МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?ss УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О. Богомольця

ШУЛЯРЕНКО Олег Володимирович

УДК: 617.55-036.11-089

Шляхи оптимізації хірургічного лікування хелікобактерпозитивних хворих з
виразковим пілородуоденальним стенозом

14.01.03. – хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі медицини невідкладних станів і хірургії та
проктології Національної медичної академії післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Слонецький Борис Іванович

Національна медична
академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ
України,

професор кафедри медицини невідкладних станів

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Заслужений діяч науки та
техніки України

Лауреат Державної премії
України

Скиба Володимир Вікторович

Київський медичний
університет Української асоціації

народної медицини,

завідувач кафедри
хірургічних хвороб

доктор медичних наук, професор

Лауреат Державної премії України

Полінкевич Броніслав Станіславович

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України

в.о. завідувача кафедри хірургії і трансплантології

Захист відбудеться 18.10. 2007 року о 13-30 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.003.03 в Національному медичному
університеті імені О.О. Богомольця (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка,
17, аудиторія хірургічної клініки імені академіка О.П. Кримова).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий 14.09.2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент
Я.М. Вітовський ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В більшості країн світу, включно з Україною,
виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, як і раніше,
залишається однією із найбільш актуальних проблем гастроентерології. Це
пов’язано з її високим розповсюдженням (10-15% всього дорослого
населення), високим рівнем виникнення рецидивів і ускладнень при
неадекватно обгрунтованому лікуванні (Передерій В.Г., Ткач С.М., 2004).
Досягнуті успіхи у вивченні етіології і патогенезу цього захворювання
позначились на характері його сучасного лікування.

В медичній літературі останніх років широко висвітлені питання про роль
Helicobacter pylori у виразкоутворенні. Існує загальноприйнята точка
зору, що лікування з урахуванням ерадикації H.p. змінює перебіг
захворювання, призводить до зниження кількості рецидивів
пілородуоденальних виразок (в середньому в 10-12 раз) (Слонецький Б.І.,
1999; Грубник В.В., 2002; Henriksson A.E., 1998; Yang Ch. Sh. et al.,
2006). Так як ерадикація досягається майже у 95% хворих, стає
зрозумілим, що медикаментозне лікування виліковує більшість хворих з
неускладненою свіжою виразкою дванадцятипалої кишки і шлунку (Рухляда
Н.В. і ін., 2003). В той же час, з’явились проблеми, пов’язані з
проведенням консервативного лікування. Це стосується росту кількості
H.p.-негативних виразок, зв’язку між тривалою дією медикаментозних
препаратів на слизову оболонку шлунку, нижньої третини стравоходу і
канцерогенезом, виникненням дисбактеріозу (Ананко А.А., 2006).

За даними Центру медичної статистики МОЗ України, у 2003 році
зареєстровано більше 1 млн. осіб, які страждають на виразкову хворобу.
Щорічно зростає також кількість пацієнтів з ускладненим перебігом
захворювання (Голубчиков М.В., 2000 р.). Показники летальності
залишаються достатньо високими, при цьому операція, що проводиться за
невідкладними показами, не завжди забезпечує в подальшому достатню
якість життя хворих. Разом з тим, у хворих на виразкову хворобу
ускладнення у вигляді стенозу, пенетрації виразки можуть призводити або
до виражених порушень гомеостазу при суб- і декомпенсованому стенозах,
або до кровотечі при пенетрації виразки у сусідні органи (Березницький
Я.С. та ін., 2003; Лупальцев В.І., 2003; Batorfi J., 1992; Jonson A.C.,
2000).

Використання виключно консервативного лікування при виразковій хворобі
навіть тоді, коли приєднуються ускладнення і хвороба переходить в
запущену стадію, часто призводить до спрямування хворих на оперативне
лікування в пізній декомпенсованій стадії стенозу, хоча загальновідомо,
що переносність операції і її результат кращі при компенсованих і
субкомпенсованих стенозах. При декомпенсованому стенозі виконується, в
основному, класична резекція 2/3 шлунку, а в попередніх стадіях більш
ймовірно використання функціонально вигідних органозберігаючих чи
органоощадних методів операцій (Короткий В.М., 2001; Полінкевич Б.С.,
2003; Тутченко М.І., 2004).

У випадках тривалого використання медикаментозної терапії ускладнення
виразкової хвороби нерідко настають у пізньому віці пацієнта, коли
суттєво збільшується ризик оперативного втручання і погіршуються його
результати (Велігоцький М.М., 2005). Не втратило своєї актуальності на
сучасному етапі питання хірургічного лікування виразкової хвороби шлунку
і ДПК, що ускладнилась стенозом (Волобуєв М.М., 2004; Кадиров Д.М.,
2007).

У випадках поєднання пілородуоденального стенозу з активною виразкою
степінь звуження пілородуоденального каналу в більшій мірі визначається
запальним набряком тканин і вираженими спастичними явищами (Н.В. Рухляда
(2003). У зв’язку з цим, оцінка степені стенозу, на нашу думку, буде
коректною тільки після проведення консервативної противиразкової
терапії.

В останні роки при декомпенсованому виразковому стенозі дванадцятипалої
кишки деякі хірурги (Саєнко В.Ф., 2006) стали використовувати
органозберігаючі втручання з дренуючими шлунок операціями, інші
(Гостищев В.К., 2006) дотримуються точки зору про необхідність виконання
резекції шлунку.

Якщо роль кислотно-пептичного фактору у виникненні і розвитку
пілородуоденального стенозу, а також у перебігу післяопераційного
періоду широко вивчалась, то щодо впливу Helicobacter pylori на перебіг
захворювання та наслідки хірургічного лікування мають місце лише
поодинокі роботи (Саєнко В.Ф., 2002; Щитов О.В., 2002). Післяопераційні
рецидивні виразки, вірогідно, пов’язані з наявністю хелікобактерної
інфекції та викликаним цією інфекцією хронічним процесом запалення в
слизовій оболонці шлунку і дванадцятипалої кишки.

Таким чином, в хірургічному лікуванні Helicobacter pylori-позитивного
пілородуоденального стенозу виразкового генезу залишаються невирішеними
багато питань. Все зазначене свідчить про актуальність цієї проблеми для
практичної медицини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри
медицини невідкладних станів Національної медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України „Розробка ефективних
методів хірургічного лікування гострих захворювань черевної порожнини”,
держреєстрація № 0104U000257.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є покращення результатів
хірургічного лікування виразкового пілородуоденального стенозу у
Helicobacter pylori-позитивних пацієнтів за допомогою розробки і
впровадження патогенетичнообгрунтованих методів перед- і
післяопераційної терапії, уточнення показів до вибору способів операції,
удосконалення їх техніки з врахуванням локалізації стенозу і
морфофункціональних змін.

Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні задачі:

1) вивчити особливості морфофункціональних змін стінки шлунку і ДПК,
інтрамурального нервового апарату шлунку і з’ясувати ступінь
інфікованості слизової оболонки шлунку і ДПК на Helicobacter pylori в
залежності від стадій пілородуоденального стенозу;

2) вивчити зміни вмісту кальцієвої аденозинтрифосфатази в м’язовій
тканині стінки шлунку при суб- і декомпенсованому виразковому
пілородуоденальному стенозі;

3) дослідити можливість використання металу з „пам’яттю форми” для
стентування зони виразкового пілородуоденального стенозу як елемента
передопераційної підготовки хворих з виразковим пілородуоденальним
стенозом з використанням ентерального харчування;

4) дослідити моторно-евакуаторну функцію вихідного відділу шлунку і ДПК
у хворих з суб- і декомпенсованим Helicobacter pylori-позитивним
виразковим пілородуоденальним стенозом з використанням ультразвукового
обстеження;

5) вивчити імунологічну реактивність хворих з виразковим Helicobacter
pylori -позитивним пілородуоденальним стенозом;

6) розробити диференційовану тактику передопераційної підготовки хворих
з виразковим пілородуоденальним стенозом з урахуванням стадії стенозу;

7) удосконалити тактику хірургічного лікування Нelicobacter
рylori-позитивних хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом та
проаналізувати безпосередні і віддалені результати оперативних втручань.

