Г. Гончарука, Л.М. Калюжного, І.М. Макаренко тощо. Низка журнальних
публікацій цих же авторів та відповідних глав у профільних підручниках
висвітлюють становлення та розвиток певних галузей гігієни в Україні.
Серед них значна кількість ювілейних публікацій, більшість яких має
тезовий характер. Серед них окремою групою стоять публікації до
160-річчя Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Становлення та розвиток медичної освіти в Україні висвітлюють
Б.П. Криштопа, К.К. Васильєв, І.М. Макаренко та інші. Але єдиною
монографією з цього питання є робота Б.П. Криштопи. Причому становлення
гігієнічної освіти там не знайшло повного висвітлення. Дисертаційне
дослідження І.М. Макаренка висвітлює ці питання тільки в період до кінця
ХІХ століття.

Не відкидаючи наукової цінності існуючих робіт та досліджень в історії
вищої медичної школи України, слід підкреслити, що до цього часу ще є
багато “білих плям” у висвітленні історичних особливостей становлення та
розвитку тієї чи іншої наукової дисципліни, прикладом чого є гігієна.
Зокрема, не досліджувались процеси формування системи підготовки
гігієнічних фахівців в Україні, передумов організації
санітарно-гігієнічного факультету та процесів диференціації гігієнічного
напрямку вузу.

Таким чином, робіт, які аналізують становлення та розвиток системи
підготовки лікарів-гігієністів на різних історичних етапах на Україні,
ми не знаходимо.

В зв’язку з цим особливу актуальність набуває аналіз розвитку вищої
медичної школи та накопиченого нею досвіду. Реконструкція етапів та
вивчення процесів, що впливали на становлення системи підготовки
лікарів-гігієністів в Україні має на меті внесення нового знання в
історію медичної освіти України. Це сприятиме критичному ставленню до
моделювання дійсності i перспектив в системі медичної освіти загалом та
системи підготовки лікарів медико-профілактичного фаху. Зокрема, такий
підхід дозволяє визначити найбільш оптимальні форми підготовки лікарів і
розробити систему заходів, спрямованих на подальше удосконалення вищої
медичної освіти. Вищенаведене і визначило актуальність нашого
дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програми, планами, темами. Дисертація
виконана за планом науково-дослідної роботи Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця, за темою: “Вивчити в історичному
аспекті розвиток експериментальної медицини в Національному медичному
університеті імені О.О. Богомольця з часів його заснування до
сьогодення” (№ держреєстрації 0100U000075).

Мета і завдання дослідження: наукова, історико-медична оцінка
становлення та розвитку профілактичного напрямку у вітчизняній медицини,
вищої медичної освіти України на основі системного аналізу розвитку
медико-профілактичного факультету Національного медичного університету
імені О.О. Богомольця, як історичної моделі формування кадрового
потенціалу та профілактичної діяльності гігієнічної науки та
санітарно-епідеміологічної служби України.

Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1. Зібрати та проаналізувати літературу, яка висвітлює діяльність
кафедри гігієни Університету св. Володимира на різних етапах її
розвитку.

2. Вивчити та оцінити архівні матеріали, які характеризують та
відображають навчальну, громадську та наукову діяльність гігієнічних
кафедр Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

3. Дослідити організаційно-структурну еволюцію кафедр гігієнічного
профілю медико-профілактичного факультету Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця.

4. Повернути наукові імена завідуючого кафедрою загальної гігієни
професора В.В. Удовенка та завідуючого кафедрою гігієни праці професора
В.Я. Підгаєцького до сучасної медичної громадськості.

5. Оцінити науково-педагогічну діяльність першої гігієнічної кафедри
України, як моделі в гігієнічній підготовці лікарів різних фахів на
різних етапах розвитку та реформування медичної освіти.

6. Дослідити творчу участь співробітників кафедр Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця у процесах реформування
профілактичної компоненти медичної освіти як складової частини
становлення та реформи медичної освіти в Україні.

7. Охарактеризувати основні наукові та педагогічні напрямки діяльності
гігієнічних кафедр, визначити основні профілактичні школи Національного
медичного університету імені О.О. Богомольця.

Об’єкт дослідження: розвиток профілактичного напрямку у вітчизняній
медицини та вищій медичній освіти України.

Предметом дисертаційного дослідження є закономірності розвитку системи
санітарно-гігієнічної (медико-профілактичної) освіти, процедура
становлення якої залежала від загального історичного контексту, змін
соціально-політичного характеру та розвитку науки; педагогічна, наукова
та громадська діяльність кафедри пропедевтики гігієни радіаційної
гігієни та інших гігієнічних кафедр; гігієнічні наукові школи
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Методи дослідження: методичну основу роботи складають принципи
історизму, системності, об’єктивності та науковості. Важливими шляхами
розв’язання проблем дисертаційного дослідження є застосування
загальнонаукових, міждисциплінарних, історичних та власне медичних
методів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що результати
дозволили вперше в Україні: провести системний аналіз становлення та
формування системи санітарно-гігієнічної (медико-профілактичної) освіти
та гігієнічних наукових шкіл Національного медичного університету імені
О.О. Богомольця; представити в повному обсязі діяльність кафедри гігієни
Університету св. Володимира на різних її етапах; з максимально можливим
використанням усіх доступних джерел з історії кафедри та з залученням
наукового доробку її співробітників, відновити історичну справедливість
у відношенні репресованих співробітників гігієнічних кафедр та
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в цілому;
критично оцінити наукову спадщину гігієнічних кафедр та її вплив на
удосконалення гігієнічної науки в Україні кінця ХІХ – початку ХХІ
століть; ввести в науковий обіг низку раніш невідомих фактів з архівних
джерел, які дозволили достовірно реконструювати за архівними джерелами
фактичну діяльність гігієнічної галузі Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця; дати об’єктивну історичну та
гігієнічну оцінку наукових гігієнічних шкіл медико-профілактичного
факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Практичне значення одержаних результатів полягає у максимально повному
висвітленні процесів становлення системи санітарно-гігієнічної освіти та
наукової творчості видатних вчених-дослідників і педагогів, що вперше в
Україні надає можливість лікарям та історикам науки ознайомитись з
науковою спадщиною фахівців санітарно-гігієнічного профілю НМУ, її
впливом на українську медицину. Вперше широко оприлюднена наукова та
громадська діяльність репресованих гігієністів Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця професорів В.В. Удовенка та В.Я.
Підгаєцького.

