ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

Пустовойт Іван Петрович

УДК 616.61-003.7-08-084

Профілактика та реабілітаційна терапія ускладнень гострого
епідидимоорхіту у чоловіків фертильного віку

14.01.06 – урологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті ім. М.І.
Пирогова МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

Ухаль Михайло Іванович,

Одеський державний медичний університет

ім. М.І. Пирогова МОЗ України,

професор кафедри урології та нефрології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Горпинченко Ігор Іванович,

Інститут урології АМН України,

завідувач відділу сексопатології та андрології.

доктор медичних наук, професор

Саричев Леонід Петрович,

Українська медична стоматологічна академія

МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри

урології, медичної сексології та дитячої хірургії.

Провідна установа:

Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
урології,

м. Івано-Франківськ

Захист відбудеться “__21__“листопада 2006 р. о __14-30__ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Інституті урології
АМН України за адресою: 04053, м. Київ, вул.

Ю. Коцюбинського, 9 а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту урології АМН
України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9 а.

Автореферат розісланий “ _20_“ жовтня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

с. н. с, к. м. н. Л.М. Старцева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з найбільш частих захворювань органів калитки є
гостре неспецифічне запалення придатка (епідидиміт), що розвивається як
ізольовано, так і в сполученні з гострим запальним процесом у яєчку
(епідидимоорхіт) [Люлько А.В., Кадиров Т., 1990; Возіанов О.Ф.,
Горпинченко І.І., 1997; Тиктинський О.Л., Михайленко В.В., 1999].

У 40 – 60 % хворих, які перенесли гостре запалення органів калитки,
порушується статева функція, наступає атрофія сперматогенного епітелію і
безплідність [Юнда І.Ф., 1989; Горюнов В.Г. із співавт., 1993; Малишкін
І.Н., 1995; Биков В.Л. 2000].

З огляду на інфекційну природу епідидимоорхіту, основним методом
лікування цього захворювання є антибактеріальна терапія [Асимов Д.А.,
1990; Кравченко М.Л. 1993]. Однак, застосування навіть найсучасніших
антибіотиків не завжди дозволяє уникнути розвитку таких ускладнень, як
абсцес яєчка та придатка в гострому періоді захворювання, розвитку
оліго- і азооспермії, а також атрофії яєчка у віддаленому періоді
захворювання [Возианов А.Ф., Горпинченко И.И. 1994; Лопаткін Н.А.
Дерев’янко І.І., 1998]

Останнім часом для підвищення ефективності лікування хворих на гострий
епідидимоорхіт ряд авторів вважають за доцільне проводити в ранньому
періоді гострого запального процесу оперативне втручання – розтин і
дренування оболонок калитки із призначенням у післяопераційному періоді
з метою поліпшення мікроциркуляції та оксигенації у вогнищі запалення
трентала, ескузана або обзидана [Неймарк А.І., 1992; Шабад О.Л. із
співав., 1994]. Зазначені методи комплексного лікування хворих на
гострий епідидимоорхіт дозволили знизити кількість абсцесів яєчка і
придатка в гострому періоді захворювання та попередити атрофію яєчка у
віддалений термін захворювання, але практично не вплинули на частоту
розвитку оліго- і азооспермії і, як наслідок, безплідності чоловіків
[Горюнов В.Г., Буров В.Н.,1995; D.M. De Kreiser, 1998].

Таким чином, незважаючи на актуальність проблеми, багато аспектів
лікування гострого неспецифічного епідидимоорхіту залишаються
недостатньо вивченими. Однією з причин низької ефективності лікування
епідидимоорхіту є невикористання методів комплексного патогенетичного
лікування в різних фазах неспецифічного запального процесу. Це
призводить до того, що більшість лікарів залишається на
загальноприйнятих рутинних позиціях лікування хворих на гострий
епідидимоорхіт без врахування особливостей перебігу захворювання,
структурних ушкоджень яєчка і придатка, а також токсично-алергічних та
імунних змін в організмі таких хворих. Все вищевикладене визначило
необхідність розробки нових методів профілактики та реабілітаційної
терапії ускладнень гострого неспецифічного епідидимоорхіту та вивчення
їхньої ефективності в ранні та пізні терміни захворювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом планової державної науково-дослідної роботи кафедри урології
та нефрології Одеського державного медичного університету за темою
“Вплив несприятливих екзогенних і ендогенних факторів на стан
сечостатевої системи та репродуктивну функцію чоловіків і шляхи їх
корекції” (номер державної реєстрації 0101U007764). Дисертаційна робота
пройшла біоетичну експертизу.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування чоловіків молодого
віку з гострим епідидимоорхітом шляхом застосування патогенетично
обгрунтованої комплексної терапії в усіх фазах запального процесу в
яєчках і придатках, спрямованої на запобігання розвитку гострогнійних
ускладнень в гострому періоді захворювання та атрофії яєчок і порушення
фертильності еякуляту у віддалені терміни захворювання.

Завдання дослідження:

1. Вивчити частоту та патогенез ранніх та пізніх ускладнень у чоловіків
молодого віку з гострим епідидимоорхітом при існуючих методах лікування
хворих.

2. Обґрунтувати використання в комплексному лікуванні гострого
неспецифічного епідидимоорхіту нових методів профілактики та
реабілітаційної терапії ускладнень при застосуванні разом з
антибактеріальними препаратами гіпербарооксигенотерапії та системної
ензимотерапії.

