.

Психотерапія в комплексному лікуванні тютюнової залежності у хворих на невротичні розлади та шизофренію (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3047
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

СТУДЗІНСЬКИЙ Олег Геннадійович

УДК 613.842:616.89-008.441.33

Психотерапія в комплексному лікуванні тютюнової залежності у хворих на
невротичні розлади та шизофренію

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і
судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Табачніков Станіслав
Ісакович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової
психіатрії та наркології МОЗ України, директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Сосін Іван Кузьмич,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра
наркології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор, Сонник Григорій Трохимович, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра психіатрії,
професор кафедри

Провідна установа: Кримський державний медичний університет ім.
С.І.Георгієвського МОЗ України, м. Симферополь.

Захист відбудеться “31” березня 2005 р. о 1000 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

Автореферат розісланий “28” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Проблема табакокуріння (ТК) і тютюнової залежності (ТЗ) на даний
час є однією з актуальних як для охорони здоров’я, так і для суспільства
в цілому. Важливість її обумовлена двома факторами: по-перше, шкідливим
впливом нікотину на здоров’я людини, по-друге – високою поширеністю
паління серед населення (И.К.Сосин, Ю.Ф.Чуев, 2003).

Про необхідність і значимість вивчення даної проблеми свідчить той
факт, що Міжгалузевою комплексною програмою “Здоров’я нації” на
2002–2011 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.02 № 14),
передбачається проведення перспективних наукових досліджень для розробки
нових технологій профілактики табакокуріння і лікування тютюнової
залежності.

По оцінках ВООЗ (WHO, 1999; 2000) на 01.01.2002 року у світі
нараховувалось 1,1 мільярда людей, які палять тютюн, що складає
відповідно 47 % чоловіків і 12 % жінок. Цей показник серед чоловіків є
найбільшим в Південній Кореї (68 %), а жінок – у Данії (37 %)
(G.A.Giovino, 1995; WHO, 1997). Згідно з наявними даними (A.
Nicolaides-Bourman, 1993; A.D.Lopez, 1994; R.Peto, A.Lopez, 2000) в
країнах, що розвиваються, він складає 48 % у чоловіків і 7 % у жінок,
тоді як в державах з розвинутою ринковою економікою – 42 % і 24 %
відповідно. Розповсюдженість ТК серед чоловіків в колишніх
соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи досягає 60 %
(G.A.Giovino, 1995).

На думку вітчизняних і закордонних вчених (WHO, 1997, 1999; И.К.Сосин,
Ю.Ф.Чуев, 2003), протягом останніх десятиліть у поширеності
табакокуріння відбулося зрушення: зниження його рівня в розвинутих
країнах зкомпенсувалося ростом інших у державах. Таким чином,
середньосвітове споживання тютюну з початку 1980-х років залишається на
постійному рівні: приблизно 1650 сигарет на людину в рік.

За оцінкою фахівців Всесвітнього Банку (2000), “…якщо рівень паління
не зміниться, через три десятиліття обумовлені тютюном передчасні смерті
перевищать число очікуваних смертей від СНІДу, туберкульозу й ускладнень
при народженні дітей, разом узятих”.

Відповідно до точки зору експертів ВООЗ (1998), у даний час від хвороб,
пов’язаних із табакокурінням, щорічно вмирають біля трьох мільйонів
людей в усьому світі, але при збереженні нинішніх тенденцій протягом
найближчих 30 років ця цифра виросте до 10 мільйонів.

Актуальність теми. В Україні, за даними С.І.Табачнікова зі співавт.
(2001), палять кожні другий чоловік і п’ята жінка. За результатами двох
національних опитувань, проведених Українським інститутом соціальних
досліджень (УІСД) у 2000 і 2001 роках (2003) (загальна кількість
опитаних склало більш 4500 осіб від 14 до 82 років), у нашій країні
курять 56,9 % чоловіків і 14,2 % жінок.

