.

Роль епіфізу та аденогіпофізу в перебігу вагітності з наступним виникненням пізнього гестозу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2296
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РУБИНСЬКА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 618.3-008.6-02:[612.433.018+612.826.33.015.22

Роль епіфізу та аденогіпофізу в перебігу вагітності з наступним
виникненням пізнього гестозу

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор
Грищенко Валентин Іванович, Харківський державний медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина
Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1;

доктор медичних наук, професор Воронін Корнелій Валентинович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри
акушерства та гінекології.

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН
України (м. Київ), відділення патології вагітності та пологів.

Захист відбудеться “ 27 ” жовтня 2005 р. О 1330 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному
медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, пр. Леніна, 4.

Автореферат розісланий “ 27 ” вересня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор В.В.
Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пізні гестози до теперішнього часу залишаються однією
з основних причин невиношування вагітності, кровотеч у ІІІ періоді
пологів та ранньому післяпологовому періоді, мертвонародження та
материнської смертності. Частота виникнення пізніх гестозів у
південно-європейському регіоні в теперішній час
становить 16 – 17 % (Е.К. Айламазян, 1995), але вона постійно
зростає, що пояснюється несприятливими екологічними та соціальними
умовами суспільства, а також високим рівнем екстрагенітальної
патології серед вагітних жінок (В.І. Грищенко, 1997; В.І. Кулаков,
Л.Е. Мурашко, 1998; Е.А.Чернуха, 1999; В.В. Щербакова, 1999; Т.Н.
Колгушкіна, 2000; К.В. Воронін, 2004).

На теперішній час існує положення, що повністю вилікувати пізній гестоз
можливо лише шляхом переривання вагітності, тому що ефект від
медикаментозного лікування спостерігається лише протягом лікування, а
після його припинення симптоми захворювання з’являються та прогресують
знову. Виходячи з цього, найбільш перспективними є рання доклінічна
діагностика пізніх гестозів та їх профілактика.

Із урахуванням вищевикладеного, нашу увагу привернула можливість
виявлення пізнього гестозу ще задовго до перших його проявів та
використання нових ефективних методів профілактики цього ускладнення
вагітності.

Відомо, що пізні гестози виникають у результаті дезадаптації до
вагітності, що пов’язано з іммунологічними, нейрогенними, ендокринними
та іншими порушеннями в організмі матері (В.І. Грищенко, 1997).
Головними медіаторами, що здійснюють зв’язок між нервовою та імунною
системами, в свою чергу, являються регуляторні пептиди, серед яких
провідна роль відводиться мелатоніну. Мелатонін є нейрогормоном, який
регулює імуно-нейроендокринні та інші функції організму, тому логічно
припустити, що він також може відігравати значну роль в
етіопатогенезі пізнього гестозу (І.Ф. Беленічев та співавт., 2002).
Встановлено, що мелатонін інгібірує продукцію адренокортикотропного
гормону (АКТГ), який за звісними даними є основним гормоном стресу. Ще
Г.А. Палладі (1987) вказував на підвищений вміст АКТГ та кортизолу у
крові вагітних з пізнім гестозом у порівнянні з неускладненою
вагітністю. Одже, стресогенні стани сприяють підвищенню серотоніну та
зниженню синтезу мелатоніну. Доведена наявність низької екскреції
мелатоніну із сечею у вагітних, страждаючих на пізні гестози (В.Г.
Карпенко, 2001).

Вищевикладене доводить перспективність визначення гормональної функції
епіфізу та аденогіпофізу у вагітних для ранньої діагностики пізніх
гестозів та можливості його превентивного лікування, що й обумовило
вибір теми даної роботи.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 Харківського
державного медичного університету в межах комплексної науково-дослідної
програми: “Нові підходи до профілактики та лікування перинатальної
охорони плоду та при порушеннях репродуктивної функції” (Державний
реєстраційний номер 0104U002231). Автор самостійно виконував фрагменти
роботи з вивчення ролі епіфізу та аденогіпофізу в перебігу вагітності з
наступним виникненням пізнього гестозу, в тому числі після превентивного
лікування даного ускладнення.

