Київський національний університет імені Тараса Шевченка

БІЛОУС ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

УДК 159.922.6

Психологічні характеристики екологічності свідомості особистості

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Український Ярослав Іванович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри загальної та інженерної психології.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Киричук Олександр Васильович,

Інститут підготовки кадрів державної служби

зайнятості України міністерства праці та соціальної політики,

завідувач кафедрою психології.

кандидат психологічних наук, доцент

Льовочкіна Антоніна Михайлівна,

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

докторант лабораторії екологічної психології.

Провідна установа:

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова МОН України,

м.Одеса, кафедра диференціальної і експериментальної психології.

Захист відбудеться ”5” жовтня 2006 р. о 1530 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 при

Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314, тел.:
(044) 239-32-25.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(01033, Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий ”_1_”  09 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої
ради                                                     Г.К.Юрчинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена потребою у більш
глибокому пізнанні специфіки співіснування людини з природою, і,
зокрема, відображення цієї специфіки у свідомості особистості як
суб`єкта діяльності щодо перетворення природи. У руслі наукових
досліджень психології другої половини двадцятого сторіччя почала
інтенсивно формуватись галузь психології, яка досліджує особливості
психологічних впливів на людину зі сторони природного, соціального та
антропогенного середовища, пов`язаних з цим психічних явищ – екологічна
психологія.

Формування цієї галузі пов`язане із діяльністю таких дослідників, як
С.Д. Дерябо, О.В. Киричук, Б.Т. Лихачов, А.М. Льовочкіна, В.О. Моляко,
В.І. Панов, Є.Н. Пєтрова, О.В. Плахотнік, А.І. Рижиков,
О.В. Рудоміно-Дусятська, В.О. Скребець, Ю.М. Швалб, С.І. Яковенко,
В.А. Ясвін. Предметом екологічної психології виступає екологічна
свідомість, що розглядається у соціогенетичному, онтогенетичному й
функціональному аспектах.

При розв`язанні завдань екологічної психології найбільш значущими
постають питання, пов`язані із дослідженням психологічних явищ, що
визначатимуть характер взаємодії людини з природою — виявлення типології
стратегій та технологій взаємодії людини з природою.

Екологічна свідомість розглядається як вид свідомості, що пов`язаний
тільки зі світом природи, тобто в ній відбивається специфіка та
особливості взаємодії людини й природної реальності. В той же час в
свідомості людини відбивається увесь світ разом з носієм індивідуальної
свідомості (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, М.К. Мамардашвілі). У разі
розширення поля аналізу від специфіки та особливостей взаємодії людини з
природою до взаємодії людини й світу, виникає потреба у введені поняття
“екологічність свідомості”. Ми припускаємо, що екологічність свідомості
має характерні ознаки, які можуть бути дослідженні.

Таким чином, проблема психологічних характеристик екологічності
свідомості особистості не отримала відображення у наукових розробках. Її
зростаюча актуальність, теоретична і практична значущість, недостатня
розробленість в загально психологічній галузі, потреби практики,
обумовили вибір теми дослідження: “Психологічні характеристики
екологічності свідомості особистості”.

Зв`язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження тісно пов`язане з науковими розробками, що провадяться
відповідно до тематичного плану наукових досліджень факультету
соціології та психології Київського національного університету імені
Тараса Шевченка у зв`язку з розробкою науково–дослідної теми
“Психологічні детермінанти життєвих цінностей студентської молоді” (№
державної реєстрації 02 БФ 13 — 02/1) і є її складовою. Автором
досліджувалось місце та вага екологічних цінностей в системі ціннісних
орієнтацій осіб різного фахового спрямування.

Мета дослідження: узагальнення і поглиблення теоретичних підходів про
феномен екологічності у природничих науках з метою використання їх при
аналізі характеристик свідомості та емпіричне виявлення характеристик
екологічності свідомості особистості.

Об’єкт дослідження: екологічність свідомості особистості.

Предмет дослідження: психологічні характеристики екологічності
свідомості особистості.

Виходячи з цього було поставлено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати теоретико-емпіричні підходи для визначення основних
напрямків дослідження у еколого-психологічній проблемній галузі.

2. Теоретично обґрунтувати поняття екологічності свідомості.

3. Розробити методичний інструментарій та підібрати методичні процедури,
адекватні меті дослідження.

4. Виявити характеристики екологічності в компонентах свідомості
особистості.

5. Визначити особливості екологічності свідомості у представників різних
типів професійної діяльності.

Теоретико–методологічну основу дослідження складають основні положення
системного (Б.Ф. Ломов, Б.Г. Ананьєв) та діяльнісного (С.Л. Рубінштейн,
Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв) підходів у психології; філософські та
загальнопсихологічні положення про сутність, структуру та характеристики
свідомості (М.К. Мамардашвілі, В.П. Зінченко, О.М. Леонтьєв,
В.І. Слободчиков, Ю.М. Швалб); уявлення про “категоріальні”
(В.Ф. Петренко, О.Г. Шмельов) та “рефлексивні” (В.О. Лефевр) структури
свідомості; теоретичні положення екологічної психології (Ю.Г. Абрамова,
Р. Баркер, Дж. Гібсон, Дж. Гілфорд, Дж. Голд, С.Д. Дерябо, Т.М. Дрідзе,
Т.В. Іванова, А.А. Калмиков, О.В. Киричук, А.М. Льовочкина, В.О. Моляко,
В.І. Панов, О.В. Рудоміно–Дусятська, В.О. Скребець, В.О. Татенко,
Н.Г. Шагун, Ю.М. Швалб, С.І. Яковенко, В.А. Ясвін та ін.).

