МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Зінченко Олена Миколаївна

УДК 613.816+615.851–08–039.57

Система психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну
залежність в амбулаторних умовах установ нового типу

14.01.17 – наркологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Табачніков Станіслав Ісакович,

Український науково-дослідний інститут

соціальної і судової психіатрії та наркології

МОЗ України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії,
наркології та медичної психології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра
психотерапії, завідувач кафедри

Провідна установа

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, м. Харків

Захист відбудеться “27” травня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “26” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Гриневич Є.Г. 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні роки у багатьох країнах світу відзначається
значуще підвищення рівня вживання спиртних напоїв і, як наслідок,
збільшення кількості хворих на алкогольну залежність (И.П.Анохина,
Н.Н.Иванец и др., 1998; H.Ghodse, 1999; В.Ф.Москаленко, А.М.Вієвський,
C.І.Табачніков, 2000; Riviere Claude, 2000; А.В.Козловский,
Ю.Е.Разводовский и др., 2000; П.В.Волошин, О.І.Мінко та ін., 2001;
Т.Б.Дмитриева, А.Л.Игонин и др., 2002; Н.Н.Иванец, 2002; И.К.Сосин, 2002
та інші).

Згідно з результатами статистичних досліджень Міністерства охорони
здоров’я України станом на 01.01.2003 р., загальна кількість осіб,
зареєстрованих на алкогольну залежність, склала понад 700 тис. Разом з
тим, дані офіційної статистики відбивають лише незначну частку наявної
наркологічної ситуації в країні.

Аналіз даних літератури показує, що, незважаючи на великий арсенал
засобів та методів, які використовуються у наркології (А.П.Чуприков,
И.А. Марценковский, 1995; F.Poldrugo, 1997; T.Meyer, 1999; Э.В. Мельник,
2000; А.И.Минко, 2001; І.Й.Влох та ін., 2001; И.К.Сосин, 2002;
В.С.Битенский и др., 1998, 2002; Н.О.Марута, О.І.Мінко, 2003; И.К.Сосин,
О.С.Слабунов и др., 2004 та інші), ефективність лікування алкогольної
залежності залишається недостатньою (В.Н.Синицкий, 1996; Б.В.Михайлов,
А.О.Мартиненко и др., 2000).

У свою чергу, впровадження нових інноваційних технологій в економічну та
соціальну сфери суспільства, що відбувається в останнє десятиріччя,
обумовило необхідність реструктуризації наркологічної служби
(А.М.Вієвський, C.І.Табачніков та ін., 2000; З.Н.Болотова, А.И.Минко,
А.Ф.Артемчук, М.Ю.Игнатов и др., 2001; В.И.Михайлов, Б.А.Казаковцев,
А.А.Чуркин, 2002). На цій підставі поряд з її реформуванням у більшості
регіонів створено розвинуту мережу установ нового типу (медичні,
клінічні установи з позабюджетною формою фінансування), амбулаторна
орієнто-ваність яких відповідає тенденціям розвитку охорони здоров’я у
світі та сприяє підвищенню ефективності надання медичної допомоги хворим
на алкогольну залежність (А.Ф.Артемчук, 2000; В.И.Литвиненко, 2000;
И.И.Иванец, 2002). Але до теперішнього часу актуальними є питання щодо
місця та ролі вказаних закладів у структурі наркологічної служби
України, а також створення ефективних короткострокових модифікацій
терапевтичної інтервенції, що є необхідними при лікуванні в амбулаторних
умовах.

Слід відмітити, що в сучасний період роль та питома вага психотерапії у
комплексі терапевтичних заходів вищезазначеної категорії пацієнтів
постійно зростає (C.І.Жижильов, 1996; Б.Д.Карвасарский, 1998;
С.И.Табачников и др., 1999, 2002; Ю.В.Валентик, 2000; І.H.Коршко, 2000;
M.Soyka et al., 2001).

Тому у низці першочергових задач та перспективних напрямків розвитку
психотерапії є розробка інтегративних методів лікування через
удосконалення, адаптацію, модифікацію та новітні методи психотерапії
(А.М.Морозов, 1996; И.К.Сосин, В.В.Кришталь и др., 1998; Б.В.Михайлов,
А.К.Напреенко, И.И.Кутько и др., 1998; H.Scholz, J.McCutchan, 1998;
Б.В.Михайлов, Н.О.Марута, С.І.Табачніков та ін., 2002) .

Зважаючи на вищевикладене, доречно зробити висновок щодо необхідності
пошуку нових психотерапевтичних підходів до лікування алкогольної
залежності в амбулаторних умовах установ нового типу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано згідно з планом НДР Українського науково-дослідного
інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за
темами: “Вивчити особливості клініки психічних захворювань, ускладнених
наркологічною патологією, і розробити методики їх медико-соціальної
експертизи та реабілітації” (№ державної реєстрації 0199U000496),
“Розробити стратегії психокорекційних втручань, спрямованих на
підвищення мотивації до лікування та утримання від зловживання у хворих
на наркоманію” (№ державної реєстрації 0102U000099) та окремого розділу
Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації”, прийнятої Кабінетом
Міністрів України у 2002 році (Постанова Кабінету Міністрів України від
10.01.2002 року, № 14).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – науково обґрунтувати та
розробити систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на
алкогольну залежність, спрямовану на підвищення ефективності терапії,
скорочення термінів лікування та профілактику рецидивів в амбулаторних
умовах установ нового типу.

