КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВІНІЧЕНКО ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА

УДК 581.9:502.75+581.5 (477)

Рослини бернської конвенції в Україні (поширення, екологія, ценологія та
охорона)

03.00.05 – ботаніка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі ботаніки біологічного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор біологічних наук, професор

Соломаха Володимир Андрійович,

Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, директор

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, академік

Української Технологічної Академії

Гревцова Ганна Терентіївна,

Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, провідний науковий співробітник
відділу природної флори

доктор біологічних наук,

старший науковий співробітник

Федорончук Микола Михайлович

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, провідний науковий
співробітник відділу систематики та флористики судинних рослин

Провідна установа: Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН
України, м. Київ

Захист відбудеться “22” травня 2007 року о 1600 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, м. Київ, прос.
акад. Глушкова, 2/12, конференцзал.

Поштова адреса: 01033, Київ-33, вул. Володимирська, 64, біологічний
факультет, спеціалізована вчена рада Д 26.001.14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка: м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “21” квітня 2007 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук Молчанець О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збереження різноманіття природної рослинності нині є
актуальним науковим завданням як в Україні, так і за кордоном, основною
складовою загальної стратегії якого є охорона рідкісних та зникаючих
видів рослин.

У становленні України як європейської держави важливим є використання
досвіду зарубіжних країн щодо формування дієвої законодавчої бази у
справі охорони природи, в результаті чого Україною були ратифіковані всі
основні природоохоронні міжнародні конвенції. Важливе місце серед
останніх займає Конвенція про охорону дикої флори, фауни та природних
середовищ існування в Європі (Бернська конвенція). Види флори України,
занесені до Додатку І Бернської конвенції, визнані такими, що
знаходяться під загрозою зникнення в Європі й мають неухильну тенденцію
скорочення ареалів.

Хоча більшість видів даного переліку занесено до Червоної книги України
(1996 р.) та значна кількість до Європейського і Світового Червоних
списків, проте аналіз літературних джерел доводить, що дані види у нашій
країні вивчені недостатньо. Існуючі відомості про види рослин, занесених
до згаданої Конвенції, потребують доповнення, уточнення та
систематизації, а деякі з них і ретельного вивчення в усіх аспектах.
Отже, вивчення сучасного стану раритетної складової флори України та
розробка науково обґрунтованих заходів її охорони є актуальним і
важливим напрямком сучасних ботанічних досліджень.

Актуальність дослідження хорології та еколого-ценотичної приуроченості
видів рослин Бернської конвенції підсилюється у зв’язку з формуванням
Смарагдової мережі Європи – одного із базових компонентів
Всеєвропейської екомережі, яка включає й зникаючі екотопи, що також
охороняються в рамках Бернської конвенції і представлені на території
України, та середовища існування видів рослин Додатку І цієї ж
Конвенції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до державної теми Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України “Дослідження стану популяцій
окремих видів рослин України, занесених до Додатку І Конвенції про
охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі
(Бернська конвенція)” (ДР 0106U007847) та наукової тематики кафедри
ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка в
межах науково-дослідної теми “Молекулярно-генетичні маркери в
систематиці, еволюції та сортовій ідентифікації рослин” (ДР
0101U001569).

Основні результати дисертаційної роботи увійшли до п’ятирічного звіту
України про виконання положень Бернської конвенції в рамках
“Національної доповіді України про виконання положень Бернської
конвенції” (2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з’ясування сучасного стану
видів рослин флори України, занесених до Додатку І Бернської конвенції,
на основі вивчення їх поширення, еколого-ценотичних властивостей,
забезпеченості охороною.

Для досягнення поставленої мети необхідним вбачалося вирішення наступних
завдань:

за гербарними, літературними джерелами та результатами власних
досліджень видів рослин Бернської конвенції, що зростають в Україні,
створити базу даних щодо їх місцезнаходжень та скласти відповідні
картосхеми поширення видів;

здійснити систематичний, географічний та еколого-ценотичний аналізи
видів рослин Бернської конвенції флори України;

представити різноманітність рослинних угруповань з участю видів рослин
Бернської конвенції у вигляді синтаксономічної схеми за принципом
еколого-флористичної класифікації;

визначити екологічні амплітуди видів рослин Бернської конвенції флори
України за провідними екологічними факторами, встановити властивості
екотопів даних видів;

оцінити стан охорони та репрезентативність видів рослин Бернської
конвенції на території об’єктів природно-заповідного фонду України;

на основі аналізу природних комплексів, що виступають центрами ендемізму
і реліктовості, та ендемічної фракції раритетного фітогенофонду
підготувати пропозиції щодо розширення Додатку І Бернської конвенції за
рахунок видів рослин флори України.

Об’єктом дослідження є види рослин флори України, що занесені до Додатку
І Бернської конвенції.

Предмет дослідження – сучасне поширення, еколого-ценотична приуроченість
та созологічні особливості видів рослин флори України, занесених до
Додатку І Бернської конвенції.

Методи дослідження – польові: детально-маршрутний, напівстаціонарний,
геоботанічних описів та камеральні: таксономічне опрацювання гербарних
матеріалів, обробка геоботанічних описів та класифікація рослинності за
методом Ж. Браун-Бланке, фітоіндикація, флоро-географічний метод,
укладання картосхем.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено систематизацію наукової
інформації щодо стану дослідження місцезростань видів рослин Бернської
конвенції в Україні; проаналізовано та уточнено локалітети досліджуваних
видів рослин в Україні; вперше на основі еколого-флористичної
класифікації за Ж. Браун-Бланке складено синтаксономічну схему та
описані еколого-ценотичні особливості синтаксонів з участю видів рослин
Бернської конвенції, а також понад 70 видів, занесених до Червоної книги
України; виділено нові синтаксономічні одиниці угруповань з участю видів
рослин Бернської конвенції (2 нові для науки асоціації – Sedo
ruprechtii-Allietum pseudopulchellum і Moehringietum hypanicae, та
виділені провізорно нові для науки – 1 порядок, 2 союзи та 5 асоціацій);
встановлено екологічні амплітуди видів рослин Бернської конвенції флори
України за провідними екологічними факторами та деякі властивості
екотопів даних видів із застосуванням фітоіндикаційних шкал; здійснено
созологічну оцінку даних видів; встановлено охопленість охороною
місцезростань видів рослин Бернської конвенції в об’єктах
природно-заповідного фонду; складено перший варіант переліку видів
рослин з території України, що рекомендовані для включення до Додатку І
Бернської конвенції.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та результати
дисертаційної роботи увійшли до п’ятирічного звіту України про виконання
положень Бернської конвенції, який був представлений у м. Страсбург
(2006 р.) Департаментом біотичних ресурсів та екомережі Міністерства
охорони навколишнього природного середовища України.

Підготовлене обґрунтування доцільності занесення двох рідкісних видів
Typha minima Funck ex Hoppe та Typha schuttleworthii W.D.J.Koch et Sond.
з даного переліку до Червоної книги України, яке передане до редколегії
нового (3-го) видання Червоної книги України.

Окремі матеріали дисертаційної роботи (які безпосередньо стосуються
відповідних охоронних територій) передано у природні заповідники, де
проводилися дослідження згідно з договорами про творчу співпрацю.

Виконані геоботанічні описи частково передано до фітоценотеки кафедри
ботаніки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Гербарні матеріали обсягом 480 гербарних аркушів (193 види) з території
усієї України передано до наступних гербаріїв: Національного гербарію
Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, гербарію Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, Ботанічного інституту
ім. В.Л. Комарова РАН, м. Санкт-Петербург.

Матеріали дисертації можуть бути використані під час лекцій та
практичних занять навчальних спецкурсів “Охорона рослинного світу”,
“Систематика вищих рослин”, “Фітоценологія”, “Рослинність України”
кафедри ботаніки біологічного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка та інших ВУЗів України, а також для
підготовки багатотомних видань “Екофлора України”, “Рослинність України”
та хорологічних атласів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням, яке проводилось впродовж 2003-2006 рр. Особисто автором
згідно з методикою дослідження рідкісних та зникаючих видів рослин
проведено польові та лабораторні дослідження, які включали збір
матеріалу в природних умовах, його камеральну та статистичну обробку.

