.

Протимікробна активність, токсичність і фармакологічна дія гетероциклічних сполук, що вміщують фрагменти металоценів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
121 2758
Скачать документ

Академія медичних наук України

Інститут мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова

Толстанов Олександр КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК 579.61+547.83:615.11/13(043)

Протимікробна активність, токсичність і фармакологічна дія
гетероциклічних сполук, що вміщують фрагменти металоценів

03.00.07 – мікробіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії протимікробних засобів Інституту
мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Бірюкова Світлана
Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, професор кафедри клінічної імунології і мікробіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мінухін Валерій
Володимирович, Харківський державний медичний університет МОЗ України,
професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології;

доктор медичних наук, професор Протченко Павло Захарович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
мікробіології, вірусології та імунології

Провідна установа: Інститут мікробіології і вірусології ім.
Д.К.Заболотного НАН України

Захист відбудеться “09” червня 2004 року о 11.00 годині на засіданні
спеціалізованої Вченої ради Д 64.618.01 при Інституті мікробіології та
імунології

ім. І.І.Мечникова АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Пушкінська, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мікробіології
та імунології ім. І.І.Мечникова АМН України за адресою: 61057, м.
Харків, вул. Пушкінська, 14.

Автореферат розісланий “10” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради

к.мед.н., пров.н.с. С.В.Бруснік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Класичні інфекційні хвороби та гнійно-запальні
захворювання мікробного генезу і сьогодні відіграють вельми важливу роль
в формуванні основних показників здоров’я населення України, викликають
занепокоєність не лише за причин значної поширеності та економічних
збитків, але і через реальну загрозу існуванню нації. В країні
реєструється понад 50 нозологічних форм інфекційних хвороб, в останнє
десятиріччя захворюваність на них складає третину від захворюваності
загальної. Так, якщо інтенсивні показники загальної захворюваності в
1996 – 2002 роках складали 57,6 – 62,3 тисячі випадків (на 100000
населення), то аналогічні показники інфекційної захворюваності становили
19,1 – 19,8 тисяч (В.Ф.Москаленко, 2003).

Через недостатню увагу і негаразди з початку 90-х років до їх
імунопрофілактики в сучасний період дещо відновлюється епідемічний
процес так званих “старих” інфекцій. Вельми агресивно за вказаний період
проявили себе дифтерит, туберкульоз, кір, епідемічний паротит, краснуха,
малярія (Показники здоров’я населення України, Київ, 2003). В Україні
набувають значення такі інфекційні хвороби – ВІЛ-інфекція/СНІД, повільні
нейроінфекції, геморагічні гарячки, кліщові енцефаліти, тощо. Далеко не
за повними статистичними даними держава несе тільки економічні витрати з
інфекційних хвороб 2 – 3,5 млрд. гривнів щорічно. Невтішні і прогнози на
оглядове майбутнє по проблемі інфекційних захворювань.

Щодо гнійно-запальних хвороб мікробного генезу, то для фахівців
вочевидь, що вони мають всебічне та широке розповсюдження, супроводжують
або ж етіологічно значущі при самій різній соматичній патології. На
жаль, реєстрація їх та статистичний аналіз захворюваності на них, за
виключенням лише окремих спалахів внутрішньолікарняних інфекцій, в
країні не налагоджено. По цьому навести параметри поширеності
гнійно-запальних захворювань, навіть септичних форм, в масштабі України
змоги немає, дарма що медична література з самих різних фахів буяє
свідченнями вельми широкої їх розповсюдженості та соціальної значущості
(О.О.Бобильова, 2000; Н.Г.Гойда, 2001; W.Finch, 2002; F.Hahn, 2002;
K.Hiromatsu, 2003). Та дані ці відривчасті, неповні, нерідко суперечні,
торкаються не тільки окремих нозологічних форм хвороб або їх ускладнень,
а й окремих лікарняних закладів з специфікою їх функціонування,
оснащення та матеріального забезпечення, різним географічним
розміщенням, тощо.

На протязі останніх п’ятидесяти років прогрес в попередженні і лікуванні
захворювань мікробного генезу обумовлено розробкою та впровадженням в
медичну практику антибіотиків і сульфамідів. Сьогодні арсенал цих
хіміотерапевтичних засобів досить широкий і продовжує поповнюватись
препаратами нових поколінь. Та слід відмітити, що надзвичайно виражена
пластичність властивостей і, відповідно, високий адаптаційний потенціал
мікробних популяцій, а саме їх еволюційна здатність пристосовуватись до
дії широкого кола пошкоджуючих агентів, за існуючих терапевтичних
підступів до лікування інфекційних та гнійно-запальних захворювань
призводить до формування і інтенсивного розповсюдження стійких штамів
мікроорганізмів. На тлі вказаного клінічна ефективність самого цінного
хіміотерапевтичного засобу раніше або пізніше, але неуклінно, знижується
по мірі розширення його практичного застосування. При цьому росте
захворюваність класичними інфекційними хворобами та нозокоміальними
інфекціями, все частіше виникають важкі ускладнення у хворих на
соматичні захворювання, чітко проявляється тенденція до хронізації
патології мікробного генезу та генералізація інфекційних процесів
(А.Я.Циганенко, В.В.Мінухін, 2001). В світовій літературі сьогодні вже
дискутується питання щодо доцільності використання етіотропних
хіміотерапевтичних засобів при інфекційних та гнійно-запальних
захворюваннях (T.Franklin, 1998; W.Kloos, 2000; A.Kramer, 2001;
P.Lampert, 2002).

