МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ГУЗІК НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 611.31.013

Розвиток і становлення топографії структур ротової ділянки в ранньому
періоді онтогенезу людини

14.03.01 — нормальна анатомія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2007 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Буковинському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Макар Богдан Григорович, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри анатомії
людини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Шерстюк Олег Олексійович, ВДНЗ України
„Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України, завідувач
кафедри анатомії людини;

доктор медичних наук, професор Ольховський Василь Олексійович,
Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач
кафедри судової медицини та основ права.

Захист відбудеться “8” листопада 2007 року о 13.30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 08.601.03 в Дніпропетровській державній
медичній академії МОЗ України (49005, м. Дніпропетровськ, вул.
Севастопольська, 17).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул.
Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий “5” жовтня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 08.601.03

доктор медичних наук, доцент Машталір М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення розвитку і становлення синтопічних
взаємовідношень органів у різні вікові періоди є одним із провідних у
підході до організму людини, актуальним завданням морфологів, про що
наголошувалося на ІV Національному конгресі анатомів, гістологів,
ембріологів і топографоанатомів України (Сімферополь, 2006); VІІІ
конгресі Міжнародної асоціації морфологів (Орел, 2006). За висловом
Куприянова В.В., (2000), у ХХІ столітті необхідно закріпити і розширити
зв’язки між теоретичними і клінічними дослідженнями.

Запровадження в лабораторіях світу штучного запліднення та пересадки
органів (Троценко Б.В., Георгиевская Л.С., 1996), скринінгу
ембріонального матеріалу (Минаков И.П., 2000; Zoltan P.P., 1997),
ультразвукового обстеження (Мота О.М. та ін., 2006), а також новітні
методи дослідження дають можливість проводити діагностику відхилень від
нормального розвитку, яка в теперішній час набула широкого застосування
(Кулаков В.И. и др., 2002; Масна З.З та ін., 2003; Бойко Н.В. та ін.,
2005), а також здійснювати хірургічну корекцію деяких дефектів людини
внутрішньоутробно (Айламазян Э.К., 1998; Beaudoin S. et al., 1998). Про
важливість розширення і поглиблення наукових досліджень у галузі
антенатальної діагностики та корекції порушень розвитку плода
наголошують Ахтемійчук Ю.Т. та Макар Б.Г. (2004), Слєпцов О.К. та
співавтори (2007).

Відомості літератури розрізнені щодо закономірностей розвитку і
хронологічної послідовності зміни синтопічних взаємовідношень структур
ротової ділянки між собою та з суміжними утвореннями в ранньому періоді
онтогенезу людини (Череп О.Е., Гемонов В.В., 2000; Малоголовка О.А. та
ін., 2006), щодо зубо-щелепного апарату (Барсуков Н.П. и др., 2002;
Масна З.З., 2002; Скрипніков П.М., 2003; Смолькова О.В. та ін., 2007), а
також визначення часу і морфологічних передумов можливого виникнення
варіантів будови та їх природжених вад (Лобко П.И., 2002; Аниськова
О.Е., Лобко П.И., 2007).

У багатьох публікаціях відсутній комплексний підхід до вивчення проблем
розвитку та особливостей будови структур ротової ділянки впродовж
раннього онтогенезу людини. Наукові розробки, як правило, виконувалися
тільки в окремі вікові періоди, на незначній кількості біологічних
об’єктів, не проводився корелятивний аналіз їх інтенсивного та
уповільненого росту. Дослідження в більшості випадків виконувалися
ізольовано, без урахування взаємовідношень стінок ротової порожнини з
суміжними структурами.

Таким чином, актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю
комплексного вивчення розвитку і становлення топографії структур ротової
ділянки із суміжними утвореннями, визначення анатомічних змін, вікової
індивідуальної мінливості, періодів інтенсивного та уповільненого росту,
встановлення критичних періодів та обґрунтування деяких їх природжених
вад упродовж раннього періоду онтогенезу людини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом планової наукової теми кафедр анатомії людини, анатомії,
топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного
медичного університету за проблемою «Статево-вікові закономірності
будови і топографо-анатомічних взаємовідношень органів та структур в
онтогенезі людини. Особливості вікової та статевої ембріотопографії” (№
держреєстрації 0105U002927). Дисертант вивчала ембріотопографію стінок
ротової порожнини в ранньому періоді онтогенезу людини.

Мета дослідження. Визначити хронологічну послідовність етапів
морфогенезу та анатомічних взаємовідношень структур ротової ділянки із
суміжними утвореннями в ранньому періоді онтогенезу людини.

Завдання дослідження:

1. Уточнити джерела і час закладки структур ротової ділянки та суміжних
утворень.

2. Вивчити динаміку морфогенезу і синтопічної кореляції структурних
компонентів ротової порожнини із суміжними утвореннями в період
внутрішньоутробного розвитку та в новонароджених.

3. Встановити періоди інтенсивного та уповільненого росту структур
ротової ділянки та суміжних утворень впродовж раннього періоду
онтогенезу.

4. Визначити критичні періоди, варіанти будови та морфологічні
передумови можливого виникнення природжених вад структур ротової
ділянки.

Об’єкт дослідження: закономірності раннього онтогенезу початкового
відділу травної системи людини.

Предмет дослідження: морфогенез і становлення топографії структур
ротової ділянки та суміжних з ними утворень.

Методи дослідження: макроскопія, мікроскопія серій послідовних
гістологічних і топографо-анатомічних зрізів, звичайне і тонке
препарування, реконструювання, ін’єкція судин, комп’ютерна томографія,
стереофотографування, які дали можливість визначити джерела і час
закладки та становлення топографії, періоди інтенсивного та
уповільненого росту, мінливість структур ротової ділянки й суміжних з
ними утворень упродовж раннього періоду онтогенезу людини. З метою
об’єктивізації одержаних даних використані морфометричні методи. Для
обробки цифрових даних застосовувалися статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше за допомогою адекватних
морфологічних методів вивчені морфогенез і динаміка становлення
просторово-часових взаємовідношень структур ротової ділянки людини
впродовж внутрішньоутробного періоду розвитку та в новонароджених з
точки зору топографо-анатомічного підходу до проблем ембріогенезу.
Вивчено час закладки і особливості раннього розвитку структур ротової
ділянки з урахуванням морфогенезу стінок ротової порожнини і суміжних
утворень. Визначено, що джерелом закладки структур ротової ділянки є
вісцеральні дуги. Вперше простежено динаміку змін форми та розмірів
окремих структур ротової ділянки, визначені

етапи інтенсивного й уповільненого їх росту в період антенатального
життя. З’ясовані критичні періоди, морфологічні передумови та час
можливого виникнення деяких природжених вад зазначеної ділянки.

Пріоритет дослідження полягає в одержанні нових об’єктивних даних про
ембріотопографію структур ротової ділянки за допомогою реконструювання,
яке дає змогу вивчати мікроструктури в об’ємному зображенні, а також
комп’ютерної томографії.

Уточнені і доповнені дані літератури стосовно джерел, місць та термінів
закладки основних структур ротової ділянки, особливостей становлення їх
топографії впродовж раннього періоду онтогенезу та в новонароджених
людини.

