.

Системна трансформація зовнішньоекономічної діяльності при переході від централізованої планової до ринкової економіки: Автореф. дис… д-ра екон. нау

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4225
Скачать документ

Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

Сіденко Володимир Романович

УДК [338.24.021.8 + 339.9.012] (043)

СИСТЕМНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ ПЕРЕХОДІ ВІД ЦЕНТРАЛІЗОВАНОЇ ПЛАНОВОЇ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.05.01 — світове господарство і міжнародні
економічні відносини

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Київ—1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий консультант: член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Білорус Олег Григорович,
завідувач відділу Інституту світової економіки і
міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,
професор, академік НАН України
Чумаченко Микола Григорович,
радник Президії НАН України

доктор економічних наук, професор
Філіпенко Антон Сергійович,
науковий консультант Президента України

доктор економічних наук, професор
Супрун Володимир Олексійович,
завідувач кафедри економічної теорії
Державної академії легкої промисловості України

Провідна організація: Українська Академія зовнішньої торгівлі Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України, кафедра міжнародної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “ 16 ” листопада 1999 р. о 15 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.176.01 при Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 252030, м.Київ, вул. Леонтовича, 5.
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 252030, м.Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий ” 8″ жовтня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук А.М.Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед проблем, з якими зіткнулась економічна наука останніми роками, проблеми трансформації централізованих планових економік у ринкові належать до числа найактуальніших.
Проблемам зовнішньоекономічної діяльності в комплексі проблем проведення ринкових реформ належить особливе місце. Дію зовнішніх факторів важко прогнозувати, що надзвичайно ускладнює завдання відшукання оптимальних способів проведення реформи та регулювання зовнішньоекономічної діяльності в процесі реформування. Для України значення зовнішньоекономічних аспектів проведення ринкової трансформації багаторазово підсилене тим фактором, що після розпаду Радянського Союзу приблизно 4/5 її економічних зв’язків, які були раніше відносинами між частинами єдиного народногосподарського комплексу СРСР, одномоментно перетворились на зв’язки зовнішньоекономічні. Зовнішній дисбаланс став і продовжує бути одним з головних чинників дестабілізації економіки, гальмування прогресивних структурних реформ. Отже, без активної наукової розробки питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності в процесі проведення ринкової трансформації економіки стратегічний курс на ринкові перетворення, на завоювання країною гідного місця у світовій економіці не зможе бути реалізованим.
Серед виконаних і опублікованих в Україні робіт вагомий внесок у вирішення проблем зовнішньоекономічної діяльності вносять праці В. Андрійчука, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, М. Дудченка, О. Кириченка, Л. Кістерського, Г. Климка, А. Кредисова, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, В. Маштабея, А. Мельник, В. Новицького, В. Онищенка, Є. Панченка, О. Плотнікова, А. Поручника, О. Рогача, А. Рум’янцева, І. Соколенка, В. Супруна, І. Тивончука, А. Філіпенка, О. Шниркова та ін., а серед закордонних вчених — Ж. Ванг, Г.-Г. Геманн, М. Захматов, Б. Камінські, У. Ківікарі, Л. Краснов, В. Кузнецов, П. Мавроідіс, К. Майєр, Н. Малькольм, К. Мікалопулос, Б. Мілановіч, Дж. Неш, Д. Родрік, С. Сітарян, Д. Тарр, В. Томас, А. Уінтерс, Дж. Флеммінг, Б. Хекман, А. Хіллман, А. Холопов та ін.
Разом з тим, розв’язання зовнішньоекономічних трансформаційних проблем має бути органично пов’язане з дослідженнями загальних закономірностей і тенденцій розвитку трансформаційних процесів при переході до ринкової системи, які в Україні представлені працями Ю. Бажала, Д. Богині, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Кваснюка, І. Лукінова, С. Мочерного, Ю. Пахомова, А. Філіпенка, Н. Чумаченка, А. Чухна, О. Шниркова та ін., а за кордоном — Л. Абалкіна, Л. Бальцеровича, M. Бруно, А. Бузгаліна, Є. Гайдара, А. Гельба, Д. Гроса, С. Дзарасова, С. Едвардса, Л. Євстигнєєвої, Р. Євстигнєєва, А. Зіденберга, А. Колганова, Я. Корнаї, M. Лавінь, Д. Ліптона, О. Некипелова, А. Ослунда, Н. Петракова, В. Перламутрова, Р. Портеса, В. Радаєва, Д. Родріка, Д. Розаті, Дж. Сакса, Дж. Уільямсона, С. Фішера, Л. Хоффманна, Л. Чаба, А. Штайнгерра та ін.
Для розробки трансформаційної стратегії і тактики стосовно перехідних економік велике значення мають і результати досліджень в галузі теорії міжнародної торгівлі та міжнародної економіки загалом, а також узагальнення досвіду реформ торгової політики у країнах, що розвиваються. Вони представлені, зокрема, працями таких дослідників, як Р. Болдуін, Дж. Бхагваті, Р. Вернон, Д. Грінуей, С. Десаї, Дж. Дін, Р. Дорнбуш, А. Іголкін, О. Киреєв, С. Клемгоут, В. Коллонтай, М. Корден, Е. Кочетов, П. Кругмен, Е. Крюгер, П. Ліндерт, В. Ломакін, Р. Маккіннон, М. Мікаелі, В. Мотильов, М. Мусса, Дж. Неш, М. Обстфельд, Д. Папагеоргіу, М. Портер, Дж. Рідель, Д. Родрік, П. Самуельсон, В. Томас, А. Уінтерс, Р. Фалвей, В. Фомічов, Л. Хелмерс, Е. Хелпмен, А. Чоксі та ін.
Слід підкреслити, що надзвичайно актуальним є пошук саме системних рішень проблем трансформації зовнішньоекономічної діяльності відповідно до специфіки перехідних економік. Серед досліджень останніх років дедалі частіше зустрічаються праці, які визнають необхідність системного підходу до трансформаційних процесів, хоча їх автори (Л. Бальцерович, О. Білорус, А. Гасанов, О. Долганов, Л. Євстигнєєва і Р. Євстигнєєв, Д. Лук’яненко, О. Некипелов, Ж. Сапір, С. Сильвестров, А. Улюкаєв, В. Філатов, Л. Чаба, Г.-Г. Геманн і К. Майєр та ін). і дотримуються різних трансформаційних концепцій.
Актуальність такого підходу зумовлена, по-перше, тим, що в зовнішньоекономічній сфері переплетені різноманітні економічні, політичні, юридичні, національно-етнічні, морально-психологічні та інші відносини. Так що розробка питань, пов’язаних з реформуванням зовнішньоекономічних відносин, неминуче сполучена з розв’язанням загальних проблем проведення ринкових перетворень. Це тим паче так, що ринкові реформи спрямовані об’єктивно на відкриття економіки для зовнішнього світу.
По-друге, зовнішньоекономічна сфера впритул стикається з геополітикою, з глобальними політичними процесами. Від вибору тієї чи іншої моделі зовнішньоекономічної (а в ширшому смислі і загальноекономічної) політики, від тієї чи іншої системи регулювання взаємовідносин залежить не тільки сама хода процесу реформування, але й те місце у світовому господарстві, яке посяде країна в результаті ринкових перетворень.
По-третє, необхідно враховувати ті специфічні обставини, за яких протікає процес ринкової трансформації в ряді постсоціалістичних держав. Це — комбінований процес реформування у напрямі ринкової системи і зміни національно-державної системи організації економіки. У такій комбінації, характерній для республік колишніх СРСР, Югославії, Чехословаччини, значення вироблення раціональної схеми реформування і регулювання зовнішньоекономічних зв’язків є особливо великим. Невдача в цій галузі може бути рівнозначною провалу економічних перетворень в цілому.
Разом з тим, попри наявність численних робіт, в яких аналізуються закономірності та тенденції реформування економічних систем загалом та систем зовнішньоекономічної діяльності, не до кінця вивченими, дискусійними, а отже відкритими для досліджень залишаються важливі питання системної трансформації. До їх числа слід передусім віднести такі.
1. Еволюція структури та функцій механізму зовнішньоекономічної діяльності на різних етапах економічного розвитку та її вплив на закономірності і принципи проведення економічних реформ в перехідних системах.
2. Система закономірностей і принципів розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової системи.
3. Альтернативні варіанти побудови механізму зовнішньоекономічної діяльності та їх еволюція в умовах переходу до ринкових відносин.
4. Вплив економічного середовища, що зазнає змін в період радикальних реформ, на формування і розвиток механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємства, його організаційної структури.
5. Функціонування мікроекономічних адаптаційних механізмів, їх наслідки для структурних зрушень у зовнішній торгівлі та національному виробництві перехідної економіки.
6. Еволюція організаційної структури макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в період переходу до ринкової системи.
7. Визначення системного впливу різних видів загальноекономічної політики на сферу зовнішньоекономічної діяльності.
8. Дієвість і наслідки системного застосування окремих регулюючих форм, методів, засобів (інструментів) в перехідний період, виявлення правил, що запобігають їх взаємній нейтралізації.
