.

Роль факторів гуморальної регуляції в формуванні порушень системної гемодинаміки в ранньому періоді травматичної хвороби (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
121 2762
Скачать документ

Донецький НАЦІОНАЛЬНИЙ медичний університет

ім. М. Горького

Кишеня Марія Сергіївна

УДК 616-001.5-036.6:612.13

Роль факторів гуморальної регуляції в формуванні порушень системної
гемодинаміки в ранньому періоді травматичної хвороби

14.03.04 – патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті
ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Зябліцев Сергій
Володимирович, Донецький національний медичний університет
ім. М. Горького МОЗ України, завідувач відділу молекулярно-генетичних
досліджень Центральної науково-дослідної лабораторії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ткаченко Михайло Миколайович,
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри
радіології з курсом радіаційної медиціни, Інститут фізіології
ім. О.О. Богомольця НАН України, провідний науковий співробітник відділу
фізіології кровообігу;

доктор медичних наук, професор Кривобок Григорій Кирилович, Донецький
національний медичний університет ім. М. Горького, професор кафедри
патологічної фізіології.

Захист відбудеться “21” грудня 2007 р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.02 при Донецькому національному
медичному університеті ім. М. Горького (83003, м. Донецьк,
пр. Ілліча, 16).

З дисертацією можно ознайомитись у бібліотеці Донецького національного
медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча,
16).

Автореферат розісланий “16” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

член–кореспондент АМН України,

доктор медичних наук, професор Г.А. Ігнатенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується
значним зростанням травматичних ушкоджень у результаті інтенсивного
розвитку промисловості, збільшення кількості транспортних засобів,
висотного містобудування, прискореного темпу й ритму життя людей.
Особливе місце належить високому відсотку військового травматизму у
зв’язку з проблемою локальних війн і збройних конфліктів останніх
десятиліть, шахтного травматизму (Ельский В.Н., 2002). За даними ВООЗ,
смертність унаслідок травматизму посідає третє місце після
серцево-судинних і онкологічних захворювань, у людей у віці до 40 років
виходить на перше місце (Селезнев С.А., 2002). Проблемі травматичної
хвороби (ТХ) присвячена велика кількість наукових праць (Пастернак В.Н.,
2000; Климовицкий В.Г., Золотухин С.Е., 2004; Ельский В.Н. и соавт.
2004), що підтверджує актуальність обраної теми й необхідність більш
глибоких і різнобічних досліджень.

Сучасний травматизм характеризується високим рівнем множинних і
сукупних ушкоджень. Серед методів лікування травматичної хвороби на
першому плані відновлення циркуляторного, водно-електролітного, газового
гомеостазу (Пастернак В.Н., 2000; Лысенко Б.Ф. и соавт., 2002), що,
безумовно, виправдано високим ризиком формування вже в ранньому
посттравматичному періоді циркуляторних, дихальних ускладнень, гострої
ниркової недостатності (Сингаевский А.Б., 2002). Розвиток гіпоксемії,
ендотоксемії при ТХ супроводжується тяжкими й значимими для життя
порушеннями серцево-судинної діяльності. Від 6,4 % до 59,6 % випадків
механічних травм різної локалізації характеризуються розвитком вторинних
змін серця у вигляді посттравматичної міокардіодистрофії, що мають
причинно-наслідкові зв’язки з травмою (Жуков Ю.Б., 2000;
Мазуркевич Г.С., Багненко С.Ф., 2004). Актуальність вивчення питань
діагностики ушкодження міокарда при ТХ визначається наявністю ряду
важливих питань, таких, як зміни системної гемодинаміки, механізми
порушень і компенсації насосної функції серця, діагностичні критерії й
характер ушкодження міокарда в різні періоди ТХ.

Вивчення патогенетичних механізмів, що беруть участь у реалізації
пристосувальних реакцій серцево-судинної системи (ССС), на сьогоднішній
день є одним із першочергових завдань. У зв’язку із цим концепція ТХ
вимагає доповнення фундаментальних знань для корекції порушень системної
гемодинаміки й ушкодження міокарда з метою зниження кількості ускладнень
і летальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана як фрагмент комплексної науково-дослідної роботи
“Дисфункція гуморальної регуляції в патогенезі травматичної хвороби”, що
виконується згідно з планом науково-дослідних робіт Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького в Центральній
науково-дослідній лабораторії в 2006-2008 р., номер держреєстрації
0105U008712. Дисертант є співвиконавцем теми.

