НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ім. М.М. ГРИШКА

Перегрим Микита Миколайович

УДК 502.75(477.6)

Рідкісні та зникаючі види флори донецького кряжу

03.00.05 – ботаніка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2006 Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН
України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор,

Мельник Віктор Іванович

Національний ботанічний сад

ім. М.М. Гришка НАН України,

завідувач відділу природної флори

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, доцент,

Попович Сергій Юрійович

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

завідувач кафедри декоративного садівництва та фітодизайну

кандидат біологічних наук, ст.н.с.

Шевера Мирослав Васильович

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Донецький ботанічний сад НАН України

Захист відбудеться “3” березня 2006 р. о 10.00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.215.01 при Національному ботанічному
саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул.
Тімірязєвська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного ботанічного
саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул.
Тімірязєвська, 1

Автореферат розісланий “30” січня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої ученої ради,

кандидат біологічних наук
Н.І. Джуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна і Росія одні з найбагатших країн Європи за
флористичним різноманіттям. На території держав існує декілька регіонів,
де історично сформувались флори, багаті ендемічними та реліктовими,
рідкісними та зникаючими видами рослин. Одним з таких регіонів є
Донецький кряж (ДК). У той же час, це індустріально розвинутий регіон, з
великою щільністю населення, що значно ускладнює існування природних
екосистем, збереження унікальної флори та рослинності.

Дослідженню рослинного покриву ДК приділяло увагу багато науковців.
Більшість існуючих даних стосуються флори та рослинності регіону,
хорології та збереження рідкісних видів рослин ex situ та in situ. Флору
регіону, переважно, вивчали та аналізували у складі флор Південного
Сходу України, Нижнього Дону, Луганської області тощо, не враховуючи
історичного походження території. Це стосується і раритетних видів
рослин.

На сьогодні практично не має даних стосовно стану популяцій,
біологічних, еколого-ценотичних особливостей раритетних видів регіону.
Тому, систематизація існуючих даних, вивчення вікової та просторової
структури популяцій, динаміки чисельності, еколого-ценотичних
особливостей рідкісних та зникаючих видів флори ДК для розробки наукових
основ збереження біорізноманіття цього унікального регіону – є
актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана у відділі природної флори НБС ім. М.М. Гришка НАН
України у відповідності до індивідуального плану роботи аспіранта і до
плану науково-дослідних робіт за темою „Теоретичні основи формування
інтродукційних популяції рідкісних та зникаючих видів рослин з метою їх
охорони” (315 – ПФ № 0100U000418).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – визначити сучасний стан
популяцій рідкісних і зникаючих видів флори ДК, на основі вивчення їх
хорології, еколого-ценотичних особливостей, вікової та просторової
структури, вдосконалити наукові основи ефективного збереження та
раціонального використання раритетних видів рослин.

Для досягнення мети постановлено наступні завдання:

Скласти список рідкісних та зникаючих видів рослин флори ДК;

Провести таксономічний, біоморфологічний, географічний та
еколого-ценотичний аналізи раритетних видів флори ДК;

Дослідити сучасну вікову та просторову структуру популяцій раритетних
видів. Провести порівняльний аналіз популяцій в природних та штучно
створених фітоценозах;

Удосконалити наукові основи ефективного збереження і раціонального
використання популяцій рідкісних і зникаючих видів рослин флори ДК;

Збагатити видами флори ДК ботаніко-географічні ділянки “Степи України”,
“Рідкісні та зникаючі види України”, “Рівнинні ліси України”
Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України.

Об’єкт дослідження – рідкісні та зникаючі види флори ДК.

Предмет дослідження – стан популяцій, біологічні, еколого-ценотичні
особливості раритетних видів флори ДК, формування регіональної
екологічної мережі.

Методи дослідження ( методи флористичних, геоботанічних,
фітоценологічних досліджень, методи популяційної екології.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено та систематизовано
дані про рідкісні види флори ДК. Проведено таксономічний,
біоморфологічний, географічний, та еколого-ценотичний аналізи,
досліджено стан та структуру популяцій раритетних видів рослин.

Виявлено новий вид для рівнинної частини України (Gagea chrysantha (Jan)
Schult. et Schult. f.), зростання ще одного виду підтверджено (Viola
nemausensis Jord.), а також близько 135 нових місцезнаходжень більше ніж
60 раритетних видів рослин флори України, Росії і ДК.

Розроблено принципи розбудови регіональної екомережі ДК.

Практичне значення одержаних результатів. За результатами дисертаційної
роботи підготовлено і передано до Міністерства екології та природних
ресурсів України наукові обґрунтування на створення 4 ботанічних
заказників загальнодержавного значення і 1 ботанічного заказника
місцевого значення.

Підготовлено у співавторстві описи трьох видів (Allium lineare L.,
Crocus reticulatus Steven ex Adams , Bulbocodium versicolor (Ker.-Gawl.)
Spreng.) до нового видання Червоної книги України. Розроблено
рекомендації щодо вдосконалення та уточнення регіонального списку
рідкісних видів рослин Луганської області. Підготовлено і видано у
співавторстві „Червону книгу Луганської області”.

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі
на кафедрі садово-паркового господарства і екології Луганського
національного педагогічного університету імені Т. Шевченка.

Передано близько 800 гербарних аркушів (більше 200 видів) до 6 гербаріїв
Європи: гербарій Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України,
гербарій Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України,
гербарій Львівського національного університету ім. І. Франка, гербарій
Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченко,
гербарій Державного білоруського університету, гербарій Віденського
університету.

Поповнені колекції рослин Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка
НАН України 20 видами (Delphinium puniceum Pall., D. sergii Wissjul.,
Adonis wolgensis Steven тощо).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням, виконаним автором у 2002–2005 рр. Обробка матеріалів, у
тому числі аналіз і узагальнення результатів, виконані автором
дисертації самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень доповідались на І
міжнародній науковій конференції „Відновлення порушених природних
екосистем” (Донецьк, 2002), Міжнародній конференції “Сохранение и
воспроизводство растительного компонента биоразнообразия”
(Ростов-на-Дону, 2002), Міжнародній конференції „Природні ліси в
помірній зоні Європи – цінності та використання” (Мукачеве, 2003),
Науково – практичній конференції „Збереження біорізноманіття на
південному сході України” (Донецьк, 2004), ІІ – ІV Міжнародних наукових
конференціях молодих вчених (Беловежская Пуща, 2002 г.; Санкт-Петербург,
2003 г.; Рахов, 2004 г.), ІІ – V Міжнародних наукових конференціях
молодих дослідників “Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин
і зеленого будівництва” (Умань, 2002; Біла Церква, 2003; Тростянець,
2004; Київ, 2005), конференціях молодих вчених-ботаніків України
“Актуальні проблеми флористики, систематики, екології та збереження
фіторізноманіття” (Львів, 2002; Одеса, 2003; Канів, 2004; Умань, 2005),
Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті
академіка М.М. Гришка (Глухів, 2005), Міжнародна наукова конференція
„Проблеми збереження, відновлення та збагачення біорізноманітності в
умовах антропогенно зміненого середовища” (Кривий Ріг, 2005), XVII
International Botanical Congress (Vienna, 2005), також відображались у
наукових звітах відділу природної флори і вченої ради НБС ім.
М.М. Гришка НАН України з 2002 по 2005 роки.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових праць, в
тому числі 1 монографія у співавторстві, 6 статей у фахових виданнях та
8 тез у матеріалах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 6
розділів, висновків, списку цитованої літератури, що включає 331
найменування. Дисертація викладена на 288 сторінках машинописного
тексту, з них 150 сторінок основного тексту, і містить 25 рисунків, 17
таблиць та два додатки, обсягом 109 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА ОХОРОНИ РІДКІСНИХ І ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ РОСЛИН
ДОНЕЦЬКОГО КРЯЖУ

