.

Роль шишкоподібної залози в регуляції хроноритмів діяльності нирок за умов іммобілізаційного стресу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3425
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

ШУМКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 612.825.33:612.46.017.2:612.176

Роль шишкоподібної залози в регуляції хроноритмів діяльності нирок за
умов іммобілізаційного стресу

14.03.04 – патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор медичних

наук, професор Пішак Василь Павлович,

Буковинський державний медичний університет МОЗ
України,

завідувач кафедри медичної біології, генетики та
гістології

Офіційні опоненти:

член-кореспондент НАН і АМН України, доктор медичних наук, заслужений
діяч науки і техніки України, професор Резніков Олександр Григорович,
Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка АМН
України, завідувач відділу ендокринології репродукції та адаптації

доктор медичних наук, професор Мисула Ігор Романович, Тернопільський
державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України,
завідувач кафедри фізіотерапії, медичної реабілітації та курортології

Провідна установа: Національний медичний університет імені О.О.
Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра патологічної фізіології

Захист відбудеться 24 лютого 2006 р. о 14 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001,
м. Тернопіль, Майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного
медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м.
Тернопіль, вул. Січових стрільців, 8).

Автореферат розісланий 20 січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
Я.Я. Боднар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнім часом проблема стресу, адаптації і
функціональних порушень увійшла в число актуальних питань сучасної
біології і медицини. Зростання індустріалізації, урбанізації,
прискорення темпів життя й інших факторів, що супроводжують
науково-технічну революцію, пов’язані з дією на організм людини й тварин
різноманітних стресів (Б.А.Бадыштов и др., 2002; С.В.Барышева и др.,
2002; О.И.Крылов и др., 2001; С.С.Ткачук, 2000; А.Г.Резников и др.,
2004; A.Review, 2000).

Посилена функціональна активність життєвоважливих систем налаштовує
організм до дії стресорного чинника і спрямована на підтримання
гомеостазу. При надмірній і тривалій дії стрес-чинників стрес-реакція
може стати патогенетичною основою розвитку хвороб (Т.Г.Анищенко и др.,
2000; Т.П.Березина и др., 2001; Б.П.Суринов и др., 2000).

Одним із механізмів розвитку стресу є порушення синхронності біологічних
ритмів організму (Э.Б.Арушанян, 1995; Э.Б.Арушанян, 1996; А.С.Павлов,
2001), водночас – десинхроноз є раннім критерієм розвитку стресу
(Э.Б.Арушанян, 1997).

Вивчення біологічних ритмів живих організмів останнім часом набуває все
більшого значення, оскільки вони відіграють важливу роль у саморегуляції
живих систем та їх компонентів (І.І.Заморський, 2000; Ф.И.Комаров и др.,
2000; A.Bohn et al., 2003). Існування живих організмів у складному та
динамічному середовищі стає можливим завдяки ритмічним змінам
фізіологічних процесів, які зумовлюють адаптацію (Э.Б.Арушанян и др.,
2000; Г.Селье, 1960; A.Zhdanova et al., 2003).

Здебільшого регуляцію гомеостазу забезпечують частководобові ритми
залежно від характеру поведінкових реакцій і координаційних відношень
між системами адаптації організму (Э.Б.Арушанян и др., 2001;
В.Г.Шаляпина и др., 2000).

Одним з ендогенних регуляторів біологічних ритмів є шишкоподібна залоза
(Ф.И.Комаров и др., 1996; Г.И.Муравьева, 2000; J.Carrier et al., 2000;
С.A.Czeisler, 1999). Основним діючим агентом, який впливає на
синхронізацію хроноритмів, є гормон шишкоподібної залози з великим
набором фармакологічних властивостей – мелатонін (Н.К.Малиновская, 2002;
В.П.Пішак, 2000; J.Borjigin, 1999; H.Okamura, 2003).

Важливу роль у регуляції гомеостазу при стресових реакціях відіграють
нирки. Цьому органу притаманна чітка циркадіанна періодичність, яка
порушується на ранніх етапах розвитку патологічних процесів
(Л.Н.Иванова, 2001; Т.Д.Никула, 2002; В.П.Пішак, 2002). У процесі
розвитку стресу на фоні масового “викиду” катехоламінів, порушення
структури хроноритмів екскреторної, іонорегулювальної та
кислоторегулювальної функцій нирок можуть віддзеркалювати ступінь
тяжкості патологічного процесу.