3. Обґрунтувати на експериментальній моделі токсичної поразки яєчка
ефективність та оптимальні терміни застосування ізофлавонів з екстракту
сої (препарату ЕКСО) для наступного його використання в клінічній
практиці у хворих на гострий епідидимоорхіт.

4. Вивчити ефективність застосування нового метода комплексного
лікування хворих на гострий епідидимоорхіт шляхом профілактики та
реабілітаційної терапії ускладнень в фазі гострого інфекційного
запального процесу в придатку і яєчку та у віддалені терміни
захворювання.

Об’єкт дослідження: хворі на гострий епідидимоорхіт, експериментальні
тварини з токсичним враженням яєчок і придатків.

Предмет дослідження: обгрунтування та вивчення ефективності нових
методів профілактики та реабілітаційної терапії ускладнень гострого
епідидимоорхіту у чоловіків молодого віку в фазі гострого інфекційного
запального процесу в придатку і яєчку та у віддалені терміни
захворювання.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, біохімічні, імунологічні,
ультразвукові, доплерографія, морфологічні, мікробіологічні та
статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів.

Доведено, що розвиток ранніх і пізніх ускладнень у хворих на гострий
епідидимоорхіт в умовах традиційного лікування розвивається на тлі
значних метаболічних та імунологічних порушень, зумовлених інфекційним
запальним процесом в гострому періоді захворювання.

На клінічних дослідженнях вперше обґрунтована доцільність та вивчена
ефективність використання в комплексному лікуванні гострого
неспецифічного епідидимоорхіту нових методів профілактики та
реабілітаційної терапії ускладнень при застосуванні разом з
антибактеріальними препаратами гіпербарооксигенотерапії та системної
ензимотерапії.

Вперше на експериментальних дослідженнях токсично-зумовленого враження
яєчок та придатків вивчена ефективність застосування, з метою
відновлення функції цих органів, ізофлавонів з екстракту сої (препарату
ЕКСО) та обгрунтована доцільність впровадження цього препарату в
клінічну практику для лікування хворих на гострий епідидимоорхіт.

Практичне значення одержаних результатів.

Результати клінічних досліджень створили передумови до розробки нового
комплексного методу профілактики ранніх та пізніх ускладнень у хворих на
гострий епідидимоорхіт.

Для вивчення ефективності ізофлавонів з екстракту сої (препарату ЕКСО) з
метою відновлення функції яєчок використана експериментальна модель
токсично-індукованого дозованого враження яєчок і придатків
етилендиметансульфонатом (ЕДС).

Підвищена ефективність лікування хворих на гострий епідидимоорхіт шляхом
профілактики розвитку гнійно-деструктивних ушкоджень придатків яєчок і
самих яєчок в гострому періоді інфекційного запального процесу та
зменшення частоти розвитку атрофії яєчок з 17,7 % до 1,5 %, порушення
сперматогенезу і розвитку олігозооспермії з 40,0 % до 7,5 % у віддалені
терміни захворювання.

Особистий внесок здобувача. Ідея даної роботи запропонована науковим
керівником. Здобувачем самостійно проаналізована література з даної
теми, проведені поглиблені інформаційні дослідження. Разом з науковим
керівником сформульовані мета та завдання дослідження, обговорені та
зроблені висновки і практичні рекомендації з роботи. Результати
наукових, експериментальних і клінічних досліджень за темою дисертації
отримані автором самостійно. Первинна обробка матеріалів дисертації,
аналіз літератури, розділи власних досліджень, висновки і практичні
рекомендації виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації та впровадження в практику. Основні
положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях
Одеського наукового товариства урологів (Одеса 2002, 2003), II
Міжнародному Українсько-Польському симпозиумі, (Вроцлав 2001), XIV
Інтернаціональному конгресі по гіпербаричній оксигенації (San Francisco,
California, USA, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції
молодих учених “Вчені майбутнього”, (Одеса 2003, 2004 і 2005), на
першому з’їзді сексопатологів й андрологів України, (Київ 2004).

Матеріали дисертації використовуються в роботі урологічних клінік
обласної лікарні та 10-ї міської лікарні м. Одеси.

Нові методи лікування включені в лекційний цикл по сексології і
андрології для студентів 6 курсу і лікарів-інтернів на кафедрі урології
Одеського медичного університету.

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 17 наукових праць, з
них 6 – у фахових наукових виданнях, отримано 1 деклараційний патент на
винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 104 сторінках
ілюстрована 23 таблицями та 14 малюнками. До бібліографії входить 201
використане наукове джерело (150 вітчизняних, у тому числі країн СНД та
51 – іноземних авторів).

Дисертація складається із вступу, шести розділів (огляд літератури,
клінічна характеристика хворих, матеріали та методи дослідження хворих,
трьох розділів особистих досліджень, аналізу та узагальнення одержаних
результатів), висновків, практичних рекомендацій та списку використаних
літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження

Об’єктом дослідження були 111 хворих на гострий епідидимоорхіт, що
знаходились на стаціонарному лікуванні, та 18 чоловіків молодого віку
без вражень яєчок і придатків (контрольна група).

Хворі на гострий епідидимоорхіт були розділені на дві групи. В першу
групу (45 чоловік) увійшли хворі на гострий епідидимоорхіт, яким
проводилось традиційне лікування. До другої групи (66 чоловік) увійшли
хворі на гострий епідидимоорхіт, яким проводилось комплексне лікування
по розробленому методу (Деклараційний патент на винахід № 5204).