Практичне значення одержаних результатів. Виконане дослідження доповнює
існуючі уявлення про ембріогенез і становлення топографії структур
ротової ділянки, з нових позицій висвітлює їх структурну організацію в
період внутрішньоутробного розвитку, що має важливе значення для
з’ясування морфологічних передумов виникнення деяких природжених вад та
патогенезу набутої патології. Одержані результати можуть бути
використані в дитячій стоматології, щелепно-лицевій хірургії як еталони
норми.

На результатах дисертаційної роботи можуть базуватися подальші
дослідження морфогенезу та ембріотопографії структур ротової ділянки на
спеціально відібраному матеріалі від матерів з певною клінічною
патологією, а також з екологічно несприятливих регіонів.

Одержані дані можуть бути використані в лабораторіях для скринінгу,
з’ясування ступеня зрілості плода, пренатальної діагностики відхилень
від нормального розвитку і морфологічною основою для удосконалення
існуючих та розробки нових способів хірургічної корекції природжених вад
ротової ділянки. Результати дослідження можуть бути враховані при
написанні посібників, атласів і монографій з ембріології, нормальної і
клінічної анатомії, стоматології та щелепно-лицевої хірургії.

Результати наукової роботи впроваджені в курс лекцій і практичних занять
кафедр анатомії людини, анатомії, топографічної анатомії та оперативної
хірургії, дитячої хірургії, ЛОР-хвороб та стоматології, патологічної
анатомії та судової медицини, хірургії та очних хвороб Буковинського
державного медичного університету, кафедр нормальної анатомії,
топографічної анатомії і оперативної хірургії Вінницького національного
медичного університету ім. М.І.Пирогова, кафедр анатомії людини
Донецького державного медичного університету ім. М.Горького, Кримського
державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського, Львівського
національного медичного університету ім. Данила Галицького,
Тернопільського державного медичного університету ім.
І.Я.Горбачевського, Запорізького, Івано-Франківського, Луганського,
Хар-ківського державних медичних університетів, кафедр анатомії людини
Дніпропетровської державної медичної академії, кафедр анатомії людини,
оперативної хірургії та гістології медичного факультету Ужгородського
національного уні-

верситету, Сумського державного університету, науково-дослідній роботі
лабораторії морфологічних досліджень НДІ медико-екологічних проблем МОЗ
України (м. Чернівці).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проаналізована
наукова література, визначена тема, складено план дослідження, зібрано
біологічний матеріал, проведені морфологічні дослідження, статистична
обробка, написані всі розділи дисертації, аналіз і узагальнення
одержаних результатів, сформульовані висновки і практичні рекомендації.
Автором відредаговано й оформлено роботу.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації
оприлюднені на Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих
вчених (Тернопіль, 2002), ІІІ Національному конгресі анатомів,
гістологів, ембріологів і топографоанатомів „Актуальні питання
морфології” (Київ, 2002), Міжнародній науковій конференції “Молодь у
вирішенні регіональних та транскордонних проблем екологічної безпеки”
(Чернівці, 2003), Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні питання
клінічної анатомії та оперативної хірургії” (Чернівці, 2004, 2006), ІІІ
Міжнародній науково-практичній конференції „Здорова дитина: здоров’я
дитини та її сім’ї” (Чернівці, 2005), ІУ Міжнародній науково-практичній
конференції „Здорова дитина: здорова дитина та генетичні аспекти її
розвитку” (Чернівці, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції,
присвяченій 85-річчю Білоруського державного медичного університету
„Актуальні проблеми морфології” (Мінськ, 2006), науковому симпозіумі
„Анатомо-хірургічні аспекти дитячої гастроентерології” (Чернівці, 2007);
щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького
складу Буковинського державного медичного університету (Чернівці,
2002-2007), засіданнях Чернівецького обласного наукового товариства
анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів (Чернівці,
2002-2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 17 наукових праць,
які повністю відображують основний зміст дисертаційної роботи.. З них:
статті у фахових наукових журналах – 4, всі самостійні, тез наукових
конференцій – 13.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 160 сторінках, з
яких власне тексту – 120 і складається зі вступу, огляду літератури,
матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень,
аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних
рекомендацій та списку використаних джерел: кирилицею – 180, латиницею –
55. Робота ілюстрована 56 рисунками, 3 таблицями, 2 діаграмами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Матеріалом морфологічного дослідження
послужили 140 препаратів ротової ділянки зародків, передплодів,
плодів і

новонароджених людини, які одержували з акушерсько-гінекологічних
закладів м. Чернівців. Для дослідження використана колекція серій
гістологічних і топографо-анатомічних зрізів із фонду кафедри анатомії
людини Буковинського державного медичного університету. Для відновлення
якості гістологічних препаратів використали запропонований нами спосіб
(рацпропозиція № 17/06).

Комісією з етичних питань та біоетики Буковинського державного
медичного університету (протокол № 14 від 21.12.06 р.) встановлено, що
проведені дослідження відповідають принципам Гельсінської декларації,
прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації
(1964-2000 р.), конвенцією Ради Європи про права людини та біомедицину
(1997 р.) та наказу МОЗ України № 231 від 01.11.2000 року.

Для виконання дослідження застосований комплекс адекватних морфологічних
методів, який передбачає виготовлення і вивчення серій гістологічних та
топографо-анатомічних зрізів, звичайне і тонке препарування за допомогою
бінокулярної лупи МБС-10, виготовлення графічних і пластичних
реконструкцій, ін’єкції судин та комп’ютерної томографії.

Метод мікроскопічного дослідження використаний для визначення
особливостей закладки, синтопії окремих органів ротової ділянки,
становлення структурних їх компонентів, які макроскопічними методами
дослідити не можливо. Після вимірювання тім’яно-куприкової довжини
біологічних об’єктів, фіксації та зневоднення їх заливали в парафін.
Виготовлення серій послідовних гістологічних зрізів із парафінових
блоків проводили в одній із трьох площин тіла ембріона – сагітальній,
фронтальній та горизонтальній. Товщина зрізів коливалася від 5 до 10
мкм. Зіставлення отриманих серій дозволяло всебічно дослідити будову
окремих структур та їх взаємовідношення. Для отримання диференційованого
поліхромного забарвлення неоднорідних тканин використане додаткове
забарвлення серії гістологічних зрізів гематоксиліном і еозином та
борним карміном.

Для одержання просторових взаємовідношень органів та структур ротової
ділянки на ранніх стадіях онтогенезу людини використали способи
графічного та пластичного реконструювання. Реконструкційні моделі
виготовлялися в нашій модифікації (рацпропозиція № 02/07).

Виготовлення топографо-анатомічних зрізів препаратів виконувалося
сконструйованим нами пристроєм-мікротомом для одночасного отримання
заданої кількості топографо-анатомічних зрізів (рацпропозиція № 17/03).
Звичайне і тонке препарування виконувалося під контролем бінокулярної
лупи МБС-10. Під час препарування використовували запропонований нами
спосіб зберігання трупного матеріалу (рацпропозиція № 19/06), пристрій
для фіксації природних

отворів при проведенні морфологічних досліджень (рацпропозиція № 16/06)
та фреза для забору анатомічного матеріалу (рацпропозиція № 15/06).
Додатково застосовано комп’ютерну томографію і стереофотографування.
Варіаційно-статистична обробка цифрових даних, які одержані при
морфометрії, проведена за методикою Р.Б.Стрелкова (1986) і Б.В.Шутки
(1995). Критерій вірогідності становить Р ?95%.

