АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ

ім. проф. О.С.Коломійченка

Ф Е Л Д І Й

П А Т Р И Ц І Я Г Е Й З І В Н А

УДК:616.211/.232-006:615.849.114-06-08

Профілактика та лікування місцевих променевих ушкоджень верхніх
дихальних шляхів у лор — онкологічних хворих

14.01.19 – оториноларингологія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ –2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика

Науковий керівник:

доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України,
професор Абизов Рустем Адільєвич

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика,

завідувач кафедри оториноларингології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, завідувач відділу ЛОР-онкології
Київського науково-дослідного інституту оториноларингології ім. проф.
О.С. Коломійченка АМН України Е.В.Лукач.

доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри оториноларингології
Івано-Франківської державної медичної Академії В.І.Попович.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, МОЗ України,
кафедра оториноларингології, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “28” січня 2004 р. о 12 годині на
засіданні спеціалізованої ради Д 26.611.01в Інституті
оториноларингології ім. проф. О.С. Коломійченка за адресою: 03680,
м.Київ, вул.Зоологічна,3.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського
науково-дослідного інституту оториноларингології ім. проф. О.С.
Коломійченка

за адресою: 03680, м. Київ, вул.Зоологічна,3.

Автореферат розісланий “26” грудня 2004 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук
А.І.Розкладка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність теми. Одним із основних методів лікування
ЛОР-онкологічних хворих залишається променева терапія як самостійний
метод, а також в складі комбінованого та комплексного лікування. Сучасна
променева терапія з використанням високоенергетичних джерел
випромінювання та застосуванням значних за площею опромінюваних полів,
крім високого клінічного ефекту, дає значне збільшення частоти
ускладнень.

Нерідко променеве навантаження, особливо у хворих з ендофітно
розташованими пухлинами гортані та глотки, перевищує
адаптаційно-компенсаторні можливості організму (А.С.Павлов и
соавт.,1984; Р.А.Абизов та співавт.,1998,1999; Е.В.Лукач, 2000;
J.Herranz,2000; A.A.Maheshwar, 2001).

До останнього часу вивченню клінічного перебігу та особливостей
лікування променевих ушкоджень ЛОР-органів не приділялось достатньої
уваги. Променеві ушкодження характеризуються тривалим прогресуючим або
рецидивуючим перебігом, непіддатливістю до лікування, септичними,
алергічними та іншими важкими ускладненнями. Вони часто утруднюють
спостереження за станом пухлинного осередку, гальмують результати
лікування, погіршують загальний стан пацієнтів і приводять до їх
інвалідизації та, в кінцевому результаті, впливають на тривалість життя
онкологічних хворих (Л.Г.Розенфельд и соавт.,1990; В.И.Попович,1992;
Yamamoto Michinori,1999; Willet Christopher G.,2001).

Серед променевих уражень у хворих із злоякісними пухлинами верхніх
дихальних шляхів найбільш часто зустрічається радіоепітеліїт (16-90%)
без або разом з радіодерматитом (М.С.Бардычев, 1985; А.В.Ваккер 1989;
Р.А.Абизов, 1990, 1998; К.Г.Селезнев и соавт.,1999, 2004; Haffty Bruce
G.,1999). Слід відмітити, що роботи, присвячені проблемам виникнення,
перебігу, лікування та профілактики променевих уражень тканин верхніх
дихальних шляхів є поодинокими (В.В.Паламарчук, 1990; Л.Г.Розенфельд та
співавт., 1990) і приводяться, головним чином, променевими терапевтами.

Розроблені класифікації місцевих променевих реакцій та ушкоджень
(М.С.Бардычев, А.Ф.Цыб, 1985; В.И.Иваницкая и соавт., 1989;
М.В.Киселева, 2001) стосуються, головним чином, інших органів. В зв’язку
з цим, доцільно розробити класифікацію гострих місцевих променевих
реакцій та уражень верхніх дихальних шляхів. Серед актуальних та, до
останнього часу, важковирішуваних проблем в ЛОР-онкологічній практиці
суттєве місце займає диференціальна діагностика між такими формами
гострих місцевих променевих ушкоджень, як набряк, фіброз,
хондроперихондрит гортані та ендофітними злоякісними пухлинами, а також
між променевою виразкою та некротизованою пухлиною (М.В.Звягинцева и
соавт., 1980; А.В.Ваккер, 1989; Р.А.Абизов, 1998; Т. Schmitt, 1994; WF
McGuirt,1997).

Для запобігання гострих місцевих променевих реакцій та ускладнень
необхідно провести детальний аналіз провокуючих факторів, які сприяють
променевим ураженням верхніх дихальних шляхів (Л.Г.Розенфельд и
соавт., 1990; Р.А.Абизов і співав., 1992).

Не останнє місце в профілактиці та лікуванні місцевих променевих
уражень займають медикаментозні засоби, які корегують відновлення
місцевого та загального імунітету.

Методи профілактики місцевих променевих уражень та їх лікування, які
застосовуються в даний час, базуються, нерідко, на дорогих, не завжди
стабільно ефективних медикаментозних засобах, що потребує багаторазового
проведення терапевтичних процедур (М.С.Бардычев, А.Ф.Цыб, 1985;
Р.А.Абизов і співавт., 1992; D.Chevalier, 1991; P.Warrick, 1999;
Fujiwara Keiichi, 2000).

На даний час практично відсутня патогенетично обгрунтована схема
лікування хворих з даною патологією. На наш погляд, є доцільним
створення комплексу медикаментозних препаратів, дія яких була б
спрямована на протизапальний, регенеративний та імунокорегуючий ефекти.

Таким чином, вищевказане підкреслює актуальність проблеми, свідчить
про необхідність подальшого вивчення провокуючих факторів, особливостей
форм радіоепітеліїтів та їх клінічної характеристики, діагностики, а
також розробки доступних та ефективних методів профілактики та лікування
цієї найбільш поширеної форми променевих ушкоджень верхніх дихальних
шляхів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної теми кафедри оториноларингології
Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика:
“Комплексна діагностика і контроль ефективності лікування ендофітних
злоякісних пухлин гортані та глотки”, № держреєстрації РК 0196 U 010576.

Мета дослідження: підвищення ефективності профілактики та лікування
місцевих променевих ушкоджень верхніх дихальних шляхів у
ЛОР-онкологічних хворих. Для досягнення зазначеної мети дослідження,
були поставлені наступні завдання:

1.Вивчити найбільш імовірні провокуючі фактори виникнення
місцевих променевих реакцій та ускладнень верхніх дихальних шляхів у
ЛОР-онкологічних хворих.

2. Вивчити особливості клінічного перебігу, структуру та розробити
проект класифікації місцевих променевих ускладнень верхніх дихальних
шляхів.

3. Вдосконалити комплекс методів діагностичного обстеження хворих з
місцевими променевими ушкодженнями у хворих із злоякісними пухлинами
верхніх дихальних шляхів за допомогою ендоскопічних, мікробіологічних,
цитологічних, ультразвукових та імунологічних досліджень.

4. Вивчити стан протипухлинної резистинтентності у хворих з
місцевими променевими ушкодженнями верхніх дихальних шляхів до і після
медикаментозної корекції.

5. Розробити комплекс профілактично-лікувальних медикаментозних
засобів при гострих радіоепітеліїтах верхніх дихальних шляхів, як
попередника інших складних місцевих ушкоджень, базуючись на даних
клінічного перебігу та загального стану організму.

Об’єкт дослідження — місцеві променеві ушкодження верхніх дихальних
шляхів.

Предмет дослідження – слизова оболонка верхніх дихальних шляхів при
місцевих променевих ушкодженнях, стан загальної протипухлинної
резистентності.

Методи дослідження – клінічні, гістологічні, цитологічні,
імунологічні, мікробіологічні, ультразвукові.

