.

Розробка технології довготривалого зберігання бактерій з використанням методусорбційно-контактного зневоднення (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3716
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ”

ПІНЧУК НАТАЛІЯ ГРИГОРІВНА

УДК
636.09:579.62:57.082.5:57.086.14

Розробка технології довготривалого зберігання бактерій з використанням
методусорбційно-контактного зневоднення

16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному науково-контрольному інституті
біотехнології і штамів мікроорганізмів Міністерства аграрної політики
України.

Науковий керівник доктор ветеринарних наук, професор,

академік Української академії
аграрних наук

Головко Анатолій Миколайович,

Українська академія аграрних наук,
віце-президент

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор,

член-кореспондент Української
академії аграрних наук

Завгородній Андрій Іванович,

Національний науковий центр “Інститут

експериментальної і клінічної
ветеринарної медицини”,

завідувач лабораторії вивчення
туберкульозу;

доктор ветеринарних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки
України,

член-кореспондент Української академії
аграрних наук

Мандигра Микола Станіславович,

Інститут епізоотології
Української академії аграрних

наук, директор.

Захист відбудеться 22 лютого 2008 р. о 9 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 у Національному науковому центрі
“Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за
адресою: вул. Пушкінська, 83, м. Харків, 61023.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового
центру “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за
адресою: вул. Пушкінська, 83, м. Харків, 61023.

Автореферат розісланий 18 січня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук,

професор
А. Ф. Бабкін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перед науково-дослідними та діагностичними
мікробіологічними лабораторіями, діяльність яких спрямована на
зберігання та підтримання штамів мікроорганізмів у високоактивному
стані, стоїть надзвичайно важливе завдання – розробка таких методів і
способів довготривалого зберігання мікроорганізмів, які б забезпечували
максимальне збереження життєздатності та основних біологічних
властивостей вихідних культур як на початкових етапах підготовки
зразків, так і впродовж тривалого зберігання виготовлених зразків штамів
мікроорганізмів.

Для вирішення зазначеного завдання необхідне розв’язання багатьох
питань, основними з яких є вивчення механізмів кріопошкодження,
кріозахисту і репарації біологічних об’єктів (Никитин Е. Е., Звягин И.
В., 1971; Цуцаева А. А., 1987; Комагата К., 1988;
Гордиенко Е. А., Пушкарь Н. С., 1994; Нежута А. А., Сербис Е. С., 2003).
До того ж актуальними на сьогодні є і питання подальшого вдосконалення
механізації і автоматизації процесів висушування; уточнення умов
спрощення тривалого зберігання біопрепаратів; підвищення ефективності
існуючого й експериментального обладнання, що розробляється на основі
більш глибокого вивчення теоретичних основ теплофізичних процесів і
молекулярних змін у біологічних матеріалах, а також підбору таких
захисних середовищ, які б забезпечували стабільність висушених
препаратів, не впливаючи на їх активність і специфічність (Белоус А. М.,
Цветков Ц. Д., 1985; Маслак А. А., Емельянов Н. И., 1987; Родичева Э.
К., Медведева С. Е., 1996; Самуйленко А. Я., Нежута А. А., Еремец В. И.,
Токарик Э. Ф., 2003).

Численні дані літератури свідчать про те, що на сьогодні найбільш
поширеним методом довготривалого зберігання бактерій є ліофільне
висушування (Фатеева М. В., 1967; Герна Р., 1983; Сидякина Т. М., 1985;
Нежута А. А., Токарик Э. Ф., Самуйленко А. Я., 2002). Хоча цей метод
висушування і задовольняє дослідників за багатьма показниками висушеного
матеріалу, проте він потребує багато часу для його здійснення,
відпрацювання показників режиму висушування, таких як: термін,
температура, тиск, а також визначення інгредієнтів захисного середовища
та їх кількісний вміст. Крім того, одним із недоліків методу ліофільного
висушування є необхідність у постійному технологічному обслуговуванні
впродовж усього процесу висушування та технічному обслуговуванні
сушильного агрегату, на якому проводиться цей процес. А значне зниження
кількості життєздатних клітин (від 10 до 60 %) як на етапах
ліофілізації, так і при тривалому зберіганні висушених зразків обмежує
використання ліофільного висушування з метою довготермінового зберігання
колекційних культур бактерій.

