.

Система психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність в амбулаторних умовах установ нового типу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2534
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Зінченко Олена Миколаївна

УДК 613.816+615.851–08–039.57

Система психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну
залежність в амбулаторних умовах установ нового типу

14.01.17 – наркологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Табачніков Станіслав Ісакович,

Український науково-дослідний інститут

соціальної і судової психіатрії та наркології

МОЗ України, директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії,
наркології та медичної психології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська
медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра
психотерапії, завідувач кафедри

Провідна установа

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, м. Харків

Захист відбудеться “27” травня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “26” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Гриневич Є.Г. 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні роки у багатьох країнах світу відзначається
значуще підвищення рівня вживання спиртних напоїв і, як наслідок,
збільшення кількості хворих на алкогольну залежність (И.П.Анохина,
Н.Н.Иванец и др., 1998; H.Ghodse, 1999; В.Ф.Москаленко, А.М.Вієвський,
C.І.Табачніков, 2000; Riviere Claude, 2000; А.В.Козловский,
Ю.Е.Разводовский и др., 2000; П.В.Волошин, О.І.Мінко та ін., 2001;
Т.Б.Дмитриева, А.Л.Игонин и др., 2002; Н.Н.Иванец, 2002; И.К.Сосин, 2002
та інші).

Згідно з результатами статистичних досліджень Міністерства охорони
здоров’я України станом на 01.01.2003 р., загальна кількість осіб,
зареєстрованих на алкогольну залежність, склала понад 700 тис. Разом з
тим, дані офіційної статистики відбивають лише незначну частку наявної
наркологічної ситуації в країні.

Аналіз даних літератури показує, що, незважаючи на великий арсенал
засобів та методів, які використовуються у наркології (А.П.Чуприков,
И.А. Марценковский, 1995; F.Poldrugo, 1997; T.Meyer, 1999; Э.В. Мельник,
2000; А.И.Минко, 2001; І.Й.Влох та ін., 2001; И.К.Сосин, 2002;
В.С.Битенский и др., 1998, 2002; Н.О.Марута, О.І.Мінко, 2003; И.К.Сосин,
О.С.Слабунов и др., 2004 та інші), ефективність лікування алкогольної
залежності залишається недостатньою (В.Н.Синицкий, 1996; Б.В.Михайлов,
А.О.Мартиненко и др., 2000).

У свою чергу, впровадження нових інноваційних технологій в економічну та
соціальну сфери суспільства, що відбувається в останнє десятиріччя,
обумовило необхідність реструктуризації наркологічної служби
(А.М.Вієвський, C.І.Табачніков та ін., 2000; З.Н.Болотова, А.И.Минко,
А.Ф.Артемчук, М.Ю.Игнатов и др., 2001; В.И.Михайлов, Б.А.Казаковцев,
А.А.Чуркин, 2002). На цій підставі поряд з її реформуванням у більшості
регіонів створено розвинуту мережу установ нового типу (медичні,
клінічні установи з позабюджетною формою фінансування), амбулаторна
орієнто-ваність яких відповідає тенденціям розвитку охорони здоров’я у
світі та сприяє підвищенню ефективності надання медичної допомоги хворим
на алкогольну залежність (А.Ф.Артемчук, 2000; В.И.Литвиненко, 2000;
И.И.Иванец, 2002). Але до теперішнього часу актуальними є питання щодо
місця та ролі вказаних закладів у структурі наркологічної служби
України, а також створення ефективних короткострокових модифікацій
терапевтичної інтервенції, що є необхідними при лікуванні в амбулаторних
умовах.

Слід відмітити, що в сучасний період роль та питома вага психотерапії у
комплексі терапевтичних заходів вищезазначеної категорії пацієнтів
постійно зростає (C.І.Жижильов, 1996; Б.Д.Карвасарский, 1998;
С.И.Табачников и др., 1999, 2002; Ю.В.Валентик, 2000; І.H.Коршко, 2000;
M.Soyka et al., 2001).