Цілком обґрунтованим, на наш погляд, є розширення в Україні досліджень
синтетичних органічних хімічних речовин, володіючих протимікробною
активністю і другими позитивними фармакологічними властивостями. За
останні 20 – 30 років сформувались наукові школи мікробіологів
В.В.Смирнова, Г.К.Палія, М.Г.Проданчука, Ю.С.Кривошеїна, І.Й.Сидорчука,
Ю.Л.Волянського тощо, які вже дали для медичної та ветеринарної практики
цілий ряд високоефективних лікувальних та профілактичних засобів,
антисептиків і дезінфектантів. Серед похідних четвертинного амонію,
хінолінію, акридину та фенантридину, азометинів, просторово обважених
фенолів визначено препарати з достатньо вираженою протимікробною дією,
порівняно низькими токсичністю та подразнюючими ефектами,
десенсибілізуючими властивостями. До синтетичних протимікробних засобів
повільно формується стійкість мікроорганізмів, що обумовлено індукцією
елімінації плазмідних факторів резистентності та пригніченням фагової
трансдукції. В літературі означено підступи щодо хімічної модифікації
нових синтетичних органічних речовин з компонуванням активних центрів
різної направленості, що надають їм додатково нові корисні властивості.
Так, Л.Є.Живоглазова з І.Ю.Кучмою (1995) синтезували і дослідили
диметинові сполуки – хіноглікозиди (похідні хінолінію з залишками повних
ацетатів глюкози, галактози, мальтози і лактози), які проявляють
достатньо високу протимікробну активність і одночасно володіють
властивостями серцевих глікозидів. Дослідженнями І.Г.Палій (1997),
В.П.Ковальчука (2002) доказано синергідну дію антисептиків групи
четвертинного амонію і металів (Fe++, Cu++, Ni++, Zn++). В роботі
Є.М.Бабича (1998) показано різке інгібування процесу колонізації
патогенних мікроорганізмів в екологічних нішах у людей, що довгостроково
перебували в середовищі з підвищеним вмістом ксенобіотиків, солей важких
металів насамперед.

Вказане дозволило обґрунтувати обрання в якості предмету дослідження
гетероциклічних онієвих сполук, вміщуючих в своїй хімічній структурі
активні металоценові фрагменти. Актуальність обраного напрямку
досліджень визначається загальною тенденцією до загострення комплексу
проблем, які стоять перед клініцистами при застосуванні
хіміотерапевтичних засобів для попередження і лікування інфекційних та
гнійно-запальних захворювань у пацієнтів з сукупною різноплановою
соматичною патологією.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна
робота пов’язана з плановою науковою тематикою Інституту мікробіології
та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України “Вивчення молекулярних
характеристик сполук, що мають антимікробну дію: скринінг і
прогнозування” (шифр ЦФ.508, номер державної реєстрації 0194U20642);
“Вивчення нових збудників опортуністичних інфекцій. Розробка методів і
засобів лабораторної діагностики захворювань, обумовлених новими видами
ентеробактерій” (шифр ЦФ.7.1.96, номер державної реєстрації 0197U01438);
“Вивчення чутливості до сучасних антибіотиків та інших біологічних
властивостей шпитальних штамів збудників гнійно-запальних захворювань”
(шифр ЦФ.4.28.98, номер державної реєстрації 0199U003170).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – скринінг та дослідження
перспективних речовин серед органічних гетероциклічних сполук, вміщуючих
фрагменти металоценів, і мікробіологічне обґрунтування доцільності
створення на їх основі нових хіміотерапевтичних засобів з різноплановою
дією.

Для досягнення мети сформульовано і розв’язано такі основні задачі:

З використанням стандартного набору референтних тест-культур провести
первинний мікробіологічний скринінг серед гетероциклічних онієвих
сполук, вміщуючих залишки металоценів;

Визначити спектр та рівні активності відібраних в процесі первинного
скринінгу речовин щодо музейних та клінічних штамів мікроорганізмів –
збудників інфекційних та гнійно-запальних захворювань;

Вивчити гостру і хронічну токсичність, ефекти кумуляції, подразнюючу дію
та сенсибілізуючі властивості окремих металоценових гетероциклічних
сполук;

Дослідити швидкість формування in vitro стійкості грампозитивних і
грамнегативних мікроорганізмів щодо деяких гетероциклічних сполук,
вміщуючих металоценові фрагменти;

Вивчити протиадгезивну дію металоценових гетероциклічних сполук в
бактеріостатичних дозах;

Означити ступінь впливу фероценових онієвих гетероциклічних сполук на
гематологічні показники експериментальних тварин.

Об’єкт дослідження – інфекційні та гнійно-запальні захворювання.

Предмет дослідження – гетероциклічні онієві сполуки, що вміщують
металоценові фрагменти; патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми.

Методи дослідження – мікробіологічні, токсикологічні, біохімічні,
імунологічні, математико-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Серед четвертинних похідних
хіноліну, вміщуючих металоцени (всього досліджено 52 сполуки) виявлено
речовини з високим рівнем та широким спектром протимікробної активності
щодо грампозитивних клінічно значущих бактерій і кандид. Окремі
металоорганічні сполуки проявили порівняно малу токсичність (IV-V класи
токсичності за класифікацією Д.Л.Заугольникова), володіли слабо
вираженими та зворотньо відновлюючими ефектами кумуляції, деякими
десенсибілізуючими властивостями. По рівню гострої токсичності для білих
мишей металоценові онієві гетероциклічні сполуки розміщено в слідуючій
послідовності (в сторону зменшення): Cr+++ > Pb++ > Cu++ > Fe++. Щодо
гетероциклічних сполук, вміщуючих металоцени з катіонами заліза та міді,
повільно формується стійкість мікроорганізмів (мінімальна інгібуюча
концентрація в 2 – 3 рази підвищується лише через 30 – 40 пасажів).
Доведена здатність металоценових похідних в суббактеріостатичних
концентраціях понижувати продукцію анти-IgA, нейтралізувати
протилізоцимну активність, інгібувати продукцію піовердину, піохетину та
уреази патогенних бактерій. Фероценові гетероциклічні сполуки у
піддослідних тварин різко підвищують вміст гемоглобіну в крові та заліза
в еритроцитах при сталих рівнях сироваткового заліза та інших
гематологічних показників. Доведено виражені алергизуючі властивості
йодистого [N, N-диметил-N-(хромоценілметил)-N-((-етилпиридиній)] амонію
(сполука 23) і означено можливості його використання в токсикології в
якості облігатного алергена.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено виражену
протимікробну активність гетероциклічних онієвих металоценових речовин,
визначено спектр їх впливу щодо референтних та клінічних штамів
збудників інфекційних та гнійно-запальних захворювань різних груп
(згідно Означника Берджі, 1997). Накопичено банк даних щодо
фізико-хімічних властивостей, біологічної активності, токсичності,
подразнюючої дії, впливу гетероциклічних сполук з фрагментами
металоценів на процес адгезії бактерій та гематологічні показники крові
експериментальних тварин, що в підсумку дозволяє фармацевтам-технологам
розбудову на їх основі протимікробних засобів різнопланової
направленості.

