ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. Каразіна

ЛЕВАНОВА Ірина Леонідівна

УДК 159.922.1+364.282

Психологічні особливості сімейних стосунків сексуально дезадаптованих
подружніх пар

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті імені В.Н.
Каразіна, кафедра прикладної психології.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Кочарян Олександр Суренович,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна, професор

кафедри прикладної психології.

Офіційні опоненти:

— доктор психологічних наук, професор Максимова Наталія Юріївна,
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри
соціальної роботи;

— кандидат психологічних наук Сіляєва Вікторія Іванівна, Таврійський
національний університет ім. В.І. Вернадського, м. Сімферополь, доцент
кафедри глибинної психології та психотерапії.

Провідна установа:

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра психології,
Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 1 липня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 у Харківському національному
університеті імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків,
пл. Свободи, 4, ауд. 5-24.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці
Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою:
61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розіслано 30 травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Н.П. Крейдун

загальна характеристика РоБОТИ

Актуальність дослідження. Дослідження останніх років (О.І. Антонов,
1992; О.С. Васильєва, 2000; О.А. Гурська, 2000; І.В. Добряков, 2000;
Л.І. Дробишева, 2001; А. Карлсон, 2003; Л.В. Карцева, 2003; Ч.Т. Філіпс,
2002; J. Maddock et al., 1994; та ін.) відображують кризовий стан
інституту сім’ї та шлюбу, проявами якого є негативні показники
відтворення населення, зниження кількості зареєстрованих шлюбів,
постійне збільшення кількості розлучень та неповних сімей, підвищення
популярності „альтернативних” форм шлюбу (гомосексуального, відкритого
тощо), поширення сімейного насильства тощо. Фіксується різке зниження
адаптивних можливостей сім’ї, зростання її дисфункційності внаслідок
значного переживання споживацьких шлюбних настанов (М.К. Дубас, 2000).
Велика кількість подружніх пар відмовляється від вирішення проблем, що
виникають, вважаючи розлучення за панацею та уникаючи відповідальності
перед родиною на користь власного добробуту.

Значно змінилися сімейні сценарії, трансформувалися уявлення щодо
нормативних ролей чоловіків і жінок в родині та суспільстві, розподілу
відповідальності між статями. З одного боку, подружні стосунки стали
більш демократичними, егалітарними. З іншого – ще Т. Парсонс (1956)
зазначив, що розмивання традиційних гендерних ролей стає причиною
зниження якості сімейних стосунків, в тому числі в сексуальній сфері.
Встановлення комплементарних взаємин у шлюбі, яке є важливим аспектом
сексуальної адаптації подружжя, залежить від ряду інституційних,
соціально-психологічних, внутрішньосімейних та суб’єктивно-психологічних
чинників. Порушення міжособистісної комунікації у шлюбі стає причиною,
згідно з феноменом „чорнильної плями” (за Г. Васильченком) до розвитку
сексуальної дезадаптації в подружжі, та, в свою чергу, стає чинником, що
поглиблює первинну соціальну дезадаптацію. Отже, виникає „замкнене коло
подружньої дезадаптації”, яке стає причиною виникнення девіантних форм
сімейного функціонування. Однак, незважаючи на визнання значущості
зазначеної проблеми та наявність численних праць (А.В. Алексєєва, 2003;
Ю.Е. Альошина 1987-2002; Е.В. Антонюк, 1986; Д.С. Валлерстайн, 2002;
А.Я. Варга, 2000-2001; Г. Вебер, 2002; Ч.С. Гризіскас, 1982;
А.К. Дмітрієнко, 1989; А.Н. Єлізаров, 2000-2004; А. Зенгер, 2001;
А. Карлсон, 2001; О.С. Кочарян, 1996-2004; В.В. Кришталь, 1985;
М.І. Мушкевич, 2002; М.М. Обозов, А.М. Обозова, 1982; І.А. Семьонкіна,
2001; О.В. Тітова, 2002 тощо) в галузі сімейного функціонування,
психологічні чинники й механізми виникнення сексуальної дезадаптації в
подружжі та її роль у розвитку сімейної дисфункційності вивчено
недостатньо. С.Т. Агарков (2004) зазначує, що останнім часом
спостерігається гальмування вивчення психосоціальних та психологічних
механізмів (перш за все, парних) формування сексуальної дезадаптації.

Подружня сексуальна дезадаптація є актуальною загальнопсихологічною
проблемою, яка значною мірою виходить за межі сексології або медичної
психології та є складовою частиною проблеми соціально-психологічної
адаптації/дезадаптації. Багатофакторна зумовленість дезадаптації
подружжя, різноманітність її причин, проявів, а також складний генезис,
в якому велику роль відіграють характеристики особистості та сексуальної
поведінки кожного з членів шлюбної пари, поєднання в шлюбі різних типів
сексуальної культури та ряд інших чинників визначають приналежність
даної проблематики до загальнопсихологічного контексту.
Загальнопсихологічні чинники формування сексуальної дезадаптації
подружньої пари залишилися недостатньо вивченими.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема є складовою
науково-дослідної роботи факультету психології Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна, а саме наукових
досліджень кафедри прикладної психології, які присвячені аналізу
залежної особистості, в межах НДР “Чинники та механізми розвитку
залежної особистості: гендерний аспект, програми психотерапії” (№ держ.
реєстрації 0104U002360) та спрямована на створення програми
психологічної профілактики та корекції сексуальної дезадаптації в
подружніх парах.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – розробити програму
психологічної профілактики та корекції сексуальної дезадаптації в
подружніх парах на підставі поглибленого вивчення гендерних,
комунікативних, поведінкових, особистісних та статеворольових
особливостей подружньої взаємодії.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання дослідження:

визначити співвідношення понять подружньої дисфункційності, подружньої
та сексуальної дезадаптації у шлюбі;

виявити особливості комунікативних стратегій в подружжі, які ведуть до
появи та розвитку сексуальної дезадаптації;

виявити специфічні особистісні та статеворольові особливості подружжя,
що лежать в основі розвитку сексуальної дезадаптації у шлюбі;

визначити специфіку стильових способів реагування в конфліктних
ситуаціях та механізмів подолання фрустрації в сексуально дезадаптованих
шлюбах;

визначити роль психосексуальних чинників у деструкції та нормалізації
подружніх стосунків;

розробити програму психологічної профілактики та психологічної корекції
сексуальної подружньої дезадаптації.

Об’єкт дослідження – подружні стосунки.

Предмет дослідження – особистісні риси та комунікативні характеристики
подружжя в сексуально дезадаптованих шлюбах.

Методи дослідження. В роботі застосовувались три групи методів, які
дозволяють дослідити феноменологічну структуру різних аспектів
подружньої взаємодії та виявити особистісні риси подружжя як чинники, що
лежать в основі розвитку сексуальної дезадаптації у шлюбі: 1) методики
вивчення подружньої взаємодії; 2) методики багатофакторної оцінки
особистості; 3) статеворольові шкали.

Математично-статистична обробка отриманих емпіричних результатів
проводилася методами описової статистики, частотного та кореляційного
аналізу, шляхом перевірки статистичної вірогідності розходжень методами
кутового перетворення Фішера Up та Q-критерієм Юла.

Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнопсихологічна
теорія захисних механізмів особистості, статеворольового розвитку
особистості, системні уявлення щодо функціонування подружжя, теорія
сексуальної дезадаптації подружньої пари.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в межах
пропонованої роботи:

явище сексуальної дезадаптації подружжя розглянуто поза межами
клінічного підходу як феномен, виникнення якого обумовлено загально
психологічними (комунікативними, мотиваційними й статеворольовими)
чинниками та механізмами;

подальшого уточнення отримали дані, стосовні загальнопсихологічних
характеристик сексуально дезадаптованих подружжів, перш за все щодо
особливостей їх когнітивної, комунікативної, мотиваційної сфер, які
відрізняються конфліктністю та амбітендентністю;

набули подальшого уточнення теоретичні висування щодо ролі
статеворольових факторів особистості у виникненні та закріпленні
(кристалізації) сексуальної дезадаптації подружньої пари, а саме:
статеворольових конфліктів, зрілості статеворольової Я-концепції,
вираженості ознак маскулінності та фемінінності на біогенному,
соціогенному та поведінковому рівнях;

подальшого розвитку отримали теоретичні висування щодо впливу
акцентуацій характеру особистості та їх поєднань у шлюбній парі на
розвиток специфічних форм подружньої сексуальної дезадаптації;

уточнено дані щодо стратегій реагування подружжів у конфліктних та
емоційно складних сімейних ситуаціях та їх зв’язку із сексуальною
дезадаптацією;

уточнено теоретичні висування щодо сімейної захисної функції подружньої
сексуальної дезадаптації в дисфункційному подружжі як чинника збереження
сімейної системи без підвищення якості сімейних стосунків.

Етапи і база дослідження. Психодіагностичне дослідження проводилося

у продовж 1998 – 2005 рр. На першому етапі (1998 – 1999 рр.) вивчався
стан проблеми у науковій літературі: на другому (1999 – 2003 рр.)
проводилося емпіричне дослідження; на третьому етапі (2004 – 2005 рр.)
проводився аналіз та інтерпретація результатів дослідження. База
дослідження: кафедра психології Національного аерокосмічного
університету ім. М.Є. Жуковського „ХАІ”, кафедра сексології і медичної
психології Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО),
консультативне відділення Інституту сексології та медичної психології
при ХМАПО.

Теоретичне значення роботи полягає в розширенні контексту
концептуалізації феномену сексуальної дезадаптації подружньої пари, а
саме у виявленні загальнопсихологічних чинників формування його різних
форм.

Практичне значення роботи полягає у створенні й впровадженні в
психологічну практику інтегративної програми психологічної профілактики
й корекції різних форм сексуальної дезадаптації шлюбу. Крім того,
результати дослідження можуть бути застосовані психологами в процесі
проведення сімейного консультування та психотерапії, а також для
розробки інформаційно-просвітницьких і комунікативних тренінгових
профілактичних програм попередження формування сексуальних дезадаптацій
в подружніх парах.

Результати дослідження впроваджено у викладання навчальних курсів
„Психологія сім’ї”, „Психологічна діагностика та корекція адиктивної
поведінки”, „Основи сексології та сексопатології. Психологія статі та
гендерних відносин” на кафедрі психології Національного аерокосмічного
університету імені М.Є. Жуковського „ХАІ”, „Основи сексології”, „Методи
психотерапії” на кафедрі прикладної психології Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися
використанням валідних і надійних взаємодоповнюючих методів, що
відповідають меті і завданням дисертаційної роботи, репрезентативністю
вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих
результатів та застосуванням адекватних методів математичної
статистики.

Особистий внесок здобувача. У роботах, виконаних у співавторстві,
автором здійснено огляд наукових праць та теоретичних концепцій, в яких
подано широкий спектр підходів до вивчення феномену сексуальної
дезадаптації подружжя; весь обсяг роботи щодо накопичення емпіричного
матеріалу, його математично-статистичної обробки та інтерпретації.

Апробація здобутих результатів дисертації. Основний зміст роботи
викладено на засіданні кафедри сексології й медичної психології
Харківської медичної академії післядипломної освіти (1999), на
III-х Міжнародних психологічних читаннях (Харків, 1999), на засіданнях
кафедри Національного аерокосмічного університету імені М.Є. Жуковського
“ХАІ” (Харків, 2005); на Міжнародній конференції “Сучасна психотерапія:
теоретичні проблеми й практика” (Харків, 2005); на Міжнародній
конференції „Розвивальна освіта та багатовимірний досвід особистості”
(Полтава-Харків, 2005); на засіданнях кафедри прикладної психології
Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (1998, 1999,
2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових робіт, з них 6
статей у фахових наукових журналах, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація викладена на 154 сторінках
(основний текст) і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків,
списку використаних джерел (з них 69 іноземними мовами), додатків. Текст
містить 24 таблиці та

5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подано обґрунтування актуальності, наукової новизни,
теоретичної та практичної значущості дисертаційної роботи, наведено мету
та завдання дослідження, а також дослідницькі методи, дані щодо
апробації та впровадження результатів дослідження.

Розділ 1 „Сексуальна дезадаптація подружжя як чинник сімейного
неблагополуччя” присвячено огляду наукових джерел з питань сімейних
стосунків та їх порушень (у т.ч. сексуальної дезадаптації). Існує ряд
підходів до вивчення проблеми функціонування шлюбу:
інституційно-кризовий (А. Антонов, Ю. Солодніков, В. Терьохін,
В. Переведенцев, W. Goode, N.Glenn та ін.),
інституційно-трансформаційний (О. Здравомислова, С. Голод, S. Bem,
M. Hoppe, G. Hofstede, A. Oakley та ін.); сімейно-центрований
соціологізаторський (Н. Трикоз, В. Гаврилюк, О. Гурська, О. Іванова,
Л. Карцева, Т. Парсонс та ін.) та системний (А. Варга, Г. Будинайте,
Д. Валлерстайн, Г. Вебер, Ф. Даттіліо, J. Haley, D. Jackson, G. Levinger
та ін.).

У працях, присвячених проблемам шлюбу та сім’ї, спостерігається
суперечливість у критеріях успішності, адаптивності та функціональності
родини. З одного боку сім’я традиційно визначається через її
інституційні властивості (М. Гіренко, Т. Димнова, Н. Краснов,
Т. Литкіна), а з іншого – дослідники акцентують увагу на
деінституційному характері подружніх стосунків (С. Голод, А. Жвінклене,
В. Пищик та ін.). Як зазначає Л. Карцева, дослідники часто не уточнюють,
про що саме йдеться – про сім’ю як соціальний інститут, або малу групу,
або як систему, – і це породжує велику кількість суперечностей. У цьому
сенсі найбільш адекватним є системний підхід, який розглядає шлюб як
цілісну систему, метою якої є, з одного боку, саморозвиток, а з іншого –
стабілізація наявного стану справ.

В роботі розглянуто співвідношення понять успішності шлюбу, подружньої
адаптації та функціональності сім’ї з точки зору системного підходу та
таких показників адаптації/дезадаптації як: кількість конфліктів, рівень
згоди, розподіл праці в сім’ї, задоволення партнером, відсутність
депривації потреб подружжя, оцінка стійкості браку самим подружжям,
переживання щастя подружжям, збіг інтересів, єдність думок з критичних
питань, відчуття довіри, відсутність відчуття самотності тощо.
(E.W. Burgess, L.S.Cottrell, C. Schaap). Важливим модулятором подружньої
адаптації є статеворольові властивості особистості (О.С. Кочарян), але
водночас дані щодо зв’язку статеворольових якостей особистості з
подружньою адаптацією і задоволеністю шлюбом є досить суперечливими.