Проте залишаються маловивченими питання особливостей розвитку стресової
реакції при гіпер- та гіпофункції шишкоподібної залози, а також роль
мелатоніну як коректора хроноритмічних змін, викликаних іммобілізаційним
стресом. Зазначене має важливе значення в розробці методів профілактики
стресу, особливо в людей літнього віку, функція шишкоподібної залози у
яких знижена.

У вітчизняній та зарубіжній літературі практично не описані
хроноритмічні зміни функцій нирок за умов стресу.

Отже, результати аналізу літератури свідчать про необхідність
дослідження часової організації діяльності нирок за умов стресу, а також
з’ясування особливостей хроноритмологічних перебудов функцій нирок при
стресі за умов дисфункції шишкоподібної залози. Це дозволить розробити
хронобіологічні критерії ранньої діагностики й профілактики стресу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри медичної біології,
генетики та гістології Буковинського державного медичного університету
(м. Чернівці) “Вплив стресу та солей важких металів на хроноритми
функцій нирок та морфологічні показники деяких ендокринних органів” (№
державної реєстрації 0104U009025). Автор є співвиконавцем зазначеної
теми та виконала декілька розділів даної роботи: “Хроноритмічна
організація екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій
нирок у інтактних тварин”; “Структура хроноритмів функцій нирок за умов
гіперфункції шишкоподібної залози”; “Зміни хроноритмічної організації
функцій нирок в умовах гіпофункції шишкоподібної залози”. Тема
дисертації затверджена проблемною комісією “Патологічна фізіологія та
імунологія” (протокол №27 від 29.05.03 р.).

Мета роботи. З’ясувати компенсаторну роль шишкоподібної залози в
регуляції хроноритмів екскреторної, іонорегулювальної та
кислоторегулювальної функцій нирок при іммобілізаційному стресі.

Завдання дослідження:

Дослідити вплив іммобілізаційного стресу на добові ритми екскреторної,
іонорегулювальної та кислоторегулювальної функцій нирок на фоні
фізіологічної діяльності шишкоподібної залози.

Вивчити зміни часової організації показників функціонального стану нирок
при іммобілізаційному стресі на фоні гіпер- та гіпофункції шишкоподібної
залози.

Установити зв’язки між хроноритмічними перебудовами функцій нирок за
умов гіпер-, гіпофункції шишкоподібної залози та при іммобілізаційному
стресі на тлі дисфункції залози.

Розробити науково обґрунтовані способи корекції хроноритмічних порушень
діяльності нирок за умов іммобілізаційного стресу.

Об’єкт дослідження: адаптивна та компенсаційна роль шишкоподібної залози
в регуляції хроноритмів функцій нирок.

Предмет дослідження: хроноритми діяльності нирок при іммобілізаційному
стресі у тварин із фізіологічною, гіпер- та гіпофункцією шишкоподібної
залози.

Методи дослідження: хронобіологічні (дослідження архітектоніки та
симетричності біологічних ритмів функцій нирок на основі
косинор-аналізу); біохімічні (визначення концентрації у крові та сечі
катіонів натрію, калію, креатиніну, білка); фізіологічні (визначення
швидкості клубочкової фільтрації, екскреторної фракції іонів натрію,
кліренсу одновалентних катіонів, процесів проксимальної та дистальної
реабсорбції іонів натрію); статистичні (математична обробка отриманих
результатів).

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в дисертаційній роботі на
основі теоретичного підходу та експериментального дослідження були
розкриті нові особливості хроноритмів екскреторної, іонорегулювальної та
кислоторегулювальної функцій нирок за умов іммобілізаційного стресу.
Виявлено, що одногодинний іммобілізаційний стрес спричиняє порушення
часової організації функцій нирок.

Розкрито особливості хроноритмічного перебігу стресорної організації
функцій нирок на фоні гіпер- та гіпофункції шишкоподібної залози.

Виявлено залежність зміни часової організації основних ниркових функцій,
викликаних стресом у тварин за умов гіпофункції залози, що призводить до
більш істотних зрушень інтегральних характеристик хроноритмів основних
показників функціонального стану нирок, ніж за умов гіперфункції залози.

