МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

АРТЕМЧУК АНАТОЛІЙ ПИЛИПОВИЧ

УДК: 616.89 – 008.441.13 – 07 – 08 – 092 – 037

Проблема коморбізму алкогольної хвороби та клініко-патогенетичне
обґрунтування комплексних терапевтичних програм

14.01.17 – наркологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий консультант доктор медичних наук, професор Сосін Іван
Кузьмич, Харківська

медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра наркології,
завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бітенський Валерій Семенович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії,
завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Соннік Григорій Трохимович, Українська
медична стоматологічна академія, кафедра психіатрії, наркології та
медичної психології, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Пшук Наталія Григорівна, Вінницький
національний медичній університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, кафедра
психіатрії, загальної та медичної психології, професор кафедри

Провідна установа:

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ
України, м. Сімферополь

Захист відбудеться “23” грудня 2005 р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий » 22 » листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Спостереження останніх років свідчать про зростання
актуальності проблеми алкогольної залежності (АЗ). Епідемічний характер
поширення на тлі високої загальної хворобливості населення, закономірно
призводить до частих поєднань АЗ з іншими захворюваннями, що дає
підстави відносити її до розряду «соціальних хвороб», які істотно
впливають на демографічну ситуацію в країні і потребують уваги з боку
держави (П.В. Волошин та ін., 2001; С.И. Табачников, В.Ф. Москаленко,
2003; И.В. Линский, А.И. Минко, 2005).

Численні публікації 1975-2005 рр. свідчать про ранню маніфестацію і
швидкий розвиток АЗ, значне ускладнення та трансформацію її клініки,
високу прогредієнтність перебігу, обтяженість девіантно-делінквентною
поведінкою і порушеннями соціального функціонування (З.Н. Болотова,
1987; А.Е. Личко, В.С. Битенский, 1991; А.П. Чуприков та ін., 1993; А.К.
Напреенко, К.Н. Логановский, 1997; D. Rossi, 1998; В.Я. Пишель, 2002;
И.Н. Пятницкая, Н.Г. Найденова, 2002; Г.Т. Сонник, 2003; І.Й.
Влох, 2003; В.Д. Мишиев, 2003; Ю.В. Валентик, 2004; А.И. Минко, И.В.
Линский, 2004; И.К. Сосин, Ю.Ф. Чуев, 2005 та ін.). Останнім часом
змінилися співвідношення клініко-психопатологічних, патофізіологічних,
патопсихологічних та соматоневрологічних компонентів у структурі
психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, з’явилися
нові фактори ризику їх розвитку. Зростає частота випадків поєднаного
вживання алкоголю та інших психоактивних речовин (ПАР), а також вікарної
наркотизації осіб хворих на алкоголізм (И.К. Сосин, 2002; А.И. Минко,
И.В. Линский, 2004).

Тому сьогодні, з огляду на клінічний патоморфоз цього захворювання,
значну відмінність від класичних описів – «преформовані аксіоми АЗ» –
розробляється концепція «сучасних форм алкогольної хвороби» (А.Ф.
Артемчук, 1999, 2005; И.К. Сосин, 2002; А.И. Минко, 2004). Вона
ґрунтується на уявленнях про множинність і поєднаність численних
негативних впливів; обумовлює потребу комплексного підходу до
розв’язання проблеми коморбідності, недооцінка якої розглядається як
основна причина низької ефективності традиційних методів лікування та
реабілітації хворих на АЗ. При цьому, під коморбідністю розуміється
співіснування у пацієнта двох або більше синдромів чи захворювань,
патогенетично пов’язаних між собою або таких, що збігаються
хронологічно.

Останнім часом коморбідність розглядається як вагома обставина,
урахування якої може сприяти розробці нових підходів в психіатрії та
наркології (В.П. Самохвалов, 1993, 2003; Н. Сарториус, 2001;). Ці
погляди ґрунтуються на дослідженнях коморбідності АЗ та: екзогенних
органічних уражень головного мозку (Н.А. Бохан, 1996, 2002),
психосоматичних розладів (Н.Г. Пшук, 2001; Б.В. Михайлов та ін.,
2001) і шизофренії (H. Kaplan та B. Sadock, 1997, А.Г. Гофман, И.А.
Ойфе, 1997, О. А. Двірський, 2000, 2003).

З’явилися повідомлення, про підвищену коморбідність АЗ та афективної
патології, зокрема депресії (Н.А. Марута, О.С. Чабан, 1995; М.И. Кутько
та ін., 2001; В.Д. Мишиев, 2002; Н.А. Марута, А.И. Минко, 2002; А.Н.
Корнетов, 2003; В.С. Подкорытов, Ю.Ю. Чайка, 2003; Д.В. Сайков,
И.К. Сосин, 2004 та ін.), опійної наркоманії та афективних розладів
(Д.В. Четвериков, И.Я. Ирлицына, 2004), наркозалежності та коморбідних
розладів поведінки (В.Д. Менделевич, 2003). Вивчалися механізми
формування психосоматозів при опійній наркоманії (Е.С. Оленко та ін.,
2003), залежності від летких розчинників, а також інших форм
аддиктивної поведінки із посттравматичними стресовими розладами (J.T.
Sakai, 2004; Н.Ф. Валеева та ін., 2005). Показано, що коморбідність при
наркотичних залежностях значно поглиблює соціальну дезадаптацію, зменшує
тривалість ремісій, погіршує якість життя. Пріоритетна значущість
проблеми коморбідності залежності від психоактивних речовин (ПАР) із
іншими психічними, неврологічними та соматичними розладами, зокрема в
аспекті формування стратегій лікування, підкреслюється регламентуючими
документами ВООЗ (WHO, 1999; 2004).

Аналіз досліджень, в яких звертається увага на множинність полісистемних
уражень у хворих на алкоголізм (Л.Г. Гукасян, 1968; Н.А. Бохан, 2002;
В.Д. Менделевич, 2003; П.И. Сидоров та ін., 2003; N.D. Volkow, 2003),
призводить до висновку про наявність специфічного феномену –
інтранозологічної коморбідності АЗ. Остання найбільш чітко відбита в
таких клініко-діагностичних дефініціях, як алкогольна енцефалопатія,
алкогольна поліневропатія (Г.Я. Лукачер, Т.А. Махова, 1989; Н.П.
Волошина, 2000; М.Ю. Ігнатов, 2003; Є.М. Харченко, 2004), алкогольна
кардіоміопатія (А.С. Велишева та ін., 1980; В.Н. Дзяк та ін., 1980; Т.А.
Шипико, Л.Б. Лазебник, 2003), алкогольна ішемічна хвороба серця (Т.V.
Chernobrovkina et al., 1990), алкогольна пневмонія (Н.Г. Найденова та
ін., 2002), алкогольна гепатопатія, алкогольний панкреатит (С.Д.
Подымова, 2001; П.П. Огурцов, 2002) та алкогольна
енцефалополімієлоневропатія (О.А. Тесленко, 2003). Доведена роль АЗ у
виникненні хвороб системи кровообігу й смертності від них у зрілому віці
(В.И. Харченко та ін., 2005), а також залежності від інших ПАР в
ураженні серцево-судинної системи у підлітків (Т.В. Чернобровкина та
ін., 2003).

Все більше наукових праць присвячується вивченню поєднання та взаємодії
якісно відмінних (за походженням) нозологічних форм; «подвійному
діагнозу» – комбінованим варіантам АЗ з іншими захворюваннями –
екстранозологічній коморбідності (В.С. Моисеев, 1990; С.И. Табачников та
ін., 1992; Л.С. Фридман та ін., 1998; В.В. Чирко, 2002; А.А. Двирский,
2003; Н.Г. Пшук, 2004; В.В. Шорин та ін., 2003-2005).

Відомо, що лікування поєднаної патології в клініці захворювань
наркологічного профілю, із застосуванням описаної в літературі
«комплексної фармакотерапії», залишається недостатньо ефективним через
поліпрагмазію, бічні ефекти, ускладнення та ятрогенну аддикцію (Н.Н.
Иванец, 1985; О.Ф. Ерышев, Т.Г. Рыбакова, 1990; А.И. Катковников та ін.,
1991; С.И. Табачников та ін., 1995; S.A. Brown et al.,
1997; П.П. Бабанов, 1998; R.B. Davis, 1998; W. Byge, 1998;
P.J. Cowen, 1999; А.М. Бакеева, М.М. Мукашев, 2000; В.А. Шаповалова та
ін., 2002; А.Я. Гриненко, 2003; А.Л. Игонин та ін., 2004; М.Ю. Игнатов,
2004; С.В. Литвинцев та ін., 2004).

Ц.П. Короленко й Т.А. Шпикс (2005) в своїх детальних дослідженнях
особливостей аддикції при особистісних розладах вказують на необхідність
розширення меж терапевтичного втручання через поєднання
психотерапевтичних й фармакологічних технологій. Очевидно, що ефективне
лікування алкогольної залежності, що коморбідна (АЗК) з психічними,
неврологічними та соматичними розладами, потребує ідентифікації
причинних факторів коморбідності та розкриття механізмів їхнього впливу.
Ці чинники можна розділити на ендогенні (зокрема, спадкові) та
екзогенні: екологічні, професійно-виробничі, побутові тощо
(И.П. Анохина, 1992; Т.М. Воробьева, 2002; В.П. Казначеев та ін., 2004;
И.В. Линский та ін., 2004).

У цьому зв’язку, концептуальною основою дисертаційного дослідження стала
гіпотеза про те, що в основі патоморфозу психічних та поведінкових
розладів внаслідок вживання алкоголю лежить процес невпинного розширення
кола коморбідних, по відношенню до алкогольної залежності, розладів,
який набуває риси самостійного клініко-епідеміологічного феномену –
коморбізму алкогольної хвороби – і є наслідком впливів періоду
формування людини (спадкових, перинатальних, дитинства та підлітковості)
та дії шкідливих (перш за все професійно-виробничих) факторів протягом
її дорослого життя.

Причини й механізми істотного обтяження клініки алкогольної патології,
її зростаючої коморбідності досі не розкриті. Не вивчено
епідеміологічні, психологічні, хронобіологічні, електрофізіологічні та
біохімічні аспекти АЗК. Не розроблено адекватних діагностичних,
терапевтичних, профілактичних та реабілітаційних підходів. Поодинокі
друковані праці, щодо цієї проблеми, мають дискусійний характер.
Викладене вище склало підґрунтя вибору теми цього дисертаційного
дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи Інституту
неврології, психіатрії та наркології АМН України за темою «Розробка
системи комплексного епідеміологічного моніторингу залежності від
психактивних речових в Україні» (№ держреєстрації О101U000113),
Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової
психіатрії та наркології МОЗ України за темою «Вивчити особливості
клініки психічних захворювань, ускладнених наркологічною патологією і
розробити методики медико-соціальної експертизи та реабілітації хворих з
цими розладами» (№ державної реєстрації О199U000496), а також згідно
міжгалузевій комплексній програмі «Здоров’я нації», що затверджена
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002, №14.

Мета і задачі дослідження. На основі системного аналізу проблеми
алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та
соматичними розладами (клініко-епідеміологічні, психологічні,
хронобіологічні, електрофізіологічні та біохімічні аспекти), розробити
та впровадити клініко-патогенетично обґрунтовані комплексні терапевтичні
програми.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

1. Провести лонгітудінальне, багатопараметричне клініко-епідеміологічне
дослідження різних вікових, регіональних і професійних верств населення
та визначити феноменологію алкогольної залежності, що коморбідна з
психічними, неврологічними та соматичними розладами.

