.

Психолого-педагогічні умови навчання молодших школярів основ колористики у процесі образотворчої діяльності: Автореф. дис… канд. пед. наук / О.В. Че

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2781
Скачать документ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЧЕРНЮШОК Ольга Василівна

УДК 370.153+371.036

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ
НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
ОСНОВ КОЛОРИСТИКИ У ПРОЦЕСІ
ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.01- теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
педагогічних наук

Луганськ -1998

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Острозькій Академії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор ПАСІЧНИК Ігор Демидович, ректор Острозької Академії Національного університету “Києво Могилянська Академія”

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор СУЩЕНКО Тетяна Іванівна, Запорізький обласний інститут удосконалення вчителів, завідувач кафедри педагогіки і психології.

— кандидат педагогічних наук, доцент, ПЛИСКА Юрій Святославович, Рівненський інститут підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, завідувач кафедри теорії і методики виховної роботи.

Провідна установа: Волинський державний університет ім.Лесі Українки, кафедра педагогіки, Міністерство освіти України, м. Луцьк.

Захист відбудеться “ 4 ” лютого 1999 року о 15 год. на засіданні вченої ради К.29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті ім Т. Г Шевченка за адресою: 348011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Луганського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Автореферат розіслано “ 24 ” листопада 1998 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Л. Л. БУТЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Актуальність проблеми.
Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки на світовий рівень, відродження національної культури, становлення державності та демократизації суспільства в Україні.
Існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не задовільняє вимог, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу.
Це виявляється передусім у невідповідності стандартів освіти запитам особистості, суспільним потребам, у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності.
Державна національна програма “Освіта (Україна, ХХІ ст.)” визначає головну мету – визначеня стратегії створення життєздатної системи навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.
Система освіти в сучасних умовах є основним механізмом успадкування культурного надбання новими поколіннями. У зв’язку з цим особливо важливого значення набувають питання культурного розвитку та естетичного виховання школярів.
Але формування естетичної культури неможливе без якісних змін у свідомості людини, відношенні її до мистецтва,розуміння її визначної ролі в час становлення та утвердження української державності. Прагнення стати членом світового співтовариства,формування ринкових відносин, зміни форм власності, вимагають інтенсивного розвитку та використання нових технологій, виробництва конкуренто-
спроможної продукції на світовому ринку, що в свою чергу потребує радикальних змін психології, культури та мислення особистості.
Основи вищесказаного закладаються в дитячому віці сім’єю, школою, оточуючим соціальним середовищем. Велику роль при цьому відіграє естетичне виховання. Тому настала потреба привести систему художньо-естетичного виховання в загальноосвітніх школах,ліцеях та гімназіях у відповідність до вимог часу (А.І.Астахов).
Справа полягає не тільки в тому, щоб навчити дітей бачити, відчувати й розуміти прекрасне в житті, природі, вміти відображати та давати естетичну оцінку розвитку художнього смаку.
Завдання набагато складніше – необхідно сформувати в них уміння творити прекрасне в повсякденній праці, в міжлюдських стосунках (В. О. Сухомлинський, М. Г.Стельмахович).
Розвиток ринкових відносин, потреба конкурентоспроможної продукції, ріст продуктивності праці різко підвищать вимоги до якості і точності при виконанні виробничих операцій. Предмет образотворчої діяльності може розвивати систему “Око – мозок – руки” цілісно і різносторонньо, саме як систему мислення, тому ж настільки потрібно оволодівати кольором, тоном, фактурністю поверхні (Д.Джадд, Г.Вишецкі).
Сучасні спостереження дають підстави вченим зробити висновок, що колористична безграмотність робітника, техніка, інженера приводить до практичної необхідності здолати бар’єр на шляху до якості в поліграфії, хімії полімерів, виробництва барвників в текстильній промисловості. Нездоланною перепоною в цих та інших напрямках виробництва є чисто фізична сліпота до кольору, його тональності, насиченості відтінку (Г. І. Ашкеназі).
Академік С. В. Вавілов писав: “Володіння кольоровим баченням надзвичайно підвищує цінність зорового сприймання. Кольорове бачення дає можливість дуже швидко і по-новому розрізняти предмети і елементи середовища”.
Кольорове бачення людини – явище унікальне і закономірне. Проблематика, пов’язана з даним явищем, постійно привертає увагу вчених різних спеціальностей.
Сьогодні вже зрозуміло, що розкрити це складне явище, розглядаючи його лише на якомусь одному рівні (фізичному, фізіологічному, психологічному, естетичному і т. д.) практично неможливо. Потрібно розглядати систему цілісно і теоретичні концепції апробувати в педагогічному процесі художньо-естетичного розвитку школярів.
