ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Корчевна Ольга Володимирівна

УДК 159.923.5:331.567

Психологічні чинники формування активності безробітних на ринку праці

19.00.07 – “Педагогічна та вікова психологія”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі психології Інституту підготовки кадрів
державної служби зайнятості України Міністерства праці та соціальної
політики України, м. Київ.

Науковий керівник: дійсний член АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Киричук Олександр Васильович,

Інститут підготовки кадрів державної

служби зайнятості України, м. Київ,

завідувач кафедри психології.

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Татенко Віталій Олександрович,

Інститут соціальної та політичної психології

АПН України, м.Київ,

головний науковий співробітник;

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник

Єгорова Єлизавета Володимирівна,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти

АПН України, м.Київ,

старший науковий співробітник

відділу психології профорієнтації.

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, кафедра психології і педагогіки, Міністерство
освіти і науки України.

Захист дисертації відбудеться “23” червня 2006 р. о 14.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.451.02 в Інституті педагогіки
і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ,
вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і
психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ,
вул. М.Берлинського, 9.

Автореферат розісланий “ ” травня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Е.О.Помиткін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Швидке та успішне включення
кожної працездатної особи в трудову діяльність, скорочення часу
перебування її в статусі безробітного є соціальним замовленням
суспільства, викликаним кардинальними соціальними й політичними змінами
в країні. У зв’язку з цим, значно підвищується роль особистісної
активності, ініціативи, здатності та готовності кожного члена
суспільства до перегляду своїх життєвих орієнтирів і установок. Стара
позиція: “Одна професія на все життя, професійне зростання на одному
робочому місці” – замінюється новою: “Професійна активність та
багатофункціональність протягом усього життя”. Тому першочерговим стає
завдання вивчення процесів та умов саморозвитку й саморозкриття
особистості безробітного, можливостей реалізації ним свого потенціалу в
процесі побудови свого життєвого та професійного шляху в умовах, що
склалися, а також можливостей подолання тих суб’єктивних перепон і
складностей (перш за все психологічного, особистісного характеру), якими
супроводжуються ці процеси.

Зрозуміло, що людина, яка опинилася в ситуації безробіття, зазнає втрат
як матеріального, так і соціально-психологічного характеру. Це – втрата
соціального статусу, звуження кола спілкування, збільшення
неорганізованого часу, посилення психологічної напруги в сім’ї. Вивчення
психологічних особливостей людей, що опиняються в ситуації безробіття,
виявлення їх ставлення до ситуації, що склалася, й до самого себе
свідчать про те, що ця ситуація змінює життя людини в новому напрямі.
Нова життєва ситуація висуває особливі вимоги до людини і основний зміст
цих вимог полягає в тому, щоб не очікувати, коли ситуація вирішиться
сама по собі, а прийняти важливі самостійні рішення, побудувати для себе
модель “необхідного майбутнього” з урахуванням реальних можливостей та
обмежень, а потім активно діяти, орієнтуючись на цю модель та узгоджуючи
свої дії з умовами, що змінюються. Успішність такої активності
визначається, на наш погляд, вмінням людини стати на позицію суб’єкта по
відношенню до ситуації, що склалася, та вмінням актуалізувати набутий
потенціал самостійних відповідальних учинків, задіяти механізми
саморегуляції активності власної особистості.

Аналіз наукової психологічної літератури свідчить, що зазначена проблема
ще не була предметом спеціального дослідження, проте деякі науковці
торкались її окремих аспектів, зокрема: питання активності людини як
суб’єкта власного життя (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв,
Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.Ф.Бондаренко, А.В.Брушлінський, Л.Ф.Бурлачук,
І.А.Зязюн, О.В.Киричук, Є.П.Колєсніков, О.А.Конопкін, О.І.Кульчицька,
С.Д.Максименко, В.І.Моросанова, В.А.Петровський, В.А.Роменець,
В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, Л.В.Сохань, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко,
Н.В.Чепелєва); внутрішні потенційні можливості особистості та їх
розвиток (О.О.Бодальов, Ф.Є.Василюк, Е.Еріксон, І.С.Кон, І.П.Маноха,
М.М.Обозов, Є.Ф.Рибалко, В.В.Столін, Т.Шибутані, Т.С.Яценко); розвиток
та формування особистісних якостей молодої людини протягом її
становлення та професійного самовизначення, що є необхідною складовою
процесу становлення особистості як суб(єкта активності (Є.В.Єгорова,
О.В.Киричук, Н.Г.Ничкало, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка,
О.Є.Самойлов, В.В.Синявський, Б.О.Федоришин, Л.О.Хомич) тощо.

Високо оцінюючи наукову й практичну значущість досліджень вітчизняних і
зарубіжних учених, зусилля яких були спрямовані на вивчення різних
аспектів активності людини, визнаючи науковий внесок згаданих
дослідників у вивчення проблеми, варто зауважити, що для вітчизняної
психологічної науки залишається відкритим питання дослідження вказаної
проблематики у контексті безробіття. Все це обумовило вибір теми
дисертаційної роботи: “Психологічні чинники формування активності
безробітних на ринку праці”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи
кафедри психології Інституту підготовки кадрів державної служби
зайнятості України (IV-5-04), а також відповідно до наукової теми:
“Дослідження ефективності професійної орієнтації та професійної
підготовки безробітного населення в Україні” (№ 0104U000765) цього
Інституту, визначеної в рамках загальної проблеми “Психологія
особистості безробітного (апліканта)” в основних напрямах досліджень
Академії педагогічних наук України. Тема дисертації затверджена Вченою
радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України 18
березня 2003 року, протокол №2, та узгоджена у Раді з координації
досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні від 21.09.2004,
протокол №7.

Об’єкт дослідження – активність як сутнісна ознака суб’єкта діяльності.

Предмет дослідження – психологічні чинники формування активності
безробітних на ринку праці.

Мета дослідження – вивчення психологічних чинників формування
активності людини в ситуації втрати роботи та розробка спеціальних
психологічних заходів, спрямованих на стимулювання активності
безробітних на ринку праці.

Концептуальна ідея дослідження: теоретичне й експериментальне вивчення
психологічних чинників формування активності безробітних та впровадження
в роботу служби зайнятості розробленої на цій основі програми
психологічної підтримки сприятиме стимулюванню активності безробітного
на ринку праці, подальшому особистісному становленню дорослої людини,
яка опинилася в кризовій ситуації безробіття, самоствердженню та
самовдосконаленню її особистості, “поверненню” до успішного продовження
професійного шляху.

Гіпотеза дослідження складається з таких припущень: а) активність
безробітних на ринку праці має розглядатися через призму суб’єктної
активності; б) успішність формування активності безробітних на ринку
праці значною мірою визначається такими психологічними чинниками:
наявним рівнем сформованості складових набутого людиною потенціалу
суб’єктної активності; в) ефективність психологічної підтримки людини у
ситуації безробіття забезпечується, перш за все, за рахунок
відрефлексованості змісту компонентів суб’єктного потенціалу активності
психологічними тренінговими засобами, що дає змогу стимулювати в людині
активність не тільки для успішного подолання ситуації безробіття, але і
долання важких ситуацій у майбутньому.

Відповідно до предмета, мети й гіпотези дослідження визначено такі
завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми активності як сутнісної ознаки
суб’єкта діяльності та визначити основні психологічні чинники, які її
зумовлюють.

2. Емпірично вивчити та проаналізувати психологічні чинники активності
безробітних на ринку праці, зокрема, складові суб’єктного потенціалу
активності та зв’язок їх сформованості з успішністю подолання ситуації
безробіття.

3. З’ясувати типологію рівнів прояву активності безробітних на ринку
праці на основі визначених психологічних чинників.

4. Розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність
програми психологічної підтримки безробітних на ринку праці, зокрема,
психологічного тренінгу з формування конструктивної активності
особистості в ситуації втрати роботи.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять
загальнопсихологічні принципи детермінізму, єдності психіки і
діяльності, розвитку психіки (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн,
О.М.Ткаченко, К.В.Шорохова, М.Г.Ярошевський), концептуальні положення
щодо розвитку та формування особистості (Г.О.Балл, І.Д.Бех, Б.С.Братусь,
Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.М.Ігнатович, Г.С.Костюк, О.В.Киричук,
О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка,
О.Є.Самойлов, Л.О.Хомич), положення концепції суб(єктності
(К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, А.В.Брушлінський, Г.С.Костюк,
О.М.Леонтьєв, В.А.Петровський, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко,
Т.М.Титаренко та ін.), уявлення про особистісний потенціал
(Д.О.Леонтьєв, І.П.Маноха), концепції життєвого шляху особистості
(Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва), уявлення про саморегуляцію поведінки та
діяльності (О.А.Конопкін, В.І.Моросанова та ін.), сукупність положень
особистісно орієнтованого підходу до організації і проведення
психологічних досліджень (І.Д.Бех, Н.І.Литвинова, О.М.Отич, Є.В.Єгорова,
К.К.Платонов, В.В.Рибалка, В.В.Синявський), методологічні засади надання
психологічної допомоги у практичній психології (О.Ф.Бондаренко,
В.Г.Панок, Н.Ю.Максимова, В.Ф.Моргун, Н.А.Побірченко, Т.С.Яценко).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався
комплекс методів, що був зумовлений об’єктом, предметом і метою
дослідження. Зокрема, серед теоретичних методів – аналіз, систематизація
та узагальнення наукової психологічної літератури; серед емпіричних
методів – психологічна діагностика, бесіда, анкетування, експертна
оцінка, аналіз документів; серед формувальних методів – психокорекційний
тренінг, рефлексивні методи. Для статистичної обробки даних
використовувався комп’ютерний пакет статистичних програм Statistiсa 6.0,
зокрема, кореляційний аналіз, t-критерій Стьюдента.

Організація дослідження. Відповідно до поставлених завдань, дослідження
проводилося у три етапи протягом 2001-2005 рр. На першому етапі
(2001-2002 рр.) проаналізована наукова література з проблем активності
особистості. Проведено пілотажне дослідження з безробітними Черкаської
та Київської областей та експертне опитування
спеціалістів-профконсультантів центрів зайнятості України, які проходили
підвищення кваліфікації в Інституті підготовки кадрів державної служби
зайнятості. На другому етапі (2002-2003 рр.) проводився констатувальний
експеримент, спрямований на виявлення психологічних чинників активності
безробітних. На третьому етапі (2003-2005 рр.) проводився формувальний
експеримент з перевірки програми психологічної підтримки безробітних у
формуванні їхньої конструктивної активності на ринку праці. На основі
аналізу, порівняння, систематизації, узагальнення та інтерпретації
результатів дослідження сформульовано основні висновки; здійснювалося
оформлення дисертаційної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось з
безробітними у віці 27-41 років, що були зареєстровані в державній
службі зайнятості та перебували на обліку в Черкаському міському центрі
зайнятості та центрах зайнятості м. Києва і Київської області, а також з
безробітними, які проходили навчання для здобуття другої вищої освіти в
Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України.
Дослідженням було охоплено 269 осіб, з них 69 – у формувальному
експерименті.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в тому, що: набуло
подальшого розвитку розуміння поняття активність, в основу якого було
покладено такі психологічні чинники: змістова та динамічна складові
суб’єктного потенціалу активності; вперше розроблено типологію рівнів
прояву активності безробітних на ринку праці на основі врахування
особливостей змістового та динамічного складових суб’єктного потенціалу
активності особистості, що дало змогу узагальнити та доповнити існуючі
уявлення про активність людини в кризовій ситуації безробіття;
визначено та обґрунтовано основні критерії психодіагностичного
дослідження психологічних чинників активності безробітних на ринку
праці; розроблено програму психологічної підтримки безробітних у
формуванні їхньої активності, яка враховує особливості сформованих
змістового та динамічного складових суб’єктного потенціалу активності
особистості.

Теоретичне значення дослідження полягає: у розширенні наукових даних
щодо особливостей прояву активності, можливості реалізації основних
принципів суб’єктного підходу в процесі надання психологічної підтримки
людині. Узагальнений теоретичний матеріал та результати емпіричного
дослідження дають можливість змоделювати сферу активності безробітних на
ринку праці, визначити чинники її формування, а отже, розробити
обґрунтовану програму психологічної підтримки безробітних, зокрема
психологічний тренінг з формування й стимулювання конструктивної
активності особистості на ринку праці.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та перевірці дієвості
програми психологічної підтримки безробітних, спрямованої на формування
активності безробітних шляхом усвідомлення власного суб’єктного
потенціалу активності та його своєчасної мобілізації для розв’язання
проблем, пов’язаних із втратою роботи. Запропонований в дослідженні
підхід до надання психологічної підтримки безробітним зорієнтований на
активізацію особистісних ресурсів людини, зокрема, її суб’єктного
потенціалу, може бути основою для диференційованого підходу та надання
конструктивної психологічної підтримки безробітним з боку працівників
служби зайнятості. Результати дисертаційної роботи також можуть бути
використані у практиці викладання психологічних дисциплін “Вікова та
педагогічна психологія”, “Психологія особистості”, “Психологія праці”,
“Практична психологія”, для підготовки спеціалістів у соціальній сфері,
зокрема, спеціалістів державної служби зайнятості з напрямів
“Психологія” та “Соціальна робота”, та для проведення окремих занять в
рамках підвищення кваліфікації фахівців державної служби зайнятості
України.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в практику роботи
спеціалістів сектору активної підтримки безробітних в центрах зайнятості
України, зокрема, в Керченському міському центрі зайнятості АР Крим
(довідка №01-3618 від 04.11.2005р.), в Кременецькому районному центрі
зайнятості Тернопільської області (довідка №345 від 07.11.2005р.), в
Черкаському обласному центрі зайнятості (довідка №3776/07 від
14.11.2005р.), в Ленінському районному центрі зайнятості м. Миколаєва
Миколаївської області (довідка №01-895 від 08.11.2005р.), в
Болградському районному центрі зайнятості Одеської області (довідка №528
від 04.11.2005р.), а також у практику викладання психологічних дисциплін
та проведення окремих занять для слухачів Інституту підготовки кадрів
державної служби зайнятості України (довідка №542/а від 21.10.2005р.).

Особистий внесок автора полягає в експериментальному вивченні
психологічних особливостей активності безробітних та розробці програми
психологічної підтримки безробітних, зокрема, психологічного тренінгу з
формування конструктивної активності особистості на ринку праці.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечено
теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, достатньою
репрезентативністю вибірки, відповідністю методів дослідження його меті
та завданням, поєднанням математичних методів обробки експериментальних
даних з їх якісним психологічним аналізом.

На захист виносяться:

1. Положення про обумовленість активності безробітних на ринку праці
індивідуальними особливостями сформованих складових суб’єктного
потенціалу активності.

2. Обґрунтування типології рівнів прояву активності безробітних на
основі врахування сформованих особливостей змістової (афективний,
ціннісно-рефлексивний та інструментальний компоненти суб’єктного
потенціалу активності) та динамічної (саморегуляційний компонент
суб’єктного потенціалу активності) її складових.