Здійснено 28 експедиційних виїздів, під час яких виконано 296 повних
геоботанічних описів. Останні доповнені описами інших дослідників тих
рослинних угруповань, з участю видів Бернської конвенції, що не були
охоплені (загалом опрацьовано 1032 геоботанічних описів), зібрано
гербарний матеріал, який представлено на 480 гербарних аркушах (193
види), складено картосхеми поширення видів в межах України. Результати
досліджень відображені у 16 публікаціях та дисертації.

Апробація результатів дослідження. Результати виконаних досліджень і
основні положення дисертації доповідались на 6 конференціях, зокрема, ІV
Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів “Біологічні
дослідження молодих вчених на Україні” (Київ, 2004); Міжнародному
українсько-польському симпозіумі “Заповідна справа в Галичині, на
Поділлі та Волині” (Львів, 2004); на конференціях молодих
учених-ботаніків “Актуальні проблеми ботаніки та екології” (Канів, 2004;
Умань, 2005); на конференції студентів та аспірантів “Шевченківська
весна”, (Київ, 2005); ІV Міжнародній науковій конференції
“Фальцфейнівські читання” (Херсон, 2005); І (IX) Міжнародній Конференції
молодих ботаніків у Санкт-Петербурзі (Санкт-Петербург, 2006), а також на
наукових семінарах та засіданнях кафедри ботаніки Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 16 наукових праць,
з яких 3 – статті у фахових наукових виданнях, включених до переліку,
затвердженого ВАК України, 5 – у збірниках наукових праць, не включених
до переліку ВАК України, 4 монографії (3 – у співавторстві, 1 –
одноосібно) та 4 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, 6 розділів, висновків, списку використаної літератури та 5
додатків: А – Перелік місцезростань видів рослин Бернської конвенції в
Україні, Б – Картосхеми поширення видів рослин Бернської конвенції в
Україні, В – Фітоценотичні таблиці рослинних угруповань з участю видів
рослин Бернської конвенції, Ґ – Розподіл видів флори України, що
занесені до Додатку І Бернської конвенції, за відношенням до провідних
екологічних факторів, Д.1 – Стан охорони видів рослин Бернської
конвенції на територіях заповідників України, Д.2 – Стан охорони видів
рослин Бернської конвенції на територіях національних природних та
регіональних ландшафтних парків України. Обсяг основного тексту складає
190 сторінок. Робота містить 21 таблицю, 33 рисунки (схеми, фотографії,
графіки). Список використаних літературних джерел нараховує 289
найменувань, з них 31 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОХОРОНИ РІДКІСНИХ І ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ РОСЛИН
В УКРАЇНІ

Вивчення та охорона рідкісних і зникаючих видів рослин на державному
рівні. Здійснено аналіз наявних в літературі даних щодо охорони та
напрямків дослідження рідкісних та зникаючих видів рослин в Україні.
Підкреслено значний внесок, який зробили українські вчені в справу
охорони флори та рослинності, зокрема В.І. Чопик (1970, 1978, 1999),
В.В. Крічфалуший (1987, 1997, 1999), В.Г. Собко (1992, 1996, 2001,
2004), К.А. Малиновський (2000, 2002), В.І. Мельник (1976, 1997, 2000),
Т.Л. Андрієнко (2002, 2004, 2006; Андрієнко, Прядко, 1977; Андрієнко,
Шеляг-Сосонко, 1983; Заверуха, Андрієнко, 1989; Онищенко, Андрієнко,
2002; Панченко, Андрієнко та ін., 2003; Андрієнко, Арап та ін., 2004),
Б.В. Заверуха (1980, 1981, 1985), C.М. Стойко (1982, 1983, 1991; Стойко,
Ященко та ін., 1986; Стойко, Мілкіна та ін., 1980, 1998), В.М. Остапко
(1999), В.М. Голубєв (1968, 1996, 1999), В.М. Косих (1986; Косых,
Голубев, 1983), Я.П. Дідух (Дідух, Вакаренко, 1982; Дідух, Царенко,
2003), Ан.В. Єна (1999, 2001а, 2001б, 2003), Д.В. Дубина (1981, 1982,
2003; Дубына, Гейни и др. 1993; Дубина, Дворецький, 2000; Дубина,
Шеляг-Сосонко та ін., 2003; Дубина, Нойгойзлова та ін., 2004; Dubyna,
Neuhauslova, 2000), Г.А Чорна (2001) та інші дослідники.

Особливої уваги потребують концептуальні положення про необхідність
охорони рідкісних, ендемічних та реліктових рослин України,
сформульовані М.І. Котовим (1962), В.І. Чопиком (1970, 1978), Ю.Р.
Шелягом-Сосонком (1973; Шеляг-Сосонко, Дідух, 1978; Шеляг-Сосонко, Дидух
и др. 1998), Т.Л. Андрієнко (Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983),
С.Ю. Поповичем (1995, 1997) та іншими вченими.

Нині охорона фіторізноманіття України розглядається на різних
взаємопов’язаних рівнях його організації: популяційно-видовому,
ценотичному, екосистемному, ландшафтному та біосферному.

Бернська конвенція як приклад охорони рідкісних та зникаючих видів
рослин на міжнародному рівні.

Після здобуття незалежності Україна починає активно брати участь у
міжнародній діяльності у справі охорони довкілля, що підтверджується
ратифікацією всіх основних міжнародних природоохоронних конвенцій та
угод. Окрім того, згідно з Конституцією України (Олещенко, 2003) чинні
міжнародні договори повинні стати частиною національного законодавства
країни.

Основні положення Конвенції. Потреба прийняття Бернської конвенції
випливала з виключно важливої ролі, яку відіграють дика флора та фауна у
підтриманні біологічної рівноваги. У 1979 р. у м. Берні (Швейцарія) була
прийнята дана Конвенція країнами, які є членами Ради Європи. У жовтні
1996 р. Бернська конвенція була ратифікована Україною.

Конвенція складається з 24 статей та має чотири додатки (Конвенція…,
1998). В Додатку I представлений список видів рослин, Додатках ІІ, ІІІ –
видів тварин, що підлягають особливій охороні в Європі, Додатку ІV –
перелік заборонних засобів і способів добування, відлову та інших форм
полювання. Окрім того, в рамках Бернської конвенції видаються резолюції,
директиви та ініціативи Постійного комітету, серед яких, резолюція №1
(1989 р.) стосовно збереження середовищ існування, резолюція №4, де
представлений перелік рідкісних та зникаючих середовищ існування
(екотопів), (1996 р.), резолюція № 6 “Про перелік видів, щодо потребують
спеціальних заходів збереження” (1998 р.) та інші.

Проблеми виконання положень Бернської конвенції в Україні та шляхи їх
розв’язання. Розглянуто основні проблеми, які виникають на шляху
виконання положень Бернської конвенції в Україні, та досягнення країною
цілей, окреслених у даній конвенції та інших міжнародних документах.

ОБ(ЄКТИ, МЕТОДИ ТА МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕНЬ

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень в межах
фрагментів ареалів рідкісних видів в Україні, проведених автором
протягом 2003-2006 рр. з використанням загальноприйнятих польових
методів – детально-маршрутного та напівстаціонарного (Юнатов, 1964),
переважно на заповідних територіях, а також поза їх межами. Види рослин
визначалися за “Определителем высших растений Украины” (Определитель…,
1999). Назви видів та цитування уточнено за зведенням S. Mosyakin, M.
Fedoronchuk (1999).

Перелік даних видів було складено шляхом відбору зі списку видів Додатку
І Бернської конвенції з використанням зведень флори України (Флора УРСР,
1936-1965; Флора СССР, 1934-1960; Флора Крыма, 1947; Фодор, 1974; Флора
европейськой части СССР, 1974-1994, Флора Восточной Європи, 2001-2004;
Хорологія флори України, 1986; Определитель…, 1999; Mosyakin,
Fedoronchuk, 1999). За основу було взято перелік видів рослин Бернської
конвенції флори України, складений В.І. Чопиком (Чопик, 1999).

Особливості поширення раритетних видів на території України
встановлювалися за літературними даними, результатами власних досліджень
та гербарними матеріалами 19 гербаріїв (KW, LWKS, SIMF, YALT, CWU, KON,
KWU, LWS, LW, KWHA, LUM, KHEM, KHER, KRW, DSU, CSAU, DNZ, CHER, LE).

Ареали видів рослин визначались із застосуванням методу класифікації
типів ареалів за просторовою трьохвимірною системою координат Г. Мойзеля
зі співавторами (Meusel et al., 1965). Для встановлення типів ареалів
ендемічних видів використовувався більш детальний ботаніко-географічний
поділ України (Екофлора…, 2000).

