КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МАРЧЕНКО Галина Володимирівна

УДК 37.016:502/504(410)”195/199”

Розвиток екологічної освіти в середніх школах Великої Британії у другій
половині ХХ століття

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ — 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Горлівському державному педагогічному інституті
іноземних мов, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Червонецький Володимир В’ячеславович,

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов,

доцент кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Макарчук Микола Юхимович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри фізіології людини і тварин,

директор Інституту фізіології імені академіка Петра Богача

кандидат педагогічних наук, доцент

Уварова Ганна Шевкетівна,

Коледж економіки, права та інформаційних технологій

вищого навчального закладу “Університет економіки

та права “КРОК”, директор коледжу

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет
ім. Г.С. Сковороди,

кафедра загальної педагогіки, Міністерство освіти і науки України,

м. Харків

Захист відбудеться 20 лютого 2004р. О 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.001.16 в Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул.
Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул.
Володимирська, 58, ауд. 9.

Автореферат розісланий 19 січня 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _________________ О.О. Безносюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та ступінь дослідженості теми. Проблема взаємодії людини з
природою перетворилася на одну з найбільш актуальних, яка у наш час
набула глобального характеру. Її розв’язання пов’язується із
установленням гармонійного співіснування біосфери і цивілізації, що
забезпечують усі життєдайні потреби людства. Конфлікти, що постійно
виникають у взаєминах людини з природою внаслідок традиційно
споживацького ставлення до довкілля, поставили під загрозу існування
вищі форми життя, в тому числі і життя людини. Це стимулювало наукову
думку та практичну діяльність людства до вирішення екологічних проблем.
З цією метою, починаючи з 1968 р., була організована і проведена під
егідою ЮНЕСКО-ЮНЕП низка наукових конференцій і семінарів міжнародного
рівня, які принципово вплинули на розвиток екологічної освіти і
визначили стратегію її розвитку на довгостроковий період.

Особливе значення для сучасного етапу розвитку екологічної освіти має
Міжурядова конференція з проблем сталого розвитку, на якій в числі
найзлободенніших обговорювалися питання екологічної освіти (Бразилія,
1992). Реалізація концепції екологічно безпечного розвитку, що була
прийнята на цій конференції світовою співдружністю країн, потребує
глибоких змін у ставленні людини до довкілля, нових політичних
пріоритетів, виважених економічних рішень. Вона спрямована на формування
екологічної свідомості людини на локальному і глобальному рівнях,
підвищення відповідальності кожної особистості за сучасне і майбутнє
планети. Це перша всесвітня концепція, в якій зосереджується увага на
духовних імперативах, а прийняті конференцією рішення і рекомендації
послуговують своєрідною програмою переходу до життя в ноосферному
середовищі. Вона спрямована у майбутнє людства. Тому її головні
положення знайшли відображення в матеріалах і документах багатьох країн
з екологічної освіти молоді, в тому числі в країнах ЄЕС, в програму
співробітництва якого включена природоохоронна діяльність, невід’ємну
частину якої становить педагогічний аспект. Поряд з участю в ЄЕС Велика
Британія очолює Співдружність націй, об’єднуючи більше мільярда
населення планети. Країни-члени Співдружності розробляють загальні
підходи і стратегії вирішення проблем довкілля та екологічної освіти.
Тому досвід Великої Британії у галузі екологічної освіти, маючи
національні особливості, враховує як європейський, так і світовий досвід
і набуває широкого міжнародного значення.

Велика Британія є однією з країн, які першими стали на шлях
промислового розвитку і відчули негативні наслідки індустріалізації та
науково-технічної революції, на подолання яких зорієнтована створена в
країні національно-самобутня система екологічної освіти населення. Вона
базується на загальнолюдських цінностях і народних традиціях захисту
довкілля, на широкому розповсюдженні екологічних ідей у суспільстві.
Екологічна освіта широких верств населення, і перш за все підростаючого
покоління, розпочалася наприкінці 1960-х рр. Відповідно активізується
законотворчий процес: приймаються закони і постанови, спрямовані на
розвиток цієї галузі педагогічної теорії і практики, створюються
національні концепції екологічної освіти.

З урахуванням сучасних вимог розроблялася і концепція екологічної освіти
в Україні, в якій передбачається створення високоефективної системи
підготовки громадян до розв’язання екологічних проблем в країні. Її
основоположна ідея полягає у формуванні екологічної культури особистості
і суспільства в цілому. Концепції екологічної освіти й у Великій
Британії, і в Україні, також як і в інших країнах, враховують сучасні
світові тенденції в розвитку педагогічної науки і практики і в той же
час зосереджують увагу на нагальних проблемах школи, педагогіки й
охорони природи.

Історіографія наукових педагогічних досліджень свідчить про те, що ідея
розвитку людини у гармонії з природою знаходила своє відображення у
філософських та педагогічних концепціях усіх етапів історичного розвитку
багатьох народів. Її теоретичне обґрунтування було зроблене Я.А.
Коменським у “Великій дидактиці”. Оригінальне бачення реалізації цієї
ідеї подали у своїх творах класики педагогічної думки Ф. Рабле та Ж.-Ж.
Руссо. Дидактична система А. Дістервеґа побудована на основі єдності
природного і культурного чинників. У концепції “нового виховання”
Е. Демолена природа виступає засобом фізичного і психічного розвитку
дитини.

Філософсько-світоглядною основою сучасної екологічної освіти в середніх
школах Великої Британії виступають теоретичні положення англійських
мислителів минулого Ф. Бекона, Дж. Локка, А. Шефтсбері та інших. Ф.
Бекон у трактаті “Велика відбудова наук” обґрунтовує закони цілісності
світу, загального взаємозв’язку і взаємозалежності явищ і процесів,
нескінченності матерії, пізнання, розвитку. Дж. Локк у книзі “Думки про
виховання” розкриває принципи природо- і культуровідповідності виховання
і формулює правила природовідповідного виховання підростаючої
особистості. А. Шефтсбері вбачає в природі джерело краси і гармонії, на
збереження і створення яких має бути зорієнтоване виховання людини. В
ХІХ ст. С. Редді, директор “нової школи” в Абботсгольмі, намагається
реалізувати теоретичні положення класиків англійської педагогіки про
природовідповідність навчання і виховання в практичній педагогічній
діяльності, започатковує вивчення школярами природних явищ і процесів,
заохочує учнів до дослідження і спілкування з довкіллям. На включення
природничих наук у навчальні програми середніх шкіл суттєво впливають
погляди видатного британського педагога Ф.Фаррара, який багато років
учителював у приватній школі Харроу. Він вважав, що розуміння учнями
законів і явищ природи має бути обов’язковим атрибутом будь-якої освіти
й одним з критеріїв освіченості людини, у чому його підтримували відомі
вчені Т. Хакслі, М. Фарадей та інші. Реалізуючи ідею англійського
педагога К. Корбана про створення пришкільного саду та дослідних
ділянок, Ф. Фаррар започатковує позаурочну діяльність школярів з
вивчення довкілля. На початку ХХ ст. С. Холл у монографії “Еволюція і
виховання відчуття природи у дітей” робить спробу обґрунтувати положення
про любов до природи як основу, яка зумовлює все найкраще, що є в “душі
юності”. Педагог визначає любов до довкілля як першу ознаку та критерій
розумових здібностей, любов є базисом для наукового пізнання світу за
умови, коли вчитель викликає і розвиває її.

