ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РІКТОР Тетяна Леонідівна

УДК 141.7 : 316.4

Ризик в умовах соціальної нестабільності (соціально-філософський аналіз)

Спеціальність – 09.00.03 –

Соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософських наук Донецького державного
університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського

Науковий керівник: НІКІТІН Леонід Микитович

професор, доктор філософських наук, професор кафедри філософських наук
Донецького державного університету економіки і торгівлі ім.
М.Туган-Барановського,

Офіційні опоненти: ШКОДА Володимир Васильович

професор, доктор філософських наук, професор кафедри теорії культури і
філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна

ЛЕОНОВ Леонід Григорович

доцент, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Донецького
національного університету

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет
Міністерства освіти і науки України, кафедра філософії, м.
Дніпропетровськ

Захист відбудеться 26 жовтня 2005 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 11.051.06 у Донецькому національному
університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24,
ауд. 509.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного
університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 6 вересня 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук,

доцент М.І.Сушинський ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Дослідження ризику, його значущість в
усіх сферах людської діяльності набуло у наш час виняткової
науково-практичної, соціально-практичної і філософської потреби.
Середовище, в яке постійно «занурена» людина, його складна й суперечлива
екзистенційність, динамічність і багатоваріантність породжують феномен
ризику. Зростання обсягу знань та інформації, підвищення спеціальної,
природонаукової й технічної підготовки людей тісно пов’язані зі
збільшенням ризикових ситуацій, постанням ризику в різних формах і
видах. Виникають соціальні проблеми та конфлікти, що випливають із
самого суспільного виробництва, створюючи ситуації, в яких ризик є
неминучим. Тому передбачення та виявлення ризикових ситуацій, а також
вчасні дії, спрямовані на його усунення або мінімізацію негативних
наслідків, є необхідною умовою подальшого існування та розвитку
суспільства.

У надрах світових соціальних процесів сьогодні відбувається те, що можна
назвати одним словом – нестабільність. Ризик пов’язано із кризами
різного походження, ці кризи є наслідком як свідомої діяльності людини,
так і природних стихій, де випадковість вирішує усе. Відповідно зростає
актуальність і значення заходів, спрямованих на виявлення й уточнення
тих умов і обставин, у яких можливе виникнення ризикових ситуацій.
Практична потреба у дослідженні ризику обумовлена, насамперед,
необхідністю постійного і систематичного формування в сіспільстві ясного
уявлення щодо стратегічного прогнозування суспільного розвитку.

Значної важливості і соціальної необхідності набувають питання відносно
ролі соціального ризику в епоху глобалізації. Особливо актуальною є
проблема ризику в період, коли Україна обрала нового, із демократичними
поглядами Президента, коли відбувається активна боротьба із старою
корумпованою владою, коли наша держава переживає переломний, перехідний,
найменш усталений період свого існування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є складовою частиною комплексної науково-дослідної роботи кафедри
філософських наук Донецького державного університету економіки і
торгівлі ім. М.Туган-Барановського у рамках кафедральної
держбюджетної теми «Проблема людини в сучасній філософії» № 0103V004887,
тема індивідуального розділу «Вплив ризику на розвиток суспільства в
умовах соціальної кризи і нестабільності». Автор здійснює системний
аналіз феномену ризику і виявляє його науково-теоретичне значення у
нестабільних умовах розвитку соціуму. Результати, отримані в процесі
дослідження, використовуються у практиці викладання філософії,
політології та соціології для студентів денного/заочного відділення,
задіяні у навчальних планах і робочих програмах із відповідних
дисциплін.

Ступінь наукової розробки теми. У сучасній науковій літературі роботи,
присвячені проблемі ризику, посідають важливе місце. Так, дослідженням
конкретних виявів ризику займаються такі науки як: математика,
статистика, економіка, соціологія. Проблемам ризику присвячені роботи
вчених у галузях: теорії ймовірності (Льюс Р.Д., Райфа Х.), прийняття
рішень (Науман Е.), вірогідної і багатозначної логіки (Афанасьєв І.О.),
психології та соціальній психології (Рудашевський В.Д., Носкова О.В.,
Козлецький Ю.). Проблеми ризику досліджують військові (Дружинін В.В.,
Конторов Д.С.), правові (Ґрінберґ М.С., Ойґонзіхт В.О.), політичні
(Ільїн М.В., Панарін О.С., Уваров В.), економічні (Лігоненко Л.О.,
Машина Н.І., Біляков О.В., Гамза В.О., Неклесса О.), демографічні
(Печчеі А., Дж.Комарофф), екологічні (Данілов-Данільян В.І., Лосєв
К.С.), медичні (Марголіна О.Н., Сомова О.В.), біологічні (Моісеєв Н.Н.,
Москальов Ю.І.) та інші дисципліни.

Приватні науки вивчають специфіку ризику в різних сферах суспільства.
Але суспільство є не проста механічна сукупність окремих елементів.
Розвиток окремих його частин залежить від впливу інших, але якщо
узгодити результати численних досліджень, здійснюваних конкретними
науками, то цілісної картини суспільного ризику не вимальовується. Вона
буде мозаїчною, такою, що не дає можливості реконструювати соціальний
механізм ризику, і розкриє лише його окремі сторони, деталі й елементи.

Слід зазначити, що сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого
визначення ризику, фіксується безліч іноді абсолютно полярних визначень.
Не сформовано загальний, придатний для різних теоретичних і практичних
випадків метод оцінки узагальненого показника ризику. Відсутні
науково-обґрунтовані універсальні рекомендації меж допустимості рівня
ризику.

Важливе значення обліку вираховування ризику в житті соціуму робить
актуальним доцільність постановки питання щодо соціально-філософського
аналізу узагальненого показника ризику.

У роботах А.П.Альгіна, А.Арзамасцева, І.Афанасьєва, Е.Букіна,
В.І.Зубкова, В.Іноземцева, Н.Н.Моісеєва, М.І.Нещадима, Л.М.Нікітіна,
Ю.В.Павленка, В.Г.Попова, Ю.І.Приходька, О.К.Скаленка, С.Л.Удовика,
Г.В.Щокіна, О.Н.Яницького, а також закордонних дослідників У.Бека,
Х.Джоффа, З.Баумана та інших здійснено аналіз ризиковості конкретних
соціокультурних зрізів суспільного розвитку. Однак
соціально-філософський аналіз ризику продовжує залишатися недостатньо
дослідженим. Наша мета – акцентувати увагу на соціально-

філософському аспекті ризику.
Головне для нас – показати ризик як філософську проблему. Ця проблема
сьогодні знаходиться на початковому етапі свого вирішення і становить,
як правило, сукупність приватних дослідницьких напрямків. Складність її
вирішення полягає у тому, що з часткового – економічного,
соціологічного, психологічного, історичного, політичного, юридичного і
подібних підходів ризик необхідно виділити як інтегрований компонент
наукової теорії і надати йому філософської інтерпретації.