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що зачаток
травного тракту у зародків людини наприкінці 1-го місяця розвитку являє
собою первинну кишкову трубку, замкнену з обох кінців. Внаслідок
швидкого розростання головного відділу в ембріонів 5,0-5,5 мм
тім’яно-куприкової довжини (ТКД) виявляється ротова ямка. Її сліпий
кінець відділений від головної кишки ротовою пластинкою. Ротова ямка
зверху обмежена лобовим виступом, з боків – зачатками верхньощелепних
відростків, а знизу – серцевим виступом. Позаду вхід у ротову ямку
доповнений парними зачатками нижньощелепної дуги, які каудально з’єднані
із зачатками верхньощелепних відростків. Дно ротової ямки вистелене
шкірною ектодермою.

Зачатки верхньощелепних і нижньощелепних відростків на гістологічних
зрізах представлені скупченням однорідної клітинної маси мезенхіми. В
середніх відділах визначається більш пухке розташування клітинних
елементів. У зародків 6,8-7,9 мм ТКД починається процес диференціації
нижньощелепних відростків. Зміна внутрішньої будови проявляється у
виникненні окремих острівців згущення клітинних елементів. Первинні
острівці представляють собою зачатки майбутнього меккелевого хряща.
Латерально і досередини від верхньощелепних відростків знаходяться бічні
носові відростки. У зародків 8,0-8,5 мм ТКД верхньощелепні відростки
наближуються до бічних. Їх розділяє невелика щілина, яка направлена до
зачатка ока.

У зародків 11,0-12,0 мм ТКД продовжується ріст верхньощелепних
відростків, і вони зростаються з бічними носовими відростками.
Передньозадній їх розмір досягає 1500±90 мкм, а висота – 750±30 мкм. У
зародків 12,0-14,0 мм ТКД нижньощелепні відростки повністю зростаються.
Тим самим формується нижньощелепна дуга. Це узгоджується з даними
Барсукова Н.П. та ін. (2002).

Передній відділ кишкової трубки утворений матеріалом прехордальної
пластинки і має початкову ектодермальну детермінацію. В краніальному
кінці кишкова трубка, без проміжного шару мезенхіми, прилягає до
ентодерми, яка впинається в напрямку первинної кишки у вигляді ротової
ямки. Стінки кишки разом з дном ротової ямки утворюють глоткову
перетинку. Внаслідок прориву глоткової перетинки виникає сполучення між
ротовою ямкою та порожниною кишки і утворюється первинна ротова
порожнина. У початковому відділі передня кишка утворює чотири парних
випинання – зяброві кишені, між якими розташовуються потовщення стінки
глотки – зяброві дуги.

Розвиток язика починається на 4 тижні ембріонального розвитку внаслідок

проліферації мезенхіми на дні первинної ротової порожнини. Між першою та
другою зябровими дугами по середній лінії з’являється непарний язиковий
горбок. Із нього в подальшому формується невелика частина спинки язика,
яка має трикутну форму. Вона розташована допереду від сліпого отвору —
місця закладки щитоподібної залози. Латерально і допереду від непарного
горбка із зачатків першої дуги утворюється два бічних язикових горбка,
які знаходяться спереду від ротоглоткової мембрани. Вони швидко ростуть
і, зливаючись один з одним, дають початок формування тіла та кінчика
язика. Охоплюючи зачаток непарного горбка, вони зростаються з ним.
Корінь язика утворюється із потовщення мезенхіми, що виникає дозаду від
сліпого отвору в ділянці з’єднання другої і третьої зябрових дуг. На
серіях гістологічних зрізів більша частина поверхні зачатка язика
представлена одношаровим епітелієм і, тільки місцями, двошаровим. М’язи
язика розвиваються із міотомів потиличних сомітів, клітини яких мігрують
допереду в ділянку язика. Первинна ротова порожнина на фронтальних
зрізах має форму щілини, в якій знаходиться зачаток язика. Вертикальний
розмір ротової порожнини становить 220±30 мкм, поперечний – 840±60 мкм.
Вона вистелена кубічним епітелієм, клітини якого розташовані у два ряди,
а в ділянці заглибин – у 3-4 ряди.

Первинні зачатки під’язикової та піднижньощелепної слинних залоз
з’являються наприкінці зародкового періоду у ембріонів 12,0-13,0 мм ТКД
шляхом потовщення епітелію первинної ротової бухти. У зародків 13,0 мм
ТКД зачатки залоз мають кулясто-овальну форму і представлені компактно
розташованими клітинами кубічної форми. Їх розміри дорівнюють 40-50 мкм.
Ріст зачатків слинних залоз відбувається вглиб і в дорзомедіальному
напрямку. Наприкінці зародкового періоду розміри зачатків під’язикової
та піднижньощелепної залоз досягають 60-64 мкм. Епітеліальні клітини, що
утворюють тяж, розташовані компактно, без чітких меж між ними. Форма
клітин переважно кубічна. Клітини прилеглої мезенхіми розташовані
хаотично з незначною концентрацією навколо вростаючого в мезенхіму
епітеліального зачатка залоз. Зачаток привушної слинної залози
представлений епітеліальним тяжем. Напрямок тяжа краніолатеральний.
Довжина його дорівнює 70±8 мкм. В межах описаного тяжа клітини
розташовуються щільно, ядра їх мають, як правило, округлу форму.

Упродовж зародкового періоду над первинною ротовою порожниною
розташовані носові камери, які наприкінці цього періоду прориваються в
ротову порожнину, внаслідок чого встановлюється сполучення між
новоутвореною первинною носовою і ротовою порожнинами. Їх розділяє
первинне піднебіння, товщина якого дорівнює 280±30 мкм, ширина – 1130±80
мкм, довжина – 290±40 мкм. На даній стадії розвитку на бічних стінках
первинної ротової порожнини з’являються невеликі виступи, які являють
собою зачатки піднебінних відростків. Останні випинаються в ротову
порожнину, представлені мезенхімою, яка вкрита 3-4-рядним епітелієм.
На фронтальних зрізах вони мають ви-гляд зрізаного конуса. Верхівка
його спрямована до зачатка язика. Висота під-

небінних відростків дорівнює 200±50 мкм, передньозадній розмір становить
420±60 мкм. Вони виступають в ротову порожнину на 110±20 мкм.

На початку передплодового періоду (передплоди 14,5-15,0 мм ТКД) спільний
зачаток під’язикової та піднижньощелепної слинних залоз значно
збільшується і набуває вигляду епітеліального тяжа. Останній прямує в
дорзомедіальному напрямку. Дистальний його відділ дещо потовщений.
Довжина зачатка залоз досягає 220±40 мкм. Діаметр його коливається від
24 до 36 мкм. Зазначений зачаток представлений компактно розташованими
епітеліальними клітинами. Ядра клітин, які розташовані на периферії,
набувають овальної форми. У периферичних відділах епітеліального тяжа
клітини розташовані більш компактно. В центральному відділі виявляється
невелике розрідження, але просвіт протоки не виявляється.