Розроблено і затверджено МОЗ України методичні рекомендації
“Мікробіологічна діагностика рахнельозів (захворювань, спричинених
Rahnella aquatilis)”, 1997; “Лабораторна діагностика гнійно-запальних
захворювань, обумовлених аспорогенними анаеробними мікроорганізмами”,
2000; “Лабораторна діагностика та діагностичні критерії змішаних гострих
кишкових інфекцій”, 2000. Матеріали дисертації використовуються в
учбових програмах з мікробіології в Національному фармацевтичному
університеті, Харківському державному медичному університеті та
Тернопільській державній медичній академії ім.І.Я.Горбачевського.
Оригінальні штами роду Listeria, виділені на території України,
задепоновані в мікробіологічних колекціях: лабораторії легіонельозу
Інституту епідеміології та мікробіології ім. М.Ф.Гамалії РАМН (Москва) –
4 культури; Centre de Reference de Listeria Institut d’Hygiene et
d’Epidemiologie, Ministre de la Sante Publique et de L’Environment,
Broxelles (Бельгія) – 4 культури; Division of Bacterial and Mycotic
Disease, National Centre for Infectious Diseases, Atlanta (США) – 4
культури. Оригінальні клінічні штами мікроорганізмів, ізольованих в
процесі виконання роботи, депоновано в Харківській філії Національного
музею живих мікроорганізмів.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведено первинний
мікробіологічний скринінг серед гетероциклічних сполук, вміщуючих
металоценові фрагменти, та визначено спектр їх дії щодо музейних і
клінічно значущих мікроорганізмів. Самостійно означено швидкість
формування в дослідах in vitro стійкості мікроорганізмів до окремих
досліджених сполук. Сумісно з Н.М.Шульгою (лабораторія протимікробних
засобів Інституту мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМН
України) досліджено параметри токсичності гетероциклічних онієвих
металоценових речовин в гострому та хронічному експериментах. Самостійно
визначено подразнюючу дію і десенсибілізуючі властивості деяких сполук
нового синтезу. Особисто виконано дослідження впливу металоценів в
суббакетріостатичних дозах на процес адгезії мікроорганізмів в зоні
первинного інфікування (анти-IgA дія, протилізоцимна активність,
продукція піовердину, піохетину і уреази), а також ступінь впливу
фероценових похідних на гематологічні показники піддослідних тварин.
Особисто за допомогою комп’ютерної програми Exсel проведено статистичну
обробку одержаних даних.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладені і обговорені на
Міжнародних наукових конференціях “Актуальні питання боротьби з
інфекційними захворюваннями”, Харків, 1997, 2003; “Стратегія і тактика
боротьби з інфекційними захворюваннями”, Харків, 1998; “Стратегія і
тактика використання антисептиків в медицині”, Вінниця, 2000; симпозіумі
“Синтез, експериментальне вивчення та клінічне застосування четвертинних
амонієвих сполук”, Чернівці, 1995; Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Комп’ютерна медицина – 2003”, Харків, 2003.

Публікації. Матеріали дисертації відображено в 6 статтях у наукових
журналах, з них 3 в рекомендованих ВАК України для опублікування
результатів досліджень пошукувачами наукового ступеню.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 156 сторінках
машинопису, вміщує в собі вступ, огляд літератури, п’ять розділів
власних досліджень, аналіз і обговорення одержаних результатів,
висновки. Список літератури нараховує 82 вітчизняних та 95 зарубіжних
джерел. Робота ілюстрована 29 таблицями і 6 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі в стислій формі подано актуальність проблеми боротьби з
інфекційними та гнійно-запальними хворобами мікробного генезу, означено
проблеми сучасної хіміотерапії на тлі інтенсивного формування
антибіотикорезистентності клінічно значущих мікроорганізмів.
Обґрунтовано сутність мети та завдань досліджень, які реалізовано в
дисертаційній роботі, визначено зв’язок роботи з державними науковими
темами, розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих
результатів, наведено дані щодо апробації одержаних даних експериментів,
вказано структуру дисертації і її обсяг.

У першому розділі (огляд літератури) викладено проблему інфекційної та
гнійно-запальної патології в сучасній клініці, означено основні підступи
щодо її вирішення. Висвітлено перспективи і труднощі скринінгу нових
хімічних сполук з протимікробною дією та іншими корисними
фармакологічними властивостями. На прикладі обміну заліза в організмі
показано можливість застосування в медичній практиці металоценових
похідних гетероциклічних сполук, які використано в якості предмету
дослідження.

В другому розділі подано матеріали, методи і обсяг досліджень. Задумка
щодо пошуку металоорганічних сполук з вираженою протимікробною дією,
порівняно низькою токсичністю та протианемічними властивостями в рядах
гетероциклічних онієвих похідних реалізована синтезом 52 оригінальних
хімічних речовин. Металоцени являють собою різнокольорові
дрібнокришталеві порошки з високою температурою плавлення. Будову їх
підтверджено даними елементного аналізу, мас-спектрометрії,
ультрафіолетового, інфрачервоного та видимих спектрів. Сполуки добре
розчиняються в полярних розчинниках (етанол, нітрометан), дещо слабкіше
– в воді, не розчиняються в ефірі і бензолі; при нагріванні плавляться з
розкладом, достатньо стійкі на повітрі і в розчинах. В якості препаратів
порівняння використано антисептики декаметоксин
(декаметилен-1,10-біс/N-диметилкарбментоксіметиламоній/дихлорид) та
етоній (дихлоридетилен 1,2-біс/N-диметилкарбодецоксіметил/амоній),
антибіотики – пеніцилін, гентаміцин, тетрациклін, протигістамінний засіб
дифенгідрамін.

Протимікробна активність сполук щодо мікробів 2, 4, 5, 17 – 20 груп,
двох родин та 29 родів (всього 148 штамів) досліджувалась відповідно
методології і методів, що відповідають вимогам Державного
науково-експертного центру лікарських засобів МОЗ України (Київ, 1993)
до експериментального вивчення протимікробних препаратів. В якості
тест-культур використано референтні штами, депоновані в Харківській
філії Національного музею патогенних мікроорганізмів (Інститут
мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМН України). Штами
мікроорганізмів з означеними детермінантами резистентності до
антибіотиків одержано з Інституту антибіотиків РАМН Росії (Москва).
Референтні штами бактерій характеризувались генетичною стабільністю за
основними ознаками, в тому числі і за рівнями чутливості до
протимікробних засобів. Оригінальні штами лістерій, вилучених на
Україні, депоновано в Центрі по лістеріям Інституту гігієни і
епідеміології (Брюсель, Бельгія), Національному центрі з інфекційних
захворювань (Атланта, США), Інституті епідеміології та мікробіології
ім.М.Ф.Гамалеї РАМН (Москва).