Об’єкт дослідження. Нelicobacter рylori-позитивний виразковий
пілородуоденальний стеноз.

Предмет дослідження. Особливості перебігу хелікобактерпозитивної
виразкової хвороби, ускладненої стенозом, методи діагностики,
хірургічного втручання, аналіз ускладнень після оперативних втручань.

Методи дослідження. Хворим проводились, поряд з загальноклінічними
(загальний і біохімічний аналізи крові, аналіз сечі,
електрокардіографія, ультразвукове дослідження), такі обстеження:
кислотопродукуючої функції шлунку, моторно-евакуаторної функції,
наявності хелікобактерної інфекції, дослідження морфофункціональних змін
(гістологічні, гістохімічні), імунологічного статусу,
аденозинтрифосфатазної активності м’язової тканини шлунку, радіологічні,
статистичні методи дослідження.

Наукова новизна дослідження та одержаних результатів. На підставі
зібраних і проаналізованих наукових даних та власних досліджень вперше
вивчено морфофункціональні просторові і імуноморфологічні характеристики
зони стенозу і периульцерозної зони вихідного відділу шлунку і
дванадцятипалої кишки і на цій основі виділено зв’язок ступеня атонії і
дилятації шлунка з інтенсивністю дистрофічних змін його інтрамурального
нервового апарату.

Вперше досліджено динаміку активності кальцієвої аденозинтрифосфатази
м’язової тканини шлунка і зв’язок її з моторною функцією шлунка, що
необхідно враховувати при проведенні комплексного передопераційного і
післяопераційного лікування.

Вперше доведена ефективність застосування розроблених методик
передопераційної підготовки хворих з виразковим пілородуоденальним
стенозом з використанням ентерального харчування за допомогою
розробленого нами стента із металу з „пам’яттю форми” — деклараційний
патент України на винахід №48643А., а також під бівізуальним контролем
(деклараційний патент України на корисну модель №14106), чи
запропонованої мікроентеростоми (деклараційний патент України на винахід
№ 70879А), а також використання запропонованого нами зонду для
дренування та ентерального харчування в ранньому післяопераційному
періоді (деклараційний патент України на корисну модель №11443).

Визначений вибір оптимального об’єму оперативного втручання залежно від
стадії стенозу, поліморбідності і тяжкості стану хворого, а також
запропоновані технічні прийоми з інтраопераційного зменшення об’єму
дилятованого шлунку без резекції його, що сприяє більш ранньому
відновленню моторно-евакуаційної функції шлунка, зменшенню ускладнень
(деклараційний патент України на корисну модель № 8884), та вивчено
зв’язок між способами операцій і їх результатами в залежності від
важкості пілородуоденального стенозу.

Практичне значення одержаних результатів. Удосконалений неінвазивний
спосіб ультразвукового дослідження моторно-евакуаторної функції
вихідного відділу шлунку дозволив значно покращити діагностику порушення
моторно-евакуаторної функції як в доопераційному, так і в
післяопераційному періоді та провести моніторинговий контроль
ефективності лікування.

Розроблені методики ентерального черезстентового і череззондового
харчування в поєднанні з медикаментозною терапією, а також
електрогастростимуляцією дозволяють в передопераційному періоді раніше
відновити моторно-евакуаторну функцію шлунку, покращити стан хворого і
виконати органозберігаючу операцію.

Розроблений нами алгоритм вибору методу операції при виразковому
пілородуоденальному стенозі дозволяє виконати адекватну патогенетичну
операцію, покращити результати оперативного лікування.

Запровадження розробленої лікувально-діагностичної тактики, що
грунтується на розширенні показів до застосування органозберігаючих і
органноощадних оперативних втручань, супроводжується зменшенням
кількості післяопераційних ускладнень та летальності, кращою
реабілітацією пацієнтів.

Головні положення і результати дослідження впроваджено в роботу у
Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, Київській
обласній клінічній лікарні, Київській міській клінічній лікарні №1
Харківського району, Волинській обласній лікарні, міській лікарні м.
Луцька.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою
працею автора, внесок якого полягає в проведенні
патентно-інформацій-ного пошуку за темою наукового дослідження, обранні
напрямку, обсягу та методів дослідження, формуванні мети і задач
дослідження, науковому аналізі та узагальненні отриманих положень та
висновків дисертації.

Розробив та брав активну участь у впровадженні алгоритмів вибору
термінів та об’ємів операції в залежності від степені активності
виразкового процесу, ступеня стенозу та наявності супутньої патології.
Узагальнив результати імунологічних досліджень та адаптував їх
залежність від клінічних варіантів перебігу пілородуоденальних стенозів.

Автор самостійно проводив відбір та лікування хворих, брав участь в
операціях 88 (93,6%) хворих основної групи. Самостійно виконав
статистичну обробку отриманих результатів, їх аналіз та узагальнення,
написав усі розділи дисертації. Все це лягло в основу отриманих
результатів, зроблених висновків і практичних рекомендацій, що
виносяться на захист. В деклараційних патентах, наукових статтях та
тезах, які написані у співавторстві, основні фрагменти, що стосуються
дисертаційної роботи, інтерпретації результатів виконаних досліджень,
написані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації оприлюднено на
науково-практичних конференціях та з’їздах: конференції „Нові
технології в хірургії” (Київ, 2002), на ХХ-му з’їзді хірургів України
(Тернопіль, 2002), конференції „Окремі питання невідкладної хірургії”
(Ужгород, 2003), конференції „Виразкова хвороба шлунка та
дванадцятипалої кишки” (Київ, 2004), на XXI з’їзді хірургів України
(Запоріжжя, 2005), конференції „Актуальні питання хірургії XXI століття”
(Київ, 2005), конференції „Науку молодих вчених медиків – в практику
охорони здоров?я” (Київ, 2007).

Публікації. Результати дослідження висвітлені у 21 науковій праці, 18 —
у фахових наукових виданнях, що рекомендовані ВАК України, 13 — в
співавторстві, 3 — самостійно, 3 — у тезах матеріалів XX і XXI з’їздів
хірургів України, 4 – у збірниках матеріалів науково-практичних
конференцій, двох Деклараційних патентах України на винахід і трьох
Деклараційних патентах України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст дисертації викладено на 193
сторінках комп?ютерного тексту та складається зі вступу, огляду
літератури, чотирьох розділів власних досліджень, заключення, висновків
і списку використаних джерел. Робота ілюстрована 25 рисунками та 32
таблицями. Список використаних джерел містить 294 посилання, із них
кирилицею – 216, латиною – 78.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. В основу клінічної частини були покладені
результати хірургічного лікування 136 хворих з виразковим
пілородуоденальним стенозом, оперованих за період 2001-2005 років. Всі
пацієнти були поділені на дві клінічні групи: основна і контрольна. В
основній групі (94 хворих) проводилась патогенетичнообгрунтована
передопераційна підготовка, що включала черезстентове, череззондове
харчування, імуномодулюючу терапію, диференційований вибір метода
операції, удосконалені способи операцій. В контрольній групі (42
пацієнти) передопераційна підготовка і методи операцій проводились за
загальноприйнятими методиками. Хворі основної та контрольної груп за
віком, основною та супутньою патологією були однаковими. Серед хворих
було 114 чоловіків та 22 жінки.

В залежності від стадії стенозу, хворі розподілились таким чином (табл.
1).