За результатами дослідження матеріали використовуються в педагогічному
процесі на кафедрах гігієнічного профілю Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця, Кримського державного медичного
університету ім. С.І. Георгієвського, Вінницького державного медичного
університету ім. М.І. Пирогова, Луганського медичного університету, в
лекціях та екскурсіях Національного музею медицини України, в
енциклопедичних виданнях. За участі автора створено та відновлено
меморіальні пам’ятки розшуканих місць поховання та реставровані
меморіальні знаки на могилах завідуючих та професорів кафедри загальної
гігієни О.В. Корчак-Чепурківського, П.І. Баранника.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто визначено напрямок, мету і
програму дослідження, проаналізовано стан проблеми, проведено пошук,
збір та систематизацію первинних архівних матеріалів, рідкісних видань з
фондів бібліотек, їх обробку та системно-критичний аналіз. На основі
отриманих даних особисто написано роботу та сформульовано висновки
результатів дослідження. Отримані данні є самостійними внеском у
розвиток історії гігієни. Дисертантом не були використані результати та
ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались автором на 14 науково-практичних конференціях та з’їздах:
“Науково-методичних конференціях викладачів IV-го медичного факультету
НМУ” (1998-2004 рр.); “Науково-медичних конференціях студентів та
молодих вчених НМУ” (1999-2004 рр.); “Історія та перспективи розвитку
післядипломної освіти лікарів” (Одеса, 2002); “Актуальні питання гігієни
та екологічної безпеки України” (до 120-річчя з дня народження академіка
О.М. Марзеєва), (Київ, 2003); на ХІV з’їзді гігієністів України
“Гігієнічна наука та практика на рубежі століть” (Дніпропетровськ,
2004); міжнародних конференціях: “Медицинская профессура Российской
империи” (Москва, 12 марта 2004); “Х конгрес світової федерації
українських лікарських товариств” (Чернівці – Київ – Чікаго, 26-28
серпня 2004).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 27 робіт, 8 статей у
фахових наукових виданнях, визначених ВАК України, 19 робіт в інших
журналах, збірниках наукових праць, матеріалів і тез з’їздів,
конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація побудована за
проблемно-хронологічним принципом і складається з вступу, 9 розділів,
аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків. Викладена на
243 сторінках (з них власно тексту 180 сторінок), містить 15 таблиць та
10 додатків. Список використаних джерел складається з 425 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її новизна, практичне
значення, визначені мета і завдання роботи, предмет і об’єкт
дослідження, окреслені хронологічні рамки роботи.

Досягнення мети потребувало отримання достатньо повної достовірності
інформації щодо кожної з поставлених задач, а також поетапного їх
вирішення. Дослідження складалось з трьох основних етапів, кожен з яких
в свою чергу включив конкретні задачі другого порядку. Така
багаторівнева структуризація дослідження забезпечувала його системність,
оскільки результати, отримані на кожному попередньому етапі, логічно
ставали основою не тільки для послідуючих етапів, а і для узагальнення
отриманих результатів та наукового обґрунтування досягнення мети
дослідження.

У розділі “Історичний нарис розвитку міжнародних і державних
організацій, що вирішують гігієнічні завдання та систем підготовки
фахівців профілактичного напрямку у різних країнах світу” аналізується
література з досліджуваних проблем. У розділі “ HYPERLINK \l
«_Toc90794051» Програма, матеріали та методи досліджень ” аналізується
джерельна база та документальні матеріали, використані в процесі
написання дисертаційної роботи. Аналіз літератури засвідчив, що
досліджувана автором проблема ще не знайшла спеціального висвітлення в
українській науці.

Матеріали та методи досліджень. Для досягнення мети нами була розроблена
програма досліджень, обрані відповідні адекватні методи вивчення окремих
явищ та визначення тенденцій в системі підготовки гігієнічних фахівців і
науково-педагогічної діяльності гігієністів.

Методичну основу роботи складають принципи історизму, системності,
об’єктивності та науковості. Важливими шляхами розв’язання проблем
дисертаційного дослідження є застосування загальнонаукових,
міждисциплінарних, історичних та власне медичних методів досліджень.

Програма досліджень складалась з трьох основних етапів (табл. 1). Перший
етап включав збір інформації та вивчення історичного фону, на якому
розвивалися гігієнічна наука та освіта; визначення основних процесів
розвитку медичної освіти та систем гігієнічного забезпечення населення в
провідних країн світу.

Перший етап дозволив встановити відмінності розвитку та організації
систем гігієнічного забезпечення населення провідних країн світу.
Проведена оцінка систем вищої медичної освіти дозволила нам скласти
схему підготовки фахівців в галузі гігієни і санітарії за кордоном та
порівняти їх з вітчизняною.

Джерельною базою дисертаційного дослідження є сукупність документів і
матеріалів архівів та рукописних відділів наукових бібліотек, Державного
архіву Служби безпеки України, Центрального державного архіву
громадських об’єднань України, Центрального державного історичного
архіву України у м. Києві, Державних архівів

м. Києва, Київської області та архіву Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця (НМУ), відділу рукописів Центральної
наукової бібліотеки ім. В.Вернадського.

Другий етап передбачав з’ясування та аналіз впливу загальноісторичних
подій на розвиток медичної освіти та гігієнічної галузі НМУ. Проведено
вивчення та опрацювання отриманої інформації з архівів та літературних
джерел. Другий етап був присвячений складанню найбільш повного опису
шляху становлення гігієнічної науки та розвитку системи підготовки
фахівців профілактичного профілю в НМУ. Приводом до цього стали зміни у
політичному устрої держави, у суспільній свідомості наукової
громадськості, раніше встановлені розбіжності, з різних причин допущені
окремими авторами. Це призводило до певних помилкових трактувань і
оцінок подій та діяльності гігієністів НМУ.

