МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КОЛОСОВА Оксана Вікторівна

УДК 616.314: [514.64+616-073.524]

Шляхи оптимізації методів полімеризаціії фотокомпозиційних матеріалів

14.01.22 — стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава — 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі пропедевтичної стоматології Донецького
державного медичного університету ім.М.Горького МОЗ України (ректор —
заслужений діяч науки і техніки України, академік АМН України, доктор
медичних наук, професор Казаков Валерій Миколайович).

Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Удод Олександр
Анатолійович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького
МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтичної стоматології;

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ніколішин Анатолій
Карлович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України,
м.Полтава, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

доктор медичних наук, професор
Борисенко Анатолій Васильович, Національний медичний університет ім.
акад. О.О.Богомольця МОЗ України, м.Київ, завідувач кафедри
терапевтичної стоматології.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім.П.Л.Шупика МОЗ України, Інститут стоматології, кафедра стоматології.

Захист відбудеться “25” січня 2005р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській медичній
стоматологічній академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка,
23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної
стоматологічної академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка,
23.

Автореферат розісланий “ 24” грудня 2004р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Дев’яткіна
Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У клінічній стоматологічній практиці широко
розповсюдженими є реставраційні технології, які пов’язані з
застосуванням фотокомпозиційних матеріалів (ФКМ). Значним кроком вперед
є розробка гібридних фотокомпозиційних матеріалів, які мають
універсальні показання до застосування і можуть бути використані для
проведення усіх видів реставраційних робіт (Борисенко А.В., 2000;
Донский Г.И. и др., 2000; Майер Г., 2001). Однак, незважаючи на всі
удосконалення складу і характеристик сучасних ФКМ, техніки роботи з
ними, остаточно не вдалося усунути один з основних недоліків цих
матеріалів – усадку, напрям якої значною мірою пов(язаний з процесом
полімеризації (Томанкевич М., 2001; Николаев А.И. и др., 2003;
Виллерсхаузен-Ценхен Б. и др., 2003) що, у свою чергу, може служити
причиною розвитку цілої низки ускладнень: післяопераційної чутливості,
порушення крайового прилягання, вторинного карієсу, відколів
(Белькенхоль М., 1999; БокВ.И., 2000; Николишин А.К., 2001; Алямовский
В.В., 2002; Иоффе Е., 2002).

Існують різні підходи, спрямовані на зменшення полімеризаційної напруги,
ведуться розробки з поліпшення якісних характеристик
фотополімеризаторів. Запропоновані також різні методи полімеризації
матеріалів. За методом спрямованої полімеризації перше опромінення
проводять через тверді тканини зуба (Новиков В., 2000; Радлинский С.В.,
2001; Рогожников Г.И. и др., 2002). Однак при проходженні світлового
потоку крізь них внаслідок великих втрат потужності на цьому етапі не
забезпечується достатня полімеризація матеріалу (Радлинская В.Н. и др.,
2002). Тому протягом наступного безпосереднього опромінення матеріалу в
ньому виникає напруга, що може привести до відриву пломби від твердих
тканин зуба (Николаенко С.А., 2003). З іншого боку, ряд досліджень
свідчить про те, що ця напруга деякою мірою може бути скорочена, якщо
зменшити початкову потужність світлового потоку (Мель М.А. и др., 2000;
Хидирбегишвили О., 2002), а для досягнення оптимальних фізичних
характеристик матеріалу закінчити його полімеризацію потужним світловим
опроміненням — цей метод полімеризації одержав назву “м’який старт”
(Иоффе Е., 1999; Perynka L., 2002). Однак до теперішнього часу остаточно
не визначено, наскільки ці методи полімеризації прийнятні для різних
фотокомпозиційних матеріалів і за яких значеннях потужності і тривалості
опромінення досягаються найкращі результати.

Таким чином, залишаються актуальними пошук та розробка оптимальних
фізичних характеристик і параметрів світлового потоку стоматологічного
фотополімеризатора та удосконалення вже існуючих методів світлової дії
на ФКМ для їх полімеризації з метою зниження полімеризаційної напруги і,
внаслідок, зменшення кількості ускладнень реставраційних робіт.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової наукової теми “Сучасні інформаційні
технології у діагностиці та лікуванні стоматологічних захворювань”
(№держреєстрації 0101 U 007992), яка виконується на кафедрі
пропедевтичної стоматології Донецького державного медичного університету
ім. М.Горького. Автор є безпосереднім виконавцем фрагменту наукових
досліджень.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – зменшення кількості
ускладнень реставраційних робіт, виконаних з фотокомпозиційних
пломбувальних материалів, шляхом оптимізації методів їх полімеризації.

Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

вивчити поляризаційні властивості емалі;

вивчити втрати потужності неполяризованого некогерентного і
поляризованого некогерентного світлового потоку при проходженні через
зразки фотокомпозиційних матеріалів;

вивчити показники глибини полімеризації і мікротвердості
фотокомпозиційних матеріалів, а також мікропроникність і зону з’єднання
фотокомпозиційних матеріалів із твердими тканинами зубів за різними
методами полімеризації в експерименті;

розробити метод полімеризації фотокомпозиційних матеріалів із
використанням поляризованого некогерентного світлового потоку і пристрій
для його проведення;

провести порівняльну клінічну оцінку реставраційних робіт, виконаних з
фотокомпозиційних матеріалів, із застосуванням різних методів
полімеризації та оцінити кількість ускладнень реставраційних робіт за
кожним з них.

Об(єкт дослідження. Поляризоване некогерентне світло, його дія на ФКМ і
на процес полімеризації фотокомпозиційних матеріалів.

Предмет дослідження. Реставрації зубів з фотокомпозиційних матеріалів.

