.

Роль металотіонеїнів коропа (cyprinus carpio l.) та рака (astacus leptodactylus eschscholtz) в адаптації організму до забруднення водного середовища (

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2587
Скачать документ

ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТВАРИН УААН

ФАЛЬФУШИНСЬКА ГАЛИНА ІВАНІВНА

УДК 577.352.38:577.64

Роль металотіонеїнів коропа (cyprinus carpio l.) та рака (astacus
leptodactylus eschscholtz) в адаптації організму до забруднення водного
середовища

03.00.04 – біохімія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському національному педагогічному
університеті імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки
України

Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор кафедри хімії

СТОЛЯР Оксана Борисівна,

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира
Гнатюка

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

СОЛОГУБ Леонід Ілліч,

Інститут біології тварин УААН,

завідувач лабораторії обміну речовин

доктор біологічних наук, професор

АРСАН Орест Михайлович,

Інститут гідробіології НАН України,

завідувач відділу екотоксикології

Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра біохімії, м. Київ

Захист відбудеться „ 13 ” вересня 2005 р. о ____ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.368.01 Інституту біології
тварин УААН за адресою: 79034, м. Львів, вул. В. Стуса, 38

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту біології тварин
УААН за адресою: 79034, м. Львів, вул. В. Стуса, 38

Автореферат розісланий „ 12 ” серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Віщур О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За умов комплексного забруднення, властивого
природним водоймам, вимірювання гідрохімічних показників, як і
визначення вмісту токсиканта в організмі, не може бути достатнім
критерієм для оцінки небезпеки забруднення (Линник П. Н., 1999;
Брагинский Л. П., Линник П. Н., 2003). Тому актуальною задачею є пошук
чутливих і адекватних біомаркерів стану водойм.

До перспективних біохімічних маркерів відносять металотіонеїни –
низькомолекулярні термостабільні білки (ТБ) з високим вмістом цистеїну
(Kagi J. H. R., Schaffer A., 1988), що беруть участь у гомеостазі цинку
і міді та детоксикації кадмію (Klaassen C. D. та ін., 1999; Maret W.,
2000; Brouwer M. та ін., 2003). Металотіонеїни рекомендують
використовувати для біотестування забруднення водойм кадмієм, міддю,
цинком та ртуттю (Roesijadi G., 1994). Поряд з цим, металотіонеїни – це
білки гострого стресу, які індукуються різноманітними чинниками, у тому
числі активними формами кисню (АФК) (Pearce М. та ін. 2000). Тому
перспективним є, очевидно, їх дослідження за дії органічних
забруднювачів, багато з яких, або продуктів їх перетворення, мають
прооксиданту дію (Lam P. K. S., Wu R. S. S., 2003).

Разом з тим, методологічне підґрунтя для використання металотіонеїнів як
біомаркерів забруднення води не сформоване. Мало досліджено питання про
видову специфічність відповіді металотіонеїнів, не визначені критерії
ефективності функції металотіонеїнів (Столяр О.Б., 2004). Вивчення
металотіонеїнів здебільшого здійснюється за впливу гостротоксичних
концентрацій металів протягом короткого часу і, переважно, на морських
видах (Roesijadi G., 1994; Viarengo A. та ін., 1999).

