.

Пріон-асоційована спонгіформна енцефалопатія крейтцфельдта-якоба: кількісна морфологічна діагностика (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 5332
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

ВОЛОС ЛІЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 616.831/.832-004.5-091

Пріон-асоційована спонгіформна енцефалопатія крейтцфельдта-якоба:
кількісна морфологічна діагностика

14.03.02 – патологічна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті
ім.М.Горького МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Шлопов Валерій
Геннадійович, Донецький державний медичний університет ім.М.Горького МОЗ
України, завідувач відділу патоморфології ЦНДЛ.

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор
Червяк Петро Іванович, Військово-медичне управління СБУ, начальник
патологоанатомічного відділення;

Доктор медичних наук, професор Терещенко Валентина Павлівна, Інститут
екологічної патології людини (м.Київ), директор;

Доктор медичних наук, професор Гичка Сергій Григорович, медичний
інститут Української Асоціації народної медицини (м.Київ), завідувач
кафедри патологічної анатомії.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім.П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра патологічної анатомії.

Захист відбудеться ” 16 ” вересня 2004 року о ___ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06 при Національному медичному
університеті ім. О.О.Богомольця за адресою: 03057, м.Київ, проспект
Перемоги, 34.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця за адресою: 03057, м.Київ, вул.
Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий “ 12 ” серпня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук О.М. Грабовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Спонгіформні (від лат. “spongiosus” – губчастий,
пористий), або губчасті нейродистрофічні, енцефалопатії людини являють
собою нечітко окреслену як у клінічному, так і в морфологічному сенсі
групу захворювань і синдромів, де провідна є набута швидкопрогресуюча
деменція. Спонгіозні зміни не є специфічною морфологічною ознакою якоїсь
певної нозологічної форми деменції і можуть виникати в результаті
багатьох нейродистрофічних порушень, що закінчуються смертю нейронів і
колапсом цито-архітектоніки кори мозку. Найпоширенішими та соціально
значущими у групі спонгіформних дементних енцефалопатій є хвороба
Крейтцфельдта-Якоба (ХКЯ), хвороба Альцгеймера (ХА), деменція з тільцями
Lewy (ДТЛ) і судинна спонгіформна деменція (ССД).

Спонгіформна енцефалопатія Крейтцфельдта-Якоба розглядається сьогодні в
більшості розвинутих країн світу в якості однієї із значущих та
актуальних медичних і соціально-економічних проблем (В.М.Казаков,
В.Г.Шлопов 2003; C.E.Beisel, D.M. Morens, 2004). Раніше, протягом майже
сторіччя, ХКЯ інтерпретувалась як конформаційна патологія, котра
фундується пошкодженням хромосомного апарату нейронів (P.Brown et al.,
2000). За останні 20 років була доведена інфекційна природа цієї хвороби
і встановлено, що всі її форми здатні до масового поширення серед людей
і тварин (S.B. Prusiner, 1982, 1995). Дотепер у світовій практиці
відсутні надійні критерії прижиттєвої діагностики пріонової
спонгіформної енцефалопатії Крейтцфельдта-Якоба. Основними причинами
ненадійності клінічного діагнозу є відсутність специфічної клінічної
симптоматики для ХКЯ і достовірних лабораторних методів, що
підтверджують її існування, а також недостатня вивченість топічної
морфології ХКЯ.

Труднощі лабораторної діагностики зумовлені тим, що при ХКЯ відбувається
нагромадження в тканинах патологічних пріонів (PrP-Sc), які
відрізняються за фізичними і хімічними властивостями від нормальних лише
конформацією, тому в інкубаційному періоді, (а нерідко – в розпалі
хвороби) не спостерігається розвитку запальної та імунної реакцій,
характерних для всіх інших інфекційних хвороб (S.J.DeArmond, S.B.
Prusiner, 1993). Оскільки і при ХКЯ, й при швидко прогресуючих деменціях
виявлені однотипні структурні зміни в головному мозку, що
супроводжуються нагромадженням конформованих білків різної природи у
вигляді бляшок та інших кристалоподібних мікроскопічних структур,
виникають великі труднощі в диференціальній морфологічній діагностиці
вказаних захворювань при використанні суто загальногістологічних і
гістохімічних методик (R.G.Will, 2003).

Пріон-асоційовану спонгіформну енцефалопатію Крейтцфельдта-Якоба і
клінічно, й морфологічно дуже важко відрізнити від інших спонгіформних
нейродистрофічних енцефалопатій (хвороба Альцгеймера, деменція з Lewy
тільцями, судинна деменція). Існуючий і тепер суб’єктивізм в оцінці
клінічних та морфологічних проявів спонгіформних нейродистрофічних
деменцій залишається перешкодою в досягненні консенсусу при їх
розмежуванні (L.Truchot et al., 2004). На сьогоднішній день відповідно
до міжнародних вимог до діагностики нейродистрофічних спонгіформних
деменцій, особливо в наукових дослідженнях, “остаточним” визнається лише
діагноз, верифікований на аутопсії (комплексне гістологічне
(імуногістохімічне) дослідження головного мозку). Без цих фактів, навіть
при наявності усіх відомих клінічних критеріїв, можна говорити хіба про
“ймовірну” (“можливу”) судинну деменцію або деменцію з Lewy тільцями,
або ж хворобу Альцгеймера чи Крейтцфельдта-Якоба (K.Gwinn-Hardy,
A.A.Singleton, 2002). При цьому наголосимо: для ХКЯ вже доведені її
інфекційне походження і реальна епідеміологічна небезпека масового
поширення серед людей, що вимагає обов’язкової верифікації як самого
інфекційного агента, так і асоційованих з ним основних структурних змін
у головному мозку (A.-J. Valleron et al., 2001).

Разом з тим, дотепер ще не визначені морфометричні та стереометричні
параметри пошкоджень різних відділів головного мозку, які характеризують
описані вище захворювання. Встановлення ж таких параметрів уможливить
створення алгоритму диференціальної морфологічної діагностики
спонгіформних енцефалопатій людини, дозволить об’єктивізувати і
прискорити прижиттєву діагностику на біопсійному матеріалі і сприятиме
розробці адекватної патогенетичної терапії цих захворювань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом НДР відділу патоморфології Центральної науково-дослідної
лабораторії ДонДМУ “Спонгіформні енцефалопатії людини: кількісна
морфологія і диференціальна діагностика” (№ державної реєстрації
0101U007996, шифр УН 02.01.24), де автор даного дослідження являється
відповідальним виконавцем.

Мета дослідження – розробити критерії об’єктивної патоморфологічної
діагностики хвороби Крейтцфельдта-Якоба на основі порівняльної топічної
кількісної оцінки структур головного мозку і мозочка при різних
нейродистрофічних спонгіформних дементних енцефалопатіях.