Методи дослідження. Визначення оптичних властивостей твердих тканин
зубів та фотокомпозиційних матеріалів проводили за допомогою фізичних
методів дослідження. Виміри мікротвердості фотокомпозиційних матеріалів
проводили з використанням пристрою ПМТ-3 у динаміці, глибини
полімеризації — за методом ІСО 4049. Для вивчення зони з’єднання
композиційних матеріалів з твердими тканинами зубів використовували
скануючу електронну мікроскопію. Проводили дослідження мікропроникності
між твердими тканинами зубів і фотокомпозиційним матеріалом. Клінічну
оцінку реставрацій проводили на основі рекомендацій, які надані в
“Переглянутому клінічному протоколі вимог до композитних матеріалів на
основі смол”, 1989р., та в “Переглянутому протоколі вимог до
емаль/дентин адгезивних матеріалів”, 1994р., Ради з матеріалів
Американської асоціації стоматологів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено:

емаль має поляризаційні у відношенні світла властивості;

під дією поляризованого некогерентного світлового потоку відбувається
полімеризація фотокомпозиційних матеріалів;

розроблений метод полімеризації фотокомпозиційних матеріалів з
використанням поляризованого некогерентного світлового потоку;

розроблений пристрій для здійснення полімеризації фотокомпозиційних
матеріалів поляризованим некогерентним світловим потоком;

застосування методу полімеризації фотокомпозиційних матеріалів із
використанням поляризованого некогерентного світлового потоку в клініці
веде до зменшення кількості ускладнень при проведенні реставраційних
робіт фотокомпозиційними матеріалами.

Практичне значення одержаних результатів. На основі експериментальних та
клінічних досліджень розроблений метод полімеризації фотокомпозиційних
матеріалів з використанням поляризованого некогерентного світлового
потоку та пристрій для його здійснення (деклараційний патент України на
винахід №38180 А UА від 15.05.2001р. та позитивне рішення про видання
патенту на винахід Російської Федерації за заявкою №2001101725/14 від
22.01.2001р.). Застосування запропонованих методу та пристрою дозволяють
знизити кількість ускладнень при проведенні реставраційних робіт.
Запропоновано: методику оцінки потужності фотополімеризаторів з різними
видами випромінювання при проходженні світлового потоку через тверді
тканини зуба (рацпропозиція №5965 від 22.10.2002р.), систему фіксації
поляризатора (рацпропозиція №5988 від 17.12.2003р.) та методику фіксації
зразку композиційного матеріалу для дослідження його оптичних
характеристик (рацпропозиція №5989 від 17.12.2003р.).

Розроблені метод полімеризації ФКМ і пристрій впроваджені в
стоматологічних лікувальних установах м. Донецька та міст Донецької
області, м. Києва, м. Івано-Франківська. Результати досліджень
використовуються в лекціях та на практичних заняттях зі студентами
стоматологічного факультету під час вивчення розділу “Сучасні
композиційні матеріали” на кафедрі терапевтичної стоматології та кафедрі
пропедевтичної стоматології, а також на заняттях з лікарями-курсантами
на кафедрі стоматології ФПО Донецького державного медичного університету
ім. М.Горького.

Особистий внесок здобувача. Здобувач провела глибокий інформаційний
пошук та аналіз наукової літератури з проблеми, сформулювала мету й
завдання дослідження, відібрала сучасні методики досліджень. Особисто
автором відновлено 298 вітальних зубів фотокомпозиційними матеріалами у
144 пацієнтів з використанням трьох методів полімеризації, проведені
динамічні клінічні дослідження, професійна гігієна порожнини рота при
повторних обстеженнях пацієнтів, систематизація та статистична обробка
результатів. Разом із науковим керівником проведені аналіз та
узагальнення результатів експериментальних і клінічних досліджень,
сформульовані наукові висновки та розроблені практичні рекомендації.

Експериментальні дослідження виконані разом зі співробітниками
лабораторії фізичних методів дослідження у групі електронної мікроскопії
Донецького науково-дослідницького інституту чорних металів (зав.
лабораторії — Гажура М.П.), кафедри загальної фізики і дидактики фізики
Донецького Національного університету (зав. кафедри — к.ф.-м.н., доц.
Русаков В.Ф.).

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертації було
розглянуто на 10-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні
інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини”
(м.Слов(яногірськ, 2001р.), на VIІ Міжнародній конференції з квантової
медицини “Теоретические и клинические аспекты квантовой медицины.
Двадцать лет физики живого” (м.Маріуполь, 2002р.), на науково-практичній
конференції “Новые подходы в медицинской реабилитации” (м.Донецьк,
2003р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і
молодих вчених “Актуальні питання клінічної, експериментальної,
профілактичної медицини та стоматології” (м.Донецьк, 2004р.).

Апробація дисертації проведена на засіданні кафедр пропедевтичної
стоматології, терапевтичної стоматології, ортопедичної стоматології і
стоматології ФПО Донецького державного медичного університету ім.
М.Горького (2003р.), на засіданні апробаційної ради №2 Української
медичної стоматологічної академії (м. Полтава, 2004р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, з них 5
статей — у журналах, ліцензованих ВАК України (2 самостійні). Отримано
деклараційний патент України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
164 сторінках друкованого тексту, складається з переліку умовних
скорочень, вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів
дослідження, двох розділів власних досліджень, обговорення результатів
досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел, з них 180 вітчизняних та 72 іноземних авторів. Текст
ілюстрований 24 таблицями, 22 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Оцінку поляризаційних властивостей
зразків емалі проводили за допомогою установки, яка складається з
Не-Nе-лазера, поляризатора, фотоелектронного помножувача, що фіксував у
відносних одиницях показники зміни потужності світлового потоку. Для
дослідження втрат потужності світлового потоку при проходженні
поляризованого і неполяризованого некогерентного світла через зразки ФКМ
використовували методику, розроблену на кафедрі пропедевтичної
стоматології ДонДМУ ім. М.Горького (Удод А.А. и др., 2001).

Для виміру глибини полімеризації та мікротвердості зразки матеріалів
Charisma, Kulzer (кольори В1 та ОА3), і Valux plus, 3М (кольори А1 та
UD), були розподілені на чотири групи за методами їх полімеризації: у
першій групі полімеризацію ФКМ проводили за методом спрямованої
полімеризації, у другій групі — за методом “м’якого старту”, у третій —
20сек. поляризованим, потім 20сек. неполяризованим некогерентним
світловим потоком, у четвертій групі полімеризацію проводили тільки
поляризованим некогерентним світловим потоком протягом 40сек. Глибину
полімеризації ФКМ визначали за методом ІСО 4049. Відповідно до цього
методу, зразки матеріалу полімеризували різними методами, вимірювали
довжину полімеризованого фотокомпозитного матеріалу і поділяли на два.

Для дослідження мікротвердості ФКМ при різних методах полімеризації був
використаний прилад ПМТ-3 (Ремизов С.М. и др., 2001). Вимір
мікротвердості за допомогою цього приладу ґрунтується на вдавленні
алмазного індентора у зразок матеріалу протягом певного часу і вимірі
діагоналі відбитка, що залишився після зняття навантаження.