9. Визначення основних типів трансформаційної політики стосовно систем зовнішньоекономічної діяльності на основі проведення порівняльного аналізу за єдиною методологією практичного досвіду реформ в різних регіонах і країнах світу.
Всі вищеозначені міркування і зумовили формулювання теми цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційної роботи досліджувалась при найтіснішому зв’язку з тематикою наукових досліджень відділу проблем зовнішньоекономічної діяльності Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема наступних тем: теми НАН України: “Проблеми формування стратегії та системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності” (1993—1994 рр., УДК 331.81, № державної реєстрації 0194U032342), “Проблеми зовнішньоекономічної діяльності в умовах трансформації централізовано-планової економіки в ринкову” (1995—1996 рр., УДК 331.81, № державної реєстрації 0195U000807) та “Проблеми багатостороннього регулювання міжнародної торгівлі в рамках ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД та інтеграційних угруповань” (1997—1998 рр., УДК 331.81: 339.5: 339.9: 338.9, № державної реєстрації 0197U015225); тема ДКНТ України 07.02.00/017-95 “Регулювання експортної діяльності в умовах інтенсивних ринкових перетворень” Державної науково-технічної програми 07.02 “Економічні проблеми розбудови державності України” (1996 р., УДК 331.81: 339.5: 339.9: 338.9, № державної реєстрації 0196U024172); тема Міннауки України “Порівняльний аналіз ринкових реформ в Україні та в країнах Центральної і Східної Європи” (1997—1998 рр., договір №2/1446-97 від 09.10.97); програма Європейського Союзу TACIS ACE 1994 — проект Т-94-1053-R “Проблеми лібералізації української зовнішньої торгівлі в контексті європейської інтеграції” (1995—1996 рр.). Результати дисертаційного дослідження увійшли до заключних звітів по зазначених темах.
Мета і задачі дослідження. Головна мета полягає у виявленні системних закономірностей та варіантів розвитку і оптимізації трансформаційних процесів у галузі зовнішньоекономічної діяльності при переході від централізованої планової до ринкової економіки, а також принципів та варіантів побудови системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в рамках цих процесів на різних ієрархічних рівнях.
Конкретні задачі дослідження:
— визначити сукупність загальних закономірностей та принципів системного реформування зовнішньоекономічних відносин у перехідний до ринку період і побудови системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням еволюції функцій зовнішньоекономічної діяльності на різних етапах економічного розвитку;
— виявити коло можливих варіантів системних перетворень стосовно механізму зовнішньоекономічної діяльності, окреслити їх позитивні та негативні наслідки та умови розвитку; на основі аналізу відповідного емпіричного матеріалу за єдиною схемою та єдиними класифікаційними ознаками визначити характеристики національних моделей та варіантів траснсформаіцйного процесу стосовно зовнішньоекономічної діяльності;
— класифікувати основні типи стратегії та механізмів адаптації суб’єктів мікроекономічного рівня до змін зовнішнього середовища, що відбувається в умовах переходу до відкритої ринкової системи;
— визначити умови мікроекономічної та макроекономічної рівноваги в умовах лібералізації торгівлі стосовно перехідних економік з відносно розвинутою вихідною структурою, до яких належать економіки України, Росії та деяких інших пострадянських країн;
— окреслити основні напрямки і форми перетворень організаційних структур на різних ієрархічних рівнях, функції основних елементів цих структур та їх вплив на ефективність трансформаційних процесів в галузі зовнішньоекономічної діяльності;
— систематизувати існуючі інструменти регулювання експорту та імпорту товарів, послуг, руху капіталу та визначити основні правила та наслідки їх застосування в умовах переходу до ринкової економіки;
— визначити взаємозв’язки між різними видами зовнішньоекономічної та загальної економічної політики, а також еволюцію самих цих видів політики в умовах трансформації механізму зовнішньоекономічної діяльності в напрямку ринкової системи;
— оцінити зарубіжний досвід регулювання зовнішньоекономічної діяльності у перехідний період, його позитивні та негативні боки під кутом зору його можливої адаптації в Україні;
— узагальнити основні досягнення та виявити основні прорахунки, які мали місце в процесі реформування сфери зовнішньоекономічної діяльності в Україні, сформулювати рекомендації щодо виправлення припущених помилок та вироблення раціональної стратегії і тактики на майбутнє.
Предметом дослідження дисертаційної роботи є механізм системного розвитку трансформаційних процесів в сфері зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу від централізованої планової до ринкової економіки, механізми впливу реформ в сфері зовнішньоекономічної діяльності на результативність процесу згаданого переходу в цілому, а також принципи побудови трансформаційної політики (політики реформ) стосовно зовнішньоекономічної діяльності.
Об’єктом дослідження є багаторівнева система відносин зовнішньоекономічної діяльності в її прямих і зворотніх зв’язках з підтримуючими її відносинами внутрішньої економічної діяльності; відносини регулювання зовнішньоекономічної діяльності на різних ієрархічних — мікро-, мезо- макро- та мегаекономічних рівнях; механізми трансформаційної зовнішньоекономічної та загальної трансформаційної економічної політики.
Методологічною основою дисертаційної роботи є методологія діалектики і органічно пов’язаного з нею системного аналізу.
Конкретні методи, застосовані в процесі дослідження, включають аналіз (насамперед структурно-функціональний, порівняльний, економіко-статистичний), метод синтезу, методи дедукції та індукції, метод групувань відповідно до класифікаційних ознак та метод статистичних групувань. Важливу роль в процесі проведеного дослідження відіграли методи:
економічного моделювання — структур механізму зовнішньоекономічної діяльності, організаційних структур управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємств, інституціональних структур макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також основних типів трансформаційної політики стосовно предмета дослідження;
економіко-математичного аналізу та інтерпретації рівноважних макро- та мікроекономічних станів, включаючи метод їх геометричної інтерпретації,
економіко-історичного аналізу, що дозволив розглядати основні закономірності трансформаційних процесів в їх конкретно історичних формах виявлення та еволюції у часових межах; це особливою мірою стосується еволюції факторів порівняльних та конкурентних переваг у міжнародній торгівлі та світовій економіці загалом, а також еволюції основних напрямів трансформаційної політики в різних групах держав.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в наступному:
1. Розвиток системної трансформації зовнішньоекономічної діяльності представлений як процес-система, органічно пов’язана з системою економічної діяльності і розвитку країни в цілому та системою міжнародних економічних відносин; вперше обгрунтовано пріоритет системності і послідовності трансформаційного процесу над швидкістю і радикальністю проведення реформ.
2. Систематизовані наявні уявлення щодо функцій, основних закономірностей та принципів, які лежать в основі механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової системи, спрогнозовані можливі траекторії розвитку рівня організації економічної системи в процесі трансформації загалом та стосовно зовнішньоекономічної діяльності зокрема. Введені в науковий обіг та обгрунтовані принципи різношвидкісної трансформації, варіативності та адаптивності.
3. Сформульовано правило неприпустимості використання стандартизованих моделей і схем реформування та доведена об’єктивність варіантного характеру розвитку трансформаційного процесу в галузі зовнішньоекономічної діяльності, проаналізовано базові характеристики основних можливих варіантів розвитку зазначеної сфери — націонал-ортодоксального, ринково-ліберального та серединного.
4. Обгрунтовано теоретичний принцип, відповідно до якого результативність процесу реформ (трансформації) визначається ступенем відповідності наявного адаптаційного потенціалу суб’єктів мікроекономічної сфери до змін зовнішнього середовища, що здійснюється через макроекономічну політику. Виявлені структура адаптаційного потенціалу і головні напрями внутрішньої реструктуризації підприємств та корекції зовнішнього середовища в процесі переходу до ринкової економіки. Систематизовано окреслено еволюцію організаційних структур підприємства в напрямку їх адаптації до вимог зовнішньоекономічного середовища та описано зовнішньоекономічні функції основних структурних підрозділів підприємств.
5. Узагальнено основні умови мікроекономічної рівноваги в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі при переході від централізованої планової до ринкової економіки. Виявлено і математично доведено принципову відмінність наслідків радикальної лібералізації зовнішньоекономічної діяльності для країн з вихідною нерозвиненою структурою та з відносно розвиненою структурою економіки та інверсійним фактор-ціновим станом, а також описано механізми розвитку процесу деіндустріалізації в останніх під впливом мікроекономічних чинників — радикальних змін в цінових пропорціях, що відбуваються внаслідок лібералізаційних процесів та відкриття економіки до зовнішнього світу.