На необхідність охорони природи ДК, зокрема рідкісних видів рослин,
вказували В.І. Талієв (1896 – 1899, 1913), Г.І Танфільєв (1953),
К.М. Залеський (1918), Й.К. Пачоський (1890, 1891). Дослідженням
раритетних видів рослин та створенням об’єктів природно-заповідного
фонду на ДК займалися: Є.М. Лавренко (1925 – 1928; Лавренко, Погребняк,
1929), Ю.Д. Клеопов (1929, 1933, 1941), М.В. Клоков (Клоков, Лавренко,
1924), І.Г. Зоз (1928; Зоз, Клоков, 1936), Ф.О. Гринь (1938, 1940),
М.І. Котов (1939, 1940, 1953; Котов, Карнаух, 1939, 1940), О.М. Дубовик
(1963 – 1965, 1967, 1970; Дубовик, Ткаченко, 1967), Г.М. Зозулін
(Зозулін, Селедец, 1963; Зозулін, Пашков, Абрамова, 1968, 1977; Зозулін,
Пашков, 1969; Зозулін, Федяєва, 1985, 1986), Г.І. Білик і В.С. Ткаченко
(Білик, Ткаченко, 1971), С.М. Зиман (1976; Зиман, Івашин, Хархота, 1972;
Зиман, Івашин, Чуприна, 1973; Зиман, Ткачук, 1974), Д.С. Івашин (1977,
1979; Івашин та ін., 1981), В.П. Селедець (1967), Т.І. Абрамова (1966,
1967, 1970, 1973; Абрамова, Федяєва, 1991), Є.М. Кондратюк (1979;
Кондратюк, Бурда, 1979 – 1981, 1983, 1987; Кондратюк, Остапко, 1990;
Кондратюк, Чуприна, 1992), Р.І. Бурда (1984, 1990, 1991), В.М. Остапко
(1986, 2005), В.В. Федяєва (1991), А.М. Шмараєва (1991), Ж.М. Шишлова
(Шишлова, Федяєва, 1991), Р.І. Ісаєва (Ісаєва, Маслова, Ніколаєва, 1983,
1986, 1990), О.І. Луценко (1990; Горбачов, Луценко, Абрамова, 1981) та
інші.

Таким чином, історія вивчення та охорони рідкісних і зникаючих видів
флори Донецького кряжа нараховує приблизно 110 років, цим питанням
приділяли увагу велика кількість науковців. За цей час фактично
закінчено проведення інвентаризації раритетного фітогенофонду території
дослідження, класифікацію за категоріями рідкісності, розпочато
розбудову взаємопов’язаної мережі заповідних об’єктів.

ПРИРОДНІ УМОВИ ДОНЕЦЬКОГО КРЯЖУ

ДК розташований у центральній та східній частині Донецької області, у
південній частині Луганської області та західній частині Ростовської
області. Північна межа кряжу співпадає з долиною р. Сіверський Донець,
на південному заході межує з Приазовською височиною, на півдні чітко
відокремлюється від Приазовської та Нижньодонської низовини, а на заході
проходить по лінії Серебрянка –Артемівськ – Горлівка – Донецьк. Площа —
близько 23000 км2. За геоботанічним районуванням (Геоботанічне …,
1977) ДК відноситься до Голарктичного домініону, Європейсько-Азіатської
степової області, Причорноморської (Понтичної) степової провінції,
Приазовсько-Чорноморської степової підправінції, смуги
різнотравно-кострицево-ковилових степів, Донецького округу лучних та
різнотравно-типчаково-ковилових і петрофітних степів, рослинності
кам’яних відслонень та широколистяних лісів.

В розділі наводиться характеристика геолого-геоморфологічних умов,
рельєфу, клімату, гідрологічної мережі, ґрунтів, загальні відомості про
флору та рослинність регіону досліджень.

Різноманітність природних умов, які сформувались на території ДК
протягом тривалого історичного періоду під впливом геоморфологічних,
кліматичних процесів, обумовлюють наявність великої кількості еконіш,
різних типів рослинності з притаманною її специфічністю, але за рахунок
антропогенного впливу з часом ці риси стають все менш виразними.

ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ РІДКІСНИХ ТА ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ

Критерії відбору рідкісних видів рослин. До предмету досліджень належать
рідкісні, зникаючі, ендемічні види флори ДК, які занесено до Червоної
книги МСОП, Європейського Червоного списку, Червоних книг України і
Росії, Червоної книги колишнього СРСР, регіональних охоронних списків
Донецької, Луганської, Ростовської областей, охороняються Бернською
конвенцією, а також види, що інтенсивно знищуються на території
досліджень. Основними критеріями відбору видів для досліджень є:
наявність виду у Червоних книгах, охоронних списках будь-якого рангу;
поширення і стан популяцій ендемічних, диз’юнктивно-ареальних,
погранично-ареальних і рідкісних видів у складі флори ДК; належність
виду до реліктових і тих, що зникають з природних причин; належність
виду до рідкісних і таких, що зникають, фітоценозів та специфічних
екологічних ніш; практичне використання виду; належність виду до
декоративних дикорослих видів, які стають рідкісними або зникають
внаслідок масового винищення цих рослин у природному середовищі.

Методика досліджень. Польові дослідження проводились з використанням
маршрутно-експедеційних та напівстаціонарних методів, здійснено 9
експедиційних виїздів тривалістю від 5 днів до 1 місяця. Поширення
раритетних видів рослин на ДК досліджувались за літературними даними,
результатами власних досліджень та матеріалів гербаріїв: KW, KWHA, DNZ,
KON, RV, RWHA. Збір, засушування та монтування гербарію проводилось за
методикою О.К. Скворцова (1977). Назви судинних рослин наводяться згідно
С.Л. Мосякіна та М.М. Федорончука (1999), з урахуванням новіших робіт і
власних досліджень. Таксономічний аналіз проведено за методиками А.І.
Толмачова (1974, 1986). Біоморфологічний аналіз проводився згідно
класифікації життєвих форм К. Раункієра (1907, 1934) та І.Г. Серебрякова
(1962, 1964). Фітоценотичні описи проводились за методикою викладеною в
роботі Т.О. Работнова (1992). Аналіз просторової структури популяцій
проведено згідно типізації В. Гранта (1980, 1984, 1991) і К.А.
Малиновського (1986; Малиновський, Царик, 1991; Структура…, 1998).
Вікова структура популяцій, визначення типів популяцій за віковим
складом вивчались за методикою запропонованою Т.О. Работновим (1964,
1992) та школою О.О. Уранова (Уранов, 1960, 1973; Уранов, Смирнова,
1969; Ценопопуляции …, 1976). Виділення під охорону цінних природних
територій поводилось у відповідності з методичними рекомендаціями по
формуванню сітки природно-заповідних територій в областях України
(Методичні …, 1990). Підготовка наукових обґрунтувань на створення
заповідних територій проводилась згідно методики А.В. Подобайло (2001)
та „Положення …” (2004). Обробку результатів досліджень проводили з
використанням стандартного набору комп’ютерних програм. Картосхеми
створені за допомогою ГІС-пакету “MapInfo Professional 6.0”. Всі фото та
малюнки виконані автором.

АНАЛІЗ РАРИТЕТНОГО КОМПОНЕНТУ ФЛОРИ ДОНЕЦЬКОГО КРЯЖУ

Таксономічний і біоморфологічний аналізи. За даними проведених
досліджень до рідкісних і зникаючих видів флори ДК віднесено 244 види,
які належать до 143 родів, 56 родин, 37 порядків, 5 класів, 4 відділів.
За кількістю видів відділи розміщені у наступному порядку: Magnoliophyta
– 232 види, Polypodiophyta – 8 видів, Equisetophyta – 3 види, Pinophyta
– 1 вид. Більше ніж половину рідкісних видів флори ДК охоплюють 10
родин: Poaceae – 18 видів, Fabaceae — 16, Asteraceae — 15, Rosaceae —
14, Brassicaceae — 13, Scrophulariaceae — 13, Cariophyllaceae — 12,
Lamiaceae — 11, Ranunculaceae — 10, Apiaceae — 9. Всі інші родини
представлені 1 – 8 видами. Серед родів із найбільшою кількістю видів
виділяємо роди: Stipa L.-14 видів, Rosa L., Vincetoxicum N.M. Wolf по 7
видів, Astragalus L. – 6, Dianthus L. – 5, Asplenium L., Erysimum L.,
Veronica L., Iris L. по 4 види. Всі інші роди представлені 1 – 3 видами.

Відповідно до класифікації життєвих форм К. Раункієра раритетні види
флори ДК, розподілені наступним чином: фанерофітів – 17 видів, хамефітів
– 28, гемікриптофітів – 134, криптофітів – 52 (геофіти – 49, гідрофіти –
3), терофіти – 13.

За класифікацією життєвих форм І.Г. Серебрякова раритетні види флори ДК,
розподілені наступним чином: дерев – 4 види, кущів – 13, кущиків – 3,
напівкущиків – 24, трав’янистих рослин — 200 (полікарпічні трави – 184
види, з них вічнозелених – 2 види, літньозелених – 160 видів,
ефемероїдів – 20 видів, сапрофітів і сукулентів по 1 виду, монокарпічних
трав – 16 видів).

