МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

ПОНОМАРЕНКО ОЛЬГА РОСТИСЛАВІВНА

УДК 618.12 — 002 — 053.84 — 07 — 08 — 039.73 — 036.8

Реабілітація репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор

Потапов Валентин Олександрович,

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України,

завідувач кафедри акушерства та гінекології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Леуш Станіслав Сергійович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1

доктор медичних наук, професор

Товстановська Валентина Олександрівна,

Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця МОЗ України,
професор кафедри акушерства та гінекології № 1

Провідна установа

Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
акушерства та гінекології № 2, м. Харьків

Захист відбудеться 19 травня 2006 р. о 1400 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Киівській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м. Киів, вул.
Дорогожицька, 9).

З дисертацією можно ознайомитись у бібліотеці Киівської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України ( 04112, м.
Киів, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “11” квітня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
Т.Г. Романенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними МОЗ України сальпінгоофорит складає

60-65% від усіх гінекологічних захворювань. Сальпінгоофорит
характеризується тривалим, прогресуючим плином (Л.І. Іванюта, 1996 р.,
О.В. Ромащенко, 1999), високою частотою поліорганних ускладнень
(Дубоссарская З.М., 1991, Вдовиченко Ю.П. і співавт., 2000).

Відомо, що своєчасно недіагностоване та непроліковане запалення
геніталій з урахуванням всіх етіологічних та патогенетичних моментів з
часом призводить до непоправних змін. Наслідком перенесеного
сальпінгооофориту є позаматкова вагітність, частота якої зростає в 6-10
разів після одного епізоду захворювання (Євтушенко І.Г., Тимошенко Л.В.,
1998 р.). Частота виникнення неплідності, як результату перенесеного
епізоду гострого сальпінгіту, становить 6,0-60,0% (Краснопольский В.И. и
соавт., 2001; Чайка В.К., 2004.), порушення функції яєчників – 23-37%.
Тому, засоби підвищення точності та достовірності діагностичних
критеріїв та застосування нових методів, які сприяють більш швидкій
реабілітації гінекологічних органів при з’ясуванні особливостей перебігу
сальпінгоофориту, мають суттєве значення у клінічній практиці (Аксененко
В. А., 2001; Євтушенко І.Г., 1998).

Тому, розробка нових методів, що прискоряють реабілітацію гінекологічних
органів при сальпінгоофориті є актуальною.

Мета дослідження і основні задачі дослідження. Метою дослідження стало
вивчення характера гемоциркуляції в судинах малого таза при гострому
сальпінгоофориті і на його основі розробка більш точних критеріїв
діагностики тяжкості запального процесу і прогнозу ефективності терапії,
а також розробка нового метода корекції порушень у судинних басейнах
матки, труб і яєчників з використанням віброакустичної біорезонансної
стимуляції і оцінка його ефективності у реабілітаційній програмі у жінок
з гострим сальпінгоофоритом.

Основні задачи дослідження:

Дати клінічну оцінку ультразвуковим ознакам прогнозу наслідків гострого
сальпінгоофориту для репродуктивної функції жінки.

Вивчити методом доплерометричної флуометрії характер кровообігу в
судинах матки і яєчників і визначити частоту і ступінь його відхилень у
хворих гострим сальпінгоофоритом у порівнянні зі здоровими жінками.

2. Встановити діагностичні критерії порушення кровообіга в маткових і
яєчникових судинах у хворих на гострий сальпінгоофорит, а також
відстежити зв’язок цих порушень із рівнем у крові цитокінів
інтерлейкіну-6 і туморнекротичного фактора-альфа (маркерів гострої фази
запалення).

3. Провести динамічне дослідження кровообігу в органах малого таза
протягом 2 років після епізоду гострого запалення придатків матки для
з’ясування:

зв’язку характеру гемоциркуляції в цих органах з порушенням
менструальної, статевої, гормональної функцій та спроможності до
запліднення жінки.

впливу порушень гемоциркуляції в матці і яєчниках після гострого
запалення придатків матки на частоту його рецидивів і формування
хронічної форми захворювання.

Розробити й впровадити в практичну гінекологію новий спосіб відновлення
кровообігу в судинах матки та яєчників при їх запаленні з використанням
віброакустичної біорезонансної стимуляції тканин та надати оцінку його
ефективності при застосуванні у реабілітаційній програмі у жінок з
гострим сальпінгоофоритом.

Об’єкт дослідження – гострі запальні захворювання придатків матки.

Предмет дослідження – кровообіг в судинах матки та яєчників, рівень
цитокінів і статевих гормонів у сироватці крові, фолікулогенез,
мікробіологічний статус статевих шляхів.

Методи дослідження – клінічні, функціональні, мікробіологічні,
імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Отримані нові дані щодо кровообігу матки, труб та яєчників в залежності
від стадії та тяжкості запального процесу при гострому сальпінгоофориті,
а також розроблені діагностичні і прогностичні критерії цих порушень.

Уперше доведено, що реабілітація менструальної, гормональної та
репродуктивної функцій у жінок після епізоду гострого запалення
придатків матки пов’язана з характером та терміном відновлення
кровообігу в органах малого таза.

Доведено, що показники кровообігу належно відображають ефективність
лікувальних заходів при гострому сальпінгоофориті, і їх можна
застосовувати при визначенні критеріїв одужання.

Уперше застосовано метод біорезонансної стимуляції тканин з метою
корекції порушень маткового та яєчникового кровообігу при гострому
сальпінгоофориті й доведена його ефективність у реабілітаційних заходах
щодо репродуктивної функції жінки.

Практичне значення роботи, одержаних результатів.

Визначено, що при гострому сальпінгоофориті доплерометричне дослідження
маткового та яєчникового кровообігу має діагностичне значення, а його
показники можуть бути застосовані як додатковий критерій оцінки ступеня
тяжкості запального процесу в органах малого таза, ефективності
лікувальних заходів та прогнозу повноти відновлення репродуктивної
функції.

Розроблено програму реабілітації репродуктивної функції у жінок із
сальпінгоофоритом, що дозволяє попередити його несприятливі наслідки
щодо репродуктивної функції жінки. Показано, що використання методу
віброакустичної біорезонансної стимуляції органів малого таза у ранньому
реабілітаційному періоді після епізоду гострого сальпінгоофориту значно
раніше і в більшій кількості випадків приводило до нормалізації об’ємів
кровопостачання матки й придатків, відновленню менструальної,
гормональної й репродуктивної функцій у жінок, а також попереджало
розвиток хронічного запалення.