Тому у низці першочергових задач та перспективних напрямків розвитку
психотерапії є розробка інтегративних методів лікування через
удосконалення, адаптацію, модифікацію та новітні методи психотерапії
(А.М.Морозов, 1996; И.К.Сосин, В.В.Кришталь и др., 1998; Б.В.Михайлов,
А.К.Напреенко, И.И.Кутько и др., 1998; H.Scholz, J.McCutchan, 1998;
Б.В.Михайлов, Н.О.Марута, С.І.Табачніков та ін., 2002) .

Зважаючи на вищевикладене, доречно зробити висновок щодо необхідності
пошуку нових психотерапевтичних підходів до лікування алкогольної
залежності в амбулаторних умовах установ нового типу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано згідно з планом НДР Українського науково-дослідного
інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за
темами: “Вивчити особливості клініки психічних захворювань, ускладнених
наркологічною патологією, і розробити методики їх медико-соціальної
експертизи та реабілітації” (№ державної реєстрації 0199U000496),
“Розробити стратегії психокорекційних втручань, спрямованих на
підвищення мотивації до лікування та утримання від зловживання у хворих
на наркоманію” (№ державної реєстрації 0102U000099) та окремого розділу
Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації”, прийнятої Кабінетом
Міністрів України у 2002 році (Постанова Кабінету Міністрів України від
10.01.2002 року, № 14).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – науково обґрунтувати та
розробити систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на
алкогольну залежність, спрямовану на підвищення ефективності терапії,
скорочення термінів лікування та профілактику рецидивів в амбулаторних
умовах установ нового типу.

Згідно із зазначеною метою було поставлено наступні задачі:

1. Проаналізувати специфіку організації та лікування хворих на
алкогольну залежність в амбулаторних умовах установ нового типу.

2. Виявити соціально-демографічні, клініко-психопатологічні,
психо-логічні, зокрема особистісні особливості у даного контингенту
хворих.

3. Дослідити клінічні варіанти терапевтичних настанов у хворих на
алкогольну залежність.

4. Науково обґрунтувати та розробити систему психотерапії в комплексному
лікуванні хворих на алкогольну залежність.

5. Провести порівняльний аналіз ефективності розробленої системи
психотерапії та впровадити її в клінічну практику.

Об’єкт дослідження – психічні та поведінкові розлади, що виникають
внаслідок зловживання алкоголю, психологічні особливості хворих на
алкогольну залежність, зокрема терапевтичні настанови.

Предмет дослідження – порівняльний аналіз різних методів терапії і
системи психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну
залежність та їх терапевтичний ефект.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, психодіагностичний,
соціально-демографічний, катамнестичний, статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проаналізовано особливості
організації та лікування хворих на алкогольну залежність в амбулаторних
умовах установ нового типу. Вперше проведено цілісне
соціально-демографічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне та
катамнестичне дослідження з виділенням особливостей проявів алкогольних
розладів у даного контингенту хворих.

Уперше, виходячи з виявлених та описаних варіантів терапевтичних
настанов (зовнішніх, проміжних, внутрішніх), розроблено та запропоновано
диференційовані підходи щодо формування та закріплення адекватного
усвідомлення хвороби, активної настанови пацієнтів на лікування.

Уперше на підставі дослідження клініко-психопатологічних, психологічних
особливостей формування алкогольної залежності науково обґрунтовано та
розроблено систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на
алкогольну залежність з позицій інтегративного підходу.

Уперше проведено апробацію та впровадження системи психотерапії в
комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність, а також
порівняльний аналіз її терапевтичної ефективності та різних
психотерапевтичних методів лікування вищезазначеної категорії пацієнтів.
Вдосконалено надання наркологічної допомоги хворим на алкогольну
залежність в амбулаторних умовах установ нового типу шляхом впровадження
нових підходів в організацію терапевтичного процесу.

Практичне значення одержаних результатів. Науково обґрунтовано та
розроблено систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на
алкогольну залежність в амбулаторних умовах установ нового типу.
Проведено аналіз результатів її впровадження за допомогою якого доведено
високу ефективність та можливість широкого застосування у наркологічній
практиці.