Мета і завдання дослідження полягають у визначенні філософських аспектів
ризику в процесі аналізу соціальних явищ в умовах суперечливої
соціальної дійсності, у формуванні соціально-філософської концепції
ризику, у створенні загальної моделі соціального ризику.

Досягнення поставленої мети обумовило постановку і розв’язання наступних
завдань:

дослідити онтологічні корені проблеми ризику; проаналізувати основні
підходи до проблеми ризику і дати визначення поняттю ризик;

виявити основні характеристики, що детермінують ризик;

здійснити аналіз головних принципів і методів впливу ризику на
соціальну дійсність;

виявити ризикові чинники розвитку соціуму;

обґрунтувати загальні вимоги для прийняття ризику;

простежити вплив глобалізаційних процесів на ризикові детермінанти;

проаналізувати роль передбачення у ризиковій стратегії планування
соціальної дійсності;

сформулювати узагальнену модель, за якою ризик оцінюється як спосіб
вирішення проблем.

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільство, яке можливо
характеризувати як нестабільне, нестійке, а також вивчення його складної
і мінливої динаміки шляхом пізнання й прийняття ризикового рішення.

Предметом дослідження є ризик, умови його виникнення, а також ті форми,
методи і засоби за допомогою яких він досліджується.

Методи дослідження. Основу джерелознавчої бази дисертації становлять
науково-теоретичні і методологічні дослідження вітчизняних і закордонних
учених, що присвячені проблемам ризику. Інформаційною базою є комплекс
відомостей про конкретні факти культурного, політичного та економічного
життя суспільства як соціальної цілісності.

Тема дисертації належить до тієї галузі філософії, предмет якої
сформувався наприкінці ХХ-початку ХХІ століть, коли особливо активно
почали досліджуватися питання глобалізації і стратегічної нестійкості
сучасного світу, а також проблеми світової екології й соціального
напруження.

З метою отримання достовірних наукових результатів дослідження
застосовувалися загальнонаукові і філософські методи. В основі
дисертації ? соціально-філософський аналіз, що дозволив досліджувати
феномен ризику як проблему соціокультурного процесу. Методи дослідження
обумовлені своєрідністю предмету дисертаційної роботи, її складністю.
Історичний метод, застосований у цьому дослідженні, дозволив шляхом
порівняння виявити загальні та специфічні наскрізні вектори
характеристики ризику. Велике значення для дослідження мало використання
системного підходу, спрямованого на інтеграцію досліджуваного матеріалу.
Критично-конструктивний підхід сприяв виявленню внутрішніх суперечностей
у функціонуванні суспільства. У дослідженні використано метод
моделювання, що дозволило виявити причини і сутність аналізованих
процесів. Результати дослідження є об’єктивними, що обумовлено
використаними принципами історизму, конкретності істини, єдності і
боротьби протилежностей.

Принциповим є застосування компаративного методу, що дозволив здійснити
зіставлення різних концепцій ризику, виявити основні підходи до зниження
ризиковості соціального розвитку.

Наукова новизна отриманих результатів обумовлена реалізацією визначеної
методологічної програми, яка дозволила виокремити у процесі аналізу
соціальних явищ основні філософські аспекти ризику в умовах суперечливої
соціальної дійсності. Наукова новизна дослідження полягає у наступних
теоретичних, методологічних і методичних розробках:

? феномен ризику артикулюється у соціально-філософському контексті, що
дозволило представити його як специфічний засіб впливу на суспільні
процеси та розробити модель соціального ризику;

? опрацьовано концепцію прийнятного і необхідного ризику, яка дозволяє
говорити про те, що стратегічно позитивний ризик в умовах динамічного
розвитку суспільства є фактором сталого розвитку;

? встановлено, що ризик виступає як спосіб раціонально-практичного
розкриття «таємниці» стратегічного творення нової дійсності, яка набула
форми глобалізації, ризикогенної за своєю природою;

вдосконалено: розуміння векторів детермінування кризової ситуації як
невід’ємного компонента ризику; критерії визначення ризикових наслідків
глобалізації;

набули подальшого розвитку: значення ролі соціального прогнозування у
процесі ліквідування ризику і подальшого соціального розвитку;
класифікація ситуацій невизначеності, що зумовлюють характеристики
ризику; визначення критеріїв стійкості соціального розвитку.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення
дисертації розкривають соціально-філософське бачення проблем ризику, що
дає можливість зрозуміти характер і спрямованість стратегічних проектів
соціального розвитку і на цій основі вчасно і адекватно впливати на
ризикові ситуації. Практичне значення отриманих результатів полягає у
можливості використання положень дисертаційного дослідження у процесі
формування державними структурними підрозділами стратегій подальшого
стійкого розвитку; у залученні до діяльності політичних партій і
суспільних об’єднань, у лекційно-пропагандистській роботі, у процесі
опрацювання програм стратегічної і практичної діяльності обласних і
районних держадміністрацій та органів самоврядування; у
філософсько-теоретичному усвідомленні ризиковості як одного з напрямків
соціокультурного процесу; при розробці окремих аспектів економічної і
правової політики держави; у формуванні навчальних завдань і планів
установ освіти і науки. Матеріали та результати дослідження були
використані у практиці викладання дисциплін: філософія, соціальна
філософія, філософія бізнесу, політологія, соціологія. Результати
дослідження можуть бути використані (частина вже використовується) при
виконанні курсових, дипломних і магістерських робіт, при проведенні
факультативних занять за курсом «Філософія», «Соціальна філософія»,
«Філософія бізнесу».

Апробація результатів дисертації була здійснена у виступах на
засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри філософських наук
Донецького державного університету економіки і торгівлі ім.
М.Туган-Барановського.