Задачі:

1. Встановити частоту і характер розподілу нейродистрофічних
спонгіформних дементних енцефалопатій людини в структурі нейропатології
Донецького регіону за період з 1994 по 2003 рр. на підставі предметного
аналізу аутопсійних спостережень спеціалізованих прозектур
психо-неврологічного профілю.

2. Провести зіставлення клінічних і морфологічних проявів
нейродистрофічних спонгіформних дементних енцефалопатій людини з різною
прогредієнтністю клінічного перебігу хвороби за матеріалами протоколів
розтину, даних історій хвороби й амбулаторних карт.

3. Здійснити порівняльний квалітативний гістологічний аналіз щодо
головного мозку і мозочку при нейродистрофічних спонгіформних дементних
енцефалопатіях людини (хворобах Крейтцфельдта-Якоба, Альцгеймера,
деменції з тільцями Lewy і судинній деменції) для визначення
структурного підгрунтя цих станів.

4. Визначити основні морфометричні параметри головного мозку і мозочка
при пріон-асоційованій спонгіформній енцефалопатії Крейтцфельдта-Якоба у
порівнянні з хворобою Альцгеймера, деменцією з тільцями Lewy і судинною
деменцією, а також щодо осіб відповідних вікових груп без ознак
психічних розладів.

5. З урахуванням всього комплексу задіяних сучасних технологій
аргументувати необхідний мінімум методик для забезпечення
диференціальної діагностики нейродистрофічних спонгіформних дементних
енцефалопатій людини в науково-дослідних і практичних патоморфологічних
лабораторіях.

6. Обгрунтувати найінформативніші структурні показники головного мозку
та мозочка пріон-асоційованої спонгіформної енцефалопатії
Крейтцфельдта-Якоба.

Об’єкт дослідження: клініко-морфологічні відповідності при
нейродистрофічних спонгіформних дементних енцефалопатіях людини.

Предмет дослідження: розмежування морфологічних змін у головному мозку і
мозочку при хворобі Крейтцфельдта-Якоба від таких при хворобі
Альцгеймера, деменції з тільцями Lewy і судинній деменції.

Методи дослідження: задіяно комплекс загальногістологічних,
нейроморфологічних, гістохімічних, імуногістохімічних методів із
залученням поляризаційної мікроскопії та автоматичного комп’ютерного
аналізу морфологічного зображення тканини мозку. Статистична обробка
отриманих результатів дослідження уможливили деталізацію та
об’єктивізацію базисної інформації.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше, на підставі даних
квалітативного та квантитативного аналізу структур головного мозку і
мозочка при основних нейродистрофічних спонгіформних дементних
енцефалопатіях людини (хворобі Крейтцфельдта-Якоба, хворобі Альцгеймера,
деменції з тільцями Lewy і судинній деменції), обґрунтована концепція,
яка визначає сукупність ознак (випадання нейронів, спонгіоз, гліоз,
наявність пріон-асоційованих (PrP-Sc) депозитів у збережених нейронах,
астроглії, бляшках, стінках судин; спонгіозних вакуолей нейропілю
корково-підкоркових структур, гіпокампа і мозочка при відсутності
імунних реакцій й ознак запалення) в якості складових алгоритму
морфологічної діагностики пріон-асоційованої спонгіформної енцефалопатії
Крейтцфельдта-Якоба. Визначені основні стереометричні і морфометричні
параметри цито-ангіоархітектоніки спонгіформної енцефалопатії при
хворобі Крейтцфельдта-Якоба, які відповідні у клініці наявним
прогресуючим інтелектуально-мнестичним розладам, пріоритетній втраті
професійних навичок і мозочковій атаксії. Вперше, на підставі
порівняльних кількісних морфологічних характеристик судинної і
пріон-асоційованої енцефалопатій, доведено, що основні структурні ознаки
хвороби Крейтцфельдта-Якоба не є проявом аноксичної енцефалопатії і не
зумовлені конгофільною ангіопатією. Отримано пріоритетні дані про
відсутність прямого кореляційного зв’язку між питомим об’ємом спонгіозу
та ступенем випадання нейронів при нейродистрофічних спонгіформних
енцефалопатіях. Розмежовано морфологічні ознаки спонгіозу при хворобах
Крейтцфельдта-Якоба, Альцгеймера, деменції з тільцями Lewy і судинній
спонгіформній деменції. Вперше документовані аутентичні ознаки гліозу
при хворобі Крейтцфельдта-Якоба, коли має місце поєднання дифузної
гіперплазії і гіпертрофії астроглії, в той час, як при хворобі
Альцгеймера, деменції з тільцями Lewy і судинній спонгіформній деменції
гіперплазія астроцитів не супроводжується їх гіпертрофією.

Практичне значення отриманих результатів. Проведене дослідження
відповідне сьогоденним запитам вітчизняної медицини. Його результати
предметно значущі для практичної охорони здоров’я. Так, методика
фарбування толуїдиновим синім-О для експрес-виявлення PrP-Sc-депозитів у
зрізах тканини головного мозку може бути задіяна як основний метод при
скринінговому виявленні хвороби Крейтцфельдта-Якоба у
патологоанатомічних відділеннях загального та спеціалізованого профілю.
Отримані результати доцільні для використання у патологоанатомічних
відділеннях і судово-медичних бюро для прижиттєвої (на біопсійному
матеріалі) і посмертної (аутопсійний матеріал) диференціальної
морфологічної діагностики спонгіформних енцефалопатій людини, а також як
інформаційні джерела у лікувально-діагностичному та педагогічному (на
кафедрах патологічної анатомії, психіатрії, неврології, нейрохірургії,
інфекційних хвороб) процесах.

Особистий внесок здобувача. Автору належить оригінальна ідея наукового
дослідження, проаналізовано наукову літературу і самостійно визначені
напрямки й обсяг творчого пошуку, сформульовані мета і задачі, оброблено
весь матеріал, представлений у роботі, особисто проведені
клініко-морфологічні зіставлення й узагальнення та суто морфологічний
аналіз. Статистично оброблено фактичний матеріал, написані та
проілюстровані всі розділи дисертації, сформульовані її висновки.

