.

Прогнозування, профілактика та шляхи зниження перинатального інфікування при віл-інфекції (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 6211
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Одеський державний медичний університет

Посохова Світлана Петрівна

УДК 618.3 – 092: 612. 071. 1. 064

Прогнозування, профілактика та шляхи зниження перинатального інфікування
при віл-інфекції

14.01.01- акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті

МОЗ України, м. Одеса

Науковий консультант: академік АМН України, доктор медичних наук,

професор Запорожан Валерій
Миколайович

Одеський державний
медичний університет,

завідувач кафедри
акушерства та гінекології №1

Офіційні опоненти:

член- кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор

Венцківський Борис Михайлович

Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця, м. Київ,

завідувач кафедри акушерства та гінекології №1

доктор медичних наук, професор

Сенчук Анатолій Якович

Медичний інститут Української асоціації народної медицини, м. Київ,

завідувач кафедри акушерства та гінекології.

доктор медичних наук, професор

Камінський В’ячеслав Володимирович

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, м.
Київ,

завідувач кафедри акушерства, гінекології та репродуктології

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН
України, акушерське відділення екстрагенітальної патології, м. Київ

Захист відбудеться “22_” __лютого_2006 р. о 11_годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41. 600.02 Одеського державного медичного
університету (65026 м. Одеса, пров. Валіховський, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного
медичного університету 65026 м. Одеса, пров. Валіховський, 3).

Автореферат розісланий “20”січня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Старець О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Зниження перинатальної захворюваності і
смертності є однією з пріоритетних задач сучасного суспільства, які
покладені в основу стратегії для всіх країн Європейського регіону ВООЗ:
”Здоров’я –21: Основи політики досягнення здоров’я в Європейському
регіоні ВООЗ”. Одним із завдань цієї політики є забезпечення здорового
початку життя, покращання доступу населення до служб репродуктивного
здоров’я, допологової, перинатальної та педіатричної допомоги.

Епідемія ВІЛ/СНІДу, яка охопила десятки країн, у тому числі
Україну, є глобальною протягом останнього десятиліття. За даними ВООЗ,
ЮНЕЙДС, на кінець 2004 року інфікувалось вірусом імунодефіциту людини
(ВІЛ) 4,9 мільйонів чоловік, серед них 2 млн. жінок та 800 000 дітей.
Кількість людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом, на кінець 2004 року сягнула
39,4 мільйонів, серед яких 18,7 млн. жінок і 3 млн. дітей. У 2004 році
померли від СНІДу 3 млн. чоловік, в т.ч. 580 000 дітей. За даними
Європейського центру епідеміологічного моніторингу ВІЛ-інфекції/СНІДу,
за рядом індикаторів масштабності епідемії Україна займає провідне місце
в Європейському регіоні. Згідно даних Українського Центру профілактики
та боротьби зі СНІДом, на початок 2005 року число ВІЛ-інфікованих в
України перевищило 75 000 чоловік (А.М. Щербинська, 2004). Тому, на фоні
загального збільшення кількості ВІЛ-інфікованих, у тому числі вагітних
та народжених ними дітей, актуальною проблемою є попередження шляху
передачі ВІЛ від матері до дитини. За 2004 рік ВІЛ-інфікованими матерями
було народжено більше 3000 дітей. При цьому дитяча смертність у
ВІЛ-інфікованих матерів склала 40,3 на 1000 народжених живими від
ВІЛ-інфікованих; перинатальна – 12,5 на 1000 народжених живими і
мертвими (Р.О. Мойсеєнко, Н.Я. Жилка, 2004).

Відомо, що рівень материнсько-плодової трансмісії ВІЛ (МПТВ)
залежить від багатьох факторів, які ще повністю не вивчені і не
пояснені. Передача вірусу може здійснюватись внутрішньоутробно, під час
пологів та при грудному вигодовуванні. Так, питома вага
внутрішньоутробної передачі ВІЛ від матері до дитини складає 23-27%
випадків, під час пологів – 65-70%, у разі грудного вигодовування 12-20%
(D.V. Landers, M. Temmerman, L. Mofenson, 2001, K.A. Nielsen, G.
Jourdain, H. Minkoff, 2003).