Отримані наукові дані впроваджено у педагогічний процес кафедри
психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом
сексології факультету післядипломної освіти Донецького державного
медичного університету ім. М.Горького; кафедри наркології Харківської
медичної академії післядипломної освіти; у практику роботи обласного та
міського наркологічних диспансерів м. Донецька; медичного центру
“Вікторія” (м. Донецьк); лікувального центру “НОУ-ХАУ” (м.
Київ).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено аналітичний
огляд джерел науково-медичної інформації відповідно до теми роботи.
Здійснено відбір хворих на алкогольну залежність та особисто обстежено
за допомогою клініко-психопатологічного, психодіагностичного,
соціально-демографічного і катамнестичного методів 350 пацієнтів.
Автором науково обґрунтовано та самостійно розроблено систему
психотерапії у комплексному лікуванні хворих на алкогольну залежність.
Проведено змістовий та статистичний аналіз отриманих даних,
сформульовано висновки і здійснено впровадження результатів наукових
досліджень у клінічну та педагогічну практику.

Особистий внесок здобувача в публікацію, написану у співавторстві та
надруковану у фаховому виданні, затвердженому ВАК України (№ 1 згідно з
переліком наукових праць, наведених наприкінці автореферату), полягає в
наступному: особисто автором науково обґрунтовано, розроблено та описано
систему психотерапії в комплексному лікуванні хворих на алкогольну
залежність.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися та обговорювалися на: міжнародній конференції психіатрів
(м. Москва, 1998); науково-практичній конференції, присвяченій
100-річчю з дня народження проф. І.Я.Вельвовського, 75-річчю заснування
Харківського інституту удосконалення лікарів, 35-річчю курорту
“Березовські мінеральні води” (м. Харків, 1999); конгресі психіатрів
Всесвітньої психіатричної асоціації “Preventive Psychiatry” (м. Афіни,
1999); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми клінічної,
експериментальної та профілактичної медицини” (м. Донецьк, 1999); XI
конгресі психіатрів Всесвітньої психіатричної асоціації “Psychiatry on
new thresholds” (м. Гамбург, 1999); науково-практичній конференції
“Проблеми охорони здоров’я населення промислового регіону” (м. Донецьк,
1999); науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня
народження проф. І.М.Аптера (м. Харків, 1999); засіданні кафедри
психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом
сексології факультету післядипломної освіти Донецького державного
медичного університету ім. М.Горького (м. Донецьк, 2000);
науково-практичній конференції за міжнародною участю “Сучасні підходи до
профілактики і лікування алкогольних та наркотичних розладів”

(м. Київ, 2000); науково-практичній конференції молодих вчених
Харківської медичної академії післядипломної освіти “Нові технології в
медицині”

(м. Харків, 2000) та “Медицина ІІІ-го тисячоліття” (м. Харків, 2001);
міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання соціальної
і судової психіатрії та наркології” (м. Київ, 2001); II Національному
конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України “Психоневрологія
XXI століття” (м. Харків, 2002); науково-практичній конференції “Сучасні
аспекти терапії алкогольної залежності” (м. Київ, 2002); міжнародній
науково-практичній конференції “Біопсихосоціальна модель як нова
парадигма (концептуальний напрямок) розвитку психіатрії в Україні” (м.
Сімеїз, 2002); засіданнях Вченої медичної та апробаційної рад
Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової
психіатрії та наркології МОЗ України (м. Київ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 11
наукових працях, в тому числі 4 статті та 1 тези надруковано у
спеціалізованих фахових журналах згідно з переліком ВАК України (з них 3
одноосібних).

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 184 сторінках
машинописного тексту (150 сторінок основного тексту). Вона складається
зі вступу, шести розділів (аналітичного огляду літератури, матеріалів і
методів дослідження, чотирьох розділів викладення результатів власних
досліджень), узагальнення результатів дослідження, висновків та списку
використаних літературних джерел, що містить 346 праць, з них: 187
вітчизняних та російськомовних авторів; 159 зарубіжних. Роботу
проілюстровано 35 таблицями, 3 рисунками та 7 описами історій хвороби.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

В основу роботи покладено результати комплексного обстеження 350 хворих,
які звернулися за наркологічною допомогою до клінічного центру
“Оздоровлення” м. Донецька упродовж 1997 – 2001 рр.

