.

Реабілітація репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2759
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

ПОНОМАРЕНКО ОЛЬГА РОСТИСЛАВІВНА

УДК 618.12 – 002 – 053.84 – 07 – 08 – 039.73 – 036.8

Реабілітація репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор

Потапов Валентин Олександрович,

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України,

завідувач кафедри акушерства та гінекології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Леуш Станіслав Сергійович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1

доктор медичних наук, професор

Товстановська Валентина Олександрівна,

Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця МОЗ України,
професор кафедри акушерства та гінекології № 1

Провідна установа

Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
акушерства та гінекології № 2, м. Харьків

Захист відбудеться 19 травня 2006 р. о 1400 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Киівській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м. Киів, вул.
Дорогожицька, 9).

З дисертацією можно ознайомитись у бібліотеці Киівської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України ( 04112, м.
Киів, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “11” квітня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
Т.Г. Романенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними МОЗ України сальпінгоофорит складає

60-65% від усіх гінекологічних захворювань. Сальпінгоофорит
характеризується тривалим, прогресуючим плином (Л.І. Іванюта, 1996 р.,
О.В. Ромащенко, 1999), високою частотою поліорганних ускладнень
(Дубоссарская З.М., 1991, Вдовиченко Ю.П. і співавт., 2000).

Відомо, що своєчасно недіагностоване та непроліковане запалення
геніталій з урахуванням всіх етіологічних та патогенетичних моментів з
часом призводить до непоправних змін. Наслідком перенесеного
сальпінгооофориту є позаматкова вагітність, частота якої зростає в 6-10
разів після одного епізоду захворювання (Євтушенко І.Г., Тимошенко Л.В.,
1998 р.). Частота виникнення неплідності, як результату перенесеного
епізоду гострого сальпінгіту, становить 6,0-60,0% (Краснопольский В.И. и
соавт., 2001; Чайка В.К., 2004.), порушення функції яєчників – 23-37%.
Тому, засоби підвищення точності та достовірності діагностичних
критеріїв та застосування нових методів, які сприяють більш швидкій
реабілітації гінекологічних органів при з’ясуванні особливостей перебігу
сальпінгоофориту, мають суттєве значення у клінічній практиці (Аксененко
В. А., 2001; Євтушенко І.Г., 1998).

Тому, розробка нових методів, що прискоряють реабілітацію гінекологічних
органів при сальпінгоофориті є актуальною.

Мета дослідження і основні задачі дослідження. Метою дослідження стало
вивчення характера гемоциркуляції в судинах малого таза при гострому
сальпінгоофориті і на його основі розробка більш точних критеріїв
діагностики тяжкості запального процесу і прогнозу ефективності терапії,
а також розробка нового метода корекції порушень у судинних басейнах
матки, труб і яєчників з використанням віброакустичної біорезонансної
стимуляції і оцінка його ефективності у реабілітаційній програмі у жінок
з гострим сальпінгоофоритом.

Основні задачи дослідження:

Дати клінічну оцінку ультразвуковим ознакам прогнозу наслідків гострого
сальпінгоофориту для репродуктивної функції жінки.

Вивчити методом доплерометричної флуометрії характер кровообігу в
судинах матки і яєчників і визначити частоту і ступінь його відхилень у
хворих гострим сальпінгоофоритом у порівнянні зі здоровими жінками.

2. Встановити діагностичні критерії порушення кровообіга в маткових і
яєчникових судинах у хворих на гострий сальпінгоофорит, а також
відстежити зв’язок цих порушень із рівнем у крові цитокінів
інтерлейкіну-6 і туморнекротичного фактора-альфа (маркерів гострої фази
запалення).

3. Провести динамічне дослідження кровообігу в органах малого таза
протягом 2 років після епізоду гострого запалення придатків матки для
з’ясування:

зв’язку характеру гемоциркуляції в цих органах з порушенням
менструальної, статевої, гормональної функцій та спроможності до
запліднення жінки.