3. Програма психологічної підтримки безробітних, зокрема, психологічний
тренінг з формування конструктивної активності особистості на ринку
праці.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні
положення і результати дисертаційного дослідження обговорювалися на
методологічному семінарі “Теоретико-методологічні проблеми неперервної
професійної освіти” (Київ, 2001), круглому столі “Удосконалення
професійного навчання безробітних в Україні: досвід, проблеми,
перспективи” в межах заходів ІІІ Міжнародного “Тижня освіти дорослих” в
Україні (Київ, 2002), на VI Костюківських читаннях (Київ, 2003), ІІ
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психологія особистості
безробітного” (Київ, 2005), VІ Міжнародному “Тижні освіти дорослих” в
Україні (Київ, 2005), Першому Всеукраїнському конгресі психологів (Київ,
2005). Основні положення та результати дисертації повідомлялись та
обговорювались на засіданнях кафедри психології Інституту підготовки
кадрів державної служби зайнятості України та у відділі психології
трудової та професійної підготовки Інституту педагогіки і психології
професійної освіти АПН України.

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відображено у
10 наукових працях (з них 9 одноосібних), серед яких 4 статті,
опубліковані в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України,
авторський розділ у методичному посібнику, 5 статей у наукових
збірниках та журналах.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних
джерел, який включає 284 найменування робіт вітчизняних і зарубіжних
авторів (з них 19 – іноземною мовою), додатків. Загальний обсяг
дисертації 227 сторінок, основна її частина викладена на 186 сторінках.
Робота містить 17 таблиць на 17 сторінках, 8 рисунків на 8 сторінках, 8
діаграм на 8 сторінках та 5 додатків на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет,
мету; сформульовано гіпотезу й завдання дослідження, показано зв’язок
роботи з науковими програмами, сформульовано концептуальну ідею
дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення
роботи, методологічні засади, методи дослідження; вказано
експериментальну базу; наведено дані щодо апробації та впровадження
результатів дослідження.

У першому розділі “Чинники активності безробітних на ринку праці як
предмет психологічного дослідження” здійснено аналіз загальнотеоретичних
підходів до розуміння активності як особливої ознаки суб’єкта
діяльності, проаналізовано психологічні умови та детермінанти активності
людини в ситуації втрати роботи.

У першому підрозділі “Теоретичний аналіз проблеми активності як
сутнісної ознаки суб’єкта діяльності у вітчизняній та зарубіжній
психології” розглянуто наукові підходи до розуміння категорії
активності, як суттєвої ознаки суб’єкта діяльності, у працях вітчизняних
та зарубіжних науковців. На основі досліджень
К.О.Абульханової-Славської, Б.Г.Ананьєва, А.В.Брушлінського,
Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, В.А.Петровського, С.Л.Рубінштейна,
В.О.Татенка, Т.М.Титаренко методологічним підходом до аналізу поняття
активності безробітних на ринку праці було обрано суб’єктний підхід. В
понятті “суб’єкт” вченими акцентувалося перш за все активний початок
людини, реалізуючі який, вона здійснює свої реальні зв’язки із
дійсністю. Дисертаційне дослідження також ґрунтувалося на основі одного
з основних методологічних принципів наукової психології – принципу
детермінізму (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, О.М.Ткаченко), сутністю
якого є взаємозв’язок переломлення в процесі взаємодії суб’єкта з
об’єктом як зовнішнього через внутрішнє, так і внутрішнього через
зовнішнє.

Проведений теоретичний аналіз проблеми засвідчив наявність
різноспрямованих підходів до визначення категорії активності та
розуміння її психологічних детермінант. Зазначимо, що наша позиція щодо
визначення поняття “активність” полягає у розумінні його як міри
самоуправління особистістю в перетворенні внутрішньої та зовнішньої сфер
власного життя. Основними психологічними детермінантами активності
людини визначено сформованість суб’єктного потенціалу активності, під
яким ми розуміємо багатокомпонентне явище і феномен, що на основі
пропріуму суб’єктного потенціалу активності (своєрідного інтегралу
суб’єктних індикаторів активності, які є центральними рисами суб(єкта,
що активізують одна одну) характеризує здатність суб’єкта до визначення
міри суб’єктної включеності та власної творчості в досягненні
поставлених цілей. Нами виділено змістову та динамічну складові
пропріуму суб’єктного потенціалу активності. Змістова складова
представлена афективним, ціннісно-рефлексивним та інструментальним
компонентами, а динамічна – саморегуляційним.

Активність проявляється залежно від сформованості регуляторних якостей
та механізмів саморегуляції на трьох рівнях: креативно-продуктивному
(високому), довільно-вольовому (середньому) та імпульсивно-ситуативному
(низькому), або не проявляється взагалі (пасивність). Названі рівні
активності ми розуміємо як своєрідну площину прояву складових пропріуму
суб’єктного потенціалу активності.

У другому підрозділі “Психологічні умови активності особистості як
предмет психолого-педагогічного дослідження” проаналізовано психологічні
та вікові умови, характеристики і рушійні сили процесу “визрівання”
особистості до рівня суб’єкта власної життєдіяльної активності.

З’ясовано, що активність людини зумовлюється зовнішніми та внутрішніми
чинниками. Серед зовнішніх умов визначено соціально-ситуативні фактори
(Г.Крайг, Н.К.Мельникова, А.Реан, Т.М.Титаренко та ін.), такі як
соціальний статус, соціально-ситуативні контакти, соціальний контекст
ситуації в якій перебуває людина (норми, соціальні стереотипи) тощо.
Серед внутрішніх умов проаналізовано критерії зрілості, серед яких, у
рамках нашого дослідження, виокремлено здатність до самостійного
прогнозування своєї поведінки, здатність до мобілізації себе на
виконання прийнятого самим собою рішення, здатність до самостійного
відслідковування виконання власних дій та їх результатів, здатність до
прояву оціночної рефлексії, здатність “вчитися на помилках” з власної
поведінки в будь-яких ситуаціях, здатність до емоційно-адекватної
поведінки та успішної адаптації до нових ситуацій. Відзначено, що саме
необхідність вибору серед невизначених альтернатив в нових для людини
ситуаціях, прийняття відповідальності за свій вибір, розуміння того, що
від правильності вибору залежить подальший напрямок життєвого шляху, і
визначає таку ситуацію як поворотну в житті людини, що спрямовує життя
або в конструктивне русло, або у глухий кут. І вибір цей, у свою чергу,
визначається особливостями минулого досвіду людини, який зберігається в
компонентах суб’єктного потенціалу активності людини.

У третьому підрозділі “Психологічні чинники формування активності
безробітних на ринку праці” репрезентовано погляди вітчизняних та
зарубіжних фахівців на психологічні особливості подолання людиною
кризової ситуації втрати роботи та психологічні чинники, що зумовлюють
це подолання. Узагальнений теоретичний матеріал праць Л.І.Анциферової,
О.О.Гармашева, О.В.Киричука, Н.Б.Михайлової, Л.Пельцман, А.Реана,
В.В.Рибалки, В.Франкла вказує на обумовленість цього процесу внутрішньою
роботою особистості, пов’язаною з осмисленням і самої ситуації, і тих
життєвих цінностей, яких вона торкається, пошуком нових цінностей при
неможливості реалізації колишніх тощо.

Активність безробітних на ринку праці ми визначаємо як міру
самоуправління безробітних у перетворенні власних зовнішньої (від
ситуації втрати роботи до максимально ефективної реалізації себе в
процесі “повернення” до трудового життя) та внутрішньої сфер життя (від
ситуації внутрішньої розгубленості та невизначеності до впорядкування й
узгодження ціннісно-змістового компонента суб(єктного потенціалу
активності) в кризовій ситуації втрати роботи.