Таблиця 1

Розподіл хворих в залежності від стадії пілородуоденального стенозу

стадія стенозу основна група контрольна група всього

компенсований 13 13 26

субкомпенсований 59 11 70

декомпенсований

зворотній

незворотній

14

8

11

7

25

15

Всього 94 42 136

При дослідженні імунологічного стану у хворих з виразковим
пілородуоденальним стенозом в основній групі, контрольну групу склали
дані 20 практично здорових донорів, які співставлені по статі і віку.

Покази до операції у Нelicobacter рylori-позитивних хворих з виразковим
пілородуоденальним стенозом в основній групі визначали на основі даних
аналіза клініки і лабораторних досліджень, а також спеціальних
діагностичних методів: визначення органічних і функціональних порушень
(ендоскопія), дослідження евакуаційної функції шлунку (рентгенологічний,
ультразвукова діагностика, метод безперервної гастросцинтіграфії),
моторної активності (гастрокінезіографія), секреторної функції
(гістамінова проба, рН-метрія); вивчення морфологічного стану слизової
оболонки шлунку і ДПК, в тому числі і виразкового дефекту, а також
імунного статусу.

В гладком’язовій тканині шлунка активність кальцієвої
аденозинтрифосфатази визначали за A. H. Martonosi (1964), вміст кальція
– на атомно-адсорбуючому спектрометрі.

На основі комплексного вивчення даних різних методів дослідження
(уніфікованих клініко-лабораторних, рентгенологічних, дослідженні
моторики, ендоскопічних, сонографічних, патоморфологічних) удосконалена
класифікація 4 стадій пілородуоденального виразкового стенозу і
визначена тактика при них, що важливо для практичного використання.

Хворі з виразковим пілородуоденальним стенозом підлягають оперативному
лікуванню. Хірургічну тактику нерідко визначає характер додаткових
ускладнень (стеноз і перфорація, стеноз і кровотеча і ін.).

В основній групі в доповнення до загальноприйнятих методів обстеження
(клініко-лабораторні аналізи крові і сечі, рентгеноскопія шлунка)
обов’язковими були фіброезофагогастродуоденоскопія для виявлення
локалізації і наявності поєднаних виразок, взяття біопсійного матеріалу
слизової шлунка із різних ділянок для визначення ступеня
дизрегенераторних порушень і на наявність хелікобактерної інфекції
(швидкий уреазний тест), проведення комплексної передопераційної
підготовки з імунокорекцією, по показам — проведення зонда, встановлення
стента в ділянку звуження для ентерального харчування і ін.

Нами розроблена раціональна лікувально-діагностична програма
передопераційної підготовки, яка забезпечувала протягом 2 тижнів у 83
(88,3%) хворих основної групи нормалізацію водно-електролітного і
білкового балансу, тенденцію до загоєння виразки, поліпшення моторики
шлунка. Варіантами вибору корекції порушень метаболізму при стенозі є
поєднання парентерального і череззондового чи черезстентового
ентерального харчування. Нами разом з співробітниками Інституту
металофізики АН України розроблений стент із сплаву на основі нікеліду
титану (нітінолу), що має ефект „пам’яті форми” (патент України № 48643
А). В охолодженому стані за допомогою ендоскопа металевий провідник
діаметром 0,8 мм. проводився через місце звуження. При температурі тіла
людини 36,5-37 градусів за Цельсієм метал відновлював свою первинну
форму пружини, розширював місце звуження, надаючи можливість проходження
рідкої їжі через місце звуження. Під час операції устрій видаляли. Нами
також розроблено спосіб стентування під бівізуальним контролем (патент
України №14106), особливістю останнього є проведення металевого
провідника під контролем як ендоскопа, так і лапароскопа.

Також у хворих з IV стадією виразкового пілородуоденального стенозу,
яким не вдалось провести зонд чи стент за місце звуження, розроблено
спосіб мікроєюностоми для ентерального харчування, особливостями якої є
здійснення доступу із лівого верхнього трансректального розрізу, вільний
кінець встановлюваної гнучкої трубки проводять через прокол у великому
сальнику і фіксують трубку до сальника в місці проколу, причому сальник
розміщують між кишкою і передньою черевною стінкою, а трубку виводять
через косий прокол в передній черевній стінці зліва від рани доступу і
фіксують її до шкіри (патент України № 70879 А).

Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою комп’ютеру
Репtium-III, пакету стандартних програм Місrosoft Ехcеl 2000 згідно з
рекомендаціям Мінцера О.П. та Полякової Л.Е.(1991).

Результати досліджень. При морфологічному дослідженні при першій-другій
стадіях Helicobacter pylori-асоційованого стенозу була відмічена помірна
гіперплазія залозистих клітин, незначне потовщення власної м’язової
оболонки, а зміни інтрамурального нервового апарату у вигляді дисхромії
тіл нейронів, збільшення розмірів окремих клітин, втрати фібрилярності
нейроплазми, нерівномірного потовщення нервових волокон мали, в
основному, компенсаційно-пристосувальний характер. В більшості випадків
при другій і майже завжди при третій і четвертій стадіях
пілородуоденального стенозу ці зміни були більш виражені. При цьому
відмічалась в більшому ступені гіпотрофія м’язового шару (друга стадія)
і різка гіперплазія залоз слизової оболонки. В третій стадії виразно
превалювали атрофічні зміни всіх оболонок шлунку, причому – неподалік
від пілоричного відділу шлунку і по задній стінці ці зміни були виражені
більш різко. В цій зоні спостерігалась гіалінізація судин.
Інтрамуральний нервовий апарат шлунку при пізніх стадіях стенозу мав
виражений дистрофічний характер – різка дисхромія тіл нейронів,
збільшення їх, а інколи, навпаки, зморщування, вакуолізація нейроплазми,
згрубілість і потовщення відростків, а також різке скорочення їх і
фрагментація. Нервові волокна також характеризувались різким ступенем
дисхромії, були нерівномірно потовщені, з варикозним здуттям, а деякі з
явищами фрагментації. Як правило, дистрофічні зміни були більш виражені
у пілоричному відділі шлунка, менш – по малій кривині, потім по задній і
менш за все на передній стінці шлунка.

Дослідження морфологічної картини слизової оболонки шлунка і ДПК у
хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом, асоційованим з
Нelicobacter рylori, показали, що морфологічні зміни залежать від
степені інфікованості. Так, при слабкій степені інфікованості в слизовій
оболонці спостерігали поверхневий гастрит з кишковою метаплазією у
окремих хворих. В крайових фрагментах активної виразки ДПК та прилеглих
ділянках слизової оболонки спостерігались ознаки дифузного, в більшості
випадків атрофічного дуоденіту. При помірній і значній степені
інфікованості морфологічні зміни більш виражені з більш частими
ділянками атрофічного гастриту і дуоденіту. У осіб зрілого віку при
виразковому пілородуоденальному стенозі спостерігались виражені запальні
зміни слизової оболонки, а у хворих похилого і старечого віку вони
помірні і маловиражені, переважають атрофія і кишкова метаплазія
слизової оболонки шлунка.

У хворих з виразковим Нelicobacter рylori-позитивним пілородуоденальним
стенозом спостерігається зниження показників імунологічної реактивності,
про що свідчить статистично достовірне зменшення абсолютної кількості
Т-лімфоцитів, їх T-CD4+ субпопуляції, інверсія імунорегуляторного
індекса, зниження функціональної активності Т-клітин в реакції з
фітогемаглютиніном, підвищення кількості 0-лімфоцитів. Імунологічний
дисбаланс є вторинним і пов’язаний з клінічним перебігом хвороби. Поряд
з цим, відмічено зниження вмісту секреторного Ig A в шлунковому соці, а
також зниження фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів, що
стало основою для включення в курс передопераційної підготовки
лікарських препаратів, що мають імуномодулюючу дію.