Метою третього етапу стало усунення однобічного висвітлення впливу
науково-педагогічної школи НМУ на розвиток вітчизняної медицини, що
становило одну з “білих плям” історико-медичного минулого України.

Наявна джерельна база відкрила можливість для реалізації поставлених
завдань, надала відповідну аргументацію висловлених в дисертації
положень і висновків.

Результати досліджень та їх обговорення. В роботі на підставі проведених
досліджень нами дана характеристика етапів розвитку вітчизняної гігієни
від народної гігієни до сучасних підходів в профілактичній медицині на
основі сучасної методологічної концепції досліджень.

Таблиця 1

Етапи та структура виконання дисертаційного дослідження

Мета дослідження: наукова, історико-медична оцінка становлення та
розвитку профілактичного напрямку у вітчизняній медицині, вищої медичної
освіти України на основі системного аналізу розвитку
медико-профілактичного факультету Національного медичного університету
імені О.О. Богомольця, як історичної моделі формування кадрового
потенціалу та профілактичної діяльності гігієнічної науки та
санітарно-епідеміологічної служби України

1. Етап Збір інформації, первинний аналіз

Вивчення стану медичної освіти та розвитку систем гігієнічного
забезпечення населення провідних країн світу

Вивчення стану медичної освіти Царської Росії, внесок фахівців НМУ в
формування гігієнічного напрямку України

Стан системи підготовки фахівців медико-профілактичного напрямку на
початок 20 ст.

2. Етап Дослідження життя та діяльності провідних фахівців – гігієністів
НМУ

Педагогічна спадщина провідних фахівців – гігієністів НМУ

Вивчення наукової спадщини провідних фахівців – гігієністів НМУ

Формування нових наукових ідей та напрямків

Формування науково-педагогічної гігієнічної школи НМУ

3. Етап

Вплив фахівців НМУ формування нових напрямків науково-педагогічних
гігієнічних шкіл НМУ

Гігієни праці та професійних захворювань Комунальної гігієни Соціальної
медицини Гігієни харчування Гігієни дітей та підлітків

НМУ – провідний ВНЗ в системі підготовки фахівців медико-профілактичного
напрямку

Педагогічна діяльність, формування нових напрямків підготовки фахівців
медико-профілактичного напрямку України

Діяльність профільних кафедр гігієнічного напрямку по створенню
навчальних програм підготовки студента – медика України

Вплив медико-профілактичного напрямку НМУ на розвиток гігієни та
санітарії України

Безпосередній

Формування наукового потенціалу України в гігієнічній галузі.

Підготування науковців гігієністів різних рівнів профільними
гігієнічними кафедрами НМУ

Підготування кадрового потенціалу санітарно-епідеміологічної служби
України

Опосередкований

Формування загальної медичної культури суспільства України

Фахова діяльність в сфері поточного та запобіжного санітарного нагляду
випускників медико-профілактичного факультету НМУ

Санітарно просвітницька діяльність випускників НМУ всіх фахів.

Діяльність Національного медичного університету імені О.О. Богомольця,
реальна, діюча модель формування кадрового потенціалу та профілактичної
діяльності гігієнічної науки та санітарно-епідеміологічної служби
України

Дослідження вітчизняної гігієнічної галузі починалось з розгляду
матеріалів, які відносяться до емпіричного періоду розвитку гігієнічної
науки.

Ключовим етапом в історії медичної освіти України стає організація в
1841 році медичного факультету університету св. Володимира.
Прогресивність Київської медичної школи обумовлюється спеціальним
Статутом 1842 р., яким проводиться об’єднання окремих гігієнічних знань
на базі єдиної на той час в Росії кафедри лікарезнавства. Цим же
Статутом гігієна вперше розглядається як наука, яка є основою
санітарного нагляду.

З середини ХІХ ст. в університеті ішла мова про необхідність виділення
гігієни в окрему кафедру. З відкриттям самостійної кафедри гігієни в
1871 році університету св. Володимира, яку очолив приват-доцент В.А.
Субботін, почався науково-експериментальний період розвитку гігієнічних
дисциплін України. Під його керівництвом істотно поліпшився навчальний
процес, впровадились наукові методи досліджень, активно проводилась
наукова діяльність в лабораторії гігієни, організованій в 1875 році.
Його зусиллями кафедра гігієни стала центром гігієнічних знань, який
визнавався в Росії та Європі.

Саме В.А. Субботін у жовтні 1884 року порушує питання про диференціацію
гігієнічної науки і розподіл кафедри гігієни. Його підтримали О.В.
Корчак-Чепурківський, В.Я. Данилевський, В.Ю. Чаговець та ін. Ці ідеї
втілювали послідовники В.А. Субботіна.

Професор В.Д. Орлов, керуючи кафедрою, значно вдосконалив викладання
гігієни. Ним було впроваджено практичні та виїзні заняття з гігієни,
організовано курси епідеміології та санітарної статистики.

Вперше на теренах Російської імперії київські гігієністи підняли питання
щодо створення системи післядипломної підготовки лікарів-гігієністів,
запропонували спеціальні та повторювальні курси для лікарів, що бажають
присвятити себе профілактичній медицині.

Наведені у дисертації факти переконливо свідчать про те, що незважаючи
на прогресивні досягнення, загальний стан медичної освіти в Росії не
відповідав рівню розвитку науки. Київські медичні кола наголошували на
необхідності негайних змін в медичній освіті.

З проголошенням самостійності України в 1917 р. санітарно-гігієнічна
безпека стає пріоритетним напрямком медичної галузі. Формується
Медико-Санітарна Рада України. Постають питання перебудови вищої
медичної школи, які потребували вирішення і в подальшому.