Визначено, що на активність людини в ситуації втрати роботи впливають з
одного боку (зовнішні чинники) – звуження соціального кола контактів,
зниження суспільного статусу, втрата фінансового благополуччя тощо, з
іншого боку (внутрішні чинники) – зниженні рівня самоповаги, викривлення
набутої системи цінностей, зменшення комунікативності особистості,
збільшення емоційної напруги, апатії, що зростає із строком безробіття,
дезорганізації системи саморегуляції поведінки, тенденції до соціальної
аутизації особистості безробітного (П.Айзенберг і П.Лазарсфельд,
X.Кауфман, Е.Лавьє, Л.Пельцман, П.Стремель і Д.Уліх).

За результатами експертного опитування щодо виявлення проявів активності
безробітних на ринку праці було визначено 4 рівні активності
безробітних: конструктивно-перетворювальний, сублімативний, адаптивний
та пасивний.

Таким чином, за результатами проведеного теоретичного дослідження, нами
визначено як визначальні психологічні чинники активності безробітних на
ринку праці складові суб’єктного потенціалу активності людини, а саме:
змістова складова, яка представлена сукупністю трьох компонентів:
афективного (глибинність та усвідомлюваність переживань),
ціннісно-рефлексивного (ціннісна система, пізнавальна активність,
внутрішній локус контролю (рефлексія), самостійність, відповідальність)
та інструментального (особистісно-регуляторні якості: гнучкість та
самостійність) та динамічна складова, яка представлена саморегуляційним
компонентом (механізми цілепокладання та цілездійснення: планування,
моделювання, програмування, оцінка результатів).

Отже, з’ясовані в теоретичному дослідженні психологічні чинники
активності безробітних потребують подальшого емпіричного аналізу.

У другому розділі “Експериментальне дослідження психологічних чинників
активності безробітних” подано обґрунтування
організаційно-методологічних засад проведення констатуючого
експерименту, описано доцільність використання обраного комплексу
психодіагностичних методик, наведено результати експериментального
вивчення змістової та динамічної складової суб’єктного потенціалу
активності безробітних, у відповідності до отриманих результатів
виділено рівні активності, наведено їх характеристику.

У першому підрозділі “Організаційно-методичні засади експериментального
дослідження психологічних чинників активності безробітних” визначено
процедуру та методи експериментального констатувального дослідження
психологічних чинників активності безробітних. Предметом такого
дослідження були обрані особливості змістової та динамічної складової
суб’єктного потенціалу активності безробітних як чинники, що визначають
успішність активного “проживання” (переживання і подолання) ними
кризової ситуації, пов’язаної з втратою роботи.

Експериментальне дослідження проводилось у два етапи. Загалом у
експериментальному дослідженні взяло участь 200 осіб – безробітні, що
перебували на обліку у центрах зайнятості м.Київа, Київської області і
м.Черкаси.

Для виявлення особливостей складових суб’єктного потенціалу активності
показники шкал обраного методичного психодіагностичного інструментарію
були співвіднесені з компонентами суб’єктного потенціалу у такий спосіб
(табл. 1).

У другому підрозділі “Аналіз результатів пілотажного етапу дослідження
психологічних чинників активності безробітних” було визначено цілі
пілотажного етапу дослідження, а саме зорієнтуватися у проявах рівнів
активності безробітних, апробувати комплекс методик, сформований з
огляду на предмет дослідження.

Виходячи з поставлених цілей, ми активно використовували на цьому етапі
методи спостереження і нестандартизованого інтерв’ю. У результаті ми
виявили риси психологічного портрету безробітного, який, згідно з
визначеними у попередньому розділі рівнями активності, представляв тою
або тою мірою три рівні активності: сублімативний, адаптивний та
пасивний. Частка цих безробітних у загальній кількості опитаних
становила 82%. Характеристики цієї частини безробітних демонструють не
просто прийняті людиною в даний момент способи поведінки чи реагування
на життєві події, а ті з них, що пов’язані зі стійкими особистісними
диспозиціями, в яких закріпився досвід ставлення до себе, до людей, до
життя в цілому, оцінювання своїх успіхів і невдач, їхніх причин. Тому
такі безробітні “затримуються” в службі зайнятості на довгий час, що
підтверджується на цьому етапі дослідження даними щодо терміну їхнього
перебування на обліку (від 4 до 12 місяців).

Таблиця 1

Комплекс емпіричних показників та психодіагностичних засобів вивчення
психологічних чинників активності безробітного

Емпіричні показники психологічних чинників активності безробітних
Показники шкал психодіагностичних методик

Змістова складова суб’єктного потенціалу активності

Афективний компонент

Глибинність переживань Методика на визначення самоактуалізації (далі
САТ) – шкала “Спонтанність”, “Сенситивність до себе”;

Методика на визначення соціально-психологічної адаптованості (далі СПА)
– шкали “Емоційна комфортність”, “Ескапізм (відхід від проблем)”;

Методика Д. Спілбергера-Ю. Ханіна – шкали “Ситуативна тривожність”,
“Особистісна тривожність”.

Ціннісно-рефлексивний компонент

Вміння розділяти цінності особистості, що самоактуалізується та довіряти
їм

Спрямованість на самопізнання та саморозвиток (відкритість новому
досвіду)

Відповідальність та самостійність

Рефлексія

Методика САТ – шкали “Ціннісні орієнтації актуалізатора”, “Гнучкість
поведінки”, “Підтримка”, “Сенситивність до себе”, “Спонтанність”,
“Орієнтація у часі”;

Методика СПА – шкали “Самоприйняття”, “Прийняття інших”;

Методика САТ – шкали “Погляд на природу людини”, “Синергія”, “Потреба в
пізнанні”, “Креативність”, “Орієнтація у часі”;

Методика САТ – шкали “Підтримка”, “Самоповага”, “Самоприйняття”,
“Спонтанність”, “Орієнтація у часі”;

Методика САТ – шкали “Сенситивність до себе”, “Спонтанність”,
“Орієнтація у часі”, “Підтримка”, “Погляд на природу людини”,
“Синергія”;

Методика СПА – шкала “Внутрішній/Зовнішній контроль”

Методика РСК – шкали “Загальна інтернальність”, “Інтернальність в сфері
невдач та досягнень”, “Інтернальність в сфері міжособистісних, сімейних
відносин”, “Інтернальність в сфері виробничих стосунків”.

Інструментальний компонент

Сформованість особистісно-регуляторних якостей

Здатність до співпраці Методика “Саморегуляція” – шкали “Гнучкість” та
“Самостійність”, “Загальний рівень саморегуляції”;

Методика САТ – шкали “Прийняття агресії”, “Контактність”, “Погляд на
природу людини”, “Синергія”;

Методика СПА – шкали “Прийняття інших”, “Уникнення домінування”.

Динамічна складова суб’єктного потенціалу активності

Саморегуляційний компонент

Сформованість механізмів регуляторних процесів (планування, моделювання,
програмування, оцінки результатів) Методика “Саморегуляція” – шкали
“Планування”, “Моделювання”, “Програмування”, “Оцінка результатів”.

Для безробітних, що демонструють більш успішну поведінку, за нашою
класифікацією – перший рівень активності, а саме
конструктивно-перетворювальний (їхня частка становила 18%, термін
перебування на обліку в службі зайнятості від 1 до 3 місяців), в даній
ситуації були характерні ініціативний пошук, бажання якнайшвидше вийти
“з цього стану”, тобто знайти роботу, іноді неважливо яку, аби
“улаштуватися і визначитися”, готовність переорієнтуватися в професії,
впевненість у собі й оптимістичний погляд на своє майбутнє.

D

H

`„$/

a

^„

?????*?

?

???

^„

$

$

!) та показником за шкалою “Оцінювання результатів” (r=0,55) (при
р?0,05). Таким чином, наша гіпотеза знайшла попереднє підтвердження,
оскільки встановлені залежності вказують на те, що адаптованість (яка
визначається як успішність подолання ситуації втрати роботи і обрана
нами в якості зовнішнього незалежного показника стосовно інших
показників) пов’язана із рівнем сформованості й відрефлексованості
змістового та динамічного компонентів суб’єктного потенціалу активності
людини.