впливу порушень гемоциркуляції в матці і яєчниках після гострого
запалення придатків матки на частоту його рецидивів і формування
хронічної форми захворювання.

Розробити й впровадити в практичну гінекологію новий спосіб відновлення
кровообігу в судинах матки та яєчників при їх запаленні з використанням
віброакустичної біорезонансної стимуляції тканин та надати оцінку його
ефективності при застосуванні у реабілітаційній програмі у жінок з
гострим сальпінгоофоритом.

Об’єкт дослідження – гострі запальні захворювання придатків матки.

Предмет дослідження – кровообіг в судинах матки та яєчників, рівень
цитокінів і статевих гормонів у сироватці крові, фолікулогенез,
мікробіологічний статус статевих шляхів.

Методи дослідження – клінічні, функціональні, мікробіологічні,
імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Отримані нові дані щодо кровообігу матки, труб та яєчників в залежності
від стадії та тяжкості запального процесу при гострому сальпінгоофориті,
а також розроблені діагностичні і прогностичні критерії цих порушень.

Уперше доведено, що реабілітація менструальної, гормональної та
репродуктивної функцій у жінок після епізоду гострого запалення
придатків матки пов’язана з характером та терміном відновлення
кровообігу в органах малого таза.

Доведено, що показники кровообігу належно відображають ефективність
лікувальних заходів при гострому сальпінгоофориті, і їх можна
застосовувати при визначенні критеріїв одужання.

Уперше застосовано метод біорезонансної стимуляції тканин з метою
корекції порушень маткового та яєчникового кровообігу при гострому
сальпінгоофориті й доведена його ефективність у реабілітаційних заходах
щодо репродуктивної функції жінки.

Практичне значення роботи, одержаних результатів.

Визначено, що при гострому сальпінгоофориті доплерометричне дослідження
маткового та яєчникового кровообігу має діагностичне значення, а його
показники можуть бути застосовані як додатковий критерій оцінки ступеня
тяжкості запального процесу в органах малого таза, ефективності
лікувальних заходів та прогнозу повноти відновлення репродуктивної
функції.

Розроблено програму реабілітації репродуктивної функції у жінок із
сальпінгоофоритом, що дозволяє попередити його несприятливі наслідки
щодо репродуктивної функції жінки. Показано, що використання методу
віброакустичної біорезонансної стимуляції органів малого таза у ранньому
реабілітаційному періоді після епізоду гострого сальпінгоофориту значно
раніше і в більшій кількості випадків приводило до нормалізації об’ємів
кровопостачання матки й придатків, відновленню менструальної,
гормональної й репродуктивної функцій у жінок, а також попереджало
розвиток хронічного запалення.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проведено пошук, аналіз
літератури з питань, що вивчалися, доплеромеричні дослідження хворих,
аналіз залежності показників флуометрії від рівня цитокінів, статевих
гормонів крові, фолікулогенезу. Проводилась реабілітація хворих за
розробленим способом. Проведено науковий аналіз, статистичну обробку,
пошук взаємозв’язків. Обґрунтовані характерні порушення гемодинаміки на
основі одержаних даних, наукові висновки та практичні рекомендації.
Розроблена та впроваджена в практичну гінекологію програма для
реабілітації репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були
представлені для обговорення на ІІІ міжнародному конгресі “Актуальні
питання інфектології в акушерстві і гінекології” (Одеса, 2000 р.), на ІІ
науково-практичній конференції “Теорія і практика спрямованої
біологічної корекції” (Євпаторія, 2000 р.), на з’їзді асоціації
акушерів-гінекологів (Київ, 2001 р.), засіданнях обласної асоціації
акушерів-гінекологів (Дніпропетровськ, 2001-2005 рр.), засіданнях
кафедри акушерства та гінекології Дніпропетровської державної медичної
академії (2001-2006 рр.). Наукові положення, висновки і практичні
рекомендації, що містяться в дисертації, впроваджені в роботу жіночих
консультацій та гінекологічних відділень м. Дніпропетровська, включені в
навчальну програму для студентів 5-6 курсів і лікарів-інтернів
акушерів-гінекологів кафедри акушерства і гінекології Дніпропетровської
державної медичної академії.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт та отримано