Вивченню патогенного впливу табакокуріння як на здоров’я суспільства,
так і людини, що піддається впливу тютюнового диму, присвячено ряд
досліджень (С.И. Табачников с соавт., 1989; И.К.Сосин, 1999; M.C. Fiore,
W.C.Bailey, S.J.Cohen, 2000; D.Simpson, 2000; А.И.Минко, И.В.Линский,
2003). Так, докладно з’ясовані хімічний склад і фізико-хімічна природа
як газоподібної, так і твердої фаз тютюнового диму (Д.Г.Заридзе, Р.Пето,
1989; А.И.Минко, И.В.Линский, 2003), фармакокінетика, фармакодинаміка і
механізм дії нікотину (Т.М.Воробьева, П.В.Волошин, Л.Н. Пайкова и др.,
1993; Л.С.Фридман, Н.Ф.Флеминг, Д.Г.Робертс и др., 1998), розроблений
методичний інструментарій оцінки ступеня залежності від нікотину і
мотивів паління тютюну.

В.К.Смирновим (1987, 1993, 2000) виділені клінічні різновиди
табакокуріння і тютюнової залежності, А.С.Гарницькою (1999, 2002)
вивчені афективні розлади, коморбідні з ТЗ. В.Г.Сойнікова (2000, 2001)
описала клінічні типи її ремісій. А.В.Ченською (2001, 2002) створена
система профілактики і корекції табакокуріння і тютюнової залежності в
осіб підлітково-юнацького віку.

Проблемам лікування тютюнової залежності і профілактики ТК також
присвячено чимало робіт. Однак, незважаючи на те, що в МКХ-10 (2000) у
главі V “Психічні і поведінкові розлади” виділена окрема рубрика F.17
“Психічні і поведінкові розлади, викликані вживанням тютюну”, більшість
терапевтичних рекомендацій розроблені лікарями загального профілю –
кардіологами, фтізіатрами й ін. (А.В.Гаврильченко, 1999; К.С.Красовский,
1999; А.Г.Чучалин, Г.М.Сахарова, К.Ю.Новиков, 2001). Проте, з огляду на
наявність у 70% курців психопатологічної симптоматики (В.К.Смирнов,
2000; А.С.Гарницкая, 2002), а також синдрому залежності і стану
скасування, дана проблема, на наш погляд, вимагає уваги, у першу чергу,
психіатрів, наркологів та психотерапевтів.

Розробкою системи надання спеціалізованої медичної допомоги з
урахуванням специфіки тютюнової залежності у різний час займалися
Г.П.Андрух (1979, 1997), В.Є.Рожнов, А.Т.Філатов (1987, 1989),
С.І.Табачніков (1986–2003), О.А.Панченко (1991), В.М.Шпаченко (1997),
О.М.Морозов (1998). На сьогоднішній день в Україні окремі роботи з
даного напрямку проводяться в Українському НДІ соціальної і судової
психіатрії та наркології МОЗ України (1986–2004), Харківській медичній
академії післядипломної освіти (1999, 2003), Одеському державному
медичному університеті (2002), Інституті неврології, психіатрії і
наркології АМН України (2003), а також Харківському державному медичному
університеті (2005).

В свою чергу, особливий інтерес у закордонних вчених викликає проблема
формування і лікування тютюнової залежності у різних контингентів
населення (R.Peto, A.Lopez, 2000; D.Simpson, 2000; D.Jonson, 2001). Так,
американськими дослідниками звернена увага на те, що серед осіб, що
страждають на психічні розлади, рівень поширеності табакокуріння і
тютюнової залежності надзвичайно високий (D. Jonson, 2001). За
результатами проведеного ними дослідження, від 50 % до 80 % пацієнтів з
веріфікованим діагнозом психічного захворювання (маніакально-депресивний
психоз, генералізований тривожний розлад і шизофренія) палять. Особи з
розладами психіки і поведінки споживають 44 % усіх сигарет у США. При
цьому в популяції тих, хто ніколи не страждав психічними розладами,
курить менш 40%.