Реформа вищої медичної школи мала два періоди: І – становлення
(1917-1924 рр.) та ІІ – корінної реорганізації (1924-1930 рр.). В І
період в Україні створюються нові навчальні заклади. Серед них –
медичний факультет Українського народного університету, жіночий медичний
інститут, але жоден з них здійснював підготовку фахівців гігієнічного
профілю.

Українська нарада з медичної освіти (1920 р.) намітила основні шляхи
здійснення реформи вищої медичної освіти. Київська вища медична школа
пропонувала розширити спектр профілактичних дисциплін і збільшити
підготовку лікарів гігієнічного профілю. В Київському медичному
інституті створено кафедри – соціальної гігієни та професійної гігієни.
В той час в жодній країні не існувало обов’язкового викладання гігієни
праці серед медичних дисциплін.

На початку ІІ періоду (1924 р.) в Україні були створені передумови для
реорганізації вищої медичної школи на якісно нових засадах. Професорами
КМІ проводилась робота по організації санітарно-гігієнічного напрямку
(“ухилу”) в своєму вузі. Розширювався спектр профілактичних дисциплін,
розроблялись навчальні плани та методики викладання на новому ухилі,
розширювалась тематика наукових досліджень.

З введенням в 1926 році єдиного для всіх медичних вузів України
п’ятирічного терміну навчання підвищилась питома вага
санітарно-профілактичних дисциплін, змінилась методика проведення
навчального процесу, збільшилась кількість практичних занять. З
ініціативи фахівців КМІ вперше в навчальні плани введено виробничу
практику, яка мала ґрунтовний гігієнічний компонент.

Методичний досвід викладання профілактичних дисциплін доповідав на
Всесоюзних нарадах гігієнічних кафедр в Москві та Ленінграді в 1924-1927
роках завідувач кафедри гігієни КМІ професор В.В. Удовенко.

Однак брак санітарних лікарів в практичній санітарно-епідеміологічній
службі продовжував відчуватись. В зв’язку з цим викладачами КМІ знову
піднімаються питання створення санітарно-гігієнічних факультетів в
медичних вузах.

В липні 1928 року керівництво СРСР ставить питання уніфікації медичної
освіти та підготовки “лікаря-універсала”. В результаті цього система
ухилів скасовується. Враховуючи вимоги часу, викладачі КМІ знову
піднімають в Наркомздорові питання створення санітарно-профілактичних
факультетів.

Отримавши систему медичної освіти під своє керівництво, Наркомздоров
УРСР приймає рішення про відкриття у 1930-1931 навчальному році в
Київському та Харківському медичних інститутах санітарно-гігієнічних
факультетів. Це підтвердило чіткість Української позиції в питанні
профільності факультетів медичних вузів на відміну від загальносоюзної.

У цьому зв’язку в дисертації акцентується увага на те, що процес
зародження концепції підготовки лікарів медико-профілактичного напрямку
в Україні в першій половині ХХ століття супроводжувався значними
політичними і соціально-економічними труднощами.

Розглядаючи основні напрямки розвитку санітарно-гігієнічного факультету
під час його становлення, визначено – він призначався для підготовки
санітарних лікарів загального профілю, фахівців в області житлової
санітарії, харчової санітарії, епідеміології, санітарно-промислових
лікарів, лікарів по санітарній освіті. Термін навчання становив чотири
роки. В перші роки спеціалізація проводилась лише на випускному курсі.
Серед перших випускників цього факультету були відомі в подальшому видні
вчені-гігієністи Р.Д. Габович, Г.Х. Шахбазян, І.П. Барченко.

В 1931-1932 навчальному році реформовано систему підготовки
санітарно-гігієнічних фахівців. Прийнято рішення про проведення навчання
з першого курсу санітарно-гігієнічного факультету за спеціально
розробленими програмами та про організацію деканату факультету.

p

?

H J | c -

R

 

c

?

¬

@

???@

p

r

t

v

x

z

|

?

Ae

AE

?~???AA?A?A1/4A3/4AiBiB>[email protected]
sossossossossoaOaossossossoaOaOaOaOaOaOaOaOaOaOaOaOaOaOaOa

@

@

@

$

@

@

t??

@

$

@

$Ifa$§kd

J™L™N™o™U3U§kdn

@

$

@

U A

@

U A

??

??

? ?0???

??

??

? ?0???

@

@

???????йняв робоче рішення перетворити КМІ на Медичний університет.
Однак реорганізація вузу в університет стала можливою лише в кінці ХХ
століття.

В 1935 році відбувається подальша диференціація гігієнічних кафедр. На
базі існуючих доцентських курсів створюються кафедри комунальної гігієни
та гігієни харчування, становлення педагогічного процесу на яких
відбувалось під патронатом завідувача кафедри загальної гігієни
професора К.Е. Добровольського. Саме за його участі писались перші
програми та навчальні плани, формувалась наукова тематика, проходили
дисертаційні дослідження. Серед останніх потрібно виділити
фундаментальні праці П.І. Баранника щодо проблем водозабезпечення
населення Києва, які були узагальнені в докторський дисертації.

Певні досягнення КМІ в науково-педагогічній галузі в 20-30-ті роки
відбувались на фоні жахливого та нещадного шматування життя науковців
того часу. В історичній літературі цей проміжок часу отримав назву
“період репресій”.

Не обминула така доля і КМІ. Першими відчули це викладачі “російської
лектури” ще в 1922 році. Активність ДПУ-НКВС по відношенню до
керівництва КМІ проявилась в майже щорічній заміні керівництва вузу. Нам
вперше вдалось достовірно встановити трагічну долю деяких з них.

Під час “розробки справи “Спілка визволення України” найбільш постраждав
гігієнічний напрямок КМІ. Професори В.В. Удовенко та В.Я. Підгаєцький,
які стояли біля витоків організації санітарно-гігієнічного факультету,
не побачили втілення своїх ідей.

Одним з наслідків репресій, що прокотилися в КМІ, стало припинення
існування медичної секції АН України, кістяк якої складали співробітники
КМІ.