Першоджерелами для складання списку рідкісних і зникаючих видів флори ДК
були списки рідкісних видів різних рангів, а також велика кількість
ботанічних праць, що стосуються вивчення території регіону досліджень. У
подальшому список коректувався за рахунок критичного перегляду гербарних
зборів і аналізу результатів обробки власних польових матеріалів.
Паралельно список трансформувався з урахуванням нових даних і поглядів у
систематиці вищих рослин і власних досліджень (рід Tulipa L.). На основі
проведених досліджень, до конспекту раритетних видів флори ДК включено
13 видів, які не мають статусу охорони будь-якого рівня: Rumex
marschallianus Rchb., Rosa subafzeliana Chrshan., Lathyrus vernus (L.)
Bernh., Dictamnus gymnostylis Steven, Physospermum cornubiense (L.) DC.,
Galium glabricarpum Ostapko, Veronica serpyllifolia L., V. donetzica
Ostapko, Pedicularis kaufmanii Pinzd., Petasites hybridus (L.) Gaertn.,
Mey. et Schreb., Jurinea granitica Klokov, Scorzonera purpurea L., Gagea
chrysantha. Остаточний конспект раритетних видів флори ДК з основними
характеристиками видів, які положено в основу різних аналізів наведено у
додатку А.

Географічний аналіз. Класифікацію типів геоелементів раритетних видів
регіону дослідження проводили за Ю.Д. Клеоповим (1990). Встановлено, що
23 види належать до голарктичного типу геоелементу, 20 видів – до
євразійського, 26 видів – до європейського, 30 видів – до
субсередземноморського, 82 види – до номандійського, 63 види – до
ендеміків вузьких територій (серед них: ендеміків басейну р. Дон – 11
видів, ендеміків басейну р. Сів. Донець – 3 види, волго-донських
ендеміків – 1 вид, донецьких ендеміків – 5 видів, приазовсько-донецьких
ендеміків – 10 видів, східнопричорноморських ендеміків – 33 види). 74
раритетних види знаходяться на межах своїх ареалів: 37 видів – на
південній, по 17 – на північній і на східній, 8– на західній, 4 – на
північно-західній, 3 – на північно-східній, 1 – південно-західній.

Еколого-ценотичний аналіз.. Класифікацію флороценокомплексів для
раритетних видів флори ДК наводимо аналогічно класифікації, що
використав В.М. Остапко (Ейдологічні, …, 1999) для Південного Сходу
України. Однак, у флорі ДК існує кілька рідкісних видів які приурочені
виключно до екотонів між лісовими та степовими екосистемами, тому
виділяємо їх в окрему групу. Таким чином, раритетні види флори ДК за
флороценокомплексами розподілені наступним чином: до лісового
флороценокомплексу належать 54 види, до степового – 77, до петрофітного
– 81, до псамофітного – 7, до лучного – 12, до болотного – 3, до
гідрофітного – 6, до екотонів – 4.

Проведено класифікацію фітоценотипів раритетних видів флори ДК.
Встановлено, що в рослинних угрупованнях едифікаторами і
співедифікаторами виступають 25 видів, конфекторами – 9 видів,
компонентами виступають решта 210 видів.

Созологічна оцінка раритетних видів флори ДК. Враховуючи результати вище
проведених аналізів, а також отримані дані по просторовій і віковій
структурі популяцій видів, всі рідкісні види флори ДК поділені за
категоріями рідкісності. Так, до категорії 0 (зниклі) віднесено 5 видів
(Viola alba Besser, Hottonia palustris L., Agrimonia procera Wallr.,
Menyanthes trifoliata L., Carex pilosa Scop.), поодинокі знахідки цих
видів датуються початком ХХ сторіччя, пізніших вказівок на зростання цих
видів на ДК не знайдено. До категорії І (зникаючі) віднесено 139 видів,
з них 39 видів відомі з одного місцезнаходження, 35 – з двох, 23 – з
трьох, 2 види (Delphinium puniceum, Cleome donetzica Tzvel.) у регіоні
дослідження відомі з 6 місцезнаходжень, однак, їх популяції знаходяться
у критичному стані. До категорії ІІ (вразливі) включено 58 видів, до
категорії ІІІ (рідкісні) включено 12 видів, до категорії IV включено 30
видів.

231 раритетний вид флори ДК занесено у охороні списки різних рангів.
Так, до Червоної книги МСОП включено 21 вид, до Європейського Червоного
списку – 25 видів, до Червоної книги України – 60, до Червоної книги
Росії – 26, Червоної книги колишнього СРСР — 8, охороняються Бернською
конвенцією – 1, до регіональних списків Донецької, Луганської,
Ростовської областей – 221 (зокрема, до регіонального списку Донецької
області – 113 видів, Луганської області – 130, Ростовської області –
107).

СУЧАСНИЙ СТАН ПОПУЛЯЦІЙ РІДКІСНИХ ТА ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ РОСЛИН ДОНЕЦЬКОГО
КРЯЖУ

Просторова структура популяцій. До континуального типу просторової
структури популяцій в регіоні дослідження належать популяції 9 видів. На
кряжі спостерігається формування ізольованих груп і популяційних
фрагментів цих видів, що пов’язано, насамперед, з дією антропогенного
фактору (Ephedra distachya L., Anemone ranunculoides L., Corydalis
solida (L.) Clairv., Tulipa biebersteiniana Schult. et Schult. f.,
Bellevalia sarmatica (Pall. ex Georgi) Woronow, Iris pumila L., Stipa
lessingiana Trin. et Rupr., S. capillata L.) та наявністю ізоляційних
бар’єрів обумовлених різними екологічними умовами (Ephedra distachya,
Sempervivum ruthenicum Schnittsp., Tulipa biebersteiniana, Bellevalia
sarmatica).

Переважна більшість, а саме 235 видів рідкісних видів флори ДК мають
ізольовану просторову структуру популяцій. До окремої групи належать 5
видів зі значними диз’юнкціями ареалів географічного масштабу:
Schivereckia mutabilis (M. Alexeenko) M. Alexeenko, Astragalus
cretophilus Klokov, Onosma graniticola Klokov, Verbascum laxum Filar. et
Jav., Veronica umbrosa M.Bieb. Перші два види до цієї групи можна
віднести при умові розгляду їх у складі більших за обсягом видів
Schivereckia podolica Andrz. ex DC. s. l. та Astragalus cornutus auct.
non Pall. s. l. відповідно. Осередки ареалів трьох видів, Astragalus
cretophilus, Onosma graniticola, Veronica umbrosa у регіоні дослідження
складається з кількох окремих локальних популяцій. Що пов’язано з
фрагментацією під впливом антропогенного фактору колись єдиних
популяцій. У розділі це явище розглянуто на прикладі популяцій
Astragalus cretophilus.

43 раритетних видів мають стрічковий або лінійний тип просторової
структури популяцій на ДК (Cystopteris fragilis (L.) Bernh., Anemone
sylvestris L., Corydalis marschalliana Pers., Lysimachia vertillaris
Spreng. та інші). Популяції всіх цих видів поділяємо на два підтипи:

І. Популяції видів, у яких лінійна просторова структура обумовлена
біологією, тобто їх місцезростання неодмінно пов’язані з ценозами, що
мають форму стрічок та ліній на ДК, сформовану під впливом різних
геологічних, фізико-географічних факторів.