Вік хворих коливався від 18 до 40 років.

Основним методом традиційного лікування 45 хворих на гострий
епідидимоорхіт була антибактеріальна і симптоматична терапія. При виборі
антибіотиків виходили з їх антибактеріальної активності для більшості
патогенних бактерій, можливості накопичення у високій концентрації
препаратів у сечі, а також у тканинах передміхурової залози та яєчках.
Крім того, враховувалась токсичність антибіотика та можливість
парентерального введення препарату в перші 5 – 7 діб від початку
розвитку гострого запального процесу та висока ефективність
антибактерільної дії препаратів після подальшого ентерального їх
призначення. Крім антибактеріальної терапії, цим хворим з першого дня
від початку лікування вводили 50 % розчин анальгіну (по 2 мл двічі на
добу – 5 діб); 0,1 % розчин димедролу (по 1 мл двічі на добу – 5 діб),
гепарин (по 2,5 тис. од. 4 рази на добу – 5 діб), а також призначали
перорально аскорутин (0,5 по 3 рази на добу – 10 діб), аєвіт (по 100
тис. од. один раз на добу – 10 діб).

Основною відмінністю у розробленому нами методі лікування хворих на
гострий епідидимоорхіт було те, що в ранні терміни захворювання (в
першій та другій фазах інфекційного запалення яєчок і придатків) у
комплексі з антибіотиками та симптоматичною терапією призначали
гіпербаричну оксигенацію, а також поліферментний препарат
багатовекторної дії вобензим та препарат із екстракту сої (ЕКСО).
Дослідження ефективності застосування цього методу проведено у 66
хворих.

Гіпербаричну оксигенацію розпочинали на другий день від початку
госпіталізації. Її проводили у вітчизняній баросистемі ОК-МТ БЛКС-301.
Перші три сеанси гіпербаричної оксигенації здійснювали при підвищеному
тиску кисню в 1800 гПа впродовж 45 хв. Наступні 5 сеансів – при
підвищенному тиску в 1500 гПа. Сеанси виконували кожен день в один і той
же час.

Вобензим та препарат ЕКСО призначали хворим з 3-ї доби від початку
лікування в лікарні. ЕКСО призначали по 500 мг тричі на добу протягом 30
діб, а вобензим – по 1 драже 5 разів на добу протягом 30 діб.

При виборі вобензиму та препарату ЕКСО виходили з їх відомих
фармакологічних властивостей. Так, вобензим призначали хворим на гострий
епідидимоорхіт, враховуючи його фібринолітичну, тромболітичну,
анальгетичну, противозапальну та імуномоделюючу дію за рахунок входження
до складу цього препарату трипсину, хемотрипсіну, папаїну та бромелаїну.

Препарат ЕКСО, одержаний за оригінальною технологією із бобів сої
(Україна, НВА “Одеська біотехнологія”), дозволяється для використання в
медичній практиці як біологічно активна харчова добавка (гігієнічний
висновок № 5.08.07/3450 від 30.07.98). Вибір нами цього препарату
зумовлений тим, що в його складі є велика кількість ізофлавонів у
вигляді геністеїна (1,3 – 1,7 мг/г), діадзеїна (0,5 – 0,7 мг/г) та
гліцитеїна (0,2 – 0,7 мг/г), яким притаманна висока антиоксидантна та
слабка естрогеноподібна активність.

У віддалені терміни захворювання (з 25 доби) лікування цих хворих
продовжували в санаторії “Куяльник”, де основним лікувальним засобом
було використання пелотерапії.

При призначенні хворим пелотерапії виходили з відомих даних.

Лабораторно клінічне дослідження виконувалося всім хворим, до та після
завершення лікування. Метаболічні та імунологічні дослідження
проводились в динаміці в гострому періоді та у віддалені терміни
захворювання (на 30, 60 і 90 добу).

Ультразвукове дослідження та доплерографія яєчок і придатків проводилося
всім хворим.

Експериментальні дослідження проведені на 44 статевозрілих самцях щурів
з масою тіла 200 – 300 г. Метою цих досліджень було вивчення можливості
медикаментозної профілактики за допомогою препарату ЕКСО розвитку
токсично зумовленого фіброзу яєчок і придатків та олігозооспермії з
подальшою екстраполяцією використання цього препарату в клінічній
практиці у хворих на гострий епідидиморхіт для профілактики розвитку
фіброзу яєчок і придатків та олігозооспермії в другій та третій фазах
інфекційного запалення.

Токсично-індуковане дозоване враження статевих органів у щурів
моделювали шляхом перорального введення їм етилендиметансульфонату (ЕДС)
у дозі 100 мг/кг маси тіла за методом Нікітіна А.І. (1998). За цим
способом токсичне враження статевих органів розвивається через 14 діб,
що також було підтверджено нашими дослідженнями. Починаючи з 15 доби від
початку дослідження, щурам починали вводити перорально препарат сої
ЕКСО. Цей препарат вводили щурам у вигляді суспензії в гелі Дорфмана в
дозі 400 мг/кг маси тіла тварин на протязі 10 і 15 діб. Таким чином,
термін дослідження складав 24 і 30 діб. Контрольна група без введення
щурам ЕДС складала 12 тварин.

Морфологічні дослідження проводились після виведення експериментальних
тварин з експерименту для вивчення стану сім’яників, сперматогенного
епітелію, кліток Сертоли та Лейдига.