1 деклараційний Патент України на винахід, 4 з яких у часописах та
збірниках, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 130 сторінках
комп’ютерного тексту, складається із вступу, огляду літератури, трьох
розділів матеріалів і методів дослідження, власних досліджень і
обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку
літератури, що включає 131 вітчизняних і 167 зарубіжних авторів. Робота
ілюстрована 13 таблицями й 14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи досліджень. У дослідженні брало участь 130 жінок, із
яких 100 (основна група) були хворі на гострий сальпінгоофорит (МКХ-10,
N 70.0), а 30 – здорові (контрольна група). Дослідження виконувалось на
базі гінекологічного відділення міської клінічної лікарні № 9 та у
жіночий консультації пологового будинку № 1 м. Дніпропетровська протягом
2000-2005 років.

Діагноз гострого сальпінгоофориту ґрунтувався, згідно з рекомендаціями
галузевого наказу № 582 від 15.12.03 р. “Про затвердження клінічних
протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги”.

Згідно з завданнями дослідження, всі жінки були розподілені на три
групи:

1 група (контрольна) – 30 здорових жінок, що не мали в анамнезі
будь-якого запалення статевих органів;

2 група – 50 жінок з гострим сальпінгоофоритом, що отримували лікування
відповідно до галузевого протоколу (наказ МОЗ України № 582);

3 група – 50 жінок з гострим сальпінгоофоритом, що разом з вищевказаним
лікуванням отримували запропоновані нами лікувальні заходи щодо ранньої
реабілітації репродуктивної системи жінки.

Розподіл на групи проводився за методом випадкового добровільного
анонімного вибору за поінформованим узгодженням.

Середній вік жінок в основній групі склав 25,3±3,9 року, в контрольній
групі – 24,4±5,1 року. Як видно з таблиці 2.1, за віком жінки у
контрольній та досліджуваних групах були розподілені майже однаково.

Для оцінки яєчникового і маткового кровобігу проводили реєстрацію кривих
швидкостей кровообігу на апараті складного сканування “Combizon-250”
(Австрія), обладнаного дуплексним імпульсним доплерівським блоком
“Doppler-300”.

Кількісний і якісний аналіз доплеровських спектрограм проводили згідно з
рекомендаціями Л. Б. Маркіна та співавт. (1993). В яєчникових і маткових
артеріях досліджені кутонезалежні показники кровобігу.

При ультразвуковій томографії геніталій визначали довжину, ширину матки
та яєчників в повздовжній проекції. При поперечному скануванні визначали
товщину органів. При цьому розраховувався загальний об’єм

Клініко-лабораторні обстеження жінок проводили згідно з “Тимчасовими
галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій
діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому
населенню в лікувально-профілактичних закладах України” (Наказ МОЗ
України № 226 від 27 липня 1998 р.) та наказу МОЗ України № 582 від
15.12.03 р. “Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та
гінекологічної допомоги” Оцінювали суб’єктивні відчуття хворих, скарги,
температуру тіла, показники огляду і пальпації. Спостерігали за
місцевими проявами з боку осередка, розмірами матки та яєчників,
ступенем болю при пальпації, характером та обсягом виділень із матки.
Вивчались у динаміці показники крові (еритроцити, гемоглобін, зсув
лейкоцитарної формули, ШОЕ), біохімічні показники (загальний білок
сироватки крові, іонограма, печінковий та нирковий комплекс),
коагулограма.

У плазмі крові визначали вміст маркерів запального процесу до та після
лікування. Вміст інтерлейкіну-6 та туморнекротичного фактора-альфа
визначали імуноферментним методом за наборами фірми Іmmunotech.

