.

Психологічна адаптація курсантів ВНЗ МВС України до діяльності підрозділів кримінальної міліції: Автореф. дис… канд. психол. наук / В.В. Конопльов,

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2361
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УКРАЇНИ

КОНОПЛЬОВ
ВЯЧЕСЛАВ ВЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 351. 74. 57

ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ КУРСАНТІВ

ВНЗ МВС УКРАЇНИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДРОЗДІЛІВ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ

спеціальність: 19. 00. 06 – юридична психологія

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі юридичної психології Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент
Андросюк Вячеслав Георгійович,
Національна академія внутрішніх справ України,
професор кафедри юридичної психології.

Офіційні опоненти:

– доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології АПН України ім.Г.С.Костюка, директор, дійсний член Академії педагогічних наук України,

– кандидат юридичних наук, доцент Кириченко Ігор Глібович, Міністерство внутрішніх справ України, начальник управління освіти та науки Головного управління по роботі з особовим складом МВС України, заслужений працівник освіти України.

Провідна установа
Інститут соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України, м.Київ.

Захист відбудеться “28” січня 2000 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 007. 01 Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 252035, м.Київ, Солом”янська пл.,1.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 252035, м.Київ, Солом”янська пл.,1.

Автореферат розісланий “28” грудня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Бублик С.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В органах внутрішніх справ України все більше уваги приділяється проблемам роботи з молодими працівниками, їх адаптації в міліцейських колективах, формуванню стабільного професійного ядра.
Практика свідчить, що в первинних підрозділах органів внутрішніх справ проблема закріплення молодих працівників є однією з найбільш актуальних. Це зумовлено декількома обставинами. По-перше, первинні підрозділи ОВС є своєрідною “кузнею кадрів”. Тому існує природна плинність, пов”язана з професійним зростанням працівників. По-друге, від успішності закріплення саме в цих первинних колективах значною мірою залежить стабілізація кадрів загалом в органах внутрішніх справ. По-третє, робота, яка здійснюється в теперішній час по закріпленню молодих працівників не дає очікуваних результатів, про що неодноразово зазначалось в рішеннях Колегії МВС України.
Потреби практики роботи з молодими працівниками в період їх адаптації вимагають наукового осмислення вже досягнутого та обгрунтування шляхів її подальшого удосконалення.
Актуальність дисертаційного дослідження. Проблема ефективності роботи з молодими працівниками в цей період є актуальною як в теоретичному, так і в практичному значенні. Практична її актуальність випливає з установок, які містяться в Законі України “Про міліцію”. Вирішення цієї проблеми визначається також вимогами наказів МВС України про скорочення плинності кадрів серед молодих працівників та створення стабільного професійного ядра.
Теоретична актуальність роботи пов”язана з тим, що в специфічних умовах діяльності органів внутрішніх справ подібні дослідження майже не проводились. Окремі публікації та дослідження мають фрагментарний характер і не розглядають всю проблему в комплексі. Розробки проблеми адаптації робітників та службовців в народному господарстві, військових кадрів не можуть бути в повному обсязі перенесені до сфери діяльності міліції.
Загальні філософсько-методологічні питання адаптації людини розглядались Є.А.Ануфрієвим, В.М.Івановим, Л.П.Буєвою, М.М.Руткевичем, О.М.Ковальовим, І.М.Слепенковим, Є.Ф.Сулімовим, О.Б.Георгієвським, С.В.Кінелєвим, В.М.Судаковим, Г.І.Царегородцевим, І.Д.Калайковим та ін. Проблеми адаптаційної взаємодії досліджувались в теоретичному плані Г.М.Андреєвою, О.Г.Здравомисловим, Г.В.Осиповим, О.К.Уледовим, Н.С.Мансуровим, С.Д.Максименком, Є.С.Кузьміним. Професійна адаптація працівників і службовців певним чином відображена в дослідженнях С.Д.Артемова, С.О.Арефьева, В.В.Синявського, Т.А.Кухарєва, К.К.Платонова. Проблема пристосування в особливих умовах життєдіяльності розглядалась Ю.М.Блудовим, В.Г.Андросюком, Н.І.Наєнко, С.І.Яковенком, Л.І.Аболіним. Адаптаційні процеси під час навчання відображені в роботах Д.А.Андреєвої, Л.Г.Єгорова, Т.К.Кончаніна, Б.Г.Рубіна, Г.П.Медведєва, Ю.С.Колесникова.
Досить широке осмислення проблема адаптації отримала в роботах військових вчених. Зокрема, її зв”язок з готовністю до військової служби досліджували Ю.Я.Кіршин, Ю.В.Мамонтов, Є.Д.Богатирьов, О.Г.Пилипонський. Адаптаційна взаємодія в військових колективах розглядалась Л.Ф.Железняком, О.Г.Броневицьким, Ж.Г.Сенкосовим, В.С.Торохтієм. Системному аналізу адаптації в військових підрозділах присвячено роботи В.М.Ковальова, С.В.Сьоміна, Л.Г.Єгорова, Б.В.Кузьменка.
Стосовно ж діяльності правоохоронних органів, і міліції зокрема, слід зазначити практичну відсутність цілісного дослідження адаптації працівників до службової діяльності. Окремі питання адаптаційних процесів розглядались В.С.Медведєвим, О.В.Івановою, Г.М.Мякішевим, О.М.Столяренком, А.І.Кітовим.
Таким чином, практична значущість проблеми адаптації молодих працівників органів внутрішніх справ, її недостатня теоретична опрацьованість визначили її вибір як теми дисертаційного дослідження. Дисертаційну роботу виконано в руслі загальногалузевого дослідження, вона є складовою частиною виконання “Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 – 2005 рр.”, затвердженої Наказом МВС України №61 від 21.01.99 р. та плану науково-дослідницької роботи кафедри юридичної психології НАВСУ.
Мета дослідження полягала в виявленні сутності процесу адаптації курсантів в вищому навчальному закладі МВС України та обгрунтуванні психологічних умов його оптимізації для подальшого підвищення ефективності навчання, виховання та розвитку особистості молодого працівника міліції. Відповідно з цією метою в дисертаційному дослідженні вирішувались такі завдання:
