.

Роль прозапальних цитокінів у прогресуванні діабетичної нефропатії (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2513
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

ГРІНКЕВИЧ ТЕТЯНА МІЛЕТІЇВНА

УДК: 618.1:578.825-085

Сучасні методи лікування генітального герпесу у жінок репродуктивного
віку

14.01.01 – акушерство та гінекологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології медичного
факультету

Сумського державного університету.

Науковий керівник: член-кор. АМН України, доктор медичних наук,
професор Венцківський Борис Михайлович, Національний медичний
університет ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри акушерства та
гінекології №1

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, Дубчак Алла
Єфремівна,

Інститут педіатрії,
акушерства та гінекології АМН

України, головний науковий
співробітник відділення

реабілітації репродуктивної
функції жінок;

доктор медичних наук, Франчук Анатолій Юхимович, Тернопільський
державний медичний університет ім.
І.Я. Горбачевського МОЗ України, факультет
післядипломної освіти, професор кафедри акушерства

та гінекології

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра акушерства, гінекології та
перинатології, м. Київ

Захист відбудеться 15.09.2005 року о 13-30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному
університеті ім.О.О. Богомольця МОЗ України (01601,м.Київ, бульвар
Шевченка,13)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного

університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України (01057, м.Київ, вул.
Зоологічна,3)

Автореферат розісланий 08.08.2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент
Я.М. Вітовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання, викликані вірусом простого герпесу
(ВПГ), займають одне з провідних місць, визначаються широким
розповсюдженням, 90% інфікуванням людської популяції, пожиттєвою
персистенцією ВПГ в організмі інфікованих, тропністю до лейкоцитів та
еритроцитів, а також торпідністю до існуючих методів лікування (Семенова
Т.Б., 2000; Берестова Т.Г. та співавт., 2004). Завдяки тропності вірус
адсорбується на клітинах крові і циркулює в організмі, ушкоджуючи різні
органи. При нормальному стані імунної системи вірус герпесу елімінується
з більшості тканин, за винятком сенсорних гангліїв, що забезпечує
персистенцію вірусу. Активація вірусу виникає при недостатній активності
макрофагальної системи, Т-лімфоцитів та при зниженні продукції
інтерферону (Кругляк Г.О., 2004).

У світі нараховується близько 86 млн людей, інфікованих ВПГ. Кількість
жінок, хворих на генітальний герпес, щороку зростає більше, ніж на 10 %
. У 75 % з них спостерігаються рецидиви захворювання (Марченко Л.А.,
1997; Тіщенко Є.Л., 2000; Руденко А.О. та співавт., 2004.).

Герпесвірусні захворювання є не тільки маркерами імунодефіцитних станів
і СНІД-індикаторних захворювань, але й причиною різних захворювань
статевої сфери, які викликають ускладнення при вагітності: переривання
вагітності на стадії преімплантації ембріона, вторинне безпліддя,
невиношування вагітності, передчасні пологи, незрілість плода,
інфікування плода, фетоплацентарну недостатність (Островська О.В. та
співавт., 2000.; Толкач С.М. та співавт., 2001; Smith J., Cowan F.M.,
Munday P., 1998.).

На сьогодні існує безліч методів лікування генітального герпесу, проте
жоден з них не забезпечує елімінацію ВПГ з організму людини. Клітини
нервової системи залишаються резервуаром ВПГ, що призводить до рецидиву
захворювання. Перебіг захворювання знаходиться під контролем імунної
системи. Стан імунного дефіциту призводить до збільшення частоти та
тривалості рецидивів (Селіванов Є.В., 1999, Шабалін А.Р., 1999).

Перед вченими всього світу постає завдання знайти нові ефективні методи
лікування, які б зупиняли реплікацію ВПГ, сприяли формуванню адекватної
імунної відповіді та блокували реактивацію ВПГ у вогнищі персистенції.