Суттєвими факторами зниження рівня материнсько-плодової трансмісії
ВІЛ під час вагітності є антенатальний нагляд за ВІЛ-інфікованими,
призначення профілактичної антиретровірусної терапії (АРТ) (В.М.
Запорожан, 2001, J.A. McIntyre, N. Shatter, G.F. Gray, 2003).

Важливим моментом для профілактики МПТВ під час пологів є
запобігання контакту плода з материнськими секретами. Вважається, що
механізм передачі ВІЛ–1 під час пологів включає прямий контакт шкіри і
слизових оболонок дитини з шийковими та піхвовими виділеннями роділлі,
поглинання вірусу з них, а також висхідний шлях інфікування через
амніотичні оболонки і навколоплодові води (P. Brocklehurst, E.M. Connor,
R.S. Sperling, 2001). Рівень передачі ВІЛ підвищується в 2 рази при
безводному періоді більше 4 годин (M.L. Newell, L. Wood, R.W. Ndauti,
2002).

Європейські дослідження показали, що елективний кесарів розтин
знижує рівень інтранатального ВІЛ-інфікування за високого (>1 000
вірусних копій в 1 мкл крові) або невідомого вірусного навантаження до
1-2% (M.L. Newell, M. Bulterys, 2002, European Collaborative Study,
2001-2004).

До останнього часу не визначено прогностичне значення факторів
ризику перинатального ВІЛ-інфікування плода на різних етапах перебігу
вагітності для вибору методу розродження. Продовжується вивчення
ефективності схем профілактичної антиретровірусної терапії, методів
розродження та їх ролі у зменшенні частоти передачі ВІЛ від матері до
дитини.

Не розроблено комплексний протокол ведення ВІЛ-інфікованих
вагітних залежно від стадії ВІЛ-хвороби, ускладнень вагітності та
наявності супутніх опортуністичних інфекцій, частота та ризики
післяпологових гнійно-запальних ускладнень у ВІЛ-інфікованих вагітних та
методи їх профілактики.

Викладене вище визначає актуальність проведення досліджень з
проблеми зменшення частоти передачі ВІЛ від матері до дитини, вивчення
прогностичних факторів ризику під час вагітності та пологів, оцінки
ефективності запропонованих та впроваджених схем антиретровірусного
профілактичного лікування в умовах України та раціонального розродження,
розробка комплексного підходу до вирішення проблеми покращання
перинатальних наслідків, зниження дитячої, материнської смертності та
збереження здоров’я жінки після пологів.

Зв’язок роботи з науковими планами програмами, темами. Обраний
напрямок дослідження відповідає основним напрямкам державних програм:
Національній Програмі “Репродуктивне здоров’я 2001-2005” (Указ
Президента України від 26 березня 2001 року №203/2001); галузевій
програмі “Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини на 2001-2003
роки” (Наказ МОЗ України від 07.12.01. № 488); Наказу МОЗ України від
15.12.2003 №582 “Про затвердження клінічних протоколів з акушерства та
гінекології”; Національній програмі “Діти України” та “Концепції
безпечного материнства” (Розпорядження Кабінету Міністрів України від
29.03.02 № 161-Р.) та плановим науково-дослідним темам ОДМУ “Проблеми
материнства, дитинства та сім’ї в сучасних соціально-економічних умовах
України” (№ держреєстрації 0196U018907) та “Патогенетичні механізми
розвитку захворювань репродуктивної системи за умов дії агресивних
факторів середовища та шляхи їх корекції” (№ держреєстрації
0199U004346).

Мета дослідження. Зниження перинатальної та дитячої захворюваності
і смертності шляхом зменшення частоти передачі ВІЛ від матері до дитини
на основі визначення прогностичних факторів ризику перинатального
ВІЛ-інфікування, розробки комплексного підходу до ведення вагітності,
пологів, вибору методу раціонального розродження, оцінки ефективності
доступних схем антиретровірусної терапії у ВІЛ-інфікованих жінок в
Україні.