• проаналізувати стан проблеми адаптації в психологічній науці, з”ясувати основні тенденції її теоретичного осмислення, визначити зміст процесу адаптації майбутніх працівників ОВС в навчальному закладі;
• дослідити залежність ефективності адаптації курсантів від рівня їх вихідної готовності до діяльності в вищому навчальному закладі , розвиток професійної спрямованості, індивідуально-типологічних і соціально-психологічних особливостей, виявити динаміку адаптації, рівні, показники і критерії її визначення;
• обгрунтувати основні психологічні умови оптимізації процесу адаптації курсантів до навчальної, службової, громадської діяльності в ВНЗ з метою удосконалення їх підготовки як майбутніх працівників ОВС;
• на основі вивчення специфіки діяльності різних категорій молодих працівників, а також труднощів, які виникають на етапі адаптації, визначити місце психологічних умов в загальній проблемі адаптації;
• вивчити вплив на процес адаптації особистісних якостей молодих працівників, умов службової діяльності; стану взаємин в колективі, побутових умов, рівня професійної підготовки та визначити методи та засоби керування ними;
• вивчити діяльність суб”єктів процесу адаптації молодих працівників (керівництва, наставників, громадських формувань) та визначити психологічно обгрунтовані шляхи її удосконалення.
Висунуте припущення про те, що адаптація курсанта в вищому навчальному закладі являє собою складний, динамічний , багаторівневий процес перебудови його спонукально-мотиваційної сфери, комплексу набутих навичок, вмінь та звичок, розгалуження та поглиблення орієнтаційної основи діяльності відповідно з новими завданнями, цілями, перспективами та умовами їх реалізації. Сукупність психологічних новоутворень в особистості, які з”являються в процесі цієї перебудови, дозволяє майбутньому працівнику стати професіоналом. Швидкість і продуктивність адаптації курсанта до навчальної, службової та громадської діяльності в ВНЗ може зростати або зменшуватись в залежності від характеру впливу об”єктивних і суб”єктивних чинників. Створення в процесі навчання та виховання молодих курсантів необхідних умов з урахуванням цього впливу дозволить суттєво скоротити час адаптації, підвищити продуктивність їх діяльності та ефективність навчально-виховного процесу на молодших курсах.
Об”єкт дисертаційного дослідження – процес адаптації молодих працівників до умов діяльності ОВС, суб”єктами якого є керівники органів і підрозділів внутрішніх справ, наставники, а об”єктами процесу – молоді працівники в період їх навчання в ВНЗ МВС України і перших трьох років службової діяльності.
Предмет дослідження – психологічні чинники і умови, які сприяють успішності адаптації молодих працівників, формуванню у них якостей, необхідних для успішного вирішення оперативно-службових завдань.
Теоретико-методологічну основу дослідження складали роботи А.В.Барабанщикова, О.Д.Глоточкіна, М.І.Дьяченка, М.В.Костицького, Л.А.Кандибовича, О.М.Столяренка, Г.О.Юхновця, В.С.Медведєва, М.Ф.Феденка, В.П.Каширіна. Активно використовувались теоретичні положення, викладені в роботах Б.Г.Ананьєва, С.Л.Рубінштейна, Л.С.Виготського, О.М.Леонтьєва, С.Д.Максименка. Враховувались також погляди і результати досліджень С.Д.Артьомова, С.І.Яковенка, Л.Г.Єгорової, О.О.Бодальова, С.В.Сьоміна, С.Л.Арефьєва, Л.Б.Філонова, В.Л.Васильєва, М.В.Костицького, О.М.Бандурки, Л.І.Казміренко, Т.А.Кухоревої та ін.
Методика та організація дослідження. Прикладна частина дослідження забезпечувалась використанням загально- і конкретно-наукових методів, зокрема, логічного, історичного, системного, порівняльного. При збиранні емпіричного матеріалу застосовувались такі методи: опитування, анкетування, тестування, безпосереднє спостереження, експертне оцінювання, аналіз документації, формуючий експеримент. Отримані первинні дані були піддані математико-статистичній обробці з обчисленням: середніх значень і дисперсії, t -критерію Стьюдента, кореляційного аналізу та графічної екстраполяції. В процесі констатуючого обстеження опрацьовано близько 100 документів, масив піддослідних склав понад 500 осіб. На етапі основного та формуючого експерименту обстежено 407 молодих працівників та курсантів, опитано 60 керівників підрозділів,113 наставників, вивчено 326 документів. Дослідження здійснювалось на базі ГУ МВС р.Крим, м.Києва, Харківської та Вінницької областей . Отримані дані статистично-значущі і відповідають територіальним вимогам.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:
• на основі фактографічного матеріалу виявлено зміст поняття професійної адаптації молодих працівників ОВС; вивчена її структура та зміст її складових;
• теоретично обгрунтовані основні етапи процесу професійної адаптації молодих працівників органів внутрішніх справ, наведена їх змістовна психологічна характеристика, пов”язана з особливостями перебігу кожного етапу;
• виявлені специфічні психологічні параметри професійної адаптованості молодих працівників та наведена їх характеристика;
• опрацьовані зміст, форми і методи роботи з молодими працівниками в період їх адаптації до службової діяльності;
• виявлено основні тенденції та сутність процесу адаптації курсантів до навчальної, службової та громадської діяльності в умовах вищого навчального закладу МВС України;
• встановлені основні психологічні чинники, які впливають на адаптацію майбутніх працівників ОВС та визначають, у взаємодії з зовнішніми умовами, її динаміку та варіативність;
• обгрунтовані психолого-педагогічні умови оптимізації процесу адаптації майбутніх працівників ОВС в вищому навчальному закладі, які дозволяють суттєво підвищити якість та ефективність їх професійної підготовки.
Практичне значення здобутих результатів полягає в:
• розробці обгрунтованих рекомендацій по урахуванню психологічних особливостей кожного етапу професійної адаптації молодих працівників та по оптимізації впливу суб”єктів процесу адаптації;
• розкритті та психологічному аналізі недоліків в системі роботи з молодими працівниками органів внутрішніх справ в період їх адаптації до професійної діяльності в ВНЗ МВС України та безпосередньо в міліцейських колективах;
• розробці системи методичних рекомендацій по удосконаленню професійного навчання та професійного формування особистості молодих працівників ОВС в період їх адаптації.