Вперше отримано нові хронобіологічні критерії іммобілізаційного стресу
та розроблено методи профілактики і корекції змін хроноритмів
екскреторної, іонорегулювальної та кислоторегулювальної функцій нирок,
викликаних іммобілізаційним стресом із використанням препарату
мелатоніну.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених
експериментальних досліджень розширюють уявлення про хроноритмологічну
організацію і нейроендокринну регуляцію ренальних функцій, про роль
шишкоподібної залози в процесах адаптації організму до несприятливих
стресових умов.

Доцільно визначати рівень мелатоніну при експериментальних дослідженнях,
спрямованих на вивчення особливостей часової організації фізіологічних
функцій організму, зокрема нирок.

З метою корекції порушень екскреторної, іонорегулювальної та
кислото-регулювальної функцій нирок, викликаних іммобілізаційним
стресом, у тварин рекомендується призначати мелатонін у дозі 1,0 мг/кг
маси тіла за 1 год до стресу (якщо процес стресування регульований).

Результати дисертаційної роботи впроваджені в навчальний та науковий
процеси на кафедрах медичної біології, генетики та гістології,
нормальної та патологічної фізіології, фармакології та фармації,
неврології Буковинського державного медичного університету,
Тернопільського державного медичного університету імені
І.Я.Горбачевського, Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького.

За результатами досліджень отримано один деклараційний патент України на
корисну модель, посвідчення на раціоналізаторську
пропозицію Буковинської державної медичної академії “Спосіб діагностики
порушень функції дистальних ниркових канальців” (№ 60/04).

Особистий внесок здобувача. Автором спільно з науковим керівником
здійснено розробку основних теоретичних і практичних положень роботи.
Самостійно проведено аналіз та реферування джерел літератури.
Функціональні дослідження хронобіологічного та функціонального стану
нирок щурів проведені в центральній науковій лабораторії Буковинського
державного медичного університету при безпосередній участі дисертанта,
отримані результати статистично опрацьовані, проаналізовано механізми
змін основних функцій нирок у тварин із гіпер- та гіпофункцією
шишкоподібної залози, а також тварин, яким моделювали іммобілізаційний
стрес на фоні різної активності шишкоподібної залози, написано всі
розділи дисертації. Висновки та практичні рекомендації сформульовані
автором разом із науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та
обговорювалися на 57-й Міжнародній науково-практичній конференції
студентів і молодих учених (Ужгород, 2004); ІІІ Міжнародній
науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень, 2004”
(Дніпропетровськ, 2004); 78-й підсумковій науково-практичній конференції
студентів та молодих учених із міжнародною участю (Чернівці, 2004);
85-й підсумковій науковій конференції, присвяченій 60-річчю Буковинської
державної медичної академії (Чернівці, 2004); науково-практичній
конференції ”Гістологія на сучасному етапі розвитку науки” (Тернопіль,
2004); Всеукраїнській науково–практичній конференції “Проблеми
діагностики, профілактики та лікування екзогенних та ендогенних
інтоксикацій” (Чернівці, 2004); науково-практичній конференції “Вчені
майбутнього” (Одеса, 2004); І Міжнародній науково-практичній конференції
“Науковий потенціал світу, 2004” (Дніпропетровськ, 2004);
науково-практичній конференції “Досягнення молодих учених – майбутнє
медицини” (Харків, 2004).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і практичні рекомендації
викладені в 16 опублікованих працях, із них 5 (одноосібних – 3) – у
фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 10 – у матеріалах
конференції, один деклараційний патент України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 183
сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, 8 розділів,
висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота ілюстрована
38 таблицями, 58 рисунками. Список літератури включає 212 джерел, із них
74 – іноземних авторів. Основний текст дисертації викладений на 117
сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика лабораторних тварин і експериментальних моделей

Дослідження виконані на 160 статевозрілих нелінійних самцях білих щурів
масою 0,16-0,2 кг., відповідно до міжнародних принципів
“Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які
використовуються для експериментальних та інших наукових цілей”
(Страсбург, 1985). Комісією Буковинського державного медичного
університету з питань експертизи біоетики (протокол №1 від 13.06.2005
р.) порушень у проведенні дослідів на тваринах не виявлено.