Морфологічний стан сім’яників вивчали методом фарбування парафінових
зрізів гематоксиліном і еозином Маллори-Слинченко (1964).
Інтерстиціальну тканину сім’яників визначали за допомогою фарбування
парафінових зрізів товщиною 5 – 7 мкм.

Стан і зміст сперматогенного епітелію, кліток Сертоли та Лейдига
досліджували за допомогою фарбування толуідиновим синім і шляхом
електронно-мікроскопічного дослідження ультратонких зрізів.
Внутрішньоорганні судини гемоциркулярного русла сім’янників вивчали за
допомогою імпрегнації судин нітратом срібла за В.А. Купріяновим (1965).

Аналіз результатів дослідження та їх оцінку здійснювали параметричним
методом з використанням критерію Стьюдента. З метою вивчення
кореляційних зв’язків вивчався коефіцієнт парної кореляції.

Результати дослідження.

Інфекційний запальний процес яєчок і придатків у всіх хворих на гострий
епідидимоорхіт на початку лікування був у стадії гострого серозного
запалення. Практично всі ці хворі звернулись за медичною допомогою на
другий або третій день від початку розвитку гострого епідидимоорхіту.

Вивчення частоти та патогенезу ранніх та пізніх ускладнень у чоловіків
молодого віку, хворих на гострий епідидимоорхіт, при традиційних методах
лікування (антибактеріальної і симптоматичної терапії ) проведено у 45
хворих.

Контрольні (референтні) дослідження проведені у 18 здорових чоловіків
віком від 18 до 24 років.