Мета і завдання дослідження. Мета даної роботи полягає в удосконаленні
методів доклінічної діагностики та превентивного лікування пізнього
гестозу на підставі визначення ролі епіфізу та аденогіпофізу в
етіопатогенезі пізнього гестозу.

Для досягнення цієї мети вважали за необхідне вирішити такі задачі:

1. Провести клініко-статистичне дослідження перебігу вагітності в жінок
із підвищеним ризиком виникнення пізнього гестозу та визначення ролі
епіфізу та аденогіпофізу в його патогенезі.

2. Вивчити стан гормональної системи у вагітних із підвищеним ризиком
виникнення пізнього гестозу на основі вмісту гормонів епіфізу,
аденогіпофізу, щитоподібної та паращитоподібної залоз, яєчників,
наднирників та їх зв’язок із порушеннями матково-плацентарного
кровообігу при пізньому гестозі й роль у виникненні дезадаптаційних
порушень гомеостазу, які призводять до розвитку пізнього гестозу.

3. Провести порівняльне допплерометричне дослідження спіральних артерій
матки у вагітних із підвищеним ризиком виникнення пізнього гестозу та
при неускладненому перебігу вагітності.

4. Розробити новий метод доклінічної діагностики пізнього гестозу та
нові підходи до превентивного лікування пізнього гестозу з урахуванням
стану адаптаційної системи.

Об’єкт дослідження – пізні гестози.

Предмет дослідження – клінічні, біохімічні, інструментальні,
доплерометрічні та гормональні показники у вагітних з високим ризиком
виникнення пізнього гестозу, визначення ефективності препарату
“ВІТА-мелатонін” для превентивного лікування даного ускладнення
вагітності.

Методи дослідження – у роботі використані клініко-лабораторні,
інструментальні, допплерометричні, гормональні та статистичні методи
дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі досліджень, які
проведено, виявлені нові аспекти патогенезу пізніх гестозів у вигляді
функціональних відхилень у діяльності епіфізу та аденогіпофізу на основі
вмісту мелатоніну та АКТГ, що дозволило оптимізувати превентивне
лікування вагітних з високим ризиком щодо виникнення даного ускладнення.

Уперше широко вивчені функціональні відхилення діяльності епіфізу та
аденогіпофізу у вагітних з високим ризиком щодо виникнення пізнього
гестозу та ускладненою гестозом вагітністю, що дозволяє встановити
зміни, які мають значну роль у діагностиці доклінічних форм гестозу.

Уперше вивчено взаємозв’язок між функційними змінами епіфізу,
аденогіпофізу та змінами гемодинаміки в спіральних артеріях матки, а
також змінами ендокринного гомеостазу.

Уперше доведено клінічну, гемодинамічну та гормональну ефективність
включення препарату “ВІТА-мелатонін” до комплексної превентивної терапії
пізніх гестозів.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені для
практичної охорони здоров’я науково-обгрунтовані нові методи ранньої
діагностики пізніх гестозів та превентивного лікування даного
ускладнення вагітності за допомогою препарату “ВІТА-мелатонін”, які
дозволять полегшити перебіг або взагалі уникнути виникнення пізнього
гестозу.

Розроблений новий метод ранньої діагностики пізнього гестозу
впроваджений у практику в жіночіх консультаціях пологового будинку №1,
полікліники №10, поліклінічному відділенні місцевої лікарні №1, МСЧ №12
та у пологовому будинку №5 м. Харкова.