Мета і задачі дослідження. Установити патогенетичну роль факторів
гуморальної регуляції в порушенні системної гемодинаміки й ушкодженні
міокарда в ранньому періоді ТХ і обґрунтувати принципово можливі напрями
кардіопротекції.

Для досягнення мети дослідження були поставлені задачі:

1. Вивчити комплексно стан системної гемодинаміки в ранньому періоді
ТХ. Виявити особливості різних типів її реакції на травму. Визначити
діагностичні критерії ушкодження міокарда.

2. Установити роль симпатоадреналової системи у формуванні порушень
системної гемодинаміки й ушкодження міокарда.

3. З’ясувати значення системи простагландинів і циклічних нуклеотидів у
формуванні порушень системної гемодинаміки.

4. Визначити роль системи оксиду азоту в патогенезі порушень системної
гемодинаміки й ушкодження міокарда.

5. На основі аналізу отриманого матеріалу встановити роль змін факторів
гуморальної регуляції в патогенезі порушень системної гемодинаміки й
ушкодженні міокарда в ранньому періоді ТХ.

Об’єкт дослідження: 258 білих безпородних щурів-самців із травмою за
моделлю Кеннона у модифікації Штихно Ю.М. і співавт. (1979), 50
контрольних і 10 інтактних тварин.

Предмет дослідження: летальність, стадійність, характер і ступінь
порушень системної гемодинаміки в ранньому періоді травматичної хвороби
(через 3, 12, 24, 48 годин, 3-4-у, 7-10-у, 14-у добу після травми);
вміст кардіоселективного маркера – креатинфосфокінази міокардіального
волокна (КФК-МВ) у крові, вміст катехоламінів, простагландинів і
циклічних нуклеотидів у крові й тканині серця, стан процесів перекисного
окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту, стан системи синтезу
оксиду азоту (NO) й метаболізму

L-аргініну – сечовини й нітриту у крові й тканині міокарда.

Методи дослідження: біохімічні (визначення метаболітів

L-аргініну й оксиду азоту, КФК-МВ, стану про- і антиоксидантних систем),
імуноферментні (визначення вмісту простагландинів, катехоламінів,
циклічних нуклеотидів), фізіологічні (дослідження параметрів системної
гемодинаміки), імуногістохімічний (визначення ендотеліальної NO-синтази
у тканині міокарда), математичні (варіаційний, регресійний і
кореляційний аналіз).