У передплодів 16,5-17,5 мм ТКД первинна ротова порожнина вистелена
двошаровим епітелієм, має вигляд щілини. Зачаток нижньої щелепи
представлений пластинкою, яка витягнута у вертикальному напрямку. З боку
епітелію ротової порожнини утворюється валок, що представляє собою
зачаток зубної пластинки. Зачаток язика збільшується в розмірах. Довжина
його досягає 850±60 мкм. У товщі язика виявляються м’язові волокна, які
прямують від підборіддя до кореня язика і від підборіддя до під’язикової
кістки (зачатки підборідно-язикового і підборідно-під’язикового м’язів).

У передплодів 18,0-19,0 мм ТКД починається брунькування основного
епітеліального тяжа з утворенням нових (вторинних) епітеліальних тяжів
(зачатки під’язикової та піднижньощелепної слинних залоз). Останні в
кількості 4-6 відходять від первинного епітеліального тяжа в різних
напрямках. Кінцеві відділи вторинних епітеліальних тяжів починають
набувати булавоподібної форми. Загальна довжина епітеліального зачатка
досягає 250±40 мкм. Зачаток під’язикової залози знаходиться дещо
допереду і латерально головної вивідної протоки піднижньощелепної
слинної залози.

Зачатки піднебінних відростків представлені двома пластинками. Їх вільні
краї направлені присередньо і донизу, виступають у первинну порожнину
рота на 300±50 мкм.

Збільшуються вторинні тяжі слинних залоз. Деякі з них дихотомічно
діляться на нові (третинні) тяжі. В первинному епітеліальному тяжі
з’являється просвіт. Особливістю закладки привушної залози є те, що
епітеліальний тяж, збільшуючись в розмірах, утворює вигин, який
опуклістю обернений допереду. Останній залягає в товщі закладки щоки,
спереду від зачатка зовнішнього вуха. Епітелій дорзальної поверхні язика
представлений призматичними клітинами з овальними ядрами. Передня
частина первинної ротової порожнини до рівня зубних пластинок вистелена
двошаровим епітелієм, але по мірі наближення до зубних пластинок
кількість шарів збільшується до 4-5.

У передплодів 25,0-27,0 мм ТКД з’являється зачаток верхньої щелепи.

Піднебінні відростки із косого (майже вертикального) положення перехо-

дять у горизонтальне. Вони виступають у первинну ротову порожнину на
550±60 мкм. Товщина їх дорівнює 310±30 мкм. Досить швидко збільшуються
розміри нижньощелепної дуги. В середньому відділі дуги залишається
досить широкий шар сполучної тканини. Зовнішня стінка зачатка, майбутнє
тіло нижньої щелепи, має вигляд рівної плоскої пластинки, розташованої
під прямим кутом до двох вертикальних. Зовнішня і внутрішня пластинки
представляють собою зачаток коміркового відростка. В каудальних відділах
виявляється потовщення, яке в передньому відділі представляє пластинку,
орієнтовану в сагітальній площині – зачаток вінцевого відростка. Позаду
потовщення має кулястий вигляд і представляє собою зачаток суглобового
відростка. Зубна пластинка виражена по всій довжині дуги. На задній
поверхні пластинки на тонкому епітеліальному стебельці формуються
скупчення келихоподібної форми – зачатки емалевих органів молочних
зубів. Язик все більше набуває сплощеної форми. Його спинка вкрита
двошаровим епітелієм. Відстань від спинки язика до верхньої стінки
дорівнює 186±50 мкм. Скупчення мезенхіми на місці щелепно-під’язикового
м’яза в середній його третині огинається вивідними протоками
піднижньощелепних слинних залоз. Під’язикові слинні залози знаходяться
зверху зачатка щелепно-під’язикового м’яза, під зачатком слизової
оболонки діафрагми рота і дещо латеральніше вуздечки язика. Спільні
протоки зазначених залоз мають добре виражений просвіт. У 9 випадках
вони відкривалися єдиним отвором, у 2 випадках – самостійно. Починається
процес каналізації первинного епітеліального шару привушної слинної
залози. Разом з тим, в його кінцевому відділі каналізації не виявлено.

У передплодів 34,0-42,0 мм ТКД з боків від вуздечки язика виявляються
добре виражені під’язикове м’ясце і сосочок. Визначається швидкий ріст
лицевого скелета. У зв’язку із зміщенням серця донизу і виникненням
простору для вільного розвитку, нижньощелепна дуга значно збільшується в
розмірах. Язик різко опускається донизу. Кількість шарів епітелію і
кількість сосочків збільшується. Слизова оболонка язика набуває
характерного вигляду. В сполучній тканині визначаються ніжні волокнисті
структури. Чітко виявляються міофібрили. Діаметр м’язових волокон
збільшується. Нижня щелепа в цілому зберігає форму попередньої стадії
розвитку, але визначається місце розташування кута щелепи, виявляються
її тіло і гілка. Вертикальний розмір нижньої щелепи значно перевищує
поперечний. Коміркові пластинки широко розходяться, наближуючись до
поверхні нижньощелепної дуги, охоплюють зачатки зубів, доходячи майже до
епітеліальної вистилки нижньощелепної дуги. Тіло нижньої щелепи
витягується донизу. На вільному його кінці в середніх відділах виникають
виступи, які являють собою результат фіксації щелепно-язикового і
двочеревцевого м’язів. Різко зростає кількість судин. Стінка судин ще не
сформована і представлена тільки ендотелієм.

У передплодів кінця 9 тижня розвитку починається процес реканалізації

Кінцевого відділу спільної вивідної протоки слинних залоз у ділянці
сосочка

язика. Останній стає ще більш вираженим. Чітко прослідковується перехід
епітелію ротової порожнини в епітелій, який вистеляє стінки спільної
вивідної протоки піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз.
Характерним є те, що в місці переходу епітелію втрачається двошаровість,
а виявляється 3-5 шарів клітин. Підборідно-язикові і
підборідно-під’язикові м’язи представлені м’язовими пучками, які
розділені тонкими прошарками сполучної тканини.

I

o

o

F

?

(

??$??????$?(

*

E

I

o

F

,

.

тього та четвертого порядків просвіт ще не виявляється. Починається
формування порожнини скронево-нижньощелепного суглоба. Визначається
концентрація мезенхіми на місці суглобової поверхні нижньої щелепи.
Товщина даного шару дорівнює 22-26 мкм. В середньому його відділі
відбувається концентрація клітин мезенхіми (місце розташування
суглобового диска).

Наприкінці передплодового періоду розвитку добре виражені коміркові
відростки. На кожному з них знаходяться зубні пластинки. Ротова
порожнина вистелена багатошаровим плоским епітелієм. Найбільша кількість
шарів епітелію нараховується між нижніми комірковими відростками і
щокою. Язик представлений поперечними, поздовжніми і вертикальними
м’язовими волокнами.