Після проведеної імунокорекції у хворих основної групи показники
імунореактивності збільшилися, але не досягли нормальних величин, що
обумовлено глибиною і стійкістю імунодефіцита, котрий спостерігається у
хворих з виразковим Нelicobacter рylori-позитивним пілородуоденальним
стенозом.

У хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом виявлено зниження
активності кальцієвої аденозинтрифосфатази в м’язовій тканині шлунку
поблизу ділянки стенозу. Співставляючи активність кальцієвої
аденозинтрифосфатази і вмісту кальція, ми відмітили певну кореляцію: при
зниженні активності ферменту підвищився вміст кальцію, що обумовлює
гіпотонію і гіпомоторику у даних хворих.

Розроблена комплексна патогенетична передопераційна підготовка у
основної групи сприяла покращенню загального стану хворих, а також
біохімічних аналізів крові, моторно-евакуаторної функції шлунку,
збільшенню показників кальцієвої аденозинтрифосфатази в порівнянні з
показниками в контрольній групі.

В результаті проведеної передопераційної підготовки відмічено покращення
загального стану хворих, моторики шлунка на підставі даних
гастрокінезіографії, показників білкового і водно-електролітного
обмінів, що надає можливість виконати у більшості хворих
органозберігаючу чи органоощадну операцію.

Метою оперативного втручання при виразковому пілородуоденальному стенозі
у Нelicobacter рylori-позитивних хворих була ліквідація часткової чи
повної непрохідності вихідного відділу шлунку, вилікування від
виразкової хвороби, відновлення моторно-евакуаторної функції оперованого
шлунку.

В основі вибору органозберігаючої операції (ваготомії з дренуючою
операцією) при виразковому пілородуоденальному стенозі нами
враховувались такі аргументи:

1) хороша переносимість селективної проксимальної ваготомії пацієнтами,
низька летальність, невисока частота післяопераційних ускладнень; 2)
адекватне зниження кислотопродукції; 3) завдяки збереженню інервації
антрального відділу шлунку – мінімальний вплив на моторну функцію; 4)
невисока частота рецидиву виразки.

Усі хворі оперовані (табл. 2). Таблиця 2

Види оперативних втручань у хворих основної і контрольної групи

Оперативне

втручання Основ-

на група Контроль-на група Всього

n % n % n %

СПВ з пілоропластикою 36 26,47 15 11,03 51 37,50

СПВ з дуоденопластикою 30 22,06 6 4,41 36 26,47

СелВ з антрумектомією 13 9,56 6 4,41 19 13,97

СПВ+сегментарна резекція+дренуюча операція 3 2,21 — — 3 2,21

Лапароскопічна ваготомія+дренуюча операція з мінідоступу 2 1,47 — — 2
1,47

Резекція шлунку 8 5,88 13 9,56 21 15,44

Гастроєюностомія — — 2 1,47 2 1,47

Пілоропластика+ медикаментозна антисекреторна терапія 2 1,47 — — 2 1,47

Разом 94 69,12 42 30,88 136 100

Вибір дренуючої шлунок операції визначали за результатами
інтраопераційної ревізії і можливості використання конкретної методики.

У хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом в стадії неповної
декомпенсації було використано розроблений нами спосіб хірургічного
лікування, на який одержано деклараційний патент України на корисну
модель № 8884. Суть способа полягає в тому, що після виконання
лапаротомії, ревізії органів черевної порожнини, підтвердження діагнозу
здійснюють пересічення селезінково-діафрагмальної і селезінково-ободової
зв’язки, що запобігає травмі селезінки, виконували селективну
проксимальну ваготомію. Потім накладали шви для перитонізації малої
кривини, погружаючи значну частину тіла шлунка по косій лінії в напрямку
великої кривини, при цьому орієнтиром є верхній полюс селезінки. Вздовж
малої кривини утворюється складка трикутної форми, а навколо стравоходу
утворюється манжетка, що охоплює всю скелетовану частину стравоходу.
Таким чином зменшується об’єм дилятованого шлунка, що забезпечує більш
раннє відновлення моторно-евакуаторної функції шлунку.

При поєднанні органічного стенозу з пенетруючою кровоточивою виразкою
дванадцятипалої кишки ми використали методику розширяючої
дуоденопластики за М.М. Велігоцьким (2005) в трьох варіантах, що була
виконана у 6 хворих.

У 5 хворих основної і у 7 контрольної групи з виразковим
пілородуоденальним стенозом в стадії незворотньої декомпенсації, а також
у 4 хворих контрольної групи в стадії зворотної декомпенсації, у
більшості випадків зі зниженою кислотопродукуючою функцією шлунка, була
виконана патогенетично обгрунтована резекція шлунка по Більрот-II з
накладанням анастомозу на довгій петлі по типу Бальфура з співвустям по
Брауну, або по Ру. У 3 хворих основної групи в стадії незворотної
декомпенсації і у 2 – контрольної в стадії зворотної декомпенсації
виконана резекція шлунка по Більрот-I.

У 2 хворих контрольної групи з пілородуоденальним стенозом в стадії
зворотної декомпенсації з гранично високим операційно-анестезіологічним
ризиком при відсутності активної виразки операцією вибору був
гастроентероанастомоз на довгій петлі з браунівським співвустям.

Нами розроблено алгоритм вибору метода операції при виразковому
пілородуоденальному стенозі, що дозволяє вибрати оптимальне оперативне
втручання в залежності від стадії стенозу, поєднаної патології шлунка і
ін. Необхідно відмітити, що запропоновані нами покази і схеми вибору
оперативного втручання носять орієнтовний характер, так як важко
врахувати різноманітність клінічних особливостей перебігу стенозуючої
виразки, її ускладнення, локалізацію, топографо-анатомічні зміни,
функціональний стан шлунку і ДПК, тип секреції і ін. Ці схеми операцій
потрібно вважати варіантами, які з часом можуть змінюватись.

В перші дні після операції спостерігалось подальше зниження показників
клітинного та гуморального і місцевого імунітету, максимально виражене
на 2-3 добу. У випадках низького вихідного рівня їх і неспецифічного
захисту, у хворих частіше виникали післяопераційні ускладнення
запального характеру. Це обумовлювало необхідність проведення
імунокорегуючої терапії у даних хворих в перед- і післяопераційному
періоді. До і в перші дні після операції імуностимуляції сприяли
корекція метаболічних порушень, дезінтоксикаційна та місцева
протизапальна терапія, вітаміни, відновлення функції печінки, стимуляція
захисних механізмів. В післяопераційному періоді включення до складу
комплексного лікування імуномодуляторів сприяло покращенню імунологічних
показників у хворих основної групи в порівнянні з хворими контрольної
групи, що не отримували імунокоригуючу терапію. Після закінчення курсу
ерадикаційної терапії проводили курс реабілітаційної терапії з
включенням прокінетиків, пробіотиків і полівітамінних препаратів.

Ускладнення в найближчий період після операції виникли у 11 (8,08%)
хворих. При цьому після органозберігаючих операцій вони виникли у 5
(4,4%) на 113 операцій, після резекції шлунка у 6 (28,6%) на 21
операцію. А якщо проаналізувати безпосередні ускладнення, то вони
спостерігалось в основній групі у 4 (4,2%), а в контрольній у 7 (16,6%).
У 2 (1,7%) хворих виявлено після органозберігаючих операцій
постваготомний гастростаз у зв’язку з парасимпатичною денервацією шлунку
при вихідній м’язовій слабкості (субкомпенсований стеноз). Перебіг
ускладнення був поступовий, починаючи з 3-4 доби після операції.
Комплексна консервативна терапія сприяла одужанню хворих.

