.

Система професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
204 7225
Скачать документ

ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Є Н А Анатолій Іванович

Система професійного психофізіологічного відбору працівників, які
виконують роботи підвищеної небезпеки

14.02.01 – Гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській військово-медичній академії.

Науковий консультант доктор біологічних наук, старший науковий
співробітник

Кальниш Валентин Володимирович,

Українська військово-медична академія,

професор кафедри авіаційної, морської медицини

і психофізіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Нагорна Антоніна Максимівна, Інститут
медицини праці АМН України, завідуюча відділом епідеміологічних
досліджень

доктор медичних наук, професор Варус Василь Іванович, Науково-дослідний
інститут проблем військової медицини Збройних Сил України, начальник

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Мухін Володимир
В’ячеславович, Державне підприємство науково-дослідний інститут
медико-екологічних проблем Донбасу і вугільної промисловості МОЗ України
(м. Донецьк), директор

Провідна установа

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра гігієни
праці та профзахворювань, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “22” лютого 2005 р. о 10?? годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.554.01 в Інституті медицини праці АМН
України за адресою: 01033, м.Київ-33, вул. Саксаганського, 75

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту медицини праці
АМН України за адресою: 01033, м.Київ-33, вул. Саксаганського, 75

Автореферат розісланий “5” січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Степаненко А.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах технічного прогресу в
промисловості, на транспорті, в енергетиці, військовій справі значно
зростають вимоги до надійності “людського фактору” як найбільш активної
ланки соціально-виробничого процесу (Кундиев Ю.И. и др., 1991; Бодров
В.А, 2001; Kay GG., 2002; Shen X.Y.at al., 2002 та інші). Упровадження
нової техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, широке
використання обчислювальної техніки та інформаційних технологій
докорінно змінюють характер роботи, висувають усе більш високі вимоги до
професійних якостей людини, збільшують економічну і соціальну значимість
результатів її діяльності (Кундиев Ю.И., Навакатикян А.О., 1996 та
інші).

Значна частина аварійних ситуацій і відмов техніки під час управління
складними технічними системами (40–63 % у звичайних умовах, 70–75 % у
складних умовах виробництва) відбувається внаслідок помилок персоналу,
які пов’язані з психофізіологічними особливостями працівників (Гребняк
В.П., 1985; Бодров В.А, 1985, 2001; Макаренко М.В., 1991, 1996; Fogg
L.F., Rose R.M., 1995 та інші).

На вирішення проблеми забезпечення надійності діяльності “людського
фактору” спрямований професійний психофізіологічний відбір (ППВ), а
також інші психофізіологічні заходи (Бодров В.А., 1984; Бузунов В.А,
1991; Гребняк В.П. и др., 1998; Макаренко М.В., 1996; 2001; Боченков
А.А., Шостак В.И., Глушко А.Н., 1996; Навакатикян О.О., Кальниш В.В.,
1998; Погодин Ю.И., Новиков В.С., Боченков А.А., 1998; Carretta T.R.,
2000 та багато інших).

Як показує досвід та розробки вітчизняних і зарубіжних авторів
(Донченко В.Г., 1999; Майдіков Ю.Л, Соколов О.В., 2001; Шевцова В.М.,
1998; Donaldson M.S., 1998; Grandolfo M.E., 1998 та інші), окрім ППВ,
важливими заходами, що сприяють збереженню високої працездатності та
ефективності діяльності працівників в умовах підвищеної небезпеки, є
також психофізіологічний супровід професійної діяльності та
психофізіологічна реабілітація. Перелічені складові доцільно об’єднати в
єдиній державній системі професійного психофізіологічного відбору
працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки (СППВП). Така
розвинута система психофізіологічних заходів орієнтована на вирішення
проблеми “людського фактору” при виконанні робіт підвищеної небезпеки і
повинна забезпечити зниження кількості аварій і катастроф з причини
помилок виконавців, сприяти профілактиці професійного травматизму і
захворюваності, покращанню екологічного стану середовища.

Для розробки і впровадження СППВП необхідно вирішити ряд актуальних
проблем, що потребують наукового вивчення і організаційного вирішення.
Важливим є наукове дослідження і поширення нових знань, вітчизняного і
закордонного досвіду, розробка єдиних, уніфікованих вимог, критеріїв,
принципів і механізмів ефективного проведення ППВ та застосування інших
психофізіологічних заходів. Потребують також розробки та
нормативно-правового регулювання питання організації та проведення
обстеження і психофізіологічної експертизи працівників, які виконують
роботи підвищеної небезпеки, сертифікації та атестації підрозділів СППВП
і спеціалістів з метою забезпечення належної якості роботи фахівців у
самій системі та багато інших питань.

Проблема забезпечення ефективної професійної діяльності працівників, які
виконують роботи підвищеної небезпеки, психофізіологічними заходами
відноситься до ряду важливих науково-практичних проблем і пов’язана із
всебічним урахуванням психофізіологічних особливостей та можливостей
людини і умов її професійної діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
виконувались при безпосередній участі автора у науково-дослідній роботі
“Розробка системи професійного психофізіологічного відбору працівників,
які виконують роботи підвищеної небезпеки” (1999–2003 рр., №
держреєстрації 0100U003177), що виконувалась згідно доручення Кабінету
Міністрів України від 12.10.1998 р. за інд. № 33 Міністерству економіки,
Міністерству фінансів і Міністерству праці та соціальної політики
України; науково-дослідній роботі “Медінфотех” (2002–2003 рр., №
держреєстрації 0102U003339); науково-дослідній роботі “Момент”
(2001–2002 рр., спеціальна).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – науково обгрунтувати систему
професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують
роботи підвищеної небезпеки.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

Визначити стратегічні напрями розвитку професійного психофізіологічного
відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

Сформулювати основні принципи професійного психофізіологічного відбору
працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки.

Виявити особливості впливу умов виробничого середовища на стан
працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

Виявити інформативні психофізіологічні характеристики для професійного
психофізіологічного відбору і розробити автоматизований комп’ютерний
комплекс тестів для психофізіологічного обстеження кандидатів у професії
з підвищеною небезпекою.

Визначити диференційну здатність зовнішніх критеріїв успішності
діяльності, застосовуваних при проведенні та аналізі ефективності
професійного психофізіологічного відбору.

Виявити психофізіологічні механізми забезпечення ефективної діяльності
працівників в умовах підвищеної небезпеки.

Розробити нормативно-правові та організаційні засади системи
професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт
підвищеної небезпеки.

Обгрунтувати систему психофізіологічних заходів, спрямованих на
забезпечення ефективної діяльності працівників, які виконують роботи
підвищеної небезпеки.

Об’єкт дослідження – професійна діяльність працівників в умовах
підвищеної небезпеки.