2. Дослідити роль психологічних, хронобіологічних та геліогеофізичних
факторів у розвитку та рецидивуванні алкогольної залежності, що
коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами.

3. Дослідити клініко-психопатологічні, психодіагностичні,
електрофізіологічні і біохімічні аспекти формування алкогольної
залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними
розладами.

4. Клініко-патогенетично обґрунтувати і розробити комплексні
терапевтичні програми для хворих на алкогольну залежність, що коморбідна
з психічними, неврологічними та соматичними розладами й методи
прогнозування результатів лікування.

5. Оцінити ефективність і впровадити розроблені комплексні
(медикаментозні та безмедикаментозні) терапевтичні програми для хворих
на алкогольну залежність, що коморбідна з психічними, неврологічними та
соматичними розладами.

Об’єкт дослідження ( алкогольна залежність, що коморбідна з психічними,
неврологічними та соматичними розладами.

Предмет дослідження ( клініко-епідеміологічні, психологічні,
хронобіологічні, геліогеофізичні, електрофізіологічні та біохімічні
аспекти алкогольної залежності, що коморбідна з психічними,
неврологічними та соматичними розладами, її феноменологія,
закономірності розвитку, типологія, терапія та прогноз.

Методи дослідження. Клініко-епідеміологічний,
клініко-психопатологіч-ний, психодіагностичний, інструментальний,
лабораторний, математико-статистичний.

Для ідентифікації патернів вживання алкоголю, поширених серед населення
і в популяції хворих на алкогольну залежність, що коморбідна з
психічними, неврологічними та соматичними розладами, були проведені
лонгітудінальні, багатопараметричні дослідження за допомогою
клініко-епідеміологічного методу, у тому числі шляхом анкетування.
Клініко-психопатологічний метод застосовували для оцінки поточного
психічного стану хворих та його динаміки у процесі лікування. Він
базувався на загально прийнятих підходах до психіатричного обстеження та
спостереження за пацієнтами, зокрема шляхом стандартизованого інтерв’ю з
ними. Проводили аналіз скарг та виявлення психопатологічних симптомів
стосовно різних психічних сфер. Психодіагностичний метод застосовували
для оцінки характеристик особистості й поведінки обстежених за допомогою
методик дослідження: реактивної і особистісної тривоги (Ю.Л. Ханин,
1976); самопочуття, активності та настрою –»САН» (Е.Я. Рубинштейн,
1970); мотиваційної сфери (О.П. Елисеев, 2001); тривалості «суб’єктивної
хвилини» (Н.И. Моисеева та ін., 1985); а також за допомогою
Міннесотського багатопрофільного особистісного опитувальника – ММРІ
(М.Н. Собчик, 1976). Інструментальний метод включав методики:
антропометрії (Б.А. Никитюк, Н.А. Корнетов, 1998), електроенцефалографії
(ЕЕГ), реоенцефалографії (РЕГ) та електрокардіографії (ЕКГ), які
використовувались для визначення соматичних та електрофізіологічних
особливостей обстежених, відповідно. Складовими лабораторного методу
були методики: флюорометричної оцінки екскреції катехоламінів із сечею
за В.О. Осинською в модифікації А.М. Бару (1962); радіоімунохімічного
аналізу вмісту гормонів в плазмі крові за Г.А. Ткачовою та ін. (1983);
полум’яно-фотометричного (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1982) та
атомно-абсорбційного спектрофотометричного (В. Прайс, 1976)
визначення вмісту макро- та мікроелементів у волоссі, еритроцитах і
сироватці крові. Обробку одержаних даних здійснювали
математико-статистичним методом (дисперсійний, дискримінантний,
кореляційний, кластерний та факторний аналіз) за допомогою комп’ютерних
програм SPSS, версія 9.0 та Excel (з пакету MS Office 2003).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в українській наркології
проведено багаторічне, комплексне, клініко-епідеміологічне,
клініко-психопатологічне, психодіагностичне, інструментальне та
лабораторне дослідження феноменології алкогольної залежності, що
коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами,
патогенетичних закономірностей її розвитку, а також динаміки під впливом
розроблених та впроваджених, в практику нових комплексних терапевтичних
програм. Уперше шляхом системного аналізу сумісного розвитку алкогольної
залежності і коморбідних психічних, неврологічних й соматичних розладів,
виявлено діалектичну єдність екстра- та інтранозологічних складових
їхніх взаємин, що суттєво збагатило існуючі уявлення про роль
коморбідної патології в клініці власне алкогольної хвороби. Вперше
протягом лонгітудінального, багатопараметричного
клініко-епідеміологічного дослідження переконливо показано наявність
патоморфозу алкогольної хвороби, основною рисою якого є збільшення
частоти коморбідних психічних, неврологічних й соматичних розладів.
Уперше доведено, що фактори, які сприяють розвитку алкогольної
залежності і її поєднанню з іншими захворюваннями, є різними для
підлітків та осіб зрілого віку: в першому випадку – це наявність
спадкової та/або перинатальної патології, черепно-мозкових травм,
інфекційних хвороб в дитинстві та пубертатному періоді, а у другому –
накопичення результатів дії чинників зовнішнього середовища (насамперед
пов’язаних із умовами професійної діяльності). Вперше встановлені такі
важливі обставини формування алкогольної залежності, що коморбідна з
психічними, неврологічними та соматичними розладами, як ендокринний
дисбаланс з характерними змінами у співвідношеннях основних гормонів,
перш за все кортизолу (Корт), тестостерону (Тс), альдостерону (Ас),
естрадіолу (Ед), прогестерону (Пс), пролактину, адренокортикотропного
(АКТГ), соматотропного (СТГ), лютеїнізуючого (ЛГ) й тиреотропного (ТТГ)
гормонів та дисбаланс макро- та мікроелементів, зокрема калію (К),
натрію (Na), кальцію (Са) та цинку (Zn); одержано нові данні про обмін
катехоламінів (КА): адреналіну (А) та норадреналіну (НА) у залежних від
алкоголю хворих. Вперше показано, що всі визначені фактори формування
коморбідних розладів при алкогольній залежності утворюють два якісно
відмінних фонди: стабільний, який містить у собі сукупність усіх
спадкових чинників та факторів перинатального періоду, що впливають на
все подальше життя пацієнта, і лабільний, який акумулює наслідки дії
мінливих факторів зовнішнього середовища протягом життя хворого.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість
дисертаційного дослідження полягає у підвищенні якості діагностики,
терапії та прогнозування результатів лікування у хворих на алкогольну
залежність, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними
розладами.

Розроблено новий метод ранньої біологічної діагностики алкогольної
залежності, який ґрунтується на зробленому під час виконання роботи
винаході специфічних біохімічних ознак, а саме вмісту у волоссі низки
мікроелементів (патент № 45599А, UA, А61В10/00. 15.04.2002. Бюл. №4).

Запропоновано нову процедуру діагностики і прогнозу алкоголізму,
визначення типу його перебігу, що ґрунтується на ідентифікованих, в
процесі дисертаційного дослідження, патернах факторів (свідоцтво про
реєстрацію авторського права на науковий твір № 10970 від 10.09.2004).

Розроблено клініко-патогенетично обґрунтовані, комплексні терапевтичні
програми лікування хворих на коморбідно обтяжену алкогольну залежність,
які складаються з двох основних компонентів: адаптаційно-метаболічної
терапії, основаної на використанні патентованих авторських комплексів
фармакологічних засобів «Композит-1(2)» і процедур їх застосування
(патент № 42478А, UA, А61 К31/00. 15.10.2001. Бюл. №9; патент № 36871,
UA, А61К31/15, А61Р25/32. 15.03.2004. Бюл. №3; патент № 72687А, UA,
А61К31/00. 15.03.2005. Бюл. №3) та авторських технологій
стресопсихотерапії (патент № 51865А, UA, А61Н39/00. 16.02. 2002. Бюл.
№12; патент № 36591А, UA, А61М21/00, А61Р25/32. 16.04.2001. Бюл. №3).
Запропоновані та захищені свідоцтвом на винахід спеціальні технології
контролю якості стресопсихотерапії (патент № 36590, UA, А61В5/02,
А61В10/00. 15.11.2004. Бюл. №11; патент №36589, UA, А61N1/36.
15.06.2004. Бюл. №6). Впровадження вказаних комплексних терапевтичних
програм забезпечило підвищення ефективності лікування алкогольної
залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними
розладами, що знайшло відображення у прискоренні, порівняно з відомими
методами лікування, редукції провідних ознак синдрому відміни алкоголю)
і в збільшенні тривалості терапевтичних ремісій.

Зазначені вище діагностичні методи, прогностичні процедури та комплексні
терапевтичні програми, розроблені в межах виконання дисертаційного
дослідження, впроваджені в клінічну практику обласних наркологічних
диспансерів Київської, Миколаївської, Тернопільської, Харківської,
Чернівецької областей України; Інституту охорони здоров’я дітей та
підлітків АМН України (м. Харків), а також 7-ми
лікувально-профілактичних установ недержавної форми власності міст
Києва, Дніпропетровська, Донецька, Харкова, Чернівців, Москви (Росія) і
Бєлгороду (Росія). За результатами досліджень подані пропозиції до
проекту Закону України «Про наркологічну допомогу населенню України».
Основні матеріали дисертаційної роботи використовуються у навчальному
процесі кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної
освіти МОЗ України, кафедри психіатрії, наркології, загальної й медичної
психології Харківського державного медичного університету МОЗ України,
на курсах підготовки й стажування наркологів та психотерапевтів при
Міжнародній Лізі тверезості й здоров’я (Росія, м. Москва), роботі
щорічних Всеукраїнських шкіл молодих психіатрів та наркологів (м.
Харків, 1999-2005 рр.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано аналітичний
огляд джерел науково-медичної інформації за темою роботи, сформулювано
робочу гіпотезу, мету, задачі дослідження, розроблено його дизайн,
методологію, сформовано методи й інструментарій, написано всі розділи
дисертації. Ним особисто проведені клініко-епідеміологічні,
клініко-психопатологічні й психодіагностичні дослідження, а також аналіз
даних, отриманих за допомогою інструментального та лабораторного
методів. Дисертантом самостійно створені комп’ютерні бази одержаних
даних, здійснено математико-статистичну обробку, системний аналіз і
наукову інтерпретацію результатів дисертаційного дослідження,
сформульовано висновки. Особисто розроблено і впроваджено в практику
охорони здоров’я методи прогнозування, діагностики та лікування, що
захищені 10 патентами на винахід, патентом на промисловий зразок і
свідоцтвом про реєстрацію авторського права на науковий твір.

Особистий внесок здобувача до публікацій в наукових фахових виданнях,
затверджених ВАК України, які написані у співавторстві, полягав у
наступному. У роботі № 1 (зі списку праць, наведених наприкінці
автореферату), опублікованої з О.Р. Довженко, З.М. Болотовою та ін.,
автором розроблено план дослідження, підсумовано і узагальнено матеріали
клінічної апробації методу стресопсихотерапії, підготовлено текст
публікації до друку. У статтях №№ 2, 17, 19, 46, 48 співавторами якої є
В.М. Зовський, І.Т. Слюсаренко, Г.Х. Божко, О.А. Артемчук дисертантом
заплановано дослідження, розроблений його дизайн, проведений набір
клінічного матеріалу, створені бази одержаних даних, виділені й
зіставлені групи хворих, підготовлений текст публікації до друку. У
роботах за №№ 5, 10, 11, 23 опублікованих із І.К.Сосіним, Ю.Ф. Чуєвим,
Ю.Г. Беспаловим, К.В. Носовим, здобувачем представлені матеріали власних
досліджень, виконано їх узагальнення для спільних публікацій. У патентах
за №№ 26, 27, 29 особистий внесок дисертанта полягав в узагальнені
власного клінічного досвіду лікування хворих на енурез, заїкування (як
преморбіду психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання
алкоголю) та власне алкогольної залежності, висунута ідея винаходу,
здійснений вибір прототипів та написана формула винаходу. У патентах на
винаходи, промисловий зразок та в науковому творі (№№ 24, 28, 30, 34,
35) здобувачем вибрано ідею, самостійно сформульовані мета та завдання,
створена комп’ютерна база даних, узагальнений літературний й власний
досвід, написані формули винаходів.