За даними результатів клінічних досліджень в гострому періоді
захворювання у 6-х хворих (13,3 %) гострий серозний епідидимоорхіт
перейшов у фазу гнійного запалення, що примусило здійснити оперативне
втручання – розтин та дренування оболонок калитки, а також видалення
гнійного придатка та декомпресійний мікроростин білочної оболонки яєчка.
Розвиток ускладнень у хворих з гострим епідидимоорхітом у вигляді
атрофії яєчок відбувся через 3 місяці від початку захворювання у 8 із 45
пацієнтів (17,7 %). Ще більший відсоток ускладненнь гострого
епідидимоорхіту в пізні терміни від початку захворювання виявлено при
дослідженні фертильності еякуляту. Так, кількість живих сперматозоїдів
зменшилась до 40,9±10,1 % у порівнянні зі здоровими донорами, де
кількість живих сперматозоїдів дорівнювала в середньому 80.2±16.0 % (р< 0.01). При цьому звертає увагу різке зростання мертвих та патологічних форм сперматозоїдів (до 59.1±12.4 % та 29.0±4.9 % відповідно). Це зростання є статистично достовірним (р< 0.05) у порівнянні з кількістю мертвих та патологічних форм сперматозоїдів у здорових донорів (19.8±4.1 % та 3.6±0.4 % відповідно). Динаміка змін живих та мертвих сперматозоїдів наочно видна на рис. 1 та 2. Рис. 1. Динаміка змін живих сперматозоїдів у хворих на гострий епідидимоорхіт. Рис. 2. Динаміка змін мертвих сперматозоїдів у хворих на гострий епідидимоорхіт. Для вивчення патогенезу розвитку олігозооспермії та некроспермії нами проведені біохімічні дослідження якісних складових фертильності еякуляту (вміст лимонної кислоти, фруктози, кислої фосфатази та іонів цинку). Якісні зміни складових фертильності еякуляту наведені у табл. 1. Таблиця 1 Якісні зміни складових фертильності еякуляту Показники еякуляту У здорових донорів (n = 18) На 30 добу від початку захворювання На 60 добу На 90 добу Лимонна кислота (ммоль/л) 28,4±2,9 21,4±2,2 27,4±3,8 28,4±3,9 Фруктоза (ммоль/л) 9,5±2,4 5,4±1,3 7,4±1,9 8,8±2,6 Кисла фосфатаза (ммоль/л) 1,4±0,2 0,9±0,2* 1,2±0,3 1,3±0,5 Іони цинку (ммоль/л) 29,5±3,1 21,1±1,8* 26,5±2,8 28,5±3,9 * зміни статистично достовірні: p < 0,05. Із наведенних у табл. 1 результатів дослідження видно, що найбільш вагомі зміни якісних показників фертильності еякуляту мають місце лише на 30 добу від початку захворювання. Нами виявлено прямий кореляційний зв’язок (r = +0,74) між змінами кількісних та якісних показників фертильності єякуляту (лимонною кислотою, фруктозою, кислою фосфатазою та іонами цинку). Це дає підставу стверджувати, що гострий інфекційний запальний процес в придатку та яєчку діє негативно не тільки на сперматогенез, але й на ключові фактори, які підтримують синтез, розвиток та життєздатність чоловічих статевих клітин. Різновид патологічних форм сперматозоїдів у порівнянні з нормальними сперматозоїдами у хворих на гострий епідидимоорхіт наочно видно на рис. 3. Рис. 3. Препарат хворого М., 26 років. У препараті видно різноманітні патологічні зміни сперматозоїдів (мікроспермія, відсутність голівки та хвоста в сперматозоїдах). Забарвлення зеленим стійким та азуром А за Пігаревським. " $ b d ‚ ? ? ? E E ue th ? ? ¬ U Ue , 2 @ D x ? ? b d uuoaeOeOeOeOeOeOeOeOeoIEI?? d I th N ? Ue D z ? iaI??i!””‡‡~r [email protected] ?fUAEUOYAa?ae?ae,efe?eiiiiiiiiii*C»CC»CCC лізосомальних ферментів та маркерних метаболічних показників (кислої та лужної фосфатаз (КФ та ЛФ); співвідношення концентрації в крові лактатата та пірувата; активності в крові лактатдегідрогенази (ДДГ); концентрація в крові водневих іонів та буферної ємності; активності в крові глютатіон-S-трансферази). На підставі досліджень гуморальних факторів імунітету виявлено, що в гострому періоді захворювання на тлі бактеріальної інвазії та інтоксікації зменшується загальна кількість В-лімфоцитів (з 401,2±45,2 до 290,1±42,2 в 1 ммі крові; р < 0.01), а також імуноглобулінів А (з 1,35±0,10 до 1,08±0,11 г/л; р < 0.01) і G (з 16,80±1,10 до 13,20±1,12 г/л; р < 0.01) та підвищується рівень імуноглобуліну M (з 1,98±0,50 до 3,10±0,41 г/л; р < 0.01). Така ж тенденція змін має місце в ключових показниках клітинного імунітету, рівень яких значно знижувався в гострому періоді захворювання СД-3+ (з 75,5±1,7 до 51,1±1,3 %; р < 0.01), СД-4+ (з 45,2±1,4 до 23,4±1,4 % ; р < 0.01), СД-8+ (з 22,4±0,7 до 17,2±0,4 %; р < 0.01), СД-22+ (з 17,4±0,7 до 13,8±0,3; р < 0.01), РБТЛ із ФГА (з 66,3±2,4 до 30,1±2,4 с/з; р < 0.01). При дослідженні маркерних лізосомальних ферментів (КФ і ЛФ), патологічних факторів переокисного окислення (пірувата, лактата та Рh крові) та захисних метаболічних факторів (буферної ємності і глютатіон-S -трансферази) встановлено, що в гострому періоді захворювання різко підвищується активність КФ (з 1,1±0,1 до 1,8±0,1 од; р < 0.01); і ЛФ (з 2,4±0,1 до 4,8±0,3 од; р < 0.01), а також активність ЛДГ (з 1,4±0,1 до 1,8±0,2 нкат/л), лактату (з 4,4±0,6 до 5,9±0,4 ммоль/л; р < 0.01) та пірувату (з 101,9±11,1 до 181,4±21,4 ммоль/л ; р < 0.01). Разом з тим, рівень захисних метаболічних факторів – буферної ємності і активність глютатіон-S-трансферази різко знижувались (з 8,9±0,1 г-екв лугу/1л і 575,4±33,2 нкат/л до 6,7±0,3 і 321,4±41,2 відповідно, p < 0.01). При експериментальному дослідженні токсично-зумовленого пошкодження статевих органів та сперматогенезу у щурів після перорального введення їм етилендиметансульфонату (ЕДС) доведено, що маса сім'яних міхурців зменшилась на 56.4 %, яєчок та епідидимісів на 54 %. Життєздатні сперматозоїди в епідидимісах були відсутні. Під дією ЕКСО маса пошкоджених ЕДС сім'яних міхурців, яєчок та епідидимісів у експериментальних тварин відновлювалась до рівня здорових статевозрілих щурів. Під дією ЕКСО також збільшувалась кількість сперматозоїдів та рівень тестостерону в крові експериментальних тварин, що наочно видно на рис. 4 та 5. Рис.4. Динаміка змін рівня тестостерону у щурів, які отримали ЕДС та ЕКСО Рис.5. Динаміка змін кількості сперматозоїдів у щурів, які отримали ЕДС та ЕКСО Таким чином, експериментальними