Наведені актуальні проблеми, які виникають при висушуванні
мікроорганізмів, свідчать про необхідність розробки ефективного, щадного
на всіх етапах висушування, з мінімальними інструментальними й
енергетичними затратами методу, який можна ефективно використовувати для
довготривалого зберігання колекційних культур бактерій. У зв’язку з цим
на особливу увагу заслуговує достатньо простий, доступний та порівняно
новий для біологічної промисловості метод сорбційно-контактного
зневоднення.

У доступній вітчизняній науковій літературі даних про використання
методу сорбційно-контактного зневоднення з метою довготривалого
зберігання мікроорганізмів не представлено. Усі дані щодо застосування
цього методу відносяться до наукових здобутків близького і далекого
зарубіжжя (Простяков Е. А., Кольцов А. П., Евсеева С.
Д. и др., 1993; Григоренко А. И., Махлай А. А., Колосков А. В., 1999;
Муратов В. А., Козуб С. Н., Мурзина О. П., 1999; Смоленский В. И.,
Горева И. П., Руденко Т. В., 2001).

Вивчення даного питання відкриває шлях до розробки науково обґрунтованої
технології довготривалого зберігання бактерій з використанням методу
сорбційно-контактного зневоднення. Ці актуальні положення і визначили
вибір напрямів наших досліджень та методи виконання роботи.

Зв’язок роботи з іншими науковими програмами, планами та темами.
Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень відділу
біотехнології і контролю якості бактеріальних препаратів Державного
науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів,
які виконувалися згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт:
“Розробити методи підтримання та збереження у високоактивному стані
колекційних культур мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибів), що
знаходяться в установах ветеринарної медицини України з наступним
впровадженням їх при промисловому виготовленні біопрепаратів” (2002–2003
рр., № державної реєстрації 0101U000542); “Розробити технологію
контактного висушування штамів мікроорганізмів та біологічних
препаратів” (2002–2004 рр., № державної реєстрації 0102U006737) та
“Колекція штамів патогенних для тварин мікроорганізмів Національного
центру штамів мікроорганізмів Державного науково-контрольного інституту
біотехнології і штамів мікроорганізмів” (2005–2006 рр., № державної
реєстрації 0105U003218).

Мета та задачі досліджень. Метою роботи була розробка технології
довготривалого зберігання бактерій різних видів із використанням методу
сорбційно-контактного зневоднення та оцінка її ефективності.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

Провести підбір компонентів для сорбційно-контактного зневоднення
бактерій і відпрацювати оптимальні режими поступового зневоднення
бактеріальних клітин.

Вивчити вплив різних співвідношень адсорбенту з адсорбтивом на основні
біологічні властивості мікроорганізмів та провести підбір оптимального
їх співвідношення.

Провести підбір захисного стабілізувального середовища для бактерій
різних видів.

Відпрацювати процес десорбції бактеріальних клітин з твердого носія та
провести підбір оптимальних вихідних концентрацій бактеріальних
суспензій для контактного зневоднення.

Провести порівняльне вивчення впливу контактного зневоднення та
ліофілізації на ультраструктуру, життєздатність,
культурально-морфологічні, тинкторіальні, біохімічні, антигенні й
патогенні властивості бактерій різних видів.

Об’єкт дослідження: методи довготривалого зберігання мікроорганізмів:
сорбційно-контактне зневоднення та ліофільне висушування.

Предмет дослідження: культури бактерій, висушені методами
сорбційно-контактного зневоднення та ліофілізації, їх ультраструктура,
рівень збереження життєздатності, культурально-морфологічні,
тинкторіальні, біохімічні, антигенні та патогенні властивості, складові
сорбційно-контактного зневоднення.

Методи дослідження. Робота виконана з використанням бактеріологічних,
серологічних, електронно-мікроскопічних та статистичних методів
досліджень.

Наукова новизна роботи. Уперше розроблено технологію довготривалого
зберігання бактерій різних видів із використанням методу
сорбційно-контактного зневоднення.

Підібрано набір складових, на основі яких розроблено
сорбційно-дисперсійний модуль для контактного зневоднення штамів
мікроорганізмів. Установлено оптимальні режими поступового зневоднення
бактеріальних клітин.

Вивчено вплив процесу сорбційно-контактного зневоднення на основні
біологічні властивості бактерій різних видів, їх ультраструктуру та
рівень збереження життєздатності впродовж тривалого зберігання.
Проведено порівняльне вивчення ефективності методів ліофільного
висушування та контактного зневоднення.