Предмет дослідження – умови праці, психофізіологічні характеристики і
показники професійної адаптації працівників, а також система
психофізіологічних заходів, спрямованих на забезпечення їх ефективної
діяльності в умовах підвищеної небезпеки.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети були
використані системний підхід, а також гігієнічні, психофізіологічні,
психологічні, спеціальні та математичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів:

Установлено, що висока напруженість праці як узагальнюючий фактор
виробничого середовища значною мірою впливає на стан і ефективність
професійної діяльності працівників в умовах підвищеної небезпеки, а в
професії льотчика проявляється ознаками раннього розвитку (в період
льотного навчання) синдрому “вигоряння”, пов’язаного з трансформацією
психологічної спрямованості авіаційних фахівців.

Вперше виявлено організаційні фактори (низький рівень і нерегулярність
льотного навантаження, низька складність льотних завдань), що впливають
на збільшення напруженості праці авіаційних фахівців.

Вперше визначено, що із усієї популяції працездатних осіб лише біля 30 %
спроможні ефективно і без суб’єктивного напруження виконувати свої
професійні функції в умовах підвищеної небезпеки (“генетично придатні”
до виконання робіт підвищеної небезпеки).

Виявлено інформативні психофізіологічні характеристики для ППВ у
професії з підвищеною небезпекою, які покладено в основу формування
розв’язувальних правил, розробки критеріїв ППВ і побудови комплексних
батарей психофізіологічних тестів.

Вперше виявлено “дзвіноподібний” характер змін ефективності діяльності
фахівців, який проявляється від групи “придатних у першу чергу” до групи
“придатних” і до групи “непридатних”, що підкреслює найбільш відповідну
умовам діяльності організацію професійно важливих якостей фахівців групи
“придатних”.

Вперше обгрунтовано недоцільність диференціації обстежуваних при
проведенні ППВ на групи “придатних у першу чергу” та “придатних” і
запропоновано їх об’єднання в узагальнену групу “придатних”.

Виявлено суттєву різницю кількості достовірних кореляційних зв’язків між
професійно важливими якостями і показниками ефективності діяльності у
групи “придатних” (значна кількість) у порівнянні з групами “умовно
придатних” і “непридатних” (невелика кількість) фахівців.

Вперше встановлено, що взаємодія професійно важливих якостей особи у
вигляді комплексу психофізіологічних гармонійно взаємопов‘язаних якостей
(КПГВЯ) є важливим психофізіологічним механізмом, який забезпечує
відповідний рівень професійної придатності працівника до виконання робіт
підвищеної небезпеки.

Виявлено залежність ефективності діяльності від структури КПГВЯ
працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки.

Вперше встановлено специфічні особливості змін факторної структури
психофізіологічних якостей у осіб з різним ступенем напруженості праці:
у льотчиків, професійна діяльність яких характеризується високим
ступенем напруженості праці, факторна структура має стрибкоподібний
характер, а у вертольотчиків, напруженість праці яких нижча, – плавний.

Обгрунтовано застосування скринінгового підходу до етапного проведення
ППВ з першочерговим виявленням осіб, непридатних до виконання робіт
підвищеної небезпеки.

Удосконалено і сформульовано основні принципи ППВ, професіографічних
досліджень, тестування психофізіологічних якостей, аналізу і осмислення
отриманих результатів та інформаційного забезпечення ППВ.

Розроблено і науково обгрунтовано концептуальну модель державної системи
професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт
підвищеної небезпеки (СППВП), яка схвалена і затверджена на урядовому
рівні та лягла в основу запровадження в Україні єдиної для всіх галузей
виробництва СППВП.

Враховуючи специфіку функціонування Збройних Сил, обгрунтовано
концептуальну структурно-функціональну модель системи психофізіологічних
заходів забезпечення діяльності військових фахівців ЗС України.

Практичне значення одержаних результатів:

Розроблено, погоджено із зацікавленими міністерствами і відомствами та
подано для затвердження проект постанови Кабінету Міністрів України “Про
Систему професійного психофізіологічного відбору працівників для
виконання робіт підвищеної небезпеки”.

Розроблено та подано для затвердження проект “Положення про Систему
професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт
підвищеної небезпеки”.

Розроблено проект наказу Державного комітету України з нагляду за
охороною праці від 10.10.2002 р. за № 130.

Обгрунтовано психофізіологічні заходи, спрямовані на забезпечення
ефективної військово-професійної діяльності військовослужбовців,
реалізація яких передбачена “Довгостроковою програмою медичної
реабілітації військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил
України”, що введена в дію наказом Міністра оборони України від
22.07.2004 р. за № 291.

Розроблено, затверджено та подано для впровадження в державній системі
професійного психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт
підвищеної небезпеки методичні рекомендації “Організація роботи зі
створення професіограм” і “Організація проведення професійного
психофізіологічного відбору”.

Оцінено напруженість праці у професіях, що пов’язані з виконанням робіт
підвищеної небезпеки, на рівні 3.2 – 3.3 згідно “Гігієнічної
класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів
виробничого середовища, важкості та напруженості праці” від 27.12.2001 №
528.

Розроблено розв’язувальні правила і критерії для використання при
проведенні та аналізі ефективності ППВ для ряду професій (водіїв,
охоронців спецоб’єктів, операторів, радіотелеграфістів, телеграфістів,
льотчиків, вертольотчиків, диспетчерів, вибухівців).

Розроблено і впроваджено комплексну комп’ютерну батарею
психофізіологічних тестів для ППВ працівників, які виконують роботи
підвищеної небезпеки, і автоматизовану систему аналізу та стандартизації
результатів обстеження, за допомогою яких проведено психофізіологічне
обстеження біля 5000 тисяч працівників, які виконують роботи підвищеної
небезпеки (диспетчерів, вибухівців, технічних експертів).

Запропоновано багатоетапну технологію проведення ППВ, в основу якої
покладено принципи поступового зменшення рівня узагальнення
характеристик професійної діяльності з першочерговим скринінгом
непридатних.

Адаптовано і запропоновано для використання при проведенні ППВ
кандидатів для льотного навчання математичну модель за “методом
мозаїчного портрету”, що забезпечує прогностичну валідність відбору на
рівні 90-95 %.

Запропоновано підходи до вирішення біоетичних проблем у ППВ.

Підготовлено навчальну програму з курсу “Психофізіологія”, що
затверджена і рекомендована для студентів медико-психологічного
факультету вищих медичних навчальних закладів освіти III-IV рівнів
акредитації зі спеціальності 7.110110 “Медична психологія”.

Розроблено “Тимчасове положення про професійний психологічний відбір
абітурієнтів на факультет підготовки лікарів для Збройних Сил України
Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця” і сформовано
комплексну тестову батарею для здійснення зазначеного відбору, за
допомогою якої обстежено біля 2500 абітурієнтів.

