.

Роль інфекційних агентів в патології репродуктивних органів корів і телиць на молочно-товарних фермах півдня України: Автореф. дис… канд. вет. наук

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2430
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
УКРАЇНИ

Одеський державний сільськогосподарський інститут

ГУМЕННИЙ Олег Григорович

УДК : 619 : 616.9 – 0,84 : 636,14 : 636.22/ .28/477.7/.

Роль інфекційних агентів в патології
репрдуктивних корів і телиць на молочно-товарних фермах
півдня України

Спеціальність 16.00.03 – Ветеринарна мікробіологія та вірусологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Одеса – 1 9 9 9

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному сільськогосподарському інституті, а також в умовах виробництва.

Наукові керівники:
Доктор ветеринарних наук, професор,
Атамась Валентин Якимович,
Завідувач кафедри епізоотології Одеського державного сільськогосподарського інституту
Кандидат ветеринарних наук Станішевський Євген Федорович, доцент кафедри акушерства і хірургії Одеського державного сільськогосподарського інституту
Офіційні опоненти: Доктор ветеринарних наук, професор
Буряк Євген Іванович, завідувач кафедри мікробіології і вірусології Одеського державного сільськогосподарського інституту
Кандидат ветеринарних наук
Волосянко Олена Вікторівна, провідний науковий співробітник лабораторії вивчення вірусних хвороб репродуктивних органів великої рогатої худоби Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини
Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства агропромислового комплексу України

Захист відбудеться “18 ” червня 1999 р. о 12 годині на засіданні вченої ради Д 41. 843. 01 при Одеському державному сільськогосподарському інституті (270039 м.Одеса, вул. Краснова 3 “А”, Ветеринарні клініки.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного сільськогосподарського інституту (270039 м. Одеса, вул.Канатна,99)

Автореферат розісланий “18“ травня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат ветеринарних наук, доцент РОЗУМ Є.Ю