У роботах, виконаних у співавторстві, реалізовані наукові ідеї
здобувача. Дисертантом не були використані результати та ідеї
співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались й
обговорювались на міжнародній весняній школі-семінарі молодих вчених і
фахівців “Демографія і здоров’я в країнах з перехідною економікою в
контексті соціально-екологічних проблем” (Одеса-Харків, 1998), VI
конгресі патологоаноатомів України “Судинні і онкологічні захворювання:
морфогенез та екологічний патоморфоз” (Вінниця, 1998), 17th European
Congress of Pathology and XIX Spanish Congress of Pathology ( Barselona,
Spain, 1999), міжнародній науково-практичній конференції “Нові методи
лікування в дермато-венерологіі та косметології” (м.Донецьк, 2001),
науково-практичній конференції і пленумі Асоціації інфекціоністів
України “Нейроінфекції. Інші інфекційні хвороби” (м.Харків, 2001),
науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю заснування
Наукового товариства лікарів-дерматовенерологів м.Києва “Сучасні
проблеми інфекцій, що передаються статевим шляхом” і розширеному
засіданні правління Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і
косметологів (м.Київ, 2001), науково-практичній конференції “Пріони:
біологічні властивості, розповсюдження, роль в інфекційній патології
тварин та людини” (м.Харків, 2001), науково-практичній конференції “Роль
сучасних технологій у забезпеченні якості діагностичних морфологічних
досліджень. Перспективи розвитку вітчизняного виробництва спеціальної
медичної апаратури та обладнання” (м.Хмельницький, 2001), Українській
школі-семінарі молодих вчених та фахівців патологоанатомів “Актуальні
проблеми інфекційної патології в сучасних умовах України” (м.Одеса,
2002), Українській конференції з міжнародним представництвом “Сучасні
аспекти патологічної анатомії і патофізіології центральної нервової
системи” (м. Запоріжжя, 2002), Всеукраїнському семінарі-нараді на базі
Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини “Діагностика
губчастоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби” (м.Київ, 2002),
VI з’їзді інфекціоністів України “Клінічні проблеми боротьби з
інфекційними хворобами” (м.Одеса, 2002), засіданнях обласного
товариства патологоанатомів (м.Донецьк).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 3 розділах монографій,
26 статтях фахових наукових журналів, (з них 16 — одноосібні), у
збірнику наукових праць, у 7 матеріалах з’їздів і наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 362
сторінках машинопису. Основний текст займає 259 сторінок. Робота
складається із вступу, огляду літератури, матеріалу і методів
дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та обговорення їх
результатів, висновків, списку використаних джерел; ілюстрована 60
таблицями (24 стор.), 105 рисунками (37 стор). Список використаних
джерел включає 406 найменувань, з яких кирилицею – 103, латиницею – 303
(загалом – 42 стор).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження. З метою ретроспективного виявлення
випадків пріон-асоційованих спонгіформних енцефалопатій нами здійснено
скринінговий перегляд гістологічних препаратів і проведено
клініко-анатомічний аналіз даних 486 історій хвороб і протоколів розтину
шпиталів Донецької області за період з 1994 по 2003 роки. На першому
етапі, згідно наказу Управління охорони здоров’я Донецької
облдержадміністрації і Донецької обласної санітарно-епідеміологічної
станції №154 від 06.06.2001р. “Про впровадження в області системи
епідеміологічного нагляду за пріоновими інфекціями”, дослідженню
підлягали всі випадки, де мова йшла про наявність в якості основного чи
супутнього захворювання швидкопрогресуючої деменції встановленого або
невстановленого генезу. Після попереднього аналізу клініки, даних
протоколів розтину, перегляду гістологічних препаратів з подальшого
дослідження був виключений 301 випадок, коли або клінічно, або
морфологічно верифіковані: постгіпоксична енцефалопатія,
посттравматична, мультиінфарктна деменція, церебральний васкуліт,
розсіяний склероз, прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія,
ендокринопатична енцефалопатія (гіпотиреоз, тиреотоксикоз,
гіпопітуїтаризм, цукровий діабет), метаболічна енцефалопатія (печінкова,
уремічна), дефицітарні стани (вітамін В12, фолати, тіамін), токсична
енцефалопатія (алкогольна, отруєння солями важких металів, метаном,
оксидом вуглецю, лікарські інтоксикації), паранеопластична
енцефалопатія, деменція при гепатолентикулярній дистрофії, хвороба
Паркінсона. Для подальшого морфологічного вивчення і визначення
остаточного діагнозу були залишені 185 спостережень. Після використання
імуногістохімічного типування, для проведення клініко-анатомічного
зіставлення і якісної оцінки морфологічного субстрату ХКЯ були відібрані
174 випадки розвитку прогресуючої деменції з остаточно верифікованими
морфологічними діагнозами: пріон-асоційовані спонгіформні енцефалопатії
– 36 (з них хвороба Крейтцфельдта-Якоба – 33, Alpers-Huttenlocher
синдром – 3), хвороба Альцгеймера – 67, хвороба дифузних тілець Lewy –
19, судинна деменція – 52.

Для кількісного топографо-морфологічного порівняльного дослідження
(визначення ступеня виразності атрофічних процесів) нами відібрано 29
спостережень: хвороби Крейтцфельдта-Якоба – 6, хвороби Альцгеймера – 6,
хвороби дифузних тілець Lewy – 5, судинної деменції – 6. Як контрольну
групу для кількісних морфологічних досліджень нами взяті шматочки
тканини з відповідних областей і зон головного мозку (приведені нижче) у
6 осіб, що загинули в результаті нещасливих випадків і не страждали за
життя розладами психіки (дані зібрані шляхом катамнезу).

Шматочки тканини головного мозку були взяті з різних відділів півкуль,
subiculum (стара кора в глибині гіпокампової звивини), гіпокампа і
мозочка. Матеріал забирали із симетричних зон. Досліджено наступні поля
кори півкуль головного мозку (відповідно до цитоархітектонічної карти
полів кори головного мозку за Бродманом): 10 поле – лобовий полюс, 44
поле і 45 поле – лобова область (область Брока), 17 поле – потилична
область, 23/24 поле – лімбічна область, 40 поле – супрамаргінальна
звивина, тім’яна область, 41 поле – область Верніке, скронева область,
гіпокамп, subiculum – стара кора в глибині гіпокампової звивини,
мозочок. Всього 20 зон. Забір матеріалу здійснювали не пізніше 6-8 годин
після настання смерті. При виконанні морфометричних досліджень
керувалися основними положеннями, викладеними у посібнику
Г.Г.Автандилова (1996).

Шматочки тканини мозку фіксували в розчині IHC Zinc Fixative
(PharMingen, USA), заливали в парафін і виготовляли серійні парафінові
зрізи товщиною (15±1) мкм. Препарати фарбували за стандартними
методиками: гематоксиліном та еозином, конго-рот, тионіном за методом
Ніссля, ставили ШИК-реакцію, імпрегнували нітратом срібла за методами
Більшовського, Кахаля, за Міягава-Александровської. Крім того,
використана методика фарбування тканини головного мозку толуїдиновим
синім-O, що дозволяє диференціювати амілоїдні АВ бляшки при хворобі
Альцгеймера і пріон-асоційовані амілоїдні бляшки (PrP-sc) та
кристалоїдні структури при хворобі Крейтцфельдта-Якоба з високою
ймовірністю (79,2±3,9% порівняно з виявленням протеїназо-стійких пріонів
імуногістохімічним типуванням) (В.Espinosa et al., 2001).