Розроблено “Положення про професійний психофізіологічний відбір слухачів
Української військово-медичної академії” та сформовано комплексну
тестову батарею для здійснення зазначеного відбору, за допомогою якої
обстежено більше 2000 кандидатів до Академії.

Результати досліджень використовуються для підготовки і проведення
навчальних занять з курсу “Психофізіологія” для слухачів Української
військово-медичної академії.

Отримано деклараційні патенти на винахід № 34959 А “Спосіб
рефлексометричного тестування для визначення професійно важливих якостей
людини в умовах стресу”, № 36505 А “Спосіб “ДІМАгл” психофізіологічного
визначення функціонального стану мозку людини з урахуванням її
індивідуально-типологічних особливостей”; патент на винахід № 64717
“Спосіб психофізіологічного визначення типу міжкульової асиметрії”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою роботою
автора. Дисертантом сформовано наукову концепцію, визначено напрям, мету
і задачі дослідження, підібрано і розроблено методи, створено алгоритм
батареї психофізіологічних тестів (особисто здійснено науково-методичне
обгрунтування, нормалізацію і стандартизацію методів і батареї тестів,
розроблено аналітичний блок бази даних), організовано проведення
обстежень (особисто проведено біля 90 % обстежень), зроблено аналіз
результатів, сформульовано висновки.

За результатами досліджень особисто автором сформульовано наукові
положення, що покладені в основу впровадження в Україні державної
системи професійного психофізіологічного відбору працівників для
виконання робіт підвищеної небезпеки, а також створення нормативної та
навчально-методичної бази для підготовки лікарів-психофізіологів.

Автор висловлює глибоку подяку за співпрацю і допомогу у вирішенні
окремих питань академіку НАН і АМН України Ю.І.Кундієву і д.б.н.
Л.М.Козак.

Апробація результатів роботи. Матеріали дисертації були представлені на
ІІ науковій конференції “Індивідуальні психофізіологічні властивості
людини та професійна діяльність” (Черкаси, 19-21.10.1997);
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми безпеки
Української нації на порозі ХХІ сторіччя” (Київ, 22-23.10.1998);
Науково-практичній конференції, присвяченій п’ятирічному ювілею
Ірпінського військового госпіталю (Ірпінь, 24-25.06.1999); Міждержавному
практичному семінарі “Диагностика состояния здоровья и современные
подходы к организации медико-социальной помощи участникам боевых
действий” (Вітебськ, 11-12.11.1999); Науково-практичному семінарі
“Актуальні проблеми надійності особового складу силових структур.
Медико-біологічні та інженерно-технічні аспекти профвідбору” (Київ,
28.12.1999); Науково-методичній конференції “Сучасні проблеми підготовки
фахівців у вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладах України”
(Луганськ, 26-27.10.2000); Міжнародному семінарі “Україна – НАТО:
стратегічне партнерство” (Луцьк, 14.03.2001); Науково-практичній
конференції “Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт
національної безпеки України” (Київ, 16-17.05.2001); ІІІ науковій
конференції “Індивідуальні психофізіологічні особливості людини та
професійна діяльність” (Черкаси, 13-16.11.2001); Міжнародній конференції
“Радиационная безопасность, здоровье человека и окружающая среда.
Проблемы и пути их решения на современном этапе” (Маріуполь,
10-12.09.2002); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій
160-річчю кафедри фізіології людини і тварин КНУ ім. Т.Шевченка
“Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі та патології” (Київ,
3-4.10.2002); Міжнародній конференції “Антропогенно-змінене середовище
України: ризики для здоров’я населення та екологічних систем” (Київ,
25-29.03.2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні
проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб
міліції” (Київ, 27-28.03.2003); Науково-практичній конференції “Стан та
перспективи розвитку авіаційної медицини” (Вінниця, 10-11.05.2003);
Всеукраїнському науковому симпозіумі “Особливості формування та
становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі” (Черкаси,
8-10.10.2003); Науково-практичній конференції Всеукраїнського з’їзду
Державної санітарно-епідеміологічної служби (Київ, 11.10.2003);
Міжнародній науковій конференції “Етичні проблеми медицини праці та
гігієни довкілля” (Київ, 9-10.12.2003); Науково-практичній конференції
“Вищі навчальні заклади – Києву” (Київ, 12.03.2004); XIV з’їзді
гігієністів України (Дніпропетровськ, 19-21.05.2004); Міжнародній
науково-практичній конференції “Комп’ютерна медицина-2004” (Харків,
27-29.05.2004); Другому національному конгресі з біоетики (Київ, 29.09.-
2.10.2004).

Публікації. Основні матеріали дисертації викладено у 75 наукових
роботах, у тому числі в 42 статтях (29 з них – у фахових виданнях,
затверджених ВАК України), 2 методичних рекомендаціях, 2 навчальних і 1
освітньо-професійній програмах, навчальному посібнику, 7 патентах на
винахід, 20 тезах доповідей.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 320
сторінках друкованого тексту. Вона складається зі вступу, аналітичного
огляду літератури, опису методів і організації досліджень, 6 розділів з
обгрунтуванням стратегії та описом результатів власних досліджень,
аналізом і узагальненням отриманих результатів, висновків і списку
використаних джерел (392 літературних джерела, з яких 295 праць авторів
країн СНД і 97 – іноземних авторів). Дисертація ілюстрована 50 таблицями
і 23 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Аналіз сучасного стану проблеми (Розділ 1) показав, що в нинішній час
відбувається інтенсивний процес розвитку і практичної реалізації
різноманітних підходів стосовно ППВ у професії, пов’язані з виконанням
робіт підвищеної небезпеки. Уже сама назва цієї категорії робіт свідчить
про те, що існує визначена загальна ознака, характерна для всіх цих
професій – небезпека, викликана складністю робочих функцій, помилки і
прорахунки при виконанні яких можуть привести до значного економічного,
екологічного і соціального збитку, негативним чином уплинути на здоров’я
працівників і оточуючих їх осіб. Тому виникає крайня необхідність
розробки загальних підходів до ППВ осіб цієї категорії професій та
вирішення цілого ряду стратегічних завдань і проблем ППВ, до
найважливіших з який варто віднести:

уніфікацію вирішення задач тестування психофізіологічних функцій осіб,
які працюють в умовах підвищеної небезпеки;

уніфікацію здійснення оцінки результатів їхньої професійної діяльності
та розробки критеріїв ППВ;

уніфікацію аналізу отриманих даних і критеріїв прийняття адекватних
рішень про придатність особи до виконання даної роботи;

уніфікацію організаційних підходів до здійснення ППВ, результатом якої
повинна бути розробка не тільки загальних принципів проведення ППВ, але
і побудова державної системи професійного психофізіологічного відбору,
вирішення нормативно-правових, етичних та інших питань її
функціонування.

