МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА

НЕСТЕРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 618.14-006.36-08

Профілактика постоваріоектомічного синдрому у жінок, прооперованих з
приводу межових пухлин яєчників

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних
наук

Київ – 2005

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Вдовиченко Юрій Петрович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Офіційні опоненти

доктор медичних наук, професор

Сенчук Анатолій Якович,

Медичний інститут Української асоціації народної медицини, завідувач
кафедри акушерства та гінекології;

член-кор. АМН України, доктор медичних наук, професор

Венцківський Борис Михайлович,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
завідувач кафедри акушерства та гінекології №1

Провідна

установа Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
акушерства та гінекології №1

Захист дисертації відбудеться “_25_”_березня_ 2005 року о _12_
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при
Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України в Центрі охорони здоров’я матері і дитини Київської області (за
адресою 04107, м. Київ, вул. Багговутовська, 1; Київський обласний центр
охорони здоров’я матері та дитини, 9 поверх, аудиторія).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “_22_”_лютого_2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, доцент Романенко Т.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У даний час пухлини яєчників є однією з провідних
патологій у структурі гінекологічної захворюваності (В.С. Артамонов та
співавт., 1998; Б.М. Венцківський та співавт., 2000). Основним методом
лікування даної патології є оперативний, причому об’єм оперативного
втручання залежить від цілого ряду факторів, у тому числі можливості як
онконастороженості, так і можливості збереження репродуктивної функції
(В.И. Кулаков и соавт., 2001; С.С. Леуш и соавт., 2002). Серед різних
показань до тотальної оваріектомії у жінок пізнього репродуктивного віку
особливе місце займають межові новоутворення яєчників, частота яких
збільшується щорічно (Т.Ф. Татарчук и соавт., 2001; Б.М. Венцковский и
соавт.).

В останні роки підвищується інтерес до вивчення патогенезу і результатів
терапії постоваріоектомічного синдрому (ПОС), особливо у жінок пізнього
репродуктивного віку, що зв’язано, насамперед, з виникаючим комплексом
медико-соціальних питань після проведеного оперативного втручання в цей
період життя пацієнток (В.П. Сметник и соавт., 1998; К.В. Воронін та
співавт.). Крім традиційного симптомокомплексу клінічних проявів
клімактеричних порушень у цій групі пацієнток особливе місце займають
психоемоційні порушення, корекція яких не завжди ефективна. Досить
дискутабельним є і питання доцільності використання замісної
гормональної терапії у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин
яєчників (Л.І. Воробйова та співавт., 1996; Г.М. Савельева, 1997).

Незважаючи на той факт, що багато наукових колективів нашої країни і за
рубежем працюють у даному науковому напрямку, не можна вважати всі
питання цілком вирішеними. На нашу думку, у першу чергу, це стосується
можливості профілактики ПОС у жінок, прооперованих з приводу межових
новоутворень яєчників з використанням гомеопатичної й антигомотоксичної
терапії, інтерес до якої зростає щорічно.

Все вищевикладене з’явилося досить переконливою підставою для
проведення даного наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана
науково-дослідна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри
акушерства, гінекології та перинатології Київської медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика „Прогнозування, профілактика,
лікування і реабілітація порушень репродуктивної функції жінок на
сучасному етапі” № державної реєстрації: 0101 U 007154.

Мета роботи та завдання дослідження. Метою роботи стало зниження частоти
і ступеня тяжкості ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин
яєчників, на підставі вивчення основних ендокринологічних змін і
гомеостазу, а також удосконалення і впровадження комплексу
лікувально-профілактичних заходів.

Завдання дослідження:

Вивчити клініко-морфологічні особливості межових пухлин яєчників, а
також клінічний перебіг віддаленого післяопераційного періоду у жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

З’ясувати роль основних психосоціальних факторів у генезі ПОС у жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

Встановити взаємозв’язок між клінічними, психосо-ціальними,
ендокринологічними порушеннями і змінами гомеостазу в жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

Розробити, впровадити і оцінити ефективність лікувально-профілактичного
комплексу для зниження частоти і ступеня тяжкості ПОС у жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

Об’єкт дослідження – ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових
пухлин яєчників.

Предмет дослідження — частота, структура і ступінь тяжкості ПОС.

Методи дослідження — клінічні, психологічні, функціональні,
гемостазіологічні, ехографічні, радіоімунологічні, біохімічні та
статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчено клініко-морфологічні
особливості межових пухлин яєчників, а також зміни психологічного,
ендокринологічного статусу і стану гомеостазу в жінок, прооперованих із
приводу межових пухлин яєчників. Уперше показано роль психосоціальних
факторів у генезі розвитку ПОС у пацієнток цієї групи.

Уперше встановлено взаємозв’язок між клінічними, психологічними,
ендокринологічними порушеннями та станом гомеостазу у жінок,
прооперованих із приводу межових пухлин яєчників. Це дозволило розширити
наявні дані про патогенез ПОС, а також науково обгрунтувати необхідність
удосконалення методики корекції нейроендокринних порушень.

Уперше вивчено роль антигомотоксичної терапії в корекції нейроендокриних
змін у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчено порівняльні аспекти
раннього і віддаленого післяопераційного періоду в жінок, прооперованих
із приводу межових пухлин яєчників. Запропоновано методи контролю за
клінічним перебігом і ефективністю проведених лікувально-профілактичних
заходів у пацієнток цієї групи.

Розроблено і впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти і
ступеня тяжкості ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин
яєчників на підставі використання антигомотоксичної терапії.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень
впроваджені в практику гінекологічних відділень і жіночих консультацій
закладів Херсонської і Київської області. Наукові розробки за
матеріалами дисертації вико-ристовуються в учбовому процесі кафедр
акушерства та гінекології Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Планування і проведення всіх досліджень
виконано за період із 2000 по 2004 рр. Особисто автором обрано тему,
визначено мету, завдання та напрямки проведення досліджень. Самостійно
виконано клінічний аналіз перебігу пізнього репродуктивного періоду в 30
жінок контрольної групи й у 60 — пацієнток, прооперованих із приводу
межових пухлин яєчників. Самостійно проведено забір і підготовку
біологічного матеріалу. Всі лабораторні та функціональні методи
дослідження виконано безпосередньо автором та за його участю.
Дисертантом особисто проведено аналіз та узагальнення результатів,
сформульовано всі положення та висновки. Науково обгрунтовано практичні
рекомендації, підготовлено до друку наукові роботи, виступи.