Особистий внесок здобувача. Системний аналіз адаптації молодих працівників ОВС як процесу перебудови особистісних сфер, появи психологічних новоутворень протягом навчання та перших років перебування на посаді: опрацювання структури та змісту професійної адаптації молодих працівників ОВС; розробка методичних рекомендацій з метою формування цільових програм роботи з курсантами вищих навчальних закладів МВС України та в практичних підрозділах.
Апробація результатів дисертації. Висновки і рекомендації дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях і семінарах, впроваджені в навчальний процес Університету внутрішніх справ України та ВРОС ГУ МВС України в республіці Крим.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені в 4 публікаціях. В них, зокрема, висвітлюються організаційно-службові та соціально-психологічні передумови адаптаційного процесу молодих працівників в міліцейських колективах протягом перших трьох років перебування на посаді; організаційні питання реалізації рекомендацій по роботі з особовим складом молодих працівників в практичних підрозділах; рекомендації відділенням соціально-виховної та психологічної роботи з курсантами вищих навчальних закладів МВС України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 130 сторінках друкованого тексту, доповнюється 12 додатками на 49 сторінках. Основний текст проілюстровано 11 таблицями та 3 малюнками; список використаних літературних джерел складається з 257 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ дисертації присвячено теоретико-постановчому аналізу проблеми адаптації людини до професійної діяльності, з”ясуванню її методологічних аспектів. Цілеспрямований розгляд літературних джерел дозволив встановити, що дослідження адаптаційних процесів визначається системним підходом, сутність якого полягає в уявленні адаптації як системи, цілісності, якій притаманні властивості саморегуляції та самоорганізації; в необхідності визначення як структурних компонентів адаптації, так і її діяльнісно-функціональних проекцій; в обгрунтуванні переліку критеріїв для визначення об”єктивних та суб”єктивних показників стану та розвитку адаптації; в можливості регулятивного впливу на адаптацію як систему в цілому і на окремі її складові з метою оптимізації.
В найбільш загальному розумінні адаптація людини в контактному середовищі може розглядатись як процес пристосувальної взаємодії особистості і середовища, який забезпечує нормальне (врівноважене, стабільне) функціонування системи. У вузькому значенні професійна адаптація визначається як різновид соціальної адаптації, специфічна соціальна діяльність, здійснювана індивідом в сфері використання своїх професійних знань, вмінь та навичок. Сутність механізму адаптації полягає в соціально спрямованій активності людини по засвоєнню рольових, нормативних вимог, цінностей, умов середовища; оволодінню сталими формами предметної професійної діяльності ; досягненню певного входження в окремі форми організаційної взаємодії; узгодженню соціальних інтересів, колективних, групових і особистісних цілей.
Безумовно, адаптація людини є багаторівневим та етапним процесом. З одного боку, вона визначається опрацюванням пристосувальних механізмів, починаючи від психічної реакції на нові умови функціонування, перебудови вже існуючих динамічних стереотипів та психічних процесів і завершуючись формуванням нових пристосувальних реакцій і стереотипів. З іншого боку, адаптаційні процеси послідовно реалізуються в напрямку засвоєння окремих різновидів діяльності, необхідних для досягнення індивидуальної і соціальної мети. Відповідно в процесі адаптованості людини відбувається і перехід від кількісних змін (поглиблення знань, оволодіння засобами та прийомами реагування, зростання впевненості в своїх можливостях, формування позитивного відношення до нових завдань і умов діяльності) до якісних змін особистості, що дозволяє людині ефективно реалізувати нові види діяльності.
Принциповими положеннями, які забезпечують ефективність дослідження професійної адаптації працівників органів внутрішніх справ, визначено такі:
• Професійна адаптація структурується на інтегративній об”єктивно-суб”єктивній основі, яка відображає ступінь самостійності , результати службово-професійної діяльності та характер потенційної мобільності працівників ОВС, що забезпечує утримання працівником відповідного статусу в соціальній організації;
• Професійна адаптація та її динамічні характеристики опосередковуються складним впливом сукупності соціальних чинників, зокрема, особистісних та середовищних;
• Професійна адаптація виконує відповідальні функції в життєдіяльності працівників ОВС, визначальними серед яких є функція формування особистості, оптимізації та стабілізації, збереження та передачі досвіду, управлінська;
• Змістовно в професійній адаптації відокремлюються фізіологічна, соціально-психологічна та соціальна складові, які виявляються в єдиному біопсихосоціальному процесі.
В другому розділі дисертації наведено результати експериментального дослідження адаптації курсантів в процесі навчання в вищому навчальному закладі МВС України. Основний зміст адаптації курсантів виявляється згідно її різновидів – побутової, дидактичної, службово-функціональної та громадської. Зокрема, опрацювання нових стереотипів поведінки в адаптації до побутових умов вищого навчального закладу диференціюється в залежності від попереднього статусу курсанта – школяр, військовослужбовець, працівник МВС. Завершення побутової адаптації відбувається наприкінці першого півріччя навчання. Найбільші складності для курсантів виникають в період досягнення рівня часткової дидактичної адаптації, що можна узагальнити терміном “дидактичний бар”єр” (організація самостійної роботи, вивчення першоджерел, конспектування, сприймання навчальної інформації, навчальні вимоги, пізнавальна активність). Найбільш інтенсивно дидактична адаптація розгортається протягом перших 2-х місяців навчання, досягає рівня часткової адаптованості наприкінці першого семестру навчання (адаптуються від 35,0 до 50,0% курсантів) і остаточно завершується до кінця четвертого семестру навчання (95,0% курсантів). Основними показниками дидактичної адаптованості є оволодіння навичками самоосвіти, поява впевненості щодо вибору професії, пізнавальна впевненість та зникнення