Апробація результатів дослідження. Результати, основні матеріали та
висновки дисертації доповідалися й обговорені на: VII та VIII з’їздах
неврологів, психіатрів та наркологів Української РСР (Вінниця, 1984;
Харків, 1990), Пленумах Правління науково-медичного товариства
неврологів, психіатрів і наркологів України (Миргород, 1998; Чернівці,
1993, 1999; Луганськ, 2000, 2005; Тернопіль, 2001); I та II
Національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України
(Харків, 1997, 2002); міжнародних конференціях «Метод стресопсихотерапії
в наркології» (Росія, Москва, 1997-2005); I-VI Українських
науково-практичних конференціях з міжнародною участю «Довженківські
читання: теорія й практика наркології» (Харків, 2000-2005); міжнародних
республіканських конференціях: «Нарушение сексуального здоровья»
(Харків, 1997); «Актуальные проблемы пограничной психиатрии,
психотерапии, медицинской психологии» (Харків, 1999); «Невротичні
розлади у дітей та підлітків» (Харків, 2003); Х Російському
Національному Конгресі «Человек и лекарство» (Росія, Москва, 2003);
«Медико-соціальні аспекти стану здоров’я дітей і підлітків» (Харків,
1998); «Здоров’я школярів на межі тисячоліть» (Харків, 2000);
«Реформування наркологічної допомоги в Україні у світлі закону про
психіатричну допомогу» (Харків, 2000); «Актуальні проблеми соціальної та
судової психіатрії й наркології» (Київ, 2001); щорічних Всеукраїнських
школах молодих психіатрів та наркологів (м. Харків, 1999-2005 рр.),
обласних науково-практичних конференціях (Харків, 1987; 2000-2005),
тощо.

Публікації. За матеріалами дисертації отримано 10 патентів на винахід,
патент на промисловий зразок, свідоцтво про реєстрацію авторського права
на науковий твір, опубліковано 36 наукових праць, в тому числі 24 у
спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 15
одноосібних); 1 ( розділ у монографії; 9 – у матеріалах фахових
конференцій (у тому числі 3 міжнародних). Також опубліковано 3 методичні
рекомендації, та 6 нововведень.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 558 сторінках
друкованого тексту (основний текст – 338 сторінок), складається зі
вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень,
узагальнення результатів дослідження, висновків і 4 додатків. Робота
проілюстрована 85 таблицями, 62 рисунками. Список використаної
літератури містить 545 найменувань, у тому числі кирилицею ( 369,
латиною ( 176.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Дисертаційне дослідження виконувалось в 1978-2003 роках у три етапи, які
можна розглядати як ітерації (послідовні наближення до мети), оскільки
кожна наступна стадія роботи відрізнялась від попередньої збільшенням
кількості параметрів, що вивчались, і відповідним розширенням кола
методів, що використовувались, при цьому, клініко-епідеміологічні та
психодіагностичні данні, щодо коморбідних, по відношенню до алкогольної
залежності, психічних, неврологічних та соматичних розладів,
розглядались у нерозривній єдності із результатами вивчення умов
зовнішнього середовища і параметрів гомеостазу як об’єктивних показників
поточного стану обстежених осіб.

Перший етап був присвячений лонгітудінальному, багатопараметричному
клініко-епідеміологічному дослідженню, яким було охоплено 7320 осіб
чоловічої статі віком від 10 до 56 років різних верств населення: учні
середніх шкіл та професійно-технічних училищ міст Харкова, Луганська,
Слов’янська (Донецька область), Чернівців та Тернополя; курсанти
військового ліцею (м. Київ); працівники промислових, транспортних та
сільськогосподарських підприємств (міста Харків і Тернопіль), а також
хворі на алкогольну залежність, що зверталися по медичну допомогу в
Харківський обласний наркологічний диспансер, Харківську міську клінічну
наркологічну лікарню №9 та Амбулаторний приватний медичний центр (м.
Харків). На цьому етапі анкетними методами визначалась наявність і
ступінь тяжкості психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання
алкоголю за такими градаціями: досвід вживання алкоголю відсутній (I
група), вживання алкоголю без шкідливих наслідків (II група), вживання
алкоголю з шкідливими наслідками (III група), синдром алкогольної
залежності (IV група) і синдром алкогольної залежності із станом відміни
(V група); при цьому I та II групи обстежених розглядалися як групи
порівняння по відношенню до інших. Окрім того, була ідентифікована
феноменологія АЗК, а також конкретизована роль психологічних,
хронобіологічних та геліогеофізичних факторів у її розвитку, зокрема у
виникненні рецидивів алкоголізації.

На другому етапі за допомогою клініко-психопатологічного,
психодіагностичного, інструментальних (антропометрія, ЕЕГ, РЕГ, ЕКГ) та
лабораторних (флюорометрична оцінка екскреції катехоламінів із сечею,
радіоімунохімічний аналіз вмісту гормонів в плазмі крові,
полум’яно-фотометричне і атомно-абсорбційне спектрофотометричне
визначення вмісту макро- та мікроелементів у волоссі, еритроцитах і
сироватці крові) методів встановлювали наявність відповідних
клініко-психопатологічних, психодіагностичних, електрофізіологічних і
біохімічних аспектів формування алкогольної залежності, що коморбідна з
психічними, неврологічними та соматичними розладами (АЗК). Під
спостереженням знаходились 2560 хворих (з 7320 обстежених на першому
етапі), що звернулись по медичну допомогу в Харківський обласний
наркологічний диспансер, Харківську міську клінічну наркологічну лікарню
№9 та Амбулаторний приватний медичний центр (м. Харків).

Третій етап було присвячено ідентифікації діагностичних критеріїв АЗК,
опису клініко-психопатологічних, психодіагностичних,
електрофізіологічних і біохімічних змін, що спостерігались у хворих в
різних клінічних станах та на різних етапах їх лікування, а також
прогнозуванню якості терапевтичних ремісій. Дослідженнями цього етапу
було охоплено 924 особи (з 2560 обстежених на другому етапі), в тому
числі 460 дітей та підлітків у віці 10-17 років, на прикладі яких
встановлювали значущі для розвитку АЗК впливи періоду формування людини;
та 464 дорослі особи, яких обстежували з метою визначення ролі
професійних та інших шкідливостей у виникненні коморбідної, по
відношенню до алкогольній залежності, патології. Результати лікування
хворих оцінювали протягом трьохрічного катамнестичного спостереження.

Програма дисертаційної роботи передбачала:

– дослідження патернів вживання алкоголю, закономірностей поширення
алкогольної залежності та спектру коморбідних, по відношенню до неї,
психічних, неврологічних та соматичних розладів лонгітудінальним,
багатопараметричним, клініко-епідеміологічним методом з використанням
спеціально розроблених анкет-опитувальників;

– оцінку поточного психічного стану хворих та його динаміки у процесі
лікування за допомогою клініко-психопатологічного та психодіагностичного
методів з використанням методик оцінки: реактивної і особистісної
тривоги (Ю.Л. Ханин, 1976); самопочуття, активності та настрою –»САН»
(Е.Я. Рубинштейн, 1970); мотиваційної сфери (О.П. Елисеев, 2001);
тривалості «суб’єктивної хвилини» (Н.И. Моисеева та ін., 1985); а
також за допомогою Міннесотського багатопрофільного особистісного
опитувальника – ММРІ (М.Н. Собчик, 1976);

– інструментальні дослідження антропометричних (Б.А. Никитюк, Н.А.
Корнетов, 1998) та електрофізіологічних (ЕЕГ з використанням
8-канального електроенцефалографа фірми «Цвенінг»; РЕГ з використанням
реографа 4РГ-1А і 4-канального електроенцефалографа ТЧ-02 та ЕКГ з
використанням електрокардіографа ЭК2Т-02 Мод ОП і аналізом результатів
за Мінесотським кодом (Е.Я. Николенко, 1998)) аспектів АЗК;

– дослідження рівня і швидкості екскреції катехоламінів (КА): адреналіну
(А) і норадреналіну (НА) із сечею методом флуоріметрії за В.О. Осинською
в модифікації А.М. Бару (1962);

– кількісне визначення вмісту гормонів: гіпофізу (АКТГ, СТГ, ЛГ, ТТГ,
пролактин); надниркових залоз (Корт, Ас); статевих (Тс, Ед, Пс);
щитовидної залози (Т3, Т4) у плазмі крові радіоімунохімічними методами з
використанням установки «Гамма-800» (Г.А. Ткачева та ін., 1983);

– дослідження вмісту макро- та мікроелементів (Mg, Ca, Cu, Zn, Fe, Ni,
Pb, Hg, Mn) у волоссі, еритроцитах і сироватці крові за допомогою
атомно-абсорбційного методу (В. Прайс, 1976) на спектрофотометрі
«Сатурн-3П1», та К і Na – методом полум’яної фотометрії на аналізаторі
рідин «ПАЖ-2» (В.Г. Колб, В. С. Камышников, 1982).

Дані, отримані в ході зазначених досліджень, занесені в спеціально
розоблену комп’ютерну базу. Обробка здійснювалась з використанням
методів математичної статистики (дисперсійний, дискримінантний,
кореляційний, кластерний та факторний аналіз) за допомогою комп’ютерних
програм SPSS (версія 9.0) та Excel (з пакету MS Office 2003)

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ, ЇХ АНАЛІЗ ТА ОБГОВОРЕННЯ

Епідеміологічні, феноменологічні, хронобіологічні та геліогеофізичні
аспекти алкогольної залежності, що коморбідна з психічними,
неврологічними та

соматичними розладами

Лонгітудінальні (протягом 20 років) клініко-епідеміологічні дослідження
виявили прогресуюче зростання алкоголізації (табл. 1) і загальне
погіршення стану здоров’я та соціальної адаптації осіб молодого віку
(табл. 2), які відбувались на тлі посилення дії несприятливих факторів
як спадкового, так і набутого походження.