ІІ. Популяції видів, у яких лінійна просторова структура сформувалась як
наслідок дії антропогенного фактору. Тобто популяції видів приуроченні
переважно до залишків степових ділянок, які на території досліджень,
зазвичай, представлені вузькими смугами вздовж долин річок, балок, ярів,
територій з надто пересічним рельєфом: Pulsatilla pratensis (L.) Mill.,
Adonis wolgensis, Echium russicum J.F. Gmel., Crocus reticulatus Steven
ex Adam, Stipa dasyphylla (Czern. ex Lindem.) Trautv., S. zalesskii
Wilensky, S. pulcherrima K. Koch, S. tirsa Steven, S. ucrainica P.
Smirn, S. pennata L., S. borysthenica Klokov ex Procudin

Перший підтип, в свою чергу, поділяємо на чотири групи, в залежності від
приуроченості популяцій виду до певного типу рослинності: а) Популяції
видів рослин, які приурочені до лісового типу рослинності на ДК:
(Cystopteris fragilis, Corydalis marschalliana, Lysimachia vertillaris,
Lathyrus vernus (L.) Bernh. та інші); б) Популяції видів рослин, які
приурочені до кальцефітного степового типу рослинності на ДК (Euphorbia
cretophila Klokov, Astragalus henningii (Steven) Kolokov., Hedysarum
grandiflorum Pall., Linum czerniaevii Klokov та інші); в) Популяції
видів рослин, які приурочені до лучного типу рослинності на
ДК(Fritillaria meleagroides Patrin ex Schult. et Schult. f.); г)
Популяції видів рослин, які приурочені до екотонів між лісовими і
степовими екосистемами на ДК (Anemone sylvestris, Dictamnus gymnostylis,
Centaurea tanaitica Klokov). У розділі наводиться характеристика
популяцій видів з виділених підтипів та груп.

187 рідкісних і зникаючих видів флори ДК мають локальний просторовий тип
структури популяції, які представлені від одного до кількох десятків
локалітетів (Asplenium septentrionale (L.) Hoffm., Delphinium puniceum,
Carpinus betulus L., Cleome donetzica, Calophaca wolgarica (L. fil.)
DC., Petasites hybridus, Allium lineare L. та інші).

Вікова структура популяцій. Проведено вивчення вікової структури
популяцій 9 видів: Paeonia tenuifolia L., Scutellaria creticola Juz.,
Fritillaria ruthenica Wikstr., 3 види роду Tulipa, Crocus reticulatus,
Festuca cretacea T.Pop et Proskor., Arum elongatum Steven.

Вікова структура популяцій Paeonia tenuifolia. Вивчено вікову структуру
4 популяцій виду на ДК в Луг. обл.: 1) Слов’яносербський район, окол. с.
Обозне, у невеликих улоговинах, на крейдяному схилі західної експозиції
крутістю 10°, угруповання Elytrigieta repense; 2) Лутугінський р-н,
окол. с. Розкішне, пам’ятка природи „Балка Плоска”, мергельний схил
південної експозиції крутістю до 30°, угруповання Elytrigieta repense і
Onosmeta tanaiticae; 3) Лутугінський р-н, окол. с. Георгієвка, балка
Коноплянська, мергельний схил південної-західної експозиції крутістю до
45°, угруповання Bromopseta ripariae; 4) Свердловський р-н, окол. с.
Провалля, заповідник „Провальський степ”, Калинівська ділянка, степовий
схил східної експозиції крутістю до 5°, екотон між байрачним лісом і
степовою ділянкою. Вікові спектри перших трьох ценопопуляцій мають піки
на генеративних особинах. Це свідчить, про те що ценопопуляції є
стійкими, толерантними і можуть довго існувати у складі фітоценозу.
Четверта ценопопуляція за своїм віковим спектром значно відрізняється
від попередніх, і має два піки на ювенільних і генеративних вікових
станах. Тому, належить до прогресивних або інвазійних популяцій. Однак,
вона інтродукційного походження на відміну від попередніх. Впадина, що
утворюється на 4 спектрі на віргінільних особинах, обумовлена різною
насіннєвою продуктивністю особин у різні роки. Оскільки, популяція ще
досить молода, то коливання чисельності особин різних вікових станів ще
не може збалансовуватись. Треба зазначити, що дані по віковій структурі
не є абсолютними. Тому що, всі популяції, навіть у заповіднику
„Провальський степ”, зазнають значного антропогенного впливу
(викопування особин).

При порівнянні вікових спектрів популяцій виду на ДК з віковими
спектрами популяцій виду в Добропольському р-ні Донеччини, в заповіднику
„Стрельцівський степ” (Шевчук, Юрченко, 1997) і віковими спектрами
інтродукованих популяцій у НБС ім. М.М. Гришка НАН України (Мельник,
Гриценко, Перегрим, 2003), підтверджуємо висновок отриманий О.М. Шевчук
та І.Т. Юрченко (1997). При збільшені пасовищного навантаження, яке
виражається схемою: заповідна територія (відсутність випасання) ? І
стадія ? ІІ стадія ? ІІІ стадія дигресії рослинного покриву, стратегія
популяцій Paeonia tenuifolia змінюється наступним чином: нормальна ?
прогресивна ? нормальна ? регресивна, це підтверджує, що помірний випас
позитивно впливає на розвиток та існування виду.

Вікова структура популяцій Scutellaria creticola. Дослідження вікової
структури популяції Scutellaria creticola проводилось на шести ділянках
між с. Білогорівка Попаснянського р-ну Луганської області та с.
Серебрянка Артемівського р-ну Донецької області (для території
характерна рослинність крейдяних відслонень). Перші три ділянки зазнають
значний антропогенний тиск, на інших він майже відсутній. При складані
вікового спектру для 1 та 2 ділянок отримали пік для старих генеративних
особин, а на ділянках 4, 5, 6 – для дорослих генеративних особин. На
ділянці 3, хоч пік і припадає на дорослі генеративні особини, маємо
високі показники для старих генеративних і субсенільних особин. Таким
чином, популяція Scutellaria creticola на ділянках 1, 2 має регресивний
характер, на ділянці 3 – толерантно-регресивний, на ділянках 4, 5 ,6 –
толерантний, що свідчить про тенденцію до випадання виду з рослинного
покриву.

Вікова структура популяцій Fritillaria ruthenica. Вивчено вікову
структуру 9 модельних популяцій виду на ДК у Луг. обл.: 1) Лутугінський
р-н, окол. с. Розкішне, екотон і байрачний ліс на мергельних схилах
південної експозиції крутістю до 50є у пам’ятці природи „Балка Плоська”;
2) Станично-Луганський р-н, окол. с. Піонерське, у заплавному лісі по
правому березі р. Сів. Донець; 3) Станично-Луганський р-н, окол. с.
Паньківка, у байрачному лісі по правому березі р. Сів. Донець, на
крейдяних схилах cхідної експозиції крутістю до 60є, надмірний
антропогенний вплив (прогін та випасання худоби); 4) Краснодонський р-н,
окол. с. Давидо-Нікільське, у вершині правого відрогу балки Крутої,
байрачний ліс; 5) Свердловський р-н, окол. с. Провалля заповідник
„Провальський степ”, Грушевська ділянка, відріг балки Грушева біля
долини Мокра, байрачний ліс; 6) Свердловський р-н, окол. с. Черемшине,
екотон байрачного лісу „Катарал”; 7) Свердловський р-н, окол. с.
Провалля, заповідник „Провальський степ”, Калинівська ділянка, у
байрачному лісі по долині р. Велике Провалля; 8) Свердловський р-н,
окол. с. Провалля, у байрачному лісі по долині р. Велике Провалля, біля
геологічної пам’ятки природи „Королівські скелі”, значний антропогенний
вплив (випас та прогін малої рогатої худоби, рекреаційні навантаження);
9) м. Стаханів, окол. с. Алмазне, біля профілакторію “Алмаз”, байрачний
ліс по вибалку, що зливається з долиною р. Ломоватка, з виходами
пісковику.

4

V

^

`

¦

Oe

? ? ue ,

n

p

¦

?

4

¦

Oe

H ? ? ue ,

p

?

////////iiiaaaaaiaaaaaaaaa

&

d,`„A

d,`„Aa$

;d<*> IKtMvMcMBN2Y@\iiiiaaaaaaaaaaaaaaaaOOaa

d,`„Aa$

&

Cети. Порівняння вікової структури досліджених популяцій Fritillaria
ruthenica на ДК з популяціями виду в Приоксько–Терраському заповіднику
(Вахрамеева, Никитина, Денисова, 1983) показало, що ценопопуляції
лісових фітоценозів виявились ідентичними, а екотоні ценопопуляції в
регіоні дослідження близькі до ценопопуляцій остепнених лук Приоксько –
Терраського заповідника.

Таким чином, на сьогодні на ДК відомо 26 місцезнаходжень Fritillaria
ruthenica, які приурочені до лісових та екотонних угруповань. Популяції
виду гомеостатичні, мають здебільшого середнє значення щільності і
життєвості, тому тривалий час можуть утримуватись у складі фітоценозів
за умови відсутності антропогенного впливу.