Наукова новизна отриманих результатів. Одержала подальший розвиток
концепція порушення регуляторних гуморальних механізмів при ТХ. Вперше
показано, що адаптивною (захисною) реакцією симпатоадреналової системи
(САС) є посилення її функціональної активності, яка при надмірній
активації набуває характеру ушкодження й зумовлює пригнічення діяльності
ССС і зростання летальності. Чітко визначені напрями реакцій
стрес-лімітуючих і стрес-реалізуючих систем. Установлено, що пригнічення
функціональної активності стрес-лімітуючих систем, простацикліну й NO,
односпрямовано відповідає порушенням системної гемодинаміки, тяжкості
перебігу і виходу раннього періоду ТХ. Вперше постуліровано формування
двох типів системної гемодинаміки – гіподинамічного й декомпенсованого.
При гіподинамічному типі виявлено механізми адаптивного характеру,
спрямовані на відновлення й стабілізацію діяльності CCC. Виявлені
компенсаторно-пристосовні й патологічні реакції системної гемодинаміки
вперше було оцінено з позицій стадійности. Вперше визначено роль
гуморальних механізмів при різних типах системної гемодинаміки залежно
від стадії порушення. Доведено діагностичну цінність кардіоселективного
маркера КФК-МВ у визначенні ушкодження міокарда при ТХ. Установлено
характер і взаємозв’язок змін про- і антиоксидантної систем, системи
циклічних нуклеотидів і простаноїдів при різних типах порушення
системної гемодинаміки. Уперше показано, що баланс протилежнодіючих
простагландинів, має патогенетичне значення у формуванні захисних і
ушкоджувальних реакцій для серцевої діяльності. Співвідношення циклічних
нуклеотидів визначало активацію як цАМФ, так і цГМФ-залежної системи з
перевагою цАМФ. Уперше вивчено систему синтезу NO в міокарді в ранньому
періоді ТХ. При ТХ у міокарді відзначається пригнічення синтезу NO,
зменшення активності NO-синтази й збільшення активності неокиснювального
аргіназного механізму з нагромадженням кінцевого продукту – сечовини.
Показано, що пригнічення синтезу NO відбувалось за рахунок активації
вільнорадикального окиснення, інтенсифікації ліпопероксидації й
пригнічення системи антиоксидантного захисту.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлені порушення системної
гемодинаміки й регуляторних систем дозволили визначити механізми
недостатності кровообігу й ушкодження міокарда при ТХ. Визначено
діагностичну цінність маркера КФК-МВ функціонально-метаболічного
ушкодження міокарда при ТХ. Дослідження рівня кінцевих продуктів NO,
активності NO-синтази в міокарді визначили роль системи NO в регуляції
системної гемодинаміки при ТХ.

Результати дослідження впроваджено в науковий і навчальний процес у
ЦНДЛ, на кафедрах патологічної фізіології, травматології й ортопедії,
анестезіології, реаніматології та інтенсивної терапії, Інституті
травматології й ортопедії Донецького національного медичного
університету ім М. Горького; в Інституті невідкладної й відновлювальної
хірургії ім. В.К. Гусака АМН України, на кафедрах патологічної
фізіології Кримського державного медичного університету
ім. С.І.Георгієвського, Одеського, Луганського, Буковинського державних
медичних університетів.

Особистий внесок здобувача. Інформаційний пошук і аналіз наукової
літератури з проблеми ТХ і ролі гуморальних факторів регуляції,
визначення мети і завдань дослідження, експериментальна частина роботи
здійснені здобувачем самостійно. При дослідженні дисертантом було
використано фізіологічні, імуногістохімічні, імуноферментні, біохімічні
методи. Здобувач самостійно обробила отриманий матеріал статистично,
написала усі розділи дисертації і зробила висновки. Дисертант не
використовувала результати й ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися й обговорювалися на науковій конференції, присвяченій
пам’яті проф. Я.Д. Кіршенблата (Чернівці, 2003), на IV національному
конгресі патофізіологів України з міжнародною участю (Чернівці, 2004),
Всеукраїнській конференції з міжнародною участю “Нейроендокринні й
імунні механізми регуляції гомеостазу в нормі й патології” (Запоріжжя,
2005), Всеукраїнській конференції з міжнародною участю “Критичні стани:
патогенез, діагностика, сучасні методи лікування” (Запоріжжя, 2005),
XVII з’їзді Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю
(Чернівці, 2006), науковій конференції “Актуальні питання
патофізіології” (Ялта, 2006), науковій конференції “VI читання ім.
В.В. Підвисоцького” (Одеса, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 19 наукових праць, з
них 11 статей в журналах та 2 в збірниках наукових праць, затверджених
ВАК України, 6 тез.

Структура й обсяг дисертації. Робота викладена українською мовою на 150
сторінках і ілюстрована 45 рисунками й 15 таблицями. Дисертація
складається із вступу, аналітичного огляду літератури, 3 розділів
власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження,
висновків і списку літератури з 295 найменувань, з них 170 кирилицею і
125 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проведено на 258 білих
безпородних щурах-самцях віком 6 місяців і масою 180-200 г, які були
розділені на 2 серії. 1-у серію склали 160 тварин, яких травмували за
моделлю Кеннона в модифікації Штихно Ю.М. і спіавт. (1979). Через 3, 12,
24, 48 годин, 3-у, 4-у, 7-у, 10-у й 14-у добу після травми вимірювали
показники системної гемодинаміки, тварин виводили з експерименту
декапітацією. Визначали вміст нітриту (NO2–), сечовини,

