Львівський державний аграрний університет

Гачек Тарас Степанович

УДК 331.96:382.811

Розвиток і ефективність малого бізнесу в АПК Львівської області

Спеціальність 08.07.02-

Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів — 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки АПК Львівського державного
аграрного університету Міністерства агропромислового комплексу України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, в.о. професора, завідувач
кафедри економіки АПК Львівського державного аграрного університету

Черевко Георгій Владиславович

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент кафедри статистики і
аналізу Львівського державного аграрного університету

Липчук Василь Васильович

Кандидат економічних наук, доцент кафедри економічного і соціального
планування Львівського державного університету ім. Івана Франка

Сухай Ольга Євгенівна

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ
соціально-економічних і правових проблемем розвитку підприємництва,
м.Львів

Захист дисертації відбудеться “____” ____________ 1999 р. о____ годині
на

Засіданні спеціалізованої вченої ради К 36.814.02 у Львівському
державному аграрному університеті за адресою: 292040, м. Дубляни,
Жовківського району Львівської області.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного
аграрного університету

Автореферат розісланий “_____”___________ 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,доцент
К.В.Прокопишак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан переходу АПК до ринкової
економіки ставить на порядок денний проблему пошуку нових форм
господарювання. Однією з таких форм є малий бізнес. Активізація
підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу є одним із шляхів
виходу з кризи економіки України в цілому, в тому числі і галузей
агропромислового комплексу. В агропромисловому комплексі сфера малого
бізнесу охоплює кооперативи, малі і спільні підприємства, селянські
(фермерські) господарства, товариства з обмеженою відповідальністю з
кількістю працівників до 50 чоловік. Розв’язання продовольчої проблеми в
Україні значною мірою залежить від того, як будуть працювати ці
структури. Зарубіжний досвід розвитку малого бізнесу свідчить, що така
форма діяльності є одним з вирішальних чинників науково-технічного
прогресу, підвищення ефективності виробництва, створення нових робочих
місць, скорочення безробіття. Особливо ефективним розвиток малого
бізнесу є в умовах перехідного періоду, коли економічні умови і ринкова
ситуація характеризуються надзвичайною нестабільністю, як і вся
політична система. А підприємства малого бізнесу якраз відзначаються
надзвичайною гнучкістю і здатністю пристосовуватися до зміни економічних
умов, високою маневреністю стосовно зміни ринкової кон’юнктури та
високою мобільністю і динамічністю з точки зору можливості їх
перепрофілювання, згортання або розвитку виробництва.

На жаль, сьогодні, коли значна частина наших підприємців керується
стратегією виживання, спостерігається тенденція до скорочення кількості
функціонуючих підприємств малого бізнесу і фактична їх ефективність є
ще низькою, що спричинено певними суб’єктивними і об’єктивними
чиниками, які потребують дослідження з метою обгрунтування основних
напрямків підвищення ефективності малого бізнесу. Вказаними обставинами
і визначається актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими темами Робота виконана згідно з
тематикою наукових досліджень Львівського державного аграрного
університету і держбюджетною науково-дослідною роботою «Підвищення
економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах
розвитку різних форм господарювання та ринкової економіки» ( номер
державної реєстрації 0193 U 23616).

Ступінь розробленості теми. Корифеями розробки теорії і практики малого
бізнесу у світовій економіці є П.Друкер, С.Сісмонді, Й.Шумпетер,
П.Самуельсон та інші. Вітчизняною наукою досліджувана проблема
розроблена ще недостатньо, тому що для нас вона є новою. До 1990 р. з
цих питань майже не було публікацій в наукових журналах та збірниках
економічного профілю.

Проведене дослідження розробок з цієї теми в країнах СНД показало, що
найбільше їх вміщують журнали «Вопросы экономики», «Экономист»,
«Российский экономический журнал» та деякі інші. Найвідомішими вченими з
цієї проблематики в країнах колишнього СРСР є: Ю.Б.Кочервин,
Б.Н.Ічетовкін, А.П. Киселев. Головні публікації з проблем
функціонування і розвитку малого бізнесу в національній економіці
належать З.Варгалій, А.Воротіній, О.Кузьміну, Г.Кулікову, В.Корнєєву та
іншим.

Проте, питання розвитку малого бізнесу в АПК, як загалом в Україні, так
і зокрема в її Західному регіоні, досліджені на сьогодні ще
недостатньо. Особливо потребують поглибленого дослідження понятійний
апарат малого бізнесу та шляхи підвищення ефективності останнього.