Протягом другої половини ХХ ст. у Великій Британії досліджуються
психолого-педагогічні засади екологічної освіти (С. Карсон, Р. МакКоун),
проблеми відбору і конструювання її змісту (Дж. Форбс, К. Кеффорд,
Р. Херберт), дидактичні умови застосування педагогічних технологій
екологічної освіти (Ч. Джеймс, Л. Сміт, К. Маклін), освітньо-виховний
потенціал неформальної екологічної освіти (Б. Хабердінк, Р. Стівенс).

Порівняна новизна екологічної освіти, необхідність розробки її
теоретичних положень привертають увагу педагогів різних країн світу. В
українській педагогіці активізуються дослідження з проблем теорії і
практики екологічної освіти (Т. Бачинська, П. Бачинський, В. Борейко,
І. Костицька, М. Костицький, С. Кравченко, В. Крисаченко, О. Плахотнік,
Г. Пустовіт, Н. Пустовіт, В. Червонецький), екологічного виховання
молоді в позашкільних закладах (В. Вербицький, Г. Пустовіт),
розглядаються шляхи екологізації професійної підготовки майбутніх
учителів (І. Котєнєва, Г. Тарасенко).

Незважаючи на значну кількість наукових досліджень, які безпосередньо
або опосередковано стосуються проблеми екологічної освіти в середніх
школах Великої Британії, ще недостатньо висвітлені історико-педагогічні
аспекти екологічної освіти, її науково-теоретичні засади, відсутній
системно-структурний аналіз теорії і практики екологічної освіти в
середніх школах країни. Отже актуальність обраної теми дослідження
пояснюється недостатньою розробленістю цієї проблематики.

Оскільки Україна обрала шлях входження в світовий і європейський
культурний простір, то вивчення британського досвіду екологічної освіти
стає доцільним і корисним для подальшого вдосконалення національної
системи екологічної підготовки молодого покоління в нашій країні, що й
обумовило вибір теми дисертаційного дослідження “Розвиток екологічної
освіти в середніх школах Великої Британії у другій половині ХХ
століття”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки
Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов „Світові
тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Державний
реєстраційний № 0104U000529). Тема дисертаційного дослідження
закоординована в бюро координації наукових досліджень у галузі
педагогіки і психології АПН Україні 11 квітня 2001 р., протокол № 4.

Об’єкт дослідження: теорія і практика екологічної освіти в середніх
школах Великої Британії у другій половині ХХ століття.

Предмет дослідження: розвиток екологічної освіти в середніх школах
Великої Британії у другій половині ХХ століття.

Мета дослідження полягає у тому, щоб проаналізувати стан та основні
напрямки розвитку теорії та практики екологічної освіти в середніх
школах Великої Британії у другій половині ХХ століття.

Відповідно до об’єкта, предмета й мети були поставлені такі завдання
дослідження:

охарактеризувати соціально-історичні передумови появи екологічної освіти
як галузі педагогічної теорії і практики;

простежити еволюцію світоглядних уявлень британців про природу як
соціально-культурну основу екологічної освіти;

проаналізувати теоретико-методологічні засади шкільної екологічної
освіти;

розкрити зміст і показати шляхи реалізації екологічної освіти у
навчально-виховному процесі в середній школі;

визначити педагогічні технології, спрямовані на активізацію пізнавальної
діяльності учнів по вивченню і захисту довкілля в середніх школах;

показати роль неформальної екологічної освіти у поглибленні екологічних
знань і розвитку духовної культури школярів та узагальнити досвід її
організації і здійснення;

виявити сучасні напрямки розвитку екологічної освіти в середніх школах
Великої Британії.

Методи дослідження. У процесі роботи використовувалася методика,
традиційна для історико-педагогічних досліджень, яка складається із
загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, систематизація,
зіставлення, узагальнення тощо), історичних (порівняльно-історичний,
історико-структурний, ретроспективний), соціологічних (систематизація й
аналіз фактів, вихідних даних джерел, журнальних публікацій) методів, що
дало можливість простежити в динаміці розвиток теоретичних основ, змісту
та педагогічних технологій формальної і неформальної екологічної освіти
в середніх школах Великої Британії.

Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні принципи
діалектики та детермінізму (перший відбиває взаємозумовлений і
суперечливий розвиток екологічних явищ дійсності, другий – розкриває їх
об’єктивну причинну взаємообумовленість); загальнонауковий принцип
системності, що реалізується засобами структурно-функціонального,
системно-діяльнісного та системно-генетичного підходів;
конкретнонауковий принципі історизму, що дає змогу дослідити виникнення,
формування і розвиток екологічної освіти у хронологічній послідовності з
метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків її компонентів.

Теоретичну основу дослідження становлять вчення В. Вернадського та
П. Тейяра де Шардена про біосферу і ноосферу, а також фундаментальні
положення про сутність екологічної культури, екологічної естетики, про
вплив природного середовища на формування особистості та її
духовно-моральну культуру, розроблені А. Швейцером, М. Бердяєвим,
А. Захлєбним, І. Звєрєвим, М. Реймерсом, В. Крисаченко та ін.,
теоретичні положення і висновки про особливості розвитку педагогічної
науки і практики у Великій Британії досліджуваного періоду
(Г. Алексевич, О. Барбаріга, В. Лапчинська, О. Локшина, І. Панченко, Б.
Саймон, Е. Стоунс, Н. Шкарбан), етнографічні дані Л. Візе, Т. Деррі,
Т. Джармена, М. Карамзіна, А. Мортона, Е. Тайлора, К. Тацита,
Д. Тревельяна, Дж. Фрезера, Ю. Цезаря, ідеї відомих англійських
мислителів минулого, які складають філософсько-світоглядну основу
екологічної освіти (Ф. Бекон, Дж. Локк, А. Шефтсбері та ін.), положення
і висновки про її психолого-педагогічні засади (С. Карсон, Т. Прічард,
Ш. Грей), підходи до відбору і конструювання змісту екологічної освіти
(Дж. Форбс, Р. Херберт, Дж. Рейветц та ін.), теоретичні положення і
практика неформальної екологічної освіти (В. Браун, Б. Хабердінк,
Р. Стівенс), положення і вимоги теоретичного регулятивного базису
екологічної освіти у Великій Британії, який формувався за активної
участі державних діячів країни: Державного секретаря Дж. Гаммера,
міністра освіти А. Румболдт, членів Ради з питань розробки єдиного
Національного навчального плану К. Доріона, Д. Грехема, інспекторів
Інспекторату Її Величності П. Бута і Д. Роджерс, члена Ради освіти Т.
Реймса, інспектора з питань гуманітарних наук П. Топхема, директора і
членів Ради охорони довкілля Р. Стіла, Дж. Баркера, Л. Джоя, вчених
університету Бірмінгема Дж. Біріна, Р. Лестера та багатьох інших.