Біоморфологічний аналіз проводився згідно класифікації життєвих форм
К.Раункієра (Голубев, 1968; Миркин и др., 2001). Флороценотипи наведено
за А.Д. Бельгардом (1950) з довненнями за “Екофлора України” (2000),
фітоценотипи – за В.М. Сукачовим (1928) з доповненнями за “Екофлора
України” (2000), типи життєвої стратегії – за Раменським-Граймом (Grim,
1979; Екофлора…, 2000; Миркин и др., 2001).

Під час польових досліджень було виконано 296 повних геоботанічних
описів. Крім того, використано 736 геоботанічних описів з літературних
джерел та люб’язно наданих особисто науковцями.

Геоботанічні описи виконано в природних межах фітоценозів за
методологічними принципами еколого-флористичної класифікації рослинності
Ж. Браун-Бланке (Александрова, 1969). Проективне покриття видів
оцінювалось за шкалою Б.М. Міркіна (Миркин и др., 2001).

Класифікація рослинних угруповань виконувалася за принципами
еколого-флористичної класифікації рослинності (Александрова, 1969;
Westhoff et al., 1973). Всі описи опрацьовані за методом перетворення
фітоценотичних таблиць із застосуванням пакету програм FICEN (Sirenko,
1996), з подальшою інтерпретацією та виділенням синтаксономічних
одиниць. При ідентифікації синтаксонів нами було використано розробки
вітчизняних (Соломаха, 1996; Ромащенко та ін., 1996; Дідух, 1996; Рыфф,
1999, 2002, 2004; Уманець, Соломаха, 1999; Дубина та ін., 2000; Уманець
та ін., 2001; Корженевский, Рыфф, 2002; Дідух та ін., 2003; Дубина та
ін., 2004; Тищенко, 1999, 2002) та іноземних (Moravec et al., 1994;
Passarge, 1999; Matuszkiewicz, 2001; Chytry, Tichy, 2003) фітоценологів.
Належність певного фітоценозу до конкретного синтаксону визначалась за
наявністю блоку діагностичних видів останнього.

Визначення екологічних амплітуд видів за провідними екологічними
факторами та встановлення деяких властивостей екотопів даних видів
проводилося за методикою фітоіндикації екологічних факторів (Дідух,
Плюта, 1994) з використанням пакету програм “SPHYT”, розробленої у
відділі екології фітосистем Інституту ботаніки М.Г. Холодного НАН
України.

Картосхеми побудовано за допомогою операційної системи MapInfo
Professional 7.0 SCP.

При наданні созологічного статусу видам рослин Бернської конвенції флори
України було використано категорії, запропоновані МСОП (1994) (IUCN…,
1998).

Збір та оформлення гербарних зразків здійснювався за методикою О.К.
Скворцова та Ю.Д. Соскова (Чопик та ін., 1999).

В роботі використано 19 фотографій видів Бернської конвенції, виконаних
автором, та 8 люб’язно наданих іншими науковцями.

ВИДИ РОСЛИН ФЛОРИ УКРАЇНИ, ЗАНЕСЕНІ ДО ДОДАТКУ І

БЕРНСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ

Перелік видів рослин Бернської конвенції флори України та їх
систематичне положення. За нашими даними у флорі України з переліку
видів рослин Додатку І Бернської конвенції нараховується 64 види, що
становить 1,24% від загальної кількості видів флори України. Серед видів
вказаного переліку 43 занесені до Червоної книги України (1996), 17 –
потребують охорони на державному рівні та 4 сумнівні види (Cochlearia
polonica, Dendranthema zawadskii, Dianthus serotinus, Rheum
rhaponticum), які на думку українських науковців, помилково наводяться
для флори України.

Щодо 8 видів (Brassica taurica, Trapa natans, Ferula orientalis, Jurinea
cyanoides, Lagoseris purpurea, Ligularia sibirica, Narcissus
angustifolius, Schivereckia podolica) ведуться дискусії стосовно їх
таксономічного статусу.

Види рослин флори України, що занесені до Додатку І Бернської конвенції,
(розглядається тільки 62 види з тієї причини, що Dianthus serotinus та
Rheum rhaponticum не зростають у природній флорі України) належать до
двох відділів – Polypodiophyta (4 види) та Magnoliophyta (58 видів),
чотирьох класів Ophioglossopsida, Polypodiopsida, Liliopsida,
Magnoliopsida. За видовим складом найбільш представленими в даному
переліку є родини Orchidaceae (9 видів), Asteraceae (8) та Brassicaceae
(7).

За ознакою розміщення і захищеності бруньок поновлення (життєва форма за
К. Раункієром) види рослин, що занесені до Бернської конвенції
розподіляються наступним чином: фанерофітів – 1 вид; хамефітів – 7;
гемікриптофітів – 25; геофітів – 17; гелофітів – 5; гідрофітів –5,
терофітів – 3 види.

Хорологічний аналіз видів рослин Бернської конвенції флори України.
Хорологічний аналіз проводився з метою встановлення типів ареалів видів
рослин Бернської конвенції.

Аналіз спектру зональних хорологічних груп свідчить, що найбільша частка
припадає на види субмеридіональної групи, які складають 38,71% та
субмеридіонально-температної групи – 17,74% від загальної кількості
видів даного переліку, однаковою кількістю видів представлені
меридіонально-субмеридіонально-температна – 9,68% та
субмеридіонально-температно-бореальна – 9,68% зональні хорологічні
групи; меридіонально-субмеридіональна – 6,45% та
меридіонально-субмеридіонально-температно-бореальна – 3,23%. Інші
полізональні хорологічні групи є малочисельними і представлені
поодиноко.

Аналіз спектру регіональних хорологічних груп вказує на значне
переважання видів європейської групи, яка представлена 33 видами, з них
25 – мають локальне поширення в межах певного регіону. Євразійська група
нараховує 8 видів, європейсько-малоазійсько-передньоазійська – 5,
європейсько-західноазійська – 4, євразійсько-північноамериканська – 4,
європейсько-сибірська – 3, європейсько-малоазійська – 2 та три групи
європейсько-північноамериканська,
європейсько-східноазіатсько-африкансько-австралійська,
євразійсько-африкансько-австралійська нараховують по одному виду. Таким
чином, серед видів рослин флори України, занесених до Бернської
конвенції, переважають види з вузькими ареалами, особливо це помітно у
розподілі за регіональними хорологічними групами.

За кліматичними групами ареалів (ступенем
океанічності-континентальності) переважають види евриокеанічної групи
(66,13%) які розподіляються таким чином: види з субокеанічною і
параокеанічною формами ареалів складають 32,26%, з субокеанічною –
16,13%, з евокеанічною, субокеанічною та параокеанічною –11,29%, з
евокеанічною та субокеанічною – 6,45%. Значно поступається їй
евриконтинентальна група (33,87%): види з субконтинентальною формою
ареалу складають 12,9%, субконтинентальною та параконтинентальною –
8,06%, евконтинентальною, субконтинентальною та параконтинентальною –
6,45%, евконтинентальною та субконтинентальною – 4,84%,
евконтинентальною – 1,61%.

Кількісний розподіл видів рослин Бернської конвенції в межах
географічних зон України представлено наступним чином: найбільша
кількість видів зосереджена в степовій зоні – 23 види, в лісостеповій
зоні та в межах степового та гірського Криму – по 22 види відповідно,
менш представленими є лісова зона – 16, Українські Карпати та Закарпаття
– 17 видів. Аналіз поширення видів рослин Бернської конвенції на
території України показав, що значна кількість локалітетів на сьогодні
не підтверджується, зокрема тих, що були розташовані поблизу великих
міст чи промислових районів.

Аналіз розподілу видів рослин Бернської конвенції за ценотипами у межах
географічних зон України засвідчив, що найбільш антропогенно зміненими
або зруйнованими виявилися екотопи у лісовій та степовій зонах.

Перелік видів рослин Бернської конвенції нараховує 22 ендемічні види,
7 реліктів та 7 ендемів реліктового походження.

Ендемічні види рослин Бернської конвенції розподіляються майже порівну
на субендеми – 14 видів та еуендеми – 15 видів, з них евриендемів 3, а
стеноендемів – 12.

Таким чином, проведений географічний аналіз підтверджує переважання
серед видів рослин флори України, що увійшли до Додатку І Бернської
конвенції, видів з вузькими ареалами та локальним поширенням на
території України, приурочених до специфічних екотопів.