Наукова новизна роботи:

1. Вперше, базуючись на значному клінічному та архівному
матеріалі, встановлені найбільш імовірні провокуючі фактори виникнення
місцевих променевих ушкоджень верхніх дихальних шляхів у
ЛОР-онкологічних хворих.

2. Вперше визначена структура та питома вага місцевих променевих
ушкоджень верхніх дихальних шляхів, яка пропонується як проект
відповідної класифікації.

3. Розроблена ехографічна методика диференційної діагностики між
променевим набряком, хондроперихондритом та ендофітними рецидивними
пухлинами гортані (Деклараційний патент України на винахід 37149А,
16.04.2001. Бюл. №З).

4. Встановлено стан пригнічення протипухлинної резистентності
(рівень імуносупресії) у ЛОР-онкологічних хворих з радіоепітеліїтами.

5. З урахуванням специфічної (імунної) та неспецифічної
резистентності хворого та локального перебігу променевого запалення
слизової оболонки верхніх дихальних шляхів (глотки і гортані),
розроблено патогенетично обгрунтований комплекс медикаментозної терапії
для лікування радіоепітеліїтів та попередження інших місцевих
ускладнень. До цього комплексу входять: імунокоректори – мумійо-вітас,
настоянка ехінацеї, тімоген та гіалуронат-цинк (куріозин) — засоби для
локальної протизапально-відновлюючої терапії.

Практичне значення одержаних результатів.

В результаті проведених досліджень визначені найбільш ймовірні
провокуючі фактори виникнення місцевих променевих реакцій в ділянці
верхніх дихальних шляхів, які важливо враховувати при прогнозуванні і
лікуванні хворих з даними ускладненнями. Запропонований метод
ультразвукової діагностики у хворих із злоякісними пухлинами верхніх
дихальних шляхів дозволяє провести диференційну діагностику між
місцевими променевими ускладненнями та ендофітним раком гортані, а також
контролювати стан та межі пухлинного вогнища, незважаючи на маскуючу дію
променевої патології. Запропонований комплекс діагностичного дослідження
(ендоскопія, цитологічні відбитки, ультразвукове дослідження,
бактеріологічне обстеження, імунологічне дослідження) для об’єктивізації
клінічного перебігу місцевих променевих ускладнень та адекватного
контролю за ефективністю лікування. Для лікування променевих
ушкоджень при проведенні антибіотикотерапії пропонується застосування
антибіотиків широкого спектру дії. Розроблений комплекс імунокорегуючої
та протизапально-відновлюючої терапії ефективно сприяє ліквідації
радіоепітеліїтів та попереджає розвиток більш складних місцевих
променевих ускладнень.

Впровадження результатів дослідження.

Розроблена за допомогою ехографії диференційна діагностика між
променевим набряком, хондроперихондритом та ендофітними рецидивними
пухлинами гортані (Деклараційний патент України на винахід 37149А,
16.04.2001. Бюл. №З) та апробований патогенетично обгрунтований комплекс
медикаментозної терапії для лікування радіоепітеліїтів
( імунокоректори – мумійо-вітас, настоянка ехінацеї, тімоген та
гіалуронат-цинк (куріозин) для локальної протизапально-відновлюючої
терапії) впроваджені в клінічну практику Закарпатського обласного
клінічного онкологічного диспансеру, ЛОР-відділенні Київської обласної
клінічної лікарні, ЛОР-відділенні Мукачівської центральної районної
лікарні, відділенні “Голова-шия” Чернівецького обласного онкологічного
диспансеру.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано
планування та здійснення всіх досліджень і лікування 135 хворих із
злоякісними пухлинами гортані та глотки, імунологічні дослідження
проведено за безпосередньою участю дисертантки на базі лабораторії
патофізіології та імунології Інституту отоларингології ім.проф.
О.С.Коломійченка АМН України (кер. — д.м.н., проф. О.Ф.Мельников),
цитологічні та мікробіологічні дослідження на базі Закарпатського ОКОД
та патогістологічної лабораторії Інституту отоларингології ім. проф.
О.С. Коломійченка АМН України (зав. — к.м.н. А.О.Белоусова). Статистична
обробка, аналіз і наукова інтерпретація отриманих в результаті
досліджень даних та оформлення роботи виконано самостійно авторкою.
Підготувала до друку наукові праці, що відносяться до теми дисертації.
Одержала у співавторстві з д.м.н., проф. Р.А.Абизовим патент на
винахід.

Апробація результатів дисертації. Основні положення
дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на щорічних весняних
(м.Ужгород,1998; м.Київ,1999; м.Алушта,2001; м.Дніпропетровськ,2003) та
осінніх ( м.Львів,1999; м.Вінниця,2001; м.Харків,2004)
науково-практичних конференціях наукового товариства оториноларингологів
України, ІХ з”їзді оториноларингологів України (м.Київ, 2000), ІІ зїзді
онкологів країн СНГ (м.Київ,2000), І зїзді молодих вчених України
(м.Київ, 2003), конференції молодих радіологів (м.Київ, 2003).

Публікації. Опубліковано 20 наукових праць, з них 5 у фахових
наукових виданнях, рекомендованих ВАК України (1 самостійно, 4 у
співавторстві), отримано у співавторстві Деклараційний патент України на
винахід 37149А, 16.04.2001. Бюл. №З, розроблені та опубліковані у
співавторстві два учбово — методичні посібники (Київ, 2002).

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 167
сторінках машинописного тексту, складається з вступу, огляду літератури
і 4 глав власних досліджень, заключення, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаної літератури, що включає в себе 247
джерел: 175 вітчизняних та 72 іноземних авторів. Робота ілюстрована 31
таблицею та 12 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи
проаналізовано дані про 955 осіб, із яких 935 – хворі із злоякісними
новоутвореннями верхніх дихальних шляхів (гортані – 519, глотки – 399,
носа та приносових пазух – 17), які знаходились на лікуванні у
променевому відділенні Закарпатського обласного клінічного онкологічного
диспансеру – 728 (77,86%) та ЛОР-клініці КМАПО ім. П.Л.Шупика на базі
Київської обласної клінічної лікарні та обласного онкологічного
диспансеру – 207 (22,14%) протягом 1996-2003 років. 135 осіб склали
групу власних досліджень, 20 осіб – контрольна група практично здорових
людей, дані про 800 хворих отримані на основі ретроспективного аналізу
архівного матеріалу.

Крім загальноклінічних та гістологічних досліджень ЛОР-онкологічних
хворих, пацієнтам з променевими ушкодженнями верхніх дихальних шляхів
застосовували мікробіологічне дослідження, цитологічне (мазки-відбитки),
імунологічне, ультразвукове дослідження.

Для вибору антибактеріального препарату, який би надав антимікробну
активність комплексу медикаментозних форм з куріозином, проводили
бактеріологічне дослідження слизової оболонки хворих на рак глотки та
гортані. Виділені чисті культури ідентифікували за морфологічними,
культуральними, біохімічними і біологічними властивостями у
відповідності з класифікаційними схемами Д.Бергі (Manual of systematic
bacteriology, Baltimore, 1986). Визначення чутливості виділених культур
до антибіотиків проводили на щільному живильному середовищі АГВ у повній
відповідності до „Методических указаний по определению чувствительности
микроорганизмов к антибиотикам методом диффузии в агар с использованием
дисков” (Москва, 1983).

Цитологічне дослідження слизової оболонки глотки та гортані проводили
за допомогою мазків-відбитків.