Окремі педагоги ентузіасти на теренах колишнього СРСР (Б.Нєменський, А.Мелік-Пашаєв, В.Щербаков, Б.Юсов та інші) намагалися працювати в даному напрямку, але педагогічні дослідження в галузі художнього розвитку школярів належної підтримки не знайшли. Ситуація радикально міняється, образотворче мистецтво як предмет гуманітарно-естетичного циклу, в сучасній педагогічній науці все частіше стає об’єктом переосмислення і експериментального вивчення.
Переглядаються застарілі і створюються більш досконалі програми, посібники з даного предмета (Л.Малиновська, В.Ввільчинський, П.Сензюк, В.Костенко, Л.Зеленіна), методика його викладання збагачується новими науково-теоретичними і практичними висновками і дослідженнями. Однак в практичній діяльності загальноосвітніх шкіл використовуються далеко не всі можливості образотворчого мистецтва, зокрема роль кольору в образотворчій діяльності молодших школярів недостатньо розглядалася в Україні, а також на території СНД.
Послідовної систематизованої розробки даної проблеми немає. Таким чином, значимість кольору як одного з найважливіших засобів образотворчої діяльності школярів, розвитку кольорового бачення та сприймання, відсутність дослідження специфіки навчання школярів основ колористики дають підставу вважати тему даного дослідження актуальною.

Об’єкт дослідження – процес художньо-естетичного виховання молодших школярів засобами образотворчого та декоративного мистецтва в синтезі з музикою.
Предмет дослідження – психолого-педагогічні умови та їх вплив на формування в молодших школярів знань, умінь і навичок з колористики в процесі образотворчої діяльності.
Мета дослідження полягає у визначенні та теоретичному обгрунтуванні, експериментальній перевірці психолого-педагогічних умов формування знань і умінь з колористики в молодшому шкільному віці.
Гіпотеза дослідження – оптимізація знань та вмінь молодших школярів з основ кольорознавства можлива тільки в процесі цілеспрямованого навчання, забезпеченого відповідними психолого-педагогічними умовами, що дають можливість сформувати систему, спрямовану на формування перцептивних дій і виходу їх на рівень збагаченого (художнього) сприймання кольору з подальшою інтеграцією в контексті практичної творчої діяльності.
У відповідності з об’єктом, предметом, метою та гіпотезою дослідження були передбачені такі завдання:
1. Аналіз стану досліджуваної проблеми в педагогічній та психологічній теорії та практиці.
2. Вивчити і схарактеризувати проблему формування сприймання кольору та його використання як засобу вираження молодшими школярами у відповідності з їх віковою специфікою.
3. Виявити та експериментально перевірити психолого-педагогічні умови, які забезпечують ефективність вдосконалення навчання колористичній грамоті і формування кольорового сприймання на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах.
4. У процесі експерименту теоретично довести та практично перевірити вплив реалізації системи психолого-педагогічних умов на зміну структури діяльності молодших школярів у процесі поетапного формування знань і вмінь з основ кольорознавства.
5. Розробити систему вправ та завдань,дидактичних ігор, спрямованих на розвиток естетичної культури, поняття про природу кольору, відчуття кольорової гармонії, формування кольорового бачення в школярів.
6. Провести експеримент з перевірки ефективності вправ та завдань.
Для розв’язання поставлених завдань використовувалися загальнонаукові методи емпіричного та теоретичного рівнів, які взаємодоповнювали один одного і забезпечували можливість комплексного пізнання предмету дослідження.
Теоретичні методи:
1. Вивчення та аналіз педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератур з проблем дослідження.
2. Аналіз та узагальнення досвіду вивчення проблеми образотворчої діяльності в початкових класах.
3. Аналіз власного досвіду роботи з художньо-естетичного виховання молодших школярів.
4. Аналіз, узагальнення та математично-статистична обробка результатів експериментальних досліджень.
Емпіричні методи:
1. Природний педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний).
Констатуючий експеримент, спрямований на вивчення і використання молодшими школярами особливостей кольору, як засобу композиційної виразності в роботі з натури, в тематичній та декоративній композиціях, а також для формування кольорового сприймання.
Формуючий експеримент, спрямований на визначення системи психолого-педагогічних умов, які забезпечуть успішне оволодіння молодшими школярами знаннями та вміннями з колористики і їх використання у практичній роботі.
2. Спостереження навчального процесу.
3. Бесіди з вчителями та школярами.
4. Вивчення самостійних творчих робіт школярів.
База дослідження:
СШ № 1, 5, 11, 12, 15, 18 м. Рівне, гуманітарна гімназія № 2 м. Рівне.
Всього експериментом було охоплено: 7 загальноосвітніх шкіл м. Рівне та Рівненської області, близько 500 учнів 1-3 класів; 42 сільських і районних учителів, 20 міських учителів (на курсах підвищення кваліфікації вчителів).