ЕКОЛОГО-ЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ РОСЛИН

БЕРНСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ФЛОРИ УКРАЇНИ

За приуроченістю до типу ценозів за А.Д. Бельгардом (1950) дані види
розподіляються на такі категорії: переважають сильванти – 19, але
справжніх лісових видів лише 12, а 7 частково заходять в лісові
угруповання, або зростають на узліссі, петрофантів – 15 видів, аквантів
– 8, степантів – 7, пратантів – 6, палюдантів – 4, галофантів – 2,
псамофантів – 1 вид. Отже, серед видів рослин флори України, занесених
до Бернської конвенції, переважають види зональних угруповань, а також
кам’янистих відслонень, як найбільш давніх комплексів, багатих на
ендемічні види.

Ценотичну характеристику видів рослин флори України, занесених до
Бернської конвенції, здійснено за принципами еколого-флористичної
класифікації Ж. Браун-Бланке.

Класифікація рослинних угруповань за участю даних видів рослин
наводиться фрагментами для кожного типу рослинності і включає 31 клас,
40 порядків, 53 союзи, 78 асоціацій та 50 безрангових угруповань.
Розподіл видів рослин флори України, занесених до Бернської конвенції,
за класами рослинності України відображено в таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл видів рослин Бернської конвенції за класами рослинності згідно
еколого-флористичної класифікації

Класи К-ть поряд-ків К-ть союзів К-ть асоціа-цій К-ть

безрангов. угрупов. К-ть видів рослин Берн. конвенції

Asplenietea trichomanes Br.-Bl., in Meyer et Br.-Bl. 1934 Oberdorfer
1977 1 1 1 1 2

Lemnetea minoris R. Tx. 1955 2 3 10 1 3

Potametea Klika in Klika et Novak 1941 1 2 5 — 4

Zosteretea Pignatti 1953 em R.Tx. 1960 1 1 1 — 1

Phragmiti-Magnocaricetea Klika in Klika et Novak 1941 2 3 2 1 4

Utricularietea intermedio-minoris Den Hartog et Segal 1964 em. Pietsch
1965 1 1 1 — 1

Isoёto-Nanojuncetea Br.-Bl.et R.Tx.ex Westhoff, Dijk et Passchier 1946 1
2 — 2 2

Oxycocco-Sphagnetea Br.-Bl. et R. Tx. 1943 1 1 1 — 2

Scheuchzerio-Caricetea (Nordhagen 1936) R. Tx. 1937 1 2 1 2 2

Montio-Cardaminetea Br.-Bl. et R. Tx. ex Klika 1948 1 1 — 1 1

Betulo-Adenostyletea Br.-Bl. 1948 1 1 — 1 1

Sedo-Scleranthetea Br.-Bl. 1955 em Moraves 1967 1 3 4 5 6

Festucetea vaginatae Soу 1968 em Vicherek 1972 1 1 1 — 1

Festuco-Brometea Br.-Bl. et R. Tx. ex Br.-Bl. 1949 2 5 14 20 13

Festuco-Limonietea Karpov et Mirkin 1986 3 4 6 — 2

Asteretea tripolium Westhoff et Beeftink 1962 ex Beeftink 1962 2 2 3 — 1

Продовження табл. 1

Helianthemo-Thymetea Romaschenko, Didukh, Solomakha 1996 1 1 1 — 1

Onosmato polyphyllae-Ptilostemonetea Korzh. 1990 2 2 5 2 3

Thlaspietea rotundifolii Вг.-В1. et all. 1948 1 1 1 — 1

Vaccinio-Piceetea Br.-Bl. in Br.-Bl., siss. et Vlieger 1939 1 1 2 — 2

Pulsatillo-Pinetea sylvestris Oberd. 1992 1 1 1 — 1

Querco-Fagetea Br.-Bl. et Vlieg. 4 4 7 8 8

Quercetea robori-рetraeae Br.-Bl. ex R. Tx. 1943 1 2 3 — 2

Quercetea pubescenti-petraeae Jakucs (1960) 1961 1 2 — 2 4

Salicetea purpureae Moor 1958 1 1 — 1 1

Salicetea herbaceae Br.-Bl. 1948 1 1 2 — 2

Mulgedio-Aconitetea Hadac et Klika in Klika 1948 1 1 3 — 3

Calluno-Ulicetea Br.-Bl. et R. Tx. ex Westhoff et Al. 1946 1 1 3 — 2

Molinio-Arrhenatheretea Tьxen 1937 1 1 — 1 2

Nardo-Callunetea Preising 1949 1 1 — 1 1

Trifolio-Geranietea Th. Mull. 1962 — — — 1 1

Серед видів рослин, занесених до Бернської конвенції, 13 видів, виходячи
з продромусів вітчизняних і зарубіжних фітоценологів та наших власних
результатів досліджень, діагностують синтаксони високого рангу (зокрема,
клас, порядок чи союз), причому 7 з них мають локальне поширення на
території України, ендемічні та субендемічні ареали, інші є рідкісними
та зникаючими, тому існує незначна кількість екотопів, придатних для
їхнього існування.

Ценотичні особливості видів рослин Бернської конвенції в Україні. За
участю у фітоценозі види рослин Бернської конвенції розподіляються за
Сукачовим (1928) з доповненнями за “Екофлора України” (2000) на
асектатори – до них належать майже всі види з переліку, а саме 61 вид;
серед останніх 61 виду можна виділити домінантів (7 видів), але слід
зауважити, що це в переважній більшості тимчасові домінанти, та один
тимчасовий співдомінант – Marsilea quadrifolia; та едифікатори, до яких
належить один вид Zostera marina.

За широтою ценотичної амплітуди види рослин Бернської конвенції
розподіляються наступним чином: до стенотопних належить 31 види
(зустрічаються у межах одного порядку), гемістенотопних – 23 види (у
межах одного класу), геміевритопних – 6 (у межах 2-3 класів).

За характером поведінки в угрупованнях (типом життєвої стратегії за
Раменським-Граймом (Екофлора України, 2000; Миркин, 2001) види
розподілені наступним чином: С-стратеги (віоленти) – 2 види (Trapa
natans, Zostera marina); S-стратеги (патієнти) – 54 види, R-стратеги
(експлеренти) – 4 види та один вид (Salvinia natans) змішаного типу С-R-
стратег (віолент-експлерент).

Види рослин Бернської конвенції у складі рослинності широколистяних,
мішаних та хвойних лісів. В переліку видів рослин, що занесені до
Бернської конвенції, представлено 19 видів, які характерні для флори
лісів, хоча 7 з них частково заходять в лісові угруповання або зростають
на узліссі. На рівнинній частині та в Карпатах поширені 7 суто лісових
видів (Campanula abietina, Cypripedium calceolus, Dracocephalum
ruyschiana, Dendranthema zawadskii, Fritillaria montana, Syringa
josikaea, Thesium ebracteatum) та 4 – нетипові (Botrychium multifidum,
Botrychium matricariifolium, Jurinea cyanoides, Pulsatilla patens). 8
видів є представниками флори лісів Криму, з яких – 5 типові лісові
(Сyclamen kuznetzovii, Ophrys oestrifera, Orchis provincialis, Orchis
punctulata, Steveniella satyrioides, а 3 види (Comperia comperіana,
Himantoglossum caprinum та Ophrys taurica) зростають на узліссі та
відмічаються і в інших типах рослинності (степовій та лучній). Рослинні
угруповання за участю даних видів рослинності широколистяних, мішаних та
хвойних лісів віднесені до 7 класів рослинності: Salicetea purpureae,
Querco-Fagetea, Quercetea robori-рetraeae, Quercetea
pubescenti-petraeae, Vaccinio-Piceetea, Pulsatillo-Pinetea sylvestris,
Mulgedio-Aconitetea, 10 порядків, 12 союзів, 16 асоціацій, 10
безрангових угруповань.

Oe

U

th

B ? V

Z

?

Oe

Oe

O

U

B ? V

X

Z

O

@ (8 видів) та Quercetea pubescenti-petraeae (4).

Найбагатшими на раритетні види є лісові фітоценози безрангових
угруповань Fagus sylvatica-Cypripedium calceolus, Orchis purpurea-Hedera
helix та Thymus callieri-Juniperus excelsa.