У роботі використовується комплекс методів дослідження, спрямованих на
розв`язання поставлених завдань, що включав у себе узагальнення даних
літературних джерел та їх теоретичний аналіз, метод експертних оцінок,
сюжетний малюнок, метод вільних асоціацій, семантичний диференціал,
видозмінена для завдань нашої роботи методика дослідження ціннісних
орієнтацій Рокіча; якісний метод контент-аналізу текстів вільних описів,
методи кількісної та якісної обробки отриманих результатів.

Досліджувані, вибірка: у дослідженні були задіяні чотири групи
досліджуваних, що були врівноважені за статевою ознакою, віком від 25 до
50 років, сформовані за професійним критерієм – типам професій
(класифікація Є.А.Клімова): “людина – природа” (співробітники
заповідника), “людина – техніка” (робітники автотранспортного
підприємства), “людина – людина” (вчителі й психологи), “людина – знак”
(економісти), – по 30 осіб у кожній групі (всього 120 осіб). На етапі
експертної оцінки були задіяні вісім осіб – висококваліфікованих
фахівців–природоохоронців, екологів (старші наукові та провідні
спеціалісти заповідника).

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній:

Вперше проведено аналіз сутності досліджуваного явища – екологічності
свідомості, як функціональної характеристики свідомості особистості.

Вперше показано, що прояви екологічності наявні у всіх компонентах
свідомості особистості. У чуттєвій тканині образу це складність,
конкретний зміст, внутрішня цілісність образу екологічної ситуації. У
системі значень екологічні поняття мають змістовні ознаки. Особистісні
смисли проявляються у екологічних мотивах, що виступають у якості
мотивів – цілей.

Отримано нові факти про особливості проявів екологічності свідомості
залежно від професії. Встановлено, що представники гуманітарних професій
характеризуються емоційно-оціночним, представники природничих професій –
функціонально- динамічним ставленням до екологічної реальності.

Вперше встановлено, що характеристики екологічності свідомості мають
цілісний характер і відображаються у варіативності її проявів у
когнітивній (предметність, константність, структурованість), афективній
(імпульсівність, рефлексивність), діяльнісній (динамічність, сталість,
стійкість), та світоглядній (мотиви – цілі) сферах.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні явлень про
загальнопсихологічні аспекти екологічності, аналізі її в якості функції
свідомості та виділенні характеристик екологічності свідомості
особистості.

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні місця
екологічних цінностей в системі цінностей суб`єктів трудової діяльності
та можливості подальшої розробки психологічних тренінгів, спрямованих на
розвиток екологічності свідомості. Включення результатів роботи в процес
викладання природничих дисциплін також має сприяти розвитку
екологічності свідомості.

Матеріали дослідження використовуються у викладанні навчальних курсів
“Загальна психологія”, “Практикум з загальної психології”, “Екологічна
психологія” студентам, що навчаються за фаховим спрямуванням
“Психологія” на факультеті соціології та психології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача. У дисертаційному дослідженні розширено та
поглиблено зміст поняття “екологічність” у психологічному розумінні. У
праці, що надруковано у співавторстві, авторові належить теоретичний
аналіз проблеми, узагальнення емпіричних даних, формулювання висновків.
Наведені в роботі дані є самостійним вкладом в проблему, що
розробляється. Ідеї та думки співавторів стосуються аспектів можливого
використання мотиваційно-смислової сфери особистості у дослідженнях з
екологічної психології, але не повністю використовуються в даній роботі.

Надійність та достовірність наукових результатів забезпечувались
теоретичним аналізом проблеми, відповідністю застосованих методів меті
та задачам дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу
одержаного емпіричного матеріалу, використанням багатомірних методів
статистичного аналізу даних та відповідним добором груп, достатньою
кількістю та репрезентативністю досліджуваних.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження
доповідались на Третій Всеукраїнській конференції молодих науковців
“Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи
досліджень (Київ, 2000); на наукових конференціях студентів та
аспірантів факультету соціології та психології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (2000, 2001, 2002); на VI
Костюківських читаннях “Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку”
(Київ, 2003), на міжнародній науковій конференції “Терапія душі” (Одеса,
2004), на засіданнях кафедри загальної та інженерної психології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження викладено в 7
публікаціях, у тому числі – 4 у статтях в наукових фахових виданнях,
внесених до переліку ВАК України як фахові з психологічних наук.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 223
найменування, 18 додатків. Загальний обсяг дисертації — 203 сторінки, у
тому числі основний зміст -146 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, мета,
завдання роботи, об`єкт і предмет дослідження, подається стислий аналіз
стану розробки проблеми у психологічній літературі, розкриваються
наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідження, особистий
внесок здобувача, наведено дані про апробацію роботи.