Вітчизняний препарат рослинного походження – протефлазід блокує
вірусоспецифічні ферменти (тимідинкіназу, ДНК-полімеразу), є індуктором
ендогенних ?-, ?- інтерферонів, проявляє апоптозомодулюючу і
антиоксидантну дію, стимулює макрофагальну систему (Венцківський Б.М.,
2000, Карпенко.О.А., 2001, Ромащенко О.В., 2002). Крім того, цей
препарат немає токсичної, алергізуючої та кумулятивної дії, у нього
відсутні канцерогенні, ембріотоксичні та тератогенні властивості. Однак,
його вплив на ВПГ в асоціації з мікоплазменною та уреаплазменною
інфекцією практично не вивчався. Отже, виникла необхідність вивчити
порівняння ефективності різних методів лікування генітального герпесу у
жінок репродуктивного віку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт кафедри акушерства
і гінекології № 1 Національного медичного університету ім. О.О.
Богомольця в межах програми “Охорона репродуктивного здоров’я жінки в
сучасних умовах” (державна реєстрація за № 0103U005668) .

Мета дослідження – підвищення ефективності лікування жінок з
рецидивуючим генітальним герпесом на основі вивчення особливостей
порушення імунного статусу та розробки на цій основі патогенетично
обгрунтованного лікування і профілактичних заходів.

Задачі дослідження:

1. Вивчити імунний та інфекційний статус жінок репродуктивного віку з
генітальним герпесом, з генітальним герпесом в асоціації з
мікст-інфекцією.

2. Дослідити динаміку змін клітинного та гуморального імунітету через 3
і 6 місяців після лікування різними методами.

3. Провести порівняльну оцінку клінічної ефективності комплексного
лікування жінок репродуктивного віку вальтрексом, циклофероном,
полівалентною герпетичною вакциною, маззю „Герпевір – КМП” та
протефлазідом з полівітамінами.

4. Розробити практичні рекомендації з удосконалення методів лікування
генітального герпесу протефлазідом та впровадити їх в клінічну практику
для лікування жінок репродуктивного віку, хворих на рецидивуючий
генітальний герпес.

Об’єкт дослідження – генітальний герпес та генітальний герпес в
асоціації з мікоплазменною і уреаплазменною інфекцією у жінок
репродуктивного віку.

Предмет дослідження – стан імунної системи, мікробіоценозу піхви у
хворих на генітальний герпес та генітальний герпес в асоціації з
уреаплазменною та мікоплазменною інфекцією, їх роль у розповсюдженні ВПГ
у жінок.

Методи дослідження – клінічні, імуноферментні, імунологічні,
бактеріоскопічні і бактеріологічні.

Наукова новизна одержаних результатів. Автором вперше проведена
порівняльна оцінка методів лікування різних форм генітального герпесу та
генітального герпесу в асоціації з мікоплазменною і уреаплазменною
інфекцією на основі анамнезу, клінічного перебігу захворювання та
комплексу клініко-лабораторних досліджень. Вперше одержані дані про
динаміку перебігу генітального герпесу при застосуванні різних методів
лікування. Встановлено особливості змін імунного статусу організму в
залежності від ступеня тяжкості захворювання.

Вперше одержано клінічне та лабораторне підтвердження переваги
ефективності застосування протефлазіду для лікування генітального
герпесу в порівнянні з іншими протигерпетичними препаратами. Встановлено
позитивний вплив протефлазіду на супутню інфекцію статевої сфери,
доведена доцільність застосування протефлазіду для лікування
генітального герпесу у поєднанні з мікст-інфекцією.

Практичне значення одержаних результатів.

У результаті проведених досліджень удосконалена, науково обгрунтована і
впроваджена в гінекологічну клініку схема лікування рецидивуючого
генітального герпесу (РГГ) за допомогою вітчизняного препарату
протефлазіду у формі крапель, примочок та піхвових тампонів
(деклараційний патент на винахід № 20031211884). Здобуті результати
клініко-лабораторних досліджень дають підстави стверджувати, що існує
тісний взаємозв’язок між ступенем тяжкості захворювання та змінами
імунного статусу хворих. Зокрема, встановлено значний імунодефіцит у
хворих з частими рецидивами генітального герпесу та дисбаланс
гуморальної і клітинної ланок імунітету.