Функціональний стан нирок тварин вивчали при фізіологічній, гіпер- та
гіпофункції щишкоподібної залози, а також за умов гострого 1-годинного
іммобілізаційного стресу на фоні фізіологічної, гіпер- та гіпофункції
залози. З метою проведення корекції порушень функцій нирок тварини
отримували мелатонін. Використовували фармацевтичний препарат
“Віта-мелатонін” (ЗАТ “Київський вітамінний завод”, м. Київ), який
уводили в дозі 1,0 мг/кг маси тіла (1 таблетка містила 0,003 г
мелатоніну, її розчиняли в 30 мл ізотонічного розчину натрію хлориду)
одноразово внутрішньошлунково через зонд у вечірній час за 1 год до
іммобілізаційного стресу, під час іммобілізаційного стресу та через 1
год після іммобілізаційного стресу. Щури перебували в умовах віварію при
сталій температурі та вологості повітря на стандартному харчовому
раціоні з вільним доступом до води та їжі, що дозволило нівелювати
різницю у дії фізіологічних подразників навколишнього середовища й
уникати додаткових стрес-факторів (температурних, аліментарних та ін.).

Експерименти проводили у двох серіях.

У першій серії з’ясовували вплив зміненої функціональної активності
шишкоподібної залози та іммобілізаційного стресу в умовах
фізіологічної, гіпер- та гіпофункції залози на структуру хроноритмів
досліджуваних ниркових функцій.

У другій серії експериментів із метою корекції порушень функцій нирок,
викликаних іммобілізаційним стресом, тварини отримували екзогенний
мелатонін.

Тварин поділяли на інтактних та дослідних.

Моделювання гіперфункції шишкоподібної залози створювали шляхом
утримування тварин (n=18) в умовах постійної темряви (00С:24.00Т)
упродовж 7 діб, а гіпофункцію шишкоподібної залози – утримування тварин
(n=18) в умовах постійного освітлення (24.00С:00Т) також протягом 7 діб.

Режим постійного освітлення здійснювався за допомогою двох ламп денного
світла, які розташовували вздовж кліток із тваринами і створювали
рівномірну освітленість інтенсивністю 500 лк.

Гострі експерименти впливу іммобілізаційного стресу моделювали шляхом
утримування тварин (n=18) у спеціальних клітках-пеналах з обмеженням
рухової активності впродовж однієї години.

Дослідження впливу іммобілізаційного стресу на хроноритмічну організацію
основних функцій нирок тварин проводили, утримуючи їх в умовах
фізіологічної (n=18), гіпер- (n=18) та гіпофункції (n=18) шишкоподібної
залози. На 8-му добу експерименту о 08.00, 14.00 та 20.00 год.
відтворювали дослідним тваринам 1-годинний іммобілізаційний стрес. Після
цього впродовж доби збирали сечу. Після завершення цього етапу проводили
евтаназію щурів під легким ефірним наркозом шляхом декапітації.

У момент декапітації збирали кров у охолоджені пробірки з гепарином,
який використовували як стабілізатор-антикоагулянт. Зібрану кров
центрифугували 20 хв при 3000 об/хв, відбирали плазму
для визначення концентрації іонів натрію, калію, креатиніну.

Функціональний стан нирок тварин І серії вивчали за умов спонтанного
добового діурезу, ІІ серії – індукованого водного діурезу, досліджуючи
екскреторну, іонорегулювальну та кислотовидільну функції.

Результати обробляли статистично методом “Косинор-аналізу”, а також
параметричними методами варіаційної статистики, амплітуди, акрофази та
форми кривої циркадіанного ритму.

Отримані індивідуальні хронограми для кожної тварини групували за
принципом ідентичності максимальної акрофази і розраховували методом
косинор-аналізу пересічні для кожної групи хронограм мезор,
амплітуду і фазову структуру (за інтервалом часу між акро- та
батифазою).

Оскільки в джерелах літератури немає відомостей щодо поєднаного впливу
іммобілізаційного стресу та гіпер- і гіпофункції шишкоподібної залози,
нами були досліджені їх сумарні ефекти на хроноритмічну структуру ритмів
ниркових функцій. Дослідним групам тварин із моделюванням гіпер- та
гіпофункції шишкоподібної залози на 8-му добу експерименту о 08.00,
14.00 та 20.00 год відтворювали одногодинний іммобілізаційний стрес. На
9-ту добу вивчали хроноритми екскреторної, іонорегулювальної та
кислоторегулювальної функцій нирок.

Методи вивчення екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної
функцій нирок.

Екскреторну функцію нирок оцінювали за величинами абсолютного та
відносного діурезу, концентрації та екскреції іонів натрію і калію в
сечі, концентрації креатиніну в сечі, швидкості клубочкової фільтрації,
концентрації креатиніну в плазмі крові, відносної реабсорбції води,
концентраційного індексу ендогенного креатиніну, концентрації та
екскреції білка в сечі.