Вікова структура популяцій видів роду Tulipa: 1. T. gesneriana L.
Протягом досліджень проведено вивчення вікової структури 7 модельних
популяцій виду на ДК у Луганській та Ростовській областях: 1) Луг. обл.,
Свердловський р-н, окол. с. Провалля, заповідник „Провальський степ”: а)
Калинівська ділянка; б) Грушевська ділянка (степові гриви з виходами
пісковиків, південна та східна експозиції, угруповання Caraganeta
frutex, Amygdaleta nanae, Stipeta capillatae, антропогенний вплив
практично відсутній); 2) Луг. обл., Антрацитівський р-н, окол. с.
Маломиколаївка (степові гриви з виходами пісковиків, південна
експозиція, угруповання Stipeta capillatae, Amygdaleta nanae, помірний
випас); 3) Луг. обл., Краснодонський р-н, окол. с. Хрящувате (мергельні
відслонення, східна експозиція, угруповання Caraganeta frutex,
Amygdaleta nanae, помірний випас); 4) Луг. обл., Краснодонський р-н,
окол. с. Давидо-Нікольське (крейдяний схил крутістю до 45°, східна
експозиція, угруповання Caraganeta frutex, Amygdaleta nanae, помірний
випас); 5) Луг. обл., Лутугінський р-н, окол. с. Розкішне (підніжжя
мергельних схилів, вздовж ярів, угруповання Caraganeta frutex, помірний
випас); 6) Рост. обл., окол. м. Донецьк, с. Макарове (степова грива з
виходами пісковиків, шириною до 20 м , угруповання Stipeta capillatae,
надмірний випас).

Вікові спектри 2 і 6 популяцій мають піки на генеративних особинах, 1а,
1б, 3, 5 – на віргінільних і лише 4 — на іматурних особинах. Дослідженні
популяції є стійкими, толерантними, а популяція 4 належить до
прогресуючих або інвазійних. Однак, переважна більшість популяцій зазнає
значний антропогенний тиск. Розподіл особин в популяціях виду в
більшості випадків груповий, іноді хаотичний. Домінує насіннєве
розмноження. Треба відмітити, що чітко прослідкується, навіть візуально,
залежність середньої щільності особин виду на 1 м2 по відношенню до
проективного покриття Caraganа frutex, Amygdalus nana, чим більше другий
показник тим менше перший.

2. T. biebersteiniana. Вивчено вікову структуру 12 модельних популяцій
виду на ДК: 1) Дон. обл., Шахтарський р-н, окол. с. Грабове (степовий
схил східної експозиції, виходи пісковиків, сильне випасання); 2) Луг.
обл., Антрацитівський р-н, окол. с. Маломиколаївка (вершина степової
гриви, відслонення пісковиків, сильне випасання); 3) Луг. обл.,
Антрацитівський р-н, окол. с. Зеленодольське, гора Куца (відслонення
сланців, західні експозиція, помірний випас); 4) Луг. обл., Лутугінський
р-н, окол. с. Успенка (степові схили вздовж Кривенького яру, відслонення
пісковиків, західна експозиція, сильне випасання); 5) Луг. обл.,
Лутугінський р-н, окол. с. Волнухіне (вершина та схил степової гори,
східна експозиція, відслонення пісковиків, помірне випасання); 6) Луг.
обл., Лутугінський р-н, окол. с. Верхня Оріхівка (вершина степової гори,
відслонення пісковиків, помірне випасання); 7) Луг. обл., Лутугінський
р-н, окол. с. Розкішне (вершина мергельного схилу, південна експозиція,
помірне випасання); 8) Луг. обл., Краснодонський р-н, окол. с. Ізварине
(степові гриви з виходами вапняків, південна ексозиція, надмірне
випасання); 9) Луг. обл., Краснодонський р-н, окол. с. Малий Суходол
(степовий схил з виходами крейдяних порід, східна експозиція, надмірне
випасання); 10) Луг. обл., Свердловський р-н, окол. с. Ведмежанка
(вершина степової гриви, відслонення пісковиків, сильне випасання); 11)
Рост. обл., окол. м. Донецьк, окол. с. шахти „Західної” (степові гриви з
виходами пісковиків, західна експозиція, надмірне випасання); 12) Рост.
обл., окол. м. Донецьк, с. Брильовка (вершина каньйону по правому березі
р. Велика Кам’янка, відслонення пісковиків, північна експозиція,
надмірне випасання).

12 модельних популяцій у різних адміністративних районах виявились
толерантними і інвазійними. У 1 — 3, 5, 7, 9, 10, 12 популяціях віковий
спектр мав пік на генеративних особинах, а у 4, 6, 8, 11– на іматурних
(у цих випадках ПП трав’янистого покриву складало 50 – 60%). Розподіл
особин у популяціях груповий. Домінує насіннєве розмноження.

3. T. quercetorum. Вивчено вікову структуру 10 модельних популяцій виду
на ДК на території Луг. обл.: 1) Станично-Луганський р-н, окол. с.
Піонерське, заплавний ліс; 2) Антрацитівський р-н, окол. с.
Маломиколаївка, байрачний ліс; 3) Антрацитівський р-н, окол. с. Красна
Поляна, байрачний ліс; 4) м. Стаханів, окол. с. Алмазне, байрачний ліс;
5) Лутугінський р-н, окол. с. Розкішне, байрачний ліс на мергельних
схилах південної експозиції з крутістю до 50є; 6) Лутугінський р-н,
окол. с. Першозванівка, байрачний ліс; 7) Лутугінський р-н, окол. с.
Лісне, байрачний ліс; 8) Краснодонський р-н, окол. с. Давидо-Нікольське,
байрачний ліс; 9) Свердловський р-н, окол. с. Провалля, заповідник
„Провальський степ”, Грушевська ділянка, байрачний ліс; 10) Рост. обл.,
окол. м. Донецьк, с. шахти „Західної”, вул. Рози Люксембург,
інтродукована популяція на початку 80-х років ХХ сторіччя.

Всі 10 модельних популяцій виявились толерантними з піком у віковому
спектрі на віргінільних особинах. Варто відмітити, що середня кількість
генеративних особин складає 2 – 3 особини на 1м2. Дане значення варіює
від ступеню освітлення, чим сильніше освітлення, тим більше кількість
квітучих особин. Розподіл особин у популяції рівномірний. Домінує
вегетативний тип розмноження. Вікові спектри досліджених популяцій T.
quercetorum на ДК, схожі за своєю структурою до вікових спектрів
популяцій виду у Чорному лісі на Кіровоградщині, а також до вікових
спектрів інтродукованих популяцій в НБС ім. М.М. Гришка НАН України
(Свистун, 2000).

Таким чином, популяції видів роду Tulipa з флори ДК утримують стабільні
фітоценотичні позиції у рослинному покриві. Якщо не буде збільшуватись
вплив антропогенного фактору на місцезростання видів, то популяції
будуть існувати необмежено довго. Однак, тревогу викликають популяції T.
gesneriana, чисельність особин у яких незначна.

Вікова структура популяцій Crocus reticulatus. Проведено вивчення
вікової структури 10 модельних популяцій виду: 1) Луганська область,
околиці м. Брянка, с. Павлівка: степові схили та галявинах серед лісу по
правому березі р. Лозова; а) лісовий масив розташований на схилі з
крутістю до 60є з перепадом висот 60 – 120 метрів, північно-східна
експозиція; б) степова ділянка, західна експозиція крутістю 8 — 10є
(сильна пасовищною дигресія — тім’яний збій); 2) Луг. обл.,
Антрацитівський р-н, окол. с. Колпакове, узлісся байрачного лісу,
верхів’я річки Велика Кам’янка; 3) Луг. обл., Свердловський р-н, окол.
с. Бірюкове, степові схили по правому березі р. Кундрюча,
північно-східна експозиція (сильна пасовищна дигресія); 4) Луг. обл.,
Свердловський р-н, між с. Карпово-Крепенське та с. Дар’їно-Єрмаковка,
степові схили по правому березі р. Тузлов, східна експозиція (сильна
пасовищна дигресія); 5) Луг. обл., м. Стаханів, окол. с. Алмазне, біля
профілакторію “Алмаз”, в екотоні між степовим схилом та байрачним лісом,
східна експозиція; 6) Луг. обл., Антрацитівський р-н, окол. с.
Ребрікове, підніжжя степових схилів по правому березі р. Велика
Кам’янка, північна експозиція; 7) Луг. обл., Антрацитівський р-н, окол.
с. Західне, в екотоні між степовим схилом та байрачним лісом, східна
експозиція; 8) Луг. обл., Антрацитівський р-н, біля с. Мало-Миколаївка,
степові схили; 9) Луг. обл., Лутугінський р-н, окол. с. Оріхівка у
підніжжя степових схилів по правому березі р. Луганчик, північна
експозиція.