Післяопераційний панкреатит розвинувся у одного хворого основної групи,
якому виконана селективна проксимальна ваготомія, екстериторизація
виразки, пілоропластика за Фінеєм з приводу пенетруючої в підшлункову
залозу виразки ДПК з субкомпенсованим стенозом. Консервативне лікування
дозволило усунути це ускладнення.

’ ¶ ^

H

J

??

?????

Ikd

ooooooooooooooooooooooeTHTH

ною виразкою ДПК, що пенетрувала в голівку підшлункової залози і
гепатодуоденальну зв’язку. У хворого до операції відмічено аліментарне
виснаження, гіпопротеїнемію, анемію, інтерстіціальний панкреатит.
Хворому вимушено була виконана резекція 2/3 шлунку у зв’язку з
самостійним відділенням ДПК від шлунку через гігантську виразку.
Ушивання кукси ДПК було виконано за Ніссеном, атипово. Незважаючи на всі
заходи з профілактики недостатності швів кукси ДПК, на 4 добу після
операції виникла недостатність кукси ДПК, перитоніт. Комплексна терапія,
релапаротомії не принесли успіху, хворий помер.

Порушення евакуаторної функції, спричинене анастомозитом, відмічене у 2
(9,52%) хворих контрольної групи після резекції шлунку. Завдяки
проведенню консервативної терапії у всіх пацієнтів відновилась
прохідність анастомозу.

Післяопераційна пневмонія, нагноєння післяопераційної рани були усунені
після консервативної терапії, місцевого лікування ран.

Після органозберігаючих операцій моторна функція шлунка у хворих
основної групи вивчалась за допомогою гастрокінезіографії,
електрогастрографії; евакуаторну функцію досліджували рентгенологічним
методом, а у частини пацієнтів методом зовнішньої радіоізотопної
гастрографії. На 12-14 добу після операції на гастрокінезіограмах
спостерігали зниження і деформацію шлункових комплексів, частота
комплексів коливалась від 2 до 4 за хвилину, амплітуда біопотенціалів
дорівнювала в середньому 0,2-0,3 мВ.

Вивчення моторно-евакуаторної функції шлунка після органозберігаючих
операцій з приводу виразкового пілородуоденального стенозу показало, що
селективна проксимальна ваготомія з дренуючою операцією переважно
супроводжується її відновленням.

Найкращі умови для евакуації відмітили після операції – селективної
проксимальної ваготомії з дуоденопластикою, через збереження функції
воротаря (зменшується кількість демпінг-синдрома і рефлюкс-гастриту).
Так, при ульразвуковому дослідженні виявилось, що показники роботи
пілоричного сфінктера і вихідного відділу шлунку наближались до
нормальних показників. Проте така дренувальна операція при наявності
пілородуоденального стенозу, за нашими даними, стала можливою лише у 30
(31,9%) хворих основної групи.

0,58 ммоль/год.

0,1 ммоль/год.