На етапі іонообмінної хроматографії (ІОХ) металотіонеїни здатні
утворювати дві молекулярних форми – МТ-1 і МТ-2 (Kagi J. H. R., Schaffer
A., 1988). У низці досліджень виявлено відмінності їх властивостей
залежно від природи індуктора (Brouwer M. та ін., 1992; Dallinger R. та
ін., 2004). Тому ми вважали за доцільне порівняти властивості окремих
молекулярних форм металотіонеїнів та показники
антиоксидантно-прооксидантного стану (АПС) у представників еволюційно
віддалених видів прісноводних тварин, які належать до одного біотопу, за
впливу на організм поширених забруднювачів водного середовища у
екологічно реальних концентраціях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась у межах науково-дослідних тем держбюджетної тематики
Тернопільського національного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка “Токсикоспецифічні адаптації гідробіонтів та водних
екосистем до іонів важких металів та їх регуляція” № держреєстрації
0101UO00303 (2001-2003 рр.) та „Молекулярні адаптації гідробіонтів до
токсикантів та розробка системи критеріїв оцінки якості води і рівня
токсичності у водних екосистемах” № держреєстрації 0101UO00303
(2004-2006 рр.), в яких автор досліджував властивості металотіонеїнів та
активність ферментів антиоксидантного захисту в тканинах коропа за дії
іонів важких металів.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було порівняти властивості
молекулярних форм металотіонеїнів та показники стану антиоксидантного
захисту у представників еволюційно віддалених видів – коропа (Cyprinus
carpio L.) та рака (Astacus leptodactylus Eschscholtz), які належать до
одного біотопу, за впливу на організм іонів важких металів – поширених
забруднювачів середовища, а також фенолу.

Завдання:

Виділити молекулярні форми металотіонеїнів з тканин коропа і рака та
дослідити їх склад.

Дослідити вплив іонів важких металів (міді, цинку, марганцю, свинцю)
поокремо і в суміші та фенолу на хроматографічну поведінку, спектральні
властивості та склад металів металотіонеїнів тканин коропа і рака.

Визначити ефективність металозв’язуючої функції металотіонеїнів за умов
забруднення на підставі порівняння вмісту металів у металотіонеїнах та
інших компонентах тканин.

Визначити активність ізоформ супероксиддисмутази (СОД) (Cu,Zn-СОД та
Mn-СОД), утворення продуктів окисної деструкції ліпідів і білків у
тканинах коропа і рака за дії на організм забруднювачів.

Здійснити порівняльний аналіз металозв’язуючої функції металотіонеїнів
коропа і рака. З’ясувати наявність зв’язку між цією функцією та
показниками антиоксидантно-прооксидантного стану у тканинах коропа і
рака.

Розробити рекомендації з застосування молекулярних форм металотіонеїнів
коропа і рака у біомоніторингу водойм.

Об’єкт дослідження – металозв’язуюча функція молекулярних форм
металотіонеїнів прісноводних тварин.

Предмет дослідження – участь і ефективність молекулярних форм
металотіонеїнів та системи антиоксидантного захисту коропа та рака в
адаптації до забруднення водного середовища іонами важких металів та
фенолом.

Методи дослідження – хроматографічні, спектрофотометричні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено порівняльне дослідження
молекулярних форм металотіонеїнів коропа і рака за дії на організм іонів
важких металів та фенолу. Вперше показано, що вплив усіх досліджуваних
чинників у екологічно сумісних концентраціях у коропа викликає зменшення
вмісту міді в МТ-2, яке узгоджується із пригніченням активності
Cu,Zn-СОД у тканинах. Встановлено, що металотіонеїни рака збільшують
акумуляцію цинку за стабільного вмісту міді за дії всіх досліджених
чинників. Виявлено, що металотіонеїни зябер коропа і рака значно
чутливіші, ніж металотіонеїни печінки (гепатопанкреасу) до дії
досліджених токсикантів. Доведено наявність кореляції між змінами вмісту
цинку в МТ-2 та утворенням ТБК-активних продуктів у тканинах обох видів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати можуть
бути використані як біонормативні показники при розробці рекомендацій з
оцінки якості рибної продукції та рівня токсичності водного середовища.
Одержані результати і теоретичні узагальнення використовуються у
викладанні курсів “Молекулярна і біологічна хімія”, “Екологічна
біохімія”, “Молекулярні основи процесів життєдіяльності” в підготовці
студентів та магістрів спеціальностей “хімія, біологія, екологія і
географія” в Тернопільському національному педагогічному університеті
імені Володимира Гнатюка.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно опрацьовано літературні
джерела, проведено більшість біохімічних і фізико-хімічних досліджень та
здійснено їх статистичну обробку. За участю наукового керівника
проведено аналіз результатів наукового експерименту. Амінокислотний
аналіз металотіонеїнів виконано у лабораторії “Якості та безпеки
сільськогосподарської продукції” Національного аграрного університету,
м. Київ.

Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи доповідались на
конференціях: 8-й Міжнародній Пущинській школі-конференції молодих
вчених, Пущіно, Росія, 2004; Міжнародній науково-практичній конференції
“Біологічні основи підвищення продуктивності тварин”, Львів, 2004; VIII
Міжнародній науковій екологічній конференції “Актуальні проблеми
збереження стійкості живих систем”, Бєлгород, 2004; Міжнародній науковій
конференції “Сучасні проблеми фізіології і біохімії водних організмів”,
Петрозаводськ, 2004; щорічних звітних наукових конференціях магістрантів
та викладачів хіміко-біологічного факультету ТДПУ, Тернопіль, 2001 –
2004 р.р., конгресах: 41-му конгресі Європейських товариств токсикології
“Eurotox 2003”, Флоренція, 2003; Установчому конгресі Українського
товариства клітинної біології, Львів, 2004; 4-му Міжнародному симпозіумі
„Biometals Symposium (IBS-4)”, Гарміш-Партенкірхен, 2004, 42-му конгресі
Європейських товариств токсикології “Eurotox 2005”, Краків, 2005.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 праць, у тому
числі 8 – статті у фахових виданнях (з них – 1 одноосібна), 7 –
матеріали і тези доповідей на з’їздах, симпозіумах і конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 170 сторінках
комп’ютерного набору, складається зі вступу, огляду літератури, опису
матеріалів і методів досліджень, 7 розділів, присвячених викладу
отриманих результатів, аналізу та узагальнення, висновків, списку
використаної літератури. Робота містить 65 рисунків, 42 таблиці.
Бібліографічний список складає 300 джерел, з них 251 латиною. Загальний
обсяг ілюстрацій і таблиць – 44 сторінки, списку використаних джерел –
31 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Проаналізовано масив літературних даних щодо ролі
металотіонеїнів та показників АПС у біотестуванні забруднених водойм.
Застосування металотіонеїнів як біомаркерів забруднення ґрунтується на
здатності чисельних чинників індукувати ці стресорні білки. У результаті
аналізу встановлено, що не вироблені однозначні критерії ефективності
функції окремих молекулярних форм металотіонеїнів та не з’ясовано їх
взаємозв’язок із показниками АПС за екстремального впливу на організм.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводились на дворічках
коропа лускатого (Cyprinus carpio L.) масою 200 – 250 г (140
екземплярів) та дорослих особинах рака вузькопалого (Astacus
leptodactylus Eschscholtz) живою масою 50?5 г та довжиною тіла 10?1 см
(80 екземплярів). Тварин адаптували до лабораторних умов протягом 7 діб
у басейнах об’ємом 2 м3.

Експериментальні умови створювали в басейнах об’ємом 200 л, в яких
утримували тварин у кількості 10 особин. Воду відстоювали і змінювали
щодві доби. Температура води коливалась в межах 10 ? – 18 ?С залежно від
сезону. Тварин годували гранульованим кормом для риб.