Мета і завдання дисертаційної роботи. Метою дисертаційного дослідження є
розробка рекомендацій щодо розвитку і підвищення ефективності малого
бізнесу в АПК Львівської області.

Для досягнення вказаної мети в ході дослідження розв’язано наступні
завдання:

Розглянуто суть малого бізнесу та його організаційні форми.

З’ясовано поняття втрат та ризику в малому бізнесі.

Висвітлено необхідність і суть державної підтримки малого бізнесу.

Розроблено систему техніко-економічних показників ефективності
функціонування малого бізнесу.

Вивчено тенденції функціонування підсобних агропромислових виробництв
сільськогосподарських підприємств та обгрунтовано їх необхідність і
засади трансформування в малі підприємства.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є методологічні
положення, принципи і правила механізму створення і ефективності малого
бізнесу в АПК.

Об’єктом дослідження є діючі підприємства малого бізнесу з
виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки,
постачальницькі та сервісні малі підприємства АПК Львівської області.

Теоретична і методологічна основа роботи.Теоретичною основою роботи є
ідеї та положення, викладені в працях вітчизняних та зарубіжних вчених з
досліджуваної тематики. Методологічною основою дослідження є
діалектичний метод пізнання. В дисертаційній роботі застосовуються
методи комплексного і системного аналізу, історичний, монографічний і
графічний, прийоми економіко-статистичних та комплекс елементів
економіко-математичних методів дослідження. Статистичною та
інформаційною базою дослідження є дані державної статистичної звітності,
матеріали управління агропромислового комплексу та державного управління
статистики, центру приватизації в АПК, науково-дослідних установ,
наукова література з теми дослідження, результати власних досліджень і
спостережень автора.

Наукова новизна дослідження. Наукова новизна проведеного дослідження
полягає в системному аналізі і розробці концептуальних проектних
положень та рекомендацій щодо розвитку малого бізнесу в АПК в умовах
кризи економіки, а саме:

Уточнено елементи понятійно-категорійного апарату малого бізнесу —
«фірма», «підприємництво», «конкуренція».

Розроблено систему показників для обгрунтування доцільності малого
бізнесу на стадії його прогнозування і для визначення ефективності
функціонування його структур.

Досліджено об’єктивні і суб’єктивні чинники, що стримують розвиток
національного малого бізнесу в АПК.

Запропоновано основні напрямки державної підтримки розвитку малого
бізнесу та механізм їх реалізації.

Практичне значення дослідження. Розроблені рекомендації щодо розвитку і
підтримки малого бізнесу в АПК диференційовані за управлінськими
рівнями, і їх реалізація сприятиме розвитку та підтримці ефективності
малого бізнесу. Ці рекомендації можуть бути використанні як державними,
так і безпосередньо структурами малого бізнесу для розвитку малого
підприємництва. Матеріали, викладені в дисертації, можуть бути
використані як навчальний посібник з малого бізнесу в процесі підготовки
спеціалістів економічного профілю.

Особистий внесок здобувача. Особисто автором проаналізовано і
узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід функціонування підприємств
малого бізнесу, розроблено методологічні положення, принципи і правила
створення і функціонування малих, в т.ч. спільних підприємств,
обгрунтовано раціональні форми малого бізнесу, оптимальні параметри і
напрямки його спеціалізації в АПК, виявлено основні фактори, що формують
рівень ефективності функціонування підприємств малого бізнесу та
досліджено головні шляхи її підвищення.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення
результатів проведенних досліджень доповідались і одержали схвалення на
щорічних науково–практичних конференціях викладачів та аспірантів з
проблем розвитку АПК у Львівському державному аграрному університеті
(1995-1998 рр.), а також на міжнародному симпозіумі “Україна – Австрія:
сільське господарство. Наука і практика” (вересень 1996 р., м.Львів) та
міжнародній науково-практичній конференції “Лізинг в Україні: реалії,
проблеми, перспективи” (травень, 1998р.,м.Львів).

Результати досліджень автора прийняті до використання управлінням
агропромислового комплексу Львівської обласної держадміністрації та
Асоціацією фермерів Львівської області.

Результати дослідження опубліковані в п’яти наукових працях загальним
обсягом 2,21 др.арк., в т.ч. авторських – 1,64 др. арк.

Структура дисертації

Вступ

Розділ 1.    Теоретичні і методологічні основи малого бізнесу.

1.1.Суть, види та принципи функціонування малого
бізнесу.1.2.Методологічні і методичні основи пізнання малого бізнесу в
АПК. 1.3.Поняття втрат та ризику у малому бізнесі. 1.4.Теоретичні засади
державного регулювання та підтримки малого бізнесу

Розділ 2.    Організація і ефективність малого бізнесу.