Таким чином, органозберігаючі операції з ваготомією при виразкових
пілородуоденальних стенозах призводять до значного і достовірного
(р<0,001) зниження кислотопродукуючої функції шлунка в ранньому післяопераційному періоді. Використання диференційованої методики передопераційної підготовки з включенням стандартної антихелікобактерної терапії, індивідуальний вибір метода оперативного втручання з врахуванням стадії стенозу, ступеня моторно-евакуаційних порушень, особливостей шлункової секреції і ступеня операційно-анестезіологічного ризику, адекватного післяопераційного ведення сприяло зменшенню післяопераційних ускладнень в основній групі в порівнянні з контрольною (4,2% і 16,6%). В основній групі летальності не відмічено, в контрольній помер 1 хворий (2,3%) із 42 оперованих. Віддалені результати оперативного лікування виразкових пілородуоденальних стенозів вивчені нами у 100 (73,5%) хворих в строки від 6 місяців до 5 років. 27 хворих основної групи обстежені амбулаторно і стаціонарно, а про 36 інформацію отримали із анкет. Із 42 пацієнтів контрольної групи обстежили 37, причому 10 амбулаторно і стаціонарно, а 27 – за допомогою анкет. 36 пацієнтів з різних причин вибули із спостереження. Незадовільні віддалені результати у хворих контрольної групи за шкалою Visick-Панцирєва (1979) виявлені у 9 (24,3%). Це визначило перегляд як методів доопераційного обстеження, передопераційної підготовки, так і підходів до оперативного втручання, удосконалення методів операцій, післяопераційного лікування. За даними ультразвукового дослідження, моторно-евакуаторна функція вихідного відділу шлунку відновлювалась повністю і самостійно у хворих після селективної проксимальної ваготомії з дуоденопластикою, а після селективної проксимальної ваготомії з пілоропластикою – значно покращувалась. У віддаленому періоді порушення моторно-евакуаційної функції і органічні зміни в різному ступені спостерігались у хворих основної і контрольної груп. В основній групі кількість ускладнень була достовірно менше, ніж в контрольній (p<0,05). Так, в основній групі спостерігали ускладнення у 6 (9,5%) із 63 пацієнтів, а в контрольній – у 13 (35%) із 37 пацієнтів. Демпінг-синдром легкого ступеня відмічено тільки у 1 (1,5%) хворого основної групи після селективної проксимальної ваготомії з пілоропластикою, який корегувався дієтою. В контрольній групі демпінг-синдром легкого ступеня також спостерігався у 1 (2,7%) хворого після селективної проксимальної ваготомії з пілоропластикою. Це ускладнення є наслідком цілеспрямованого розсічення пілоричного м’язу. Це ще раз підкреслює необхідність по можливості виконувати дренуючу операцію зі збереженням пілорусу. Рецидив виразки у 1 (1,5%) хворого основної групи спостерігався після операції селективної проксимальної ваготомії з пілоропластикою. Він клінічно проявився тільки легкими ознаками диспепсії без больового синдрому. Був підтверджений при фіброезофагогастродуоденоскопії. Сучасна стандартна противиразкова терапія призвела до заживлення виразки без подальших рецидивів. В контрольній групі спостерігали 2 (14,2%) рецидива виразки після селективної проксимальної ваготомії з пілоропластикою. Сприяло виникненню рецидиву інфікування слизової оболонки шлунку Нelicobacter рylori. В цій групі практично не було належної послідовності і диспансерного спостереження після операції, переважали елементи самолікування і випадкового звернення до лікаря, недотримання рекомендацій лікаря. Загальний результат хірургічного лікування хворих з виразковим Нelicobacter рylori-позитивним пілородуоденальним стенозом в основній і контрольній групі оцінювали за класифікацією Visick-Панцирєва (1979)(табл. 3). Таблиця 3 Порівняльні дані віддалених результатів хірургічного лікування виразкового пілородуоденального стенозу Оцінка віддалених результатів за Visick-Панцирєвим Групи хворих Основна Контрольна (n=63) (n=37) Відмінний результат 41 (65,1%) 8 (21,6%) Добрий результат 15 (23,8%) 9 (24,3%) Задовільний результат 6 (9,5%) 11 (29,8%) Незадовільний результат 1 (1,6%) 9 (24,3%) Всього 63 (100%) 37 (100%) Інтегральний показник якості лікування (кількість відмінних і добрих віддалених результатів) склав в основній групі 88,9%, що перевищував аналогічний показник (45,9%) в контрольній на 43,0% (р<0,05), а сумарна кількість задовільних і незадовільних результатів в основній групі була в 4 рази нижче, ніж в контрольній, відповідно 11,1% і 54,1%, що статистично достовірно (р<0,05) показує переваги розроблених методик передопераційної підготовки, удосконалених операцій, післяопераційної терапії в основній групі. Таким чином, проведене дослідження підтверджує, що покращення результатів хірургічного лікування виразкового пілородуоденального стенозу залежить від багатьох складових. Крім підвищення санітарної освіти населення про необхідність своєчасного повноцінного стандартного консервативного лікування виразкової хвороби, своєчасного звертання до хірургів при виникненні перфорації, кровотечі із виразки, стенозу, важливим є вибір адекватного методу оперативного втручання з наступним диспансерним спостереженням. При виникненні виразкового пілородуоденального стенозу сучасний етап хірургічного лікування повинен базуватись на принципах жорстко диференційованого підходу до вибору оперативного втручання у конкретного хворого. Цьому сприяє розроблений і науково обгрунтований масив обов’язкового передопераційного обстеження, а саме вивчення особливостей шлункової секреції, моторно-евакуаторної функції шлунка, анатомо-морфологічних особливостей виразкового процесу, врахування загальних факторів (вік, супутня патологія і ін.), з врахуванням даних обстеження визначаються покази до адекватного об’єму операції. Необхідно проведення комплексної передопераційної підготовки з обов’язковим череззондовим чи черезстентовим харчуванням. При виконанні оперативного втручання необхідно прагнути до виконання дуоденопластики з селективною проксимальною ваготомією, а пілоропластики - тільки при близькому розташуванні виразки, рубцевих тканин до воротаря чи при незворотньому його враженні. При наявності виразкового пілородуоденального стенозу і водночас виразки шлунку або дуоденостазу показано виконання селективної ваготомії з антрумектомією. Лапароскопічна ваготомія з дренуючою операцією з мінідоступа знаходяться в стадії клінічної апробації, вивчення. Стандартне обстеження хворих з виразковим Нelicobacter рylori-позитивним пілородуоденальним стенозом, адекватна комплексна передопераційна підготовка, індивідуальний вибір метода оперативного втручання, удосконалення способів операції дозволили зменшити кількість резекційних типів операцій в основній групі до 8 (8,51%), в контрольній групі виконано 13 (30,9%), - і при цьому досягти відмінного і доброго результату у 88,9% пацієнтів. Наші дані підтверджують дані Щитова О.В. (2002 р.), що індивідуальний підхід до вибору оперативного втручання у хворих з декомпенсованим виразковим пілородуоденальним стенозом на підставі оцінки компенсаторних можливостей розтягнутої стінки шлунку дозволив зменшити кількість резекційних типів операцій до 8,51% і при цьому досягти відмінного і хорошого результату у 85,5% пацієнтів. ВИСНОВКИ В дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукових завдань щодо розробки та вдосконалення методів діагностики та лікування Helicobacter pylori-позитивних хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом, яке сприяло розширенню показів до виконання органозберігаючих і органоощадних оперативних втручань, покращенню тактики та результатів хірургічного лікування таких хворих. 1. Дослідження патоморфологічних змін зони виразкового пілородуоденального стенозу виявило превалювання рубцево-запальних змін у Нelicobacter рylori-позитивних пацієнтів, тоді як у Нelicobacter рylori-негативних хворих – рубцево-фіброзних, а зміни елементів ауербахівського нервового сплетіння в I, II стадіях стенозу мали зворотній характер, тоді як в III і IV стадіях – дегенеративний, тобто незворотній, з дистрофічно-склеротичним характером в дистальній третині або половині шлунку. 2. Виразковий пілородуоденальний стеноз, поєднаний з активною виразкою, у всіх випадках супроводжувався контамінацією Нelicobacter рylori з превалюванням в стадії декомпенсації значного ступеня забрудненості (90%), субкомпенсації – значного (60,6%) і помірного (25,76%), компенсації – слабкого (61,54%), тоді як при неактивній виразці (рубцево-фіброзний процес) значне і помірне обсіменіння слизової оболонки шлунку разом складало 60,8%. 3. Дослідження активності кальцієвої аденозинтрифосфатази в м’язовій тканині стінки антрального відділу шлунку у пацієнтів з Нelicobacter рylori-позитивним виразковим пілородуоденальним стенозом показало, що вона в стадії субкомпенсації зменшується з 9,0±1,3 мкмоль/мг*год. до 5,5±0,6 мкмоль/мг*год., а в стадії декомпенсації знижується навіть до 4,2±0,2 мкмоль/мг*год. 4. Впровадження в клінічну практику метала з „пам’яттю форми” для розширення зони виразкового пілородуоденального стенозу дозволяє проводити черезстентове ентеральне харчування, що призводить до ефективної корекції електролітного та імунного гомеостазу в передопераційному періоді у хворих з декомпенсованим виразковим пілородуоденальним стенозом з достовірним (р<0,05) усуненням гіпопротеїнемії. 