Методи і організація досліджень (Розділ 2). Для досягнення поставленої в
роботі мети був застосований системний підхід і використані гігієнічні
(професіографічна оцінка досліджуваних професій, анкетування для
вивчення впливу умов діяльності на працівників і оцінки
службово-професійної адаптації фахівців), психофізіологічні (оцінка
головних властивостей нервової системи, психомоторних якостей, відчуття
ритму і часу, напруженості працівників при адаптації до екстремальних
умов діяльності), психологічні (оцінка властивостей уваги, сприйняття,
мислення, пам’яті, особистісних характеристик обстежених), спеціальні
(професійно-орієнтовані) та математичні (кореляційний, факторний,
кластерний, дисперсійний, покроковий дискримінантний та варіаційний
аналізи) методи дослідження.

Дослідження проведено в період з 1987 по 2002 роки. Загальна кількість
обстежених 13217 осіб чоловічої статі, з яких: 5830 – військові водії
автомобільного транспорту, 3020 – охоронці спецоб’єктів, 1820 –
військові оператори, 1140 – радіотелеграфісти, 615 – телеграфісти, 331 –
льотчики, 212 – вертольотчики, 107 – вибухівці, 142 – диспетчери.
Психофізіологічне обстеження військових фахівців (водіїв, охоронців
спецоб’єктів, операторів, радіотелеграфістів і телеграфістів)
проводилось згідно стандартизованих для Збройних Сил вимог за допомогою
комплексної класифікаційної батареї психофізіологічних тестів (ККБПТ),
призначеної для багатопрофільного множинного прогнозу професійної
придатності обстежуваних. ККБПТ складається з 16 методик, з яких 7
(оцінка функціональної рухливості нервових процесів за допомогою приладу
ПНН-3, визначення часу простої зорово-моторної реакції (ПЗМР), складної
зорово-моторної реакції (СЗМР), “Відшукування чисел з переключенням”
(ЧЧТ), “Переплутані лінії” (ПЛ), “Шкали приладів” (ШП), (“Компаси”)
застосовувались для обстеження водіїв, ще 7 (оцінки сили (витривалості)
нервової системи за руховим і слуховим аналізаторами, буквено-числова
методика оцінки функціональної рухливості нервових процесів (БЧМ),
оцінки маніпуляційної рухливості кисті руки (тепінг-тест), оцінки
відчуття ритму за подібнозвучними сигналами, “Підбір слів”, 16-ти
факторний модифікований особистісний опитувальник) були стандартним
набором методик для багатопрофільного прогнозу профпридатності інших
військових фахівців, а ще 2 (оцінки швидкості письма і якості почерку,
“Телеграфіст”) додатково застосовувались для оцінки профпридатності
кандидатів на спеціальності зв’язківців (відповідно, радіотелеграфістів
і телеграфістів).

Для аналізу успішності навчання, професійної діяльності та службової
адаптації як зовнішніх показників ефективності та прогностичної
успішності ППВ військових фахівців застосовувалась розроблена
анкета-відгук, на підставі якої командири і начальники оцінювали
подальшу професійну і службову діяльність обстежених
військовослужбовців.

Авіаційні фахівці обстежені спільно з Г.Д.Ляхом і С.Б.Мусієнком.

Льотчики обстежувались за допомогою комплексної батареї
психофізіологічних тестів (КБПТ), що включала методики “Шкали”,
“Установлення закономірностей (УЗ)”; “Чисельно-літерні сполучення” з
повільним (ЧЛС_П) і швидким (ЧЛС_Ш) темпом подання сигналів,
“Чорно-червона таблиця (ЧЧТу)”, “Прилад психологічного відбору (ППВ-2)”,
“Рухова координація і напруженість (РКН_1 і РКН_2)”, “Годинники”,
“Компаси”.

При обстеженні вертольотчиків із приведеного складу КБПТ не
використовувалась методика “Компаси” і додатково застосовувались
методики “Додавання-віднімання (ДВ)” і “Числові ряди (ЧР)”.

Одним із зовнішніх критеріїв ефективності ППВ авіаційних фахівців було
обрано загальну успішність навчання обстежуваних під час льотної
підготовки за середніми оцінками дисциплін, що були об’єднані в групи за
напрямами і особливостями підготовки (професійні, спеціальні, військові,
природничі, гуманітарні, фізична підготовка), а також за екзаменаційними
та курсовими оцінками (сумарні за всіма дисциплінами) і середньою
оцінкою з усіх предметів.

У кінці третього курсу льотного навчання було проведено обстеження 208
курсантів (110 льотчиків і 98 вертольотчиків) за допомогою опитувальника
поведінки і переживань, пов’язаних з роботою – AVEM, що використовується
для виявлення ознак синдрому “вигоряння”, обумовленого високим рівнем
нервово-емоційного навантаження на працівника умов професійної
діяльності.

Для встановлення приналежності обстежених осіб до визначеної групи
професійної придатності використано оригінальний підхід до
формалізованих процедур побудови системних моделей математичного
прогнозування -“метод мозаїчного портрету” (ММП) (Кац М.Д., 1992, 2004;
Яковлев Г.Д. и др., 1981). На першому етапі досліджень за показниками
212 курсантів-льотчиків була розроблена модель ММП, а на другому – на
показниках наступних 100 осіб, які залишилися з даної вибірки, проведені
випробування класифікаційної спроможності моделі ММП. У якості критерію
“жорсткості” класифікації використане відношення числа “успішних”
класифікацій до загального числа класифікацій моделі.

Результати аналізу відповідей 258 льотчиків на запитання розробленого
“Опитувальника льотного складу щодо оптимізації режиму праці та
відпочинку” були використані у якості показників успішності подальшої
адаптації випускників авіаційного навчального закладу до умов
військово-професійної діяльності та у якості зовнішніх показників
ефективності та прогностичної валідності ППВ авіаційних фахівців.

Для дослідження ПВЯ диспетчерів і вибухівців застосовувалась розроблена
комплексна тестова батарея (КТБ) з реалізованим на ЕОМ оригінальним
набором психофізіологічних тестів, що включав методики “Інформаційний
пошук”, “Маятник”, “Годинники”, ПЗМР (трикутник; квадрат), СЗМР
(трикутник-коло; квадрат-коло; трикутник-коло + квадрат-коло), “Зорова
пам’ять”, “Чорно-червоні таблиці” (модифікована), “Замкнутий простір”,
“Відчуття часу”, а також розроблена оригінальна автоматизована система
обробки, стандартизації, нормалізації, оцінки отриманих при тестуванні
показників з подальшим формуванням єдиної бази даних і Реєстру безпеки
діяльності.