2.1.Організація бізнесу малих та спільних підприємств.2.2.Показники
техніко-економічного обгрунтування доцільності створення підприємств
малого бізнесу. 2.3.Ефективність функціонування підприємств малого
бізнесу

Розділ 3.   Концептуальні основи сприяння розвитку малого бізнесу в
АПК. 3.1 Вдосконалення оподаткування малого бізнесу в АПК.
3.2.Вдосконалення планування малого бізнесу. 3.3.Спеціалізація і
диверсифікація малого бізнесу. 3.4.Розвиток кооперації і лізингу в
малому бізнесі.

Висновки і пропозиції.

Дисертація викладена на 190 сторінках машинописного тексту,
включає 27 таблиць, 20 рисунків, 12 додатків, список використаних
літературних джерел, який містить 187 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні і методологічні основи малого бізнесу”-
розкриваються суть, види, методологічні і методичні основи, поняття
втрат та ризику у малому бізнесі та теоретичні засади державного
регулювання і підтримки малого бізнесу.

Світовий досвід показує, що малий бізнес вносить значний вклад в
економіку країни, він є вагомим чинником розв’язання важливих
соціально-економічних проблем і суперечностей, притаманних ринковій
системі господарювання. Його розвиток дає можливість в найкоротші строки
створити додаткові робочі місця, що сприяє розв’язанню проблеми
безробіття і зайнятості, відкриває великі можливості залучення у
виробництво науково-технічних, інформаційних, правових досягнень.

Малий бізнес, пристосовуючись до вимог ринку, дозволяє гнучко впливати
на структуру АПК та його окремих складових. Він повинен розвиватись на
засадах всіх форм власності, що дасть змогу значно прискорити процес
роздержавлення і приватизації. Малий бізнес має ряд переваг над великим,
а саме: маневреність та гнучкість, здатність легко пристосовуватись до
коливань попиту, швидко освоювати випуск нової високоякісної продукції,
спроможність виживання при погіршенні економічної кон’юнктури ринку. До
переваг малого бізнесу можна віднести також простоту створення та високу
швидкість окупності витрат, порівняно невеликі капіталовкладення в
інфраструктуру підприємства, швидку організаційну перебудову
підприємства. Однак на сьогодні економічні і правові умови практично не
забезпечують нормальних умов розвитку малого бізнесу в Україні. Автор
акцентує увагу на тому, що в системі ринкової економіки малий бізнес має
тісні стосунки з великим бізнесом, з державою та власні внутрішні
зв’язки. Залежно від форми економіки (командно-адміністративної,
перехідної та ринкової) умови розвитку малого бізнесу є неоднаковими.
Найбільш сприятливі умови для нього існують в економіці вільної
конкуренції та змішаній економіці.

У другому розділі – “Організація і ефективність малого бізнесу” –
проведено дослідження організації бізнесу малих та спільних малих
підприємств, техніко–економічне обгрунтування доцільності їх формування
та визначення ефективності їх функціонування.

Однією з проблем розвитку малого бізнесу в АПК є техніко-економічне
обгрунтування доцільності їх створення, визначення економічної
ефективності їх діяльності. Проблема ускладнюється недосконалістю і
обмеженістю статистичної звітності в підприємствах малого бізнесу. Не
дивлячись на це, при заснуванні підприємств малого бізнесу для
обгрунтування доцільності їх створення і визначення економічної
ефективності їх функціонування можна використовувати систему
економічних показників, серед яких: прибуток (валовий, залишковий);
коефіцієнт оборотності оборотних засобів; коефіцієнт завантаження,
оборотність оборотних засобів в днях; строк окупності вкладень
засновника; рівень продуктивності праці та рівень рентабельності; поріг
рентабельності (рівень беззбитковості виробництва).

За досліджуваний період (1991-1997 рр.) відбулися значні зміни в
кількості діючих кооперативів в цілому в Україні і у Львівській
області, зокрема. Так, у Львівській області їх кількість зменшилася з
1711 в 1991 р. до 307 в 1996 р. Основними причинами цього були моменти
економічної некоректності в законодавчих актах щодо переєрестрації
підприємницьких структур в 1992 р., зміни в оподаткуванні прибутку малих
підприємницьких структур, що створило пільгові умови діяльності інших
форм малих підприємств порівняно з кооперативами. Однак, світовий досвід
показує, що така форма підприємницької діяльності не зникне, а, навпаки,
розвиватиметься і набиратиме більш досконалих організаційних форм.