Так само, за даними зарубіжних дослідників (D.A. Regier et al., 1990;
K.T. Mueser et al., 1992; P.Sala, 2002), більш ніж 50% хворих на
шизофренію протягом життя зловживали психоактивними речовинами (ПАР), а
в деяких популяціях психічнохворих розповсюдженість надуживання
психоактивних речовин складає 65 % (K.T. Mueser et al., 1990). В
роботах, які висвітлюють проблему “подвійного діагнозу” психічного і
наркологічного розладів зустрічаються дещо суперечливі дані стосовно
впливу наркотизації на клінічні прояви шизофренії, а також про
особливості розвитку залежності від психоактивних речовин у пацієнтів із
психічними захворюваннями ендогенного генезу (М.К. Белинская, 1992;
Г.А.Приб, 2002; Й.Медер, Й.Ванек, 2004). Ученими було зроблено декілька
спроб щодо пояснення широкої поширеності наркотизму у психічнохворих,
серед яких найбільш вагомою виявилась гіпотеза про самолікування
(K.Ba?y?ski i in., 2002), а також ідея про єдину етіологію обох
захворювань (T.Kramer, 2003).

Але до цього часу проблема поєднання психічного розладу та тютюнової
залежності, а саме, особливостей клініки, перебігу та лікування обох
захворювань за умови їх коморбідності, не знайшло свого остаточного
вирішення. Розв’язанню даного питання присвячене проведене дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у відповідності до плану науково-дослідницької діяльності
Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової
психіатрії та наркології МОЗ України за темою “Вивчити особливості
клініки психічних захворювань, ускладнених наркологічною патологією, і
розробити методики їх медико-соціальної експертизи та реабілітації” (№
державної реєстрації 0199U000463).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – на основі вивчення
клініко-психопатологічних та експериментально-психологічних особливостей
перебігу тютюнової залежності, коморбідною із порушеннями психіки різних
регістрів, розробити психотерапевтичні заходи в комплексному її
лікуванні у хворих на невротичні розлади (НР) та шизофренію.

На виконання поставленої мети були вирішені наступні задачі:

Визначити особливості формування тютюнової залежності у пацієнтів із
невротичними розладами та шизофренією.

Дослідити клініко-психопатологічні особливості перебігу тютюнової
залежності, коморбідною з невротичними розладами та шизофренією.

Проаналізувати психологічні особливості хворих на невротичні розлади та
шизофренію і виділити чинники підвищеного ризику виникнення тютюнової
залежності у зазначеного контингенту.

Розробити послідовний алгоритм психотерапевтичних впливів у комплексному
лікуванні тютюнової залежності для хворих на невротичні розлади та
шизофренію в залежності від регістру психічного захворювання.

Дослідити клінічні прояви невротичних розладів та шизофренії у пацієнтів
з тютюновою залежністю, коморбідною з психічним захворюванням, до та
після її усунення.

Впровадити та оцінити ефективність психотерапії в комплексному лікуванні
тютюнової залежності у осіб, які страждають на невротичні розлади та
шизофренією.

Об’єкт дослідження – тютюнова залежність, коморбідна з невротичними
розладами і шизофренією.

Предмет дослідження – особливості формування і перебігу тютюнової
залежності, коморбідної з невротичними розладами та шизофренією, а також
психотерапевтичні заходи в комплексному її лікуванні у осіб, хворих на
вищезазначені психічні порушення.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, соціально-демографічний,
експериментально-психологічний, катамнестичний, статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначені особливості
формування та клініко-психопатологічні відмінності перебігу тютюнової
залежності у психічно хворих осіб з порушеннями психіки різних
регістрів.

