.

Раннє хірургічне лікування хворих на опікову хворобу та особливості профілактики ранових ускладнень (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
103 2760
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Шаповал Олена Володимирівна

УДК 616-001.17–089+616-001.4–06–084

Раннє хірургічне лікування хворих на опікову хворобу та особливості
профілактики ранових ускладнень

14.01.03 – хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Інституті загальної та невідкладної хірургії АМН
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Бойко Валерій Володимирович,

Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, директор;
Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач
кафедри госпітальної хірургії

Офіційні опоненти: лауреат д ержавної премії України,

доктор медичних наук, професор

Козинець Георгій Павлович

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, професор кафедри хірургії

і опікової хвороби

Заслужений діяч науки і техніки України,

доктор медичних наук, професор

Даценко Борис Макарович

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри хірургії та проктології

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, кафедра госпітальної хірургії

Захист відбудеться “22” грудня 2005 р. о 13.30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.02 при Харківському державному
медичному університеті за адресою: 61022, Харків, проспект Леніна, 4,
тел.707-73-27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, Харків, проспект Леніна,4).

Автореферат розісланий “22” листопада 2005 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент
А.І Ягнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Удосконалення технологій лікування хворих на опікову
хворобу (ОХ) залишається актуальною проблемою сучасної хірургії, що
зумовлено високим рівнем летальності, тяжкістю перебігу та розвитком
ранових ускладнень (РУ), переважно серед хворих з глибокими опіками
(Повстяний М.Ю., 1998; Григор’єва Т.Г., 2000; Козинець Г.П., 2001).

Перша стадія опікової хвороби з точки зору клініцистів є ключовим
моментом в адаптації організму людини до наслідків термічного ураження з
формуванням низки клініко – патофізіологічних феноменів (Козинець Г.П.,
1992, 1999; Алексеев А.А., 2002). Саме в цей період в організмі
відбуваються зміни, які визначають спрямованість перебігу опікової
хвороби або за типом компенсованого процесу, який дозволяє в подальшому
застосовувати хірургічне лікування, або декомпенсованого – з розвитком
поліорганних та гнійно – септичних ускладнень (Бігуняк В.В., 2002;
Козинець Г.П., 2002; Слесаренко С.В., 2003).

Розробка нових хірургічних технологій, зокрема ранньої некректомії
(РНЕ), дозволяє трансформувати опікову рану в операційну, що дає
можливість зменшити ендотоксинні реакції і частоту гнійно – септичних
ускладнень, скоротити терміни лікування та знизити рівень летальності
серед хворих (Фісталь Е.Я., 1999; Козинець Г.П., 2000; Григор’єва Т.Г.,
2002; Таран В.Н., 2002).

Способи виконання ранніх хірургічних втручань (РХВ), які застосову-ються
при лікуванні хворих з глибокими опіками, не у всіх випадках здатні
забезпечити клінічну ефективність в зв’язку з розвитком ранових
ускладнень (РУ), недосконалістю способів контролю гемостазу, а також
відсутністю кри-теріїв, що визначають вибір оптимального виду заміщення
ранового дефекту (Тюрников Ю.И., 1997; Григор’єва Т.Г., 1999; Алексеев
А.А., 2000; Таран В.Н., 2000; Ковальчук О.Л., 2000; Повстяний М.Ю.,
2002; Бігуняк В.В., 2003).

Подальшого удосконалення потребує лікувальна тактика на ранніх стадіях
опікової хвороби, в першу чергу інфузійно – трансфузійної терапії, яка
повинна бути спрямована на досягнення позитивної динаміки стану зони
паранекрозу, оскільки поглиблення опікової рани призводить до погіршення
загального стану хворих та унеможливлює виконання ранніх хірургічних
втручань (Алексеев А.А., 2003; Адмакин А.Л., 2003; 2002; Kamolz L.,
2001).