За допомогою радіоімунологічних засобів визначали концентрацію в
сироватці крові жінок гормонів: ЛГ, ФСГ, естрадіолу, пролактину,
тестостерону, прогестерону (набори CIS Biointernation, Франція). Забір
крові у жінок робили в залежності від фази менструального циклу в
динаміці (7, 13-14, 20-24 доби).

Мікроскопічні і бактеріологічні методи обстеження. Для визначення
якісного та кількісного складу мікробної флори, а також активності
інфекційного процесу проводились мікроскопічні та бактеріологічні
дослідження вмісту виділень із піхви та шийкового каналу матки 1, 7-9 і
11-13 діб періоду хвороби. Досліджуваний матеріал одразу вміщували в
контейнер із транспортним середовищем для аеробної та анаеробної флори.
Мікроскопія проводилася шляхом вивчення пофарбованих по Граму нативних
мазків з визначенням основних морфологічних типів бактерій
(паличкоподібних, кокових, звитих і змішаних). Проведення якісного
мікробіологічного дослідження проводили поетапно з засіву вмісту
порожнини матки на елективні середовища: тіогліколевий і м’ясопептонний
бульйон, на кров’яний агар та ін., а потім на тверді
диференціально-діагностичні поживні середовища: в 0,3% агар ЕНДО, агар
САБУРО, МРС-2, Блаурока, КАБ, КДС, Левіна, Плоскірева, жовтково-сольовий
агар та ін.

Виділення анаеробів проводили на збагаченому кров’яному агарі + 0,5
твін-80, в умовах анаеробного культивування в анаеростаті (А.Г.Тишко,
1988). Для виділення бактероїдів із маткового вмісту з присутністю
факультативно-анаеробних бактерій, були використані композиції з
канаміцином і гентаміцином.

Виділення чистих культур, а також їх ідентифікацію проводили за
допомогою загальновизнаних тестів (Меншиков В.В., 1983, Цвелев Ю.В.,
1995) та у відповідності з визначником Берджі.

Ступінь обсіменіння вихідного матеріалу бактеріями визначався
підрахунком кількості колоній, які виросли з урахуванням ступеня
розведення та обсягу посівної дози. Для визначення масивності
обсіменіння підраховували кількість КУО (колоній утворюючих одиниць).
Показники 104-105 КУО/мл оцінювали як середній ступінь мікробного
обсіменіння, більше 105 – як високий (Наказ № 535, 1985, “Про
уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження, які
застосовуються у лікувально-профілактичих установах”).

Визначення хламідійної інфекції проводили шляхом дослідження біопроби із
цервікального каналу на хемілюмінометрі “Gen-Probe Lider 1” (США) за
методом гібридизації хламідійної РНК з застосуванням специфічних KIT на
хламідії фірми “Gen-Probe Incorporated” (Cat. № 3905). Навіть при малій
кількості (менше 10) РНК-молекул тестова система дозволяла одержати
достовірні дані, у той час як при використанні імуноферментного методу
необхідна в 1000 разів більша кількість антигенів. Виділення та
ідентифікація мікоплазм проводилась згідно методичними матеріалами
(Методические материалы по этиологии, эпидемиологии, клинике,
диагностике, лечению и профилактике болезней, передаваемых половым
путем. Трихомониаз, хламидиоз, уреаплазмоз, гарднереллез, кандидоз,
генитальный герпес, остроконечные кандиломы. – М., 1995).

Статистичну обробку одержаних кількісних та якісних ознак проводили на
персональному комп’ютері РС Pentium 4 CPU 2,4 MHz (562 Mb RAM) в
електронних таблицях Microsoft Excel для Windows-2000.