5. При проведенні ультразвукового дослідження виразкового пілородуоденального стенозу з використанням ехопозитивних контрастних речовин виявили, що в стадії субкомпенсації градієнт пілоричного сфінктера зменшувався з 9,3±0,05 мм. до 4,1±0,05 мм., а при стадії декомпенсації – до 1,3±0,08 мм. Крім того, ефективність передопераційної підготовки у пацієнтів основної групи в стадії декомпенсації супроводжувалась збільшенням (р<0,05) градієнта пілоричного сфінктера до 3,8±0,05 мм. 6. У Нelicobacter рylori-позитивних пацієнтів з декомпенсованим виразковим пілородуоденальним стенозом спостерігається зниження реактивності з достовірним (р<0,05) зниженням абсолютного вмісту Т- лімфоцитів, їх T-CD4+ субпопуляції, інверсією імунорегуляторного індексу, зниженням функціональної активності Т-клітин в реакції з фітогемаглютиніном, в той час як зниження показників гуморального імунітету було незначним, а проведення імунокоригуючої терапії+череззондове (черезстентове) харчування сприяли підвищенню фагоцитарної і покращенню метаболічної активності поліморфноядерних лейкоцитів. 7. Проведення патогенетичнообгрунтованої передопераційної підготовки з включенням антисекреторної і антихелікобактерної терапії, імунокорекції, налагодження череззондового, черезстентового ентерального харчування дозволяє розширити покази та створює умови до збільшення кількості органозберігаючих оперативних втручань при декомпенсованому виразковому пілородуоденальному стенозі на 44,89% і супроводжувалось зниженням кількості безпосередніх післяопераційних ускладнень на 12,4%, зростанням кількості відмінних і добрих результатів на 43%. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Шуляренко О.В. Морфофункціональні зміни пілородуоденальної зони при виразковому стенозі шлунку і дванадцятипалої кишки у хворих з асоційованою хелікобактерною інфекцією // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ 2005. - Випуск 14. - Книга 1. С. 58-65. (огляд літератури, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Шуляренко О.В. Деякі питання оптимізації діагностики і хірургічного лікування виразкових стенозів шлунку та дванадцятипалої кишки у хелікобактерпозитивних пацієнтів // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ 2005.- Випуск 14. - Книга 2. С. 838-843. (лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Шуляренко О.В. Ентеральне харчування в комплексній передопераційній підготовці хворих з пілородуоденальними стенозами виразкової етіології // Хірургія України. - Київ 2003. - № 4(8). С. 122-123. (аналіз літератури, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Шуляренко В.А., Сільченко В.П., Іркін І.В., Дейнека С.В., Слонецький Б.І., Гвоздяк М.М., Парацій З.З., Йосипенко М.О., Шуляренко О.В. Особливості патоморфологічних змін пілородуоденальної зони при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, ускладненій стенозом // Хірургія України. - Київ 2005. – № 1 (13). С. 126-128. (огляд сучасної літератури, збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих даних, формулювання висновків, оформлення матеріалу і підготовка статті до друку). Мамчич В.І., Шуляренко В.А., Гвоздяк М.М., Парацій З.З., Шуляренко О.В., Шило В.Т. Діагностика і хірургічне лікування виразкових стенозів шлунка та дванадцятипалої кишки // Збірник „Матеріали конференції „Нові технології в хірургії”. - Київ 2002. – Випуск № 2. С. 149-151. (реферування джерел наукової інформації, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). 6. Шуляренко В.А., Мамчич В.І., Лисяний М.І., Гвоздяк М.М., Шуляренко О.В. Стан імунної системи при пілородуоденальних стенозах виразкової етіології // Хірургія України. - Київ 2004. - № 1 (9). С. 135-136. (аналіз літератури, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). 7. Мамчич В.И., Шуляренко В.А., Коваль Ю.Н., Гвоздяк Н.Н., Паламарчук В.И., Параций З.З., Неганов Л.М., Шуляренко О.В., Блинохватов Л.П. Хирургическое лечение язвенного пилородуоденального стеноза // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ 2001. - Випуск 10. - Книга 4. С. 354-358. (огляд сучасної літератури, спільна розробка способу розширення зони стенозу з використанням пристрою з металу з „пам’яттю форми”, оформлення матеріалу і підготовка статті до друку). 8 Шуляренко В.А., Шуляренко О.В., Назарина В.В. Деякі питання лікування хворих з гастрогенною тетанією // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ 2000. - Випуск 9. - Книга 1. С. 373-376. (аналіз літератури, збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих даних, формулювання висновків, оформлення матеріалу і підготовка статті до друку). Мамчич В.И., Шуляренко В.А., Шуляренко О.В. Выбор метода операции при пенетрирующих и стенозирующих язвах желудка и двенадцатиперстной кишки, осложнённых кровотечением // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. - Київ 2001. - Випуск 5;1. С. 52-53. (реферування джерел наукової інформації, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Мамчич В.І., Шуляренко В.А., Гвоздяк М.М., Іркін І.В., Дейнека С.В., Парацій З.З., Шуляренко О.В. Діагностика і хірургічне лікування гігантських виразок шлунка і дванадцятипалої кишки // Хірургія України. - Київ 2004. - № 2 (10). С. 115-117. (аналіз літератури, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Мамчич В.І., Шуляренко В.А., Слонецький Б.І., Шуляренко О.В., Парацій З.З., Гвоздяк М.М., Шило В.Т. Хірургічне лікування Helicobacter pylori-позитивного виразкового пілородуоденального стенозу // Хірургія України. – Київ 2007. - № 2 (22). С. 61-65. (огляд сучасної літератури, збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих даних, формулювання висновків, оформлення матеріалу і підготовка статті до друку). Мамчич В.І., Шуляренко В.А., Йосипенко М.О., Шуляренко О.В. Проблема виконання реконструктивних втручань після операцій з приводу виразкової хвороби шлунка // Клінічна хірургія. – Київ 2005. - №4-5 (746-747). С. 17-18. (аналіз літератури, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Шуляренко В.А., Слонецький Б.І., Парацій З.З., Шуляренко О.В. Вплив хелікобактерної інфекції на результати хірургічного лікування виразкового пілородуоденального стенозу // Хірургія України. - Київ 2005. - № 4(16). С. 104-108. (огляд сучасної літератури, збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих даних, формулювання висновків, оформлення матеріалу і підготовка статті до друку). Патент на винахід № 48643 Україна 7 А61В17/00. Спосіб лікування післяопераційних анастомозитів, стенозуючих пілородуоденальних виразок, стено-зуючих пухлин шлунка // Мамчич В.І., Шуляренко В.А., Коваль Ю.М., Неганов Ю.М., Гвоздяк М.М., Паламарчук В.І., Парацій З.З., Шуляренко О.В., Журавський В.К. – Опубл. 15.08.2002. – Бюл. №8. – 4с. (аналіз літератури, патентний пошук, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Патент на корисну модель № 11443 Україна 7 МПК А61М23/00,27/00. Зонд для дренування та ентерального харчування в ранньому післяопераційному періоді // Воровський О.О., Карий Я.В., Слонецький Б.І., Шуляренко О.В. – Опубл. 15.12.2005. – Бюл. №12. – 6с. (аналіз літератури, патентний пошук, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Патент на винахід № 70879А Україна 7 МПК А61В17/00. Спосіб хірургічної доопераційної підготовки хворих з декомпенсованим пілородуоденальним стенозом // Мамчич В.І., Шуляренко В.А., Шуляренко О.В. – Опубл. 15.10.2004. – Бюл. №10. – 4с. (аналіз літератури, патентний пошук, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Патент на корисну модель № 8884 Україна 7 МПК А61В17/00. Спосіб хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, ускладненої пілоро-дуоденальним стенозом // Шуляренко В.А., Слонецький Б.І., Шуляренко О.В. – Опубл. 15.08.2005. – Бюл. №8. – 4с. (аналіз літератури, патентний пошук, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Патент на корисну модель № 14106 Україна МПК (2006)А61М29/00А61В1/313. Спосіб декомпресійного стентування пілородуоденального стенозу під бівізуальним контролем // Слонецький Б.І., Шуляренко О.В., Шуляренко В.А., Каліновський В.В. – Опубл. 15.05.2006. – Бюл. №5. – 4с. (аналіз літератури, патентний пошук, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Шуляренко В.А., Гвоздяк М.М., Парацій З.З., Паламарчук В.І., Тарахонич О.І., Мусієнко А.В., Шуляренко О.В., Мінін Ю.Б. Оптимізація хірургічної тактики лікування виразкової хвороби, ускладненої кровотечею і стенозуванням // Збірник „Матеріали ХХ з’їзду хірургів України”. - Тернопіль 2002. - Том 1. С. 50-51. (реферування джерел наукової інформації, ретроспективний аналіз історій хвороб, підбір та обробка клінічного матеріалу). Мамчич В.І., Шуляренко В.А., Шевнюк М.М., Гвоздяк М.М., Парацій З.З., Паламарчук В.І., Шуляренко О.В. Актуальні питання хірургії виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки // Збірник „Матеріали XX з’їзду хірургів України”. - Тернопіль 2002. - Том 1. С. 19-20. (аналіз літератури, лабораторно-інструментальні дослідження, статистична обробка, оформлення). Шуляренко О.В., Слонецький Б.І., Шуляренко В.А. Ентеральне харчування в передопераційному і ранньому післяопераційному періоді у хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом // Збірник „Матеріали XXI з’їзду хірургів України”. - Запоріжжя 2005. - Том 2. С. 423-425. (огляд сучасної літератури, збирання клінічного матеріалу, аналіз отриманих даних, формулювання висновків, оформлення матеріалу і підготовка статті до друку). АНОТАЦІЯ Шуляренко О.