Національний університет фізичного виховання і спорту України

СОКОЛОВА НАТАЛЯ ІВАНІВНА

УДК: 796:616-08-039.76-036.12

Превентивна фізична реабілітація як стратегія профілактики хронічних
соматичних захворювань

24.00.03 — Фізична реабілітація

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук

із фізичного виховання та спорту

Київ—2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти
імені П.Л.Шупика, Міністерство охорони здоров’я України

Науковий консультант

доктор медичних наук, професор АПАНАСЕНКО Геннадій Леонідович,

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика,

завідувач кафедри спортивної медицини і санології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент Башкін Ігор Миколайович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України,

завідувач кафедри фізичної реабілітації;

доктор біологічних наук, професор Маліков Микола Васильович,

Запорізький національний університет, завідувач кафедри фізичної
реабілітації;

доктор медичних наук, професор Соколовський Валентин Степанович,

Одеський державний медичний університет,

завідувач кафедри фізичного виховання і спортивної медицини

Провідна організація Дніпропетровський державний інститут фізичної
культури і спорту, кафедра фізіології, спортивної медицини і фізичної
реабілітації; Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, м.
Дніпропетровськ

Захист відбудеться “2” березня 2006 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету
фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул.
Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету
фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150,
вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розіслано “24” грудня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.І. Воронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Головний парадокс сучасної медицини полягає в тому, що вона, ставлячи за
мету забезпечення здоров’я людини, займається переважно хворобою. Та до
якої б міри досконалості не доводилися діагностичні та лікувальні
прийоми, зупинити ріст хронічних соматичних неінфекційних захворювань
неможливо. Потрібна нова стратегія охорони здоров’я, що здатна
забезпечити попередження самої можливості розвитку хронічного
неінфекційного захворювання. Подібна стратегія була обґрунтована
М. Террисом й отримала назву “друга протиепідемічна революція”, на
відміну від першої, що робила акцент на профілактиці інфекційних і
паразитарних захворювань. Основним методичним прийомом “другої
протиепідемічної революції” є скринінг (різні види опитувань) з
виявленням груп ризику серед практично здорового населення та
проведенням відповідних заходів, спрямованих на протидію факторам ризику
розвитку захворювань (Г.Л. Апанасенко, 1992).

У той самий час, здійснення скринінгу з наступним виявленням ендогенних
факторів ризику захворювання досить трудомістке і вимагає спеціального
навчання медперсоналу та дорогого обладнання. Крім того, поява
ендогенних факторів ризику знаменує уже розвинуте порушення гомеостазу
(гіперглікемія, гіперліпідемія та ін.) або початкові форми патологічного
процесу, котрі ще не набули виду конкретної нозологічної форми
(І.П.Березін, 1996; О.С.Васильєва, Ф.Р.Філатова, 2001).

У 1984 р. група експертів ВООЗ висунула ідею про необхідність переходу
від заходів, спрямованих на групу ризику, до зміцнення здоров’я всього
населення, з якого б рівня воно не починалося. Безперечно, головною
умовою реалізації даного положення є необхідність оцінки власне здоров’я
за прямими показниками (В.В.Белоусов, 1989; О.Х.Гаркаві, Є.Б.Квакіна,
1990; Г.Л.Апанасенко, 1993; І.О.Гундарев, В.О.Полесский, 1993:
Л.О.Грідін, 2001). Лише контролюючи рівень здоров’я практично здорових і
втручаючись до моменту формування початкових форм захворювання, можна
сподіватись на створення ефективної системи первинної профілактики
захворювань (О.Д.Богатирьов, О.О.Чайкін, 1988; Н.І.Брехман, 1990;
Р.М.Баєвський, 2003; К.Д. Бабов, 2004).

З появою категорії “безпечного рівня” здоров’я було сформовано поняття
“превентивна фізична реабілітація” (Г.Л. Апанасенко, 1992, 1997), під
якою необхідно розуміти повернення індивіда у “безпечну зону” здоров’я.
Академік АМН України Є.М. Лук’янова (2005) зазначає, що саме на етапі
функціональних змін реабілітаційні заходи мають найвищу ефективність. На
цьому етапі необхідно ставити питання про “превентивну” реабілітацію,
поновлюючу порушені функції в преморбідному стані. Превентивна фізична
реабілітація — наукова основа первинної профілактики захворювань. У той
самий час, ефективне оздоровлення людини можливе лише за умови
адекватної організації фізичних навантажень (Ш.А. Абдуллаєв,
В.С. Автандилян, Є.Г. Булич, 1987).

Наявність кількісних критеріїв “безпечного рівня” і формалізованих
(стандартних) умов діагностики та реабілітації є основою для створення
індивідуальної програми фізичного оздоровлення індивіда (Р.М. Баєвський,
1987, 2000, 2003 рр.). Це дозволить кількісно та якісно оцінити стан
здоров’я кожної людини, допомогти їй виробити реальну тактику підвищення
його рівня (S. Storro, I. Moek, S. Svebok, 2004). Накопичення та
узагальнення такої інформації дає можливість оцінити стан і скласти
прогноз здоров’я груп населення, попередити дострокову професійну
дискваліфікацію, передчасне старіння та скорочення тривалості життя
(І.П.Березін, 1996; П.П.Горбенко, 1996; О.П. Балаш, В.В. Клапчук, Л.П.
Іванов, 2002). За останні роки з’явився ряд робіт, присвячених розробці
програми фізичної реабілітації при різних неінфекційних захворюваннях,
таких як інволюційна ендокринопатія, ессекційна гіпертензія, ІХС,
хронічні неспецифічні захворювання легень, холангіти, холецистити та ін.
Проте вони стосуються локального використання системи методів (у тому
числі і фізичних вправ) при захворюваннях, що вже виникли, тобто при
вторинній профілактиці (Е.Ф.Андрєєв, В.М.Ундріцов,2002; О.П.Балаш,
В.В.Клапчук, Л.П.Іванов, 2002; Р.О.Березовська, Г.С.Никіфорова. 2003;
М.Г.Луташкіна, 2004; Ф.Дімео, 2005 і ін.).

