.

Роль амізону та поляризованого світла в підвищенні ефективності комплексного лікування хворих на оперізувальний герпес в поліклінічних умовах (автореф

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2600
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

ЧИШКЕВИЧ ІННА ВАСИЛІВНА

УДК 616.834-002.152-08:615.038+535.514

Роль амізону та поляризованого світла в підвищенні ефективності
комплексного лікування хворих на оперізувальний герпес в поліклінічних
умовах

14.01.13 – ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

А в т о р е ф е р а т

дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ -2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім.

Л.В. Громашевського АМН України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор РУДЕНКО АНТОНІНА ОЛЕКСІЇВНА, Заслужений
лікар України, завідувач відділенням нейроінфекцій клінічного відділу
Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН
України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор ВОВК АЛЛА ДМИТРІВНА, завідувач
відділенням вірусних гепатитів з блоком СНІДу Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України;

доктор медичних наук, професор ЧЕРНИШОВА ЛЮДМИЛА ІВАНІВНА, завідувач
кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Київської
медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України

Провідна установа:

Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України

Захист відбудеться „__27___”__квітня__________2006 року о 11___ годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті
епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН
України ( 01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 23 )

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України ( 03038,

м. Київ, вул. М.Амосова,5)

Автореферат розіслано „___25__”_березня___2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат мед. наук
В.В. Кононенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. В останні роки проблема захворюваності на
оперізувальний герпес (ОГ) набуває все більшого значення. У зв’язку з
погіршенням екологічної ситуації, зниженням захисних можливостей
організму, розвитком вторинного імунодефіциту спостерігається активація
персистентних інфекцій, до яких належить також і ОГ. На сьогоднішній
день це захворювання є серйозною медичною проблемою – не з точки зору
уражень шкіри , які в абсолютній більшості перебігають сприятливо, а з
огляду на розвиток низки ускладнень ( невралгії, парези, паралічі,
енцефаліти…) ( Баринский И.Ф., Шубладзе А.К., Каспаров А.И., Гребенюк
В.Н., 1986). Також враховуючи значне зростання в Україні в теперішній
час кількості таких нозологій, як гематологічні хвороби, пухлини, СНІД,
потрібно з особливою обережністю підходити до діагностики ОГ, який може
виступати індикатором імунодефіциту в організмі внаслідок розвитку
вказаних захворювань ( Богомолов Б.П., 1990, Никитин К.А.,1991).

Тому актуальність оперізувального герпесу в нашій країні не зменшується
і покращення його лікування, пошук нових методів залишається досить
важливим завданням.

Для лікування ОГ, крім противірусних препаратів на основі ацикловіру (
зовіракс, віролекс, герпевір та ін.) також використовуються
рекомбінантні інтерферони ( реаферон, лаферон, віаферон та інші ( Туркот
Л.А., 1992, Курята І.Г., 1998). Існує ряд особливостей та обмежень щодо
використання перерахованих препаратів, наприклад, антитілоутворення до
екзогенних інтерферонних препаратів ( Руденко А.О. та співавт., 1999),
супресивна дія препаратів інтерферону на ендогенний інтерфероногенез (
Коломиец А.Г., Коломиец Н.Д., 1997 ) і висока вартість вказаних
препаратів. Також перебіг та наслідки захворювання залежать від
швидкості включення синтезу інтерферону у процес противірусного захисту.
Якщо продукція ендогенного інтерферону знижена або затримується, перебіг
захворювання, вірогідно, буде несприятливим, аж до летальних наслідків.
Всі перераховані чинники диктують необхідність пошуку інших методів
лікування. Останнім часом багато дослідників приділяють увагу індукторам
ендогенного інтерферону, як перспективним засобам лікування вірусних
інфекцій, до яких належить новий вітчизняний препарат амізон. Спектр
його фармакологічної активності поряд з анальгезуючою включає також
протизапальну, жарознижуючу та імунокорегуючу дії. За даними Руденко
А.Е. та ін.(1996), амізон можна рекомендувати для лікування герпетичних
гангліонітів, гангліорадикулоалгій як імуномодулятор, знеболюючий і
протизапальний засіб. При наявності місцевих запальних змін на шкірі (
як при оперізувальному герпесі) пероральне вживання амізону доцільно
сполучати з призначенням 5% амізонової мазі, яка чинить знеболюючий,
протизапальний ефекти та стимулює загоєння ерозій на шкірі ( Бухтіарова
Т.А., Даниленко В.Ф., Фролов А.Ф., 2000 ).