6. Розвинуто теоретичні положення про фундаментальне значення інституціональних змін в структурі системи макроекономічного регулювання для результативності трансформаційного процесу як в економіці в цілому, так і в її зовнішньоекономічній діяльності, зокрема стосовно доведення пріоритетності інституціональної політики в системі різних видів економічної та зовнішньоекономічної політики. Вперше системно викладені основні напрямки і форми реалізації зазначених інституціональних змін в період переходу від централізованої планової до відкритої ринкової економіки, з описом відповідних організаційних структур та функцій їх елементів.
7. Визначені умови макроекономічної рівноваги при відкритті економіки за умов переходу до ринкової системи, а також фактори негативного впливу окремих з цих умов на економічний розвиток: вивезення капіталу з країни або надмірність державних витрат як наслідок недостатності внутрішнього попиту в країні; зростаюча залежність країни від масованого припливу зовнішніх ресурсів при високих темпах інфляції. Узагальнено позитивні і негативні сторони різних режимів валютних курсів і можливості їх застосування за конкретних обставин в країнах з перехідною економікою з точки зору критеріїв внутрішньої та зовнішньої макроекономічної рівноваги, а також впливу на міжнародну конкурентоспроможність країни. Зроблено висновок про відсутність апріорних переваг у жодного зі згаданих режимів.
8. Вперше в економічній літературі України систематизовано основні інструменти експортної та імпортної політики щодо торгівлі товарами, послугами та руху капіталу. Узагальнено закономірності застосування країнами з перехідною економікою методів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, вперше теоретично обгрунтовано механізми їх генезису на різних стадіях реформ. Розвинуто концепцію протекціонізму стосовно умов трансформаційної політики при переході до ринкових відносин країн з відносно розвиненою структурою економіки — за рахунок доповнення її атрибутами тимчасовості, обмеженості і активності, тобто спрямованості на зростання конкурентоспроможності, при стратегічній орієнтації на адаптацію систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності до вимог системи ГАТТ/СОТ.
9. Розвинуто теоретичні положення стосовно промислової і зональної політики, спрямованих на створення умов для швидкого зростання міжнародної конкурентоспроможності в обраних галузях і регіонах: про трансформаційні пастки, в які може потрапляти економіка країни за відсутності ефективної промислової політики, про місце та роль зазначених видів політики в системі трансформаційної політики, спрямованої на перехід до ринкових відносин, про об’єктивні обмеження цих видів політики.
10. Систематизовано за єдиною схемою та єдиними класифікаційними ознаками основні моделі і різновиди трансформаційної зовнішньоекономічної та пов’язаної з нею економічної політики в різних групах держав з перехідною економікою,з виявленням позитивних та негативних аспектів кожної моделі або кожного варіанту.
11. Систематизовано основні тенденції в галузі механізмів розвитку трансформаційного процесу у сфері зовнішньоекономічної діяльності в Україні, основних причин незадовільних результатів в цій сфері; сформульовано оригінальні пропозиції, спрямовані на виправлення існуючих недоліків у трансформаційній стратегії і тактиці України стосовно сфери зовнішньоекономічної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, які увійшли до дисертації, були використані в Доповіді Президента України “Шляхом радикальних економічних реформ: Про основні засади економічної та соціальної політики” (11 жовтня 1994 р.) — розділ “Зовнішньоекономічна політика”, Економічної доповіді Президента України за 1994 рік (4 квітня 1995 р.) — розділ “Зовнішньоекономічна діяльність”, а також річних доповідей Президента України наступних років. Адміністрацією Президента України використані аналітичні матеріали стосовно порівняльних та конкурентних переваг економіки України в рамках світового господарства.
Теоретичні наробки були використані у Верховній Раді України (в рамках робочої групи експертів Комісії у закордонних справах) при розробці законів України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про єдиний митний тариф”, “Про іноземні інвестиції”, “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, а також Митного кодексу України.
Міністерством економіки України використані результати досліджень автора дисертації з проблем реформування системи зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової економіки, включаючи матеріали до розробки проекту Державної програми розвитку експортного потенціалу України (підготовлені в складі відповідної міжвідомчої комісії при Міністерстві).
Автор дисертації був одним з ініціаторів розробки і в складі міжвідомчої комісії при Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України брав участь у підготовці проекту Концепції зовнішньоекономічної політики України, схваленої Кабінетом Міністрів України.
За результатами обговорення доповіді автора дисертації Президією Національної академії наук України 21 лютого 1996 р. прийнято постанову №67 “Про розробку проблем реформування зовнішньоекономічних відносин України”.
Одержані результати дослідження в подальшому можуть бути використані у вищих органах державної влади і управління України в процесі формулювання засад політики реформ стосовно зовнішньоекономічної діяльності — з урахуванням того, що позитивний ефект від них можна очікувати лише за умови їх комплексного, а не вибіркового впровадження. Вони також можуть використовуватись в процесі викладання відповідних розділів курсів макроекономіки та мікроекономіки, курсів “Міжнародні економічні відносини”, “Організація і техніка зовнішньої торгівлі”, “Основи менеджменту”, “Основи державного управління” та спецкурсів по перехідних економічних системах — у вищих учбових закладах економічного профілю.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включених до дисертації, оприлюднено в доповіді на засіданні Президії Національної академії наук України 21 лютого 1996 р., на 18 наукових конференціях, симпозіумах, семінарах та круглих столах за участю провідних науковців, в т.ч.: міжнародній конференції “Суспільства у перехідному періоді: досвід ринкового реформування для України” (Київ, 19—21 травня 1994 р.); міжнародній науковій конференції “Україна та Німеччина в Європі” (Кельн, Німеччина, 9—10 червня 1994 р.); семінарі Торгово-промислової палати України з питань зовнішньоекономічної діяльності” (Київ, 20 грудня 1994 р.); круглому столі Представництва Світового банку в Україні “Оцінка економічної програми та ходу економічних реформ в Україні” (Київ, 21 грудня 1994р.); українсько-американських семінарах “Майбутнє українсько-американських відносин” (Київ, 20—24 червня 1995 р., Вашингтон, США, 4—7 грудня 1995 р.); міжнародній науково-теоретичній конференції “Реформування зовнішньоекономічної сфери України” (Київ, 19—20 жовтня 1995 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Вільні економічні зони України: проблеми створення і розвитку” (Київ, 26—28 жовтня, 1995 р.); науково-практичному семінарі “Соціальні, економічні та геополітичні чинники трансформаційного процесу в Україні” (Київ, 5 березня 1996 р.); круглому столі “Реформи в постсоціалістичних країнах: досвід, проблеми, перспективи” (Київ, 15—16 травня 1996р.); міжнародному науковому симпозіумі “Проблеми лібералізації зовнішньої торгівлі України в контексті європейської інтеграції” (Київ, 16—17 травня 1996 р.) та міжнародному науковому семінарі “Лібералізація зовнішньої торгівлі України в контексті європейської інтеграції” (Вулверхемптон, Велика Британія, 12 червня 1996 р.); міжнародному експертному семінарі “Національні інтереси України та Росії — збіг та розходження” (Київ, 9 листопада 1996 р.); семінарах Інституту економічного розвитку Світового банку з питань зовнішньоторговельної політики в економіках перехідного періоду (Київ, 3—7 березня 1997 р., Одеса, 9—13 червня 1997 р.); міжнародному семінарі “Європейські конфлікти і міжнародні організації: співробітництво з Україною” (Київ, 27—29 червня 1997 р.); міжнародному колоквіумі “Досвід політичної та соціальної трансформації в Росії та Україні: погляд зі Східної Європи та з Франції” (Париж, 22—24 жовтня 1997 р.); круглому столі “Україна в контексті світової економіки: сучасне становище і перспективи” (Київ, 30 вересня 1998 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у 31 науковій роботі, в тому числі: в двох індивідуальних монографіях, в розділах 3 колективних монографій, в двох доповідях та в двох розділах колективної доповіді, виданих окремими брошурами, в 17 статтях в наукових журналах і збірниках, 5 матеріалах і тезах конференцій. 6 робіт опубліковано за межами України — у Великій Британії, Німеччині, Польщі, США, Угорщині, Франції.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 347 найменувань. Обсяг дисертації налічує 364 сторінки тексту, 9 додатків на 93 сторінках, 18 рисунків та 7 текстових таблиць (54 — разом з таблицями, розміщеними у додатках).
Дисертація має нижченаведену струтуру, що відображає загальний напрям та логіку дослідження.