Упродовж 3-5 місяців внутрішньоутробного розвитку верхня стінка ротової
порожнини представлена кістковим піднебінням, передньозадній розмір
якого дорівнює 9,5±0,3 мм, поперечний – 6,0±0,2 мм, товщина – 1,0±0,08
мм. Чітко виявляються м’язові волокна язика. Під’язикова і
піднижньощелепні слинні залози представлені системою проток і кулястими
за формою кінцевими утвореннями. Місце впадання спільної вивідної
протоки залоз в ротову порож-

нину відмежовано від порожнини рота шаром епітеліальних клітин. Спільна
ви-

відна протока даних залоз майже каналізується. Товщина її стінки
дорівнює 44-50 мкм. Кровоносні судини прямують як по ходу головної
вивідної протоки, так і по її розгалуженням. Частина судин має ще
малодиференційовану стінку, яка представлена тільки ендотелієм. Деякі
артерії, окрім ендотелію, представлені декількома шарами компактно
розташованих клітин видовженої форми, що слід розцінювати як початкову
стадію формування м’язової оболонки судин. Тіло під’язикової слинної
залози має еліпсоподібну або веретеноподібну форму. Поздовжня вісь
залози розташована паралельно гілці нижньої щелепи. Розширений кінець
залози розташований спереду, а звужений – позаду. Вона має дві поверхні:
зовнішню і внутрішню, два краї – верхній і нижній, два кінці – передній
і задній. Нижня частина залози прилягає до підборідно-язикового м’яза.
Поруч проходить головна вивідна протока піднижньощелепної слинної
залози. Вона вступає в проміжок між залозою і м’язами відповідно її
нижньозадньому кінцю.

У середині плодового періоду (7 місяців) будова стінок ротової порожнини
поступово наближується до дефінітивної. М’яке піднебіння представлено
слизовою, підслизовою оболонками і м’язовою основою. Позаду воно
закінчується язичком. Порожнина рота невелика і низька, розміри щелеп
малі, відсутні зуби, незначно розвинуті коміркові відростки, гілки
нижньої щелепи короткі. Вона майже повністю заповнена язиком. Краї
останнього торкаються ясен, а спинка прилягає до твердого піднебіння. Ці
дані узгоджуються з дослідженнями Малоголовки О.А. та ін. (2006). Добре
виражені сосочки язика. Слизова оболонка язика нижньої поверхні більш
гладка у порівнянні зі слизовою спинки і по середній лінії утворює
коротку вуздечку. На нижній поверхні язика простежується добре виражена
торочкувата складка з великою кількістю ворсинок. На верхній губі, по
середній лінії, розташований горбок, розміром 2,0-3,0 мм. Дозаду від
нього знаходиться складка слизової оболонки – вуздечка верхньої губи.
Верхня губа дещо виступає допереду. Щоки опуклі, містять значний шар
жирової основи. Слизова оболонка губ і щік тонка і представлена 2-3
шарами клітин. Слизова оболонка, що вкриває коміркові дуги, товста і
малорухома. Коміркова частина гребеня ясен відокремлена від інших частин
бічною та присередньою борознами. Частина гребеня ясен вужча на рівні
зачатків різців і ширша на рівні зачатків корінних зубів. Добре виражені
м’язові шари язика. Грибоподібні сосочки мають булавоподібну форму.
Ниткоподібні сосочки значно вище грибоподібних. Дно ротової порожнини
утворене м’язами. Найбільш поверхнево розташовані щелепно-під’язикові
м’язи, які по середній лінії утворюють шов. Місце початку задніх пучків
щелепно-під’язикових м’язів розташовується в ділянці зачатка шостого
зуба. Над щелепно-під’язиковими м’язами знаходяться парні вмістища
під’язикових слинних залоз, які обмежені зверху слизовою оболонкою,
знизу – щелепно-під’язиковим м’язом, зсередини — підборідно-під’язиковим
і підборідно-язиковим м’язами, ззовні – окістям нижньої ще-

лепи. Досередини від під’язикових залоз розташований судинно-нервовий
пучок, який на значному відрізку прямує разом з головною вивідною
протокою

піднижньощелепної слинної залози.

У плодів 8-10 місяців майже всі структури ротової ділянки набувають
дефінітивної форми. Разом з тим, верхня щелепа ще не повністю сформована
– на її передній поверхні в ділянці коміркового краю помітні коміркові
виступи, всередині яких знаходяться комірки із зачатками молочних зубів.
Горб верхньої щелепи не виражений. Нижня щелепа розташована дещо дозаду
відносно верхньої, складається із двох половин, з’єднаних тонким
сполучнотканинним прошарком. Це також зазначається в дослідженнях Масної
З.З (2002). Комірковий край розвинутий слабко. Його довжина не перевищує
35,0 мм. Величина нижньощелепного кута – 140о. Гілка нижньої щелепи
квадратної форми, висота її тіла – 10,0±0,5 мм.

Порожнина рота невелика за розміром і низька, внаслідок малих розмірів
щелеп, коротких гілок нижньої щелепи, незначного розвитку коміркових
відростків. Склепіння твердого піднебіння майже відсутнє. Товщина
слизової оболонки передніх і бічних відділів більша, ніж у задніх і
середніх. Поперечні піднебінні складки розвинуті добре, деякі з них
розташовані ближче до серединного піднебінного шва, інші –
розповсюджуються на зубні горбки. М’яке піднебіння розташоване майже в
горизонтальній площині, представлене слизовою і підслизовою оболонками
та м’язовою основою. Між піднебінними дужками знаходяться піднебінні
мигдалики, вкриті капсулою. Язик відносно великий, широкий і короткий.
Слизова оболонка має велику кількість лімфатичних фолікулів і всі види
сосочків. Вуздечка язика коротка. Язиковий мигдалик не відмежований від
прилеглих структур. Перегородка язика спостерігається у вигляді тонкої
вертикальної пластинки, не досягає спинки на 3-4 мм. Торочкувата складка
добре виражена за рахунок великої кількості ворсинок. М’язові шари язика
виражені добре. Грибоподібні сосочки мають булавоподібну форму. Висота
ниткоподібних сосочків значно перевищує висоту грибоподібних. Проміжна
частина губ вузька, її слизова частина виступає допереду. Перехідна
частина губ дуже вузька, за рахунок виступаючого переднього краю
слизової частини, і виглядає подвійною. Нижня губа дещо вивернута донизу
та допереду, у порівнянні з верхньою містить більше змішаних слизових і
серозних залоз. Вздовж вільних країв ясен проходять виражені складки
слизової оболонки у вигляді щільних валків, які краще виражені в місцях
зачатків різців та ікол. Ясенні краї, які представлені слизовою
оболонкою, відокремлюють порожнину рота від власне ротової порожнини.
Глибше ясен по комірковій дузі проходить комірковий жолобок. Слизова
оболонка передньої поверхні ясен поділяється вертикальними складками на
п’ять частин, складки язикової поверхні виражені менше, вони
розмежовують зачатки майбутніх молочних зубів. Відповідно на кожній
половині щелеп розташовано по п’ять зубних горбків.

М’язи, що утворюють ротову ділянку, розвинуті добре. Дно ротової по-

рожнини сформоване м’язами. Найбільш поверхнево розташовані
щелепно-під’язикові м’язи, які по середній лінії утворюють шов. Місце
початку задніх

пучків щелепно-під’язикових м’язів розташовується в ділянці зачатка
шостого зуба. По ходу м’язових пучків в ряді випадків виявляються
щілини. Над м’язами розташовані парні вмістища під’язикової слинної
залози і непарний міжм’язовий простір між двома підборідно-язиковими
м’язами. Під слизовою оболонкою дна ротової порожнини розташована
під’язикова слинна залоза трикутної форми.