Види рослин Бернської конвенції у складі степової та галофільної
рослинності. Компонентами степових фітоценозів є 5 видів, занесених до
Бернської конвенції, (Carlina onopordifolia, Colchicum fominii, Paeonia
tenuifolia, Serratula tanaitica, Astragalus tanaiticus) та 2 види
змішаного типу (Pulsatilla grandis та Pulsatilla patens), які віднесені
до одного класу Festuco-Brometea, 2 порядків, 5 союзів, 12 асоціацій, 14
безрангових угруповань.

До рослинних угруповань галофільної рослинності з переліку видів рослин,
занесених до Бернської конвенції, приурочені два види Allium regelianum
та Ferula orientalis, які віднесено до двох класів Festuco-Limonietea та
Asteretea tripolium, 5 порядків, 6 союзів, 9 асоціацій. Для даного типу
рослинності нами провізорно виділено нові для науки 1 порядок, 2 союзи,
4 асоціації. Найбагатшими на раритетні види є степові фітоценози
асоціацій Adonidi-Stipetum tirsae та Thalictro-Salvietum pratensis,
безрангового угруповання Eryngium campestre-Festuca valesiaca.

Види рослин Бернської конвенції у складі рослинності кам’янистих
відслонень та пісків. Види рослин Бернської конвенції, що приурочені до
кам’янистих відслонень (всього 15 видів), практично всі є ендемічними.
Серед них Silene cretacea, Achillea glaberrima, Centaurea
pseudoleucolepis, Dianthus hypanicus, Moehringia hypanica, Schivereckia
podolica, Genista tetragona, Onosma polyphylla, Lagoseris purpurea,
Alyssum borzaeanum, Brassica taurica, Crambe koktebelica, Lepidium
turczaninowii, Astragalus setosulus. Один вид Dracocephalum austriacum є
рідкісним реліктовим..

Рослинні угруповання з участю видів Бернської конвенції рослинності
кам’янистих відслонень та пісків приурочені до 7 класів рослинності:
Festuco-Brometea, Asplenietea trichomanis, Sedo-Sclerantethea,
Helianthemo-Thymetea, Onosmato polyphyllae-Ptilostemonetea, Thlaspietea
rotundifolii, Festucetea vaginatae, 9 порядків, 10 союзів, 15 асоціацій,
14 безрангових угруповань.

Для даного типу рослинності нами виділено 3 нові для науки асоціації:
Sedo acri-Dianthetum hypanicii (провізорно) та Sedo ruprechtii-Allietum
pseudopulchellum, які віднесено до класу Sedo-Sclerantethea, і асоціацію
Moehringietum hypanicae (клас Asplenietea trichomanis).

Найбагатшими на раритетні види є петрофітні ценози асоціацій Artemisio
nutantis-Plantaginetum salsaе, Asperulo tauricae-Lagoseridetum
purpureae, Erucastro cretacei-Linetum taurici.

Види рослин Бернської конвенції у складі болотної рослинності. До даного
типу рослинності належить 4 види (Liparis loeselii, Saxifraga hirculus,
Ligularia sibirica, Eleocharis carniolica), занесених до Бернської
конвенції. Угруповання з участю даних видів віднесені до 5 класів
рослинності: Oxycocco-Sphagnetea, Scheuchzerio-Caricetea,
Montio-Cardaminetea, Betulo-Adenostyletea, Molinio-Arrhenatheretea, 5
порядків, 6 союзів, 2 асоціацій, 5 безрангових угруповань. Найбагатшими
на раритетні види є болотні ценози асоціації Scheuchzerietum palustris.

Види рослин Бернської конвенції у складі водної та повітряно-водної
рослинності. В угрупованнях водної та повітряно-водної рослинності
України зустрічається 8 видів, що охороняються згідно Бернської
конвенції: Aldrovanda vesiculosa, Caldesia parnassifolia, Marsilea
quadrifolia, Salvinia natans, Trapa natans, Typha minima, Typha
schuttleworthii та Zostera marina, які віднесені до 6 класів
рослинності: Lemnetea minoris, Utricularietea intermedio-minoris,
Potametea, Zosteretea, Phragmiti-Magnocaricetea, Isoёto-Nanojuncetea, 8
порядків, 10 союзів, 18 асоціацій, 3 безрангових угруповань.

Види рослин Бернської конвенції у складі лучної рослинності. В переліку
видів рослин, що охороняються згідно Бернської конвенції, представлено 6
видів, які характерні для лучної рослинності (Carex secalina, Cochlearia
polonica, Narcissus angustifolius, Ostericum palustre, Poa deylii,
Lindernia procumbens). Рослинні угруповання з участю даних видів
віднесені до 6 класів рослинності: Phragmito-Magnocaricetea, Salicetea
herbaceae, Calluno-Ulicetea, Isoёto-Nanojuncetea,
Molinio-Arrhenatheretea, Nardo-Callunetea, 6 порядків, 6 союзів, 6
асоціацій. Найбагатшими на раритетні види є лучні фітоценози асоціації
Poo-Deschampsietum.

Екологічні особливості видів рослин Бернської конвенції. Провідними
едафічними факторами є кислотність, трофність, вологість грунту, вміст
засвоюваних форм азоту та карбонатів у ґрунті.

Аналіз екологічної приуроченості видів рослин, що занесені до Бернської
конвенції, показав, що за відношенням до кислотного режиму грунту (Rc)
серед даного переліку переважають види — нейтрофіли (рН 6,5-7,1) – 24
види, меншою кількістю, а саме 17 видами, представлена екогрупа
субацидофілів (рН 5,5-6,5). Ці групи представлені видами лучної,
степової, неморально-лісової та водної рослинності. 7 видів є
ацидофілами (рН 4,5-5,5), більшість з них є представниками рослинності
соснових та мішаних (дубово-соснових лісів), а також боліт та
високогірних лук. Два види – Silene cretacea та Zostera marina є
базифілами (рН 7,2-8,0).

За відношенням до загального сольового режиму грунту (Tr) переважають
види семіевтрофної екогрупи (27 видів). Меншою кількістю видів
представлені екогрупи евтрофів та мезотрофів – 12 та 11 видів
відповідно. Екогрупа семіоліготрофів представлена трьома видами –
Dianthus hypanicus, Moehringia hypanica та Liparis loeselii. До екогрупи
мезогалотрофів належить Zostera marina.

За відношенням до вмісту засвоюваних форм азоту (Nt) переважають види
екогрупи гемінітрофілів, їх 26. До екогрупи субанітрофілів віднесено 13
видів, 8 видів належать до нітрофілів.

За відношенням до вмісту карбонатів (Са) у ґрунті переважають
гемікарбанотофіли (16). Меншою кількістю видів представлені екогрупи
гемікарбонатофобів – 10 видів, карбонатофобів – 8 видів та
акарбонатофілів. Один вид Silene cretacea є гіперкарбонатофілом.

За відношенням до водного режиму грунтів (Hd) панівне місце займають
види субмезофітної екогрупи (24 види), причому 18 видів є стенотопними
за шириною амплітуди щодо даного фактору. Це представники остепнених лук
і піонерної рослинності. 8 видів віднесено до мезофітної екогрупи, це
переважно представники лучної рослинності та рослинності неморальних
лісів. Субксерофітна екогрупа нараховує 2 види (Paeonia tenuifolia,
Silene cretacea). Гігромезофітна, гігрофітна та субгідрофітна екогрупи
представлені видами лучно-болотних та водних рослинних угруповань.
Пергідрофіти представлені одним видом Liparis loeselii, що зустрічається
в угрупованнях болотної рослинності. В розділі наводиться також розподіл
видів по відношенню до кліматичних факторів.

Отже, аналіз амплітуд толерантності видів до дії провідних екологічних
факторів показав, що в своїй більшості види рослин Бернської конвенції,
мають вузькі екологічні амплітуди (є стенотопними) щодо провідних
факторів середовища, переважно приурочені до специфічних екотопів.

ОХОРОНА ВИДІВ РОСЛИН БЕРНСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ В УКРАЇНІ

Статус та рівень охорони видів рослин Бернської конвенції. Види рослин,
що занесені до Бернської конвенції згідно категорій МСОП (1994 р.)
розподіляються наступним чином: до категорії EX (види, що зникли)
віднесено один вид Caldesia parnassifolia; CR (критично зникаючі) – 11
видів, EN (зникаючі) – 21, VU (вразливі) – 7, LRnt (знаходяться на межі
зникнення) – 5, LRlc (потребують мінімальних заходів збереження) – 9, DD
(відсутня достатня кількість інформації, щоб надати достовірну оцінку
сучасного стану) – 8.