Сьогодні головним питанням реформи сільського господарства є проведення
нової аграрної політики, яка дозволить відродити селянина як господаря
землі і на цій основі розв’язати продовольчу проблему країни,
використовуючи різні форми господарювання, приділяючи особливу увагу
селянським (фермерським) господарствам, які покликані стати одними з
найбільш ефективних форм сільськогосподарського малого бізнесу.

У 1996р. фінансову допомогу на умовах повернення в термін до одного року
у Львівській області одержало 15 селянських (фермерських) господарств на
суму 94552 грн. Банк «Україна» кредитував селянські (фермерські)
господарства на суму 280,5 тис. грн. Ці господарства мають
заборгованість на 1 січня 1997 року з короткотермінових позик на суму
125тис. грн., довготермінових — 34,9 тис. грн. У 1997р. фермерським
господарствам видано короткотермінових позик на суму 410,5 тисяч
гривень.

Дослідження показало, що кількість селянських (фермерських) господарств
як в цілому в Україні, так і у Львівській області має тенденцію до
збільшення, хоча темпи його за останні роки різко знизились.

Збільшення кількості селянських (фермерських) господарств
дозволяє ширше використовувати трудові ресурси, сприяє трудовому
вихованню молодого покоління, формує у нього почуття господаря і
бережливого ставлення до землі, підвищує престижність
сільськогосподарської праці. В кінцевому рахунку праця в селянському
(фермерському) господарстві дає можливість господарю самовизначитись,
проявити селянську кмітливість в ефективному веденні свого бізнесу.
Незважаючи на те, що метою селянського господарства є виробництво
продукції для власного споживання, селянин частину її реалізує на ринку,
підвищуючи тим самим рівень забезпеченості сім’ї грошовими засобами і
покращуючи постачання міського населення продуктами харчування.

Негативною рисою фермерських господарств у Львівській області є їх
низький рівень товарності, що в значній мірі є наслідком низької
землезабезпеченості цих підприємств. Законом України “Про селянське
(фермерське) господарство” передбачено, що для ведення фермерського
господарства дозволяється виділяти землю площею до 50 га. Однак у
Львівській області ця частка обмежена до 10 га. Це пов’язано з порівняно
високим рівнем густоти населення в регіоні. Основним шляхом розширення
землекористування фермерських господарств є оренда землі у власників
паїв, які вони одержали в результаті реструктуризації колгоспів і
радгоспів.

У перспективі чисельність фермерських господарств в Україні буде
збільшуватися за рахунок створення їх селянами, які виходитимуть з
колективних господарств із земельними та майновими паями, а також за
рахунок розширення особистих підсобних господарств і перетворення їх у
фермерські.

Кількість малих підприємств у Львівській області з року в рік
збільшується. З 1991р. до 1996 р. вона збільшилась з 959 до 7960, а в
1997р. досягла 10903, що дало можливість створити робочі місця для 60
тисяч працівників. Валовий доход від їх діяльності в 1996 р. становив
208,4 млн. грн. Рівень середньомісячної оплати праці в малих
підприємствах державної форми власності становить 135 грн., приватної –
125 грн., колективної – 58 грн. У цілому малі підприємства в сільському
господарстві в 1996 р. одержали 88 тис. грн. прибутку, але 9 МП понесли
20 тис.грн. збитку.

Зміни в чисельності підприємств малого бізнесу та їх організаційній
побудові спричинили значні відхилення в чисельності та розподілі
працівників, зайнятих у малих підприємствах за формами власності.

Функціонуючі підприємства малого бізнесу у формі СП активно здійснюють
виробництво, експорт та імпорт продукції. На 1 січня 1998 року в АПК
Львівської області функціонували 47 підприємств з відповідним іноземним
капіталом. Усі вони в основному займалися переробкою
сільськогосподарської продукції.

В експорті продукції переробки найбільшу вагу (60,4%) має продукція
тваринного походження, зокрема, виробництво м’яса та риби – 33,8%,
м’яса і м’ясопродуктів — 3,9%, молока і молокопродуктів — 2,5%, шкіри і
шкірсировини – 18,8%. В експорті продукція рослинного походження
становить 38,8%, у тому числі цукор і вироби з нього — 27,5%,
борошно-круп’яні вироби -3,9% тощо. У загальному обсязі експорту
продукції переробної промисловості питома вага спільних підприємств
незначна — всього 4,9%.

У структурі імпорту товарів у Львівську область продукція АПК займає
13,1%, в тому числі продукція рослинництва — 3,6%, тваринництва — 2,2% і
продукція переробки — 7,3%. Частка спільних підприємств в загальному
імпорті продукції АПК становить 41,5%, у тому числі рослинництва – 58,3%
та переробки – 17,5%.