Актуальність теми, якій присвячено дисертаційне дослідження, полягає в
пошуку шляхів підвищення ефективності профілактики хронічних
неінфекційних захворювань, у зв’язку з тим, що проблема створення
системи реалізації концепції превентивної фізичної реабілітації
хронічних неінфекційних захворювань фактично не розроблена, тому є
актуальною. В даний час відсутнє обґрунтування можливості практичного
використовування шкали соматичного здоров’я в системі медичних
профілактичних оглядів населення, у тому числі робочих промислових
підприємств. Недостатньо обґрунтований зв’язок рівня фізичного здоров’я
з функціональними резервами організму, фізичною працездатністю,
вираженістю розвитку захворювань, імунного статусу. Не визначена
можливість використування оцінки рівня фізичного здоров’я для
характеристики оздоровчого ефекту, який розвивається і застосування її,
як показника етапного контролю при проведенні превентивної фізичної
реабілітації. Відсутні спроби організаційно об’єднати на регіональному
рівні різні відомства, відповідальні за здоров’я населення: управління
охорони здоров’я і фізичної культури і спорту.

Аналіз стану проблеми і прогноз розвитку ситуації призводять до
очевидного висновку про настійну необхідність ухвалення і реалізації
цілого комплексу соціальних, медичних, профілактичних і організаційних
заходів, протидіючих подальшій деградації здоров’я населення (“Доктрина
розвитку фізичної культури і спорту України”, 2004). Виконання цих
заходів будується на реалізації концепції підвищення рівня здоров’я
населення, в основі, якої превентивна фізична реабілітація і сумісні дії
управлінь охорони здоров’я і фізичної культури. Дані положення
обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження, пов’язаної з
необхідністю рішення проблеми, що представляє суттєве теоретичне і
практичне значення щодо охорони здоров’я практично здорових людей на
рівні регіону.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика
дисертаційної роботи погоджена з планом НДР КМАПО на 1987-2001 рр. та
планом НДР КМАПО на 2002-2006 рр. за темою 76.301ОЗЦ001025 “Якість життя
та індивідуальне здоров’я” (керівники Г.Л. Апанасенко, Н.І. Соколова).

Метою роботи є обґрунтування, розробка, оргнізація і реалізація
концепції поетапної системи превентивної фізичної реабілітації, в цілях
профілактики хронічних неінфекційних захворювань різних груп населення
на регіональному рівні.

Завдання:

Вивчити проблему реабілітації та профілактики неінфекційних захворювань
за даними літературних джерел і документальних матеріалів.

Оцінити стан і рівень здоров’я різних верств населення Донецької області
у зв’язку з особливостями професійної діяльності та визначити
інформативність методики кількісної характеристики рівня здоров’я
індивіда залежно від характеру та маніфестації патологічного процесу.

Розробити методологію організації та зміст заходів превентивної фізичної
реабілітації на основі існуючої структури охорони здоров’я та фізичної
культури (заклади, етапи, перелік етапів, технологія процесу) на
регіональному рівні.

Обґрунтувати зміст превентивної фізичної реабілітації залежно від
специфіки професійної діяльності (на прикладі осіб гірничорятувальної
служби).

Оцінити ефективність проведення превентивної фізичної реабілітації на
прикладі групи осіб, які працюють у різних виробничих об’єднаннях, а
також у воєнізованій гірничорятувальній службі.

Об’єкт дослідження — поетапна система превентивної фізичної реабілітації
різних груп населення у профілактиці хронічних неінфекційних захворювань
на регіональному рівні (в умовах існуючої структури охорони здоров’я,
фізичної культури і спорту).

Предмет дослідження — ефективність впливу заходів превентивної фізичної
реабілітації на здоров’я населення Донецького регіону.

Методологія дослідження. Рішення поставлених задач припускає розробку
концепції – системи науково-теоретичних положень, що пояснюють суть
організації заходів щодо охорони і зміцнення здоров’я населення на
регіональному рівні, його компонентів, зв’язків і відносин, розкривають
поетапну систему превентивної фізичної реабілітації, що включає в себе
діагностику рівня фізичного здоров’я й обґрунтування рекомендації з його
збереження і зміцнення. Теоретична інтерпретація первинного обробленого
матеріалу включала сукупність логічних методів, підходів і операцій, а
саме: аналіз, синтез, узагальнення, пояснення та ін. (Л.П. Матвєєв,
1983, 1991, 1992 та ін.).

Інтегративним пізнанням складноорганізованого явища, яким є превентивна
фізична реабілітація, був обраний системний підхід, методологічною базою
якого є категорія “цілого”. Суть його (Д.К. Карабекян, М.Б. Осинянц,
1990; Т.Ю. Круцевич, 2000) виявляється в положенні, що “ціле — більше
суми частин, які до нього входять”. Це дає можливість розглядати
превентивну фізичну реабілітацію як цілісну систему, що володіє тими
якостями, котрі відсутні в окремих її елементах. З точки зору “системи”
розглядались також системні комплекси, що є об’єднанням різних і в той
же час органічно пов’язаних об’єктів, таких як: “організм — професія”,
“організм — середовище”, “функціональний стан — рівень фізичного
здоров’я”, “превентивна фізична реабілітація — рівень фізичного
здоров’я”. У комплексі дослідницьких підходів були використані методи
моделювання та прогнозування. Об’єктами моделювання виступили параметри
функціонального стану та рівня фізичного здоров’я 10445 працівників
різних професійно-виробничих груп, досягнуті під впливом засобів
превентивної фізичної реабілітації, співвідношення між ними та їх
структура. Із них 50 осіб віком 25—35 років із воєнізованої
гірничорятувальної служби, які пройшли три серії досліджень під час
роботи в екстремальних лабораторних умовах, і 50 спортсменів, які
займаються вільною боротьбою (контрольна група) віком 25—35 років:
майстрів спорту — 15 (30,0%), кандидатів у майстри спорту — 20 (40,0%)
та першорозрядників — 15 (30,0%) чоловік. Теоретичне прогнозування
використовувалося для визначення вірогідності зміни явищ, що вивчаються,
особливо, параметрів рівня фізичного здоров’я під дією програмованих
засобів у більш або менш віддаленій перспективі. Використовувалися
варіанти дослідницького і нормативного прогнозування.

Методи отримання первинної інформації включали:

Вивчення літературних джерел і документальних матеріалів

Опитування (бесіди, анкетування).

Методи збору загального і спортивного анамнезу.

Соматометричні, стоматоскопічні, функціональні методи дослідження.

Методи визначення рівня фізичного здоров’я, фізичної працездатності.

Визначення рухових тестів.

Лікарсько-педагогічні і лабораторні спостереження.

Лабораторні дослідження.

Методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих даних полягає в тому, що вперше:

розроблені методологія та система нової стратегії профілактики хронічних
інфекційних захворювань, в основі яких лежить процес керування
функціональними резервами індивіда, що полягає в розподілі обстеженого
контингенту за кількісним ресурсом здоров’я, моніторування стану
здоров’я і гнучкої кореляції оздоровчих програм превентивної фізичної
реабілітації;

обґрунтовано і запроваджено в практичну діяльність на регіональному
рівні новий напрямок “превентивна фізична реабілітація”;

розроблено організаційну структуру, що складається з елементів існуючих
відомостей, які мають відношення до вирішення завдань оздоровлення
населення, етапи роботи і зміст заходів із превентивної фізичної
реабілітації на регіональному рівні;

подано кількісну характеристику рівня фізичного здоров’я за умов
масового скринінгу населення Донецького регіону з урахуванням
особливостей професійної діяльності;

визначено прогностичну значущість експрес-оцінки рівня фізичного
здоров’я у розвитку хронічних неінфекційних захворювань, формування яких
відбувається на фоні зниження резервів фізичного здоров’я;

виявлено закономірності процесів термінової адаптації до максимальних
фізичних, стресових і температурних навантажень осіб гірничорятувальної
служби за показниками клітинного і гуморального імунітету (реакцій
фагоцитозу, імуноприлипання, лейколізису, показників імуноглобулінів А,
М, G), що відображають стабільний комплекс показників неспецифічного
імунного захисту і свідчать про ознаки вираженого фізичного стомлення і
термінового імунодепресивного впливу неадекватних навантажень;

виявлено закономірності кумулятивної адаптаційної реакції організму
гірничорятувальників, пов’язаної зі специфічними фізичними, стресовими і
тепловими навантаженнями, які проявлялися в наростанні показників
гальмування фагоцитозу міокардіальним антигеном і міокардіальної реакції
бляшкоутворюючих клітин, що може служити додатковим критерієм оцінки
неадекватності навантажень;

виявлено закономірності довготривалої адаптації до фізичних навантажень
різної інтенсивності, що пов’язані з процесами мобілізації та утилізації
основних енергетичних субстратів і систем їх регуляції у визначенні
поточної і потенціальної працездатності осіб гірничорятувальної служби,
які проявилися у специфічних змінах клінічних і біохімічних показників
(сечовини, залишкового азоту, глюкози, тестів резистентності емалі
зубів, вітального забарвлення глікогену ясен), що є відображенням
структурних і функціональних перебудов у процесі адаптації;

удосконалено систему медичного забезпечення осіб, які працюють в
екстремальних ситуаціях (гірничорятувальники), котра доповнена даними
про прогнозування працездатності, превентивної фізичної реабілітації та
професійної орієнтації даної категорії осіб.

Практична значущість отриманих результатів

Обґрунтована, розроблена і реалізована концепція поетапної системи
превентивної фізичної реабілітації в цілях профілактики хронічних
неінфекційних захворювань, яка включає технологію і організацію
діагностичних і оздоровчих заходів.

Обґрунтовано і запроваджено технологічний цикл “Програма оздоровлення
дорослого населення Донецького регіону”, що містить формування мотивації
до оздоровлення, діагностику рівня здоров’я, формування індивідуальних
оздоровчих програм превентивної фізичної реабілітації, оцінку їх
адекватності й ефективності.

Розроблено прогностичні критерії стосовно розвитку хронічних форм
неінфекційних захворювань.

Показано ефективність впровадження заходів щодо охорони здоров’я
практично здорових людей на рівні регіону, що підтверджується актами
впровадження АТ “Дружківського машинобудівного заводу” ДКП
“Дондержпастранс”, ДКП “Донелектроавтотранс”, ЧП “Едванс”, Дмитрівської
10-ВГРЗ, ВАТ “Донецький завод хімічних реактивів” та ін.

Особистий вклад автора полягає в постановці проблеми, визначенні й
обґрунтуванні загальної методології дослідження, аналізі, узагальненні,
а також у безпосередньому виконанні дослідницької роботи. У дослідженні
окремих наукових напрямків брали участь співробітники центру спортивної
медицини, результати яких викладені у спільних наукових публікаціях, де
здобувачу належать пріоритети в організації досліджень, аналізі й
обговоренні фактичного матеріалу. В результаті аналізу й теоретичного
узагальнення автором визначено закономірності, що визначають рівень
фізичного здоров’я населення регіону, та вплив превентивної фізичної
реабілітації на функціональний стан та захворюваність працівників.

Автором особисто обстежено 10445 жителів Донецького регіону різної
статі, віку і професійної спрямованості, які працюють на 90
підприємствах. Із них 50 осіб віком 25—35 років із воєнізованої
гірничорятувальної служби, які пройшли три серії досліджень під час
роботи в лабораторних умовах.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
представлені на ІІІ Всесоюзному з’їзді спеціалістів із лікувальної
фізкультури і спортивної медицини “Рухова активність у зміцненні
здоров’я, профілактиці і лікуванні захворювань дорослих і дітей
(Ростов-на-Дону, 1987), на ІІ Республіканському з’їзді з лікувальної
фізкультури і спортивної медицини “Лікарсько-фізкультурна служба і
загальна диспансеризація населення” (Вінниця, 1987), на науковій
конференції “Здоров’я людини: технологія формування будівника здоров’я в
системах освіти й охорони здоров’я України” (Дніпропетровськ, 1995), на
ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми
фізичного виховання в вузах” (Донецьк, 1998), на І Всеукраїнському
з’їзді фахівців зі спортивної медицини та ЛФК “Перспективи розвитку
спортивної медицини і лікувальної фізкультури ХХІ століття” (Одеса,
2002), на ІХ та Х Міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні
досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури і валеології”
(Одеса, 2003, 2004,2005), на Міжнародних науково-практичних конференціях
“Молода спортивна наука Донбасу” (Донецьк, 2002, 2003, 2004,2005) тощо.

Публікації. За темою дисертації автором написано 41 наукову роботу
особисто й у співавторстві. Та опубліковано, в рекомендованих ВАКом
виданнях, 20 наукових робіт особисто; один навчальний посібник у
співавторстві; 10 монографій та одна монографія — згідно з вимогами ВАК,
п’ять методичних рекомендацій: “Методичні рекомендації з впровадження
фізкультурно-оздоровчих закладів на базі ФОК та інших спортивних споруд”
(Донецьк, 1987); “Комплекс методів і засобів оперативного відновлення
працездатності гірничорятувальників після виконання робіт в
екстремальних умовах” (Донецьк, 1989); “Посібник з корекції, відновлення
функціонального стану і підвищення працездатності гірничорятувальників”
(Донецьк, 1991); “Дозоване фізичне навантаження в умовах редукованої
дієти при аліментарному ожирінні І—ІІ ступеня” (Донецьк, 2005);
“Превентивна фізична реабілітація як стратегія первинної профілактики
захворювань” (Донецьк, 2005).