Імуногістохімічне типування здійснене за стандартними методиками в
патогістологічній лабораторії PharMingen, San Diego, USA. Використані
методики, які дозволяють проводити імуногістохімічне типування на
парафінових зрізах: PrP-Sc виявляли за допомогою поліклональних антитіл
козла AB5058 (Chemicon International, Temecula, Calif, США), які
ідентичні людській патологічній пріоновій ізоформі 27-30 kDa,
моноклональні антитіла анти-АВ NCL-B-Amyloid, анти- tau-protein,
анти-alpha-synuclein (Лабораторія Novocastra, Лондон, Великобританія).

Комп’ютерний аналіз зображення здійснено на універсальному мікроскопі
Hund H 500 з телевізійною системою, з’єднаною із персональним
комп’ютером 486 DX4 120, за допомогою комп’ютерної програми “Cruiz”,
розробленої в Донецькому інституті штучного інтелекту та удосконаленої у
відділі патоморфології ЦНДЛ ДонДМУ. Задіяні власні модулі програмного
забезпечення для предметного визначення питомого об’єму спонгіформних
змін.

Поляризаційна мікроскопія застосовувалася для виявлення у тканині
головного мозку амілоїдних структур. Дослідження проводилося в лінійно-
та еліптично-поляризованому світлі. Амілоїдні структури (бляшки, лінійні
кристалічні включення в нейропілі) у препаратах, пофарбованих конго-рот,
давали характерне блакитнувато-біле світіння (позитивне подвійне
променезаломлення), а також дихроїзм (двоколірність). Нажаль, амілоїд
при ХКЯ і ХА мав принципово однотипні гістофізичні властивості і
розмежувати його типи було не можливо.

Розрахункова та статистична обробки результатів вимірів, а також їх
графічне представлення виконані за допомогою стандартного пакета
прикладних програм Excel на комп’ютері ОЕМ IBM PC/АT Pentium.

Результати дослідження та їх обговорення. При аналізі симптомів деменції
ми керувалися найінформативнішими ознаками, рекомендованими в МКХ-10.
Згідно даних предметного вивчення історій хвороб та амбулаторних карт
174 пацієнтів, точність критеріїв і відповідних діагностичних тестів
обмежена наступними причинами: труднощами виявлення осіб з легким
ступенем деменції або незвичайними її проявами; виключенням осіб з
переважаючим і потенційно супутнім патологічним процесом (першочергово –
цереброваскулярними розладами; проблемами використання дорогих
психометричних і лабораторних методів дослідження в рутинній клінічній
практиці; значними розбіжностями індивідуальної інтерпретації
практикуючими лікарями цих критеріїв. Отож, немає чіткості в тому,
наскільки поліпшується діагностика при використанні цих критеріїв,
особливо якщо вона проводиться клініцистами з різним досвідом роботи.
Клінічна диференціальна діагностика деменцій складна. Вона вимагає
комплексного підходу і не може обмежуватися окремими тестами. При цьому
необхідна висока кваліфікація лікаря. Вочевидь доцільне на даному етапі
вивчення спонгіформних дементних енцефалопатій людини створення в
Україні єдиної бази даних всіх типових/“атипових” клініко-морфологічних
проявів спонгіформних дементних синдромів, заснованих, безумовно, на
квантитативних параметрах, а не суб’єктивній квалітативній (інтуїтивній)
інтерпретації свідчень.

При роботі з клінічними даними ми переконалися у тому, що початок
деменції при всіх нейродистрофічних спонгіформних енцефалопатіях
однотипний, але не завжди розпізнаваний. Хворі або (найчастіше) їх
близькі родичі спостерігають незначну відсутність внутрішніх спонукань
до діяльності, невгамовність чи апатію, підвищену тенденцію покласти не
на те місце речі, невеликий дискомфорт у вирішенні окремих буденних
задач, спустошення запасів знань чи вмінь. Пацієнти нерідко зазнають
невдач на роботі із-за втрати професійних навичок, дезорієнтовані у
власних околицях проживання, не впізнають знайомих і рідних, зазнають
змін циклу сну. Можуть спостерігатися галюцинації, омана, явна чи
параноїдна поведінка. Деякі недужі зберігають усвідомлення своєї персони
навіть при важкому ступені деменції. Інші ж поводяться недоречно і,
навіть, антигромадсько. Залежно від переважної локалізації патологічного
процесу, імовірні зміни рухових, сенсорних і зорових систем.

Істинна частота спонгіформної енцефалопатії Крейтцфельдта-Якоба не
відома, бо й дотепер у багатьох країнах, включаючи й Україну, відсутні
надійні клініко-лабораторні тести, що дозволяють діагностувати це
захворювання і в інкубаційному, й на ранньому клінічному етапах. Навіть
при маніфестній формі ХКЯ виникають значні труднощі диференціальної
діагностики з ХА, судинною деменцією та деменцією з тільцями Lewy,
оскільки схожі не лише їх клінічна симптоматика, але й нейроморфологічні
прояви.

Наголосимо, що у наших спостереженнях у більшості хворих з деменцією
Крейтцфельдта-Якоба в ініціальному періоді були відсутні неадекватна
поведінка і страх переслідування. Ці симптоми з’являлися у фіналі
хвороби. Початок же її переважно характеризувався непомітним,
поступовим, але прогресуючим руйнуванням інтелекту, появою неврологічних
ознак ураження мозочка і відділів мозку, які відають зоровою пам’яттю.
Основні клінічні симптоми ХКЯ: інтелектуально-мнестичні розлади (в першу
чергу – всі види амнезії різного ступеня вираженості), зниження уваги і
втрата професійних навичок, емоційна лабільність, безсоння та мозочкові
дисфункціональні розлади. У розпалі хвороби у всіх хворих верифіковані
виражена дизартрія, швидко прогресуюча деменція та атаксія з міоклонією.
Перераховані порушення не є специфічними для ХКЯ і тому у хворих як
основне захворювання фігурували атеросклеротична дисциркуляторна
енцефалопатія або мультиінфарктна деменція. В 15 % пацієнтів зі
спорадичною формою ХКЯ як ранній симптом розвивається атаксія, що
супроводжується деменцією. Тривалість клінічних симптомів і життя в
наших спостереженнях не перевищувала 3 років. Середній часовий вимір
захворювання склав (15±3) місяців.