Таблиця 1

Розподіл дослідженого контингенту за наявністю і ступенем тяжкості
психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю на
початку та наприкінці

лонгітудінального клініко-епідеміологічного дослідження 1978-2002 років

(у % від загального числа обстежених)

№ групи Наявність і ступінь тяжкості психічних та

поведінкових розладів внаслідок

вживання алкоголю Учні середніх шкіл Учні проф-техучилищ

1978 р.

n=131 2002 р.

n=98 1978 р.

n=320 1999 р.

n=214

1 2 3 4 5 6

I Досвід вживання алкоголю відсутній 29,2 0,0* 2,1 3,7

II Вживання алкоголю без шкідливих наслідків 58,5 56,7 49,2 22,2*

III Вживання алкоголю з шкідливими наслідками 7,1 33,3* 25,2 25,9

IV Синдром АЗ 5,2 10,0* 19,6 22,2

V Синдром АЗ із станом відміни 0,0 0,0 4,8 25,9*

Примітка: * – різниця при порівнянні з даними 1978 р. достовірна (p < 0,05). Таблиця 2 Найбільш вагомі показники стану здоров'я та соціальної адаптації учнів старших класів середніх шкіл та профтехучилищ (у % від загального числа обстежених) Показники стану здоров’я та соціальної адаптації Учні середніх шкіл Учні проф-техучилищ 1978 р. n=142 1999 р. n=108 1978 р. n=165 1999 р. n=126 1 2 3 4 5 Часті інфекції та інтоксикації у дитинстві 8,45 19,44* 10,91 30,16* Хронічні захворювання у дитинстві 10,56 16,67 23,64 36,51 Черепно-мозкові травми у дитинстві 4,92 13,89* 12,73 21,43 Пневмонії 8,45 14,81 18,18 21,43 Специфічні розлади поведінки дитячого віку 29,58 37,03 35,15 41,27 Енурез 4,22 7,41 7,88 11,11 Розлади соціальної адаптації переважно у формі: утеч з родини 2,82 5,56 14,55 23,00 крадіжок 0,70 9,26* 3,03 14,29* бійок 0,70 6,48* 7,27 10,32 неуспішність у навчанні 80,99 83,33 97,58 92,86 Примітка: * – різниця при порівнянні з даними 1978-79 рр. достовірна (p < 0,05). Встановлено залежність тяжкості поточних психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю від наявності, насамперед, перинатальної патології або патології перших років життя. Так, в анамнезі дітей, що мали досвід регулярного вживання алкогольних напоїв (групи III – V) значно частіше (при p < 0,05), ніж у інших зустрічались: токсикоз першої та/або другої половини вагітності у матері (66,20 %), асфіксія в пологах (58,42 %), медикаментозна або фізична родопоміч (54,23 %), тривалі пологи (44,37 %), психотравматизація матері (41,55 %); синдроми гіперактивності (62,68 %) або загальмованості (7,75 %) на першому році життя, а також черепно-мозкові травми (ЧМТ) зі втратою свідомості (27,47 %), інфекційні захворювання дитячого віку (69,01 %). Під час дослідження такі діти достовірно частіше (p < 0,05) скаржились на головний біль (57,04 %), кровотечії з носу (47,89 %), демонстрували низьку спроможність до концентрації уваги (97,87 %) і високу втомлюваність (76,76 %). Той факт, що алкогольна залежність у осіб молодого віку часто розвивається на тлі іншої патології, а темп формування синдрому залежності є пропорційним кількості вже наявних сомато-неврологічних та особистісних розладів, дозволяє зробити висновок про вторинний характер АЗК в підлітково-юнацькому віці, і розглядати його як результат дії предиспонуючих біологічних і соціально-психологічних факторів. АЗК, що виникла таким чином у підлітковому або юнацькому віці, має прискорений темп перебігу, та високу резистентність до всіх видів терапії. Тому особливе значення набуває застосування спеціальних корекційних заходів, насамперед, на етапах преморбідного розвитку. Істотний патоморфоз клініки алкогольної хвороби протягом останніх років спостерігався і у осіб зрілого віку. Вірогідно частішими і тривалими (p < 0,05) стали запої; зменшилась середня толерантність до алкоголю (p < 0,05), скоротилась тривалість всіх стадій формування АЗК (p < 0,05), відбулась трансформація скарг хворих, а звідси і внутрішньої картини хвороби, в тому числі, в стані відміни алкоголю (табл. 3), значно зросла частота супутньої соматичної патології, зокрема інфекційних гепатитів в 2,07 рази (з 7,1 % в 1989 році до 14,7 % в 2003 році, p < 0,05), а виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки в 6,25 рази (з 3,6 % в 1989 році до 22,5 % в 2003 році, p < 0,01). Лонгітудінальні спостереження виявили щорічні максимуми кількості звернень хворих на АЗК по спеціалізовану наркологічну допомогу, які реєструються в весняно-осінні місяці (різниця з зимово-літніми місяцями достовірна при p < 0,01). В результаті аналізу скарг хворих і даних електрофізіологічних досліджень (ЕКГ) встановлено, що актуалізацію власне наркологічної симптоматики провокують виявлені сезонні загострення серцево-судинної патології (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, розлади ритму серця). Таблиця 3 Провідні скарги хворих в стані відміни алкоголю на початку та наприкінці лонгітудінального клініко-епідеміологічного дослідження 1991-2003 років (у % від загального числа обстежених) Зміст провідних скарг 1991 рік 2003 рік Зміст провідних скарг 1991 рік 2003 рік 1 2 3 4 5 6 Потяг до спиртного 70,5 76,9 Агресивність 9,0 30,8* Поганий настрій 44,2 74,4 Суїцидальні думки 4,7 10,8* Поганий загальний стан 34,5 71,8* Занепад сил 15,1 9,6 Порушення сну 25,2 92,3* Тремор 20,6 60,3* Головний біль 25,9 46,2* Відсутність апетиту 26,4 59,0* Апатія 45,3 66,7 Нудота, блювота 16,8 35,9* Примітка: * – різниця при порівнянні з даними 1991 р. достовірна (p < 0,05). Таким чином, серцево-судинна патологія виконує по підношенню до наявної наркопатології роль своєрідного "водія сезонного ритму", істотно впливаючи на клініку АЗ, її рецидивування. Також, шляхом аналізу скарг і даних ЕКГ, доведено провідну роль серцево-судинної патології в геліометеотропній реактивності хворих на АЗК. Так, наприклад, встановлено кореляційну залежність поміж частотою інтрагоспітальних алкогольних ексцесів, на тлі погіршення показників біоелектричної активності серця (розлади ритму, ознаки ішемії міокарду), з одного боку, і потужністю спалахів в хромосфері сонця (r = 0,75-0,82, при p < 0,05), або коливаннями атмосферного тиску (r = 0,67-0,73, при p < 0,05) з іншого. Клініко-психопатологічні, психодіагностичні, електрофізіологічні і біохімічні аспекти формування алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами Клінічні та психодіагностичні дослідження підтвердили висновок клініко-епідеміологічного етапу роботи про предиспонуючу роль сомато-неврологічних захворювань і розладів особистості в розвитку АЗК у підлітків, а також дозволили визначити і описати специфічні спектри коморбідної патології у дорослих пацієнтів, що належали до різних професійних груп. Встановлено, що маніфестація АЗК у осіб зрілого віку визначає помірно прогредієнтний перебіг алкогольної хвороби у порівнянні з тими випадками, коли алкоголізм виник в пубертатному періоді. Це пояснюється, з одного боку, меншою частотою (p < 0,05) і відмінною структурою патогенних впливів перинатального періоду та дитинства, а з іншого – більшими адаптаційними можливостями осіб зрілого віку. В результаті електрофізіологічних досліджень встановлено, що у всіх підлітків на етапах формування АЗК (групи ІІІ-V) виявлялась епілептиформна активність головного мозку. Ці результати відповідають даним літератури (В.С. Битенский, 1991; Ю.Л. Арзуманов та ін., 1997, 2004). Також для обстежених підлітків були характерні: нечіткість зональних меж біоелектричної активності, дизритмія й гіперсинхронність альфа-ритму в задніх відділах мозку. Зазначені зміни ЕЕГ супроводжувались у обстежених осіб психопатоподібною поведінкою з частими дисфоріями. Отримані відомості підтверджують значення описаних розладів біоелектричної активності головного мозку не тільки як самостійних предикторів формування АЗК, а також як важливих складових типових патернів дисгомеостазії (Т.В. Чернобровкина, 1992, 2002). Проведений факторний і кластерний аналіз всієї сукупності отриманих результатів довів існування таких патернів. Дослідження ЕЕГ у хворих зрілого віку із АЗК виявило пряму залежність розладів біоелектричної активності головного мозку від конкретних виробничих шкідливостей, що притаманні тій чи іншій професії. Вірогідно більша, у порівнянні з іншими фаховими групами (p < 0,05), кількість патологічних феноменів була зареєстрована на ЕЕГ електрогазозварників і ливарів, які мають найшкідливіші умови праці. Оцінка вмісту макро- та мікроелементів в тканинах підлітків (на етапах розвитку АЗК) і в тканинах осіб зрілого віку (на етапах лікування) виявила надзвичайну складну картину, яка, в останньому випадку, сильно залежала від професійної приналежності пацієнта. Найбільш інформативними виявилися показники вмісту макро- та мікроелементів у волоссі обстежених, при чому не абсолютні значення, а їх співвідношення (табл. 4). Таблиця 4 Середні значення співвідношень вмісту деяких макро- та мікроелементів в волоссі підлітків, в групах, що були виділені за ознакою наявності і ступеню тяжкості психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю Спів-відношення Середні значення (M ( m, безрозмірні коефіцієнти) I група, досвід вживання алкоголю відсутній II група, вживання алкоголю без шкідливих наслідків III група, вживання алкоголю з шкідливими наслідками IV група, синдром алкоголь- ної залеж-ності V група, синдром алкогольної залежності із станом відміни 1 2 3 4 5 6 K/Na 0,77 ( 0,04 0,75 ( 0,06 0,57 ( 0,05* 0,51 ( 0,04* 0,48 ( 0,04* Са/Mg 6,42 ( 0,34 6,96 ( 0,70 7,68 ( 0,17* 6,41 ( 0,67 5,90 ( 0,51 Са/Zn 4,45 ( 0,40 4,44 ( 0,40 6,74 ( 0,61* 4,27 ( 0,39 4,82 ( 0,42 Са/Cu 66,90 ( 2,15 80,20 ( 6,17 79,50 ( 3,12* 92,20 ( 7,09* 69,20 ( 5,32 Са/К 10,66 ( 0,71 8,50 ( 0,57 10,96 ( 0,73 9,57 ( 0,64 10,54 ( 0,70 Примітка: * – різниця при порівнянні з І групою достовірна (p < 0,05). Показано, що у підлітків найбільший дисбаланс макро- та мікроелементів виникає саме на етапі вживання алкоголю зі шкідливими наслідками (група ІІІ). Він відбивається в наявності характерних співвідношень: К/Na < 0,70 та Са/Zn > 5,00. Однак, після того, як залежність вже
сформувалась (групи IV і V) зазначені співвідношення вмісту елементів
знову наближаються до норми але вже при інших, змінених абсолютних
значеннях, що свідчить про формування «нового алкогольного патологічного
гомеостазу» в межах АЗК.