Під час Великої Вітчизняної війни, в евакуації та після реевакуації КМІ
не припиняв своєї діяльності. Але підготовку фахівців гігієністів в
повному обсязі було відновлено лише після повернення КМІ до Києва.

Початок новому етапу розвитку вищої медичної школи поклали нові
нормативні документи післявоєнного періоду, якими збільшено термін
навчання до шести років та обґрунтовано організацію баз для практичного
навчання студентів. Відповідно переглянуто та оновлено методики
викладання, навчальні плани, програми. Досвід КМІ розповсюджується на
інші санітарно-гігієнічні факультети СРСР.

В дисертації доведено велику заслугу вчених НМУ в науковому
обґрунтуванні профілактичних основ охорони здоров’я людини як одного з
важливих завдань медицини.

Гігієнічна наука НМУ за період з 1940 по 2000 рр. пройшла кілька етапів
розвитку. Такий тривалий історичний період дозволив створити широкий
спектр науково-педагогічних шкіл. Ці школи розгорнулись на базі
оригінальних наукових напрямків, сформованих такими визнаними фахівцями
як О.М. Марзеєв, Л.І. Медведь, Д.М. Калюжний, Г.Х. Шахбазян,
Є.Г. Гончарук та іншими провідними діячами гігієнічної науки України,
які працювали в НМУ. За десятки років гігієністами НМУ накопичено
грандіозний науковий матеріал. Поряд з традиційним напрямками наукового
пошуку набули розвитку ряд нових.

На підставі проведених досліджень нами визначено пріоритетні напрямки в
галузі профілактичної медицини НМУ на всіх історичних етапах її
розвитку. Для початку науково-експериментального періоду гігієни
характерні дослідження в напрямках: гігієна води та водопостачання,
гігієна харчування, гігієна праці, гігієна повітря. В першій половині ХХ
століття, розвиваючи попередні напрямки гігієністи НМУ вивчають гігієну
клімату і погоди, лікарень, будівель, дітей та підлітків, шуму та
вібрації, соціальну гігієну, військову гігієну. В другій половині ХХ
століття, підтримуючи традиційні напрямки, наукові дослідження НМУ
акцентуються на гігієні ґрунту, гігієні села, соціальній гігієні та
організації охорони здоров’я, гігієні мікроелементів. Розвиток
промисловості та широке використання нових речовин в побуті спонукали
виникнення напрямків, які працюють на стику з іншими галузями:
токсиколого-гігієнічна оцінка важких металів, полімерів, пестицидів та
авіакосмічна гігієна. На сучасному етапі широко розвиваються гігієна
надзвичайних ситуацій, радіаційна гігієна та медична еколого-гігієнічна
картографія.

Проаналізувавши архівні та літературні джерела, історико-медичні
підвалини формування вітчизняної гігієнічної науки, головні етапи
взаємодії суспільства й медичної науки взагалі, нами виділено історичні
етапи та розкрито суть і основні принципи формування викладання
гігієнічних дисциплін у вищій медичній школі, встановлено системи
підготовки лікарів гігієнічного профілю як складової вищої медичної
освіти України на різних історичних етапах. Визначено пріоритети в
галузі профілактичної медицини НМУ на всіх історичних етапах її
розвитку.

ВИСНОВКИ

В роботі вирішено актуальну наукову проблему – проведено системний
аналіз становлення та розвитку гігієнічних дисциплін у складі медичного
факультету Університету св. Володимира та санітарно-гігієнічного
факультету Київського медичного інституту (Національного медичного
університету), що дозволило відтворити пройдений ними еволюційний шлях
системи підготовки фахівців медико-профілактичного напрямку більше, ніж
за 160-річний період існування, встановити пріоритети київської
гігієнічної школи у формуванні кадрового та наукового потенціалу
гігієнічної науки та санітарно-епідеміологічної служби, висвітити її
наукові та практичні надбання, що дає підставу визначити Національний
медичний університет імені О.О. Богомольця як провідний
навчально-педагогічний та науковий заклад, який стояв у витоків і зберіг
за собою пріоритетність у формуванні завдань гігієни та санітарної
практики в Україні.

1. Доведено, що створення на медичному факультеті Університету св.
Володимира кафедри лікарезнавства дозволило вперше в Росії об’єднати
окремі гігієнічні питання, які викладались різними кафедрами, в окремий
курс гігієнічного напрямку, що став основою профілактичної медицини та
санітарного нагляду, дозволило ініціювати в 1865 році питання створення,
а в 1871 році відкрити самостійну кафедру гігієни, яка вже з 1875 року в
своїй структурі мала гігієнічну лабораторію.

2. Київські гігієністи вперше в Росії підняли питання щодо необхідності
диференціації гігієнічної науки та створення окремих профільних кафедр,
довели необхідність впровадження практичних занять з гігієни в системі
підготовки лікаря загальної практики (1884) та читання
приват-доцентських курсів з епідеміології та санітарної статистики для
студентів 4 і 5 курсів (1903, 1906).

3. Встановлено, що вперше в Росії гігієністи Києва запропонували цілісну
систему післядипломної підготовки лікарів-гігієністів (1905), для чого
були організовані “спеціальні повторювальні курси” для лікарів, які
бажають присвятити себе профілактичній медицині, з обов’язковим
вивченням досвіду санітарних установ міста.

4. Доведена пріоритетність КМІ щодо створення нових профільних кафедр
(соціальна гігієна та професійної гігієни), що було обумовлено
необхідністю підготовки відповідних фахівців для системи охорони
здоров’я населення України та введення в педагогічний процес
обов’язкової літньої практики з ґрунтовною гігієнічною складовою, по
всебічному вивченню та гігієнічній оцінці лікувально-профілактичного
закладу проходження практики.

5. На підставі системного аналізу доведено, що диференціація
гігієнічного напрямку та досвід підготовки лікарів
медико-профілактичного напрямку в Київському медичному інституті в
1923-1924 роках став передумовою створення в 1930 році
санітарно-гігієнічного факультету в КМІ та інших вузах України, а у
подальшому – в СРСР з 1936 року.