У кожному лабораторному досліді одна група була контрольною, іншій
(іншим) у воду додавали солі важких металів або фенол. Вміст у воді Cu2+
(CuSO4) в розрахунку на катіон складав 0,01 або 0,2 мг/л; Zn2+ (ZnSO4) –
0,1 або 2,0 мг/л ; Mn2+ (MnCl2) – 0,13 або 2,6 мг/л; Pb2+ (Pb(NO3)2) –
0,01 або 0,2 мг/л, фенолу – 0,002 мг/л. При дослідженні дії суміші іонів
вміст компонентів складав Cu2+ – 0,01 мг/л, Zn2+ – 0,1 мг/л, Mn2+ – 0,13
мг/л, Pb2+ – 0,01 мг/л. Вміст внесених аніонів був значно нижчим, ніж їх
дозволений вміст у рибогосподарських водоймах (Воробьев В.И., 1979) та
ніж такий, що викликає осадження іонів. Період інкубації становив 14
діб, що вважається найбільш оптимальним для аклімації гідробіонтів до
дії екстремальних факторів (Хлебович В.В., 1981).

Для аналізу використовували у коропа передню долю печінки і зяброві
дуги, а у рака – гепатопанкреас та зябра. Всі процедури з виділення і
обробки зразків проводились на холоді. Всі реактиви були кваліфікації
“хч”.

Металотіонеїни одержували із термостабільного екстракту тканин шляхом
двоступеневої очистки: гель-фільтрації на сефадексі G-75 та ІОХ на
ДЕАЕ-целюлозі. Визначали амінокислотний склад металотіонеїнів на
амінокислотному аналізаторі ААА Т 339М. Апоформу металотіонеїнів
одержували шляхом їх інкубації в 100 мМ розчині ЕДТА протягом 48 год.
при температурі 4 ?С (Мелконян В.З. и др., 1984). Вміст SH-груп у
фракції металотіонеїнів визначали за (Торчинский Ю.М., 1977).

Вміст білків у тканині визначали методом Лоурі та ін. (1951). У тканинах
тварин визначали загальну активність СОД [КФ 1.15.1.1] (Чевари С. и др.,
1991) та активність Mn-СОД (Floreany M. та ін., 2002). Оцінювали
інтенсивність перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) за утворенням
ТБК-активних продуктів в умовах активації перекисних процесів
(Тимирбулатов Р.А., Селезнев Е.Н., 1981) та вмістом окисних модифікацій
білків (Мещишен І.Ф., 1998).

Вміст металів у тканині, розчині ТБ, їх фракціях та молекулярних формах
металотіонеїнів вимірювали після спалювання зразків у перегнаній
нітратній кислоті на полум’яному атомно-адсорбційному спектрофотометрі
С-115 („Ломо”) (міді, цинку, марганцю і заліза) та на графітовому
спектрофотометрі S-600 („Селмі”) (свинцю та кадмію).

Вміст металотіонеїнів у тканині обчислювали за формулою (Das К. та ін.,
2002), модифікованою нами із врахуванням одновалентного стану міді в
металотіонеїнах: m(MT)=[(?Zn+ ?Cd)/7+?Cu/12)]·M(MT) (мкг/г тканини), де
? – кількість металу у фракції, нмоль/г тканини; М(МТ) – молярна маса
металотіонеїнів (6,8 кДа) (Kagi J.H.R., Shaffer A., 1988), враховуючи,
що ці білки зв’язують по сім іонів Zn2+ або Cd2+ або 12 іонів Cu+ на
молекулу. Проводили кореляційний аналіз взаємозалежності диференційних
спектрів ТБ (Дёрффель К., 1994). Для одержання диференційних спектрів
показники кожного УФ-спектру подавали у вигляді (Dd-Dk)/Dk, де Dd –
оптичне поглинання дослідного зразку, а Dk – контрольного зразку при
однаковій довжині хвилі. Статистичну обробку експериментальних даних
здійснювали за Г. Ф. Лакіним (1990), використовуючи пакет програм
Statistica v5.5 і Exell для Windows-2000.

Результати досліджень та їх обговорення

Металотіонеїни коропа та рака. Склад та властивості. При розподільчій
хроматографії ТБ тканин коропа та рака у всіх досліджуваних випадках
виявляється дві фракції (рис. 1) з Mr близько 60 та 7 кДа. У білках
фракції з Мr біля 7 кДа виявлено ознаки наявності метал-тіолатних
кластерів (смуга поглинання з максимумом 254 нм), які втрачаються при
переході білка в апоформу, та відсутність в їх складі ароматичних груп
(відсутність смуги поглинання при 280 нм).