дослідженнями доведено, що ЕКСО стимулює відновлення маси статевих органів, а також ключових показників їх функцій, які були порушені внаслідок токсичної дії препарату ЕДС. Дослідження ефективності комплексного медикаментозного лікування хворих на гострий епідидимоорхіт проведено у 66 чоловіків молодого віку. Крім антибактеріальної терапії, хворим проводили розроблену нами патогенетичну терапію з врахуванням нових даних, отриманих при дослідженні найважливіших ключових чинників патогенезу ранніх та пізніх ускладнень гострого епідидимоорхіту. З цього приводу хворим у ранній період захворювання (у першій та другій фазах інфекційного запалення яєчок) у комплексі з антибіотиками та симптоматичною терапією призначали гіпербаричну оксигенацію, а також поліферментний препарат багатовекторної дії вобензим та препарат з екстракту сої (ЕКСО). У пізній термін захворювання (у третій фазі інфекційного запального процесу в яєчках – після 20 доби захворювання) лікування продовжували в санаторії “Куяльник”, де першорядним лікувальним засобом було використання пелотерапії . Результати досліджень кількісних змін показників фертильності еякуляту у хворих на гострий епідидимоорхіт за умов використання розроблених нами комплексних методів лікування вказують, що вже на 60-у добу від початку захворювання у хворих практично всі основні показники фертильності еякуляту наближаються до аналогічних досліджень у здорових донорів (рис. 6 та 7). Рис.6. Порівняна загальна кількість сперматозоїдів (у млн.) у здорових донорів та у хворих на гострий епідидимоорхіт Рис. 7. Порівняні дослідження кількості мертвих форм сперматозоїдів (у млн.) у здорових донорів та у хворих на гострий епідидимоорхіт. При досліджені змін імунологічних реакцій виявлено, що в ранні терміни захворювання на початку проведення хворим розробленого комплексного лікування на тлі бактеріальної інвазії та інтоксикації, як і в групі з традиційним лікуванням, зменшується загальна кількість фракцій імуноглобулінів А і G та підвищується рівень імуноглобуліну М. Така ж тенденція змін має місце з боку клітинних імунологічних реакцій. Разом з тим, на відміну від хворих, яким проводилося традиційне лікування, вже на 14 добу практично всі ці зміни факторів гуморального і клітинного імунітету відновлюються до рівня показників здорових донорів. При дослідженні маркерних лізосомальних ферментів (КФ і ЛФ), патологічних факторів переокисного окислення (пірувата, лактата та Рh крові) та захисних метаболічних факторів (буферної ємності і глютатіон-S-трансферази) у хворих на гострий епідидимоорхіт в умовах комплексного лікування встановлено, що активність лізосомальних ферментів та стан маркерних патологічних факторів переокисного окислення нормалізується вже на 7 добу від початку терапії, а рівень буферної ємності та активність глютатіон-S-транферазної реакції підвищуються. За даними клінічних досліджень у хворих при застосуванні нами розробленого комплексного лікування у всіх випадках вдавалось припинити прогресування гострого інфекційного запалення в яєчках, та в усіх випадках уникнути оперативного втручання. При віддалених дослідженнях у хворих на гострий епідидимоорхіт в умовах комплексного лікування через 3 місяці від початку захворювання атрофія яєчок розвинулась у 1 із 66 пацієнтів (1,5 %), а олігозооспермія – у 5 із 66 пацієнтів (7,5 %). Кількість цих ускладнень статистично достовірно нижча, ніж у хворих в умовах традиційних методів лікування (17,7 %) p < 0,01. Таким чином, комплексне лікування хворих на гострий епідидимоорхіт з цілеспрямованою корекцією патогенетичних факторів на протязі усіх фаз інфекційного запалення в яєчках в усіх випадках попереджувало розвиток гнійно деструктивних процесів в гострому періоді захворювання та зменшувало частоту розвитку оліго- і азооспермії у віддалені терміни дослідження. ВИСНОВКИ В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі ? покращення ефективності лікування хворих на гострий епідидимоорхіт шляхом зменшення частоти розвитку в ранні терміни захворювання гострого гнійного запалення яєчок і придатків та атрофії яєчок і порушення кількісних і якісних складових фертильності еякуляту у пізні терміни дослідження. 1. Використання існуючих традиційних методів консервативного лікування гострого епідидимоорхіту не забезпечує на ранній стадії запального процесу попередження розвитку гнійно-деструктивних процесів у придатках яєчок і в самих яєчках в 13,3 % хворих. 2. У віддалені терміни перебігу гострого епідидимоорхіту використання існуючих традиційних методів консервативного лікування не здатне попередити розвиток атрофії яєчок у 17,7 % хворих та виникнення олігозооспермії у 40,0 % пацієнтів. 3. Інфекційний запальний процес в придатку та яєчку в умовах традиційного лікування супроводжується статистично достовірними змінами гуморальних і клітинних імунологічних реакцій, активацією лізосомальних ферментів, патологічними факторами переокисного окислення та зниженням захисних метаболічних факторів, які становлять патогенетичну сутність формування ранніх і пізніх ускладнень у хворих на гострий епідидимоорхіт. 4. Використання ізофлавонів з екстракту сої (препарата ЕКСО) попереджує розвиток сполучно-тканинної атрофії яєчок і придатків та порушення сперматогенезу у тварин з експериментальним токсичним враженням яєчок, що дає підставу для використання препарату в комплексному медикаментозному лікуванні хворих на гострий епідидимоорхіт для попередження ранніх та пізніх ускладнень. 5. Розроблений комплексний спосіб лікування хворих на гострий епідидимоорхіт і патогенетично обгрунтоване використання разом з антибіотиками гіпербаричної оксигенації, системної ензимотерапії та препарату ЕКСО попереджує розвиток гнійно-деструктивних ушкоджень придатків та яєчок і в усіх випадках запобігає потребі в хірургічному втручанні в гострому періоді захворювання. 