Згідно із зазначеною метою було поставлено наступні задачі:

1. Проаналізувати специфіку організації та лікування хворих на
алкогольну залежність в амбулаторних умовах установ нового типу.

2. Виявити соціально-демографічні, клініко-психопатологічні,
психо-логічні, зокрема особистісні особливості у даного контингенту
хворих.

3. Дослідити клінічні варіанти терапевтичних настанов у хворих на
алкогольну залежність.

4. Науково обґрунтувати та розробити систему психотерапії в комплексному
лікуванні хворих на алкогольну залежність.

5. Провести порівняльний аналіз ефективності розробленої системи
психотерапії та впровадити її в клінічну практику.

Об’єкт дослідження – психічні та поведінкові розлади, що виникають
внаслідок зловживання алкоголю, психологічні особливості хворих на
алкогольну залежність, зокрема терапевтичні настанови.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз різних методів терапії і
системи психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну
залежність та їх терапевтичний ефект.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, психодіагностичний,
соціально-демографічний, катамнестичний, статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проаналізовано особливості
організації та лікування хворих на алкогольну залежність в амбулаторних
умовах установ нового типу. Вперше проведено цілісне
соціально-демографічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне та
катамнестичне дослідження з виділенням особливостей проявів алкогольних
розладів у даного контингенту хворих.

Уперше, виходячи з виявлених та описаних варіантів терапевтичних
настанов (зовнішніх, проміжних, внутрішніх), розроблено та запропоновано
диференційовані підходи щодо формування та закріплення адекватного
усвідомлення хвороби, активної настанови пацієнтів на лікування.

Уперше на підставі дослідження клініко-психопатологічних, психологічних
особливостей формування алкогольної залежності науково обґрунтовано та
розроблено систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на
алкогольну залежність з позицій інтегративного підходу.

Уперше проведено апробацію та впровадження системи психотерапії в
комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність, а також
порівняльний аналіз її терапевтичної ефективності та різних
психотерапевтичних методів лікування вищезазначеної категорії пацієнтів.
Вдосконалено надання наркологічної допомоги хворим на алкогольну
залежність в амбулаторних умовах установ нового типу шляхом впровадження
нових підходів в організацію терапевтичного процесу.

Практичне значення одержаних результатів. Науково обґрунтовано та
розроблено систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на
алкогольну залежність в амбулаторних умовах установ нового типу.
Проведено аналіз результатів її впровадження за допомогою якого доведено
високу ефективність та можливість широкого застосування у наркологічній
практиці.

Отримані наукові дані впроваджено у педагогічний процес кафедри
психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом
сексології факультету післядипломної освіти Донецького державного
медичного університету ім. М.Горького; кафедри наркології Харківської
медичної академії післядипломної освіти; у практику роботи обласного та
міського наркологічних диспансерів м. Донецька; медичного центру
“Вікторія” (м. Донецьк); лікувального центру “НОУ-ХАУ” (м.
Київ).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено аналітичний
огляд джерел науково-медичної інформації відповідно до теми роботи.
Здійснено відбір хворих на алкогольну залежність та особисто обстежено
за допомогою клініко-психопатологічного, психодіагностичного,
соціально-демографічного і катамнестичного методів 350 пацієнтів.
Автором науково обґрунтовано та самостійно розроблено систему
психотерапії у комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність.
Проведено змістовий та статистичний аналіз отриманих даних,
сформульовано висновки і здійснено впровадження результатів наукових
досліджень у клінічну та педагогічну практику.

Особистий внесок здобувача в публікацію, написану у співавторстві та
надруковану у фаховому виданні, затвердженому ВАК України (№ 1 згідно з
переліком наукових праць, наведених наприкінці автореферату), полягає в
наступному: особисто автором науково обґрунтовано, розроблено та описано
систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну
залежність.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися та обговорювалися на: міжнародній конференції психіатрів
(м. Москва, 1998); науково-практичній конференції, присвяченій
100-річчю з дня народження проф. І.Я.Вельвовського, 75-річчю заснування
Харківського інституту удосконалення лікарів, 35-річчю курорту
“Березовські мінеральні води” (м. Харків, 1999); конгресі психіатрів
Всесвітньої психіатричної асоціації “Preventive Psychiatry” (м. Афіни,
1999); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми клінічної,
експериментальної та профілактичної медицини” (м. Донецьк, 1999); XI
конгресі психіатрів Всесвітньої психіатричної асоціації “Psychiatry on
new thresholds” (м. Гамбург, 1999); науково-практичній конференції
“Проблеми охорони здоров’я населення промислового регіону” (м. Донецьк,
1999); науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня
народження проф. І.М.Аптера (м. Харків, 1999); засіданні кафедри
психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом
сексології факультету післядипломної освіти Донецького державного
медичного університету ім. М.Горького (м. Донецьк, 2000);
науково-практичній конференції за міжнародною участю “Сучасні підходи до
профілактики і лікування алкогольних та наркотичних розладів”