Живильні середовища для вилучення та ідентифікації мікроорганізмів
застосовували відповідно методичним рекомендаціям та згідно особливостей
культивування бактерій різних груп. Дослідження аспорогенних анаеробів
та ентеробактерій виконано у відповідності методичним рекомендаціям
“Лабораторна діагностика гнійно-запальних захворювань, обумовлених
аспорогенними анаеробними мікроорганізмами” (Харків, 2002) та
“Лабораторна діагностика та діагностичні критерії змішаних гострих
кишкових інфекцій” (Харків, 2000), розроблених за нашої участі. Для
визначення протимікробної активності хімічних сполук застосовано метод
серійних розчинів в рідких та щільних живильних середовищах згідно
наказу МОЗ СРСР № 150 “Про уніфікацію методів визначення чутливості
мікроорганізмів до хіміотерапевтичних засобів”, Москва, 1985. Швидкість
формування стійкості до протимікробних засобів досліджено шляхом
багаторазових пасажів бактерій на живильних середовищах, вміщуючих
зростаючі дози вивчаємих сполук. В процесі експерименту паралельно
вивчалась можливість виникнення перехресної стійкості і до антибіотиків,
які широко використовуються в медичній практиці. Ступінь впливу
металоценових похідних на адгезивні властивості бактерій визначено за
методиками О.В.Бухаріна (1993), В.І.Білозерського (2000), М.Ф.Доценко і
співавт. (2001).

Гостру токсичність деяких з досліджуємих речовин при різних шляхах
введення в організм тварин оцінювали за визначеними показниками
максимально переносимих (МПД) та летальних (LD10, LD50, LD90) доз
методом пробіт-аналізу за Litchfeld i Wilcoxon, викладеним М.Л.Біленьким
(1963). Ефекти кумуляції вивчено згідно методик В.В.Гацури (1984),
С.Д.Заугольникова та співавт. (1996). Подразнююча дія, алергизуючі та
десенсибілізуючі властивості деяких сполук вивчено у відповідності
уніфікованому методу Є.С.Ієвлевої (1986) з використанням облігатного
алергену 2,4-динітрохлорбензолу. Вплив фероценових онієвих
гетероциклічних речовин на гематологічні показники означено за
методиками, викладеними О.І.Карнищенко (1998).

Експерименти на тваринах виконано згідно Міжнародним рекомендаціям щодо
проведення медико-біологічних досліджень з використанням тварин (Хроніка
ВООЗ, 1985) та Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які
використовуються з експериментальною та іншою науковою метою (Страсбург,
1980).

Для об’єктивного судження про ступінь вірогідності отриманих результатів
дослідження використано варіаційно-статистичний метод аналізу за
допомогою прикладних комп’ютерних програм з електронними таблицями
Microsoft Excel.

.

J

|

$

&

(

*

,

.

J

|

2!I(-4¶B„FbL?N O~PR,S|T2U”V¤V?W‚X„dAizs/iaiiaaaaaaOOOOOOIIIIII

&

>0 до 15,6 мкг/мл) та неправильної (група 20) форми – ацетобактерії та
корінебактерії (МБК – від 1,0 до 31,2 мкг/мл). Виражена активність
металоценових похідних і щодо аеробних/мікроаерофільних, рухомих,
спіральних/зігнутих грамнегативних бактерій 2 групи – кампілобактерів і
хелікобактерів (МБК – від 2,0 до 15,6 мкг/мл).

Дещо менша активність металоценових гетероциклічних сполук щодо
грамнегативних аеробних/мікроаерофільних паличок і коків (група 4) –
ацінетобактерій, псевдомонад, бактероїдів (МБК – від 15,6 до 125,0
мкг/мл). В якості виключення слід рахувати за достатньо високу
чутливість по відношенню до досліджених речовин мікроорганізмів тієї ж 4
групи – N.meningitis i Ps.cepacia (МБК – від 3,7 – до 31,2 мкг/мл).
Мікроорганізми 5 групи (факультативні анаеробні грамнегативні палички)
першої підгрупи – родів Citrobacter, Enterobacter, Echerichia,
Klebsiella, Proteus, а також 3 підгрупи роду Haemoрhilus – проявили
чутливість до гетероциклічних металоценових сполук, яку не можна
оцінювати однозначно. Так, велика розбіжність в чутливості до них
означена у кишкової палички, протеїв і клебсієл (МБК – від 7,8 до 250,0
мкг/мл), а також у гемофільних бактерій (МБК – від 15,6 до 125,0
мкг/мл). В цілому слід підкреслити, що грампозитивні мікроорганізми в
порівнянні з грамнегативними на один – два порядки більш чутливі до
гетероциклічних металоценових похідних. Виражена дія досліджених
хімічних речовин означена щодо дріжджеподібних грибів роду Candida (МФК
– від 1,0 до 15,6 мкг/мл). Збірні дані чутливості мікроорганізмів до
деяких металоценових похідних ілюструють дані табл. 1.

Проведено аналіз залежності ступеню протимікробної дії гетероциклічних
сполук з металоценовими фрагментами від їх хімічної структури. В
залежності від характеру металоцену дещо більш активними виявилися
хромоцени (сполуки під шифрами 14 – 23), в порядку подальшого зниження
активності всі досліджені сполуки розміщено в слідуючій послідовності –
Fe++ > Cu++ > Pb++ > Mn++. Більш вираженою протимікробною активністю
володіли сполуки, які в якості замісника в положенні R1 містили NH-іміно
(сполуки 5, 11, 12, 19, 23, 31 і 35) та C2H5 (сполуки 17, 21, 27) групи.
Не встановлено вірогідної різниці ступеню протимікробної активності від
характеру галогену в якості Х?, за емпіричним же аналізом по вираженості
дії щодо взятих в дослід тест-культур на первинному етапі скринінгу всі
сполуки розміщено в слідуючій послідовності > I > Cl > Br.