До того ж претендентами, що у найближчому майбутньому потраплять до
категорії EX, можна назвати види Fritillaria montana, Serratula
tanaitica, Botrychium matricariifolium, стан яких надто загрозливий, а
B. matricariifolium навіть не занесений до Червоної книги України
(1996), як і вид, що вже зник Caldesia parnassifolia.

До Червоної книги України (1996) з переліку видів рослин, що
охороняються згідно Бернської конвенції, занесено 43 види рослин, які за
категоріями рідкісності розподіляються наступним чином: І (зникаючі) –
26 видів, ІІ (вразливі) – 12, ІІІ (рідкісні) – 5. До ЄЧС занесені 16
видів, до ЧС МСОП – 19, СІТЕS – 10 видів рослин.

Представленість видів рослин Бернської конвенції на територіях об’єктів
природно-заповідного фонду України. Аналіз щодо представленості видів
рослин Бернської конвенції в об’єктах природно-заповідного фонду (ПЗФ)
України показав, що охороняється значна частина видів з даного переліку
– 55, що становить 88,71% від загальної кількості видів списку. Значною
репрезентативністю характеризуються рідкісні види з відносно широкими
ареалами: Campanula abietina, Jurinea cyanoides, Pulsatilla patens,
Paeonia tenuifolia, Salvinia natans, Trapa natans, а цілий ряд
ендемічних видів – Cochlearia polonica, Genista tetragona, Lepidium
turczaninowii та інші рідкісні види – Dendranthema zawadskii, Eleocharis
carniolica, Lindernia procumbens, Typha schuttleworthii зростають поза
межами об’єктів ПЗФ. До того ж 3 ендемічні види (Astragalus setosulus,
Astragalus tanaiticus, Сyclamen kuznetzovii) охороняються лише на
території заказників, а Colchicum fominii – пам’ятки природи, і не
представлені на території об’єктів ПЗФ високого рангу.

На територіях 4 біосферних заповідників (БЗ) зростає 15 видів з даного
переліку. Найбільша кількість видів рослин Бернської конвенції відмічена
у Дунайському (9) та Карпатському (4) БЗ.

Види рослин Бернської конвенції представлені на територіях усіх 17
природних заповідників (ПЗ) України (всього 36 видів). Найбільша їх
кількість відмічена у Кримському (10), Ялтинському гірсько-лісовому (9),
Канівському (8), “Мис Мартьян” та Карадазькому (по 7) ПЗ.

На територіях усіх 13 існуючих в Україні національних природних парків
(НПП) зростають види з даного переліку (усього 20 видів). Переважна
більшість останніх відмічена у Шацькому, Деснянсько-Старогутському та
“Подільські Товтри” (по 5), “Святі Гори” (4), Карпатському (3) НПП.

На територіях 12 регіональних ландшафтних парків (РЛП) відмічено 14
видів рослин Бернської конвенції. Найбільше видів відмічено у
Нижньоворсклянському та Галицькому (по 4) РЛП та у РЛП “Прип’ять-Стохід”
(3).

На територіях 145 заказників загальнодержавного та місцевого значення
зафіксовано 37 видів Бернської конвенції (59,68%), з яких 3 види
представлені виключно на території заказників.

На територіях 12 пам’яток природи трапляються 8 видів Бернської
конвенції (12,9%), один вид Colchicum fominii – тільки на території
даного типу об’єктів ПЗФ.

На територіях 28 заповідних урочищ відмічено 9 видів Бернської конвенції
(14,52%). Поширення видів рослин Бернської конвенції на територіях
об’єктів ПЗФ України представлено в таблиці 2.

Таблиця 2

Репрезентативність видів рослин, що занесені до Бернської конвенції, на
територіях об’єктів природно-заповідного фонду Україні

Об’єкти ПЗФ Представл. видів Бернської конвенції

Категорії ПЗФ України* Загальна к-сть К-сть, де зафікс. види БК Займана
площа від площі ПЗФ, % К-ть, шт. %

БЗ 4 4 7,8 15 24,19

ПЗ 17 17 6,2 36 58,06

НПП 13 13 22 20 32,26

РЛП 44 12 – 14 22,58

Зк – 145 – 37 59,68

Пп – 12 – 8 12,9

Зу – 28 – 9 14,52

* Примітка: БЗ – біосферні заповідники; ПЗ – природні заповідники; НПП –
національні природні парки; РЛП – регіональні ландшафтні парки; Зк –
заказники; Пп – пам’ятки природи; Зу – заповідні урочища.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗШИРЕННЯ ДОДАТКУ І БЕРНСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ЗА РАХУНОК ВИДІВ З
ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Перелік видів рослин флори України, що пропонуються для внесення до
Додатку І Бернської конвенції. До охорони на міжнародному рівні
запропоновано 50 видів раритетної фракції флори України, серед яких 33
ендемічних, 15 ендемічних реліктового походження, 1 релікт та один
рідкісний вид. З них 49 видів занесено до Червоної книги України та один
вид – Puccinellia syvaschica Bylik, є рідкісним (Войтюк, 2005), і
потребує охорони не тільки на державному, але й на міжнародному рівнях.

Застосування методів геоботанічних досліджень для розробки рекомендацій
охорони видів рослин та рослинних угруповань. Результати вивчення
еколого-ценотичних особливостей окремих видів можна трансформувати в
тактику та стратегію збереження унікального фітогенофонду та ценофонду.

Більш детально запропонований підхід можна прослідкувати на прикладі
рослинних угруповань з участю Silene cretacea. Дані угруповання описані
на крейдяних відслоненнях Донецької височини, де формується специфічна
рослинність.

В таких рослинних угрупованнях поряд з Silene cretacea зростають 11
ендемічних видів, занесених до Червоної книги України (1996): Linaria
cretacea, Festuca cretacea, Artemisia hololeuca, Scrophularia cretacea,
Genista tanaitica, Hyssopus cretaceus, Elytrigia stipifolia, Hedysarum
cretaceum, Androsace koso-poljanskii, Onosma tanaitica, Koeleria
talievii, три з яких є діагностичними видами асоціації Artemisio
nutantis-Plantaginetum salsae, один – союзу Artemisio
hololeucae-Hyssopion cretacei, два – порядку Thymo cretacei-Hyssopetalia
cretacei, вісім – класу Helianthemo-Thymetea. Згідно з вищевикладеної
теорії, не лише Silene cretacea, а і весь комплекс супутніх ендемічних
видів повинен підлягати охороні. Виходячи з цього, все рослинне
угруповання, сформоване зазначеними видами є унікальним, рідкісним і не
лише для території України, а й для Європи в цілому. Присутність на
даній території великої кількості ендемічних видів та видів з
диз’юнктивними ареалами, дає підставу вважати дані екосистеми
унікальними та рідкісними.

В загальному цю схему можна представити у вигляді послідовного
охоронного ряду: Вид, що охороняється згідно положень Бернської
конвенції, у складі певного фітоценозу ? Супутні види фітоценозу, що є
ендеміками, реліктами, рідкісними та зникаючими видами, не внесені до
Бернської конвенції (повинні охоронятись) ? Фітоценоз, сформований
сукупністю зазначених видів, є рідкісним і свого роду унікальним
(рекомендується до охоронного списку рослинних угруповань) ? Екотоп, де
зростає фітоценоз з зазначеними видами, з усією сукупністю біотичних та
абіотичних факторів повинен підлягати охороні.

ВИСНОВКИ

1. Перелік видів рослин, що занесені до Додатку І Бернської конвенції
природної флори України, налічує 62 види рослин (два види цього переліку
– Dianthus serotinus Waldst. et Kit. та Rheum rhaponticum L. не
зростають у природній флорі України), що становить 1,22% від загальної
кількості видів рослин України та 14,12% від раритетного фітогенофонду
держави. Дані види належать до 55 родів, 30 родини, 4 класів та 2
відділів.

2. Види рослин Бернської конвенції представлені майже у всіх типах
рослинності. Переважаючою групою є сильванти – 19 видів, петрофанти
нараховують 15 видів, аквантів – 8, степантів – 7, пратантів – 6,
палюдантів – 4, галофантів – 2, псамофантів – 1 вид.