Ультразвукове дослідження. Сканування верхніх дихальних шляхів і
регіонарних лімфатичних вузлів проводилося на ультразвукових томографах
фірми „Toshiba” (Sonolayer SAL-35A i SAL-38A) за допомогою
високочастотних датчиків (PLB-505; 5 MHz), працюючи в реальному масштабі
час, ручним скануванням. Нами проводилось ультразвукове дослідження
гортані та м’яких тканин шиї у хворих з променевим набряком і променевим
хондроперихондритом, а також для уточнення меж пухлини, форм її росту та
взаємовідношень з іншими структурами гортані та шиї. Особливу цінність
УЗД мала при проведенні диференційної діагностики між інфільтративним
раком гортані та променевими ускладненнями.

Імунологічне дослідження. У літературі, присвяченій питанням стану ІМПР
(імунні механізми протипухлинної резистентності) у хворих раком
гортані, описано кілька схем обстеження хворих даної категорії по тестах
клінічної імунології 1-го та 2-го рівнів ( Е.Ф. Чернушенко, Л.Б.
Когосова, 1978; Ю.А. Гриневич и соавт.,1986; О.Ф. Мельников и соавт.,
1991, 1998; В.А.Троян, 1999). Найбільш повним і досить відтворюваним
нам представився алгоритм досліджень запропонований О.Ф. Мельниковим і
співавт. (1985,1998), який дозволяє, крім того, проводити й
індивідуальний підбір іммунокоректорів по їхньому впливу на основні
типи клітин, що беруть участь у здійсненні ІМПР. Базуючись на цьому,
нами у всіх категорій хворих досліджували наступні параметри : кількість
Т- лімфоцитів за рівнем CD3 антигену на лімфоцитах крові із
застосуванням методу моноклональних антитіл і люмінесцентної
мікроскопічної техніки (С.П. Сидоренко, 1998);
функціональну активність лімфоцитів за рівнем індексу взаємодії
лімфоцитів хворих із ксеногенними тимоцитами-івл ( М.Б. Самбур, 1994);
кількість В- лімфоцитів у периферичній крові по визначенню СВ20 –
позитивних лімфоцитів (МКАТ-Leu3) з використанням мікроскопічної техніки
( С.П. Сидоренко, 1998); деструктивну активність природних цитотоксичних
клітин (ПЦК) по їхній здатності руйнувати ксеногенні еритроцити з
використанням спектрофотометричного методу (О.Ф. Мельников, Т.А. Заяц,
1999); вміст циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові (ЦІК)
осадовим методом з використанням поліетиленгліколя ( Ю.А.Гриневич,
А.Н. Алфьоров, 1981); активність фагоцитозу при активації фагоцитів
частками латексу і біохемілюмінесцентною оцінкою активації (Е.Ф.
Чернушенко, Л.Б. Когосова, 1978); вміст в сироватці крові
імуноглобулінів класів М,G,А методом радіальної імунодифузії в агарозі
модифікованим методом ( Р.Simmons, 1971); число мастолімфоцитарних
розеток (МЛР), утворених лімфоцитами крові хворих раком гортані з
тканинними базофілами мишей Wistar ( О.Ф. Мельников и
соавт., 1985); виявлення чутливості Т – лімфоцитів, ЕЦК і фагоцитуючих
клітин до різних імуномодулюючих препаратів in vitro для їхнього
індивідуального підбору ( О.Ф. Мельников и соавт., 1998); визначення
числа лейкоцитів, формених елементів білої крові методами цитохімічного
фарбування (Е.А.Кост, 1968) і числа великих грануломістких лімфоцитів
(ВГЛ ) при фарбуванні мазків по Май-Грюнвальду ( К.П. Зак и
соавт.,1992).

Статистична обробка результатів досліджень. Результати цифрових даних
всіх досліджень оброблені методом варіаційної статистики Стьюдента, з
використанням критеріїв „X + m”, „t”, „Р” у відповідності з
рекомендаціями Н.А.Плохинского (1980) та О.П.Мінцера з співавт.
(1982).

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз несприятливих
біологічних факторів, так званої супутньої патології показує, що серед
імовірних провокуючих факторів виникнення місцевих променевих ускладнень
верхніх дихальних шляхів у ЛОР-онкологічних хворих найбільш часто
зустрічаються патологічні процеси бронхо-легеневої системи, а саме:
хронічний бронхіт – 13,44% хворих, пневмонія – 1,88%, туберкульоз (в
анамнезі) – 4,19% та ураження гепатобіліарної системи: хронічний гепатит
становив 10,84% хворих, хронічний холецистит, поєднаний з панкреатитом –
7,08%, вірусний гепатит (в анамнезі) – 4,19%, цироз печінки -2,89%,
цукровий діабет — 2,17%, захворювання нирок (гломерулонефрит) – 3,47%,
хронічний пієлонефрит – 5,35% і дерматити та екзема -5,78%. Крім того,
досить висока питома вага хворих зі значним виснаженням (кахексія) –
8,38%. Кількість супутньої патології подібного характеру у пацієнтів
контрольної групи (тобто осіб того ж віку, тих же локалізацій пухлинного
вогнища), які отримували променеву терапію без розвитку місцевих
променевих ускладнень була досить мізерною — патологічні процеси
бронхо-легеневої системи спостерігались лише у 2,89%, ураження
гепатобіліарної системи — 2,05%, захворювання нирок — 1,66% хворих.
Кахексія не спостерігались зовсім у контрольній групі хворих
проаналізованого архівного матералу .

Таким чином, нами встановлені найбільш імовірні провокуючі фактори
руйнування толерантності тканин верхніх дихальних шляхів від променевої
дії у ЛОР-онкологічних хворих, що дозволяє корегувати
профілактично-лікувальні заходи при плануванні теле-гамматерапії.

Таблиця 1

Структура місцевих променевих ускладнень верхніх дихальних шляхів

у ЛОР-онкологічних хворих

Абс. %

1 Гострий радіоепітеліїт

а) катаральна форма

б) ерозивно-плівчата форма

в) виразково-некротична форма 623

321

255

47 90,03

51,52

40,93

7,55

2 Гострий радіоепідерміт (у 9% поєднаний з радіоепітеліїтом) 69 10,01

3 Променевий набряк слизової оболонки гортані та глотки 14 2,02

4 Променевий фіброз 5 0,72

5 Хондроперихондрит гортані 29 4,19

6 Променева виразка глотки 6 0,87

7 Арозивна кровотеча 4 0,58

8 Радіогенний рак 4 0,58

9 В с ь о г о 692 100

Таким чином, в процесі дослідження встановлена структура місцевих
променевих ускладнень верхніх дихальних шляхів у ЛОР-онкологічних
хворих, питома вага кожної променевої патології, що може бути взято за
основу при створенні проекту відповідної класифікації.

Оскільки найбільш велику питому вагу серед усіх місцевих променевих
ускладнень займає гострий радіоепітеліїт, який, в свою чергу, являється
передвісником виникнення інших променевих ускладнень, ми прийшли до
висновку, що, своєчасна профілактика виникнення радіоепітеліїту є
попередженням появи інших променевих ушкоджень, і, невідкладне лікування
різних форм променевого запалення слизової оболонки є профілактичним
заходом проти розвитку інших більш складних променевих ушкоджень.

Одним із наших завдань було вдосконалення і розробка допоміжних
об’єктивних критеріїв діагностики та контролю за ефективністю лікування
місцевих променевих ускладнень верхніх дихальних шляхів, а саме,
цитологічного, бактеріологічного, імунологічного та ультразвукового
досліджень.

Суттєвим допоміжним методом діагностики різних форм радіоепітеліїту та
об’єктивним критерієм контролю ефективності лікування цієї патології
виявилися цитологічні дослідження за допомогою мазків-відбитків зі
слизової оболонки верхніх дихальних шляхів (головним чином глотки). В
мазках-відбитках при катаральному епітеліїті визначалися комплекси
десквамованих епітеліальних клітин, у цитоплазмі яких містились
бактерії, зустрічались також лейкоцити та лімфоцити. При
ерозивно-плівчастій та виразково-некротичній формах радіоепітеліїту
виявлено зростання кількості перелічених елементів, поява слизу,
некротизованих епітеліальних клітин та еритроцитів. Нейтрофільні
гранулоцити скупчуються в обширні конгломерати без чітко визначених
цитоплазматичних оболонок. Кількість бактерій значно перевищувала їх
рівень в мазках хворих з катаральною формою запалення.