Пріоритетним завданням, також, є розробка та удосконалення способів
діагностики і прогнозування перебігу ранового процесу у хворих з
глибокими термічними ураженнями на ранніх стадіях опікової хвороби,
застосування яких дозволяло б виконувати своєчасну корекцію комплексного
лікування та забезпечувало профілактику місцевих (ранових) та загальних
ускладнень опікової хвороби (Козинец Г.П., 1992; Гуньо П., 1998;
Kamolz L., 2004; інші).

Вищенаведене обґрунтовує положення, згідно з яким профілактика ранових
ускладнень при ранньому хірургічному лікуванні (РХЛ) хворих на опікову
хворобу – актуальна та недостатньо досліджена проблема сучасної
клінічної хірургії, а її вирішення можливе шляхом удосконалення
лікувальної тактики як при наданні первинної медичної допомоги, так і
при проведенні інтенсивної терапії та РХЛ в умовах спеціалізованого
стаціонару.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
є фрагментом НДР Інституту загальної та невідкладної хірургії АМН
України “Обґрунтування первинних та ранніх некректомій у хворих з
глибокими опіками” (№ держреєстрації 0200U004668) та НДР “Удосконалення
принципів інфузійного та медикаментозного лікування опікового шоку”
(№держреєстрації 0100U006767). Дисертант є співвиконавцем названих
планових наукових робіт відділення опіків ІЗНХ АМНУ, які присвячені
розробці наукової концепції профілактики ранових ускладнень при ранньому
хірургічному лікуванні хворих на опікову хворобу.

Мета дослідження. Метою роботи є покращення результатів лікування хворих
на опікову хворобу шляхом удосконалення лікувальної тактики та
хірургічних технологій, спрямованих на профілактику ранових ускладнень у
хворих з глибокими опіками.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні задачі:

1. Дослідити характер і частоту ранових ускладнень у хворих на опікову
хворобу залежно від площі та структури опікової рани.

2.Визначити прогностичне значення факторів першої стадії опікової
хвороби, які впливають на стан опікової рани, перебіг ранового процесу і
формування ранових ускладнень.

3.Удосконалити лікувальну тактику щодо попередження поглиблення опікової
рани у гострому періоді опікової хвороби шляхом керування зоною
паранекрозу.

4.Удосконалити технологію ранніх хірургічних втручань, спрямовану на
профілактику ранових ускладнень у хворих на опікову хворобу.

5. Визначити ефективність удосконалених методів профілактики ранових
ускладнень на підставі безпосередніх та найближчих результатів раннього
хірургічного лікування хворих на опікову хворобу.

Об’єкт дослідження – опікова хвороба, глибокі опіки.

Предмет дослідження – ранові ускладнення та їх профілактика при ранньому
хірургічному лікуванні хворих на опікову хворобу.

Методи дослідження – загально–клінічні, морфологічні, морфометричні,
лабораторні, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна проведених досліджень. Уперше розроблено та обгрунтовано
комплексну программу профілактика ранових ускладнень у хворих на опікову
хворобу на основі патогенетичної корекції порушень, які виникають у
гострому періоді опікової хвороби. Доведено, що особливості попередження
РУ визначаються структурою опікової рани по глибині термічного
пошкодження, термічним агентом та необхідністю керування зоною
паранекрозу. Уперше визначені керовані (термін початку лікування,
колоїдний індекс та темп інфузії) і некеровані (вік, супутня патологія,
структура та площа ранової поверхні) фактори, які впливають на стан
опікової рани. Удосконалено систему профілактики РУ у хворих на опікову
хворобу шляхом розробки способів їх прогнозування, врахування тяжкості
перебігу опікової хвороби (Патент України №60259 А) та вибору
лікувальної тактики (Патент України №60260 А). Забезпечено подальший
розвиток наукової концепції профілактики РУ при РХЛ хворих на опікову
хворобу, яку доповнено удосконаленим способом хірургічного лікування
(Патент України №37531 А).