(м. Київ, 2000); науково-практичній конференції молодих вчених
Харківської медичної академії післядипломної освіти “Нові технології в
медицині”

(м. Харків, 2000) та “Медицина ІІІ-го тисячоліття” (м. Харків, 2001);
міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання соціальної
і судової психіатрії та наркології” (м. Київ, 2001); II Національному
конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України “Психоневрологія
XXI століття” (м. Харків, 2002); науково-практичній конференції “Сучасні
аспекти терапії алкогольної залежності” (м. Київ, 2002); міжнародній
науково-практичній конференції “Біопсихосоціальна модель як нова
парадигма (концептуальний напрямок) розвитку психіатрії в Україні” (м.
Сімеїз, 2002); засіданнях Вченої медичної та апробаційної рад
Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової
психіатрії та наркології МОЗ України (м. Київ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 11
наукових працях, в тому числі 4 статті та 1 тези надруковано у
спеціалізованих фахових журналах згідно з переліком ВАК України (з них 3
одноосібних).

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 184 сторінках
машинописного тексту (150 сторінок основного тексту). Вона складається
зі вступу, шести розділів (аналітичного огляду літератури, матеріалів і
методів дослідження, чотирьох розділів викладення результатів власних
досліджень), узагальнення результатів дослідження, висновків та списку
використаних літературних джерел, що містить 346 праць, з них: 187
вітчизняних та російськомовних авторів; 159 зарубіжних. Роботу
проілюстровано 35 таблицями, 3 рисунками та 7 описами історій хвороби.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

В основу роботи покладено результати комплексного обстеження 350 хворих,
які звернулися за наркологічною допомогою до клінічного центру
“Оздоровлення” м. Донецька упродовж 1997 — 2001 рр.

Для реалізації мети і завдань дослідження нами використовувався комплекс
методів на засадах доказової медицини. Клініко-психопатологічний метод
застосовувався на основі загальноприйнятої в Україні методики
психіатричного обстеження пацієнтів. Діагностика алкогольних розладів
проводилася у відповідності до оціночного переліку симптомів та глосарію
для психічних розладів МКХ-10: Модуль F.1 – синдроми зловживання
психоактивними речовинами. Клінічний діагноз визначали за діагностичними
критеріями рубрики МКХ-10: F.10 – психічні і поведінкові розлади
внаслідок вживання алкоголю. Для об’єктивного вивчення
клініко-психопатологічних особливостей алкогольної залежності
досліджували структуру патологічного потягу до алкоголю за допомогою
оціночного глосарію Н.В.Чередниченко та В.Б.Альтшулера (1992).

З метою діагностики та квантифікованої оцінки головних етапних
терапевтичних настанов у процесі лікування використовували тест з оцінки
терапевтичних настанов (Ю.В.Валентик, В.Н. Куришев, Н.Р. Осипова, 1992).

Для спрямованого психотерапевтичного впливу проводили дослідження
варіантів особистісного реагування. При психодіагностичному обстеженні
застосовували: ММРI (модифікований Ф.Б. Березіним та М.Л. Мірошниковим),
опитувач САН, (самопочуття, активності, настрою), опитувач
Ч.Д.Спілбергера- Ю.Л.Ханіна (рівня реактивної та особистісної
тривожності), а також шкалу депресії Гамільтона.

Соціально-демографічний метод застосовували для аналізу чинників, що
впливали на формування і подальший перебіг алкогольної залежності в
обстежуваних і проводили у формі опитування та за даними медичної
документації, в тому числі щодо спадкової обтяженості, сімейного стану,
трудової діяльності, соматичного та неврологічного стану здоров’я тощо.

Катамнестичне дослідження, що проводилося протягом 3 років, включало
повторну консультативно-діагностичну роботу з пацієнтами та їх родичами,
та лікувальну допомогу (за необхідністю).

Отримані дані піддавали обробці за методами математичної статистики з
розрахунком середніх величин (М), помилок середніх величин (m)
відповідних показників у обстежених. Достовірність розбіжностей
статистичних даних оцінювали за допомогою параметричних критеріїв
(Стьюдента, Фішера). Обчислювання проводилося в електронних таблицях
Microsoft Excel 2000 з використанням програми ВІОSTАТ.EXE, яка
призначена для статистичного опрацювання результатів медичних і
біологічних досліджень методами, описаними С.Гланцем (1998).

Для оцінки ефективності терапії, хворих розділили на три групи. В
основній групі — 210 пацієнтів ((153 (72,9%) чоловіка і 57 (27,1%)
жінок)), використовували розроблену нами систему психотерапії в
комплексному лікуванні пацієнтів з алкогольною залежністю.