Матеріали дисертації були апробовані у доповідях на восьми Міжнародних
наукових конференціях: (м. Донецьк, 21-22 травня 2003 р.); (м. Харків,
26-27 вересня 2003 р.); (м. Донецьк, 19-20 березня 2004 р.); (м. Харків,
27-28 квітня 2004 р.); (м. Київ, 19-21 квітня 2004 р.); (м. Маріуполь,
17-18 вересня 2004 р.); (м. Донецьк 20-21 січня 2005 р.); (м. Луцьк
19-20 травня 2005 р.).

Результати дисертаційної роботи були використані під час проведення
соціологічного дослідження серед студентів ДонДУЕТ з проблеми якості
навчального процесу, підготовки методичних матеріалів для семінарських
занять із курсу філософії.

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані у шести провідних
спеціалізованих фахових виданнях, загальним обсягом 3,83 д.а. Тези
матеріалів дослідження були опубліковані у восьми збірниках матеріалів
конференцій.

Структуру і обсяг дисертації продиктовано логікою дослідження, що
випливає з мети та дослідницьких задач. Дисертація складається зі
вступу, трьох розділів: перший містить чотири підрозділи, другий і
третій містять по три підрозділи, висновків, переліку використаної
літератури, додатків на двох сторінках. Загальний обсяг роботи становить
208 сторінок. Обсяг роботи без списку використаної літератури – 185
сторінок. Список літератури нараховує 276 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір і актуальність теми, розглядається стан
наукового опрацювання проблеми, визначаються мета і завдання роботи,
об’єкт і предмет, а також методологія здійснення дослідження, наукова
новизна положень дисертації, зауважується теоретичне і практичне
значення роботи, її апробація та структура.

Перший розділ «Методологічні основи вивчення ризику» присвячено історії
дослідження поняття «ризик», його сутності й соціальному буттю, а також
ролі у житті суспільства. У підрозділі 1.1. «Сутність ризику» на ґрунті
досліджень зарубіжних та вітчизняних науковців різних підходів до
визначення поняття ризику, запропоновано власне тлумачення поняття
«ризик», пов’язане із розумінням його як філософської категорії.

Семантика терміну «ризик» украй варіативна. Цей термін використовується
для окреслення різнопланових реалій. Існує безліч джерел, у яких подано
визначення поняття «ризик», і відповідно існує безліч розбіжностей у
тлумаченні його змісту. Але жоден з дослідників не має сумніву в тому,
що ризик невід’ємно пов’язаний із ситуацією невизначеності.

Дисертант, виходячи з становищ невизначеності, стверджує, що все
громадське життя на всіх рівнях пройняте ризиком. Сприйняття ризику
людиною є складним і суб’єктивним процесом, на який впливають наступні
чинники: суб’єктивне розуміння ризику, індивідуальне сприйняття успіхів
і поразок, неповнота сприйняття, особистісні якості. Ризик пов’язано із
такими поняттями як «усвідомлення ризику», «сприйняття ризику», «оцінка
ризику», «готовність до ризику», «прийняття ризику» і набуває форми
соціальної поведінки суб’єкта, яка здійснюється в умовах невизначеності.
Процес прийняття ризикових рішень часто відхиляється від пропонованої
раціональної моделі, тому що невизначеність, деформуючи сприйняття,
здійснює значний вплив на усвідомлення суб’єктом конкретної ситуації.
Ризик – це форма поведінки суб’єкта, пов’язана з подоланням
невизначеності, випадковості й конфліктності у ситуації неминучого
вибору, яка відбиває ступінь досягнення очікуваного результату. Ризик
виступає способом практичного вирішення протиріччя за умови
непередбачуваного розвитку протилежних тенденцій у конкретній ситуації.

Ризик є об’єктивним, бо постає формою якісно-кількісного виявлення
реально існуючої невизначеності. Об’єктивність ризику проявляється в
тому, що це поняття відбиває реально існуючі у суспільному житті явища
та процеси. Він породжується чинниками, існування яких не залежить від
свідомості людини – це вірогідна сутність багатьох природних явищ,
соціальних і технологічних процесів, багатоваріантність матеріальних та
ідеологічних відносин, у які вступають суб’єкти у соціальної діяльності.

Саме поняття «ризик» не має чітко окресленого та змісту. Надати єдине та
логічно несуперечливе визначення проблематично через ряд причин: а)
кожна історична епоха має власний, неповторний набір внутрішніх
парадигмальних ідей (ейдосів за Платоном); б) явища суспільного життя
унікальні, їх якісні характеристики та аксиологічні модуси неоднакові;
в) можливо говорити про багатовекторність інтерпретацій ризику залежно
від світоглядних установок, панівної ідеології, політичного й
суспільного статусу суб’єкта історичного процесу. «Ризик» – загальне
абстрактне поняття, що фіксує такий спосіб інтерпретації людиною світу,
в основі якого – спроба збагнути непередбачуване й непізнане з метою
ліквідації невизначеності, мінімізації випадковості, розв’язання
протиріч.

У підрозділі 1.2. «Історія дослідження проблеми ризику» здійснено аналіз
причин, що змусили людину вивчати ризик, методи та способи його виміру й
управління ним.

З початком епохи Ренесансу кардинально змінюється сприйняття особистістю
майбутнього. Людина починає шукати раціональні способи впливу на
навколишній матеріальний світ. У цей період відбуваються зміни в
економічному житті; бурхливо розвиваються комерція й фінанси;
технологічне піднесення переживає сільське господарство та навігація;
застосування пороху дає новий поштовх розвитку військової справи. Усі ці
процеси неможливо уявити без такого феномену як ризик. Він стає
невід’ємним компонентом безлічі наукових відкриттів, змушуючи вчених
апелювати до різноманітних методів дослідження, намагаючись знайти та
знаходячи такі методи, які б містили в собі мінімальний рівень ризикових
наслідків, і тим самим робити нові й нові відкриття.

Ризик був і залишається наслідком розвитку цивілізації. Відкриття
молекули ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти), містило в собі величезну
частку ризику, що змусило людство по-іншому сприймати свою сутність,
змінити зміст і призначення людського життя. Теж саме варто сказати і
про появу ЕОМ, що змінила орієнтації життєдіяльності людини.

Реальності нашого часу диктують необхідність включення в практику
державних і міждержавних відносин нового рівня мислення, обліку в
практичній діяльності загального взаємозв’язку глобальних суспільних,
природних і технічних процесів із соціальним ризиком.