Окремою складовою подружньої дезадаптації є сексуальна дезадаптація. В
роботі розглянуто різні форми сексуальної дезадаптації (на підставі
класифікації В.В. Кришталя та запропонованого ним системного підходу до
діагностики і корекції порушень сексуального здоров’я): комунікативна,
статеворольова, сексуально-еротична, конституціональна, біоритмічна,
сексуальна аверсія.

Подружня дезадаптація та дисфункційність є багатоплановими
психологічними феноменами, що включають у себе внутрішньосімейний
(нуклеарний) та позасімейний (системний) компоненти. Порушення
психологічного функціонування шлюбу може, таким чином, бути: тотальним
(порушені обидва компоненти); релятивним (внутрішньосімейним) та
позасімейним. Останнє, у свою чергу, розділяється на стійкі й ситуативні
дисфункції (тимчасові порушення функціонування шлюбу під впливом
соціальної ситуації). Сексуальна дезадаптація є результатом (хоча й не
обов’язковим) деструкції окремих компонентів шлюбного функціонування. З
цієї точки зору позаклінічні форми сексуальної дезадаптації в шлюбі
(комунікативна, сексуально-еротична, статеворольова й аверсія) слід
розглядати в контексті подружньої системи, де порушення сексуальної
сфери є наслідком особливостей подружнього функціонування (дії
психологічних захистів, маніпулятивних стратегій і т.д.). Тим часом,
загальнопсихологічні аспекти формування сексуальної дезадаптації
подружньої пари практично не були предметом спеціального дослідження.

У розділі 2 „Опис вибірки й методів дослідження особистісних
особливостей подружжя в сексуально дезадаптованих парах” обґрунтовано
вибір досліджуваної вибірки, подано її ретельний опис та дослідницькі
методи, до складу яких увійшли три групи методик:

1) методики вивчення подружньої взаємодії: опитувальник подружньої
комунікації А. Bienvenu; опитувальник подружньої адаптації за
D. Sprenkle, B. Fisher; методика вільного опису W. Crockett; шкала
сексуальності W. Snell і D. Papini; опитувальник задоволення шлюбом;
опитувальник О.С. Кочаряна „Реакції подружжя на конфлікт”; тест
Розенцвейга; опитувальний лист сексуальних фантазій за класифікацією
В. Мастерса, В. Джонсон, Р. Колодни;

2) методики багатофакторної оцінки особистості: опитувальник акцентуацій
характеру Леонгарда-Шмішека; тест L. Szondi; методика MMPI в модифікації
Ф.Б. Березіна й співавт.; багатофакторний особистісний опитувальник
Р. Кеттелла;

3) статеворольові шкали: ACL-шкала A.B. Heilbrun і H.G. Goudh; п’ята
шкала MMPI в модифікації Ф. Березіна й співавт.; проективна шкала
Dur-Moll L. Szondi.

Дослідницьку вибірку склали 125 подружніх пар (з яких 63 мають дітей),
що знаходяться в зареєстрованому першому шлюбі:

а) 30 функціональних подружніх пар без сексуальної дезадаптації
(конт-рольна група). Вік учасників дослідження: чоловіки – 23–38 років
(у середньому 33,3 р.), жінки – 21–36 років (у середньому 28,2 р.).
Шлюбний стаж: 4–7 років. Різниця у віці між чоловіками й дружинами не
перевищує п’яти років;

б) 95 дисфункційних пар (основна група: 27 пар без сексуальної
дезадаптації й 68 з різними формами сексуальної дезадаптації). Вік:
чоловіки – 25–37 (у середньому 32,2 р.); жінки – 22–37 років (у
середньому 29,1 р.). Шлюбний стаж: 4–7 років. Різниця у віці між
чоловіками та дружинами не перевищує п’яти років. Учасники дослідження є
психічно здоровими; порушення сексуальної функції не мають під собою
клінічної основи.

У таблиці 1 наведено розподіл форм сексуальної дезадаптації в рамках
дослідницької вибірки:

Таблиця 1

Наявність/відсутність і розподіл різних форм сексуальної дезадаптації

у дослідницькій вибірці

Наявність та форми сексуальної дезадаптації Кількість

абс. %

Подружні пари без 27 28,4

Подружні пари з різними формами сексуальної дезадаптації: 68 71,6

Комунікативна 25 26,3

Аверсія 8 8,4

Статеворольова 15 15,8

Сексуально-еротична 12 12,6

Змішана 8 8,4

Розділ 3 „Особливості сімейних стосунків й особистісна специфіка
подружжя в сексуально дезадаптованих шлюбних парах” повністю присвячено
опису здобутих результатів дослідження особливостей сімейних стосунків
подружжів з сексуальною дезадаптацією (СДА). Інтервал між формуванням
соціально-психологічної й сексуальної дезадаптації в різних парах
вибірки склав від одного до чотирьох років і в усіх випадках був
уражений соціальний компонент сексуальних стосунків. Фактично
спостерігається феномен “чорнильної плями” (Г.С. Васильченко, 1990),
коли порушення міжособистісних стосунків і комунікації в шлюбі
деструктивно впливають на сексуальну сферу. Дисфункційність і сексуальна
дисгармонія шлюбу пов’язані, таким чином, з рівнем адаптації подружжя до
позасімейних впливів, готовністю та відкритістю членів родини до
ефективного налагодження внутрішньосімейних контактів, рівнем емпатії,
рисами особистості кожного з членів подружжя.

Дисфункційні пари, у середньому, гірше адаптовані до соціальних умов,
ніж функціональні, й у рамках вибірки виділяються чотири типи подружжів
відповідно до рівня їх соціальної (позасімейної) адаптації до зовнішніх
життєвих умов, які виникають поза межами подружнього життя (умовні назви
типів адаптації запозичені в М. Шиміна):

1) соціально адаптовані (?2% вибірки) – характер соціальних зв’язків не
порушений, чоловік і дружина націлені на пошук конструктивного вирішення
проблем (у т.ч. пов’язаних із зовнішніми обставинами);

2) адаптовані за чоловічим типом (?35%) – чоловіки демонструють вищі
показники зовнішньої соціальної (позасімейної) адаптації, ніж їх
дружини, й більшою мірою орієнтовані на підтримку (відновлення)
соціального статусу родини. У парах з СДА підвищена увага чоловіків до
“позасімейних” сфер життя має характер компенсації й спрямована на
зниження внутрішньосімейної напруги;

3) адаптовані за жіночим типом (?45%) – дружини демонструють вищі
показники зовнішньої соціальної (позасімейної) адаптації, ніж чоловіки,
й більшою мірою орієнтовані на досягнення (утримання) прийнятного
соціального статусу родини. Фактично, вони беруть на себе реалізацію й
інструментальних (маскулінних), і експресивних (фемінінних) ролей,
знімаючи з чоловіків відповідальність за внутрішньосімейну ситуацію. Це
знижує авторитет чоловіків у шлюбі, сприяє їх інфантилізації та
ускладнює соціальну адаптацію. Цей тип родин є найскладнішим для
відновлення функціональності через порушення глибинних статеворольових
утворень;

4) дезадаптовані (?18%) – спостерігається втрата та/або порушення
стійких соціальних зв’язків; наявно тенденція до маргіналізації і
відсутність навичок самостійного й відповідального вирішення проблем, що
виникають.