Результати пілотажного дослідження зорієнтували нас в особливостях
вибірки, показниках і критеріях їхнього аналізу. Переходячи до основного
етапу дослідження, з метою виявлення загальних й
індивідуально-специфічних особливостей складових суб’єктного потенціалу
на визначених рівнях активності в ситуації втрати роботи ми розширили
комплекс методів, доповнили його новими засобами аналізу отриманих
результатів: впорядкували бесіду з безробітними (визначаючи коло
переживань, основні напрями пошуку роботи й прогнози на майбутнє),
залучили до роботи експертів (працівників служби зайнятості) з оцінки
активності безробітних.

У третьому підрозділі “Аналіз результатів основного етапу вивчення
впливу психологічних чинників на активність безробітних на ринку праці”
наведено дані основного етапу констатувального експерименту вивчення
психологічних чинників активності безробітних.

Основною проблемою за результатами пілотажного дослідження виявився
пошук додаткових критеріїв успішності розв’язання ситуації, пов’язаної
із втратою роботи. Групі безробітних була запропонована анкета для
з’ясування основних напрямів пошуку роботи, проведено
напівстандартизоване інтерв(ю, метою якого було виявлення ступеня
готовності безробітного до активних кроків щодо працевлаштування,
з’ясування кола переживань і прогнозів на майбутнє. Отримані дані
доповнено об’єктивною оцінкою спеціалістами служби зайнятості тих
зусиль, які застосовувались безробітними в пошуку роботи та підкріплені
даними з об’єктивних документів (картка персонального обліку
безробітного). У результаті зведення всіх даних отримано інтегральний
показник активності безробітного, в основу якого покладено
характеристики як успішності вирішення ситуації, так і особливості
регуляції активності.

Цей критерій, у свою чергу, дав нам змогу переконатися, що виділені в
ході пілотажного дослідження за критерієм успішності дві групи
безробітних є неоднорідними й усередині них можна зафіксувати істотні
розбіжності, внаслідок чого склалися передумови для нового розмежування
груп. Внаслідок застосування цього критерію ми одержали чотири групи
безробітних, що підтвердило наявність розглянутих нами чотирьох рівнів
активності безробітних, виявлених за допомогою експертної оцінки.

Ми проаналізували наявність зв’язку (див. табл. 2) між інтегральними
показниками виразності компонентів суб’єктного потенціалу в трьох
виявлених групах за рівнями активності (оскільки другий (сублімативний)
і третій (адаптивний) рівні активності між собою не мали значимих
статистичних відмінностей та за визначеними ознаками їх можна віднести
до прояву активності на середньому рівні, у подальшому ми розглядали ці
дві групи об’єднано) та показником адаптованості, що був обраний нами як
індикатор успішності в ситуації втрати роботи та апробований на етапі
пілотажного дослідження.

Таблиця 2

Взаємозв’язок змістової складової суб’єктного потенціалу активності
особистості з рівнями активності

Показники компонентів змістової складової суб’єктного потенціалу
активності Показники рівнів активності

Конструктивно-перетворювальний Сублімативно-адаптивний Пасивний

Афективний -0,47 -0,03 0,34

Ціннісно-рефлексивний 0,94* 0,67* 0,82*

Інструментальний 0,77* 0,82* 0,07

* значимі r при p ? 0,05

Узагальнюючи значення табличних даних, слід зазначити, що найбільший
вплив на успішність вирішення ситуації на
конструктивно-перетворювальному рівні активності мали
ціннісно-рефлексивний та інструментальний компоненти змістової складової
суб’єктного потенціалу. У суб’єктному потенціалі активності групи
безробітних із сублімативно-адаптивним рівнем також чітко виражені
ціннісно-рефлексивний та інструментальний компоненти. Пасивний рівень
представлений лише значимим показником ціннісно-рефлексивного
компонента.

Проведений внутрішньоструктурний кореляційний аналіз зв’язків між
компонентами змістової складової суб’єктного потенціалу активності
безробітних трьох груп довів, що найбільш взаємоузгоджуваною є
активність в безробітних, що виявляють сублімативно-адаптивний рівень
активності: чітко виражений зв’язок ціннісно-рефлексивного компонента з
інструментальним. Слабко виражені відповідні взаємозв’язки у двох інших
груп випробуваних: один значимий зв’язок (також ціннісно-рефлексивного
компоненту з інструментальним), виявлений у випробуваних
конструктивно-перетворювального рівня активності та жодного значимого
зв’язку не зафіксовано в безробітних пасивного рівня.
Конструктивно-перетворювальний рівень активності вимагає від людини
здатності до більшого ризику, готовності змінити свої позиції, чим,
очевидно, і пояснюється менший рівень взаємозв’язку компонентів
змістової складової суб’єктного потенціалу в цей період життя. Інша
причина полягає в тому, що відсутність зв’язків між компонентами
змістової складової суб’єктного потенціалу “пасивних” свідчить не про
готовність до ризику, а про несформованість самої структури суб’єктного
потенціалу. Ми знайшли цьому підтвердження в результаті наступного
аналізу експериментальних даних.

Серед отриманих значень динамічної складової суб’єктного потенціалу
активності були визначені регуляторні профілі в рамках виокремлених нами
рівнів активності. Отримані регуляторні профілі демонструють рівень
сформованості регуляторних вмінь на кожному з рівнів активності (рис.1).

Рис.1. Регуляторні профілі за рівнями активності

Для конструктивно-перетворювального рівня активності характерним є
досить високий загальний рівень сформованості системи усвідомленої
саморегуляції активності, який представлений гармонійним профілем
саморегуляції (коли всі основні процеси та ланки розвинуті майже на
одному рівні). Такі безробітні самостійні, здатні гнучко та адекватно
реагувати на зміни умов, тому вони досить швидко визначають мету та
умови її досягнення. Пасивний рівень активності також представлений
гармонійним профілем саморегуляції, але на низькому рівні розвитку, що
демонструє однаковий рівень слабкості розвитку регуляторних механізмів
та їх взаємозв’язку. Отримані показники сформованості регуляторних вмінь
та механізмів вказують на несформованість потреби в усвідомленому
плануванні та програмуванні власних дій, такі безробітні мають високий
рівень залежності від ситуації або думок оточуючих.
Сублімативно-адаптивний рівень активності в нашому дослідженні
представлений акцентуйованим профілем саморегуляції (що означає різний
рівень сформованості регуляторних ланок). Проведений інтеркореляційний
аналіз показників у цій групі виявив наявність компенсаторних зв’язків
між особливостями процесів планування та програмування, моделювання, що
свідчить про те, що “слабкий” бік саморегуляції в них компенсується за
рахунок особливостей ланки програмування. Недостатня усвідомленість та
стійкість цілей компенсуються за рахунок швидкості включення в ситуацію.
Перешкоди орієнтації та врахування умов в ситуації, що склалася,
компенсується за рахунок оперативності побудови та перебудови програми
виконавчих дій. Вважаємо, що наявність компенсаторних зв’язків у цій
групі дозволяє безробітним зберігати внутрішню емоційну стабільність та
певний рівень активності.

Отже, дослідження психологічних чинників активності безробітних на ринку
праці, а саме складових суб’єктного потенціалу активності, ролі їхньої
сформованості в забезпеченні продуктивності активності в ситуації втрати
роботи, довело, що чим вище показники сформованості
ціннісно-рефлексивного, інструментального та саморегуляційного
компонентів суб’єктного потенціалу активності, тим вищий рівень прояву
активності безробітного, а значить й ефективніше пошук свого місця на
ринку праці (що не завжди замикається на професійному самовизначенні).