6. Використання розробленого комплексного способу профілактичного і реабілітаційного лікування у хворих на гострий епідидимоорхіт в усіх фазах запального процесу зменьшує розвиток найбільш частих віддалених ускладнень: атрофії яєчок – з 17,7 % до 1,5 % та розвиток олігозооспермії – з 40,0 % до 7.5 % ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1 Для підвищення ефективності лікування хворих на гострий епідидимоорхіт необхідно проводити профілактику ранніх та пізніх ускладнень шляхом використання в усіх фазах гострого інфекційного запального процесу в яєчках і придатках обгрунтованої патогенетичної терапії. 2. Для вивчення ефективності патогенетично обгрунтованих медикаментозних препаратів з подальшим їх використанням у хворих на гострий епідидимоорхіт доцільно застосування експериментальної моделі токсично-зумовленого враження яєчок і придатків у щурів. 3. З метою профілактики прогресування у хворих на гострий епідидиморхіт гострого інфекційного запального процесу в яєчках та придатках і розвитку сполучнотканинної атрофії яєчок та оліго- і азооспермії у віддалені терміни захворювання необхідно традиційне консервативне лікування доповнити використанням гіпербаричної оксигенації, системної ензімотерапії (вобензим по 1 драже 5 разів на добу протягом 30 діб), ізофлавонів із екстракту сої (препарат ЕКСО по 0,5 тричі на добу протягом 30 діб) та застосування з 25 доби від початку захворювання Куяльницької лиманної грязі. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Пустовойт І.П. Комплексна профілактика порушень сперматогенезу при гострому епідидимоорхіті у чоловіків фертильного віку // Урологія. – 2002. – № 1. – С. 81 – 83. 2. Левицький А.П., Ухаль М.І., Резніков А.Г., Макаренко О.А., Пустовойт І.П. Вплив ізофлавонів сої (препарата Ексо) на статеві залози і сперматогенез тварин з штучним гіпогонатизмом // Урологія. – 2001. – № 3. – С. 46 – 48. 3. Пустовойт И. П. Реабилитационная терапия больных фертильного возраста страдающих острым эпидидимитом. // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2004. – № 1. – С. 25 – 27. 4. Ухаль М.І. Пустовойт І.П. Застосування гіпербаричної оксигенації для посилення ефективності медикаментозного лікування хворих на гострий простатит та епідидимоорхіт // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. – 2001. – № 2. – С. 41 – 43. 5. Ухаль М.І., Пустовойт І.П. Частота та лікування хламідійної інфекції у хворих на гострий простатит та епідидимоорхіт // Імунологія. – 2001. – № 3. – С. 17 – 18. 6. Пустовойт И.П., Ухаль М.И. Оптимизация патогенетического лечения больных острым эпидидимитом в различных фазах воспалительного процесса // Здоровье мужчины, Киев. – 2004. – № 4. – С. 35 – 37. 7. Пустовойт И. П. Комбинированное антибактериальное и патогенетическое лечение инфекционного воспаления при остром эпидидимоорхите // Материалы XIII международной и межрегиональной научно-практической конференции урологов и Республиканской Ассоциации “Рациональное использование антибиотиков” Инфекции в урологии. Харьков. – 2005. – С. 338 – 342. 8. Pystovoit I., Ukchal M. Complex Rehabilitational Therapy of the Patients wish Acute Epididymoorchitis in Different Phases of Inflammotory Process. // Advances in clinical and experimental medicine 2003. – № 4. – P. 91 – 92. 9. Aksenov I., Ukchal M., Pystovoit I. The Role of Hyperbaric Oxygen in the Treatment of Patients wish Acute Prostatis and Epididymo-Orchitis. // XIV International Congress on Hyperbaric Medicine. San Francisco. California. USA. October. 1 – 5. – 2002. – P. 70. 10. Ухаль М.И., Костев Ф.И., Семенуха А.В., Пустовойт И.П., Ухаль Е.М. Влияние некоторых распространенных токсических факторов на сперматогенез мужчин фертильного возраста // Киев: Институт урологии АМН Украины. Сексология и андрологія. – 2002. – № 6. – С. 234 – 236. 11. Ухаль М.І., Пустовойт І.П. Профілактика порушень сперматогенезу при гострому епідидимоорхіті у чоловіків фертильного віку в залежності від фаза запального процесу // Киев: Институт урологии АМН Украины. Сексология и андрология. – 2002. – № 6. – С. 236 – 238. 12. Пустовойт І.П Реабілітація наслідків токсично-зумовленого гіпогонатизму за допомогою ізофлавонів із екстракта СОЇ // Киев: Институт урологи АМН Украины. Сексология и андрология. – 2002. – № 6. – С. 240 – 241. 13. Пустовойт І.П Відновлення сперматогенезу у тварин із токсично- обумовленим гіпогонадизмом за допомогою ізофлавонів з екстракту СОЇ // Вчені майбутнього. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених. Тези доповідей. Одеса. – 17 – 19 жовтня. – 2002. – С. 124. 14. Пустовойт І.П Профілактика порушень сперматогенезу у хворих із гострим епідидимоорхітом у фазі регресії запального процесу // Вчені майбутнього. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених. Тези доповідей. – Одеса. – 14 – 16 жовтня. – 2003. – С. 76. 15. Пустовойт І.П Патогенетична терапія хворих на гострий епідидимоорхіт у різних фазах запального процесу // Вчені майбутнього. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених. Тези доповідей. – Одеса. 14 – 16 жовтня. – 2004. – С. 119. 16. Пустовойт И.П Реабилитационная терапия больных острым эпидидимоорхитом фертильного возраста в различных фазах воспалительного процесса // Сборник научных трудов. – Одесса. – 2003. – С. 125 – 127. 17. Пустовойт І.П. Ухаль М.І Спосіб лікування хворих на гострий епідидимоорхіт // Деклараційний патент 5204. №20040806382 Україна, МПК А61Р29/00 від 2.08.2004; (опубл. 15.02.2005; Бюл. № 2). АНОТАЦІЯ Пустовойт І.П. Профілактика та реабілітаційна терапія ускладнень гострого епідидимоорхіту у чоловіків фертильного віку. ? Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06 - Урологія. ? Інститут урології АМН України, Київ, 2006. У дисертації обґрунтована за допомогою клінічних та експериментальних досліджень доцільність впровадження в клінічну практику комплексних методів профілактики ранніх та пізніх ускладнень у хворих на гострий епідидимоорхіт починаючи з використання патогенетично-спрямованого комплексного лікування з перших днів гострого запального процессу в яєчках та придатках і закінчуючи віддаленими термінами запального процесу. Обґрунтована доцільність впровадження в клінічну практику для профілактики прогресування інфекційного запального процесу застосування у хворих на гострий епідидимоорхіт в гострому періоді захворювання, поряд з антибіотиками гіпербаричної оксигенації, ізофлавонів з екстракту сої (препарату ЕКСО) та системної ензимотерапії. Починаючи з 24 доби захворювання реабілітаційну терапію продовжували шляхом застосування Куяльницької лиманної грязі. Для вивчення ефективності дії та доцільності застосування в клінічній практиці ізофлавонів із екстракта сої (препарата ЕКСО) обґрунтовано використання експериментальної моделі токсичного враження яєчок і придатків. Ключові слова: Гострий епідидимоорхіт, профілактика та реабілітація ускладнень (гнійне запалення атрофія яєчок, оліго- і азооспермія), АННОТАЦИЯ Пустовойт И.П. Профилактика и реабилитационная терапия осложнений острого эпидидимоорхита у мужчин фертильного возраста. ? Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.06 ? урология. ? Институт урологии АМН Украины, Киев, 2006. В диссертации приведено теоретическое обобщение и новые решения научной задачи повышения эффективности лечения больных с острым эпидидимоорхитом путем уменьшения частоты развития в ранние сроки заболевания острого гнойного воспаления яичек и придатков, а также атрофии яичек и нарушения количественных и качественных составляющих фертильности эякулята в поздние сроки заболевания. Исследования проведены у 111 больных. Инфекционный воспалительный процесс в яичках и придатках у всех больных в начале лечения был в стадии острого серозного воспаления. Больные с острым эпидидимоорхитом были разделены на две группы. В первую группу (45 мужчин) вошли больные, которым проводилось традиционное лечение. Во вторую группу (66 мужчин) вошли больные, которым проводилось комплексное лечение по разработанному методу. В основе традиционного метода лечения была антибактериальная и симптоматическая терапия. Основными отличиями разработанного нами метода лечения больных острым эпидидимоорхитом от известного традиционного было то, что в ранние сроки заболевания (в первой и второй фазах инфекционного воспаления яичек и придатков) в комплексе с антибиотиками и симптоматической терапией назначали гипербарическую оксигенацию, а также полиферментный препарат многовекторного действия вобензим и препарат из экстракта сои (ЭКСО). В отдаленные сроки заболевания (в третьей фазе воспалительного процесса) продолжали реабилитационное лечение в санатории “Куяльник” г. Одесса. Экспериментальные исследования проведены на 44 половозрелых самцах крыс. Целью этих исследований было изучение возможности медикаментозной профилактики с помощью препарата ЭКСО развития токсически обусловленного фиброза яичек и придатков и олигозооспермии с дальнейшей экстраполяцией использования этого препарата в клинической практике у больных с острым эпидидиморхитом. Токсически индуцированное дозированное поражение половых органов у крыс моделировали путем перорального введения им этилендиметансульфоната (ЭДС) в дозе 100 мг/кг массы тела. На основании исследований установлено, что при использовании традиционного метода лечения острого эпидидимоорхита гнойно деструктивный процесс в придатках яичек и в самых яичках развивался у 13,3 % больных, атрофия яичек ? у 17,7 % и олигозооспермия ? у 40,0 % пациентов. Инфекционный воспалительный процесс в придатке и яичке в условиях традиционного лечения сопровождается статистически достоверными изменениями гуморальных и клеточных иммунологических реакций, активацией лизосомальных ферментов, патологических факторов переокисления и снижения защитных метаболических факторов, которые составляют патогенетическую сущность формирования ранних и поздних осложнений у больных с острым эпидидимоорхитом. Разработанный комплексный способ лечения больных позволил во всех случаях предупредить развитие гнойно-деструктивных повреждений придатков и яичек и предотвратить потребность в хирургическом вмешательстве в остром периоде заболевания, а также уменьшить до 1,5 % развитие атрофии яичек и до 7,5 % олигозооспермии. Ключевые слова: острый эпидидимоорхит, профилактика и реабилитация осложнений (гнойное воспаление, атрофия яичек, олиго - и азооспермия). SUMMARY Pustovoyt I.P. Prophylaxis and rehabilitation therapy of complications of acute epididymoorchitus in men of fertile age. - Manuscript. Thesis for a candidate’s degree in medicine by speciality 14.01.06 ? Urology. ? The Institute of urology АМS of Ukraine, Kyiv, 2006. In the thesis the expediency of application in a clinical practice of complex methods of prophylaxis of early and late complications in patients with acute epididymoorchitus in all phases of inflammatory process in testes and appendages with use of antibiotics, hyperbaric oxygenation is proved by means of clinical and experimental researches. The application of model of the toxico-caused damage of testes and appendages is established for use of preparations with the action directed to pathogenesis. The expediency of application of hyperbaric oxygenation and systemic enzymotherapy simultaneously with antibiotics is proved in a clinical practice for prophylaxis of progress of infectious inflammatory process in the acute period of disease for patients with acute epididymoorchitus. For prophylaxis of development of connective tissue atrophy of testes and appendages , оligo-and azoospermy the expediency of application of isoflavons from an extract of soy (EXSO) in a doze 0,5 three times a day during 30 days and application of Kuyalnick mud (fango) is proposed for patients with acute epididymoorchitus. Keywords: acute epididimoorchitus, prophylaxis and rehabilitation of complications (purulent inflammation an atrophy of testes, oligo- and azoospermy). PAGE 2

Похожие записи