КФК-МВ, продуктів ПОЛ, активність супероксиддисмутази (СОД),
лізосомальних ферментів, катехоламінів, простагландинів, циклічних
нуклеотидів, проводили імуногістохімічну реакцію на виявлення e-NOS.
Контрольну групу для 1-ї серії склали 40 тварин, які піддавалися тим же
заходам за винятком відтворення травми. 2-у серію склали 98 щурів, у
яких після нанесення травми вивчали стан системної гемодинаміки й
летальність. Контрольну групу для 2-ї серії склали 10 тварин.

Нанесення тваринам травми, інвазивні втручання й виведення з
експерименту виконували відповідно до вимог Міжнародних принципів
Європейської конвенції (Страсбург, 1985), ухвали Першого національного
конгресу з біоетики (Київ, 2001), Закону України №3447-IV від 21.02.2006
“Про захист тварин від жорстокого поводження” й за узгодженням із
комісією з питань біоетики Донецького національного медичного
університету ім. М. Горького. Вимірювання параметрів системної
гемодинаміки проводили методом тетраполярної грудної імпедансної
реографії за допомогою реоплетизмографа РГ-2-01 (Росія) і самописця Н
338/6 (Росія). Системну гемодинаміку оцінювали за наступними
показниками: об’ємна швидкість викиду (ОШВ), ударний об’єм крові (УОК),
частота серцевих скорочень (ЧСС), ударний індекс (УІ), серцевий індекс
(СІ), середньодинамічний тиск (СДТ), питомий периферійний опір судин
(ППОС).

У плазмі крові визначали вміст КФК-МВ, NO за рівнем його стабільного
метаболіту NO2– за методом Гріса, сечовини за реакцією з
діацетилмонооксимом з використанням наборів реактивів фірми “La Chema”
(Чехія). Вміст дієнових кон’югатів (ДК) досліджували методом
Гаврилов В.Б. і співавт., 1983. Рівень вторинного продукту ПОЛ
малонового діальдегіду (МДА) встановлювали за його реакцією з
тіобарбітуровою кислотою спектрофотометрично (Knight J.A. et al., 1988).
Визначення активності СОД проводили методом О.П. Макаревич і співавт.
(1983), Показники біохімічних аналізів реєстрували на спектрофотометрі
“Specord 200” (Німеччина). Визначення вмісту простацикліну (Пц) за його
стабільним метаболітом простагландином 6-кето-F1б, тромбоксану В2 (ТК),
вмісту адреналіну (А) і норадреналіну (НА) проводили імуноферментним
методом з використанням стандартних комерційних наборів реактивів
виробництва фірми “AMERSHAMM BIOSCINCES” (Англія). Інтенсивність
забарвлювання продукту імуноферментної реакції оцінювали на
спектрофотометрі PR2100 SANOFI DIAGNOSTIC PASTEUR (Франція). Визначення
вмісту цАМФ і цГМФ проводили радіоімунологічним методом з використанням
стандартних комерційних наборів реактивів виробництва фірми IMMUNOTECH
(Чехія-Франція). Результати радіоімунної реакції реєстрували на
лічильнику гамма-імпульсів “ГАМА-800” (Україна). Розрахунок результатів
аналізів здійснювали з використанням комп’ютерної програми URAN
(Уманский В.Я. и соавт., 2002), що використовує Log-Logit або
Spline-перетворення. Імуногістохімічне дослідження тканини міокарда із
застосуванням моноклональних антитіл до ендотеліальної NO-синтази
(Sigma, США) проводилося за допомогою
стрептавідин-біотиново-пероксидазного методу забарвлювання на
кріостатних зрізах завтовшки 25 мкм.

Результати досліджень обробляли за допомогою ліцензійних пакетів
Statistica 5.5 (Stat Soft Rus), Stadia 6.1. При нормальному розподілі
величин розраховували середню арифметичну, стандартну помилку й
середньоквадратичне відхилення. При порівнянні значень декількох груп
використано критерії Крускала-Уолліса й Данна, при вивченні зв’язків між
дослідженими показниками використовували коефіцієнт кореляції Пірсона й
Спірмена.