Вперше на основі аналізу психологічних властивостей вищезазначеного
контингенту виділені чинники підвищеного ризику виникнення тютюнової
залежності у хворих на невротичні розлади.

Уперше досліджено клінічні прояви психічних порушень у пацієнтів з
тютюновою залежністю, до і після її усунення.

Вперше обґрунтована та розроблена психотерапія в комплексному лікуванні
тютюнової залежності у хворих на невротичні розлади та шизофренію.

Практична значущість одержаних результатів. Нами розроблені
психотерапевтичні заходи в комплексному лікуванні тютюнової залежності в
умовах психіатричного стаціонару у хворих, що страждають на невротичні
розлади та шизофренію. Крім того, виділені чинники підвищеного ризику
виникнення тютюнової залежності у хворих на невротичні розлади. Описані
клінічні прояви невротичних розладів та шизофренії у пацієнтів з
тютюновою залежністю до і після її усунення, а також відмінності
перебігу останньої у пацієнтів з психічними порушеннями різних
регістрів.

Вищевказані заходи впроваджені в практику роботи Горлівської міської
психіатричної лікарні та Донецької обласної клінічної психіатричної
лікарні. Отримані наукові дані використовуються в навчальному процесі на
кафедрі психіатрії, психотерапії, медичної психології і наркології з
курсом сексології факультету післядипломної освіти, кафедрі психіатрії,
загальної та медичної психології Донецького державного медичного
університету ім. М.Горького МОЗ України, а також кафедрі психотерапії
Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз
літературних джерел з обраної проблеми, зроблено
клініко-психопатологічне, експериментально-психологічне,
соціально-демографічне і катамнестичне дослідження, здійснено змістовний
та статистичний аналіз отриманих результатів.

Автором модифіковано методику емоційно-стресової психотерапії,
розроблену В.Є.Рожновим і С.І.Табачніковим (1989) як структурний
компонент психотерапії тютюнової залежності.

Особисто розроблені і впроваджені в клінічну практику психотерапевтичні
заходи в комплексному лікуванні тютюнової залежності у хворих на
невротичні розлади та шизофренію.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися і обговорювалися на Міжнародній науково-практичній
конференції “Біопсихосоціальна модель як нова парадигма розвитку
психіатрії в Україні” (м. Київ, 2002 р.), ІV науково-практичній
конференції “Психотерапія та фармакотерапія залежності від психоактивних
речовин” (м. Харків, 2003 р.), V науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Нові підходи до психотерапії та фармакотерапії
залежності від психоактивних речовин” (м. Харків, 2004 р.),
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми
впровадження засад доказової медицини в психіатричну, наркологічну,
судово-психіатричну та психотерапевтичну практику” (м. Ялта, 2004 р.), V
Національній конференції “Агресія. Суїцидологія. Віктимологія. Терапія і
профілактика. Нікотинова залежність” (м. Пловдів, Болгарія, 2004 р.), VІ
Українській науково-практичній конференції “Шевальовські читання” (м.
Одеса, 2004 р.), “Психіатрія, наркологія, медична психологія сьогодні”
(м. Луганськ, 2004 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 статті в наукових
фахових виданнях (згідно з переліком ВАК України) та 3 тези доповідей (у
тому числі 1 – за кордоном). Всі публікації моноосібні.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 183 сторінках
комп’ютерного тексту (137 сторінок основного тексту). Вона складається
зі вступу, чотирьох розділів (аналітичного огляду літератури, матеріалів
та методів дослідження, двох розділів викладення результатів власних
досліджень), узагальнення результатів дослідження, висновків, списку
використаних літературних джерел, що містить 166 праць, з них 75 –
зарубіжних та додатку. Роботу проілюстровано 14 таблицями та 83
рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

За умови інформованої згоди нами досліджено 198 осіб, які знаходились на
лікуванні в Горлівській міській психіатричній лікарні у 2002-2003 рр.
Першу групу склали 108 пацієнтів, що страждали на невротичні розлади. 90
хворих із діагнозом шизофренії увійшли до другої групи.