Таким чином, виявлені взаємозалежності в типології рівнів прояву
активності безробітних спонукають нас шукати нові підходи до надання
психологічної підтримки безробітним, яка, на наш погляд, повинна бути
спрямована на рефлексивний аналіз особливостей компонентів суб’єктного
потенціалу активності.

У третьому розділі “Психологічна підтримка безробітних як умова
формування конструктивної активності на ринку праці” обґрунтовано
концептуальні засади, подано зміст та основні напрями розробки та
реалізації програми психологічної підтримки безробітних, що ґрунтується
на необхідності формування активності безробітних через вплив на
компоненти суб’єктного потенціалу активності, проводиться
експериментальна перевірка її ефективності, зокрема, психологічного
тренінгу, у формувальному експерименті.

Перший підрозділ “Психологічна підтримка активності безробітних на ринку
праці: програма, методи і технології надання в умовах служби зайнятості”
присвячено обґрунтуванню програми і методики надання психологічної
підтримки безробітним в умовах служб зайнятості.

Психологічна підтримка безробітних поряд із психологічною допомогою є
складової психологічної роботи служби зайнятості, і розуміється нами як
цілеспрямований вплив на апліканта соціально-психологічними методами з
метою зниження актуальності психологічних проблем та підвищення його
конкурентоспроможності на ринку праці. Цей процес орієнтований на
активізацію процесу самоактуалізації безробітного в трудовій сфері через
мобілізацію внутрішніх психологічних ресурсів людини (а саме компонентів
її суб’єктного потенціалу активності), формування гнучкості
(особистісно-регуляторних якостей), в реагуванні на життєві зміни,
забезпечення можливості переосягнення своєї життєвої ситуації і можливих
варіантів свого професійного майбутнього. Визначено, що клієнт має
розглядатися як творець власного життя (суб’єкт життєвої активності) й
історії, а саме життя – як можливі варіанти вибору.

Програма психологічної підтримки у формуванні активності безробітних на
ринку праці втілювалась в контексті викладання практичного курсу
“Технологія пошуку роботи”, а також додаткових занять. Дана програма
передбачала наступні етапи: підготовчий етап, вступне тестування,
розвивальний етап, формувальний етап, заключне тестування.

У другому підрозділі “Психологічний тренінг конструктивної активності
безробітних як визначальний чинник формування їхньої адекватної
поведінки на ринку праці” наводиться методика психологічного тренінгу з
формування активності безробітних. Концептуальну ідею тренінгу
сформульовано таким чином: людина, що прагне бути активною, має більш
чітко сформулювати своє життєве призначення і своє ставлення до життя у
кризовій життєвій ситуації. А це передбачає звернення до власного
сформованого суб’єктного потенціалу активності. Для реалізації означеної
концептуальної ідеї обрано центральними методами – метод експіріентного
навчання, тобто навчання не лише на власному досвіді, а й на чужому в
процесі спостереження інших людей, та метод фіксованої ролі Дж.Келлі, за
допомогою якого видається можливим формування нових, більш ефективних
навичок в стратегіях діяльності. Сценарій тренінгу складався з семи
етапів (див. табл. 3).

Таблиця 3

Загальний сценарій психологічного тренінгу з формування активності

Етап Мета Зміст Час

1. Вступний Знайомство учасників групи, створення атмосфери довіри та
саморозкриття, моніторинг цілей учасників Бесіди, дискусії, ігри,
проблемні завдання 1 заняття (4,5 год.)

2. Рефлексивний Виявлення системи значущих життєвих цінностей,
формування цілісної та гнучкої системи поглядів на життя та на себе
Дискусії, ігри, складання нарису самохарактеристики 1 заняття (4,5
год.)

3. Трансформа-ційний — 1 Навчити умінню бути різним, залишаючись самим
собою, умінню довіряти собі, умінню викликати довіру до себе та бути
відповідальним Ігри, проблемні завдання 1 заняття (4,5–5 год.)

4. Трансформа-ційний — 2

Навчити умінню бачити проблему та формулювати її рішення з різних точок
зору, умінню коригувати свою сутність та створювати сенс життя Бесіди,
ігри, проблемні завдання 1 заняття (4,5–5 год.)

5. Формуючий-1 Переосмислення системи поглядів та поведінки,
формулювання цілей на теперішнє та на майбутнє Бесіди, рольові ігри,
складання нарису фіксованих ролей 1 заняття (4,5–5 год.)

6. Формуючий-2 Переосмислення власної системи поглядів та поведінки
Програвання ролі в житті 1 тиждень

7. Діагностичний Аналіз змін в системі поглядів, цінностей, поведінці
учасників Обговорення досягнень, діагностика 1 заняття (4,5–5 год)

У третьому підрозділі “Експериментальна перевірка ефективності програми
психологічної підтримки безробітних у формуванні їхньої конструктивної
активності на ринку праці” подано та проаналізовано результати втілення
програми психологічної підтримки безробітних, зокрема психологічного
тренінгу, в умовах формувального експерименту.

Кількісний та якісний аналіз результатів формувального експерименту
дозволив порівняти показники трансформації складових суб’єктного
потенціалу активності в двох експериментальних групах (перша –
безробітні з сублімативно-адаптивним рівнем активності, друга – пасивні
безробітні) та одній контрольній групі, яка навчалася за традиційною
програмою тренінгу служби зайнятості з техніки пошуку роботи.

Таким чином, отримані дані щодо змін у змістовій складовій суб’єктного
потенціалу активності в обох експериментальних групах свідчать про
зростання показників ціннісно-рефлексивного компоненту. Отже, якщо до
початку занять безробітні були зорієнтовані лише на один відрізок
часової шкали (минуле, сьогодення, майбутнє) або дискретно сприймали
свій життєвий шлях, мали високий ступінь залежності, конформності,
несамостійності, то на закінчення занять показники компонентів
суб‘єктного потенціалу активності підвищилися до рівня діапазона
самоактуалізації. Цей факт свідчить про здатність учасників цінувати
свої позитивні риси характеру, поважати себе, про зростання
саморозуміння та самоприйняття особистістю власного суб(єктного
потенціалу, психологічної стійкості особистості, адекватного сприйняття
простору та часу, що не може не відобразитися на поведінці учасників.
Можна стверджувати, що знання, які здобули слухачі розширили їх
самосвідомість щодо власних можливостей в самопізнанні та творчості.

Щодо динамічної складової суб’єктного потенціалу активності в обох
експериментальних групах, то майже за всіма шкалами зросли показники
саморегуляції (рис. 2).

Рис.2. Динаміка регуляторних профілів в групах І і ІІ

Так, істотно підвищилися показники за шкалою “Моделювання”, що дозволяє
говорити про зростання усвідомленості, деталізованості та адекватності
системи внутрішніх та зовнішніх значимих умов досягнення поставленої
мети. Спостерігаємо зростання показника за шкалою “Планування”, що ми
можемо інтерпретувати як сформованість інтенції до свідомого планування
дій, а це тягне за собою більшу реалістичність та стійкість планів.
Таким чином, ми можемо сподіватись, що з урахуванням зростання
показників гнучкості, самостійності та планування, буде спостерігатись
більш “серйозне” ставлення безробітних до ситуації, в якій вони
опинилися, та до здійснення реальних кроків для її вирішення.

Завдяки кореляційному аналізу, який проведено до і після формувального
експерименту в контрольній та експериментальних групах дозволив зробити
висновок, що сила і тіснота взаємозв’язку між компонентами складових
суб’єктного потенціалу активності досліджуваних в експериментальних
групах значно збільшились, тоді як у контрольній групі вони змінилися
несуттєво. Було встановлено, що найбільше кореляційний зв’язок
збільшився в експериментальних групах між ціннісно-рефлексивним та
інструментальним компонентами (0,776), інструментальним та
саморегуляційним компонентами (0,802), ціннісно-рефлексивним та
саморегуляційним компонентами (0,755), афективним та саморегуляційним
компонентами (0,633). Таким чином, формування активності безробітних на
ринку праці здійснювалось шляхом цілісного розвитку компонентів
суб’єктного потенціалу активності особистості.