6. Встановлено, що наслідки репресій 30-х років серед провідних фахівців
гігієнічного профілю мали негативний вплив на методологію наукових
досліджень та викладання гігієни в КМІ. Відтворено інформацію про
громадську та політичну діяльність, науково-педагогічний здобуток
видатних гігієністів початку ХХ століття професорів В.В. Удовенка та
В.Я. Підгаєцького, що мали значний вплив на введення україномовного
навчання в КМІ.

7. Системний аналіз наукової та педагогічної діяльності
вчених-гігієністів НМУ дозволив визначити основні напрямки діяльності
гігієнічних наукових шкіл НМУ, охарактеризувати основні їх наукові та
практичні надбання і вплив на формування кадрового потенціалу наукових
гігієнічних закладів системи АМН та МОЗ України,
санітарно-епідеміологічної служби держави на протязі її історії, що
дозволило визначити Національний медичний університет імені О.О.
Богомольця як провідний навчально-педагогічний та науковий гігієнічний
заклад України.

8. Проведені дослідження дозволили узагальнити існуючі знання з історії
розвитку гігієнічної науки в Україні (на прикладі НМУ), показати, що
опанування цих знань є підґрунтям всебічної підготовки та виховання
лікарів-профілактиків і науковців-гігієністів, а також необхідним
компонентом у формуванні відповідальності при прийнятті рішень в фаховій
діяльності спеціалістів медико-профілактичного напрямку.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Періодичні фахові видання, затвердженні ВАК України:

1. Гринзовський А.М., Бардов В.Г., Омельчук С.Т., Бойко М.І., Швайко
І.І., Ужва Н.Ф., Анісімов Є.М., Пельо І.М. Історія становлення та
викладання військової гігієни кафедрою загальної гігієни НМУ // Проблеми
військової охорони здоров’я. Збірник наукових праць Української
військово-медичної академії. – К., 1999, Випуск 5. — С. 561-569.

Автором проведено пошук, збір архівних та літературних джерел. На їх
основі проаналізовано становлення та викладання військової гігієни від
Київського університету св. Володимира до Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця, вплив змін в структурі родів військ
на викладання військової гігієни кафедрою загальної гігієни НМУ.

2. Бардов В.Г., Гринзовський А.М. До 90-річчя з дня народження професора
Габовича Рафаїла Давидовича // Довкілля та здоров’я. – №1(12), 2000. —
С. 57-59.

Автором, на основі аналізу архівних та літературних джерел, найбільш
повно відображено життєвий, науковий та творчий шлях професора Габовича
Рафаїла Давидовича.

3. Бардов В.Г., Омельчук С.Т., Гринзовський А.М. Мовне питання в Україні
та українізація викладання в Київському медичному інституті в 20-30-ті
роки // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я
України. – 2000. — №2. — С. 112-115.

Автором проведено пошук, збір архівних та літературних джерел. На їх
базі висвітлені аспекти необхідності україномовного викладання в Україні
та в Київському медичному інституті, зокрема в 20-30-ті роки ХХ
століття.

4. Бардов В.Г., Гринзовський А.М. Видатний вчений професор Київського
університету св. Володимира І.П. Cкворцов та його внесок в розвиток
гігієни // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я
України. – 2000. — №4. — С. 114-116.

Автором, на основі досліджених архівних та літературних джерел, найбільш
повно відображено життєвий, науковий та творчий шлях професора І.П.
Скворцова, досліджено його внесок в розвиток гігієни.

5. Гринзовський А.М., Коршун М.М. Історичний нарис гігієнічного
нормування якості питної води // Довкілля та здоров’я. – 2001. — №1(16).
— С. 31-35.

Автором вивчено та проаналізовано історичні аспекти необхідності
нормування та стандартів якості води від простої органолептичної оцінки
за зовнішніми ознаками до розробки сучасних гігієнічних принципів
нормування.

6. Бардов В.Г., Омельчук С.Т., Гринзовський А.М. Методологічні аспекти
історико-медичних досліджень // Проблеми військової охорони здоров’я.
Збірник наукових праць Української військово-медичної академії. – К.,
Випуск 8. — С. 3-7.

Автором вивчено та узагальнено сучасні принципи та методи досліджень
історії медичної науки.

7. Гринзовський А.М., Бардов В.Г., Омельчук С.Т., Анісімов Є.М. З
історії видавничої діяльності Національного медичного університету імені
О.О. Богомольця // Проблемы, достижения и перспективы развития
медико-биологических наук и практического здравоохранения, Труды
Крымского Государственного медицинского университета им. С.И.
Георгиевского. – 2001. — Т. 137. часть І. — С. 104-107.

Автором проведено пошук архівних та літературних джерел, вивчено
історичні аспекти становлення медичної видавничої діяльності, на тлі
якої проаналізована історія видавничої діяльності Національного
медичного університету імені О.О. Богомольця.

8. Бардов В.Г., Яворовський О.П., Гринзовський А.М. Володимир Якович
Підгаєцький – засновник першої вітчизняної кафедри професійної гігієни
// Довкілля та здоров’я. – 2002. — №2(21). — С. 76-78.

Автором, на основі досліджених архівних та літературних джерел, вивчено
життєвий, науковий та творчий шлях професора В.Я. Підгаєцького, його
громадська діяльність та трагічний фінал видатного вітчизняного
гігієніста.

Інші наукові видання:

1. Гринзовський А.М. Методологія викладання гігієни, як головний
напрямок педагогічної діяльності кафедри пропедевтики гігієни та
радіаційної гігієни (загальної гігієни) Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця // Х конгрес світової федерації
українських лікарських товариств 26-28 серпня 2004. — Чернівці – Київ –
Чикаго, 2004. — С. 675-676.