Перший розділ ”Теоретичні та методологічні підходи до вивчення феномену
екологічності свідомості в психології” присвячений аналізу існуючих
теоретичних підходів до вивчення свідомості особистості в психології,
екологічності свідомості та визначенню місця екологічності свідомості
серед інших характеристик свідомості.

Проходячи у своєму розвитку декілька етапів, екологія нині виходить за
рамки біології. Глобальність проблем й використання граничних категорій
робить її актуальною у різних галузях знань. З’являються, у тому числі
тісно пов’язані з психологією, наукові напрямки: екологічна психологія,
психологічна екологія, психологія середовища, поведінкова географія.

У роботі подається огляд основних концепцій екологічної психології.
Аналізуються концепції К. Крайка (K. Craik, 1968, 1970), Ц. Альтмана
(С. Altman, 1976), Р. Баркера (R. Barker, 1968), які намітили принципові
напрямки розвитку екологічної психології на етапі її зародження.

Аналіз сучасних робіт еколого–психологічного напрямку дозволив нам
виділити чотири основні тематичні блоки, що присвячені основним
напрямкам розвитку цієї проблемної області.

Перший блок представлений концептуальними загальними роботами, у яких
розглядаються проблеми формування екологічного світогляду, організації,
форм й методів екологічної освіти та виховання у еволюційно-історичному
контексті (Д.Н. Кавтарадзе, А.А. Брудний, 1993; Г.Н. Карпова, 1995;
С.В. Шмалєй, 1994; А.М. Льовочкіна, 2003 та ін.).

Наступний блок описує відношення особистості до природного середовища і
представлений роботами О.М. Лазурського, 1912; Б.Г. Ананьєва, 1980;
Г.В. Шейніс, 1993; В.А. Ясвіна та С.Д. Дерябо, 2002 та інших.

Окремий тематичний блок утворюють роботи, у яких досліджується
екологічні проблеми, що виникли внаслідок катастрофи ЧАЕС,
(О.В. Киричук, С.І. Яковенко, 1993), в яких постає новий науковий
напрямок – радіоекологічна психологія.

У четвертому блоці аналізуються концептуальні роботи, у яких
еколого-психологічна проблематика представлена в динаміці аналіза її
предмету, вони присвячені питанням формування екологічного світогляду,
організації форм і методів екологічного навчання і виховання
(Г.Н. Карпова, 1995, Н.М. Мамедов, 1996, Л.В. Тарасов, 1992).

Аналіз різних підходів до вивчення свідомості особистості показує
нерозривний зв`язок вивчення свідомості з дослідженням системи значень,
саме значення виступають в якості операційних одиниць свідомості.

У другому розділі “Феноменологія екологічності свідомості і діяльності”
розглядається поняття екологічності з позиції психології, дається робоче
визначення поняттю “екологічність”.

Поява у науковій та науково-популярній літературі таких понять як
“екологічна поведінка”, “екологічне мислення”, “екологічна свідомість”,
з одного боку показує значимість і багатоаспектність проблеми взаємин
між людиною і середовищем, а з іншого, нечіткість, певна суперечливість
дефініцій таких понять, свідчить про активний розвиток і становлення
екопсихологічного напрямку та спрямовує нас до детального розгляду цього
питання.

Для найбільш загальної характеристики зв’язків організму із середовищем
вживають поняття гомеостазу як:

— сукупності скоординованих різнорівневих реакцій, що забезпечують
підтримку та відновлення сталості внутрішнього середовища організму
(В. Кеннон, 1929);

— стану внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що
підтримується завдяки регулярному поновленню її основних структур,
речовинно-енергетичного складу й постійній функціональній саморегуляції
її компонентів (Н.Ф. Реймерс, 1990).

Здатність до саморегуляції й підтримки сталості структури і якісних
властивостей організму досягається завдяки процесам адаптації. Ж. Піаже
визначає адаптацію як те, що забезпечує рівновагу між впливом організму
на середовище й зворотним впливом самого середовища. За умов досягнення
організмом “гармонійних” або “задовільних” зв’язків з оточуючим
середовищем, Ж. Піаже говорить про наявність стану рівноваги: рівновага
не як стан спокою, а як стан безперервної активності. Саме такі
гармонійні зв’язки ми пов’язуємо з поняттям екологічної рівноваги.
Гомеостатична рівновага як інтегративна характеристика існування
біологічних систем реалізується на рівні психічного (так само, як і на
більш простих рівнях) у вигляді двох взаємопов’язаних процесів:
асиміляції та акомодації.

Під екологічністю ми розуміємо спосіб взаємодії з навколишнім світом,
при якому живі взаємодіючі компоненти екосистем знаходяться у стійкому в
часі якісному (різноманіття) і кількісному (чисельність) стані.

Сутність екологічності полягає не у балансі чи дисбалансі між “добрими”
чи “поганими” вчинками людини, а у невідповідності об’єктивних
акомодативно-асиміляційних можливостей будь якої живої істоти у
порівнянні з людиною розумною.