Задачі дослідження:

Вивчити частоту передачі ВІЛ від матері до дитини в Одеському регіоні у
ВІЛ-інфікованих жінок за період 1996-2004 років.

Визначити прогностичні фактори ризику перинатального ВІЛ-інфікування на
антенатальному етапі шляхом проспективного вивчення стану репродуктивної
системи, факторів поведінки, особливостей перебігу вагітності та їх
зв’язку з частотою передачі ВІЛ від матері до дитини.

Вивчити вплив екстрагенітальних захворювань, стану імунної системи,
стадії ВІЛ-хвороби у ВІЛ-інфікованих жінок на частоту перинатального
ВІЛ-інфікування.

Виявити особливості функціонального стану фетоплацентарного комплексу у
ВІЛ-інфікованих вагітних в умовах антенатального інфікування.

Дослідити стан мікробіоценозу пологових шляхів у ВІЛ-інфікованих
вагітних та зв’язок його з частотою перинатального ВІЛ-інфікування.

Оцінити ефективність доступних схем профілактичної антиретровірусної
терапії для зменшення частоти передачі ВІЛ від матері до дитини в
Україні.

Визначити особливості перебігу пологів у ВІЛ-інфікованих вагітних та
роль методу розродження у зниженні частоти передачі ВІЛ від матері до
дитини.

Узагальнити та оцінити сумарне прогностичне значення виявлених факторів
ризику перинатального ВІЛ-інфікування плода та новонародженого.

Патогенетично обґрунтувати комплексний підхід до прогнозування,
профілактики та зниження частоти передачі ВІЛ від матері до дитини в
умовах обмежених економічних ресурсів, що обумовлює покращання
перинатальних наслідків.

Об’єкт дослідження: перинатальна передача ВІЛ від матері до дитини
у ВІЛ-інфікованих жінок.

Предмет дослідження: шляхи зниження перинатального ВІЛ-інфікування
плода та новонародженого, стан фетоплацентарного комплексу,
мікробіоценоз пологових шляхів, імунний статус ВІЛ-інфікованих вагітних.

Методи дослідження: загальноклінічні, спеціальні акушерські,
імунологічні, бактеріологічні, вірусологічні, імуноферментні,
морфологічні, молекулярно-біологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі
комплексного обстеження вивчені раніше не відомі особливості перебігу
вагітності та пологів у ВІЛ-інфікованих вагітних залежно від стану
здоров’я жінки та застосування антиретровірусної терапії. Вивчені
фактори ризику ВІЛ-інфікування плода та новонародженого, що дозволяють
прогнозувати та попередити небажані перинатальні наслідки.

Встановлено корелятивний взаємозв’язок між ускладненнями перебігу
вагітності, пологів, терміном розродження, розвитком плацентарної
недостатності (ПН), затримкою росту плода (ЗРП), маловоддям та частотою
перинатального ВІЛ-інфікування. На підставі вивчення корелятивних
взаємозв’язків між клінічними, імунологічними, бактеріологічними тестами
виявлені інформативні ознаки ризику перинатального ВІЛ-інфікування.

Вперше проведена оцінка ефективності доступних схем профілактичної
антиретровірусної терапії для зниження частоти передачі ВІЛ від матері
до дитини в умовах обмежених економічних ресурсів. Схема комбінованої
профілактичної АРТ, яка була вперше застосована нами, починаючи з 2002
року в Україні та запропонована ВООЗ для країн з обмеженими ресурсами,
показала високу ефективність для зниження частоти передачі ВІЛ від
матері до дитини. Доведена роль методу розродження та раціонального
ведення пологів у попередженні вертикального шляху ВІЛ-інфікування.