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано і впроваджено
методи консервативного і хірургічного лікування, які дозволяють зменшити
частоту РУ у хворих на опікову хворобу при ранніх хірургічних
втручаннях. Для профілактики РУ у гострому періоді опікової хвороби
розроблено новий спосіб лікування, яким передбачається керування зоною
паранекрозу, що дозволяє попереджувати поглиблення опікової рани та, в
подальшому, зменшити площу операційної рани при виконанні РХВ; для
застосування способу на етапах медичної допомоги розроблено схеми
інфузійного лікування. Розроблено простий клінічний алгоритм, який
враховує структуру опікової рани та дозволяє прогнозувати перебіг
гострого періоду опікової хвороби. Удосконалено спосіб хірургічного
лікування, доступний для застосування у спеціалізованих стаціонарах,
який дозволяє зменшити частоту ранових ускладнень та скоротити терміни
стаціонарного лікування хворих на опікову хворобу. Розроблено та
впроваджено способи діагностики тяжкості перебігу гострого періоду
опікової хвороби, прогнозування РУ, оцінки ризику летальності хворих,
які можуть застосовуватися не тільки в спеціалізованих центрах, а й на
етапах надання медичної допомоги. Застосування способів дозволяє
індивідуалізувати тактику лікування та зменшити частоту ускладнень і
рівень летальності.

Розробки щодо удосконаленої лікувальної тактики включено до “Наукових
пропозицій установ АМН України, які рекомендовані до впровадження у
практику охорони здоров’я” та використовуються у клінічній практиці
опікового та реанімаційного відділень Харківської міської лікарні
швидкої та невідкладної медичної допомоги, обласної клінічної
травматоло-гічної лікарні та центральної районної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Здобувач брала безпосередню участь у
розробці наукової концепції профілактики РУ при ранньому хірургічному
лікуванні хворих на опікову хворобу, для чого особисто систематизувала
та проаналізувала сучасну фахову літературу, виконала
патентно-інформаційний пошук. Автором особисто розроблено програму та
виконано всі етапи дослідження, у т.ч. набір клінічного матеріалу,
виконання ранніх хірургічних втручань, забезпечення застосування схем
керування зоною паранекрозу. Здобувачем самостійно виконано первинний
аналіз, систематизація, а також узагальнення результатів клінічних
спостережень, сформульовано висновки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки
дисертаційного дослідження оприлюднено та обговорено на конференції
молодих вчених „Актуальні питання медицини” (Харків, 1998), на II
Конгресі хірургів України (Донецьк, 1998), на XX з’їзді хірургів України
(Тернопіль, 2002), на науковій конференції молодих вчених ІЗНХ АМН
України (Харків, 2002), семінарах “Актуальные вопросы медицины
критических состояний” (Петро-заводськ, 2002) та “Гострий період
опікової хвороби” (Івано-Франківськ, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових робіт у
журналах і збірниках, у тому числі 3 статті у фахових виданнях,
зареєстрованих ВАК України. Результати дослідження склали основу
чотирьох винаходів, які підтверджено патентами України та двох наукових
пропозицій, які рекомендовані АМН України до впровадження у практику
охорони здоров’я.

Обсяг та структура дисертації. Рукопис дисертації складається зі вступу,
огляду літератури, розділу, в якому викладено матеріали та методи
дослідження, двох розділів власних досліджень, висновків та списку
джерел використаної літератури і додатків. Загальний обсяг основного
тексту становить 192 сторінки машинописного тексту. Робота містить 17
таблиць та 21 рисунок. До списку літератури увійшло 210 назв друкованих
праць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дослідження виконано впродовж 1998 –
2004 рр. на базі опікового відділення Харківської міської клінічної
лікарні швидкої і невідкладної допомоги та базується на матеріалах
комплексного обстеження, динамічного нагляду та лікування 244 хворих на
опікову хворобу.