Всі пацієнти кожної групи розподілялися на три підгрупи: до основних
увійшли хворі на розлад психіки та поведінки з коморбідною ТЗ, в
лікуванні яких застосована розроблена нами система психотерапевтичних
заходів у комплексній корекції ТЗ (по 30 осіб); до других (контрольних)
– пацієнти із захворюванням психіки та наявністю ТЗ, які не брали участь
у лікувальних заходах стосовно ТЗ, що передбачала створена нами
вищезазначена система (по 30 осіб); до третіх (груп порівняння) – особи
із психічними та поведінковими розладами, що не супроводжуються ТЗ (48
осіб з НР та 30 – з шизофренією).

Процедура обстеження включала розгорнуте клінічне інтерв’ю з аналізом
психічного стану, анамнестичних даних.

Для вивчення клінічних, клініко-психопатологічних та психологічних
особливостей ТЗ, коморбідної з порушеннями психіки різних регістрів,
нами розроблена уніфікована карта обстеження. До неї увійшли наступні
блоки: соціально-демографічний, анамнестичний, соматичний,
клініко-психопатологічний, присвячений детальному аналізу ТП і ТЗ, а
також експериментально-психологічний із відповідним інструментарієм.

Діагностика ТЗ та її клінічних форм проводилась відповідно до критеріїв
МКХ-10 (2000) та клінічних критеріїв, розроблених у лабораторії
медико-біологічних основ профілактики тютюнової залежності ДНЦ
соціальної і судової психіатрії ім. В.П.Сербського РФ В.К.Смирновим
(1987–2000). Для більш детального вивчення перебігу ТЗ у обстеженого
контингенту проводили оцінку ризику розвитку захворювань в результаті
тютюнопаління (ТП) (А.Г.Чучалин, Г.М.Сахарова, К.Ю.Новиков, 2001). Цей
показник розраховувався за “індексом особи, що курить” (ІК), та
визначався за формулою ІК = (кількість цигарок, що особа палить протягом
доби) х 12. ІК > 140 було свідоцтвом наявності високого ступеню ризику
розвитку хронічних захворювань. Крім того, за методикою Фрагерстрома
(2001) оцінували ступінь ТЗ, яка за результатами використання даного
діагностичного інструментарію визначається як “низька” (від 1 до 3
балів), “середня” (від 4 до 5 балів) та “висока” (від 6 до 10 балів).
Досліджували мотивацію ТП за тестом Горна (2000), результати якого дають
змогу виділити у хворих переважний спонукальний мотив (або групу
мотивів) та оцінити ступінь мотивації до ТП (слабка – до 7 балів,
середня – від 7 до 11 балів, висока – вище 11 балів). Також аналізували
такі параметри, як курильний статус на теперішній час (стаж куріння,
кількість викурених сигарет за добу, періодичність ТП, паління натще,
відразу після пробудження, ступінь викурювання сигарети, вид споживаного
тютюнового виробу), початок ТП (вік першої спроби та виникнення
систематичного ТП). Звертали увагу також на спроби самостійного
припинення ТП.

Експериментально-психологічний метод застосовувався з метою визначення
психологічних закономірностей формування ТЗ у досліджуваних пацієнтів,
одержання об’єктивних даних про їх особистісні властивості.