Наприкінці плодового періоду кількість ацинусів слинних залоз
збільшується. Під’язикова слинна залоза представлена 6-12 самостійними
часточками з вивідними протоками, які відкриваються на слизовій оболонці
в ділянці під’язикової складки. Між присередньою поверхнею залози і
м’язами розташовані: протока піднижньощелепної залози, язиковий нерв,
глибокі артерія і вена язика, кінцеві гілки під’язикового нерва.
Піднижньощелепні слинні залози набувають більш вираженої форми.
Залозиста тканина та її капсула стають щільними. Більш вираженою стає
підшкірно-жирова клітковина. Частіше трапляється овальна форма привушної
залози. Вона розташована не тільки в позащелепній ямці, але й в бічній
ділянці обличчя. Нижній край залози розташований нижче кута нижньої
щелепи. Вивідна протока привушної залози відкривається на рівні зачатка
першого малого кутнього зуба. Сосочок навколо отвору ледь виражений.

У новонароджених присінок рота представляє собою порожнину, яка ззовні
обмежена губами і щоками, а від ротової порожнини відокремлена ясенним
краєм. Це стовщена слизова оболонка з вираженою сіткою еластичних
волокон. Слизова оболонка в місці переходу губ на ясна утворює склепіння
і фіксована до окістя. Нижня щелепа відносно вузька. Добре виражений її
кут. Ротова порожнина обмежена твердим і м’яким піднебінням, діафрагмою
рота і м’язами язика, ясенним краєм щелеп. Майже всі структури ротової
ділянки набувають дефінітивної форми. Морфологічні особливості ротової
порожнини новонароджених пов’язані насамперед з актом смоктання. При
зімкнутих губах порожнина рота невелика, тому що розміри щелеп малі,
відсутні зуби, гілки нижньої щелепи короткі, коміркові відростки
недостатньо розвинуті. Відсутнє склепіння твердого піднебіння. Порожнина
рота майже повністю заповнена язиком, який має відносно великі розміри,
широкий і короткий. При закритому роті краї останнього торкаються ясен,
а спинка — твердого піднебіння. Слизова оболонка язика на нижній
поверхні більш гладка і по середній лінії утворює коротку вуздечку, яка
натягнута між язиком і нижньою щелепою. З боків від вуздечки розташовані
вивідні протоки піднижньощелепних і під’язикової слинних залоз. На
верхній губі по середній лінії розташований горбок, розміром 3,0-5,0 мм.
Дозаду від нього знаходиться складка слизової оболонки – вуздечка
верхньої губи. Верхня губа виступає допереду.

М’язи ротової добре ділянки розвинуті. Жирові тіла надають їм певної
пружності. Щоки опуклі, містять значний шар жирової основи. Жирове тіло
розташоване між шкірою і щічним м’язом. Воно має висоту 25,0±0,8 мм,
шири-

ну – 18,0±0,6 мм і товщину — 22,0±0,8 мм. Слизова оболонка губ і щік
тонка і представлена 2-3 шарами клітин. Слизова оболонка, що вкриває
коміркові дуги, товста і малорухома. Коміркова частина гребеня ясен
відокремлена від іншої частини бічною та присередньою борознами. Частина
гребеня ясен вужча на рівні зачатків різців і ширша на рівні зачатків
корінних зубів. На кожній половині щелеп розташовано по 5 зубних
горбків. Чітко виражені м’язові шари язика. Грибоподібні сосочки мають
булавоподібну форму. Ниткоподібні сосочки значно вище за грибоподібні.
Морфогенез жолобуватих сосочків повністю ще не завершений.

Найбільш поверхнево розташовані щелепно-під’язикові м’язи, які по
середній лінії утворюють шов. Місце початку задніх пучків
щелепно-під’язикових м’язів розташовується в ділянці зачатка шостого
зуба. Над щелепно-під’язиковими м’язами, з боку ротової порожнини
знаходяться парні вмістища під’язикової слинної залози, які обмежені
зверху слизовою оболонкою, знизу – щелепно-під’язиковим м’язом,
зсередини – підборідно-під’язиковим і підборідно-язиковим м’язами,
ззовні – окістям нижньої щелепи. Під’язикова слинна залоза має трикутну
форму. Досередини від під’язикової залози розташований судинно-нервовий
пучок, який на значному відрізку прямує разом з головною вивідною
протокою піднижньощелепної залози. Доступ до піднижньощелепної слинної
залози можливий після послідовного препарування під- нижньощелепної
ділянки. Підшкірна жирова клітковина має товщину 3,0-5,0 мм. Залоза
розміщена у верхньоприсередній частині піднижньощелепного трикутника. У
новонароджених людини привушна слинна залоза трикутної або чотирикутної
форми. Розміри часточок залози продовжують збільшуватися, значно
помножуєтся кількість кінцевих відділів. Останні розташовані близько
один до одного, внаслідок чого товщина прошарків сполучної тканини між
ними зменшується. Повної диференціації епітелію вивідних проток все ще
не відбувається. Цей процес продовжується після народження.

ВИСНОВКИ

У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової
проблеми, що виявляється у встановленні джерел, місць і термінів
закладки, з’ясуванні топографії структур ротової ділянки в ранньому
онтогенезі людини. Одержані дані є теоретичною основою для наступних
експериментальних, порівняльно-анатомічних та порівняльно-ембріологічних
досліджень у клінічній анатомії та ембріології.

1. Закладка майбутньої ротової порожнини людини починається у зародків
4,5 мм тім’яно-куприкової довжини шляхом утворення ротової ямки.
Наприкін-

ці зародкового періоду розвитку відбувається сполучення первинної
ротової порожнини з носовою. Остаточне відокремлення ротової від носової
порожнини закінчується всередині передплодового періоду онтогенезу.

2. Верхня стінка ротової порожнини утворюється шляхом утворення
піднебінних відростків, їх горизонталізації і злиття (передплоди
32,0-35,0 мм тім’яно-куприкової довжини). На початку плодового періоду
розвитку тверде піднебіння представлене кістковим остовом. У
новонароджених піднебіння широке і плоске.

3. Зачаток язика з’являється у зародків 5,5 мм тім’яно-куприкової
довжини у вигляді непарного серединного та двох парних бічних горбків,
які зливаються між собою. Всередині передплодового періоду закінчується
формування власних м’язів язика, утворюються сосочки. Наприкінці
передплодового періоду розвитку язик набуває дефінітивної форми.

4. Нижня щелепа розвивається на основі меккелевого хряща. Наприкінці
передплодового періоду на ній виражена зубна пластинка. У новонароджених
нижня щелепа вузька, недостатньо виражені вінцевий і виростковий
відростки.

5. Первинна закладка піднижньощелепної, під’язикової та привушної
слинних залоз з’являється наприкінці зародкового — початку
передплодового періодів розвитку шляхом впинання епітелію в навколишню
мезенхіму. Диференціація спільного епітеліального зачатка
піднижньощелепної і під’язикової слинних залоз відбувається наприкінці
передплодового періоду онтогенезу. Формування секреторних відділів залоз
на момент народження не закінчується, а продовжується в наступні вікові
періоди.

6. Найбільш інтенсивно формування структур ротової ділянки відбувається

у передплодів 11-12 тижнів та плодів 7 місяця розвитку.