2. Гринзовський А.М., Бардов В.Г., Гончарук Є.Г., Яворовський О.П.,
Омельчук С.Т., Швайко І.І. Становлення наукової гігієнічної школи
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Гігієнічна
наука та практика на рубежі століть // Матеріали ХІV з’їзду гігієністів
України. – Дніпропетровськ, 2004. — С. 58-61.

3. Гончарук Е.И., Бардов В.Г., Омельчук С.Т., Гринзовский А.М. Влияние
российской профессуры на формирование научно-педагогической
гигиенической школы украинского Национального медицинского университета
имени А.А. Богомольца // Медицинская профессура Российской империи. –
Москва, 2004. — С. 44-46.

4. Гринзовський А.М. Розробка питань гігієни водопостачання в історії
кафедри загальної гігієни Національного медичного університету імені
О.О. Богомольця // Гігієнічні проблеми сучасного суспільства. До
100-річчя кафедри загальної гігієни Львівського державного медичного
університету ім. Данила Галицького. – Львів, 1999. — С. 28-30.

5. Гринзовський А.М. Знання історії становлення та розвитку кафедри, як
основа формування світогляду спеціалістів медико-профілактичних фахів //
Особливості формування мотивації навчання студентів медичних вузів:
Матеріали науково-методичної конференції викладачів IV-го медичного
факультету НМУ. – Київ, 1998. — С. 24-25.

6. Гринзовський А.М. До питання історії викладання українською мовою в
Київському медичному інституті в 20-30-х роках // Тези науково-медичної
конференції студентів та молодих вчених 18-21 квітня 2000 року. Збірка
тез. – Київ, 1999. — С. 176.

7. Бардов В.Г., Гринзовський А.М. Історичні аспекти створення
санітарно-гігієнічного факультету НМУ // Актуальні проблеми організації
навчально-виховного процесу в сучасних умовах. Матеріали
навчально-методичної конференції IV медичного факультету, присвяченої
160-річчю НМУ ім. О.О. Богмольця. – Київ, 2001. — С. 3-4.

8. Гринзовський А.М. Вища медична школа в становленні україномовної
медичної періодики кінця ХІХ – початку ХХ століть // Тези 56 наукової
конференції студентів та молодих вчених НМУ ім. О.О. Богомольця з
міжнародною участю, присвяченої 160-річчю НМУ ім. О.О. Богомольця, 17-20
квітня 2001 року. – Київ, 2001. — С. 141-142.

9. Бардов В.Г., Даценко І.І., Мотузков І.М., Гринзовський А.М. Про
співробітництво кафедр загальної гігієни Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця та Львівського державного медичного
університету ім. Данила Галицького // Гігієнічні проблеми сучасного
суспільства. До 100-річчя кафедри загальної гігієни Львівського
державного медичного університету ім. Данила Галицького. – Львів, 1999.
— С. 16-18.

10. Гринзовський А.М. Історичний нарис проведення навчально-методичної
роботи на кафедрі пропедевтики гігієни, військової та радіаційної
гігієни // Проблеми підготовки медичних та фармацевтичних кадрів в
Україні: Матеріали доповідей науково-методичної конференції, –
Київ–Полтава, 1998. — С. 274-275.

11. Гринзовський А.М. Історичні традиції використання
навчально-технічних засобів при викладанні пропедевтики гігієни,
військової та радіаційної гігієни // Координація та інтеграція
викладання загальнонаукових, профілактичних і лікувальних дисциплін в
системі вищої медичної освіти: Матеріали науково-методичної конференції
IV медичного факультету НМУ. – Київ, 1999. — С. 18-19.

12. Бойко М.І., Анісімов Є.М., Гринзовський А.М. Шляхи забезпечення
активної наукової творчості студентів з пропедевтики гігієни в сучасних
умовах // Координація та інтеграція викладання загальнонаукових,
профілактичних і лікувальних дисциплін в системі вищої медичної освіти:
Матеріали науково-методичної конференції IV медичного факультету НМУ. –
Київ, 1999. — С. 19-20.

13. Гринзовський А.М. Становлення студентського наукового гуртка кафедри
пропедевтики гігієни, військової та радіаційної гігієни // Тези
науково-медичної конференції студентів та молодих вчених, Київ, 20-23
квітня 1999 року. – Київ, 1999. — С. 28-29.

14. Бардов В.Г., Гринзовський А.М., Омельчук С.Т., Анісімов Є.М.,
Бойко М.І., Пельо І.М. Кафедра пропедевтики гігієни, військової та
радіаційної гігієни Національного медичного університету імені О.О.
Богомольця – структурна одиниця системи післядипломної підготовки
лікарів-гігієністів // Історія та перспективи розвитку післядипломної
освіти лікарів. Тези доповідей науково-практичної конференції, Одеса,
24-25 квітня 2002 року. – Одеса, 2002. — С. 18-19.

15. Гринзовський А.М. Сторінки минулого післядипломної освіти
лікарів-гігієністів, сьогодення та перспективи // Історія та перспективи
розвитку післядипломної освіти лікарів. Тези доповідей
науково-практичної конференції, Одеса, 24-25 квітня 2002 року. – Одеса,
2002. — С. 70-71.

16. Бардов В.Г., Омельчук С.Т., Гринзовський А.М., Анісімов Є.М. Шляхи
становлення профілізованої підготовки лікарів профілактиків в НМУ //
Матеріали навчально-методичної конференції IV медичного факультету НМУ
ім. О.О. Богомольця МОЗ України. – Київ, 2002. — С. 4-5.

17. Бардов В.Г., Омельчук С.Т., Гринзовський А.М., Швайко І.І. Питання
діяльності санітарної служби в працях першого професора-гігієніста
України Субботіна В.А. // Збірка тез доповідей. Науково-практична
конференція “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України”
(до 120-річчя з дня народження академіка О.М. Марзеєва), Київ, 24-25
квітня 2003 р. – Київ, 2003, випуск 5. — С. 5-7.