У І серії тварин величину діурезу оцінювали в мкл/хв/100г маси тіла, у
ІІ серії – у мл/2 год/100 г маси тіла.

Концентрацію креатиніну в плазмі крові визначали за методом Поппера в
модифікації А.К. Меєрзона, у сечі – за методикою Фоліна. Концентрацію
білка в сечі визначали фотоколориметрично за реакцією із
сульфосаліциловою кислотою (А.И.Михеєва, 1969).

Іонорегулювальну функцію оцінювали за показниками екскреції іонів натрію
і калію та їх концентрації в сечі, абсолютної та відносної реабсорбції
катіона, фільтраційного заряду та кліренсу іонів натрію,
натрій-калієвого коефіцієнта сечі, концентрації іонів натрію в плазмі
крові, концентраційного індексу іонів натрію, величин проксимального та
дистального транспорту.

Концентрацію іонів натрію та калію в сечі і плазмі крові реєстрували
методом фотометрії полум`я на фотометрі “ФПЛ-I” (Е.А.Стеновая, 2001).

Кислотовидільну функцію нирок характеризували за концентрацією активних
іонів водню в сечі (рН сечі), екскрецією активних іонів водню,
титрованих кислот і аміаку (H.Amlal et al., 1994; R.Sauve et al., 2000).

Визначення рН сечі здійснювали за допомогою мікробіоаналізатора
“Redelkys” (Угорщина), концентрацію кислот і аміаку в сечі – методом
титрування (H.Amlal et al., 1994).

Стандартизації показників функцій нирок досягали доведенням їх до
одиниці на 100 г маси тіла тварини або об’єму клубочкового фільтрату на
100 мкл.

Статистичну обробку отриманих даних проводили на ПЕВМ “Pentium-366” за
допомогою програм “Exсel-7”, “Statgraphics” (США) і “Косинор-аналіз”
(визначення мезора, амплітуди, акрофази, батифази). Вірогідність різниці
показників визначали з використанням t-критеріїв Стьюдента. У таблицях
значення “р” наведені лише для вірогідних (р?0,05) різниць показників,
що вивчали.

Результати дослідження та їх обговорення. За нашими даними в інтактних
тварин функції нирок підпорядковані чіткій хроноритмічній організації,
зокрема, це стосується хроноритмів показників екскреторної,
іонорегулювальної та кислоторегулювальної функцій нирок.

Під час перебування тварин за фізіологічних умов хроноритми
досліджуваних функцій нирок характеризувалися відносно стабільною
амплітудою, яка не перевищувала 25% від величин мезора.

Характеристика хроноритмів функцій нирок за різної функціональної
активності шишкоподібної залози

Гіперфункція шишкоподібної залози спричиняла порушення хроноритмічної
організації екскреторної функції нирок. Архітектоніка ритму діурезу
зазнавала змін щодо контрольних хронограм. Вірогідно знижувалися
показники о 08.00 та 14.00 год (рис. 1). Мезор діурезу був на 30% нижчим
за контрольні величини. Акрофаза ритму зміщувалася з 08.00 на 20.00 год
(рис. 1). Причиною зниження мезору діурезу було гальмування процесів
ультрафільтрації.

У всі досліджувані проміжки доби швидкість клубочкової фільтрації
вірогідно нижча в порівнянні з показниками інтактних тварин. Реєстрували
зміщення фазової структури ритму.

Подібні зміни ультрафільтрації призвели до вірогідного зростання рівня
концентрації креатиніну в плазмі крові у всі періоди спостереження. Ритм
набував інверсного характеру стосовно контрольних хронограм.

В умовах гіперфункції шишкоподібної залози відбулося вірогідне зниження
рівня відносної реабсорбції води з істотним підвищенням амплітуди ритму.
Рівень екскреції іонів калію вірогідно знижувався о 08.00 год, в інші
досліджувані інтервали, перевищував показники інтактних тварин.
Амплітуда ритму екскреції вказаного катіона була більше, як удвічі
нижчою, ніж у контролі.