Описані в роботі форми перебігу генітального герпесу можуть бути
використані в клініці для інтерпретації проявів герпетичної інфекції.

Впроваджена схема лікування РГГ препаратом протефлазід забезпечила
полегшення клінічного перебігу, зменшила частоту загострень, підвищила
надійність лікування. Поряд з цим, запропонована схема терапії сприяла
підвищенню імунної реактивності організму, зменшенню частоти реплікації
вірусу, покращенню працездатності та зниженню психо-емоційного
напруження.

Результати дослідження впроваджені у відділенні інвазивних методів
діагностики та лікування Одеської міської клінічної лікарні № 2,
гінекологічному відділенні Сумського обласного центру акушерства,
гінекології та репродуктології, відділенні гінекології Тернопільської
міської комунальної лікарні № 2. Теоретичні положення дисертації
впроваджені в навчальний процес на кафедрі акушерства і гінекології
медичного факультету Сумського державного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено патентний та
інформаційний пошук, обгрунтовано мету та завдання дослідження,
розроблено методичні підходи обстеження хворих. Здобувачем проведено
ретельний клінічний аналіз анамнестичних даних та клініко-лабораторне
дослідження перебігу РГГ у 100 жінок з визначенням у них стану
гуморального і клітинного імунітету, бактеріологічне і бактеріоскопічне
дослідження виділень з вагіни. Здобувачем самостійно проведено
статистичну обробку фактичного матеріалу, написано всі розділи
дисертації, сформульовано основні наукові положення і висновки. Автором
розроблені та впроваджені практичні рекомендації щодо схеми лікування
хворих на генітальний герпес в асоціації з мікоплазменною та
уреаплазменною інфекцією. Опубліковані основні положення дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи доповідалися на ІІ
Республіканській науково-практичній конференції сисертаційної тудентів
та молодих вчених „Сучасні проблеми клінічної та теоретичної медицини”
(Суми, 2003), на науково-практичній конференції з міжнародною участю
„Актуальні питання патології шийки матки” (Тернопіль, 2003), на
спільному засіданні кафедри акушерства та гінекології з кафедрою
інфекційних хвороб медичного факультету Сумського державного
університету (Суми 2004), на науково-практичній конференції молодих
вчених „Досягнення молодих вчених – майбутнє медицини” (Харків, 2004)

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 самостійних
наукових робіт, з них 4 – у фахових наукових журналах,
рекомендованих ВАК України,

3 – у матеріалах конференцій і тезах, отримано 1 деклараційний патент
України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 137 сторінках
машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури,
розділу, що висвітлює матеріали і методи досліджень, розділів власних
досліджень, наукового аналізу і узагальнення результатів досліджень,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який
нараховує 321 найменування (з них 149 – іноземних). Роботу ілюстровано
18 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення
поставлених задач проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження
120 жінок репродуктивного віку, із них 100 жінок, хворих на РГГ (основна
група) та 20 здорових жінок (контрольна группа), які були розподілені в
наступні рандомізовані групи:

І – контрольна група, складали 20 здорових жінок без інфекції статевої
сфери, у яких лабораторно була підтверджена відсутність ВПГ в організмі;

ІІ – 40 жінок, хворих на РГГ, 20 з них (ІІа група) підлягали лікуванню
вибраними протигерпетичними препаратами (вальтрекс, циклоферон,
полівалентна герпетична вакцина, мазь „Герпевір-КМП”), інші 20 жінок
(ІІб група) лікувались протефлазідом з полівітамінами „Вітрум”;

ІІІ – 30 жінок, хворих на РГГ в асоціації з мікоплазменною інфекцією, 16
з них (ІІІа група) лікувались вибраними протигерпетичними препаратами та
абакталом, решта 14 жінок (ІІІб група) підлягали лікуванню протефлазідом
з полівітамінами та абакталом;

ІV – 30 жінок, хворих РГГ в асоціації з уреаплазменною інфекцією, з них
15 жінок (ІVа група) лікувались вибраними протигерпетичними препаратами,
доксіцикліном та метронідазолом, інші 15 жінок (ІVб група) підлягали
лікуванню протефлазідом з полівітамінами, доксіцикліном та
метронідазолом.