Встановлено, що вміст макро- та мікроелементів в тканинах залежних від
алкоголю дорослих хворих визначається не стільки стадією розвитку
алкогольної хвороби, скільки професійною приналежністю. Так, наприклад,
виявлено достовірно (p < 0,05) підвищений, у порівнянні з іншими фаховими групами, вміст високотоксичних тяжких металів (Pb, Hg), а також Mg, Zn й Ca, у волоссі електрогазозварювальників та ливарів. Разом із тим, достовірних відмінностей вмісту макро- та мікроелементів в сироватці та еритроцитах крові у представників різних професійних груп виявлено не було, що дозволило висунути гіпотезу про специфічну дезінтоксикаційну функцію волосся (И.К. Сосин, А.Ф. Артемчук, 1997). ` l † 6 4 ` b d f h h j l „ ? c ¤ P o „o dh^„o ¶$„*?.~7”@?CoHxNueR?V?\®_&`8bEc^e2guuuooeeeTHTHTHTHTHTHTHTHTHOOeeTHTHTH $ `„?a$ ( * . v ¤ ¦ ¬ T † ? $ ( * . . v ? ? ’ ¤ T \ r z † ^„atha$ I U ae e u eU2% $If^„d§kdOe eUeA ^„atha$ eU2% WRFFFF „O ^„O `„Aea$ nyo ?? ???? ?? ?? ?? ?? ?????? AE † ? " : < V X r t „ † ?   ? ? O O i ? ???????????гнозування подальшого розвитку АЗК (А.В. Васильев, П.Н. Шихирев, 1987). Функціональний стан гуморальної регуляції оцінювали за результатами визначення абсолютних рівнів гормонів і їхніх співвідношень у крові підлітків, на різних стадіях формування АЗК, (табл. 5) і хворих на АЗК зрілого віку в професійних групах (табл. 6). Таблиця 5 Середні значення співвідношень вмісту деяких гормонів у сироватці крові підлітків, в групах, що були виділені за ознакою наявності і ступеню тяжкості психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю Співвідношення Середні значення (M ( m, безрозмірні коефіцієнти) I група, досвід вживання алкоголю відсутній II група, вживання алкоголю без шкідливих наслідків III група, вживання алкоголю з шкідливими наслідками IV група, синдром алкоголь- ної залеж-ності V група, синдром алкогольної залежності із станом відміни 1 2 3 4 5 6 Корт/Тс 34,3 ( 2,9 37,6 ( 3,1 23,1 ( 1,9* 23,1 ( 1,9* 21,3 ( 1,8* Тс/Эд 301,1 ( 30,1 369,5 ( 37,0 600,3 ( 60,0* 453,3 ( 25,3* 744,4 ( 74,4* Тс/Пс 21,8 ( 1,2 16,8 ( 2,5 29,2 ( 1,7* 27,1 ( 1,2* 30,9 ( 2,8* Тс/Ас 28,5 ( 2,2 38,9 ( 6,0 11,1 ( 0,9* 64,8 ( 5,0* 42,8 ( 3,3* Примітка: * – різниця при порівнянні з І групою достовірна (p < 0,05). Встановлено, що у підлітків формування залежності від алкоголю (табл. 5, III група) супроводжується ендокринним дисбалансом, який проявляє себе характерними змінами у співвідношеннях гормонів: Корт/Тс < 30, Тс/Ед > 400, Тс/Пс > 25 та Тс/Ас < 20. На відміну від макро- та мікроелементних співвідносин, що представлені у табл. 4, після того, як алкогольна залежність вже сформувалась баланс гормонів не повертається до норми, що свідчить про напруженість систем гормональної регуляції і про те, що "новий алкогольний гомеостаз" в межах АЗК є дійсно патологічним. Подібні ендокринні зміни, при формуванні й розвитку АЗК, відбуваються і у дорослих і так само проявляють себе характерними гормональним дисбалансом: Корт/Тс > 17,6, Тс/Ед < 160,5, Тс/Пс > 68,1, АКТГ/Ас < 50,03. Таблиця 6 Середні значення співвідношень вмісту деяких гормонів у сироватці крові дорослих в нормі і у хворих на АЗК різних професійних груп Співвідношення Середні значення (M ( m, безрозмірні коефіцієнти) Професійні групи *** Норма (Г.А. Ткачева та ін., 1983) 1-ша, (n=66 чол.) 2-га , (n=123 чол.) 3-тя , (n=94 чол.) 4-та , (n=51 чол.) 5-та , (n=54 чол.) 6-та , (n=76 чол.) Разом (n=464 чол.) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Корт/Тс 56,77 ± 22,35 9,90 ± 4,93* 76,55 ± 17,61* 37,32 ± 15,22* 77,65 ± 8,88* 65,34 ± 14,78 48,06 ± 11,89** 14,76 ± 3,03 Корт/Ед 2118,39 ± 447,00* 1696,75 ±162,18* 2236,48 ± 281,69* 7318,37 ±1076,07* 6227,55 ± 337,50* 3540,00 ± 307,45 2927,86 ± 443,53 3500,00 ± 928,57 Тс/Ед 37,32 ± 5,00* 171,33 ± 82,25* 29,22 ± 4,00* 196,12 ± 17,68* 80,20 ± 9,50* 54,18 ± 5,20 60,92 ± 9,32** 237,14 ± 76,64 Тс/Пс 3,38 ± 0,41 0,97 ± 0,09* 2,38 ± 0,38 2,54 ± 0,27 0,96 ± 0,06* 2,82 ± 0,38 2,53 ± 0,41** 49,55 ± 18,50 Тс/Пс 3,38 ± 0,41 0,97 ± 0,09* 2,38 ± 0,38 2,54 ± 0,27 0,96 ± 0,06* 2,82 ± 0,38 2,53 ± 0,41** 49,55 ± 18,50 ФСГ/ЛГ 0,708 ± 0,09 0,947 ± 0,20 0,874 ± 0,03* 0,909 ± 0,75 0,772 ± 0,21 1,010 ± 0,06 0,864 ± 0,12 1,36 ± 0,25 АКТГ/Ас 29,84 ± 15,27* 110,74 ± 34,06* 13,73 ± 9,19* 35,11 ± 6,56* 48,28 ± 7,50* 73,93 ± 2,14 37,84 ± 13,44** 50,60 ± 0,57 Примітка: * – різниця при порівнянні з 6-ю групою достовірна (p < 0,05); ** – різниця при порівнянні з нормою достовірна (p < 0,05). *** – професійні групи: 1-ша – водії ; 2-га – електрогазозварники, ливарники; 3-тя – слюсарі; 4-та – будівельники; 5-та – працівники хімвиробництва; 6-та – офісні працівники. При цьому, найбільший ендокринний дисбаланс спостерігався у електрогазозварників, ливарів та працівників хімічного виробництва (достовірна різниця з 6-ю групою за 5 параметрами з 6), а найменші у водіїв і трактористів (достовірна різниця з 6-ю групою за 3 параметрами з 6). Таким чином, гормональний дисбаланс, як у підлітків, так і у дорослих осіб, є важливою передумовою розвитку широкого спектру соматичних, неврологічних та психічних розладів коморбідних по відношенню до алкогольної хвороби. Клінічна динаміка алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами, на різних етапах їх лікування та прогнозування якості терапевтичних ремісій Всебічна оцінка преморбіду, клінічної динаміки та прогнозування результатів лікування потребує створення адекватного багатофакторного діагностичного та прогностичного інструментарію, коли йдеться про таку складну патологію як АЗК. Першим кроком на шляху його розробки, стала ідентифікація прогностичних і діагностичних критеріїв формування АЗК, для чого в групах підлітків, що мали різні психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, було виконано частотний аналіз всіх досліджених ознак за розділами: батьківська родина; особливості перинатального періоду; перенесені хвороби; особливості соматостатевого дозрівання; результати біохімічних досліджень (катехоламінів, гормонів та макро- і мікроелементів) та результати електрофізіологічних досліджень. Таким чином, було визначено діагностичні коефіцієнти та інформативність (за мірою Кульбака) кожної із досліджених ознак, що дозволило створити спеціальні таблиці і використати строгу послідовну процедуру Вальда (Е.В. Гублер, 1978) для діагностики та/або прогнозування розвитку АЗК у конкретного підлітка (свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір № 10970. 10.09. 2004). Аналогічним чином розроблені таблиці для діагностики та/або прогнозування розвитку АЗК та ефективності лікування у осіб зрілого віку, з урахуванням їх приналежності до різних професійних груп (А.П. Артемчук, О.А. Артемчук, 2005). Наступним кроком стало дослідження взаємовідносин визначених діагностичних ознак поміж собою у підлітків та дорослих осіб. Так, наприклад, усі діагностичні ознаки у підлітків утворили чотири великих кластери, при чому найбільш тісні взаємини були притаманні першому кластеру, до якого увійшли: рівень гормонів у плазмі крові (Ас, Корт й Тс), а також вміст Са, Zn, Na, K в еритроцитах і Cu, Mn, Fe в сироватці крові. Другий кластер, включав антропометричні показники, які відбивають особливості соматостатевого дозрівання (висота ноги, об’єм грудної клітки, маса тіла) і вміст деяких хімічних елементів в еритроцитах (Cu) та в сироватці крові (Ca, K й Zn). Третій кластер, також відображав особливості соматостатевого розвитку оскільки поєднував деякі антропометричні данні (зріст, ширина таза, ширина плечей) і вік на момент обстеження. Четвертий кластер поєднував решту, слабо пов’язаних поміж собою діагностичних даних. На основі кластерного аналізу ознак розвитку алкогольної хвороби у підлітків та дорослих осіб було сформовано концепцію про наявність двох якісно відмінних фондів факторів, що впливають на розвиток АЗК: стабільного й лабільного (рис. 1). Стабільний фонд (А) містить у собі сукупність усіх спадкових факторів і факторів перинатального періоду. Лабільний фонд (Б) – акумулює несприятливі фактори середовища. Фактори обох фондів взаємодіють в процесі циклічного патокінезу алкогольної хвороби і через модифікацію структурних складових регуляції гомеостазу трансформувати клініку як власне алкогольної хвороби, так і коморбідних по відношенню до неї розладів. Особливості процесу формування АЗК у підлітків базуються, переважно, на факторах стабільного фонду, а АЗК дорослих – на факторах як стабільного, так і лабільного фондів. Внаслідок цього, спостерігається цілком очікувана різниця в патернах значущих чинників, що призводять до виникнення АЗК у осіб різного віку (рис. 2). Рис. 1. Механізм розвитку АЗК і фонди факторів, що впливають на нього Складна за структурою АЗК потребує адекватно лікування. Комплексні терапевтичні програми слід диференціювати за віком хворого (рис. 3). У підлітків, що знаходяться в стадії розвитку АЗК, основною мішенню терапевтичної програми мають бути фактори стабільного фонду коморбідності, а у дорослих хворих – фактори лабільного фонду коморбідності. Запропоновані нами комплексні терапевтичні програми враховували ці вимоги. Так, комплексна терапевтична програма для підлітків передбачала попередню діагностику АЗК за розробленою автором методикою (свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір № 10970. 10.09. 2004; патент № 45599А, UA, А61В10/00. 15.04.2002. Бюл. №4), з подальшим використанням авторських засобів адаптаційно-метаболічної терапії (АМТ) "Композит-1(2)", які включають метаболічні попередники амінокислот, власне амінокислоти, індуктори активності ферментів, адаптогени та деякі інші біологічно активні компоненти (патент № 42478 А, UA, А61 К31/00. 15.10.2001. Бюл. №9; патент № 72687 А, UA, А61К31/00. 15.03.2005. Бюл. №3) та авторських технологій усунення преморбідної (по відношенню до АЗК) симптоматики (патент на промисловий зразок № 6500, UA, 21-01; 19-08. 15.10.2002. Бюл. № 10; патент № 36878А, UA, А61В5/00, А61К31/00. 16.04.2001. Бюл. №3; патент. № 36829, UA, А61Н39/04. 16.04.2001. Бюл. №3). Підлітки Особи зрілого віку Рис 2. Патерни чинників, що достовірно впливають на виникнення АЗК у осіб різного віку: 1 – мікросоціальні; 2 – екзогенно-органічні; 3 – поведінкові; 4 – антропометричні; 5 – статеворольові; 6 – гормональні; 7 – пов’язані із вживанням інших ПАР; 8 – пов’язані із дисбалансом макро- та мікроелементів; 9 – інші Комплексна терапевтична програма для дорослих хворих на АЗК передбачала: на 1Б-4Б етапах (рис. 3) використання засобів АМТ "Композит-1(2)" (патент № 42478А, UA, А61 К31/00. 15.10.2001. Бюл. №9; патент № 72687А, UA, А61К31/00. 15.03.2005. Бюл. №3); на 2Б-4Б етапах – варіанти стресопсихотерапії (СПТ) (патент № 51865А, UA, А61Н39/00. 16.02. 2002. Бюл. №12; патент № 36591А, UA, А61М21/00, А61Р25/32. 16.04.2001. Бюл. №3). 1А 2А 3А 4А 5А 6А 1Б 2Б 3Б 4Б 1В 2В 3В 4В 5В 6В Рис. 3. Провідні напрямки терапії АЗК з урахуванням віку хворих та фондів факторів коморбідності. Поточна оцінка якості терапії та прогнозування її результатів здійснювалась через використання послідовної процедури Вальда, основаної на розроблених нами діагностичних та прогностичних таблицях (патент № 36590, UA, А61В5/02, А61В10/00. 15.11.2004. Бюл. №11; патент №36589, UA, А61N1/36. 15.06.2004. Бюл. №6). Програми терапії й профілактики патологічних станів, зумовлених факторами фонду мобільної коморбідності при АЗК у осіб зрілого віку, включала: використання засобів АМТ "Композит-1(2)" (патент № 42478 А, UA, А61 К31/00. 15.10.2001. Бюл. №9; патент № 72687А, UA, А61К31/00. 15.03.2005. Бюл. №3); а також відомих методів дезінтоксикації (еферентна терапія, використання антидотів, комплексонів та сорбентів). Одночасно проводили терапію коморбідної соматичної та неврологічної патології, згідно стандартам відповідних фахів, при цьому особлива увага приділялась відновленню гормонального балансу і балансу макро- та мікроелементів (патент № 45599А, UA, А61В10/00. 15.04.2002. Бюл. №4), а також усуненню підвищеної судомної готовності мозку (патент № 36871, UA, А61К31/15, А61Р25/32. 15.03.2004. Бюл. №3). Об’єктивним свідченням ефективності запропонованих комплексних терапевтичних програм може слугувати відновлення кортизол-тестостеронового та калій-кальцієвого співвідношень у дорослих хворих на АЗК різних професій (рис. 4). Результати клінічного динамічного спостереження протягом лікування хворих на АЗК свідчать про високу ефективність запропонованих комплексних терапевтичних програм та окремих їхніх компонентів. Під впливом запропонованого способу адаптаційно-метаболічної терапії спостерігається прискорений зворотній розвиток основних симптомів синдрому відміни алкоголю. Протягом першої доби прояви безсоння були ліквідовані в 84,5% випадків, дратівливості – в 36,8 % випадків, компульсивного потягу до алкоголю – в 63,2 % випадків, тремору – в 15,8 % і підвищеного артеріального тиску – в 73,3 % випадків, а на третю добу ці показники становили 100,0; 84,2; 94,7; 47,4; 84,2 %% випадків, відповідно, що достовірно (p < 0,05) швидше, ніж при використанні стандартних методів лікування синдрому відміни алкоголю. Рис. 4. Динаміка кортизол-тестостеронового(А) та калій-кальцієвого (Б) співвідношень у дорослих хворих на АЗК різних професій (групи 1-6) протягом лікування. Під впливом адаптаційно-метаболічної терапії (АМТ) та стресопсихотерапії (СПТ) у хворих зникав патологічний потяг до алкоголю, поліпшувалися показники соціального функціонування (нормалізувалися відносини у родинах, відбувалось працевлаштування тощо). Запропоновані комплексні терапевтичні програми забезпечували високий протирецидивний ефект. В результаті катамнестичного спостереження встановлено, що на кінець першого року, з моменту СПТ, в стані терапевтичної ремісії перебувало 87,3 % пацієнтів, а на кінець третього року – 71,6 %. В обох випадках відсоток пацієнтів, що продовжували утримуватись в стані тверезості достовірно (p < 0,05) перевищував відповідні показники, які можна досягти при застосуванні інших методів протирецидивної терапії хворих на алкоголізм. При цьому, в стані досягнутої терапевтичної ремісії відбувалась статистично значуща редукція (p < 0,05) або зникнення коморбідної по відношенню до алкогольної залежності психічної, неврологічної та соматичної патології. Результати трьохрічного катамнестичного спостереження підтвердили високі діагностичні та прогностичні властивості процедури визначення типу перебігу АЗК. Частота помилкових висновків не перевищувала 4,7 %, що відповідає вимогам, прийнятим в медико-біологічних дослідженнях. ВИСНОВКИ 1. У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми – алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними й соматичними розладами. На основі всебічного дослідження клініко-епідеміологічних, психологічних, хронобіологічних, електрофізіологічних та біохімічних аспектів, визначено її феноменологію, патогенетичні закономірності, а також динаміку під впливом розроблених та впроваджених в практику нових комплексних терапевтичних програм. 2. Системний аналіз сумісного розвитку алкогольної залежності і коморбідних психічних, неврологічних й соматичних розладів, виявив діалектичну єдність екстра- та інтранозологічних складових їхніх взаємин. З одного боку, психічна, неврологічна й соматична патологія, що виникає внаслідок різноманітних впливів періоду формування людини (перинатальний період, дитинство, підлітковість) та шкідливих чинників протягом її дорослого життя, є фактором ризику і, одночасно, тлом розвитку алкогольної залежності, а з іншого – саме наявність останньої сприяє виникненню численних коморбідних, по відношенню до неї, розладів. Такий взаємозв’язок суттєво поглиблює класичні уявлення про роль коморбідної патології в клініці власне алкогольної хвороби, оскільки постулює пряму її залежність від поточних, мінливих сполучень факторів навколишнього середовища і викликаних ними порушень гомеостазу. 3. Результати лонгітудінального, багатопараметричного клініко-епідеміологічного дослідження свідчать як про зростання поширеності алкогольної залежності серед різних верств населення країни, так і про її патоморфоз, основною рисою якого є збільшення частоти коморбідних психічних, неврологічних й соматичних розладів. Встановлена наявність прямих кореляційних зв’язків між рівнем вживання алкоголю та прогресуючим зростанням коморбідної з алкогольною залежністю патології (зокрема у осіб працездатного віку та підлітків). 4. Доведено, що фактори, які сприяють розвитку коморбідності алкогольної залежності з психічними, неврологічними та соматичними розладами є різними для підлітків та осіб зрілого віку. В першому випадку – це наявність перинатальної патології, черепно-мозкових травм (особливо з втратою свідомості), інфекційних захворювань в дитинстві та пубертатному періоді, а у другому – накопичення результатів дії чинників зовнішнього середовища: професійних (пов’язаних із шкідливими умовами праці), побутових (пов’язаних із несприятливими умовами за місцем мешкання), ятрогенних (наслідки консервативних і, особливо, оперативних медичних втручань) та природних (зокрема, геліогеофізичних). 5. Показано, що серед чинників зовнішнього середовища найвпливовішими і стійкими факторами розвитку коморбідних психічних, неврологічних та соматичних розладів при алкогольній залежності є умови професійної діяльності (в порядку зменшення патогенності: хімвиробництво, гаряча обробка металу, керування автотранспортом, холодна обробка металу, будівництво, виконавча (не керівна) робота в умовах офісу). Менший за силою (р ( 0,05) і мінливий у часі вплив на розвиток коморбідних розладів при алкогольній залежності справляють геліогеофізичні та хронобіологічні фактори (коливання атмосферного тиску, сонячної активності та зміни сезонів року). 6. Встановлено, що важливими показниками формування алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами, за результатами інструментальної та лабораторної діагностики, є: підвищена судомна готовність (яка проявляє себе епілептиформною біоелектричною активністю головного мозку); ендокринний дисбаланс, що відображається у характерних співвідношеннях гормонів (у підлітків: Корт/Тс < 30, Тс/Ед > 400, Тс/Пс > 25, Тс/Ас < 20; у осіб зрілого віку: Корт/Тс > 17,6, Тс/Ед < 160,5, Тс/Пс > 68,1, АКТГ/Ас < 50,03) і дисбаланс макро- та мікроелементів, що з характерними співвідношеннями їх вмісту у волоссі підлітків: К/Na < 0,70, Са/Zn >
5,00 (у дорослих ці співвідношення визначаються переважно професійною
приналежністю). На основі цих наукових знахідок розроблено новий метод
діагностики алкогольної залежності (патент № 45599А, UA, А61В10/00.
15.04.2002. Бюл. №4)).