У всіх чотирьох типах родин важливим чинником розвитку СДА в чоловіків
((2=13,72, f=5; p<0,05) і жінок ((2=62,74; f=5; p<0,01) є незадоволення шлюбом. Значущою для розвитку сексуальної дезадаптації в шлюбі є когнітивна складність сприйняття подружжя. Низькі значення цього показника в чоловіків поєднуються з комунікативною формою подружньої сексуальної дезадаптації й аверсією, у жінок – з аверсією, комунікативною і сексуально-еротичною формами сексуальної дезадаптації та індекс позитивного опису подружжя (ІПО), який визначається за такою формулою: ІПО = n / (n+m), де n – кількість позитивних описів образу шлюбного партнера; m – кількість негативних описів образу шлюбного партнера. У чоловіків з низьким ІПО значно частіше спостерігаються всі форми сексуальної дезадаптації (комунікативна, аверсія, статеворольова, сексуально-еротична), ніж у групі чоловіків з високим ІПО. У жінок з високим й низьким ІПО достовірні відмінності виявлені за аверсією. Погіршення подружньої комунікації призводить до розвитку комунікативної форми сексуальної дезадаптації як у чоловіків, так і в жінок, але прямої залежності між цими двома явищами не виявлено. Взаємозв’язок комунікативних порушень і сексуальної дезадаптації проявляється переважно в сферах, що відносяться до подолання конфліктів у дисфункційних парах. У чоловіків з дисфункційних пар переважають екстрапунітивні реакції егозахисного типу, схильність займати агресивно-оборонну позицію, фіксація на психотравмуючих обставинах, тенденція до соматизації переживань та розвитку субдепресивних і депресивних станів, до гіперрольових стратегій вирішення конфліктних і фруструючих ситуацій. У чоловіків контрольної групи переважають імпунітивні стратегії (реакції перешкоджаючо-домінантного й затятого типів). Вони демонструють вищий рівень функціонування протективних і дефензивних механізмів та ширший діапазон поведінкових сценаріїв. Що ж до відмінностей між жінками основної і контрольної груп, то вони незначні, хоча жінки з дисфункційних подружжів менш схильні до імпунітивних стратегій, віддаючи перевагу екстра- або інтропунітивним реакціям, характеризуються вищим рівнем агресії й низьким рівнем функціонування дефензивних механізмів. Типовими формами реагування на емоційно складні ситуації (за опитувальником О.С. Кочаряна) в дисфункційних подружжях є: реалізація неконструктивних настанов на шлюб (НН); депресивні прояви (Д); актуалізація протективних (ПМ) і/або дефензивних механізмів (ДМ) психологічного захисту; гетероагресивні дії (А); соматизація тривоги (СТ); фіксація на психотравмі (Ф). Кількісні показники наведено в таблиці 2. Для більш глибокого вивчення комунікативних характеристик дисфункційних СДА-пар методом крайніх груп виявлено шлюби з найнижчими показниками подружньої адаптації. Такі пари відзначаються найвищими показниками за шкалами актуалізації неконструктивних настанов на шлюб, соматизації тривоги й фіксації на психотравмі. Високі показники неконструктивних настанов на шлюб у поєднанні з фіксацією на психотравмуючому досвіді супроводжуються запереченням як самих цих настанов, так і негативних переживань із приводу функціонування шлюбу (найбільш характерна дана форма реагування для жінок із родин з насильством, в яких вона стає способом збереження психічної цілісності). Таблиця 2 Частота різних типів реакцій на подружній конфлікт Тип родини НН Д ПМ ДМ А СТ Ф Соціально адаптовані родини (за типологією М. Шиміна) Чоловіки 38,8 64,5 74,5 78,9 41,4 51,2 39,1 Жінки 34,2 70,1 80,3 72,8 37,5 75,8 40,3 Адаптовані за чоловічим типом (за типологією М. Шиміна) Чоловіки 40,5 47,2 11,1 75,9 76,7 69,7 40,8 Жінки 75,3 73,8 38,6 45,2 72,1 72,1 67,9 Адаптовані за жіночим типом (за типологією М. Шиміна) Чоловіки 76,7 56,7 45,2 43,6 79,6 59,6 74,1 Жінки 36,4 70,4 75,4 70,1 69,9 65,7 41,4 Дезадаптовані (за типологією М. Шиміна) Чоловіки 76,1 75,5 44,5 43,2 77,7 50,1 76,1 Жінки 78,2 77,6 47,7 43,1 69,8 56,2 80,2 У схильних до насильства чоловіків, які знаходяться в сексуально дезадаптованому шлюбі, здатність до самоконтролю та прогнозу наслідків своїх дій нижча за силу спонукань, що виникають. Нездатність відповідати за ситуацію в родині вступає в суперечність з підвищеним прагненням влади і в поєднанні з низьким самоконтролем сприяє актуалізації гіперрольових стратегій домінування. Примітивні форми сексуальності, пов’язані з насильством, мають захисно-компенсаторний характер, спрямований на зниження почуття подружньої некомпетентності й відновлення самооцінки. Крім того, такі чоловіки характеризуються нарцистичними тенденціями поряд із непевністю у власній чоловічій позиції. Жіночі риси характеру для даної групи сприймаються як негативні не лише у власному образі, але є небажаними і в сексуальної партнерки, тому сексуальна агресія стає частиною “анти-фемінінного” поведінкового паттерну. Що ж до жіночих моделей поведінки в таких сім’ях, то вони пов’язані з формуванням у дружин почуття провини за свою більш високу подружню компетентність. Дружини погоджуються на агресію з боку чоловіка, щоб зберегти його Я-концепцію й підтримати усталену систему взаємин, у якій чоловік – голова родини (незалежно від реалій); у жінок формується аверсія й розвиваються депресивні прояви. Депресія супроводжується підвищеною гнівливістю й дратівливістю, порушеннями соціальної адаптації, що ускладнює реалізацію експресивних ролей у шлюбі, поглиблює порушення сімейної комунікації, формує схильність до покірливої залежності при високому рівні тривожності. Гнівливість посилює дисфункційність подружніх стосунків; депресивні й аверсивні тенденції в жінок закріплюються, а чоловіки продовжують актуалізувати гіперрольові стратегії комунікації й сексуальної поведінки. Дані про перебудову комунікативної й сексуальної сфери в чоловіків і жінок із сексуально “недієвих” шлюбів відбивають стан хронічної дезадаптації. Найбільш характерним для представників сексуально дезадаптованих подружжів є ознаки особистісної дисфункції: тривожність, ригідність, підвищена виснажливість, емоційна напруга, емоційна нестійкість, гіперсенситивність, високий рівень конфліктності. В комунікативній сфері таких шлюбних пар виявлено почуття неповноцінності, відгородженість, підвищена вимогливість до дотримання своїх прав і привілеїв, демонстративність із тенденцією до “занурення у хворобу”. Характерними рисами таких пар є висока особистісна тривожність, легкість розвитку соматичних порушень, депресивність, іпохондричність, напруженість, інтроверсія. TH a P R T z | „ ^„ „ „io^„ ?? yyyy]„w`„7a$ dh`„7 dh ¤x`„7a$ ?????