негативної емоційної напруженості. Службово-функціональна адаптація також диференціюється в залежності від попереднього статусу курсантів. Зокрема, повна адаптація цього типу для курсантів – колишніх військовослужбовців та працівників ОВС завершується наприкінці 2-місячного терміну навчання і стосується, головним чином, перебудови стереотипів інформаційно-пізнавальної діяльності. Службово-функціональна адаптація колишніх школярів відбувається, перш за все , за рахунок зниження нервово-психічного напруження при виконанні службових обов”язків та кількості дисциплінарних порушень. Певні позитивні зміни спостерігаються лише наприкінці першого півріччя навчання і визначають лише часткову службову адаптацію. Тому формування стереотипів та навичок служби методами тренувань та вправ повинні для цієї категорії курсантів поєднуватись з суттєвою психокорекційною роботою командирів та психологів. Повна адаптованість до службової діяльності здійснюється наприкінці другого півріччя навчання (близько 81,0% курсантів). Цікаво, що одним з інформативних показників цього процесу виступає нормалізація офіційних взаємин з молодшими командирами та командирами-офіцерами. Громадська адаптація курсантів полягає в засвоєнні системи офіційних та неофіційних взаємин, формуванні активної життєвої позиції щодо навчальних закладів, первинних колективів та майбутньої професії. Формування товариськості та позитивної корпоративності курсантів спостерігається вже наприкінці першого півріччя навчання і є досить надійним індикатором громадської адаптованості. Таким чином встановлено, що в розвитку адаптації курсантів в вищому навчальному закладі спостерігається три послідовних рівня: 1) часткової адаптованості; 2) достатньої адаптованості; 3) повної адаптованості. Сутність адаптації курсантів до окремих видів діяльності і відповідних взаємин полягає в перебудові роботи функціональних систем організму і особистості, спонукально-мотиваційної сфери, поглибленні орієнтовної діяльності відповідно до нових завдань, майбутнього службового статусу, перспектив і умов їх реалізації.
Третій розділ дисертації присвячено управлінню психологічною адаптацією курсантів і молодих працівників до оперативно-службової діяльності. В процесі дослідження встановлено, що базовими чинниками, які визначають цей рівень адаптації є ціннісно-мотиваційна орієнтація, авторитетність та адаптивний досвід працівника. Особлива увага повинна приділятись працівникам з недостатньо розвиненим рівнем професійної спрямованості або з її частковою переорієнтацією. З метою оптимізації їх адаптації доцільним є підвищення самооцінки, встановлення довірчих відносин з ними, посилення вимогливості виявляти виключно з необхідності. Цьому сприяє також максимально повне інформування щодо конкретних завдань службової діяльності. Підвищенню авторитету молодого працівника сприяє орієнтація на діловий та конструктивно-рефлексивний стиль керівництва, прояв організаційних здібностей та професійна компетентність. Дослідження також виявило, що адаптивний досвід, отриманий працівниками в період первинної адаптації в ВНЗ, при вступі на посаду виявляється в індивідуальному стилі спілкування та відповідній стратегії адаптивної поведінки. Позитивний досвід (працівники з високою конструктивною рефлексивністю) сприяє адаптації на відміну від працівників з низькою конструктивною рефлексивністю. Таким чином, основними напрямами оптимізації соціально-психологічної адаптації випускників при безпосередньому вступі на посаду є:
• відповідний розвиток у працівників професійної спрямованості;
• корекція мотиваційної орієнтації на досягнення успіху;
• оптимізація взаєморозуміння у взаєминах з підлеглими;
• прогнозування адаптації випускників органами управління, вплив на її перебіг відповідно прогнозу;
• формування у випускників психологічної установки на самовиховання, розвиток управлінської діяльності, використання методики монотренінгу для розвитку рефлексивності в спілкуванні з підлеглими.
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дозволило зробити певні теоретичні висновки і сформулювати практичні рекомендації.
Теоретичні висновки:
1. Адаптація людини до нових умов життєдіяльності відноситься до важливих , фундаментальних, маловивчених проблем, які знаходяться на межі суспільних, природничих та технічних наук. Особливу актуальність адаптація курсантів та молодих працівників органів внутрішніх справ набуває щодо навчальної, оперативно-службової та громадської діяльності внаслідок їх специфічного характеру та досить жорсткої регламентації. Вирішення цієї проблеми є своєрідним резервом подальшого підвищення ефективності навчання курсантів та прискорення процесу професійного становлення майбутніх працівників ОВС.
2. В вітчизняній та зарубіжній літературі адаптація людини розглядається або як пристосування до нових умов та видів діяльності, або як процес активного засвоєння особистістю суспільного досвіду. Той та інший підходи є однобічними, тому що пристосування є формою адаптації організму людини, а адаптація її особистості може існувати як в пристосувальній формі, так і в формі активного оволодіння новими умовами та засобами діяльності. Тому слід вважати, що адаптація являє собою процес одночасного пристосування людини до нових умов життєдіяльності та засвоєння нею суспільного досвіду. Активність перебігу адаптації до нової діяльності залежить від розвиненості соціально-значущих якостей особистості та їх відповідності характеру та умовам засвоюваної діяльності.
3. Сутність адаптації молодих курсантів до діяльності в вищому навчальному закладі полягає в перебудові роботи функціональних систем організму та особистості відповідно до нових вимог, що дозволяє їм ефективно оволодівати професією. За своїм змістом вона являє собою складний, багаторівневий та динамічний процес перебудови спонукально-мотиваційної сфери і комплексу притаманних курсантам знань, вмінь та навичок, розширення та поглиблення орієнтаційної основи навчальної, службової та громадської діяльності. Цей процес завершується накопиченням курсантом індивідуального досвіду та його удосконаленням, що призводить до послідовного зростання адаптованості до умов та різновидів діяльності в навчальному закладі.