Об’єм і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 405
сторінках основного комп’ютерного тексту і складається із вступу, огляду
літератури, восьми розділів особистих досліджень, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаної літератури (547 джерел, із них 80 —
зарубіжних авторів) та додатків. Дисертація ілюстрована 104 таблицями та
14 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ. Обґрунтована актуальність теми, визначена мета, задачі, об’єкт та
предмет досліджень, розкрита наукова новизна і практичне значення
роботи, особистий внесок дисертанта, наведені дані про апробацію роботи
і впровадження її в практику.

Перший розділ “Охорона здоров’я практично здорового контингенту як
медична і соціальна проблема (аналітичний огляд літератури)”. Показано,
що на сьогодні стан здоров’я населення традиційно характеризується
системою статистичних показників, що визначають особливості
репродукування населення (медико-демографічні характеристики), запас
фізичної сили або дієздатність (показники фізичного розвитку),
особливості адаптації до умов оточуючого середовища (показники
захворюваності). Але поняття “здоров’я” означає дещо більше, ніж просто
відсутність хвороби (ВООЗ, 1986; І. Брехман, 1987, 1990). Більшість
існуючих підходів до оцінки здоров’я характеризуються відсутністю
конкретних критеріїв, досліджуючи які можна було б отримати прямі
показники, придатні для практичної діяльності (В.П.Гоч, С.В.Бєлов, 2001;
Д.М.Давиденко, 2002; Н.І.Іванова, Н.О.Балан, В.Є.Кривошея, 2003 та ін.).
Поява концепції “кількості здоров’я” (М.М. Амосов, 1984; Г.Л.
Апанасенко, 1987, 1992) дозволяє створити шкалу оцінки його резервів,
придатну для застосування під час масових обстежень.

Г.Л. Апанасенком (1987) обґрунтовано методологію та методику кількісної
оцінки фізичного здоров’я, в основу яких покладено існуючу залежність
між рівнем розвитку максимальних аеробних можливостей, з одного боку, та
об’ємом фізіологічних резервів і ступенем прояву синдрому економізації
функцій у спокої та при дозованих фізичних навантаженнях, з іншого.
Пропонована методика проста, доступна для освоєння середнім медичним
персоналом, інструкторами лікувальної гімнастики та фізичної культури.
Нині вказана методика моніторингу фізичного здоров’я запроваджена в АТ
“Газпром” Росії, на підприємствах міністерства енергетики Росії, та в
багатьох навчальних закладах України й Росії.

Масове застосування оцінки соматичного здоров’я дозволило сформулювати
поняття “безпечний рівень” соматичного здоров’я індивіда, який
охарактеризовано кількісно. Врахування наявності категорії “безпечного
рівня” соматичного здоров’я дозволяє наповнити цілком конкретним змістом
поняття “превентивна фізична реабілітація”, під яким розуміється
повернення індивіда в “безпечну зону” здоров’я.

У той же час, спеціалізованої структури, здатної реалізувати систему
превентивної фізичної реабілітації, не існує. Вона може бути сформована
лише на стику відомств фізичної культури й охорони здоров’я.

Таким чином, головний шлях корекції несприятливих тенденцій у стані
здоров’я населення — зміна стратегії охорони здоров’я (у широкому
розумінні даного терміну) з проведенням активних оздоровчих заходів на
етапі зниження “запасів” здоров’я (І.І. Брехман, 1990). Кінцева мета
заходів із первинної профілактики захворювань — збереження і підвищення
резервів здоров’я, що є у кожної людини і скорочення до мінімуму втрат
від захворюваності (Л.Г. Матрос, 1989). Провідна роль у системі цих
заходів належить фізичній культурі.

Другий розділ “Методи й організація дослідження”. Наводиться опис
методів первинного збору інформації, виходячи з характеристики поняття
“рівень фізичного здоров’я”, яке характеризує стан здоров’я, статуру,
конституцію функціональний стан організму, рівень фізичної
працездатності і підготовленості.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися методи анкетування,
рухові тести, медико-біологічні, лікарсько-педагогічні та лабораторні
спостереження, методи математичної статистики. Дослідження проводилося в
декілька етапів згідно зведеного плану НДР КМАПО на 1987-2001 рр. та
плану НДР КМАПО на 2002-2006 рр.

І етап. 1987—1989 рр. — був присвячений анкетуванню й опитуванню,
складанню, обговоренню, опробуванню та розмноженню карти
соціально-гігієнічного і медичного вивчення здоров’я робітників різних
виробничо-професійних груп. Таким чином, була вивчена динаміка
соціально-гігієнічного стану і здоров’я робітників.

ІІ етап. 1990—1991 рр. — вивчення літературних джерел і документальних
матеріалів за темою дисертації. Таким чином, аналіз літературних джерел
і документальних матеріалів послужив передумовою для подальшого вивчення
діагностичної ефективності інтегративних методів кількісної оцінки
індивідуального здоров’я населення регіону, з урахуванням наявності
категорії “безпечного” рівня та необхідності прийняття до реалізації
цілого комплексу заходів для поліпшення здоров’я населення.

ІІІ етап. 1992—1993 рр. — проведення організаційно-методичної роботи.
Для забезпечення повного залучення робітників для обстеження. Була
проведена цілеспрямована кампанія для роз’яснення цілей і завдань
дослідження. Аналіз проведеної роботи дав підставу для проведення
комплексного методичного обстеження випробовуваних з визначенням рівня
фізичного здоров’я, проведенням оздоровчих заходів.

IV етап. 1994—1998 рр. — визначення рівня фізичного здоров’я. Складання
комплексів превентивної фізичної реабілітації. Протягом чотирьох років
проводились медичні дослідження з визначення рівня фізичного розвитку,
фізичного здоров’я, функціонального стану, захворюваності у 10445 осіб
віком 18—60 років різної професійної спрямованості. Визначалися рухові
якості, складалися програми превентивної фізичної реабілітації залежно
від віку, статі та рівня фізичного здоров’я. Проводились
лікарсько-педагогічні спостереження. Враховувалася ефективність
превентивної фізичної реабілітації, що складалася з кількох показників:
а) підвищення рівня фізичного здоров’я, що характеризується як
комплексними показниками, так і результатами окремих тестів; б)
поліпшення соматичного здоров’я та зниження захворюваності; в)
підвищення мотивації до занять фізичною культурою, вибір певного виду
спорту (або фізичних вправ), систематичне відвідування організованих
занять або самостійні заняття.