Автором розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження
частоти та ступеня тяжкості ПОС у жінок, прооперованих із приводу
межових пухлин яєчників. Статистична обробка одержаних результатів
виконана безпосередньо автором.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати
дисертаційної роботи були обговорені на ХІ з’їзді Асоціації
акушерів-гінекологів України (Київ, жовтень 2001 р.); на засіданні
проблемної комісії „Акушерство та гінекологія” Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (лютий, 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 наукові роботи, 3 з яких
у часописах та збірниках, затверджених ВАК України, причому всі —
самостійні.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 157 сторінках,
складається з вступу, огляду літератури, розділу матеріали та методи
дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів та висновків. Список використаних джерел включає 100
вітчизняних та російськомовних, а також 89 зарубіжних джерел. Робота
ілюстрована 53 таблицями та 28 рисунками, з яких 4 таблиці та 8
рисунків розташовані на окремих сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, методи та методологія досліджень. Відповідно до поставленої мети
і задач нами було обстежено 90 жінок, що були розділені на три групи: І
група — 30 жінок, прооперованих із приводу межових новоутворень
яєчників, що одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні
заходи; ІІ група — 30 жінок, прооперованих із приводу межових
новоутворень яєчників, що одержували запропоновану нами методику
профілактики постова-ріоектомічних порушень. Контрольну групу склали 30
жінок такого ж віку без патологічного клімактеричного синдрому.

Усі жінки І і ІІ груп були прооперовані з приводу межових новоутворень
яєчників в однаковому об’ємі – екстирпація матки з придатками.

Проведені дослідження носили поетапний характер, що полягав у вивченні
порівняльних аспектів ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових
новоутворень яєчників, що одержували загальноприйняті
лікувально-профілактичних заходи: метаболічна терапія (АТФ,
кокарбоксилаза, есенціале); вітамінотерапія (комплекси вітамінів В, С, Р
і Є) і симптоматична терапія (кардіопротектори, антиагреганти,
антигіпоксанти й ін.). У зв’язку з наявністю межових новоутворень згідно
рекомендацій провідних онкогінекологів (Л.І. Воробойова та співавт.,
2002; В.П. Сметник и соавт., 2002) замісна терапія в основних групах
була цілком виключена. Надалі, була проведена клініко-лабораторна і
функціональна оцінка запропонованої методики профілактики
постоваріоектомічних порушень.

Запропонована нами методика профілактики постоваріоекто-мічних порушень
у жінок, прооперованих із приводу межових новоутворень яєчників, містила
в собі використання препаратів Оваріум-композітум по 2,2 мл 1 раз у
тиждень, а також Клімакто — Хель і Нерво-Хель по 1 табл. 3 рази на добу
під язик за 30 хвилин до їжі з 21 доби післяопераційного періоду в
безперервному режимі протягом 14 днів, а потім по 1 табл. 2 рази на
добу протягом 1 місяця. Подальше дозування і тривалість використання
антигомо-токсичних препаратів вирішуються індивідуально, але мінімум їх
прийому складає 12 місяців.

Обґрунтуванням для використання саме цих препаратів є те, що препарат
Оваріум-композітум має ефект замісної гормональної терапії і заміщає
функцію вилучених яєчників. Клімакто — Хель дозволяє коригувати
ендокринологічні порушення в системі гіпофіз – гіпоталамус — надниркові
залози — щитовидна залоза, а також метаболічні порушення з боку
серцево-судинної системи. Препарат Нерво-Хель додатково до цьому коригує
функціональний стан вегетативної нервової системи, неврологічні
порушення, психоемоційний статус, а також поліпшує мозковий кровообіг.
На нашу думку, одним з переваг запропонованої методики є заміна цілого
комплексу лікарських засобів з невідомим синергетичним ефектом на
антигомотоксичні препарати, сумісні між собою і додаючі один одного.

Терміни обстеження жінок, прооперованих із приводу межових пухлин
яєчників були обрані наступні: 3, 6, 12 і 24 місяців. Обґрунтуванням
цьому служить той факт, що основні нейроендокринні симптоми виникають
саме в ці терміни після видалення матки і яєчників у пізньому
репродуктивному віці.

До комплексу клініко-лабораторного і функціонального обстеження були
включені такі моменти:

1. Клінічне обстеження: вивчення особливостей передопераційного
анамнезу, тривалість захворювання, клінічний перебіг післяопераційного
періоду; оцінка менопаузального індексу; загальний огляд: визначення
індексу маси тіла (ІМТ), індексу обсягу талія/стегна, ступеня
оволосіння, оцінка сухості шкіри і слизових; об’єктивне гінекологічне
обстеження: оцінка сухості слизової оболонки піхви, ступеня диспауренії,
огляд у дзеркалах і бімануальне дослідження;

2. Морфологічне дослідження яєчників і матки.

3. Дослідження психологічного статусу.

4. Лабораторне обстеження: визначення гормонів у сироватці крові:
естрадіол (Е), тестостерон (Т), фолікулостимулюючий гормон (ФСГ),
лютеїнізуючий гормон (ЛГ), пролактин (Прл), прогестерон (П),
тиреотропний гормон (ТТГ), трийодтиронін (Т3), тироксин (Т4);
гемостазіограма: протромбіновий індекс (ПІ), тромбіновий час (ТЧ), вміст
антитромбіну ІІІ (АТ ІІІ) і фібриногену (ФБ), визначення кількості
тромбоцитів (Тр), спонтанна агрегація тромбоцитів (Сатр), агрегація
тромбоцитів (Атр) із рістоміцином, АДФ і тромбіном; біохімічне
дослідження крові: загальний білірубін (ЗБ), холестерин (ХЛ),
?-ліпопротеїди (ЛП), тригліцериди (ТГ) та лужна фосфатаза (ЛФ), а також
вміст основних мікроелементів: калій (K), натрій (Na), кальцій (Ca),
хлориди (Cl), мідь (Cu) і залізо (Fe).

4. Апаратне функціональне обстеження: ультразвукова діагностика органів
малого таза (на апаратах: SD-800 „Philips” (вагінальний датчик) і
„Siemens-250” (абдомінальний датчик)); мамографія (на апараті
“Philips”-ВР).