Хворі були розподілені на три групи. До першої групи віднесено 117
пацієнтів з глибокими опіками, які у гострому періоді отримали інфузійне
лікування згідно до існуючих загальновизнаних стандартів та яким
виконано 363 хірургічних втручань: ранні некректомії – 117,
аутодермопластика – 246. До другої групи віднесено 87 хворих з глибокими
опіками, які у гострому періоді отримали інфузійне лікування згідно до
існуючих стандартів та яким виконано всього 325 хірургічних втручань
(некректомії, ксенодермопластика – 65, аутодермопластика – 173, а також
87 ранніх некректомій за удосконаленою технологією (Патент України
№37531 А), яка передбачає додатковий контроль якості виконання РХВ та
гемостазу на етапах лікування). До третьої групи віднесено 40 хворих з
глибокими опіками, котрим у гострому періоді опікової хвороби
проводилось інфузійне лікування, спрямоване на керування зоною
паранекрозу (Патент України №60260 А). Схема інфузійного лікування
хворих цієї групи у гострому періоді опікової хвороби доповнювалось
препаратами гідроксиетилкрохмалю (Hartig W., 1979); вказані препарати
вводилися у добовій дозі (500,0/1000,0) см3. Добова доза цих препаратів
визначалася важкістю термічної травми, загальним станом хворого та
ступенем гемоконцентрації; темп інфузії складав (1,5/2,0) см3/кг/год.
Серед хворих цієї групи виконано 199 хірургічних втручань, у тому числі
РХВ за удосконаленою технологією (Патент України №37531 А) з
використанням тимчасового покриття ранової поверхні – ліофілізованої
ксеношкіри (виробник – підприємство “Комбустіолог”, м.Тернопіль).

Програма дослідження передбачала аналіз анамнестичних даних (вік, стать,
опіковий агент, термін від моменту травми до початку лікування з
урахуванням супутньої патології та ін.), результатів клінічного
моніторингу та основних загально – клінічних критеріїв та специфічних
характеристик патологічного процесу (площа та глибина термічного
пошкодження, тяжкість опікового шоку), а також вплив термінів початку
інтенсивного лікування на перебіг опікової хвороби та ризик летальності.
Характеристика хворих за віком, статтю і провідними факторами термічного
пошкодження (опікового агента) наведена у табл.1.

Ранні хірургічні втручання виконано у терміни від другої до четвертої
доби з моменту травми після компенсації загального стану пацієнтів.

Таблиця 1

Віко-статевий розподіл хворих залежно від опікового агента

Агент Стать

Вік хворих (років)

30,0%. У кожній із підгруп
досліджена частота РУ залежно від структури опікової рани. При цьому
застосовано запропонований нами індекс глибини термічного пошкодження
(ІГП), який є співвідношенням площі глибоких опіків до загальної площі
опікової рани.

При вивченні частоти окремих видів РУ зареєстровано: погіршення
мікроциркуляції в зоні паранекрозу – у (45,0±4,5)% хворих, коліквація
тканин у зоні некрозу – у (20,0±3,7)%, збільшення зони некрозу – у
(14,5±3,3)%, неприживлення трансплантата – у (24,8±4,0)%, формування
під ним гематом – у (25,6±4,2)%, гнійних осередків – у (12,0±3,0)%,
випадки лізісу трансплантата зареєстровано у (6,8±2,3)% хворих.

Показник частоти РУ за клініко-морфометричними ознаками серед 117 хворих
становив 56,7%, а частоти РУ клініко-технологічного характеру – 40,8%.
Окремо слід зазначити, що в залежності від структури опікової рани
виявлені достовірні (р30,0% – їх кількість достовірно (p 30% (n=73)

ІГП 0,5

(n=13)

ІГП 0,5

(n=31)

Перша група хворих

(n=117)

абс.

(Р±m) %

абс.

(Р±m) % абс.

(Р±m) %

абс.

(Р±m) %

абс.