Враховуючи, що одним із серйозних проявів оперізувального герпесу є
больовий симптом, доцільним є пошук нових фізіотерапевтичних засобів
лікування цього симптому. Нині для лікування низки інфекційних
захворювань використовують світлотерапевтичний апарат Біоптрон –
унікальне джерело поляризованого поліхроматичного світла, особливістю
дії якого є знеболюючий і стимулюючий ефекти ( Гуляр С.О., 1999 ).

Ми не знайшли в доступній літературі вичерпних даних про використання
амізону, амізонової мазі , в тому числі в комплексі з поляризованим
світлом апарату Біоптрон при оперізувальному герпесі. Враховуючи
властивості вказаних методів лікування, вважаємо доцільним вивчення їх
ефективності при оперізувальному герпесі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною планових науково-дослідних робіт „Удосконалити
лікування і діагностику моно- та асоційованих герпесвірусних уражень
центральної та периферійної нервової системи з метою попередження
несприятливих наслідків” ( шифр теми 079, № Державної реєстрації
0199V000705, 2002-2004) і „ Вивчення патогенетичних механізмів і шляхів
фармакологічної корекції уражень центральної та периферійної нервової
системи герпесвірусної етіології” ( шифр теми 096, № Державної
реєстрації 0105U000016, 2005-2007 ), які виконувались у відділенні
нейроінфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.
Громашевського АМН України.

Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хворих на
оперізувальний герпес шляхом застосування в комплексі терапевтичних
засобів індуктора ендогенного синтезу інтерферону амізону і
поляризованого світла. Для досягнення визначеної мети сформульовано
такі основні завдання дослідження:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу оперізувального герпесу в
сучасних умовах на фоні супутньої патології і без неї.

2. Вивчити особливості імунологічного статусу у хворих на оперізувальний
герпес ( СD-3, CD-4, CD-8, В-клітини, NK-клітини, імуноглобуліни А, М,
G, ЦІК).

3. Вивчити дію індуктора інтерферону, похідного ізонікотинової кислоти
амізону та 5% амізонової мазі на перебіг хвороби та імунологічний статус
у хворих на оперізувальний герпес.

4. Вивчити дію поляризованого світла на перебіг хвороби та імунологічний
статус у хворих на оперізувальний герпес.

5. Визначити роль досліджуваних препаратів і поляризованого світла при
оперізувальному герпесі.

6. Розробити оптимальні схеми застосування вказаних методів лікування.

Об’єктом дослідження є хворі на оперізувальний герпес.

Предмет дослідження – клініко-лабораторні особливості уражень нервової
системи вірусом оперізувального герпесу, лікування хворих на ОГ з
використанням амізону, 5% амізонової мазі і поляризованого світла.