Найбільшу питому вагу (50,8%) в загальній структурі імпорту
продукції переробки сільськогосподарської сировини має продукція
рослинного походження. Серед спільних підприємств цей показник становив
61,5%. В загальному імпорті продуктів переробки рослинницької продукції
частка спільних підприємств становила 21,5% і відповідно тваринницької —
13,8%.

В загальному обсязі імпорту продукція спільних підприємств АПК становить
21,3%, зокрема, продукція сільського господарства — 16,2% і переробки
продукції сільського господарства — 5,1 відсотка.

У третьому розділі – “Концептуальні основи сприяння розвитку малого
бізнесу в АПК” – досліджено питання вдосконалення оподаткування,
планування, спеціалізації і диверсифікації та розвитку кооперації і
лізингу в малому бізнесі.

Одним з найважливіших завдань трансформації економіки України, в тому
числі і АПК, є реформування податкової системи. Податки повинні
стимулювати виробництво, а не гальмувати його. У ситуації, коли податки
високі, підприємцям невигідно виробляти продукцію або надавати послуги.
Високі ставки податку негативно впливають і, в більшості випадків,
гальмують розвиток малого бізнесу. Цей процес негативно впливає в
загальному на підприємництво, внаслідок чого скорочується надходження в
місцевий державний бюджет. При високих податках підприємці намагаються
гірше працювати і менше заощаджувати, або спрямовують свої надходження
в тіньову економіку.

В Україні необхідно створити таке правове поле, в якому будуть вільно
почувати себе як виробники, так і споживачі продукції, а також іноземні
інвестори. Одним з першочергових завдань у вирішенні цієї проблеми є
вдосконалення податкового законодавства України на основі вивчення,
узагальнення і використання досвіду країн з розвинутою економікою.

Планування є завершальною стадією прогнозування. Воно може бути
директивним або індикативним. Кожна із систем планування має свої
переваги і недоліки. Так, при директивній системі планування держава
вирішила великі, масштабні проблеми — населення було зайняте роботою.
Недоліком було те, що планування не стимулювало праці необхідними
методами і засобами менеджменту, стабільністю грошової одиниці,
антизатратним механізмом і паритетним ціноутворенням, внаслідок чого не
досягалась, а, в окремих випадках, знижувалась ефективність виробництва,
якість вироблюваної продукції була низькою, виник дефіцит товарів. При
індикативній системі ціни на більшість продукції встановлюються на
основі договорів. Одним з головних недоліків даної системи планування є
створення ситуації незайнятості трудових ресурсів.

Фермери, враховуючи нестабільність ринкової кон’юнктури, прагнуть
розвивати кілька товарних галузей. Ті з них, котрі мають у користуванні
декілька десятків гектарів землі, розширюють сівозміни, приділяють
більше уваги розвиткові тваринництва. Власники невеликих господарств
орієнтуються на виробництво зерна, яке незмінно користується високим
попитом. Тваринництво є домінуючою галуззю лише у фермерських
господарствах гірської зони. У рівнинних районах обсяги виробництва не
перевищують обсягів, характерних для особистих підсобних господарств.

Частина фермерів області — ті, які почали працювати з самого початку
земельних реформ — практично визначились із спеціалізацією, створили і
продовжують зміцнювати відповідну матеріально-технічну базу. Кращі
господарі вкладають кошти у спорудження млинів, пекарень, невеликих
різнопрофільних переробних підприємств. Інші ж, намагаючись вистояти у
важких економічних умовах, далеко не завжди дотримуються раціональних,
орієнтованих на перспективу параметрів і напрямів виробничої діяльності.

Можливим і доцільним є стимулювання державою вигідних для суспільства
форм спеціалізації фермерських господарств. Цього можна досягти з
допомогою цільових програм підтримки виробництва необхідних для регіону
видів сільськогосподарської продукції. В цілому ж раціоналізація
виробничих параметрів фермерських господарств відбувається у міру
зміцнення їх економічного становища.

На 1.01.1997 р. за фермерами Львівської області закріплено 14846 га
землі, в тому числі орної — 13715 га; тракторів — 852 шт.,
зернозбиральних комбайнів — 91 шт. З розрахунку на 1 га орної землі у
фермерських господарствах є 0,007 комбайна.

Для найефективнішого використання матеріально-технічних і фінансових
ресурсів, а також для забезпечення постійних грошових доходів протягом
року фермерські господарства повинні працювати у двох-трьох товарних
галузях. Вузькоспеціалізовані господарства можуть розвиватися лише в
приміській зоні.