Для дослідження зони з’єднання ФКМ з твердими тканинами зубів та
мікропроникності між ФКМ і твердими тканинами зубів експериментальні
зразки були розподілені на 3 групи, нумерація яких співпадала з
нумерацією груп у попередніх дослідженнях. Четверта група була виключена
з подальших досліджень. Зону з’єднання ФКМ із твердими тканинами зубів
вивчали методом скануючої електронної мікроскопії (СЕМ) з використанням
растрового електронного мікроскопа — мікроаналізатора JSM–T300, Японія
(Cao Z., 1993; Федоров Ю.А. и др., 1996). Матеріалом для проведення
даних досліджень були інтактні зуби (21 премоляр та моляр), видалені за
ортодонтичними та хірургічними показаннями. На жувальних поверхнях цих
зубів формували стандартні порожнини I класу за Блеком розмірами 4х4х4мм
і пломбували матеріалом Charisma, Kulzer.

Для дослідження мікропроникності між ФКМ і твердими тканинами зубів
здійснювали формування і пломбування порожнин в 42 видалених інтактних
зубах за методикою, яка аналогічна тій, що використовувалася для
проведення скануючої електронної мікроскопії. Для штучного старіння
запломбованих зубів проводили термоциклювання (Дедкова Л.Ю. и др.,
1998). Мікропроникність оцінювали за допомогою бінокулярного мікроскопа
МБС-10 при збільшенні в 20 разів (Ciudhi E. at al., 1990; Grim G.A.,
1990).

На підставі результатів експериментальних досліджень нами був
розроблений метод полімеризації ФКМ і пристрій для його здійснення
(деклараційний патент України на винахід №38180 А UА від 15.05.2001р.).
Відповідно до цього методу, полімеризацію фотокомпозиційного матеріалу
проводять прямим опроміненням поляризованим некогерентним світловим
потоком потужністю 300мВт/см2, який одержують за допомогою розробленого
пристрою, протягом перших 20сек. Другий етап полімеризації проводять
протягом наступних 20сек. без поляризатора( безпосередньо опромінюючи
ФКМ неполяризованим некогерентним світловим потоком потужністю
600мВт/см2. Запропонований нами пристрій – поляризатор являє собою
пластинку дихроїчного кристалу товщиною 1мм, яка фіксується на
наконечник світловода (рацпропозиція №5988 від 17.12.2003р.).

Об(єктом клінічних досліджень були пацієнти чоловічої і жіночої статі у
віці 18-35 років. Нами обстежено 144 пацієнти, у яких була проведена
реставрація 298 зубів фотокомпозиційними матеріалами з приводу
неускладненого карієсу: 169 реставраційних робіт було виконано з
матеріалу Charisma, Kulzer, і 129 реставраційних робіт — з матеріалу
Valux plus, 3М. При обстеженні стоматологічного статусу пацієнтів
проводили оцінку життєздатності пульпи зубів (ЕОД), які підлягали
відновленню (Николаев А.И., Цепов Л.М., 2003), індексу інтенсивності
ураження карієсом зубів (Борисенко А.В., 2000), враховували показники
структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів (Окушко В.Р.,
Косарева Л.И., 1983), комплексного пародонтального індексу (Леус П.А.,
1988), індексу стану гігієни порожнини рота (Иванов В.С., 1998).
Препарування і пломбування порожнин при лікуванні карієсу здійснювали за
загальноприйнятими правилами з урахуванням вимог фірм-виробників. За
гострого глибокого карієсу набільш глибокі ділянки на дні каріозної
порожнини вкривали матеріалом на основі гідроокису кальцію (Life, Kerr,
або Dycal, Dentsply).

Усіх обстежених було розподілено на дві групи: в першій групі
реставраційні роботи проводили за допомогою матеріалу Charisma, Kulzer,
з адгезивною системою Solid bond, Kulzer, у другій групі — з
використанням матеріалу Valux plus, 3М, з адгезивною системою Scotch
bond, 3M. Кожна з груп, у свою чергу, була розподілена на три підгрупи в
залежності від методу полімеризації ФКМ. У першій підгрупі полімеризацію
ФКМ проводили за методом спрямованої полімеризації, у другій підгрупі —
за методом “м’якого старту”, у третій підгрупі – за розробленим нами
методом. Клінічну оцінку реставрацій здійснювали безпосередньо після
відновлення та через 6, 12 і 18 місяців за критеріями USPHS: анатомічна
форма (АФ), крайова адаптація (КА), шорсткість поверхні (ШП), крайове
забарвлення (КЗ), кольорова відповідність (КВ), вторинний карієс (ВК),
дискомфорт/чутливість (Д/Ч).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з застосуванням
класичних методів варіаційної статистики з використанням середніх
величин і оцінкою їх достовірності за програмним пакетом Statisticа 6.0
for Windows 98.

Результати дослідження та їх обговорення. У ході експериментальних
досліджень встановлено, що емаль має поляризаційні у відношенні світла
властивості, тому що вона перетворює неполяризований світловий потік на
поляризований. Це свідчить про те, що емаль має властивість дихроїзму,
тобто є поляризатором. На підставі цього ми зробили висновок про те, що
при проведенні спрямованої полімеризації ФКМ процес полімеризації
ініціюється саме поляризованим некогерентним світловим потоком, який
стає таким при проходженні через тверді тканини зуба. Однак втрати
потужності світлового потоку, які є неминучими в цьому випадку й у
залежності від товщини твердих тканин складають, за літературними
даними, 70-85 % (Альтшулер Г.Б. и др., 1990), призводять до того, що
світловий потік не забезпечує полімеризації матеріалу (Иоффе Е., 1997).
Світловий потік втрачає в потужності і при проходженні через ФКМ, але ці
відомості відносяться тільки до неполяризованого світла
фотополімеризатора. Тому ми провели порівняльне вивчення втрат
потужності неполяризованого і поляризованого некогерентного світлових
потоків фотополімеризатора при проходженні через зразки ФКМ Charisma,
Kulzer, яке показало, що втрати потужності неполяризованого
некогерентного світлового потоку були значними і склали в залежності від
товщини і кольору зразка 63-80%, тоді як втрати поляризованого
некогерентного світлового потоку — лише 52-65%.