Поняття екологічності є таким, що використовується в описах різних
рівнів і структур гностичних та праксичних сфер буття людини. Зберігаючи
визначення екологічності через природодоцільність, ми епістеміологічно
розширюємо значення поняття екологічності до функціональної
характеристики свідомості особистості, яке має бути на всіх рівнях своєї
побудови наповнене відповідними змістовними характеристиками. Ми
припускаємо існування рівневості у розвитку екологічності в
індивідуальній свідомості особистості.

Третій розділ “Емпіричне дослідження екологічності свідомості” містить
результати проведеного емпіричного дослідження. Дослідження провдилося у
три етапи.

На першому етапі дослідження нами було проведене дослідження семантичних
просторів значень екологічних, неекологічних й нейтральних понять.
Дослідження проводилося у два етапи. Метою етапу експертної оцінки було
отримати список понять — стимулів для подальшого використання при
реконструкції семантичних просторів за допомогою семантичного
диференціала. Експертним групам було запропоновано завдання за допомогою
методу вільних асоціацій написати 15 іменників, що характеризують,
екологічну (неекологічну) ситуацію, екологічну (неекологічну) людину».

Були сформовані попередні списки:

–  іменників, асоціативно зв’язаних з поняттям «екологічність»,

– іменників, що відповідають поняттю «неекологічність».

Близькі за змістом поняття нами були об’єднані в групи, був сформований
список груп екологічних і неекологічних понять для подальшого
використання як стимулів в роботі по реконструкції семантичних просторів
за допомогою методу семантичного диференціала. «ТВАРИНА», «ЛІС»,
«ПРИРОДА», «СОНЦЕ» — відібрані екологічні поняття. «МАШИНА», «ТЕХНІКА»,
«ЗАВОД», «ВІДХОДИ” — неекологічні поняття.

Додатково нами був уведений блок «нейтральних» понять: «БУДИНОК», «Я»,
«ЛЮДИНА». Це було зроблено з метою подальшого дослідження екологічності
свідомості представників різних професій. На наступному етапі було
сформовано групу досліджуваних, яка складалася з біологів, економістів,
психологів і педагогів, шоферів по 30 осіб кожної групи.

У даній частині емпіричного дослідження ми використовували 25-ти
шкальний семантичний диференціал Ч. Осгуда і статистичний метод
факторного аналізу. Використані методи дозволяють побудувати
(реконструювати) і проаналізувати семантичні простори даних груп понять.

Спочатку було проведено реконструкцію факторного семантичного простору
загального списку понять. Наступним етапом була реконструкція факторного
семантичного простору екологічної та неекологічної групи понять.

При факторизації загального куба даних, роздільній факторизації груп
екологічних і неекологічних понять і аналізу отриманих факторних
структур нами були отримані три основних фактори, подібні до класичних
факторів ЕРА (активності, сили, оцінки за Ч. Осгудом), але зі
специфічним значеннєвим наповненням — за допомогою даних факторних
структур описується специфічна екологічна реальність, семантичні
простори екологічних понять.

Ця факторна структура була використана нами при описі особливостей
оцінки груп екологічних і неекологічних понять різними професійними
групами. Ми припускали, що:

а) існує якісна відмінність у сприйнятті екологічних і неекологічних
понять (відмінність між групами понять);

б) існують якісні відмінності в сприйнятті екологічних і неекологічних
груп понять у різних професійних групах.

Щодо першого припущення, то виявилося, що екологічні поняття усіма
випробуваними були оцінені як більш:

а) «радісні», «гарні», «світлі», «приємні», «рідні», «добрі»,
«життєрадісні», «улюблені», «свіжі», «чисті» — за фактором «оцінки»;

б) «легкі», «розслаблені», «м’які» — за фактором «сили» чи
«напруженості»;

в) «гострі» — за фактором «активності».

Відповідно неекологічні поняття оцінюються як більш:

а) «сумні», «погані», «темні», «чужі», «злі», «сумовиті», «ненависні»,
«гнилі», «брудні» – за фактором «оцінки»;

б) «важкі», «напружені», «тверді» – за фактором «сили» чи «активності»;

в) «сумовиті» і «тупі» — за фактором «активності».

Аналіз оцінок екологічних понять представниками різних професій показав
їх подібність у трьох групах з чотирьох. Суттєво відрізнялися лише
оцінки представників професії “людина–природа” (виділяються в окремий
кластер на тлі інших професійних груп). Вони розглядають екологічні
поняття як: менш «світлі», «добрі» і «життєрадісні» за першим фактором
(оцінки); більш «швидкі» і менш «життєрадісні» — за третім.

Отримані результати можна проінтерпретувати в такий спосіб: вірогідно
професіонали-біологи не схильні до абсолютизації чи ідеалізації
природних явищ, тому екологічна реальність для них менш «позитивна» —
«світла», «добра», «життєрадісна». Кластер “людина–природа” не
навантажений антропоморфними ознаками природного світу, на відміну від
інших груп.