В четвертому розділі подано результати вивчення в гострому і хронічному
дослідах токсичності та ефектів кумуляції семи гетероциклічних онієвих
сполук, вміщуючих в молекулі різні металоцени, які володіли більш
вираженою протимікробною активністю. Дані досліджень при однократному і
багаторазовому введенні хімічних сполук в організм тварин свідчать про
помірну та малу токсичність (V – VI класи шкідливих речовин) речовин з
наявністю (-фероценалкільованого фрагменту. Дещо більш токсичними
виявились досліджені сполуки з вмістом Cu++ та Pb++-ценів (IV – V
класи). Високу токсичність (III – IV класи) проявили хромоцени, особливо
вміщуючі в якості Х? йод (сполуки 21, 23 і 24). Дані щодо гострої
токсичності металоценових похідних ілюструє рис. 1. Аналогічні дані
одержані щодо кумуляції і подразнюючої дії металоценових гетероциклічних
сполук. Фероценові похідні слабко кумулюються в організмі тварин,
володіють зворотним кумулятивним ефектом, в дозі до 20,0 мг/кг не чинять
подразнюючої дії на слизові оболонки та шкіру мурчаків, не проявляють
алергизуючої активності, а у сполук 5 і 11 чітко визначена
десенсибілізуюча дія на рівні дифенгідраміну. Вираженим кумулятивним
ефектом (без зворотньої дії) володіли хромоцени, проміжне положення по
ступеню кумуляції займають Cu – та Pb – ценові похідні гетероциклічних
сполук. В подальшому вказані сполуки більш детальніше не вивчались.
Виключенням стала лише сполука 23 – хромоцен, з іміногрупою в R1 та
йодом в якості Х?, яка проявила не тільки високу гостру та хронічну
токсичність (ІІІ клас шкідливих речовин), кумулятивність без зворотнього
ефекту, а й виражену подразнюючу дію на шкіру і слизові оболонки
піддослідних тварин та здатність гіперсенсибілізувати їх. Вказане
зацікавило нас в зв’язку з тим, що на сьогодні вельми обмежений арсенал
так званих облігатних алергенів, які застосовуються в науковій та
практичній токсикології в якості препаратів порівняння. Найбільш
поширено з цією метою використовується 2,4 – динітрохлорбензол. Та
2,4-динітрохлорбензол являє собою протоплазматичну отруту, робота з цією
хімічною сполукою потребує необхідності дотримання цілого ряду умов
безпеки і мінімізації ризику для дослідників – зберігання, поводження та
застосування. Навіть з позицій вимог правил біоетики (Міжнародна
конвенція щодо захиcту прав і гідності людини в зв’язку з використанням
досягнень біології і медицини, 1996) в науково-дослідній діяльності
вказаний облігатний алерген має чіткі обмеження. В роботі проведено
порівняння інформативності дослідів з паралельним застосуванням
хромоцену (сполука 23) та 2,4-динітрохлорбензолу і доведено майже
ідентичну їх алергізуючу дію. За умови додаткового означення
мутагенності, онкогенної, ембріотоксичної та ембріолетальної дії
досліджена гетероциклічна сполука хромоценового ряду може бути
запропонована для використання в науково-практичній діяльності
токсикологів, фармакологів і фармацевтів-технологів.

В п’ятому розділі наведено дані щодо механізмів впливу деяких
гетероциклічних металоценових сполук на процеси адгезії збудників
гнійно-запальних захворювань і фенотипову реалізацію їх патогенних та
вірулентних властивостей. Показано, що в суббактеріостатичних дозах ці
сполуки різко понижують продукцію анти-IgА у протеїв, в певній мірі
нейтралізують протилізоцимну активність стафілококів та ентеробактерій,
інгібують здатність продукувати сидерофори – піовердин і піохетин
Ps.aeruginosa та уреазу Helicobacter pylori. Шляхом багаторазових
пасажів тест-культур грампозитивних і грамнегативних мікробів на щільних
живильних середовищах, що вміщували поступово підвищені дози
металоценів, означена швидкість формування стійкості бактерій до деяких
сполук цього ряду. В порівнянні з широко використовуємими в медичній
практиці антибіотиками (пеніцилін, гентаміцин, тетрациклін) до
гетероциклічних сполук з фрагментами металоценів стійкі варіанти
мікробів формувались значно повільніше (в 3 – 8 разів) та без прояву
перехресної стійкості.

В шостому розділі наведено дані щодо впливу (-фероценілалкільованих
онієвих гетероциклічних речовин на гематологічні показники крові щурів
при довгостроковому щоденному введенні їх в дозах 100,0 – 400,0 мг/кг в
шлунок тварин. Розпочинаючи вже з 7 дня від початку досліду і на протязі
місяця після його закінчення фероценові сполуки вірогідно підвищували
рівень гемоглобіну в крові і еритроцитах та понижували рівень
метгемоглобіну на тлі відносно сталих інших гематологічних показників
(табл.2).

У розділі аналізу і узагальнення результатів дослідження в стислій формі
наведено підсумки виконаної роботи, обговорено основні результати
експериментів, які дозволили реалізувати мету і задачі дисертації,
обґрунтувати висновки.

ВИСНОВКИ

Означено основні напрями синтезу гетероциклічних онієвих сполук, які
вміщують активні металоценові фрагменти. Вивчено протимікробні
властивості 52 оригінальних речовин ряду. Рівні бактеріостатичної
активності їх щодо мікроорганізмів 17 групи (грампозитивні коки)
знаходяться в межах

0,05 – 15,6 мкг/мл, 19 групи (грампозитивні неспороутворюючі палички
правильної форми) – 2,0 – 15,6 мкг/мл, 20 групи (грампозитивні
неспороутворюючі палички неправильної форми) – 1,0 – 31,2 мкг/мл, 2
групи (аеробні/мікроаерофільні, рухомі, спіральні/зігнуті грамнегативні
бактерії) – 2,0 – 15,6 мкг/мл, 4 групи (грампозитивні
аеробні/мікроаерофільні палички і коки) – 15,6 – 125,0 мкг/мл, 5 групи
(факультативні анаеробні грамнегативні палички) – 7,8 – 250,0 мкг/мл.
Дріжджеподібні гриби роду Candida чутливі до металоценових
гетероциклічних сполук в концентраціях 1,0 – 15,6 мкг/мл.