Отримані результати експериментальних досліджень дозволили зробити
припущення про можливість використання поляризованого некогерентного
світлового потоку для полімеризації матеріалів. З метою
експериментального обґрунтування цієї можливості були проведені
дослідження глибини полімеризації і мікротвердості різних ФКМ при дії на
них поляризованого некогерентного світлового потоку у різних режимах у
порівнянні з уже відомими методами спрямованої полімеризації і “м’якого
старту”.

Результати дослідження глибини полімеризації ФКМ показали, що вплив
поляризованим некогерентним світловим потоком на матеріал забезпечує
його полімеризацію. У групі зразків матеріалу Charisma, Kulzer,
полімеризацію котрих проводили тільки поляризованим некогерентним
світловим потоком, глибина полімеризації склала 2,26(0,14мм, матеріалу
Valux plus, 3М, — 2,14(0,21мм. Вірогідно (p<0,05) більші показники глибини полімеризації ФКМ були отримані в першій групі, у якій проводили спрямовану полімеризацію, - 3,34(0,06мм (Charisma, Kulzer) і 3,07(0,04мм (Valux plus, 3М), та у другій групі, у якій полімеризацію проводили за методом “м’якого старту”, - 3,42(0,07мм і 3,17(0,06мм, відповідно. Однак найбільша глибина полімеризації була виявлена у третій групі зразків ФКМ, полімеризацію яких проводили спочатку поляризованим, а потім неполяризованим некогерентним світловим потоком: 3,51(0,08мм - Charisma, Kulzer; 3,21(0,05мм - Valux plus, 3М. Аналіз результатів дослідження мікротвердості матеріалів показав, що відразу після проведення спрямованої полімеризації в першій групі зразків Charisma, Kulzer (колір В1) показник мікротвердості складав 20,39(0,04кГс/мм?, у другій групі зразків (“м’який старт”) - 19,49(0,06кГс/мм?. У третій групі (послідовна дія поляризованим, а потім неполяризованим некогерентним світловим потоком) цей показник дорівнював 21,40(0,05кГс/мм?, що вірогідно (p<0,05) вище, ніж у першій і другій групах. У четвертій групі зразків показник мікротвердості був тільки 9,91(0,02кГс/мм?, що майже у два рази нижче, ніж у трьох інших групах. Через 2 години після полімеризації показники мікротвердості зросли майже в 1,5 раза і склали в першій групі - 29,62(0,08кГс/мм?, у другій групі -28,13(0,07кГс/мм?, у третій - ??32,96(0,08кГс/мм?. Мікротвердість зразків третьої групи вірогідно (p<0,05) знову була вищою за показники усіх інших груп. У четвертій групі мікротвердість була лише 19,50(0,05кГс/мм?, що вірогідно (p<0,05) нижче, ніж у всіх інших групах. Через добу після полімеризації показники мікротвердості у першій групі зразків (33,22(0,07кГс/мм?) вже були вірогідно (p<0,05) нижчими, ніж у другій групі (33,39(0,08кГс/мм?). У третій групі вони вірогідно (p<0,05) перевищували (35,47(0,06кГс/мм?) згадані показники у першій і другій групах. У четвертій групі показники (21,94(0,05кГс/мм?), як і на попередніх етапах дослідження, залишалися вірогідно (p<0,05) нижчими за інші. На сьому добу показники мікротвердості зразків другої групи (36,92(0,09кГс/мм?) та третьої групи (36,96(0,09кГс/мм?) вже майже не відрізнялися, але були вірогідно (p<0,05) вищими за показники першої групи (36,48(0,08кГс/мм?). У четвертій групі показник мікротвердості (29,14(0,06кГс/мм?) був у 1,5 раза нижчим (p<0,05), ніж у трьох інших групах. Таким чином, протягом першої доби мікротвердість зразків матеріалу Charisma, Kulzer (колір В1), які полімеризували поляризованим, а потім неполяризованим некогерентним світлом, завжди була вірогідно (p<0,05) вищою, ніж цей показник за усіма іншими методами світлової дії. Але на сьому добу показники мікротвердості зразків, полімеризованих методом “м’якого старту” та послідовно поляризованим, а потім неполяризованим некогерентним світлом, є майже однаково високими, однак при цьому вірогідно (p<0,05) відрізняються від більш низької мікротвердості зразків, які підлягали спрямованій полімеризації. Така ж сама тенденція була виявлена і під час дослідження мікротвердості зразків матеріалу Charisma, Kulzer, іншого кольору (ОА3) та матеріалу Valux plus, 3М (кольори А1 та UD). Максимальне збільшення мікротвердості зразків усіх матеріалів спостерігали протягом перших двох годин після полімеризації. За цей час показники мікротвердості зросли в порівнянні з початковим рівнем на 30-50%. Експериментальні дослідження глибини полімеризації і мікротвердості ФКМ показали, що в четвертій групі, у якій полімеризацію зразків проводили з використанням тільки поляризованого світлового потоку, згадані показники постійно були в 1,2-1,5 раза нижчими, ніж у попередніх трьох групах. Це свідчить про те, що матеріал за даного методу полімеризації не досягає необхідних фізичних характеристик, тому наступні експериментальні і клінічні дослідження були проведені тільки у трьох групах. У ході подальших досліджень виявлено, що найменшу мікропроникність між матеріалом Charisma, Kulzer, і твердими тканинами зубів мали зразки, матеріал яких полімеризували розробленим методом зі застосуванням поляризованого, а потім неполяризованого некогерентного світлового потоку (третя група): на оклюзійній поверхні – 1,14(0,05 бала, у пришійковій ділянці – 1,42(0,05 бала. Ці результати вірогідно (р<0,05) відрізняються від показників мікропроникності зразків першої групи (відповідно, 1,71(0,06 бала та 1,85(0,05 бала), у якій проводили спрямовану полімеризацію ФКМ, і другої групи (відповідно, 1,28(0,05 бала та 1,57(0,06 бала), матеріал зразків якої полімеризували методом “м’якого старту”. Незалежно від методу полімеризації, мікропроникність у пришийковій ділянці зубів була завжди вірогідно (р<0,05) вища, ніж на оклюзійній поверхні. t ’ AE ’ E I ? o n p r t ?t ’ ” – Ae AE I ? „J ^„J „J ^„J „J ^„J dh]„(a$ 0ції матеріалу методом “м'якого старту”. У дентині спостерігається зворотна картина. Однак полімеризація матеріалу розробленим методом дає вірогідно (р<0,05) кращі результати, ніж методи спрямованої полімеризації і “м'якого старту”. Таким чином, результати експериментальної частини досліджень дали підстави для проведення клінічної апробації розробленого нами методу полімеризації фотокомпозиційних матеріалів. У результаті клінічних досліджень встановлено, що безпосередньо після проведення реставраційних робіт та протягом подальших 