Методологічними засадами дослідження є діалектичний зв’язок навчання і розвитку, за провідної ролі навчання, єдність свідомості і діяльності, положення загальної філософії, концепція художньо-естетичного виховання, теорія і практика психології та педагогіки сприймання кольору і формування перцептивних дій у контексті образотворчої діяльності, теоретико-методологічні положення з педагогіки та вікової психології, положення державної програми “Освіта (Україна, ХХІ ст.)”, матеріали сучасної концепції розвитку національної школи.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що була виявлена і пройшла успішну експериментальну перевірку система психолого-педагогічних умов, які сприяють поетапній реалізації методів та прийомів навчання з основ кольорознавства молодших школярів, вплив цих умов на зміну структури діяльності дітей у процесі цілеспрямованого навчання; визначився напрямок навчання – “композиція колористична” (власне сприймання кольору та шляхи його реалізації в площинній та об’ємній композиціях).
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в його ході виявлені і науково-обгрунтовані психолого-педагогічні умови,необхідні для здійснення ефетивного формування знань, умінь з колористики. Встановлена послідовність оволодіння кольором, як мовою образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, обгрунтовано необхідність і доцільність широкого використання вправ та ігрових методів.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що виявлені в його ході психолого-педагогічні умови навчання молодших школярів основ колористики дозволяють сформувати систему роботи, спрямовану на реалізацію традиційних і новаторських методів та прийомів,яка може бути використана вчителями образотворчого мистецтва, студентами педвузів, керівниками студій дитячої художньої творчості.
Особистий внесок автора полягає у теоретичній розробці та обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; безпосередній організації і проведенні дослідно-експериментальної роботи; консультуванні та забезпеченні методичними матеріалами вчителів, задіяних в експерименті.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується тривалістю його здійснення, широтою охоплення експериментальної бази (ЗОШ № 1, 5, 11, 12, 18, гімназія № 2) та особистою участю автора в усіх етапах дослідження; дисертантом здійснювалось викладання протягом 2-х років предмету “образотворче мистецтво та художня праця” в експериментальному класі (ЗОШ № 15, м. Рівне, 1993-1995 рр.) з поглибленим вивченням образотворчого мистецтва.
На захист виносяться такі положення:
1. Система психолого-педагогічних умов формування знань, умінь, навичок з колористики молодших школярів.
2. Положення про те, що виявлені психолого-педагогічні умови дозволяють сформувати вчителю систему роботи, спрямовану на реалізацію методів і прийомів навчання образотворчій діяльності, активно впливають на розвиток художньо-образного мислення, естетичних смаків та кольорового зору молодших школярів.
3.Положення про те, що здібності до сприймання і практичного використання кольору розвиваються в залежності від впливу цілеспрямованого навчання та системи психолого-педагогічних умов на структуру діяльності школярів.
Етапи дослідження: пошуково-дослідницька робота проводилась з 1992 року по 1997 рік у загальноосвітніх школах м. Рівне Рівненської області.
Дослідження проводились у три основні етапи.
Метою першого етапу (1992-1995 рр.) був аналіз педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератур з проблеми формування сприймання кольору та його використання як засобу вираження молодшими школярами, укладання бібліографії, вироблення експериментальної методики.
У 1994-1995 навчальному році було проведено констатуючий експеримент у семи школах м. Рівне.
Другий етап (1995-1996 рр.) передбачав проведення основного експерименту з виявлення експериментальної перевірки системи психолого-педагогічних умов, які б забезпечили ефективність удосконалення навчання колористичній грамоті та формування кольорового сприймання на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах. Перевірено на практиці ефективність системи вправ та завдань.
Мета третього етапу (1996-1997 рр.) полягала в аналізі та узагальненні кількісних та якісних результатів експерименту, написанні тексту дисертації та автореферату.
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися на інформаційному та практичному рівнях через: а) публікацію наукових матеріалів, в яких подавались поточні результати і висновки дослідження; б) апробацію дослідницьких матеріалів та одержаних результатів, які повідомлялися на науково-методичних та науково-практичних конференціях у Рівному (1994, 1995, 1996, 1997), Тернополі (1995), на семінарах і курсах підвищення кваліфікації вчителів у Рівненському інституті підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; проведення лекцій та семінарсько-практичних занять з використанням результатів дослідження для студентів педагогічного факультету Рівненського педінституту та художньо-педагогічного факультету Рівненського інституту культури.
Структура дисертації.
Дисертаційна робота складається з вступу, двох розділів, коротких висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (221 найменування), 12 додатків. Загальний обсяг дисертації – 176 сторінок (160 – основна частина). У роботі наведено 8 таблиць, 1 схема, 12 ілюстрацій учнівських робіт.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання, розкриваються теоретично-методологічні основи і методи дослідження, його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, вірогідність отриманих результатів, наводяться відомості щодо їх апробації та впровадження.
Перший розділ – “Проблема, завдання і методика дослідження” присвячено комплексному розглядові складових теми дослідження: психолого-педагогічні умови формування сенсорних умінь та можливість їх трансформації у творчу діяльність, вплив психолого-педагогічних умов на зміну структури діяльності, взаємозв’язок навчання й творчості в системі впливу на процес формування засад колористики в контексті образотворчої діяльності молодших школярів.