Розроблено систему заходів щодо запобігання контамінації культур
мікроорганізмів при проведенні контактного зневоднення та рекомендації
по довготривалому збереженню бактерій з використанням методу
сорбційно-контактного зневоднення для лабораторій ветеринарної медицини,
депозитаріїв та науково-дослідних закладів. Наукова новизна проведених
досліджень підтверджена деклараційним патентом (UA) на корисну модель №
5333 U; 7 C12N1/20, 15.03.05 р.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення роботи
полягає в тому, що запропонована технологія довготривалого зберігання
бактерій забезпечує збереження основних біологічних властивостей
бактерій, їх ультраструктури та високого рівня життєздатності як на
стадіях приготування препаратів, так і впродовж їх довготривалого
зберігання.

Запропонована технологія дозволяє виключити із технології тривалого
зберігання бактерій енергоємне, дороге сублімаційне та холодильне
обладнання, скоротити терміни отримання сухих препаратів високої якості
(в 10 разів швидше порівняно з ліофільним висушуванням) та значно
спростити технологічні прийоми висушування.

За результатами досліджень розроблено “Методичні рекомендації по
довготривалому збереженню бактерій методом сорбційно-контактного
зневоднення”, які затверджені Науково-методичною радою Державного
департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики
України (протокол № 4 від 23 грудня 2004 року). Отримані результати
досліджень упроваджені в науково-дослідних установах ветеринарної
медицини, а також використовуються в навчальному процесі при підготовці
спеціалістів і магістрів ветеринарної медицини аграрних ВНЗ України ІV
рівня акредитації в процесі вивчення дисциплін “Мікробіологія”,
“Вірусологія”, “Біотехнологія”.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в
безпосередньому виконанні всього обсягу робіт за темою дисертації, а
саме: аналізі літературних джерел, підборі методів і методик,
здійсненні наукових

експериментів, їх статистичної обробки й аналізу первинних даних,
узагальненні результатів власних досліджень, формулюванні наукових
положень і висновків, що підтверджується відповідною документацією.
Програма наукових досліджень розроблялась разом з науковим керівником.
Здобувач брав безпосередню участь у розробці методичних рекомендацій по
довготривалому збереженню бактерій методом сорбційно-контактного
зневоднення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
доповідалися, обговорювалися та отримали загальне схвалення на звітних
сесіях вченої ради Державного науково-контрольного інституту
біотехнології і штамів мікроорганізмів упродовж 2002–2006 рр.; звітних
сесіях Науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної
медицини в 2002–2004 рр.; Міжнародній науково-практичній конференції
“Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення
тваринництва” (26 травня – 2 червня 2003 р., м.
Феодосія, АР Крим); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених
“Сучасні проблеми діагностики інфекційних хвороб тварин” (2–3 грудня
2003 р., м. Харків); II Міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної
медицини (3–4 серпня 2004 р., м. Київ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 друкованих праць, з яких
3 – у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; отримано
деклараційний патент на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Основний зміст дисертації викладено на
145 сторінках комп’ютерного тексту та ілюстровано 22 таблицями і 45
рисунками. Робота складається зі вступу, огляду літератури, опису
матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень,
обговорення результатів власних досліджень, висновків і практичних
пропозицій виробництву, списку джерел літератури та додатків. Список
літератури включає 236 найменувань джерел, серед яких 94 – іноземних
авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Роботу виконано у відділі біотехнології і контролю якості бактеріальних
препаратів Державного науково-контрольного інституту біотехнології і
штамів мікроорганізмів упродовж 2002–2006 років.

У дослідах були використані паспортизовані штами бактерій різних
таксономічних видів, отримані із Національного центру штамів
мікроорганізмів ДНКІБШМ: 1) виробничий штам кишкової палички –
Escherichia coli № 1084; 2) виробничий штам сальмонели –
Salmonella cholerae suis № 9; 3) виробничий штам стрептокока –
Streptococcus faecalis “Костянтинівський”; 4) тест-штам стафілокока –
Staphylococcus aureus АТСС № 25923; 5) контрольно-виробничий штам
збудника бешихи свиней – Erysipelothrix rhusiopathiae № 149; 6)
тест-штам клостридії – Clostridium oedematiens 198 та 7) тест-штам
Bacillus cereus АТСС 11778.