Логіко-структурний аналіз залежності ступеню протимікробної активності
від хімічної структури гетероциклічних сполук з металоценовими
фрагментами дозволив виявити ряд загальних закономірностей. Ступінь
впливу на грампозитивні і грамнегативні тест-мікроби більш виражений у
хромоценів, самий менший – у марганцеценів. В порядку зниження
протимікробної активності досліджені сполуки розміщено в слідуючій
послідовності:

Cr+++ > Fe++ > Cu++ > Pb++ > Mn++.

Наявність в положенні R1 гетероциклічного ядра в якості замісника
NH-іміно- та C2H5-груп суттєво підвищували протимікробну дію. Не
встановлено вірогідної різниці ступеню впливу на мікроорганізми від
характеру галогену в якості Х?, за емпіричним аналізом досліджені
сполуки в порядку зниження протимікробної дії на первинному етапі
скринінгу розміщено слідуючим чином I > Cl > Br.

Вивченням токсичності в гострому та хронічному досліді встановлена
помірна та низька токсичність (V – VI класи шкідливих речовин)
гетероциклічних сполук з (-фероценілалкільованим фрагментом. Сполуки з
вмістом Cu++ та Pb++-ценів по токсичності віднесено до IV – V класів, з
вмістом Cr+++-цену – до ІІІ – IV класів. Особливо високу токсичність
проявили хромоцени, вміщуючі в якості Х? йод (сполуки 23 і 24).
Фероценові похідні слабко кумулюються в організмі тварин, володіють
зворотним кумулятивним ефектом, в дозі до 20,0 мг/кг не чинять
подразнюючої дії щодо слизових оболонок і шкіри тварин, не проявляють
алергизуючої активності. Деякі фероцени (сполуки 5 і 11) володіють
чітким десенсибілізуючим ефектом (на рівні дифенгідраміну).

Гетероциклічні металоценові сполуки високоактивні по відношенню до
поліантибіотикорезистентних мікроорганізмів, в дослідах in vitro
стійкість грампозитивних і грамнегативних тест-культур до металоценових
похідних формується в 3 – 8 разів повільніше, чим до антибіотиків
основних груп (без прояву перехресної стійкості).

В суббактеріостатичних дозах гетероциклічні металоценові сполуки
вірогідно понижують продукцію анти-IgA у протеїв, нейтралізують
протилізоцимну активність стафілококів і ентеробактерій, знижують
продукцію піовердину і піохетину Ps.aeruginosa та уреазу Helicobacter
pylori. Одержані дані свідчать про інгібуючий вплив металоценів на
процеси адгезії збудників гнійно-запальних захворювань і фенотипову
реалізацію їх патогенних і вірулентних властивостей.

В дозах 100,0 – 400,0 мг/кг при пероральному введенні в організм тварин
(-фероценілалкільовані онієві гетероциклічні сполуки вірогідно
підвищують рівні гемоглобіну в крові і еритроцитах та понижують вміст
метгемоглобіну в крові на тлі сталих інших гематологічних показників.

Йодистий [N,N-диметил-N-(хромоценілметил)-N-((-етилпиридиній)]амоній
(сполука 23) володіє облігатними алергизуючими властивостями, проявляє
виражену подразнюючу дію на шкіру і слизові оболонки на рівні
2,4-динітрохлорбензолу. Порівняно простий (двостадійний) синтез,
доступність напівпродуктів, високий вихід готового продукту (87 %),
фізико-хімічні властивості (стійкість на повітрі і в розчинах, висока
температура плавлення, розчинність в полярних розчинах), з одного боку,
та повністю зворотний кумулятивний ефект – з другого, надає хромоцену
певні переваги по відношенню до 2,4-динітрохлорбензолу і обумовлює
перспективу його використання в токсикології в якості облігатного
алергена.

Виконані дослідження обґрунтовують можливість створення на основі
фероценових онієвих гетероциклічних сполук фармацевтичних засобів
різнопланової дії, володіючих одночасно вираженими протимікробними,
десенсибілізуючими та протианемічними властивостями.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Толстанов О.К. Протимікробна активність нових четвертинних солей
хінолінію // Інфекційні хвороби. – 2003. – № 4. – С.60 – 62.

Генетичні основи формування поліаглютинабільних штамів менінгококу /
Бабич Є.М., Дідик В.С., Єлісєєва І.В., Кучма І.Ю., Пасічник Т.О., Драч
М.І., Толстанов О.К., Скляр Н.І., Клімов О.І., Білозерський В.І. //
Вісник Буковинської медичної академії. – 2002. – № 3. – С. 151 – 155
(Толстанов О.К. означив культуральні властивості менінгококів).

Стан показників імунної реактивності у хворих при Helicobacter
pylori-асоційованих захворювань і їх роль в механізмах ульцерогенезу /
Чернявський В.І., Бірюкова С.В., Волянський А.Ю., Бойко В.В., Толстанов
О.К. // Буковинський медичний вісник. – 2003. – Т.7, № 1. – С.175 – 179
(Толстанов О.К. мікробіологічно охарактеризував 15 штамів
хелікобактерів).

Мішені дії антибіотиків та залежності між їх структурою і активністю /
Волянський А.Ю., Пасічник Т.О., Толстанов О.К., Лісняк Ю.В. // Анали
Мечниківського Інституту. – 2001. – № 1. – С. 39 – 42 (Толстанов О.К.
оцінив ступінь впливу антибіотиків на грампозитивні бактерії).

Стабілізація лецитинових ліпосом азометиновими похідними хіноліну /
Кучма І.Ю., Драч М.І., Клиса Т.Л., Дідик В.С., Толстанов О.К., Зимогляд
Б.М. // Анали Мечниківського Інституту. – 2002. – № 2 – 3. – С. 50 – 57
(Толстанов О.К. означив протимікробну активність азометинів).

Епідеміологічний моніторинг захворюваності гострими кишковими інфекціями
та їх роль в формуванні дисбіозів кишківнику у дітей / Деркач С.А.,
Копча В.С., Носатенко А.І., Клєщар Л.А., Лапенко Л.С., Крилова І.А.,
Толстанов О.К., Габишева Л.С., Носатенко П.Є., Строга О.І., Краснов
М.І., Чумаченко Т.С. // Анали Мечниківського Інституту. – 2003. – № 4 –
5. – С.17 – 21 (Толстанов О.К. охарактеризував мікробіологічні
властивості протеїв, псевдомонад і бактероїдів – співчленів
мікробіоценозу кишківнику).