Аналіз наукових джерел з психології та педагогіки показав, що конкретних досліджень по даній проблемі, окрім окремих аспектів, немає. У поглядах на роль психолого-педагогічних умов навіть з окремих аспектів існують розбіжності. Спільним для дослідників є те, що цілеспрямованість навчання в образотворчій діяльності вони вважають основним чинником впливу на активізацію свідомої діяльності, емоційно-образного мислення молодших школярів.
Акцентується увага на аналізі наукових джерел, що дозволили визначити специфіку впливу умов зовнішнього і внутрішнього порядку на формування сприймання та реалізацію кольору молодшими школярами, а саме: педагогічний вплив на формування художніх здібностей дитини (А.В.Бакушинський, Н.А.Ветлугіна, Л.С.Виготський, Є.І.Ігнатьєв, Г.В.Лабунська, Е.Н.Фльоріна); провідна роль психолого-педагогічних умов (Є.І.Ігнатьєв, О.М.Леонтьєв, С.А.Рубінштейн, О.Я.Савченко, Б.М.Теплов); зв’язок навчальної та творчої діяльності (І.Я.Лернер, П.І.Підкасистий, М.Н.Скаткін, Б.М.Теплов); формування цілеспрямованого сприймання середовища (Г.В.Лабунська); формування перцептивних дій (К.В.Бардін, Л.А.Венгер, П.Я.Гальперін, А.В.Запорожець, В.П.Зінченко, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов); напрямки художнього розвитку школярів (І.П.Глинська, А.А.Мелік-Пашаєв, Б.М.Нєменський); дотримання принципів доступності системності і наочності (Л.В.Занков, Я.А.Коменський, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, А.В.Славін); художньо-естетичне сприймання та оціночна діяльність (Н.А.Ветлугіна, Л.С.Виготський, Н.Н.Волков, Б.М.Нєменський, Ф.В.Ковальов та інші) ; попередній досвід сприймання та творча уява (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, К.Д.Ушинський); інтерес (Л.І.Божович, О.Н.Дем’янчкук, Я.А.Коменський, О.М.Леонтьєв, Б.М.Нєменський, С.Л,Рубінштейн); мотиви (Л.В.Занков, А.К.Маркова, І.Ф.Харламов, С.Френс); проблемні методи навчання (А.М.Алексюк, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, В.Оконь, П.І.Підкасистий, І.Ф.Харламов); ігрова діяльність (П.П.Блонський, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Г.Г.Григор’єва, А.Е.Зеленіна, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, М.Г.Марков); особистості педагога та роль педагогічної майстерності (І.Я.Зязюн, В.А.Кан-Калик та інші).
Оскільки навчання основам колористики базується на формуванні сприймання кольору в довкіллі, творах мистецтва, практичній роботі з кольором, ми значну увагу приділили працям психологів, яким належать теоретичні та практичні до-слідження психологічних закономірностей та особливостей розвитку школярів (П.П.Блонського, Л.С.Виготського, Г.С.Костюка, А.А.Люблінської, С.А.Рубінштейна, А.В.Запорожця та інших). Це дозволило нам розглянути психологічну сторону процесу сприймання молодшими школярами відповідно до вікового розвитку. Формування навичок перцептивних дій у процесі оволодіння системами колірних еталонів та тональними рядами розглядається нами, як база збагаченого худож-нього сприймання кольору в довкіллі та в складних структурних утвореннях (мистецькі твори), яка інтегрована в творчу діяльність.
Тобто, це дає підставу для розгляду навчання колористиці з лінії “сприймання-творення”.
Сучасна психологія (Б. Г. Ананьєв та інші) виділяє в кольоровому зорі три якісних рівні: сенсорний (відчуття), перцептивний (сприймання), аперцептивний (уява).
Рухомість сприймання визначає такі його рівні: 1) одержання інформації про об’єкт (модель); 2) характеристика виділених об’єктів сприймання; 3) співвідношення сприйнятої інформації з минулим досвідом (порівняння, виявлення вивченого, визначення непізнаного); 4) оцінка сприйнятої інформації; 5) вивчення інформації з виявленням образного значення; 6) передування майбутньої дії (форму-вання задуму).
Це визначає характер сприймання, який залежить від мети і, в свою чергу, робить даний процес цілеспрямованим.
Велику роль у даному процесі відіграє націлення на сприймання. Суть наці-лення в даному випадку полягає у формуванні цілеспрямованого сприймання, при цьому ми керувались положенням про роль націлення (Д.А.Узнадзе).
Значну роль в організації та керівництві процесом сприймання кольору ми відводимо вчителю, його професійній майстерності, вмінню створити сприятливий клімат в аудиторії, допомогти учневі в організації сприймання в такій мірі, щоб він дійсно пізнав його суть, властивості.
Тобто, вчителю необхідно врахувати, що всяке пізнння є творчість, і елемент творчості закладений у будь-якому акті сприймання.