Як контроль ефективності лікування, мазки-відбитки, після успішного
лікування, свідчили про нормалізацію процесу, спостерігалися лише
поодинокі клітини плоского епітелію та нейтрофільних гранулоцитів,
бактерії не визначалися.

Діагностична цінність бактеріологічних досліджень у хворих з
радіоепітеліїтами глотки та гортані була підтверджена нами при
обстеженні 15-ти ЛОР-онкологічних хворих з променевим запаленням
слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та 15 таких же хворих, але
без цих ускладнень. При дослідженні мікрофлори слизової оболонки глотки
та гортані у хворих з радіоепітеліїтами було виділено 359 штамів
аеробних бактерій і грибів, які за сучасними класифікаціями належать до
31-го виду. Основну масу становили представники кокової групи бактерій,
густина популяцій яких була такою: стафілококи – 442(111 КУО/мл,
стрептококи — 5692(1211КУО/мл та нейсерії — 16492(914КУО/мл, в той час
як до променевої терапії вона становила: 324(68КУО/мл, 442(118КУО/мл,
5268(1211КУО/мл відповідно. На їх частку припадає 80,78% всієї
мікрофлори слизової оболонки. Виявлена висока частота виділення грибів
роду Candida у хворих з радіоепітеліїтами, всього було виділено 32 штама
виду Candida albicans. Щільність цієї популяції зростала до 234(62
КУО/мл, тоді як до променевої терапії вона була 198(43 КУО/мл.

Для використання мікробіологічних досліджень на практиці при лікуванні
променевих ускладнень у ЛОР-онкологічних хворих нами було проведено
визначення чутливості до антибіотиків 359 штамів бактерій у 15 хворих
з радіоепітеліїтами глотки та гортані. Встановлено, що всі без винятку
культури бактерій не проявили високої резистентності до антибіотиків.
Слід підкреслити, що до пеніциліну, цефазоліну і гентаміцину не виявлено
жодного штаму, навіть з помірною стійкістю. Таким чином, найбільш
ефективними антибіотиками по відношенню до мікрофлори слизової оболонки
глотки та гортані, виявилися антибіотики широкого спектру дії. Крім
діагностичної цінності мікробіологічних досліджень, важливе значення має
визначення чутливості мікрофлори слизової оболонки глотки та гортані до
антибіотиків, що важливо враховувати при виборі, того чи іншого
антибактеріального препарату при виникненні тяжких променевих
ускладнень.

Залучення нами до діагностичного комплексу ультразвукового дослідження
обґрунтовано тим фактом, що більшість променевих уражень, в тому числі і
радіоепітеліїт, супроводжується вираженим набряком, що маскує межі
пухлини і утруднює контроль за якістю лікування. Завдяки великій
роздільній здатності методу, який дозволяє візуалізувати новоутворення
діаметром в декілька міліметрів, та можливістю застосування метода під
час променевої терапії без будь-якого спотворення результатів
дослідження (Р.А. Абизов, 2001, 2002), метод УЗД був включений до
діагностичного комплексу. Особлива цінність методу проявилась при
проведенні диференційної діагностики між променевим хондроперихондритом,
який займає третє місце після променевих ушкоджень слизової оболонки та
шкіри, і підслизово розташованим (ендофітним) раком гортані
(деклараційний патент України на винахід 37149А, 16.04.2001. Бюл. № 3).
Нами встановлено, що пухлинне вогнище (при інфільтративному
пролонгованому або рецидивному раку гортані) візуалізується у вигляді
фокальних утворень з чіткими контурами, в той час як при
хондроперихондриті на ехограмі спостерігається тільки посилення
гіперехогенності малюнку без будь-якого натяку на обмежений контур.
Подібна ехографічна картина, тільки менш виражена, має місце при фіброзі
та променевому набряку, що розширює діагностичні можливості УЗД.
Ультразвукове дослідження нами проведено у 23-х ЛОР-онкологічних хворих
(10 — з раком гортані, 5 — з хондроперихондритом, 5 — з променевим
набряком, що поєднувався з гострим радіоепітеліїтом, 3 — з променевим
фіброзом).

Для розробки патогенетичного лікування, крім визначення локального
перебігу променевої патології, нами було вивчено загальний стан імунної
та неспецифічної резистентності у 66 хворих раком гортані, із них у 51 —
із радіоепітеліїтом. Якщо стан імунологічних механізмів протипухлинної
резистентності (ІМПР) у онкологічних хворих, в тому числі і на рак
гортані, достатньо вивчений і виражена імуносупресія при пухлинному
процесі є відомим фактом, то ІМПР при променевому ураженні слизової
оболонки гортані до останнього часу не встановлені. Діагностична
цінність цих досліджень зумовлена відповідними змінами показників під
впливом лікування, що дозволяє визначити найбільш ефективну терапію і,
взагалі, прогноз захворювання.

В нашій роботі ми застосували алгоритм досліджень, запропонований О.Ф.
Мельниковим та співавторами (1985; 1998), який дозволяє, крім того,
проводити індивідуальний підбір імунокоректорів згідно їх впливу на
основні типи клітин, які беруть участь у здійсненні ІМПР. Нами було
проведено визначення кількості лейкоцитів, форменних елементів білої
крові і кількості великих грануломістких лімфоцитів (ВГЛ) та інших
показників разом з факторами неспецифічної резистентності.

Імунологічними дослідженнями були охоплені наступні групи: 15 хворих
раком гортані із наявністю супутньої патології до лікування (контрольна
група № 2); 12 хворих раком гортані з радіоепітеліїтом до лікування
(група №3); 20 практично здорових людей (контрольна група № 1), а також
по 12 пацієнтів в групах після лікування радіоепітеліїту за традиційною
(група №4) та запропонованою (група №5) нами технологіями.

У хворих раком гортані з радіоепітеліїтами (група 3) та в двох
контрольних групах спостерігались наступні показники: Т-лімфоцити –
відносна кількість – 22,2%, абсолютна кількість – 0,55 проти 29,3% та
0,66 в групі №2, 46,6% та 1,4 в групі № 1, В-лімфоцити – відносна
кількість : — 6,5% та 0,22 проти 7,9% та 0,32 (група 2), 12,8% і 0,45
(група 1). Відносний рівень (%) ВГЛ, нейтрофілів та моноцитів у венозній
крові відповідно: 0,5(0,2, 77,5(6,6, 2,0(0,5 (дослідна група 3);
1,45(0,20; 32,5(7,0; 4,0(0,5 (група 2); 2,5(0,35; 54,8(12,5; 4,5(0,8
(група 1). Різниця між рівнями дослідної групи та практично здоровими
особами статистично достовірна (р(0,05).

Індекс взаємодії лімфоцитів у хворих двох груп та здорових осіб був
такий: середня М – 1,1; межі коливання значень в групі МК – 1,0-1,4
(дослідна група); М – 0,98 і МК – 0,8-1,2 (група 2); М – 0,55 і МК –
0,4-0,8 (група 1) ( р(0,05).

4

6

P

|

~

& ( N (

V

X

,

.

0

2

4

6

8

:

P

|

~

& ( N X

@?

???(?

@?

`„

толітичних клітин (ЕЦК) була наступною: середня М – 30,5, МК – 12-43
(дослідна група); М – 22,2 і МК – 0-31 (група 2); М – 42,5 і МК – 22,60
(група 1) (р(0,05). Коефіцієнт активації фагоцитуючих клітин
(біохемілюмінісцентний метод) у обстеженого контингенту складав: М –
2,45, МК – 1,6-3,2 (дослідна група); М – 1,2 і МК – 0,7-1,6 (група № 2);
М – 2,5 і МК – 2,0-3,1 (група 1) (р(0,05, р(0,05).