Для реалізації мети і завдань дослідження нами використовувався комплекс
методів на засадах доказової медицини. Клініко-психопатологічний метод
застосовувався на основі загальноприйнятої в Україні методики
психіатричного обстеження пацієнтів. Діагностика алкогольних розладів
проводилася у відповідності до оціночного переліку симптомів та глосарію
для психічних розладів МКХ-10: Модуль F.1 – синдроми зловживання
психоактивними речовинами. Клінічний діагноз визначали за діагностичними
критеріями рубрики МКХ-10: F.10 – психічні і поведінкові розлади
внаслідок вживання алкоголю. Для об’єктивного вивчення
клініко-психопатологічних особливостей алкогольної залежності
досліджували структуру патологічного потягу до алкоголю за допомогою
оціночного глосарію Н.В.Чередниченко та В.Б.Альтшулера (1992).

З метою діагностики та квантифікованої оцінки головних етапних
терапевтичних настанов у процесі лікування використовували тест з оцінки
терапевтичних настанов (Ю.В.Валентик, В.Н. Куришев, Н.Р. Осипова, 1992).

Для спрямованого психотерапевтичного впливу проводили дослідження
варіантів особистісного реагування. При психодіагностичному обстеженні
застосовували: ММРI (модифікований Ф.Б. Березіним та М.Л. Мірошниковим),
опитувач САН, (самопочуття, активності, настрою), опитувач
Ч.Д.Спілбергера- Ю.Л.Ханіна (рівня реактивної та особистісної
тривожності), а також шкалу депресії Гамільтона.

Соціально-демографічний метод застосовували для аналізу чинників, що
впливали на формування і подальший перебіг алкогольної залежності в
обстежуваних і проводили у формі опитування та за даними медичної
документації, в тому числі щодо спадкової обтяженості, сімейного стану,
трудової діяльності, соматичного та неврологічного стану здоров’я тощо.

Катамнестичне дослідження, що проводилося протягом 3 років, включало
повторну консультативно-діагностичну роботу з пацієнтами та їх родичами,
та лікувальну допомогу (за необхідністю).

Отримані дані піддавали обробці за методами математичної статистики з
розрахунком середніх величин (М), помилок середніх величин (m)
відповідних показників у обстежених. Достовірність розбіжностей
статистичних даних оцінювали за допомогою параметричних критеріїв
(Стьюдента, Фішера). Обчислювання проводилося в електронних таблицях
Microsoft Excel 2000 з використанням програми ВІОSTАТ.EXE, яка
призначена для статистичного опрацювання результатів медичних і
біологічних досліджень методами, описаними С.Гланцем (1998).

Для оцінки ефективності терапії, хворих розділили на три групи. В
основній групі – 210 пацієнтів ((153 (72,9%) чоловіка і 57 (27,1%)
жінок)), використовували розроблену нами систему психотерапії в
комплексному лікуванні пацієнтів з алкогольною залежністю.

До першої контрольної групи увійшло 70 осіб – 53 (75,7%) чоловіка та 17
(24,3%) жінок, пролікованих за методикою О.Р.Довженка. У другій
контрольній групі (70 хворих), у тому числі 51 (72,9%) чоловік та 19
(27,1%) жінок застосовували медикаментозний комплекс “Торпедо”.

Аналіз результатів соціально-демографічного дослідження показав, що
серед усіх обстежених переважали чоловіки (73,4%), віком від 31 до 40
років (табл. 1).

Більшість проаналізованого контингенту, як основної, так і першої та
другої контрольних груп складали жителі міста (60,8%; 57,1%; 55,7%
відповідно) за меншої кількості мешканців села (22,4%; 30,0%; 32,9%
відповідно) та селищ міського типу (16,8%; 12,9%; 11,4% відповідно).

Таблиця 1

Розподіл хворих на алкогольну залежність за статтю та віком

Стать Віковий діапазон (роки)

20-30 31-40 41-50 51-60

абс. % абс. % абс. % абс. %

чоловіки

(n=257) 58 16,6 119 34,0 63 18,0 17 4,8

жінки

(n=93) 10 2,8 52 14,9 22 6,3 9 2,6

Усього

(n=350) 68 19,4 171 48,9 85 24,3 26 7,4

Серед усіх обстежених переважали особи з середньою спеціальною освітою
(табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл хворих на алкогольну залежність за рівнем освіти

Рівень

освіти Групи обстежених

основна (n=210) І контрольна (n=70) ІІ контрольна (n=70)

абс. % абс. % абс. %

неповна середня 10 4,8 3 4,3 4 5,7

середня 21 10,0 7 10,0 5 7,1

середня спеціальна 103 49,0 35 50,0 34 48,6

вища 76 36,2 25 35,7 27 38,6

Трудовою діяльністю було зайнято 185 осіб (88,1%) в основній групі, 61
(87,1%) у першій та 59 (84,3%) у другій контрольних групах. Із них часті
зміни місця роботи мали 40%; 34,4% і 47,3% пацієнтів досліджених груп
відповідно.