18 місяців середні показники структурно-функціональної кислотостійкості емалі зубів (ТЕР), індексу інтенсивності ураження карієсом зубів (КПВ), комплексного пародонтального індексу (КПІ), індексу стану гігієни порожнини рота (OHI-S) і життєздатності пульпи зубів (ЕОД) у пацієнтів всіх груп не мали вірогідних відмінностей між собою, що свідчить про ідентичні умови дослідження. Відразу після відновлення всі реставраційні роботи за клінічними критеріями одержали оцінку “відмінно”. Через 6 місяців після проведення реставраційних робіт у групі пацієнтів, у яких відновлення зубів проводили з матеріалу Charisma, Kulzer, за всіма критеріями, крім “крайова адаптація” та “крайове забарвлення”, кількість ускладнень практично не відрізнялась. За критерієм “крайова адаптація” в першій підгрупі (метод спрямованої полімеризації) порушення були виявлені в 14,55(4,75% випадків, що вірогідно (р<0,05) більше, ніж в третій підгрупі (розроблений метод), - 6,15(2,97%. У другій підгрупі таких ускладнень було 8,69(4,15% (метод “м’якого старту”). Аналогічна тенденція була виявлена за критерієм “крайове забарвлення” (відповідно, 14,54(4,74%, 7,69(3,32% і 10,86(4,58%). У групі, у якій відновлення зубів проводили з використанням матеріалу Valux plus, 3М, через 6 місяців показники за всіма клінічними критеріями вірогідних відмінностей не мали. Результати клінічної оцінки реставрацій через 12 місяців після їх проведення показали, що у пацієнтів першої групи, реставраційні роботи у яких були виконані з матеріалу Charisma, Kulzer, порушення анатомічної форми (критерій “АФ”) унаслідок незначних відколів поверхневого шару матеріалу спостерігали у 9,25(3,94% відновлень у першій підгрупі (метод спрямованої полімеризації), у 8,69(4,15% відновлень у другій підгрупі (метод “м’якого старту”) і у 7,93(3,04% в третій (розроблений метод). У другій групі, у якій відновлення зубів проводили з використанням матеріалу Valux plus, 3М, таких ускладнень було, відповідно, 13,15(5,48%, 12,89(5,36% і 9,59(4,52%. Усі показники практично не відрізнялися. Схожі результати були отримані через 18 місяців (відповідно, 12,53(4,42%, 13,63(5,17% та 11,47(4,07% ускладнень в першій групі; 17,14(6,36%, 16,21(6,05% та 15,01(5,64% - в другій групі). За критерієм “шорсткість поверхні” через 12 місяців після проведення реставрацій в першій групі (матеріал Charisma, Kulzer) спостерігали ускладнення в вигляді злегка шорсткуватої поверхні та невеликих заглиблень у 5,56±3,12% випадків (перша підгрупа), у 6,52±3,63% випадків (друга підгрупа) та у 4,61±2,60% випадків (третя підгрупа). У другій групі (матеріал Valux plus, 3М) таких ускладнень спостерігали у першій підгрупі 7,88(3,15%, у другій підгрупі - 7,69(4,4,26%, у третій - 7,14(3,97%. Також практично не відрізнялася кількість таких ускладнень через 18 місяців після проведення реставраційних робіт (відповідно, 7,27(3,51%, 6,52(3,63% і 6,15(2,97% у першій групі та 11,42(5,37%, 10,81(5,11% і 9,99(4,74% у другій групі). Невідповідність реставрацій твердим тканинам зубів за кольором (критерий “КВ”) через 12 місяців у пацієнтів першої підгрупи першої групи була виявлена в 7,27±3,50%, другої підгрупи – в 8,69±4,15% і третьої – в 6,15±2,97% випадків. Практично такою ж була кількість ускладнень за цим критерієм і в другій групі, в якій відновлення зубів проводили з використанням матеріалу Valux plus, 3М (10,52±4,98%, 10,25±4,85%, 9,52±4,52%, відповідно). Аналогічна тенденція була виявлена через 18 місяців після проведення реставрацій: в першій групі - 12,53(4,42% (метод спрямованої полімеризації), 11,36(4,78% (метод “м’якого старту”), 8,19(3,51% (розроблений метод); в другій групі - 17,14(6,36%, 16,21(6,05%, 15,01(5,64%, відповідно. У двох пацієнтів другої групи, у яких проводили метод спрямованої полімеризації ФКМ, під час обстеження через 18 місяців був виявлений рецидивний карієс (5,71(3,32%). Дещо інші результати клінічної оцінки реставраційних робіт були отримані за критеріями “крайова адаптація” та “крайове забарвлення”. Так, за критерієм “крайова адаптація” через 12 місяців після проведення реставрацій, усі порушення у двох групах були у вигляді незначної щілини між ФКМ і твердими тканинами зуба без оголення дентину і прокладки. Однак у пацієнтів першої підгрупи в групі, де реставраційні роботи були виконані з Charisma, Kulzer, такі порушення склали 16,67(5,07% випадків (метод спрямованої полімеризації), у пацієнтів другої підгрупи - 19,57(5,84% випадків (метод “м’якого старту”) і третьої підгрупи - 7,94(3,39% (розроблений метод), що вірогідно (р<0,05) нижче, ніж у першій і другій підгрупах. У другій групі була встановлена така кількість порушень: у першій підгрупі - 21,05(6,61%, у другій - 15,38(5,78% і у третій - 9,52(4,52%, що також є вірогідно (р<0,05) нижчим показником, ніж у першій підгрупі. При наступних обстеженнях через 18 місяців після проведення реставраційних робіт було виявлено, що найкращі результати за критерієм “крайова адаптація” мали реставрації у пацієнтів третьої підгрупи, у якій полімеризацію матеріалу проводили з застосуванням розробленого нами методу. Ускладнення реставраційних робіт, виконаних із фотокомпозиційних матеріалів методом спрямованої полімеризації, були виявлені у 18,23(5,24% реставрацій з матеріалу Charisma, Kulzer, та у 28,57(7,63% реставрацій з матеріалу Valux plus, 3М; методом “м’якого старту” – 15,89(5,51% і 18,91(6,43%, відповідно. Показники ускладнень в підгрупах з спрямованою полімеризацією у 2,1-2,5 раза перевищували аналогічні в підгрупах із проведенням полімеризації розробленим методом (8,19(3,51% з матеріалу Charisma, Kulzer, і 12,51(5,22% з матеріалу Valux plus, 3М). За критерієм “крайове забарвлення” через 12 місяців після проведення реставраційних робіт у пацієнтів з відновленнями з матеріалу Charisma, Kulzer, кількість ускладнень у першій підгрупі була визначена в 14,81(4,83% випадків, у другій підгрупі - у 17,61(3,84% і у третій - лише в 7,94(3,39% випадків, що у 1,9-2,2 раза нижче, ніж у першій і другій підгрупах. У групі пацієнтів, яким реставраційні роботи проводили з використанням матеріалу Valux plus, 3М, кількість таких порушень була виявлена в першій підгрупі в 18,42(6,28% випадків, у другій – 10,25(4,85%, у