— f h p ’

?

D &

N

O

J

A

J A &

(

*

V

 

O

внянні з оцінками інших груп випробуваних. За фактором «оцінки»
неекологічні поняття були розглянуті як більш «чужі». У силу професійної
специфіки професіонали-біологи розглядають неекологічну реальність як
більш складну, чужу і більш напружену, у порівнянні з екологічною
(природною) реальністю.

Щодо представників інших груп, то вони бачать природу як засіб
задоволення своїх власних потреб. Це є проявом операціонального підходу,
для них природа – це функція, або спосіб задоволення потреб.

Виходячи з цих результатів, на подальших етапах дослідження ми
редукували вибірку до двох груп: природоохоронці (як носії еталонного
рівня розвитку екологічності свідомості) і неприродохоронці (як
контрольна група).

Другий етап дослідження: “Реконструкція образу екологічної ситуації”,
мав завдання виявити як феномен екологічності свідомості проявляється у
чуттєвій тканині образів свідомості. В якості матеріалу для аналізу
виступали малюнки та тексти вільних описів. При реконструкції образ
екологічної ситуації ми використовували не генеральні категоріальні
одиниці — «екологічність — неекологічність», а категорії «другого
порядку», тобто поняття безпосередньо зв’язані з екологічністю –
неекологічністю. Перевага методу вільних описів полягає в тому, що
неструктурована інформація більш релевантна думкам випробуваних, ніж
нав’язаний набір категорій.

Група респондентів складалася з 30 осіб екологів та 30 осіб економістів.
Учасникам дослідження пропонувалося написати твір на тему: “Як я уявляю
собі екологічну (неекологічну) ситуацію”, а також намалювати екологічну
та неекологічну ситуацію.

Отримані малюнки було класифіковано вісьмома експертами
(висококваліфікованими екологами – професіоналами) відповідно до сюжету
зображення. Усі малюнки експертами за сюжетом було розділено на кілька
груп образів. Насамперед, відповідно до інструкції, сюжети розділені на
екологічні і неекологічні (або сюжети екологічної та неекологічної
ситуації).

Сюжети неекологічної ситуації було розділено на такі групи:

1. Технічний чи виробничий (функціонуючий);

2. Природний неекологічний;

3. Конкретні акти неекологічної поведінки.

Сюжети екологічної ситуації розділили на:

1. Технічний чи виробничий (не функціонуючий);

2. Природний екологічний;

3. Конкретні акти екологічної поведінки.

Образ екологічної ситуації у тестах вільних описів пов`язаний з рядом
об’єктів (ліс, гори, озеро, море, луг і т.д.) і процесів (вітер, прибій,
дощ, сніг і т.д.) природи. Неекологічна ситуація пов’язана з процесами і
результатами негативного антропогенного впливу (фабрика, завод, відходи,
бруд, дим, машини, труби і т.д.).

Образ екологічної ситуації характеризується позитивним емоційним фоном
(зв’язаний із приємними спогадами).

Образ неекологічної ситуації в уявленнях респондентів зв’язаний з
негативними переживаннями і емоційно негативно забарвлений.

Сюжети малюнків є універсальними для всіх підгруп, що брали участь у
цьому дослідженні.

Екологи, на відміну від економістів, демонструють у більшості випадків й
високий рівень усвідомлення значущості екологічної проблематики, у
текстах описів наводять велику кількість значущих, високорівневих,
недріб`язкових характеристик екологічної та неекологічної ситуацій з
точки зору екології. Малюнки таких осіб вирізняються у більшості (80%)
своїй приналежністю до сюжетної групи “Природний екологічний” у випадку
створення малюнків на тему “Екологічна ситуація” й до групи “Природний
неекологчний” у “Неекологічній ситуації” (66%). Також для цієї групи
характерні високі показники продуктивності і варіативності у виконанні
завдань.

На третьому етапі було проведено дослідження екологічних цінностей у
системі ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації є однією з
найважливіших характеристик особистості і тісно пов`язані з її
свідомістю. Вони відображують мотиваційний аспект життя людини і
дозволяють нам певною мірою дослідити смислову компоненту свідомості. В
роботі використовувалася методики ціннісних орієнтацій М. Рокіча. До неї
було введено додатково екологічні цінності. Для виділення екологічних
цінностей був використаний метод експертної оцінки. У результаті була
отримана пара понять (термінальних та інструментальних) так званих
екологічних цінностей, включених надалі в методику «Ціннісні орієнтації»
М. Рокіча:

1) термінальна екологічна цінність: «Гармонія з природою” (досягнення
духовної і фізичної єдності з зовнішнім світом);

2) інструментальна екологічна цінність: «Екологічність” (любов до
природи, здатність почувати і розуміти навколишній світ, турбота про
рослини і тварин).

Дане дослідження було проведено на двох вибірках, сформованих за
професійним критерієм:

а) природоохоронці — 30 чоловік,

б) економісти — 30 чоловік.