Методи дослідження. Для встановлення діагнозу ОГ використовувалися
клінічні дані та серологічні обстеження. При аналізі клінічної картини
бралися до уваги наявність симптомів загальної інтоксикації, місцеві
шкірні прояви у вигляді однобічної везикульозної згрупованої висипки з
серозним вмістом у зоні розгалуження сенсорних нервів, больовий
синдром. Для оцінки динаміки клінічних проявів ОГ у хворих, лікованих
різними методами, виконувались імунологічні ( показники клітинного і
гуморального імунітету) і статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчена дія індуктора
інтерферону амізону та 5% амізонової мазі на перебіг захворювання та
імунний статус у хворих на оперізувальний герпес. Вивчена дія
поляризованого світла на перебіг захворювання і імунний статус у хворих
на оперізувальний герпес. Вперше показано, що застосування препарату
амізон, 5% амізонової мазі і поляризованого світла в комплексі сприяє
скороченню тривалості клінічної симптоматики, знижує частоту ускладнень,
скорочує термін лікування. Вперше розроблені оптимальні схеми
призначення вказаних методів лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтована доцільність
використання індуктора інтерферону амізону, 5% амізонової мазі та
поляризованого світла в комплексному лікуванні хворих на оперізувальний
герпес. Доведено, що комбінована терапія вище перерахованими методами
при оперізувальному герпесі сприяє швидшому регресу основних клінічних
проявів захворювання, попереджає розвиток низки ускладнень і скорочує
тривалість лікування хворих. Тому для лікування ОГ можна застосовувати
амізон, 5% амізонову мазь і поляризоване світло.

Результати досліджень впроваджені в центральній міській лікарні м.
Рівне, відділі охорони здоров’я УМВС України в Рівненській області,
Городоцькій амбулаторії ЗП-СМ. За матеріалами дисертаційного дослідження
Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної
роботи МОЗ України видав інформаційний лист „ Застосування „амізону” і
5% амізонової мазі в комплексній терапії оперізувального герпесу” (
№159-2005), який розіслано головним спеціалістам управлінь охорони
здоров’я обласних ( міських) державних адміністрацій.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проаналізована наукова
література, здійснено патентний пошук з проблеми герпесвірусних
інфекцій, зокрема ОГ. Автор самостійно проводила формування груп,
клінічні спостереження, аналіз і узагальнення матеріалу, статистичну
обробку отриманих результатів. Дисертант проаналізувала архівні
матеріали. Автор самостійно написала всі розділи дисертації,
сформулювала висновки і практичні рекомендації, забезпечила їх
впровадження в медичну практику та відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи були
викладені та обговорені на Міжнародній науково-практичній конференції,
присвяченій пам’яті Л.В. Громашевського ( м. Київ, 2002 ); в матеріалах
науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів
України „Вірусні хвороби. Токсоплазмоз. Хламідіоз” ( м. Тернопіль, 2004
); на ХХІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції „Застосування
лазерів в медицині і біології” ( м. Ялта, 2004 ) і на ІІ Міжнародній
конференції „БІОПТРОН-світлотерапія” ( м.Київ, 2005 ).

Апробація дисертації проведена на засіданні Вченої ради Інституту
епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України
19 жовтня 2005 року, протокол №8.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових робіт, з них 3
статті у фахових виданнях, які визначені ВАК України для публікації
матеріалів дисертаційних досліджень, один інформаційний лист з грифом
Укрмедпатентінформу.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису методів досліджень, 2 розділів з аналізом отриманих
результатів, обговорення результатів дослідження та висновків, а також
списку використаних джерел із 201 найменування. Основний текст займає
144 сторінки. Дисертація ілюстрована 38 таблицями і 15 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. У відповідності до поставленої мети
проведене комплексне обстеження 114 хворих, які перебували на
амбулаторному лікуванні в медичних закладах м. Рівного в 2001-2005
роках. Пророблений ретроспективний аналіз 40 історій хвороби пацієнтів
з ОГ, які знаходились на стаціонарному лікуванні у клініці Інституту
інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського з 1991 по 2005 роки. Крім
того, визначено імунологічні показники у 15 здорових осіб. Для
вирішення поставлених завдань в роботі використовували загальноклінічні,
морфологічні, серологічні, імунологічні, статистичні методи
дослідження.