У всіх жінок проводили об’єктивне обстеження з урахуванням акушерсько-
гінекологічного анамнезу, захворювань у дитячому віці, наявності вогнищ
хронічної інфекції. Проводили дослідження загального аналізу крові та
сечі, робили проби за Зимницьким та Нечипоренком, RW крові, здійснювали
бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження вмісту піхви,
цервікального каналу та уретри. Для діагностики ВПГ-інфекції та оцінки
ефективності лікування використовували метод імуноферментного аналізу
(ІФА) сироватки крові та полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) сироватки
крові та слизу цервікального каналу до ВПГ, мікоплазменної та
уреаплазменної інфекції. ІФА визначались специфічні антитіла
імуноглобулінів класу М, G (IgM, IgG). ПЛР виявляла ДНК ВПГ у крові та
слизу цервікального каналу.

Для твердофазного ІФА були використані тести “ІнтипоСоmв 11” (фірми
Orgenics, Ізраїль). Рідиннофазова ІФА діагностика проводилась за
допомогою діагностичних імуноферментних тест-систем “Векто ВПГ – IgM –
стрип”

(Д – 2154), “Векто ВПГ – IgG – стрип” (Д – 2152), “Мікоплазма Бест – IgG
– стрип” (Д – 2256), “Уреаплазма Бест – IgG – стрип” (Д – 2254)
виробництва Росії.

Для визначення IgM та IgG до ВПГ-ІІ розраховували середнє значення
оптичної щільності (ОЩ) в лунках з від’ємним контрольним зразком.
Результат аналізу оцінювали як позитивний, якщо значення ОЩ у
відповідній лунці дорівнювало або перевищувало критичне значення. Норма
ОЩ у контрольній групі IgM до антигену ВПГ – 0,4 нм, IgG – 0,24-0,40 нм.

ПЛР проводили за допомогою комплексів “Амплі Сене” (Росія) для
ампліфікації ділянок ДНК ВПГ І та ІІ типів, мікоплазми і уреаплазми у
сироватці крові та слизу цервікального каналу. Шкребок з цервікального
каналу здійснювали за допомогою спеціальних одноразових стерильних
зондів типу Corvex brush або Voba-brush.

Для діагностики мікст-інфекції відбирались системи праймерів,
комплементарних специфічним для збудника ділянкам генів, які дозволяли
ампліфікувати фрагмент певної довжини. Поряд з цим, досліджували у крові
загальну кількість лімфоцитів, вміст Т-лімфоцитів, рівень IgM, IgG, IgА,
проліферативну активність лімфоцитів, фагоцитарну активність нейтрофілів
(ФАН) та фагоцитарне число. Кількість лімфоцитів, фагоцитарне число у
крові визначали за методом В.В. Меньшикова (1978, 1987). Дослідження
Т-лімфоцитів проводили за допомогою реакції спонтанного
розеткоутворення (Е-РУК) за

J. Bach et al. (1969). Оцінку проліферативної активності лімфоцитів
здійснювали за методом Б.В. Пинегіна та інш. (2001). Рівень Ig M, IgG,
IgА в крові визначали за методом радіальної імунодифузії (С. Mancini et
al., 1965).

Бактеріоскопічне дослідження вмісту вагіни, уретри та цервікального
каналу шийки матки проводилось для визначення морфологічних та
тинкторіальних властивостей мікробної флори, ступеня чистоти піхви,
діагностики захворювання (наказ МОЗ СРСР № 1570 від 04.12.1986 р.).

Бактеріологічне дослідження вмісту з уретри, цервікального каналу і
піхви проводили для ідентифікації збудників та їх чутливості до
антибіотиків (наказ МОЗ України № 192 від 03.08.1999 “Про заходи щодо
покращання бактеріологічної діагностики”). Здійснювали посів матеріалу
на поживні середовища. Після встановлення типу мікроорганізму проводили
визначення його чутливості до лікарських препаратів за допомогою
стандартних дисків (метод дифузії в агарі).