Рис. 1. Хроноритм діурезу у тварин за умов гіпер- та гіпофункції
шишкоподібної залози

Примітка: тут і в наступних рисунках відмічені на діаграмах похибки
кожного показника для кожної години; порівнювали показники кожної години
між собою в інтактних тварин; ***, **, * – вірогідність різниці в
порівнянні між показниками відповідно pB$ N - " $ & ( * , P R ? -aT ? ?????????? "шкоподібної залози викликають істотні зміни хроноритмів показників іонорегулювальної функції нирок. Абсолютна та відносна реабсорбції катіона залишалися зниженими в усі години експерименту щодо контролю, наближаючись до показників тварин із гіперфункцією шишкоподібної залози. Проте щодо даних у стресованих тварин, які знаходилися при звичайній довжині фотоперіоду, показники були нижчими. Фазові структури ритмів були в повній інверсії щодо контрольних хронограм. Таким чином, мелатонін дещо запобігає зниженню рівня відносної реабсорбції іонів натрію, що викликається іммобілізаційним стресом. Відмічали вірогідне підвищення середнього значення дистального транспорту іонів натрію впродовж періодів спостереження щодо величин інтактних тварин. Структура ритму була інвертованою відносно контрольних хронограм. Ми припускаємо, що посилення дистального транспорту катіона є однією з причин високої натрійемії у даної групи тварин, що викликалося іммобілізаційним стресом. Стресування тварин в умовах стимуляції шишкоподібної залози змінювало параметри кислоторегулювальної функції нирок. У всі періоди дослідження рівень рН сечі був вищим від такого в інтактної групи тварин. Подібну картину реєстрували і при гіперфункції шишкоподібної залози, чого не спостерігали в щурів, яким моделювали іммобілізаційний стрес на фоні фізіологічної функції шишкоподібної залози. Така динаміка рН сечі зумовлена зниженням екскреції іонів водню на фоні підвищеної екскреції іонів натрію, що у свою чергу, призвело до пригнічення роботи натрій-водневого антипорту. Поряд зі зниженням кислотності сечі збільшувався мезор екскреції аміаку за денний проміжок доби, що втричі перевищувало контрольні величини. Стресування тварин на тлі постійного освітлення віддзеркалилось істотними змінами діурезу. Середнє значення сечовиділення за досліджуваний період вірогідно нижче як порівняно з величинами інтактних тварин, так і тварин із пригніченою функцією шишкоподібної залози, і наближалося до такого у стресованих тварин в умовах звичайного світлового режиму. Адитивність ефектів гіпофункції шишкоподібної залози та іммобілізаційного стресу проявлялася суттєвим зниженням амплітуди ритму. Зареєстровані зміни ритму діурезу спричинені порушенням швидкості клубочкової фільтрації. Мезор швидкості клубочкової фільтрації нижчий стосовно показників у інтактних тварин та тварин із гіпофункцією шишкоподібної залози, проте вищий, ніж у щурів, яких утримували в стресових умовах на фоні звичайного режиму освітлення. У цьому випадку гіпофункція шишкоподібної залози запобігає різкому зниженню процесів ультрафільтрації. Порівнюючи результати, відмітимо, що в стресованих тварин на фоні гіпофункції шишкоподібної залози пригнічення швидкості клубочкової фільтрації менш виражене, ніж при гіперфункції залози. Зниження швидкості клубочкової фільтрації о 08.00 та 14.00 год призвело до зменшення, а підвищення о 20.00 год – до збільшення рівня відносної реабсорбції води, що врівноважувало клубочково-канальцеві процеси. Порушувалася фазова структура ритму щодо хронограм контрольних тварин, щурів із гіпофункцією шишкоподібної залози та стресованих тварин на фоні звичайного світлового режиму. Відтворення іммобілізаційного стресу при гіпофункції шишкоподібної залози не проявляло потенціювальної дії. Поряд зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації підвищувався рівень креатинінемії. Так, о 08.00 год концентрація креатиніну зросла на 37%, а о 14.00 год – на 48% відносно контрольних величин. У межах часового інтервалу з 14.00 до 20.00 год відзначали збільшення екскреції та концентрації іонів калію в сечі. Зокрема, о 14.00 год показник майже у 2,5 раза перевищував дані інтактних тварин, тварин із гіпофункцією шишкоподібної залози, і тварин із іммобілізаційним стресом при фізіологічній функції залози. Відмітимо, що у тварин, яких утримували в умовах іммобілізаційного стресу на фоні гіперфункції