Особистий внесок здобувача. Самостійно проведено пошук, аналіз
літератури з питань, що вивчалися, доплеромеричні дослідження хворих,
аналіз залежності показників флуометрії від рівня цитокінів, статевих
гормонів крові, фолікулогенезу. Проводилась реабілітація хворих за
розробленим способом. Проведено науковий аналіз, статистичну обробку,
пошук взаємозв’язків. Обґрунтовані характерні порушення гемодинаміки на
основі одержаних даних, наукові висновки та практичні рекомендації.
Розроблена та впроваджена в практичну гінекологію програма для
реабілітації репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були
представлені для обговорення на ІІІ міжнародному конгресі “Актуальні
питання інфектології в акушерстві і гінекології” (Одеса, 2000 р.), на ІІ
науково-практичній конференції “Теорія і практика спрямованої
біологічної корекції” (Євпаторія, 2000 р.), на з’їзді асоціації
акушерів-гінекологів (Київ, 2001 р.), засіданнях обласної асоціації
акушерів-гінекологів (Дніпропетровськ, 2001-2005 рр.), засіданнях
кафедри акушерства та гінекології Дніпропетровської державної медичної
академії (2001-2006 рр.). Наукові положення, висновки і практичні
рекомендації, що містяться в дисертації, впроваджені в роботу жіночих
консультацій та гінекологічних відділень м. Дніпропетровська, включені в
навчальну програму для студентів 5-6 курсів і лікарів-інтернів
акушерів-гінекологів кафедри акушерства і гінекології Дніпропетровської
державної медичної академії.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт та отримано

1 деклараційний Патент України на винахід, 4 з яких у часописах та
збірниках, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 130 сторінках
комп’ютерного тексту, складається із вступу, огляду літератури, трьох
розділів матеріалів і методів дослідження, власних досліджень і
обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку
літератури, що включає 131 вітчизняних і 167 зарубіжних авторів. Робота
ілюстрована 13 таблицями й 14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи досліджень. У дослідженні брало участь 130 жінок, із
яких 100 (основна група) були хворі на гострий сальпінгоофорит (МКХ-10,
N 70.0), а 30 – здорові (контрольна група). Дослідження виконувалось на
базі гінекологічного відділення міської клінічної лікарні № 9 та у
жіночий консультації пологового будинку № 1 м. Дніпропетровська протягом
2000-2005 років.

Діагноз гострого сальпінгоофориту ґрунтувався, згідно з рекомендаціями
галузевого наказу № 582 від 15.12.03 р. “Про затвердження клінічних
протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги”.

Згідно з завданнями дослідження, всі жінки були розподілені на три
групи:

1 група (контрольна) – 30 здорових жінок, що не мали в анамнезі
будь-якого запалення статевих органів;

2 група – 50 жінок з гострим сальпінгоофоритом, що отримували лікування
відповідно до галузевого протоколу (наказ МОЗ України № 582);

3 група – 50 жінок з гострим сальпінгоофоритом, що разом з вищевказаним
лікуванням отримували запропоновані нами лікувальні заходи щодо ранньої
реабілітації репродуктивної системи жінки.

Розподіл на групи проводився за методом випадкового добровільного
анонімного вибору за поінформованим узгодженням.

Середній вік жінок в основній групі склав 25,3±3,9 року, в контрольній
групі – 24,4±5,1 року. Як видно з таблиці 2.1, за віком жінки у
контрольній та досліджуваних групах були розподілені майже однаково.

Для оцінки яєчникового і маткового кровобігу проводили реєстрацію кривих
швидкостей кровообігу на апараті складного сканування “Combizon-250”
(Австрія), обладнаного дуплексним імпульсним доплерівським блоком
“Doppler-300”.

Кількісний і якісний аналіз доплеровських спектрограм проводили згідно з
рекомендаціями Л. Б. Маркіна та співавт. (1993). В яєчникових і маткових
артеріях досліджені кутонезалежні показники кровобігу.

При ультразвуковій томографії геніталій визначали довжину, ширину матки
та яєчників в повздовжній проекції. При поперечному скануванні визначали
товщину органів. При цьому розраховувався загальний об’єм

Клініко-лабораторні обстеження жінок проводили згідно з “Тимчасовими
галузевими уніфікованими стандартами медичних технологій
діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому
населенню в лікувально-профілактичних закладах України” (Наказ МОЗ
України № 226 від 27 липня 1998 р.) та наказу МОЗ України № 582 від
15.12.03 р. “Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та
гінекологічної допомоги” Оцінювали суб’єктивні відчуття хворих, скарги,
температуру тіла, показники огляду і пальпації. Спостерігали за
місцевими проявами з боку осередка, розмірами матки та яєчників,
ступенем болю при пальпації, характером та обсягом виділень із матки.
Вивчались у динаміці показники крові (еритроцити, гемоглобін, зсув
лейкоцитарної формули, ШОЕ), біохімічні показники (загальний білок
сироватки крові, іонограма, печінковий та нирковий комплекс),
коагулограма.

У плазмі крові визначали вміст маркерів запального процесу до та після
лікування. Вміст інтерлейкіну-6 та туморнекротичного фактора-альфа
визначали імуноферментним методом за наборами фірми Іmmunotech.

За допомогою радіоімунологічних засобів визначали концентрацію в
сироватці крові жінок гормонів: ЛГ, ФСГ, естрадіолу, пролактину,
тестостерону, прогестерону (набори CIS Biointernation, Франція). Забір
крові у жінок робили в залежності від фази менструального циклу в
динаміці (7, 13-14, 20-24 доби).

Мікроскопічні і бактеріологічні методи обстеження. Для визначення
якісного та кількісного складу мікробної флори, а також активності
інфекційного процесу проводились мікроскопічні та бактеріологічні
дослідження вмісту виділень із піхви та шийкового каналу матки 1, 7-9 і
11-13 діб періоду хвороби. Досліджуваний матеріал одразу вміщували в
контейнер із транспортним середовищем для аеробної та анаеробної флори.
Мікроскопія проводилася шляхом вивчення пофарбованих по Граму нативних
мазків з визначенням основних морфологічних типів бактерій
(паличкоподібних, кокових, звитих і змішаних). Проведення якісного
мікробіологічного дослідження проводили поетапно з засіву вмісту
порожнини матки на елективні середовища: тіогліколевий і м’ясопептонний
бульйон, на кров’яний агар та ін., а потім на тверді
диференціально-діагностичні поживні середовища: в 0,3% агар ЕНДО, агар
САБУРО, МРС-2, Блаурока, КАБ, КДС, Левіна, Плоскірева, жовтково-сольовий
агар та ін.