Джерелознавча база дослідження:

державні та урядові документи з питань екологічної освіти в середніх
школах Великої Британії;

Національний навчальний план; методичні рекомендації до Національного
навчального плану; навчальні програми та підручники для середніх шкіл,
методичні матеріали, що використовуються в галузі екологічної освіти
учнівської молоді;

документи міжнародних, регіональних та національних конференцій і
семінарів за екологічною тематикою;

монографії вітчизняних та зарубіжних авторів філософського, історичного,
етнографічного та педагогічного напрямку про взаємодію людини з
довкіллям, про вплив природного середовища на фізичний, психічний та
духовний розвиток особистості, про педагогічну інтерпретацію стосунків
людини з природою;

провідні фахові педагогічні видання України та Росії;

зарубіжні періодичні видання “British Journal of Educational Studies”,
“Chemistry in Britain”, “English Language Teaching Journal”, “Ecological
Issue”, “The Environmentalist”, “Environmental Science and Technology”,
“Geographical Magazine”, “The Geographical Journal”, “Journal of Natural
Resources and Life Sciences Education”, “The Journal of Environmental
Education”, “Nature”, “Our Planet”, “Physics Education”, “Science
Education”, “The Science Teacher” з фондів Київського та Донецького
філіалів Британської Ради, мережі Інтернету, Центральної наукової
бібліотеки НАН України ім. В. Вернадського, Донецької обласної
універсальної наукової бібліотеки ім. Н. Крупської, Центральної
бібліотеки ім. Т. Шевченка м. Горлівки, наукової бібліотеки Донецького
національного університету, наукової бібліотеки Горлівського державного
педагогічного інституту іноземних мов.

Хронологічні рамки дослідження обмежуються 1965 р., коли представники
академічних галузей знань на національній конференції з питань охорони
довкілля вперше у Великій Британії застосували поняття “освіта в галузі
навколишнього середовища” (Environmental Education), виховний потенціал
якої привернув увагу широкої громадськості, що змусило Департамент
освіти створити Раду з питань екологічної освіти та започаткувати
розробку методичних рекомендацій та законодавчої бази для її здійснення,
та початком ХХІ ст., що обумовлюється глобалізацією екологічної кризи і
пошуками ефективних шляхів її подолання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі
вивчення та аналізу фундаментальних наукових праць англійських та
вітчизняних учених, які досліджували проблеми взаємодії людини з
довкіллям у Великій Британії:

визначено і подано в систематизованому вигляді соціально-історичні умови
розвитку екологічної освіти в середніх школах Великої Британії та
простежено еволюцію світоглядних уявлень британців про природу як
соціально-культурну основу екологічної освіти (виділено чотири етапи
взаємостосунків людини з довкіллям, охарактеризовано і розкрито
особливості магічного, релігійного, наукового та екоцентричного
світоглядів народів Британських островів, показано взаємозв’язок
чотирьох типів світоглядних уявлень про природу та їх вплив на
формування культури поведінки молодого покоління в природному
середовищі);

проведено ґрунтовний аналіз розвитку екологічної освіти і виділено сім
його етапів (освоєння та емпіричного пізнання природи;
філософсько-педагогічного осмислення взаємостосунків людини з довкіллям
внаслідок наукової революції; перетворення довкілля на об’єкт пізнання у
навчальних закладах Великої Британії; виникнення природоохоронного руху
і використання природи як засобу навчання і виховання; активізації
британського екологічного руху та екологічної просвіти широких верств
населення, і в першу чергу молодого покоління; включення окремих
екологічних питань у зміст середньої освіти та етап суспільного і
законодавчого визнання природи національною і загальнолюдською цінністю
і включення екологічної освіти в єдиний Національний навчальний план на
міжпредметній засаді), що характеризують педагогічні пріоритети,
спрямовані на підготовку молодого покоління до розв’язання виникаючих
екологічних проблем (визначено їх специфіку, обґрунтовано соціальну
обумовленість та розкрито сутність і характерні ознаки кожного етапу);

дістало подальшого розвитку дослідження теоретичних
(соціально-історичних, філософсько-світоглядних, психолого-педагогічних)
основ екологічної освіти в середніх школах Великої Британії; у науковий
обіг уперше введено оригінальні джерела, які розширили відомості з
досліджуваної проблеми, зокрема про принципи, зміст та педагогічні
технології формальної та неформальної екологічної освіти в середніх
школах Великої Британії;

розкрито зміст екологічної освіти і шляхи його реалізації в середніх
школах Великої Британії;

визначено основні напрямки розвитку екологічної освіти в середніх школах
Великої Британії.

виявлено перспективні технології навчання в екологічній освіті у
середніх школах Великої Британії;

узагальнено досвід неформальної екологічної освіти школярів у Великій
Британії та визначена роль громадських природоохоронних організацій у
формуванні екологічної культури школярів.

Одержані результати дослідження сприятимуть подальшій розробці
еколого-педагогічної проблематики, пов’язаної із розвитком теорії і
практики екологічної освіти в Україні.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що одержані в
ході наукового пошуку теоретичні положення і фактичний матеріал, які
стосуються шляхів реалізації завдань екологічної освіти, можуть бути
творчо використані:

для розповсюдження результатів міжнародної співпраці у галузі
екологічної освіти і формування екологічної культури підростаючого
покоління,

у поширенні ідей гуманістичного ставлення до довкілля та екологічно
доцільного способу життя;

у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи в Україні;

в системі вищої педагогічної освіти на рівні організації
навчально-виховного процесу (проведення занять з основ екології,
підготовка тематичних спецкурсів і спецсемінарів) та його забезпечення
(підготовка навчально-методичних посібників, підручників, хрестоматій з
історії зарубіжної педагогіки);

в організації науково-педагогічних досліджень студентів (курсові,
дипломні, кваліфікаційні роботи тощо).

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і
рекомендацій дослідження забезпечується методологічними та теоретичними
основами його вихідних положень, критичним аналізом та узагальненням
значного за обсягом досліджуваного матеріалу, застосуванням комплексу
взаємодоповнюючих методів науково-педагогічних досліджень,
підпорядкованих меті, предмету і завданням дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження
обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях:
“Національна еліта та інтелектуальний потенціал України” (Львів, 1996),
“Освіта для майбутнього розвитку” (Київ, 2002), “Динаміка наукових
досліджень” (Дніпропетровськ, 2002), на Всеукраїнських
науково-практичних конференціях: “Виховна робота у ВНЗ: симбіоз нового і
традиційного” (Кам’янець-Подільський, 2000), “Виховання громадянської
позиції дітей та молоді в навчально-виховному процесі сучасного закладу
освіти” (Хмельницький, 2001), “Гуманістично спрямований виховний процес
і становлення особистості” (Київ, 2001), „Національна програма виховання
дітей і молоді в Україні: стан та перспективи” (Херсон, 2003), на
науковій конференції викладачів і аспірантів КДПУ за підсумками НДР у
2001 р. (Кам’янець-Подільський, 2002), на міській науково-практичній
конференції з питань духовно-морального виховання молоді (Горлівка,
2003), на щорічних підсумкових науково-практичних конференціях
професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного
інституту іноземних мов протягом 1994-2003 рр.

Публікації. Основні результати дослідження викладені автором у 16
одноосібних статтях, 10 з яких опубліковано у провідних наукових фахових
виданнях обсягом 4,2 др. арк.