і екстра- та інтропунітивні типи подолання фрустрації, фобічні й демонстративні тенденції, висока потреба в самореалізації у поєднанні зі схильністю стримувати свої поведінкові прояви. Аналіз мотиваційного компонента подружньої комунікації було проаналізовано за методикою L. Szondi, яка дозволяє виявити за окремими факторами несвідомі мотиваційні утворення та психологічні захисти чоловіків та жінок, що призводять до сексуальних дисфункцій (за даними Л. Собчик (2003) такий спосіб інтерпретації є коректною процедурою). У чоловіків такими утвореннями є: незадоволена потреба в приєднанні до близьких людей (насамперед, до матері), у близькості з ними (p-); нереалізована потреба в інтимності, любові й ніжності, а також, можливо, у гомосексуальних взаєминах (h+); незадоволена потреба залежності від близьких (m+); нереалізовані мазохистські потреби (s-); аутоагресія, постійна необхідність стримуватися, обмежувати себе, витісняти “соціально небажані” прагнення (k-). Для жінок з СДА-пар ключовими є: самотність, ізоляція (m-); незадоволена потреба в любові, відчуження і неприйняття з боку батьків (h+); агресивні тенденції щодо батьків та осіб, які їх символізують (субститутів) (s+); незадоволена потреба в приєднанні до близьких, інтимності, близькості до них (насамперед, до матері) (p-). Основними деструктивними чинниками (як для чоловіків, так і для жінок) є такі: h+! – незадоволена сильна потреба в любові; m+! – незадоволена сильна потреба в залежності. Крім того, фіксується висока міра залежності від одного з батьків (в основному, від матері), який залишається холодним та не приймає дитину (С-+!). Батьківське відчуження призводить до формування агресивних реакцій (s+) стосовно того з батьків, що фруструє потребу індивіда в залежності. Характерним для СДА-пар є також виникнення почуття самотності (m-!), що дозволяє “відвернутися” від світу й виправдати свої дії “холодністю світу” (d-!, m-!). Незадоволена потреба в любові (h+!!) призводить до аутоагресії (s-!). Блокування контактів, самотність, відхід від світу, сильна незадоволена потреба в прихильності (вектор С), з одного боку, й незадоволена потреба в любові – з іншого, разом з аутодеструктивними тенденціями лежать в основі розвитку сексуальної дезадаптації. Певний вплив на виникнення й розвиток різних форм сексуальної дезадаптації в шлюбі мають акцентуації характеру та їхнє поєднання в шлюбі. Як буде показано далі, розвиток комунікативної форми сексуальної дезадаптації пов’язаний: у чоловіків – із збудливою, педантичною та застрягаючою акцентуаціями; у жінок – із застрягаючою, тривожною, демонстративною і емотивною акцентуаціями. При комунікативній формі сексуальної дезадаптації частіше за інші спостерігаються такі поєднання характерологічних типів шлюбних партнерів: застрягаючий чоловік – емотивна дружина (в 14,74% випадках від загальної кількості пар із комунікативною формою сексуальної дезадаптації); педантичний чоловік – тривожна дружина (в 11,58% випадках); педантичний чоловік – емотивна дружина (11,58%). Сексуальна аверсія в чоловіків формується на базі збудливої, педантичної й дистимічної акцентуацій. В аверсивних жінок діапазон акцентуацій ширший: крім збудливої, педантичної й дистимічної, до нього потрапляють демонстративна й тривожна акцентуації. Найчастішими поєднаннями акцентуацій у випадку сексуальної аверсії є: педантичний чоловік – демонстративна дружина (в 49,35% випадках від загальної кількості аверсивних пар); педантичний чоловік – тривожна дружина (11,58%); дистимічний чоловік – тривожна дружина (9,47%). Статеворольова форма сексуальної дезадаптації найчастіше поєднується з гіпертимною і збудливою акцентуаціями в чоловіків, а також гіпертимною і демонстративною акцентуаціями в жінок. Найбільш частими є такі поєднання: гіпертимний чоловік – демонстративна дружина (в 34,73% випадках від загальної кількості пар із статеворольовою формою сексуальної дезадаптації); збудливий чоловік – демонстративна дружина (20%), демонстративний чоловік – гіпертимна дружина (21,06%). Зазначена форма сексуальної дезадаптації розвивається в умовах, коли наведені поєднання виключають можливість вироблення адаптивних сексуальних сценаріїв, оскільки всі види акцентуацій характеризуються високими показниками за параметром маскулінності. В парах зі статеворольовою формою сексуальної дезадаптації спостерігаються максимальні показники маскулінності й у чоловіків (X=98,4), і в жінок (Х=87,1). У 66,34% чоловіків і в 53,70% жінок, що утворюють пари зі статеворольовою формою сексуальної дезадаптації, фіксуються незріла альтернативно-континуальна й кон’юктивно-континуальна структури статеворольового симптомокомплексу, пов’язані з віковою динамікою статеворольової структури. Така регресія є однією з визначальних ознак даного типу сексуальної дезадаптації. Сексуально-еротична форма сексуальної дезадаптації пов’язана з розбіжністю діапазонів прийнятності. У чоловіків вона поєднується зі збудливою, педантичною, застрягаючою та гіпертимною акцентуаціями; у жінок вона розвивається на тлі застрягаючої, педантичної і тривожної акцентуацій. Найбільш типові такі поєднання: гіпертимний чоловік – тривожна дружина (в 24,22% випадках від загальної кількості пар із сексуально-еротичною формою сексуальної дезадаптації), збудливий чоловік – тривожна дружина (15,8%), збудливий (24,22%) або застрягаючий чоловік (16,85%) – педантична дружина. При змішаних формах сексуальної дезадаптації в чоловіків фіксуються збудлива, педантична, застрягаюча, дистимічна й гіпертимна акцентуації; у жінок – тривожна, збудлива, застрягаюча, педантична, демонстративна й дистимічна акцентуації. Відсутність сексуальної дезадаптації в чоловіків основної групи найчастіше супроводжується гіпертимною; у жінок – гіпертимною або емотивною акцентуацією. Найпоширенішими є такі поєднання: гіпертимний чоловік – емотивна дружина (в 37,5% випадках від загальної кількості пар зі змішаною формою сексуальної дезадаптації); збудливий чоловік – емотивна дружина (25%); гіпертимний чоловік – гіпертимна дружина (37,5%); гіпертимний чоловік – циклоїдна дружина (25%). Окремо слід зупинитися на результатах вивчення сексуальних фантазій і сновидінь чоловіків і жінок в сексуально дезадаптованих парах. Фантазійний аспект інтимного життя подружжя відіграє важливу роль посилення або, навпаки, пригнічення сексуальної стимуляції та сексуальної розрядки шлюбних партнерів. Як показало дослідження, різні види сексуальних фантазій (їх визначення відбувалося за класифікацією У. Мастерса, В. Джонсон, Р. Колодни) відіграють значну роль у реалізації адаптивного потенціалу статевих стосунків подружніх пар. Сексуальні фантазії та їх співвідношення у чоловіків та дружин можуть як підвищувати якість сексуального життя подружжя (адаптивні фантазії), так і ускладнювати адекватну реалізацію сексуальної функції шлюбу (дезадаптивні фантазії). Види фантазій у чоловіків й жінок з функціональних (контрольна група) і дисфункційних (основна група) родин не відрізняються (Up=1,31 і Up=1,12 відповідно). Різниця в частоті коїтальних фантазій у чоловіків з функціональних і дисфункційних подружжів також не досягає значного рівня (Up=1,21; p>0,05), але жінки основної групи значно частіше вдаються до
фантазій при коїтусі порівняно з жінками контрольної групи (Up=2,06;
p>0,05). Крім того, жінки основної групи частіше звертаються до
коїтальних сексуальних фантазій (переважно дезадаптивних), ніж чоловіки
(Up=3,05; p>0,01). Сексуальні фантазії жінок з дисфункційних шлюбів
виконують не лише замісну функцію (ідилічні фантазії й фантазії із
заміною партнера, у яких велику роль відіграє чинник платонічних
стосунків), але у ряді випадків є формою гетероагресії. Жінка “мститься”
партнерові, заважаючи нормальній реалізації його сексуальності, що
підсилює СДА в парі. У цьому випадку переважають фантазії, які або не
комплементарні імагінальним сценаріям партнера, або заряджені агресивним
потенціалом.