Математичні методи дослідження були виконані згідно з рекомендаціями
О.П. Мінцера (2002) з використанням комп’ютера “Pentium-III”.
Достовірність відміни пари середніх обчислювалась за допомогою критеріїв
Ст’ьюдента та Фішера. Графіки оформлювали за допомогою програм
„Microsoft Excell 7.0”.

Результати досліджень та їх обговорення. Як свідчать результати
проведених досліджень середній вік жінок контрольної й основної груп
склав ледве більш 42 років, причому без достовірних відмінностей по
групах (р>0,05). Порівнюючи отримані дані по групах можна зазначити
перевагу показника „40-45 років” (контрольна — 86,7 %; І – 83,3 % і ІІ –
86,7 % відповідно). Більшість обстежених жінок (76,7 %) мали нормальний
розподіл жирової клітковини (по жіночому типу), про що свідчить розмір
індексу андрогенності (співвідношення об’єму талії до об’єму стегон) — у
межах 0,8 ум.од. Тільки в 23,3 % спостережень була відзначена наявність
надлишкової маси тіла.

У даний час пухлини ячников займають провідне місце в структурі
гінекологічної захворюваності жінок репродуктивного віку (Л.І. Воробйова
та співавт., 1996; Я.В. Бохтман, 1997). Відповідно до отриманих нами
результатів у першу чергу необхідно відмітити, що середня тривалість
наявності діагностованих пухлин яєчників склала в обох групах ледве
більш 2 років, а двосторонні пухлини яєчників мали місце в кожному
третьому випадку (І група – 26,7 % і ІІ – 30,0 %). Безумовно, основним
клінічним проявом пухлин яєчників були різні порушення менструального
циклу (І група – 86,7 % і ІІ – 83,3 %). Серед інших варіантів супутньої
гінекологічної захворюваності можна вказати на високий рівень хронічних
сальпінгоофоритів (І група – 46,7 % і ІІ – 50,0 %); патологічних змін
шийки матки (І група – 23,3 % і ІІ – 20,0 %) і міоми матки (І група –
13,3 % і ІІ – 16,7 % відповідно). Ці дані свідчать про тривалий
клінічний перебіг основної і супутньої гінекологічної захворюваності, що
є однією з основних причин розвитку саме межових пухлин яєчників.

Усі пацієнтки І і ІІ груп були прооперовані під ендо-трахеальним
наркозом в однаковому об’ємі – екстирпація матки з придатками. Підставою
саме для такого об’єму оперативного втручання були проведена
експрес-діагностика безпосередньо під час операції (86,7 %) і наявність
супутнього ушкодження матки у вигляді міоми (13,3 %). Середня тривалість
операції склала 92,2±8,7 хв., а крововтрата – 542,4±21,5 мл.

Безумовно, значний інтерес представляють результати прове-дених
морфологічних досліджень, що широко обговорюються у науковій літературі
(Б.И. Железнов и соавт., 1994; В.И. Кулаков и соавт., 2001; Kandall
Th.C. et al., 1997). У наших дослідженнях розглядали тільки епітеліальні
пухлини. При цьому, основними ознаками саме межових пухлин були деякі
морфологічні ознаки злоякісності, а саме — наявність різних комбінацій
розшарування епітелію, явне відділення клітинних скупчень від місць
їхнього виникнення і мітотичні фігури (В.А. Галицький, 2001). Крім того,
були присутні ядерні зміни, проміжні між доброякісними і безсумнівно
злоякісними пухлинами того ж клітинного типу. У той же час, як правило,
не спостерігалося явної інвазії строми, а відсутність проростання строми
яєчника – дуже важлива диференційно-діагностична ознака. При цьому в
ряді випадків мало місце позаяєчникове поширення пухлини у вигляді
інфільтрації очеревинних листків, у поєднанні з місцевою інвазією або
без такої. Як було відзначено вище було діагностовано тільки чотири
варіанти межових пухлин яєчників: серозні, муцинозні, ендометриоїдні і
світлоклітинні (мезонефральні). У порівняльному аспекті варто вказати на
явну перевагу серозних пухлин (І група – 53,3 % і ІІ – 50,0 %) у
порівнянні з муцинозними (І група – 26,7 % і ІІ – 30,0 %);
ендометріоїдними (І група – 13,3 % і ІІ – 10,0 %) і світлоклітинними (І
група – 6,7 % і ІІ – 10,0 % відповідно). З морфологічної точки зору у
всіх варіантах пухлин частіше зустрічалися цистаденоми (І група – 46,7 %
і ІІ – 50,0 %) у порівнянні з аденофібромами (І група – 16,7 % і ІІ –
13,3 %); цистаденофібромами (І група – 16,7 % і ІІ – 16,7 %);
поверхневими папіломами (І група – 10,0 % і ІІ – 6,7 %) і аденомами (І
група – 3,3 % і ІІ – 3,3 % відповідно). Ці дані підтверджують наявність
саме межових пухлин яєчників, причому без істотних розходжень по групах.

У даний час не викликає сумнівів той факт, що клінічні прояви
постоваріоектомічних порушень залежать від супутньої соматичної
захворюваності (Т.Ф. Татарчук и соавт., 2001; Barret-Connor E., 1997).
Аналізуючи отримані результати можна виділити, у першу чергу,
відсутність істотних розходжень між контрольною й основною групами, що
дозволяє виключити специфічний вплив екстрагенітальної патології на
появу нейроендокринної симпто-матики. Середня кількість соматичних
захворювань на одну жінок у всіх групах коливалося в межах одиниці, а
серед різних варіантів можна відзначити наявність захворювань
шлунково-кишкового тракту (контрольна група – 20,0 %; І – 23,3 % і ІІ –
26,7 %); нейро-циркуляторної астенії (контрольна група – 16,7 %; І –
20,0 % і ІІ – 23,3 %) і тиреоїдної патології (контрольна група – 13,3 %;
І і ІІ групи – по 16,7 %).

Отже, як показали основні результати клінічної характеристики обстежених
жінок, необхідність виділення пацієнток, прооперованих із приводу
межових пухлин яєчників, у самостійну наукову задачу обумовлена рядом
факторів: відносно молодий середній вік (ледве більш 42 років);
перенесена операційна і психологічна травма; високий рівень супутньої
гінекологічної і соматичної захворю-ваності, а також неможливість
повноцінного використання сучасної замісної гормональної терапії. Ці
дані ще раз підтверджують актуальність обраного наукового напрямку.