(Р±m) %

клініко-морфометричні 12 38,7 7 53,9 26 60,2 22 70,9 68 56,7

клініко-технологічні 5 16,1 6 46,1 16 37,8 21 67,7 49 40,8

кількість рано-вих ускладнень на 100 хворих 54,8±8,9

69,2±12,8

100,0±2,8

138,7±6,0

59,1±7,4 116,3±2,4

100,0±2,0

При SЗАГ 0,5 (13 хворих) кількість РУ складає (69,2±12,8) на
100 хворих. Серед хворих із SЗАГ>30,0% та при ІГП0,5 та SЗАГ>30,0% – їх частота найбільша. Отже,
структура та загальна площа опікової рани є значимими передумовами
формування РУ. Визначено (із застосуванням критерію відповідності
Пірсона – ч2), що найбільш значимим РУ, частота якого достовірно
(р0,5

+ 4,6

15,0 – 30,0%

поверхні тіла

ІГП0,5

+ 6,9

понад 30,0%

поверхні тіла

ІГП0,5

+ 8,6

термічний агент полум’я

окремо

– 2,2

у поєднанні + 3,7

окріп

окремо

? 1,8

у поєднанні

+ 4,4

вік

хворого

вік хворого до 20 років

? 5,6

вік хворого від 20 до 60 років

+ 4,8

вік хворого перевищує 60 років

+ 6,6

початок лікування до 12 год з моменту травми

? 6,6

у межах 12-24 год з моменту травми + 3,7

після 24 год з моменту травми

+ 6,2

Шкала оцінки ризику ускладненого перебігу опікової хвороби

ПСmin ? ? 17

ПСmax ? +17

низький ризик середній ризик високий ризик

Виходячи із різного ступеня ризику ускладненого перебігу ОХ, хворі
потребують індивідуалізації лікування у гострому періоді. Для
обґрунтування диференційованої лікувальної тактики досліджені фактори,
які впливають на стан опікової рани, перебіг опікової хвороби і
формування ранових ускладнень.

Удосконалення профілактики найбільш поширених РУ виконано на двох
рівнях: на першому (у гострому періоді опікової хвороби) – визначені
фактори та розроблено засоби керування зоною паранекрозу, на другому (на
етапах РХЛ) – удосконалено технологію ранніх хірургічних втручань, що
дозволило контро-лювати якість виконання некректомії та гемостазу.

¬

i

“l

p

O

O

?†

¬

i

&l

n

p

a

?l???0??’?

?l???0??’?

?l?0??’?

?JxVx^xYY”

O

O

r??

O

Ff%””

O

O

O

c

a

O

O

$

O

$

O

$

O

O

O

u

??????????оща та структура опікової рани, а також фактори лікувальної
тактики). Оскільки на момент початку лікування вплив на анамнестичні та
етіологічні фактори є неможливим, то керованими факторами, які здатні
впливати на загальний стан хворого і структуру опікової рани визначені:
термін початку лікування, темп інфузії та якісно-кількісний склад
інфузійного середовища.

При аналізі лікувальної тактики визначено, що за ступенем впливу
(середнє значення кореляційних зв’язків фактора) на першому ранговому
місці знаходиться “термін первинної інфузії” (0,858±0,032); на другому –
“колоїдний індекс інфузійного середовища”, який відображає його склад
(0,760±0,096); на третьому – “темп інфузії”, який відображає швидкість
введення інфузійних засобів у розрахунку на масу тіла хворого впродовж
доби (0,715±0,077).

Аналіз факторів, які визначають лікувальну тактику, показав, що на
структуру опікової рани у більшій мірі впливає термін початку лікування
та якісний склад інфузійного середовища та достовірно (р30,0% –їх
кількість достовірно (p 30% (n=44)

ІГП 0,5

(n=23)

ІГП 0,5

(n=20)

Друга

група хворих

(n=87)

абс.

(Р±m) %

абс.

(Р±m) %

абс.

(Р±m) %

абс.

(Р±m) %

абс.

(Р±m) %

Клініко-морфометричні 6 30,0 8 34,8 13 54,1 15 75,0 42 48,3

Клініко-технологічні 2 10,0 7 30,4 8 33,3 12 60,0 29 33,3

кількість рано-вих ускладнень на 100 хворих 40,0±11,0

65,2±9,9

87,5±6,8

135,1±9,4

53,5±7,6

109,0±2,1

81,6±4,4

Удосконалена тактика керування зоною паранекрозу у поєднанні з
удосконаленим способом РХЛ застосовані нами при лікуванні третьої групи
хворих (40 осіб), а їх ефективність визначена за безпосередніми та
найближ-чими результатами. Оцінка ефективності застосування
удосконалених методів профілактики РУ виконана шляхом порівняння даних,
отриманих у хворих трьох груп за основними компонентами з використанням
клінічних індикаторів.