У просторі особистісних смислів, було встановлено місце екологічних
цінностей у загальній системі цінностей особистості. Втановлено, що
група осіб, яка за специфікою провідної діяльності пов`язана із
екологічною реальністю, ставить екологічні цінності на перші позиції у
ієрархії цінностей, на відміну від економістів. Психосемантична
структура свідомості особистості, як носій системи індивідуальних
значень, також певною мірою відображає особистісні смисли, що наповнені
змістом екологічності.

Було з`ясовано, що загальна структура системи цінностей співпадає в обох
групах, проте у представників професії «людина — природа» екологічні
термінальні й інструментальні цінності займають більш вагоме місце в
системі цінностей, ніж у представників професії типу «людина — знакова
система”.

Прояви екологічності наявні у всіх трьох компонентах свідомості
особистості (за концепцією О.М. Леонтьєва).

Чуттєва тканина образа в дослідженні екологічності має відповідне
змістовне й рівневе наповнення. Опис екологічної ситуації має різні
характеристики виміру: когнітивна складність, конкретний зміст,
внутрішня цілісність дають можливість диференціювати і класифікувати
персональні системи описів і уявлень. Предметність, константність,
структурованість виступають як показники об’єктивації перцептивних
якостей дійсності. Імпульсивність виступає похідною
сенсорно-перцептивного рівня функціонування психіки, рефлексивність –
надбанням суб’єктного рівня і виступає підставою для переходу на рівень
надситуативної активності. Динамічність, сталість, стійкість виступають
ознаками процесуальних якостей екологічності, відображають її діяльнісні
аспекти.

При дослідженні факторної структури семантичних просторів екологічних,
неекологічних і нейтральних понять було отримано три основних фактори,
що подібні класичним факторам ЕРА. У системі значень є загальні для всіх
параметри сприйняття екологічної ситуації. Фактор оцінки екологічних
понять має емоційно позитивну насиченість, неекологічних понять –
зворотну; діяльнісний і пасивний характер мають показники по фактору
активності для відповідно екологічних і неекологічних понять, фактор
сили для екологічних понять є позбавленим напруженості – ці параметри
існують у границях конкретно-чуттєвого рівня опису реальності. Існують
специфічні ознаки екологічністі свідомості в системі значень. У групі
екологів виявлені специфічні оцінки екологічних і неекологічних понять,
що мають менше емоційне навантаження, а більше змістовних і
функціональних ознак, що виступають свідченням опису явищ екологічної
реальності на більш високому рівні відображення.

У просторі особистісних смислів визначається змістовна характеристика
екологічності свідомості особистості, виявляється буттєва складова
існування людини у світі, виявляється її суб`єктність. Екологічність
виявляється через відображення значимості мотивів. Для високого рівня
розвитку екологічності свідомості екологічні мотиви (відображені в
системі ціннісних оріентацій) є ведучими, вони виступають як мотиви –
цілі. В інших випадках екологічні цінності знаходяться в межах мотивів –
стимулів; емоційність, афективність, спонтанність виступають
суб’єктно-оцінними критеріями екологічності свідомості особистості.

Слід зазначити, що три блоки нашого дослідження не є прямим “зняттям”
показників по трьох компонентах свідомості, адже самі ці компоненти є
взаємопов`язаними у єдиній цілісності функціонування свідомості. Тому
опис системи значень не вичерпується психосемантичним дослідженням, а
доповнюється аналізом текстів вільних описів, чуттєва тканина образу
наявна також і в процесі вільних асоціацій, особистісний смисл є
постійним “партнером” системи значень у процесі їх взаємної
трансформації і проявляється у пристрасності описів, специфічності
малюнків.

ВИСНОВКИ

Екологічність психічного проявляється на різних рівнях життєдіяльності:

— сенсорно-перцептивний (ситуативний) рівень функціонування психіки
характеризується екологічністю через ситуативну зумовленість, реактивний
характер дій, афективність, конгруентність внутрішніх і зовнішніх ознак
життєдіяльності організму;

— на свідомому (суб`єктному) рівні наявна конгруентність, зовнішніх
(середовищних) ознак щодо індивідуально-суб`єктних психічних явищ;

— вищий рівень розвиненості екологічності – це ноосферний рівень, що
характеризується надситуативністю дій, вираженням цінностей, ідеалів,
має вчинковий характер.

Вивчення характеристик екологічності свідомості особистості є
дослідженням насамперед суб`єктного рівня.

2. Поняття екологічності є таким, що використовується в описах різних
рівнів буття людини. Екологічність свідомості є передусім функціональною
характеристикою свідомості особистості. Розвиненість екологічності в
індивідуальній свідомості особистості має рівневий характер й діяльнісну
опосередкованість. Характеристики екологічності свідомості особистості
носять цілісний характер, що відображається у варіативності когнітивних,
афективних, діяльнісних та світоглядних проявів екологічності.