Виділення анаеробів проводили на збагаченому кров’яному агарі + 0,5
твін-80, в умовах анаеробного культивування в анаеростаті (А.Г.Тишко,
1988). Для виділення бактероїдів із маткового вмісту з присутністю
факультативно-анаеробних бактерій, були використані композиції з
канаміцином і гентаміцином.

Виділення чистих культур, а також їх ідентифікацію проводили за
допомогою загальновизнаних тестів (Меншиков В.В., 1983, Цвелев Ю.В.,
1995) та у відповідності з визначником Берджі.

Ступінь обсіменіння вихідного матеріалу бактеріями визначався
підрахунком кількості колоній, які виросли з урахуванням ступеня
розведення та обсягу посівної дози. Для визначення масивності
обсіменіння підраховували кількість КУО (колоній утворюючих одиниць).
Показники 104-105 КУО/мл оцінювали як середній ступінь мікробного
обсіменіння, більше 105 – як високий (Наказ № 535, 1985, «Про
уніфікацію мікробіологічних (бактеріологічних) методів дослідження, які
застосовуються у лікувально-профілактичих установах»).

Визначення хламідійної інфекції проводили шляхом дослідження біопроби із
цервікального каналу на хемілюмінометрі “Gen-Probe Lider 1” (США) за
методом гібридизації хламідійної РНК з застосуванням специфічних KIT на
хламідії фірми “Gen-Probe Incorporated” (Cat. № 3905). Навіть при малій
кількості (менше 10) РНК-молекул тестова система дозволяла одержати
достовірні дані, у той час як при використанні імуноферментного методу
необхідна в 1000 разів більша кількість антигенів. Виділення та
ідентифікація мікоплазм проводилась згідно методичними матеріалами
(Методические материалы по этиологии, эпидемиологии, клинике,
диагностике, лечению и профилактике болезней, передаваемых половым
путем. Трихомониаз, хламидиоз, уреаплазмоз, гарднереллез, кандидоз,
генитальный герпес, остроконечные кандиломы. – М., 1995).

Статистичну обробку одержаних кількісних та якісних ознак проводили на
персональному комп’ютері РС Pentium 4 CPU 2,4 MHz (562 Mb RAM) в
електронних таблицях Microsoft Excel для Windows-2000.

Для кількісних ознак після розрахунку описових статистичних параметрів у
кожній виборці проводили перевірку на характер розділу ознак. При
нормальному (Гаусовському) розподілі у виборці однотипних ознак для їх
порівняння використовували критерій Ст’юдента. Різницю вважали
достовірною у разі