3. Встановлено, що серед видів рослин Бернської конвенції переважають
види субмеридіонального та бі-, рідше полізонального
субмеридіонально-температного широтного типу, різних ступенів градієнту
океанічності-континентальності (з переважанням видів океанічного
клімату), переважно європейського типу. З даного переліку 22 види є
ендемічними, 7 реліктовими, 7 ендеміками реліктового походження, з яких
15 – вузьколокальні ендеміки.

4. Значна різноманітність екотопів України, де поширені види рослин
Бернської конвенції, зумовила велику кількість синтаксонів, які були
виділені на засадах еколого-флористичної класифікації. Складена
синтаксономічна схема рослинних угруповань з участю видів рослин
Бернської конвенції нараховує 31 клас, 40 порядків, 53 союзи, 78
асоціацій та 50 безрангових угруповань. Було виділено нові для науки
асоціації Sedo ruprechtii-Allietum pseudopulchellum, Moehringietum
hypanicae та провізорно 1 порядок, 2 союзи та 5 асоціацій. Встановлено,
що серед досліджуваних видів 31 має вузьку ценотичну амплітуду – є
стенотопними, 23 – гемістенотопними, 6 геміевритопними.

5. Найбагатшими на раритетні види є лісові фітоценози безрангових
угруповань Fagus sylvatica-Cypripedium calceolus, Orchis purpurea-Hedera
helix та Thymus callieri-Juniperus excelsa; степові фітоценози асоціацій
Adonidi-Stipetum tirsae та Thalictro-Salvietum pratensis, безрангового
угруповання Eryngium campestre-Festuca valesiaca, петрофітні ценози
асоціацій Artemisio nutantis-Plantaginetum salsaе, Asperulo
tauricae-Lagoseridetum purpureae, Erucastro cretacei-Linetum taurici;
болотні ценози асоціації Scheuchzerietum palustris, лучні фітоценози
асоціації Poo-Deschampsietum.

6. Аналіз амплітуд толерантності видів до дії провідних екологічних
факторів показав, що в своїй більшості види рослин Бернської конвенції
мають вузькі екологічні амплітуди (є стенотопними), переважно приурочені
до специфічних екотопів, вони не збільшують площ свого існування та не
мігрують на прилеглі території, що зумовлює їх обмежене поширення і
вразливість до антропогенного впливу.

7. Види рослин, що занесені до Бернської конвенції, згідно категорій
МСОП розподіляються таким чином: до категорії EX (види, що зникли)
віднесено один вид Caldesia parnassifolia, CR (критична загроза
зникнення) – 11 видів, EN (загроза зникнення) – 21, VU (вразливі) – 7,
LRnt (на межі небезпеки)– 5 (7,81%), LRlc (потребують мінімальних
заходів збереження) – 9 (14,06%), DD (відсутня достатня інформація, щоб
визначити сучасний стан) – 8 (14,06%). До категорії EX в найближчому
майбутньому можуть потрапити види Fritillaria montana, Serratula
tanaitica, Botrychium matricariifolium, які знаходяться на межі
зникнення, а останній з них навіть не занесений до Червоної книги
України. З 62 досліджуваних видів до Червоної книги України занесені 43
види, які за категоріями рідкісності розподіляються таким чином: І
(зникаючі) – 26 видів, ІІ (вразливі) – 12, ІІІ (рідкісні) – 5. До ЄЧС
занесені 16 видів, до ЧС МСОП – 19, СІТЕS – 10.

8. На території об’єктів ПЗФ охороняється 55 видів рослин Бернської
конвенції, що занесені до Бернської конвенції, з яких ендемічні види
Astragalus setosulus, Astragalus tanaiticus, Сyclamen kuznetzovii,
охороняються тільки на території заказників, а Colchicum fominii –
пам’ятки природи. Значною репрезентативністю характеризуються рідкісні
види з низьким ступенем ризику зникнення генофонду, а цілий ряд
ендемічних видів – Cochlearia polonica, Genista tetragona, Lepidium
turczaninowii, а також Dendranthema zawadskii, Eleocharis carniolica,
Ligularia sibirica, Lindernia procumbens, Typha schuttleworthii
знаходяться поза межами природно-заповідної мережі. На території 4
біосферних заповідників зростає 15 видів з даного переліку, 17 природних
заповідників – 36 видів, 13 національних природних парків – 20 видів, 11
регіональних ландшафтних парків – 14 видів, 145 заказників
загальнодержавного та місцевого значення – 37 видів, 12 пам’яток природи
– 8 видів, 28 заповідних урочищ – 9 видів.

9. Для внесення до Додатку І Конвенції про охорону дикої флори, фауни та
природних середовищ існування в Європі рекомендовано 50 видів з
раритетного фітогенофонду держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Соломаха В.А., Якушенко Д.М., Крамарець В.О., Мілкіна Л.І.,
Воронцов Д.П., Воробйов Є.О., Войтюк Б.Ю., Вініченко Т.С. та ін.
Національний природний парк “Сколівські Бескиди”. Рослинний світ. – К.:
Фітосоціоцентр, 2004. – 240 с. (Здобувачем написано розділ 7
“Еколого-ценотичні особливості видів рослин Червоної книги України та
Бернської конвенції на території НПП “Сколівські Бескиди”).

Вініченко Т.С., Оліяр Г.І., Соломаха В.А. Еколого-ценотичні особливості
рослин Бернської Конвенції природного заповідника “Медобори” // Укр.
ДЛТУ. Науковий вісник. Заповідна справа в Галичині, на Поділлі та
Волині. – Вип. 14.8. – Львів, 2004. – С. 228-240. (Здобувач приймав
участь у зібранні матеріалу, самостійно здобувачем оброблені дані і
представлені у вигляді фітоценотичних таблиць, надана еколого-ценотична
характеристика виділеним синтаксонам, отримані певні висновки).

Соломаха В.А., Вініченко Т.С. Види рослин, що поширені в межах України і
підлягають особливій охороні. // Жива Україна. – 2004. – №7-8 (76-77). –
С. 12-15. (Здобувачем самостійно уточнено перелік видів рослин флори
України, занесених до Бернської конвенції, проведений аналіз щодо їх
охоронного статусу, географічного поширення, екотопічної приуроченості).

Вініченко Т.С. Особливості еколого-ценотичного аналізу видів рослин,
занесених до “Червоної книги України” // Мат-ли IV Всеукр. наук. конф.
студентів та аспірантів “Біологічні дослідження молодих вчених на
Україні” (24-25 квітня 2004). – Київ, 2004. – С. 14-16.

Якушенко Д.М., Вініченко Т.С., Дробіт Н.А. Синтаксономія рослинності НПП
“Вижницький” // Актуальні проблеми ботаніки та екології. Випуск 9.
Матеріали конференції молодих учених-ботаніків. – Канів, 2004. – С.
103-104.

Якушенко Д.М., Вініченко Т.С. Еколого-ценотична характеристика
Dracocephalum ruyschiana L. на Південному сході Житомирського Полісся //
Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Інтродукція та збереження рослинного
різноманіття. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. – Вип. 8. – С.
42-44. (Здобувачем здійснені аналіз літератури, проведено порівняння
ценотичної приуроченості виду Південного сходу Житомирського Полісся з
подібними екотопами Польщі).

Вініченко Т.С., Соломаха В.А. Особливості формування додатку до переліку
рослин флори України, занесених до Бернської конвенції // Зб. наук.
праць. Фальцфейнівські читання – Херсон: Терра, 2005. – т. І. – С.
95-102. (Здобувачем самостійно проаналізовано стан охорони видів рослин
Бернської конвенції, репрезентативність їх в межах ПЗФ, розроблені
критерії відбору видів флори України до міжнародних переліків, складено
список видів рослин, запропонованих до Додатку І Бернської конвенції,
охарактеризовано їх созологічний статус).

Соломаха В.А., Шаповал В.В., Вініченко Т.С., Мойсієнко І.І.
Фітоценотична приуроченість Allium regelianum A. Becker ex Iljin і
Ferula orientalis L. та стан їх популяцій у регіоні Біосферного
заповідника “Асканія-Нова” // Чорн. ботан. журн. Т. 1, №1. – Херсон,
2005. – С. 66-81. (Здобувачем самостійно оброблені матеріали, які
представлені у вигляді синтаксономічної схеми та фітоценотичних таблиць,
надана еколого-ценотична характеристика отриманим синтаксонам, отримані
висновки щодо фітоценотичної приуроченість досліджуваних видів).