При побудові вікових спектрів досліджені популяції мають два максимуми
один на генеративних особинах, а другий на ювенільних або іматурних
особинах. Це свідчить, що ценопопуляції Crocus reticulatus є екологічно
стійкими, толерантними. Якщо не буде посилюватися антропогенне
навантаження на природні місцезростання виду, то популяції Crocus
reticulatus будуть необмежено довго існувати у складі фітоценозів.

Вікова структура популяцій Festuca cretacea. Під час досліджень
проведено вивчення вікової структури 2 фрагментів популяції Festuca
cretacea, яка знаходиться в окол. с. Білогорівка, Попаснянський р-н на
Луганщині. Популяції приурочені до крейдяних схилів з помірним випасом.

При побудові вікових спектрів перший фрагмент популяції має два чітко
виражені максимуми один у дорослих генеративних, а другий на
субсенільних особинах. Другий віковий спектр, хоч і має один пік на
дорослих генеративних особинах, частка субсенільних особин досить
висока. Середня щільність особин Festuca cretacea у фрагментах популяції
дорівнює 1,1 особин/м2 і 1,3 особин/м2 відповідно. Таким чином,
ценопопуляція Festuca cretacea є толерантно-регресивною, не стійкою і
при певних обставинах може зникнути зі складу фітоценозу.

Вікова структура популяцій Arum elongatum. Під час досліджень проведено
вивчення вікової структури 5 модельних популяцій Arum elongatum на ДК:
1) Дон. обл., Шахтарський р-н, окол. с. Петровське, байрачний ліс; 2)
Дон. обл., Шахтарський р-н, окол. с. Грабове, байрачний ліс; 3) Луг.
обл., Лутугінський р-н, окол. с. Першозванівка, байрачний ліс; 4) Луг.
обл., Свердловський р-н, на північ від с. Ведмежанка, байрачний ліс; 5)
Луг. обл., Свердловський р-н, окол. с. Провалля, заповідник Провальський
степ, байрачний ліс.

Вивчені популяції Arum elongatum є толерантними, стійкими, оскільки
максимуми при побудові вікових спектрів припадають на генеративні
особини, однак, всі негативно реагують на антропогенний вплив зменшенням
чисельності та щільності в популяціях.

Таким чином, на основі результатів вивчення вікової структури популяцій
9 рідкісних та зникаючих видів флори ДК встановлено, що популяції
Paeonia tenuifolia, Scutellaria creticola, Fritillaria ruthenica, 3
видів роду Tulipa, Crocus reticulatus, Festuca cretacea, Arum elongatum
належать до толерантних або толерантно-регресивних і зазнають значний
антропогенний тиск. Якщо вплив антропогенного фактору з часом не
послабиться, частина популяцій буде втрачена.

НАУКОВІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ТА РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ РІДКІСНИХ ТА
ЗНИКАЮЧИХ ВИДІВ ФЛОРИ ДОНЕЦЬКОГО КРЯЖУ

Розглянуто охорону фіторізноманіття ДК на різних рівнях організації
довкілля: індивідуальному, популяційно-видовому, ценотичному,
ландшафтному і біосферному. Встановлено, що існуючі заходи охорони
різних рівнів організації довкілля не забезпечують у повній мірі
збереження фіторізноманіття флори ДК.

Найбільш проблемними на сьогодні залишаються регіональні списки, що є
прикладом популяційно-видового рівня охорони довкілля. Нами розроблені
практичні рекомендації щодо покращення стану регіональних списків
Луганської області. Пропонуємо виключити з переліку видів рослин:
Corydalis solida — вид, який є масовим і звичайним для території
Луганської області, зустрічається практично у кожному лісовому масиві
природного походження, гарно відновлюється насіннєвим та вегетативним
шляхом. Виключити з переліку види рослин, які на сьогодні вважаються
синонімами до більш поширених видів, і включити ці види, так як вони є
рідкісними для Луганської області: (Aconitum rogoviczii Wissjul.-
Aconitum lasiostomum Reichenb.; Pulsatilla latifolia Rupr.- Pulsatilla
patens (L.) Mill.; Ceratoides papposa Botsch. et Ikonn. —
Krascheninnikovia ceratoides (L.) Gueld.; Echium maculatum L.- Echium
russicum J.F. Gmel.; Valeriana nitida Kreyer — Valeriana wolgensis
Kazak.; Acinos fominii Des.-Shost. — Acinos rotundifolius Pers.). Внести
до переліку наступні види рослин, які є рідкісними на Луганщині: Adoxa
moschatelliana L., Asperula graveolens Czern. ex M.Pop. et Chrsan.,
Convallaria majalis L., Corydalis paczoskii N.Busch, Corylus avellana
L., Gagea bohemica (Zauschn.) Schult. et Schult. f., G. chrysantha,
Galium dubovikae Ostapko, G. donetzkiensis Ostapko, Lathyrus vernus,
Ligustrum vulgare L., Petasites hybridus, Physospermum cornubiense, Rosa
subafzeliana, Rumex marschallianus, Scorzonera purpurea, Stipa donetzica
Czupryna, Veronica serpyllifolia. Внести до переліку мох Fontinalis
antipyretica Hedw.

На біосферному рівні охорони довкілля нами запропоновані основні
рекомендації щодо розбудови регіональної екологічної мережі ДК:

1) Створити заповідні ядра з буферними зонами навколо них. Заповідними
ядрами повинні стати відділення Луганського природного заповідника
„Провальський степ” (північний макросхил кряжу), РЛП „Донецький кряж” і
РЛП „Зуєвський” (південний макросхил). Однак, це досить розрізнені
об’єкти з загальною площею 5753,9 га. Необхідно створити НПП
„Донбаський” у вершинах річок Міус, Велика Кам’янка і Лугань, також РЛП
„Зелене намисто Донбасу”, який буде складатися з кількох ділянок
розташованих по долинах річок Должик, Ведмежанка і по долинах великих
приток р. Луганчик на північному макросхилі кряжу загальною площею до 10
тис. га.

2) Приділити особливу увагу долинам малих річок (розробити наукові
основи господарювання на цих територіях, створити об’єкти ПЗФ), у
зв’язку з їх важливим функціональним значенням. По долинах річок Велика
Кам’янка, Луганчик, Лугань, Бахмутка на північному макросхилі, по
долинах річок Кундрюча, Тузлов, Нагольна, Міус, Кринка, Кальміус на
південному макросхилі, а також на головному вододілі кряжа, де беруть
початок вище названі річки потрібно створити регіональні екокоридори:
Луганчицький, Луганський, Бахмутський, Великокам’янський,
Кундрюченський, Тузловський, Нагольницький, Міуський, Кринський,
Кальміуський, і Головновододільний. По притоках річок, де збереглись
природні ділянки степової та лісової рослинності необхідно створити
об’єкти ПЗФ.

3) Збільшити кількість об’єктів ПЗФ, так щоб відстань одного від другого
була незначною. Це забезпечить можливість обміну генетичними ресурсами
між популяціями, що позитивно відобразиться на їх стійкості до впливу
різних факторів. Так, на 1 січня 2004 року, відсоток заповідних
територій у Луганській області на території ДК складав близько 2%, а у
Донецькій близько 2,9%, хоч створення Національної екомережі передбачає
збільшення ПЗФ до 10% від площі країни. Виділено п’ять перспективних
територій для створення ботанічних заказників загальнодержавного і
місцевого значення. Це „Добрянські гори”, „Лісне” у Лутугінському
районі, „Мергельний яр” у м. Луганську, „Ельба” на межі Лутугінського і
Краснодонського районів, „Єлізаветівський степ” на межі Антрацитівського
і Лутугінського районів Луганської області. Важливим для вдалого
формування регіональної екомережі на ДК є розширення площі деяких вже
існуючих об’єктів ПЗФ.

4) Переглянути категорії ПЗФ для забезпечення їх функціональності.

5) Забезпечити належну охорону існуючим і новоствореним об’єктам ПЗФ.

6) Необхідно зменшити і контролювати антропогенний вплив на природні
екосистеми: зупинити кустарне видобування вугілля і пісковику, нормувати
випасання худоби, перейти від хижацького лісокористування до
раціонального тощо.