третій – 7,13(3,97%. Останній показник є вірогідно (р<0,05) нижчим за показник у першій підгрупі. Через 18 місяців виявлена така ж тенденція, а саме: показники ускладнень реставраційних робіт, виконаних за методом спрямованої полімеризації (19,23(5,46% з матеріалу Charisma, Kulzer; 25,71(7,38% з матеріалу Valux plus, 3М) є у 1,9-2,7 раза вищими, ніж показники, які отримані при використанні розробленого методу (9,93(3,84% з матеріалу Charisma, Kulzer; 9,99(4,74% з матеріалу Valux plus, 3М). Але ж від цих показників вірогідно не відрізнялася кількість ускладнень відновлень, полімеризованих за методом “м’якого старту” (18,83(5,43% з матеріалу Charisma, Kulzer; 13,51(5,61% з матеріалу Valux plus, 3М). Саме критерії “крайова адаптація” та “крайове забарвлення”, як відомо, значною мірою пов'язані з полімеризаційною напругою матеріалів. Значно менша кількість ускладнень реставраційних робіт у вигляді порушення крайової адаптації матеріалу до твердих тканин зубів і наявності крайового забарвлення, що була отримана в ході клінічного дослідження запропонованого методу полімеризації з використанням поляризованого некогерентного світлового потоку у порівнянні з загальновідомими методами, зокрема, спрямованою полімеризацією, підтверджує наведені раніше експериментальні дані. Отримані результати дозволяють обґрунтувати можливість застосування розробленого методу полімеризації фотокомпозиційних матеріалів з використанням поляризованого некогерентного світлового потоку при проведенні реставраційних робіт. Таким чином, мета дослідження, що полягає в зменшенні кількості ускладнень реставраційних робіт, виконаних з фотокомпозиційних пломбувальних матеріалів, досягнута шляхом оптимізації методів їх полімеризації. В И С Н О В К И У дисертації наведене теоретичне узагальнення проведених експериментальних та клінічних досліджень і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності відновлення зубів фотокомпозиційними матеріалами шляхом оптимізації процесу полімеризації реставраційних робіт для зменшення кількості ускладнень. Емаль має поляризаційні у відношенні світлового потоку властивості. Неполяризований некогерентний світловий потік, проходячи через емаль, стає поляризованим. Втрати потужності неполяризованого некогерентного світлового потоку фотополімеризатора при проходженні через зразки фотокомпозиційних матеріалів склали в залежності від товщини і кольору зразків 63-80%, втрати поляризованого некогерентного світлового потоку - 52-65 %. Дія поляризованим некогерентним світловим потоком на фотокомпозиційний матеріал забезпечує його достатню полімеризацію, причому глибина полімеризації фотокомпозиційних матеріалів у режимі послідовної дії поляризованим некогерентним, а потім неполяризованим некогерентним світловим потоком вірогідно (р<0,05) більше, ніж при проведенні методу спрямованої полімеризації і при опроміненні тільки поляризованим некогерентним світловим потоком, однак вірогідно не відрізняється від цього показника матеріалу, полімеризованого методом “м?якого старту”. Показники мікротвердості фотокомпозиційних матеріалів протягом доби при проведенні полімеризації поляризованим, а потім неполяризованим некогерентним світловим потоком вірогідно (p<0,05) вище, ніж при проведенні методів спрямованої полімеризації і “м'якого старту”. Максимальне збільшення мікротвердості матеріалів відбувається в перші дві години після світлового впливу. При наступних спостереженнях до 7 доби показники мікротвердості вірогідно не відрізнялися. Довжина зони розшарування фотокомпозиційного матеріалу з емаллю і дентином, а також мікропроникність між фотокомпозиційним матеріалом і твердими тканинами зубів в експерименті вірогідно (p<0,05) менше при проведенні полімеризації поляризованим некогерентним, а потім неполяризованим некогерентним світловим потоком, ніж при проведенні методів спрямованої полімеризації і “м'якого старту”. Розроблений оптимальний метод полімеризації фотокомпозиційних матеріалів, який полягає в застосуванні протягом перших 20сек. поляризованого некогерентного світлового потоку потужністю 300мВт/см2, а потім протягом наступних 20сек. неполяризованого некогерентного світлового потоку потужністю 600мВт/см2, і пристрій для його проведення Клінічні спостереження, проведені через 6, 12 і 18 місяців після реставрації, свідчать про те, що в рівнозначних клінічних ситуаціях кількість ускладнень за критеріями “крайова адаптація” і “крайове забарвлення” у підгрупах, де полімеризацію ФКМ проводили поляризованим, а потім неполяризованим некогерентним світловим потоком, у 1,5-2,7 рази менше, ніж за методом спрямованої полімеризації. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Для зменшення кількості ускладнень і досягнення позитивних результатів при відновленні зубів фотокомпозиційними матеріалами слід враховувати такі положення. Для проведення реставраційних робіт фотокомпозиційними матеріалами з метою зменшення кількості ускладнень рекомендований метод полімеризації, який полягає в застосуванні протягом перших 20сек. поляризованого некогерентного світлового потоку потужністю 300 мВт/см2, а потім протягом наступних 20сек. неполяризованого некогерентного світлового потоку потужністю 600мВт/см2. Запропонований метод полімеризації фотокомпозиційних матеріалів необхідно проводити за допомогою розробленого пристрою для одержання поляризованого некогерентного світлового потоку, що фіксується на торець світловода фотополімеризатора. Для оцінки кількості ускладнень, пов'язаних з полімеризаційною напругою фотокомпозиційних матеріалів, найбільш інформативними є клінічні критерії “крайова адаптація” і “крайове забарвлення”. Розроблений метод полімеризації з використанням поляризованого некогерентного світлового потоку доцільно застосовувати при значних обсягах реставраційних робіт. Після відновлення зубів із застосуванням полімеризації матеріалів розробленим методом необхідно рекомендувати пацієнтам не приймати їжу протягом перших двох годин, що пов?язано з максимальним збільшенням мікротвердості фотокомпозиційних матеріалів протягом саме цього часу. Список наукових праць, опублікованих за темою дисертації Донский Г.И., Колосова О.