Особистий внесок дисертанта. Ідеї та розробки співавторів в дисертації
не використовувались.

Положення, що виносяться на захист:

екологічна освіта у Великій Британії становить цілісну, логічно
побудовану систему підготовки молодого покоління до розв’язання
екологічних проблем, в якій першочергове місце відводиться школі;

екологічна освіта базується на ідеях гуманізації взаємин людини з
довкіллям, з урахуванням національних і загальнолюдських ідеалів і
цінностей у стосунках з природою;

екологізація змісту шкільної освіти у Великій Британії здійснюється на
основі інтеграції і координації всіх аспектів навчально-виховної роботи
в школі з першого по випускний класи, що спрямовується на реалізацію
провідної мети екологічної освіти — формування екологічної культури
особистості.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох
розділів, шести параграфів, висновків до кожного розділу, загальних
висновків, списку використаних джерел, тринадцяти додатків. Повний обсяг
дисертації – 215 сторінок, із них 176 сторінок основного тексту, 16
сторінок додатків. Список використаних джерел містить 344 найменування,
у тому числі 178 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено стан
наукової розробки проблеми, визначено об’єкт і предмет дослідження,
сформульовано мету та головні завдання, розкрито наукову новизну і
практичну значимість роботи, наведено дані про апробацію результатів
дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Соціально-історичні передумови розвитку екологічної
освіти у Великій Британії” на підставі історико-ретроспективного аналізу
генезису екологічних проблем, природоперетворювальної діяльності людини
та еволюції світоглядних уявлень народів Британських островів про
довкілля як соціально-культурну засаду екологічної освіти розкриваються
етапи її становлення і визначаються напрямки розвитку.

Дослідженням встановлено, що загальні тенденції формування нової галузі
педагогіки полягають у соціально-історичній обумовленості екологічної
освіти суспільства і молоді внаслідок погіршення екологічного становища
біосфери та пошуків шляхів його поліпшення; у прогресуючих протиріччях
між збереженими народною культурою традиціями шанобливого ставлення до
природи та споживацьким ставленням до неї у реальному житті; у поєднанні
в часі світових освітньої та екологічної криз у середині ХХ ст.; в
активізації світового екологічного руху в 1960-1980 рр. внаслідок
глобалізації екологічних проблем.

Національні тенденції розвитку екологічної освіти визначаються
історичним поступом британського суспільства.

Негативні екологічні наслідки наукової і промислової революцій на
світовому рівні, витоки яких беруть початок саме у Великій Британії,
спонукали англійських мислителів Ф. Бекона, Дж. Локка, А. Шефтсбері та
інших до філософсько-педагогічного осмислення взаємостосунків людини з
довкіллям. Під впливом їх ідей і діяльності таких педагогів, як Т.
Арнолд, С. Редді, Ф. Фаррар оновлюються методи пізнання природи,
розширюється зміст освіти шляхом включення до нього наукових знань про
довкілля (предмети природознавчого циклу вперше в Європі стають
складовою змісту середньої освіти), урізноманітнюються методи навчання і
виховання.

Ідея гармонізації стосунків людини з довкіллям на основі любові і поваги
до всього сущого, зберігаючись у культурі народів Британських островів,
розвивається й обґрунтовується в філософсько-педагогічних творах
англійських мислителів минулого і з середини ХХ ст. поступово
перетворюється на світоглядну основу життєдіяльності британського
суспільства.

Ускладнення екологічних проблем внаслідок промислової революції
викликало стурбованість британського суспільства, значно підвищило його
інтерес до природи та її збереження й обумовило виникнення
природоохоронного руху на Британських островах наприкінці ХІХ ст., чому
сприяла діяльність вчених-природознавців, а також діяльність окремих
ентузіастів з вивчення й охорони довкілля.

Національна специфіка розвитку екологічної освіти в 1960-1970 рр. у
Великій Британії обумовлювалася об’єктивними соціально-економічними
чинниками: втратою колоній (постачальників природних ресурсів) і
скороченням власних запасів сировини; різким зростанням рівня
забруднення довкілля; кризою національної системи освіти; суттєвим
розривом між теоретичною і практичною педагогікою у Великій Британії;
відсутністю єдиного навчального плану для середніх шкіл та їх
багатотиповістю.

Глобалізація екологічної кризи активізує (1960-1980 рр.) світовий рух на
захист довкілля, органічною складовою якого є природозахисна діяльність
народів Британських островів. У Великій Британії формується більшість із
діючих сьогодні природоохоронних громадських організацій, об’єднань,
груп, які спрямовують свої зусилля, з одного боку, на захист природи, а
з іншого – на пропаганду екологічних ідей серед широких верств
населення, і в першу чергу молоді, створюючи різноманітні дидактичні
матеріали: книги, альбоми, брошури, наочні моделі тощо та все ширше
залучаючи школярів до практичної природохоронної діяльності.

Під впливом громадського екологічного руху, який все тісніше співпрацює
з державними установами, ідея гармонізації стосунків людини з довкіллям
поширюється у свідомості британців, що знаходить своє відображення у
навчально-виховній діяльності окремих шкіл і вчителів-ентузіастів.
Екологічні знання починають включатись у зміст шкільної освіти.
Створюються і використовуються у практиці навчання в середніх школах
країни екологічні спецкурси, починаючи з 1970-х рр. З 1988 р. екологічна
освіта отримує державний, законодавчо визначений статус. Вона стає
обов’язковим компонентом змісту шкільної освіти. Пріоритетна роль
екологічної освіти знаходить підтвердження у прийнятому Національному
навчальному плані (1988 р.). Держава і суспільство створюють широкі
можливості для участі учнів у позаурочній та позашкільній діяльності по
захисту довкілля в громадських організаціях та на базі державних,
промислових, бізнесових, дозвіллєвих установ, закладів, центрів.

У другому розділі „Теоретико-практичні основи екологічної освіти в
середніх школах Великої Британії у другій половині ХХ століття”
охарактеризовано основні джерела екологічної освіти, розкрито її
теоретичні засади (закони, принципи, мету і завдання), проаналізовано її
зміст та педагогічні технології, узагальнено досвід неформальної
екологічної освіти школярів.

У розділі окреслено соціально-культурні, природничо-наукові,
філософсько-світоглядні, теоретико-регулятивні та психолого-педагогічні
засади сучасної екологічної освіти. Філософсько-педагогічні положення
(закони і принципи) відбиваються у Національному навчальному плані у
вигляді вимог до організації навчально-виховного процесу (НВП).

0

- ? Ue T

?

?

?

u

x”‚?O?? D! cxFI¤?¦¶§t?o?//iiiiiiaeUIIIIIIIaeUAeAeAe

&

&

„Ae`„Ae

&

OEOAO?UeXaUe?eooeeeeeYYYeUOEEEEEEEEOe

„Ae`„Ae

&

&

TUXr^?bDkoooooooooeeoooaeaeaeaOeEEE

&

асного ”Я”, у пізнанні і розумінні себе, своїх нахилів, здібностей,
потреб. У цьому важливу роль відіграють екологічні цінності, знання та
вміння. Розвиваючи філософський постулат про те, що тільки любов як
загальнолюдська цінність спроможна долати ненависть, об’єднувати людей,
творити добро, сучасні педагоги-екологи Г. Бейтсон, Е. Нордланд,
Б. Реардон вважають любов до природи стрижнем екологічної етики, а ядром
освіти – здатність любити. Любов сім’ї розглядається як необхідна умова
щасливого дитинства та екології душі дитини.