При проведенні досліджень з підбору складових для сорбційно-контактного
зневоднення бактерій в експериментах були використані: 1) органічні
(іонообмінні смоли марки КБ-4П-2 та КУ-2-8, які за своїми
фізико-хімічними показниками відповідали вимогам і нормам ГОСТ 20298–74)
та неорганічний (технічний силікагель марки МСКГ, фізико-хімічні
показники якого відповідали вимогам і нормам
ГОСТ 3956–76) адсорбенти; 2) дезагрегант-диспергатор біомаси
(гідрофобний аеросил марки АМ 1-300); 3) посередники-зневоднювачі
біомаси (лактоза та крохмаль).

Визначення залишкової вологості проводили згідно з ГОСТ 24061–80.

Підготовку культур до висушування здійснювали, використовуючи
загальновідомі методики (Никитин Е. Е., Звягин И. В., 1971); підготовку
спорової тест-культури Clostridium oedematiens 198 до висушування
проводили згідно з ГОСТ 4483–2005.

У дослідах з підбору оптимальних захисних стабілізувальних середовищ для
сорбційно-контактного зневоднення використовували комбіновані
стабілізатори, до складу яких входили компоненти вуглеводного (сахароза,
лактоза) і білкового (пептон із ступенем розщеплення 0,3, желатин,
збиране молоко) походження, а також проводили дослідження щодо вивчення
ефективності загальновідомих середовищ (Файбіча та “Mist Dessicans”).

При вивченні ефективності сорбційно-контактного зневоднення бактерій як
контрольний метод використовували ліофільне висушування. Ліофілізацію
бактеріальних культур здійснювали на ліофільній установці LP 3 фірми
Jouan (виробництво Франція) відповідно до “Методических рекомендаций по
разработке режимов замораживания-высушивания биологических препаратов”,
1981.

Ступінь збереження поверхневих структур і розмірів бактерій, висушених
різними методами, через 24 місяці зберігання вивчали за допомогою
електронної мікроскопії на електронному мікроскопі ПЕМ–125 К
(виробництво м. Суми) при електронно-мікроскопічному збільшенні в 20 500
крат. Отримані негативи збільшували додатково фотографічно в 2 рази.
Ультраструктуру бактерій досліджували методом негативного контрастування
в секторі молекулярної біології та електронної мікроскопії ДНКІБШМ.
Препарати фотографували на особливо контрастні діапозитивні
фотопластинки (ГОСТ 10691-1–84).

Кількісний облік життєздатних клітин після висушування проводили методом
граничних розведень одержаної суспензії в рідкому живильному середовищі
з наступним висівом культур бактерій по 0,1 см3 з розведень 10-6, 10-7,
10-8 на тверді агаризовані середовища.

Культурально-біохімічні та патогенні властивості мікроорганізмів вивчали
відповідно до загальноприйнятих методик, що представлені в довіднику під
редакцією В. Я. Антонова (1971).

Стабільність антигенних властивостей Escherichia coli № 1084 визначали в
динаміці, через 24 години, 1, 3, 6, 9, 12, 18, 24 місяців, після
сорбційно-контактного зневоднення та ліофільного висушування в реакції
аглютинації з аглютинувальною моновалентною О-колі сироваткою 0138
згідно з “Наставлением по применению агглютинирующих О-коли сывороток”,
1980; Salmonella cholerae suis № 9 – у реакції аглютинації на
предметному склі згідно з “Наставлением по применению наборов сывороток
сальмонеллезных О-комплексных и монорецепторных О- и Н-агглютинирующих
для экспресс-идентификации сальмонелл в РА на стекле”, 1984;
Streptococcus faecalis “Костянтинівський” – у реакції аглютинації з
діагностичною сироваткою серогрупи Д згідно з “Методическими указаниями
по лабораторной диагностике стрептококкоза

животных”, 1983; Erysipelothrix rhusiopathiae № 149 – у реакції
аглютинації зі специфічною моносироваткою згідно з “Методическими
указаниями по лабораторным исследованиям на рожу свиней”, 1984.

Досліди з визначення стійкості контактно зневоднених бактерій під час їх
десорбції з твердого носія здійснювали з використанням таких розчинів
елюатів: дистильованої води, фізіологічного розчину, буферного
фізіологічного розчину з додаванням 0,5 % розчину пептону, буферного
фізіологічного розчину з додаванням 2 % інактивованої сироватки крові
ВРХ, білково-цитратної води та середовища культивування.