В. Влияние различных режимов полимеризации на краевое прилегание фотополимеров к твердым тканям зуба // Вісник стоматології.-2000.-Т.8,№1.–С.4–5. Автором особисто проведено літературний огляд з тематики дослідження та зроблено його аналіз; було проведене експериментальне дослідження методу полімеризації фотокомпозиційних матеріалів, вивчена ефективність відновлення зубів фотокомпозиційними матеріалами за допомогою методу полімеризації з використанням поляризованого некогерентного світлового потоку. Колосова О.В., Чепурняк О.Н., Семенова О.А. Результаты клинического применения полимеризации в режиме “мягкого старта” // Вестник гигиены и эпидемиологии.-2000.-Т.4,№1.-С.124-126. Автором особисто вивчена, проаналізована та систематизована література з питань використання різних методів полімеризації фотокомпозиційних матеріалів, проведено набір клінічного матеріалу та оцінка реставраційних робіт у пацієнтів через 6 місяців після відновлення. Колосова О.В. Профилактика постполимеризационных осложнений фотополимерних реставраций // Український стоматологічний альманах.–2002.-№ 5.–С.47–50. Колосова О.В., Грищенко С.В. Профилактика нарушений краевого прилегания фотополимеров к твердым тканям зуба // Вестник гигиены и эпидемиологии.–2002.–Т.6,№2(приложение).–С.186–188. Автором особисто зібрано літературну інформацію з методів полімеризації фотокомпозиційних матеріалів, зроблено дослідження крайового прилягання фотокомпозиційного матеріалу до твердих тканин зуба при різних режимах полімеризаційного впливу, запропоновано метод профілактики постполімеризаційних ускладнень реставрацій та його переваги. Колосова О.В. Клиническая оценка реставрационных работ в условиях применения различных методик полимеризации фотокомпозитных материалов // Український стоматологічний альманах.–2003.-№6.–С.11–13. Пат.38180А, Україна, МКВ А61С19/06. Спосіб полімеризації пломбувальних матеріалів світлового затвердіння і пристрій для його здійснення: Пат.38180А, Україна, МКВ А61С19/06/ Г.І. Донський, О.В. Колосова (UA); №2000063251; Заявл.06.06.2000; Опубл.15.05.2001; Бюл.№4. Автором особисто запропоновано спосіб полімеризації пломбувальних матеріалів і пристрій для його здійснення. Донский Г.И., Ярова С.П., Колосова О.В. Фототерапия в комплексном лечении стоматологических заболеваний (обзор) // Материалы VI международной научно-практичной конференции по квантовой медицине “Диагностические и лечебные технологии квантовой медицины”.-К.:“МП Леся”,-2001.-С.154-160. Автором особисто проведено літературний огляд з тематики дослідження та зроблено його аналіз. Донский Г.И., Ярова С.П., Колосова О.В. Методика оценки мощности фотополимеризаторов при прохождении светового потока через твердые ткани зуба // Материалы VII Международной конференции по квантовой медицине “Теоретические и клинические аспекты квантовой медицины. Двадцать лет физики живого” (23-27 сентября 2002г.) - Мариуполь, 2002.–С.128–132. Автором була запропонована методика оцінки потужності фотополімеризаторів при проходженні світлового потоку через тверді тканини зуба, автор брала участь у наборі та обробці експериментального матеріалу. Колосова О.В., Семенова О.А., Смешко А.А. Оценка эффективности клинического применения фотополимеризатора с поляризованным световым потоком // Вопросы реконструктивной стоматологии. – Донецк, 2003.–Вып.4.-С.37–41. Автором особисто набрано клінічний матеріал, зроблено усі реставраційні роботи, проведено та проаналізовано клінічні спостереження через 6 місяців після відновлення зубів фотокомпозиційним матеріалом за допомогою поляризованого некогерентного світлового потоку. Удод А.А., Колосова О.В. Изучение возможности использования поляризованного света для проведения фотополимерных реставраций // Сборник статей VIII Международной конференции по квантовой медицине “Теоретические и клинические аспекты квантовой медицины” (17-18 сентября 2003г.) – Донецк, 2003.–С.196–201. Автором особисто проведено дослідження проходження поляризованого і неполяризованого світлового потоку фотополімеризатора через тверді тканини зубів та обробка експериментального матеріалу. Колосова О.В., Чепурняк О.Н., Сабетова М.В., Коссак А.И. Маргинальная адаптация фотополимеров к твердым тканям зуба при полимеризации в режиме “мягкого старта” // Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених. – Донецьк, 2001.–С.125. Автором особисто зібрано літературну інформацію з методів полімеризації фотокомпозиційних матеріалів, зроблено дослідження маргінальної адаптації фотокомпозиційного матеріалу до твердих тканин зуба при полімеризації за методом “м(якого старту”. Удод А.А., Колосова О.В. Клинические аспекты применения фотополимеризатора с поляризованным световым потоком // Архив клинической и экспериментальной медицины.–2003.–Т.12,№2(приложение).–С.94. Автором особисто набрано клінічний матеріал, проведені усі реставраційні роботи за допомогою поляризованого некогерентного світлового потоку та проаналізовані отримані результати. АНОТАЦІЯ Колосова О.В. Шляхи оптимізації методів полімеризації фотокомпозиційних матеріалів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Українська медична стоматологічна академія. - Полтава, 2004. Дисертація присвячена проблемі зменшення кількості ускладнень реставраційних робіт, виконаних з фотокомпозиційних пломбувальних материалів, шляхом оптимізації методів їх полімеризації. У ході експериментальних досліджень встановлено, що оптимальним методом полімеризації фотокомпозиційних матеріалів є застосування протягом перших 20сек. поляризованого некогерентного світлового потоку потужністю не менш 300мВт/см2, протягом наступних 20сек. – неполяризованого некогерентного світлового потоку потужністю 600мВт/см2. Клінічні спостереження через 6, 12 і 18 місяців після проведення реставрацій зубів свідчать про те, що в рівнозначних клінічних ситуаціях кількість ускладнень відновлень з фотокомпозиційних матеріалів, полімеризацію яких проводили з застосуванням поляризованого некогерентного світлового потоку, є меншою, ніж за методами спрямованої полімеризації і “м'якого старту”. Ключові слова: реставрація, фотокомпозиційні матеріали, методи полімеризації, поляризоване світло, мікротвердість, мікропроникність, критерії USPHS. АННОТАЦИЯ Колосова О. В. Пути оптимизации методов полимеризации фотокомпозиционных материалов. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.00.21 - стоматология. - Украинская медицинская стоматологическая академия. - Полтава, 2004. Диссертация посвящена проблеме уменьшения количества осложнений реставрационных работ, выполненных из фотокомпозиционных пломбировочных материалов, путем оптимизации методов их полимеризации. Экспериментальная часть исследований построена на изучении поляризационных свойств эмали, потерь мощности неполяризованного некогерентного и поляризованного некогерентного светового потока при прохождении через фотокомпозиционные материалы. Изучали глубину полимеризации, микротвердость фотокомпозиционных материалов (Charisma, Kulzer; Valux plus, 3М), оценивали микропроницаемость и зону соединения фотокомпозиционных материалов и твердых тканей зубов при использовании различных методов полимеризации. Исследования проводили in vitro на удаленных премолярах и молярах, которые пломбировали фотокомпозиционным материалом Charisma, Kulzer. Экспериментальные исследования показали, что эмаль поляризует световой поток, то есть она превращает неполяризованный световой поток в поляризованный. Эти данные позволили сделать предположение о возможности использования поляризованного некогерентного светового потока для полимеризации фотокомпозиционных материалов. Потери неполяризованного некогерентного светового потока фотополимеризатора при прохождении через образцы фотокомпозиционных материалов составили 63-80%, поляризованного некогерентного излучения – 52-65%. Исследования глубины полимеризации, микротвердости, микропроницаемости и зоны соединения фотокомпозиционных материалов и твердых тканей зубов при использовании различных методов полимеризации показали, что в группе образцов, в которой фотокомпозиционные материалы полимеризовали поляризованным, а потом неполяризованным некогерентным световым потоком, показатели достоверно (р<0,05) выше, чем при использовании методов направленной полимеризации и “мягкого старта”. На основании результатов экспериментальных исследований был разработан метод полимеризации, который осуществляют следующим образом. Полимеризацию фотокомпозиционного материала проводят прямым облучением поляризованным некогерентным световым потоком мощностью не менее 300мВт/см2, который получают с помощью устройства для поляризации светового потока, в течение первых 20сек. Окончательную полимеризацию фотокомпозиционных материалов в течение последующих 20сек. проводят без поляризатора, непосредственно облучая материал перпендикулярно его поверхности неполяризованным некогерентным световым потоком мощностью 600мВт/см2. Устройство для поляризации светового потока представляет собой пластинку дихроичного кристалла толщиной 1мм. Для фиксации этого поляризатора предложена насадка на наконечник световода фотополимеризатора. Клинически обследовано 144 пациента в возрасте 18-35 лет, которые были разделены на две группы: в 1 группе по поводу неосложненного кариеса восстановлены 169 зубов фотокомпозиционным материалом Charisma, Kulzer, во второй проведена реставрация 129 зубов материалом Valux plus, 3М. Клиническую оценку реставрационных работ проводили в день восстановления и через 6, 12, 18 месяцев по критериям USPHS. В зависимости от метода полимеризации каждую группу разделили на три подгруппы. В первой подгруппе пациентов полимеризацию фотокомпозиционных материалов проводили методом направленной полимеризации, во второй подгруппе - методом “мягкого старта”, в третьей - разработанным методом с применением поляризованного некогерентного светового потока. Препарирование и пломбирование полостей при лечении кариеса проводили по общепринятым правилам с применением соответствующих адгезивных систем. При лечении острого глубокого кариеса наиболее глубокие участки дна кариозной полости покрывали материалом на основе гидроокиси кальция (Life, Kerr, или Dycal, Dentsply). Клинические исследования показали, что наилучшие результаты имели реставрации у пациентов, у которых полимеризацию фотокомпозиционных материалов проводили разработанным методом, причем независимо от пломбировочного материала. Использование предложенного метода полимеризации фотокомпозиционных материалов позволило снизить количество осложнений в 1,5-2,7 раза по сравнению с реставрационными работами, выполненными с применением методов направленной полимеризации и “мягкого старта”. Таким образом, цель исследования, которая заключается в уменьшении числа осложнений реставрационных работ, выполненных из фотокомпозиционных пломбировочных материалов, достигнута путем оптимизации методов полимеризации фотокомпозиционных материалов с использованием поляризованного некогерентного светового потока. Ключевые слова: реставрация, фотокомпозиционные материалы, методы полимеризации, поляризованный свет, микротвердость, микропроницаемость, критерии USPHS. SUMMARY Kolosova O.V. The ways of optimization of polymerization methods of photocomposite materials. – Manuscript. This dissertation is on of scientific degree of candidate of medical sciences for speciality 14.01.22 – stomatology. - Ukrainian medical stomatological academy.-Poltava, 2004. The dissertation is devoted to a question of optimization of polymerization methods of photocomposite materials. During experimental researches was determined that using polarized non cogerent light flow with capacity not less than 300 mVt/cm2 during first 20 sec and non polarized non cogerent light flow with capacity 600mVt/cm2 during the next 20 sec was the optimum polymerisation method of photocomposite materials . The clinical supervision which have been carried out after restoration through 6, 12 and 18 months tetifying that in eqivalent clinical situation thequantity of complications in group, where polymerisations light curring carried out by the polarized light flow, authtentically smaller, than at a method is directed of polymerisation light curring by a method “soft start”. Key words: restoration, photocomposite materials, polymerization methods, polarized light, microhardness, micropermeability, criteria USPHS. PAGE 22 ?

Похожие записи