р <0,05((=95%). Проводили кореляційний аналіз за допомогою критерію узгодження Пірсона (для кількісних варіант) і Спірмена (для рангових варіант). Показники випадкового ризику, конфіденційний інтервал та коефіцієнт вірогідності (р) визначали за допомогою програми Epi Info (Versio 6 Basics), ряд показників у програмі StatsDirect (2004). Методи лікування. Для лікування пацієнток з гострим сальпінгоофоритом в обох досліджуваних групах (2-а і 3-я) застосовували загальноприйняту комплексну протизапальну терапію, основним компонентом якої були антибактеріальні препарати широкого спектра дії. При виборі антибактеріального препарату брали до уваги тяжкість стану хворих, клінічну форму ураження придатків матки і тип збудника патологічного процесу. Враховуючи на полімікробну флору захворювання, перевагу віддавали комбінованому застосуванню антибактеріальних препаратів, ефективних відносно грамнегативних і грампозитивних аеробів і анаеробів, гонококів, хламідій та ін. Для знищення анаеробної мікрофлори призначалися препарати метронідазолу (метронідазол чи трихопол по 25 мг 3-4 рази на день протягом 10 днів). При наявності мікозів у лікування включали протимікотичні препарати: орунгал 100 мг 2 рази на день всередину протягом 3 днів, при хламідійній інфекції використовувалися такі антибіотики широкого спектра дії, як вільпрафен (джозаміцин) або кларитроміцин курсовими дозами протягом 10 днів. При наявності вірусної інфекції у випадках активного процесу використовувалась терапія препаратами ацикловір (по 0,2 г 4-5 разів на день протягом 10-30 днів), валацикловір (по 0,5 г 2 рази на день протягом 5-10 днів). З метою нормалізації мікробіоценозу піхви рекомендувалися еубіотики. Послідовно застосовувались біфідумбактерин і ацилакт перорально (5 доз на 1 прийом протягом 10–30 днів) і у свічках для вагінального застосування (по 1 свічці на день протягом 10 днів). Усім пацієнткам призначали препарати, що поліпшують обмінні процеси в тканинах (вобензим), комплекси метаболітів і адаптогенів (вітаміни групи В, фолієва кислота, пантотенат кальцію, кокарбоксилаза, аскорбінова кислота, вітамін Е та ін.). Гормональна реабілітація проводилась гестаген-естрогенними препаратами із вмістом естрогенного компонента не менше 30 мкг з 5-го по 25-й день менструального циклу протягом 3 міс. Відмінною рисою запропонованої нами методики щодо ранньої реабілітації репродуктивної системи у жінок з гострим сальпінгоофоритом стало використання у комплексній терапії біорезонансної стимуляції внутрішніх статевих органів, що здійснювалась відразу після стихання гострих проявів захворювання. Біорезонансну стимуляцію яєчників проводили з застосуванням нового вітчизняного апарата БРСТ-2М, розробленого у науково-дослідницькому конструкторському бюро нестандартних засобів вимірювання (м. Дніпропетровськ) у співробітництві з кафедрою акушерства та гінекології Дніпропетровської державної медичної академії і запропонованого МОЗ України до застосування в акушерсько-гінекологічній практиці (протокол засідання комітету з нової медичної техніки № 7 від 30.05.1994 р.). Лікувальну процедуру здійснювали через передню черевну стінку у ділянці проекції внутрішніх статевих органів протягом 10 хвилин один раз на добу. Курс лікування складав 10-15 днів. Ефективність процедури оцінювали за даними доплерометрії кровообігу у судинах яєчників, труб та матки до і після кожної БРСТ, а також за даними рівня статевих гормонів, рівня інтерлейкіну-6 і туморнекротичного фактора у плазмі крові до початку та після закінчення курсу лікування. Основними критеріями ефективності терапії у ранній реабілітаційний період вважали: 1) купірування клінічних симптомів захворювання (біль, лихоманка, білі, дизурічні розлади); 2) негативні результати бактеріологічного і бактеріоскопічного дослідження; 3) зникнення пальпаторних і ультразвукових ознак запалення придатків матки; 4) нормалізація вмісту прозапальних цитокінів у крові пацієнток; 5) розроблені нами критерії показників швидкості кровообігу в матковій і яєчниковій артеріях (патент). Оцінку ефективності медикаментозної терапії здійснювали в наступний термін: 1-3, 7-10 доба від моменту госпіталізації і початку лікувальних заходів і далі через 1-3 місяці. Віддалені результати реабілітаційних заходів репродуктивної функції жінки оцінювали через 2-3 роки після виписки із стаціонару за такими показниками: 1) настання вагітності; 2) плин гестаційного процесу; 3) пологи; 4) наслідки для плоду. Результати досліджень і їх обговорення. Нами проведено у 100 жінок (основна група), хворих на гострий сальпінгоофорит, доплерометричне дослідження кровообігу в основних судинах, які постачають кров у матку, труби і яєчники: маткової і яєчникової артерії. Для чистоти дослідження в розробку не бралися наступні випадки: 1) випадки гострого сальпінгоофориту у пацієнток, що були ускладнені, а лікування було оперативне (піосальпінкс, гнійні тубооваріальні утворення); 2) жінки які мали в анамнезі трансабдомінальні втручання на репродуктивних органах; 3) жінки з безплідністю будь-якого генезу, встановленим до першого епізоду гострого сальпінгоофориту; 4) жінки з ендометріоїдною хворобою, лейоміомою, а також пухлинними новоутвореннями яєчників. Встановлено, що у хворих з гострим сальпінгоофоритом вже на ранніх стадіях запального процесу (в перші три дні від початку захворювання) відзначене достовірне зниження показників швидкості кровообігу в a.ovarica на боці запального процесу в порівнянні з контрольною групою, при цьому СДС змінювалося значніше (р<0,05), ніж інші параметри. У a.uterina різниця у вивчених показниках судинної резистентності у цей же період часу була не настільки значна, але при розповсюдженні запального процесу на міометрій резистентність маткових судин також істотно знижувалась. Для яєчникової артерії кінцевою ланкою мікроциркуляторного русла є придатки матки і в гострому періоді їхнього запалення простежується певна закономірність зміни швидкості кровообігу в яєчниковій артерії, пов'язана з тимчасовими параметрами захворювання, які ми умовно розділили на три фази. Для першої фази, щодо нетривалої (перші три дні від початку захворювання), було характерне достовірне збільшення швидкості кровообігу в a.ovarica, підвищення диіастолічного компонента на доплерограмі і зниження індексу СДС в середньому до 2,5±0,2 (р<0,05). Відповідно до гемодинамічних законів, подібні зміни швидкості кровообігу в магістральних і регіонарних органних судинах свідчать про посилення кровонаповнення і перфузії органа внаслідок вазодилатації і зниження загальної резистентності його судинного русла. В другій фазі (4-12-й день захворювання), на противагу першій, відзначене різке і значне підвищення судинного опору, що знайшло відображення в значному зниженні діастолічної швидкості кровообігу, збільшенні індексу СДС практично в 2 рази (5,6±0,3 проти 3,3±0,2 у контрольній групі; р<0,05). Найбільш значні зміни яєчникової гемодинаміки відзначені на 4-6-у добу захворювання, особливо у жінок з тяжким перебігом запального процесу, прогресуванням патології і значними змінами в придатках матки (аднекстумор і тубооваріальний набряк). У третій фазі (з 15 по 30-й день) спостерігалося поступове відновлення показників швидкості кровообіг і зниження СДС в яєчникових артеріях до значень у контрольній групі. Виявлено достовірний зв'язок змін кровообігу у вогнищі запалення (придатки матки) зі зміною рівня прозапальних цитокінів у крові хворих: туморнекротичного фактора-альфа і інтерлейкіну-6. У гострій фазі запалення (1-3 дня) показники концентрації цитокінів і швидкості кровообігу в яєчнику на боці запалення знаходились у зворотній залежності, але в подальшому ці процеси набули тісного позитивного зв'язку (коефіцієнт кореляції 0,78) і зміни показників йшли практично паралельно. Слід зазначити, що на момент клінічного одужання і виписки хворої із стаціонару, відновлення показників кровообігу стосовно аналогічних показників у здорових жінок спостерігалося лише у 22 (44%) пацієнток. У більшості пацієнток (56%) швидкість кровообігу в яєчниковій артерії залишилась патологічною (зріст СДС більше ніж на 45%), у тому числі в матковій артерії – у 12 (24%). Більш того, така тенденція збереглася і в наступні три місяці спостереження. Практична сторона відзначеного факту полягає в тому, що після гострого сальпінгоофориту необхідний більш тривалий інтервал часу для відновлення нормального кровопостачання придатків матки (не менше 30 днів), що слід враховувати в реабілітаційній програмі на амбулаторному етапі диспансеризації. Доплерометричне дослідження швидкості кровообігу в матковій і яєчниковій артеріях у хворих з гострим сальпінгоофоритом дозволило нам більш точно визначити стадію запальної судинної реакції, ступінь тяжкості порушення яєчникової гемодинаміки, і відповідно, об’єктивізувати характер клінічної і морфологічної виразності запального процесу (патент 38837А України). Не дивлячись на редукцію клінічної симптоматики після проведеного лікування у жінок з гострим сальпінгоофоритом, порушення органного кровообігу в придатках матки ми розглядаємо як неповноцінне завершення чи субклінічну пролонгацію запального процесу. Нами зроблена спроба розробити об'єктивний критерій патологічного кровообігу в яєчниковій артерії (ріст показника СДС на більш ніж 45%), і використовувати його як ключовий фактор, що визначає несприятливий репродуктивний прогноз (чутливість – 95%, специфічність – 81,4%), для формування жінок групи ризику по потенційній безплідності. Нами встановлено, що пролонгація недостатнього кровопостачання внутрішніх статевих органів у жінок після гострого сальпінгоофориту негативно впливає на плин реконвалесцентного періоду, на менструальний цикл і репродуктивну функцію. 2 o d f ? E I 2 ^ oe o \ ? d f ? I 8ея – у 2 рази, диспареунія – у 2 рази, хронізація запального процесу – в 5 разів частіше, а загострення чи рецидив запального процесу протягом вищевказаного періоду часу були зафіксовані лише в цій групі. Спостерігався також збіг випадків порушення кровообігу в судинах матки і яєчників зі структурними змінами в трубах і яєчниках (збільшення їх розмірів і наявність рідинних структур у трубах) у 82% хворих, причиною яких могла бути неповноцінна репарація тканин на тлі недостатнього кровопостачання в ранньому реконвалесцентному періоді. Слід сказати, що пацієнтки з порушеним кровообігу яєчників, навіть при збереженому ритмі менструацій, мали знижену потенційну здатність до зачаття і “оваріальний резерв”, який ми оцінювали по числу антральних фолікулів на один менструальний цикл, розмірах домінантного фолікула, наявності овуляторного циклу, повноцінності лютеїнової фази і рівню жіночих статевих гормонів у крові. Більшість жінок (60%) цієї групи мали ановуляторні цикли, що підтверджувалось також вивченням графіка базальної температури та іншими тестами функціональної діагностики діяльності яєчників. При доплерометрії в яєчниках таких жінок відзначався резистентний кровообіг, який не змінювався протягом циклу. У частки хворих спостерігалась різко виражена недостатність лютеїнової фази. Важливою диференційно-діагностичною ознакою недостатності жовтого тіла був убогий, нерівномірний судинний його малюнок, фрагментований чи дуже тонкий колірний ореол у режимі колірного картування або енергетичної доплерометрії. При доплерометрії відзначалися низькі показники максимальної сістолічної швидкості кровообігу в стінці жовтого тіла (Vmax <6 см/сек) і підвищення ІР > 0,5.

