.

Ріст мідій mytilus galloprovincialis lam. в донних поселеннях північно-західної частини чорного моря (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3102
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

ЄЖОВ АНТОН ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 616.89: 57.02 : 616 – 092.4 + 616-07

Порівняльний клініко-етологічний аналіз маніпулятивної поведінки при
ендо- і екзогенних психозах

14.01.16 – Психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті
ім.С.І.Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Самохвалов Віктор
Павлович, Кримський державний медичний університет ім. С.І.
Георгієвського, завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, наркології,
загальної та медичної психології

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор Марута Наталія Олександрівна, Інститут
неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу
неврозів та пограничних станів;

– доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедрою
психіатрії

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України

Захист відбудеться 28 жовтня 2005 р. о 10 годині на засіданні
Спеціалізованої Вченої Ради Д 64.566.01 при Інституті неврології,
психіатрії та наркології АМН України за адресою: 61068, м.Харків, вул.
Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м.Харків, вул. Академіка
Павлова, 46).

Автореферат розісланий 28 вересня 2005 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої Вченої Ради,

к. мед.н., с.н.с.
Л.І. Дьяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Через значну поширеність психічних розладів, що
виявляються прогресуючими змінами в інтелектуальній сфері, порушеннями
працездатності і соціальної адаптації хворих, зберігається актуальність
у розробці інформативних методів їхньої своєчасної діагностики (Волошин
П.В., 1995, 2003; Марута Н.О., 2002; Підкоритов В.С., Шестопалова Л.Ф.,
1998; Бачериков А.М., 1999; Козидубова В.М. і спів., 1998; Табачніков
С.І., 2002, Сухоруков В.І., 2002, Гавенко В.Л., 2002, Абрамов В.А.,
2003, Казакова С.Є., 2004).

Основу діагностики психічних розладів складає аналіз мови і поведінки
(Кутько І.І., 2002, Михайлов Б.В., 2003, Бітенський В.С., 2003, Юр`єва
Л.М., Спиріна І.Д., 2004, Голубков О.З., 2004, Скрипніков Н.А., 2004).
При цьому важливою складовою поведінки є жестикуляція і маніпулятивна
активність (Lees A.J., 1989). Розвиток на межі XX-XXI ст.
клініко-етологічного напрямку в дослідженні психомоторної сфери і
методів візуальної реєстрації поведінкових актів створює передумови до
подальшого вивчення патологічних форм рухової активності при психічних
порушеннях. Дослідження моторних порушень, як процесуального утворення,
є важливим для вирішення методологічних проблем психопатології (Чуприков
А.П., 1999; Напрєєнко О.К., Рощін О.А., 2002). Однак, дотепер не
визначені типи залежності між патологічними формами моторики й рівнем
дезинтеграції особистості.

Одним з невирішених завдань у діагностиці психічних порушень є питання
аналізу маніпулятивної активності хворих. Вивчення спеціальної
літератури з психопатології й етології, антропології, порівняльної
анатомії та інших суміжних наукових дисциплін свідчить про недостатнє
висвітлення питання ролі маніпуляцій, властивих поведінковим проявам у
нормі та патології. Сучасна оцінка психомоторних актів здійснюється
переважно за анатомо-фізіологічними ознаками, без відповідного
клініко-етологічного аналізу. Не вивчена діагностична роль маніпулювання
у дослідженні механізмів формування психопатологічних порушень.
Важливість оцінки маніпулятивної активності визначається тим, що вона
тісно пов’язана з розвитком мови та її внутрішнім планом мислення, тобто
розлади мислення, за формою і змістом, переважають при більшості
психічних хвороб (Самохвалов В.П., Коробов О.О., 1988, Вербенко
Н.В.,1989, Убійконь А.А., 1992).

Вищенаведене дозволяє вважати вивчення маніпулятивної активності,
асоційованої з мовою, у хворих психічними порушеннями актуальним,
перспективним й обґрунтовує необхідність проведення даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри
психіатрії, психотерапії, наркології, загальної та медичної психології
Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського
“Еволюційні, генетичні, нейрофізіологічні, етнічні та комунікаційні
аспекти психічних розладів” (№ державної реєстрації 0102U001051).

Мета дослідження: методика клініко-етологічної оцінки маніпулятивного
поводження, асоційованого з мовою, на основі аналізу типології
маніпуляцій у хворих з ендо- і екзогенними психозами.

Завдання дослідження :

1. Виявити характерні відмінності маніпулятивної поведінки при психічних
розладах у порівнянні зі здоровими досліджуваними.