При тривалому перебігу ХКЯ було дуже складно клінічно диференціювати її
з ХА. Особливо важку проблему верифікації хвороби ХКЯ (не лише клінічно,
але й морфологічно) становили спостереження ССД у віці до 60 років, бо
на аутопсії у померлих часто присутня виражена вакуолізація поверхневих
шарів кори мозку.

Для ХА характерні виражені прогресуючі порушення пам’яті. У хворих також
виявляються розлади мови, праксиса, гнозиса, орієнтування. Неврологічна
симптоматика полягає в появі аксіальних рефлексів, екстрапірамідних
розладів, на пізніх стадіях захворювання – міоклоній, епілептичних
припадків, порушень функції тазових органів. Перебіг захворювання може
ускладнитися виникненням психотичних розладів.

Клінічно ДТЛ виявлялась поєднанням когнітивних порушень, психотичних
симптомів у вигляді зорових галюцинацій та екстрапірамідних розладів.
Обов’язковим для клінічного діагнозу ДТЛ було прогресуюче зниження
когнітивних функцій. Для діагнозу “ймовірної” ДТЛ необхідні принаймні
дві з наступних трьох ознак: а) виразність когнітивного дефіциту,
зумовленого зміною рівня уваги; б) перехідні, досить яскраві і
деталізовані, зорові галюцинації; в) спонтанно виниклий паркінсонізм, не
пов’язаний із прийомом нейролептичних препаратів. Інструментальні методи
дослідження не виявляли яких-небудь специфічних змін при ДТЛ. Діагноз
був документований на основі клінічних проявів, якщо були відсутні інші
причини, які могли б викликати подібну картину.

Збільшення в людській популяції осіб літнього і старечого віку посилює
значущість вивчення поширеної у даної категорії населення патології –
дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ) й одного з її найважчих проявів –
судинної деменції. На сьогодні ще не з’ясовані чинники, що визначають
характер перебігу і патогенетичні особливості ДЕ; нерідко ускладнене
трактування результатів нейровізуалізаційних методів дослідження. Не
проста диференціальна діагностика хронічних судинних і дегенеративних
захворювань головного мозку із-за феноменологічної подібності цих
станів. Уявлення про те, що для деменції альцгеймеровського типу (ДАТ)
характерна церебральна атрофія, а для судинної – зниження мозкового
кровотоку, дуже умовне. Відомо, що при ДАТ розвивається вторинне
зниження мозкового кровотоку в зонах вираженої церебральної атрофії, а
при судинній деменції внаслідок порушень мозкового кровообігу прогресує
церебральна атрофія. Крім того, можлива деменція змішаного типу. Все це
загалом практично значуще, бо може привести до неадекватності та
несвоєчасності терапії.

Судинна донедавна вважалася другою за поширеністю формою деменції. У
дане дослідження ми включили лише варіанти змішаної коркової і
підкоркової судинної дисциркуляторної деменції (F01.3 за МКХ-10),
знехтувавши випадками крупновогнищевої судинної деменції з гострим
початком (F01.0), мультиінфарктної (F01.1) та інших деменцій (F01.8).

Згідно даних предметного аналізу з урахуванням свідчень профільної
літератури, судинна деменція є етіологічно, патогенетично, морфологічно
та клінічно гетерогенним станом. Безпосередньою причиною виникнення
когнітивних порушень може слугувати ішемічний/геморагічний інсульт (має
значення як його локалізація, так і об’єм ураження), а також
гіпоксично-ішемічні порушення. Важлива патологія дрібних церебральних
артерій з дифузними змінами білої речовини півкуль головного мозку.
Чинниками ризику виникнення судинної деменції поставали артеріальна
гіпертензія, цукровий діабет, ураження магістральних артерій головного
мозку, гіперліпідемія, хвороби серця. Зв’язок між перенесеним інсультом
і виникненням деменції прослідковується не у всіх випадках.

Прояви судинної деменції характеризуються клінічним поліморфізмом.
Особливістю цієї категорії хворих є поліморбідність, тобто поєднання
цереброваскулярних порушень із соматичними (ішемічна хвороба серця,
цукровий діабет тощо). Можуть виявлятися рухові, сенсорні, координаційні
розлади. Нейропсихологічний дефект, як правило, не настільки однотипний,
як це буває при хворобі Альцгеймера. Наприклад, наявність досить грубих
порушень праксиса і виконавчих функцій при набагато менших власне
мнестичних порушеннях. Згідно медичної документації, судинна деменція
характеризувалася наступним неспецифічним симптомокомплексом: головні
болі, запаморочення, епізоди втрати свідомості, слабкість, безсоння,
погіршення пам’яті, іпохондричні зміни особистості. Відмінною
морфологічною характеристикою спонгіформної судинної деменції поставала
наявність у всіх вивчених нами спостереженнях крупнолакунарного
спонгіозу, обмеженого периваскулярною зоною. Критично важливим для
виникнення судинної деменції є ураження глибинних відділів лобових
областей, базальних гангліїв, гіпокампа.

Проведене нами патоморфологічне дослідження показало, що зменшення маси
мозку із-за випадання нейронів – морфологічний субстрат усіх дементних
станів. Коливання маси мали досить широкий діапазон, у зв’язку з чим ці
показники (навіть у термінальній стадії захворювання) не мали
достовірних відмінностей не лише щодо різних нозологічних груп. Вони не
мали діагностичного значення навіть в осіб котроїсь із основних груп з
однаковим рівнем прогредієнтності клінічного перебігу (р>0.005).
Яку-небудь певну закономірність між ступенем зменшення маси мозку,
тривалістю захворювання і віком хворих практично при всіх формах
спонгіформних енцефалопатій нами не встановлено. Разом з тим,
документовані топографічні відмінності між різними формами деменцій.

Так, у більшості вивчених нами випадків ХКЯ (72,7%) була типовою
симетрична помірна атрофія переважно лобово-скроневої області півкуль
головного мозку. Майже у третини осіб (27,3%) ця атрофія була
асоційованою з вираженою візуалізованою атрофією звивин мозочка, що
спричиняло характерну для ХКЯ мозочкову атаксію. Атрофія мозку і мозочка
у всіх випадках ХКЯ не була пов’язана з конкретною патологією великих
або дрібних судин. Принаймні, вона не відповідала незначному фіброзу
стінок і стенозу просвіту судин, а також невеликій кількості
атероматозних бляшок, що частіше виявлялись у загальних сонних артеріях
і в судинах Вілізійового кола. Помірного розширення шлуночків, на
відміну від ССД, ДТЛ (тим паче – вираженої гідроцефалії, як при ХА), у
жодному із спостережень ХКЯ не зафіксовано.