Застосування удосконаленої лікувальної тактики у гострому періоді
опікової хвороби (Патент України №60260 А) дозволило досягати
оптимальних значень гемоконцентраційних показників та стабілізації
загального стану у більш ранні терміни у більшої частки хворих (р30,0% – їх кількість достовірно (p0,5 препарати ГЕК рекомендується застосовувати у
добовій дозі 500,0 см3; при Sзаг>30,0% поверхні тіла та ІГП30,0% поверхні тіла та ІГП>0,5 дозу препаратів ГЕК
рекомендується застосовувати у дозі 1000,0см3. Рекомендований темп
інфузії – (1,5-2,0) см3/кг/год, а добова доза не повинна перевищувати
1000 см3.

3. Профілактику ранових ускладнень на етапі виконання ранніх хірургічних
втручань, зокрема некректомій рекомендується забезпечувати застосуванням
удосконаленого способу хірургічного лікування. Удосконалена технологія
ранніх хірургічних втручань складається із двох етапів: на першому етапі
на 2-3 добу після травми виконується некректомія з ксенодермопластикою;
на другому – через 1-2 доби після некректомії виконується
аутодермопластика. Ця технологія дозволяє контролювати якість виконання
некректомії та гемостазу та попереджувати розвиток таких ранових
ускладнень як неприживлення трансплантата, його лізіс, утворення гематом
та гнійних осередків під ним.

4. Для підвищення ефективності профілактики ранових ускладнень
удосконалені методи лікування хворих на опікову хворобу рекомендується
застосовувати у комплексі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Шаповал О.В. Летальність хворих на опікову хворобу: функціональний
аналіз передумов інфузійного лікування //Актуальные проблемы медицины и
биологии.-НМУ им. А.А.Богомольца.-2003.-№1.-С.370-375.

2.Шаповал О.В. Опіковий шок: особливості діагностики та лікувальної
тактики з урахуванням структури опіків //Харківська хірургічна школа,
2004.-№3.-С.41-45.

3.Шаповал О.В. Інфузійне лікування в період опікового шоку як фактор
зменшення ризику летальності //Актуальные проблемы медицины и
биологии.-НМУ им. А.А.Богомольца.-2003.-№1.-С.365-369.

4. Пат. 37531 А UA, МКИ А61В10/00 Зайцев В.Т, Григор’єва Т.Г., Ісаєв
Ю.І., Цигельницький Е.Г., Шаповал О.В. Спосіб хірургічного лікування
глибоких опіків; Заявл.13.04.1999; Опубл. 15.12.2001, Бюл.12.

5. Пат. 62844 А, Україна, МКІ 7 А61В10/00. Спосіб оцінки ризику
летальності хворих на опікову хворобу / Шаповал О.В., Колесник Ю.П.,
Ісаєв Ю.І., Долгая О.В., Шкляр С.П. (UA). – №2003076765; Заявл.
18.07.2003; Опубл. 15.12.2003, Бюл.№12.

6. Пат. 60259 А, Україна, МКІ 7 А61В10/00. Спосіб діагностики тяжкості
опікового шоку / Колесник Ю.П., Шаповал О.В., Бойко В.В., Долгая О.В.,
Шкляр С.П. (UA). – №2003076766; Заявл.18.07.2003; Опубл. 15.09.2003,
Бюл.№9.

7. Пат. 60260 А, Україна, МКІ 7 А61М1/02, А61К35/14. Спосіб лікування
опікового шоку / Бойко В.В., Григор’єва Т.Г., Шаповал О.В., Долгая О.В.,
Шкляр С.П. (UA). – №2003076767; Заявл.18.07.2003; Опубл. 15.09.2003,
Бюл.№9.