2. Дослідити характерні ознаки структури спонтанних маніпуляцій у хворих
шизофренією, афективною патологією, органічними психічними розладами.

3. Проаналізувати при стимульованому маніпулюванні в експерименті зі
стандартними предметами в хворих ендо- і екзогенними психозами
характерний вибір, типи, категорії, форми дій і послідовність
маніпуляцій.

4. Визначити характер зміни основних лексико-граматичних і
психолінгвістичних показників у хворих ендо- і екзогенними психозами.

5. Обґрунтувати і розробити методику оцінки маніпулятивної поведінки,
асоційованої з мовою, в хворих на шизофренію, органічні психічні
розлади, афективну патологію й апробувати її в умовах клініки.

Об’єкт дослідження : маніпулятивна поведінка в хворих з ендо- і
екзогенними психозами на етапі стаціонарного спостереження і лікування.

Предмет дослідження : особливості інтенсивності, латеральності, типів,
форм, категорій маніпулятивної поведінки, асоційованої з мовою, в
хворих шизофренією, афективною патологією й органічними психічними
розладами.

Методи дослідження : клініко-психопатологічні, клініко-етологічні,
психолінгвістичні, методи математичної статистики.

Наукова новизна дисертації

На підставі синтезу сучасних уявлень про характер маніпуляцій у людини і
значимості клініко-етологічної оцінки функціонального стану
хворих запропонований новий метод діагностики маніпулятивної поведінки,
асоційованої з мовою, що дозволяє оцінювати стан психомоторики у хворих
із психічною патологією.

За даними аналізу маніпулятивного поводження визначені типові варіанти
інтенсивності, латеральності, форм, категорій маніпулятивної поведінки,
асоційованої з мовою, у пацієнтів різної статі, віку і клінічних
варіантів перебігу психічних захворювань.

Виявлений у ході клініко-етологічних спостережень феномен
кінетико-лінгвістичного паралелізму, що відбиває взаємозв’язок мови і
маніпулятивної поведінки, сприяє підвищенню інформативності
клініко-психопатологічного дослідження.

Вперше в психіатричній клінічній практиці проаналізована і теоретично
обґрунтована доцільність включення в структуру діагностичних методів
оцінки особливостей маніпуляційного поводження при психічних порушеннях.

Практична значимість отриманих результатів

На підставі проведених досліджень розроблений спосіб діагностики
маніпулятивного поводження (патент України № 65100A), що дозволяє
об’єктивно оцінювати стан психомоторики хворих. У порівняльному аспекті
надані особливості маніпулятивної поведінки у хворих і здорових, зокрема
специфіка вибору предметів для маніпуляцій і виявлені характерні їх
варіанти. Оперативна оцінка маніпулятивної поведінки за допомогою
розробленого глосарія підвищує ступінь об’єктивності виявлення порушень
у руховій сфері психічно хворих. Використання даного методу розширює
діапазон діагностичних можливостей сучасної психіатричної практики.

Розроблені методики проведення й аналізу маніпуляцій, що не вимагають
складного спеціального устаткування і можуть знайти широке практичне
застосування у диференціальній діагностиці психопатологічних розладів,
включаючи експертну оцінку симулятивного поводження.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведені інформаційний
пошук і аналіз літератури з досліджуваної проблеми, обґрунтовані
напрямки досліджень. Здобувачем особисто виконана розробка
алгоритму вивчення маніпуляцій. Самостійно в повному обсязі виконані
клініко-етологічні дослідження в 280 хворих з екзо- і ендогенними
психозами. Статистична обробка результатів, їхнє обґрунтування,
інтерпретація та впровадження в практику зроблені автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідалися й
обговорювалися на II Національному Конгресі неврологів, психіатрів і
наркологів України (Харків, 2002), III республіканському конгресі
курортологів і фізіотерапевтів (Євпаторія, 2003) міжуніверситетській
конференції “Біоетика й екологія” (Сімферополь, 2003),
науково-практичній конференції “Актуальні питання клінічної медицини та
післядипломної освіти” (Ялта, 2004), міжнародній науково-практичній
конференції “Актуальні проблеми впровадження досягнень доказової
медицини в психіатричну, наркологічну та судово-психіатричну практику”
(Ялта, 2004). Апробація роботи проведена у відділеннях Кримських
республіканських психіатричних лікарень № 1 і № 5 (м. Сімферополь),
обласних психіатричних лікарень Херсона, Дніпропетровська.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 статей у фахових
наукових журналах, згідно з “Переліком ВАК України”, та 7 робіт у
збірках матеріалів наукових конференцій, отримано 1 патент України.