Загалом під час психофізіологічних досліджень отримано і проаналізовано
78734 показника, для математичної обробки яких використані
загальновідомі методи варіаційної статистики, кореляційний, факторний,
кластерний, дисперсійний та покроковий дискримінантний аналіз, що
реалізовані за допомогою пакету прикладних статистичних програм
STATISTIСA-6.

У концептуальній частині дисертації (Розділ 3) розглянуто стратегічні
питання побудови системи професійного психофізіологічного відбору
працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки. Сформульованого
положення про те, що професійний психофізіологічний відбір – це система
заходів, що здійснюється з метою відбору придатних до роботи осіб,
психофізіологічні якості яких повною мірою відповідають вимогам
ефективного і надійного виконання визначеного виду професійної
діяльності, що не приводить до розвитку в них передпатологічних станів і
захворювань. Виходячи з цього положення, визначено поняття норми ППВ:
норма ППВ повинна забезпечити гомеостаз професійної працездатності як
найважливішої мети формування кадрової політики на підприємстві та у
країні.

Для конкретизації можливостей підтримки гомеостазу професійної
працездатності було розглянуте питання про механізми забезпечення його
функціонування. У результаті проведеного аналізу була визначена
наявність відповідності (ізоморфізму) закономірностей забезпечення
адекватної професійної діяльності фундаментальним біологічним
закономірностям (зокрема, принципу “кореляції органів” і принципу
“кінцевих причин” Ж.Кюв’є). Відповідно до цього положення була
сформульована гіпотеза про об’єктивне існування комплексу
психофізіологічних гармонійно взаємопов’язаних якостей, що підтримують
високу професійну працездатність і забезпечують її гомеостаз на
тривалому проміжку часу. На відміну від традиційних підходів до ППВ,
розроблений нами підхід дозволяє враховувати не лише характеристики
рівня розвитку комплексу ПВЯ, але і структурну організацію їхніх
взаємозв’язків. Передбачається, що сама структурна організація
взаємозв’язків психофізіологічних характеристик несе значну інформацію
про ступінь професійної придатності та може бути використана як критерій
професійної придатності. Уніфікація аналізу отриманих даних і розробки
розв’язувальних правил у ППВ повинна здійснюватись шляхом урахування
об’єктивного існування зазначеного комплексу психофізіологічних
гармонійно взаємопов’язаних якостей (КПГВЯ).

Відмінною рисою даної роботи є намагання створити всеохоплюючу концепцію
організації ППВ, згідно якої потрібно розглядати не тільки побудову
державної системи ППВ, але і організацію її функціонування у часі.
Зокрема, велика увага приділена обґрунтуванню схеми проведення ППВ.
Підкреслюється, що першочерговий скринінг осіб, непридатних до
професійної діяльності у визначених умовах, дозволить відчутно зменшити
існуючі економічні, соціальні та етичні проблеми, що виникають у процесі
проведення ППВ у професії, пов’язані з виконанням робіт підвищеної
небезпеки. Саме в цих професіях етапність проведення відбору повинна
визначатися не тільки психофізіологічними можливостями організму
претендента на роботу, але і вимогами суспільства до мінімізації збитків
у випадку допущення ним помилок при виконанні професійних обов’язків.

Стратегія побудови системи ППВ на макрорівні доведена до розробки її
докладної чотирьохконтурної структурно-функціональної схеми. У цій схемі
враховано існування контуру організації нормативної професійної
діяльності, корекції стану працівника (при наявності показань), пошуку
нових видів робіт (у рамках робіт з підвищеною небезпекою) при наявності
протипоказань для роботи в конкретній професії, пошуку інших видів робіт
(якщо фахівець непридатний до професійної діяльності в умовах підвищеної
небезпеки).

Теоретичне обґрунтування стратегії розвитку досліджень завершено
формулюванням основних принципів проведення ППВ, що складаються із
загальних принципів (цілі, адекватності, ієрархічності), принципів
урахування людського фактору (людинообумовлені та виробничообумовлені),
макроорганізаційних і мікроорганізаційних принципів здійснення ППВ.

Таким чином, результатом аналізу літератури і теоретичного аналізу
підходів до здійснення ППВ є розробка чіткої стратегії формування і
розвитку системи професійного психофізіологічного відбору працівників,
які виконують роботи підвищеної небезпеки (СППВП).

Логіка дослідження детермінує вирішення проблеми визначення узагальнених
характеристик професій, пов’язаних з виконанням робіт підвищеної
небезпеки. Результати гігієнічних досліджень приведено у Розділі 4. Було
враховано два аспекти: уніфікація підходів до одержання даних про
професійне навантаження фахівця і пошук загальних властивостей професій,
пов’язаних з підвищеною небезпекою. Для вирішення першого із зазначених
завдань було сформульовано принципи організації роботи зі створення
професіограм і на цій основі розроблено та затверджено методичні
рекомендації “Організація роботи зі створення професіограм”(2003).

Вирішення другого завдання знаходилось у площині вивчення конкретних
професій з підвищеною небезпекою. У цьому аспекті було детально
обгрунтовано перелік з 9 професій (водія, охоронця спецоб’єктів,
оператора, радіотелеграфіста, телеграфіста, льотчика, вертольотчика,
диспетчера, вибухівця), робота за якими пов’язана з підвищеною
небезпекою. Вивчено і описано діяльність зазначених фахівців. Одним з
важливих результатів цієї роботи була оцінка напруженості праці фахівця
з використанням ергономічних критеріїв “Гігієнічної класифікації праці
за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища,
тяжкості та напруженості праці” (2001). Отримані результати чітко
показали, що напруженість праці в професіях з підвищеною небезпекою,
яскравими представниками яких є фахівці 9 вивчених професій,
характеризується гранично високими рівнями напруженості праці – 3.2 і
3.3 згідно “Гігієнічної класифікації…”.

У процесі обговорення дії групи факторів, що викликають високий рівень
напруженості, на прикладі льотних професій був проведений поглиблений
аналіз причин і умов формування такого високого рівня напруженості
праці. Виділено дві групи факторів, що за суб’єктивними відчуттями
льотчиків різко відрізняються за своєю дією: фактори середовища (шум,
вібрація, прискорення та ін.) і фактори організації польотів (льотне
навантаження, його регулярність, складність завдань та ін.). Показано,
що саме група факторів, пов’язаних з організацією польотів, суттєво
впливає на стан льотчика, рівень напруженості його праці (табл. 1).