18. Бардов В.Г., Гринзовський А.М., Бойко М.І. Висвітлення розвитку
міжнародних санітарних організацій на різних історичних етапах в
педагогічному процесі медичних вузів // Актуальні питання професійної
підготовки лікарів. Матеріали навчально-методичної конференції IV
медичного факультету НМУ. – Київ, 2003. — С. 5-7.

19. Гринзовський А.М., Ворохта Ю.М. Підготовка фахівців з гігієни та
санітарії за кордоном //Гігієнічні проблеми півдня України. – Одеса,
2003. — С. 91- 95.

АНОТАЦІЯ

Гринзовський А.М. Системний аналіз становлення і формування
медико-профілактичного факультету та гігієнічної науки Національного
медичного університету імені О.О. Богомольця. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.02.04 – історія медицини. – Національний медичний
університет імені О.О. Богомольця, МОЗ України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню становлення та розвитку
профілактичного напрямку у вітчизняній медицині та вищої медичної освіти
України.

На основі архівних та літературних джерел проаналізовано
історико-медичні особливості формування вітчизняної гігієнічної науки.
Виділено історичні етапи та розкрито суть і основні принципи формування
викладання гігієнічних дисциплін у вищій медичній школі на прикладі
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, встановлено
системи підготовки лікарів гігієнічного профілю, як складової вищої
медичної освіти України. Доведено пріоритетність київських гігієністів
щодо створення цілісної системи післядипломної підготовки
лікарів-гігієністів Показано велику заслугу вчених НМУ в науковому
обґрунтуванні профілактичних основ охорони здоров’я людини як одного з
важливих завдань медицини.

Ключові слова: історія медицини, медико-профілактична освіта, гігієна,
санітарно-гігієнічний факультет, медико-профілактичний факультет,
санітарно-епідеміологічна станція.

АННОТАЦИЯ

Гринзовский А.М. Системный анализ становления и формирование
медико-профилактического факультета и гигиенической науки Национального
медицинского университета имени А.А. Богомольца.

– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.02.04 – история медицины.

– Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, МЗ
Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию становления и развития
профилактического направления в отечественной медицине и высшем
медицинском образовании Украины.

На основе архивных и литературных источников, проанализировано
историко-медицинские особенности формирования отечественной
гигиенической науки. Выделены исторические этапы и раскрыты суть и
основные принципы формирования преподавания гигиенических дисциплин в
высшей медицинской школе на примере Национального медицинского
университета имени А.А. Богомольца, установлены системы подготовки
врачей гигиенического профиля, как составной части высшего медицинского
образования Украины. Доказана приоритетность киевских гигиенистов в
создании целостной системы последипломной подготовки врачей-гигиенистов.
Показана большая заслуга ученых НМУ в научном обосновании
профилактических основ охраны здоровья человека как одного из важных
заданий медицины.

Ключевые слова: история медицины, медико-профилактическое образование,
гигиена, санитарно-гигиенический факультет, медико-профилактический
факультет, санитарно-эпидемиологическая станция.

SUMMARY

Grinzovskiy А.M. A systematical analysis of the formation and
development of a faculty of preventive medicine and hygienical science
of Bogomolets National Medical University. – The manuscript.

Thesis to attain a PhD (Candidate of Medical Sciences), specialization
14.02.04 – history of medicine. – Bogomolets National Medical
University, Kiev, 2005.

The thesis is devoted to the research of the formation and development
of the preventive trend in national medicine, of higher medical
education in Ukraine on the basis of systematical analysis of the
preventive medicine faculty of Bogomolets National Medical University.
It is a historical model of the formation of a skilled staff potential
and preventive activity of hygienical science and sanitation and
epidemiology service of Ukraine.

A systematical analysis of the formation and development of hygienical
disciplines as a part of Saint Vladimir University, medical faculty of
the and sanitation faculty of Kiev Medical Institute (National Medical
University) allowed to reproduce 160-years evolutionary path of the
educational system of specialists in preventive medicine, and to set the
priorities of the Kiev hygienical school in provision sanitation and
epidemiology service, to show its scientific and practical significance.

It has been demonstrated established, that of a new department at the
medical faculty in St. Vladimir University allowed, for the first time
in Russia, to unite definite questions of hygiene in the separate
hygienical course, which has become the basis for preventive medicine
and sanitational supervision. The priority of the Kiev hygienists in
making a fundamental system of postgraduate education of
doctors-hygienists has been proved a great contribution of the
scientists of Bogomolets National Medical University to creating the
scientific bases of preventive medicine health care as one of the
important tasks of medicine has been a know ledged.

Archive and literary sources have been elaborated in order to determine
historical and medical features of the formation of the national hygiene
science, as were the main stages of the co-operation between society and
medical science as a whole were analyzed. Historical stages were
isolated and essential principles of formation of the curriculum of
hygienical disciplines at a high medical school as exemplified by
Bogomolets National Medical University were defined, as well as the
systems of education of doctors-hygienists, as a part of the higher
medical education in Ukraine of different historical stages.

The analysis of scientific and educational activity of the
scientists-hygienists of Bogomolets National Medical University allowed
to define the main directions of activity of the hygienical scientific
schools in Bogomolets National Medical University and to characterize
there main scientific and practical significance, their influence on the
formation of skilled human resource potential of scientific hygienical
establishments belonging to the system of the Academy of Sciences and
the Ministry of Public Health of Ukraine, describe national sanitation
and epidemiology service in its historical development. Allowed to
consider Bogomolets National Medical University as a leading
establishment of hygienic education and science, in Ukraine.

The conducted researches allowed to generalize the existing knowledge
from history of the development of the hygienic science in Ukraine (as
illustrated by the example of Bogomolets National Medical University)
and show that the mastery of this knowledge is a means of a
comprehensive training and education of doctors and
scientists-hygienists, and a necessary component in creating a sense of
responsibility while making decisions in the professional activity of a
doctor.

Key words: history of medicine, education in preventive medicine,
hygiene, sanitation and hygienic faculty, preventive medicine faculty,
sanitation and epidemiology station.

Похожие записи