На сьогоднішній день фермерські підприємства не в змозі ефективно
функціонувати, виробляючи тільки сільськогосподарську продукцію без
диверсифікації напрямків своєї діяльності. Підприємці малого бізнесу,
укладаючи статут свого підприємства, вміщуюють в нього багатопрофільну
діяльність, де найбільш поширеною є комерція. Дослідження показують, що
майже 100% «нових» українських бізнесменів малого бізнесу займаються цим
видом діяльності. Це пояснюється високою його прибутковістю. Сюди можна
віднести наступні види діяльності: переробка та реалізація продукції
власного виробництва; промислове виробництво у формі ремісництва,
підсобних промислів; надання послуг (громадське харчування, сервіс
тощо); нетрадиційне аграрне виробництво (розведення рідкісних тварин,
риб, вирощування грибів тощо); торговельна та посередницька діяльність;
інші види діяльності.

Одним із шляхів ефективного використання наявної техніки є кооперація.
Кооперація буде ефективною за умови, якщо вона буде розвиватися не
стихійно, а на основі вивчення, узагальнення практичного досвіду,
наукового обгрунтовання.

На практиці кооперативні формування можна кваліфікувати за видами
діяльності на господарства з переробки та збуту сільськогосподарської
продукції; з постачання засобів виробництва; з кредитування; із
сервісного обслуговування. В АПК України тепер діють такі види
кооперативів: виробничі; будівельні; посередницькі;
науково-впроваджувальні. Кооперативу, як і іншим формам підприємницької
діяльності, властиві переваги і недоліки. До переваг можна віднести:
простоту створення; добровільність вступу і виходу з нього;
рівноправність його членів у вирішенні питань кооперативу; розподіл
доходів на принципах трудової участі кожного члена колективу. Як недолік
слід відзначити обмеженість членів кооперативу в економічній свободі,
порівняно з підприємствами, заснованими виключно на приватній власності.

За характером діяльності кооперативи можуть бути виробничими
(рослинницькими і тваринницькими) та обслуговуючими (технічного,
будівельного, переробного і торгового напрямків). На основі існуючих
теперішніх сільськогосподарських спілок, де збереглися тваринницькі
ферми і комплекси, доцільно створювати такі тваринницькі кооперативи:
молочний, скотарсько-відгодівельний, вівчарський, птахівничий, рибний та
інші. На базі рослинницьких підрозділів (бригад, ланок, цехів, дільниць)
можуть бути створені такі рослинницькі кооперативи:
зерно-кормовиробничий, буряко–зерновий, льонарсько-картоплярський,
овочівницький тощо. На базі підсобних майстерень, цегельних заводів,
будівельних бригад і переробних цехів можуть бути організовані сервісні
кооперативи, такі як машинно-тракторний, автотранспортний, ремонтний,
переробний, кустарних промислів та інші, які будуть обслуговувати дану
спілку кооперативів і фермерських господарств.

В останні роки значно зменшилось поповнення АПК сільськогосподарською
технікою, не дивлячись на те, що рівень старіння і зносу техніки
досягнув критичної межі. Господарства не мають фінансової можливості за
свої кошти поповнити машинно-тракторні стани новою технікою. Вирішити це
питання можна за допомогою лізингу, який є однією із сучасних форм
фінансування малого бізнесу.

Лізинг передбачає не придбання права власності на засоби виробництва, а
одержання права їх економного використання. За міжнародним лізингом
вітчизняному споживачеві спрощується доступ до нових технологій,
внаслідок чого він може оперативно замінити старе обладнання на нове,
що, в кінцевому рахунку, дозволить підвищити ефективність галузі. Лізинг
здійснюється на основі договору оренди.

Основними шляхами швидкого запровадження лізингу в АПК можуть бути:
широке залучення іноземних інвестицій в АПК; надання митних пільг при
тимчасовому ввезенні устаткування для підприємств АПК; надання
лізингодавцю податкових пільг у випадку купівлі вітчизняного обладнання
для підприємств АПК; використання лізингу на компенсаційних умовах для
переробки вітчизняної сировини; створення лізингових відділів та
договірних компаній при машинобудівних заводах.

Висновки.

1. Підприємство — це економічна виробничо-комерційна одиниця, в якій
відбувається процес поєднання робочої сили із засобами виробництва. В
економічному плані підприємство є, по-перше, колектив людей, пов’язаних
у певному виробничому процесі кооперацією праці і спільними економічними
інтересами; по-друге, комплекс засобів виробництва, який технологічно
пристосований до виготовлення певного продукту.

Фірма — ширше поняття, ніж підприємство, тому, що вона може володіти
одним і більше підприємствами.

Підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна господарська
діяльність громадян і їх об’єднань з метою отримання прибутку, яка
здійснюється на свій ризик і під свою матеріальну відповідальність.

Малий бізнес — економічна діяльність, що дає прибуток на малих та
середніх підприємствах, які не входять у монопольні об’єднання. В
агропромисловому комплексі до нього належать: кооперативи, селянські
(фермерські) господарства, малі та спільні підприємства, товариства з
обмеженою і повною відповідальністю.

2. Суть втрат полягає в тому, що продукт може бути вироблений, але з
певних причин не реалізований споживачу. Ці втрати пов’язані з
нецільовимим використанням живої праці в процесі виробництва, тобто з
прямою перевитратою. Різниця між мінімальними і можливими втратами
становить ризик.

3. Проблема підтримки малого бізнесу може бути вирішена у двох
напрямках: перший — зниження податків та інших коштів у бюджет з доходів
підприємств малого бізнесу; другий — ширше надання їм пільг та
безоплатних послуг.

4. Однією з проблем створення і функціонування підприємств малого
бізнесу в АПК є техніко-економічне обгрунтування доцільності їх
створення і визначення економічної ефективності їх діяльності, які
ускладнюються недостатнім рівнем обгрунтованості системи показників, а
також недосконалістю і обмеженістю статистичної звітності цих
підприємств. Комплексне застосування запропонованої в роботі системи
показників для обгрунтування діяльності підприємств малого бізнесу
неможливе через конфіденційність інформації.

5.Спостерігається тенденція до збільшення кількості селянських
(фермерських) господарств як в цілому в Україні, так і у Львівській
області, хоча за останні роки темпи цього збільшення дещо знизились, що
пов’язано з погіршенням економічних умов розвитку цього явища.

6. Фінансова допомога фермерським господарствам Львівської області є
явно недостатньою, а її умови – економічно невигідними для фермерів.

7. Одним з недоліків фермерства у Львівській області є його низька
землезабезпеченість.

8.На загальному фоні зниження кількості малих підприємств в АПК
Львівської області чітко прослідковується тенденція до збільшення
кількості малих спільних підприємств і відносне підвищення ефективності
ґх господарювання.

9. Головним видом плану для підприємств малого бізнесу має стати
бізнес-план. Відповідно потребує спрощення система звітності підприємств
малого бізнесу.

Пропозиції.

1.Середні розміри селянських (фермерських) господарств і їх
спеціалізація рекомендуються залежно від зон спеціалізації, зокрема:

— для лісостепової зони розвинутого бурякосіяння і молочно-м’ясного
скотарства -відповідно 40-60 га;

-у поліській зоні – вирощування льону, цукрових буряків, картоплі і
розвитку м’ясо-молочного скотарства – 35-50 га;

— у Передкарпатті – вирощування льону, цукрових буряків та м’ясо-молочне
скотарство – 30-40 га;

— для гірсько-карпатської зони, де буде розвиватися відгодівля худоби,
вівчарство, картоплярство, садівництво – 25-55 га ( з відгодівлею худоби
на пасовищах);

— у приміській зоні інтенсивного овочівництва, свинарства та молочного
скотарства – 20-35 га.

Виходячи з вищенаведених розрахунків, у фермерському господарстві,
залежно від зони спеціалізації, доцільно в середньому утримувати 15-20
дійних корів, відгодовувати 35-45 голів молодняка великої рогатої худоби
або свиней, утримувати 70-90 голів овець, мати в наявності 5-10 га
багаторічних насаджень та вирощувати овочі на площі 3 — 5 га.

2. Необхідно відмовитися від податку на додану вартість на продукцію
сільського господарства та продукцію її переробки. Одним з
найоптимальніших шляхів оподаткування сільськогосподарських підприємств
буде встановлення єдиного податку на землю виходячи з її кадастрової
оцінки, але при цьому, господарство не повинно сплачувати загальну суму
податку більшу, ніж при існуючому традиційному підході.

3. Для стимулювання ефективного використання землі, її збереження при
купівлі і продажу, необхідно створити земельні відділи при райвиконкомах
або ці функції покласти на іпотечний банк.

4. Одним із шляхів підвищення ефективності малого бізнесу є його
диверсифікація. Для цього необхідно в будь-якому малому
сільськогосподарському підприємстві, насамперед фермерському, поряд із
виробництвом сільськогосподарської продукції, організовувати її
переробку та інші види діяльності, як тимчасовий захід для підтримання
фінансового стану малого підприємства.

5. Пропонуються розраховані автором оптимальні раціони годівлі різних
вікових груп тварин на основі їх продуктивності.