Дисертантом з’ясовано, що ризик в історії розвитку соціуму об’єктивно
супроводжував, а в окремих випадках і визначав, людське пізнання, ставав
його атрибутом. Необхідність прийняття ризику (йти на ризик) була
зумовлена практичною потребою діяльності людини. Єдність гносеологічних
і онтологічних характеристик ризику набуває форми проблеми; і суб’єкт
змушений знаходити та використовувати визначений категоріальний
інструментарій аби вирішити її.

На новій стадії розвитку суспільства ризик включено до «порядку денного»
соціального буття. Ризик виступає в абстрактній своїй можливості: в
математичних формулах або методологічних контроверзах, саме цей аспект
проблеми досліджується в підрозділі 1.3. «Соціальне буття ризику». Щоб
говорити про ризики, суб’єктові необхідно мати визначену оцінну позицію.
Констатації конкретного ризику можуть базуватися, наприклад, на
математичних можливостях. Однак тільки суспільні інтереси можуть
упевнено заявити про себе завдяки саме математичним засобам. Наукові
дослідження індустріального ризику – виробничого розвитку, так само
співвіднесені з соціальними інтересами й оцінними визначеннями як
соціальна інтерпретація та сприйняття ризиків залежать від наукових
доказів.

На ґрунті проведеного дослідження дисертант стверджує, що в ризиках
знаходить реалізацію істотний компонент майбутнього, заснований на
продовженні наочних у даний час негативних впливів на майбутнє. Пізнаючи
сутність ризику, людина або усуває, або інтерпретує, або ж витісняє його
зі свідомості, намагаючись ігнорувати, не враховувати саме буття ризику.
Небезпека тут полягає у значенні помилкової (невірної) інтерпретації –
начебто ризику не існує.

Автор стверджує, що ризик є формою відображення сутнісної основи
людської діяльності. Це особлива форма зміни соціального буття, що веде
до зміни усталеного способу буття в окремих його проявах. При цьому
буття людей зберігається або модифікується. Ризик свідчить про те, що
людина має прогресивні переконання заради зміни свого буття, а, отже, й
майбутнього.

У підрозділі 1.4. «Ризик як спосіб впливу на соціальні процеси»,
розкрито природу стратегічного ризику, яка оцінюється суб’єктом не як
об’єктивна реальність, а скоріше як суб’єктивна, тому, що є відбитком
поглядів того, хто приймає рішення. Суб’єкт, що знаходиться у ситуації
вибору та використовує ризиковий варіант, потребує не тимчасового й
часткового поліпшення існуючих умов, а повного перетворення ситуації.
Наступний стан об’єкта не завершує, а лише перериває дію ризику.
Подальший розвиток ставить нові проблеми і черговий ризик неминучий. У
кінцевому результаті, ризик «уникає» долі завершеності, кінцевості. Він
залишається у сфері людської діяльності, як спосіб здійснення
перетворень, що є природним результатом того стану, що виявляється за
межами кінцевих ризиків.

Суспільна та індивідуальна свідомість здатна, на думку автора, не
відразу повномасштабно сприймати проблему ризику, тому що людині
властиво «витісняти» погане й абсолютизувати гарне. Цьому будуть чинити
опір політичні та соціальні сили, тому що для них прийняття
«ризик-імперативи» означає радикальні, субстанціональні трансформації у
суспільстві. Ризик – складний і потенційно могутній принцип і метод
пізнання та управління, за допомогою яких сучасне суспільство може
протистояти мінливим соціальним умовам.

У нестабільному суспільстві ризик входить до числа управлінських
термінів. Він перетворюється на принцип реакції на несподівані зміни у
соціальній структурі суспільства, виступаючи як набір правил, способів,
засобів і методів прийняття рішень, якими суб’єкт управління керується у
своїй діяльності.

Дисертант простежує різні форми дії ризику та констатує, що ризик є
соціально динамічним. І як будь-яка динамічна система понять
(гносеологічних, онтологічних, аксиологічних) ризик може перетворитися
на один із засобів вирішення проблем. Саме як засіб розв’язання (і тому
пізнання) проблем він і функціонує у різних галузях знання, набуваючи
таким чином конкретного змісту.

У другому розділі «Ризик і його роль у розвитку суспільства в умовах
нестабільності» на основі системного підходу до соціальних процесів
запропонована класифікація ризиків, виділені основні етапи їхнього
виникнення, функціонування й деструктивізації в умовах нестабільного
соціального розвитку. У підрозділі 2.1. «Ризик як фактор розвитку
соціуму» здійснено аналіз понять «еволюція», «розвиток», «прогрес».
Перевагу надано останньому, тому що здогад про те, що людство прогресує
від «темного» минулого до «світлого» майбутнього, висловлений у давні
часи Протагором, Демокритом, Эпікуром, Лукрецієм Каром та іншими
мислителями, а потім відроджений у XVII столітті Р.Декартом, покликав за
собою в XVIII столітті плеяду видатних французьких мислителів. Він був з
ентузіазмом підхоплений їх послідовниками у Франції, Німеччині, Англії,
Росії та в інших країнах. Уявлення про послідовний прогрес у духовній,
технічній і соціальній сферах, доповнене біологічним еволюціонізмом
(Ж.-Б.Ламарк, Ч.Дарвін), проникло в антропологію (Л.Г.Морган, Э.Тэйлор),
а також набуло загальнонаукового оформлення у концепціях О.Конта,
Г.Спенсера, К.Маркса.

B J O a ae

@ ?

¤

?

Ue

yyyy

h

@

@

@

@

a

ae

F ~

?

a

$

@

$

@

$

@

$

@

@

@

???$???до пошуку нових концепцій розвитку соціуму. Ризик постає
поштовхом, чинником подальшого прогресу; з’являються нові знання, нові
технології, що сприяють сталому соціальному розвиткові, що і доводиться
автором.

У підрозділі 2.2. «Ризик – рудимент соціальної нестабільності»
розглянуто зв’язок ризику із систематичною взаємодією суспільства з
погрозами, небезпеками, які індуціюються модернізаційними процесами у
суспільстві. Суперечливий характер взаємодії різнобічно спрямованих
соціальних процесів породжує випадковість, що є об’єктивним результатом
і конкретною формою вираження нестабільності. У сучасному суспільстві
першочерговою стає проблема безпеки, тим самим відсуваючи на другий
план, а іноді чи не на останній, проблему розвитку.