V етап. 1999—200 рр. — вивчення документального матеріалу, де збиралися
відомості про захворюваність за даними першого звертання працівників за
медичною допомогою. Аналіз цього матеріалу дав основу для впровадження
превентивної фізичної реабілітації з метою підвищення рівня здоров’я
населення.

VІ етап. 2001—2002 рр. — проведення лабораторного спостереження з
визначення функціонального стану, рівня фізичного здоров’я, фізичної
працездатності та імунологічного статусу осіб воєнізованої
гірничорятувальної служби. Був присвячений дослідженню впливу великих
фізичних і теплових навантажень на функціональний стан фізичної
працездатності, імунологічний статус, а також рівень фізичного здоров’я
та розробці методів превентивної фізичної реабілітації в різних режимах
роботи гірничорятувальників.

VІІ етап. 2003 р. — складання, проведення та врахування економічної
ефективності превентивної фізичної реабілітації як стратегії
профілактики хронічних соматичних захворювань. Сьомий етап досліджень
проводився протягом 12 місяців, в них брали участь 1020 чоловік віком
18—60 років. Вивчення показників функціонального стану, рівня фізичного
здоров’я, захворюваності випробовуваних до і після превентивної фізичної
реабілітації. Методика організації превентивної фізичної реабілітації
перевірена в перетворювальному спостережені на підприємствах регіону.

VIII етап. 2004 р. — статистична обробка накопичувальної інформації,
побудова багатофакторних моделей впливу соціально-гігієнічних чинників
виробничого і побутового середовища на захворюваність, рівень фізичного
здоров’я, отримання набору розробно-аналітичних таблиць.

Організація і проведення поетапних досліджень, застосування викладених
методів і наукових підходів, дозволили сформулювати концепцію
“Комплексної системно-цільової програми збереження та зміцнення здоров’я
населення” регіону на основі заходів превентивної фізичної реабілітації.

Третій розділ “Загальна характеристика досліджуваного контингенту”.
Збереження і відтворення трудових ресурсів набуває особливого значення
на сучасному етапі розвитку суспільства (О.М.Алексєєв, 1987, 1988;
В.Б.Константинов, Н.Ф.Копейкін, 2001). Сучасне виробництво ставить
підвищені вимоги до ресурсів людини, до її фізичного здоров’я
(В.Ф.Москаленко, 2002). Донецька область є найбільш забрудненим
регіоном, на який обрушується найбільший в країні потік шкідливих
викидів. В області сконцентровані 2000 промислових підприємств, 800 з
них — крупних. З метою вивчення стану здоров’я робітників підприємств
Донецького регіону було обстежено 10445 чоловік різних
професійно-виробничих груп віком 18-60 років. Із них переважали особи
31—40 років і старші 50 років — 27,66% і 25,78% відповідно. Було
обстежено: чоловіків – 3478 (33,30%), жінок – 6967 (66,70%) осіб.
Найбільша кількість з них мали професійний стаж до чотирьох років —
46,45%, найменша кількість — десять і більше років — 17,92%. Мали вищу
освіту 22,68%, середню спеціальну — 31,92%, середню — 17,43% і
незакінчену середню — 28,14%. Піддаються постійним стресам 30,61%,