Образ сприймання є відображення, але не дзеркальне, а творча реконструкція предмета (об’єкта) у свідомості людини. Діалогічність спілкування є безперечною умовою реалізації естетичного досвіду у процесі педагогічного спілкування. Здатність учителя будувати спілкування не “від себе”, монологічно, а від того, хто навчається ( В. А. Кан-Калик) з опорою на суб’єктивний досвід учня з метою викликати психологічну реакцію, яка сприяла б його внутрішньому збагаченню) передбачає володіння вчителем навичками комунікативності. Це дає змогу практично реалізувати набуті знання та вміння, а також у безпосередньому контакті з дітьми збагачувати і власний досвід спілкування. Це дає можливість створювати “ситуції уподібнення” (Б. М. Нєменський), ігрові моменти, які виявляють “інтерес” в учнів до теми уроку.
У процесі “сприймання-творення” розв’язання завдань емоційно-образного вираження мовою кольору, виникає необхідність оволодіння такими навичками операціональної діяльності мислення, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, порівняння, конкретизація та систематизація. Це дасть можливість розширити спектр володіння колірними еталонами, системами, удосконалить навички диференціації кольорів у процесі сприймання кольору як у довкіллі, так і в складних структурних утвореннях (живописних композиціях), сформує базу для реалізації кольору, як засобу емоційно-образного виразу. Психічний розвиток молодших школярів дає підстави для оволодіння даними протягом навчання в молодших класах.
Недооцінка оволодіння молодшими школярами засадами аналітико-синтетичної діяльності у процесі аналізу творів мистецтва, об’єктів довкілля допускається частиною вчителів і методистів, породжує серйозні труднощі в організації занять з формування сприймання кольору при аналізі картин, призводить до неусвідом-лення дітьми кольору як виражального засобу. Активно використовуючи вікову синзетивність дитини до кольорових вражень, учитель повинен у ранньому віці розвивати здібність до створення виразних кольорових рішень, тобто реалізувати колір, як мову емоційно-образного вираження власних вражень.
Дослідження (В.С.Мухіної, А.А.Мелік-Пашаєва) показали, що потенціалом здібностей до сприймання та використання кольору володіє багато дітей, які не змогли виявити їх відразу “в готовому вигляді”. За допомогою спеціальних завдань, ігрових вправ їх можна успішно розвивати.
Розглядаючи процес образотворчої діяльності молодших школярів, І.П.Глинська, відповідно до експериментальних даних, враховуючи наявність неоднорідної структури здібностей, ділить дітей відповідно до їх нахилів до образотворчої діяльності на три групи. За цим поділом діти з вираженою графічною обдарованістю складають першу групу, діти з домінуючим живописним началом, тобто краще відчувають колірні відношення, складають другу групу. Діти третьої групи мають у рівній степені виражені як графічні, так і живописні здібності. Враховуючи вищесказане, пропоновані завдання повинні мати індивідуальний підхід до різної структури здібностей, тобто навчати дітей з вираженою графічною стороною відчуттю сприймати і активно реалізувати колір як засіб вираження.
Розробляючи систему умов психолого-педагогічного впливу на навчання молодших школярів основ колористики, ми розглядаємо процес формування знань та вмінь з колористики як складну структурну систему, яка характеризується взаємодією всіх її компонентів (мотиваційного, змістовного, цільового, операційно-діяльнісного, оціночно-результативного), елементів кожного окремо взятого компонента та рівнів художнього сприймання (перцептивного, аналітичного, асоціативного, творчого). Вирішення даної проблеми вимагає від учителя виділити основні умови навчання молодших школярів колористики в образотворчій діяльності, а саме:
– поетапність формування перцептивного, аналітичного, асоціативного, творчого рівнів художнього пізнання;
– актуалізація процесів самопізнання, самовиховання і самооцінки;
– діалогічність процесів педагогічної взаємодії вчителів та учнів;
– варіативність форм та методів організації навчально-пізнавальної діяльності.
Поетапність формування знань та вмінь з основ колористики молодших школярів в образотворчій діяльності передбачає розгляд навченості як складного багаторівневого утворення, що формується на різних рівнях її прояву.
На кожному з рівнів відбувається взаємодія компонентів діяльності від пізнавального (або когнітивного) до діяльнісного і від афективного до творчого, тому можна поділити цей процес на три етапи.
Перший етап передбачає активізацію сенсорного розвитку дітей, оскільки із сприймання предметів і явищ починається процес пізнання світу, а також формуються елементи естетичних знань у свідомості молодших школярів.
Другий етап спрямований на формування естетичного сприймання учнів, досвіду художнього сприймння і базується на інтеграції сенсорного та морально-естетичного аспекту у свідомості та діяльності.