4. В динаміці процесу адаптації молодих курсантів в вищому навчальному закладі відокремлюються три рівні: часткової, достатньої та повної адаптованості до навчальної, службової і громадської діяльності. В якості показників їх визначення можуть виступати основні компоненти змісту різних видів адаптації, оцінювані за чотирибальною шкалою виміру.
5. На динаміку процесу адаптації курсантів, особливо на початковому етапі ( перші місяці навчання) , суттєвий вплив здійснює їх вихідна готовність до діяльності в ВНЗ , головними показниками якої є: позитивне відношення до майбутньої професії, психологічна та фізична готовність і здатність успішно долати навчальні та службові труднощі, активно включатись в громадське життя колективу. Чим вищим є рівень вихідної готовності курсанта, тим оптимальніше у нього реалізується етап початкової адаптації в вищому навчальному закладі. Динаміка адаптації майбутніх працівників, крім того, зумовлюється впливом їх індивідуально-типологічних ( типове співвідношення рівня готовності, стійкості професійної спрямованості, психодинамічних якостей) особливостей, а також загальних і спеціальних здібностей , інтелектуальних, психоемоційних та вольових рис.
6. Виявлено шість основних структурних компонентів процесу професійної адаптації, які відображають суб”єкт-об”єктне положення молодих працівників: адаптація до умов діяльності, адаптація щодо відносин з керівництвом, адаптація до змісту діяльності, адаптація до колективу працівників, прийняття колективом молодого працівника та сприймання керівництвом та наставниками молодого працівника. Всі компоненти процесу взаємопов”язані та взаємозумовлені.
7. Робота з молодими працівниками в період адаптації будується на засадах урахування чинників, які впливають на цей процес. Основними чинниками адаптації молодих працівників ОВС є: особистісні характеристики молодих працівників, зміст діяльності та умови служби, робота наставників і керівництва, відношення до молодого працівника в колективі, сімейно-побутові умови. Визначальною умовою успішності перебігу адаптації є організація психолого-педагогічної діяльності суб”єктів адаптації, спрямована на професійне виховання та психологічну підготовку молодих працівників.
8. Критерієм успішності процесу професійної адаптації є адаптованість особистості, яка розуміється як сукупність якостей особистості молодого працівника, які визначають темп і ступінь особистісної перебудови. Адаптованість залежить від рівня попереднього розвитку особистості, сформованості у неї установки на зміцнення в колективі працівників, здібностей і намагання оволодіти новим видом діяльності. Звідси адаптованість виступає як динамічна характеристика особистісного чинника адаптації.
9. Про суб”єктивне сприймання успішності процесу професійної адаптації молодих працівників свідчить інтегративний показник: вдоволеність соціальною роллю – вдоволеність професійною діяльністю – вдоволеність взаєминами з товаришами по службі та керівниками.
10. Процес професійної адаптації молодих працівників має триетапну структуру: перший етап – до кінця першого півріччя служби; другий – від півріччя до півтора років; третій етап – до двох, двох з половиною років. Для успішного розвитку адаптованості на першому етапі основна увага повинна приділятись формуванню стійкої установки на закріплення в колективі. Особливість роботи на другому етапі полягає в формуванні особистісних якостей, що позитивно впливають на адаптованість. На третьому етапі провідним напрямком роботи є закріплення адаптаційних особливостей особистості.
Практичні рекомендації:
1. Впровадження в практику роботи з молодими працівниками програми розвитку особистості на весь період адаптації на основі десяти приорітетних якостей особистості, які визначають темп особистісної перебудови: орієнтованість молодого працівника на закріплення в органах внутрішніх справ; переконаність в значущості та необхідності своєї служби в ОВС; навченість; звичка сумлінно та акуратно виконувати будь-яку службову функцію, не орієнтуючись на власні уподобання; звичка керувати своїми інтересами та уподобаннями, підпорядковувати їх поточним обставинам; вміння налагоджувати спілкування з колегами, керівниками та наставниками; вміння протистояти життєвим труднощам; вміння співпереживати іншим людям, розуміти їх, встановлювати психологічний контакт; моральна стійкість, професійне мислення, пам”ять, спостережливість. Вивчення рівня адаптованості здійснюється регулярно протягом всього адаптаційного періоду не рідше одного разу на півріччя.
2. З метою оптимізації адаптації майбутніх працівників ОВС, скорочення її строків при вивченні абітурієнтів та курсантів особливу увагу приділяти виявленню рівня вихідної готовності до життєдіяльності в вищому навчальному закладі за допомогою розроблених в процесі дослідження методик.
3. Вважається доцільним: по-перше, встановити единий формуляр відзиву на випускника ВНЗ МВС України згідно запропонованим в дисертації критеріям та показникам адаптованості; по-друге, в вищих навчальних закладах МВС України передбачити створення навчально-методичних кабінетів, де за допомогою відповідного обладнання та методичного забезпечення проводити планові заняття з організації ділового спілкування з громадянами, індивідуальну психокорекцію та засвоєння монотренінгу за методами, опрацьованими в дисертації.
4. Практикувати подовження строків наставництва над молодими працівниками, орієнтуючись не на закінчення календарного року, а виходити з психолого-педагогічних критеріїв оцінки рівня адаптованості молодих працівників.
5. З метою об”єктивності оцінки роботи наставників при підведенні підсумків здійснювати її оцінку за рівнем відповідності виконаної роботи психолого-педагогічній моделі процесу адаптації.
Перспективні напрями подальшої роботи: дослідження адаптації курсантів до умов і характеру професійної діяльності в період стажування; особливостей адаптації молодих викладачів вищого навчального закладу МВС України до професійної діяльності; динаміки розвитку індивідуального стилю спілкування на різних етапах адаптації до службової діяльності; шляхів розвитку адаптивних здібностей працівників з недосконалим стилем спілкування; опрацювання умов надання психологічної допомоги з метою подолання недоліків адаптаційних процесів особистості працівників ОВС.