залози, спостерігали протилежний ефект. Отже, це підтверджує важливу роль шишкоподібної залози в регуляції балансу іонів калію в організмі. Істотні порушення гломерулярного фільтру віддзеркалилися значним зростанням протеїнурії в усі періоди спостереження. Відмічали зміщення фазової структури ритму порівняно з контрольними хронограмами. Така динаміка протеїнурії дозволяє дійти висновоку, що іммобілізаційний стрес більше пошкоджує структуру гломерулярного фільтру на фоні пригніченої функції шишкоподібної залози, ніж в умовах фізіологічної норми чи гіперфункції залози. Хроноритмічні перебудови іонорегулювальної функції нирок супроводжувалися істотним зростанням натрійурезу впродовж періоду спостереження. Середнє значення екскреції іонів натрію за досліджуваний проміжок доби майже втричі перевищувало величини контролю та вдвічі показники у тварин із пригніченою шишкоподібною залозою, іммобілізаційним стресом на фоні звичайної довжини фотоперіоду. Амплітуда ритму знижувалась. Гіпофункція шишкоподібної залози потенціювала ефекти іммобілізаційного стресу як щодо екскреції іонів натрію, так і стосовно концентрації катіона в сечі. Ці зміни більш вагомі порівняно з тваринами, які перебували в умовах іммобілізаційного стресу при гіперфункції шишкоподібної залози. Незважаючи на посилений натрійурез, мезор концентрації іонів натрію в плазмі крові вірогідно не відрізнявся, а амплітуда підвищувалася щодо контролю. Стабілізація концентрації катіона в плазмі крові забезпечувалася зниженням як абсолютної, так і відносної реабсорбції іонів натрію майже у всі досліджувані години. Архітектоніки ритмів були симетричними, акрофази ритмів припадали на 20.00 год, батифази – на 08.00 год. Амплітуди ритмів абсолютної й відносної реабсорбції іонів натрію вірогідно підвищувалися стосовно величин інтактних тварин. Високий рівень екскреції іонів натрію спричинив зниження проксимального транспорту іонів натрію впродовж періоду спостережень. Порушувалася архітектоніка ритму. Подібних змін зазнавав дистальний транспорт іонів натрію. У тварин із гіпофункцією шишкоподібної залози в період з 08.00 до 14.00 год спостерігали підвищення рівня показника, а стресування щурів в умовах гіпофункції шишкоподібної залози нівелювало цей ефект. Структура ритму набувала антифазного характеру стосовно контрольних хронограм. Одногодинний стрес і гіпофункція шишкоподібної залози не спричиняло в цьому випадку адитивного ефекту. Десинхроноз кислоторегулювальної функції нирок характеризувався зниженням екскреції активних іонів водню впродовж періоду спостереження. Водночас середній показник рН сечі за світловий відрізок доби був вірогідно нижчим, а амплітуда ритму – вищою, ніж у контролі та інших груп порівняння. Архітектоніка ритму проявлялася антифазною структурою щодо хронограм інтактних тварин. Зазначимо, що іммобілізаційний стрес у поєднанні з гіпофункцією шишкоподібної залози призводить до вірогідного зростання, а при гіперфункції - до вірогідного зниження мезора рН сечі стосовно контрольних величин. Причиною зміщення рН сечі у кислий бік було істотне зростання екскреції кислот, що титруються. Стресування щурів в умовах гіпофункції шишкоподібної залози спричиняло адитивний ефект. Істотне підвищення рівня показника виявили у всі періоди експерименту. Спостерігали зміщення фазової структури ритму відносно контрольних хронограм. Подібними змінами характеризувалася й екскреція аміаку. У межах добового періоду структура ритму набувала антифазного характеру порівняно з хронограмами контролю. За таких умов експерименту спостерігали зростання показника як щодо величин контрольної групи, так і тварин із гіпофункцією шишкоподібної залози, але зниження стосовно щурів, які перебували в стресових умовах на фоні фізіологічної функції залози. Корекція порушень функцій нирок, викликаних іммобілізаційним стресом При уведенні екзогенного мелатоніну за 1 год до іммобілізаційного стресу діурез вірогідно знижувався на 43%, під час стресу – на 51%, через 1 год після стресу на 23% щодо контрольних показників. Водночас швидкість клубочкової фільтрації зазнавала вірогідного гальмування лише у тварин, які отримували мелатонін за 1 год до стресування відносно величин інтактних тварин. За вказаних умов експерименту рівень креатинінемії у тварин, яким