Складовими досвіду художнього сприймання є вміння спостерігати та диференціювати властивості предметів (колір, форма) і явищ, осмислювати та узагальнювати художній матеріал; досвід ціннісно-орієнтаційної спрямованості (домінуючі мотиви вибору цінностей); досвід оцінної діяльності (здатність оцінити ступінь досконалості тих чи інших аспектів мови художнього твору шляхом аналізу композиційної структури та засобів образного вираження (колір, лінія, пластика,
уміння диференційовано виявити їх характеристику).
Проте, в цьому плані виникають проблеми. Хоча діти приходять у школу з достатньо розвинутим відчуттям (спостерігається висока гострота зору і слуху,
орієнтуються в кольорах), їхнє сприймання в навчальній діяльності зводиться лише до називання і впізнавання форми і кольору.
Особливо у першокласників відсутній систематичний аналіз сприйнятих властивостей і якостей предметів.
Третій етап втілює творчий підхід до процесу педагогічного спілкування з учнями.
Отже, реалізація творчих можливостей школярів залежить від ефективності процесу спілкування вчителя й учня. Цей процес забезпечує не лише вміння творчо застосувати одержані знання на етапах сприймання натури, творів мистецтва, виконання вправ, але й формування основних творчих можливостей учнів, до яких належать: ініціативність, самостійність, винахідливість, уява, фантазія, оригінальність та нестандартність мислення.
Об’єктивно один і той же результат засвоєння знань та вмінь, навіть при високій кінцевій його продуктивності, може бути досягнутий за рахунок різної пізнавальної активності школярів. В одному випадку засвоєння забезпечується в основному відтворюючою виконавською діяльністю.
Школярі (в даному випадку ті, що займаються образотворчою діяльністю) орієнтуються на сприйняті еталони, на повторне використання способів вирішення завдань, що за своєю суттю часто спрямовані на розвиток творчого мислення. Але можна створити такі умови, за яких учні не просто відтворюють, а виконують перетворюючу діяльність, творчо використовують знання та вміння і тим самим засвоюють доступне на даному етапі творчої діяльності.
У другому розділі “Психолого-дидактичні основи вдосконалення
навчання колористичної грамоти на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах” для встановлення рівня розвитку сприймання кольору та вміння його реалізувати в образотворчій діяльності школярів І-ІІІ класів початкової школи, ми провели серію зрізів констатуючого характеру у вигляді тестів, завдань, які дозволяють провести кількісний та якісний аналіз отриманих результатів і встановити:
– середній рівень сприймання кольору та наявність досвіду його використання в практичній творчій діяльності;
– загальний рівень розвитку експериментальної, контрольної груп та їх співставлення;
– відхилення від загального рівня розвитку та їх процент;
– приблизний індивідуальний рівень розвитку сприймання кольорових тонів, розуміння ролі кольору в творах мистецтва та наявності вмінь його реалізації в практичній творчій діяльності.
У констатуючому експерименті використовувались:
– індивідуальне опитування з протокольним записом;
– експериментальна методика Л.А.Венгера та В.І.Киреєнко;
– аналіз творів мистецтва з метою виявлення перцептивного рівня художнього мислення;
– аналіз та оцінка продуктів образотворчої діяльності молодших школярів.
Зміст тестів та завдань враховують психічний розвиток його сприймання і відповідають змісту програми з образотворчого мистецтва та художньої праці для початкових класів середньої школи. Завдання констатуючого експерименту — виявлення відстаючих з метою їх залучення до процесу ціленаправленого навчання за відповідних психолого-педагогічних умов. Критерієм виявлення відстаючих є безсистемна, неосмислена, несвідома діяльність, нерозвинутість сприймання, спостережливості, уяви, мислення.
Констатуючий експеримент дозволить також підтвердити дані про рівень сформованості сприймання у молодших школярів:
1) сприймання кольору молодшими школярами при відсутності цілеспрямованого навчання в контексті образотворчої діяльності – неточне, фрагментарне, недиференційоване, характеризується узагальненістю.
2) сприймання ненавченого молодшого школяра немає цілеспрямованого характеру, воно — мимовільне.
Навчання молодших школярів сприйманню безпосередньо переходить у формування культури спостереження, розвиток якого вимагає відповідних умов. Цей фактор впливає на формування характеру сприймання: описового (репродуктивного, констатуючого без знаходження причинно-наслідкового механізму) та пояснювально-аналітичного. Це сприяє формуванню зв’язку системи “сприймання – уява – мислення – творення (діяльність)”, що є важливим аспектом для формування “мисленно-чуттєвої активності” (Г.С.Костюк).
Виходячи з цього, була доведена залежність та взаємозв’язок сенсорного розвитку молодших школярів з їх творчою діяльністю.
Результати констатуючого експерименту показали, що досконалість сприймання – повнота і точність створених образів – залежить від того, наскільки повною системою еталонів, необхідною для обстеження даного змісту, володіє суб’єкт і в якій мірі у нього сформовані операції стосовно до використаних еталонів (кольори спектра, їх варіанти по світлоті, насиченості) з властивостями предметів.