Для кількісних ознак після розрахунку описових статистичних параметрів у
кожній виборці проводили перевірку на характер розділу ознак. При
нормальному (Гаусовському) розподілі у виборці однотипних ознак для їх
порівняння використовували критерій Ст’юдента. Різницю вважали
достовірною у разі

р \? d f ? I 8ея – у 2 рази, диспареунія – у 2 рази, хронізація запального процесу – в 5 разів частіше, а загострення чи рецидив запального процесу протягом вищевказаного періоду часу були зафіксовані лише в цій групі. Спостерігався також збіг випадків порушення кровообігу в судинах матки і яєчників зі структурними змінами в трубах і яєчниках (збільшення їх розмірів і наявність рідинних структур у трубах) у 82% хворих, причиною яких могла бути неповноцінна репарація тканин на тлі недостатнього кровопостачання в ранньому реконвалесцентному періоді. Слід сказати, що пацієнтки з порушеним кровообігу яєчників, навіть при збереженому ритмі менструацій, мали знижену потенційну здатність до зачаття і “оваріальний резерв”, який ми оцінювали по числу антральних фолікулів на один менструальний цикл, розмірах домінантного фолікула, наявності овуляторного циклу, повноцінності лютеїнової фази і рівню жіночих статевих гормонів у крові. Більшість жінок (60%) цієї групи мали ановуляторні цикли, що підтверджувалось також вивченням графіка базальної температури та іншими тестами функціональної діагностики діяльності яєчників. При доплерометрії в яєчниках таких жінок відзначався резистентний кровообіг, який не змінювався протягом циклу. У частки хворих спостерігалась різко виражена недостатність лютеїнової фази. Важливою диференційно-діагностичною ознакою недостатності жовтого тіла був убогий, нерівномірний судинний його малюнок, фрагментований чи дуже тонкий колірний ореол у режимі колірного картування або енергетичної доплерометрії. При доплерометрії відзначалися низькі показники максимальної сістолічної швидкості кровообігу в стінці жовтого тіла (Vmax 0,5.

Зниження рівня естрадіолу в крові переважно спостерігалося у жінок з
ановуляторними менструальними циклами. Нижче контрольних рівнів
концентрація естрадіолу зафіксована у 60% пацієнток, але чіткого
корелятивного зв’язку його значень з параметрами швидкості кровообігу в
яєчниковій артерії нами не знайдено.

При порівнянні концентрації прогестерону в жінок з порушенням
кровопостачання придатків матки, його кількість була значно меншою, ніж
у контрольній групі та у жінок без порушення швидкості кровообігу в
яєчниковій артерії. У 28,5% жінок з низькими чи пограничними показниками
секреції прогестерону, відзначене скорочення другої фази циклу на 5-6
днів, у 10% пацієнток спостерігалися незначні кров’янисті виділення за
3-5 днів до настання менструації.

Таким чином, причиною ендокринної безплідності у обстежених нами
пацієнток була не стільки ановуляція, що здебільшого генетично
детерміновано, а нестача лютеїнової фази, що розвивається внаслідок
недостатньої васкуляризації стінки жовтого тіла на загальному тлі
порушення кровопостачання органів малого таза і мікроциркуляції в зоні
запалення при неповноцінній репарації тканин яєчника.

Використовуючи метод кореляційного аналізу з обчисленням рангової
кореляції Спірмена (R), “сильний” і “дуже сильний зв’язок” показника
швидкості кровообігу в яєчниковій артерії з числом антральних фолікулів
(R-0,91), фактом овуляції (R-0,88), повноцінності лютеїнової фази за
рівнем прогестерону на 21-й день циклу і товщиною ендометрія (R-0,94),
що підтверджує значимість параметрів швидкості кровообігу в яєчниковій
артерії в дефініції оваріального резерву і в прогнозі репродуктивної
потенції.