Визначення мікробіоценозу піхви здійснювали за допомогою дослідження
піхвового вмісту та амніотесту (наказ МОЗ СРСР № 1175, Москва, 1979 р.).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом варіаційної
статистики (Ю.А. Иванов, О.Ю. Погорелюк, 1990). Рівень достовірності
визначали за Ст’юдентом-Фішером. При р0,05).

Для лікування РГГ в ІІа, ІІІа, ІVа групах застосовували сучасні
протигерпетичні препарати (циклоферон, вальтрекс, полівалентну
герпетичну вакцину) за схемою Ісакова В.А., Борисової В.В., Ісакова Д.В.
(1999). Циклоферону 12,5% розчин вводили по 2 мл внутрішньом’язево за
схемою: перші дві ін’єкції – кожного дня, другі дві ін’єкції – через
день, треті дві ін’єкції – через два дні, наступні дві ін’єкції – через
три дні і останні дві ін’єкції – через 4 дні. Жінкам з ендоцервіцитом
протягом 21 доби вводили у вагіну тампони з лініментом циклоферону.
Після лікування генітального герпесу циклофероном з метою профілактики
рецидування за умов відсутності рецидиву протягом 3 тижнів,
застосовували полівалентну герпетичну вакцину, яка стимулює специфічний
імунітет і відновлює функціональну активність імунокомпетентних клітин.
Вакцину вводили внутрішньошкірно по 0,2 мл кожних 3 дні, всього 5
ін’єкцій, через 10 днів повторювали введення по 0,2 мл, всього 5
ін’єкцій. У випадках рецидиву генітального герпесу ми застосовували
вальтрекс по 500 мг 2 рази на добу перорально протягом 10 днів разом з
циклофероном за схемою та місцево застосовували мазь „Герпевір – КМП” на
зону висипки 5-6 разів на добу. Для лікування мікоплазменної інфекції в
ІІІ групі застосовували абактал по 400 мг двічі на добу перорально
протягом 7 днів. Для лікування уреаплазменної інфекції в ІV групі
застосовували доксіциклін по 100 мг двічі на добу перорально протягом 10
днів та метронідазол по 250 мг чотири рази на добу протягом 7 днів. При
грибкових кольпітах і бактеріальних вагінозах у піхву вводили кульки або
таблетки відповідної дії.

В ІІб, ІІІб, ІVб групах для лікування хворих з РГГ застосовували
протефлазід з полівітамінами за запропонованною нами схемою. У хворих з
рідкими рецидивами захворювання протефлазід призначали по 10 крапель
через годину після їжі 3 рази на добу на шматочку цукру протягом 2
місяців безперервно. Потім препарат призначали по 5 крапель 3 рази на
добу протягом 3 місяців. В цілому курс лікування тривав 5 місяців.
Одночасно застосовували піхвові тампони з розчином протефлазіду 1:10
протягом 14 днів, при ендоцервіциті та вульвовагініті – протягом 24-28
днів. При грибкових кольпітах і бактеріальних вагінозах у піхву вводили
кульки або таблетки відповідної дії. Лікування поєднували з призначенням
полівітамінів “Вітрум” по одній таблетці щодня протягом одного місяця з
перервою на один місяць. Всього проводили три курси лікування
полівітамінами.

У хворих з частими рецидивами генітального герпесу протефлазід
застосовували по 10 крапель 3 рази на добу протягом 3 місяців і ще 3
місяці – по 5 крапель 3 рази на добу. Курс лікування тривав 6 місяців.
Піхвові тампони з розчином протефлазіду 1:10 використовували протягом 14
днів та 24-28 днів при ендоцервіцитах та вульвовагінітах. Призначали
полівітаміни “Вітрум” за вищевказанною схемою. Одночасно лікували
грибкові кольпіти, бактеріальні вагінози. Грибкові кольпіти лікували
шляхом застосування у подружніх пар флуконазолу по 150 мг 1 раз на 3
дні, всього 3 прийоми препарату. При грибкових кольпітах і бактеріальних
вагінозах у жінок застосовували свічки поліжинаксу (№ 12), клотримазолу
(№ 12) або бетадину (№ 14). Перед застосуванням свічок проводили санацію
вагіни антисептичними розчинами (фурациліну 1:5000, хлоргексидину 0,1%,
настою ромашки тощо). Динаміка видужування в кожній групі мала свої
особливості і залежала як від ступеня тяжкості перебігу захворювання,
так і від вибраного методу лікування.