Особистісні й психосексуальні чинники відіграють значну роль у розвитку
сексуальної дезадаптації. Сексуальна тривожність, еротофобія, знижена
оцінка власних сексуальних можливостей, сексуальна депресія, висока
сексуальна занепокоєність (за шкалою Snеll-Papini) пов’язані з якістю
подружніх стосунків як таких. Показано, що сексуальна самооцінка й
сексуальна депресія є парними функціями, пов’язаними зворотно
пропорційно (в дезадаптованому шлюбі чоловіки, схильні до високої оцінки
власних сексуальних “здібностей”, принижують можливості власної шлюбної
партнерки). Чоловіки із сексуально дезадаптованих пар складають дві
категорії:

1) чоловіки з високими показниками за субшкалами сексуальних можливостей
і сексуальної занепокоєності й низькими за субшкалою сексуальної
депресії схильні до актуалізації гіперкомпенсаторних механізмів
подолання СДА: дисфункція атрибутується партнерові, а власні сексуальні
можливості отримують високу оцінку;

2) чоловіки з низькими показниками за субшкалами сексуальних можливостей
і сексуальної занепокоєності й високими за шкалою сексуальної депресії,
які приписують сексуальний розлад собі.

Що стосується жінок з сексуально дезадаптованих пар, то сексуальний
розлад значно рідше атрибутується чоловікові, ніж собі. Причиною є вплив
соціальних настанов, коли сексуальна дисфункція чоловіка сприймається як
чинник, що знижує цінність сімейних стосунків і статус родини в
суспільстві.

Таким чином, подружня сексуальна дезадаптація, не пов’язана з клінічними
порушеннями, виникає внаслідок руйнування комунікації в шлюбі під
впливом внутрішньо- і позасімейних чинників. Водночас дані про
трансформацію комунікативної й сексуальної сфери в СДА-парах фіксують
стан хронічної дезадаптації індивідів у різних сферах сімейного й
соціального функціонування.

У розділі 4 „Психологічна профілактика й корекція сексуальної
дезадаптації та дисфункційності шлюбу” подано опис створеної за
результатами дослідження програми психологічної профілактики та корекції
сексуальної дезадаптації в шлюбі, обґрунтовано її побудову на
інтегративному поєднанні клієнт-центрованого й системного підходів із
залученням технік сексуального тренінгу. Багатоманітність форм
сексуальної дезадаптації в шлюбі обумовила підбір технік, адекватних для
тієї чи іншої форми сексуальної дезадаптації, виходячи з принципу
специфічності впливу. На перших етапах корекційної роботи застосовується
техніка спільної сімейної терапії В. Сатір, яка включає до себе
комунікативний, функціонально-рольовий та модельний аналіз; загальна
стратегія полягає в розширенні діапазону знань про секс, а також в
корекції сексуального досвіду. Загалом, пропонована психокорекційна
програма базується на тому, що головне місце посідає психічна, а не
подружня адаптація, оскільки остання може бути досягнута шляхом
деструкції особистостей шлюбних партнерів. Методологічно програму
побудовано на принципах інтегративності, вона є комплексною та такою, що
застосовує кращі здобутки різноманітних шкіл та напрямків сімейного
консультування, індивідуальної та групової психотерапії. Разом із тим, в
її основу покладено гуманістичний підхід та принципи клієнт-центрованої
терапії К. Роджерса.

Пропоновану програму спрямовано на подолання сексуальної дезадаптації,
яка не має під собою клінічної основи, шляхом підвищення різних
компонентів подружньої адаптації й функціональності, вироблення шлюбних
моделей, заснованих на зрілій комунікації, емпатії і відповідальності за
свої дії та вчинки. Поставлена мета поєднує ряд конкретних завдань для
окремих модулів програми, а саме:

зниження ризику реалізації подружжям дезадаптивної поведінки, формування
моделей адаптивного та компетентного подолання фруструючих ситуацій;

розвиток комунікативних навичок, заснованих на емпатії;

формування позитивної самооцінки в подружжя та зниження рівня
тривожності для зниження ризику актуалізації СДА;

операціоналізація емпатичної взаємодії;

визначення та корекція наявних дисфункційних поведінкових стратегій;

підвищення когнітивної репрезентації проблем у подружжі;

підвищення усвідомлення подружжям власних емоційних переживань,
допомагають репрезентувати глибинні особистісні смисли;

підвищення рівня усвідомлення репрезентації подружніх проблем на рівні
тіла.

Програма включає у себе як техніки, спрямовані на корекцію стосунків у
шлюбі, так і методики корекції сексуального досвіду. Техніки корекції
сексуального досвіду включають до свого складу: еротичний релаксаційний
та партнерський еротичний релаксаційний тренінг, а також техніку
систематичної десенсибілізації. Програма, розрахована на 8 сесій,
передбачає індивідуальні, парні й групові заняття, що пов’язано з
необхідністю впливу на різні аспекти подружнього досвіду
(комунікативного, мотиваційного, проективного, сексуального тощо).

Програма психологічної профілактики та корекції сексуальної дезадаптації
в подружніх парах пройшла апробацію та виявила свою ефективність за
критерієм симптоматичного поліпшення (поєднання підвищення якості
сімейних відносин і редукція сексуальної дезадаптації). Оцінка
ефективності програми за методикою градусника Дембо-Рубінштейна виявила
покращання якості сімейних стосунків у 60% подружжів, що взяли в ній
участь, та редукцію сексуальної дисгармонії у 69,09% шлюбних пар.
Ефективність парного релаксаційного тренінгу становила 58,3%.
Симптоматична ефективність технік роботи зі статеворольовими проблемами
дорівнює 73,3%.

ВИСНОВКИ

У роботі подано теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми
функціонування сексуально дезадаптованого шлюбу, в рамках якого
сексуальна дисфункція не може бути кваліфікована як клінічно значущий
розлад. На підставі результатів дослідження можна зробити такі висновки:

1. Сексуальна дезадаптація є результатом порушення психологічного
функціонування подружньої пари, отже не має адекватного опису в рамках
клінічної концепції хвороби. Сексуально дезадаптованим може бути здорове
в клінічному відношенні подружжя, а адаптованим – подружжя з вираженими
ознаками сексуального розладу. Отже, аналіз формування сексуальної
дезадаптації вимагає застосування комунікативного, а не
медико-психологічного контексту. Конкретна форма сексуальної
дезадаптації (комунікативна, статеворольова тощо) пов’язана із
специфічним типом подружньої дисфункційності.