Дисертант доводить, що ризик є відображенням того або іншого ступеня
нестабільності: чим вищий ризик, тим вищий рівень невизначеності.
Досягаючи апогею, ризик, у своєму найвищому ступені, стає фатальним,
перетворюючи часткову невизначеність на повну. При цьому ризик витісняє
самого себе. У даному випадку ситуація абсолютно невизначена і
неконтрольована, говорити ні про який ризик неможливо. У розвитку
суспільства фатальної і абсолютної нестабільності не існує. Вона
відносна. Тут спостерігаються моменти недетермінованих процесів, що
породжують вірогіднісні, випадкові й частково невизначені на емпіричному
рівні явища. Отже, автор робить висновок, що разом із тріадою:
ймовірність-випадковість-невизначеність – ризик утворює визначений
рудимент нестабільного суспільства.

У цьому випадку соціальна криза стає умовою ухвалення ризикового
рішення. Розкриттю цієї проблеми присвячено підрозділ 2.3. «Соціальна
криза як можливість і необхідність прийняття ризику». Ризикове рішення
може стати як причиною настання кризи, так і можливим виходом із вже
сформованої кризової ситуації. Життєдіяльність – це постійна боротьба із
кризами, тільки переборюючи перешкоди, суспільство здатне прогресувати.
Автор стверджує, що функціонування суспільства замкнене у межах
стабільності-нестабільності, причому ризик, як поштовх, апріорно
супроводжує всі стадії вищезгаданої замкненої системи. Ризиковий аспект
конкретної ситуації змушує систему підніматися як на більш високі рівні
розвитку, так і опускатися на нижчі, стаючи причиною виникнення кризи, й
у разі позитивного її розв’язання – одним із способів подальшого
прогресивного розвитку, що і доводить у даному підрозділі дисертант.
Перехідний період – це період кризовий, ризик у даному випадку виступає
його характеристикою, здатною змінити ситуацію. Ризики як спосіб
вирішення кризи пов’язані з моделюванням конкретних ситуацій і несуть у
собі суб’єктивність думок розроблювачів моделей, виступаючи як
суб’єктивні характеристики розвитку.

Автор стверджує, що апелюючи до соціальної кризи, ризик може бути і
буває об’єктивно опредмеченим. Стратегія і тактика інтерпретації
виникнення і розвитку криз окреслюється дисертантом як теоретично,
економічно й ідеологічно актуальна. По-перше, саме виникнення кризи є
реакцією суспільства на ризикогенне середовище. По-друге, соціальний
розвиток ставить такі проблеми, на які природо-наукові і технічні науки
не можуть відповісти. Необхідна філософська (загальна) оцінка. По-третє,
кризові явища у суспільстві зумовлюють необхідість ухвалення ризикового
рішення, що, у свою чергу, стає однією з форм вирішення кризи.

У третьому розділі «Ризик в умовах глобалізації» на підставі
глобалізаційних процесів визначається конкретна змістовність соціального
ризику. У першому підрозділі 3.1. «Ризикогенність – складова ознака
глобалізму» мова йде про зв’язок поняття «глобалізація» та якісно нового
рівня світогосподарчої взаємодії, що породжує глобальні
(загальноцивілізаційні) проблеми сьогодення. Сучасна цивілізаційна криза
зумовлює ризиковий характер різних змін у суспільстві, що
супроводжуються біфуркацією і хаотизацією життя людства. Світ, вступаючи
у смугу нестійкості і невизначеності, зіштовхується із серйозними
потрясіннями, викликаними активністю сукупних взаємодій сил і факторів,
безпосередньо пов’язаних із внутрішнім світом людини. Однією з форм
реакції на соціальну нестабільність може бути як надія на краще, так і
пошук причин крайності, ворожості і насильства. Марґіналізовані
соціальні групи суспільства можуть стати найбільш схильними до
агресивності і як наслідок ? неадекватно реагувати на соціальні
антиномії. Глобалізація – багато в чому стихійний процес, що не залежить
від волі та зусиль його основних учасників. У роботі доводиться, що
практично всі аспекти глобалізаційних процесів a priori ризикові, і саме
вони викликають необхідність сполучення геополітики, геоекономіки,
соціокуль-турних особливостей як окремої держави, так і усього світового
суспільства.

Такі поняття як «конфлікт цивілізацій» (Західної) з «варварським світом»
(Сходу), «фундаменталізм і тероризмом», боротьба сучасного «відкритого
суспільства» з так званим «націонал-патріотизмом» – невід’ємні складові
сучасного світу, зосереджені навколо такого терміна, як «ризикогенність»
(ризиковість) суспільства. Цей сучасний реєстр понять не виключає, а
включає дихотомію стійкості й нестійкості, відкритості та закритості
суспільства. Автор пов’язує вищевикладені погляди із таким складним
явищем сучасності як «глобалізм», тлумачить окреслені поняття через
призму ризику їх семантичне навантаження.

У підрозділі 3.2. «Збагнення непередбаченого, як спосіб ризикового
рішення» аналізується концепт виявлення непередбаченого, яке
констатується у суспільстві, де переважає ризиковий характер розвитку.
Соціальне буття не інертне: ризики, носіями яких можуть бути природні
явища і процеси, а також соціальні фактори, потрапляючи у це буття,
мігрують у ньому, накопичуються, трансформуються у нові проблеми,
порушуючи, й тим самим змінюючи усталені традиції та соціальний порядок.

Характеристика українського суспільства – це модернізація, що може бути
результатом як руйнівних дій, так і саморозпаду деякої організації
внаслідок різкої зміни умов її існування. Демодернізація так само
ризикогенна, як і форсована модернізація. Всередині цієї дихотомії
виробництво ризиків є прибутковим, приносячи багатство і владу.
Суспільство набуває нової диференційованої ознаки: воно розподіляється
на виробників і споживачів ризиків: одні соціальні групи мають користь з
продукування ризиків, інші зазнають їх негативного впливову. Основним
чинником, що враховує наслідки ухвалення соціального рішення у
сформованій критичній соціальній реальності, є ступінь ризику в
конкретній ситуації.

На думку дисертанта, виявлення непередбаченого через ризик як основної
концепції сучасного суспільства надає актуального значення буттю людини
в усіх її вимірах, тому що є одним із способів виявлення викликів та
імперативів соціальної дії. Власне кажучи, ризик реалізує майбутнє,
перспективне, стратегічне. У ризику простежується майбутнє, що повинне
бути відвернене або затверджене.