^

T

[email protected]:i

v

¤

??????$??? достатнього обмеження реплікації вірусу, внаслідок чого
частота рецидивів зменшувалась лише на 10%. Протефлазід проявляє
позитивний ефект вже на протягом перших трьох місяців лікування:
відбувалось зменшення вираженності симптомів захворювання,
спостерігалось скорочення тривалості періоду висипки, прискорювалась
епітелізація ерозій, частота рецидивів зменшувалась на 19%, створювались
несприятливі умови для персистенції вірусу. Поряд з цим, спостерігалось
достовірне покращання імунного статусу хворих .

Поєднання протефлазіду з полівітамінами для лікування має свої переваги.
Очевидно, полівітаміни, як природні антиоксиданти, створюють сприятливий
фон і посилюють дію протефлазіду, нормалізуючи ефекторну ланку
фагоцитозу.

Аналіз клініко-лабораторних досліджень хворих на рецидивуючий
генітальний герпес в асоціації з мікст-інфекцією показав, що перебіг
захворювання при цьому більш важкий, внаслідок розвитку імунодефіцитного
варіанту порушень імунної системи. Це узгоджується з дослідженнями
Тіщенко Є.Л., Каримової І.М., 2001; Руденко А.В., Ромащенко О.В., 2002;
які стверджують, що РГГ в асоціації з хламідіями, уреаплазмою,
мікоплазмою та іншими мікроорганізмами суттєво знижує продукцію
ендогенного інтерферону і призводить до розвитку імунодефіциту, що
знижує імунну реактивність організму.

В таблиці 2 показана динаміка змін показників стану імунної системи
протягом 6 місяців лікування різними протигерпетичними препаратами. Як
видно з таблиці, застосування вибраних протигерпетичних препаратів з
абакталом у ІІІа групі було менш ефективним, ніж у ІІІб групі. Очевидно,
на фоні мікоплазменної інфекції, яка знижує специфічну резистентність
організму відбувається послаблення дії циклоферону на індукцію
ендогенних інтерферонів. Протефлазід поряд з високим протигерпетичним і
імуномодулюючим ефектом проявляє антиоксидантну дію і створюються
несприятливі умови для персистенції вірусу. Беручи до уваги більшу
ефективність лікування протефлазідом, можна стверджувати, що останній
створює сприятливий фон для лікування мікоплазменної інфекції.

При обстеженні хворих з РГГ в асоціації з уреаплазменною інфекцією
(ІV група) до лікування було встановлено (табл. 3) виражене пригнічення
активності клітинного імунітету та активацію гуморальної ланки імунної
системи. В цій групі хворих частота рецидивів була значно вищою.
Очевидно, в такій асоціації посилюється патогенність вірусу, що зумовлює
зниження активності системи макрофагів, Т-лімфоцитів і сприяє
персистенції вірусу. У таблиці 3 представлено динаміку змін показників
імунного статусу організму при застосуванні обох методів лікування.
Використання циклоферону, полівалентної герпетичної вакцини, вальтрексу,
доксіцикліну і метронідазолу покращувало стан хворих, полегшувало
перебіг захворювання, але нормалізації показників стану імунної системи
до кінця 6 місяця лікування не відбувалось. При застосуванні
протефлазіду, полівітамінів з доксіцикліном та метронідазолом
спостерігалось збільшення кількості Т-лімфоцитів до рівня контролю,
підвищення фагоцитарного числа, достовірне підвищення проліферативної
активності лімфоцитів, відбувалась нормалізація рівня імуноглобулінів.