За результатами дослідження одержано патент на винахід (патент України
№ 62517 А “Спосіб доклінічної діагностики пізнього гестозу”).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізована наукова
та патентно-інформаційна література з проблеми пізніх гестозів. Автор
приймала участь у виборі теми, визначила адекватну мету й задачі
дослідження. Здобувачем особисто спостерігались 110 вагітних із 12
тижня, протягом усього терміну гестації до виписки з пологового будинку
після пологів, у тому числі 63 вагітні з підвищеним ризиком виникнення
пізнього гестозу, який був простежений вже з доклінічного етапу.
Проведено формування груп, первинна обробка та статистичний аналіз
клініко-лабораторних, інструментальних, доплерометричних та гормональних
досліджень. Здобувачем написані всі розділи роботи, сформульовані
висновки та запропоновані практичні рекомендації, забезпечено їх
впровадження в практичну охорону здоров’я та відображено в опублікованих
роботах за темою дисертації.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Матеріали дисертації було
докладено й обговорено на засіданні Харківського медичного товариства
акушерів-гінекологів м. Харкова (2005), міжвузівських конференціях
молодих учених і фахівців “Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2001,
2002). Обговорення матеріалів роботи відбулося на сумісному засіданні
кафедр акушерства та гінекології № 1 і № 2 Харківського державного
медичного університету (2005).

Публікація результатів дослідження. За матеріалами дисертації
опубліковано 7 наукових робіт, із них: 4 – в журналах, зареєстрованих
ВАК України. Серед інших публікацій – 1 патент на винахід та 2 роботи у
збірниках тез доповідей науково- практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 129 сторінках
машинопису, містить 25 таблиць, 1 графік, 5 діаграм, 3 малюнки та 2
виписки з історії пологів. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, 3 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення
результатів, висновків та практичних рекомендацій. Бібліографічний
покажчик включає 165 використаних літературних джерел, в тому числі 34 –
закордонних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для виконання поставлених у роботі задач
обстежено 110 вагітних, починаючи з 12 тижня вагітності і протягом
всього терміну гестації до виписки з пологового будинку після пологів.
Із 12 – 25 тижня вагітності вони мали фізіологічний перебіг вагітності,
але серед них були 50 (45,5%) вагітних без факторів ризику щодо
виникнення пізнього гестозу (І група) та 60 (54,5%) вагітних із
наявністю підвищеного ризику щодо виникнення пізнього гестозу (ІІ
група). Вагітні з підвищеним ризиком розвитку пізнього гестозу
відбирались за методичними рекомендаціями О.Т. Михайленко (1990);
враховувались лабільність АТ, порушення оваріально-менструального циклу,
конфліктні випадки в родині, викидні в анамнезі, схильність до набряків
(позитивна проба Мак-Клюра-Олдрича та підвищений нічний діурез),
наявність тромбоцитопенії, підвищений гематокрит, наявність гестозу в
попередніх вагітностях, а також підвищення резистентності в спіральних
артеріях матки при доплерометрії. У кожної вагітної з групи ризику щодо
виникнення пізнього гестозу визначалась наявність не менше трьох
позитивних показників. При подальшому спостереженні за цими вагітними в
термін 25 – 37 тижнів були виділені ІІІ група – 47 (42,7%) вагітних та
ІV група – 63 (57,3%) вагітних: здорові та страждаючі на пізні гестози,
відповідно.

Для аналізу перебігу вагітності всім жінкам проводилось загальноприйняте
клініко-лабораторне обстеження: клінічний аналіз крові та сечі,
біохімічний аналіз крові з визначенням гематокриту та кількості
тромбоцитів, визначення групи крові та Rh-фактору, визначення білків,
білкових фракцій, креатинину, білірубіну та сечовини, коагулограма.
Проводились зовнішнє акушерське та піхвове дослідження.

Використані інструментальні методи дослідження: проба Мак-Клюра-Олдріча,
реєстрація АТ у положеннях на лівому боці, на спині та сидячи.

Проводилось ультразвукове дослідження за допомогою апарата УЗД складного
сканування “Брюлль и Кьєр” (Японія), який працює за типом сірої шкали в
реальному масштабі часу. Ультразвукове дослідження вагітних проводилось
відповідно з методичними рекомендаціями Л.С.
Персіанінова та

В.Н. Демідова (1982 ).