За темою дисертації опубліковано такі роботи:
1.Проблема адаптації курсантів навчальних закладів МВС України до навчання та службової діяльності.\\ Психологія на перетині тисячоліть. Збірник наукових праць учасників П”ятих Костюківських читань: В 3 т. – К.; Гнозис, 1998. – Т.2. – С.106 – 110.
2.Пути совершенствования руководства процессом профессиональной адаптации молодых сотрудников (психологический аспект) \\ Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. Вип. 5. – Харків: Ун-тет внутр. справ, 1999. – С.172-179.
3.Проблемы социально-психологической адаптации курсантов ВУЗов МВД к служебной деятельности в Северо-Причерноморском регионе Украины \\ Вісник університету внутрішніх справ МВС України.-1999.-№7.- С.165-172.
4.Социально-психологические аспекты профессиональной адаптации молодых работников органов внутренних дел \\ Вісник університету внутрішніх справ МВС України. – 1999. – № 8. – С.195 – 198.

Конопльов В.В. Психологічна адаптація курсантів ВНЗ МВС України до діяльності підрозділів кримінальної міліції. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 – юридична психологія. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 1999.
Дисертаційне дослідження присвячене системно-функціональному аналізу адаптації курсантів вищих навчальних закладів МВС України і молодих працівників органів внутрішніх справ до діяльності підрозділів кримінальної міліції, опрацюванню шляхів її оптимізації та удосконалення. Виявлено перелік чинників та умов, які забезпечують ефективність перебігу окремих етапів адаптаційного процесу щодо оволодіння курсантами і молодими працівниками різновидів діяльності. Напрацьовано критерії, згідно з якими здійснюється оцінка ефективності досягнення курсантами і молодими працівниками ОВС певних рівнів та етапів адаптації, діяльності суб”єктів адаптаційного процесу, якими є керівники підрозділів, наставники, міліцейські колективи. Практичне значення дослідження полягає в розробці методичного інструментарію та рекомендацій щодо діагностики рівнів адаптаційного процесу курсантів і молодих працівників, управління психологічною адаптацією до оперативно-службової діяльності в вищому навчальному закладі і практичних підрозділах, корекції недоліків і труднощів при оволодінні майбутніми працівниками вміннями та навичками вирішення професійних завдань.
Ключові слова: діяльність підрозділів кримінальної міліції, етапи та рівні адаптації, критерії оцінки адаптаційного процесу, адаптованість особистості, дидактичний бар”єр, структурні компоненти адаптації, методика управління адаптацією молодих працівників, корекція функціонально-службової готовності і адаптованості.