2.  Сексуально дезадаптоване подружжя характеризується: незадоволеністю
шлюбом і низьким рівнем переживання подружнього щастя; когнітивною
простотою соціальної перцепції чоловіка і схильністю до створення
негативного суб’єктивного образу партнера; неадаптивними комунікативними
стратегіями, перш за все в конфліктних і фруструючих шлюбних ситуаціях;
рядом особливостей психосексуальної сфери, пов’язаних з механізмами
подолання і характером атрибуції дисфункції; специфічними особистісними
особливостями, що формують стійкі особистісні профілі і впливають на
форми подружньої комунікації. Виявлено чотири особистісні профілі,
характерні для сексуально дезадаптованого подружжя:
квазі-безконфліктний, тривожний, іпохондричний, соціопатичний.

3.  Чинник когнітивної складності соціальної перцепції (як один з
показників функційності/дисфункційності шлюбу) у жінок сприяє формуванню
трьох форм дезадаптації – комунікативної, сексуально-еротичної і
сексуальної аверсії, а у чоловіків – тільки комунікативної і сексуальної
аверсії. Схильність до негативної репрезентації образу партнера у
чоловіків веде до формування всіх форм сексуальної дезадаптації, а у
жінок – тільки до сексуальної аверсії. Чинник когнітивної складності
пов’язано з особливостями атрибуції сексуальної дисфункції в парі.
Виявлено два атрибутивних типи: особи, схильні приписувати провину за
порушення в сексуальній сфері партнеру та особи, які приписують
дисфункцію собі. Дружини значно рідше за чоловіків атрибутують
сексуальну дисфункцію партнерові, тобто не знижують його „фалічну”
цінність, що є соціально-психологічним механізмом збереження шлюбу.

4.  До розвитку сексуальної дезадаптації в подружній парі призводять
інертний-імпульсивний і гіпертимний характерологічні радикали в
чоловіків, а також сенситивний або демонстративний радикали в жінок.
Останній формує внутрішній конфлікт стосовно сексуальної сфери й
підвищену увагу до неї, що визначає легкість виникнення сексуальної
дезадаптації. Розвиток окремих форм сексуальної дезадаптації подружньої
пари також залежить від поєднань типів акцентуацій характерів чоловіка й
жінки.

5.  Статеворольові чинники є значущими для розвитку лише статеворольової
форми сексуальної дезадаптації, а механізми їх прояву різноманітні:
статеворольова дискомплементарність, статеворольова регресія,
статеворольовий дисбаланс соціогенної та біогенної маскулінності. Високі
рівневі показники маскулінності в чоловіків сприяють формуванню
дисфункційності подружньої пари внаслідок ускладнень, пов’язаних з
відмовою від “чоловічих” цінностей вільного життя (в тому числі з
великою кількістю статевих контактів тощо). Разом з тим, висока
маскулінність чоловіків у дисфункційному подружжі пов’язана з вищою
задоволеністю шлюбом через зниження чутливості до ситуацій подружнього
розладу. Крім того, статеворольова форма сексуальної дезадаптації (а
також сексуальна аверсія) пов’язана з протективними і дефензивними
типами психологічного захисту та є найбільш складною для регулятивних
механізмів подолання. Останні характеризуються гендерною специфікою –
жінки більш схильні до депресії та соматизації тривоги, а чоловіки до
катартичної агресії.

6. Мотиваційна сфера особистості сексуально дезадаптованих подружжів є
конфліктною та амбітендентною. Характерними рисами є: блокада контакту з
навколишнім світом, ізоляція, аутодеструктивні тенденції поряд із
незадоволеною потребою в любові. Найбільший вплив на розвиток
сексуальної дезадаптації в чоловіків мають незадоволена потреба в
приєднання до близьких людей (насамперед, до матері); нереалізована
потреба в любові й ніжності (можливо, у гомосексуальних зв’язках);
незадоволена потреба бути залежним від близьких; нереалізовані
мазохистські потреби. У жінок – самотність, ізольованість; незадоволена
потреба в любові, почуття відчуження від батьків; агресивні тенденції
щодо батьків або їх субститутів.

Комунікативна сфера дисфункційних подружжів із сексуальною дезадаптацією
визначається підвищенням питомої ваги неконструктивних настанов на шлюб,
агресивних і депресивних реакцій, фіксацією на психотравмуючій ситуації.
Метою комунікації стає збереження власного психічного здоров’я, а не
досягнення нормального функціонування шлюбу.

7. Сексуальна дезадаптація може бути способом збереження сімейної
системи – насамперед в умовах подружнього насильства. Жіночі моделі
поведінки в таких шлюбах відрізняються низькою фемінінністю; в них
поєднані депресивні тенденції, агресивність, дратівливість, гнівливість
і сексуальна аверсія. Чоловіки в таких родинах схильні до реалізації
гіперрольових стратегій, віддаючи при цьому перевагу низькофемінінним
партнеркам через неприйняття жіночності як такої. Вони відрізняються
емоційною й особистісною незрілістю, примітивними гіпермаскулінними
сексуальними сценаріями, які мають компенсаторний характер і є
підвищеною самооцінкою. Сексуальна дезадаптація в такому шлюбі знижує
рівень депресивних і гнівливих проявів у жінок, дозволяє чоловікам
маскувати емоційну й комунікативну незрілість та переносити паттерни
сексуального домінування на інші сфери шлюбного життя.

8. Програма психологічної профілактики й корекції сексуальної
дезадаптації в шлюбі, побудована на інтегративному поєднанні
клієнт-центрованого й системного підходів із залученням технік
сексуального тренінгу, підтвердила свою ефективність. Подолання
сексуальної дезадаптації подружньої пари проводилося за такими
напрямками: підвищення різних компонентів подружньої адаптації й
функціональності, вироблення подружніх моделей, заснованих на зрілій
комунікації, емпатії і відповідальності за свої дії та вчинки,
реконструкція особистості на рівні розширення рольового
сексуально-еротичного репертуару, засвоєння когнітивно-поведінкових
стратегій ефективної подружньої комунікації, корекції сексуального
досвіду тощо. В роботі ретельно описано мету, задачі, техніки та умови
реалізації програми, а також подано відомості щодо симптоматичної
ефективності корекційної програми.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, тому
напрямками подальшого дослідження можуть бути: ретельний аналіз
мотиваційної сфери подружжя, що сприяє збереженню шлюбу, який є
дисфункційним; аналіз особистості сексуально дезадаптованого подружжя в
контексті теорії залежної особистості, дослідження культурної специфіки
подолання сексуальної дезадаптації в українських сім’ях тощо.

список опублікованих праць за темою дисертації

1. Леванова И.Л. Мотивационный анализ патогенеза супружеской пары //
Вiсник Харкiвського університету. № 432. Серія: Психологiя, 1999. – С.
204-205.

2. Леванова И.Л. Личностные особенности супругов из сексуально
дезадаптированных пар // Вiсник Xapкiвського унiверситету. № 432. Серiя:
Психологiя, 1999. – С. 201 – 203.