Толстанов О.К. Протимікробна активність, токсичність і фармакологічна
дія гетероциклічних сполук, що вміщують фрагменти металоценів. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 03.00.07-мікробіологія. – Інститут мікробіології та
імунології ім. І.І.Мечникова АМН України, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено скринінгу та дослідженню перспективних
протимікробних речовин серед органічних гетероциклічних онієвих сполук,
вміщуючих активні фрагменти металоценів, та обґрунтуванню доцільності
створення на їх основі нових хіміотерапевтичних засобів з різноплановою
дією.

Досліджено рівні протимікробної активності та спектр впливу щодо
музейних і клінічних штамів мікроорганізмів 4, 5, 17 – 20 груп 52
гетероциклічних металоценових речовин. За допомогою логіко-структурного
аналізу означено закономірності зв’язку хімічної структури металоценових
сполук з їх протимікробною активністю. Вивчено гостру і хронічну
токсичність, кумулятивні ефекти і алергізуючі властивості деяких
гетероциклічних онієвих сполук. В дослідах in vitro означено швидкість
формування до металоценів стійкості грамнегативних і грампозитивних
мікроорганізмів. Доведено інгібуючий вплив суббактеріостатичних доз
металоценових гетероциклічних захворювань на адгезивні властивості
бактерій. Вивчено протианемічну дію (-фероценілалкільованих онієвих
гетероциклічних речовин. Обґрунтовано можливість створення на основі
фероценових гетероциклічних сполук лікарських засобів різнопланової дії,
володіючих протимікробними, десенсибілізуючими і антианемічними
властивостями.

Ключові слова: гетероциклічні онієві металоценові сполуки,
мікроорганізми, антибіотики, ідентифікація, живильні середовища,
адгезія, алергізація, анемія.

Толстанов А.К. Противомикробная активность, токсичность и
фармакологическое действие гетероциклических соединений, включающих
фрагменты металлоценов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 03.00.07-микробиология. – Институт микробиологии и
иммунологии им. И.И.Мечникова АМН Украины, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена проблеме поиска, скрининга и изучения
перспективных противомикробных соединений в рядах гетероциклических
ониевых соединений, содержащих в молекуле активные металлоценовые
группировки. Определены уровни активности и спектр влияния на
референтные и клинические штаммы микроорганизмов 4, 5, 17 – 20 групп 52
металлоценовых производных. Установлены некоторые закономерности связей
“химическая структура – противомикробная активность”.

Изучено острую и хроническую токсичность, эффекты кумуляции и
аллергизирующие свойства некоторых гетероциклических ониевых соединений.
В опытах in vitro определена скорость формирования устойчивости к
металлоценам некоторых грамположительных и грамотрицательных
микроорганизмов. Доказано ингибирующее влияние металлоценовых
гетероциклических соединений на процессы адгезии (продукция анти IgA,
противолизоцимная активность, продукция пиовердина и пиохетина, уреазы)
и фенотипическую реализацию патогенных и вирулентных свойств некоторых
возбудителей гнойно-воспалительных заболеваний. Изучена степень влияния
(-ферроценилалкилированных ониевых гетероциклических соединений на
гематологические показатели крови. Обоснована возможность и перспектива
создания на основе гетероциклических ониевых соединений, включающих ядро
ферроцена, лекарственных средств разнопланового действия, обладающих
выраженной противомикробной, десенсибилизирующей и антианемической
активностью.

Ключевые слова: гетероциклические ониевые металлоценовые соединения,
микроорганизмы, антибиотики, идентификация, питательные среды, адгезия,
анемия, аллергизация.

Tolstanov O.К. Antimicrobial activity, toxity and pharmacological action
of heterocyclic compounds including metallocenes fragments. –
Manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of the candidate of
medical sciences on a specialty 03.00.07-microbiology. – Mechnikov
Institute of microbiology and immunology of Ukrainian MCA, Kharkiv,
2004.

The dissertation is devoted to antimicrobial screening among
heterocyclic onic metallocenes derivatives. It’s been determined
influence of 52 substance to refferent and clinical microorganism
strains. Toxity, cummulation and allergenic action of some derivative
are investigated in sharp and chronic experiments. The formation of
resistance to most active substance was investigated. The inhibition of
microorganisms adhesion process by heterocyclic metalliocenes
derivatives is proved. Heterocyclic (-ferrocenilalkylated compaunds show
precise antianemic effect. The opportunity to designing a new
antimicribial medicinal preparation with versatile action using
heterocyclic onic metallocenes derivatives had been grounded.

Key words: heterocyclic onic metallocenes derivatives, microorganisms,
antibiotics, identification, adhesion process, antianemic, allergenic.

Таблиця 1

Ступінь протимікробної активності гетероциклічних сполук, вміщуючих
металоценові фрагменти

Група,

Берджі, 1997 Рід Кількість штамів Шифр хімічних сполук

5 12 19 23 31 35 42

Мінімальна бактеріостатична концентрація, мкг/мл

2 Campylobacter 6 2,0 – 7,8 2,0 – 15,6 3,9 – 15,6 3,9 – 15,6 7,8 – 15,6
3,9 – 15,6 7,8 – 15,6

Helicobacter 8 2,0 – 15,6 2,0 – 7,8 2,0 – 7,8 3,9 – 15,6 7,8 – 15,6 7,8
– 15,6 7,8 – 15,6

4 Acinetobacter 3 15,6 – 62,5 15,6 – 31,2 1,5 – 62,5 15,6 – 125,0 15,6 –
125,0 31,2 – 125,0 31,2 – 125,0

Neisseria 7 3,7 – 31,2 3,7 – 31,2 7,8 – 31,2 7,8 – 31,2 7,8 – 31,2 15,6
– 31,2 15,6 – 31,2

Pseudomonas 11 3,7 – 31,2 3,7 – 31,2 3,7 – 31,2 7,8 – 62,5 15,6 – 125,0
15,6 – 125,0 31,2 – 125,0