Кількість мастолімфоцитарних розеток серед популяцій лімфоцитів
периферійної крові дорівнювала: М – 16,2, МК – 10-18 (дослідна група); М
– 13,2 і МК – 6-16 (група № 2); М – 5,5 і МК – 0-8 (група 1) (
р1-2(0,05; р2-3(0,05; р1-3(0,05).

Суттєве значення в імунодіагностичному алгоритмі при онкологічних
захворюваннях має визначення рівня імуноглобулінів різних класів у
сироватці крові, які складали (г/л): Ig М – 3,2; Ig G – 7,5; Ig A – 2,8
(дослідна група). Відповідно 1,9; 10,2; 2,9 (група 2); 1,2; 9,2; 1,6
(група 1). Рівень ЦІК в сироватці крові дорівнював (М і МК): 104,5 і
48-130 (дослідна група 3); 85,0 і 35-110 (група 2); 29,0 і 0-44 (група
1) (р1-2(0,05;р1-3(0,02). .

Таким чином, дослідження стану механізмів протипухлинної толерантності
методами клінічної імунології у хворих на рак гортані з променевими
ураженнями слизових оболонок показали пригнічення показників специфічної
і неспецифічної резистентності. Ці дослідження можуть бути застосовані з
метою діагностики і контролю якості проведеного лікування.

Враховуючи значну питому вагу променевих радіоепітеліїтів серед інших
променевих уражень верхніх дихальних шляхів, особливості їх клінічного
перебігу (в основному тенденцію переходу їх в більш тяжкі ушкодження),
та стан загальної реактивності, нами розроблений та апробований метод
лікування комплексом медикаментозних препаратів. До цього комплексу
входять: асоціат цинк-гіалуронат (куріозин) – природний мукополісахарид
— антисептик, якому властива значна антимікробна дія проти штамів
стафілококу, стрептококу, кишкової та синє-гнійної палички, а також
здатність активної реепітелізації ушкоджених тканин. Даний препарат нами
вперше застосований для лікування променевих уражень слизових оболонок
верхніх дихальних шляхів. В роботі використані дві медикаментозні форми
з куріозином: аплікаційна, переважно при локалізації процесу в глотці,
та інгаляційна — в глотці, трахеї. Обидві форми створювались ex
temporae. Аплікаційна форма: олія обліпихи – 20 мл, куріозин – 5 мл, 2%
розчин лідокаїну – 5 мл, димексид – 2 мл. Цією сумішшю глотка
змазувалась тричі на день. Інгаляційна форма застосовувалась 1 раз на
день і готувалась шляхом додавання до 10 мл протинабрякової суміші за
рецептом О.О. Євдощенко та В.П. Мельник (Б.Л. Французов; С.Б.
Французова, 1980) 1 мл куріозину та 0,5 мл димексиду.

Для відновлення стану імунної та неспецифічної резистентності організму
до медикаментозного комплексу включені відповідні препарати системної
фармакотерапії: розчин тімогену 0,01% 1 мл один раз в день дом’язево,
мумійо-вітас per os по одній таблетці (0,2 г) 4 рази на добу, настоянка
ехінацеї по15-20 крапель тричі на добу. Крім того, препарат мумійо-вітас
(екстракт природного мумійо алтайського походження) застосовувався також
у вигляді аплікацій. У важких випадках перебігу гострих радіоепітеліїтів
(головним чином при виразково-некротичній формі) до комплексу лікування
додавали антибіотики, підібрані у відповідності з чутливістю мікрофлори,
попередньо виділеної зі слизової оболонки глотки та гортані.

Для об’єктивної оцінки створеного комплексу препаратів
протизапально-відновлюючої та імунокорегуючої дії були проведені
клінічні випробовування. Дослідження було проведено на 108
ЛОР-онкологічних хворих з гострим радіоепітеліїтом верхніх дихальних
шляхів, які були поділені на 4 групи: 2 дослідні і 2 контрольні.
Співвідношення різних форм радіоепітеліїту, стадій та локалізацій
пухлинного процесу, вікового складу хворих у всіх дослідних групах було
практично однаковим. При оцінці результатів клінічних випробувань
враховувалися суб’єктивні та об’єктивні ознаки захворювання (скарги,
ендоскопічна картина), термін зменшення або зникнення явищ
радіоепітеліїту, кількість хворих та днів вимушеної перерви променевої
терапії, кількість наступних променевих ускладнень, а також цитограма
(мазки-відбитки) та стан імунної та неспецифічної резистентності
організму.

Дві дослідні групи (по 30 пацієнтів у кожній) відрізнялися між собою
тим, що в 1-й групі хворі лікувалися лише лікарською сумішшю з
куріозином, а контингент 2-ї групи, крім куріозину, отримував
імунокорегуючі препарати (тобто запропонований нами комплекс).

Контрольні групи складалися з 25-ти пацієнтів (3-тя група), які
лікувалися традиційними методами (фурацилін, териллітін, жирові
аплікації, 5% розчин етонію) та 23-х (4-а група) хворих, які лікувалися
високоефективною комбінацією препаратів: 1% розчину дібунола і
кверцетина (Р.А. Абизов, 2001).

Результати проведеного лікування гострого радіоепітеліїту верхніх
дихальних шляхів у ЛОР-онкологічних хворих показали, що запропонований
комплекс медикаментозної терапії (дослідна група 2) виявився найбільш

ефективним майже по усім показникам. Якщо день зниження ознак
радіоепітеліїту (M(m) в контрольних групах дорівнював, відповідно –
26,94(5,88 та 11,56(0,91, то в першій досліджуваній групі він становив
6,51(0,8, а при застосуванні комплексного лікування (дослідна 2 група)–
5,3(0,21 (р1-3(0,01,р1-4( 0,01,р2-3(0,04,р2-4(0,05,р3-4(0,4).

Якщо кількість хворих, які зупинили променеве лікування в зв’язку з
явищами епітеліїту, в двох контрольних групах склала відповідно 18 і 2
осіб, то в першій дослідній – одна людина, а в групі, яка отримувала
комплексне лікування, не було жодного хворого, який би перервав
лікувальний процес. Те ж саме стосується терміну тривалості припинення
променевої терапії – в 2-й дослідній групі цей показник відсутній.
Цитологічні дослідження також підтвердили якість лікування
запропонованими препаратами. У осіб дослідних груп з катаральною формою
епітеліїту (15 і 17 чоловік) на 5-6-ий день відмічалась майже
нормалізація процесу: спостерігалися поодинокі клітини плоского епітелію
та нейтрофільних гранулоцитів. Така цитологічна картина мала місце в 2-й
контрольній групі лише на 11-12-й день лікування (12 пацієнтів). У
хворих дослідних груп з ерозивно-плівчастою та виразково-некротичною
формами тенденція до нормалізації цитограм відмічалася на 7-8-й день, в
контрольних групах — на 20-22-й день. Хворим з виразково-некротичною
формою епітеліїту у всіх групах дослідження до вищевказаного лікування
додавалися антибіотики, згідно антибіотикограм.

Для підтвердження імуномодулюючої дії запропонованими імунокорегуючими
препаратами у хворих раком гортані з радіоепітеліїтами, які були
поділені на дві рівні групи (по 12 чоловік), після ліквідації клінічних
проявів запального процесу проведені імунологічні дослідження. В першу
групу ввійшли хворі, які отримували наше комплексне лікування, в другу –
контрольну – пацієнти після терапії традиційними технологіями.