Результати дослідження і їх обговорення. Дослідження параметрів
системної гемодинаміки через 3 години після травми дозволило розділити
тварин на 2 групи: з гіподинамічним і декомпенсованим типами порушень
системної гемодинаміки. В кожній групі порушення системної гемодинаміки
мали стадійність, що характеризувала реагування й функціонування ССС.
Критерієм диференцировки був вибраний СІ (контрольні величини становили
261,4±2,25 мл/хв/кг). Через 3 години після травми СІ в 1-й групі склав
226,5±2,59 мл/хв/кг, у 2-й – 184,2±5,26 мл/хв/кг. Показники ОШВ, УІ
знижувалися в 1-й групі на 11 % і 20 %, у 2-й – на 13 % і 32 % (р0,05). У
2-й групі на 4-у добу відзначалося прогресивне практично десятикратне
зниження показників активності ферменту.

Отже, загальною закономірністю перебігу ТХ була активація процесів
ліпопероксидації на фоні пригнічення активності антиоксидантної системи.
При цьому через 48 годин після травми в 1-й групі показники систем ПОЛ й
антиоксидантної системи починали відновлюватися. У 2-й групі резерв
антиоксидантної системи виснажувався повною мірою, а вміст продуктів ПОЛ
надмірно зростав, що вказувало на зрив компенсаторних реакцій організму.
Активність антиоксидантної системи характеризувалася виснаженням, а
процеси ПОЛ виявлялися не лімітованими й значно інтенсифікувалися.
Закінчення гострого періоду ТХ було критичним моментом для балансу про-
і антиоксидантних систем. У тварин з декомпенсованим типом наступав зрив
компенсаторно-пристосувальних реакцій, що сприяло формуванню шоку і
летальний кінець.

У патогенезі ушкоджень міокарда при ТХ, на наш погляд, одним з основних
механізмів є порушення тонусу судин, дисфункції ендотелію. Регуляторний
вплив на реакцію судин у першу чергу при стресорних ушкодженнях мають
катехоламіни, простагландини й NO, які забезпечують адаптаційний захист.
На нашу думку, вкрай необхідним є вивчення функціонування САС, системи
простагландинів і системи NO з метою визначення реакцій ціх регуляторних
систем при ТХ.

Через 3 години після травми у тварин обох груп виявлено збільшення
вмісту катехоламінів у крові й міокарді. У 1-й групі рівень А в крові
досяг збільшення до 405 % (р>0,001) з подальшим зниженням до 163 %
(р>0,01) у гострий період ТХ. З 3-ї доби ТХ рівень А різко знижувався
(до 23 %, р>0,05 від контролю), та виявляв тенденцію до відновлення лише
на 14-у добу після травми. Вміст НА характеризувався збільшенням у перші
години після травми до 139 % (р>0,05) порівняно з контролем з подальшим
зниженням до контрольних величин. Очевидно, настільки значне й швидке
зниження рівня катехоламінів вказувало на сприятливий перебіг ТХ,
оскільки в цьому періоді активація САС сприяла підтримці скорочувальної
функції міокарда за рахунок регуляції тонусу периферійних судин і
централізації кровообігу зі збереженням СДТ.

При дослідженні катехоламінів у міокарді в 1-й групі через 48 годин
після травми було виявлено підвищення А до 250 % (р’????°3/4AEaeiou . 0

@

B

L

X

Z

&

(

ae

e

` b d ? ? e e H † ///iaiaiiaiiaiaaiaaiaiaiii

Z

h

?

?

¬

A

Ae

I

O

Oe

e

ue

`Xa d”dNd/i///////////////aa*aaa/i

?????

???????????Аналіз динаміки вмісту в крові циклічних нуклеотидів показав
істотні відмінності між 1-ю і 2-ю групами. У 1-й групі динаміка вмісту
цАМФ характеризувалася різким підйомом через 3, 24 і 48 годин після
травми відповідно в 7, 13, і 19 разів порівняно з контрольними
значеннями (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020