3. Чуттєва тканина образу у дослідженні екологічності має відповідне
змістовне й рівневе наповнення: опис екологічної ситуації має різні
характеристики вимірювання:

— константність, предметність, структурованість – як показники щодо
об`єктивації перцептивних якостей дійсності, середовища;

— імпульсивність, рефлексивність. Перше є похідною
сенсорно-перцептивного рівня функціонування психіки, друге – надбанням
суб`єктного рівня і виступає підставою для переходу на рівень
надситуативної активності;

— динамічність, сталість, стійкість виступають ознаками процесуального
гатунку екологічності, відображають діяльнісні аспекти екологічності;

— когнітивна складність, конкретний зміст, внутрішня цільність дають
можливість диференціювати та класифікувати персональні системи описів та
уявлень.

4. При дослідженні факторної структури семантичних просторів
екологічних, неекологічних та нейтральних понять було отримано три
основних фактори, що подібні до класичних факторів ЕРА:

— у системі значень є спільні для всіх (загальні) параметри сприйняття
екологічної ситуації. Фактор оцінки екологічних понять має емоційно
позитивну насиченість, неекологічних понять – зворотню; діяльнісний й
пасивний характер мають показники за фактором активності для відповідно
екологічних й неекологічних понять, фактор сили для екологічних понять є
позбавленим напруженості – ці параметри існують у межах конкретно —
чуттєвого рівня опису реальності;

— у групі природоохоронців виявлено специфічні оцінки екологічних й
неекологічних понять, які мають менше емоційне навантаження, а більше
змістових й функціональних ознак, що є свідченням опису явищ екологічної
реальності на більш високому рівні відображення.

5. У просторі особистісних смислів визначається змістова характеристика
екологічності свідомості особистості, проявляється буттєва складова
існування людини в світі, проявляється її суб`єктність:

— екологічність проявляється через відображення значущості мотивів,

для високого рівня розвитку екологічності свідомості екологічні мотиви
(відображені в системі ціннісних орієнтацій) є провідними, вони
виступають у якості мотивів – цілей. В інших випадках екологічні
цінності перебувають в межах мотивів-стимулів;

— емоційність, афективність, спонтанність виступають
суб`єктно-оціночними критеріями екологічності свідомості особистості.

6. Екологічность свідомості у представників різних типів професійної
діяльності має певні відмінності. Фахівці типу “людина-людина”
демонструють емоційно-оціночне ставлення до явищ екологічної реальності,
а представники групи “людина-природа” оцінюють ії
функціонально-динамічні якості. На нашу думку фахівці природоохоронної
галузі є рівневим еталоном щодо ступеня розвиненості екологічності
свідомості.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1. Білоус О.В. Репрезентація образа екологічної ситуації у свідомості //
Актуальні проблеми психології: Зб. наукових праць Інституту психології
ім. Г.С. Костюка АПН України. – К.: Міленіум, 2004. – Т.1.– Вип. 12. –
С. 5 – 8.

2. Білоус О.В. Компоненти екологічної свідомості особистості //
Актуальні проблеми психології: Зб. наукових праць Інституту психології
ім. Г.С. Костюка АПН України. – К.: Міленіум, 2004. – Т.7.– Вип. 2. – С.
5 – 12.

3. Білоус О.В. Екоцентричний світогляд. Екоцентрична екологічна
свідомість. Екологічні цінності // Актуальні проблеми психології: Том
1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна
психологія. – К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,
2002. – частина 7. – С. 8 – 11.

4. Білоус О.В., Український Я.І. Про місце досліджень
мотиваційно–смислової сфери особистості у екологічній психології //
Вісник ХДУ. № 472. Серія Психологія. – Харків: Видавництво ХДУ, 2000. –
с. 22 –25.

5. Білоус О.В. Мотиваційно–смислова сфера особистості як предмет
досліджень екологічної психології // Проблема особистості в сучасній
науці: результати та перспективи досліджень: Тези доповідей Третьої
Всеукраїнської конференції молодих науковців 28–29 вересня 2000 року. –
К., 2000. – С.73 – 74.

6. Білоус О.В. Місце екологічних цінностей у професійному спрямуванні
особистості // Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку:
Матеріали VI Костюківських читань (28–29 січня 2003 р.). – Т.1. – К.:
Міленіум, 2003. – С.154 – 157.

7. Білоус О.В. Репрезентація екологічної ситуації та образ “Я” людини //
Наука і освіта. Спецвипуск. Матеріали до конференції пам`яті професора
І.Г. Білявського. – 2004. – №3. – С.13 – 14.

АНОТАЦІЇ

Білоус О.В. Психологічні характеристики екологічності свідомості
особистості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за
спеціальністю 19.00.01 –загальна психологія, історія психології. –
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню психологічних характеристик
екологічності свідомості особистості. Показано, що екологічність
свідомості виступає однією із психологічних характеристик свідомості як
такої і є притаманною суб`єктному рівню функціонування психіки.

В роботі досліджено специфіку розвитку екологічності свідомості у осіб
різного фахового спрямування, визначене місце екологічних цінностей у
системі ціннісних орієнтацій особистості, побудовано семантичний простір
груп екологічних та неекологічних понять, зроблено реконструювання
образу екологічної ситуації у свідомості особистості.

Ключові слова: екологічність свідомості, екологічні цінності, екологічна
та неекологічна ситуація, образ екологічної ситуації.