До першої контрольної групи увійшло 70 осіб — 53 (75,7%) чоловіка та 17
(24,3%) жінок, пролікованих за методикою О.Р.Довженка. У другій
контрольній групі (70 хворих), у тому числі 51 (72,9%) чоловік та 19
(27,1%) жінок застосовували медикаментозний комплекс “Торпедо”.

Аналіз результатів соціально-демографічного дослідження показав, що
серед усіх обстежених переважали чоловіки (73,4%), віком від 31 до 40
років (табл. 1).

Більшість проаналізованого контингенту, як основної, так і першої та
другої контрольних груп складали жителі міста (60,8%; 57,1%; 55,7%
відповідно) за меншої кількості мешканців села (22,4%; 30,0%; 32,9%
відповідно) та селищ міського типу (16,8%; 12,9%; 11,4% відповідно).

Таблиця 1

Розподіл хворих на алкогольну залежність за статтю та віком

Стать Віковий діапазон (роки)

20-30 31-40 41-50 51-60

абс. % абс. % абс. % абс. %

чоловіки

(n=257) 58 16,6 119 34,0 63 18,0 17 4,8

жінки

(n=93) 10 2,8 52 14,9 22 6,3 9 2,6

Усього

(n=350) 68 19,4 171 48,9 85 24,3 26 7,4

Серед усіх обстежених переважали особи з середньою спеціальною освітою
(табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл хворих на алкогольну залежність за рівнем освіти

Рівень

освіти Групи обстежених

основна (n=210) І контрольна (n=70) ІІ контрольна (n=70)

абс. % абс. % абс. %

неповна середня 10 4,8 3 4,3 4 5,7

середня 21 10,0 7 10,0 5 7,1

середня спеціальна 103 49,0 35 50,0 34 48,6

вища 76 36,2 25 35,7 27 38,6

Трудовою діяльністю було зайнято 185 осіб (88,1%) в основній групі, 61
(87,1%) у першій та 59 (84,3%) у другій контрольних групах. Із них часті
зміни місця роботи мали 40%; 34,4% і 47,3% пацієнтів досліджених груп
відповідно.

Розподіл хворих за сімейним станом показав, що в основній групі
одружених або пацієнтів, які проживали у цивільному шлюбі, було 72,4%,
розлучених – 18,6%, неодружених – 9,0%, а у першій та другій контрольних
групах 67,2% і 64,3%; 20,0% і 22,8%; 12,8% і 12,9% відповідно.

Із числа досліджених 165 пацієнтів (47,1%) вперше звернулися за
наркологічною допомогою, інші отримували в минулому антиалкогольне
лікування, переважно за методом О.Р.Довженка (44,9%) і “Торпедо”
(17,8%). При цьому тривалість терапевтичної ремісії більше одного року
відзначалася у них в 40,1% випадків.

За нашими даними, вік початку вживання алкоголю в групах припадав на
період до 25 років, що є типовим для хворих на алкогольну залежність у
цілому.

Відповідно до МКХ-10 в усіх пацієнтів було діагностовано синдром
залежності, викликаний вживанням алкоголю – F.10.2.

Темп прогредієнтності захворювання у 74,6% осіб було кваліфіковано як
середній, у 223 (63,7%) пацієнтів визначено псевдозапойний різновид
пияцтва. Підвищення толерантності до алкоголю реєструвалося в усіх
обстежених,

а саме: до 0,5 л у 7,1%; від 0,5 до 1 л – у 42,6%; більше 1 л 40%
алкоголю –

у 50,3%.

Наявність палімпсестів та амнестичних форм сп’яніння діагностовано

у 180 пацієнтів (85,7%) основної, 54 хворих (77,1%) першої та 58 (82,9%)
другої контрольних груп.

Перед початком лікування в усіх пацієнтів компоненти патологічного
потягу до алкоголю за ступенем середньої інтенсивності (бали)
розподілилися наступним чином: афективний (1,85 бала в основній групі;
1,81 бала у першій та 1,83 бала у другій контрольних групах);
вегетативний компонент (1,75 бала; 1,8 бала; 1,81 бала відповідно),
ідеаторний (1,64 бала; 1,62 бала; 1,66 бала відповідно) та поведінкові
прояви (1,29 бала; 1,24 бала; 1,23 бала відповідно).

Психопатологічні розлади вичерпувалися депресивною симптоматикою у 95
осіб (44,3%) основної, у 32 (45,7%) першої та у 35 хворих (48,6%) другої
контрольних груп.

F

H

d

f

p

r

’ ? u 4

H

J

L

N

P

R

T

V

X

Z

r

c

¤

’ ” – u :

?

uuuoouuuuuuuuuuiiieeaOO

?

e

ooooaaoooUoooooooooooooo

d?f?*?? ? ¶coeFoFU¤U?YOeYoaua?ae?ae?ae?aeAoAoFoHoEoEoRoeToeauauJuLuueuth
ut

v

(’.’6’:’B’F’N’nnnnnn

`’f’p’t’~’‚’?’nnnnnn

?’?’Ae’E’O’U’ae’nnnnnn

“ “nnnnnn

v

ooooooooooooooaaaaaaaaaaaa

тупенем сформованості та інтегрованості в ядро особистості і позначали
як зовнішні, проміжні, внутрішні. На момент звернення у більшості осіб
як основної (49,5%), так першої (52,9%) і другої контрольних (50,0%)
груп виявлено зовнішній варіант настанов на одержання допомоги і
лікування; тверезість (52,4%; 52,9%; 55,7% відповідно) та досягнення
соціально-значущих цілей в житті (54,3%; 53,4%; 55,7%).