Основні клінічні прояви постоваріоектомічних порушень є предметом
численних досліджень як у нас у країні (Я.П. Сольський та співавт.,
1997; К.В. Воронін та співавт., 2000; Б.М. Венцковский и соавт., 2002),
так і за її межами (В.П. Сметник и соавт., 1998; D. Kritz-Silverstein,
1996). У цьому аспекті була проведена оцінка частоти основних
постоваріоектомічних порушень через 3, 6, 12 і 24 місяці після
оперативного лікування. Відповідно до отриманих результатів через 6
місяців достовірно частіше зустрічалися тільки два симптоми: приливи
жару (3 міс. – 2,2±0,1 бала і 6 міс. — 3,4±0,2 бала; р<0,05) і депресивний настрій (3 міс. – 2,1±0,2 бала і 6 міс. - 2,6±0,3 бала; р<0,05). Через 12 місяців після операції достовірні розходження були відсутні тільки з боку одного показника – серцебиття (3 міс. – 1,8±0,1 бала і 9 міс. - 2,1±0,2 бала; р>0,05). У всіх інших випадках розходження
носили достовірний характер, але особливо хотілося б виділити два
параметри: приливи жару (3 міс. – 2,2±0,1 бала і 12 міс. — 6,2±0,3 бала;
р<0,01) і депресивний настрій (3 міс. – 1,4±0,1 бала і 12 міс. - 3,1±0,2 бала; р<0,01). Через 24 місяці тенденція, що спостерігається, цілком збереглася, про що свідчить той факт, що всі досліджувані показники минулого значно вище в порівнянні з даними 3 місяців після операції. Перераховані вище особливості істотно вплинули на розподіл ступеня тяжкості ПОС в динаміці післяопераційного періоду. Так, якщо через 3 і 6 місяців після операції переважав легкий ступінь ПОС (73,3 % і 60,0 %), то через 12 і 24 місяців значно виросли середній (по 33,3 %) і тяжкий ступінь (23,3 % і 36,7 %) постоваріоектомічних порушень. Основні розходження були обумовлені такими симптомами: приливи жару, пітливість, порушення сну, депресивний настрій і слабість, що на думку провідних спеціалістів даного наукового напрямку визначають ступінь виразності постоваріоектомічних порушень (П.М. Веропотвелян та співавт., 1998; С.С. Леуш и соавт., 2002). Отже, як показали результати проведених досліджень, ступінь виразності постоваріоектомічних порушень у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, має свої специфічні особливості. У першу чергу, вони полягають у переважанні сумарної частоти основних клімактеричних порушень (приливи жару, пітливість, порушення сну, депресивний настрій і слабість), а також в істотних розходженнях із боку рівня й інтенсивності вегетативних порушень (емоційна нестійкість, порушення сну, підвищена пітливість, коливання артеріального тиску, головний біль і утруднений подих). Це дозволяє зробити висновок про несприятливий вплив перенесеної операції і психологічної травми на клінічний перебіг віддаленого післяопераційного періоду і виділити цих жінок у самостійну групу для рішення актуальної задачі сучасної гінекології. У цьому зв’язку певний інтерес представляють дані про основні психологічні фактори у обстежених жінок. В останні роки все більш актуальними стають питання якості життя, тому що одержувані результати дозволяють побачити більш повну клінічну картину захворювання. Крім того, вони можуть бути використані для контролю за динамікою хвороби і реакцією на одержувану терапію, а також прогнозувати результат лікування. У результаті цього формується уявлення про співвідношення користі і ризику терапії (Л.І. Воробйова та співавт., 1996; Я.В. Бохтман, 1997). Як наочно свідчать показники факторів, які складають „якість життя”, достовірні зміни через 6 місяців мали місце тільки з боку стану психологічного контролю (3 міс. - 61,2?4,1 бала і 6 міс. - 72,3?3,4 бала; р<0,05). Надалі, достовірні розходження були відсутні тільки при оцінці параметра „рольове функціонування” (р>0,05), а всі інші були
достовірно вище (р<0,05) протягом всього досліджуваного періоду аж до 24 місяців. З приведених даних очевидно, що найбільші зміни торкаються індивідуального сприй-няття жінкою своїх функціональних можливостей, а також реалізацію особистості в суспільстві, що, зокрема, виражається в обмеженні міжособистих контактів. Під час оцінки основних характеристик перенесеного психосо-ціального стресу виділено такий показник, як „страх злоякісної пухлини“, який був вище через 24 місяці в 7 разів (3 міс. - 7,2 бала і 24 міс. - 50,3 бала відповідно). Цей показник є одним з провідних в оцінці перенесеного психологічного стресу внаслідок перенесеної операції з приводу межових пухлин яєчників. Ae Ue O ??th???? . T ” E Ue O ????th?????іс. - 40,4 бала і 24 міс. - 71,3 бала). Безумовно, наявність депресивного стану у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, залежить від рівня естрогенів, проте крім цього, на нашу думку, варто враховувати і ступінь виразності вегетативних і вазомоторних симптомів. Підтвердженням цьому є і більш високий рівень стану „реактивної тривоги“ у жінок цієї групи. На наш погляд, установлені психологічні розлади, що переважають у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, можуть пояснюватися не тільки зниженням функції яєчників, але і порушенням механізмів подолання стресу (Т.И. Ионова и соавт., 2000; R. Wilkinson et al., 1998). Отже, вивчення основних психосоціальних факторів у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, показало більш високий рівень депресії і реактивної тривоги в динаміці віддаленого післяопераційного періоду, особливо внаслідок постійного страху розвитку злоякісного процесу. На нашу думку, ці психологічні розлади можуть пояснюватися порушенням механізмів подолання стресу (соціальна ізоляція, безпомічність у рішенні важливих проблем і часте самозвинувачення), а також переважанням незрілих стилів захисту (пасивної агресії, відсторонення від ситуації, що укладається, і висока соматизація). Цей комплекс психологічних проблем є слідством перенесеної операційної і психологічної травми і призводить до погіршення якості життя при середньому рівні психосоціального стресу. Перераховані вище особливості клініко-психологічного стану жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, диктують необхідність додаткового вивчення гормональних даних у динаміці віддаленого післяопераційного періоду. Під час оцінки гормонального статусу були виділені основні показники, найбільш широко вивчені при даній патології: Е, ФСГ, ЛГ, загальний Т, Прл, ТТГ, Т4 і Т3 (С.