Із законів взаємозв’язку і взаємозалежності явищ і процесів та
соціальної обумовленості навчання і виховання випливає принцип їх
зв’язку з життям, який передбачає визнання суспільних цінностей і норм
аксіологічною основою формування особистості та її екологічної культури.

Ідея екоцентризму реалізується у проголошенні навчальним планом
соціо-природного середовища загальнолюдською, національною та
особистісною цінністю, яка становить основу життя людини, джерело краси
і натхнення, що свідчить про тенденцію до екологізації британської
системи середньої освіти.

Те, що в першій половині ХХ ст. екологія стала перехрестям
різногалузевих знань, обумовило необхідність міждисциплінарного підходу
до вирішення екологічних проблем, сутність якого фахівці визначають як
поєднання зусиль усіх шкільних предметів у вивченні екології і побудові
суспільства на принципах сталого екологічно безпечного розвитку.

Глобалізація екологічних проблем, розширення міжнародної співпраці,
інтернаціоналізація освіти, взаємопроникнення і діалог культур
обумовлюють необхідність реалізації принципу інтеркультурності в
екологічній освіті.

Стверджується, що розвиток екологічної освіти відбувається на засадах
загальних теоретичних положень, з одного боку, та з урахуванням
національних особливостей соціально-економічного розвитку країни, з
іншого. Розвиваючи ідею культуровідповідності, яка простежується ще у
працях Дж. Локка, Е. Нордланд, Д. Макінтайр, Б. Янг наполягають на
врахуванні вимог принципу культуровідповідності в екологічній освіті
школярів. Його дія, за Е. Стоунсом, виявляється у тому, що індивід,
набуваючи нових знань і вмінь, накопичує власний життєвий досвід і
певним чином впливає на адаптацію людини як біологічного виду до
навколишнього середовища у силу своєї причетності до культури.
Національна специфіка екологічної освіти школярів у Великій Британії
виявляється у тісній і плідній взаємодії школи, сім’ї та громадськості з
формування екологічної культури суспільства. Принцип
культуровідповідності впливає на визначення компонентів змісту
екологічної освіти, на широке відображення у ньому краєзнавчих аспектів.

Підхід британських педагогів до цілепокладання в екологічній освіті
збігається із загальносвітовими тенденціями. Реалізація головної мети –
формування екологічної культури особистості – відбувається шляхом
розв’язання конкретних завдань (афективних, моральних, когнітивних,
діяльнісних), які однаково важливі і мають вирішуватися в комплексі.
Британські фахівці починають їх реалізацію з досягнення афективної мети,
не залишаючи поза увагою практичну природоохоронну діяльність школярів.
Це зумовлюється традиційною для середньої школи практичною спрямованістю
навчання.

Британські вчителі розглядають екологічну освіту як єдність трьох
пов’язаних між собою компонентів: освіта про довкілля (знання), освіта
для довкілля (цінності, ставлення, поведінка), освіта в довкіллі і через
довкілля (у цьому випадку природа виступає засобом навчання). Засвоєння
школярами досвіду творчої діяльності виступає обов’язковим компонентом
змісту навчання, завдання якого – “розвинути творче і критичне мислення
школярів і навчити їх вирішувати різноманітні навчальні завдання і
життєві проблеми”. Це загальне завдання середньої школи є дуже важливим
і для екологічної освіти.

Проголошення навколишнього середовища універсальною цінністю
британського суспільства спричинило виокремлення екологічної освіти у
Національному плані, де вона виступає наскрізною міжпредметною темою.
Вона введена для того, щоб на основі шкільного обсягу знань, умінь і
навичок розвинути у школярів усвідомлення і розуміння довкілля, його
життєво важливу цінність для людини; виплекати почуття любові і
сформувати почуття відповідальності за стан природи та її багатств,
прагнення сталого розвитку на особистому, місцевому, національному і
глобальному рівнях; сформувати вміння будувати стосунки з людьми на
основі поваги до себе і до інших; а також уміння співпрацювати для
добробуту всіх. Екологічні питання в змісті середньої освіти мають
важливе соціально-економічне значення, розкривають основні сучасні
екологічні проблеми і напрямки охорони природи. Їх міждисциплінарний,
системний характер і практична спрямованість сприяють підвищенню
ефективності НВП, поглиблюючи загальноосвітні та екологічні знання.

Інтеграція екології в предмети природознавчого і математичного циклів
відкриває широкі можливості для опанування учнями знань, умінь і навичок
екологічного характеру. Екологічні аспекти змісту гуманітарних
навчальних дисциплін сприяють формуванню почуття любові і поваги до
всього сущого, відповідальності за збереження природи та її багатств на
основі загальнолюдських і національних цінностей. Інтеграція екологічної
освіти в предмети художньо-естетичного циклу формує свідомість, виховує
почуття та емоції. Методологічною основою процесу поєднання естетичного
й екологічного виступають концепції прекрасного англійських вчених П.
Еббса, Р. Скратона, Л. Рейда, Р. Гібсона, Д. Беста.

Для реалізації завдань екологічної освіти у середніх школах Великої
Британії використовуються різноманітні педагогічні технології, які
сприяють активізації НВП і підвищенню його ефективності. Британські
педагоги надають надзвичайно важливого значення педагогічним
технологіям, оскільки від них в остаточному підсумку залежить якість
екологічної підготовки школярів, повноцінна в дидактичному відношенні
реалізація висунутих цілей екологічної освіти. Вчителі поряд з
поширеними формами і методами навчання, такими як лекції та
демонстрації, лабораторні і практичні роботи, семінари, виробнича
практика, екскурсії, тьюторські заняття, навчально-дослідницькі проекти,
дискусії, використовують і нові технології, які ще не отримали широкого
визнання в школі. Це комп’ютерні ігри, моделювання, відображення явища
або процесу за допомогою схеми, карти, діаграми, аналіз новин засобів
масової інформації, аналіз фактичного матеріалу (case study), вивчення
здобутків усної народної творчості, зоологічні та сільськогосподарські
ферми, створення мінідендро- і фітопарків, зразків садово-паркового
мистецтва. Цінність наведених технологій полягає в тому, що вони
дозволяють підвищити інтерес до навчання, сприяють більш якісному
засвоєнню навчального матеріалу. За визнанням британських учителів,
самостійне опрацювання навчального матеріалу, започаткування вивчення
екологічних проблем, зміцнення міжпредметних зв’язків та інтеграція
навчальних дисциплін сприяють формуванню цілісного світогляду учня щодо
природи і проблем довкілля і підвищують загальну ефективність НВП.