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасні методи ведення тваринництва вимагають інтенсивного отримання приплоду від маточного поголів’я тварин. Вирішити це питання практично неможливо без створення системи заходів проти інфекційних захворювань, які уражають систему органів розмноження.
В останні роки все менше реєструється спалахів таких хвороб, як бруцельоз, кампілобактеріоз, трихомоноз, що уражають систему органів розмноження. На зміну їм приходять вірусні захворювання, які в силу інтенсивного ведення тваринництва набули значного розповсюдження в усіх економіко-географічних областях України.
Найбільшого поширення в патології системи статевих органів маточного поголів’я великої рогатої худоби набув інфекційний ринотрахеїт – пустульозний вульвовагініт, збудником якого є
вірус герпеса І-го типу / Н.Н. Крюков, 1960; В.Н. Сюрин, 1979; О.Х. Штрауб, 1981; Є.В. Андрєєв зі співавт., 1987, 1990 та ін. /.
Характерною особливістю патології, яку зумовлює цей збудник, є те, що хвороба частіше має безсимптомний перебіг, після якого тварини протягом тривалого часу залишаються вірусоносіями і вірусовиділителями / Є.В. Андрєєв та ін., 1975; П.П. Фукс, 1993; Л.В. Гончарова, 1993 /.
Хворіють на інфекційний ринотрахеїт – пустульозний вульвовагініт корови і телиці всіх вікових груп. Це свідчить про те, що вірус має не тільки горизонтальний, а і вертикальний шлях передачі. Імовірно також і те, що вертикальним шляхом передачі вірусу зумовлені аборти і мертвонародження молодняку у корів і нетелів / П.П. Фукс з співавт., 1987; Є.В. Андрєєв з співавт., 1987 /.
Протягом останніх років вченими нашої країни була розроблена система протиепізоотичних заходів, спрямованих на боротьбу з цією інфекцією, було також сконструйовано ряд вакцин і запропоновано багато препаратів для лікування тварин.
Разом з тим вести практично боротьбу з цією інфекцією досить важко тому, що інфекційний ринотрахеїт, як його респіраторна так і генітальна форми, у чистому вигляді майже не зустрічається, а частіше проявляється як змішана інфекція. Найбільш поширені асоціації вірусу ІРТ-ПВВ з хламідіями /Є.В. Андрєєв, П.П. Фукс, 1980 / і з мікоплазмами / П.П. Фукс з співавт., 1988, 1989 /.
Наявність цих асоціацій зумовлює необхідність розробки більш точних і досконалих методів діагностики, а також змінює підходи як до методів лікування, так і до методів специфічної профілактики цієї хвороби /Д.П.Кузнецов, П.П. Фукс з співавт., 1989 /.
Другим важливим фактором, який слід враховувати, є те, що у багатьох тварин, в тому числі і у дорослих, досить часто спостерігається стан імунного дефіциту, а це означає, що навіть на введення якісної вакцини імунна система тварини неспроможна дати адекватну відповідь /М.Д. Придибайло,1991/.
Враховуючи названі фактори ми дійшли висновку про те, що потрібен більш досконалий підхід до вивчення цієї хвороби з урахуванням можливих мікробних асоціацій, а також необхідності удосконалення системи імунокорекції і уточнення заходів з ліквідації і профілактики цієї хвороби у корів і телиць.
Мета і завдання досліджень. Враховуючи практичне значення і недостатнє вивчення зазначеної проблеми, ми обрали за мету : з’ясувати розпорвсюдження; етіологічну структуру збудників; клінічний прояв; особливості перебігу епізоотичного процесу при порушенні репродуктивної функції інфекційної етіології у корів і телиць на молочно-товарних фермах господарств півдня України; удосконалити існуючі методи терапії і систему протиепізоотичних заходів.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання :
– з’ясувати розповсюдженість і особливості клінічного прояву порушень репродуктивної функції у корів і телиць на молочно-товарних фермах господарств півдня України;
– встановити етіологічну структуру збудників та сприятливі фактори, які спричиняють порушення репродуктивної функції у корів і телиць;
– удосконалити існуючі методи терапії корів і телиць при порушенні репродуктивної функції інфекційної етіології з урахуванням зональних особливостей їх перебігу ;
– вивчити можливість створення місцевого імунітету за допомогою вакцинного препарату і імуностимуляторів і визначити деякі показники імунологічної реактивності організму тварин;
– вдосконалити систему протиепізоотичних заходів при захворюваннях, які супроводжуються вульвовагінітами у корів і телиць.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше в господарствах півдня України встановлена етіологічна струк- тура збудників, які спричиняють порушення репродуктивної функції у корів і телиць; вивчена епізоотична ситуація з інфекційних захворювань, які супроводжуються вказаною патологією; запропоновано спосіб імунізації хворих тварин з застосуванням вакцинного препарату і імуностимулятора; вдосконалено систему протиепізоотичних заходів.
Визначені деякі показники імунологічної реактивності організму корів і телиць, хворих на ІРТ-ППВ та їх зміни при застосуванні вакцинного препарату, імуностимулятора, препаратів йодосол і нео-вагіналь в умовах півдня України.
Теоретичне і практичне значення роботи. Отримані результати дають можливість розширити знання з питань етіології порушення репродуктив- ної функції у корів і телиць в господарствах півдня України. Наведені в роботі результати експериментальних досліджень дають можливість розширити уявлення про стан імунної системи при захворюванні на ІРТ-ПВВ, поглибити знання з питань розвитку і перебігу епізоотичного процесу, застосування вакцинного препарату та імуностимулятора і лікувальних засобів при цій патології.
Вміле застосування запропонованих засобів профілактики і лікування тварин при генітальній формі ІРТ-ПВВ, дасть змогу підвищити рівень отримання приплоду від корів і телиць в господарствах півдня України.
Наведені в роботі матеріали можуть бути використані в навчальному процесі при підготовці ветеринарних і зоотехнічних фахівців під час вивчення інфекційних хвороб, які стримують відтворення стада.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійному проведенні науково-господарських експериментів, аналітичної роботи, розробки та впровадження у виробництво “ Методичних рекомендацій з діагностики, профілак- тики та ліквідації генітальної форми інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в господарствах півдня України ”.
Положення, які виносятся на захист:
1.Клініко-епізоотологічне обгрунтування етіології і особливостей епізоотичного процесу при патології репродуктивних органів корів і телиць на молочно-товарних фермах півдня України.
2.Система заходів з профілактики і ліквідації генітальної форми інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби.
Апробація, результатів дисертації. Результати досліджень доповідались, обговорювались і отримали позитивну оцінку на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеського державного сільськогосподарського інституту в 1993, 1995, 1996, 1997, 1998 р.р.
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено в 4-х друкованих працях.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 168 стор. машинописного тексу і вміщує : вступ, огляд літератури, матеріали та методи досліджень, результати досліджень та їх узагальнення, висновки і практичні пропозиції. Список використаних джерел літератури включае 297 найменувань, в тому числі 144 іноземних. Робота ілюстрована 20 таблицями та 6 рисунками.

ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Матеріали і методи досліджень
Дослідження за темою дисертаційної роботи виконувалися протягом 1991-1998 р.р. на кафедрі епізоотології і мікробіологіїї Одеського державного сільськогосподарського інституту, в господарствах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Матеріалом досліджень були корови і телиці парувального віку червоної степової породи з порушеннями функції репродуктивних органів.
Вивчення росповсюдження і клінічного прояву патології репродуктивних органів у корів і телиць проводили за статистичними матеріалами Управлінь ветеринарної медицини держадміністрацій Одеської, Миколаївської і Херсонської областей / оброблено дані по 2444 тис. корів /, за результатами лабораторних досліджень на інфекційні захворювання матеріалів, які були отримані від тварин різних господарств названих областей.
Клінічні дослідження тварин всіх вікових груп виконували в напрямку виявлення характерних ознак патології статевих органів, для чого проводили ретельний клінічний огляд хворих, звертали особливу увагу на наявність характерних змін в статевих органах неплідних тварин. Паралельно проводили пальпацію статевих органів неплідних корів через пряму кишку з метою визначення стану матки і яєчників / В.Г. Звєрєва, С.П Хомин, 1976 /. Об’єктивні дані проведених клінічних досліджень протоколювали, а найбільш характерні клінічні ознаки фотографували. За період виконання дисертаційної роботи проведено клінічне дослідження 2824 корів і телиць на молочно-товарних фермах господарств півдня України, з них залучено до експериментальних досліджень 410.
З метою з’ясування ролі інфекційних агентів в патології репродуктив них органів проводили лабораторні дослідження тканин і рідин, отриманих від хворих корів і телиць з характерними клінічними ознаками патології репродуктивних органів. З цією метою від хворих тварин отримували проби сироватки крові ( 275 ), ексудат зі статевих органів ( 61 ); зіскоби зі слизових оболонок ( 36 ), а у разі абортів – до лабораторій ветеринарної медицини направляли абортовані плоди і кров від тварин-абортичок ( 21 ). Отримані матеріали направляли для дослідження до обласних державних лабораторій ветеринарної медицини відповідно Одеської, Миколаївської і Херсонської областей, а також до ІЕКВМ УААН.
Отримані матеріали досліджували : з метою діагностики інфекційного ринотрахеїту-пустульозного вульвовагініту за методом парних проб сироваток крові (Є.В. Андрєєв, Н.П. Чечоткина, П.П. Фукс і співавт, 1990), діагностику вірусної діареї великої рогатої худоби і парагрипу – 3, проводили за методикою, викладеною в “Методических указаниях по лабораторной диагностике вирусных респираторно-кишечных инфекций крупного рогатого скота” (1978); дослідження на хламідіоз проводили згідно “ Настанови з лабораторної діагностики хламідіозу у сільськогосподарських тварин”, (1995); на лептоспіроз згідно з “Настановою з лабораторної діагностики лептоспірозу” (1996); на мікоплазмоз – за методикою“ Генитальный микоплазмоз крупного рогатого скота и меры борьбы с ним”( 1982 ).
Особливості перебігу епізоотичного процесу визначали в опорних господарствах за методикою І.О. Бакулова ( 1982 ).
Ефективність методів етіотропної терапії тварин з ураженням репродуктивних органів інфекційної етіології ( ІРТ-ПВВ ) вивчали під час проведення науково-господарських експериментів, для чого використовували аерозольні препарати йодосол і нео-вагіналь. Для проведення досліду було відібрано 40 корів віком 3-5 років, червоної степової породи, у яких спостерігали клінічні ознаки, характерні для хвороб репродуктивних органів інфекційної етіології. Всіх тварин поділили на чотири групи за принципом аналогів по 10 корів в кожній.
Коровам першої дослідної групи з лікувальною метою застосовували препарат йодосол в дозі 50,0 мл, одноразово, шляхом введення на слизову оболонку піхви за допомогою одноразового катетера.
Коровам другої групи, крім йодосолу, який застосовували за такою ж методикою, як і коровам першої групи, вводили імуномодулятор тімоген, внутрішньом’язово, двічі, з інтервалом у 7 днів, по 2,0 мл на одну ін’єкцію.