Середні показники маси тіла 73,45?0,13 кг у чоловіків, у жінок — 61,78 ?
0,09 кг, що відповідає віковим показникам. Надмірну масу тіла мали
37,50%, дефіцит маси тіла — 2,62% трудящих. Індекс маси тіла у чоловіків
25,30 ? 0,02 кг/м2, у жінок — 23,80 ? 0,02 кг/м2. Середні показники маси
тіла в осіб, що займаються розумовою працею, достовірно перевищують
середні показники всіх обстежуваних. У них був і найбільший
масо-ростовий показник (у чоловіків — 25,50 ? 0,82 кг/м2, у жінок —
24,10 ? 0,04 кг/м2) (р < 0,05). Найбільші показники “силового” індексу й силової витривалості були у чоловіків та жінок фізичної праці. Показники стану м'язової координації (“СТЕК”), життєвої ємкості легень, “життєвий” індекс найменшими були в осіб фізичної праці, найбільшими — у працівників сфери з нервово-емоційним навантаженням (р < 0,05). Показники ЧСС в осіб різної професійної спрямованості досить стабільні, хоча з віком спостерігається їх поступове підвищення. Із усіх обстежених підвищений артеріальний систолічний тиск мали 22,32% і діастолічний — 19,00%. Найбільша кількість осіб, які мали показники підвищеного систолічного й діастолічного тиску, була виявлена в професіях нервово-емоційної сфери, найменша — серед працівників фізичної праці. Показники, що характеризують критерії резерву й економізації функцій серцево-судинної системи, у всіх обстежуваних знаходилась на низькому рівні (р < 0,05). Дослідження рівня фізичного здоров’я 10445 трудящих різної професійної спрямованості показали, що рівень здоров’я вище середнього і високий був тільки у 4,11%, середній рівень фізичного здоров’я мали 11,86%, на межі хвороби були 84,06% чоловік (табл. 1). В існуючій системі практичної медицини мається ряд проблем по забезпеченню осіб гірничорятувальної служби. Головна проблема полягає, з одного боку, у підтримці високого рівня працездатності людини в процесі трудової діяльності, а з іншого боку – у його захисті від можливих професійних шкідливих умов і захворювань, що виникають унаслідок фізичної перенапруги, екстремальних, соціальних, економічних, технологічних впливів на організм людей, що працюють в основних промислових об'єднаннях Донецької області. Таблиця 1 Підсумки експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я (у дужках % від загальної кількості обстежуваних) Виробничо-професійні групи Рівень фізичного здоров’я І рівень ІІ рівень ІІІ рівень IV рівень V рівень низький нижче середнього середній вище середнього високий n % n % n % n % n % Переважно фізична праця, n = 6691 (64,06%) 3959 59,17 (37,90) 16,39 24,50 (15,69) 803 12,00 (7,69) 261 3,9 (2,50) 29 0,43 (0,27) Переважно розумова праця, n = 1589 (15,21%) 938 59,03 (8,98) 429 27,00 (4,11) 167 10,51 (1,60) 47 2,96 (0,45) 8 0,50 (0,08) Праця переважно в нервово-емоційній сфері; n = 2165 (20,73%) 1195 55,20 (11,44) 617 28,50 (5,91) 269 12,42 (2,57) 76 3,51 (0,73) 8 0,37 (0,08) Усього n = 10445 6092 58,32 2685 25,70 1239 11,86 384 3,68 45 0,43 Під час аналізу віково-статевих і масо-ростових показників осіб гірничорятувальної служби та контролю було виявлено, що середні показники маси і довжини тіла відповідають фізіологічній нормі населення регіону (р < 0,05), індекс “маси тіла” (р < 0,05), показники динамометрії, частоти серцевих скорочень у гірничорятувальників були вищі (р < 0,05). Показники силової витривалості, “СТЕК” (р < 0,05), “силовий” індекс (р<0,05), “життєвий” індекс (р < 0,05), ЖЄЛ (р < 0,05), реакція серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження, фізична працездатність, показники тесту резистентності емалі зубів, тесту вітального забарвлення ясен, рівень фізичного здоров’я у гірничорятувальників були нижчі, ніж у контрольній групі (р < 0,05). Артеріальний тиск, показники загального аналізу крові та біохімічних досліджень в усіх були в межах фізіологічної норми (р < 0,05). Таким чином, дослідження 10445 осіб, які працюють у провідному промисловому регіоні України, показали переважно низький рівень фізичного стану працівників. Він характеризувався розповсюдженістю випадків надлишкової маси тіла (37,50%), відхиленням від норми систолічного артеріального тиску у 22,32% випадків і 19,00% - діастолічного артеріального тиску, загальним низьким рівнем резерву та економізації серцево-судинної системи. При цьому в осіб, зайнятих у сфері фізичної праці, відмічалися, ознаки хронічного фізичного стомлення (за даними “СТЕК”, ЖЄЛ, тестів резистентності емалі зубів та вітального забарвлення глікогену ясен). Рівень фізичного здоров’я у жителів регіону переважно низький — 58,36%, нижче середнього — 25,70% й лише 4,11% мали рівень фізичного здоров’я вище середнього і високий. При цьому характер праці не відбивався на структуризації рівня здоров’я. Четвертий розділ “Захворюваність дорослого населення Донецького регіону залежно від галузі народного господарства”. У регіоні, незважаючи на збережену тенденцію в структурі і відносну стабілізацію загального рівня первинної захворюваності, спостерігається зростання окремих нозологічних груп і нозологічних форм, що свідчить про дезадаптацію функцій організму. Із загальної кількості обстежених (10445 осіб) протягом року з приводу захворюваності звернулися 6123 (58,62%) чоловіки (табл. 2). Таблиця 2 Залежність захворюваності працівників обстежуваних підприємств від виробничо-професійної групи (у дужках % усередині виробничих груп) Характер праці Захворюваність n з них % захворівших Переважно фізична праця, n = 6691 (64,06%) 4269 63,80 Переважно розумова праця, n = 1589 (15,21%) 789 49,65 Праця переважно в нервово-емоційній сфері, n = 2165 (20,73%) 1065 49,19 Усього n = 10445 6123 58,62 Найбільший відсоток захворюваності за звертаннями, показник випадків, днів непрацездатності і середня тривалість випадку була в осіб фізичної праці: захворюваність — 4269 осіб, 63,80% від складу групи і днів непрацездатності — 1157,04 дня, середня тривалість випадків непрацездатності — 18,14 дня. Найменший відсоток захворюваності у людей розумової праці — 789 (49,65%) осіб, а з числа працюючих у нервово-емоційній сфері звернулися з приводу захворюваності 1065 (49,19%) осіб (р < 0,05). Днів непрацездатності та середня тривалість випадків найменша у працівників нервово-емоційної сфери - 696,0 днів — 14, 15 днів, відповідно (табл. 3). Таким чином, найбільша кількість звертань за медичною допомогою була переважно в групі трудящих фізичної праці (кожен другий). В осіб з іншою характеристикою трудового процесу звертання у зв’язку з захворюваністю дещо нижчі, що не розходиться з загальноприйнятими уявленнями. В результаті обстеження всіх робітників старше 35 років на зміст у крові ліпопротеїнов високої щільності, коефіцієнту атерогенності (КХС), індивідуального ризику розвитку ІХС було виявлено, що коефіцієнт атерогенності (КХС) найбільшим був в осіб фізичної праці — 4,7?0,36, найменшим - в осіб розумової праці — 4,1?0,4 (р < 0,05). Вираженість