Поглибленню і розширенню екологічної підготовки школярів сприяють
позаурочні і позашкільні форми навчання. Позаурочна діяльність школярів
по захисту природи здійснюється різноманітними громадськими і урядовими
організаціями та установами. Така форма екологічної підготовки отримала
статус неформальної. В її мережу входять природоохоронні кемпінги,
шкільні екологічні клуби, музеї, зоологічні клуби, центри вивчення
довкілля, молодіжні секції наукових товариств, об’єднання окремих груп
ентузіастів, громадські, релігійні, політичні, молодіжні організації і
групування. Головною метою неформальної екологічної освіти є залучення
молоді до вивчення й охорони природи країни та її багатств. Поєднання
формальної та неформальної ланок екологічної освіти забезпечує її
неперервність. Добровільність позашкільної діяльності містить значні
можливості для реалізації принципів самодіяльності, творчої активності
та саморозвитку особистості дитини, культуро- та природовідповідності,
поєднання глобального та краєзнавчого підходів до вивчення навколишнього
середовища. В умовах неформальної екологічної освіти, програми якої
передбачають значний обсяг практичної участі в охороні природи,
активізується процес формування у школярів гуманістичних ідеалів і
цінностей, підвищується соціальна свідомість і відповідальність за стан
довкілля. Максимальне врахування інтересів і нахилів молодої людини
забезпечує психологічний комфорт, стимулює до позитивної самореалізації,
формує віру в свої сили, самоповагу. Британські педагоги чильне місце
відводять вмінню спілкування між людьми, співпраці, оскільки подолання
екологічних проблем можливе тільки при колективних зусиллях всіх людей.
Отже, поєднання особистісного і суспільного становить квінтесенцію
навчально-виховної роботи по захисту довкілля. У неформальній
екологічній освіті використовуються такі форми підготовки молоді до
розв’язання екологічних проблем: виконання навчально-дослідницьких
проектів, тематика яких достатньо різноманітна й охоплює найбільш типові
проблеми країни. Причому з метою підвищення ефективності екологічної
підготовки учнів основний акцент робиться на краєзнавчому підході до
вивчення і збереження довкілля. Це підвищує виховну і практичну цінність
навчально-пізнавальної діяльності школярів у позаурочні часи.

Таким чином, у Великій Британії створені необхідні умови для
екологічного виховання молодого покоління, яке в майбутньому має
вирішувати проблеми гідного виживання у навколишньому середовищі.
Підготовка молоді до розв’язання екологічних проблем здійснюється
переважно трьома шляхами. По-перше, включенням питань, що стосуються
соціо-природного середовища, в навчальні програми шкіл. По-друге,
екологізацією (впровадженням екологічних стандартів) життєдіяльності
навчальних закладів. По-третє, організацією взаємодії школи і громади з
вивчення й охорони довкілля.

Система екологічної освіти у Великій Британії

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розвитку природоохоронного руху екологічна освіта
набула першочергового значення. До країн, в яких ця галузь педагогічної
теорії і практики має високу результативність, належить Велика Британія.
Тому її досвід заслуговує на увагу, а найбільш цікаві у науковому і
дидактичному відношенні положення, ідеї, технології навчання можуть бути
використані у шкільній екологічній освіті в Україні. Здійснене
дисертаційне дослідження стану та основних напрямків розвитку
екологічної освіти в середніх школах Великої Британії в другій половині
ХХ століття дає змогу зробити наступні узагальнені висновки.

Екологічна освіта у Великій Британії виникла внаслідок пошуків
ефективних шляхів подолання екологічних проблем. Було визнано, що
педагогічний вплив на широкі верстви населення є найбільш дієвим.
Особливе місце у зв’язку з цим було відведено школі, де підготовку до
життя отримує переважна більшість молоді. Вважаючи освітню діяльність
найбільш переспективною в екологічно доцільному регулюванні взаємин
людини з довкіллям, британський уряд і громадськість підтримали ідею
щодо активного розвитку екологічної освіти, надавши їй пріоритетного
значення. Протягом другої половини ХХ ст. у Великій Британії
сформувалася національно-самобутня, цілісна, логічно організована,
ефективна система екологічної освіти школярів.

Розвиток екологічної освіти обумовлювався генезисом екологічних проблем
країни та пошуком ефективних шляхів їх вирішення. Ускладнення характеру
взаємодії людини з природою детермінувало еволюцію світоглядних уявлень
і ставлення народів Британських островів до довкілля. У цьому процесі
умовно можна виділити чотири етапи. Перший характеризується магічним
світосприйняттям, другий – релігійним, третій – науковим пізнанням
природи. Четвертий – екоцентричний, спрямований на реалізацію ідеї
гармонізації стосунків людини з природою.

Витоки сучасної системи екологічної освіти в середніх школах живляться
інтелектуальною спадщиною народів Британських островів. Її
соціально-культурним підґрунтям виступає народна культура: кельтські,
англо-сакські, норманські традиції природокористування, світоглядні
уявлення про довкілля, магічні обряди, релігійні вірування, звичаї і
традиції, усна народна творчість, мистецтво, які значною мірою вплинули
на систему середньої освіти, на відбір та конструювання змісту різних
циклів навчальних дисциплін (гуманітарного, суспільствознавчого,
художньо-естетичного). Природничо-науковою основою екологічної освіти
виступають фундаментальні наукові праці вчених Британії та інших країн
(ХІХ-ХХ ст.), чиї наукові добутки набули світового значення.
Філософсько-світоглядні витоки кореняться у духовній спадщині
англійських мислителів минулого. Теоретичний регулятивний базис
становлять офіційні документи міжнародних конференцій та державні
документи з питань екологічної освіти. Система екологічної освіти
спирається на психологічну теорію інтелектуального розвитку Ж. Піаже та
психологію навчання Дж. Брунера.

Аналіз змісту середньої освіти та педагогічних технологій, які
застосовуються для формування екологічної культури школярів, дає
підстави стверджувати, що система екологічної освіти базується на
законах: цілісності світу, взаємозв’язку і взаємозалежності явищ,
нескінченності матерії, пізнання, розвитку та враховує дію законів:
соціальної обумовленості навчання і виховання, єдності навчання і
самоосвіти, виховання і самовиховання, звідки британські педагоги
виводять принципи її організації: екоцентризм, природовідповідність,
гуманізація, цілісність, неперервність, міждисциплінарність,
культуровідповідність.

У державних документах з екологічної освіти, що визначають її розвиток у
країні, першочергова увага приділяється формуванню екологічної культури,
яка містить у собі наступні базові компоненти (провідні ідеї): шанобливе
ставлення до природи, усвідомлення екологічних проблем, відповідальність
за прийняття рішень щодо довкілля, створення умов для набуття знань з
проблем екології, стимулювання активної участі особистості в
природоохоронній діяльності та розуміння необхідності ощадливого і
раціонального використання природних ресурсів. Вони знаходять
безпосереднє відображення в навчально-виховному процесі школи.

Британські педагоги використовують чотирьохкомпонентну структуру при
конструюванні змісту екологічної освіти: знання, вміння, цінності і
ставлення, діяльність. Ядро екологічної освіти, навколо якого
об’єднуються всі аспекти змісту, згідно Національного навчального плану
становлять загальнолюдські цінності: добро, справедливість, милосердя,
людяність, любов і повага до всього живого, турботливе та відповідальне
ставлення до природи тощо.