Розподіл хворих за сімейним станом показав, що в основній групі
одружених або пацієнтів, які проживали у цивільному шлюбі, було 72,4%,
розлучених – 18,6%, неодружених – 9,0%, а у першій та другій контрольних
групах 67,2% і 64,3%; 20,0% і 22,8%; 12,8% і 12,9% відповідно.

Із числа досліджених 165 пацієнтів (47,1%) вперше звернулися за
наркологічною допомогою, інші отримували в минулому антиалкогольне
лікування, переважно за методом О.Р.Довженка (44,9%) і “Торпедо”
(17,8%). При цьому тривалість терапевтичної ремісії більше одного року
відзначалася у них в 40,1% випадків.

За нашими даними, вік початку вживання алкоголю в групах припадав на
період до 25 років, що є типовим для хворих на алкогольну залежність у
цілому.

Відповідно до МКХ-10 в усіх пацієнтів було діагностовано синдром
залежності, викликаний вживанням алкоголю – F.10.2.

Темп прогредієнтності захворювання у 74,6% осіб було кваліфіковано як
середній, у 223 (63,7%) пацієнтів визначено псевдозапойний різновид
пияцтва. Підвищення толерантності до алкоголю реєструвалося в усіх
обстежених,

а саме: до 0,5 л у 7,1%; від 0,5 до 1 л – у 42,6%; більше 1 л 40%
алкоголю –

у 50,3%.

Наявність палімпсестів та амнестичних форм сп’яніння діагностовано

у 180 пацієнтів (85,7%) основної, 54 хворих (77,1%) першої та 58 (82,9%)
другої контрольних груп.

Перед початком лікування в усіх пацієнтів компоненти патологічного
потягу до алкоголю за ступенем середньої інтенсивності (бали)
розподілилися наступним чином: афективний (1,85 бала в основній групі;
1,81 бала у першій та 1,83 бала у другій контрольних групах);
вегетативний компонент (1,75 бала; 1,8 бала; 1,81 бала відповідно),
ідеаторний (1,64 бала; 1,62 бала; 1,66 бала відповідно) та поведінкові
прояви (1,29 бала; 1,24 бала; 1,23 бала відповідно).

Психопатологічні розлади вичерпувалися депресивною симптоматикою у 95
осіб (44,3%) основної, у 32 (45,7%) першої та у 35 хворих (48,6%) другої
контрольних груп.

F

H

d

f

p

r

’?u4

H

J

L

N

P

R

T

V

X

Z

r

c

¤

’”–u:

?

uuuoouuuuuuuuuuiiieeaOO

?

e

ooooaaoooUoooooooooooooo

d?f?*?? ? ¶coeFoFU¤U?YOeYoaua?ae?ae?ae?aeAoAoFoHoEoEoRoeToeauauJuLuueuth
ut

v

(’.’6’:’B’F’N’nnnnnn

`’f’p’t’~’‚’?’nnnnnn

?’?’Ae’E’O’U’ae’nnnnnn

“ “nnnnnn

v

ooooooooooooooaaaaaaaaaaaa

тупенем сформованості та інтегрованості в ядро особистості і позначали
як зовнішні, проміжні, внутрішні. На момент звернення у більшості осіб
як основної (49,5%), так першої (52,9%) і другої контрольних (50,0%)
груп виявлено зовнішній варіант настанов на одержання допомоги і
лікування; тверезість (52,4%; 52,9%; 55,7% відповідно) та досягнення
соціально-значущих цілей в житті (54,3%; 53,4%; 55,7%).

У ході терапії враховували співвідношення даних, отриманих під час
комплексного обстеження, що дозволило визначити оптимальні підходи для
психотерапії вказаних осіб.