Таким чином, наші дослідження підтверджують, що обидва методи лікування
забезпечують пригнічення герпес-вірусної інфекції, попереджують
рецидування, покращують загальний стан організму, нормалізують показники
імунного статусу. Лікування вальтрексом давало позитивний клінічний
ефект, але викликало значні побічні дії: нудота виникала у 12 жінок
(23,5%), головний біль – у 6 жінок (11,7%), діарея спостерігалась у 4
жінок (7,8%). Незважаючи на те, що полівалентна герпетична вакцина
стимулює специфічну реактивність та відновлює функціональну активність
імунокомпетентних клітин, поновлення показників стану імунної системи в
ІІа, ІІІа, ІVа групах відбувалось дуже повільно, навіть через 6 місяців
деякі показники не досягли рівня контролю.

Поряд з цим, вакцина також викликала побічні дії: місцеві алергоподібні
реакції спостерігались у 12 жінок (23,5%), підвищення температури тіла
виявлено у 10 жінок (19,6%), у 7 жінок (13,7%) застосування вакцини
стало провокуючим фактором – спостерігалось загострення перебігу РГГ. У
цих групах відбувалось зменшення частоти рецидивів на 11%, скорочення
періоду реепітелізації до 7-8 доби. На фоні лікування протефлазідом з
полівітамінами у ІІб, ІІІб ІVб були отримані кращі результати: частота
рецидивів зменшувалась на 19%, майже у 2 рази скорочувався період
реепітелізації, подовжувалась тривалість ремісії, знижувалось
психо-емоційне напруження, не виникало побічних явищ. Крім того,
використання протефлазіду економічно дешевше, ніж вальтрексу,
циклоферону, полівалентної герпетичної вакцини.

Таким чином, протефлазід за фармакологічним властивостям та ефективністю
не поступається іншим протигерпетичним препаратам, позитивно впливає на
супутню інфекцію, не викликає побічних дій, менш трудомісткий у
застосуванні та значно дешевший.

Глибоке вивчення імунних порушень у хворих на РГГ дасть можливість
переглянути та удосконалити принципи супресивної терапії цього
захворювання. Таблиця 1

Показники імунного статусу у обстеженних жінок з рецидивуючим
генітальним герпесом ( М±m)

Показник Обстежені жінки

Контрольна

група

До лікування

ІІ група

ІІа група

ІІб група

через 3 місяці

через 6 місяців

через 3 місяці

через 6 місяців

Лімфоцити, % 27,85±1,35 47,22±1,08 1

40,44±0,85 1,2

38,66±0,79 1,2

37,88±0,31 1,2,4 37,66±0,68 1,2

Т-лімфоцити, % 68,65±2,09 51,88±0,82 1 60,11±0,63 1,2

63,11±0,65 1,2,3 62,88±0,69 1,2,4 66,22±0,75 2,3,5

Проліферативна активність

лімфоцитів, %

64,55±3,29

39,66±1,20 1

49,22±0,95 1,2

57,55±1,04 1,2,3

53,77±1,12 2,4

60,88±1,20 2,3,5

Іg М, г/л 1,48±0,12 2,51±0,10 1

1,89±0,14 1,2

1,66±0,04

1,54±0,19 2 1,51±0,08 2,5

Іg G, г/л 8,02±0,12 12,32±0,33 1

11,3±0,3 1,2

9,73±0,15 1,2 10,68±0,25 1,2

9,21±0,11 1,2,3

Іg А, г/л 2,17±0,19 1,89±0,17

2,95±0,15 1,2

2,26±0,1 3

2,13±0,14 3 1,61±0,17 1,3,5

Фагоцитарне число 6,07±0,34 4,85±0,46 1

4,85±0,46

6,33±0,06 2

6,27±0,16 2

6,71±0,14 2,3

Примітки :