7. Критичними періодами в розвитку структурних елементів ротової ділянки
є кінець зародкового, початок передплодового періодів розвитку, що може
стати морфологічною передумовою виникнення їх природжених вад.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Виконане дослідження доповнює і по-новому розкриває існуючі уявлення про
становлення і зміну топографо-анатомічних взаємовідношень структур
ротової ділянки людини впродовж раннього онтогенезу людини. Одержані
дані можуть бути використані в навчальному процесі на кафедрах анатомії
людини, гістології, топографічної анатомії, стоматології, а також при
написанні монографій, навчальних посібників і підручників з анатомії
людини, топографічної анатомії і стоматології.

Результати наукового дослідження можуть стати базою для подальшого
вивчення розвитку і топографії структур ротової ділянки в екологічно
несприятливих регіонах і використані для порівняльної характеристики
морфологічних

відхилень у ранньому періоді онтогенезу.

3. Отримані дані дають змогу удосконалювати методи антенатальної
діаг-ностики відхилень від нормального розвитку органів ротової ділянки.

4. Виявлені окремі критичні періоди органогенезу структур ротової ділян-

ки необхідно враховувати лікарям акушер-гінекологам при проведенні
профілактично-роз’яснювальної роботи із жінками 1-3-го місяців
вагітності, з метою запобігання негативного впливу несприятливих
зовнішніх чи внутрішніх чинників на організм, що розвивається.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гузік Н.М. До питання ембріогенезу слинних залоз людини // Клін.
анатомія та оперативна хірургія. – 2005. – Т. 4, № 2. – С. 50-51.

Гузік Н.М. Будова та синтопія структур ротової ділянки у плодовому
періоді онтогенезу людини // Клін. анатомія та оперативна хірургія. –
2005. – Т. 4, № 4. – С. 41-43.

Гузік Н.М. Становлення та вади розвитку деяких структур ротової ділянки
людини // Вісн. морфол. – 2005. – Т. 11, № 1. – С. 24-26.

Гузік Н.М. Морфогенез структур ротової ділянки в передплодовому періоді
онтогенезу людини // Клін. анатомія та оперативна хірургія. – 2007. – Т.
6, № 1. – С. 62-64.

Гузік Н.М. Становлення структур ротової ділянки в зародковому періоді
роз-

витку людини // Матер. VІ Міжнар. мед. конгр. студентів і молодих
вчених. – Тернопіль, 2002. – С. 265.

Гузік Н.М. Розвиток і становлення верхньої стінки ротової порожнини у
зародковому періоді онтогенезу // Наук. праці ІІІ Нац. конгр. анатомів,
гістологів, ембріологів і топографоанатомів України „Актуальні питання
морфології”. – Київ, 2002. – С. 92.

Гузік Н.М. Вплив чинників зовнішнього середовища на патологічний
ембріогенез // Матер. ІІ наук. конф. „Молодь у вирішенні регіональних та
транскордонних проблем екологічної безпеки”. – Чернівці, 2003. – С.
226-230.

Гузік Н.М. Морфологічні особливості становлення ротової ділянки в
зародковому періоді розвитку людини // Матер. 84 наук. конф.,
присвяченої 60-річчю БДМА „Актуальні питання клінічної та
експериментальної медицини”.– Чернівці: БДМА, 2003. – С. 140.

Гузік Н.М. Становлення верхньої стінки ротової порожнини у
передплодовому періоді онтогенезу людини // Тези 58 наук.-практ. конф.
студентів та молодих вчених НМУ імені О.О.Богомольця з міжнародною
участю „Актуальні проблеми сучасної медицини”. – Київ, 2003. – С. 81.

Гузік Н.М., Коренблюм С.М. Морфологічні особливості становлення язика в
зародковому періоді онтогенезу людини // Матер. ІІ Міжнар. мед.-фарм.
конф. студентів і молодих вчених. – Хист.– 2005. – Вип.. 7. – С. 88-89.
(Дисертантом самостійно проведене морфологічне дослідження, статистична
обробка одержаних результатів, аналіз одержаних результатів).

Гузік Н.М. Особливості будови структур ротової ділянки наприкінці
плодового періоду розвитку людини // Матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ.
конф. „Здо-

рова дитина: здоров’я дитини та її сім’ї”. – Чернівці, 2005. – С. 35-36.

Гузік Н.М., Олійник І.Ю. Вроджені вади розвитку під’язикових і
піднижньощелепних слинних залоз людини – клініко-морфологічні аспекти
постановки діагнозу // Матер. ІV Міжнар.наук.-практ. конф. „Динаміка
наукових досліджень – 2005” – Т. 30, „Медицина”. – Дніпропетровськ:
Наука і освіта, 2005. – С. 28-30. (Дисертантом самостійно проведене
морфологічне дослідження, статистична обробка одержаних результатів та
аналіз одержаних результатів).

Гузік Н.М. Актуальні питання морфогенезу структур ротової ділянки людини
// Матер. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. „Здорова дитина та генетичні
аспекти її розвитку”. – Чернівці, 2006. – С. 48-49.

Гузік Н.М. Особливості морфогенезу структур ротової ділянки в ранньому
періоді онтогенезу людини // Клін. анатомія та оперативна хірургія –
2006. – Т. 5, № 2. – С.74.

Макар Б.Г., Гузик Н.Н. Становление некоторых образований ротовой области
в предплодном периоде развития человека // Сбор. тр. Междунар.
науч.-практ. конф., посвященной 85-летию Белорусского государственного
медицинского университета „Актуальные проблемы морфологии”. – Минск,
2006. – С. 98-99. (Дисертантом самостійно проведене морфологічне
дослідження, статистична обробка одержаних результатів та їх аналіз).

Гузік Н.М. Становлення структур ротової ділянки в ранньому періоді
онтогенезу // Матер. наук. симпозіуму „Анатомо-хірургічні аспекти
дитячої гастроентерології” – Чернівці, 2007. – С. 62.

Макар Б.Г., Гузік Н.М., Сикирицька Т.Б., Яковець К.І., Гаїна Н.І.,
Ємельяненко Н.Р., Попелюк О.-М.В., Процак Т.В., Лопушняк Л.Я. Спосіб
реконструювання анатомічних трубчастих систем // Матер. наук. симпозіуму
„Анатомо-хірургічні аспекти дитячої гастроентерології”.– Чернівці, 2007.
– С. 91. (Дисертантом самостійно проведено експериментальне дослідження,
обґрунтована ідея).

АНОТАЦІЯ

Гузік Н.М. Розвиток і становлення топографії структур ротової ділянки в
ранньому періоді онтогенезу людини. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія. – Дніпропетровська державна
медична академія МОЗ України, Дніпропетровськ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню особливостей закладки, розвитку, динаміки
формоутворення структур ротової ділянки в пренатальному періоді
онтогенезу та в новонароджених людини. За допомогою адекватних
морфологічних

методів простежено становлення й зміну синтопії складових ротової
ділянки, періоди інтенсивного та уповільненого їх росту, критичні
періоди, варіанти та можливі вади розвитку.

Визначено, що наприкінці зародкового періоду розвитку людини відбува-

ється сполучення ротової порожнини з носовою. Верхня стінка ротової
порож

нини утворюється шляхом розвитку піднебінних пластинок та злиття їх між
собою.