Отже, отримані результати дозволяють зробити висновок, що у жінок
внаслідок запального процесу на тлі порушення кровопостачання органів
малого таза формується виражена яєчникова дисфункція, яка викликає
порушення процесу овуляції в яєчниках та формування в них дрібних кіст з
антральних фолікулів, що не досягли стадії зрілості, а також
недостатності секреторних перетворень в ендометрії. Збереження фази
редукції кровообігу в репродуктивних органах після клінічного одужання є
патогенетичною ланкою і маркером неповноцінної репарації, порушення
функції труб і яєчників, а також наступних репродуктивних проблем.

Наведені результати вказують на необхідність проведення як можна раніше
відповідної корекції кровообігу в придатках матки при розробці
реабілітаційних заходів у жінок з гострим сальпінгоофоритом.

Традиційні лікарські методи лікування гострого сальпінгоофориту і його
ускладнень малоефективні з точки зору їх впливу на гемодинаміку. Тому
особливо важливим є пошук немедикаментозних засобів, що мають позитивну
вазотропну дію, зокрема фізичних факторів. У багатьох дослідженнях
обговорюються питання ефективності лікування у хворих з гострим
сальпінгоофоритом, що підкреслює значимість цієї проблеми. До цього часу
не встановлені достовірні критерії, за допомогою яких можна прогнозувати
можливість розвитку віддалених несприятливих наслідків, насамперед, з
боку репродуктивної функції. Згідно з завданням, дослідження проведені у
трьох групах: 1 група (контрольна) –

30 здорових жінок, які не мали в анамнезі будь-якого запалення статевих
органів;

2 група – 50 жінок з гострим сальпінгоофоритом, що отримували лікування
відповідно до галузевого протоколу (Наказ МОЗ України № 582); 3 група –

50 жінок з гострим сальпінгоофоритом, які разом з вищевказаним
лікуванням отримували запропоновані нами лікувальні заходи щодо ранньої
реабілітації репродуктивної системи жінки.

Відмінними рисами запропонованої нами методики щодо ранньої реабілітації
репродуктивної системи у жінок з гострим сальпінгоофоритом стало
використання у комплексній терапії біорезонансної стимуляції внутрішніх
статевих органів, що здійснювалася відразу після зменшення гострих прояв
захворювання.

Біорезонансну стимуляцію яєчників проводили з застосуванням нового
вітчизняного апарата БРСТ-2М за екперементально визначеною методикою.
Про істотне поліпшення кровопостачання й окислювально-відновних процесів
у навколишніх тканинах після використання у хворих БРСТ свідчило
збільшення рО2 у тканинах на 20-30% і одночасне зниження рСО2 на 30-40%
за даними транскутанної полярографії в ході самої процедури і протягом
1-2 годин після її закінчення, що свідчить про універсальність
відповідної судинної реакції на БРСТ і можливу участь в цих реакціях
резервних ланок мікроциркуляції. Це об’єктивна демонстрація реальної
можливості активного впливу фізичними факторами на функціональну
активність мікросудинного русла. Підтвердженням цього були результати
доплерометричного дослідження швидкості кровообігу в матковій і
яєчниковій артеріях до і після процедури. При цьому, після БРСТ
спостерігалося достовірне значне зниження індексу резистентності, як у
матковій, так і в яєчниковій артеріях. Уже після першого курсу БРСТ (з
10-го по 20-й день лікування) у пацієнтів відзначено істотне зниження в
крові концентрації туморнекротичного фактора-альфа, а після повторного
курсу (з 30-го по 40-й день) і концентрації інтерлейкіну-6. Цю обставину
можна розцінити як опосередкований через судинний компонент виражений
протизапальний ефект БРСТ, тому що в групі пацієнтів, де БРСТ у ранньому
реабілітаційному періоді не проводився, навіть через місяць після
епізоду гострого сальпінгоофориту на тлі клінічного одужання в крові
хворих виявлялося майже двократне підвищення концентрації прозапальних
цитокінів у порівнянні з нормативними показниками.