уводили гормон шишкоподібної залози під час стресування, залишався подібним до такого в контролі і був нижчим у групах тварин, які отримували ін’єкцію мелатоніну за 1 год і через 1 год після іммобілізаційного стресу. Потрібно відмітити цікавий факт, що у всіх досліджуваних серіях уведення мелатоніну в різні періоди відносно моделювання іммобілізаційного стресу викликало вірогідне підвищення як калійемії, так і екскреції та концентрації катіона в сечі. Найбільший адитивний ефект відмічали у тварин, які отримали мелатонін під час стресування, менш виражене підвищення концентрації іонів калію в плазмі крові й сечі спостерігали при уведенні гормону через 1 год після іммобілізаційного стресу. Зростання відносної реабсорбції води в стресованих щурів щодо показників інтактних тварин реєстрували за різних термінів уведення мелатоніну, однак істотне підвищення спостерігали у тварин, яким проводили ін’єкцію мелатоніну під час стресу. Уведення екзогенного мелатоніну за 1 год до стресування викликав підвищення концентрації білка в сечі, чого не спостерігали в інших групах порівняння. У перерахунку на 100 мкл клубочкового фільтрату у тварин, яким уводили мелатонін за 1 год до іммобілізаційного стресу, рівень екскреції білка наближався до контрольних даних. Щури, які отримували гормон під час та 1 год після стресу, цей показник був вірогідно нижчим. При уведенні мелатоніну за 1 год до стресу в перерахунку на 100 мкл клубочкового фільтрату рівень екскреції іонів натрію був вищим у 2,7 раза, під час стресу - у 3,8 раза, через 1 год після стресу - у 3,1 раза відносно контролю. Подібно змінювалась і концентрація іонів натрію в сечі в досліджуваних серіях тварин. Така картина натрійурезу поєднювалася зі зниженням абсолютної та відносної реаборбції катіона. Причому найменш виражені зміни порівняно з контролем реєстрували в щурів, яким уводили індол шишкоподібної залози через 60 хв після стресу. Водночас у цієї групи тварин відмічали істотне зростання натрій-калієвого коефіцієнта і кліренсу іонів натрію щодо величин у контролі. В інших двох експериментальних групах тварин ці величини були менш вираженими. Високі показники концентрації іонів натрію в сечі та його екскреції у тварин, які отримували мелатонін за 1 год до стресу, викликані зниженням реабсорбції катіона в проксимальному відділі нефрону. А в щурів, яким уводили мелатонін під час та через 1 год після стресу порушення вказаних показників зумовлені здебільшого зменшенням дистального транспорту іонів натрію. Різноспрямованими змінами характеризувалися також і величини кислоторегулювальної функції нирок у тварин при уведенні мелатоніну в різні терміни щодо моделювання іммобілізаційного стресу (табл.). Вірогідному зростанню рН сечі в щурів, які отримували гормон за 1 год і під час стресу сприяло підвищення екскреції активних іонів водню, причому більш виражений підйом рівня рН відмічали при уведенні мелатоніну за 60 хв до стресування щурів. Екзогенний мелатонін через 1 год після стресу викликав підвищення екскреції кислот, що титруються, внаслідок чого рівень рН сечі в цій групі тварин не зазнавав вірогідних змін стосовно даних контролю. У перерахунку на 100 мкл клубочкового фільтрату екскреція аміаку в щурів, які отримували мелатонін за 1 год до стресу, істотно не змінювалася, під час стресу – підвищувалася майже вдвічі, через 1 год після стресу – знижувалася на 37% щодо величин інтактних тварин. Таким чином, наведені в цьому розділі результати дозволяють дійти висновку, що найменші прояви змін показників досліджуваних функцій нирок порівняно з даними інтактних тварин спостерігаються при уведенні мелатоніну за 1 год до іммобілізаційного стресу. За таких умов відносна реабсорбція води, екскреція білка, одновалентних Таблиця Вплив екзогенного мелатоніну в дозі 1,0 мг/кг на кислотовидільну функцію нирок у тварин, яким відтворювали іммобілізаційний стрес (x±Sx) Показник Інтактні тварини Уведення мелатоніну за 1 годину до іммобілізацій-ного стресу Уведення мелатоніну під час іммобілізацій-ного стресу Уведення мелатоніну через 1 годину після іммобілізацій-ного стресу рН сечі 6,24 ± 0,104 6,92 ± 0,081 pЕкскреція іонів водню, нмоль/ 100 мкл клубочкового фільтрату 0,76 ± 0,036 0,67 ± 0,051 0,54 ± 0,091 p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020