1 – різниця достовірна з показниками контролю ( рТаблиця 2 Показники імунологічного статусу у обстежених жінок з рецидивуючим генітальним герпесом в асоціації з мікоплазменною інфекцією ( М±m) Показник Обстежені жінки Контрольна група До лікування ІІІ група ІІІа група ІІІб група через 3 місяці через 6 місяців через 3 місяці через 6 місяців Лімфоцити, % 27,85±1,35 35,72±0,63 1 33,45±0,52 1,2 32,00±0,46 1,2,3 32,00±0,53 1,2 30,29±0,79 2 Т-лімфоцити, % 68,65±2,09 63,63±0,52 1 68,18±0,42 2 71,09±0,49 2,3 68,75±0,64 2 72,25±0,79 2,3 Проліферативна активність лімфоцитів, % 64,55±3,29 50,54±0,38 1 58,00±0,38 2 63,09±0,68 2,3 58,79±0,36 2 64,79±1,13 2,3 Іg М, г/л 1,48±0,12 1,51±0,06 1,41±0,08 1,25±0,06 2 1,38±0,10 1,18±0,09 2 Іg G, г/л 8,02±0,12 12,58±0,73 1 10,03±0,34 1,2 9,11±0,29 1,2,3 9,87±0,10 1,2 9,35±0,11 1,2,3 Іg А, г/л 2,17±0,19 1,2±0,07 1 1,76±0,12 2 2,00±0,15 2 1,86±0,08 2 1,89±0,12 2 Фагоцитарне число 6,07±0,34 5,06±0,27 1 5,28±0,17 1 6,33±0,13 2,3 5,33±0,18 6,58±0,24 2,3 Примітки : 1 – різниця достовірна з показниками контролю ( рТаблиця 3 Показники імунологічного статусу у обстежених жінок з рецидивуючим генітальним герпесом в асоціації з уреаплазменною інфекцією ( М±m) Показник Обстежені жінки Контрольна група Здорові жінк До лікування ІV група ІVа група ІVб група через 3 місяці через 6 місяців через 3 місяці через 6 місяців Лімфоцити, % 27,85±1,35 38,33±0,37 1 36,44±0,44 1,2 34,44±0,47 1,2,3 4,58±0,31 1,2,4 30,91±0,57 1,2, 3,5 Т-лімфоцити, % 68,65±2,09 9,33±0,74 1 65,55±1,04 2 68,88±0,75 2,3 68,16±1,08 2 71,16±0,57 2,3,5 Проліферативна активність лімфоцитів, % 64,55±3,29 51,66±0,52 1 58,44±0,21 2 68,44±0,72 2,3 59,83±0,62 2,4 64,50±0,74 2,3,5 Іg М, г/л 1,48±0,12 1,82±0,05 1 1,72±0,13 1,57±0,06 2 1,32±0,04 2,4 1,44±0,07 2 Іg G, г/л 8,02±0,12 12,24±0,35 1 9,93±0,11 1,2 9,91±0,12 1,2 9,74±0,13 1,2 9,57±0,19 1,2 Іg А, г/л 2,17±0,19 1,84±0,17 2,35±0,09 2 2,55±0,13 2 2,11±0,10 2,17±0,10 5 Фагоцитарне число 6,07±0,34 3,74±0,16 1 4,55±0,16 1,2 5,02±0,13 1,2,3 4,85±0,11 1,2 5,14±0,06 1,2,5 Примітки : 1 – різниця достовірна з показниками у здорових ( рВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної наукової задачі – обгрунтування та удосконалення комплексу лікувальних заходів, направленних на зниження частоти рецидивів генітального герпесу, нормалізації імунологічної реактивності організму у жінок репродуктивного віку. 1. Одержані результати клініко-лабораторних досліджень підтверджують патогенетичний зв’язок розвитку генітального герпесу зі зміною імунологічної реактивності організму. Так, в процесі розвитку рецидивуючого генітального герпесу виявлено суттєве (р СПИСОК СКОРОЧЕНЬ. ВПГ ГГ ІФА ІФН ПЛР РГГ ФАН Ig A Ig G Ig M HSV-1 HSV-2 RW – вірус простого герпесу – генітальний герпес – імуноферментний аналіз – інтерферон – полімеразно-ланцюгова реакція – рецидивуючий генітальний герпес фагоцитарна активність нейтрофілів імуноглобулін А імуноглобулін G імуноглобулін М – ВПГ -1 – ВПГ -2 – реакція Васермана PAGE \* Arabic 17 PAGE \* Arabic 18

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020