Ми виявили певні зрушення в змістовій та динамічній складових
суб’єктних потенціалів активності досліджуваних, однак ми розуміємо, що
формування активності людини – це складний феномен, розвиток якого
передбачити без врахування певних закономірностей неможливо. Однією з
таких закономірностей ми вважаємо наявність латентного періоду в
розвитку активності. Отже, потрібен певний час для того, щоб з(явилися
значимі зміни у свідомості та поведінці учасників нашого тренінгу. Цей
час необхідний для осмислення нового досвіду, збагаченого суб’єктного
потенціалу активності, апробації набутого не в ігровій, а в реальній
життєдіяльності, тобто для прийняття тих змін, що відбулися, для
усвідомлення їх частиною самого себе. Швидкість перебігу латентного
періоду в активності безробітних залежить також від соціального
контексту, в якому перебуває учасник тренінгу. Але зміни, що відбулися у
свідомості учасника, не матимуть “підтримки” серед звичного оточення, то
очевидно, що вони швидко нівелюються та зникнуть. Враховуючи цей
важливий момент у формуванні активності, ми спостерігали за нашими
учасниками протягом трьох місяців після проходження занять, а саме
звернулися до об’єктивних проявів активності безробітних: ми вивчали
їхню активність за документами (особистісна картка безробітного) та за
висловлюваннями спеціалістів служби зайнятості, в яких наші учасники
перебували на обліку.

Аналізуючи отримані дані, можемо стверджувати, що зміни відбулися не
тільки в показниках тестових методик, але й в життєдіяльності самих
безробітних в обох експериментальних групах. Щодо напрямів сформованої
активності вважаємо, що нам вдалося досягти певних результатів, особливо
у групі сублімативно-адаптивних, оскільки їхній рівень активності
вдалося спрямувати в бік професійного самовизначення, що підтверджується
збільшенням кількості працевлаштованих осіб. У групі пасивних також
відбулися певні зрушення: безробітні, які більше трьох місяців
перебували на обліку в службі зайнятості, не виявляючи ані цікавості,
ані активності щодо працевлаштування, зробили перші кроки до зміни
ситуації.

Таким чином, розроблена і впроваджена програма психологічної підтримки
безробітних у формуванні їхньої конструктивної активності на ринку
праці, зокрема, психологічний тренінг, виявилася ефективною, але
важливим аспектом в подальшій роботі з нею залишається врахування
наявності певного періоду часу необхідного безробітним для осмислення та
перебудови власної системи поведінки, а це потребує терпіння та уважного
ставлення до них з боку працівників центрів зайнятості.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість
сформулювати такі висновки:

Проведений теоретичний аналіз засвідчив наявність різноспрямованих
підходів до визначення категорії активності та розуміння її
психологічних чинників. Наша позиція щодо визначення поняття
“активність” полягає у розумінні його як міри самоуправління особистістю
в перетворенні внутрішньої та зовнішньої сфер власного життя.
Психологічними чинниками, які зумовлюють активність людини, визначено
складові пропріуму суб’єктного потенціалу активності, що визначається
нами як своєрідний інтеграл суб’єктних чинників активності, які є
центральними, взаємоактивізуючими рисами суб(єкта. Виділено змістову та
динамічну складові пропріуму суб’єктного потенціалу активності. Змістова
складова представлена афективним, ціннісно-рефлексивним та
інструментальним компонентами, а динамічна – саморегуляційним.

Виявлено роль психологічних чинників активності безробітних на ринку
праці, зокрема, сформованості компонентів суб’єктного потенціалу
активності в забезпеченні продуктивності вирішення ситуації втрати
роботи: чим вище показники сформованості ціннісно-рефлексивного та
інструментального компонентів змістової складової суб’єктного потенціалу
активності, тим ефективніший пошук (що не завжди замикається на
професійному самовизначенні). Сформованість динамічної складової
суб’єктного потенціалу активності, яка представлена системою
саморегуляції, визначає можливості безробітних до самостійних, гнучких
та адекватних реакцій на зміну умов ситуації.

Виявлено три рівні активності безробітних на ринку праці:
конструктивно-перетворювальний, сублімативно-адаптивний та пасивний. На
конструктивно-перетворювальному рівні активності ціннісно-рефлексивний,
інструментальний та саморегуляційний компоненти суб(єктного потенціалу
активності особистості є основними психологічними чинниками, що свідчить
про реальне розуміння ситуації, чтке уявлення про совї можливості в ній,
про розуміння та прийнятт себе такими як є, про усвідомлену позитивну
Я-концепцію та емоційне благополуччя в ситуації втрати роботи. Все це
дозволяє швидко вирішити проблеми свого працевлаштування. На другому
рівні активності – сублімативно-адаптивному – як чинник обумовленості
активності виявлено ціннісно-рефлексивний, інструментальний та
саморегуляційний компоненти. Цих безробітних характеризує високий рівень
загальної інтренальності в сферах міжособистісних та сімейних стосунків,
високий рівень довіри до інших, низькій ріень самоорганізації,
наявність внутрішньоструктурних компенсаторних зв(язків основних
регуляторних процесів, що дає змогу зберігати внутрішню емоційну
стабільність та середній рівень активності, що не завжди замикається на
вирішенні питання працевлаштування. Наймеш адекватними щодо пошуку
роботи виявилися безробітні з пасивним рівнем активності. В суб(єктному
потенціалі їхньої активності детермінантою виступає
ціннісно-рефлексивний та саморегуляційний компоненти. Представники цього
рівня активності характеризуються надмірною фіксацією на минулому,
неготовністю приймати себе такими якими є в ситуації втрати роботи,
високим рівнем недовіри до інших, комунікативною замкнутістю,
несформованістю потреби в усвідомленому плануванні та програмуванні
власних дій, що провокує наявність негативних переживань та високого
рівня залежності від ситуації або думок оточуючих. Усе це утруднює,
гальмує вирішення проблем в ситуації втрати роботи та свідчить про
необхідність розробки програми психологічної підтримки у формуванні
конструктивної активності на ринку праці.

Розроблено програму психологічної підтримки безробітних у формуванні
конструктивної активності на ринку праці, що базується на таких
положеннях: 1) формування активності на ринку праці має відбуватися в
службі зайнятості в рамках надання безробітним психологічної підтримки,
яка зорієнтована на активізацію процесу їх самоактуалізації в трудовій
сфері і яка має бути спрямована на мобілізацію внутрішніх психологічних
ресурсів людини (змістової складової суб’єктного потенціалу активності),
формування регуляційних навичок поведінки (динамічної складової
суб’єктного потенціалу активності) в реагуванні на життєві зміни,
забезпечення можливості нового осмислення своєї життєвої ситуації і
можливих варіантів свого професійного майбутнього; 2) у результаті
застосування тренінгових заходів з формування активності безробітних,
відбулися певні зміни в показниках афективного та ціннісно-рефлексивного
компонентів суб’єктного потенціалу активності особистості, а також
зафіксовані зміни в саморегуляційному та інструментальному компонентах
суб’єктного потенціалу активності. Зміни відбулися не тільки в
показниках тестових методик, але й в життєдіяльності самих безробітних.