При проведенні формуючого експерименту були передбачені зміни в способах керівництва навчання школярів при збереженні змісту навчання. У експериментальному класі активізувалась пізнавальна діяльність школярів, пропонувалась система організації навчання, методи та прийоми, що забезпечують оптимізацію розвитку сприймання кольору та його застосування як засобу емоційно-образного вираження в художній діяльності (сприймання – творення).
Вищесказане дозволило нам у формуючому експерименті для реалізації цих завдань знайти напрямки – “композиція колористична” (власне сприймання кольору та шляхи його реалізації в площинній та об’ємній композиціях).
Велика роль відводилась можливостям варіативності як у формі організації знань, методах, так і підборі завдань, вправ та ігор. Це дало можливість у формуючому експерименті визначити систему психолого-педагогічного впливу на організацію перцептивної та практичної творчої діяльності молодших школярів, а також визначити принципи і методи створення оптимальних умов, які б дали змогу конкретній дитині з її індивідуальним досвідом і неповторною траєкторією розвитку максимально використати свій суб’єктивний потенціал для цілей самотворення.
Велику роль в активізації попереднього досвіду сприймання кольорових тонів, розуміння емоційного забарвлення кольору під час аналізу творів живопису, слайдів-фрагментів пейзажів відіграє наочність (аналіз у формі комп’ютерної підтримки та прийом накладання “маски” на зображення).
При наявності комп’ютера, відповідних програм, у школі можна проводити аналіз кольорового рішення картини шляхом охоплення в цілому схем кольорової побудови.
Цей прийом проводиться по аналогії з аналізом композиції (розміщення тональних плям) академіком М. В. Алпатовим. Він полягає в тому, що на дисплеї знімається лінійне та тональне зображення і залишаються лише кольорові плями силуета, які теж можна знімати, а потрібні — залишати. У такий спосіб, коли колір аплікативно розміщений на полі картини, дітям простіше розуміти зв’язки між групами кольорів, виділення центру, методи виділення центру, передача планів на картині за допомогою кольорів, шляхом перекриття співвідношення між групами кольорів ( теплі – холодні, дзвінкі – глухі, легкі – важкі), роль кольорвого акценту, контрасту як засобу організації композиції художнього твору.
Комп’ютерна підтримка дає дуже сильний ефект – діти, які до початку занять давали поверхневий аналіз, мало розуміли роль кольору, як виражального засобу, збільшили відсоток розуміння з 5,6% до 90%.
Критеріями оцінки впливу досвіду оцінюючої діяльності на формування збагаченого художнього сприймання кольору в складних структурних композиційних утвореннях, емоційно-образного вираження кольору на другому етапі реалізації цілісної системи навчання основ колористики молодших школярів нами були визначені в процесі навчального і контрольного експериментів три рівні підготовки учнів:
високий – відповідають на запитання, даючи загальну характеристику колориту твору, і пояснюють логічний зв’язок між кольором – засобом вираження і змістом; пояснюють поєднання кольорів у композиції, при аналізі використовуючи поняття та термінологію кольорознавства; вміють користуватися образною мовою при поясненні.
середній – відповідають на запитання правильно, але не завжди можуть пояснити, чому вони так думають; дають загальну характеристику колориту; розуміють деякою мірою виражальну сутність кольору, але не можуть дати точне пояснення суті поєднання кольорів у композиційній структурі; володіють термінологією, поняттями кольорознавства, але не завжди адекватно використовують; слабко використовують образні порівняння.
низький – важко відповідають на поставлені питання, вимагають додаткових навідних опорних орієнтирів, аналізують несуттєві зв’язки між кольором і змістом, слабко володіють поняттями та термінологією, не використовують образних порівнянь.
У процентному відношенні показники результатів експериментального навчання виглядають так: високого рівня – досягли 75% дітей; середнього – 20% дітей; решта вимагали додаткових опор (словесних та наочних у вигляді таблиць-схем).
Розвиток мислення та формування вмінь молодших школярів на етапі оволодіння кольором, як засобом емоційного вираження, елементом створення
художнього образу, потребує добре організованого і цілеспрямованого керів-
ництва вчителем навчальною працею дітей.
У результаті проведення експериментальних занять у молодших класах ми прийшли до висновку, що під час реалізації етапу оволодіння кольором як мовою мистецтва з огляду на місце в цілісній системі навчання основ колористики дітей, частково-пошуковий рівень проблемного навчання та самостійне розв’язання проблеми (за А. М. Алексюком) слід застосовувати варіативно-комбіновано, залежно від мети навчання на уроці, вікових та індивідуальних особливостей учнів, змісту навчального матеріалу.
Однак найбільш суттєвою прогалиною на заняттях образотворчою діяльністю молодших школярів, як показала експериментальна робота в початкових класах, є невміння дітей застосовувати знання та вміння в різноманітних варіативних ситуаціях, тому створення проблемних ситуацій може стати найбільш природним і продуктивним насамперед при навчанні використовувати колір на творчому рівні.