Таким чином, підключення БРСТ у комплекс ранньої реабілітаційної терапії
після стихання гострих клінічних проявів гострого сальпінгоофориту (з
10-14-го дня захворювання) сприяє поліпшенню кровопостачання і
тканинного подиху у збуджених тканинах, робить виражений протизапальний
ефект, що потенційно сприяло кращій репарації і більш швидкому
відновленню функції репродуктивних органів. Оцінка віддалених
результатів запального процесу в придатках матки, за даними УЗД,
показала, що у 84% пацієнток, які одержали в ранньому реабілітаційному
періоді БРСТ, анатомічні зміни у внутрішніх статевих органах були
відсутні.

Для порівняння, у групі хворих, які пройшли стандартне лікування, у 32%
пацієнток були виявлені сукупні патологічні зміни в анатомічній будові
яєчників і маткових труб, в тому числі сактосальпінкси (10% випадків),
рідинні структури (6%), стовщення строми яєчників, зростання її
ехогенності і множинні ехонегативні включення в структурі (12%),
наявності зайвої кількості вільної рідини в черевній порожнині (6%). У
16 (32%) пацієнток виявлений спайковий процес у малому тазі.

Слід зазначити, що патоморфологічні зміни в придатках матки у цій групі
пацієнток з часом після первинного епізоду гострого сальпінгоофориту не
тільки не зменшилися, а навпаки, число їх зросло, що пов’язано з
рецидивами захворювання у 17 (34%) жінок, переходом у хронічну форму – у
16 (32%).

Отже, рання корекція порушень кровопостачання репродуктивних органів при
гострому сальпінгоофориті асоціюється з кращим прогнозом відносно
зниження частоти формування обструктивних форм патології маткових труб і
склерозування яєчників.

У хворих, що застосовували БРСТ, больовий синдром зустрічався в 3 рази
рідше, альгодисменорея – у 2 рази, диспареунія – у 2 рази, хронізація
запального процесу спостерігалась у 5 разів рідше, а загострення чи
рецидив запального процесу протягом вищевказаного періоду часу не
зафіксовані. У віддаленому реабілітаційному періоді у цих жінок у 3 рази
рідше зустрічався ановуляторний менструальний цикл, у 6 разів рідше
безплідність, а репродуктивний катамнез був більш сприятливий. Протягом
2 років у 42% пацієнток настала вагітність, що в 26% випадків
закінчилася народженням здорової дитини.

Отже, проведені нами дослідження демонструють, що включення БРСТ у
комплексне лікування у жінок з гострим сальпінгоофоритом сприяє
ефективній немедикаментозній корекції кровообігу і репаративних процесів
у репродуктивних органах, забезпечують більш виражену позитивну динаміку
більшості вивчених показників репродуктивної функції, ефективну
реабілітацію репродуктивної функції і створює гарну перспективу для
настання бажаної вагітності.

ВИСНОВКИ

Уточнено деякі сторони патогенезу гострого сальпінгоофориту й
особливості його плину, пов’язані з розладом кровообігу у внутрішніх
статевих органах. Встановлено закономірність змін швидкості кровообігу в
яєчникових артеріях в залежності від фази запалення. Для першої фази,
нетривалої (перші три дні від початку захворювання), при
доплерометричному дослідженні характерно достовірне збільшення швидкості
кровообігу в a.ovarica, підвищення діастолічного компоненту й зниження
індексу СДС (в середньому до 2,5±0,2 (РПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ІР – індекс резистентності СДС – сістоло–діастолічне співвідношення ПІ – пульсаційний індекс АТ – артеріальний тиск ЧСС – частота серцевих скорочень ОШК – об'ємна швидкість кровообігу БРСТ – біорезонансна стимуляція тканин УЗД – ультразвукове дослідження ГСГ – гістеросальпінгографія ___________________________________________ Підписано до друку 10.04.2006 р. Формат 60Ч90/16. Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100. Зам. 74. ____________________________________________ “Видавництво “Науковий світ””® Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р. м. Київ, вул. Боженка, 17, оф. 504. 200-87-13, 200-87-15, 8-050-525-88-77 PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020