Відносний та абсолютний рівень В-лімфоцитів крові суттєво знижується у
онкохворих з радіоепітеліїтом (6,5% і 0,22 Т/л) (р(0,05). Лікування
хворих з радіоепітеліїтом запропонованим нами методом привело до
відновлення рівня В-лімфоцитів у крові (10,0% і 0,38 Т/л), в той час як
застосування традиційної терапії не змінило цей показник — 6,0% і 0,25
Т/л (Р(0,05). При опроміненні значно знижувалась кількість ВЛГ та
моноцитів-0,5(0,2; 2,0(0,2 та збільшення числа нейтрофільних лейкоцитів
– 77,5(6,6(Р(0,05). При застосуванні апробованого нами комплексу
відбувалась нормалізація рівня фагоцитуючих клітин – моноцитів і
нейтрофілів — 6,2(1,8 і 60,5(22,0 відповідно, тоді як при застосуванні
традиційної технології лікування відновлювався тільки рівень
нейтрофілів — 59,0(13,0, а рівень моноцитів становив 3,3(1,1(р(0,05).

При вивченні активності ефекторних цитолітичних клітин (ЕЦК), які мають
здатність без попереднього контакту руйнувати широкий спектр мішеней:
від пухлинних аногенних до непухлинних ксеногенних клітин різного
гістогенезу, була встановлена її пригніченість у хворих з
радіоепітеліїтом (М – 35% і МК – 12-43) (р1-3 (0,05). Лікування
радіоепітеліїта, згідно нашої технології приводило до суттєвої активації
цієї групи клітин (М – 53,5%; МК – 35-68; р(0,05), тоді як традиційна
терапія цієї патології не приводила до змін активності ЕЦК (М – 25,6%;
МК – 10-39) (р(0,05).

Суттєве значення в імунодіагностичному алгоритмі при пухлинних станах
має визначення рівня імуноглобулінів крові. Рівень Ig M та Ig A, який
достовірно (р(0,05) збільшений у хворих з радіоепітеліїтом (3,2 г/л та
2,8 г/л) відповідно суттєво знижується при застосуванні нашого комплексу
препаратів до рівнів 1,9 г/л та 2,4 г/л, тоді як традиційна технологія
лікування променевого запалення не супроводжувалася нормалізацією рівнів
макроглобулінів.

Адекватний показник гуморального імунітету з імунопатологічним напрямком
– рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові хворих
раком гортані з радіоепітеліїтом був високим (М – 104,5 од. оп. густ.;
МК – 48-130, тоді як в нормі М – 29,0 од. оп. густ.; МК – 0-44) (р1-3
(0,05). Після застосування нашого методу лікування цей показник суттєво
знижався (54,0; 38-82; р(0,05), що свідчить про можливість зв’язування
комплексів під дією запропонованих нами препаратів. Рівень ЦІК при
традиційному лікуванні практично не зменшувався (М – 91,4 од. оп. густ.;
МК – 40-102) (р4-5(0,05) .

Для більш ефективного лікування в комплексну терапію хворих з
післяпроменевими ускладненнями ми включали імунотропні препарати типу
тімоміметиків. Була використана чутливість різних груп клітин крові in
vitro до імунотропних препаратів, які можуть підвищувати ефективність
лікування радіоепітеліїтів хворих раком гортані. Активність ЕЦК крові
після обробки їх імуномодуляторами у хворих радіоепітеліїтом, лікованими
нашими засобами, становила – тімогеном – 60%, тімаліном – 46,8%,
імунофаном – 50,2%, дібазолом – 40.8%, а традиційним методом –28,2%,
31,2%, 20,2%, 44,8%, відповідно. Це дозволило нам вибрати тімоген (0,01%
по 1,0 мл щодня дом?язево ) і рекомендувати додавати його в комплекс
препаратів при лікуванні променевих ускладнень.

Проведене методами клінічної імунології дослідження стану механізмів
протипухлинної резистентності у хворих раком гортані з променевим
епітеліїтом показали, що локальна і системна фармакотерапія таких хворих
із застосуванням комплексу препаратів (куріозину, мумійо-вітас,
тімогену, настоянки ехінацеї) сприяє як кількісному відновленню клітин
системи імунітету і факторів неспецифічної резистентності, їх
функціональній ефективності, так і створює основу для підвищення якості
лікування не тільки ускладнень променевої терапії, але й основного
захворювання в цілому за рахунок підвищення чутливості ефекторних клітин
до дії імунотропних препаратів.

Проведені клінічні, цитологічні та імунологічні спостереження свідчать
про ефективність застосування комплексу препаратів
протизапально-відновлюючої (куріозин — асоціат цинк-гіалуронат) та
імунокорегуючої (мумійо-вітас, тімоген, настоянка ехінацеї) дії в
лікуванні ЛОР-онкологічних хворих з гострими радіоепітеліїтами.

Враховуючи значну ймовірність трансформування променевого епітеліїту в
інші, більш тяжкі променеві ускладнення (хондроперихондрит, арозивна
кровотеча, променева виразка, тощо), контингент хворих з
радіоепітеліїтом, які отримали наше комплексне лікування, був під
наглядом протягом 3-х років (28 хворих з 30). Спостереження на протязі
даного терміну часу не виявили жодного рецидивування епітеліїту, а також
інших променевих ушкоджень.

Таким чином, застосування розробленого нами комплексного лікування
радіоепітеліїту можна вважати адекватним профілактичним заходом, який
забезпечує зниження частоти розвитку інших місцевих променевих
ушкоджень.

Для профілактики променевих ускладнень у ЛОР-онкологічних хворих слід
також брати до уваги імовірні провокуючі фактори виникнення даної
патології і проводити своєчасну їх корекцію.

Отримані в нашій роботі результати відповідають, поставленим завданням
та меті досліджень, а саме — удосконаленню діагностики, профілактики та
лікуванню місцевих променевих ускладнень у хворих зі злоякісними
пухлинами верхніх дихальних шляхів, і, запропоновані діагностичні та
лікувально-профілактичні технології, на наш погляд, можуть вважатися
методами вибору.

ВИСНОВКИ

1. Серед найбільш імовірних провокуючих факторів виникнення
місцевих променевих ускладнень верхніх дихальних шляхів у
ЛОР-онкологічних хворих найчастіше зустрічаються захворювання
бронхо-легеневої системи — 19,51 % захворювань, ураження
гепатобіліарної системи – 25 %, кахексія – 8,38 %, захворювання нирок –
8,82 % і дерматити та екзема — 5,78%, що потребує корекцію цих станів
перед початком і в процесі променевої терапії.

2. Серед місцевих променевих ускладнень верхніх дихальних
шляхів радіоепітеліїт виявлено у 90,03% хворих, злоякісними
новоутвореннями ЛОР- органів, із них катаральну форму у 51,52% хворих,
ерозивно-плівчасту — 40,93% та виразково-некротичну у 7,55%, гострий
радіодерміт — 10,01% (у 9% поєднаний з гострим радіоепітеліїтом),
променевий набряк ( ізольований у 2,02%), хондроперихондрит гортані у
4,19%, променевий фіброз у 0,72%, променеву виразку глотки у 0,87%,
арозивну кровотечу у 0,58%, радіогенний рак у 0,58% хворих. Ця структура
ушкоджень може рекомендуватися у вигляді проекту при створенні
відповідної класифікації.

3. Розроблений нами спосіб ехографії (УЗД) дозволяє проводити
диференційну діагностику між інфільтративним (пролонгованим, рецидивним)
раком гортані (наявність фокального утворення) та променевим
хондроперихондритом гортані та іншими променевими ускладненнями:
променевий набряк, фіброз (відсутність фокального утворення)
(деклараційний патент України на винахід 37149А, 16.04.2001. Бюл. № 3).

4. У хворих з радіоепітеліїтами зростає щільність популяцій кокової
групи та нейсерій — 16492(914 КУО/мл, відносно 5268(1211 КУО/мл до
променевої терапії, які найбільш чутливі до антибіотиків широкого
спектру дії.