Б

Рис. 1. Профілі елюції ТБ тканин коропа (А) та рака (Б) при
гель-фільтрації на сефадексі G-75 в 0,01 М трис-HCl буфері, рН 8,0.
Горизонтальною лінією виділені проби, об’єднані для ІОХ, стрілками
указано об’єм елюції маркерів: 1,1 Ve/Vo – 67 кДа, 2,1 Ve/Vo –12,3 кДа,
2,5 Ve/Vo – 5,8 кДа

У результаті ІОХ металотіонеїнів тканин коропа та рака було виділено дві
молекулярних форми – МТ-1 та МТ-2 (рис. 2), що є типовою ознакою
тваринних металотіонеїнів. МТ-1 обох досліджуваних видів елююється при
0,27 – 0,28 М NaCl, а для МТ-2 відзначений різний об’єм елюції: 0,36 М
NaCl для коропа та 0,42 М NaCl для рака. Для металотіонеїнів коропа в
контролі характерне домінування МТ-2, що відзначене і в інших хребетних
(Das K., 2002), а у рака – МТ-1, як і у деяких безхребетних та
одноклітинних (Саванина И.Б. та ін., 1995; Столяр О.Б., 2004).

Спектральні ознаки металотіонеїнів краще виражені у МТ-2 обох видів
(рис. 3).

Головними металами у складі металотіонеїнів обох видів у контролі є цинк
і мідь. Згідно співвідношення їх кількості металотіонеїни коропа
належать до Zn-MT, а рака – Zn,Cu-MT. Свинець у складі металотіонеїнів
обох видів не виявляється. Різний склад металів та відмінності спектрів
для МТ-1 і МТ-2 відзначені й іншими авторами (Kito H. та ін., 1982; Das
К. та ін. 2002).

Б

Рис. 2. Профілі елюції металотіонеїнів печінки (гепатопанкреасу) (1) і
зябер (2) коропа (А) та рака (Б), одержані при ІОХ на ДЕАЕ-целюлозі в
лінійному градієнті NaCl в 0,01 М трис-HCl буфері, рН 8,0

Властивості металотіонеїнів тканин коропа та рака за дії іонів міді. У
коропа за дії обох концентрацій міді проявляється загальна тенденція до
збільшення співвідношення об’ємів виходу МТ-1/МТ-2, найкраще виражена
у зябрах. Металотіонеїни коропа не здатні акумулювати надлишок міді (за
виключенням МТ-2 печінки за дії 0,2 мг/л). Найбільш вразливою формою,
яка втрачає специфічні спектральні ознаки і здатність зв’язувати цинк і
мідь, є МТ-2, особливо в зябрах (рис. 4,5).

Металотіонеїни тканин рака за дії міді підтримують її стабільний рівень
або акумулюють надлишок, що узгоджується із збільшенням інтенсивності
поглинання при 260 нм (рис. 5 В).

У рака активність Cu,Zn-СОД значно вища, ніж у коропа, тоді як
активність Mn-СОД у обох видів подібна. Досліджувані види гідробіонтів
істотно відрізняються за здатністю до ініціації пероксидації ліпідів у
тканинах. Це узгоджується з відомою оберненою залежністю між
інтенсивністю ПОЛ та розміром тварин (Hamza-Chaffai A. та ін., 2003). За
дії міді найбільш чутливим показником АПС у тканинах коропа була
активність Cu,Zn-СОД. Показники АПС у рака порівняно з коропом були
значно стабільніші, особливо активність Cu,Zn-СОД, що узгоджується і з
більшою стабільністю функції металотіонеїнів цього виду (табл. 2,3).