У ході терапії враховували співвідношення даних, отриманих під час
комплексного обстеження, що дозволило визначити оптимальні підходи для
психотерапії вказаних осіб.

Розроблена нами система психотерапії в комплексному лікуванні хворих з
алкогольною залежністю здійснювалася шляхом інтеграції
емоційно-стресового та холотропного підходів і була заснована на
модифікації методу емоційно-стресової психотерапії і холотропного
дихання у поєднанні з прийомами роз’яснювальної, раціональної, непрямої,
когнітивної та сімейної психотерапії.

Робота з пацієнтами будувалася на засадах низки положень, що включали:
добровільну участь хворого в лікувальному процесі, довірливість і
партнерство, а також принципи системності, комплексності,
індивідуальності, етапності та багаторівневий вплив з урахуванням
особистісних особливостей і клінічної картини захворювання, етичні
принципи і норми (приватність, конфіденційність, компетентність).

Процес лікування умовно було розділено на періоди. Етапність
визначалася, головним чином, мінливими терапевтичними задачами, а
психотерапевтичний вплив розрізнявся за формою, спрямованістю та
змістом.

У ході першого періоду (підготовчого) здійснювали консультативний прийом
і відбір пацієнтів (з урахуванням показань та протипоказань до
лікування), що перебували у тверезому стані упродовж не менше 3-5 днів.
При цьому його головною задачею було встановлення стійкого
терапевтичного контакту із хворим, подолання психологічного опору
(особливо за низької мотивації), створення мотивації на лікування та
настанови на активну участь у процесі терапії. Для досягнення
вищезазначеного використовували елементи роз’яснювальної, раціональної,
непрямої, когнітивної та сімейної психотерапії.

Задачами основного періоду лікування було: подолання алкогольної
анозогнозії; вироблення відрази та неприйняття до алкогольних напоїв;
корекція інтрапсихічних та міжособистісних проблем.

У ході терапії застосовували модифікований нами варіант
емоційно-стресової психотерапії та елементи холотропного дихання.

Заключний період було спрямовано на закріплення настанов тверезості,
проведення підтримуючих сеансів терапії пацієнтам, які перебували в
ремісії.

Медичні показники ефективності лікувальних заходів ґрунтувалися на
досягненні у хворих позитивної настанови на відмову від вживання
алкоголю, усуненні ознак психічної залежності та компульсивного потягу.

Порівняльна оцінка результатів лікування здійснювалася в основній і
контрольних групах. Підраховувалася частота і ступінь вираженості
початкових розладів, редукція їх середніх величин (в балах), яка умовно
відображає ступінь терапевтичного зсуву за кожною з клінічних шкал.
Отримані дані зіставлялися з наявністю розладів перед початком і на
момент закінчення лікування, що дозволяло судити про про темп і якість
змін у стані хворих за час терапії.