Bacteroides 8 15,6 – 62,5 15,6 – 62,5 15,6 – 125,0 15,6 – 125,0 31,2 –
125,0 31,2 – 125,0 31,2 – 125,0

5 Citrobacter 3 7,8 – 31,2 7,8 – 62,5 7,8 – 62,5 15,6 – 62,5 15,6 –
125,0 15,6 – 125,0 31,2 – 125,0

Enterobacter 5 15,6 – 62,5 7,8 – 31,2 7,8 – 62,5 31,2 – 125,0 31,2 –
125,0 31,2 – 250,0 62,5 – 250,0

Echerichia 10 7,8 – 62,5 7,8 – 31,2 7,8 – 31,2 15,6 – 125,0 31,2 –
250,0 31,2 – 250,0 62,5 – 250,0

Klebsiella 8 15,6 – 62,5 15,6 – 31,2 15,6 – 31,2 7,8 – 62,5 15,6 –
125,0 31,2 – 250,0 31,2 – 250,0

Proteus 7 7,8 – 62,5 7,8 – 31,2 7,8 – 31,2 15,6 – 62,5 15,6 – 125,0
31,2 – 125,0 31,2 – 250,0

Haemophilus 12 15,8 – 31,2 15,6 – 31,2 15,6 – 31,2 15,6 – 62,5 31,2 –
125,0 31,2 – 125,0 31,2 – 125,0

17 Aerococcus 3 2,0 – 15,6 1,0 – 15,6 1,0 – 7,8 3,7 – 15,6 7,8 – 15,6
7,8 – 15,6 7,8 – 15,6

Enterococcus 5 1,0 – 15,6 2,0 – 15,6 2,0 – 15,6 3,7 – 15,6 7,8 – 15,6
7,8 – 15,6 7,8 – 15,6

Peptococcus 8 2,0 – 31,2 3,7 – 31,2 3,7 – 15,6 2,0 – 15,6 2,7 – 31,2
3,7 – 15,6 3,7 – 31,2

Peptostreptococcus 6 2,0 – 15,6 3,7 – 31,2 1,0 – 15,6 1,0 – 15,6 3,7 –
31,2 3,7 – 31,2 3,7 – 15,6

Staphylococcus 15 0,05 – 15,6 1,0 – 15,6 3,7 – 15,6 3,7 – 15,6 7,8 –
15,6 7,8 – 15,6 7,8 – 15,6

Streptococcus 12 0,05 – 7,8 1,0 – 15,6 3,7 – 15,6 2,0 – 7,8 3,7 – 15,6
7,8 – 15,6 3,7 – 15,6

18 Bacillus 4 3,7 – 31,2 2,0 – 15,6 2,0 – 15,6 3,7 – 31,2 3,7 – 31,2 7,8
– 31,2 7,8 – 62,5

19 Lactobacterium 6 2,0 – 7,8 2,0 – 15,6 2,0 – 7,8 2,0 – 15,6 3,7 – 15,6
7,8 – 15,6 7,8 – 15,6

Listeria 7 2,0 – 15,6 2,0 – 3,7 2,0 – 7,8 3,7 – 15,6 3,7 – 15,6 7,8 –
15,6 7,8 – 15,7

20 Acetobacterium 3 3,7 – 15,6 2,0 – 7,8 2,0 – 7,8 3,7 – 31,2 7,8 – 15,6
7,8 – 31,2 7,8 – 31,2

Corynebacterium 15 2,0 – 15,6 1,0 – 7,8 1,0 – 15,6 3,7 – 31,2 3,7 –
31,2 7,8 – 31,2 7,8 – 31,2

Дріжджеподібні гриби роду Candida 18 1,0 – 7,8 1,0 – 7,8 1,0 – 15,6 2,0
– 15,6 3,7 – 15,6 3,7 – 15,6 7,8 – 15,6

Таблиця 2

Ступінь впливу ?-фероценілалкільованої гетероциклічної сполуки на деякі
гематологічні

показники крові експериментальних тварин

Шифр хімічної сполуки Строки введення металоцену Доза, мг/кг Кількість
тварин в групі Гематологічні показники

ретикулоцити, % гемоглобін загальний, г/л карбоксігемоглобін, % від
рівня загального гемоглобіну метгемоглобін, % від рівня загального
гемоглобіну

До введення препарату

(контроль) – 10 8,14 ( 0,018 86 ( 3,17 1,18 ( 0,001 2,36 ( 0,008

5 Через 7 днів 100,0 10 8,04 ( 0,013 90 ( 3,04 1,24 ( 0,003 2,18 ( 0,004

200,0 10 8,16 ( 0,014 95 ( 3,08 1,28 ( 0,007 2,14 ( 0,003

400,0 10 8,32 ( 0,009 98 ( 3,02* 1,31 ( 0,001 2,01 ( 0,005

Через 14 днів 100,0 10 8,21 ( 0,011 111 ( 3,23* 1,21 ( 0,001 1,96 (
0,001*

200,0 9 8,22 ( 0,013 136 ( 3,27** 1,25 ( 0,003 1,74 ( 0,001*

400,0 10 8,28 ( 0,012 131 ( 3,16* 1,30 ( 0,006 1,58 ( 0,002*

Через 21 день 100,0 10 8,19 ( 0,008 118 ( 3,11* 1,23 ( 0,005 1,82 (
0,002*

200,0 9 8,24 ( 0,014 142 ( 3,14** 1,23 ( 0,001 1,50 ( 0,001*

400,0 10 8,29 ( 0,009 145 ( 3,29** 1,28 ( 0,001 1,51 ( 0,001*

Через 30 днів 100,0 8 8,06 ( 0,011 120 ( 2,92* 1,26 ( 0,003 1,38 (
0,003*

200,0 8 8,22 ( 0,012 143 ( 3,06** 1,25 ( 0,003 1,24 ( 0,001*

400,0 9 8,30 ( 0,008 145 ( 3,15** 1,29 ( 0,005 1,28 ( 0,001*

Через місяць після закінчення введення препарату в дозах 100,0 6 8,11 (
0,009 108 ( 2,74* 1,20 ( 0,001 1,74 ( 0,002*

200,0 5 8,23 ( 0,011 111 ( 2,16* 1,23 ( 0,002 1,38 ( 0,001*

400,0 5 8,19 ( 0,008 114 ( 3,02* 1,28 ( 0,001 1,46 ( 0,002*

Примітка: * – Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020