З теми дисертації опубліковані роботи:

1.Гачек С.П., Гачек Т.С. Створення і функціонування спільних підприємств
з участю іноземного капіталу на території України.- Львів. Львів. держ.
с.-г. ін-т, 1995.-27с.-1,63 друк. арк., в т.ч. автора – 1,1 друк.арк.

2.Яців Б.І., Гачек Т.С. Основні тенденції у формуванні виробничої
спеціалізації фермерських господарств Львівської області//  Економічний
вісник №1.- Львів: Лвів.держ. с.-г. ін-т.- 1995. С.25-26 – 0,13 друк.
арк., в т.ч. автора – 0,11.

3.Гачек Т.С. Спільні підприємства як форма довготермінового виробничого
співробітництва// Вісник Львівського державного аграрного університету:
Економіка АПК.- 1996.- №2.-С.29-31.-0,19 друк. арк.

4. Гачек С.П., Гачек Т.С. Малий бізнес як вид підприємницької
діяльності// Вісник Львівського державного аграрного університету:
Економіка АПК.- 1997.-№3- С.99-101.-0,13 друк. арк., в т. ч. автора
–0,11 друк. арк.

5.Гачек Т.С. Розвиток малого бізнесу в сільському господарстві та
створення конкурентного середовища// Вісник Львівського державного
аграрного університету: Економіка АПК.- 1998.- №4.- С.143 – 145.-0,13
друк.арк.

Анотація

Гачек Т.С. Розвиток і ефективність малого бізнесу в АПК Львівської
області. – Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступення кандидата економічних наук зі
спеціальності 08.07.02 — Економіка сільсько господарства і АПК. –
Львівський державний аграрний університет, Львівська область,
Жовківський район, м. Дубляни, 1999.

Викладені результати дослідження проблеми розвитку і ефективності
малого бізнесу в АПК. Розглядаються в динаміці кооперативи, малі
підприємства, селянські (фермерські) господарства та спільні
підприємства, досліджено ефективність їх функціонування та фактори, що
її формують. Намічені концептуальні основи сприяння розвитку малого
бізнесу в АПК.

Ключові слова: малий бізнес, підтримка бізнеса, конкуренція,
підприємництво, командна економіка, змішана економіка.

Аннотация

Гачек Т.С. Развитие и эффективность малого бизнеса в АПК Львовской
области. – Рукопись

Диссертация на соискания ученой степени кандидата экономических наук по
специальности 08.07.02 – Экономика сельского хозяйства и АПК.- Львовский
государственный аграрный университет, Львовская область, Жовковский
район, г.Дубляны, 1999.

Изложены результаты исследования проблемы развития и эффективности
малого бизнеса в АПК, такие как сущность малого бизнеса и его
организационные формы. Уточнены элементы понятийно–категориального
аппарата малого бизнеса. Разработана система показателей обоснования
эффективности и целесообразности малого бизнеса как на стадии прогноза,
так и для подведения итогов его функционирования.

Определены приоритеты государственной поддержки малого бизнеса АПК в
современной микро- и макроэкономической ситуации Украины. Рассмотрены
виды рисков и их влияние на предпринимательскую деятельность.
Исследованы динамика существующих кооперативов, малых и совместных
предприятий в АПК и результаты их деятельности. Особое внимание
акцентировано на развитии крестьянских (фермерских) хозяйств в Украине,
в том числе во Львовской области и в отдельных ее районах.

Намечены возможные направления усовершенствования налогообложения и
планирования малого бизнеса в АПК. В помощь фермерам разработаны
оптимальные рационы кормления разных возрастных групп животных в
зависимости от их производительности. Сформулирован целый комплекс
основных направлений на специализацию, кооперацию, диверсификацию
предприятий малого бизнеса. Предложены основные пути внедрения лизинга в
АПК.

Ключевые слова: малый бизнес, поддержка бизнеса, конкуренция,
предпринимательство, командная экономика, смешанная экономика,
эффективность.

Annotation

Gachek T.S. The development of small business in AIC of Lviv region
– Manuscript.

Thesis on the Candidate of Sciences in Economics, on Specialty.

The results of investigation of the problem of the development and
efficiency of small business in AIC are defined. Cooperatives, small
enterprises, farms and joint enterprises are investigated in dynamics,
the efficiency of their functioning and the facts which form them are
examined. The consensual basis due to the development of small business
in AIC are directed.

Keywords: small business, business support, competition, enterprising,
directive economics, mixed economics, efficiency.

Відповідальний за випуск,

доктор економічних наук, професор

В.Г.Галанець

PAGE

PAGE 20

Похожие записи