Konoplyov V.V. Psychological adaptation of cadets of Higher Educational Institutions of MIA of Ukraine to the official activity of the subdivisions of Criminal Militia. – Manuscript.
The thesis in order to receive the candidate’s degree in speciality 19.00.06 – juridical psychology. – The National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 1999.
The investigation of the thesis is dedicated to the systematic-functional of adaptation of cadets of Higher Educational Institutions of Ministry of Internal Affairs of Ukraine and young workers of the organs Internal Affairs to the activity of the subdivisions of the Criminal Militia and basis of the ways of its optimization and perfection. The list of the factors and conditions is revealed, which provide effectiveness of passing of separate stages of the process of adaptation of mastering by the cadets and young workers the pecularities of the activity of subdivisions of Criminal Militia. In accordance with criterions which were worked out, the estimation of effectiveness in achievement by cadets and young workers of the Internal Affairs organs definite levels and stages of adaptation is being carried out. The estimation of the activity of the subjects adaptational process is also being carried out which are headed by the leaders of subdivisions, instructors militia’s collectives bodies. The practical meaning of this elaboration of methodical set of instruments and methodical recommendation concerning the diagnostics of levels of the process of adaptation of cadets and young workers the administrations of psychological adaptation to operative official activity in a Higher Educational Institution and in subdivisions, in correction of shortcomining and difficulties, while mastering by future workers the skills and abilities for solving their professional tasks.
Key words: activity of subdivisions of Criminal Militia, stages and levels of adaptation, criterion of estimation of the process of adaptation, adaptation of a person, didactic barrier structural components of adaptation, method of administration of adaptation of young workers, correction of functional-official readiness and adaptation.