Таблиця 1

Суб’єктивна оцінка впливу умов праці на стан організму льотчика

(за 100-бальною шкалою)

п/п Діючий фактор Суб’єктивна оцінка умов праці (середня арифметична ±
помилка)

1 Шум та вібрація 82,0 ± 0,9

2 Прискорення та перевантаження 80,0 ± 1,1

3 Зниження барометричного тиску 80,0 ± 1,0

4 Рівень льотного навантаження 16,0 ± 1,3***

5 Регулярність льотного навантаження 16,0 ± 1,2***

6 Структура льотного навантаження 63,0 ± 2,2***

7 Складність завдань 31,0 ± 1,3***

Примітка: *** – достовірність розбіжностей між відміченими показниками і
показниками сприйняття шуму та вібрації, прискорення і зниження
барометричного тиску на рівні р yyyyooooooeeYYYYooooooooo „ d?^„ „ d?`„ =p>T??@AAnBTDUeE*F8IAJ1/4L?NoeoeiaTHOOOAEAEOOOaaaa????

&

&

&

&

haLA)

??????????H J N n „ ncU

&

„ † ? AE Ue ncU

&

ncU

&

ncU

&

ncU

&

ncU

&

ncU

&

??

l

?kd

?kd?

?kdA

d

зних професій у більшій мірі властива перша чи друга гіпотеза.

Отримані результати цілком переконують в наступному. Показники
ефективності праці надійно диференціюють вихідну вибірку тільки на дві
групи індивідуумів: “придатних” і “непридатних” до конкретної
професійної діяльності. Збільшення кількості таких груп веде до
розмивання їхніх меж, а, отже, до погіршення якості критеріїв ППВ.

Вирішення другої підзадачі пов’язане з обговоренням найбільш популярного
в практиці ППВ показника ефективності діяльності – показника успішності
навчання. За цим показником, як правило, розробляються різноманітні
розв’язувальні правила для осіб, які поступають для навчання в різні
навчальні заклади. Як було показано вище, цей показник не є абсолютно
надійним, оскільки його рівні та закономірності їх зміни не цілком
збігаються для різних груп професійної придатності. У даній роботі
вивчення особливостей цього показника проводилось на прикладі професій
льотчиків і вертольотчиків.

Для проведення детального аналізу оцінки успішності навчання були
розбиті на кілька однорідних груп, що поєднують близькі за змістом
навчальні предмети: професійні, спеціальні, військові, природничі,
гуманітарні, фізпідготовку, іспити та курсові, загальну середню оцінку.
Показано, що для льотчиків найбільший внесок у загальну дисперсію оцінок
дають: середня оцінка іспитів і курсових (31,20 %), загальна середня
оцінка (31,01 %), оцінки “спеціальних” предметів (27,96 %), оцінки
“професійних” предметів (22,72 %). Для вертольотчиків достовірний внесок
дає тільки загальна середня оцінка, що пояснює 2,31 % загальної
дисперсії. Таким чином, при оволодінні більш “складною” професією
льотчика спостерігається більше “розшарування” курсантів за ступенем
успішності навчання, ніж у менш “складної” – вертольотчика.

Кореляційний зв’язок між середніми оцінками за різними групами предметів
був достовірно високим. Виключенням були оцінки з фізичної підготовки,
що мали достовірні зв’язки з іншими групами оцінок тільки для групи НР
льотчиків і груп Р2 і НР вертольотчиків. Це свідчить про істотну
одноманітність інформації про успішність навчання, що міститься в цих
групах оцінок (без оцінки з фізпідготовки).

Виявлено ще одну важливу закономірність. При аналізі кореляційних
зв’язків між показниками успішності навчання льотчиків і вертольотчиків
та відповідними цим професіям ПВЯ у групі Р2 (“придатні”) було виявлено
достовірно велику кількість достовірних кореляційних зв’язків, а у
групах Р3 (“умовно придатні”) та НР (“непридатні”) – незначну. При цьому
відмічено неспецифічність зв’язків між різними показниками успішності
навчання і досліджуваними психофізіологічними функціями, що свідчить про
тотожність інформації, яка міститься у виділених групах оцінок.

Отриманий результат надав можливість сформулювати важливий висновок:
група “придатних” характеризується значною структурованістю аналізованих
даних (наявність великої кількості достовірних коефіцієнтів кореляції),
а групи “умовно придатних” і “непридатних” – більшою хаотичністю
виявлених взаємодій між оцінками успішності навчання і комплексом
психофізіологічних характеристик льотчиків і вертольотчиків. Цей факт
деякою мірою підтверджує сформульовану раніше гіпотезу про наявність у
осіб, “придатних” до даної професійної діяльності, комплексу
психофізіологічних гармонійно взаємопов’язаних якостей, що забезпечує
високу ефективність їх діяльності.

Для успішного проведення ППВ дуже важливим є виявлення певних
психофізіологічних механізмів, що забезпечують ефективну професійну
діяльність (Розділ 7). У Розділі 3 нашого дослідження було теоретично
сформульовано гіпотезу про існування гармонійного комплексу
психофізіологічних якостей організму, взаємодія яких забезпечує
ефективну професійну діяльність. Далі у Розділі 6 показано, що в групі
придатних кореляційні зв’язки із зовнішнім критерієм успішності
діяльності є самими численними і сильними. Розвиваючи ці положення, ми
припустили існування деякого “кореляційного каркасу”, що поєднує
психофізіологічні функції працівника, а сама структурна організація
якого відбиває ступінь придатності до професійної діяльності.

Рішення сформульованої задачі про визначення “кореляційного каркасу”
психофізіологічних якостей має два аспекти. По-перше, потрібно
застосувати адекватні методичні прийоми для виявлення цього
“кореляційного каркасу”. По-друге, необхідно знайти і застосувати
адекватні методичні прийоми для побудови розв’язувальних правил, що
дозволяють практично реалізувати положення висунутої гіпотези.

Для здійснення першої підзадачі був обраний факторний аналіз, що
дозволяє виявити комплекс найбільш характерних ортогональних факторів,
що описують дисперсію представлених даних, а в якості об’єкта досліджень
була обрана діяльність льотчиків і вертольотчиків, які, з одного боку,
характеризуються як близькі професійні групи, а, з іншого боку, –
відрізняються рівнем напруженості праці (рис. 1; 2).

Факторна структура психофізіологічних функцій льотчиків, “придатних” до
професійної діяльності, складалася з трьох факторів: “фактору головних
льотних якостей”, “фактору дефіциту часу” і “фактору емоційної
стійкості” (рис. 1). Склад факторної структури льотчиків “умовно
придатних” і “непридатних” був відповідно наступним: “фактор обмежених
головних льотних якостей”, “фактор емоційної стійкості та недостатньої
координації”, “фактор дефіциту часу при повільній та швидкій роботі”, а
також “фактор непридатності при роботі з дефіцитом часу”, “фактор
недостатнього просторового мислення” і “фактор незадовільної координації
та емоційної стійкості”.

Виявилося, що факторна структура психофізіологічних функцій різних за
рівнем професійної придатності груп льотчиків значною мірою
відрізнялася. Це дало можливість виділити “кореляційні каркаси”, що
визначають придатність чи непридатність до професійної діяльності
льотчиків.