Піддослідним тваринам третьої групи на слизову оболонку піхви наносили аерозольний препарат нео-вагіналь в дозі 25,0 мл одноразово.
Коровам четвертої групи крім нео-вагіналю, який застосовували за такою же методикою, як і коровам третьої групи, вводили імуномодулятор тімоген в дозі 2,0 мл внутрішньом’язово, двічі з інтервалом у 7 днів.
На четверту добу після застосування аерозольних препаратів, тваринам всіх чотирьох груп у порожнину піхви вводили по 50,0 мл вітамінізованої олії.
Протягом 120 днів з початку проведення досліду за тваринами дослідних груп вели спостереження і вивчали перебіг запального процесу на слизових оболонках шляхом щодобового їх огляду, виявляли стадію збудження статевого циклу і визначали її повноцінность. Під час прояву повноцінних статевих циклів проводили штучне осіменіння корів всіх груп цервікальним методом з ректальною фіксацією шийки матки і використовували відтаяну сперму одного бугая-плідника, яку зберігали в скрапленому азоті. За 80 днів після припинення спостережень за тваринами дослідних груп проводили ректальну пальпацію статевих органів з метою підвердження вагітності або діагностики форм неплідності.
Для вивчення імунізуючої дії вакцинного препарату ІРТ-ІG, як при самостійному застосуванні, так і в сполученні з тімогеном, було проведено науково-виробничий дослід на 90 коровах червоної степної породи віком 3-3,5 роки, яких відібрали за принципом аналогів з урахуванням фізіологічного стану, молочної продуктивності і клінічного прояву захворювання. Тварини були поділені на три групи по 30 корів в кожній. Перша група була контрольною і тваринам цієї групи препарат не застосовували, а лише спостерігали за клінічним перебігом захворювання і контролювали титри антитіл проти вірусу ІРТ у сироватці крові.
Коровам другої групи застосовували імунізуючий препарат ІРТ-IG, який вводили у піхву в дозі 2,0 мл за допомогою катетера для ректоцервікального осіменіння корів, дотримуючись вимог асептики. Імунізуючий препарат вводили двічі з інтервалом 14 днів.
Коровам третьої групи імунізуючий препарат ІРТ-IG вводили тим же шляхом, з тими ж інтервалами і в тій же дозі, що і коровам другої групи, а також застосовували тімоген, який вводили двохразово, по 2,0 мл, внутрішньом’язово з інтервалом 14 днів.
Корови всіх трьох груп знаходилися в однакових умовах утримання, годівлі і експлуатації протягом всього періоду досліджень.
Ефективність застосування вказаних препаратів контролювали шляхом дослідження сироватки крові за допомогою кількісної реакції аглютинації ( КРА ) з застосуванням антигену ІРТ Balf.
Сироватку крові від тварин всіх трьох груп ( по 10 корів в кожній ) отримували в ранкові години до годівлі і досліджували до застосування препаратів, а також на 14 – й, 28-й, 42-й і 56-й дні після другої вакцинації.
КРА ставили в мікротитраторі Такачі. Досліджувані сироватки інактивували при 560 С протягом 30 хвилин і розбавляли фізіологічним розчином натрія хлоріду ( рН 7,0 – 7,2 ) від 1 : 2 до 1 : 4096 в об’ємі 0,025 мл. До досліджуваних сироваток додавали 0,025 мл антигену IPT- Balf, обережно струшували і витримували при температурі + 370 С протягом 2 годин в термостаті, а потім при кімнатній температурі протягом 12 годин. Контролем служили специфічна сироватка крові великої рогатої худоби до ІРТ з титром не вище 1 : 128 і фетальна сироватка крові телят, яка не містить антитіл. Контроль на самоаглютинацію сироватки крові ставили з фізіологічним розчином натрія хлориду.
Облік реакції проводили через 20-22 години. За титр КРА приймали найбільше розведення сироватки, яке давало чітку аглютинацію. Позитивна реакція характеризувалася появою на дні лунки осаду у вигляді парасольки з рівним або зубчастим краєм. Негативна реакція характеризувалася появою на дні лунки осаду у вигляді маленького гудзика або кола з рівним краєм. Результати КРА з досліджуваними сироватками оцінювали як позитивні з титром не нижче як 1 : 8 і негативні з титром не вище як 1: 4.
Одержані результати досліджень обробляли з використанням методів варіаційної статистики на програмованих калькуляторах “Електроніка ” МК – 61.