У ході дослідження в основній групі відзначено достовірну редукцію
показників усіх компонентів патологічного потягу, в тому числі
афективного (0,26 бала відносно початкового рівня в 1,85 бала, при
t>4,45 і р<0,001), вегетативного (відповідно 0,13 і 1,75 бала, при t>4,42 і р<0,001), ідеаторного (відповідно 0,16 і 1,64 бала, при t>5,42
і р<0,001) та поведінкового (відповідно 0,16 і 1,29 бала, при t>3,11 і
р<0,01). У свою чергу, порівняльний аналіз результатів терапії довів, що у хворих основної групи ступінь вираженості усіх компонентів патологічного потягу до алкоголю був вірогідно меншим, ніж у контрольних групах (p<0,01). За повторної оцінки терапевтичних настанов після закінчення лікування, у пацієнтів основної групи встановлено достовірне зростання діагностичних коефіцієнтів загальної терапевтичної спрямованості за усіма етапними настановами, в тому числі за критерієм настанов на одержання допомоги і лікування (5,4 бала відносно початкового рівня в 2,2 бала, при p<0,001), тверезість (відповідно 5,4 і 1,6 бала, при p<0,001) та досягнення соціально-значущих цілей в житті (відповідно 7,7 і 2,02 бали, при p<0,001). Порівняльний аналіз результатів терапії у хворих досліджуваних груп показав, що в основній групі виявлено вірогідне зростання показників позитивних мотивацій з питомою перевагою ціннісних (р<0,05), а також діагностичних коефіцієнтів загальної терапевтичної спрямованості за усіма етапними настановами (р<0,05), зниження показників за шкалами негативних мотивацій (р<0,05), що зокрема, дозволяє зробити висновок про трансформацію зовнішніх настанов на внутрішні у значної частини пацієнтів. У ході дослідження у пацієнтів основної та першої контрольної груп відмічено достовірну редукцію депресивної симптоматики, однак в основній групі ступінь вираженості депресії за шкалою Гамільтон був достовірно нижчий у порівнянні з першою контрольною групою (6,2±1,7 бала в основній групі і 12,9±2,3 бала в першій контрольній групі, p<0,001). У хворих другої контрольної групи достовірних відмінностей за вищезазначеною шкалою відмічено не було. Порівняльну оцінку результатів лікування в групах здійснювали також за результатами психодіагностичних шкал: САН, реактивної та особистісної тривожності Ч.Д.Спілбергера–Ю.Л.Ханіна. Після лікування показники шкал САН були більше вираженими в основній групі і складали: самопочуття - 5,37±0,02 бала відносно початкового рівня в 3,4±0,1 бала (p<0,001); активність - 5,43±0,03 бала відносно початкового рівня в 3,1±0,1 бала (p<0,001); настрій - 5,45±0,03 відносно початкового рівня в 3,3±0,1 бала (p<0,001). У першій контрольній групі : самопочуття - 4,87±0,07 бала відносно початкового рівня в 3,2±0,1 бала (p<0,05); активність - 5,13±0,08 бала відносно початкового рівня в 3,0±0,1 бала (p<0,05); настрій 4,97±0,07 бала відносно початкового рівня в 3,1±0,1 бала (p<0,05). У другій контрольній групі відповідно: самопочуття - 4,71±0,06 і 3,1±0,1 бали (p<0,05); активність 4,68±0,06 і 3,0±0,1 бали (p<0,05), настрій - 4,82±0,07 і 3,4±0,1 бали (p<0,05). Позитивна динаміка рівня тривожності за даними шкали Ч.Д.Спілбергера-Ю.Л.Ханіна простежувалася в усіх групах, проте після лікування показники були помітно пониженими (р<0,001) в основній групі порівняно з першою та другою контрольними групами. У хворих другої контрольної групи достовірного пониження тривожності виявлено не було (р>0,05).

Основним критерієм оцінки ефективності є тривалість ремісії.
Катамнестичне спостереження упродовж трьох років за 334 (95,4%) особами;
в тому числі 202 (96,2%) хворими основної, 67 (95,7%) першої і 65
(92,9%) пацієнтами другої контрольних груп показало, що у хворих
основної групи ремісії протягом цього періоду відмічено у 58,9±3,4%
випадків, двох років – у 65,4±3,3%, більше року – у 81,7±2,7%.

При лікуванні з використанням методу О.Р.Довженка розподіл за річними
інтервалами був такий: число ремісій тривалістю 1 рік — 49,3±3,5%
випадків, 2 роки – 41,8±3,4%, 3 роки – 31,3±3,2% випадків.

У свою чергу, терапевтичну ремісію понад 12 місяців відзначено у 21
пацієнта (32,3±3,2%), більше двох років у 15 (26,2±3,0%), а понад 3 роки
алкогольні напої не вживали 12 хворих (18,5±2,7%), пролікованих за
методом “Торпедо”.