С.К. Йен и соавт., 1998; K.M. Brett et al., 1997). Отримані нами результати через 3 місяці свідчать про виражені дисгормональні порушення, що виражалися в достовірному зниженні вмісту Е (контрольна група - 52,4?3,1 нмоль/л; р<0,05 і І - 36,3?2,1 нмоль/л; р<0,05) і Т4 (контрольна група - 14,5?1,2 нмоль/л і І - 11,3?0,8 нмоль/л; р<0,05). Співставляючи отримані дані з клінічними і психосоціальними аспектами в хворих І групи можна пояснити високу частоту виявлених патологічних змін, обумовлених комплексом описаних факторів не тільки медичного, але і соціального характеру. Одночасно з цим, констатовано достовірне збільшення інших досліджуваних показників: ФСГ (контрольна група - 41,2?3,4 нмоль/л і І - 60,7?3,1 нмоль/л; р<0,05); ЛГ (контрольна група - 70,8?5,2 нмоль/л і І група - 91,3?6,1 нмоль/л; р<0,05); Т (контрольна група - 1,4?0,1 нмоль/л і І - 2,1?0,2 нмоль/л; р<0,05); Прл (контрольна група - 12,1?1,2 мк/мл і І - 19,1?1,3 мк/мл; р<0,05) і ТТГ (контрольна група - 2,5?0,1 мкМО/мл і І - 4,1?0,2 мкМО/мл; р<0,05). Отримані дані є прямим підтвердженням та доповнюють встановлені особливості в клінічному перебігу віддаленого періоду через 3 місяці після операції. Надалі, через 6 місяців дисгормональні розходження носять аналогічний характер, за винятком більш вираженого збільшення рівня ТТГ (контрольна група - 2,5?0,1 мкМО/мл і І - 6,4?0,2 мкМО/мл; р<0,01). Через 12 місяців у порівнянні з попередніми показниками мало місце більш виражене зниження рівня Е (контрольна група - 52,4?3,1 нмоль/л; р<0,05 і І - 22,4?1,2 нмоль/л; р<0,01) на фоні одночасного збільшення вмісту ФСГ (контрольна група - 41,2?3,4 нмоль/л і І - 83,5?3,9 нмоль/л; р<0,01); Т (контрольна група - 1,4?0,1 нмоль/л і І - 3,6?0,3 нмоль/л; р<0,01); Прл (контрольна група - 12,1?1,2 мк/мл і І - 26,4?2,1 мк/мл; р<0,01) і ТТГ (контрольна група - 2,5?0,1 мкМО/мл і І - 7,2?0,4 мкМО/мл; р<0,01). Аналогічна закономірність цілком збереглася і через 24 місяці після перенесеної операції. Отже, встановлені дисгормональні порушення є переконливим підтвердженням вищеописаних клінічних і психологічних особливостей у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників. За даними сучасної літературі найбільш виражено реагує на гормональні зміни, що відбуваються, в організмі жінок із ПОС система гемостазу. Відповідно до отриманих нами результатів через 3 місяці після операції між жінками контрольної і І групи відзначені достовірні розходження з боку ряду основних параметрів гемостазу. Вони полягають у достовірному збільшенні ПІ (контрольна група - 94,7?1,3 % і І - 102,1?1,2 %; р<0,05) і Сатр (контрольна група - 20,1?0,8 % і І - 26,3?2,1 %; р<0,05) на фоні одночасного зниження вмісту АІІІ (контрольна група - 0,15?0,01 г/л і І - 0,10?0,01 г/л; р<0,05) та Тр (контрольна група - 258,3?5,2 ? 109 і І - 221,4?4,1 ? 109; р<0,05). Встановлені розходження свідчать про виражені порушення тромбоцитарної і прокоагулянтної ланок гемостазу у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників. Надалі, ці зміни цілком збереглися через 6; 12 і 24 місяці. Під час вивчення основних біохімічних показників основну увагу приділяли тілько тим параметрам, які мали достовірні відмінності у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників. Так, згідно з отриманими результатами, через 3 місяці після операції відмічено достовірне збільшення вмісту ХС (контрольна група - 5,5?0,1 мкмоль/л і І - 7,9?0,2 мкмоль/л; р<0,05); ЛП (контрольна група - 50,2?1,6 Од/л; і І - 76,7?4,3 Од/л; р<0,05); ТГ (контрольна група - 3,1?0,2 ммоль/л і І - 4,4?0,3 ммоль/л; р<0,05) і ЛФ (контрольна група - 150,1?7,3 МО/л і І - 228,7?4,6 МО/л; р<0,05) на фоні незміненого рівня ЗБ (контрольна група - 12,1?0,5 мкмоль/л і І - 12,8?0,6 мкмоль/л; р>0,05). У наступному, через
6 місяців було відзначено додатково до перерахованих вище особливостей і
достовірне збільшення вмісту ЗБ (контрольна група — 12,1?0,5 мкмоль/л і
І — 15,9?0,9 мкмоль/л; р<0,05). Аналогічна закономірність цілком збереглася як через 12, так і через 24 місяці. Встановлені відмінності є обгрунтуванням для включення до комплексу проводимих лікувально-профілактичних заходів у пацієнток, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, корекції гомеостазу, включаючи і ліпідний обмін. Як свідчать основні параметри водно-сольового обміну через 3 місяці після оперативного лікування межових пухлин яєчників у порівняльному аспекті у пацієнток І групи достовірно знижено вміст Fe (контрольна група - 19,2?1,1 мкмоль/л і І - 16,2?1,0 мкмоль/л; р<0,05) та Cu (контрольна група - 17,1?1,1 мкмоль/л і І - 15,2?0,8 мкмоль/л; р<0,05). Через 6 місяців після операції зміни водно-сольового і мінерального обміну носять більш виражений характер. Підтвердженням цього є додаткове до вищеописаних змін достовірне зниження K (контрольна група - 4,1?0,4 ммоль/л і І - 2,9?0,2 ммоль/л; р<0,05) і Ca (контрольна група - 2,4?0,2 ммоль/л і І - 1,7?0,1 ммоль/л; р<0,05) на фоні одночасного збільшення рівня Cl (контрольна група - 102,2?2,0 ммоль/л і І - 106,1?1,3 ммоль/л; р<0,05). Надалі ці порушення мали місце не тільки через 12, але і через 24 місяці. Таким чином, як показали основні дані цього етапу, постоваріоектомічні порушення