Властивості металотіонеїнів тканин коропа та рака за дії іонів цинку. У
тканинах коропа за дії цинку істотно зростає об’єм виходу МТ-1, а у
зябрах ще й зменшується МТ-2. За дії 2,0 мг/л цинку в УФ-спектрах МТ-2
проявляється плече при 225 нм, характерне для Zn-MT. Зміни вмісту
металів у металотіонеїнах тканин коропа носять концентраційно-залежний
характер та не відповідають змінам загального вмісту металів у тканинах.
Найбільше ураження цинк- та мідь-зв’язуючої функції спостерігається у
МТ-2 зябер за дії 0,1 мг/л цинку. За дії 2 мг/л цинку збільшується
здатність металотіонеїнів коропа до акумуляції цинку, міді та марганцю.

Б

Рис. 3. УФ-спектри молекулярних форм металотіонеїнів тканин коропа (А)
та фракцій ТБ тканин рака (Б) у контрольних тварин

У рака за дії 0,1 мг/л цинку у гепатопанкреасі та металотіонеїнах обох
тканин зростає вміст діючого металу. Металотіонеїни підтримують
стабільний рівень міді, незважаючи на зменшення її загального вмісту у
тканині. У спектрі МТ-2 гепатопанкреасу посилюються специфічні
спектральні ознаки.

За дії цинку у коропа і рака спостерігається різний характер змін АПС,
причому рак зазнає більш істотного ураження. Визначення показників АПС
показало, що за дії 0,1 мг/л цинку у печінці коропа паралельно із
пригніченням активності Cu,Zn-СОД, а у зябрах – ще й Mn-СОД, зменшується
утворення ТБК-активних продуктів. У гепатопанкреасі рака відмічено
чотирикратне зростання інтенсивності ПОЛ, зменшення вмісту
фенілгідразонів на тлі стабільної активності обох ізоформ СОД.

Таблиця 1

Вміст металів, нмоль/г тканини, у молекулярних формах металотіонеїнів
коропа та рака, М?m, n=3

метал Короп

Рак

печінка

зябра

гепатопанкреас

зябра

МТ-1

МТ-2

МТ-1

МТ-2

МТ-1

МТ-2

МТ-1

МТ-2

Cu 11,3?0,3 40,7?0,9 10,0?0,6 40,7?1,8 28,3?3,2 28,7?2,6 30,8 17

Zn 131,7?0,3 170,7?1,9 100,0?12,0 403,1?26 68,3?5,0 71,7?1,5 45,2 36

Mn 1,7?0,2 10,7?0,9 4,5?0,1 28,0?0,6 58,7?5,0 18,3?2,1 28,1 26

Cd 1,8?0,1 10,3?2,6 1,5?0,3 8,9?0,8 0,5?0,0 1,4?0,2 0,3 0,6

Властивості металотіонеїнів тканин коропа та рака за дії іонів марганцю.
За дії марганцю у коропа спостерігається збільшення об’єму виходу МТ-1
та зменшення об’єму МТ-2. У спектрах МТ-1 здебільшого проявляється
значний гіперхромний ефект з максимумом біля 260 нм, а у спектрі МТ-2 –
гіперхромний ефект у ближньому ультрафіолеті (рис. 5).

Б

Г

Рис. 4. Вміст металів у металотіонеїнах печінки (А) та зябер (Б) коропа;
гепатопанкреасу (В) та зябер (Г) рака (%, відхилення від контролю) за
дії металів та фенолу на організм, 1 – МТ-1, 2 – МТ-2

За дії 0,13 мг/л марганцю на організм у зябрах коропа зростає вміст
цинку та зменшується вміст міді на тлі стабільного вмісту марганцю. Для
молекулярних форм металотіонеїнів коропа характерне зменшення
мідь-зв’язуючої функції за дії 0,13 мг/л металу та цинк-зв’язуючої – за
дії обох концентрацій марганцю (рис. 4).