Особливості особистості хворих вивчались за допомогою скороченого
багатофакторного опитувальника у модифікації Л.Н.Собчик (2000).
Преморбідні (акцентуйовані) риси характеру обстежених зсовували за
методикою Г.Шмішека (1999). Акцентуйованими вважали тих, у яких
вираженість відповідного типу акцентуації (ТА) перевищувала середній
показник її розподілу серед осіб даної групи у вибірковій сукупності.
Для визначення впливу ТА на формування ТЗ проводили статистичний аналіз
в двох варіантах. В першому випадку обчислювали середню вираженість всіх
типів ТА серед тих, хто палить (пацієнти основної та контрольної
підгруп) і осіб, які не курять (порівняльна підгрупа). В іншому –
визначали відсоток хворих із ТЗ серед умовно акцентуйованих і
неакцентуйованих. При достовірності відмінностей вказаних середніх або
відносних показників між відповідними підгрупами, вважали, що даний ТА
дійсно пов’язаний з підвищеним ризиком адекватно формування та розвитку
ТЗ. Крім того, використовували методики вивчення реактивної та
особистісної тривожності Ч.Д.Спілбергера-Ю.Л.Ханіна (2001) та
диференційної діагностики депресивних станів Зунге (2003).

Соціально-демографічний метод використовували з метою аналізу факторів
ризику формування ТЗ у досліджуваного контингенту. Збирали інформацію
про самого пацієнта, його родину, матеріально-побутові умови, схильність
до алкоголізації, проводили якісний аналіз конфліктних ситуацій, що
виникали в сім’ї або на виробництві.

Катамнестичний метод застосовували для оцінки ефективності розроблених
лікувальних заходів щодо ТЗ.

Обробка отриманих даних проводилась в електронних таблицях Microsoft
Excel 2000 за допомогою модулів пакету програм Statistica for Windows 5.
Достовірність розбіжностей статистичних показників оцінювали за
t-критерієм Ст’юдента і критерієм “?-квадрат” Пірсона.

Клініко-психопатологічне дослідження пацієнтів першої групи дозволило
визначити неврастенію F 48.0 у 45,30 %. Для 39,00 % осіб притаманними
виявились тривожні або змішані тривожно-депресивні порушення (F 41.2 та
F 41.1). Інші нозологічні одиниці (агорафобія F 40.0, наявність змішаних
обсесивних мислей і дій F 42.2 та змішані дисоциативні (конверсійні)
розлади F 44.7) діагностовано у приблизно однакової кількості пацієнтів
(близько 5,00 % кожна). Таким чином, серед хворих на невротичні
порушення переважали пацієнти із астенічними та тривожно-депресивними
проявами.

Усі досліджені з другої групи хворіли на параноїдну шизофренію F 20.0,
яка в залежності від типу перебігу розподілялася наступним чином: у
26,70 % пацієнтів діагностовано безперервний тип з маревним або
галюцинаторно-маячним симптомокомплексом (F 20.00), у 31,10 % –
епізодичний із прогредієнтним розвитком дефекту (F 20.01), який
відрізнявся досить вираженим поліморфізмом приступів. Для 42,20 %
характерним виявився епізодичний тип перебігу зі стабільним дефектом (F
20.02), тобто стійка негативна симптоматика не мала поступового розвитку
у під час між нападами.

За основними соціально-демографічними показниками (крім освітнього рівня
та професійного статусу) обстежені мали однорідні характеристики.
Різниця же у вищезгаданих покажчиках між хворими І-ї та ІІ-ї груп
знаходилась у прямій залежності від регістру психічної патології: серед
осіб з розладами невротичного рівню 46,30 % мали вищу освіту та
практично 90,00 % працювали, на відміну від хворих шизофренією, які в
100 % випадків були пенсіонерами за інвалідністю, а вищу освіту мали
13,30 %.

Щодо соматичного стану досліджених, питома вага пацієнтів з НР (поза
залежністю від наявності або відсутності ТЗ) страждали на розлади
серцево-судинної системи (43,30 %; 50,00 % та 20,80 % відповідно), серед
хворих з ТЗ (основної та контрольної підгруп) питому вагу соматичних
розладів складали порушення дихально-легеневої (23,30 % і 30,00 %
відповідно; серед осіб групи порівняння – 4,20 %) та шлунково-кишкової
(36,70 % і 33,30 % відповідно; в порівняльній групі – 10,40 %) систем.