Для встановлення діагнозу ОГ використовувалися клінічні дані
(наявність симптомів загальної інтоксикації, місцеві шкірні прояви у
вигляді однобічної везикульозної згрупованої висипки з серозним вмістом
у зоні розгалуження сенсорних нервів, больовий синдром), морфологічний
метод дослідження вмісту везикул ураженої ділянки. Також деяким хворим
із нетиповою клінічною картиною захворювання етіологія встановлювалась
наростанням або високим рівнем антитіл класу IgG і визначенням антитіл
класу IgM до вірусу Varicella – zoster в сироватці крові. Дослідження
проводили в лабораторії Українського лікувально-діагностичного центру і
в медичній лабораторії „Діла” м. Київ.

Для оцінки динаміки клінічних проявів ОГ у хворих, лікованих різними
методами визначались імунологічні показники клітинного і гуморального
імунітету: СD-3, CD-4, CD-8, 3F3, NK-клітини ( імунограма 2-го рівня
методом моноклональних антитіл), імуноглобуліни А, М, G, ЦІК. Обстеження
хворих проводили в гострому періоді хвороби ( з 2-го по 8-й дні) і в
періоді реконвалесценції ( з 11-го по 30-й дні). Всього виконано 100
аналізів при обстеженні в динаміці 50 хворих на ОГ. Обстеження проводили
в Рівненському обласному клінічному лікувально-діагностичному центрі ім.
В. Поліщука.

Результати дослідження оброблені методом варіаційної статистики.
Вираховували середнє арифметичне (М) і відхилення від середньої (m).
Достовірність значимості розходжень встановлювали за допомогою критерія
Ст’юдента. Отримані цифрові дані обробляли на ПЕОМ в електронних
таблицях Microsoft Excel 2003 для Windows XP Pro за допомогою пакета
статистичного аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення

Встановлено, що кількість хворих на ОГ збільшується з віком, досягаючи
максимуму в осіб після 40 років. У віці понад 50 років ОГ був у 68
чоловік, що становило 44,1% всіх хворих. У більшості пацієнтів ( 58,5%)
захворювання на ОГ виникло внаслідок дії провокуючих факторів (
переохолодження, стреси, перенесені напередодні захворювання тощо ). У
65,5% хворих перед виникненням висипу спостерігались продромальні явища
у вигляді болів в місцях майбутніх висипань, підвищення температури
тіла, головного болю, загальної слабості і ін. Враховуючи важливість
початку ранньої терапії у хворих на ОГ, нами виявлено, що переважно
хворі звертаються по медичну допомогу пізно – після 3-го дня висипу –
таких пацієнтів було 99 чоловік ( 64,2%). У середньому первинне
звернення за медичною допомогою після появи висипу було на 4,41±1,87
день.

Сильний больовий синдром, який не завжди піддавався дії анальгетиків і
супроводжувався порушенням сну у хворих, спостерігався у 57 хворих
(37%), помірної сили больовий синдром, при якому анальгетики хворі
використовували на ніч і сон порушений не був, спостерігався у 62 чол.
(40,2%) і слабкий больовий синдром, який не потребував використання
знеболювальних, спостерігався у 35 чол. ( 22,7%).

У всіх хворих на ОГ захворювання супроводжувалось висипаннями.
Найчастіше спостерігалась везикульозна форма – у 120 осіб ( 77,9%),
бульозна – у 10 осіб ( 6,5%), геморагічна – у 19 чоловік ( 12,3%),
гангренозна – у 2-х випадках ( 1,3%), дисемінована – у 3-х ( 1,9%).
Найбільш легкий перебіг захворювання спостерігався у пацієнтів з
везикульозною формою ( був менше виражений больовий синдром і явища
інтоксикації ), ніж у пацієнтів з бульозною, геморагічною, некротичною і
дисемінованою формами.

Найбільш поширеною локалізацією висипу у хворих була грудна клітка і
живіт – у 51,3%, голова вражалась у 16,2%, очі – в 6,5%, шия – в 7,8%,
попереково-крижова ділянка – у 14,9%, верхні кінцівки – у 2,6%, нижні –
у 7,1% всіх випадків захворювання.