Експериментальні дані статистично та математично обробляли методами
варіаційної статистики за допомогою персонального комп’ютера з
використанням програми “Microsoft Excel – 7,0” із обчисленням середнього
арифметичного (M), стандартної помилки (m) і рівня вірогідності (р) за
таблицею Стьюдента (Сюрин В. Н., 1966).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Підбір компонентів і оптимальних режимів для контактного зневоднення
бактеріальних клітин. Результати досліджень засвідчили, що гранульована
іонообмінна смола марки КБ-4П-2 забезпечувала зневоднення біоматеріалу
до стану сухого сипкого порошку в 2 рази швидше порівняно із технічним
силікагелем, тоді як у порівнянні зі швидкістю зневоднення адсорбентом
КУ-2-8 – майже в 4 рази.

Під час вивчення показників життєздатності бактерій, зневоднених
органічними адсорбентами КБ-4П-2 та КУ-2-8, а також неорганічним –
технічним силікагелем марки МСКГ нами було встановлено, що найвищий
відсоток життєздатних бактерій у процесі зневоднення та впродовж 9
місяців зберігання відзначався при використанні як
наповнювача-зневоднювача біомаси органічного адсорбенту марки КБ-4П-2.

Аналіз отриманих результатів засвідчив, що втрата життєздатних бактерій
кишкової палички на етапах процесу зневоднення катіонітом КБ-4П-2
становила 31,6 %, сальмонел – 35,0 %, стрептококів – 25,8 %, у той час
як при застосуванні як наповнювача-зневоднювача біомаси адсорбенту
КУ-2-8 досліджувані показники були вірогідно вищими і відповідно
становили 44,0; 46,2 та 28,0 %. При використанні ж неорганічного
адсорбенту відсоток загиблих бактерій порівняно із показниками,
отриманими при застосуванні катіоніту КУ-2-8, був вірогідно нижчим,
однак порівняно вищим за показники, отримані при зневодненні
біоматеріалу катіонітом КБ-4П-2 (Escherichia coli № 1084 – 34,4 %,
Salmonella cholerae suis № 9 – 38,0 %). Винятками були висушені зразки
Streptococcus faecalis “Костянтинівський” – 23,2 %. Аналогічну картину
відмічали і через 9 місяців зберігання досліджуваних зразків. Однак титр
життєздатних клітин контактно зневоднених стрептококів технічним
силікагелем на кінець терміну спостереження знизився і був вірогідно
нижчим за показники, отримані при використанні як адсорбенту
іонообмінної смоли КБ-4П-2, відповідно (50,4±2,5) та (63,8±2,7) %.

Незважаючи на достатньо високі показники життєздатності контактно
зневоднених бактерій, технологія довготривалого зберігання
мікроорганізмів з використанням методу сорбційно-контактного зневоднення
потребувала подальшого вдосконалення.

З цією метою в технологію висушування бактеріальної суспензії було
додатково введено такі складові, як дезагрегант-диспергатор біомаси
(гідрофобний аеросил марки АМ-1-300) та посередник-зневоднювач
(лактоза), що дозволило суттєво підвищити кількість життєздатних
мікробних клітин в 1 г сухого препарату в процесі зневоднення та при
наступному тривалому зберіганні препаратів. Власне в контрольних зразках
відсоток життєздатних бактерій кишкової палички в готовому препараті
становив (68,4±5,8) %; сальмонел – (65,0±4,1) % та стрептококів –
(74,2±3,9) %, тоді як уведення етапів обробки гранул смоли гідрофобним
аеросилом та додавання як посередника-зневоднювача лактози дозволило
суттєво підвищити кількість життєздатних мікробних клітин відповідно до
(91,6±2,1); (90,5±3,8) та (95,0±3,1) %. Порівняльний аналіз результатів
досліджень через 9 місяців зберігання засвідчив аналогічне збереження
характеру динаміки змін. У контрольних зразках титр життєздатних клітин
до кінця терміну спостереження в середньому знизився на 45 %, у той час
як у дослідних – лише на 16 %.