5. У ЛОР- онкохворих з радіоепітеліїтом виявлено пригнічення стану
протипухлинної резистентності (імуносупресія), яка піддається корекції
запропонованим комплексним методом лікування .

6. Застосування запропонованого алгоритму діагностичного обстеження
(ендоскопічні, цитологічні, мікробіологічні, імунологічні, ультразвукові
дослідження) об`єктивізує стан клінічного перебігу місцевих променевих
ускладнень верхніх дихальних шляхів та дозволяє контролювати
ефективність проведеного лікування .

7. Розроблено та апробовано патогенетично обгрунтований комплексний
метод медикаментозного імунокорегуючого ( настоянка ехінацеї,
мумійо-вітас, тімоген ) та локально протизапального (лікарські форми з
куріозином –гіалуронат-цинк) лікування найбільш поширеного в
ЛОР-онкологічній практиці ускладнення променевої терапії –
радіоепітеліїту, який являється найбільш ефективним ( адекватним )
профілактичним заходом, що забезпечує зниження частоти розвитку інших
місцевих променевих ускладнень і може бути методом вибору.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При виникненні місцевих променевих ушкоджень з боку
верхніх дихальних шляхів, необхідно враховувати найбільш імовірні
провокуючі фактори для прогнозування і лікування даних ускладнень.

2. Широке впровадження ультразвукової діагностики у хворих із
злоякісними пухлинами верхніх дихальних шляхів дозволяє провести не
тільки диференційну діагностику між місцевими променевими ускладненнями
та ендофітним раком гортані, але і контролювати стан пухлинного вогнища,
незважаючи на маскуючу дію променевої патології.

3. Застосування комплексу імунокорегуючої та
протизапально-відновлюючої терапії ефективно сприяє ліквідації
радіоепітеліїтів та попереджає розвиток більш складних місцевих
променевих ускладнень.

4. Для об’єктивізації клінічного перебігу місцевих променевих
ускладнень та адекватного контролю за ефективністю лікування
необхідно враховувати діагностичний комплекс (ендоскопія, цитологічні
відбитки, ультразвукове дослідження, бактеріологічне та імунологічне
обстеження).

5. Для лікування променевих ускладнень при проведенні
антибіотикотерапії пропонується застосування антибіотиків широкого
спектру дії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Абизов Р.А., Фелдій П.Г. Причинні фактори та особливості
клінічного перебігу, профілактики і лікування променевих епітеліїтів та
дерматитів у хворих із злоякісними новоутвореннями верхніх дихальних
шляхів // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 1998. — №6. – С.
16-21.

2. Абизов Р.А., Самойленко С.С., Фелдій П.Г. Лікування
ЛОР-онкологічних хворих з гострими променевими ускладненнями та
післяопераційними ранами // Журн. вушних, носових і горлових хвороб.
-2000. — №5. — С. 46-51.

3. Абызов Р.А., Фелдий П.Г., Тимченко С.В. Иммунодиагностические
критерии в оценке состояния противоопухолевой резистентности у больных
раком гортани с постлучевым эпителиитом до и после лечения //
Журн.вушних, носових і горлових хвороб. — 2001. — №6. — С. 54-59.

4. Фелді П.Г. Оптимальна тактика в попередженні виникнення
променевих ускладнень у ЛОР-онкохворих // Ринологія. — 2003. — №1. — С.
46-47.

5. Фелдій П.Г., Абизов Р.А., Лакіза С.О. Структура та провокуючі
фактори виникнення місцевих променевих реакцій та ушкоджень у
ЛОР-онкологічних хворих // Променева діагностика, променева терапія:
Збірка наукових робіт асоціації радіологів України. — Вип. 15. – Київ,
2003. — С. 123-126.

6. Абизов Р.А., Фелдій П.Г. Класифікація та особливості
діагностики гострих місцевих променевих реакцій та ушкоджень верхніх
дихальних шляхів у ЛОР-онкологічних хворих // Журн. вушних, носових і
горлових хвороб. – 1999. — №3, додаток. — С. 1- 4.

7. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Глієвий М.І. Радіогенний рак в
структурі місцевих променевих уражень у ЛОР-онкологічних хворих //
Современные аспекты военной медицины: Сб. научных трудов ГВКГ МО
Украины.- В.4.- Киев,1999. — С. 298-299.

8. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Самойленко С.С., Фірсова М.М.,
Переяславський Ю.Б. Відновлююча терапія при гострих променевих
запаленнях глотки та гортані у ЛОР-онкологічних хворих лікарняними
формами з куріозіном // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. –
1999. -№5, додаток. — С. 1-3.

9. Абызов Р.А., Самойленко С.С., Фелди П.Г. Куриозин в лечении
послеоперационных ран и острых радиоэпителиитов у больных раком гортани
и глотки // Экспериментальная онкология. Онкология 2000: Тезисы ІІ
сьезда онкологов стран СНГ. Украина, Киев (23-26 мая 2000 г). — 2000.
-Volume 22. Supplement. – Р. 396.

10. Абизов Р.А., Самойленко С.С., Фелдій П.Г. Обгрунтування
застосування куріозіну в місцевому відновлюючому лікуванні
післяопераційних ран та гострих променевих ускладнень у ЛОР-онкологічних
хворих // ІХ з”їзд оториноларингологів України (5-8 вересня 2000р.). —
К., 2000. — C. 159-160.

11. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Белоусова А.О. Гострі променеві
хондроперихондрити гортані у хворих на рак верхніх дихальних шляхів.
Етіопатогенез, діагностика, невідкладна лікувальна допомога // Журн.
вушних, носових і горлових хвороб. — 2001.- №3, додаток. — С. 1-3.

12. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Шило В.Т., Моаррефі Р.І. Ехографічні
відмінності між променевим хондроперихондритом та пролонгованим (або
рецидивним) раком гортані // Променева діагностика, променева терапія.
Спецвипуск “Ультразвукові дослідження в онкології”. — 2001. — №2,
додаток. — С. 118.

13. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Самойленко С.С. Вплив променевих
реакцій та ушкоджень на результати лікування у ЛОР-онкологічних хворих
// Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 2001. -№5, додаток. — С.
101-102.

14. Абызов Р.А., Мечев Д.С., Самойленко С.С., Шкоба Я.В., Фелдий
П.Г., Моаррефи Р. Оптимальное лекарственное сопровождение лучевой и
химио-лучевой терапии // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. —
2002. — №5-с. — С. 96.

15. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Белоусова А.О. Ефективність
комплексного підходу до лікування гострих радіоепітеліїтів у хворих із
злоякісними новоутвореннями верхніх дихальних шляхів // Журн. вушних,
носових і горлових хвороб. — 2002. — №5-с. — С. 97.

16. Абизов Р.А., Фелді П.Г., Бєлоусова А.О. Об’єктивізація
діагностики та контролю лікування різних форм радіоепітеліїтів у
ЛОР-онкохворих // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 2003. —
№3-с. — С. 87.

17. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Шкоба Я.В. Роль тимогена в
комплексному лікуванні та профілактиці
радіоепітеліїту у хворих на рак гортані // Журн. вушних, носових і
горлових хвороб. — 2004. — №5-с. — С. 173-174.

18. Абизов Р.А., Фелдій П.Г. Спосіб диференційної діагностики
променевих хондроперихондритів гортані та ендофітних рецидивних пухлин
гортані. Деклараційний патент України на винахід 37149 А, 16.04.2001.
Бюл.№3.

19. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Шкоба Я.В., Самойленко С.С. Місцеві
променеві реакції та ушкодження, їх профілактика і лікування в
онкооториноларингології :Учбово-методичний посібник. — К., 2002.- 14с.