Обсяг та структура дисертації. Основний текст дисертації викладено на
119 сторінках. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу,
трьох розділів власних досліджень, узагальнення результатів досліджень,
висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації
ілюстровано 18 таблицями, 16 фотографіями та 14 малюнками.
Бібліографічний список містить 170 джерел, із яких 127 вітчизняних і 43
зарубіжні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дослідження проведене на 280 хворих, що знаходились в Кримській
республіканській клінічній психіатричній лікарні №1 і 50 здорових (25
чоловіків, 25 жінок) у групі контролю (група К). Пацієнти з екзо- і
ендогенними психозами були представлені в чотирьох порівняльних
однорідних групах, по 70 хворих (35 чоловіків, 35 жінок) у кожній: на
параноідну шизофренію – F 20.0 (група Ш), депресію – F 32.2 (група Д),
маніакальний епізод – F 30.1 (група М), органічні психічні розлади – F
01.1, F 07.0 (група О). Середній вік хворих шизофренією складав у
чоловіків – 36,9±2,6 років, жінок – 37,5±3,2 років, депресією – 37,6±3,1
років і 39,8±2,7 років, маніакальним статусом – 36,1±1,9 років і
35,6±2,8 років, органічними психічними розладами – 38,9±3,8 років і
40,1±4,2 років, здорових випробуваних – 36,8±2,1 років і 36,1±3,8 років
відповідно. Середня тривалість захворювання шизофренією до моменту
дослідження у чоловіків складала 16,4±1,9 років, у жінок – 16,8±1,6
років, депресією – 4,5±0,9 років і 5,4±1,1 років, маніакальним епізодом
– 8,3±0,8 років і 8,9±0,7 років, органічними психічними розладами –
10,8±1,7 років і 8,7±1,9 років відповідно. Підсумки оцінки
репрезентативності клінічного статусу пацієнтів лягли в основу наступних
зіставлень клініко-психопатологічних даних і результатів
клініко-етологічних і психолінгвістичних досліджень, відповідно до
завдань дисертаційної роботи.

Основу діагностики хворих складав клініко-психопатологічний метод
(Гуревич П.С., 2001). Для оцінки психічного статусу використовувалися
діагностичні критерії МКХ-10. У структурі клініко-етологічної оцінки
стану пацієнтів досліджувалося маніпулятивне поводження. Спонтанні
маніпуляції вивчалися шляхом реєстрації жестів, виду і ступеня їхньої
інтенсивності, латеральності, зв’язку із зором і пріоритетною
локалізацією. На кожного пацієнта складалися етограми із маркіруванням
елементів поводження за методикою D.McNeil (1992). Тривалість
дослідження складала 20 хвилин, відстань “пацієнт – дослідник” – 100-150
см, площина візуального контакту – фронтальна. Експериментальне
маніпулювання з предметами проводилося за допомогою стандартного набору
з 4 об’єктів нейтрального (сіро-чорного) кольору – палички, кулі,
кільця, шматка матерії. Оцінювався їхній вибір, етологічний малюнок і
рівень ієрархії маніпулювання. Розраховувався “пальцьовий індекс” –
відношення числа пальців, що беруть участь у фіксації об’єкта до
загального числа пальців, що маніпулює (Самохвалов В.П., 1993). Серед
категорій рухів виділяли типи, форми і варіанти послідовності
маніпуляцій, класифіковані за М.А. Дерягіною (1986) і модифіковані нами
у глосарій. Найбільш характерні елементи маніпуляцій фіксували з
фотозйомкою, а також у відеоформаті. Для виключення факторів, що
спотворюють маніпулятивну активність, проводилася функціональна оцінка
кистьових рухів за шкалою J.B.Macey-Burke (1995). Психолінгвістична
оцінка хворих проводилася на підставі аналізу мовлення (Співак Д.Л.,
1989). Розповіді пацієнтів фіксувалися на диктофон та стенографувалися.
У фрагментах тексту виділялися лексико-граматичні характеристики,
загальна довжина розповіді, темп мови (Ганзін І.В., 2000). За методикою
Б.А. Щербатова (1980) розраховувалися психолінгвістичні коефіцієнти:
А.М. Трейгера, предметності дій, директивності, словникової розмаїтості.
Для аналізу взаємозв’язку маніпуляцій і мови реєструвалася стимульована
мовна активність хворих у процесі маніпулювання стандартними предметами.
Виявлені словесні реакції, відповідно до робочої гіпотези про зв’язки
мови і маніпуляцій, аналізувалися в зіставленні з окремими етологічними
елементами. Для математичної обробки даних застосовувалися стандартні
програми Statistica for Windows, Microsoft Exсel.