Порівняльний аналіз результатів лікування хворих на алкогольну
залежність показав, що в усі періоди катамнестичного спостереження в
основній групі було достовірно більше пацієнтів із тривалими ремісіями
(р<0,05) . В цілому застосування системи психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність сприяє формуванню стійкої настанови тверезості, вирішенню питань соціальної адаптації, що приводить до підвищення ефективності терапії та знаходить своє відображення як у збільшенні тривалості, так і якості ремісій. ВИСНОВКИ 1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі обґрунтування і розробки системи психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність, що спрямована на підвищення ефективності лікування, скорочення термінів терапії, а також профілактику рецидивів в амбулаторних умовах установ нового типу. 2. Специфічність роботи установ нового типу будується на підґрунті низки положень, а саме: поєднання соціально-психологічних і медико-біологічних методів впливу, етапність та індивідуалізація форм лікувальної роботи з урахуванням етичних принципів і норм (приватність, конфіденційність, компетентність). 3. Серед контингенту осіб, які звернулися за медичною допомогою у вищезазначені установи, характерна перевага осіб чоловічої статі (73,4%), віком 31-40 років (48,9%), городян (74%), із середньою спеціальною освітою (58,6%), працюючих (87,1%) та одружених (69,7%). 4. Для симптомокомплексу патологічного потягу до алкоголю характерна ієрархія симптомів, в якій переважне місце посідає афективний компонент (середня інтенсивність у досліджених групах: основна - 1,85 бала; перша контрольна - 1,81 бала; друга контрольна - 1,83 бала), далі - вегетативний (1,75; 1,80 і 1,81 бали відповідно), ідеаторний (1,64; 1,62; 1,66 бали відповідно) та поведінкові прояви (1,29; 1,24; 1,23 бали відповідно). 5. Перед початком лікування у 55,2% хворих основної; 51,4% першої та у 55,7% другої контрольних груп виявлено високий рівень реактивної та особистісної тривожності, а також низькі показники суб'єктивної оцінки самопочуття, активності і настрою. Психопатологічні розлади вичерпувалися депресивною симптоматикою у 93 осіб (44,3%) основної, 32 (45,7%) першої та 34 (48,6%) другої контрольних груп . 6. На момент звернення у більшості осіб як основної (49,5%), так першої (52,9%) і другої контрольних (50,0%) груп виявлено зовнішній варіант настанов на одержання допомоги і лікування; тверезість (52,4%; 52,9%; 55,7% відповідно) та досягнення соціально-значущих цілей в житті (54,3%; 53,4%; 55,7% відповідно). 7. У ході дослідження на підґрунті інтегративного підходу нами розроблено систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність, що була заснована на модифікації методу емоційно-стресової психотерапії і холотропного дихання у сполученні з прийомами роз'яснювальної, раціональної, непрямої, когнітивної та сімейної психотерапії. 8. Аналіз результатів лікування вищезазначеної категорії хворих показав достовірну ефективність розробленої системи психотерапії. Її використання дозволяє редукувати патологічний потяг до алкоголю, одночасно впливаючи на усі складові компоненти, але в більшому ступені на вегетативний (р <0,01) та афективний (р <0,01); істотно змінювати особистісні спрямування хворих, проводити соціально-психологічну адаптацію. Після лікування в основній групі виявлено вірогідне збільшення показників позитивних мотивацій з питомою перевагою ціннісних (р<0,05), а також діагностичних коефіцієнтів загальної терапевтичної спрямованості за усіма етапними настановами (р<0,05), пониження показників за шкалами негативних мотивацій (р<0,05) що, свідчить про трансформацію зовнішніх настанов на внутрішні у значущої частини пацієнтів. 9. Терапевтичні ремісії у хворих основної групи упродовж трьох років складали 58,9±3,4% випадків; більше двох років – 65,4±3,3%; до одного року – 81,7±2,7% випадків. При цьому в усі періоди катамнестичного спостереження в основній групі було достовірно більше хворих із тривалими ремісіями (р<0,05). Розроблена система психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність розширює можливості терапії вказаного контингенту пацієнтів за рахунок короткостроковості впливу, сумісності з психофармакотерапією, що дозволяє рекомендувати її для широкого впровадження у практику наркологічних установ. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Табачников С.И., Зинченко Е.Н. Обоснование и оценка краткосрочной эмоционально-стрессовой психотерапии алкогольной зависимости в учреждениях нового типа // Український вiсник психоневрологii. – 1999. – Т. 7. – Вип. 1(19). – С. 96-98. 2. Зинченко Е.Н. Актуальные проблемы лечения больных с алкогольной зависимостью в современных условиях // Архів психіатрії. – 2000. – № 3-4 (22-23). – С. 56-59. 3. Зинченко Е.Н. Оценка эффективности различных методов лечения больных с алкогольной зависимостью // Архів психіатрії. – 2001. – № 3 (26). – С. 112-114. 4. Зинченко Е.Н. Клинико-психопатологическая характеристика установок, формируемых в процессе лечения больных с алкогольной зависимостью // Архів психіатрії. – 2003. – Т. 9, № 3 (34). – С. 155-158. 5. Табачников С.И., Зинченко Е.Н. Психотерапия химической зависимости // Психотерапия: Учебник для врачей-интернов высших медицинских учебных заведений III- IV уровней аккредитации. – Х: Око. – 2002. – С. 423-433. 6. Зинченко Е.Н. К вопросу о методах лечения алкоголизма // Медицина третього тисячоліття. – Харків, 2001. – С. 34. 7. Табачников С.И., Зинченко Е.Н. Профилактика и коррекция алкогольной зависимости // Вестник гигиены и эпидемиологии. – 1999. – Т. 3, № 2. Приложение. – С. 156. 8. Zinchenko E.N. Emotional-stress psychotherapy of dipsomania (alcoholism) // Preventive Psychiatry. Abstracts, Athens. – 1999. – Р. 92. 9. Zinchenko E.N. The short-term emotional-stress psychotherapy of the alcohol abuse // Psychiatry on new thresholds. Abstracts, Hamburg. – 1999. – Р. 86. 10. Зинченко Е.Н. Некоторые методологические подходы к профилактике и лечению лиц с алкогольной зависимостью // Материалы научно-практической конференции, посвященной 100-летию со дня рождения проф. И.М. Аптера “Актуальные проблемы пограничной психиатрии, психотерапии, медицинской психологии”. – Харьков, 1999. – С. 39-40. 11. Зинченко Е.