7. Шляхом кластерного аналізу показано, що кожній віковій та/або
професійній групі пацієнтів із алкогольною залежністю, що коморбідна з
психічними, неврологічними та соматичними розладами, притаманні свої
специфічні сукупності клініко-епідеміологічних, психологічних,
хронобіологічних, електрофізіологічних та біохімічних ознак (патерни
ознак) які можуть слугувати маркерами прогредієнтності алкогольної
хвороби і предикторами ефективності її лікування. Цей результат
покладено в основу нової процедури визначення типу перебігу алкогольної
хвороби і прогнозування її подальшого розвитку (свідоцтво про реєстрацію
авторського права на науковий твір № 10970 від 10.09.2004).

8. Показано, що всі визначені фактори формування алкогольної залежності,
що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладами,
утворюють два якісно відмінних фонди: стабільний й лабільний. Стабільний
фонд містить у собі сукупність усіх спадкових факторів і факторів
перинатального періоду, що накладають відбиток на все подальше життя
пацієнта. Лабільний фонд – це фонд акумуляції наслідків дії мінливих
факторів зовнішнього середовища.

9. Розроблено патогенетично обґрунтовані комплексні терапевтичні
програми лікування хворих на алкогольну залежність, що коморбідна з
психічними, неврологічними та соматичними розладами, які складаються з
двох основних компонентів: адаптаційно-метаболічної терапії, основаної
на використанні патентованих оригінальних комплексів фармакологічних
засобів «Композит-1(2)» і процедур їхнього застосування (патент №
72687А, UA, А61К31/00. 15.03.2005. Бюл. №3; патент № 36871, UA,
А61К31/15, А61Р25/32. 15.03.2004. Бюл. №3) та авторської технології
стресопсихотерапії (патент № 51865А, UA, А61Н39/00. 16.02. 2002. Бюл.
№12; патент № 36591А, UA, А61М21/00, А61Р25/32. 16.04.2001. Бюл. №3).
Вибір конкретної терапевтичної програми здійснюється за результатами
попередньої комплексної діагностики (патент №36589, UA, А61N1/36.
15.06.2004. Бюл. №6).