Коноплев В.В. Психологическая адаптация курсантов ВУЗов МВД Украины к деятельности подразделений криминальной милиции. – Рукопись.
Диссертация на получение научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 – юридическая психология. – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 1999.
Диссертационное исследование посвящено системно-функциональному анализу адаптации курсантов высших учебных заведений МВД Украины и молодых работников органов внутренних дел к деятельности подразделений криминальной милиции, обоснованию путей ее оптимизации и усовершенствования. Выявлен перечень факторов и условий, которые обеспечивают эффективность прохождения отдельных этапов адаптационного процесса овладения курсантами и молодыми работниками особенностями деятельности подразделений криминальной милиции. Наработаны критерии, в соответствии с которыми осуществляется оценка эффективности достижения курсантами и молодыми работниками ОВД определенных уровней и этапов адаптации, деятельности субъектов адаптационного процесса, которыми являются руководители подразделений, наставники, милицейские коллективы. Практическое значение исследования состоит в разработке методического инструментария и рекомендаций относительно диагностики уровней адаптационного процесса курсантов и молодых работников, управления психологической адаптацией к оперативно-служебной деятельности в высшем учебном заведении и практических подразделениях, коррекции недостатков и трудностей при овладении будущими работниками умениями и навыками решения профессиональных задач.
Ключевые слова: деятельность подразделений криминальной милиции, этапы и уровни адаптации, критерии оценки адаптационного процесса, адаптированность личности, дидактический барьер, структурные компоненты адаптации, методика управления адаптацией молодых работников, коррекция функционально-служебной готовности и адаптированности.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020