У підрозділі 3.3. «Сталий розвиток – об’єктивна і необхідна вимога
ризикового суспільства» йдеться про причину сьогоднішньої нестабільності
у нашій країні: суспільству було нав’язано утопічну ідеологію, яка
полягала в тому, що економічні відносини самі по собі здатні створити
стійкий розвиток. Економіка – ознака стійкості, але не сама стійкість.
Для того, щоб досягти сталого розвитку, суспільство повинне набути
певного рівня духовності (тих цінностей, про які можна говорити, що вони
поєднують людей без примушування, й які вони готові захищати спільно).
Стратегічною метою нашої держави повинно стати створення передумов
економічного та інтелектуального зросту й переходу до сталого розвитку.
Сьогодні наше суспільство усе ще «розбите» на дві частини: одна, де
цінуються лише економічні параметри сталості, та друга, як правило,
численна й найменш фінансово забезпечена, що висуває на перший план
духовність. Погляди багатьох людей щодо майбутнього переважно сформовані
нестабільною ситуацією в галузі економіки, політики, законодавчої та
виконавчої влади, які містять частку ризиковості та, як правило,
песимістичні; тому майбутнє сприймається скоріше відсторонливо й навіть
фаталістично – «на наше століття вистачить, а там – будь, що буде…».
Ризики в такому суспільстві мають тенденцію до зростання, що є
серйозними перешкодами руху до сталості та стабільності.

Сталий розвиток – це перш за все відмова від егоцентричної поведінки й
усвідомлення небезпеки, що загрожує суспільству. Для цього, насамперед,
необхідне введення державної стратегії на євроінтеграцію. Якнайшвидше
здійснення відповідних змін як законодавчого, так і
соціально-економічного й політичного характеру в нашій країні може
виправдати попередні зволікання та помилкові кроки, допоможе знизити
ризиковість подальшого розвитку країни.

На ґрунті здійсненого дослідження, дисертант довів, що ризик є поштовхом
до стійкого розвитку суспільства. Ризик супроводжує, але не визначає
розвиток, тому що є більш істотні ознаки (економічні, політичні,
духовні), без яких неможливо говорити про стійкість розвитку. Сутність
сталого розвитку міститься у понятті «ризик», що є показником
тривалості, безперервності розвитку в минулому, яке увібрало в себе
майбутнє, де ризик схожий на творчу еволюцію людського буття.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано нові
підходи до вирішення проблеми ризику, що знайшло своє відображення у
репрезентованій автором філософської концепції ризиків, аналізі основних
етапів їх виникнення, функціонування й деструктивізації в умовах
нестабільного соціального розвитку. Вищевикладене дозволяє винести на
захист наступні положення:

1. Вперше робиться спроба формування філософської концепції ризику.
Ризик ? це категорія, пов’язана з подоланням невизначеності,
випадковості й конфліктності в ситуації неминучого вибору, яка
відображає міру досягнення очікуваного результату. Ризик як філософське
поняття має свою форму, зараховану нами до явища ризику, і зміст –
безпосередні результати ризикових рішень. Єдність гносеологічної і
онтологічної характеристик ризику набуває проблематичності. Ризик
породжується процесами, існування яких не залежить від свідомості, але
його ухвалення пов’язано зі свідомою діяльністю людини. Будучи
об’єктивною величиною, ризик є одним з варіантів нівелювання суб’єктом
невизначеності і способом практичного вирішення протиріч.

2. Пропонується модель функціонування соціального ризику: ризики
породжуються спонтанністю й хаосом соціальних і природних явищ та
зумовлюються попереднім рівнем суспільного розвитку і ступенем
попереднього аналізу ризиків. (Тут спостерігається взаємообумовленість,
взаємозв’язок і взаємна залежність об’єктивних і суб’єктивних аспектів
ризику). Зона ризиковості припускає наявність кризового стану в
суспільстві й вектор ризику, тобто, до якого результату призведе
ухвалення ризикового рішення (стабільний та динамічний розвиток або ж
тупик еволюції, що приводить до кризи) буде безпосередньо залежати від
стратегій розвитку конкретного суспільства. Ризик у даному випадку
виступає способом конструювання соціальної реальності за допомогою
тенденції до руйнування старого й конструювання нового. Він сприяє
переглядові наукових уявлень про розвиток суспільства, пошукові нових
концепцій розвитку, виступаючи одним зі способів прогнозування й
конструювання реальності.

3. Висунуто модель прийнятного та необхідного ризику. Ризик показано як
спосіб раціонально-практичного розкодування «таємниці» стратегічного
творення нової дійсності. За умови сприйняття ризику як необхідності,
він стає формою свідомості й формою філософської рефлексії сприймати та
вирішувати проблеми буття. Ризик є визначальним чинником розвитку
соціуму. Встановлено, що стратегічно позитивний ризик, в умовах
суспільства, що динамічно розвивається, є чинником стійкого розвитку. З
розвитком соціуму роль ризику стає більш вагомою, що зумовлено більш
досконалими й продуктивними способами, а також методами суспільного
розвитку, відповідно, непередбачуваними та найбільш ризикованими
наслідками цього розвитку. Ризики у даному випадку виступають
визначальним показником наступного розвитку, нестійкість виступає однією
з умов стабільного й динамічного розвитку. Ризик, стаючи нормою,
виступає елементом культури, формуючи у масовій свідомості поняття
«соціально прийнятного ризику».

4. Удосконалено класифікацію ситуацій невизначеності, що зумовлюють
характеристики ризику. У статистичності соціальних процесів
випадковість є необхідним елементом соціального розвитку та, відповідно,
об’єктивна невизначеність у випадковості є принциповою й необхідною
умовою здійснення розвитку. Соціальна (історична) реальність
відбувається складним суперечливим шляхом, у якому рудимент – ризик – є
його своєрідною властивістю.

5. Дисертантом удосконалена детермінація кризової ситуації як
невід’ємного компонента ризику. Кризовий стан є необхідною умовою зняття
невизначеності, сприяє подальшому розвиткові соціальної системи, що у
свою чергу, так чи інакше, переходить у свій стійкий стан. Апелюючи до
соціальної кризи, ризик може бути й буває об’єктивно опредмеченим.
Виникнення кризи є реакцією суспільства на ризикогенне середовище, й
якщо кризові явища не знаходять на державному рівні свого розв’язання то
політичний протест у суспільстві у формі індивідуальної або колективної
дії морально легітимний, він стає однією з форм розв’язання кризи.