У всіх вагітних вивчалась матково-плацентарна гемодинаміка за допомогою
допплерометричного дослідження спіральних артерій матки в безпосередній
близькості до базальної мембрани (в зоні підвищеної ехогенності) з
використанням кольорової допплерівської приставки. Обчислювались
показники якісного аналізу кровообігу – індекс резистентності (ІР),
індекс пульсації (ІП), показник співвідношення сістолічного тиску до
діастолічного (СДС).

Із метою виключення супутньої екстрагенітальної патології проводилась
консультація вагітних лікарями таких спеціальностей як терапевт,
офтальмолог, ендокринолог та невропатолог.

Гормональні дослідження проводились імуноферментним методом.
Використовувались набори реактивів “Стероід ІФА-прогестерон”, “Стероїд
ІФА-естрадіол”, “Стероїд ІФА-АКТГ” для кількісного визначення
прогестерону, естрадіолу та АКТГ у сироватці та плазмі людини методом
твердофазного імуноферментного аналізу, виробник – “Алкор-Біо”
(Санкт-Петербург). Вміст мелатоніну визначався за допомогою тест-набору
“Melatonin ELISA” для кількісного визначення мелатоніну в сироватці та
плазмі людини імуноферментним методом, виробник – “IBL” (Гамбург),
тест-система FK 210R для кількісного визначення кортизолу в сироватці та
плазмі людини, виробник – “Хема-Медіка”(Москва). Вміст паратиреоїдного
гормону визначався за допомогою тест-системи DSL-10-8000 I-PTH ELISA,
для визначення парати реоїдного гормону в сироватці та плазмі людини,
виробник – “ACTIVE” (USA).

Оцінка ступеня тяжкості пізнього гестозу проводилась згідно з
Міжнародною класифікацією хвороб, травм та причин смерті Х перегляду та
статистичної класифікації ВООЗ (1992) та методичними вказівками МОЗ
України (1999) (Р.В. Богатирьова, Б.М. Венцківський, 1999).

Статистична обробка всіх результатів клінічного спостереження
проводилась за допомогою ЕОМ “Pentium” та стандартних програм на
персональному комп’ютері з використанням методик варіаційного та
кореляційного аналізів.

Результати дослідження та їх обговорення. Для вирішення поставлених у
роботі задач під динамічним спостереженням знаходилось 110 вагітних,
починаючи з 12 тижня вагітності й до пологів.

Виходячи з того, що епіфіз виступає в ролі ендогенного адаптогену
організму та є регулятором усіх біологічних ритмів, впливає на
гомеостаз, а основний його гормон – мелатонін – відіграє важливу роль у
компенсаторно-пристосовчих механізмах, ми вивчали його вміст у сироватці
крові вагітних, починаючи з 12 – 25 тижня і протягом всієї гестації.
Дійшли до висновку, що в деяких жінок вже на початку вагітності ці дані
істотно відрізнялись від середнього показника вмісту мелатоніну, який за
первинними нашими даними становив 33,45 пг/мл, що і дозволило нам
зформувати в кожній групі по дві підгрупи (мал. 1, табл. 1).

До групи вагітних, які страждали на пізній гестоз, потрапили лише
вагітні, у яких вміст мелатоніну в крові був знижений вже в ранніх
термінах гестації. Вагітні з низьким вмістом мелатоніну та з факторами
ризику щодо розвитку пізнього гестозу отримали превентивне лікування
пізнього гестозу трьома різними методами. Спостерігалась група вагітних
зі зниженим рівнем мелатоніну, але без факторів ризику щодо виникнення
пізнього гестозу, які не отримали превентивне лікування, і перебіг
вагітності в них ускладнився розвитком пізнього гестозу.

Таблиця 1

Розподіл обстежених вагітних на клінічні групи

Групи Під

групи Клінічні групи n

(%) n*

(%)

Вагітні у 12 – 25 тижнів

із неускладненою гестозом вагітністю

І Іа

Вагітні, в яких вміст мелатоніну >33,45 пг/мл

39 (35,4)

Іб

Вагітні, в яких вміст мелатоніну 33,45 пг/мл

8 (7,3)

ІІб

Вагітні, в яких вміст мелатоніну 33,45
пг/мл, у термін гестації 25 – 37 тижнів перебіг не ускладнився розвитком
пізнього гестозу: вагітність була фізіологічною, ці вагітні склали ІІІб
підгрупу, а показники резистентності в спіральних артеріях матки істотно
не відрізнялись від показників у здорових вагітних у цих термінах
гестації (25 – 37 тижнів).