При ХА, як і ХКЯ, домінувала атрофія передніх відділів обох півкуль
головного мозку. Дифузна симетрична атрофія звивин півкуль мозку
охоплювала лобову, скроневу і тім’яну області, частіше в різному їхньому
поєднанні (до 85%). У жодному із спостережень ХА не відзначена локальна
або асиметрична атрофія звивин. У порівнянні з ХКЯ ступінь атрофії
звивин був настільки великий, що при максимальній її виразності поверхня
головного мозку мала вигляд “волоського горіха”. Важливою є та
обставина, що при загальній виразності атрофії при ХА відсутня атрофія
центральних звивин. Збереженими також залишаються хвостаті і сочевичні
ядра, зорові бугри і, що особливо важливе, мозочок. Тому при ХА не
спостерігається мозочкова атрофія, а в клініці практично відсутня
мозочкова атаксія. На відміну від ХКЯ, при ХА досить часто виявляється
зовнішня (формування субарахноїдальних кіст) і внутрішня гідроцефалія,
ступінь виразності якої відповідає ступеню атрофії речовини мозку. При
ХА відсутня кореляційна залежність між ступенем, топографією атрофії
тканини мозку і ступенем виразності пошкодження судин.

При деменції з тільцями Lewy, як і при ХКЯ, найчастіше атрофія залучає
лобову (26,3%) або лобово-скроневу (47,4%), рідше тім’яно-потиличну
(10,5%) області головного мозку. Однак, на відміну від ХКЯ і ХА, тут
вона не була симетричною. На поперечних серійних розрізах відзначено, що
атрофія при ДТЛ, як і при ХКЯ, більше виражена в сірій, ніж у білій
речовині мозку. Водночас при ХА, як правило, поєднані атрофічні зміни
спостерігалися у білій і сірій речовині мозку. Локальна атрофія звивин
відсутня. Слабко виражене сплющення і звуження звивин. Центральні
звивини, підкоркові ядра, зорові бугри, стовбур мозку і мозочок (тотожно
ХА) візуально збережені. Як при ХКЯ і ХА, теж не виявлена залежність між
ступенем атрофії і важкістю фіброзу та атеросклерозу стінок артерій й
артеріол.

При судинній деменції зменшення маси мозку (від 1300 до 950 г) як і при
ХКЯ, ХА та ДТЛ не залежало від прогредієнтності захворювання, а
знаходилося в прямій залежності від ступеня звуження судин і поширеності
пошкодження внутрішньоорганного кровотоку. В усіх спостереженнях
простежено зв’язок між ступенем пошкодження структур мозку і таким
виразності фіброзних та атеросклеротичних змін у стінках судин, які
кровопостачали атрофічно змінені області головного мозку. При ССД
домінувала атрофія лобово-тім’яно-скроневої областей, яка сумарно склала
69,2%. Потилична область виявилася найменш уразливою (9,6%). В ній
атрофія зустрічалася практично вдвічі рідше, ніж в в окремо взятих
лобовій (25,0%), тім’яній (21,2%) і скроневій (23,0%) областях. Крім
коркових, процес поширювався і на підкоркові структури мозку, мав
переважно осередковий, асиметричний характер. Ступінь вираженості
атрофії при цій формі деменції був максимальним. Товщина сірої речовини
в зонах кори лобових і скроневих областей на фронтальних розрізах
досягала 0,3 см. У низці випадків зафіксовано дуже дрібні поодинокі або
множинні вогнища розм’якшення, чи, як їх результат, виявлялися дрібні
гліальні рубці. Набряк м’яких мозкових оболонок і речовини головного
мозку у всіх випадках (як і при ХА), супроводжувався значним розширенням
мозкових шлуночків із розвитком вираженої гідроцефалії.

Прийнято вважати, що в диференціальній діагностиці спонгіформних
енцефалопатій людини необхідний об’єднаний морфологічний,
імуноцитохімічний і молекулярний генетичний підхід. Результати
проведеного дослідження із врахуванням даних літератури дозволяють нам
визначити необхідний мінімум методик і методів для диференціальної
діагностики спонгіформних нейродистрофій, тобто ХКЯ, ХА, ДТЛ і ССД, а
саме: 1) виявлення протеїназо-стійкого білка (PrP-Sc); 2) типування
патологічного тау-протеїну (тau-protein); альфа-синуклеїну
(alpha-synuclein); 3) фарбування препаратів тканини головного мозку
конго-рот з наступним їх дослідженням у лінійно поляризованому світлі.

Детальніше про це. На сьогоднішній день достовірним морфологічним
доказом наявності у пацієнта ХКЯ є протеїназо-стійкий білок (PrP-Sc) у
тканині головного мозку. Позитивну реакцію PrP-Sc ми виявляли в
нейронах, астроглії, у бляшках і навколо спонгіозних вакуолей. Крім
того, лінійні PrP-Sc–позитивні структури відзначені в нейропілі
корково-підкоркових структур і в гіпокампі. Далі – для верифікації
нейрофібрилярної дистрофії (результат інтранейрональної акумуляції
скручених нейрофібрилярних ниток і клубків) при ХА і ДТЛ необхідні два
основні імуногістохімічні методи. Це – типування патологічного
тау-протеїну (тau protein) і альфа-синуклеїну (alpha-synuclein). Tau
protein накопичується у мозку винятково при хворобі Альцгеймера.
Важливим маркером ДТЛ щодо ХКЯ, ХА і ССД є alpha-synuclein,
нагромадження якого приводить до утворення тілець Lewy у нейронах і
гліальних клітинах лише при ДТЛ. При інших атрофічних процесах, за
винятком хвороби Паркінсона, його немає. Але при хворобі Паркінсона
коркові тільця Lewy в нейронах і гліальних клітинах практично відсутні.

Вивчення препаратів, пофарбованих конго-рот, і наступне їх дослідження в
лінійно поляризованому світлі, на нашу думку, являє собою не лише
академічний інтерес, оскільки при всіх вивчених спонгіформних
енцефалопатіях мала місце конгофільна амілоїдна вазопатія. Застосування
цієї методики полегшує не стільки диференціальну діагностику ССД із ХКЯ,
ХА і ДТЛ, як дозволяє виключити наявність у хворих судинної
енцефалопатії запальної природи, коли у стінці судин не нагромаджується
амілоїд.

Додатковими методиками в диференціальній діагностиці ХА і ДТЛ слугує
імуногістохімічне виявлення підтипів амілоїду. Зокрема підтип
beta-амілоїду 40 присутній при ХА і beta-амілоїду 42,43 формується
переважно при деменції з тільцями Lewy. Але ці методики мало
інформативні для виключення змін щодо нормального старіння, при якому
також виявляються аналогічні ХА і ДТЛ beta-амілоїдні бляшки, нехай
навіть у дуже малій кількості. Крім того, застосування цих методик
приводить до значного збільшення витрат на діагностичний процес.