Трохи іншою була факторна структура вертольотчиків (рис.2). Тут для
групи “придатних” були виділені наступні фактори: “фактор головних
професійних якостей вертольотчика”, “фактор емоційної стійкості та
координації рухів”, “фактор сенсомоторних якостей та розподілу уваги”.

Групи “умовно придатних” і “непридатних” характеризувались відповідно
наступними факторами: “фактор базових професійних якостей
вертольотчика”, “фактор сенсомоторних якостей та розподілу уваги”,
“фактор координації рухів”, а також “фактор збіднених професійних
якостей вертольотчика”, “фактор емоційної стійкості та координації
рухів” і “фактор швидкості переробки інформації та уваги”. Розглядаючи
структуру виділених факторів, необхідно відзначити, що в даному випадку
спостерігається плавна зміна структури “кореляційного каркасу” від групи
придатних до групи непридатних.

Отримані результати дозволили прийти до висновку, що структура
“кореляційного каркасу” психофізіологічних функцій може служити
класифікаційною ознакою для встановлення ступеня придатності до
професійної діяльності, особливо для професій, що характеризуються дуже
високою напруженістю праці.

Вирішення другої підзадачі – визначення методичної бази для розробки
розв’язувальних правил – може бути здійснено двома шляхами. Перший з них
пов’язаний з виявленням узагальненої факторної структури всіх груп
професійної придатності, а потім, на цій основі, побудови
розв’язувального правила з використанням, наприклад, множинного
регресійного чи дискримінантного аналізу. Такий шлях має певні недоліки,
пов’язані з тим, що виділена факторна структура має усереднений
характер. При цьому багато особливостей структури тієї чи іншої групи
значною мірою губляться через це усереднення.

а б в г

Рис. 1. Факторна структура психофізіологічних функцій льотчиків з різним
ступенем психофізіологічної придатності. а – „придатні” (Р2), б –
„умовно придатні” (Р3), в – „непридатні” (НР), г – „узагальнена група”
(Р2+Р3+НР).

а б в г

Рис.2. Факторна структура психофізіологічних функцій вертольотчиків з
різним ступенем психофізіологічної придатності: а – “придатні” (Р2), б –
“умовно придатні” (Р3), в – “непридатні” (НР), г – узагальнена група
(Р2+Р3+НР).

Принципово інші можливості дає “метод мозаїчного портрету”,
використання якого дало гарний результат у багатьох галузях медицини і
господарства (Кац М.Д., 1992, 2004; Яковлев Г.Д. и др., 1981). “Мозаїчні
моделі” дозволяють здійснювати пошук таких сполучень кодів (дискретних
значень кожного з використовуваних в аналізі показників), що
зустрічаються у представників визначеної групи придатності та не
зустрічаються в жодної з осіб, представників інших груп. Ці сполучення
можна інтерпретувати як диференціальні комплекси, властиві визначеній
групі придатності, що має характерну структуру “кореляційного каркасу”.

У даному дослідженні були побудовані “мозаїчні моделі” для проведення
ППВ льотчиків. Проаналізовано рівні необхідної “жорсткості” критерію
диференціювання на групи “придатних” і “непридатних”. Установлено, що у
випадку застосування критерію “жорсткості” на рівні 65 %, надійність
класифікації для групи “придатних” досягала 95 %, а групи “непридатних”
– 90 % і була значно вищою, ніж у випадку застосування традиційних
методів.

Таким чином, теоретичні уявлення про формування у осіб, придатних до
даної професії, певного комплексу психофізіологічних гармонійно
взаємопов’язаних якостей (що існує у вигляді відповідного “кореляційного
каркасу”), знайшли підтвердження у наявності відповідної факторної
структури психофізіологічних якостей, що має свою специфіку для кожного
рівня професійної придатності. Виявлено особливості зміни структури
“кореляційних каркасів” у групах “придатних”, “умовно придатних” і
“непридатних” осіб до професій, що характеризуються різним рівнем
напруженості праці. Ці особливості формування певної архітектури
“кореляційного каркасу” психофізіологічних функцій у осіб з різним
ступенем придатності дозволяють визначити специфічні механізми, що
забезпечують відповідну ефективність виконання ними своїх професійних
обов’язків. За допомогою “методу мозаїчного портрету” побудована модель,
що дозволяє з високою надійністю проводити встановлення приналежності
осіб до визначеної групи придатності з урахуванням наявності
відповідного “кореляційного каркасу” психофізіологічних якостей
працівників.

Практична реалізація розроблених і запропонованих методичних підходів до
удосконалення ППВ потребує відповідних організаційних заходів і
структурних підрозділів, функціонально об’єднаних в єдиній системі
(Розділ 8). Тому надзвичайно важливим для практики етапом розробки
проблеми ППВ в Україні є вирішення організаційних питань побудови
державної системи професійного психофізіологічного відбору працівників
для виконання робіт підвищеної небезпеки (СППВП). Для вирішення цих
питань необхідно було провести наукові розробки в декількох напрямах:
доповнення існуючої нормативно-правової бази необхідними документами,
розробка структури СППВП з уточненням функцій її елементів і принципів
їх взаємодії, розробка підходів до інформаційного забезпечення роботи
СППВП і урахування специфіки застосування психофізіологічних заходів у
Збройних Силах України.

Рис. 3. Структурно-функціональна схема Системи професійного
психофізіологічного відбору працівників для виконання робіт підвищеної
небезпеки.

спеціаліста з професії, пов’язаної з виконанням робіт підвищеної
небезпеки; здійснення науково-методичних розробок, спрямованих на
удосконалення технологій психофізіологічного тестування, розв’язувальних
правил і критеріїв ППВ; навчання фахівців, що залучаються до проведення
ППВ.

Однією із важливих ланок СППВП є Реєстр безпеки діяльності, що
складається з реєстру робіт із підвищеною небезпекою і реєстру фахівців,
які працюють в умовах підвищеної небезпеки. Ключовою функцією цього
підрозділу є не тільки накопичення даних про психофізіологічне
тестування претендентів на ту або іншу посаду (використовуваних для
удосконалення технологій ППВ), але й своєчасне інформування зацікавлених
організацій та фахівців СППВП проздійснення моніторингових дій щодо
спеціалістів, закінчення терміну дії документів про дозвіл фахівцю
працювати в умовах підвищеної небезпеки. Наявність такої функції
дозволить чітко регламентувати тривалість роботи в небезпечних умовах і
здійснювати завчасне планування завантаження СППВП.