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Методологічні основи аналізу механізму зовнішньоекономічної діяльності та його трансформації при переході до ринкової системи
1.1. Стан розробки проблеми та методологічні підходи до її дослідження
1.2. Структура та функції механізму зовнішньоекономічної діяльності на різних етапах економічного розвитку
1.3. Закономірності розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової системи
1.4. Принципи побудови механізму зовнішньоекономічної діяльності при ринковій трансформації економіки
1.5. Альтернативні варіанти побудови механізму зовнішньоекономічної діяльності та їх еволюція в умовах переходу до ринкових відносин
РОЗДІЛ 2. Мікроекономічні основи механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах становлення ринкової економіки
2.1. Вплив економічного середовища на формування і розвиток механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємства
2.2. Мікроекономічні механізми структурних зрушень у зовнішній торгівлі та національному виробництві перехідної економіки
2.3. Створення і розвиток комплексної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємств
2.4. Основні напрями і способи корегування впливу зовнішнього економічного середовища у перехідний період
РОЗДІЛ 3. Система макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах ринкової трансформації
3.1. Формування і розвиток організаційної структури макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
3.2. Загальні основи грошового та фінансового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
3.3. Специфічні форми і методи регулювання експорту та імпорту товарів, послуг і капіталу
3.4. Інструменти промислової та інших видів економічної політики, що впливають на міжнародну конкурентоспроможність
РОЗДІЛ 4. Основні типи трансформаційної політики в сфері зовнішньоекономічної діяльності
4.1. Китайська модель трансформування системи зовнішньоекономічної діяльності
4.2. Варіанти зовнішньоекономічної трансформації у країнах Центрально-Східної Європи
4.3. Трансформація систем зовнішньоекономічної діяльності нових незалежних держав
4.4. Український варіант зовнішньоекономічної трансформації: генезис, сучасний стан та можливості оптимізації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В першому розділі “Методологічні основи аналізу механізму зовнішньоекономічної діяльності та його трансформації при переході до ринкової системи” обгрунтовано, що механізм зовнішньоекономічної діяльності є системою, яка має складну структуру та організацію; останні еволюціонують залежно від розвитку функцій зовнішньоекономічної діяльності, що, у свою чергу, знаходяться у відповідності з пануючим типом економічних відносин в тій чи іншій країні. Сучасні тенденції зростаючої транснаціоналізації мікро- та макроекономічного регулювання зумовлюють швидке зростання значення мегарівня регулювання, який утворюють міжнародні об’єднання, організації та угруповання, і дедалі більше підпорядкування останніми змін в рамках окремих національних систем зовнішньоекономічної діяльності.
Механізм зовнішньоекономічної діяльності в принципі не може бути більш ефективним, ніж це дозволяє механізм економічної діяльності в країні в цілому, якщо тільки не вживаються спеціальні заходи щодо штучного підвищення ефективності зовнішньоекономічного сектора як анклаву в рамках національної економіки. Процес системної трансформації зовнішньоекономічної діяльності є процес-система, органічно пов’язана з системою економічної діяльності країни в цілому та системою міжнародних економічних відносин. Будь-яке реформування зовнішньоекономічних зв’язків веде до погіршення, якщо воно є локальним і не зачіпає в комплексі всю систему цих зв’язків, а також внутрішньогосподарських зв’язків, що їх забезпечують, так само як і не стикується із структурою, що склалася в минулому, глобальним і регіональним механізмами функціонування світогосподарських зв’язків.
Трансформаційний процес може мати різні траекторії розвитку рівня організації економічної системи як загалом, так і стосовно зовнішньоекономічної діяльності зокрема. Початковому періоду трансформації в більшості випадків властиве зниження рівня системної організації. У подальшому наступає підвищення рівня системної організації, якого, однак може не статися, якщо були застосовані моделі надмірно радикального реформування, або первісно загальмованої трансформації.
Питання системності і послідовності трансформаційного процесу, а отже взаємоузгодженості, синхронизованості окремих його компонентів, мають пріоритет над питаннями швидкості та радикальності проведення реформ. Процес переходу до ринкової системи зовнішньоекономічної діяльності буде тоді оптимальним, коли буде проводитись політика реформ та зовнішньоекономічна політика, побудовані на базовому принципі еволюціонізму, при використанні радикального підходу лише на протязі обмеженого періоду часу для створення критичної маси необхідних перетворень, необхідних для задіяння механізмів самоорганізації в рамках нової системи зовнішньоекономічної діяльності. Останнє є сутністю принципу різношвидкісної трансформації стосовно процесу переходу до ринкової системи — як в аспекті варіювання темпу реформ на різних етапах перехідного процесу, так і в аспекті об’єктивно різного темпу перетворень в різних секторах економічної структури суспільства.
Механізм зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу до ринкової економіки має бути побудований з обов’язковим одночасним додержанням загальноорганізаційних принципів (системності, ієрархічності, достатньої різноманітності форм і методів регулювання, варіативності, адаптивності) та конкретних економічних принципів ринкових перетворень — лібералізації, приватизації, демонополізації. Значення останніх з названих принципів не повинно переоцінюватись: воно має доповнюючий характер і має підпорядковуватись реалізації загальноорганізаційних принципів.
Результативність процесу реформ (трансформації) при переході до ринкової системи визначається ступенем відповідності наявного адаптаційного потенціалу суб’єктів мікроекономічної сфери змінам зовнішнього середовища, що здійснюється через макроекономічну політику — що є сутністю принципу адаптивності стосовно економічних трансформаційних процесів.
Механізму зовнішньоекономічної діяльності у перехідний період властивий певний ступінь свободи в реалізації принципів його побудови, що об’єктивно дозволяє формулювати різні варіанти економічної та зовнішньоекономічної політики як в цілому, так і відносно окремих галузей та сфер економіки, товарних ринків. Це становить основний зміст принципу варіативності економічних реформ. Застосування для мети реформування моделей і схем трансформації, сформованих у практиці інших країн на підставі їх уявної повної стандартності, посилює руйнівні сторони процесу перетворень.
Побудова ефективного механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової економіки передбачає знаходження адекватного національним макро- та мікроекономічним умовам варіанту трансформаційної моделі, що базується на національно специфічній реалізації загальних закономірностей і принципів здійснення системних перетворень.
В другому розділі “Мікроекономічні основи механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах становлення ринкової економіки” виявлено, що тенденції розвитку механізму зовнішньоекономічної діяльності на мікроекономічному рівні формуються спонтанними процесами заміщення одних ресурсів, факторів та видів діяльності іншими, а також адаптацією економічних агентів до змін проторинкового економічного середовища, яке розвивається в напрямку становлення дійсно ринкового середовища. Вони залежать від ступеня відповідності між темпами і напрямками змін згаданого середовища, з одного боку, та величиною і структурою адаптаційного потенціалу суб’єктів мікрорівня. При цьому чим простішою є структура певного економічного утворення, тим, за інших рівних умов, воно легше пристосовується до несприятливих змін зовнішнього середовища.
Адаптаційний потенціал економічних агентів є складним за своєю структурою і охоплює науково-технічний (технологічний), інноваційний, інвестиційний, організаційно-економічний, гуманітарний (людський), інформаційний потенціали. Структура і величина цього потенціалу в розрізі окремих її складових вирішальним чином впливає на шляхи, методи і кінцеву результативність адаптації до змін зовнішнього середовища.
Економічні агенти в процесі мікроструктурного пристосування в принципі мають вибір між альтернативними стратегіями та формами, методами, інструментами пристосування. Стратегії, спрямовані на радикальну внутрішню реструктуризацію і підвищення тим самим адаптаційної здатності є більш складними і потребують тривалішого часу для реалізації. На початкових етапах трансформації, в умовах слабкої мікроекономічної інституціоналізації нових відносин, домінують стратегії, спрямовані на корегування зовнішнього середовища з метою зниження його несприятливого впливу на економічних агентів. Таке корегування може використовувати форми, методи та інструменти як позитивні, так і негативні. Однією з головних задач органів державного управління є нейтралізація можливостей “патологічної” адаптації суб’єктів мікрорівня, коли така адаптація відбувається через форми і методи, які не можуть вважатись нормальними з точки зору суспільних цінностей та довготривалих інтересів (ухилення від податків, лобіювання в урядових структурах індивідуальних пільг, ухід в тіньову економіку, криміналізація економічної діяльності).
Мікроекономічні умови пристосування великою мірою залежать від особливостей мікроекономічної рівноваги, яка має бути досягнута в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності. Ці умови істотно відрізняються для країн з нерозвиненою економічною структурою, та країн з відносно розвиненою структурою, в яких цей розвиток в минулому стимулювався через досягнення інверсійного фактор-цінового стану. Для останньої групи країн за умов швидкої лібералізації зовнішньої торгівлі реальною є загроза прогресуючої деіндустріалізації, загального спрощення її економічної структури в напрямку пригнічення розвитку і навіть зникнення галузей і підгалузей, що виробляють продукти з високим рівнем доданої вартості.
Ускладнення умов проведення зовнішньоекономічних операцій в умовах дедалі більш конкурентного середовища перехідної економіки об’єктивно потребує радикальної зміни організаційної структури і створення на рівні підприємств — суб’єктів цієї діяльності комплексної системи управління зовнішньоекономічною діяльністю, побудованої на принципах міжнародного маркетингу, з формуванням відповідної спеціалізації підрозділів і служб підприємства (фірми) та їх інтеграцією в єдину систему, підпорядковану центральному підрозділу підприємства стосовно розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Необхідною є також істотна зміна форм і методів взаємодії структурних підрозділів підприємства, з розвитком складних форм і схем взаємовідносин за матричним типом.
Ступінь ефективності трансформаційного процесу на мікроекономічному рівні, який органічно залежить від процесів внутрішньої реструктуризації підприємств, багато в чому визначає кінцеву результативність макроекономічних важелів політики реформ.
В третьому розділі “Система макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах ринкової трансформації” показано, що система макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності має складну структуру і охоплює як форми, методи та засоби (інструменти), що безпосередньо впливають на обмін товарами, послугами, на рух факторів виробництва, так і ті з них, що формують загальноекономічні передумови проведення ефективних зовнішньоекономічних операцій. З огляду на це, власне зовнішньоекономічна політика об’єктивно виступає в нерозривній єдності з багатьма іншими видами економічної політики, що створюють загальне середовище для застосування методів регулювання експорту та імпорту товарів, послуг, міждержавного руху капіталів і робочої сили.