Визначали середню арифметичну ( М ), статистичну помилку середньої арифметичної ( m ), вірогідність різниці між середніми арифметичними двох варіаційних рядів за критерієм вірогідності ( Р ), користувалися таблицями Стюдента ( 1966 ).
З метою вивчення деяких показників імунологічної реактивності організму корів, хворих на ІРТ – ПВВ при сполученному застосуванні вакцинного препарату і імуностимулятора було проведено науково господарський дослід на 25 коровах, яких поділили на 5 груп по 5 корів в кожній.
Корови першої групи служили контролем, цим тваринам ніякі препарати не застосовували, а лише вели спостереження за перебігом патологічного процесу на слизових оболонках статевих органів.
Коровам другої групи застосовували імуностимулятор тімоген, внутрішньом’язово, в дозі 2,0 мл, який вводили на перший і 14- ий день від початку проведення досліду.
Тваринам третьої групи застосовували вакцинний препарат ІРТ -ІG, який інстилювали на слизову оболонку піхви в дозі 2,0 мл двічі на І – ий і 14 – ий дні досліду.
Коровам четвертої групи застосовували імуностимулятор тімоген в дозі 2,0 мл, внутрішньом’язово і вакцинний препарат ІРТ-IG, який інстилювали на слизову оболонку піхви в дозі 2,0 мл. Препарати вводили відповідними шляхами на 1- ий і 14- ий дні досліду.
Коровам п’ятої групи застосовували тімоген і вакцинний препарат за схемою четвертої групи, а також за три дні до застосування препаратів використовували аерозольний препарат нео-вагіналь в дозі 25,0 мл, який за допомогою спеціального катетера наносили на слизову оболонку піхви.
Під час проведення досліджень використовували вакцинний препарат ІРТ-IG серія 8, держконтроль № 8, термін придатності 12 міс., який інстилювали на слизову оболонку піхви за допомогою одноразового шприця і катетера для ректоцервікального осіменіння корів.
Протягом досліду у тварин всіх груп визначали такі показники : загальна кількість лейкоцитів в крові – за загальноприйнятою методикою; відсоток Т- та В-лімфоцитів, які вступили в реакцію розеткоутворення і показник Д-фагоцитозу нейтрофілів. Вказані показники визначали в крові корів в перший день проведення досліду, а також на 14-й, 28-й, 42-й, 56-й і 70-й дні. Матеріалом для визначення названих показників служили проби крові корів контрольної і дослідних груп, які отримували за загальноприйнятою методикою.
Кількість Т- та В-лімфоцитів визначали за методикою К.О. Лебедєва і І.Д. Понякіної (1990), для чого 0,03 – 0,04 мл крові вносили до пробірки з 1,8 мл дистильованої води, ретельно перемішували, додавали 0,2 мл розчину Хенкса, змішували і центрифугували 5 хвилин (600 об/хв.) Надосадову рідину зливали. До осаду додавали 0,3 мл фізіологічного розчину, ретельно перемішували, по 2 краплі отриманої суспензії лейкоцитів перено- сили до луночок маленького планшета. В першу луночку додавали 2 краплі зависі еритроцитів барана, в другу – 2 краплі зависі еритроцитів миші, в третю – 2 краплі суспензії клітин пекарських дріжджів. Планшети з вмістимим центрифугували 5 хв. ( 200 об/хв.) і витримували в холодильнику ( +2 – 40 С) 30 хв. До кожної лунки вносили по 1 краплі фіксатора, витримували 5 хв. при кімнатній температурі, надосадову рідину видаляли одночасно інтенсивним струшуванням. До першої лунки ( з ери- троцитами барана) і до другої лунки ( з еритроцитами миші ) додавали по 0,02 мл дистильованої води, а до третьої ( з дріжджами ) стільки ж фарби ( метиленовий зелений – піронін). Осад з кожної лунки переносили на предметне скло, висушували і фарбували за Романовським-Гімза ( 1 :10 ) 12 хв. Предметні стікла з дріжджами просто висушували.
Для оцінки результатів проводили підрахунок кількості розеткоутворю- ючих лімфоцитів і нетрофілів на 50 клітин, або кількості фагоцитуючих нейтрофілів на 50 нейтрофілів з застосуванням об’єктивів х 20 або х 40. За розеткоутворюючу вважали клітину, до якої прикріпилося 3 або більше еритроцитів. За фагоцитуючий вважали нейтрофіл, який поглинув одну або більше часточок. Визначали відсоток розеткоутворюючих та фагоцитуючих клітин.
Спеціальні методики досліджень також наведені у відповідних розділах.