10. Протягом динамічного спостереження під час лікування хворих на
алкогольну залежність, що коморбідна з психічними, неврологічними та
соматичними розладами, встановлено, що під впливом запропонованого
способу адаптаційно-метаболічної терапії спостерігається прискорений
зворотній розвиток основних симптомів синдрому відміни алкоголю.
Протягом першої доби прояви безсоння були ліквідовані в 84,5%,
дратівливості – в 36,8 %, компульсивного потягу до алкоголю – в 63,2
%, тремору – в 15,8 % і підвищеного артеріального тиску – в 73,3 %
випадків, а на кінець третьої доби ці показники становили 100,0; 84,2;
94,7; 47,4; 84,2 %%, відповідно, що достовірно (p < 0,05) швидше, ніж при застосуванні стандартних методів лікування синдрому відміни алкоголю. 11. Катамнестичним спостереженням хворих, пролікованих за допомогою запропонованих комплексних терапевтичних програм, було встановлено, що на кінець першого року (з моменту стресопсихотерапевтичного втручання) в стані терапевтичної ремісії перебувало 87,3 % пацієнтів, а на кінець третього року – 71,6 %. В обох випадках відсоток пацієнтів, що продовжували перебувати в стані терапевтичної ремісії, достовірно (p < 0,05) перевищував відповідні показники, які можна досягти при застосуванні інших методів протирецидивної терапії хворих на алкогольну залежність. Паралельно, протягом катамнестичного спостереження, відбувалась статистично значуща редукція або зникнення коморбідної, по відношенню до алкогольної залежності, психічної, неврологічної та соматичної патології. 12. Протягом трьохрічного катамнестичного спостереження було підтверджено високі діагностичні та прогностичні властивості процедури визначення типу перебігу алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними та соматичними розладам. Частота помилкових висновків не перевищувала 4,7 %, що відповідає вимогам прийнятим в медико-біологічних дослідженнях. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Довженко А.Р., Болотова З.Н., Артемчук А.Ф. с соавт. Стрессопсихотерапия больных алкоголизмом в амбулаторных условиях // Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1988. – Т. LXXXVIII, вып. 2. – С. 94 – 97. Артемчук А.Ф., Зовский В.Н. Содержание некоторых макро- и микроэлементов в биологических тканях подростков и юношей на различных этапах развития и течения алкоголизма // Неврология и психиатрия. – К.: Здоров’я. – 1991. – С. 100 – 103. Артемчук А.П. Змінення макро- та мікроелементного вмісту в біологічних тканинах підлітків на преклінічних етапах алкоголізму // Укр. вісн. психоневрол. – 1996. – Т. 4, вип. 4 (11). – С. 146 – 147. Артемчук А.П. Клініка алкоголізму у осіб різного фаху та її залежність від дії негативних проффакторів // Укр. вісн. психоневрол. – 1996. – Т. 4, вип. 5 (12). – С. 8 – 9. Сосин И.К., Артемчук А.Ф. Концепция детоксикационной функции волос // Сучасні проблеми в дерматології, косметології та управлінні охороною здоров’я. – Х., 1997 – Вип.1. – 1997. – С. 128. Артемчук А.Ф. Ранний прогноз эффективности стрессопсихотерапии больных алкоголизмом по методу А.Р.Довженко // Укр. вісн. психоневрол. – 1998. – Т. 6, вип. 3 (18). – С. 84 – 87. Артемчук А.Ф. Церебральные, сердечно-сосудистые и психоэмоциональные нарушения у больных алкоголизмом на этапе становления ремиссии и их коррекция // Международный медицинский журнал. – 1999. – Т. 5, № 2. – С. 40 – 43. Артемчук А.Ф. Эпидемиологические и клинико-терапевтические аспекты сердечно-сосудистых нарушений при алкогольной зависимости // Укр. вісн. психоневрол. – 1999. – Т. 7, вип. 4 (22). – С. 31 – 34. Артемчук А.Ф. Алкоголизм и поражение сердца: клинические особености, электрофизиологические и психологические корреляции // Укр. вісн. психоневрол. – 1999. – Т.7, вип. 2 (20). – С. 85 – 87. Сосин И.К, Беспалов Ю.Г., Артемчук А.Ф., Чуев Ю.Ф. Предмет, задачи и методология эндоэкологии // Экологическая медицина. – 2000. – № 1. – С. 6 – 9. Сосин И.К., Артемчук А.Ф., Чуев Ю.Ф., Беспалов Ю.Г. Эндоэкология и ее прикладные аспекты в наркологии // Международный медицинский журнал. – 2000. – Т. 6, вып. 2. – С. 82 – 85. Артемчук А.Ф. Новые страховые принципы организации наркологической помощи // Международный медицинский журнал. – 2000. – Т. 6, № 1. – С. 33 – 36. Артемчук А.Ф. Клинические особенности и терапия сердечно-сосудистых нарушений при алкоголизме // Український кардіологічний журнал. – 2000. – № 4. – С. 68 – 71. Артемчук А.Ф. Биологические основы пароксизмальных состояний в клинике алкоголизма // Український медичний альманах. – 2000. – Т. 3, № 2. – С. 6 – 8. Артемчук А.П. Клінічні, параклінічні та терапевтичні аспекти сучасних форм алкоголізму // Архів психіатрії. – 2000. – № 1 – 2 (20 – 21). – С. 55 – 59. Артемчук А.Ф. Пароксизмальные состояния в клинике подростково-юношеской алкогольной зависимости: генетические, фенотипические и терапевтические аспекты // Укр. вісн. психоневрол. – 2000. – Т.8, вип.1 (23). – С. 13 – 16. Артемчук А.Ф., Слюсаренко И.Т. Неврологические, нейрофизиологические и нейропсихологические корреляции при аддиктивном поведении подростков // Международный медицинский журнал. – 2001. – Т. 7, № 3. – С. 35 – 39. Артемчук А.Ф. Фактическая распространенность состояний алкогольной зависимости в Украине в 1978–1999 гг // Укр. вісн. психоневрол. – 2001. – Т. 9, вип. 3 (28). – С. 71 – 75. Артемчук А.П., Божко Г.Х. Нові медикаментозні технології та засоби надання позалікарняної допомоги: актуальність, проблеми, результати // Архів психіатрії. – 2001. – № 4 (27). – С. 137 – 141. Артемчук А.Ф. Патологическая интеграция экзо- и эндоэкологических взаимодействий при алкогольной зависимости у подросков и юношей // Архів психіатрії. – 2002. – № 4 (31). – С. 94 – 101. Артемчук А.Ф. Интегральная наркология: некоторые теоретические и практические аспекты // Укр. вісн. психоневрол. – 2003. – Т. 11, вип. 2 (35). – С. 65 – 68. Артемчук А.Ф. Изменения течения индивидуального (субъективного) времени у больных алкогольной зависимостью как отражение потенциала адаптации // Український медичний альманах. – 2004. – Т. 7, № 4. – С. 13 – 17. Артемчук А.Ф., Чуев Ю.Ф., Носов К.В. Эндоэкология и валеопсихология как вузовские предпосылки успешного менеджмента // В кн.: С.О. Гримблат, И.К. Сосин: Проблемы оптимизации высшего образования (на модели менеджмента и психологии). Монография. – Харьков: Факт, 2004. – 720 с. (Глава 6. С. 265 – 280). Артемчук А.П., Божко Г.Х., Артемчук О.А. Спосіб лікування алкоголізму. Деклараційний патент на винахід (11) 42478 А, UA, (51) 7 А61К31/00. 15.10.2001. Бюл. №9. Артемчук А.П. Спосіб лікуваня алкоголізму. Деклараційний патент на винахід (11) 36591 А, UA, (51) 7 А61М21/00, А61Р25/32. 16.04.2001. Бюл. №3. Артемчук А.П., Артемчук О.А. Спосіб комплексного лікування енурезу у дітей та підлітків. Деклараційний патент на винахід (11) 36829, UA, (51) 7 А61Н39/04 16.04.2001. Бюл. №3. Артемчук А.П., Артемчук О.А. Спосіб комплексного лікування логоневрозу у дітей та підлітків. Деклараційний патент на винахід (11) 36878 А, UA, (51) 7 А61В5/00, А61К31/00 16.04. 2001. Бюл. № 3. Артемчук А.П., Артемчук О.А., Зовський В.М. Спосіб біологічної діагностики алкогольної залежності у підлітків та юнаків. Деклараційний патент на винахід (11) 45599 А, UA, (51) 7 А61В10/00. 15.04.2002. Бюл. № 4. Артемчук А.П., Артемчук О.А. Спосіб термінового емоційно-стресового зняття алкоголь-абстинентого синдрому. Деклараційний патент на винахід (11) 51865 А, UA, (51) 7 А61Н39/04. 16.12.2002. Бюл. № 12. Артемчук А.П., Артемчук О.А., Лісна Н.М., Овчаренко Н.Є. Карта для гри “Мандрівка на повітряній кулі”. Патент на промисловий зразок (11) 6500, UA, (51) 21-01; 19-08. 15.10.2002. Бюл. № 10. Артемчук А.П. Спосіб профілактики запойних станів при алкогольній залежності. Патент на винахід (11) 36871, UA, (51) 7 А61К31/515, А61Р25/32 15.03.2004. Бюл. № 3. Артемчук А.П. Спосіб прогнозування ефективності лікування хворих на алкогольну залежність за методом О.Р. Довженка. Патент на винахід (11) 36589, UA, (51) 7 А61N1/36 15.06.2004. Бюл. № 6. Артемчук А.П. Спосіб раннього прогнозування ефективності лікування хворих на алкогольну залежність за методом О.Р. Довженка. Патент на винахід (11) 36590, UA, (51) 7 А61В5/02, А61В10/00. 15.11.2004. Бюл. № 11. Артемчук А.П., Артемчук О.А. Зовський В.М., Купрієнко І.Ф. Науковий твір “Спосіб раннього прогнозу та діагностики алкогольної залежності за допомогою спеціальних комплексних таблиць”. Свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір № 10970, UA, 10.09.2004. Артемчук А.П., Божко Г.Х., Артемчук О.А. Спосіб лікування алкоголізму. Деклараційний патент на винахід (11) 72687 А, UA, (51) 7 А61К31/00. 15.03.2005. Бюл. № 3. Артемчук А.П. Токсичні ефекти етанолу і факторів виробничого середовища при алкоголізмі // Довкілля та здоров’я. – 2000. – № 4(5). – С. 46 – 50. Артемчук А.П. Алкогольні напої як джерело надходження мікроелементів у організм людини // Вісник проблем біології і медицини. – 2000. – № 1. – С. 72 – 77. Артемчук А.Ф. Результативность специальных информационно-просветительных программ среди организованной молодёжи // Наркология. – 2003. – № 2. – С. 32 – 36. Артемчук А.Ф. Нарушения гормонального звена гомеостаза у подростков и юношей на различных этапах формирования алкогольной зависимости // Наркология. – 2003. – № 12. – С. 35 – 39. Артемчук А.Ф. Хронобиология в наркологии: сезонные колебания обострений алкогольной зависимости и госпитализаций, а также внутрибольничных рецидивов среди городских и сельских жителей // Наркология. – 2004. – № 7.– С. 7 – 16. Артемчук А.Ф. Прогностические факторы и эффективность лечения больных алкоголизмом молодого возраста по данным трехлетнего катамнеза // Матер. научно-практ. конф.: “Актуальные проблемы, современные достижения психоневрологии, их медико-технические аспекты в основных разделах теории и практики медицины”. – Харьков, 1985. – С. 324 – 326. Артемчук А.Ф. Клинические, гормональные и спектроскопические корреляции у больных алкоголизмом в процессе антиалкогольного лечения // Матер. научно-практ. конф. с международным участием, посвященной 10-летию кафедры сексологии и медицинской психологии ХИУВ: “Нарушения сексуального здоровья”. – Харьков, 1997. – С. 55 – 58. Артемчук А.Ф. Этапы нарушения психического и эндокринного статуса у детей из алкогольных семей // Матер. наук.-практ. конф.: “Медико-соціальні аспекти стану здоров’я дітей та підлітків”. – Харків, 1998. – С. 7 – 9. Артемчук А.Ф. Патогенез и этапы нарушения речи у детей из алкогольных семей // Матер. научно-практ. конф. “Актуальные проблемы пограничной психиатрии, психотерапии, медицинской психологии”. – Харьков, 1999. – С. 12 – 15. Артемчук А.П. Деякі порушення ендоекологічного статусу при сучасних формах алкоголізму // Матер. наук.-практ. конф.: “Актальні проблеми медичної науки”, присвяченої 75-річчю заснування ХІУЛ. – Харків, “ОКО”, 1998. – С. 245 – 250. Артемчук А.Ф., Артемчук А.А. Негативный, органически-измененный церебральный фон как основа формирования алкогольной зависимости и этапов декомпенсации в различные возрастные периоды // Матер. наук. симпозіуму “Невротичні розлади у дітей та підлітків: патогенез, клініка, реабілітація”. – Харків, 2003. – С. 8 – 10. Артемчук А.Ф. Стандартные изменения артериального давления в результате стрессопсихотерапии больных алкогольной зависимостью различных профессий как экспресс-критерий раннего прогнозирования эффективности терапии // Матер. V Української наук.-практ. конф. з міжнародною участю: “Нові підходи до психотерапії та фармакотерапії залежності від психоактивних речовин”. – Харків, 2004. – С. 10 – 19. Артемчук А.П., Артемчук О.А. Стан провідних рівней регуляції гомеостазу у хворих на сучасні форми алкогольної залежності різних професій у процесі лікування та клініко-патогенетичне обґрунтування нових технологій діагностики, прогнозу, профілактики і реабілітації // Матер. VI Української наук.-практ. конф. з міжнародною участю: “Довженківські читання: теорія і практика наркології”. – Харків, 2005. – С. 28 – 33. АНОТАЦІЯ Артемчук А.П. Проблема коморбізму алкогольної хвороби та клініко-патогенетичне обґрунтування комплексних терапевтичних програм. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.17 – наркологія. – Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2005. У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми – алкогольної залежності, що коморбідна з психічними, неврологічними й соматичними розладами. На основі всебічного дослідження клініко-епідеміологічних, психологічних, хронобіологічних, електрофізіологічних та біохімічних аспектів, визначено її феноменологію, патогенетичні закономірності, а також динаміку під впливом розроблених та впроваджених в практику нових комплексних терапевтичних програм. На репрезентативній вибірці (7320 осіб) різних регіональних, вікових і професійних верств населення проведено комплексне, лонгітудінальне (більше 20 років) клініко-епідеміологічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне, електрофізіологічне та біохімічне дослідження. Показано, що основними тенденціями розвитку алкогольної залежності протягом останніх 20 років були її подальше поширення серед населення країни та патоморфоз, який проявляв себе невпинним збільшенням частоти коморбідних психічних, неврологічних й соматичних розладів. Визначено феноменологію, патогенетичні закономірності розвитку, а також динаміку алкогольної залежності, що коморбідна (АЗК) з психічними, неврологічними й соматичними розладами під впливом розроблених та впроваджених в практику нових комплексних терапевтичних програм. Доведено, що фактори, які сприяють розвитку АЗК, є різними для підлітків і для осіб зрілого віку. В першому випадку – це сукупність спадкових факторів і факторів перинатального періоду, а у другому – накопичення результатів дії чинників зовнішнього середовища. Встановлено, що важливими показниками формування АЗК, за результатами інструментальної та лабораторної діагностики, є: підвищена судомна готовність, ендокринний і макро- та мікроелементний дисбаланс. Розроблено патогенетично обґрунтовані комплексні програми лікування хворих на АЗК, які складаються з двох основних компонентів: адаптаційно-метаболічної терапії, що ґрунтується на використанні авторських патентованих комплексів фармакологічних засобів "Композит-1(2)" й авторських технологій стресопсихотерапії та методи прогнозування результатів лікування. Катамнестичним спостереженням доведено високу протирецидивну ефективність запропонованих комплексних терапевтичних програм у хворих на АЗК. Ключові слова: алкогольна залежність, патоморфоз, коморбідність, феноменологія, діагностика, адаптаційно-метаболічна терапія, стресопсихотерапiя, прогнозування результатів лікування. АННОТАЦИЯ Артемчук А. П. Проблема коморбизма алкогольной болезни и клинико-патогенетическое обоснование комплексных терапевтических программ. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.17 – наркология. – Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологи МЗ Украины. Киев, 2005. В диссертационной работе осуществлено теоретическое обобщение и новое решение актуальной проблемы – алкогольной зависимости, коморбидной с психическими, неврологическими и соматическими расстройствами. На основе всестороннего исследования клинико-эпидемиологических, психологических, хронобиологических, электрофизиологических и биохимических аспектов, определена ее феноменология, патогенетические закономерности, а также динамика под влиянием разработанных и введенных в практику новых комплексных терапевтических программ. На репрезентативной выборке (7320 лиц) разных региональных, возрастных и профессиональных категорий населения проведено комплексное, лонгитудинальное (больше 20 лет) клинико-эпидемиологическое, клинико-психопатологическое, психодиагностическое, электрофизиологическое и биохимическое исследование. Установлено, что основными тенденциями развития алкогольной зависимости на протяжении последних 20 лет были ее дальнейшее распространение среди населения страны и патоморфоз, который проявлял себя непрерывным увеличением частоты коморбидных психических, неврологических и соматических расстройств. Определена феноменология, патогенетические закономерности развития, а также динамика алкогольной зависимости, коморбидной (АЗК) с психическими, неврологическими и соматическими расстройствами под влиянием разработанных и введенных в практику новых комплексных терапевтических программ. Доказано, что факторы, которые способствуют развитию АЗК, различны для подростков и лиц зрелого возраста. В первом случае – это наличие перинатальной патологии, черепно-мозговых травм (в особенности с потерей сознания), инфекционных заболеваний в детстве и пубертатном периоде, а во втором – накопление результатов действия факторов внешней среды: профессиональных (связанных с вредными условиями работы), бытовых (связанных с неблагоприятными условиями по месту проживания), естественных (в частности, гелиофизических и метеорологических) и ятрогенных (следствия консервативных и, в особенности, оперативных медицинских вмешательств). При этом, среди факторов внешней среды наиболее значимыми для развития АЗК являются условия профессиональной деятельности (в порядке уменьшения патогенности: химпроизводство, горячая обработка металла, управление автотранспортом, холодная обработка металла, строительство, исполнительная (не руководящая) работа в условиях офиса). Менее сильное и непостоянное во времени влияние на развития АЗК оказывают гелиофизические, метеорологические и хронобиологические факторы (колебания атмосферного давления, солнечной активности и смены времен года). Установлено, что важными показателями формирования АЗК, по результатам инструментальной и лабораторной диагностики, являются: повышенная судорожная готовность (которая проявляет себя эпилептиформной биоэлектрической активностью головного мозга); эндокринный дисбаланс, который находит свое отражение в характерных соотношениях гормонов (у подростков: Корт/Тс < 30, Тс/Эд > 400, Тс/Пс > 25, Тс/Ас < 20; у лиц зрелого возраста: Корт/Тс > 17,6, Тс/Эд < 160,5, Тс/Пс > 68,1, АКТГ/Ас < 50,03) и дисбаланс макро- и микроэлементов, который находит свое отражение в их характерных соотношениях (в волосах подростков: К/Na < 0,70, Са/Zn > 5,00; в тканях взрослых лиц эти соотношения сильно зависят
от их профессиональной принадлежности).