Розроблена нами система психотерапії в комплексному лікуванні хворих з
алкогольною залежністю здійснювалася шляхом інтеграції
емоційно-стресового та холотропного підходів і була заснована на
модифікації методу емоційно-стресової психотерапії і холотропного
дихання у поєднанні з прийомами роз’яснювальної, раціональної, непрямої,
когнітивної та сімейної психотерапії.

Робота з пацієнтами будувалася на засадах низки положень, що включали:
добровільну участь хворого в лікувальному процесі, довірливість і
партнерство, а також принципи системності, комплексності,
індивідуальності, етапності та багаторівневий вплив з урахуванням
особистісних особливостей і клінічної картини захворювання, етичні
принципи і норми (приватність, конфіденційність, компетентність).

Процес лікування умовно було розділено на періоди. Етапність
визначалася, головним чином, мінливими терапевтичними задачами, а
психотерапевтичний вплив розрізнявся за формою, спрямованістю та
змістом.

У ході першого періоду (підготовчого) здійснювали консультативний прийом
і відбір пацієнтів (з урахуванням показань та протипоказань до
лікування), що перебували у тверезому стані упродовж не менше 3-5 днів.
При цьому його головною задачею було встановлення стійкого
терапевтичного контакту із хворим, подолання психологічного опору
(особливо за низької мотивації), створення мотивації на лікування та
настанови на активну участь у процесі терапії. Для досягнення
вищезазначеного використовували елементи роз’яснювальної, раціональної,
непрямої, когнітивної та сімейної психотерапії.

Задачами основного періоду лікування було: подолання алкогольної
анозогнозії; вироблення відрази та неприйняття до алкогольних напоїв;
корекція інтрапсихічних та міжособистісних проблем.

У ході терапії застосовували модифікований нами варіант
емоційно-стресової психотерапії та елементи холотропного дихання.

Заключний період було спрямовано на закріплення настанов тверезості,
проведення підтримуючих сеансів терапії пацієнтам, які перебували в
ремісії.

Медичні показники ефективності лікувальних заходів ґрунтувалися на
досягненні у хворих позитивної настанови на відмову від вживання
алкоголю, усуненні ознак психічної залежності та компульсивного потягу.

Порівняльна оцінка результатів лікування здійснювалася в основній і
контрольних групах. Підраховувалася частота і ступінь вираженості
початкових розладів, редукція їх середніх величин (в балах), яка умовно
відображає ступінь терапевтичного зсуву за кожною з клінічних шкал.
Отримані дані зіставлялися з наявністю розладів перед початком і на
момент закінчення лікування, що дозволяло судити про про темп і якість
змін у стані хворих за час терапії.

У ході дослідження в основній групі відзначено достовірну редукцію
показників усіх компонентів патологічного потягу, в тому числі
афективного (0,26 бала відносно початкового рівня в 1,85 бала, при
t>4,45 і р4,42 і р5,42
і р3,11 і
р0,05).

Основним критерієм оцінки ефективності є тривалість ремісії.
Катамнестичне спостереження упродовж трьох років за 334 (95,4%) особами;
в тому числі 202 (96,2%) хворими основної, 67 (95,7%) першої і 65
(92,9%) пацієнтами другої контрольних груп показало, що у хворих
основної групи ремісії протягом цього періоду відмічено у 58,9±3,4%
випадків, двох років – у 65,4±3,3%, більше року – у 81,7±2,7%.

При лікуванні з використанням методу О.Р.Довженка розподіл за річними
інтервалами був такий: число ремісій тривалістю 1 рік – 49,3±3,5%
випадків, 2 роки – 41,8±3,4%, 3 роки – 31,3±3,2% випадків.

У свою чергу, терапевтичну ремісію понад 12 місяців відзначено у 21
пацієнта (32,3±3,2%), більше двох років у 15 (26,2±3,0%), а понад 3 роки
алкогольні напої не вживали 12 хворих (18,5±2,7%), пролікованих за
методом “Торпедо”.

Порівняльний аналіз результатів лікування хворих на алкогольну
залежність показав, що в усі періоди катамнестичного спостереження в
основній групі було достовірно більше пацієнтів із тривалими ремісіями

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020