Для вирішення питання щодо вдосконалення системи протиепізоотичних заходів при патології репродуктивних органів у корів і телиць, за основу було взято “ Инструкцию о мероприятиях по профилактике и ликвидации заболевания крупного рогатого скота инфекционным ринотрахеитом – пустулёзным вульвовагинитом”.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Розповсюдження і особливості клінічного прояву патології репродуктивних органів у корів і телиць.
Вивчаючи стан відтворення поголів’я великої рогатої худоби в господарствах півдня України (Миколаївська, Одеська і Херсонська області) нами встановлено, що протягом досліджуванного періоду ( 1993 – 1995 рр) набуває сталості тендеція зменшення поголів’я корів на 7,9; 7,4; 14 % по областях відповідно. Показники отримання телят на 100 корів за 1993 – 1995 роки коливались в межах 68,9 – 81,9%, тобто залишались неплідними 18,1 – 21,1 % корів щорічно. Кількість корів, запліднених після отелення протягом 30 днів по всіх областях складала – 8,0 – 11,0 %; до 60-ти днів – 36,0 – 52,2 %; до 90 днів – 18,0 – 30,6 % і більше як 90 днів – 17,0 – 20,0%. Це відповідає середньостатистичним даним запліднення корів і телиць в Україні.
Тривалість неплідності корів у 1993 – 1995 роках по Миколаївській області складала 162 -195 днів; по Одеській області вона становила 205 – 240 днів і була найвищою. В Херсонській області тривалість неплідності корів і телиць складала 165 – 185 днів і була найменшою серед трьох областей. Індекс осіменіння по всіх областях тримався в межах 2,36 – 2,88.
Аналізуючи причини неплідності корів по господарствах Миколаївської області слід зазначити, що аліментарні фактори викликали неплідність у 36,0 -38,0% корів; незаразні захворювання були причиною неплідності у 48,6 – 51,0% корів; порушення правил штучного осіменіння викликали неплідність у 12,5 – 13,4% корів.
В господарствах Одеської області аліментарні фактори були причиною неплідності у 48,2 – 62,8 % корів; незаразні захворювання стали причиною неплідності у 30,5 – 47,7% корів; порушення правил штучного осіменіння спричиняли неплідність у 4,1 – 6,7 % корів.
В господарствах Херсонської області показники незаразних захворювань і аліментарних причин неплідності коливалися в однакових межах і були на рівні 35,8 -48,6%; порушення правил штучного осіменіння викликали неплідність у 11,5 – 16,5 % корів.
Аналіз статистичних матеріалів по кожній з областей півдня України вказує на відсутність неплідності інфекційної природи з чим неможливо, в повній мірі, погодитись, так як значна кількість випадків мертвонароджених телят і абортованих плодів залишається поза лабораторними дослідженнями. Так, у 1993 – 1995 роках по Миколаївській області досліджено в лабораторіях ветеринарної медицини тільки 22,6 – 28,0% мертвонароджених телят і 51,3 – 56,4% абортованих плодів. Ці показники складали відповідно : по Одеській області – 37,4 – 39,9% і 29,6 – 30,5%; по Херсонській області – 32,4 – 37,4% і 33,4 – 42,0%.
Клінічні обстеження неплідних корів і телиць різного віку в окремих господарствах півдня України дали можливість припустити, що причинами неплідності цих тварин можуть бути інфекційні агенти. Клінічним обстеженням підлягали не тільки неплідні корови і телиці, а також телички 3 денного віку, 4-х, – 6 -ти, – 12-ти місячного і парувального віку. Цікавим є те, що у 65 -78,0% теличок 3 денного віку слизова оболонка піхви була всіяна міхурцевими висипами завбільшки з просяне зерно. Вони були розташовані поодиноко, а біля клітора – групами по 6-8 міхурців. Такі ж зміни на слизовій оболонці піхви відмічали у теличок 4-х місячного віку.
У теличок 6 – 12 місячного віку спостерігали, крім наведених вище ознак, і ознаки гнійно-катарального запалення слизової оболонки. Міхурці зливалися в суцільні тяжі, рідина в них була каламутною, на стінках піхви спостерігали гнійні нашарування та ділянки некрозу.
Клінічна картина у корів і нетелів загалом не відрізнялась і лише посилювалась значною гіперемією слизової оболонки піхви. Одержані результати клініко-гінекологічних досліджень в цілому співпадають з літературними даними.