На наш погляд, перспективна методика фарбування препаратів головного
мозку толуїдиновим синім-О. Раніше вона використовувалася для виявлення
глікозаміногліканів і муцину. Специфіка фарбування толуїдиновим синім-O
патологічного протеїназо-стійкого білка PrP-sc була підтверджена в
тканині мозку при порівняльному дослідженні пріон-асоційованої
спонгіформної енцефалопатії Крейтцфельдта-Якоба і хвороби Альцгеймера.
Останній притаманне негативне фарбування амілоїдних АВ бляшок. Для
пріон-асоційованих структур характерна зміна кольорової гами від синіх
відтінків до червоно – фіолетових. У нашому дослідженні за допомогою
гістохімічного аналізу показано, що найважчі патоморфологічні зміни при
ХКЯ локалізувалися в мозочку і гіпокампі, зокрема, в мозочку мала місце
втрата нейронів і клітин Пуркіньє. Амілоїдні бляшки PrP-sc складалися зі
сферичних депозитів з вихідними спікулами по периферії (зубчасто –
куляста бляшка), які були виявлені і толуїдиновим синім-O, й
анти-пріоновим антитілом. Найбільше бляшок було зафіксовано в паренхімі
мозочка, в гранулярному шарі; рідше – серед клітин Пуркіньє.
Багатополюсні (мультицентричні) бляшки частіше виявлялися в мозочку і
гіпокампі. Толуїдиновий синій-O здатний маркувати 79,2±3,9 % від
загальної кількості бляшок, виявлених імуногістохімічним методом.
Бляшки, пофарбовані толуїдиновим синім-O, були ідентичні таким,
виявленим анти-пріоновим антитілом, що вказує на високу чутливість цього
методу. У тканині мозку при ХА толуїдиновий синій-O не забарвлював
амілоїдні АВ бляшки. Завдяки високій специфічності виявлення депозитів
PrP-Sc, відносно низькій ціні, простоті запровадження у
патогістологічних лабораторіях України, на нашу думку, методика
забарвлення гістологічних препаратів толуїдиновим синім-О може бути
використана при проведенні масових скринігових досліджень для раннього
виявлення найнебезпечнішої в епідеміологічному відношенні з усіх
нейродистрофічних спонгіформних енцефалопатій людини – хвороби
Крейтцфельдта- Якоба.

Пофарбування толуїдиновим синім-O здатне диференціювати пріоновий білок
та амілоїдні АВ бляшки, відкриваючи не лише можливості верифікації
посмертних діагнозів, а й перспективи прижиттєвої постановки діагнозу на
біопсійному матеріалі. Крім того, з теоретичної точки зору, цей метод
важливий для оцінки молекулярних аспектів обох хвороб (пріонових,
Альцгеймера). На відміну від рутинних методів (гематоксиліну+еозину і
ШИК-реакції), толуїдиновий синій-O диференціює PrP-sc бляшки з високим
ступенем достовірності. Зважаючи на те, що толуїдиновий синій-O
екстенсивно забарвлює муцини або мукополісахариди, на наш погляд,
можливі посттрансляційні модифікації процесу глікозування при пріонових
інфекціях (Guevara et al., 1998; Espinosa et al., 2001 ). Ми згодні з
думкою Guevara et al. (1998), які вважають, що процес глікозування може
сприяти конформаційним змінам білків при ХКЯ і ХА і полегшувати їх
агрегацію. Принаймні, фарбування толуїдиновим синім-O бляшок PrP-sc, а
не амілоїдних АВ бляшок передбачає різну просторову конформацію і
посттрансляційні модифікації в обох типах бляшок.

Наявність ліпофусцину у нейронах головного мозку розцінюється багатьма
авторами як ознака передчасного старіння. Його підвищений вміст у
цитоплазмі нейронів нами відзначено при всіх нейродистрофічних
спонгіформних енцефалопатіях, однак найсуттєвіше накопичення в нейронах
документоване при хворобі Альцгеймера, ДТЛ, дещо менше – судинній
деменції, а при ХКЯ виявлялось в поодиноких нейронах.

Застосування імуногістохімічних методів доцільне для верифікації
остаточного морфологічного діагнозу спонгіформних енцефалопатій. Проте
значна частина з них має свої характерні гістологічні риси, які
дозволяють з певною достовірністю правильно поставити на практиці, так
званий, “ймовірний” діагноз.

Нейропатологія спонгіформних дементних енцефалопатій характеризується
класичними ознаками, описаними ще на початку минулого століття:
спонгіозом, атрофією, нейрофібрилярною дистрофією і/або випаданням
нейронів, гліозом (астроцитозом), формуванням амілоїдних бляшок та
амілоїдною вазопатією. Вони притаманні всім чотирьом вивченим нами ХКЯ,
ХА, ДТЛ і ССД, а також проявам вікових змін осіб без психічних розладів.

Кожна з перерахованих морфологічних ознак окремо не є провідною при
морфологічній диференціальній діагностиці нейродистрофічних дементних
станів з використанням набору рутинних гістологічних і гістохімічних
методик, що задіяні у прозектурах загального профілю. Важливо врахувати
ступені виразності цих ознак, їх топографію і структурні особливості.
Ступінь виразності кожної ознаки при цих видах патології різний і
залежить не лише від виду патології. Він може широко варіювати в межах
одного спостереження, а то й області або поля головного мозку. Проте
кожна з ознак має невеликі, але важливі, на наш погляд, свої специфічні
прояви. Наприклад, випадання нейронів властиве усім видам
нейродистрофічних спонгіформних енцефалопатій, але, судячи з непрямих
ознак, механізм цього випадання різний. Найважливішим стосовно випадання
нейронів при ХКЯ є те, що ця втрата не супроводжується ні нейронофагією,
ні запальною реакцією, тобто вплив хвороботворного чинника не змінює
антигенні властивості пошкоджених тканин. Ми згодні з думкою
дослідників, які вважають, що випадання нейронів при ХКЯ пов’язані з
активацією апоптозу. Вочевидь це предмет окремої дискусії.

Випадання нейронів при ХА і ДТЛ, у меншому ступені – при судинній
деменції завжди супроводжуються нейродистрофічними змінами нейронів, які
позначаються як “альцгеймеровські інтранейрональні клубки”, (перше
положення). Друге: важливими гістологічними ознаками цих дементних
енцефалопатій є те, що випадання нейронів супроводжується нейронофагією
залишених змінених нейронів, а також осередковою при ССД і переважно
дифузною при ХА і ДТЛ, але не різко вираженою активацією мікроглії. При
суттєвому осередковому випаданні нейронів з лізисом нейропілю
(наприклад, при ССД) відзначається виражене перифокальне запалення.

,

a

a

^

j

eLe?i4jZzrzth{0,005).