8. Бойко В.В, Ісаєв Ю.І., Шаповал О.В., Колесник Ю.П., Долгая О.В.,
Шкляр С.П. Система клінічного моніторингу тяжкості перебігу опікового
шоку // Наукові пропозиції установ АМН України, які рекомендовані до
впровадження у практику охорони здоров’я / Журнал АМН України,
2004.-№19.-С.23.

9. Бойко В.В, Григор’єва Т.Г., Колесник Ю.П., Шаповал О.В., Долгая О.В.,
Шкляр С.П. Система індивідуалізації кількісно-якісного складу
інфузійного середовища при лікуванні хворих на опіковий шок // Наукові
пропозиції установ АМН України, які рекомендовані до впровадження у
практику охорони здоров’я / Журнал АМН України, 2004.-№19.-С.23.

10. Григорьева Т.Г., Исаев Ю.И., Цогоев А.А., Колесник Ю.П., Шаповал
Е.В. Активная хирургическая тактика в лечении термического поражения
как радикальная мера профилактики септических осложнений // Сб. научных
статей II Конгресса хирургов Украины.-Клиническая хирургия, 1998. – С.
453-454.

11. Бойко В.В., Григорьева Т.Г., Исаев Ю.И., Шаповал Е.В., Грязин А.Е.
Неотложная медицинская помощь обожжённым на догоспитальном этапе //
Материалы XXIX Петрозаводского семинара по медицине критических
состояний, 2002. – С.58-60.

12. Іонов А.Ю., Цигельницький Е.Г., Шаповал О.В. Зміна показників
системи коагуляції і реологічних властивостей крові у важкообпечених при
ранньому хірургічному лікуванні // Матеріали XX з’їзду хірургів України.
– Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.-Т.2.-С.586-588.

13. Колесник Ю.П., Шаповал Е.В. Лечение ожогового шока с учётом
реперфузионного механизма // Актуальні питання медицини: Матеріали
конференції молодих вчених, присвяченої 75-річчю ХІУЛ.-Харків, 1998.-
С.55.

14. Колесник Ю.П., Шаповал Е.В. Лечение ожогового шока с учётом
термического агента // Актуальні питання медицини: Матеріали конференції
молодих вчених, присвяченої 75-річчю ХІУЛ.-Харків, 1998.- С.56.

АНОТАЦІЯ

Шаповал О.В. Раннє хірургічне лікування хворих на опікову хворобу та
особливості профілактики ранових ускладнень. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.03 – хірургія. – Харківський державний медичний
університет МОЗ України, Харків, 2005.

Дисертація присвячена обгрунтуванню способів покращення результатів
лікування хворих на опікову хворобу за рахунок удосконалення лікувальної
тактики та хірургічних технологій, спрямованих на профілактику ранових
ускладнень. У дослідженні визначено прогностичне значення структури
ранової поверхні для діагностики тяжкості перебігу опікової хвороби та
ризику летальності, частота та характер ранових ускладнень, а також
фактори гострого періоду опікової хвороби, які впливають на формування
ранових ускладнень. Досліджено фактори, які впливають на стан та
структуру опікової рани і обґрунтовано лікувальну тактику щодо керування
зоною паранекрозу у хворих на опікову хворобу. Удосконалено технологію
ранніх хірургічних втручань з урахуванням особливостей профілактики
ранових ускладнень та доведено ефективність удосконаленого
консервативного та оперативного лікування щодо профілактики ранових
ускладнень при ранньому хірургічному лікуванні хворих на опікову
хворобу.

Ключові слова: опікова хвороба, ранові ускладнення, раннє хірургічне
лікування, профілактика.