В. Шляхи оптимізації хірургічного лікування хелікобактерпозитивних хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. – Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ, 2007. В основу роботи покладено аналіз результатів обстежень і хірургічного лікування 136 хворих, оперованих в хірургічній клініці кафедри медицини невідкладних станів і кафедри хірургії та проктології за період 2001-2005 років з приводу виразкового пілородуоденального стенозу. Пацієнтів було поділено на 2 групи. Перша, 42 пацієнти, одержували традиційну передопераційну підготовку, друга, 94 пацієнти, поряд з традиційною одержували імунокоригуючу терапію і ентеральне череззондове харчування включно з черезстентовим в зоні стенозу і мікроєюностомою, також була використана електрогастростимуляція. В роботі вперше вивчено морфофункціональні просторові і імуноморфологічні характеристики зони стенозу і периульцерозної зони вихідного відділу шлунку і дванадцятипалої кишки; вперше досліджено динаміку активності кальцієвої аденозинтрифосфатази м’язової тканини шлунка і зв’язок її з моторною функцією шлунка та доведена ефективність застосування розроблених методик передопераційної підготовки хворих з виразковим пілородуоденальним стенозом і визначений вибір оптимального об’єму оперативного втручання залежно від стадії стенозу, поліморбідності і тяжкості стану хворого. Розширені покази до застосування органозберігаючих операцій дозволили виконати в основній групі такі типи оперативних втручань: селективна проксимальна ваготомія з пілоропластикою у 36 (26,47%) хворих; селективна проксимальна ваготомія з дуоденопластикою у 30 (22,06%) хворих; селективна проксимальна ваготомія з сегментарною резекцією тіла і дренуючою операцією у 3 (2,21%); селективна ваготомія з антрумектомією у 13 (9,56%); лапароскопічна ваготомія і дренуюча операція з мінідоступа у 2 (1,47%); резекція шлунка у 8 (5,88%) хворих, тоді як в контрольній групі виконані такі типи оперативних втручань: селективна проксимальна ваготомія з пілоропластикою у 15 (11,03%), селективна проксимальна ваготомія з дуоденопластикою у 6 (4,41%); селективна ваготомія з антрумектомією у 6 (4,41%); резекція шлунка у 13 (9,56%); гастроєюностомія у 2 (1,47%) хворих, що створило умови до збільшення кількості органозберігаючих оперативних втручань при декомпенсованому виразковому пілородуоденальному стенозі на 44,89% та супроводжувалось зниженням кількості безпосередніх післяопераційних ускладнень на 12,4%, зростанням кількості відмінних і добрих результатів на 43%. Ключові слова: виразковий пілородуоденальний стеноз, ентеральне харчування, органозберігаючі оперативні втручання. АННОТАЦИЯ Шуляренко О.В. Пути оптимизации хирургического лечения хеликобактерпозитивных пациентов с язвенным пилородуоденальным стенозом. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03. – хирургия. – Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, Киев, 2007. В основу работы положен анализ результатов обследования и хирургического лечения 136 пациентов, оперированных в хирургической клинике кафедры медициниы неотложных состояний и кафедры хирургии и проктологии за период 2001-2005 годов по поводу язвенного пилородуоденального стеноза. Пациенты были разделены на 2 группы. Первая, 42 пациєнта, получали традиционную предоперационную подготовку, вторая, 94 пациента, вместе с традиционной получали иммунокорригирующую терапию и энтеральное зондове питание вместе с чрезстентовым в зоне стеноза и микроеюностомой, также была использована электрогастростимуляция. В работе впервые изучены морфофункциональные пространственные и иммуноморфологические характеристики зоны стеноза и периульцерозной зоны выхода из желудка и двенадцятиперстной кишки и на этом основании выделена связь степени атонии и дилятации желудка с интенсивностью дистрофических изменений его интрамурального нервного аппарата; впервые исследована динамика активности кальциевой аденозинтрифосфатазы мышечной ткани желудка и связь её с моторной функцией желудка, что необходимо учитывать при проведении комплексного предоперационного и посляоперационного лечения; впервые доказана эффективность использования разработанных методик предоперационной подготовки пациентов с язвенным пилородуоденальным стенозом с использованием энтерального питания с помощью разработанного нами стента из металла с „памятью формы” - декларационный патент Украины на изобретение №48643А., а также под бивизуальным контролем (патент Украины №14106), или предложенной микроеюностомы (патент Украины № 70879А), а также использование предложенного нами зонда для дренирования и энтерального питания в раннем посляоперационном периоде (патент Украины №11443). Опеределён выбор оптимального объёма оперативного вмешательства в зависимости от стадии стеноза, полиморбидности и тяжести состояния больного, а также предложены технические приёмы по интраоперационному уменьшению объёма дилятированного желудка без резекции его, что способствует более раннему восстановлению моторно-эвакуаторной функции желудка, уменьшению осложнений (патент Украины № 8884) Нами розработан алгоритм выбора метода операции при язвенном пилородуоденальном стенозе, что позволяет выбирать оптимальное оперативное вмешательство в зависимости от стадии стеноза, сочетанной патологии желудка и др. В своей работе в основной группе мы использовали такие типы оперативных вмешательств: селективная проксимальная ваготомия с пилоропластикой у 36 (26,47%) пациентов; селективная проксимальная ваготомия с дуоденопластикой у 30 (22,06%) пациентов; селективная проксимальная ваготомия с сегментарной резекцией тела и дренирующей операцией у 3 (2,21%); селективная ваготомия с антрумэктомией у 13 (9,56%); лапароскопическая ваготомия и дренирующая операция из минидоступа у 2 (1,47%); резекция желудка у 8 (5,88%) пациентов. В контрольной группе: селективная проксимальная ваготомия с пилоропластикой у 15 (11,03%), селективная проксимальная ваготомия с дуоденопластикой у 6 (4,41%); селективная ваготомия с антрумэктомией у 6 (4,41%); резекция желудка у 13 (9,56%); гастроеюностомия у 2 (1,47%) пациентов. Применение предложенной тактики создало условия для увеличения количества органосохраняющих оперативных вмешательств при декомпенсированном язвенном пилородуоденальном стенозе на 44,89%. Использование органосохраняющих оперативных вмешательств у пациентов с язвенным пилородуоденальным стенозом сопровождалось снижением количества непосредственных послеоперационных осложнений на 12,4%, увеличением количества отличных и хороших результатов на 43%. Ключевые слова: язвенный пилородуоденальный стеноз, энтеральное питание, органосохраняющие оперативные вмешательства. SUMMARY Shulyarenko O.V. Ways of optimization in surgical treatment helicobacterpositive patients with ulcer pyloroduodenal stenosis. – Manuscript. Dissertation on receipt of scientific degree of candidate of medical sciences by speciality 14.01.03 – Surgery. – The National Medical Academy of Post-Graduate Education named after P.L. Shupik, Kyiv, 2007 The study is based on the analysis of results of inspection and surgical treatment of 136 patients, operated on ulcer pyloroduodenal stenosis in surgical clinics of medicine urgent conditions department and department of surgery and proctology for the period from 2001 to 2005. Patients were divided into 2 groups. The first one, inclusive 42 patients, received the traditional preoperative preparation, the second - 94 patients - received immunocorrectional therapy and enteral tube, stent or microjejunostomy nutrition along with traditional therapy; it was used electric stomach stimulation also. In the work for the first time was studied morfofunctional spatial and immunomorfological characteristics of stenosis zone and around ulcer zone of exit part of stomach and duodenum; there was at first investigated the dynamics of Calcium adenosintriphosphatase activity in muscular tissue of stomach and its connection with motor function of stomach; the efficiency of use of the developed techniques of preoperative preparation for patients with ulcer pyloroduodenal stenosis is proved and the choice of optimum volume of operative intervention depending on a stage of a stenosis, polimorbidity and condition weights of patient is determined. The expanded indications to use body-preserving operations have allowed to carry out such types of operative interventions in the basic group: proximal vagotomy with pyloroplasty at 36 (26,47 %) patients; proximal vagotomy with duodenoplasty at 30 (22,06 %) patients; proximal vagotomy with a segmentary resection of a body and drain operation at 3 (2,21 %); selective vagotomy with antrumectomy at 13 (9,56 %); laparoscopic vagotomy and drain operation from miniaccess at 2 (1,47 %); resection of stomach at 8 (5,88 %) patients, while there were in control group: proximal vagotomy with pyloroplasty at 15 (11,03 %), proximal vagotomy with duodenoplasty at 6 (4,41 %); selective vagotomy with antrumectomy at 6 (4,41 %); resection of stomach at 13 (9,56 %); gastrojejunostomy at 2 (1,47 %) patients; that has created conditions for increase in quantity of body-preserving operative interventions at decompensated ulcer pyloroduodenal stenosis on 44,89 % and was accompanied by decrease in quantity of direct postoperative complications on 12,4 %, increase in quantity of excellent and good results at 43 %. Key words: ulcer pyloroduodenal stenosis, enteral nutrition, body-preserving operative interventions. PAGE 22

Похожие записи