Зниження рівня естрадіолу в крові переважно спостерігалося у жінок з
ановуляторними менструальними циклами. Нижче контрольних рівнів
концентрація естрадіолу зафіксована у 60% пацієнток, але чіткого
корелятивного зв’язку його значень з параметрами швидкості кровообігу в
яєчниковій артерії нами не знайдено.

При порівнянні концентрації прогестерону в жінок з порушенням
кровопостачання придатків матки, його кількість була значно меншою, ніж
у контрольній групі та у жінок без порушення швидкості кровообігу в
яєчниковій артерії. У 28,5% жінок з низькими чи пограничними показниками
секреції прогестерону, відзначене скорочення другої фази циклу на 5-6
днів, у 10% пацієнток спостерігалися незначні кров’янисті виділення за
3-5 днів до настання менструації.

Таким чином, причиною ендокринної безплідності у обстежених нами
пацієнток була не стільки ановуляція, що здебільшого генетично
детерміновано, а нестача лютеїнової фази, що розвивається внаслідок
недостатньої васкуляризації стінки жовтого тіла на загальному тлі
порушення кровопостачання органів малого таза і мікроциркуляції в зоні
запалення при неповноцінній репарації тканин яєчника.

Використовуючи метод кореляційного аналізу з обчисленням рангової
кореляції Спірмена (R), “сильний” і “дуже сильний зв’язок” показника
швидкості кровообігу в яєчниковій артерії з числом антральних фолікулів
(R-0,91), фактом овуляції (R-0,88), повноцінності лютеїнової фази за
рівнем прогестерону на 21-й день циклу і товщиною ендометрія (R-0,94),
що підтверджує значимість параметрів швидкості кровообігу в яєчниковій
артерії в дефініції оваріального резерву і в прогнозі репродуктивної
потенції.

Отже, отримані результати дозволяють зробити висновок, що у жінок
внаслідок запального процесу на тлі порушення кровопостачання органів
малого таза формується виражена яєчникова дисфункція, яка викликає
порушення процесу овуляції в яєчниках та формування в них дрібних кіст з
антральних фолікулів, що не досягли стадії зрілості, а також
недостатності секреторних перетворень в ендометрії. Збереження фази
редукції кровообігу в репродуктивних органах після клінічного одужання є
патогенетичною ланкою і маркером неповноцінної репарації, порушення
функції труб і яєчників, а також наступних репродуктивних проблем.

Наведені результати вказують на необхідність проведення як можна раніше
відповідної корекції кровообігу в придатках матки при розробці
реабілітаційних заходів у жінок з гострим сальпінгоофоритом.

Традиційні лікарські методи лікування гострого сальпінгоофориту і його
ускладнень малоефективні з точки зору їх впливу на гемодинаміку. Тому
особливо важливим є пошук немедикаментозних засобів, що мають позитивну
вазотропну дію, зокрема фізичних факторів. У багатьох дослідженнях
обговорюються питання ефективності лікування у хворих з гострим
сальпінгоофоритом, що підкреслює значимість цієї проблеми. До цього часу
не встановлені достовірні критерії, за допомогою яких можна прогнозувати
можливість розвитку віддалених несприятливих наслідків, насамперед, з
боку репродуктивної функції. Згідно з завданням, дослідження проведені у
трьох групах: 1 група (контрольна) –

30 здорових жінок, які не мали в анамнезі будь-якого запалення статевих
органів;

2 група – 50 жінок з гострим сальпінгоофоритом, що отримували лікування
відповідно до галузевого протоколу (Наказ МОЗ України № 582); 3 група –

50 жінок з гострим сальпінгоофоритом, які разом з вищевказаним
лікуванням отримували запропоновані нами лікувальні заходи щодо ранньої
реабілітації репродуктивної системи жінки.

Відмінними рисами запропонованої нами методики щодо ранньої реабілітації
репродуктивної системи у жінок з гострим сальпінгоофоритом стало
використання у комплексній терапії біорезонансної стимуляції внутрішніх
статевих органів, що здійснювалася відразу після зменшення гострих прояв
захворювання.