Путем кластерного анализа данных комплексного исследования показано, что
каждой возрастной и/или профессиональной группе пациентов с АЗК, присущи
свои специфические совокупности клинико-эпидемиологических,
психологических, хронобиологических, электрофизиологических и
биохимических признаков (кластеры признаков), которые могут служить
маркерами прогредиентности алкогольной болезни и предикторами
эффективности ее лечения. Обосновано положение о существовании двух
качественно различных фондов факторов формирования АЗК: стабильного и
лабильного. Стабильный фонд содержит в себе совокупность всех
наследственных факторов и факторов перинатального периода, которые
накладывают отпечаток на всю дальнейшую жизнь пациента. Лабильный фонд –
это фонд аккумуляции следствий действия меняющихся факторов внешней
среды, который пополняется на протяжении жизни больного.

Разработаны патогенетически обоснованные комплексные программы лечения
больных АЗК, которые состоят из двух основных компонентов:
адаптационно-метаболической терапии, основанной на использовании
авторских патентованных комплексов фармакологических средств
«Композит-1(2)» и авторских технологий стрессопсихотерапии, которые
предусматривают выбор формулы внушения и характера стрессового
воздействия для конкретного пациента по результатам его предварительной
комплексной диагностики. Созданы методы прогнозирования результатов
лечения. Показано, что предложенный вариант адаптационно-метаболической
терапии обеспечивает ускоренное обратное развитие основных симптомов
синдрома отмены алкоголя у больных АЗК: устранение на протяжении первых
суток лечения бессонницы в 84,5% случаев, раздражительности – в 36,8 %
случаев, компульсивного влечения к алкоголю – в 63,2 % случаев, тремора
– в 15,8 % и повышенного артериального давления – в 73,3 % случаев, что
достоверно (p < 0,05) быстрее, чем при стандартных методах купирования синдрома отмены алкоголя. Установлено, что предложенные комплексные терапевтические программы имеют высокий противорецидивный потенциал: на конец первого (с момента стрессопсихотерапевтического вмешательства) года в состоянии терапевтической ремиссии находилось 87,3 % пациентов, а на конец третьего года – 71,6 %. В обоих случаях процент пациентов, которые продолжали находиться в состоянии терапевтической ремиссии достоверно (p < 0,05) превышал соответствующие показатели, которые можно достичь при использовании других методов противорецидивной терапии больных алкогольной зависимостью. Параллельно, на протяжении катамнестичного наблюдения, происходила статистически значимая редукция или исчезновение коморбидной, по отношению к алкогольной зависимости, психической, неврологической и соматической патологии. Ключевые слова: алкогольная зависимость, патоморфоз, коморбидность, феноменология, диагностика, адаптационно-метаболическая терапия, стрессопсихотерапия, прогнозирование результатов лечения. SUMMARY Artemchuk A.Ph. The problem of alcoholic disease's comorbism and clinical-pathogenetic substantiation of complex therapeutic programs. – Manuscript. Thesis for obtaining of the Doctor of medical sciences degree in specialty 14.01.17 – narcology. – Ukrainian Research Institute of Social, Forensic Psychiatry and Narcology, Ministry of Public Health of Ukraine. Kyiv, 2005. The theoretical generalization and the new decision of an actual problem – alcohol dependence comorbidity (ADC) with mental, neurological and somatic disorders are carried out in this dissertational work. The phenomenology, pathogenetic laws, and also dynamics under influence of the new complex therapeutic programs, developed and entered into practice, is determined on the basis of comprehensive investigation of its clinical, epidemiological, psychological, chronobiological, electrophysiological and biochemical aspects. On representative sample (7320 persons) different regional, age and professional groups of the population complex, long-term (more than 20 years) clinical and epidemiological, clinical and psychopathological, psychodiagnostic electrophysiological and biochemical researches are carried out. It is established, that the basic tendencies of alcoholic dependence development during last 20 years were its further proliferation in population of the country and its pathomorphosis which proved continuous increase of frequency of ADC. It is determined the phenomenology, pathogenetic laws, and also dynamics of ADC under influence of the new complex therapeutic programs developed and implemented practice. It is proved, that factors, which promote the development of ADC, are various for teenagers and adult: there is a set of hereditary factors and factors of the perinatal period in first case, and accumulation of results of consequences of the environmental pathogenic factors action – in the second one. It is established, that important parameters of ADC formation, by results of tool and laboratory diagnostics test consist: the high convulsive readiness, and endocrine, macro- and microelement disbalance too. The pathogenically proved complex programs of treatment for patients with ADC are developed. They are consist of two basic components: the adaptive and metabolic therapy based on using of the author's patented complex of medicines "Composite" and author's technology of stresspsychotherapy after that. Methods of forecasting of results of treatment are created. By catamnesis it is proved high antirelapse efficiency of the offered complex therapeutic programs in patients with different forms of ADC. Key words: alcoholic dependence, pathomorphosis, comorbidness, phenomenology, diagnostics, adaptive and metabolic therapy, stresspsychotherapy, forecasting of treatment results. PAGE 37

Похожие записи