З огляду на цільові настанови роботи, на підставі клініко-етологічного
спостереження було виявлено ряд особливостей спонтанного маніпулювання
хворих. При шизофренії маніпуляції були стереотипні й монотонні,
переважно в області рук, одягу. У пацієнтів з маніакальним синдромом
вони відрізнялися високою інтенсивністю і швидкою зміною локалізації.
Для хворих на депресію були характерні низьковаріабельні і
низькоінтенсивні маніпуляції. У пацієнтів з органічними психічними
розладами розподіл показників був рівномірним.

При аналізі особливостей зору у хворих на шизофренію і депресію
превалювала його нижня орієнтація. Для пацієнтів з маніакальним
синдромом були характерні високі показники окуломоторики у всіх секторах
зору, у хворих з органічними психічними розладами групи домінувала його
центральна локалізація.

При експериментальному маніпулюванні розходження на вибір предмету для
наступних дій виявлялися в основному у залежності від належності до тієї
чи іншої статі. Чоловіки частіше вибирали паличку (48,0%) і кулю
(46,8%), жінки – шматок матерії (56,0%), кільце (40,0%).

Високі показники пальцьового індексу, як еволюційної ознаки розвитку
руки, у розглянутій психопатологічній проблемі відбивало зниження
тонкості прецизійного, точного захоплення і маніпулювання у всіх групах
психічно хворих, за винятком хворих на депресію, де рівень наближався до
контрольної групи (таблиця 1).

Помітною ознакою, що частіше зустрічається в хворих, був високий рівень
пальцьового індексу і нелінійність послідовності маніпуляцій, серед
категорій – деструктивні дії у чоловіків і конструктивні – у жінок. Для
пацієнтів з маніакальним станом характерними були ігрові маніпуляції і
низькі показники поверхневого обстеження предметів. Серед страждаючих на
органічну патологію, шизофренію, депресію домінувала категорія
переміщення об’єктів. У хворих з маніакальним епізодом і
галюцинаторно-параноїдними проявами шизофренії, особливо при тривалому
перебігу захворювання, частіше спостерігалася нелінійна послідовність
маніпулювання, у пацієнтів з депресією й апато-абулічними проявами
шизофренії переважали прості лінійні послідовності.

Таблиця 1

РІВЕНЬ ПАЛЬЦЬОВОГО ІНДЕКСУ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ МАНІПУЛЮВАННІ У ХВОРИХ
ПСИХОЗАМИ ТА ЗДОРОВИХ (M + m)

Вибір

пред-мету Пальцьовий індекс в обстежених групах (од.)

Ш

(n=70)

М

(n=70)

Д

(n=70)

О

(n=70)

К

(n=50)

1 0,83±0,01*

0,76±0,04* 0,80±0,03

0,73±0,02 0,40±0,03

0,38±0,04 0,80±0,02*

0,74±0,01* 0,42±0,02

0,40±0,02

2 0,74±0,03*

0,65±0,02 0,78±0,02*

0,75±0,01* 0,42±0,02

0,38±0,02 0,82±0,03*

0,70±0,04* 0,52±0,01

0,48±0,02

Примітка: верхній ряд – показники чоловіків, нижній – жінок, * –
вірогідність розходжень із групою контролю (p 2p?TH D TH a a ae O O O O O ¦ ?$?* 29,5* незв'язна 10 16,4 1,6 1,6 1,6 3,3 3,3 5,0 Всього 61 100 6,5 4,8 8,2 11,6 32,8 36,1 Група Д проста 27 65,8 26,8* 22,0 7,4 4,8 2,4 2,4 складна 8 19,4 4,9 2,4 2,4 4,9 2,4 2,4 незв'язна 6 14,8 2,4 5,2 2,2 2,4 0 2,4 Всього 41 100 34,1 29,6 12,2 12,1 4,8 7,2 Група О проста 21 39,6 9,5 7,5 7,5 7,5 5,6 2,0 складна 9 17,0 3,9 0 0 1,9 5,6 5,6 незв'язна 23 43,4 9,4 11,3 3,9 5,6 5,6 7,6 Всього 53 100 22,8 18,8 11,4 15,0 16,8 15,2 Примітка: * - вірогідність розходжень між кількістю пацієнтів з окремими варіантами послідовності маніпулювання і їхньою загальною кількістю в кожній групі (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019