У рака істотно зростає загальний вміст цинку у гепатопанкреасі, а також
в ТБ обох тканин, особливо у металотіонеїнах. В УФ-спектрі МТ-1
відзначено гіперхромний ефект у ближньому ультрафіолеті. Отже, дія
марганцю на металотіонеїни коропа і рака проявляється по різному.

Таблиця 2

Активність ізоформ СОД тканин коропа та рака у контролі та за дії важких
металів та фенолу на організм, M?m, n=5-6

Група тварин Активність Cu,Zn-СОД, у.о./ мг білка

Активність Mn-СОД,у.о./ мг білка

короп

рак

короп

рак

печінка

зябра

гепатопанкреас

печінка

зябра

гепатопанкреас

контроль 0,19±0,01 0,48±0,04 1,20?0,17 0,66±0,12 0,82±0,08 0,77?0,08

мідь 0,14±0,01* 0,17±0,06* 1,05?0,07 0,67±0,06 0,86±0,05 0,89?0,23

цинк 0,07±0,01** 0,07±0,02* 1,23?0,22 0,57±0,05 0,53±0,07* 0,72?0,08

марганець 0,09±0,01** 0,33±0,01* 1,52?0,08 0,60±0,05 0,39±0,11*
0,41?0,04*

свинець 0,14±0,01* 0,27±0,03* 3,31?0,84* 0,41±0,05* 0,73±0,11 1,77 ?
0,42*

суміш 0,04±0,01** 0,14±0,02* 1,98?0,33* 0,59±0,02 0,24±0,04* 0,90 ? 0,30

фенол 0,13±0,03* 0,10±0,02* 1,10±0,15 0,59±0,02 0,46±0,04* 0,33±0,06*

Примітка. Тут і далі: *,** – зміни порівняно з контролем вірогідні
(*–pUeoe ?Uex ??????x z oe O $ O $ O O O O O O O ???$???ох досліджуваних концентрацій свинцю зростає гетерогенність металотіонеїнів та зменшується об’єм виходу МТ-2 в обох тканинах. Збільшення вмісту цинку в МТ-2 печінки за дії 0,01 мг/л свинцю (рис. 4), та в МТ-1 за дії 0,2 мг/л свинцю (рис. 6) узгоджується із змінами спектру. Втрата ознак кластерної структури у МТ-2 зябер збігається із значним зменшенням вмісту в них цинку та міді. У рака істотно зростає вміст міді та цинку та зменшується марганцю у гепатопанкреасі. Вміст свинцю зростає у зябрах з 5,30?0,05 до 28,8?2,4 нмоль/г тканини. Відзначено зменшення об’єму виходу МТ-1 і МТ-2 та вмісту в них металів. В УФ-спектрах фракцій у середньому ультрафіолеті змін не виявлено. За дії свинцю у тканинах тварин обох видів прооксидантні процеси не активуються. У тканинах коропа зменшується активність Cu,Zn-СОД. У рака в гепатопанкреасі активність обох ізоформ СОД зростає. За дії свинцю спостерігається узгодженість між значним зростанням вмісту незв’язаної з металотіонеїнами форми міді у тканині та активності Mn-СОД, що є специфічною ознакою хронічного отруєння міддю у ракоподібних (Brouwer M. та ін., 1992). Властивості металотіонеїнів тканин коропа та рака за дії суміші іонів металів. За дії суміші металів металотіонеїни коропа не беруть участі в акумуляції надлишку цинку, який виникає в зябрах, та частково втрачають мідь у печінці та, особливо, в зябрах, де загальний вміст цього металу зменшується. Зміни вмісту металів у МТ-1 зябер за дії суміші корелюють з відповідними змінами за дії міді (r=0,96; p = 0,03) та цинку (r=0,99; p = 0,02). Для диференційних спектрів МТ-1 тканин коропа за сумісної та окремої дії металів спостерігаються подібні прояви, причому найбільша відповідність відзначена з спектрами за окремої дії марганцю (r>0,83;
p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020