6. Удосконалено критерії детермінування ризикових наслідків
глобалізації. Доведено, що процес глобалізації містить у собі чималу
частку ризику. Глобалізація становить ризиковану стратегію виживання
сучасного суспільства. Зниження ризиковості глобалізаційних процесів
полягає у необхідності сполучення геополітики, геоекономіки та
соціокультурних особливостей окремо взятої держави, а також в активному
співробітництві між державами й взаємодії багатьох соціальних факторів.

7. Набуло подальшого розвитку поняття соціального прогнозування, його
роль у знятті ризику й наступного соціального розвитку. Ступінь
припустимого ризику повинна постійно поновлюватися. Тобто суб’єктові, що
приймає стратегічні рішення, необхідно знати закономірності буття, аби
вміти чітко визначити оптимальний час кардинального рішення. Сутність
ризику – діяти з випередженням часу. Для цього суб’єкт ризику повинен
передбачати те, що поки залишається «за кадром». Ризик – це один зі
способів збагнення (пізнання) непізнаного. Ризик відбиває майбутнє,
перспективне, стратегічне. Виявлення непередбаченого через ризик, як
основної концепції сучасного суспільства, надає актуального значення
буттю людини в усіх сферах її діяльності, тому що є одним зі засобів
виявлення викликів і імперативів соціальної дії.

8. Деталізовано кваліфікаційні межі показників стійкості соціального
розвитку. Сучасність входить у соціальну реальність всюдисутнього та
всеохоплюючого ризику, що підсилює зростаючу невизначеність,
неоднозначність і непередбачуваність людського існування. І в цьому
фатальному феномені сучасного розвитку, простежується майбутнє, що
повинне бути відвернене або затверджене, що буде сприяти стратегії
стійкого розвитку як усього світу взагалі, так і України, зокрема.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у фахових виданнях:

1. Ріктор Т.Л. Громадянське суспільство як соціокультурний феномен //
Науковий журнал «Вісник ДонДУЕТ». Серія «Гуманітарні науки». – Донецьк:
ДонДУЕТ. — № 3 (15). – 2002. – С. 225-230.

2. Ріктор Т.Л. Філософія ризику // Науковий журнал «Вісник ДонДУЕТ».
Серія «Гуманітарні науки». – Донецьк: ДонДУЕТ. — № 2 (18). – 2003. – С.
226-231.

3. Ріктор Т.Л. Апологія ризику // Інтелект. Особистість. Цивілізація:
Тематичний збірник наукових праць із соціально-філософських проблем
/Голів. Ред. О.О.Шубін. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. – Вип. 1, Т.2. – С.
167-177.

4. Ріктор Т.Л. До визначення «невизначеності» // Науковий журнал «Вісник
ДонДУЕТ». Серія «Гуманітарні науки». – Донецьк: ДонДУЕТ. — № 2 (22). –
2004. – С. 188-194.

5. Ріктор Т.Л. Ризикогенність соціального розвитку // Інтелект.
Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із
соціально-філософських проблем /Голів. Ред. О.О.Шубін. – Донецьк:
ДонДУЕТ, 2004. – Вип. 2. – С. 52-61.

6. Риктор Т.Л. Глобалізація або крок у ризиковість // Інтелект.
Особистість. Цивілізація: Тематичний збірник наукових праць із
соціально-філософських проблем /Голів. Ред. О.О.Шубін. – Донецьк:
ДонДУЕТ, 2005. – Вип. 3. – С. 148-157.

Статті в інших виданнях:

7. Ріктор Т.Л. Ризик у «суспільстві ризику» // Греки та слов’яни: 1000
років: Міжнародний літературно-художній, історико-просвітницький і
науково-популярний журнал /Гол. Ред. І.О.Ялі. – Донецьк: Норд-прес,
2003. – С. 94-101.

Тези, опубліковані за матеріалами конференцій:

8. Ріктор Т.Л. Ризик як спосіб керування ситуацією (соціальний аспект)
// Інтелект. Особистість. Цивілізація: Матеріали ІІ Міжнародної
конференції. — Донецьк, 2003. – Т. 1. – С. 271-278.

9. Ріктор Т.Л. Ризик як форма прояву свободи //Проблема свободи в
теоретичній та практичній філософії. Матеріали Х Харківських міжнародних
Сковородинівських читань. У 2 ч. Ч. 1. – Харків: Екограф, 2003. – С.
201-204.

10. Ріктор Т.Л. Стратегічні соціальні ідеї М.Туган-Барановського
//М.І.Туган-Барановський та державність України: Матеріали Міжнародної
науково-теоретичної конференції. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – С. 224-227.

11. Ріктор Т.Л. Сучасні парадокси прогресу // Людина, культура, техніка
в новому тисячолітті: Матеріали V Міжнародної науково-практичної
конференції. – Харків: НАУ ім. Жуковського «ХАІ», 2004. – С. 39-40.

12. Ріктор Т.Л. До проблеми сучасної інтелектуальної аномії // Людина –
Світ – Культура: матеріали Міжнародної наукової конференції присвяченій
80-річчю філософського фак-ту КНУ ім. Т.Шевченко . – Київ, 2004. – С.
211-212.

13. Ріктор Т.Л. До визначення «невизначеності» // Людинний вимір
сучасної епохи: Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченій
75-річчя ПГТУ. – Маріуполь: ПГТУ, 2004. – С. 118-128.

14. Ріктор Т.Л. Стратегічний утопізм соціальних ідей
М.Туган-Барановського // М.І.Туган-Барановський – видатний
учений-економіст. Спадщина та новації: Матеріали Міжнародної
науково-практичної конференції /Гол.ред. О.О.Шубін. – Донецьк: ДонДУЕТ,
2005. — Т. 1. – С. 62-64.

15. Ріктор Т.Л. Сталий розвиток – об’єктивна і необхідна умова
ризикового суспільства // Модернізація вищої освіти України в контексті
євроінтеграції: Збір. тез доповідей. учасн. науково-метод. конф. ун-ту.
– Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – С. 413-415.

16. Ріктор Т.Л. Вступ у ЄС як необхідна вимога сталого розвитку України
// Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво:
міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право:
Матеріали другої Міжнародної науково-практичної конференції. – Луцьк:
ВДУ ім. Л.Українки, 2005. – С.127-131.