Центральну роль в системі різних видів політики регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграє інституціональна політика, спрямована на формування системи організаційно-правових форм відкритого ринкового господарства і є основою системи макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу від централізованої планової до ринкової економіки. Серед її завдань провідне місце посідають завдання становлення й розвитку базових інститутів відкритої ринкової економіки, формування адекватної організаційної структури макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, включаючи створення належних інститутів регулювання — державних і недержавних (останні в своїй сукупності формують ринкову інфраструктуру), запровадження адекватних організаційних та правових форм регулювання. Стосовно системи органів державного регулювання основним завданням виступає радикальна трансформація їх структури і створення інтегрованої системи переважно функціональних органів регулювання — загальнофункціональних та спеціалізованих.
В умовах швидко зростаючої транснаціоналізації і глобалізації економічних процесів трансформація інституціональних засад регулювання зовнішньоекономічної діяльності має бути з самого початку орієнтована на максимально можливу адаптацію до чинних міжнародно-правових норм регулювання торгівлі, інвестицій та інших аспектів економічної діяльності.
Стабілізаційна макроекономічна політика та умови досягнення макроекономічної рівноваги на початкових етапах трансформаційного процесу справляють значний вплив на динаміку, структуру та напрями розвитку системи зовнішньоекономічної діяльності. В умовах високої інфляції неможливо досягнути рівноважного стану без масованого припливу зовнішніх ресурсів. З іншого боку, за недостатності сукупного, а отже й інвестиційного, попиту в країні її національний капітал буде “тікати” за кордон, або поглинатись державними витратами. Надзвичайно важливим завданням для країни з перехідною економікою є одночасне вирішення задач подолання високої інфляції та забезпечення розвитку виробництва на основі підвищення сукупного попиту на національні товари і послуги. При цьому досить типовими є явища гіпердемонетизації, коли показники грошових агрегатів істотно знижуються відносно ВВП. Це негативно впливає на економічний розвиток і процеси пристосування до конкурентного ринкового середовища в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності.
Політика валютного курсу країни з перехідною економіки має виходити з того, який тип економічної нерівноваги переважає — внутрішня чи зовнішня, при відсутності апріорних переваг у жодного з курсових режимів. При переважно внутрішній нерівновазі перевага має віддаватись фіксації валютного курсу, при зовнішній — плаваючому курсу. За наявності комбінованої нерівноваги найраціональнішою буде політика регульованого плаваючого курсу, підкріплена регулюючими заходами стосовно експорту та імпорту товарів і послуг та руху капіталів.
З метою регулювання експорту та імпорту товарів і послуг, руху капіталу має застосовуватись розгалужена система взаємоузгоджених форм, методів та інструментів на основі послідовної реалізації системи принципів тарифного і нетарифного регулювання відповідно до конкретної стадії реформ. При цьому важливе значення, особливо для країн з відносно розвиненою структурою економіки, має поступовість і виваженість у проведенні лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, що передбачає вибіркове застосування захисних заходів в межах, що не зашкоджуюють меті формування конкурентного ринкового середовища. Стосовно регулювання руху капіталу слід створювати не тільки оптимальні умови для припливу іноземних інвестицій в країну на основі національного режиму, але й для активізації прямого інвестування за кордон і заміщення цим процесом стихійної “втечі” капіталу за межі країни.
Важливою складовою трансформаційної стратегії є промислова, науково-технічна, інформаційна і освітня політики, спрямовані на створення і нарощування факторів конкурентної переваги в галузях обробної промисловості, наукоємних, високотехнологічних виробництвах. Механізмами реалізації такої стратегії можуть бути державні програми нового типу, адаптовані до умов ринкових відносин. Основними характеристиками таких програм мають бути: їх вбудованість в єдиний, нерозривний управляючий процес, що базується на обробці ринкової інформації; постійна верифікація на підставі ринкових критеріїв ефективності та коригованість в залежності від проміжних результатів; підкріпленість встановлених пріоритетів системою економічних пільг та фінансових санкцій. Відсутність в країні промислової політики здатна спричинювати потрапляння економіки у трансформаційнї пастки, а її надмірність (надто велике втручання держави в процес коригування структури національної економіки) — породжувати значні і різноманітні пробеми у внутрішній та зовнішній політиці. Меті прискорення процесів нарощування конкурентоспроможності в окремих пріоритетних галузях і регіонах відповідає політика розвитку спеціальних режимів господарювання із специфікованим режимом зовнішньоекономічної діяльності -вільних економічних зон, переважно територіально обмежених (локальних).
В цілому ефективність системи макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в період переходу до ринкових відносин значною мірою визначається здатністю уряду реформаторів правильно поєднуватти в єдину систему різноманітні регулюючі важелі і своєчасно застосовувати окремі з них відповідно до конкретної ситуації на конкретному етапі трансформації.
В четвертому розділі “Основні типи трансформаційної політики відносно зовнішньоекономічної діяльності” доведено, що загальні принципи трансформаційного процесу в галузі зовнішньоекономічної діяльності в ідеалі дозволяють доволі помітний ступінь свободи в здійсненні політики реформ і формуванні конкретних регулюючих механізмів. Не може бути однакового стандартизованого шляху реформування для всіх країн, кожна реалізує загальні закономірності по-своєму, виходячи з національної, геополітичної, історичної специфіки. Звідси об’єктивно випливає можливість існування досить відмінних за своїм змістом моделей ринкової трансформації та організації зовнішньоекономічних зв’язків перехідної економіки.
Кожна національна трансформаційна модель або варіант розвитку реформ виходить з специфічного національного комплексу умов і не може бути без істотних змін відтворена в якісно інших економічних, політичних, соціальних, психологічних та історичних умовах. Водночас будь-яка національна модель або варіант розвитку, навіть загалом успішна, не позбавлена відчутних недоліків, щодо яких необхідний пошук компенсаційних механізмів.
Продемонстрований в Китаї на протязі досить тривалого періоду високий динамізм розвитку та стрімке нарощування міжнародної конкурентоспроможності, особливо у високотехнологічних секторах, доводить, що саме модель розвитку і реформування цієї країни є, у кінцевому підсумку, найраціональнішою. Характерними ознаками китайської трансформаційної моделі є: поступовість і послідовність інституціональних перетворень в напрямку відкритої ринкової системи; виваженість грошово-кредитної і фінансової політик при дуже високому рівні монетизації економіки; активна політика розвитку експортного потенціалу, в тому числі в галузях з високим рівнем доданої вартості і наукоємних; обережність у відкритті внутрішнього ринку щодо імпорту; надзвичайно високий рівень одночасно внутрішнього та іноземного інвестування; яскраво виражена промислова політика, спрямована на нарощування міжнародної конкурентоспроможності; висока ефективність функціонування спеціальних економічних зон та спеціальних регіональних економічних режимів різного типу.
Більшість країн, які раніше відносились до централізованих планових економік, виявились неспроможними виробити оптимальні моделі трансформації своїх систем економічної та зовнішньоекономічної діяльності, що стало передумовою загальної неадекватності їх перехідних моделей або стратегій стосовно сформульованих цілей трансформаційної політики. За цих умов часте апелювання до досвіду здійснення реформ в країнах Центральної і Східної Європи, а також балтійських держав як до виключно позитивного не виглядає досить виправданим. До порівняно більш ефективних трансформаційних моделей в зазначеному регіоні (польська, угорська, чеська) властивим є: рішучість і послідовність у проведенні базових інституціональних перетворень в напрямку створення відкритого конкурентного ринкового середовища; досить виражена жорсткість грошово-кредитної політики; велика увага до механізмів стабілізації курсу національної валюти; значний рівень лібералізації зовнішньої торгівлі із збереженням вибіркових захисних заходів в окремих секторах (сільське господарство, окремі катагорії споживчих товарів); певна недостатність, але зростаючий динамізм розвитку експортного потенціалу за наявності істотних проблем в галузі зовнішньої рівноваги економіки (платіжного балансу); високий рівень залучення прямих іноземних інвестицій, що відіграють визначальну роль у внутрішній модернізації; стриманість у відношенні промислової політики; відносно слабка активність у створенні спеціальних економічних режимів.
Для регіону пострадянських країн характерною є гетерогенність моделей економічної трансформації. Більш успішні з них моделі країн Балтії, особливо Естонії, які за своїми параметрами наближаються до відносно радикальних трансформаційних моделей центральноєвропейських країн, передусім Польщі. Для групи країн (Білорусь, Туркменистан, Узбекистан, з певними застереженнями і Азербайджан) характерними є повільні, еволюційні перетворення за високого рівня державної присутності в економіці і відносно високого рівня адміністративного регулювання. Але для більшості нових незалежних держав, в тому числі для України і Росії, властивим є проведення досить непослідовної, суперечливої і безсистемної політики трансформації. Хоча механізми проведення реформ в цих країнах формально дуже схожі у своїх основних моментах з латиноамериканськими моделями, вони призвели, як не парадоксально, до результатів, більш характерних для африканських моделей реформування. Це насамперед стосується характеру міжнародної конкурентоспроможності, розвитку структури зовнішньоекономічних зв’язків і механізмів входження у світове господарство.
Для процесу трансформації системи зовнішньоекономічної діяльності в Україні властива слабка і непослідовна інституціоналізація ринкових відносин і нерозвиненість у якісному відношенні ринкової інфраструктури, що стримує позитивну адаптацію підприємств до умов конкуренції. В сфері грошово-кредитної політики — різкий перехід від інфляційної політики кредитних емісій до жорсткої монетарної політики при надзвичайно низькому рівні монетизації, який значно ускладнив і уповільнив прогресивні структурні зрушення. Досить вільна фінансова політика держави не сприяла формуванню конкурентного середовища і породжує істотні внутрішні і зовнішні дисбаланси. Характерним є хвилеподібний і невиважений процес лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, із наступними також хвилеподібними делібералізаційними тенденціями. Однобічною є експортна політика, за якої експорт нарощується передусім в групі товарів з невисоким рівнем доданої вартості. Відверто слабкою постає промислова політика в напрямку цілеспрямованого формування потенціалу конкурентоспроможності галузей і виробництв, особливо наукоємних. Збереження потенціалу по науково-технічному та освітньому компонентах стає дедалі проблематичнішим через недостатнє фінансування цих секторів діяльності, при досить відчутному відставанні в компоненті інформаційного забезпечення.
Численні прорахунки в галузі політики ринково спрямованої трансформації економіки та зовнішньоекономічних зв’язків в Україні, їх безсистемність створили складну ситуацію, коли поле можливих ефективних рішень є вкрай обмеженим. У даному стані найраціональнішою стратегією поведінки було б:
— проведення курсу на подальшу лібералізацію економіки з акцентом на розвиток внутрішньої конкуренції та певне тимчасове стримання зовнішньої лібералізації — для того, щоб відновити порушену рівновагу між цими двома процесами;
— радикальний перегляд концепції державного регулювання економіки: обрання тактики “точкового втручання” в галузях, які мають стратегічно важливе значення (наука і технології, освіта, сучасна виробнича і ринкова інфраструктури) — з проведенням політики дерегуляції в інших сферах.

ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Проведене дослідження закономірностей системної трансформації зовнішньоекономічної діяльності при переході від централізованої планової до ринкової економіки дозволяє сформулювати такі висновки, які мають теоретичне і практичне значення для формування і здійснення стратегії реформ.
1. Головний висновок полягає у тому, що тільки системні, методологічно послідовні, а зовсім не радикальні або швидкі реформи забезпечують досягнення стратегічно значущого успіху і мають властивість незворотності.
2. Перехід від централізованої планової до ринкової економіки -складний і довготривалий процес, який не може здійснюватись рівномірним темпом: він неминуче припускає варіювання швидкості трансформаційного процесу не тільки від одного етапу до іншого, але й також відносно різних складових структури економіки та її зовнішніх зв’язків у межах одного етапу. Це є сутністю принципу різношвидкісної трансформації. Дилема “швидкі, радикальні реформи або повільні, поступові” є некоректною: успішний процес системних перетворень неминуче передбачає використання, в залежності від обставин, обох підходів як тактичних, тоді як забезпечення системності перетворень виступає орієнтиром стратегічним.
3. Процес системної трансформації зовнішньоекономічної діяльності виступає як процес-система, що органічно пов’язана з системою внутрішньої економічної діяльності країни та системою міжнародних економічних відносин. Реформи зовнішньоекономічних зв’язків спричинюють погіршення стану економіки, якщо вони мають локальний характер і не підтримуються відповідними змінами у внутрішньогосподарських зв’язках, що їх забезпечують, не стикуються із структурою економіки, що склалася в минулому, та глобальним і регіональним механізмами функціонування світогосподарських зв’язків.
4. Штучне гальмування назрілих перетворень, так само як і надмірний трансформаційний радикалізм стратегічно шкідливі для економіки. Вони зумовлюють надзвичайно глибоку економічну кризу, системну дезорганізацію, із переміщенням на якісно нижчий рівень економічного розвитку.
5. Проторинкова економіка тільки тоді перетворюється на ринкову, а перехідний процес тільки тоді можна вважати успішним, коли відбувається процес мікроекономічної адаптації до створюваного реформаторами зовнішнього для економічних агентів середовища, що є сутністю принципу адаптивності стосовно економічних трансформаційних процесів. Причому така адаптація має відбуватись не патологічно, у викривлених формах (“тінізація” і криміналізація), а позитивно. Зміцнення адаптаційного потенціалу мікроекономічної сфери, а зовсім не штучне відгородження її від несприятливих факторів впливу з боку зовнішнього середовища є одним з центральних завдань уряду реформаторів будь-якої країни.
6. Не всякий процес переходу до ринкової системи пов’язаний з прогресом у відношенні стратегічного зміцнення перспектив розвитку економіки даної країни в рамках світогосподарської системи. Розрив між адаптаційним потенціалом підприємств в конкретній країні та швидкістю зміни його зовнішнього середовища може породити кризу адаптації до нових параметрів середовища, за якої процеси руйнування будуть неодмінно переважати над процесами творення. Першочергового руйнування можуть при цьому зазнати зовсім не застарілі, неперспективні, соціально непотрібні і навіть перспективно неконкурентоспроможні елементи економічної структури, а ті, що мають складнішу організацію, а отже і більшу вразливість відносно фактора порушення рівноваги у розвитку. За цих умов “прогрес” в ринковій трансформації буде асоціюватися зі структурною деградацією, зі входженням у світову економіку як відсталої країни “третього світу”. Подальший вихід з таких ситуацій є надзвичайно складним через самопідтримання деградаційних тенденцій, що означає потрапляння у “трансформаційні пастки”.
7. Умови мікроекономічної рівноваги в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності істотно відрізняються для країн з нерозвиненою економічною структурою, та країн з відносно розвиненою структурою, з інверсійним фактор-ціновим станом. Для останньої групи країн за умов швидкої лібералізації зовнішньої торгівлі реальною є загроза прогресуючої деіндустріалізації.
8. Цілі ефективного проведення зовнішньоекономічних операцій в умовах формування більш конкурентного середовища перехідної економіки об’єктивно вимагають радикальної зміни організаційної структури і створення комплексної інтегрованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю на рівні підприємств і фірм.
9. Пріоритетність системності реформ передбачає і пріоритет інституціонального підходу до трансформаційного процесу. Водночас успішність трансформації багато в чому обумовлена здатністю комплексно використовувати у взаємообумовленості різні типи політики, включаючи грошово-кредитну, фінансову, валютну, експортну, імпортну, інвестиційну, промислову, науково-технічну, інформаційну, в галузі освіти, зональну (в галузі вільних, або спеціальних, економічних зон).
10. Вибір грошово-кредитної та фінансової політики держави має виходити з того, що раціональним є не той тип політики, який забезпечує максимально швидку стабілізацію основних макроекономічних показників, а той, що створює максимально сприятливі умови для синхронної інституціоналізації нових ринкових відносин на мікро-, мезо-, макрота мегаекономічному рівнях. При цьому особлива увага має приділятися трансформаційному процесу на мікрорівні, який є у багатьох відношеннях базовим і визначає кінцеву ефективність всього перехідного процесу. Невиважена стабілізаційна макроекономічна політика, за якої можуть виникати явища гіпердемонетизації, зумовлює настання квазідефляційного шоку, що послаблює адаптаційні механізми та веде до деградації міжнародної конкурентоспроможності країни. Недостатність сукупного попиту за умов однобічної монетарної стабілізації може стимулювати “втечу” капіталу з країни.
11. Однозначно окреслена політика валютного курсу може застосовуватись лише за умов вираженої наявності одного з двох типів нерівноваги — внутрішньої чи зовнішньої. За комбінованої нерівноваги перевага має віддаватись політиці регульованого плаваючого курсу з доповненням її комплексом заходів щодо регулювання експортно-імпортного режиму та руху капіталів.
12. Для країн, що здійснюють перехід від централізованої планової економіки до ринкової, передусім для країн з відносно розвиненою структурою економіки, в процесі лібералізації зовнішньоекономічної діяльності слід виходити з принципу обмеженого, тимчасового та активного протекціонізму. Такий протекціонізм повинен бути обмежений лише галузями і виробництвами, що становлять структурні пріоритети з точки зору промислової або регіональної (в тому числі зональної) політики держави, передбачати поетапне зниження рівня захисту — з виходом наприкінці перехідного періоду на режим регулювання, характерний для країн — членів системи ГАТТ/СОТ. Він має не стільки обмежувати іноземну конкуренцію на внутрішньому ринку, скільки створювати умови для прискореного нарощування конкурентоспроможності національних економічних агентів.
13. В процесі переходу від централізованої планової економіки до ринкової можуть реалізовуватись різні за логікою та структурою варіанти економічної та зовнішньоекономічної політики як загалом, так і відносно окремих галузей та сфер економіки, товарних ринків — що становить основний зміст принципу варіативності економічних реформ. Виразна різноманітність конкретних траекторій і способів здійснення перехідного процесу виявляється у наявності досить сильно диференційованих національних моделей та варіантів трансформації економіки в ринкову загалом та механізмів трансформування систем зовнішньоекономічної діяльності в тому числі. Застосування закордонних моделей і схем трансформації без урахування відмінності національно специфічних умов, в тому числі стартових умов проведення реформ, посилює руйнівні сторони процесу перетворень.
14. Процес ринкової трансформації систем зовнішньоекономічної діяльності країн, які вступили у перехідний процес з відносно розвиненими, високодиференційованими і складноорганізованими економічними структурами, об’єктивно потребує якісно інших підходів у порівнянні з державами, які рухаються по висхідній від відносно простих економічних структур. Неврахування цього принципового положення в практиці реформ в Україні стало однією з основних причин значних негативних побічних наслідків трансформаційних процесів.
15. Для України на нинішньому етапі розвитку надзвичайно актуальним є питання корекції механізму здійснення ринкових перетворень. Значну роль в цьому має відігравати корекція методів здійснення трансформації в галузі зовнішньоекономічної діяльності на основі вищеокреслених висновків. Таке трансформаційне коригування має відбуватись за наступними основними напрямками:
15.1. Прискорення здійснення інституціональних перетворень на основі прийняття нового цивільного кодексу, який би закріплював принципи і механізми ринкових відносин, та проведення радикальної адміністративної реформи з метою формування ринкової системи державного регулювання економіки.