Реалізація мети екологічної освіти здійснюється в процесі
навчально-виховної роботи школи, яка побудована на основі принципів
неперервності і міждисциплінарності. Перше означає, що формування
екологічної культури школярів має розпочинатися з першого класу і
пов’язується на цьому етапі навчання в першу чергу з розвитком емоційної
сфери, вихованням почуття любові до природи та залученням їх до вивчення
й охорони найближчого природного оточення. Екологічна підготовка учнів
продовжується протягом усього періоду шкільного навчання, поступово
ускладнюючись. Від старшокласників очікують свідомого ставлення до
довкілля, цілісного і системного мислення, широкої обізнаності в галузі
екології, вмінь застосовувати набуті знання для творчого розв’язання
екологічних проблем на локальному і глобальному рівнях. Друге передбачає
спрямованість змісту всіх загальноосвітніх дисциплін, передбачених
навчальним планом школи, на висвітлення проблем довкілля та пошуки
шляхів їх вирішення, що потребує координації зусиль адміністрації та
викладацького колективу школи.

Ефективність екологічної підготовки учнів забезпечує застосування
британськими вчителями таких методів та форм передачі та опанування
знаннями, уміннями і навичками, як лекції, розповіді, пояснення, бесіди,
демонстрації та ілюстрації, практичні і лабораторні роботи, семінари,
тьюторські заняття, виробнича практика. Формуванню екологічної культури
школярів сприяють екскурсії, екологічні стежки, літні табори, які
передбачають безпосереднє спілкування з природою, що посилює виховний
вплив на емоційну сферу особистості. Важливу роль в оптимізації
екологічної підготовки учнів середніх шкіл відіграють сучасні
педагогічні технології. Британські педагоги приділяють їх пошуку значну
увагу. За останні десятиліття набули широкого застосування комплексні
навчально-дослідницькі проекти, кейс-технології, дидактичні ігри,
комп’ютерні ігри та моделювання.

Середні школи надають учням широкі можливості для продовження
пізнавальної діяльності по вивченню довкілля в позаурочний час через
систему шкільних екологічних гуртків і клубів. Формальна екологічна
освіта доповнюється позашкільною діяльністю школярів по вивченню і
захисту довкілля, яку забезпечують чисельні промислові, бізнесові,
дозвіллєві, університетські навчально-дослідні центри і заклади,
осередки Ради вивчення довкілля. Суттєву допомогу школам в екологічній
освіті надає значна кількість добровільних громадських природозахисних
організацій, об’єднань, товариств, груп, які спрямовують свою діяльність
на формування екологічної культури суспільства, і в першу чергу молоді,
шляхом залучення школярів до практичної природоохоронної діяльності.

Ефективність системи екологічної освіти в середніх школах Великої
Британії забезпечується: а) її державною підтримкою й обов’язковим
статусом, проголошеним Національним навчальним планом; б) єдністю
урочної, позакласної та позашкільної діяльності учнів з вивчення і
захисту довкілля; в) взаємодією школи, сім’ї, місцевих громад,
промисловості, бізнесу, сфери дозвілля, громадських об’єднань у
формуванні екологічної культури особистості і суспільства.

 Творче осмислення і впровадження принципів неперервності,
міждисциплінарності, культуровідповідності, екоцентризму, підходів до
конструювання змісту та відбору педагогічних технологій екологічної
освіти, які застосовуються в середніх школах Великої Британії, може
стати важливим чинником подальшого вдосконалення системи екологічної
освіти молоді в Україні у період її національного відродження і
розбудови з урахуванням традицій шкільної освіти, напрямків її
реформування, культури природокористування та станом проблем довкілля.

Проведене дослідження не вичерпує багатоаспектності проблеми. Предметом
подальшого вивчення могли б стати питання співпраці сім’ї, місцевої
громади та школи з формування екологічної культури дітей і батьків,
педагогічні аспекти діяльності громадських організацій з формування
екологічної культури школярів, порівняння теорії і практики екологічної
освіти в Англії, Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії. Дослідження
нових матеріалів допоможе ґрунтовніше визначити стан та основні
тенденції розвитку екологічної освіти в одній із найбільш розвинених в
економічному відношенні країн світу – Великій Британії.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:

Марченко Г.В. В.И. Вернадский – основоположник учения о ноосфере //
Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. – Горлівка,
1995.– С. 108-110.

Марченко Г.В. Активізація діяльності учнів із захисту навколишнього
середовища в позакласній роботі (з досвіду екологічного виховання в
школах Англії) // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в
педвузі. Вип. ІІ.,Т. 1. – Горлівка: ГДПІІМ, 1996. – С. 167-170.

Марченко Г.В. Охорона довкілля в діяльності молодіжних громадських
організацій Великобританії // Нариси досліджень у галузі гуманітарних
наук в педвузі. Вип. ІІ., Т. 1. – Горлівка: ГДПІІМ, 1998. – С. 91-96.

Марченко Г.В. Шляхи та засоби реалізації завдань екологічної освіти
школярів у Великій Британії // Нариси досліджень у галузі гуманітарних
наук в педвузі. Вип. ІІ., Т. 1. – Горлівка: ГДПІІМ, 1998. – С. 96-112.

Марченко Г.В. Діяльність громадських природоохоронних організацій
Великої Британії з екологічного виховання школярів // Освіта і
управління. – 1999. – Т. 3. – № 3. – С. 164-171.

Марченко Г.В. Методи засвоєння досвіду творчої діяльності в екологічній
освіті школярів у Великій Британії // Педагогіка і психологія формування
творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. Вип. 19.
– Київ – Запоріжжя, 2001. – С. 268-272.

Марченко Г.В. Позашкільна діяльність школярів Великої Британії з
вивчення та збереження довкілля // Гуманізація навчально-виховного
процесу: Науково-методичний збірник. Вип. Х. – Слов’янськ, 2000. – С.
15-18.

Марченко Г.В. Діяльність позашкільних установ Великої Британії з
екологічного виховання школярів // Педагогіка і психологія формування
творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. Вип.
21., Кн.3. – Київ — Запоріжжя, 2001. – С. 251-255.

Марченко Г.В. Підготовка майбутніх учителів до екологічного виховання
учнів // Рідна школа. – 2003. — № 5.- С. 33-35.

Марченко Г.В. Британські традиції охорони довкілля в системі формування
екологічної освіти // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного
педагогічного університету: В 2-х томах. – Т. 1. – Кам’янець-Подільський
державний педагогічний університет: інформаційно-видавничий відділ,
2002. – С. 28-31.

Марченко Г.В. Діяльність позашкільних закладів Великої Британії з
екологічного виховання школярів // Гуманістично спрямований виховний
процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання
дітей та учнівської молоді): Збірник наукових праць. – Київ: ВіРА
Інсайт, 2001. – Кн. ІІ. – С. 290-296.

Марченко Г.В. Інтеграція екологічної освіти у базові предмети середніх
шкіл Великої Британії // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук у
педвузі: Збірник наукових та науково-методичних праць. Вип. ІУ., Т. 1. –
Горлівка: ГДПІІМ, 2000. – С. 155-168.