20. Абизов Р.А., Фелдій П.Г., Шкоба Я.В., Самойленко С.С.
Профілактика та лікування променевих реакцій та ушкоджень куріозином у
ЛОР-онкологічних хворих: Учбово-методичний посібник. — К., 2002. — 14с.

АНОТАЦІЯ

Фелдій П.Г. Профілактика та лікування місцевих променевих ушкоджень
верхніх дихальних шляхів у ЛОР-онкологічних хворих. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.19 – оториноларингологія. – Інститут отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка Академії медичних наук України, Київ,2004.

З метою профілактики виникнення місцевих променевих ушкоджень у
ЛОР-онкологічних хворих встановлені найбільш імовірні етіологічні
фактори, що провокують розвиток даної патології. Встановлена структура
місцевих променевих ускладнень верхніх дихальних шляхів, серед яких
головне місце займає радіоепітеліїт (90,03%). При створенні комплексу
діагностичного обстеження (ендоскопічні, цитологічні, мікробіологічні,
імунологічні, ультразвукові дослідження), була розроблена диференційна
ехографічна діагностика між інфільтративним (пролонгованим, рецидивним)
раком гортані (наявність фокального утворення) та променевим
хондроперихондритом гортані, променевим набряком, фіброзом (відсутність
фокального утворення). Встановлено пригнічення стану протипухлинної
резистентності (імуносупресія) у ЛОР-онкологічних хворих з
радіоепітеліїтом. Розроблений та апробований комплексний
медикаментозний імунокорегуючий (настоянка ехінацеї, мумійо-вітас,
тімоген ) та локально протизапально-відновлюючий (лікарські форми з
куріозином – гіалуронат-цинк) метод лікування радіоепітеліїтів верхніх
дихальних шляхів, являється найбільш адекватним профілактичним заходом,
що значно знижує ризик виникнення інших, більш тяжких ушкоджень.

Ключові слова: рак гортані, рак глотки, місцеві променеві ушкодження
верхніх дихальних шляхів, радіоепітеліїт глотки та гортані,
імуносупресія, імунокоректори, гіалуронат цинк.

АННОТАЦИЯ

Фелдий П.Г. Профилактика и лечение острых лучевых повреждений верхних
дыхательных путей у ЛОР-онкологических больных. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.19 – оториноларингология. – Институт отоларингологии
им. проф. А.И. Коломийченко АМН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена улучшению результатов лечения и профилактики
местных лучевых повреждений верхних дыхательных путей у
ЛОР-онкологических больных (с преимущественной локализацией гортани и
глотки) путем изучения наиболее вероятных провоцирующих данную патологию
факторов и состояния противоопухолевой резистентности,
усовершенствования качества диагностического обследования больных и, с
учётом вышеизложенного, создания адекватного комплекса медикаментозной
терапии с включением препаратов иммунокоррегирующей и локальной
противовоспалительно-восстанавливающей терапии.

По своему содержанию диссертационная работа состоит из двух направлений,
первое из которых посвящено теоретическому и практическому обоснованию
создания лечебно-профилактического комплекса медикаментозных препаратов
и методам оценки их эффективности, а второе – непосредственно апробации
предложенного комплекса лечебно-медикаментозных препаратов в клинической
практике.

С целью профилактики возникновения местной лучевой патологии у
ЛОР-онкологических больных установлены наиболее вероятные этиологические
факторы, провоцирующие развитие местных лучевых повреждений, наиболее
частые из которых: заболевание бронхо-легочной системы – 19,51%,
поражения гепатобилиарной системы – 25%, заболевания почек – 8,82%,
дерматиты и экземы – 5,78%.

Установлена структура местных лучевых повреждений верхних дыхательных
путей, среди которых первое место занимает острый радиоэпителиит
(90,03%), большая половина которого (51,52%) представлена катаральной
(обратимой) формой. За ним следует радиодермит (10,01%, 9% из которых
сочетанный с лучевым эпителиитом) и более тяжелое осложнение –
хондроперихондрит гортани – 4,19%. Частота остальных лучевых осложнений
не превышает 1%.

Разработана дифференциальная эхографическая диагностика между
инфильтративным раком гортани (наличие фокального образования) и лучевым
хондроперихондритом гортани, лучевым отеком, фиброзом (отсутствие
фокального образования). Созданный диагностический комплекс, который
включал эндоскопические, цитологические, микробиологические,
ультразвуковые, иммунологические методы, позволяет эффективно
контролировать результаты лечения. Микробиологические исследования
позволили установить увеличение плотности популяций кокковой группы и
нейсерий 16492(914 КУО/мл у больных с радиоэпителиитами, относительно
5268(1211 КУО/мл до лучевой терапии, а также их наибольшую
чувствительность к антибиотикам широкого спектра действия.

Иммунологическими исследованиями доказано угнетение состояния
противоопухолевой резистентности у ЛОР-онкологических больных с
радиоэпителиитом, причем иммуносупресия была более выражена, чем у
онкологических больных без лучевых повреждений.

С учетом результатов вышеизложенных исследований, была разработана и
проведена клиническая апробация комплексного медикаментозного
иммунокоррегирующего (тимоген, настойка эхинацеи, мумие-витас) и
локально противовоспалительно-восстанавливающего лечения
радиоэпителиитов верхних дыхательных путей, которое явилось наиболее
адекватным профилактическим мероприятием, значительно снижающим риск
возникновения прочих местных лучевых повреждений. Данный способ лечения
радиоэпителиитов верхних дыхательных путей обеспечивает ликвидацию
воспалительного процесса на 5-6-й день, восстановления флоры, уменьшения
иммуносупресии, отсутствие рецидивирования на протяжении трех лет, а
также обеспечивает непрерывный цикл комбинированной терапии.

Применение комплекса медикаментозных препаратов во время лучевой терапии
у пациентов с высокой вероятностью возникновения лучевых осложнений
позволяет избежать появления воспалительных процессов и предупреждает
развитие сложных лучевых повреждений.

Ключевые слова: рак гортани, рак глотки, местные лучевые
повреждения верхних дыхательных путей, радиоэпителиит глотки и гортани,
иммуносупресия, иммунокорректоры, гиалуронат-цинк.

ANNOTATION

Feldiy P.G. Prophylaxis and treatment of local radiation complications
of upper air passages of patients with ENT (ear, nose, throat)
canсers.-Manuscript.

Thesis for candidate’s degree on a speciality 14.01.19 –
otorhinolaryngology – The Prof. O.S. Kolomiychenko Institute of
Otolaringology, Academy of Medical Sciences of Ukraine. — Kyiv, 2004.

For the purpose of prophylaxis the beginnings of local radiation
complications of patients with ENT cancer were ascertained the most
possible aetiological factors that provoke the development of
afore-mentioned pathology. The structure of local radiation
complications of upper air passages was determined, among which the main
place is occupied by acute radioepiteliitis (90,03%). During formation
of complex of diagnostic check-up that included endoscopic,
microbiological, cytological, immunological, ultrasonic investigations,
echography based differential diagnostics between infiltrative laryngeal
carcinomas was worked out (presence of focal formation) and laryngeal
chondroperichodritis, radiation oedema, fibrosis (lack of focal
formation). During investigation was ascertained the oppression of
anti-tumors resistance condition (immunosupression) of patients with
ENT cancers with radioepiteliitis. Worked out and approved the complex
medicinal immunocreative (Echinocea tincture, mumiyo-vitas, thimogen)
and local anti-inflamatory, regenerative (hialuronat zink) method of
treatment of upper air passages radioepiteliitis. This method is the
most adequate prophylactic action, that reduces the risk of formation
of the other complications.

Key words: laryngeal carcinoma, throat carcinoma, local radiation
complications of upper air passages, radioepiteliitis, immunosupression,
immunocorrection, hialuronat zink.

PAGE 1

Похожие записи