у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, мають свої специфічні особливості, що виражаються в серйозних дисгормональних порушеннях, змінах гомеостазу і високому рівні психоемоційної напруги і депресивних станів. На нашу думку отримані результати є достатньо переконливим науковим обгрунтуванням необхідності розробки нового підходу до профілактики ПОС у хворих даної групи. Розглядаючи вплив запропонованої методики необхідно відзначити відсутність випадків алергічної реакції й індивідуального несприйняття використаної корекції. Середня тривалість використовуваної терапії в ІІ групі склала близько 2 років, причому практично всі пацієнтки до цього терміну знаходилися на мінімальних підтримуючих дозуваннях антигомотоксичної терапії. Розглядаючи клінічну ефективність запропонованої методики корекції, у першу чергу, була дана динамічна оцінка клінічної симптоматики основних показників клімактеричних порушень. Як наочно свідчать отримані дані достовірних розходжень між групами через 3 місяці після операції нами не встановлено (р>0,05). Однак, уже через 6 місяців
удалося достовірно знизити частоту приливів жару (І група – 3,4±0,2 бала
і ІІ – 2,4±0,2 бала; р<0,05) і депресивного настрою (І група – 2,4±0,1 бала і ІІ – 1,6±0,1 бала; р<0,05). До наступних досліджуваних термінів варто вказати на наявність достовірних розходжень між групами по всіх параметрах. Окремо хотілося б виділити через 12 місяців після операції такі як приливи жару (І група – 6,2±0,3 бала і ІІ – 3,5±0,3 бала; р<0,05); порушення сну (І група – 3,9±0,3 бала і ІІ – 2,7±0,1 бала; р<0,05); порушення пам’яті (І група – 3,6±0,4 бала і ІІ – 2,4±0,2 бала; р<0,05) і болі в кістках і суглобах (І група – 2,9±0,2 бала і ІІ – 2,0±0,2 бала; р<0,05). Через 24 місяці необхідно відзначити достовірне зменшення ще ряду параметрів: пітливість (І група – 4,5±0,3 бала і ІІ – 3,3±0,3 бала; р<0,05); парестезії (І група – 2,2±0,2 бала і ІІ – 1,5±0,1 бала; р<0,05); дратівливість (І група – 4,1±0,3 бала і ІІ – 3,0±0,3 бала; р<0,05) і депресивний настрій (І група – 5,2±0,3 бала і ІІ – 3,1±0,2 бала; р<0,05). Особливо показовими є дані про зміни ступеня тяжкості ПОС у пацієнток, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, на фоні проводимої нами корекції. При цьому, частота легкого ступеня в І групі знизилася з 73,3 % через 3 місяці до 30,0 % - через 24 місяці. При використанні антигомотоксичних препаратів ці відмінності носили менш виражений характер (3 міс. – 76,7 % і 24 міс. – 60,0 %). Рівень середнього ступеня тяжкості постоваріо-ектомічних порушень у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, знаходився, приблизно, в однакових межах, а от частота тяжких порушень виросла на фоні загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів з 3,3 % через 3 місяці до 36,7 % - через 24 місяці. У порівнянні з цим, у ІІ групі цей показник знаходився на одному рівні – 3,3 %. Отже, як наочно свідчать отримані результати, позитивний клінічний ефект від антигомотоксичної терапії починається тільки після 6 місяців після операції. Найвираженіші розходження формуються до піврічного терміна і стабільно зберігаються через 12 місяців. Ці дані підтверджують складність розв’язуваної наукової задачі і свідчать про необхідність тривалого використання запропонованої нами методики. Підтвердженням клінічної ефективності запропонованої методики є результати психологічних, ендокринологічних і біохімічних методів дослідження. Таким чином, як показали результати проведених досліджень, для ефективної профілактики ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, необхідно використання антигомотоксичної терапії по запропонованій нами методиці. Такий підхід дозволяє істотно знизити частоту і ступінь виразності вегетативних і психоемоційних порушень на фоні одночасної зміни ендокринологічного статусу і порушень гомеостазу. Отримані результати дають нам право рекомендувати розроблену методику для широкого використання в практичній охороні здоров’я. ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та запропоновано нове вирішення щодо зниження частоти ПОС у жінок, прооперованих з приводу межових пухлин яєчників на підставі вивчення основних ендокринологічних змін і гомеостазу, а також удосконалення і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів. 1. У жінок, прооперованих із приводу межових новоутворень яєчників, переважають серозні пухлини (53,3 %) у порівнянні з муцинозними (26,7 %); ендометріоїдними (13,3 %) і світло-клітинними (6,7 %). При більш детальній морфологічній характеристиці частіше зустрічаються цистаденоми (50,0 %) у порівнянні з аденофібромами (20,0 %); цистаденофібромами (16,7 %); поверхневими папіломами (10,0 %) і аденомами (3,3 %). 2. Постоваріоектомічні порушення у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, розвиваються поступово і характеризуються через 6 місяців приливами жару (3,4±0,2 бала) і депресивним настроєм (2,6±0,3 бала). Через 12 місяців після цього додатково з’являються пітливість (3,9?0,2 бала); парестезії (2,1?0,2 бала); порушення сну (3,9?0,3 бала); дратівливість (2,8?0,2 бала) та болі в кістках та суглобах (2,9?0,2 бала), що зберігаються протягом 24 місяців. При оцінці ступеня тяжкості постоваріоектомічного синдрому через 3 і 6 місяців переважає легкий ступінь (73,3 % і 60,0 %), а через 12 і 24 місяців значно виросли середній (по 33,3 %) і тяжкий ступінь (23,3 % і 36,7 %). 3. Серед основних психологічних аспектів у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, через 6 місяців підсилюється „стан психологічного контролю” (72,3?3,4 бала); „страх злоякісної пухлини“ (50,3,3?2,9 бала); „депресія“ (20,2?2,1 бала); „особиста тривога“ (41,3?3,2 бала) і „реактивна тривога“ (52,1?4,2 бала). Через 12 і 24 місяці відбувається подальше посилення основних показників психологічного стресу, вегетативних і вазомоторних симптомів. 