Белоус А.В. Психологические характеристики экологичности сознания
личности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук
по специальности 19.00.01 –общая психология, история психологии. –
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

Диссертация посвящена определению психологических характеристик
экологичности сознания личности. Проведен анализ структуры сознания.
Экологичность психики проявляется на разных уровнях жизнедеятельности.
Сенсорно-перцептивный (ситуативный) уровень функционирования психики
характеризуется экологичностью посредством ситуативной обусловленности,
реактивного характера действий, афективности, конгруэнтностью внутренних
и внешних качеств жизнедеятельности организма. На сознательном
(субъектном) уровне проявляется как конгруэнтность, так и
неконгруэнтность внешних (средовых) признаков относительно
личностно-субъектных психических явлений. Высший уровень развитости
экологичности – это ноосферний уровень, который характеризуется
надситуативной активностью, выражением ценностей, идеалов, имеет
характер поступка.

Показано, что экологичность сознания является одной из психологических
характеристик сознания как такового и проявляется во всех его
компонентах. Чувственная ткань образа в исследовании экологичности
имеет соответствующее содержательное и уровневое наполнение. Описание
экологической ситуации имеет разные характеристики измерения:
когнитивная сложность, конкретное содержание, внутренняя цельность дают
возможность дифференцировать и классифицировать персональные системы
описаний и представлений. Предметность, константность,
структурированность выступают в качестве показателей объективации
перцептивных качеств действительности. Импульсивность выступает
производной сенсорно-перцептивного уровня функционирования психики,
рефлексивность – достоянием субъектного уровня и выступает основанием
для перехода на уровень надситуативной активности. Динамичность,
постоянство, стойкость выступают признаками процессуальных качеств
экологичности, отображают её деятельностные аспекты.

В пространстве личностных смыслов определяется содержательная
характеристика экологичности сознания личности, проявляется бытийная
составная существование человека в мире, проявляется его субъектность.
Экологичность проявляется через отображение значимости мотивов. Для
высокого уровня развития экологичности сознания экологические мотивы
(отображенные в системе ценностных ориентаций) являются ведущими, они
выступают в качестве мотивов – целей. В других случаях экологические
ценности находятся в границах мотивов-стимулов; эмоциональность,
афективность, спонтанность выступают субъекно-оценочными критериями
экологичности сознания личности.

При исследовании факторной структуры семантических пространств
экологических, неэкологических и нейтральных понятий было получено три
основных фактора, которые подобны классическим факторам ЕРА. В системе
значений есть общие для всех параметры восприятия экологической
ситуации. Фактор оценки экологических понятий имеет эмоционально
положительную насыщенность, неэкологических понятий – обратную;
деятельностный и пассивный характер имеют показатели по фактору
активности для соответственно экологических и неэкологических понятий,
фактор силы для экологических понятий является лишенным напряженности –
эти параметры существуют в границах конкретно-чувственного уровня
описания реальности. Существуют специфические признаки экологичности
сознания в системе значений. В группе экологов выявлены специфические
оценки экологических и неэкологических понятий, которые имеют меньшую
эмоциональнуя нагрузку, а больше содержательных и функциональных
признаков, которые выступают свидетельством описания явлений
экологической реальности на более высоком уровне отражения.

Экологичность сознания у представителей разных типов профессиональной
деятельности имеет определенные отличия. Специалисты типа
“человек-человек” демонстрируют эмоционально-оценочное отношение к
явлениям экологической реальности, а представители группы
“человек-природа” оценивают их функционально-динамические качества.
Специалисты природоохранной области выступают в качесте уровневого
эталона относительно степени развитости екологичности сознания.

Понятие экологичности является таким, которое используется в описаниях
разных уровней и структур сфер бытия человека. Экологичность является
функциональной характеристикой сознания личности. Развитость
экологичности в индивидуальном сознании личности имеет уровневый
характер и деятельностно опосредована. Характеристики экологичности
сознания личности носят целостный характер, который отображается в
вариативности её когнитивных, аффективных, мировоззренческих и
деятельностных проявлений.

Ключевые слова: экологичность сознания, экологические ценности,
экологическая и неэкологическая ситуация, образ экологической ситуации.

Bilous O.V. Psychological characteristics of ecologicity of a
personality’s consciousness. – Manuscript.

Dissertation for a Candidate degree in psychology, specialty 19.00.01 –
general psychology, history of psychology. Kyiv Taras Shevchenko
National University, Kyiv, 2006.

The dissertation is dedicated to exploring psychological characteristics
of ecologicity of a personality’s consciousness. Ecologicity of
consciousness is proved to be one of psychological characteristics of
consciousness itself.

The dissertation tackles the specific features of ecologicity of
consciousness of persons belonging to different professional spheres.
Environmentalists, unlike people pursuing all other occupations, turned
out to have qualitative differences in the level of its development. The
dissertation shows the place of ecological values in the system of a
personality’s values. It analyses the semantic field of ecological and
non-ecological concepts. It also reconstructs the image of an ecological
situation in a personality’s consciousness.

Key words: ecologicity of consciousness, ecological values, ecological
and non-ecological situation, ecological situation image.

PAGE 4

Похожие записи