Встановлено, що з віком збільшується кількість більш тяжких форм
захворювання – бульозної, геморагічної, гангренозної і дисемінованої. А
везикульозна форма найчастіше спостерігається у осіб молодого віку ( до
40 років).

Збільшення лімфатичних вузлів відзначено у 44,1% пацієнтів.

У більшої частини хворих ( 51,9%) ОГ розвинувся на фоні супутньої
патології. Кількість осіб з супутніми захворюваннями, в яких розвинувся
ОГ, починає зростати після 40 років. Найчастішими супутніми
захворюваннями були ураження серцево-судинної системи ( 27,9%),
шлунково-кишкового тракту ( 10,3%), гепато-біліарної системи ( 12,3%).
Найрідше супутні захворювання спостерігались при везикульозній формі – у
45,8%, а найчастіше – при гангренозній і дисемінованій формах – у 100%
випадків. У хворих із супутньою патологією висип на 6,6% більше
локалізувався в ділянці голови, частіше уражались очі. Значно частіше у
пацієнтів з обтяженим преморбідним фоном виникали ускладнення ОГ: ПГН –
в 2,7 раза, нагноєння – в 3,2, порушення чутливості – в 3,5 разів
частіше, ніж в пацієнтів без супутньої патології.

Найбільш серйозним ускладненням ОГ була ПГН, яка спостерігалась у 30
хворих – 19,4%. ПГН найчастіше розвивалася при локалізації висипу в
ділянці голови – у 24% і попереково – крижовій ділянці – у 30,4%. При
везикульозній формі захворювання ПГН розвивається в 2-4 рази рідше, ніж
при інших формах. Найчастіше ПГН виникає у осіб понад 50 років – від
33,3% до 40% таких хворих в подальшому мають ускладнення у вигляді ПГН.

Серед інших ускладнень спостерігалось нагноєння герпетичних елементів –
в 13,6%, порушення чутливості – в 23,3%, синдром Ханта і
контрлатеральний геміпарез – по 1-му випадку, менінгоенцефаліт – у 2-х
хворих.

Хворих, в яких спостерігався тяжчий перебіг ОГ частіше направляли на
стаціонарне лікування. Так, у хворих, які перебували на амбулаторному
лікуванні, легкий перебіг захворювання спостерігався у 55 чол. ( 49,6%
), середньої тяжкості – у 49 чол. ( 44,1%) і тяжкий – у 7 чол. ( 6,3% ),
в той час як у хворих на стаціонарному лікуванні – у 3-х ( 7% ), 26 (
60,5% ) і 14 ( 32,5% ) відповідно.

При проведенні імунологічних досліджень на початку захворювання ( з
2-го по 8 день) виявлено виражені зміни основних показників імунної
системи – достовірне зниження кількості CD3-лімфоцитів – у здорових осіб
їх кількість становила 63,25±2,8 %, а у хворих – 54,86±2,1% ( p0,05 ).

Кінцевою метою будь-яких досліджень у клінічній медицині є підвищення
ефективності діагностики і лікування. У цьому аспекті вивчення сучасної
клінічної картини, імунологічних змін при ОГ при різних методах
лікування є дуже важливим.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Всього під спостереженням було 114 хворих у віці від 15 до 87 років,
які були розділені на 5 груп : 1 група – контрольна, хворі якої
отримували тільки симптоматичну терапію ( 29 чол.), 2 група – хворі, які
отримували амізон ( 23 чол.), 3 група – хворі, які отримували амізон у
поєднанні з 5% амізоновою маззю ( 24 чол.), 4 група – хворі, які
отримували комплексну терапію амізоном, 5% амізоновою маззю і аплікації
поляризованим світлом апарату Біоптрон ( 20 чол.), 5 група – хворі, які
отримували поряд із симптоматичним лікуванням аплікації поляризованим
світлом апарату Біоптрон (18 чол.). При порівнянні п’яти груп хворих
відзначались несуттєві відмінності їх за віком, статтю, локалізацією
герпетичних висипань, тяжкістю перебігу і тривалістю захворювання на
момент первинного звернення. Всі хворі отримували симптоматичну терапію,
яка включала протизапальні, знеболювальні, антигістамінні засоби,
антидепресанти, вітаміни групи В та С і місцеве лікування у вигляді
анілінових барвників ( метиленовий синій, брильянтовий зелений, фукорцин
). Оцінку лікувальної ефективності проводили з врахуванням клінічних
даних : скарги хворих, швидкість регресу герпетичних елементів,
наявність ускладнень, тривалість лікування, а також показників
імунологічного статусу.