Біорезонансну стимуляцію яєчників проводили з застосуванням нового
вітчизняного апарата БРСТ-2М за екперементально визначеною методикою.
Про істотне поліпшення кровопостачання й окислювально-відновних процесів
у навколишніх тканинах після використання у хворих БРСТ свідчило
збільшення рО2 у тканинах на 20-30% і одночасне зниження рСО2 на 30-40%
за даними транскутанної полярографії в ході самої процедури і протягом
1-2 годин після її закінчення, що свідчить про універсальність
відповідної судинної реакції на БРСТ і можливу участь в цих реакціях
резервних ланок мікроциркуляції. Це об’єктивна демонстрація реальної
можливості активного впливу фізичними факторами на функціональну
активність мікросудинного русла. Підтвердженням цього були результати
доплерометричного дослідження швидкості кровообігу в матковій і
яєчниковій артеріях до і після процедури. При цьому, після БРСТ
спостерігалося достовірне значне зниження індексу резистентності, як у
матковій, так і в яєчниковій артеріях. Уже після першого курсу БРСТ (з
10-го по 20-й день лікування) у пацієнтів відзначено істотне зниження в
крові концентрації туморнекротичного фактора-альфа, а після повторного
курсу (з 30-го по 40-й день) і концентрації інтерлейкіну-6. Цю обставину
можна розцінити як опосередкований через судинний компонент виражений
протизапальний ефект БРСТ, тому що в групі пацієнтів, де БРСТ у ранньому
реабілітаційному періоді не проводився, навіть через місяць після
епізоду гострого сальпінгоофориту на тлі клінічного одужання в крові
хворих виявлялося майже двократне підвищення концентрації прозапальних
цитокінів у порівнянні з нормативними показниками.

Таким чином, підключення БРСТ у комплекс ранньої реабілітаційної терапії
після стихання гострих клінічних проявів гострого сальпінгоофориту (з
10-14-го дня захворювання) сприяє поліпшенню кровопостачання і
тканинного подиху у збуджених тканинах, робить виражений протизапальний
ефект, що потенційно сприяло кращій репарації і більш швидкому
відновленню функції репродуктивних органів. Оцінка віддалених
результатів запального процесу в придатках матки, за даними УЗД,
показала, що у 84% пацієнток, які одержали в ранньому реабілітаційному
періоді БРСТ, анатомічні зміни у внутрішніх статевих органах були
відсутні.

Для порівняння, у групі хворих, які пройшли стандартне лікування, у 32%
пацієнток були виявлені сукупні патологічні зміни в анатомічній будові
яєчників і маткових труб, в тому числі сактосальпінкси (10% випадків),
рідинні структури (6%), стовщення строми яєчників, зростання її
ехогенності і множинні ехонегативні включення в структурі (12%),
наявності зайвої кількості вільної рідини в черевній порожнині (6%). У
16 (32%) пацієнток виявлений спайковий процес у малому тазі.

Слід зазначити, що патоморфологічні зміни в придатках матки у цій групі
пацієнток з часом після первинного епізоду гострого сальпінгоофориту не
тільки не зменшилися, а навпаки, число їх зросло, що пов’язано з
рецидивами захворювання у 17 (34%) жінок, переходом у хронічну форму – у
16 (32%).

Отже, рання корекція порушень кровопостачання репродуктивних органів при
гострому сальпінгоофориті асоціюється з кращим прогнозом відносно
зниження частоти формування обструктивних форм патології маткових труб і
склерозування яєчників.

У хворих, що застосовували БРСТ, больовий синдром зустрічався в 3 рази
рідше, альгодисменорея – у 2 рази, диспареунія – у 2 рази, хронізація
запального процесу спостерігалась у 5 разів рідше, а загострення чи
рецидив запального процесу протягом вищевказаного періоду часу не
зафіксовані. У віддаленому реабілітаційному періоді у цих жінок у 3 рази
рідше зустрічався ановуляторний менструальний цикл, у 6 разів рідше
безплідність, а репродуктивний катамнез був більш сприятливий. Протягом
2 років у 42% пацієнток настала вагітність, що в 26% випадків
закінчилася народженням здорової дитини.

Отже, проведені нами дослідження демонструють, що включення БРСТ у
комплексне лікування у жінок з гострим сальпінгоофоритом сприяє
ефективній немедикаментозній корекції кровообігу і репаративних процесів
у репродуктивних органах, забезпечують більш виражену позитивну динаміку
більшості вивчених показників репродуктивної функції, ефективну
реабілітацію репродуктивної функції і створює гарну перспективу для
настання бажаної вагітності.