У хворих на шизофренію максимально ураженою виявилась шлунково-кишкова
система (60,00 %; 63,30 % та 56,70 % відповідно) (вочевидь, за рахунок
довгострокового прийому специфічної антипсихотичної терапії), у великої
кількості пацієнтів основної та контрольної підгруп виявлені
захворювання легенів (по 43,30 % відповідно; у хворих з групи порівняння
– 13,30 %), що значно більше, ніж серед такого же контингенту з НР.
Звертає на себе увагу і більш високі, порівняльно з першою групою,
показники поразки серцево-судинної (33,30 %, 40,00 %, 26,70 %) та
сечовиділювальної і статевої систем (26,70 %, 33,30 %, 23,30 %).

У 100 % пацієнтів основних та контрольних підгруп обох груп була
діагностована ТЗ, коморбідна психічному захворюванню.

У переважної кількості пацієнтів з НР діагностовано ідеаторну форму ТЗ
(ІФ) (60,00 %), у третини – дисоційовану (ДФ) (30,00 %), у 10,00 % –
психосоматичну форми (ПФ) ТЗ. Серед хворих на шизофренію особи з ПФ ТЗ
складали 51,07 %, кількість ДФ була, як і у пацієнтів з НР (30,00 %), а
ІФ діагностовано у 18,30 % обстежених.

Серед пацієнтів з НР середній ступінь ризику розвитку хронічних
соматичних захворювань внаслідок ТП спостерігався у 61,60 %, високий – у
23,30 %, а дуже високий – у 15,00 % пацієнтів (р 0,001) та
61,7 % осіб ІІ-ої групи (р>0,05).

*

.

4

(

??????????енією.

Отримані результати стали підставою для розробки диференційованої
системи корекції ТЗ в залежності від контингенту хворих.

Аналіз психологічних особливостей хворих на НР показав розбіжності у
особистісних властивостях пацієнтів в залежності від наявності або
відсутності ТЗ. Усереднений особистий профіль пацієнтів, що палять, в
основному, розташовувався в інтервалі від 50 до 55 Т-балів, виходячи за
вказані межі лише в області 3-й (“істерії”) (59±1,6) і 8-й
(“шизоїдності”) (47±2,6) шкал. Така конфігурація профілю свідчить про
тенденцію будувати свою поведінку відповідно до домінуючого
поведінкового стереотипу (зниження по 8-й шкалі) в розрахунку тим самим
здобути собі визнання і позитивну оцінку оточуючих (пік 3-й шкали).
Результати дослідження указують також, з одного боку, на схильність до
нестійкості емоційного стану з уподобанням до афективних реакцій,
недостатню саморегуляцію, конфліктність, властиві пацієнтам з ТЗ, з
іншою – їх слабку орієнтацію на цінності здоров’я, анозогнозію.

Профіль особистості хворих, що ніколи не палили, був достовірно
понижений по 4-й (“психопатії”) (42,2±1,9) і 9-й (“гіпоманії”)
(44,1±1,5; в порівнянні з показниками пацієнтів з ТЗ у всіх випадках
р0,001) та 61,7 % осіб ІІ-ої
групи (р>0,05).

Виявлені розбіжності в перебігу тютюнової залежності, коморбідною з
невротичними розладами та шизофренією. Несхожості плину тютюнової
залежності встановлені за такими ознаками, як: клінічна структура,
ступінь тютюнової залежності, спонукальні мотиви тютюнопаління і
курильний статус на час обстеження (стаж куріння, кількість викурених
сигарет за добу, періодичність тютюнопаління, паління натще, відразу
після пробудження, ступінь викурювання сигарети, вид споживаного
тютюнового виробу, спроби самостійного припинення тютюнопаління).

Серед пацієнтів з невротичною патологією превалювала ідеаторна форма
тютюнової залежності (60,00 %) із переважанням середнього ступеня
залежності від нікотину (51,60 %) (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020