Модель регіональної екомережі ДК (рис.) є схематичною і умовною, межі
всіх структур екомережі проведено згідно принципів наведених вище. Всі
структури регіональної екомережі є складовими Національної екомережі,
розташовані в межах Сіверськодонецького меридіанного, Степового і
Приморсько-степового широтних екокоридорів. Регіональна екомережа ДК
складається з п’яти заповідних ядер з буферними зонами і 11 регіональних
екокоридорів.

Рис. Модель регіональної екомережі Донецького кряжа.

Таким чином, створення регіональної екологічної мережі ДК з урахуванням
запропонованих принципів і моделі забезпечить збереження біорізноманіття
регіону, можливість обміну генетичною інформацією між популяціями видів,
і займе важливе місце у структурі Європейської екологічної мережі.

ВИСНОВКИ

Встановлено сучасний стан популяцій, закономірності поширення рідкісних
та зникаючих видів флори Донецького кряжу, розроблено наукові основи
ефективного збереження та раціонального використання раритетних видів
рослин регіону.

1. До рідкісних і зникаючих видів флори Донецького кряжу належать 244
видами з 143 родів, 56 родин, 37 порядків, 5 класів, 4 відділів.
Виявлено новий для рівнинної частини України вид Gagea chrysantha (Jan)
Schult. et Schult. f., зафіксовано 135 нових місцезнаходжень 60
раритетних видів.

2. 231 раритетний вид флори Донецького кряжу занесено: до Червоної книги
МСОП — 21 вид, до Європейського Червоного списку — 25 видів, до Червоної
книги України – 60, до Червоної книги Росії – 26, Червоної книги
колишнього СРСР — 8, до додатків Бернської конвенції – 1, до
регіональних списків Донецької, Луганської, Ростовської областей – 221
(зокрема, до регіонального списку Донецької області – 113 видів,
Луганської області – 130, Ростовської області – 107). Запропоновано до
включення у регіональні списки ще 13 видів з флори Донецького кряжу.

3. Розподіл типів геоелементів серед раритетного компоненту флори
Донецького кряжу показав, що 82 рідкісних і зникаючих види належать до
номандійського типу геоелементу, 30 видів – до субсередземноморського,
26 видів – до європейського, 23 види — до голарктичного, 20 видів – до
євразійського, 63 види є ендеміками вузьких територій. Значну за
кількістю видів групу (137 видів), складають ендемічні (Cleome
donetzica, Rosa donetzica, Scrophularia donetzica, S. granitica,
Serratula donetzica тощо) та пограничноареальні види (Atraphaxis
replicata, Viola alba, Eremurus spectabilis, Bulbocodium versicolor,
Cephalanthera damasonium тощо), що є підтвердженням унікальності регіону
у фітогеографічному та фітосозологічному відношенні.

4. Раритетні види флори Донецького кряжу ценотично пов’язані з
зональними типами рослинності (у степових угрупованнях беруть участь 77
раритетних види, у лісових – 54) і азональними (до петрофітних
угруповань приурочений 81 вид, до псамофітних – 7 видів, до лучних – 12,
до болотних – 3, до гідрофітних – 6), 4 види зростають виключно в
екотонах між степовими та лісовими угрупованнями.

5. Наявність у раритетному компоненті флори Донецького кряжу 25 видів,
які виступають едифікаторами і співедифікаторами рослинних угруповань,
свідчить про те, що природні рослинні угруповання регіону зазнали
значних змін під впливом антропогенного тиску.

6. Аналіз просторової структури популяцій показав, що лише популяції 9
раритетних видів флори Донецького кряжу мають континуальний тип (Ephedra
distachya, Anemone ranunculoides, Corydalis solida, Sempervivum
ruthenicum, Tulipa biebersteiniana, Bellevalia sarmatica, Iris pumila,
Stipa lessingiana, S. capillata). Під впливом антропогенного фактору
відбувається формування ізольованих груп і популяційних фрагментів цих
видів.

7. Серед 235 рідкісних видів рослин з ізольованою просторовою структурою
популяцій, 43 види мають стрічковий тип просторової структури популяцій,
з них у 12 типово степових видів такий тип сформувався під впливом
антропогенного впливу. Популяції 187 видів належать до локального типу
просторової структури, що у більшості випадків (Pulsatilla patens,
Paeonia tenuifolia, Origanum vulgare, Centaurea rutenica, Hyacinthella
pallasiana тощо) є наслідком інсуляризації континуальних і лінійних
популяцій під впливом антропогенного пресингу.

8. На основі результатів вивчення вікової структури популяцій 9 видів
(Paeonia tenuifolia, Scutellaria creticola, Fritillaria ruthenica, 3
видів роду Tulipa, Crocus reticulatus, Festuca cretacea, Arum elongatum)
встановлено, що досліджені популяцій належать до толерантних або
толерантно-регресивних. Значний антропогенний тиск призводить до
регресії або повного знищення популяцій, що яскраво простежується на
популяціях Tulipa gesneriana і Arum elongatum.

9. За результатами досліджень встановлено, що 5 видів рослин (Viola
alba, Hottonia palustris, Agrimonia procera, Menyanthes trifoliata,
Carex pilosa), ймовірно, зникли з території Донецького кряжу, 44
раритетних види флори регіону відомі з одного місцезнаходження і в
переважній більшості знаходяться на межі зникнення, 139 видів рослин
віднесено до категорії зникаючих, а 58 видів до категорії вразливих.

10. З метою забезпечення можливості обміну генофондом між локальними
популяціями рідкісних видів рослин розроблено модель розбудови
регіональної екологічної мережі Донецького кряжу як складової
Національної та Пан-Європейської екомереж, яка включає в себе п’ять
заповідних ядер (відділення Луганського природного заповідника
„Провальський степ”, РЛП „Донецький кряж”, РЛП „Зуєвський”, проектований
НПП „Донбаський”, проектований РЛП „Зелене намисто Донбасу”) з буферними
зонами і 11 регіональних екокоридорів, які розміщені, переважно, уздовж
долин річок та їх притоків.

11. З метою покращення репрезентативності популяцій раритетних видів
рослин на територіях природно-заповідного фонду України, запропоновано
створити на Луганщині 4 ботанічних заказники загальнодержавного значення
(„Добрянські гори” у Лутугінському районі, „Ельба” на межі Лутугінського
і Краснодонського районів, „Єлізаветівський степ” на межі
Антрацитівського і Лутугінського районів, „Мергельний яр” у місті
Луганську) і 1 ботанічний заказник місцевого значення. („Лісне” у
Лутугінському районі).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Червона книга Луганської області. Судинні рослини / В.Р. Маслова,
Л.І. Лесняк, В.І. Мельник, М.М. Перегрим. – Луганськ: Знання, 2003. –
280 с.

Мельник В.І., Гриценко В.В., Перегрим М.М. Ценопопуляції Paeonia
tenuifolia L. (Paeoniaceae) в степових культурфітоценозах // Інтродукція
рослин. – 2003. — №1 – 2. – С. 9 – 14.

Перегрим М.М. Нові перспективні території для створення об’єктів
природно-заповідного фонду на Луганщині // Заповідна справа в Україні. –
2003. – Т. 9, Вип. 1. – С. 88 – 90.

Перегрим М.М. Crocus reticulatus Stev. ex Adam. на Донецькому кряжі //
Інтродукція рослин. – 2004. — № 4. – С. 61 – 67.

Перегрим М.М., Накоп’юк І.П. Fritillaria ruthenica Wikstr. на Донецькому
кряжі // Інтродукція рослин. – 2005. — № 1. – С. 3-10.

Перегрим М.М., Лесняк Л.І., Перегрим О.М. Вікова структура та стан
популяцій Scutellaria creticola Juz. у Слов’янсько – Артемівському
геоботанічному районі // Інтродукція рослин. – 2002. — № 3 – 4. – С. 14
– 16.

Перегрим Н.Н. Анализ раритетных видов флоры лесов Донецкого кряжа //
Матер. ІІІ междунар. конф. молодых учёных „Леса Евразии – Белые ночи”. –
М: МГУЛ, 2003. – С. 168 – 169.

Перегрим М.М., Лесняк Л.І., Перегрим О.М. Нові флористичні знахідки на
Донецькому кряжі // Укр. ботан. журн. – 2004. – Т. 61, № 5. – С. 79 –
83.