На підставі вивчених факторів ризику, особливостей перебігу
вагітності, пологів, впливу антиретровірусної терапії та методу
розродження вперше впроваджено комплексний підхід до прогнозування та
попередження передачі ВІЛ від матері до дитини в умовах обмежених
економічних ресурсів (Деклараційний патент України № 61453 А61К38/00,
2003 ).

Теоретично обґрунтовано доцільність диференційованих підходів до
корекції ускладнень вагітності (плацентарної недостатності, затримки
росту плода), лікування урогенітальних інфекцій з урахуванням впливу на
ключові ланки патогенезу передачі ВІЛ від матері до дитини
(Деклараційний патент України № 36203 А61К9/48 А61К38/43, 1999).

Запропонована особиста методика проведення операції гемостатичного
кесаревого розтину (Деклараційний патент України № 61452 А61В17/00,
2003).

Практичне значення отриманих результатів. Проведена систематизація
факторів ризику перинатального ВІЛ-інфікування на підставі результатів
багаторічних досліджень в Одеському регіоні. Встановлена прогностична
значимість у ВІЛ-інфікованих вагітних факторів поведінки, стадії
ВІЛ-хвороби, наявності супутніх екстрагенітальних захворювань,
ускладнень вагітності та пологів для частоти передачі ВІЛ від матері до
дитини. Оцінена ефективність профілактичних схем антиретровірусної
терапії в умовах обмежених ресурсів для зменшення перинатального
ВІЛ-інфікування. Вивчено роль методу розродження в частоті вертикального
шляху передачі ВІЛ від матері до дитини та запропоновані шляхи його
зниження.

Розроблена система організаційних та лікувально-профілактичних
заходів комплексного перинатального догляду за ВІЛ-інфікованими
вагітними, що буде сприяти зменшенню частоти передачі ВІЛ від матері до
дитини.

Впровадження результатів дослідження. Результати роботи
впроваджено в родопомічні заклади м. Одеси та Одеської області, мм.
Миколаєва, Чернівців, Донецька. Теоретичні положення роботи та практичні
рекомендації включено в науковий і навчальний процес кафедр акушерства
та гінекології Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно розроблена програма
та методологія дослідження ВІЛ-інфікованих вагітних, проведено
клініко-епідеміологічний та проспективний аналіз перебігу вагітності,
пологів і періоду адаптації новонароджених. Здобувачем особисто
проведена більшість клінічних і біофізичних обстежень, ведення,
лікування і розродження ВІЛ-інфікованих вагітних (за особистою методикою
кесаревого розтину). Біохімічні, імунологічні, бактеріологічні
дослідження виконані за допомогою співробітників лабораторії
Українського Центру по боротьбі та профілактиці ВІЛ/СНІДом, лабораторії
Одеського СНІД Центру, бактеріологічної та біохімічної лабораторії
Одеської обласної клінічної лікарні, лабораторії обласної СЕС,
морфогістологічне дослідження послідів – співробітниками Одеського
обласного патологоанатомічного бюро. Статистична обробка, аналіз і
узагальнення результатів дослідження, публікація наукових праць і
оформлення дисертаційної роботи проведені автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
роботи представлені та обговорені на науково-практичній конференції
“Актуальные вопросы репродуктологии и криомедицины” (Харків, 1998); 6
Конгресі патологів України “Судинні і онкологічні захворювання:
морфогенез та екологічний патоморфоз” (Вінниця, 1998); II Міжнародному
конгресі “Актуальные вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии”
(Донецк, 1999); III Міжнародному конгресі “Актуальные вопросы
инфектологии в акушерстве и гинекологии” (Одеса, 2000);
науково-практичних конференціях Асоціації акушерів-гінекологів України
“Невиношування вагітності” (Чернівці, 1997), “Кесарський розтин в
сучасному акушерстві” (Сімферополь, 1998), “Антенатальна охорона плода”
(Миколаїв, 2003, 2004); VІ з’їзді акушерів-гінекологів республіки
Узбекистан (Ташкент, 2003); Міжнародній конференції по проблемі
ВІЛ/СНІДу (Іспанія, Барселона, 2002); Міжнародній конференції по
патогенезу ВІЛ-інфекції (Франція, Париж, 2003); Міжнародній конференції
по антиретровірусній терапії (Таїланд, Бангкок, 2004).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 64 наукових
роботах, у тому числі в 1 монографії (у співавторстві), 20 статтях у
наукових фахових журналах (14 з них самостійних), рекомендованих ВАК
України, решта робіт у збірниках наукових праць, матеріалах конференцій
та симпозіумів. За матеріалами проведених автором досліджень одержано 6
Деклараційних патентів України. В авторефераті наведено 56 наукових
праць.