15.2. Забезпечення умов для підвищення адаптаційного потенціалу підприємств і фірм через стимулювання розвитку організацій ринкової інфраструктури, передусім стосовно системи кредитування зовнішньоекономічних операцій, довгострокового кредитування проектів створення міжнародно конкурентоспроможних виробництв, страхування зовнішньоекономічних та інвестиційних ризиків, сучасної системи інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
15.3. Обережне і поступове зміщення акцентів в макроекономічній політиці з боротьби з інфляцією та забезпечення стабільності національної валюти суто монетарними засобами — на стимулювання сукупного платоспроможного попиту.
15.4. Орієнтація на політику регульованого плаваючого курсу національної валюти з більш вузьким діапазоном коливань на окремих часових проміжках та більш гнучким встановленням меж коливання відповідно до завдання підтримання відносно стабільного реального курсу валюти.
15.5. Прийняття державної програми розвитку експортного потенціалу та державної програми структурної перебудови економіки на основі інструментарію промислової та зональної політики — з орієнтацією на високотехнологічний розвиток і створення міжнародних конкурентних переваг в галузях обробної промисловості, передусім наукомістких, секторі послуг; забезпечення виконання цих програм значним збільшення державних витрат на науку, освіту, інформатику, системою пільгового доступу до матеріальних і фінансових ресурсів, пільг з оподаткування, амортизаційних відрахувань, орендної плати та плати за використані ресурси, що знаходяться в державній власності, безкоштовного інформаційного забезпечення з боку державних органів.
15.6. Перенесення акцентів в імпортній політиці з механізмів митно-тарифного захисту на використання інструментарію технічного регулювання (стандарти, технічні, екологічні, санітарні, фітосанітарні, ветеринарні вимоги) та процедури забезпечення прав споживачів, а також на використання антидемпінгових процедур та компенсаційних процедур, передбачених нормами ГАТТ/СОТ.
15.7. Поліпшення механізмів залучення іноземного капіталу в країну передусім на основі політики стимулювання попиту, комбінації базового національного режиму з вибірковим виваженим наданням обмежених пільг в пріоритетних галузях, впровадження системи страхування іноземних інвестицій, розвитку банківської інфраструктури.
15.8. Розробка і впровадження механізмів регульованого експорту капіталу у вигляді прямих інвестицій за кордон — з метою забезпечення постійної присутності на пріоритетних для країни ринках і створення умов для більш успішного просування на нові зарубіжні ринки.
Принципи системного підходу вимагають, щоб згадані напрямки реалізовувались взаємопов’язано і синхронно. Тільки за цієї умови вони здатні дати позитивний ефект в процесі трансформації зовнішньоекономічної діяльності.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Внешнеэкономическая деятельность: проблемы системной трансформации при переходе к рынку. — К.: ИМЭМО НАН Украины, изд-во АО “ОКО”, 1998. — 305 с.
2. Производство и внешняя торговля (Механизм взаимосвязи в условиях экономической интеграции стран — членов СЭВ). — К.: Наукова думка, 1988. — 150 с.
3. Investment Guide for Ukraine (у співавторстві з М. Калініним, Ю. Полунєєвим, Д. Грищенко). — Paris: OECD, 1993. — 147 p. (внесок автора С. 47—83).
4. Геоекономічні проблеми посткомуністичних країн // Політологія посткомунізму. — Київ, Політична думка, 1995. — С. 285—300.
5. Geoeconomic Problems Facing the Postcommunist States // The Political Analysis of Postcommunism: Understanding Postcommunist Ukraine / Ed. by Volodymyr Polokhalo. — Texas A&M University Press (USA), 1997. — P. 285—299.
6. The Present State of the Ukrainian Foreign Trade System (у співавторстві з В. Новицьким) // Ukrainian Foreign Trade Policy and Practice, 1992—1996 / Ed. by Neil Malcolm. — Wolverhampton: University of Wolverhampton, Russian and East European Research Centre, June 1997. — P. 9—19 (участь автора С. 10—17).
7. Foreign Trade Liberalization in the Ukrainian Government’s Economic Programme // Ukrainian Foreign Trade Policy and Practice, 1992—1996 / Ed. by Neil Malcolm. — Wolverhampton: University of Wolverhampton, Russian and East European Research Centre, June 1997. — P. 21—29.
8. Ukraine on the Way towards Economic Stabilization and Independence (у співавторстві з Karoly Kiss) // Working Papers of the Institute for World Economics, Hungarian Academy of Sciences. — December 1991. — No.2. — 33 p. (внесок автора С. 18—26). Передруковано: Eastern European Economics (USA). — Winter 1992—1993.
9. Zagraniczne stosunki gospodarcze Ukrainy // Studia i Materialy Centrum Badan Radzieckich, Uniwersytet Warszawski. — 1991. — Zeszyt 14. — 28 s.
10. О регулировании внешнеэкономической деятельности в условиях перехода к рыночным отношениям // Информация и рынок. — 1991. — № 2. — С. 43—53.
11. Економічна незалежність чи економічна ефективність: зовнішньоекономічні стратегії в економіці перехідного періоду // Політична думка. — 1994. — № 2. — С. 52—58.
12. Експортна стратегія України // Діловий вісник. — 1994. — № 6. — С. 10—11.
13. Україна та ЄС: лібералізація співробітництва (у співавторстві з В. Будкіним, В. Новицьким, І. Бураковським, Н. Малькольмом) // Політична думка. — 1995. — № 2—3. — С. 27—39 (авторський внесок — розділ “Урядова політика лібералізації зовнішньоекономічних зв’язків України: суперечливі тенденції”. — С. 29—31).
14. До питання про критерії результативності трансформаційних процесів в економіці // Соціальні, економічні та геополітичні чинники трансформаційного процесу в Україні. — Київ, Політична думка, 1996. — С. 27—32.
15. Досягнення і пастки експортної політики України // Політика і час. — 1996. — № 7. — С. 46—51.
16. Протекціонізм чи вільна торгівля? Зарубіжний досвід державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і політика України (У співавторстві з П.С. Романюком і Т.О. Панфіловою) // Політика і час. — 1996. — №№ 10. — С. 9—16 (Внесок автора С. 9—14). № 11. — С. 40—46 (внесок автора С. 40—44).
17. Зовнішньоекономічні відносини України: проблеми реформування // Вісник НАН України. — 1996. — № 11—12. — С. 20—26.
18. Пастки посткомуністичних економічних перетворень // Політична думка. — 1997. — № 4. — С. 61—76.
19. Економічна трансформація в країнах Центральної і Східної Європи // Економіка України. — 1998. — № 12. — С. 60—68.
20. Организация внешнеэкономической деятельности предприятия // Технология и организация производства. — 1991. — № 1. — С. 12—15.
21. Проблемы выбора модели экономических реформ // Украина—Россия—Германия: новые реалии. Внутренние и внешние аспекты двухи многосторонних отношений. — Київ: Вид-во “ГЕНЕЗА”, 1994. — С. 37—38.
22. Стереотипи економічних реформ // Політична думка. — 1994. —№ 4. — С. 67—69.
23. Іноземні інвестиції в стратегіях структурних реформ і економічного зростання (У співавторстві з О. Гаврилюком, Б. Арагау, П. Богачевичем) // Політична думка. — 1997. — № 1. — С. 49—61 (Внесок автора С. 49—50, 59—60).
24. До питання про швидкість лібералізації зовнішньої торгівлі // Вісник Киівського університету. Міжнародні відносини. — 1997. — С. 72—73.
25. Внешняя торговля по-украински: либерализация или лабиринтизация? // Бизнес—Эксклюзив. — 1995. — № 4. — С. 14—17.
26. Economic Development and International Institutions: A View from Ukraine // European Conflicts and International Institutions: Cooperating with Ukraine / Hans-Georg Ehrhart, Oliver Thranert. (Eds.). — Baden-Baden: Nomos Verlagsgesellschaft, 1998. — P. 71—76.
27. Реформи в Україні: закономірності системних перетворень // Три роки незлежності та моделі суспільного розвитку України: Доповіді клубу “Лідери” та міжнародного експертного клубу “Політична думка”. —К.: Політична думка, 1994. — С. 20—21.
28. Стосовно питання про створення в Україні спеціальних (вільних) економічних зон // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі: том 4 “Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Вільні економічні зони України: проблеми створення та розвитку”. — Київ: НДІ “Проблеми людини”, Міністерство економіки України, 1996. — С. 32—34.
29. Проблеми управління у вільних економічних зонах // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі: том 4 “Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Вільні економічні зони України: проблеми створення та розвитку”. — Київ: НДІ “Проблеми людини”, Міністерство економіки України, 1996. — С. 113—115.
30. Взаємозв’язок лібералізації зовнішньої торгівлі та реформи системи державного регулювання економіки // Проблеми лібералізації зовнішньої торгівлі України в контексті європейської інтеграції. Міжнародний науковий симпозіум: тези виступів. 16—17 травня 1996 р. — Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1996. — Ч.1. — С. 28—34.
31. Интеграционный и дезинтеграционный компоненты в стратегии трансформации украинской экономики // Украинско-российское стратегическое партнерство в европейском контексте: Материалы международной научн. конф., 21—22 ноября 1997 г. — Киев: Політична думка, Институт посткоммунистического общества, 1997. — С. 57—59.