Ключовим елементом СППВП є Міжвідомча комісія з питань професійного
психофізіологічного відбору, в яку повинні входити провідні спеціалісти
в цій галузі. Найважливішою функцією цієї комісії є розробка
рекомендацій для державних органів щодо доцільності застосування тієї
або іншої технології тестування психофізіологічних функцій, встановлення
і періодичне коригування переліку ПВЯ для кожного з видів робіт
підвищеної небезпеки і критеріїв професійної придатності відповідних
працівників. Не менш значимими є функції контролю за адекватністю
використання затверджених технологій, вирішення спірних питань, що
виникають у процесі ППВ, розробка і вирішення питань біоетики при
здійсненні ППВ тощо. Таким чином, спільна діяльність Центру
психофізіологічної експертизи і Міжвідомчої комісії дасть можливість
раціонально і повною мірою використовувати зусилля фахівців із питань
ППВ, мінімізувати ресурсні та фінансові витрати на діяльність СППВП.

Створення СППВП неможливе без правового регулювання цього питання. Тому
була проведена робота з вивчення існуючих і розробки додаткових
нормативно-правових документів. У результаті розроблено і узгоджено із
зацікавленими міністерствами і відомствами проект Постанови Кабінету
Міністрів України “Про Систему професійного психофізіологічного відбору
працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки”. Також був
підготовлений проект наказу Державного комітету України з нагляду за
охороною праці від 10.10.2002 р. за № 130 і обгрунтовані
психофізіологічні заходи, спрямовані на забезпечення ефективної
військово-професійної діяльності військовослужбовців, реалізація яких
передбачена Довгостроковою програмою медичної реабілітації
військовослужбовців миротворчих контингентів Збройних Сил України, що
введена в дію наказом Міністра оборони України від 22.07.2004 р. за №
291.

Оскільки сучасна система ППВ не може існувати без добре організованих і
широко використовуваних засобів обміну інформацією, в даній роботі було
розглянуте питання про інформаційне забезпечення діяльності СППВП.
Розроблено схему стуктурно-функціональної організації інформаційного
обміну, намічено шляхи проведення стандартизації психофізіологічних
технологій та технологій з оцінки ризику одержання недостовірного
результату в процесі проведення ППВ, сформульовано принципи побудови
інформаційної мережі (універсальності, широкого інформування населення
про роботу СППВП, специфічності, диференційованості доступу,
дворівневості структури центр-регіони, стандартизації збереження
інформації). Такий підхід до організації інформаційного забезпечення
діяльності СППВП надасть можливість не тільки усвідомлено створювати
СППВП, але і намітити шляхи та перспективи її розвитку і удосконалення.

Проведення ППВ деякими відомствами країни має свою визначену специфіку,
що обговорено в частині роботи, присвяченій розгляду особливостей
застосування психофізіологічних заходів у Збройних Силах України.
Показано, що в сучасних умовах, коли спостерігається перебудова Збройних
Сил, пов’язана з контрактним підходом до їх кадрового забезпечення,
активно здійснюються миротворчі операції, необхідно докорінно змінювати
підходи до формування системи психофізіологічних заходів забезпечення
ефективної діяльності військових фахівців (СПФЗЗ). Проаналізовано
чинники, що сприяють і заважають розвитку такої системи. Розроблено
концептуальну структурно-функціональну схему СПФЗЗ. Намічено шляхи
удосконалення ППВ в сучасній армії.

Таким чином, впровадження накреслених організаційних та інших розробок
дозволить швидко реалізувати на практиці розгортання СППВП на державному
і галузевому (де це потрібно) рівнях.

На закінчення необхідно відзначити, що розглянуті в даній роботі питання
були тісно пов’язані з дослідженнями, які проводилися раніше. У роботі
були застосовані підходи до типологізації властивостей нервової системи
академіка І.П.Павлова, системний підхід до аналізу функціонування
організму людини і управлінських систем вищого рівня академіка
П.К.Анохіна (зокрема, в обгрунтуванні діяльності СППВП), підходи
академіка Ю.І.Кундієва до вирішення питань біоетики та інших питань,
думки академіка О.О.Навакатикяна про існування “компромісного оптимуму”
працездатності та наукові розробки інших видатних учених. Це свідчить
про спадкоємність проведених робіт, необхідність їх подальшого розвитку.

ВИСНОВКИ

Високим є рівень аварійності на виробництві з вини „людського фактору”,
особливо – при виконанні робіт підвищеної небезпеки.

Науково обгрунтовано вирішення актуальної проблеми – побудови державної
системи професійного психофізіологічного відбору працівників для
виконання робіт підвищеної небезпеки (СППВП) – шляхом уточнення існуючих
і обгрунтування нових стратегічних напрямів розвитку професійного
психофізіологічного відбору (ППВ), формування принципів ППВ, вивчення
впливу умов напруженої діяльності на стан і ефективність діяльності
працівників, розробки уніфікованих підходів до проведення
професіографічних досліджень, психофізіологічного тестування, розробки
критеріїв і розв’язувальних правил ППВ, вивчення психофізіологічних
механізмів забезпечення ефективної діяльності працівників в умовах
підвищеної небезпеки, розробки нормативно-правових і
структурно-функціональних засад побудови СППВП в Україні.

Висока напруженість праці (3.2 – 3.3 згідно “Гігієнічної класифікації
праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого
середовища, тяжкості та напруженості праці”) як вагомий узагальнюючий
фактор для робіт з підвищеною небезпекою пред’являє значні жорсткі
вимоги до організму працівника. Із усієї популяції працездатних осіб
лише біля 30 % спроможні ефективно і без суб’єктивного напруження
виконувати свої професійні функції в умовах підвищеної небезпеки
(“генетична придатність”). Зокрема, дія напруженості праці на льотчиків
настільки вагома, що у них виникають ранні прояви синдрому “вигоряння”,
а високе нервово-емоційне напруження, зумовлене детренованістю
професійно важливих якостей (ПВЯ) внаслідок низького рівня і
нерегулярності льотного навантаження та низької складності льотних
завдань, призводить до погіршення функціонального стану організму і
ефективності діяльності.

За даними покрокового дискримінантного аналізу виявлені інформативні
психофізіологічні характеристики, що дозволили побудувати розв’язувальні
правила для визначення ступеня професійної придатності кандидатів до
виконання робіт у досліджених професіях (водія, охоронця спецоб’єктів,
оператора, радіотелеграфіста, телеграфіста, льотчика, вертольотчика,
диспетчера, вибухівця) і розробити уніфіковану комплексну комп’ютерну
батарею психофізіологічних тестів для ППВ та автоматизовану систему
аналізу і стандартизації результатів обстеження працівників, які
виконують роботи підвищеної небезпеки.

Військові фахівці (водії, оператори, охоронці спецоб’єктів,
радіотелеграфісти, телеграфісти), визнані за результатами ППВ придатними
до визначеної спеціальності (групи Р1 – “придатні в першу чергу” і Р2 –
“придатні”), мають достовірно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020