Обсяг і структура дисертації. Текст дисертації викладений на 297
сторінках машинописного тексту, ілюстрований 49 таблицями і 46
рисунками. Дисертація складається із вступу, огляду літератури,
матеріалів і методів дослідження, 5 розділів власних досліджень, аналізу
та узагальнення результатів дослідження, висновків та практичних
рекомендацій. Список використаних джерел налічує 529 робіт вітчизняних і
зарубіжних авторів та додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. За період з 1996 по 2004 роки було
обстежено 577 ВІЛ-інфікованих вагітних та 582 їх новонароджених дітей.
Контрольну групу склали 125 практично здорових не інфікованих вагітних
та 125 їх новонароджених. Для вивчення факторів ризику та їх впливу на
частоту перинатального ВІЛ-інфікування, ВІЛ-інфіковані вагітні
розподілялись на дві групи: основну групу (ОГ) склали 375 вагітних, які
приймали профілактичну АРТ під час вагітності та пологів; групу
порівняння (ГП) – 202 вагітні та їх новонароджені не приймали АРТ.
Залежно від стану ВІЛ-інфікування дітей, кожна група була розподілена на
дві підгрупи: підгрупа А (ОГ) – 340 жінок, народили не інфікованих,
“умовно” здорових дітей, підгрупа Б (ОГ) – 38 ВІЛ-інфікованих дітей,
відповідно – підгрупа А (ГП)– 149 здорових дітей, Б (ГП) – 55
ВІЛ-інфікованих. У цих групах було вивчено перебіг вагітності,
функціональний стан фетоплацентарного комплексу, перебіг пологів та
періоду адаптації новонароджених і частота материнсько-плодової
трансмісії ВІЛ залежно від схем АРТ та методу розродження.

Залежно від схем антиретровірусної терапії всі ВІЛ-інфіковані
вагітні основної групи були розподілені на три групи. Перша група – 215
жінок, отримували комбіновану антиретровірусну терапію під час
вагітності та пологів: ретровір по 600 мг на добу з 32-34 тижнів
вагітності, з початком пологів додатково призначали вірамун (невірапін)
200 мг одноразово. При пологах через природні пологові шляхи ретровір
продовжували по 300 мг кожні 3 години до розродження. При розродженні
шляхом елективного кесаревого розтину за 4-8 годин перед операцією
призначали 600 мг ретровіру та 200 мг вірамуну. Залежно від схем
антиретровірусної терапії для новонароджених, перша група була
розподілена на дві підгрупи. Новонародженим 1.1 підгрупи (129 дітей)
призначали сироп ретровір по 4 мг/кг двічі на день через 6 годин після
народження протягом 7 днів, на 48-72 годинах життя додатково призначали
сироп вірамун 2мг/кг одноразово, а новонародженим 1.2 підгрупи (88
дітей) – сироп вірамун 2мг/кг ваги на 48-72 годинах життя одноразово.

Другу групу склали 82 жінки, які отримувала профілактичну
монотерапію ретровіром по 600 мг на добу, розпочинаючи з 22-28 тижнів
вагітності до розродження, під час пологів продовжували прийом ретровіру
по 300 мг кожні 3 години. Перед розродженням шляхом елективного
кесаревого розтину ретровір призначали по 600 мг за 4-8 годин до початку
операцією. Новонароджені від вагітних цієї групи антиретровірусної
терапії не отримували.