При відпрацюванні оптимальних режимів висушування встановлено, що
введення в технологію сорбційно-контактного зневоднення бактеріальних
клітин етапу рівномірного перерозподілу вологи з наступним інтенсивним,
гомогенним перемішуванням бактеріальної суспензії забезпечило практично
повне збереження життєздатності на етапах процесу дегідратації клітин і
при наступному тривалому зберіганні висушених зразків. Як правило,
втрата бактеріальних клітин у процесі зневоднення в середньому становила
2–3 %, тоді як у контрольних зразках – 5–10 %. До того ж
при порівнянні з контрольними зразками спостерігалось збільшення
відсотка життєздатних бактерій упродовж тривалого зберігання в 1,5–2
рази (табл. 1). Різниця значень наведених показників вірогідна за Р "t¬®°??¶O ???? ???????&?? ? ? ? ???? ?? ?? 7 під час підготовки складових до висушування і при безпосередньому проведенні процесу зневоднення, виконанні правил зневоднення та контролю якості сухого препарату. На основі проведених досліджень нами було розроблено систему заходів щодо запобігання контамінації культур бактерій при проведенні контактного зневоднення, яка включає: підготовку лабораторного посуду, гумових пробок, алюмінієвих ковпачків до фасування й укупорювання; перевірку на стерильність живильних і захисного стабілізувального середовищ; контроль на стерильність складових зневоднення; контроль на контамінацію бактеріальної суспензії сторонньою бактеріальною та грибковою мікрофлорою; підготовку приміщення, інструментів і обладнання до зневоднення. Установлено, що найбільша ймовірність контамінації бактеріальної суспензії під час здійснення сорбційно-контактного зневоднення відмічалась у результаті недотримання режиму стерилізації сорбційно-дисперсійного модуля та забруднення складових зневоднення внаслідок порушення норм та вимог під час обробки та підготовки обладнання і приміщення. З метою забезпечення більш надійної ізоляції робочої зони від сторонніх мікроорганізмів замість боксових кімнат за можливості рекомендується використовувати настільні або ламінарні бокси. Натомість, варто зазначити, що дотримання комплексу заходів під час підготовки приміщення, обладнання та складових до сорбційно-контактного зневоднення попередить ймовірність контамінації бактеріальної суспензії в процесі зневоднення та сприятиме забезпеченню високої якості готового препарату. Порівняльне вивчення в динаміці рівня збереження життєздатності після сорбційно-контактного зневоднення та ліофілізації. З метою визначення якості проведеного сорбційно-контактного зневоднення колекційних культур бактерій було здійснено облік життєздатних клітин у суспензії відразу після висушування (через 24 години), через 1, 3, 6, 9, 12, 18, 24 місяців. Проаналізувавши результати досліджень, нами було встановлено, що втрата життєздатних бактерій після сорбційно-контактного зневоднення наприкінці терміну спостереження (через 2 роки) в середньому становила близько 15–25 % (табл. 2). Таблиця 2 Динаміка життєздатності бактерій після контактного зневоднення (М±m; n=6) Назва штаму Життєздатність бактерій (109 мікр. кл./г сухого препарату) після зберігання впродовж, міс. Вихідна суспензія, млрд/г 24 год 1 3 6 9 12 18 24 E. coli 2,0 1,97± 0,07 1,97± 0,09 1,96± 0,05 1,93± 0,12 1,90± 0,15 1,87± 0,18 1,79± 0,08 1,71± 0,13 Salm. ch. suis 1,97± 0,03 1,97± 0,02 1,94± 0,12 1,92± 0,07 1,87± 0,13 1,84± 0,09 1,78± 0,16 1,65± 0,22 Er. rhusiopat. 1,92± 0,08 1,90± 0,12 *1,87± 0,38 1,84± 0,15 *1,79± 0,43 1,73± 0,18 1,64± 0,12 1,51± 0,06 Strept. faecalis 1,95± 0,05 1,95± 0,07 1,94± 0,09 1,92± 0,13 1,91± 0,07 1,87± 0,06 1,83± 0,19 1,75± 0,21 Staph. aureus 1,96± 0,06 1,94± 0,09 1,94± 0,13 1,92± 0,13 1,89± 0,15 1,85± 0,19 1,80± 0,16 1,70± 0,09 Bacillus cereus 1,97± 0,09 1,95± 0,11 1,93± 0,14 1,90± 0,18 *1,88± 0,35 1,83± 0,13 1,81± 0,14 1,72± 0,06 Примітка: різниця значень наведених показників вірогідна за Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020