Причини неплідності корів, роль інфекційних агентів в патології репродуктивних органів і особливості перебігу епізоотичного процесу.
З метою виявлення інфекційних агентів, які могли бути причиною ураження репродуктивних органів, мертвонароджень, абортів проводили спеціальні бактеріологічні, мікологічні, вірусологічні, серологічні дослідження. Збудники класичних інфекцій статевих шляхів, а саме бруцельозу, кампілобактеріозу, лептоспірозу, трихомонозу, були виключені на підставі епізоотологічних даних і результатів лабораторних досліджень, проведених в районних і обласних державних лабораторіях ветеринарної медицини.
Бактеріологічними дослідженнями змивів та витіків з піхви корів і телиць та сперми бугаїв – плідників з різних господарств півдня України виділені культури : Staphylococcus aureus; Escherichia сoli; Pseudomonas aeruginosa; Cаndida albicаns.
Виділені збудники хоч і були апатогенними, принижувати їх роль в патології репродуктивних органів немає підстав. Про це свідчать чисельні літературні джерела. В першу чергу це стосується Pseudomonas aeruginosa, на поверхні якого може адсорбуватися вірус інфекційного ринотрахеїту.
В подальшому наші дослідження були спрямовані на пошуки інфекційних агентів вірусного походження. За допомогою серологічних реакцій ( РНГА, РДП, КРА, РГГА) в ряді господарств Миколаївської області у корів виявлено специфічні антитіла в діагностичному титрі до вірусу інфекційного ринотрахеїту в 96, 6% випадків; до вірусу діареї – хвороби слизових оболонок – в 36,6 40,0%; до вірусу парагрипу – 3 – в 23,3 – 53,3%. У досліджуваних корів і нетелів з господарств Одеської та Херсонської областей антитіла до вірусу інфекційного ринотрахеїту виявлялись у 96, 6 – 100, 0 %. Вірусологічними дослідженнями встановлена наявність вірусу інфекційного ринотрахеїту – пустульозного вульвовагініту в спермі двох бугаїв- плідників, які належали Одеському обласному держплемоб’єднанню. Це дає підстави стверджувати, що основною причиною неплідності корів і телиць інфекційного походження на півдні України є вірус інфекційного ринотрахеїту – пустульозного вульвовагініту. Перебіг інфекційного процесу, зумовленого цим вірусом, ускладнюють : вірус діареї великої рогатої худоби, Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Cаndida albicаns. Підтвердженням тому є чисельні літературні джерела.
Опубліковані результати досліджень деякими авторами стосовно перебігу епізоотичного процесу вказують на те, що захворювання телят на різні форми ІРТ-ПВВ починається з 4-х місячного віку, тобто по закінченні дії колострального імунітету.
Це, в цілому, співпадає з результатами наших досліджень, але у вікових групах телят від народження до 4-х місяців нами встановлено, що у 22,5% теличок спостерігалися ураження слизової оболонки піхви характерні для ІРТ-ПВВ. Це можливо свідчить про те, що плод інфікується вірусом ринотрахеїту задовго до свого народження вертикальним шляхом. Постійне зростання кількості інфікованих телят в групах 4-6 місяців – до 30%; 6-12 місяців – до 70%; 12-16 місяців – до 85% вказує на те, що вірус постійно циркулює в стадах і передається від тварини до тварини горизонтальним шляхом. Підтвердженням вищесказаному є зростання рівня специфічних антитіл у теличок від дня народження до 56 доби життя, тоді як рівень колостральних антитіл, починаючи з 14 доби життя, повинен поступово повільно спадати. Резервуаром вірусу в природі служать також бугаї-плідники, яких є по господарствах Одеської області близько 800 голів.