АНОТАЦІЇ

Ріктор Т.Л. Ризик в умовах соціальної невизначеності
(соціально-філософський аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю 09.00.03 – Соціальна філософія і філософія історії. –
Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.
М.Туган-Барановського, Донецьк, 2005.

Дисертацію присвячено соціально-філософському обґрунтуванню теоретичних
і методологічних підходів до вирішення проблем соціальної нестійкості і
невизначеності. Базисним поняттям у роботі виступає ризик і його роль у
розвитку суспільства. Результатом проведеного дослідження є спроба
формування філософської концепції ризику.

Вперше репрезентовано модель функціонування соціального ризику.
Обґрунтовано вибір та критерії припустимого й необхідного ризику.
Доведено, що головним принципом існування сучасної цивілізації є
ризиковість, де саме ризики виступають визначальними показниками
подальшого розвитку, а нестійкість – однією з умов стабільного й
динамічного розвитку. Ризик окреслено як спосіб раціонально-практичної
стратегії творення нової дійсності. Стратегічно позитивний ризик, в
умовах суспільства, яке динамічно розвивається, є фактором сталого
розвитку.

Автором деталізовано та вдосконалено: класифікація ситуацій
невизначеності як домінувальної характеристики ризику; визначення
кризової ситуації як невід’ємного компоненту ризику; структуризацію
критеріїв визначення ризикових наслідків глобалізації. Надано практичні
рекомендації, які сприятимуть формуванню стійкості соціального розвитку.

Ключові слова: ризик, суспільна криза, невизначеність, соціальна
нестабільність, ризикогенність, ризикове суспільство, суспільний
розвиток, прогрес, соціальне прогнозування, сталий розвиток.

Риктор Т.Л. Риск в условиях социальной неопределенности
(социально-философский анализ). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по
специальности 09.00.03 – Социальная философия и философия истории. –
Донецкий государственный университет экономики и торговли им.
М.Туган-Барановского, Донецк, 2005.

Диссертация посвящена социально-философскому обоснованию теоретических и
методологических подходов к решению проблем социальной неустойчивости и
неопределенности. Базисным понятием в работе выступает риск и его роль в
развитии общества.

Риск в истории развития социума объективно сопровождал, а, в отдельных
случаях, и определял человеческое познание, становясь его атрибутом;
необходимость учета риска была обусловлена практической необходимостью
деятельности человека. Риск предстает моделью снятия субъектом
неопределенности и способом практического разрешения противоречия при
неясном развитии противоположных тенденций в конкретной ситуации. При
осознании риска как необходимости, он становится формой сознания и,
следовательно, формой философской рефлексии воспринимать и решать
проблемы бытия.

Чем более совершенны и продуктивны способы общественного развития, тем
более непредсказуемы и рискованны последствия этого развития. Это дает
основания утверждать, что основным принципом существования современной
цивилизации является рисковость. Риски в данном случае выступают
определяющим показателем последующего развития, а неустойчивость ? одним
из условий стабильного и динамичного развития.

Риск является определяющим фактором развития социума. Сущность риска –
действовать с опережением времени. Риск обуславливает будущее,
перспективное, стратегическое. Риск неотвратимо вызывает появление новых
концепций, которые приведут к пересмотру научных представлений,
формированию новых знаний и технологий, что будет способствовать
устойчивости социального развития. Риск – один из способов познания
непознанного.

Результатом проведенного исследования является: попытка формирования
философской концепции риска. Впервые представлена модель
функционирования социального риска. Обоснованы выбор и критерии
приемлемого и необходимого риска. Риск показан как способ
рационально-практической стратегии созидания новой действительности.
Стратегически позитивный риск, в условиях динамично развивающегося
общества, является фактором устойчивого развития.

В диссертации усовершенствованы: классификация ситуаций неопределенности
как определяющей характеристики риска; определение кризисной ситуации
как неотъемлемого компонента риска; критерии определения рисковых
последствий глобализации. Даны практические рекомендации, способствующие
формированию устойчивости социального развития.

Ключевые слова: риск, общественный кризис, неопределенность, социальная
нестабильность, рискогенность, рисковое общество, общественное развитие,
прогресс, социальное прогнозирование, устойчивое развитие.

Riktor T.L. Risk under the conditions of the social uncertainty (social
and philosophical analysis). – Manuscript.

Dissertation paper for the candidate of philosophy Degree (Ph. D)
competition on the specialty 09.00.03. – Social philosophy and
philosophy of history. – Donetsk State University of Economy and Trade
named after M.Tugan-Baranovsky. Donetsk, 2005.

Dissertation is devoted to the providing grounding for the theoretical
and methodological approaches to solving problems of the social
instability and uncertainty. Basic issue of the a/m work is risk and its
role within society development. The outcomes of the research done are
the following: the attempt to formulate philosophical concept of risk.
For the its time within the sphere the model of the risk functioning is
presented. The chouse and criteria of possible and necessary risks are
grounded. It is proved that the basic principle of the existence of the
modern civilization is being availability of risks, where risks are
major in dice of the further development and instability is being one of
the conciliations of stability and dynamic development. Risks are shown
as the way of rational and practical strategy of the new reality
creation. Strategically positive risks under the conditions of
dynamically developing society is being one of the factor of sustainable
development.

The following is further developed within the frameworks of the present
dissertation: classification of the situations of uncertainty being a
peculiar feature of risk; identification of the crisis situation being
an inherent component of risk; criteria of identification of the
globalization’s risk consequences. Practical recommendations promoting
social sustainable development are provided.

Key words: risks, social crisis, uncertainty, social development,
progress, social forecast, sustainable development.

Підписано до друку 26.08.2005 п. Папір офсетний.

Друк – ризографія. Ум.друк.арк. 1,9. Тираж 120 прим.

Замовлення № 427

___________________________________________________

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М.Туган-Барановського

83050, м.Донецьк-50, вул.. Щорса, 31

Редакційно-видавничий відділ

83023, м.Донецьк, вул.. Харитонова, 10

тел. (0622) 97-60-50 e-mail: HYPERLINK «mailto:[email protected]»
[email protected]

Свідоцтво провнесення до Державного реєстру видавців, виготівників і

Розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 1106 від 5.11.2002 р.

PAGE \* Arabic 17

Похожие записи