ВИСНОВКИ

Уточнено деякі сторони патогенезу гострого сальпінгоофориту й
особливості його плину, пов’язані з розладом кровообігу у внутрішніх
статевих органах. Встановлено закономірність змін швидкості кровообігу в
яєчникових артеріях в залежності від фази запалення. Для першої фази,
нетривалої (перші три дні від початку захворювання), при
доплерометричному дослідженні характерно достовірне збільшення швидкості
кровообігу в a.ovarica, підвищення діастолічного компоненту й зниження
індексу СДС (в середньому до 2,5±0,2 (Р<0,05)), що свідчить про посилення кровонаповнення й перфузії органа внаслідок зниження загальної резистентності судин. У другій фазі (4-12 день захворювання), відзначене різке й значне підвищення судинного опору, значне зниження діастолічної швидкості кровообігу, збільшенні індексу СДС практично в 2 рази (5,6±0,3 проти 3,3±0,2 у контрольній групі; Р<0,05). Найбільш значні зміни яєчникової гемодинаміки відзначені на 4-6 добу захворювання. У третій фазі (з 15 по 30-й день) відзначається поступове відновлення показників швидкості кровообігу й зниження СДС в яєчникових артеріях до значень у контрольній групі. Виявлено достовірний зв'язок характеру кровообігу в яєчниковій артерії з рівнем цитокінів (туморнекротичного фактора-альфа й інтерлейкіну-6) у крові хворих на гострий сальпінгоофорит, що свідчить про строгу загальнобіологічну закономірність розвитку імунологічних і судинних реакцій на всіх етапах запального процесу. Незважаючи на редукцію клінічної симптоматики у хворих з гострим сальпінгоофоритом на госпітальному етапі лікування (до 10-14 дня), у більшої частини жінок (66%) для відновлення нормального кровообігу у придатках матки потрібно більш тривалий інтервал часу (до 30 днів). Доведено, що показники кровообігу належно відображають ефективність лікувальних заходів при гострому сальпінгоофориті і їх можна застосовувати при визначенні критеріїв одужання хворих жінок. Вперше доведено, що реабілітація менструальної, гормональної та репродуктивної функції у жінок після епізоду гострого запалення придатків матки пов'язана з характером та терміном відновлення кровообігу в органах малого таза. Доведено, що у жінок з сальпінгоофоритом, ускладненим порушенням яєчникового кровообігу, після виписки зі стаціонару частіше зустрічався больовий синдром (в 3 рази), альгодисменорея (в 2 рази), диспареунія (в 2 рази), хронізація запального процесу (в 5 разів). Збереження фази редукції кровообігу в репродуктивних органах після клінічного одужання є патогенетичною ланкою і маркером неповноцінної репарації, порушення функції труб та яєчників, а також репродуктивної функції. Наведені результати вказують на необхідність проведення як можна раніше відповідної корекції кровообігу в придатках матки при розробці реабілітаційних заходів у жінок з гострим сальпінгоофоритом. Розроблено об'єктивний критерій патологічного типу кровообігу в яєчниковій артерії (СДС більше 45% від нормативів), який можна використовувати як ключовий фактор, що визначає несприятливий репродуктивний прогноз (чутливість – 95%, специфічність – 81,4%), для формування жінок групи ризику по потенційній безплідності. У жінок внаслідок запального процесу на тлі порушення кровообігу у органах малого таза формується виражена яєчникова дисфункція, яка викликає порушення процесу овуляції в яєчниках та формування в них дрібних кіст з антральних фолікулів, що не досягли стадії зрілості, а також недостатність лютеінової фази й секреторної трансформації ендометрия. Гостре запалення придатків матки в значному числі випадків залишає морфологічний слід у вигляді стійких органічних патологічних змін у репродуктивних органах, які виявляються при УЗД в 32% пацієнток із клінічним одужанням, навіть через один-два роки після гострого сальпінгоофориту. При цьому, патоморфологічні зміни в придатках матки при порушенні їх кровообігу із часом, після первинного епізоду гострого сальпінгоофориту, не тільки не зменшувалися, а навпаки – зростали, що пов'язано з рецидивами захворювання в 34% жінок, переходом у хронічну форму захворювання у 32%. Рання корекція порушень кровообігу репродуктивних органів при гострому сальпінгоофориті, зокрема з використанням БРСТ, після стихання гострих клінічних прояв гострого сальпінгоофориту (з 10-14 дня захворювання) сприяє поліпшенню кровообігу, робить виражений протизапальний ефект, поліпшує прогноз відносно зниження частоти формування обструктивних форм патології маткових труб і склерозу яєчників, сприяє більш швидкому відновленню функції репродуктивних органів (протягом 2-х літнього спостереження у 42% пацієнтів наступила вагітність, що закінчилася в 26% випадків пологами). Практичні рекомендації При гострому сальпінгоофориті доплерометричне дослідження маткового та яєчникового кровообігу має діагностичне значення, а його показники мають бути застосовані як додатковий критерій оцінки ступеня тяжкості запального процесу в органах малого тазу, ефективності лікувальних заходів та прогнозу повноти відновлення репродуктивної функції. У комплексне лікування гострого сальпінгофориту з 10-14 дня необхідно включати фізичні фактори, що сприяють поліпшенню кровообігу в придатках матки. Для відновлення мікроциркуляції та реабілітації репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом рекомендується використання біорезонансної терапії, яка дає можливість скоротити термін лікування в 2 рази та найбільш ефективно відновити порушену репродуктивну функцію у хворих. Лікування складається із двох курсів по 10 днів (1 курс – з 10-го по 20-й день захворювання; 2-й курс – через 10 днів по закінченню першого) із тривалістю однієї процедури 10 хвилин. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ праць за темою ДИСЕРТАЦІЇ Значення ультразвукової доплерометрії для діагностики запальних та пухлинних захворювань яєчників / Воронін К.В., Потапов В.О., Пономаренко О.Р., Галицька Н.Г. // Медичні перспективи. – 1999. – № 4. – C. 69-72. Здійснено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження хворих, аналіз отриманих результатів, підготовка до друку. Роль ультразвкової томографії та доплерометрії яєчникового кровообігу в оптимізації терапії гострого сальпінгоофориту / Пономаренко О.Р., Потапов В.О., Брежнева Т.І., Потапова М.А. // Медичні перспективи. – 2000. – № 4. – C. 91-95. Здійснено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження хворих, аналіз отриманих результатів, підготовка до друку. Пономаренко О.Р., Потапов В.О., Шепель І.І. Вплив медико-соціальних факторів на перебіг сальпінгоофориту // Буковинський медичний вісник. – 2001. – № 1. – C. 92-96. Здійснено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження хворих, аналіз отриманих результатів, підготовка до друку. Потапов В.О., Пономаренко О.Р. Реабілітація порушення репродуктивної функції у жінок, здебільшого при сальпінгоофориті // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2002. – № 4. – C. 25-27. Здійснено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження хворих, аналіз отриманих результатів, підготовка до друку. Пат. 38837 України, МПК 7 А61В 8/00. Спосіб діагностики порушення яєчникової гемодинаміки, здебільшого при сальпінгоофориті / О.Р. Пономаренко, В.О. Потапов, К.В. Воронін, І.А. Пономаренко – № 2000106093; заявл. 26.03.01; опубл. 15.05.01. Бюл. № 4. Здійснено клінічне спостереження та лікування хворих, статистична обробка даних. Потапов В.О., Пономаренко О.Р. Значення комплексної ультразвукової доплерометрії яєчникового і маткового кровообігу у діагностиці сальпінгоофориту // Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів України. – Киів, 2000. – С. 426. Новий спосіб діагностики порушення яєчникової гемодинаміки, здебільшого при сальпінгоофориті. / Пономаренко О.Р., Потапов В.О., Воронін К.В., Пономаренко І.А. // Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів України. – Киів, 2001. – С. 525. Здійснено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження хворих, аналіз отриманих результатів, підготовка до друку. Эфективність доплерометрії артерій яєчників у жінок з сальпінгоофоритом. / Пономаренко О.