Зачаток язика з’являється у вигляді непарного серединного та двох парних
бічних горбиків. Наприкінці передплодового періоду язик набуває
дефінітивної форми. У новонароджених нижня щелепа вузька, недостатньо
виражені вінцевий і суглобовий відростки. Привушна, піднижньощелепна та
під’язикова слинні залози розвиваються шляхом впинання епітелію в
навколишню мезенхіму. Формування секреторних відділів залоз на момент
народження ще не закінчується.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес кафедр анатомії
людини і топографічної анатомії та оперативної хірургії медичних ВНЗів
України.

Ключові слова: ембріологія, структури ротової ділянки, людина.

АННОТАЦИЯ

Гузик Н.Н. Развитие и становление топографии структур ротовой области в
раннем периоде онтогенеза человека. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.03.01 – нормальная анатомия. – Днепропетровская
государственная медицинская академия МОЗ Украины, Днепропетровск, 2007.

Диссертация посвящена изучению особенностей закладки, развития, динамики
формообразования структур ротовой области в пренатальном периоде
онтогенеза и у новорожденных человека. При помощи адекватных
морфологических методов исследования прослежено становление и изменение
топографо-анатомических взаимоотношений составляющих ротовой области,
периоды интенсивного и замедленного их роста, критические периоды и
возможные пороки развития.

Определено, что зачаток пищеварительного тракта у зародышей человека в
конце первого месяца внутриутробного развития представляет собой
первичную кишечную трубку. Вследствие быстрого разрастания головного
отдела у эмбрионов 5,0-5,5 мм ТКД определяется ротовая ямка. Ее слепой
конец отделен от головной кишки ротовой пластинкой. Ротовая ямка сверху
ограничена лобным выступом, по бокам – зачатками челюстных отростков, а
снизу – сердечным выпячиванием. Зачатки верхнечелюстных и нижнечелюстных
отростков на гистологических срезах представлены скоплением однородной
клеточной массы, которая представлена мезенхимой.

В конце зародышевого периода происходит сообщение первичной ротовой
полости с первичной носовой. Их разделяет первичное небо. Одновременно

на боковых стенках первичной ротовой полости происходит закладка
вторич-

ного неба, которое представлено парным выпячиванием мезенхимы
верхнечелюстных отростков, покрытых эпителием. Последние превращаются в
две пластинки, которые растут книзу и медиально. Между ними расположен
зачаток языка. В конце 8 недели внутриутробного периода развития они
переходят в горизонтальное положение и сливаются между собой. Вследствие
этого заканчивается формирование верхней стенки ротовой полости и
окончательное отделение ее от носовой полости.

Зачаток языка появляется на 4 неделе развития вследствие пролиферации
мезенхимы на дне первичной ротовой полости в виде непарного срединного и
двух парных боковых бугорков. По бокам от непарного бугорка из материала
первой жаберной дуги образуются два боковых бугорка. Сливаясь между
собой, они дают начало формирования тела и кончика языка. Корень языка
образуется из утолщения мезенхимы в области соединения второй и третьей
жаберных дуг. На сериях гистологических срезов большая часть поверхности
зачатка языка представлена однослойным эпителием, а местами –
двухслойным. Мышцы языка развиваются из затылочных сомитов, клетки
которых мигрируют кпереди в область языка. В конце предплодного периода
язык приобретает дефинитивную форму. В середине плодного периода ротовая
полость почти полностью заполнена языком. Края его соприкасаются с
деснами, а спинка прилежит к твердому небу. Четко выражены все виды
сосочков. Слизистая оболочка нижней поверхности языка более гладкая, чем
его спинка. У новорожденных язык широкий и короткий.

В начале предплодного периода меккелев хрящ представляет собой парное
образование вытянутой формы, которое представлено прохондральной тканью.
В середине предплодного периода увеличиваются размеры нижне-челюстной
дуги. Зачатки нижней челюсти соединяются, образуя единый остов будущей
челюсти. В конце предплодного периода начинается формирование
височно-нижнечелюстного сустава. У плодов нижняя челюсть расположена
несколько кзади относительно верхней. Она состоит из двух половин,
разделенных тонким слоем соединительной ткани. У новорожденных ветви
нижней челюсти относительно короткие, с недостаточно выраженными
венечными и суставными отростками.

Большие слюнные железы развиваются путем впячивания эпителия в
окружающую мезенхиму. В конце предплодного периода эпителиальные тяжи
больших слюнных желез путем почкования дифференцируются на тяжи второго,
третьего и четвертого порядков, образуется капсула, происходит
кана-лизация протоков. В конце плодного периода и у новорожденных
слюнные железы почти сформированы, происходит полная канализация всех
выводных протоков. Хорошо выражены конечные отделы желез, однако
формирование

секреторных отделов желез и дифференциация эпителия выводных протоков к

моменту рождения еще не заканчивается.

В конце плодного периода развития человека строение составляющих ро-

ротовой области постепенно приближается к дефинитивному. У новорожденных
ротовая полость небольшая по размерам, низкая, — вследствие малых
размеров челюстей, коротких ветвей нижней челюсти, незначительного
развития альвеолярных отростков. Наиболее поверхностно расположены
челюстно-подъязычные мышцы, которые по срединной линии образуют шов.
Место начала их задних пучков расположено в области зачатка шестого
зуба. Свод твердого неба почти отсутствует. Язык относительно большой,
широкий и короткий, слизистая оболочка языка содержит все виды сосочков,
однако морфогенез их еще не завершен.

Результаты исследования внедрены в учебный процесс кафедр анатомии
человека, топографической анатомии и оперативной хирургии медицинских
ВУЗов Украины.

Ключевые слова: эмбриология, структуры ротовой области, человек.

SUMMARY

Guzik N.M. Development and formation of topography of oral region
structures in early period of human ontogenesis. – Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of a сandidate of
medical sciences in specialty 14.03.01 – normal anatomy. Dnipropetrovsk
State Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine, Dnipropetrovsk,
2007.

The thesis is dedicated to the study of peculiarities of laying,
development, dynamics of oral region structures formation in prenatal
period of ontogenesis and in new-born children. With the aid of
appropriate morphologic methods the formation and syntopic change of
oral region components, periods of their intensive and delayed growth,
critical periods, variants and probable malformations were observed. It
was determined that by the end of fetal period the junction of oral and
nasal cavities occurs. The upper wall of oral cavity forms by the
development of palatine laminae and their fusion. The rudiment of tongue
appears as an unpaired median and two paired lateral tubercles. By the
end of prenatal period a tongue obtains a definite shape. A mandible is
narrow in new-born children, coronary and articular processes are
imperfectly marked. Large salivary glands develop by epithelial
invagination into surrounding mesenchyme. The formation of glands
secretory sections doesn’t finish by the time of birth.

The results of the study are introduced into the study process of Human
anatomy and Topographic anatomy and operative surgery departments of
medical institutes of higher education.

Key words: embryology, structures of oral region, human.

Відповідальний за випуск д.мед.н. Машталір М.А.

_______________________________________________________

Підписано до друку 3.10.2007. Формат 60х84 /32. Папір офсетний.

Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 1,0. Тираж 100. Зам. 36.

Віддруковано в редакційно-видавничому відділі БДМУ.

58000, м. Чернівці, Ризька, 3.

PAGE 21

Похожие записи