Третя група включала 78 жінок, які під час вагітності
профілактичної антиретровірусної терапії не отримували, лише з початком
пологів їм призначали одноразово 200 мг вірамуну, а новонародженим – на
48-72 годинах життя одноразово сироп вірамуну 2 мг/кг ваги.

Четверта група (або група порівняння) включала 202 ВІЛ-інфікованих
та їх новонароджених, які не приймали АРТ протягом вагітності та
пологів.

Залежно від стану здоров’я дітей, ВІЛ-інфіковані вагітні всіх груп
були розподілені на підгрупи: до підгруп 1А, 2А, 3А, 4А увійшли вагітні,
які народили неінфікованих “умовно здорових” дітей; до підгруп 1Б, 2Б,
3Б, 4Б – вагітні, що народили ВІЛ-інфікованих дітей.

Для систематизації впливу факторів ризику на частоту МПТВ в одному
із розділів дисертації, був проведений умовний перерозподіл усіх дітей
на дві: групу здорових дітей (ГЗД) склали 489 не ВІЛ-інфікованих, або
“умовно” здорових дітей, тобто сумарна кількість (1А + 2А+ 3А+ 4А),
групу ВІЛ-інфікованих дітей (ГВД) – 93 ВІЛ-інфікованих дітей,
відповідно – (1Б + 2Б+ 3Б+ 4Б).

Дослідження проводилось за розробленою нами програмою. Крім
загально-клінічних методик обстеження, проводились бактеріоскопічне
вивчення чистоти піхвових мазків та бактеріологічне дослідження піхвових
та цервікальних виділень. Імуноферментний скринінг на найбільш поширені
захворювання, що передаються статевим шляхом та TORCH-інфекцію
(хламідіоз, токсоплазмоз, герпес, цитомегаловірус, краснуху) проводили
на імуноферментному аналізаторі “Мультискан” фірми Lab Systems (Японія).
Біохімічні дослідження проводились на біохімічному аналізаторі,
гемостазіологічні дослідження – на апараті гемокоагулометр
турбидиметричний CGL 2110-E (“Солар-Україна”).

Ультразвукове дослідження (УЗД) проводили на апараті
“SIEMENS-SL-250” (Німеччина), “Aloka SSD-680” (Японія) із використанням
секторального, конвексного датчика (3,5 МГц). УЗД з використанням
допплерівського датчика проводили на апараті Logiq book XP (USA- General
electric). За допомогою УЗД здійснювали динамічне спостереження за
внутрішньоутробним розвитком і ростом плода, локалізацією і структурою
плаценти.

Моніторинг серцевої діяльності плода з урахуванням добових ритмів
здійснювали шляхом зовнішньої кардіотокографії за допомогою апарату Baby
Doplex BD 4000, Huntleigh Diagnostic (Німеччина). Оцінку кардіотахограм
(КТГ) проводили за шкалою W. Fischer et. al. (1976) з урахуванням
сучасних рекомендацій щодо інтерпретації КТГ.

Спеціальні методи параклінічного дослідження включали визначення
антитіл до ВІЛ-1, які проводили наступними методами: ензим-зв’язуючий
імуносорбентний аналіз (ELISA – тест) – для якісного визначення антитіл
до ВІЛ-1 в сироватці крові, плазмі або в сухому зразку крові (Organon
Teknika); імуноблот (Western blot) застосовується для якісного
визначення та ідентифікації антитіл до ВІЛ-1, що містяться в людській
сироватці або плазмі, як додатковий специфічний тест для скринінгу
(після ELISA – тесту), проводили за допомогою системи “BioRad”
(Франція); імуноферментний метод (ІФА), як скринінговий етап дослідження
наявності антитіл до ВІЛ-1 проводили на системах “Діапроф” (Україна).

Для визначення антитіл у необстежених жінок ми використовували
швидкий тест-Multispot HIV-1/HIV-2 (Bio-Rad). Цей імуноферментний тест
базується на принципі імуноконцентрації.

За допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) виявляли
генетичний матеріал вірусу, що особливо важливо для встановлення
діагнозу у новонароджених та дітей, так як, антитіла циркулюють у крові
дітей до 18 місяців. ПЛР проводили на системах “Амплисенс” (Росія).

Імунологічне дослідження проводили методом проточної цитометрії на
системі FACSCount виробництва Becton Dickinson, що являє собою прилад із
вбудованим комп’ютером та набір реагентів для підрахунку кількості CD3,
CD4, CD8 –T лімфоцитів в крові без лізису.

Статистичну обробку одержаних кількісних та якісних ознак проводили
на персональному комп’ютері РС Pentium 4 CPU 2.4 MHz (256 Mb RAM) в
електронних таблицях Microsoft Excel для Windows-2000.

Для кількісних ознак після розрахунку описових статистичних
параметрів у кожній виборці проводили перевірку на характер розділу
ознак. При нормальному (Гаусовському) розподілі у виборці однотипних
ознак для їх порівняння використовували критерій Стьюдента. Різницю
вважали достовірною у разі р При вивченні шляхів ВІЛ-інфікування було встановлено, що переважав статевий у 72,3% жінок основної групи та 66,4% - групи порівняння. Споживачами ін’єкційних наркотичних речовин (СІН) були 24% жінок з основної групи та 32,1% - групи порівняння, що призвело до ВІЛ-інфікування. Серед всіх обстежених біля 2% жінок не могли вказати шлях ВІЛ-інфікування. Під час вивчення репродуктивного анамнезу у ВІЛ-інфікованих було встановлено, що 382 (66,7%) жінки мали обтяжений акушерський анамнез (штучні та мимовільні викидні, репродуктивні втрати), що вірогідно більше, ніж у контролі (p?D o ??? ? ? VIIIII ^„?kd… 4 год. 13,6-35,3 Таким чином, впроваджений комплексний організаційно-лікувальний підхід до прогнозування та попередження частоти передачі ВІЛ від матері до дитини заключається у наступному: проведення добровільного консультування та тестування всіх вагітних для визначення ВІЛ-статусу, кваліфікований амбулаторний нагляд за ВІЛ-інфікованими вагітними, визначення стадії ВІЛ-хвороби та стану імунної системи, діагностика та лікування ускладнень вагітності та екстрагенітальних захворювань, нормалізація стану мікробіоценозу пологових шляхів, призначення комбінованої профілактичної антиретровірусної терапії вагітним з стадією безсимптомного носійства ВІЛ та їх новонародженим, раціональне ведення пологів або розродження шляхом елективного кесаревого розтину, відмова від грудного вигодовування, раннє визначення ВІЛ-статусу у новонароджених, підтримка сімей ВІЛ-інфікованих, попередження небажаної вагітності та збереження репродуктивного здоров’я жінок. ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне узагальнення та представлено нове вирішення наукової проблеми – попередження материнсько-плодової трансмісії ВІЛ на підставі концепції прогностичного підходу до оцінки факторів ризику перинатального ВІЛ-інфікування та розробки науково-обгрунтованої системи цілеспрямованої профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини для зниження перинатальної захворюваності та смертності. В умовах епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні, важливим завданням є зниження частоти передачі ВІЛ від матері до дитини, яка залежить від численних прогностичних факторів ризику та впровадження комплексних профілактичних заходів. Частота передачі ВІЛ від матері до дитини в Одеському регіоні в 1996-1997 роках складала 26,96%, яка зменшилась в 3,5 рази, завдяки впровадженню комплексних профілактичних заходів в 2003-2004 роках. На антенатальному етапі прогностичне значення мають наступні фактори ризику: шкідливі звички (споживання наркотичних речовин та тютюнопаління протягом вагітності), що проявляється низьким або відсутністю набування маси тіла під час вагітності (13,3%) у сполученні з плацентарною недостатністю, затримкою росту плода, що призводить до підвищення частоти перинатального ВІЛ-інфікування. Встановлено позитивний корелятивний зв’язок між частотою передачі ВІЛ від матері до дитини та СІН (r =+0,95, p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020