Марченко Г.В. Принципи екологічної освіти молоді // Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції “Національна програма
виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи”.- Херсон:
Видавництво ХДУ, 2003. – С. 119-124.

Марченко Г.В. Екологічний аспект формування освітянської інтелігенції //
Національна еліта та інтелектуальний потенціал України: Міжнародна
наукова конференція. Тези доповідей. – Львів, 1996. – С. 124.

Марченко Г.В. Принцип культуровідповідності в екологічній освіті // Тези
Міжнародної конференції „Освіта для майбутнього розвитку”. – К., 2002. –
С. 71-73.

Марченко Г.В. Підготовка майбутніх учителів до екологічного виховання
школярів // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
„Динаміка наукових досліджень”. Т.8, Педагогіка. – Дніпропетровськ:
Наука і освіта, 2002. – С. 24-26.

Марченко Г.В. Розвиток екологічної освіти у середніх школах Великої
Британії у другій половині ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.01. – загальна педагогіка та історія педагогіки.
Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, Горлівка,
2003.

У дисертації досліджуються історичні умови виникнення і розвитку
екологічної освіти в середніх школах Великої Британії,
філософсько-світоглядні, природничонаукові, соціально-культурні,
теоретико-регулятивні та психолого-педагогічні засади формування
цілісної, логічно організованої системи взаємодії природи і суспільства,
яка ґрунтується на загальнолюдських і національних цінностях, на
принципах гуманізації, цілісності, неперервності, міждисциплінарності,
культуровідповідності, екоцентризму. Розкрито найважливіші підходи до
відбору і конструювання змісту і педагогічних технологій екологічної
освіти в середніх школах країни, які зумовлені етнопсихологічними та
культурно-історичними надбаннями британців, узагальнено досвід
організації позаурочної та позашкільної природоохоронної діяльності
школярів. Підкреслюється роль громадських організацій у формуванні
екологічної культури школярів. Визначаються основні тенденції розвитку
екологічної освіти в середніх школах Великої Британії.

Ключові слова: екологічна освіта, екологічна культура, принципи, зміст і
педагогічні технології екологічної освіти, позаурочна та позашкільна
діяльність по вивченню і захисту довкілля.

Марченко Г.В. Развитие экологического образования в средних школах
Великобритании во второй половине ХХ века. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.01. – общая педагогика и история педагогики.
Горловский государственный педагогический институт иностранных языков,
Горловка, 2003.

В диссертации исследуются исторические условия возникновения и развития
экологического образования в средних школах Великобритании. На основе
историко-ретроспективного анализа генезиса экологических проблем,
природопреобразующей деятельности человека и эволюции мировоззренческих
представлений народов Британских островов о природе как
социально-культурной основы экологического образования характеризуются
этапы ее становления и определяются направления развития. Раскрываются
основные источники экологического образования,
философско-мировоззренческие, естественнонаучные, социально-культурные,
теоретико-регулятивные и психолого-педагогические основы формирования
логически организованной системы взаимодействия природы и общества,
которая базируется на общечеловеческих и национальных ценностях, на
принципах гуманизации, целостности, непрерывности, междисциплинарности,
культуросообразности, экоцентризма. Раскрыто наиболее важные подходы к
целеполаганию, к подбору и конструированию содержания и педагогических
технологий экологического образования в средних школах страны, которые
обусловлены этнопсихологическими и культурно-историческими достижениями
британцев. Показано, что британские педагоги уделяют большое внимание
поиску эффективных педагогических технологий, используя в экологическом
образовании наряду с традиционными для средней школы методами и формами
(лекции, демонстрации, тьюторские занятия, учебно-исследовательские
проекты, лабораторные и практические работы, дискуссии, экскурсии)
такие, которые еще не получили широкого признания в школе, а именно:
компьютерные игры и моделирование, анализ новостей средств массовой
информации, анализ фактического материала, изучение устного народного
творчества, создание минидендро- и фитопарков, образцов садово-паркового
искусства, зоологических и сельскохозяйственных ферм и т.п. Обобщен опыт
организации внеурочной и внешкольной природоохранной деятельности
школьников, которую обеспечивают школьные экологические клубы, музеи,
зоопарки, ботанические сады, научные центры, филиалы Совета по изучению
природы, учреждения сферы досуга, многочисленные общественные
природоохранные организации разных направлений и уровней через
привлечение школьников к реализации тематических
учебно-исследовательских проектов экологической направленности.
Подчеркивается роль общественных организаций в формировании
экологической культуры школьников. Определяются основные тенденции
развития экологического образования в средних школах Великобритании.

Ключевые слова: экологическое образование, экологическая культура,
принципы, содержание и педагогические технологии экологического
образования, внеклассная и внешкольная деятельность по изучению и защите
окружающей среды.

Martchenko G.V. The Development of the Environmental Education at
Secondary Schools of Great Britain in the later half of the XX th
century. – Manuscript.

Dissertation for receiving the candidate of pedagogical sciences degree
on speciality 13.00.01. – general pedagogy and the history of pedagogy.
Horlovka State Pedagogical Institute of Foreign Languages, Horlovka,
2003.

The subject-matter of the presented research work is the rise and
development of the environmental education at secondary schools of Great
Britain. The problems under discussion are thoroughly analysed in close
connection with historical events of the country, philosophical and
cultural heritage of the English nation, achievements of natural
sciences, the increase of public interest in harmonious coexistence of
the human society and nature.

The emphasis in the research is placed on national peculiarities of the
environmental education system: the structure of the secondary school
curriculum, extracurricular and outdoor activities.

The conclusion reached, being reasonable and realistic, can be of great
importance for the further development of the Ukrainian education
system, piloting population environmental education courses as the
problem touched on extends well beyond the school. An informed
citizentry and ecologically educated workforce are prerequisites for the
success of modern societies.

Key words: environmental education, environmental culture, principles,
content and technologies of environmental education, extra-curricula
activity in nature protection.

PAGE 1

PAGE 15

15

PAGE 22

Урочної навчально-пізнавальної діяльності

Позаурочної діяльності

(гуртки, клуби)

Позашкільної діяльності по захисту і вивченню довкілля (організації,
товариства, центри)

ФОРМИ ЕО

ЗМІСТ ЕО

МЕТОДИ ЕО

МЕТА ЕО

РЕЗУЛЬТАТ ЕО

Цінності і ставлення

Знання

Уміння і навички

Діяльність

афективні

моральні

когнітивні

діяльнісні

Пояснювально-ілюстративні

Репродуктивні

Методи проблемного навчання

індивідуальні

групові

фронтальні/ масові

засвоєння змісту відбувається в процесі

цілі

Виховання почуття любові, поваги та обов’язку

Формування почуття відповідально-сті перед природою і людиною

Формування розуміння комплексності взаємостосун-ків між природою і
суспільством

Формування екологічно доцільної поведінки в довкіллі

Лекція

Бесіда

Розповідь

Пояснення

Інструктаж

Демонстрація

Ілюстрація…

Семінар

Лабораторні і практичні роботи

Виробнича практика…

Комп’ютерні ігри

Моделювання

Тематичні проекти

Дидактичні ігри

Дискусія

Кейс-технології

Аналіз новин ЗМІ…

ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ

реалізується в

поведінці

мисленні

свідомості

Похожие записи