Факт відсутності пізнього гестозу у вагітних ІІа підгрупи, в яких у
термін гестації 12 – 25 тижнів спостерігалось підвищення ІР, ІП та СДС,
можливо, пояснюється переважною більшістю (75%) в цій групі
повторнороділь, в яких компенсаторно-пристосовчі здібності розвинуті
більше, ніж у першороділь, і гомеостаз фетоплацентарного комплексу був
повністю компенсований у другій половині вагітності за рахунок активації
всіх імуно-біологічних комплексів (О.П.Ліпко, 1997).

Таблиця 2

Показники гемодинаміки в спіральних артеріях матки

Групи обстежених вагітних n І Р І П

СДС

Іа підгрупа

здорові вагітні у 12 – 25 тижнів

із вмістом мелатоніну

>33,45 пг/мл 39 0,36 ± 0,02 0,53±0,02 1,54±0,06

Іб підгрупа

здорові вагітні у 12 – 25 тижнів

із вмістом мелатоніну

33,45 пг/мл 8 0,41±0,02*

0,59±0,02*

1,68±0,06*

ІІб підгрупа

із вмістом мелатоніну

?33,45 пг/мл 52 0,42±0,02*

0,59±0,02*

1,69±0,06*

р* ?` ? E $ @ @ @ @ @ @ @ $ @ @ ?????? ??? @ @ @ @ @ @ @ @ $ @ $ @ $ @ @ $ @ @ (пг/мл) 17,7±1,8 19,6±2,3 18,7±1,7 21,5±1,6 Паратіреоїдний гормон (пг/мл) 29,5±2,3 26,5±2,8 39,5±6,3 39,5±6,7 Кальцітонін (пг/мл) 5,3±1,3 6,0±1,4 5,6±1,3 5,4±1,2 Мелатонін (пг/мл) 54,78±3,68 33,45±3,74** 42,52±4,7 28,8±2,5** р*0,05). Їх середні показники виглядали
наступним чином: ІР склав 0,39 ± 0,02, ІП – 0,56 ± 0,02; СДС
встановлювало 1,69 ± 0,09. Вміст гормонів: кортизолу – 367,45±55,6
нмоль/л, АКТГ – 20,5±1,9 пг/мл, мелатоніну – 28,6±3,1 пг/мл.

Попередні дослідження встановили, що зниження концентрації мелатоніну в
крові, як у здорових вагітних, так і з факторами ризику щодо розвитку
пізнього гестозу, може сприяти виникненню цього ускладнення, тобто
мелатонін відіграє певну роль у патогенезі розвитку пізнього гестозу.

За вагітними було встановлено динамічне спостереження протягом всього
перебігу вагітності до пологів із повторним дослідженням мелатоніну та
АКТГ.

В термін гестації 25 – 37 тижнів у всіх вагітних А та В підгруп (після
лікування з використанням препарату “ВІТА – мелатонін”), у порівнянні з
вагітними, які не отримали превентивного лікування, спостерігалось
збільшення концентрації мелатоніну та зниження АКТГ (р489,5 ±
76,1 нмоль/л).

4. Раннім діагностичним критерієм у виникненні пізнього
гестозу є підвищення показників судинної резистентності спіральних
артерій матки (індексу судинної резистентності, індексу пульсації та
систоло-діастоличного співвідношення).

5. Між показниками судинної резистентності (ІР, ІП та СДС) та
вмістом мелатоніну у вагітних із високим ризиком розвитку пізнього
гестозу існує сильний зворотній взаємозв’зок, таким чином, мелатонін
вірогідно має вплив на судинну резистентність, призводячи до її
зниження.