індивідуального розвитку ризику ІХС найбільша в осіб фізичної праці — 49,77%, найменша — в осіб розумової праці — 11,27 (р < 0,05). Таблиця 3 Основні показники захворюваності з тимчасовою втратою працездатності працівників виробничо-професійних груп Показники Виробничо-професійні групи Переважно фізична праця Переважно розумова праця Праця переважно нервово-емоційним напруженням Показники випадків тимчасової непрацездатності (кількість випадків) 63,80 49,65 49,19 Показники днів непрацездатності (за лікарняними) (кількість днів) 1157,04 780,48 696,0 Середня тривалість випадків тимчасової непрацездатності (кількість днів) 18,14 15,71 14,15 Найбільш високий показник захворюваності з усіх обстежених працівників виробничо-професійних груп отримано у класі хвороб системи кровообігу — 3393 (32,48%) чоловік. Друге місце в структурі захворюваності займали хвороби органів дихання — 1686 (16,14%) чоловік. Третє рангове місце займали хвороби опорно-рухового апарату — 322 (3,08%) чоловік (р < 0,05). Всередині виробничих груп захворюваність системи кровообігу найбільшою була у працівників нервово-емоційної сфери — 29,88%, найменшою - в осіб розумової праці — 23,79% (р < 0,05), опорно-рухового апарату найчастіше зустрічались в осіб фізичної праці — 22,23%, рідше у працівників нервово-емоційної сфери — 4,76% (р < 0,05), органів дихання — 4,97% - найчастіше в осіб розумової праці, рідше - в осіб фізичної праці — 3,02% (р < 0,05). Відмічається дуже чіткий взаємозв’язок між рівнями фізичного здоров’я за експрес-оцінкою за Г.Л. Апанасенком (1987) та групами здоров’я, які визначаються за показником № 770 МОЗ СРСР від 30.05.86 р. (табл. 4). Обстеження виявило низький рівень фізичного здоров'я серед працівників усіх груп. Навіть у групі “здоровий” у 104 (0,99%) осіб відзначений низький рівень фізичного здоров'я. У цій же групі рівень фізичного здоров'я нижче середнього мали 450 (4,31%) осіб, середній - 813 (7,78%), вище за середній - 215 (2,06%), високий - 43 (0,41%) особи. Тобто це особи, які звичайними методами обстеження були віднесені до групи здорових і в той же час мали низький резерв функцій, отже, піддані зростанню числа маніфістованих форм захворювань і їхньої тяжкості. Таким чином, у групі “здоровий” 1625 (15,56%) осіб мали ослаблене соматичне здоров'я 554 (5,30%) особи. У групі “практично здоровий” - 4711 (45,10%) осіб знаходилися в передпатологічному стані 4131 (39,55%) особа, у групі “хворий” 4109 (39,34%) осіб 4092 (39,17%) особи були осліблені і хворі. Рівень фізичного здоров'я вище за середній і високий в цій групі не мав ніхто. Був проведений кореляційний аналіз виділених різними методами груп з використанням коефіцієнту кореляції рангів Спірмена, що дорівнював - 0,32-0,52, (р<0,05). Таблиця 4. Розподіл обстежуваного контингенту за рівнями фізичного здоров’я (експрес-метод за Г.Л. Апанасенком, 1987) і групами здоров’я (в дужках % від загальної кількості обстежуваних) Рівень фізичного здоров’я Групи здоров’я здоровий практично здоровий хворий n % n % n % Низький, n = 6092 (58,32%) 104 1,71 (0,99) 3024 49,64 (28,95) 2964 48,65 (28,38) Нижче середнього, n = 2685 (25,71%) 450 16,76 (4,31) 1107 41,23 (10,60) 1128 42,01 (10,80) Середній, n = 1239 (11,86%) 813 65,61 (7,78) 409 33,01 (3,92) 17 1,37 (0,16) Вище середнього, n = 384 (3,68%) 215 56,99 (2,06) 169 44,01 (1,62) — — Високий, n = 45 (0,43%) 43 95,56 (0,41) 2 4,44 (0,2) — — Усього, n = 10445 1625 15,56 4711 45,10 4109 39,34 Таким чином, під час обстеження трудящих різної професійної спрямованості переважаючою виявилася експрес-діагностика рівня фізичного здоров’я, яка, на основі найпростіших клініко-фізіологічних показників, дозволила провести первинний скринінг, виділити здорових, ослаблених і хворих. Спостереження показали, що із 1106 чоловік віком 51-60 років з низьким і нижче середнього рівнем фізичного здоров’я у 237 (21,4%) у різні терміни після первинного обстеження розвивалась клінічно виражена ІХС, яка в деяких випадках ускладнювалася інфарктами міокарду, порушенням мозкового кровообігу та ін. Під час дослідження в цих осіб були зареєстровані низька сила кардіоциркулярного резерву, ЕКГ-порушення, що з’являлися лише на максимумі фізичного навантаження або після його завершення (депресія інтервалу ST більше ніж на 1 мм нижча ізолінії, політопні екстрасистоли, косовисхідне зміщення ST та ін.). Такого роду порушення, що з’явилися в осіб з низьким і нижче середнього рівнями фізичного здоров’я, свідчать не лише про готовність до розвитку певного захворювання, але і про патологічні зміни, що протікають приховано. Варто відзначити, що в окремих випадках в осіб з низьким і нижче середнього рівнем фізичного здоров’я у віддаленому періоді спостереження виявлялася патологія, не пов’язана з серцево-судинною системою. Це свідчить про те, що рівень фізичного здоров’я є об’єктивним показником; низький і нижче середнього рівень несприятливий у відношенні можливого виникнення у найближчому майбутньому того чи іншого захворювання. Чим нижчий рівень соматичного здоров’я індивіда (енергопотенціал системи), тим вірогідніший розвиток хронічного соматичного захворювання та його маніфестації. Отже, основною причиною захворюваності, інвалідності є хронічні соматичні захворювання, формування яких відбувається на фоні зниження резервів фізичного здоров’я (табл. 5). Аналізуючи подані дані, можна зазначити, що з 6123 захворівших низький рівень фізичного здоров’я мали 4276 (69,84%), нижче середнього 1837 (30,00%), середній — лише 10 (0,16) чоловік. Вище середнього і високого рівня фізичного здоров’я не було ні в кого. Із 3393 чоловік із захворюваннями системи кровообігу найбільша кількість працівників мали низький рівень фізичного здоров’я — 1967 (57,97%) чоловік, нижче середнього — 1422 (41,91%) чоловіки, середній — 4 (0,12%) особи. Серед осіб із захворюваннями опорно-рухового апарату (322 чоловіки) найбільша кількість мали низький рівень фізичного здоров’я — 221 (68,63%), нижче середнього — 100 (31,06%), середній — 1 (0,31%) чоловік. Група із захворюваннями органів дихання складалася з 1686 чоловік. За рівнем фізичного здоров’я вони розподілялися так само, як і в попередніх групах: низький мали найбільший відсоток обстежених — 1434 (85,05%), середній — 2 (0,12%). Таким чином, особи з різними соматичними захворюваннями в основному мали низький і нижче середнього рівень фізичного здоров’я і повинні були підлягати глибокому клініко-функціональному обстеженню. Приналежність до високого функціонального класу вимагає диференційованого вибору методів діагностики. Наявність ризик-факторів розвитку серцево-судинних захворювань (перевищення належних величин маси тіла на 15% і більше, рівень артеріального тиску у пограничній зоні, гіперхолестеринемія понад 6,72 ммоль·л-1) також указують на необхідність оцінки рівня фізичних навантажень при проведенні превентивної фізичної реабілітації для