Вініченко Т.С., Журавель Н.М. Еколого-фітоценотична характеристика
угруповань з участю Paeonia tenuifolia L. в Україні // Вісник
Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка.
Збірник наук. праць. Серія “Екологія. Біологічні науки”. – Полтава,
2005. – Вип. 4 (43). – С. 11-18. (Здобувачем самостійно оброблені
матеріали, які представлені у вигляді синтаксономічної схеми та
фітоценотичних таблиць, надана еколого-ценотична характеристика
виділеним синтаксонам).

Соломаха В.А., Вініченко Т.С. Види рослин, що потребують охорони на
Європейському рівні // Жива Україна. – 2005. – № 15-16. – С. 16-17.

Вініченко Т.С. Еколого-ценотична приуроченість виду Paeonia tenuifolia L
на території Регіонального ландшафтного парку “Клебан-Бик”. Нариси до
Літопису природи РЛП “Клебан-Бик” / Науково-практичне видання. Луганськ:
СПД Рєзников В.С., 2005. – С. 65-73.

Вініченко Т.С. Еколого-ценотичні особливості раритетної флори НПП
“Вижницький” / Національний природний парк “Вижницький”.
Природно-заповідні території України. Рослинний світ. Вип. 4. – К.:
Фітосоціоцентр, 2005. – С. 209-220.

Вініченко Т.С. Особливості поширення видів рослин Бернської конвенції на
території України. // Конференція молодих учених-ботаніків “Актуальні
проблеми ботаніки та екології”. – Умань, 2005. – С. 43-44.

National Report of Ukraine to Convention on the Conservation of European
Wildlife and Natural Habitats (Bern Convention, 1979) / Bondarenko М.
Vinichenko T. et al. // HYPERLINK
«http://www.coe.int/t/e/cultural_co-operation/environment/nature_and_bio
logical_diversity/nature_protection/sc26_inf26bil_en.pdf»
http://www.coe.int/t/e/cultural_co-operation/environment/nature_and_biol
ogical_diversity/nature_protection/sc26_inf26bil_en.pdf . (Здобувачем
написано розділ Overview of the state of the wild flora included in
Appendix І)

Вініченко Т.С. Рослини України під охороною Бернської конвенції. – К.:
Хімджест, 2006. – 176 с.

Виниченко Т.С. Виды растений Бернской конвенции в Украине и роль
природно-заповедной сети в их сохранении // Мат-лы І (ІХ) Междунар.
Конф. Молод. Ботаников в Санкт-Петербурге (21-26 мая 2006 г.). – СПб:
Изд-во ГЭТУ, 2006. – С. 112.

Вініченко Т.С. Рослини Бернської конвенції в Україні (поширення,
екологія, ценологія та охорона). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.05. – ботаніка. Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертаційна робота присвячена вивченню видів рослин флори України, що
занесені до Додатку І Конвенції про охорону дикої флори, фауни та
природних середовищ існування в Європі, на основі вивчення їх
географічного поширення в межах України, еколого-ценотичних особливостей
та сучасного стану охорони.

Встановлено, що флора України нараховує 64 види рослин, занесених до
Бернської конвенції, з яких 2 види не зростають у природній флорі
України. Проведено географічний аналіз, встановлені екологічні та
ценотичні особливості видів рослин Бернської конвенції, надано
созологічну оцінку даним видам згідно категорій рідкісності МСОП.
Встановлено представленість видів рослин Бернської конвенції на
території природно-заповідного фонду України. Досліджено
еколого-ценотичну приуроченість даних видів за допомогою методологічних
принципів еколого-флористичної класифікації, в результаті чого складено
синтаксономічну схему рослинних угруповань за участю видів рослин
Бернської конвенції, яка включає 31 клас, 40 порядків, 53 союзи, 78
асоціацій та 50 безрангових угруповань Запропоновано 50 видів включити
до Додатку І Бернської.

Ключові слова: Бернська конвенція, раритетні види рослин, екологічні
особливості, ценотична приуроченість, синтаксономія, геоботанічні
методи, охорона.

Виниченко Т.С. Растения Бернской конвенции на Украине (распространение,
экология, ценология и охрана). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.05 – ботаника. Киевский национальный университет
имени Тараса Шевченка, Киев, 2007.

Диссертационная работа посвящена изучению видов растений флоры Украины,
которые внесены в Приложение І Конвенции об охране дикой флоры, фауны и
естественных местообитаний в Европе, на основе исследования
географического распространения в пределах Украины, эколого-ценотических
особенностей и современного состояния охраны.

Установлено, что во флоре Украины насчитывается 64 вида из списка видов
растений, охраняемых согласно Бернской конвенции (Дополнение І), из них
2 вида не встречаются в природной флоре Украины.

Проведен географический анализ видов растений Бернской конвенции, дана
созологическая оценка данных видов согласно категориям МСОП. Исследованы
эколого-ценотические особенности данных видов при помощи методов
эколого-флористической классификации, в результате чего составлена
синтаксономическая схема растительных сообществ с участием видов
растений, внесенных в Приложение І Бернской конвенции, которая
насчитывает 31 класс, 40 порядков, 53 союзі, 78 ассоциаций и 50
безранговых сообществ.

Установлена репрезентативность видов растений Бернской конвенции на
территории объектов природно-заповедного фонда Украины (55 видов).

Рекомендованы 50 видов для внесения в Приложение І Бернской конвенции.
Разработана методика для отбора видов, которые требуют охраны на
международном уровне с использованием методов геоботанических
исследований.

Ключевые слова: Бернская конвенция, раритетные виды растений, экология,
ценология, геоботанические методы, сохранение фиторазнообразия.

Vinichenko T.S. Plants of Bern Convention in Ukraine (expansion,
ecology, coenology and protection). – Manuscript.

Dissertation for the candidate of biological sciences degree in
speciality 03.00.05. – botany. Kyiv National Taras Shevchenko
University, Kyiv, 2007.

Dissertation covers study of the plants species of Ukrainian flora put
into the Appendix I of Convention on protection of wild nature, fauna
and natural habitats in Europe (Bern Convention), basing on the
investigation of their expansion in Ukraine, ecology-coenologycal
characteristics and current environmental protection state.

It was established that Ukrainian flora numbers 64 plant species put
into Bern convention, 2 of which (Dianthus serotinus and Rheum
rhaponticum) do not grow in the natural Ukrainian habitat.

The systematical and chorological analyses of plants of Ukrainian flora
put into Appendix I of Bern Convention was perforemed.

The ecological and coenologycal characteristics of plants put into the
Bern Convention were established. By means of ecology-floristic
classification principles the ecology-coenologycal compliance of these
species. Complete 1029 geobotanical descriptions have resulted in
creation of new syntaxonomical scheme of plant groups formed by plants
of Bern Convention: including 31 class, 40 orders, 53 units, 78
associations and 50 derivate groups. The ecology-coenologycal
characteristics of syntaxons of plant species of Bern Convention as well
as more than 70 rare species of Ukrainian flora were described. New
syntaxonomical group items formed by plants of Bern Convention were
isolated: novel for Ukraine association Sedo ruprechtii-Allietum
pseudopulchellum and provisionary 1 order, 2 units and 6 associations.
The ecological amplitudes of plant species of Ukrainian flora protected
by the Bern Convention were specified in accordance to the leading
ecological factors. Different characteristics of named plants ecotypes
were revealed by means of phytoindicative scales.

The sozological evaluation of Bern convention plants of Ukrainian flora
was made in accordance to the IUCN rareness categories (1994).
Appearance of plant species of Bern Convention on the territory of
natural-reserve fund of Ukraine was characterized.

Analysis of rare fraction of Ukrainian flora resulted in establishing
that plants appearance is not completely depicted in the provided index
of plants protected by the Bern Convention. Basing on the results
obtained the draft variant of plants of Ukrainian flora 50 species in
number was provided to be included to the Appendix I of Bern Convention.

The plants selection method basing on geobotanical means is suggested
for further recommendation for plants protection on international level.

Key words: Bern Convention, rare plant species, ecological
characteristics, coenologycal compliance, syntaxonomy, geobotanical
means, protection.

Підписано до друку 18.04.2007 р. Формат 60х901/16. Папір офсетний.

Друк різографічний. Автор. арк. 0,9. Тираж 100 екз. Замовлення № 29.

Видавничо-друкарський комплекс Університету “Україна”

03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Тел. (044) 425-10-84, 592-13-49

Свідоцтво про державну реєстрацію ДК №405 від 06.04.01.

Похожие записи