Перегрим М.М. До питання про флору Донецького Кряжу // Матер. І Міжнар.
наук. конф. „Відновлення порушених природних екосистем”. – Донецьк: ТОВ”
Лебідь”, 2002. – С. 322 – 324.

Перегрим М.М. До систематики українських тюльпанів // Матер. конф.
молодих вчених-ботаніків „Актуальні проблеми ботаніки та екології”. –
Канів, 2004. – Вип. 9. –– С. 70 – 71.

Перегрим М.М. Принципи розбудови екомережі на Донецькому кряжі // Матер.
конф. „Збереження біорізноманіття на Південному Сході України”. –
Донецьк, 2004. – С. 168.

Перегрим М.М. Arum еlongatum Stev. на Донецькому кряжі // Матер. ІV
межд. конф. молодых учёных “Леса Евразии – Восточные Карпаты”. – 2004. –
С. 177-178.

Перегрим М.М. Географічне поширення Аllium lineare L. на Донецькому
кряжі // Матер. V Міжн. наук. конф. молодих дослідників „Теоретичні та
прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва”. – К.:
Фітосоціоцентр, 2005. – С. 41 – 42.

Перегрим М.М. Папоротеподібні у флорі Донецького кряжа // Матер. конф.
молодих учених-ботаніків „Актуальні проблеми дослідження та збереження
фіторізноманіття”. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – С. 64 – 65.

Peregrym M., Peregrym O. Forests of the Donets’k ridge, unique for the
conservation of rare flora in the Ukraine // Intern. conf. “Natural
forest in the Temperate Zone of Europe – Value and Utilisation”. –
Rakhiv – Birmensdorf, 2003. – Р. 233.

АНОТАЦІЇ

Перегрим М.М. Рідкісні та зникаючі види флори Донецького кряжу. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Національний ботанічний сад ім.
М.М. Гришка НАН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню сучасного стану популяцій рідкісних і
зникаючих видів рослин флори Донецького кряжу, на основі вивчення їх
хорології, еколого-ценотичних особливостей, вікової та просторової
структури ценопопуляцій.

За результатами досліджень встановлено, що на Донецького кряжу зростає
244 раритетних види рослин. Проведено географічний, еколого-ценотичний
аналізи, надано созологічну оцінку рідкісним і зникаючим видам флори
регіону досліджень. Досліджено просторову та вікову структуру популяцій
рідкісних видів. Встановлено, що 9 видів мають континуальний тип
просторової структури популяцій, 235 видів – ізольований, серед останніх
5 видів – диз’юнктивний, 43 види – лінійний, 187 видів – локальний.
Проаналізовано охорону фіторізноманіття Донецького кряжу на різних
рівнях організації довкілля. Розроблено рекомендації щодо розбудови
регіональної екомережі регіону дослідження і її модель.

Ключові слова: раритетні види рослин, Донецький кряж, структура
ценопопуляцій, екомережа, збереження фіторізноманіття.

Перегрим Н.Н. Редкие и исчезающие виды флоры Донецкого кряжа. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.05 – ботаника. – Национальный ботанический сад им.
Н.Н. Гришко НАН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию современного состояния популяций
редких и исчезающих видов растений флоры Донецкого кряжа, на основе
изучения их хорологии, эколого-ценотических особенностей, возрастной и
пространственной структуры ценопопуляций.

Установлено, что на территории Донецкого кряжа произрастает 244
раритетных видов растений. Выявлено новый вид для равниной части Украины
(Gagea chrysantha (Jan) Schult. et Schult. f.), произрастание ещё одного
подтверждено (Viola nemausensis Jord.), а также около 135 новых
местонахождений более чем 60 раритетных видов растений флоры Украины,
России и Донецкого кряжа. Найдено 4 новых местонахождения мха
(Fontinalis antipyretica Hedw.), который считался исчезнувшим из степной
зоны Европы.

Результаты географического анализа показали, что 23 раритетных вида
флоры Донецкого кряжа принадлежат к голарктическому типу геоэлемента, 20
видов – к евразийскому, 26 видов – к европейскому, 30 видов – к
субсредиземноморскому, 82 вида – к номандийскому, 63 вида – к эндемикам
узких территорий (среди них: эндемиков бассейна р. Дон – 11 видов,
эндемиков бассейна р. Сев. Донец – 3 вида, волго-донских эндемиков – 1
вид, донецких эндемиков – 5 видов, приазовско-донецких эндемиков – 10
видов, восточнопричерноморских эндемиков – 33 вида). 74 раритетных видов
находятся на границах своих ареалов: 37 видов – на южной, по 17 – на
северной и на восточной, 8– на западной, 4 – на северо-западной, 3 – на
северо-восточной, 1 – юго-западной.

По результатам эколого-ценотического анализа установлено, что редкие и
исчезающие виды флоры Донецкого кряжа в флороценокомплексах распределены
следующим образом: к лесному флороценокомплексу приурочены 54 вида, к
степному – 77, к петрофитному – 81, к псаммофитному – 7, к луговому –
12, к болотному – 3, к гидрофитному – 6, к экотонам между лесными и
степными растительными сообществами приурочены 4 вида. Классификация
фитоценотипов редких видов флоры региона исследований показала, что в
растительных сообществах эдификаторами и соэдификаторами выступают 25
видов, конфекторами – 9 видов, компонентами остальные 210 видов

Раритетные виды флоры Донецкого кряжа поделены по категориям редкости. К
категории 0 (исчезнувшие) отнесено 5 видов (Viola alba Besser, Hottonia
palustris L., Agrimonia procera Wallr., Menyanthes trifoliata L., Carex
pilosa Scop.), к категории І (исчезающие) — 139 видов, к категории ІІ
(уязвимые) включено 58 видів, к категории ІІІ (редкие) — 12 видов, к
категории IV — 30 видов.

Изучено пространственную структуру популяций редких видов флоры
Донецкого кряжа. Установлено, что 9 видов имеют континуальный тип
пространственной структуры, 235 видов – изолированный, среди последних 5
видов – дизъюнктивный, 43 вида – линейный, 187 видов – локальный.
Исследовано возрастную структуру популяций 9 раритетных видов (Paeonia
tenuifolia L., Scutellaria creticola Juz., Fritillaria ruthenica
Wikstr., 3 види роду Tulipa L., Crocus reticulatus Steven ex Adams,
Festuca cretacea T.Pop et Proskor., Arum elongatum Steven.) выяснено,
что абсолютное большинство популяций принадлежат к толерантным или
толерантно-регрессивным и подвержены значительному антропогенному
влиянию. Если влияние антропогенного фактора со временем не ослабеет,
часть популяций будет утрачено.

Проанализировано охрану фиторазнообразия Донецкого кряжа на различных
уровнях организации окружающей среды. Разработано рекомендации
относительно развития региональной экологической сети региона
исследований и её модель. Разработаны практические рекомендации для
оптимизации регионального списка редких видов растений Луганской
области. Выделено 5 перспективных территорий для создания объектов
природно-заповедного фонда Украины.

Ключевые слова: раритетные виды растений, Донецкий кряж, структура
ценопопуляций, экосеть, сохранение фиторазнообразия

Peregrym M.M. Rare and vanishing species of flora Donets’k chain of
hills. – Manuscript.

Thesis for Candidate Degree of Biological Sciences on speciality
03.00.05 – botany. – M.M. Gryshko National Botanical Garden of National
Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

The thesis deals with studying the current state population of rare and
vanishing species of flora Donets’k chain of hills. The results were
obtained on basis of study of horology and ecological-coenotic
characteristics, age structure and spatial pattern cenopopulations of
rare species of flora Donets’k chain of hills.

The flora Donets’k chain of hills includes 244 rare and vanishing
species of plants. The geographic, ecological-coenotic analyses and
sozological estimate of rare and vanishing species were carried out. The
spatial pattern and age structure of population rare species of plants
were studied. 9 species have of continuum type of spatial pattern of
populations, 235 species have of secured type of spatial pattern of
populations rare species of plants. Among last, 5 species have of
disjunctive type of spatial pattern of populations, 43 species have of
line type of spatial pattern of populations, 187 species have of local
type of spatial pattern of populations rare species of plants. The
protection of phytodiversity of Donets’k chain of hills on different
level of organization of environment was analyzed. Recommendations
concerning development of regional econet of Donets’k chain of hills and
model of regional econet of Donets’k chain of hills were worked out.

Keywords: rare species of plants, Donets’k chain of hills, structure of
cenopopulations, econet, conservation of phytodiversity.

PAGE 1

Похожие записи