4. Дисгормональні порушення у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, починаються через 3 місяці після операції і полягають у достовірному зниженні вмісту Е (до 36,3?2,1 нмоль/л; р<0,05) і Т4 (до 11,3?0,8 нмоль/л; р<0,05) на фоні достовірного збільшення ФСГ (до 60,7?3,1 нмоль/л; р<0,05); ЛГ (до 91,3?6,1 нмоль/л; р<0,05); Т (до 2,1?0,2 нмоль/л; р<0,05); Прл (до 19,1?1,3 мк/мл; р<0,05) і ТТГ (до 4,1?0,2 мкМО/мл; р<0,05). Через 6 місяців відбувається більш виражене збільшення рівня ТТГ (до 6,4?0,2 мкМО/мл; р<0,01), а через 12 місяців подальше зниження рівня Е (до 22,4?1,2 нмоль/л; р<0,01) і збільшення вмісту ФСГ (до 83,5?3,9 нмоль/л; р<0,01); Т (до 3,6?0,3 нмоль/л; р<0,01); Прл (до 26,4?2,1 мк/мл; р<0,01) і ТТГ (до 7,2?0,4 мкМО/мл; р<0,01), що зберігається і через 24 місяці після операції. 5. Зміни гомеостазу у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, характеризуються через 3 місяці після операції достовірним збільшенням ПІ (до 102,1?1,2 %; р<0,05); Сатр (до 26,3?2,1%; р<0,05); ХС (до 7,9?0,2 мкмоль/л; р<0,05); ЛП (до 76,7?4,3 Од/л; р<0,05); ТГ (до 4,4?0,3 ммоль/л; р<0,05) і ЛФ (до 228,7?4,6 МО/л; р<0,05) на фоні одночасного зниження вмісту АІІІ (до 0,10?0,01 г/л; р<0,05); Тр (до 221,4?4,1 ? 109; р<0,05); вмісту Fe (до 16,2?1,0 мкмоль/л; р<0,05) та Cu (до 15,2?0,8 мкмоль/л; р<0,05). Через 6 місяців додатково до цього відбувається достовірне збільшення вмісту ЗБ (до 15,9?0,9 мкмоль/л; р<0,05) і Cl (до 106,1?1,3 ммоль/л; р<0,05) на фоні зниження рівня К (до 2,9?0,2 ммоль/л; р<0,05) і Ca (до 1,7?0,1 ммоль/л; р<0,05), що зберігалося через 12 і 24 місяців. 6. Використання запропонованої лікувально-профілактичної методики дозволяє через 6 місяців достовірно знизити частоту приливів жару в 1,4 рази і депресивного настрою в 1,5 рази. Через 12 місяців після операції зменшується рівень порушень сну в 1,4 рази; порушень пам’яті в 1,5 рази і болій у кістках і суглобах в 1,4 рази. Через 24 місяці необхідно відзначити достовірне зниження частоти пітливості в 1,4 рази; парестезії в 1,5 рази; дратівливості в 1,4 рази і депресивного настрою 1,7 рази, причому постоваріоектомічні порушення легкого ступеня були в 60,0 % пацієнток; середнього – у 36,7 % і тяжкого ступеня – у 3,3 % жінок. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. Для профілактики ПОС у жінок, прооперованих із приводу межових пухлин яєчників, необхідно використання препаратів Оваріум-композітум по 2,2 мл 1 раз на тиждень, а також Клімакто - Хель і Нерво-Хель по 1 табл. 3 рази на добу під язик за 30 хвилин до їжі з 21 доби післяопераційного періоду в безперервному режимі протягом 14 днів, а потім по 1 табл. 2 рази на добу протягом 1 місяця. Подальше дозування і тривалість використання антигомотоксичних препаратів вирішуються індивідуально, але мінімум їх прийому складає 12 місяців. 2. З метою контролю за ефективністю проведених лікувально-профілактичних заходів необхідно динамічне використання клінічних, психологічних, ендокринологічних і біохімічних методів дослідження через 3, 6, 12 і 24 місяці. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Нестеренко О.В. Корекція нейроендокринних порушень у жінок з “пограничними“ новоутвореннями матки і яєчників на основі використання антигомотоксичної терапії // Зб. наук. праць співроб. КМАПО ім. П.Л. Шупика. - вип. ІІ. - кн. 3. - Київ, 2002. - С.573-578. 2. Нестеренко А.В. Коррекция дизурических расстройств у женщин с постовариоэктомическим синдромом на основе использования антигомотоксической терапии // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. праць. - вип. 9. - Київ-Луганськ, 2003. - С.127-132. 3. Нестеренко А.В. Коррекция климактерических нарушений у женщин, прооперированных по поводу „пограничных” опухолей яичников // Репродуктивное здоровье женщины. - 2004. - №2. - С. 72-75. 4. Нестеренко А.В. Использование антигомотоксической терапии для коррекции климактерических нарушений // Тез. докл. научн.-практ. конф. „Актуальные аспекты репродуктивного здоровья”. - Здоровье женщины. - 2002. - №1. - С.135. АНОТАЦІЯ Нестеренко О.В. Профілактика постоваріоектомічного синдрому у жінок, прооперованих з приводу межових пухлин яєчників. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. - Київ, 2005. Наукова робота присвячена вивченню особливостей ПОС у жінок, прооперованих з приводу межових пухлин яєчників і розробці на основі отриманих даних методики їхньої профілактики. Вивчено порівняльні аспекти клінічного перебігу раннього та віддаленого післяопераційного періоду, а також терміни розвитку та основні клінічні прояви постоваріоектомічного синдрому. Вперше проведена оцінка ендокринологічного і психологічного статусу, системного гемостазу і морфологічних особливостей у жінок, прооперованих з приводу межових пухлин яєчників. Науково обгрунтована і розроблена методика профілактики ПОС на основі використання антигомотоксичної терапії. Впровадження розробленої методики дозволило істотно знизити частоту і ступінь виразності ПОС у жінок, прооперованих з приводу межових пухлин яєчників. Ключові слова: постоваріоектомічний синдром, профілактика, терапія. ANNOTATION Nesterenko A.V. Preventive postovarioectomy a syndrome at women, operative concerning boundary tumours ovaries. - Manuscript. Thesis for a degree of candidate of medical sciences by specialty 14.01.01 – obstetric and gynecology. - P.L. Shupik Kiev Medical Academy of Post-Graduate Education of Health of Ukraine. - Kiev, 2005. Scientific work is devoted to studying of features postovarioectomy a syndrome at women, operative concerning boundary tumours ovaries and development on the basis of the