Протягом тривалого періоду вважалося, що дифузна атрофія гіпокампа є
патогномонічною для хвороби Альцгеймера. Дійсно, у всіх наших
спостереженнях ХА відзначена прогресуюча церебральна атрофія коркових
структур і особливо виражена атрофія гіпокампа та скроневих областей
головного мозку. Однак, порівняльний аналіз показав, що дифузна атрофія
гіпокампа – це не специфічний маркер для ХА, а загальне явище при всіх
синдромах деменції. Ці результати узгоджуються з даними комп’ютерної
томографії (H.Hanyu et al., 1999).

Проведене нами топографо-морфометричне зіставлення зазначених ознак
дозволило виявити низку структурних особливостей, найхарактерніших для
кожної з вивчених нозологічних форм спонгіформних деменцій. Зокрема,
позитивний кореляційний зв’язок між візуалізованою атрофією і зменшенням
питомого об’єму нейронів нами встановлений лише при двох типах
нейродистрофічних дементних станів – ХКЯ (за рахунок випадання нейронів)
і ХА (переважно в результаті атрофії і в меншому ступені – випадання
нейронів). Однак ці структурні зміни відрізнялися топографією. При ХКЯ
позитивний кореляційний зв’язок між випаданням нейронів й астрогліозом
виявлявся у всіх полях лобової області (r=+0,7316). Водночас при ХА
сильний позитивний кореляційний зв’язок (r=+0,7943) між макроскопічно
видимою атрофією звивин головного мозку і ступенем випадання нейронів
спостерігався в полях лімбічної системи (h1-h3 полях і Subiculum) і в
меншому ступені (r=+0,6162) – у 40 полі тім’яної області та в 41 полі
області Верніке. Чіткого кореляційного зв’язку між видимою і виявленою
мікроскопічно (морфометрично) атрофією областей головного мозку при ДТЛ
і судинній деменції нами не встановлено. Зв’язок атрофічних і
дистрофічних змін нейронів з патологією судин різного калібру, включаючи
і мікрогемосудини, прослідковувався лише в осіб, які страждають на
судинну деменцію. При інших формах дементних станів такий зв’язок не
встановлений.

У полях лімбічної системи (h1-h3 поля гіпокампа, subiculum, 23 поле),
відповідальних за мнестичні процеси, орієнтування, увагу та інші
когнітивні функції, при ХКЯ випадання нейронів виявилося найменшим із
усіх вивчених областей головного мозку (у h1-h3 полях гіпокампа – 33,1%,
subiculum – 26,67% і в 23 полі – 33,7%). Ці структурні зміни цілком
відображають клінічні симптоми, що розвиваються у хворих на ХКЯ, і
можуть слугувати також додатковим критерієм морфологічної
диференціальної діагностики з ХА, ДТЛ і ССД.

При хворобі Альцгеймера випадання нейронів у h1-h3 полях гіпокампа, 40
полі тім’яної області, Subiculum, 41 полі області Верніке склало
відповідно 44,2%, 40,62 %, 40%, 37,82%. У той час у 23 полі лімбічної
області, де атрофічний процес макроскопічно був максимально вираженим,
відсоток випадання нейронів був майже у 2,0 рази меншим відносно
вищевказаних полів і склав 20,38%. Також одним з мінімальних виявився
відсоток випадання нейронів у 17 полі (23,68%). У цьому полі і питомий
об’єм нейрофібрилярних клубків у 2,3 разів меншим порівняно з контролем,
що свідчить на користь відносної анатомічної збереженості нейронів цієї
області, які забезпечують функцію зорового центра. Максимально сильний
позитивний кореляційний зв’язок при ХА виявився між макроскопічно
видимою атрофією звивин головного мозку і питомим об’ємом
нейрофібрилярних клубків у h1-h3 полях гіпокампа (r=+0,9227), де ПОНФК
перевищував аналогічний показник контрольної групи 14,1 рази. У
термінальній стадії ХА ПОНФК практично у всіх досліджуваних полях був
досить високим, але найбільшою мірою він перевищував відповідний
показник групи контролю в 23 полі – у 5,9, в Subiculum – у 4,8 разів.
Отримані результати свідчать на користь того, що питомий об’єм
нейрофібрилярних клубків може бути одним з важливих маркерів
альтеративних процесів відповідних областей головного мозку, які
пояснюють ступінь наростання клінічної симптоматики при хворобі
Альцгеймера.

При ДТЛ найбільш збереженими з морфологічної точки зору виявилися
коркові структури 41 поля скроневої області (область Верніке), де
випадання нейронів склало 19,5% і 17 поля зорового центра, в якому
випадання нейронів було трохи вищим – 20,5%, у 40 полі тім’яної областей
відсоток випадання нейронів був значно вищим і досягав 40,6%. У
лімбічній системі при ДТЛ відзначені широкі коливання випадання нейронів
від 17,7% у subiculum до 28% у h1-h3 полях гіпокампа.

Для судинної деменції характерним було нерівномірне зменшення ПОН
практично у всіх вивчених областях. Помірне випадання нейронів мало
місце в 17 полі (28,6%), у h1-h3 -полях і subiculum (25,7% і 31,3%)
(р0,005), у
той час як у subiculum і в 23 полі показники спонгіозу (0,079±0,021 і
0,072±0,009) були вірогідно вищими, ніж у контрольній групі у
відповідних полях (0,035±0,004 і 0,043±0,006) (р0,005) і був трохи вищим, ніж при ССД, то можна
припустити, що конгофільна ангіопатія при ХКЯ суттєво не впливала на
виразність атрофії і ступінь випадання нейронів. Мозочкова атаксія при
ХКЯ поряд із прогресуючими інтелектуально-мнестичними розладами була
основним клінічним симптомом. Водночас при ХА, ДТЛ і ССД цей симптом у
клініці був не настільки вираженим і документовано у меншої кількості
пацієнтів.

Ступінь виразності спонгіозу в усіх основних групах був вищим, ніж у
контрольній, однак показники його питомого об’єму в ХКЯ, ХА, ДТЛ і ССД
не мали достовірних міжгрупових розходжень (р>0,005). Разом з тим, слід
зазначити якісні і топографічні відмінності спонгіозу. У молекулярному і
зернистому шарах, як і в коркових та підкоркових структурах мозку,
спонгіоз при ХКЯ мав крупновакуольний і крупновогнищевий характер, при
хворобі Альцгеймера і деменції з тільцями Lewy – переважно
дрібновакуольний і дифузний, при спонгіформній судинній деменції –
лакунарний та топографічно обмежений периваскулярною зоною
гемомікросудин.

Питомий об’єм амілоїдних бляшок у мозочку був дуже низьким при всіх
формах спонгіформних нейродистрофічних енцефалопатій, його збільшення в
порівнянні з контрольною групою відзначене лише при ХКЯ (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020