3. Кочарян А.С., Леванова И.Л. Роль полоролевых образований личности в
патогенезе сексуальной дезадаптации супружеской пары // Вiсник
Харкiвського унiверситету. № 432. Серiя: Психологiя, 1999. – С. 138-143.

4. Кочарян А.С., Леванова И.Л. Особенности совладания супругов с
сексуальной дезадаптацией // Вiсник Харкiвського унiверситету.№ 439.
Серiя: Психологiя, політологія, 1999. – С. 224-226.

5. Леванова И.Л. Ролъ психосексуальных факторов в формировании
сексуальной дезадаптации // Вiсник Харкiвського унiверситету. № 439.
Серiя: Психологiя, політологія, 1999. – С. 243-246.

6. Кочарян А.С., Леванова И.Л. Психотерапевтическая коррекция
коммуникативной формы сексуальной дезадаптации// Вiсник Харкiвського
унiверситету.№ 452. Серiя: Психологiя, 1999. – С. 72-74.

7.Леванова І.Л. Роль психосексуальних чинників у формуванні порушень
сексуально-еротичної функції подружжя. // Вiсник Харкiвського
унiверситету.№ 617. Серiя: Психологiя, 2004. – С. 119-122.

8. Леванова І.Л. Особистiснi характеристики членiв дисфункцiйних
подружнiх пар з порушенням сексуально-еротичноiї функцiї // Вiсник
Xapкiвського нацiонального педагогiчного унiверситету. № 14. Серія:
Психологія, 2005. – С.114-120.

9. Леванова І.Л. Мотивацiйний аналiз проблеми виникнення порушень
сексуально-еротичноiї функцiї дисфункцiїного подружжя // Haукові Записки
Харкiвського унiверситету повiтряних сил. № 1 (22). Серія: Соцiальна
фiлософiя, психологія, 2005. – С.119-122.

анотація

Леванова І.Л. Психологічні особливості сімейних стосунків сексуально
дезадаптованих подружжів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за
спеціальністю 19.00.1 – загальна психологія, історія психології.

Роботу присвячено дослідженню програми психологічної профілактики та
корекції сексуальної дезадаптації подружжів на основі поглибленого
вивчення гендерних, комунікативних, поведінкових, особистісних та
статеворольових особливостей подружньої взаємодії. У роботі визначено
характеристики особистості подружжів, пов’язані з виникнення сексуальної
дезадаптації, а також специфіку подружньої комунікації. Запропоновано
програму психологічної профілактики й корекції сексуальної дезадаптації
у шлюбі, побудовану на інтегративному поєднанні клієнт-центрованого й
системного підходів із залученням технік сексуального тренінгу.

Ключові слова: подружня адаптація, подружня комунікація, образ шлюбного
партнера, сексуальна дезадаптація, дисфункційне подружжя, профіль
особистості, комунікативний стиль, статеворольові особливості,
мотиваційна сфера особистості сексуально дезадаптованих подружжів,
атрибуція сексуальної дисфункції.

АННОТАЦИЯ

Леванова И.Л. Психологические особенности семейных отношений сексуально
дезадаптированных супружеских пар. – Рукопись.

Супружеская дезадаптация представляет собой актуальную психологическую
проблему, которая выходит за рамки клинического подхода. Многофакторная
обусловленность дезадаптации супругов, многообразие ее причин,
проявлений и сложный генезис, в котором играют роль особенности личности
и сексуального поведения каждого из супругов, сочетание в паре различных
типов сексуальной культуры и целый ряд других факторов, определяет
включенность данной проблематики в общепсихологический контекст.

Цель работы – разработка программы психологической профилактики и
коррекции сексуальной дезадаптации в супружеских парах на основе
углубленного изучения гендерных коммуникативных, поведенческих,
личностных и полоролевых особенностей супружеского взаимодействия.
Объектом исследования стало функционирование супружества, предметом –
личностные особенности и коммуникативные характеристики супругов в
сексуально дезадаптированных браках.

В рамках работы были определены соотношение понятий супружеской
дисфункциональности, супружеской дезадаптации и сексуальной дезадаптации
в браке. Также были описаны особенности коммуникативных стратегий в
супружестве, ведущие к появлению и развитию сексуальной дезадаптации;
выявлены специфические личностные и полоролевые особенности супругов,
лежащие в основе развития сексуальной дезадаптации в браке, а также
способы реагирования в конфликтных ситуациях и механизмы совладания с
фрустрацией в сексуально дезадаптированных супружеских парах. Кроме
того, была определена роль психосексуальных факторов в деструкции и
нормализации супружеских отношений. По результатам исследования была
разработана и апробирована программа психологической профилактики и
психологической коррекции сексуальной супружеской дезадаптации.

В работе использовались три группы методов (методики изучения
супружеского взаимодействия, полоролевые шкалы, личносные шкалы),
позволяющих вскрыть феноменологическую структуру различных аспектов
супружеского взаимодействия и выявить личностные особенности супругов,
обуславливающие развитие сексуальной дезадаптации в браке.

В работе описаны психологические (коммуникативные, поведенческие,
мотивационные и полоролевые) механизмы кристаллизации сексуальных
дезадаптаций в супружестве, приведены данные о сексуальной дезадаптации
супружества как факторе, сохраняющем семейную систему. В работе
представлены новые аспекты связи между социально-психологической и
сексуальной дезадаптацией в супружеских парах, уточнены положения о
полоролевой динамике формирования сексуальной дезадаптации в супружеских
парах. Кроме того, приведены новые данные о стратегиях реагирования
супругов в конфликтных и фрустрирующих семейных ситуациях и их
взаимосвязи с сексуальной дезадаптацией.

Программа психологической профилактики и коррекции сексуальной
дезадаптации в браке, построенная на интегративном сочетании
роджерианского и системного подхода с привлечением техник сексуального
тренинга, подтвердила свою эффективность. Цель программы – преодоление
сексуальной дезадаптации, не имеющей под собой клинической основы, путем
повышения различных компонентов супружеской адаптации и
функциональности, выработки супружеских моделей, основанных на зрелой
коммуникации, эмпатии и ответственности за свои действия и поступки.

Ключевые слова: супружеская адаптация, супружеская коммуникация, образ
брачного партнера, сексуальная дезадаптация, дисфункциональное
супружество, профиль личности, коммуникативный стиль, полоролевые
особенности, мотивационная сфера личности супругов в сексуально
дезадаптированных браках, аттрибуция сексуальной дисфункции.

ANNOtATION

Levanova I.L. Psychological Features of Marriage Functioning in Couples
with Sexual Disharmony. – Manuscript.

PhD Thesis in psychology. Speciality – 19.00.01 – general psychology.
History of psychology. Kharkiv National University, Kharkiv, 2005.

The thesis’ objective is to design the Program of psychological
prophylactics and correction of marital sexual disharmony based on the
framework of gender, communicative, behavioral, personal and sex-role
features of marital interaction. The types of spouses’ personalities and
marital communication specifics related to appearance the sexual
disharmony are defined. The Program of prevention and psychological
correction of marriage sexual desadaptation is designed on the framework
of integration of client-centered and system approaches.

Key words: marriage desadaptation, marriage communication, the marital
partner image, sexual disharmony, disfunctional marriage, personality’s
profile, communicative style, sex-role features, motivational sphere of
the personalities of sexually desadaptated couples, attribution of
sexual dysfunction.

Похожие записи