Отримані дані не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми.
Подальші дослідження у цьому напрямку передбачають з’ясування готовності
спеціалістів служби зайнятості до впровадження програми психологічного
тренінгу з формування активності безробітних на ринку праці; розробку та
втілення комплексної програми соціально-психологічної допомоги особам,
які опинилися в кризовій ситуації втрати роботи.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

Корчевна О.В. Взаємозв’язок професійного середовища і особистісних
профілів апліканта в процесі його професійної самоактуалізації //
Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Збірник наукових праць.
– К., 2001. – Ч.1. – С.376-382.

Корчевна О.В. Психологічні чинники самоактуалізації особистості
безробітного на сучасному ринку праці // Неперервна професійна освіта:
теорія і практика: Науково-методичний журнал. – 2004.– Випуск 1. – С.
98-104.

Корчевна О.В. Психологічні чинники активності безробітного на сучасному
ринку праці // Наукові записки Інституту психології імені Г.С.Костюка
АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. – К.: Главник, 2005. –
Вип.26, в 4-х томах. Том 2. – С. 359-365.

Корчевна О.В. Активність особистості безробітного: проблеми теоретичного
аналізу // Педагогічний процес: теорія і практика: Збірник наукових
праць. – К., 2005. – Випуск 3. – С. 133-140.

Киричук О.В., Корчевна О.В. Самоактуалізація в структурі “Я-концепції”
особистості // Психологія у ХХІ ст.: перспективи розвитку: Матеріали VІ
Костюківських читань (28-29 січня 2003 р). – Т.2. – К., Інститут
психології, 2003. – С. 79-84.

Корчевна О.В. Проблема становлення, розвитку, формування та змін „Я-
концепції” особистості // Актуальні проблеми навчання і виховання людей
з особливими потребами: Збірник наукових праць. №3. – К.:
Університет “Україна”, 2004. – С. 295-301.

Корчевна О.В. Рекомендації щодо проведення профоконсультації
безробітних, які довго перебувають на обліку в центрі зайнятості //
Професійне консультування безробітних в центрах зайнятості. Методичні
рекомендації. – К.: ІПК ДСЗУ, 2002. – С. 32-39.

Корчевна О.В. Взаємозв’язок професійного середовища та особистісних
профілів апліканта // Бюлетень Інституту підготовки кадрів державної
служби зайнятості України. № 2. – 2002. – С. 21-25.

Корчевна О.В. Психологічні чинники формування активності безробітного на
ринку праці // Бюлетень Інституту підготовки кадрів державної служби
зайнятості України. № 1. – 2003. – С. 7-9.

Корчевна О.В. Активність особистості безробітного: проблеми
теоретичного аналізу // Психологія особистості безробітного/матеріали
ІІ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 травня 2005 року)
– К.: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України,
2005. – С. 59-66.

Корчевна О.В. Психологічні чинники формування активності безробітних на
ринку праці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за
спеціальністю 19.00.07 – “Педагогічна та вікова психологія”. – Інститут
педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена теоретико-експериментальному вивченню
психологічних чинників активності безробітних. У дослідженні
проаналізовано складові суб’єктного потенціалу активності як
визначальних психологічних чинників активності людини. Визначений
пропріум суб’єктного потенціалу активності складається з таких
компонентів: афективного, ціннісно-рефлексивного, інструментального та
саморегуляційного. З урахуванням рівня сформованості компонентів
суб’єктного потенціалу активності виявлено три рівні активності
безробітних: конструктивно-перетворювальний, сублімативно-адаптивний та
пасивний.

У дослідженні розроблено програму психологічної підтримки безробітних у
формуванні конструктивної активності на ринку праці. Реалізація цієї
програми сприяє формуванню в людини детермінаційного імпульсу активності
в процесі пошуку роботи через саморозуміння та самопізнання власного
суб’єктного потенціалу активності.

Ключові слова: психологічні чинники формування активності безробітних на
ринку праці, складові суб’єктного потенціалу активності, пропріум
суб’єктного потенціалу активності, рівні активності, кризова ситуація,
саморегуляція, програма психологічної підтримки безробітних,
психологічний тренінг з формування конструктивної активності на ринку
праці.

Корчевна О.В. Психологические факторы формирования активности
безработных на рынке труда. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук
по специальности 19.00.07 – “Педагогическая и возрастная психология”. –
Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН
Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена теоретико-экспериментальному изучению
психологических факторов активности безработных. Сформулировано
определение активности безработных на рынке труда, под которой
понимается мера самоуправления безработными в преобразовании своих
внешней (от ситуации потери работы до максимально эффективной реализации
себя в процессе “возвращения” к трудовой жизни) и внутренней сфер жизни
(от ситуации внутренней растерянности и неопределенности до
упорядочивания и согласования ценностно-содержательного компонента
субъектного потенциала) в кризисной ситуации потери работы.

В исследовании проанализированы основные психологические факторы
активности безработных на рынке труда, а именно – составляющие
субъектного потенциала активности: смысловая и динамическая. Выделенные
составляющие включают такие компоненты, как: смысловая составляющая
представлена совокупностью трех компонентов: аффективного (глубинность и
осознанность переживаний), ценностно-рефлексивного (ценностная система,
познавательная активность, внутренний локус контроля, ответственность,
автономность) и инструментального (личностно-регуляторные качества:
гибкость и самостоятельность), а динамическая составляющая представлена
саморегуляционным компонентом (механизмы целеопределения и
целеосуществления: планирование, моделирование, программирование, оценка
результатов). С учетом уровня сформированности компонентов субъектного
потенциала активности, выявлены три уровня активности безработных:
конструктивно-преобразующий, сублимативно-адаптивний и пассивный.

В исследовании представлена разработанная программа психологической
поддержки безработных по формированию их конструктивной активности на
рынке труда, которая ориентирована на активизацию процесса их
самоактуализации в трудовой сфере, а именно – на мобилизацию внутреннего
субъектного потенциала человека и обеспечение возможности нового
осмысления своей жизненной ситуации и возможных вариантов
профессионального будущего. Реализация предложенной программы
способствует формированию у безработного детерминационного импульса
активности в процессе поиска работы посредством активизации процессов
самопонимания и самопознания собственного субъектного потенциала
активности.

Ключевые слова: психологические факторы формирования активности
безработных на рынке труда, составляющие субъектного потенциала
активности, проприум субъектного потенциала активности, уровни
активности, кризисная ситуация, саморегуляция, программа
психологической поддержки безработных, психологический тренинг по
формированию конструктивной активности на рынке труда.

Korchevna Olga. The psychological factors of forming of the activity of
the unemployed on the labor market. – Мanuscript.

The dissertation for getting of the scientific degree of the candidate
of the psychological sciences on the speciality 19.00.07 – “Рedagogic
and age psychology”. – The Institute of pedagogy and psychology of the
professional education of the Academy of the pedagogical sciences of
Ukraine, Kyiv, 2006.

The dissertation is devoted to the theoretical-experimental study of the
psychological factors of activity of the unemployed. In the research the
components of the subjective potential were analyzed as the defining
psychological factors of the person’s activity. The defined proprium of
the subjective potential of activity consists of such components:
affective, value-reflex and instrumental, self-regulative.

Taking into account the level of forming of the components of the
subjective potential of activity and also of the system of
self-regulation there were revealed three levels of activity of
unemployed: construction-transformative, sublimate-adaptable and
passive.

In the research there was worked out the program of forming of
psychological support of the unemployed on the labor market, in
particular the psycho-correctional training of forming of constructive
activity of the people who has lost the job. Realization of this program
assists to forming the person’s determinative impulse to the activity
during the looking for job by means of self-understanding and
self-knowledge of his own subjective potential of activity.

Кey words: the psychological factors of forming of the activity of the
unemployed on the labor market, the components of the subjective
potential of activity, proprium of subjective potential of activity, the
levels of activity, the crisis situation, self-regulation, the program
of psychological support of the unemployed on the labor market, the
training of forming of constructive activity of the unemployed.

PAGE 1

Похожие записи