Р., Потапов В.О., Брежнева Т.І., Потапова М.О. // Матеріали ІІ українського конгресу фахівців з ультразвукової діагностики. – Київ, 2004. – С. 114-115. Здійснено клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження хворих, аналіз отриманих результатів, підготовка до друку. АНОТАЦІЯ Пономаренко О.Р. Реабілітація репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Київська медична академія ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2006. Дисертація присвячена реабілітації репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом. На основі клінічного, лабораторного, інструментального і доплерометричного обстеження 100 жінок хворих на гострий сальпінгоофорит вивчений вплив різних чинників ризику і симптомів гострого сальпінгоофориту на виникнення ускладнень у репродуктивній функції. Проведене динамічне дослідження кровообігу в органах малого тазу для з’ясування: зв’язку характеру гемоциркуляції в цих органах з порушенням менструальної, статевої, гормональної функцій та спроможності до запліднення жінки та впливу порушень гемоциркуляції в матці і яєчниках після гострого запалення придатків матки на частоту його рецидивів і формування хронічної форми захворювання. Розроблено і впроваджено в практичну гінекологію новий спосіб реабілітації репродуктивної функції у жінок з гострим сальпінгоофоритом з використанням віброакустичної біорезонансної стимуляції тканин. Основні результати дослідження впроваджені в роботу акушерсько-гінекологічних установ м. Дніпропетровська. Ключові слова: гострий сальпінгоофорит, реабілітація, доплерометрія, репродуктивна функція. АННОТАЦИЯ Пономаренко О.Р. Реабилитация репродуктивной функции у женщин с острым сальпингоофоритом. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. – Киевская медицинская академия им. П.Л. Шупика МЗ Украины, Киев, 2006. Диссертация посвящена реабилитации репродуктивной функции у женщин с острым сальпингоофоритом. На основе клинического, лабораторного, инструментального и доплерометриеского обследование 100 женщин больных острым сальпингоофоритом, изучено влияние разных факторов риска и симптомов острого сальпингоофорита на возникновение осложнений в репродуктивной функции. Было проведено динамическое исследование кровообращения в органах малого таза для выяснения: связи характера гемоциркуляции в этих органах с нарушением менструальной, половой, гормональной функций и способности к оплодотворению женщины и влияния нарушений гемоциркуляции в матке и яичниках после острого воспаления придатков матки на частоту его рецидивов и формирование хронической формы заболевания. Разработан и внедрен в практическую гинекологию новый способ реабилитации репродуктивной функции у женщин с острым сальпингоофоритом с использованием виброакустической биорезонансной стимуляции тканей. Установлена закономерность изменений скорости кровообращения в яичниковых артериях в зависимости от фазы воспаления. Обнаружена достоверная связь характера кровообращения в яичниковой артерии с уровнем цитокинов (туморнекротического фактора-альфа и интерлейкина-6) в крови больных острым сальпингоофоритом, что свидетельствует о строгой общебиологической закономерности развития иммунологических и сосудистых реакций на всех этапах воспалительного процесса. Невзирая на редукцию клинической симптоматики у больных с острым сальпингоофоритом на госпитальном этапе лечения (до 10-14 дня), у большей части женщин (66%) для возобновления нормального кровообращения в придатках матки нужно больше длительный интервал времени (до 30 дней). Доказано, что показатели кровообращения должным образом отображают эффективность лечебных мероприятий при остром сальпингоофорите и их можно применять для определения критериев выздоровления больных женщин. Впервые доказано, что реабилитация менструальной, гормональной и репродуктивной функции у женщин после эпизода острого воспаления придатков матки связана с характером и сроком возобновления кровообращения в органах малого таза. Доказано, что у женщин с сальпингоофоритом, усложненным нарушением яичникового кровообращения, после выписки из стационара чаще встречался болевой синдром (в 3 раза), альгодисменорея (в 2 раза), диспареуния (в 2 раза), хронизация воспалительного процесса (в 5 раз). Сохранение фазы редукции кровообращения в репродуктивных органах после клинического выздоровления является патогенетическим звеном и маркером неполноценной репарации, нарушения функции труб и яичников, а также репродуктивной функции. Приведенные результаты указывают на необходимость проведения как можно раньше соответствующей коррекции кровообращения в придатках матки при разработке реабилитационных мероприятий у женщин с острым сальпингоофоритом. Острое воспаление придатков матки в значительном числе случаев оставляет морфологический след в виде стойких органических патологических изменений в репродуктивных органах, которые оказываются при УЗД у 32% пациенток с клиническим выздоровлением, даже через один-два года после острого сальпингоофорита. При этом патоморфологические изменения в придатках матки при нарушении их кровообращения со временем после первичного эпизода острого сальпингоофорита не только не уменьшались, а наоборот – росли, что связано с рецидивами заболевания у 34% женщин, переходом в хроническую форму заболевания у 32%. Ранняя коррекция нарушений кровообращения репродуктивных органов при остром сальпингоофорите, в частности, с использованием БРСТ после стихания острых клинических проявление острого сальпингоофорита (с 10-14 дня заболевания) способствует улучшению кровообращения, дает выраженный противовоспалительный эффект, улучшает прогноз относительно снижения частоты формирования обструктивных форм патологии маточных труб и склероза яичников, способствует более быстрому возобновлению функции репродуктивных органов (на протяжении 2-х летнего наблюдения у 42% пациенток наступила беременность, что закончилась в 26% случаев родами). Основные результаты исследования введены в работу акушерско-гинекологических учреждений г. Днепропетровска. Ключевые слова: острый сальпингоофорит, реабилитация, доплерометрия, репродуктивная функция. SUMMARY Ponomarenko O.R. Rehabilitation of reproductive function at women with sharp acute pelvic inflammatory disease. – Manuscript. Thesis to be registered for Higher Medical Degree in speciality 14.01.01 – Obstetrics and Gynecology. – Kyiv medical academy of post-graduate education named after P.L. Shupik, Kyiv, 2006. The dissertation is devoted to rehabilitation of reproductive function at women with sharp acute pelvic inflammatory disease. On the basis of clinical, laboratory, tool and Doppler inspection of 100 women of patients on sharp acute pelvic inflammatory disease is investigated influence of different risk factors and symptoms on occurrence of complications in reproductive function. New way of rehabilitation of reproductive function also is introduced into practical gynecology at women with sharp acute pelvic inflammatory disease with use vibroacustikal bioresonans stimulation of body. The basic results of research are entered into work of gynecologic establishments of Dnipropetrovs’k. Key words: acute pelvic inflammatory disease, rehabilitation, Doppler, reproductive function. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ІР – індекс резистентності СДС – сістоло–діастолічне співвідношення ПІ – пульсаційний індекс АТ – артеріальний тиск ЧСС – частота серцевих скорочень ОШК – об'ємна швидкість кровообігу БРСТ – біорезонансна стимуляція тканин УЗД – ультразвукове дослідження ГСГ – гістеросальпінгографія ___________________________________________ Підписано до друку 10.04.2006 р. Формат 60Ч90/16. Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100. Зам. 74. ____________________________________________ “Видавництво “Науковий світ””® Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р. м. Київ, вул. Боженка, 17, оф. 504. 200-87-13, 200-87-15, 8-050-525-88-77 PAGE 1

Похожие записи