АННОТАЦИЯ

Шаповал О.В. Раннее хирургическое лечение больных ожоговой болезнью и
особенности профилактики раневых осложнений. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.03 – хирургия. – Харьковский государственный
медицинский университет МОЗ Украины, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена обоснованию способов улучшения результатов лечения
больных ожоговой болезнью за счёт усовершенствования лечебной тактики и
хирургических технологий, направленных на профилактику раневых
осложнений. В исследовании определено прогностическое значение структуры
раневой поверхности для диагностики тяжести течения ожоговой болезни и
риска летальности, частота и характер раневых осложнений, а также
факторы острого периода ожоговой болезни, влияющие на состояние и
структуру ожоговой раны. Предложен индексный показатель глубины
термического повреждения, который является соотношением между площадью
глубокого повреждения и общей площадью ожоговой раны. Применение
указаного индекса в разработанном алгоритме прогнозирования течения
ожоговой болезни позволяет индивидуализировать лечебную тактику
относительно профилактики раневых осложнений.

Обоснована лечебная тактика управления зоной паранекроза у больных
ожоговой болезнью. Качественно-количественный состав инфузий определялся
при помощи предложенного стандартизованного индекса структуры раневой
поверхности, который представляет собой соотношение между площадью
глубоких и поверхностных ожогов.

Усовершенствована технология ранних хирургических вмешательств за счёт
разработки двухэтапного способа: на первом этапе – выполнение на 2-3
сутки после травмы некрэктомии в сочетании с ксенодермопластикой; на
втором – выполнение аутодермопластики через 1-2 суток после
произведенной некрэктомии. Указанный подход позволяет производить
профилактику раневых осложнений за счёт дополнительного контроля
качества некрэктомии и гемостаза. Доказана эффективность
усовершенствованного консервативного и хирургического лечения
относительно профилактики раневых осложнений при раннем хирургическом
лечениии больных ожоговой болезнью.

Ключевые слова: ожоговая болезнь, раневые осложнения, раннее
хирургическое лечение, профилактика.

SUMMARY

Shapoval O.V. Early surgical treatment of the patients with burn disease
and peculiarities of wound complication prevention. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by specialty 14.01.03 – surgery. –
Kharkiv State Medical University (Ministry of Health of Ukraine),
Kharkiv, 2005.

The work is devoted to substantiation of the methods to improve the
results of treatment for burn disease by means of optimizing the
treatment tactics and surgical techniques aimed at prevention of wound
complications. Prognostic significance of the wound surface strucutre
for diagnosis of the disease course severity and risk of death as well
as the incidence and character of wound complications, factors of an
acute period of burn disease influencing formation of wound
complications were determined. The factors, which influence the state
and structure of the burn wound, were investigated. The treatment
tactics for paranecrosis zone management in patients with burn disease
was validated. The technique of early surgical interventions was
improved with the consideration of the peculiarities of wound
complications prevention; the efficacy of the improved conservative and
operative treatment in prevention of wound complications at early
surgical treatment of the patients with burn disease was proven.

Key words: burn disease, wound complications, early surgical treatment,
prevention.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АДП – аутодермопластика

ГКП – гемоконцентраційні показники

КДП – ксенодермопластика

ІГП – індекс глибини пошкодження

КДТ – ксенодермотрансплантат

КТП – короткотермінове покриття (ранової поверхні)

ОХ – опікова хвовроба

РНЕ – рання некректомія

РУ – ранові ускладнення

РХВ – раннє хірургічне втручання

РХЛ – раннє хірургічне лікування

РПРУ – рівень поширеності ранових ускладнень

ТПІ – термін первинної інфузії

ТП – тимчасове покриття (ранової поверхні)

ЧРУ – частота ранових ускладнень

ЦВТ – центральний венозний тиск

SЗАГ – загальна площа опікової рани

Підписано до друку 14.11.05. Формат 60х84/16.

Папір офсетний. Друк різографія.

Умовних друк. арк. 0,9. Тир. 100 прим. Зам. № 108-05.

Надруковано у друкарні ПП „Стиль-Іздат”.

61022, м. Харків,
майдан Свободи, 7. Т. (0572) 580-108.

PAGE \* Arabic 24

%

перша група (117 хворих)

третя група (40 хворих)

друга група (87 хворих)

100

120

140

160

180

200

1

2

3

4

5

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020