Найкращі показники отримано у хворих, які отримували комплексну терапію
за допомогою амізону з 5% амізоновою маззю і поляризованого світла
апарату Біоптрон ( 4-а група). Середня тривалість висипань після початку
лікування в 1-й групі ( симптоматичне лікування ) становила 2,69±1,01, в
той час як в 4-й групі вона була значно меншою – 0,33 ±0,5 дня ( pТаблиця 2 Показники імунологічної реактивності у хворих на ОГ Показники Норма Контроль n=29 Амізон n=23 Амізон+Амізонова мазь+Біоптрон n=20 Поляризоване світло n=18 До лікування Після лікування До лікування Після лікування До лікування Після лікування До лікування Після лікування CD3,% 63,25±2,8 55,5±2,1 56,8±1,86 53,1±2,4 59,1±1,83** 55,5±1,42 64,5±2,13*** 55,2±1,42 62±1,5*** CD4,% 36,5±2,1 32,2±1,86 31,7±0,95 32,7±2,7 36,2±2,1* 32,8±2,67 36,2±1,79* 32,1±1,8 36,6±2,6 CD8,% 24,8±2,1 22,4±1,23 23,1±1,09 22,0±2,6 25,4±1,1 22,1±2,68 28,1±0,93*** 23,8±1,3 27±1,02*** 3F3,% 26,7±1,4 27,5±1,85 28,3±2,3 31,1±2,11 29,4±3,36 31,2±2,57 25,1±0,4 31,8±1,9 27,8±1,64 CD16,% 11,5±1,7 12±1,65 11,3±1,03 9,3±1,84 13±3,03 10±2,44 13,5±1,3 11,1±0,78 11,7±1,79 CD4/CD8 1,52±0,07 1,43±0,06 1,37±0,12 1,48±0,027 1,42±0,041 1,48±0,23 1,29±0,74 1,34±0,03 1,35±0,04 ЦІК, опт.од. 0,019±0,004 0,132±0,055 0,1±0,005 0,143±0,1 0,066±0,03 0,114±0,037 0,04±0,02*** 0,102±0,01 0,07±0,005** Ig M,г/л 1,38±0,31 1,02±0,5 1,2±0,34 1,36±0,5 1,2±0,38 1,55±0,45 1,42±0,53 1,44±0,43 1,42±0,34 Ig G,г/л 11,4±1,14 11,3±3,15 11,56±2,5 10,8±2,61 12,05±2,02 12,9±3,91 13,5±3,9 13,1±4,04 11,3±3,75 Ig A,г/л 1,39±0,38 1,84±0,96 1,59±0,69 1,49±0,73 1,13±0,26 1,75±0,68 1,73±0,69 1,89±0,94 1,75±0,91 Примітка:*- достовірно в порівнянні з показниками пацієнтів контрольної групи; ** - достовірно в порівнянні з показниками до лікування Тривалість захворювання і лікування найменшою була у пацієнтів, де використовувалась комплексна терапія, хоча непогані показники також отримано у хворих 2 ( амізон ) і 3 ( амізон і 5% амізонова мазь ) груп – рис. 2 Рис. 2 Примітка:* - достовірно в порівнянні з симптоматичним лікуванням ( p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020