received data of a technique of their preventive maintenance. Comparative aspects of clinical current of the early and remote postoperative period, and also terms of development and the basic clinical displays postovarioectomy a syndrome are investigated. For the first time the estimation endocrinological and the psychological status, a system hemostasis and morphological features at women, operative concerning boundary tumours ovaries is lead. The technique of preventive maintenance postovarioectomy a syndrome is scientifically proved and developed on the basis of use antigomotoxicale therapies. Introduction of the developed technique has allowed to lower essentially frequency and a degree of expressiveness postovarioectomy a syndrome at women, operative concerning boundary tumours ovaries. Key words: postovarioectomy a syndrome, preventive maintenance, therapy. АННОТАЦИЯ Нестеренко А.В. Профилактика постовариоэктомического синдрома у женщин, прооперированных по поводу пограничных опухолей яичников. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МЗ Украины. - Киев, 2005. Научная работа посвящена снижению частота постовариоэктомического синдрома у женщин, прооперированных по поводу пограничных опухолей яичников на основе изучения клинических, эндокринологических, гемостазиологических, психоло-гических и морфологических особенностей, а также разработки комплекса лечебно-профилактических мероприятий. Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что у женщин, прооперированных по поводу пограничных новообра-зований яичников преобладают серозные опухоли (53,3%) по сравнению с муцинозными (26,7%); эндометриоидными (13,3%) и светлоклеточными (6,7%). При более детальной морфологической характеристике чаще встречаются цистаденомы (50,0%) по сравнению с аденофибромами (20,0%); цистаденофибромами (16,7%); поверхностыми папилломами (10,0%) и аденомами (3,3%). Климактерические нарушения у женщин, прооперированных по поводу пограничных опухолей яичников развиваются постепенно и характеризуются через 6 месяцев приливами жара (3,4?0,2 балла) и депрессивным настроением (2,6?0,3 балла). Через 12 месяцев дополнительно появляются потливость (3,9?0,2 балла); парестезии (2,1?0,2 балла); нарушения сна (3,9?0,3 балла); раздражительность (2,8?0,2 балла) и боли в костях и суставах (2,9?0,2 балла), которые сохраняются на протяжении 24 месяцев. При оценке степени тяжести постовариоэктомических нарушений через 3 и 6 месяцев преобладала легкая степень (73,3% и 60,0%), а спустя 12 и 24 месяцев значительно выросли средняя (по 33,3%) и тяжелая степень (23,3% и 36,7%). Среди основных психологических аспектов у женщин, прооперированных по поводу пограничных опухолей яичников через 6 месяцев усиливается „состояние психологического контроля” (72,3?3,4 балла); „страх злокачественной опухоли“ (50,3,3?2,9 балла); „депрессия“ (20,2?2,1 балла); „личностная тревога“ (41,3?3,2 балла) и „реактивная тревога“ (52,1?4,2 балла). Через 12 и 24 месяца происходит дальнейшее усиление основных показателей психологического стресса, вегетативных и вазомоторных симптомов. Дисгормональные нарушения у женщин, прооперированных по поводу пограничных опухолей яичников начинаются через 3 месяца после операции и заключаются в достоверном снижении содержания эстрадиола (до 36,3?2,1 нмоль/л; р<0,05) и тироксина (до 11,3?0,8 нмоль/л; р<0,05) на фоне достоверного увеличения фоликулостимулирующего гормона (до 60,7?3,1 нмоль/л; р<0,05); лютеинизирующего (до 91,3?6,1 нмоль/л; р<0,05); тестостерона (до 2,1?0,2 нмоль/л; р<0,05); пролактина (до 19,1?1,3 мк/мл; р<0,05) и тиреотропного гормона (до 4,1?0,2 мкМО/мл; р<0,05). Через 6 месяцев происходит более выраженное увеличение уровня тиреотропного гормона (до 6,4?0,2 мкМЕ/мл; р<0,01), а спустя 12 месяцев дальнейшее снижение уровня эстрадиола (до 22,4?1,2 нмоль/л; р<0,01) и увеличение содержания фоликулостимулирующего гормона (до 83,5?3,9 нмоль/л; р<0,01); тестостерона (до 3,6?0,3 нмоль/л; р<0,01); пролактина (до 26,4?2,1 мк/мл; р<0,01) и тиреотропного гормона (до 7,2?0,4 мкМЕ/мл; р<0,01), что сохраняется и через 24 месяца после операции. Использование предлагаемой лечебно-профилактической методики позволяет спустя 6 месяцев достоверно снизить частоту приливов жара (с 3,4±0,2 до 2,4±0,2 балла; р<0,05) и депрессивного настроения (с 2,4±0,1 до 1,6±0,1 балла; р<0,05). Через 12 месяцев после операции уменьшается уровень нарушений сна (с 3,9±0,3 до 2,7±0,1 балла; р<0,05); нарушений памяти (с 3,6±0,4 до 2,4±0,2 балла; р<0,05) и болей в костях и суставах (с 2,9±0,2 до 2,0±0,2 балла; р<0,05). Спустя 24 месяца необходимо отметить достоверное снижение частоты потливости (с 4,5±0,3 до 3,3±0,3 балла; р<0,05); парестезии (с 2,2±0,2 до 1,5±0,1 балла; р<0,05); раздражительности (с 4,1±0,3 до 3,0±0,3 балла; р<0,05) и депрессивного настроения (с 5,2±0,3 до 3,1±0,2 балла; р<0,05), причем постовариоэктомические нарушения легкой степени были у 60,0 % пациенток; средней – у 36,7 % и тяжелой степени – у 3,3 % женщин. Ключевые слова: постовариоэктомический синдром, профилактика, терапия. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АІІІ – антитромбін ІІІ ЗБ – загальний білірубін Е – естрадіол ІМТ – індекс маси тіла ЛГ – лютеїнізуючий гормон ЛП – ss-ліпопротеїди ЛФ – лужна фосфатаза П – прогестерон ПІ – протромбіновий індекс ПОС – постоваріоектомічний синдром Прл – пролактин Сатр – спонтанна агрегація тромбоцитів Т – тестостерон Т3 – трийодтиронін Т4 - тироксин ТГ - тригліцериди Тр – кількість тромбоцитів ТТГ – тиреотропний гормон ТЧ – тромбіновий час ФБ - фібриноген ФСГ – фолікулостимулюючий гормон ХЛ – холестерин K - калій Na - натрій Ca - кальцій Cl - хлориди Cu - мідь Fe - залізо PAGE \* Arabic 1

Похожие записи