Анотація
Сіденко В.Р. Системна трансформація зовнішньоекономічної діяльності при переході від централізованої планової до ринкової економіки. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 — світове господарство і міжнародні економічні відносини. — Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 1999.
В дисертації досліджені закономірності, принципи та альтернативні варіанти системної трансформації механізму зовнішньоекономічної діяльності при переході до ринкової економіки. Виявлені характеристики змін зовнішнього середовища, притаманні перехідному стану економіки в умовах лібералізації, їх вплив на структуру економіки та систематизовано стратегії адаптації економічних агентів до цих зрушень. Системно розглянуті різні види загальної економічної та зовнішньоекономічної політики, що формують механізм макроекономічного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Проаналізовано різні національні моделі і варіанти трансформаційної політики в галузі зовнішньоекономічної діяльності, сформульовано пропозиції для удосконалення практики реформ в цій сфері.
Ключові слова: системна трансформація, політика економічних реформ, перехідна економіка, зовнішньоекономічна діяльність, лібералізація зовнішньої торгівлі, протекціонізм, експортна та імпортна політика, зовнішнє середовище, економічна структура, адаптація.

Аннотация
Сиденко В.Р. Системная трансформация внешнеэкономической деятельности при переходе от централизованной плановой к рыночной экономике. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.05.01 — мировое хозяйство и международные экономические отношения. — Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 1999.
В диссертации развивается применительно к внешнеэкономической деятельности основоположный методологический принцип системности реформирования. Системная трансформация представляется как процесс-система, органически связанный с системой экономической деятельности страны в целом и системой международных экономических отношений. Анализируются структура, эволюция функций, закономерности и принципы системной трансформации механизма внешнеэкономической деятельности в условиях перехода к рыночной экономике, описываются возможные траектории развития уровня организации экономической системы в процессе трансформации. Обосновывается недопустимость использования стандартизованных моделей и схем реформирования. Особое внимание уделяется альтернативным вариантам системной трансформации внешнеэкономической деятельности, их базовым характеристикам.
В рамках исследования микроэкономических основ механизма внешнеэкономической деятельности сделан акцент на анализ воздействия экономической среды на формирование и развитие механизма внешнеэкономической деятельности предприятий. Определяется ключевое значение адаптационного потенциала субъектов микроэкономической сферы относительно изменений внешней среды, систематизируются основные элементы этого потенциала. Уточнены и конкретизированы характеристики изменений внешней среды, свойственные переходному состоянию экономики в условиях либерализации, механизмы влияния внешней торговли на структуру национальной экономики и условия микроэкономического равновесия в условиях либерализации внешней торговли для стран с относительно развитой структурой экономики. Определены направления создания и совершенствования комплексной системы управления внешнеэкономической деятельностью на уровне предприятий, включая необходимые изменения организационных структур управления и совершенствование функций основных структурных звеньев. Систематизированы стратегии и основные способы адаптации предприятий в переходный период посредством корректирования внешней экономической среды.
Системно рассмотрены разные виды общей экономической и внешнеэкономической политики, формирующие механизм макроэкономического регулирования внешнеэкономической деятельности. Обосновывается фундаментальное значение институциональных изменений в структуре системы макроэкономического регулирования, с соотвествующим исследованием формирования и развития организационных структур регулирования внешнеэкономической деятельности. Уточняются основы денежного и финансового регулирования этой сферы, включая условия макроэкономического равновесия для экономической системы, которая открывается в переходный к рынку период, использование альтернативных режимов валютных курсов. В работе систематизируются специфические формы и методы регулирования экспорта и импорта товаров, услуг, капитала, исследуются закономерности применения методов тарифного и нетарифного регулирования внешнеэкономической деятельности, обосновываются механизмы их генезиса на разных стадиях реформ. Предлагается концепция временного, ограниченного и активного протекционизма, направленная на наращивание конкурентоспособности. Анализируются инструменты промышленной, зональной и других видов политики, влияющие на международную конкурентоспособность.
Особое внимание уделяется исследованию по единой схеме и единым классификационным признакам основных типов трансформационной политики и разных национальных трансформационных моделей в области внешнеэкономической деятельности, в том числе Китая, стран Центральной и Восточной Европы, государств бывшего Советского Союза и Украины. Выявляются основные позитивные и негативные стороны указанных трансформационных моделей и вариантов. Исследованы основные механизмы развития трансформационных процессов в сфере внешнеэкономической деятельности в Украине, определяются причины неудач и затруднений в реформах, формулируются предложения по совершенствованию практики реформ в этой сфере.
Ключевые слова: системная трансформация, экономические реформы, переходная экономика, внешнеэкономическая деятельность, либерализация внешней торговли, протекционизм, экспортная и импортная политика, внешняя среда, экономическая структура, адаптация.

Annotation
Sidenko V.R. Systemic transformation of external economic activities under the transition from centrally planned to market economy. — Manuscript.
Thesis for Doctor of Science (Economics) degree by speciality 08.05.01 — world economy and international economic relations. — The Institute of World Economy and International Relations of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 1999.
The dissertation studies the regularities, principles and alternatives of systemic transformation of external economic activity mechanism under the transition to market economy. The characteristics of changes in external environment inherent in transitory economic condition under liberalization, and their impact on economic structure are revealed, as well as adaptation strategies of economic agents as regards these changes are systematized. Different types of general economic and external economic policies, which form the mechanism of macroeconomic regulation of external economic activities, are examined. Diverse national models and variants of transformation policy in the field of external economic activity are analysed, proposals for an improvement of reforms practices in this sphere are formulated.
Key words: systemic transformation, economic reform policy, transition economy, external economic activity, foreign trade liberalization, protectionism, export and import policy, external environment, economic structure, adaptation.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020