Загальноприйняте превентивне лікування вагітних із групи підвищеного
ризику щодо виникнення пізнього гестозу доцільно доповнити використанням
препаратів мелатоніну, тому що у цих вагітних має місце істотне його
зниження.

7. Використання препарату “ВІТА-мелатонін” в якості
превентивної монотерапії у вагітних з підвищеним ризиком виникнення
пізнього гестозу здатне запобігти виникнення цього ускладнення в 64,7%
випадках, тоді як у комплексному лікуванні з загальноприйнятими методами
дозволило запобігти його розвитку у 88,2% випадках, а також суттєво
зменшило частоту розвитку важких форм прееклампсії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Необхідно проводити комплексне обстеження вагітних у термін
вагітності 12 – 25 тижнів із проведенням доплерометрії, визначенням
вмісту мелатоніну, АКТГ, кортизолу та естрадіолу в крові.

Якщо показники мелатоніну в крові вагітної знаходяться нижче 33,45
пг/мл – діагностується доклінічна стадія пізнього гестозу.

Для покращення адаптаційних можливостей вагітних у групах
підвищеного ризику з метою профілактики розвитку пізніх гестозів
необхідне використання препарату “ВІТА – мелатонін” у дозі 0,003 г за 30
хвилин до сну протягом 2 тижнів на тлі загальноприйнятого лікування
жінкам із зниженням даного гормону в крові, починаючи з 12 тижня
вагітності.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Грищенко В.І., Ліпко О.П., Рубинська Т.В. Нові аспекти превентивного
лікування пізніх гестозів // Педіатрія, акушерство та гінекологія. –
2005. – № 2. – С.65 – 68. (Автором зібрано фактичний матеріал,
проведено статистичний аналіз, обгрунтовано висновки).

Грищенко В.И., Липко О.П., Рубинская Т.В., Потапова Л.В., Щербина И.Н.
Новые подходы к исследованию патогенеза и диагностики прегестоза//
Международный медицинский журнал. – 2004. – № 3. – С.114 – 116. (Автор
провів аналіз літературних джерел, обгрунтував висновки).

Рубинська Т.В. Роль мелатоніну в діагностиці пізніх гестозів //
Медицина сегодня и завтра. – 2004. – № 1. – С. 185 – 187.

Грищенко В.І., Ліпко О.П., Рубинська Т.В. Нові підходи до профілактики
пізніх гестозів // Врачебная практика. – 2004. – № 5. – С. 69 – 72.
(Автором зібрано фактичний матеріал, проведено узагальнення результатів
та обгрунтовано висновки).

Рубинська Т.В. Роль епіфізу та аденогіпофізу у перебігу вагітності з
наступним виникненням пізнього гестозу // “Медицина третього
тисячоліття”. Збірник тез до конференції молодих вчених. – 2001. – С. 66
– 67.

Рубинська Т.В. Доклінічна діагностика пізніх гестозів // “Медицина
третього тисячоліття”. Збірник тез до конференції молодих вчених. –2002.
– С. 123.

Грищенко В.І., Рубинська Т.В. “Спосіб доклінічної діагностики пізнього
гестозу” // Винахід № 62517 А, Заявл. 07.04.2003; опубл. 15. 12. 2003.
Бюл. №12. (Автором зібрано фактичний матеріал, проведено статистичний
аналіз, обгрунтовано висновки).

АНОТАЦІЯ

Т.В. Рубинська. Роль епіфізу та аденогіпофізу в перебігу вагітності з
наступним виникненням пізнього гестозу . – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за
фахом 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Харківський державний
медичний університет МОЗ України, Харків, 2005.

Дисертація присвячена вивченню гормональної функції епіфізу та
аденогіпофізу визначене провідне їх місце у перебігу вагітності,
порушення в їх функціюванні призводять до такого ускладнення вагітності
як пізній гестоз.

Встановлено, що концентрація мелатоніну є цінним фактором у доклінічній
діагностиці пізнього гестозу. Якщо його вміст у крові вагітних

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020