Більш повна реалізація творчих можливостей учнів щодо використання кольору як мови мистецтва, засобу емоційного вираження та створення художнього образу відбувається на третьому етапі, який є творчим у цілісній системі роботи по формуванню колористичної грамоти молодших школярів. На цьому етапі формується не лише вміння творчо застосовувати знання, а й основні елементи творчих можливостей учнів, до яких належать: ініціативність, самостійність, уява, фантазія, адекватна емоційна реакція, оригінальність та нестандартність мислення.
Якщо інші рівні забезпечують функціонування окремих аспектів творчого процесу реалізації кольору в композиційній роботі, то творчий – спрямований на кінцевий результат. Амплітуда його дій охоплює, таким чином, весь процес навчання в цілому: від сприймання кольору, формування перцептивних операцій та сенсорних еталонів у їх взаємозв’язку в колірній системі (кольорове коло), через аналіз кольору в складних структурних композиційних побудовах, формування понятійно-термінологічного апарату до пошуку оптимальних шляхів трансформації
кольору власне в засіб художньо-емоційного виразу, тобто створення кольорового образу.
На цьому рівні відбувається максимальна концентрація і мобілізація всіх потенційних ресурсів школяра: знань, умінь, зв’язків, досвіду сприймання довкілля, явищ, через колір на доступному рівні уявлень, елементів асоціативності в творчому мисленні.
З огляду на місце в цілісній системі роботи, спрямованій на реалізацію методів та прийомів формування колористичної грамоти, творчий етап на відповідному віковому рівні навчання займає свою кількісну частину. Як ми бачимо, в експериментальній роботі ця частка зростає в 2-му класі і набуває більш активно-окреслених рис в 3-му класі. Цьому сприяють передумови, що виражаються у наявності відповідного досвіду сприймання кольору, сприймання та аналіз творів живопису, тобто навички аналітико-синтетичної діяльності мислення, що дає можливість сформувати в свою чергу розуміння поєднань кольорів у складних композиційних структурах, сформованість умінь по розширенню кольорової палітри шляхом змішування кольорів, умінь застосовувати колір як засіб емоційного виразу. Це з одного боку, а з іншого – навички самостійної роботи і сенсорна відвертість дітей, яка є передумовою розвитку художніх здібностей, а також багата уява, образне
мислення і підвищена емоційність, що є стимулом художньої творчості.
Аналіз виконаних творчих робіт показав, що в І-му класі діти після
попереднього цілеспрямованого навчання основ колористичної грамоти, колір як засіб вираження в основному успішно заастосовують на середньому рівні. Кількість учнів, які не справляються з завданням, незначна і становить 3%. Це пояснюється, по-перше, тим, що значна кількість дітей взагалі не мала попереднього досвіду в сприйманні кольору і його свідомого використання; по-друге – повинна бути наступність зв’язку з дошкільним навчанням сенсорного вміння та роботи з кольором і подальшим його продовженням на рівні початкового навчання; по-третє – необхідне цілеспрямоване навчання основам колористики у контексті занять образотворчою діяльністю. Дані за 2-ий і 3-ій класи свідчать, що за умов цілеспрямованого навчання, набуття необхідних навичок сприймання кольору, як у природі, так і в композиційних структура живописних творів, наявність відповідних вмінь по роботі з кольором, тобто взаємодія по лінії “сприймання – творення”, дають можливість дітям повноцінно, свідомо використовувати колір, як засіб емоційно-образного вираження в їхніх творчих роботах. Як свідчать результати, на наступних етапах реалізації цілісної системи навчання – “колористична композиція” – відбувається вирівнювання можливостей дітей у роботі з кольором на більш вищому, свідомому рівні. Слід зазначити, що тут велику допомогу надало спільне обговорення творчих робіт.
Експеримент показав, що учителю в своїй практичній діяльності слід врахувати, що реалізацію прийомів та методів навчання колористики молодших школярів можуть забезпечити наступні психолого-педагогічні умови:
– поетапність навчання молодших школярів колористики;
– вдосконалення сприймання кольору шляхом засвоєння перцептивних дій, враховуючи засади “психології сприймання” та підходів до вдосконалення сенсорних вмінь, тобто “педагогіки сприймання”;
– послідовне розширення та засвоєння систематизації колірних еталонів у відповідних системах;
– доцільність установки в процесі цілеспрямованого сприймання кольору в складних структурах;
– формування досвіду оцінюючої діяльності в процесі аналізу творів живопису та декоративно-прикладного мистецтва;
– оволодіння елементами аналітико-синтетичної діяльності мислення (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація) необхідно для успішної творчої роботи з кольором;
– варіативність форм організації урочних та позакласних занять образотворчою діяльністю;
– діалогічність процесів педагогічної взаємодії вчителя та учнів і створення відповідного емоційного клімату;
– організація діяльності молодших школярів у роботі з кольором на основі комплексного використання наочно-методичного фонду та комп’ютерної підтримки.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019