Ефективність сполученного застосування лікарських засобів, вакцинного препарату та імуностимулятора при патології репродуктивних органів у корів і телиць.
Для лікування хворих тварин нами використовувались сучасні препарати : пінистий аерозоль йодосол виробництва Чехії та пінистий аерозоль нео-вагіналь виробництва Іспанії. Їх застосовували піддослідним тваринам як окремо, так і в комбінації з внутрішньом’язовим введенням імуномодулятора тімогена. У всіх тварин дослідних груп спостерігали клінічне одужання на 12 -14-й день з початку проведення досліду. Стан клінічного одужання був відносно короткочасним. У 100% корів ознаки вульвовагініту відновлювались протягом 90 днів ( строк спостережень ). В дослідних групах тварин, яких лікували аерозолями йодосолу і нео-вагіналю в сполученні з тімогеном, поновлення клінічних ознак вульвовагініту відбувалося дещо повільніше.
Стадію збудження статевого циклу встановлено у всіх піддослідних тварин. Разом з тим терміни прояву стадії збудження статевого циклу суттєво різнились. Так, у корів першої дослідної групи, яких лікувли йодосолом, в період до 30-ти днів з початку проведення досліду стадія збудження статевого циклу відмічена у 3 ( 30,0% ) корів; в період з 31- го по 60-й день – охоту спостерігали у 5 ( 50,0% ) корів; в період з 61 – го по 90 – й день у 1 ( 10,0% )корови і в період більше як 90 днів у 1 ( 10,0% ) корови.
У корів другої дослідної групи, яких лікували йодосолом в сполученні з тимогеном в період до 30-ти днів з початку проведення досліду стадія збудження статевого циклу відмічена у 4 ( 40,0% ) корів; в період з 31- го по 60-й день – у 2 ( 20,0% ) корів; в період з 61 – го по 90 – й день у 3 (30,0% ) корів і в період більше як 90 днів у 1 ( 10,0% ) корови.
Стадія збудження статевого циклу у тварин третьої дослідної групи, яких лікували нео-вагіналем, в період до 30-ти днів з початку проведення досліду відмічена у 4 ( 40,0% ) корів; в період з 31- го по 60-й день – у 3 ( 30,0% ) корів; з 61 – го по 90 – й день у 2 ( 20,0% ) корів і в період більше як 90 днів у 1 ( 10,0% ) корови.
У піддослідних тварин четвертої групи, яких лікували нео-вагіналем в сполученні з тімогеном, в період до 30-ти днів з початку проведення досліду стадію збудження статевого циклу проявили 2 ( 20,0% ) корови; з 31- го по 60-й день – 6 ( 60,0% ) корів; з 61- го по 90-й день 1 (10,0% ) корова і в період більше як 90 днів у 1 ( 10,0% ) корова.
Аналіз причин неплідності корів дослідних груп після проведеного лікування показав наявність у них клінічних ознак, характерних для генітальної форми інфекційного ринотрахеїту. Крім того у цих тварин встановлено персистентні жовті тіла і гіпофункцію яєчників. На підставі цього можна стверджувати, що лікування корів, хворих на генітальну форму інфекційного ринотрахеїту йодосолом і нео-вагіналем, як самостіно, так і в сполученні з тімогеном, сприяє короткочасному клінічному одужанню, разом з тим цього часу достатньо для того щоб провести штучне осіменіння неплідних корів і отримати досить високий відсоток запліднення. Відсутність ознак ембріональної смертності і абортів у тварин дослідних груп, яких було запліднено, вказує на можливість захисту зародка і ембріона від патогенного впливу віруса інфекційного ринотрахеїту.
З метою вивчення ефективності сполученного застосування вакцин і імуностимуляторів при патології репродуктивних органів у корів і телиць нами використовувався імунізуючий препарат ІРТ – IG , сконструйований в інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН ( м. Харьків). Цей препарат було обрано для клінічного випробування як можливий засіб формування загального і місцевого (секреторного) імунітету слизової оболонки піхви. Про роль секреторного імунітету в інфекційній патології повідомляється в багатьох літературних джерелах. Імунізуючий препарат ІРТ-ІG використовувався шляхом аплікації його безпосередньо на слизову оболонку піхви, як самостійно, так і в сполученні з імуномодулятором тімогеном. Рівень специфічних антитіл після імунізації контролювали за допомогою КРА з антигеном ІРТ-Balf на 14-й, 28-й, 42-й і 56-й дні. Результати проведених досліджень показали, що імунізуючий препарат ІРТ-ІG стимулює приріст гуморальних антитіл на 14 – 42 -й день досліджень з достатньо високим ступенем вірогідності ( Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019