Н. Алкогольная зависимость как медико-социальная проблема // Материалы научно-практической конференции “Актуальные проблемы клинической, экспериментальной и профилактической медицины”, Донецк. – 1999. – С. 120-121. АНОТАЦІЯ Зінченко О.М. Система психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність в амбулаторних умовах установ нового типу. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.17 – наркологія. – Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2004. За допомогою всебічного аналізу клініко-психопатологічних, психологічних особливостей і на підставі виявлених та описаних варіантів терапевтичних настанов у хворих на алкогольну залежність науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено систему психотерапії в комплексному лікуванні даної категорії хворих, що спрямована на підвищення ефективності лікування, скорочення термінів терапії та профілактику рецидивів в амбулаторних умовах установ нового типу. Аналіз результатів лікування вищезазначених хворих показав ефективність розробленої нами системи психотерапії, що була заснована на модифікації методу емоційно-стресової психотерапії і холотропного дихання у сполученні з прийомами роз'яснювальної, раціональної, непрямої, когнітивної та сімейної психотерапії. ЇЇ впровадження дозволяє редукувати патологічний потяг до алкоголю, збільшити показники діагностичних коефіцієнтів за усіма етапними терапевтичними настановами, проводити психосоціальну адаптацію хворих, а також досягти тривалої стійкої терапевтичної ремісії. Ключові слова: алкогольна залежність; синдром залежності, викликаний вживанням алкоголю; патологічний потяг до алкоголю; терапевтичні настанови; психотерапія; емоційно-стресова психотерапія; холотропне дихання; терапевтична ремісія. АННОТАЦИЯ Зинченко Е.Н. Система психотерапии в комплексном лечении больных с алкогольной зависимостью в амбулаторных условиях учреждений нового типа. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.17 – наркология. – Украинский научно- исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МЗ Украины, Киев, 2004. С целью научного обоснования, разработки и внедрения системы психотерапии в комплексном лечении больных с алкогольной зависимостью, проведено всестороннее обследование 350 пациентов, обратившихся за наркологической помощью в учреждения нового типа. Среди обследованного контингента характерно преобладание лиц мужского пола (73,4%), в возрасте от 31-40 лет (48,9%), преимущественно горожан (74%), со средне специальным образованием (58,6%). Согласно критериям МКБ-10 у всех пациентов диагностирован синдром зависимости, вызванный употреблением алкоголя – F.10.2. При лечении 210 пациентов основной группы использована разработанная нами система психотерапии, базирующаяся на интеграции модифицированного варианта эмоционально-стрессовой психотерапии и холотропного дыхания в сочетании с приемами разъяснительной, рациональной, непрямой, когнитивной и семейной психотерапии. У 70 пациентов первой контрольной группы для терапии использовали методику А.Р.Довженко. Во второй контрольной группе (70 пациентов) применяли медикаментозный комплекс “Торпедо”. В процессе сравнительного исследования эффективности лечения установлено, что у больных основной группы в результате проведенной терапии отмечалось достоверное уменьшение всех компонентов патологического влечения к алкоголю, при этом степень их выраженности была достоверно ниже, чем в контрольных группах. Внедрение системы психотерапии позволило выявить увеличение показателей диагностических коэффициентов по всем этапным терапевтическим установкам, в том числе по критерию установки на лечение, по критерию сформированной установки на трезвость, а также по критерию установки на достижение позитивных социально-значимых целей в жизни, и проводить психосоциальную адаптацию больных. В свою очередь, катамнестические исследования подтвердили высокую эффективность разработанной системы психотерапии. В целом, у больных основной группы терапевтическая ремиссия длительностью более трех лет составила 58,9±3,4%; свыше двух лет – 65,4±3,3%; и более года – 81,7±2,7%. Разработанная система психотерапии в комплексном лечении больных с алкогольной зависимостью расширяет возможности терапии указанного контингента пациентов за счет краткосрочности воздействия, доступности использования, совместимости с психофармакотерапией, что позволяет рекомендовать ее для широкого внедрения в практику наркологических учреждений. Ключевые слова: алкогольная зависимость; синдром зависимости, вызванный употреблением алкоголя; патологическое влечение к алкоголю; терапевтические установки; психотерапия; эмоционально-стрессовая психотерапия; холотропное дыхание; терапевтическая ремиссия. SUMMARY Zinchenko E.N. The psychotherapy system in complex treatment of alcohol abuse out-patients in institutions of new type. – Manuscript. Thesis for the degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.17 – narcology. – Ukrainian research institute of social, forensic psychiatry and drug abuse, Ministry of Public Health of Ukraine, Kyiv, 2004. With the help of all-round analysis of clinico-psychopathological, psychological peculiarities and in virtue of picked out and described variants of therapeutical directions at alcohol abuse patients psychotherapeutical system in complex treatment of given category of patients was scientifically based, worked out and introduced; it is directed to the increasing of treatment efficiency, shortening of therapy term and prophylactics of relapses in ambulatory conditions in institutions of new type. The analysis of treatment results for these patients showed the efficiency of worked out psychotherapy system, which is based on the modification method of emotionally-stressed psychotherapy and holotropic breathing along with explanatory, rational, indirect, emphatic, cognitive and family psychotherapy. Its introduction allowed to reduce pathologic drive for alcohol to increase index of diagnostic factors according to all stage therapeutical directions, to hold psychosocial adaptation of patients, as well as to achieve the long-lasting stable therapeutic remission. Key words: alcohol dependence; dependence syndrome, induced by the use of alcohol, pathologic drive for alcohol; therapeutical directions; psychotherapy; emotionally-stressed psychotherapy; holotropic breathing; therapeutic remission. PAGE 1

Похожие записи