відновлення безпечного рівня соматичного здоров’я. У той же час, сучасна методологія діагностики основана на пошуку початкових ознак хвороби, а способи оцінки соматичного здоров’я за прямими показниками відсутні. Це призводить до того, що з поля зору медичних працівників випадає увесь комплекс процесів зниження рівня здоров’я, що й обумовлює пізній початок реабілітаційних заходів. Таким чином, основною причиною захворюваності та втрати працездатності були хронічні соматичні захворювання, формування яких відбувається на фоні зниження резервів фізичного здоров’я. Стає очевидною необхідність перебудови профілактичної роботи, на основі іншої методології, діагностичного процесу (з урахуванням рівня фізичного здоров’я індивіда), а також проведення необхідних реабілітаційно-оздоровчих заходів і, в першу чергу, раціонального рухового режиму. П’ятий розділ “Обґрунтування, розробка, організація та реалізація концепції поетапної системи превентивної фізичної реабілітації населення на регіональному рівні”. Стратегія і тактика превентивної фізичної реабілітації як система зміцнення здоров’я населення розроблялися з урахуванням конкретного для даного регіону розповсюдження факторів ризику захворювань і рівня фізичного здоров’я. Таблиця 5 Характеристика захворюваності за класами осіб з різними рівнями фізичного здоров’я (в дужках % від загальної кількості хворих) Рівень фізичного здоров’я Хвороби системи кровообігу Захворювання опорно-рухового апарату Захворювання органів дихання Захворювання сечостатевої системи Захворювання органів травлення Ендокринні захворювання Аліментарне ожиріння Інші захворювання n % n % n % n % n % n % n % n % Низький, n = 4276 (69,84%) 1967 46,00 (32,12) 221 5,17 (3,61) 1424 33,54 (23,42) 115 2,69 (1,88) 189 4,42 (3,09) 173 4,04 (2,83) 147 3,44 (2,40) 30 0,70 (0,48) Нижче середнього, n = 1837 (30,00%) 1422 77,41 (23,22) 100 5,44 (1,63) 250 13,61 (4,08) 50 2,72 (0,81) 5 0,27 (0,08) 3 0,16 (0,05) 3 0,16 (0,05) 4 0,22 (0,07) Середній, n =10 (0,16%) 4 40,00 (0,07) 1 10,00 (0,02) 2 20,00 (0,03) 1 10,00 (0,02) 1 10,00 (0,02) — — — — 1 10,00 (0,02) Вище середнього, n =0 — — — — — — — — — — — — — — — — Високий, n = 0 — — — — — — — — — — — — — — — — Усього, n = 6123 (58,62%) 3393 55,41 322 5,26 1686 27,51 166 2,71 195 3,19 176 2,88 150 2,45 35 0,57 На 27 підприємствах Донецького регіону була апробована та запроваджена поетапна система (сім етапів) превентивної фізичної реабілітації, що включала діагностику рівня соматичного здоров’я та обґрунтовані рекомендації з його збереження та зміцнення. Етапи превентивної реабілітації з метою керування здоров’ям населення на регіональному рівні І етап. Аналіз інформації про стан здоров’я населення, та факторів, що його формують. Мета: оцінка функціонального стану здоров’я населення регіону і прийняття управлінських рішень про шляхи його збереження та зміцнення на популяційному рівні. ІІ етап. Інформаційно-мотиваційний (формування мотивації до зміцнення свого здоров’я. Мета: формування у населення регіону орієнтації на здоров’я та шляхи його досягнення. ІІІ етап. Аналіз стану матеріально-технічного та кадрового потенціалу (наявність фізкультурно-оздоровчих і профілактичних закладів, фізкультурних і медичних кадрів). Мета: підготовка спортивних баз і споруд, залів ЛФК для проведення оздоровчих заходів, підготовка фізкультурних і медичних кадрів. Організація взаємодії закладів, що належать різним відомствам. IV етап. Діагностика рівня здоров’я, проведення тестування з визначення рівня фізичних якостей і призначення оздоровчих заходів. Мета: формування оздоровчих програм відповідно до рівня фізичного здоров’я та фізичної підготовленості індивіда. V етап. Реалізація програми превентивної фізичної реабілітації. Мета: оптимальне використання можливостей усієї наявної в регіоні інфраструктури для збереження та зміцнення здоров’я населення. VІ етап. Оцінка ефективності та адекватності оздоровчих заходів. Мета: оцінка ефективності функціонування системи оздоровлення населення в регіоні та внесення коректив з її оптимізації. VІІ етап. Навчання правильному виконанню фізичних вправ та надання рекомендацій з фізичної підготовки та профілактичних заходів для самостійного виконання вдома. Мета: навчання населення правильного самостійного виконання фізичних вправ із вироблення фізичних якостей, оздоровчих заходів удома, проведення самоконтролю за простим функціональним показником, ведення щоденника самоконтролю, стану здоров’я. Розроблена багаторівнева система керування здоров’ям населення в регіоні, що складається з суб’єкта управління (адміністративні, громадські, державні, профспілкові органи, фонди асоціації), що займаються питаннями здоров’я та мотивацією населення до здоров’я, та об’єкта системи стану здоров’я населення. У ролі первинної ланки управління здоров’ям у рамках пропонованої “Комплексної превентивної фізичної реабілітації” виступає територіальна лікувально-оздоровча дільниця (рис. 1). До неї входять організаційні структури, що виконують управлінські впливи з оздоровлення населення, що полягає в розробці персоніфікованих оздоровчих програм, їх реалізації та корекції на основі показників повторних тестувань рівня здоров’я. Розроблена наукова концепція створення територіально-міжгалузевої програми збереження й керування здоров’ям населення. Обґрунтовані структурні компоненти, перелік розділів і підрозділів “Комплексної системно-цільової програми”, визначені принципи, мета і завдання побудови програми, напрямки виконання (фінансове забезпечення та очікувані результати програми), зміцнення фізичного (соматичного) здоров’я населення. Розроблені і впроваджені заходи з підвищення соматичного здоров’я населення. Як складова частина “Комплексної програми зміцнення здоров’я населення” розроблена програма заходів превентивної фізичної реабілітації. Суть програми - підбір різних видів фізичних вправ, на основі яких визначалось навчання фізичним вправам, розвиток фізичних якостей і підвищення рівня здоров'я. Це обумовлювало використання загальних і спеціальних методів навчання (розповідь, показ, цілісне і роздільне виконання і т.д.), повторення вправ (безупинне, перериване і т.д.), чергування навантаження і відпочинку при виконанні фізичних вправ, форм занять, їхня кратність, циклічність, лікарсько-педагогічний контроль. Весь річний цикл превентивної фізичної реабілітації був розділений на три періоди підготовки (підготовчий, основний і підтримуючий). Задачами підготовчого періоду був розвиток і удосконалення рухових навичок і умінь. Реалізації цих задач сприяють навантаження невисокої інтенсивності (на 10-20% нижче тренуючих величин), застосовувані протягом двох тижнів до осіб, які вперше приступають до занять. Тривалість основного періоду обумовлювалась індивідуальними особливостями розвитку тренувального ефекту, проявом якого було досягнення належного РФЗ. У підтримуючому періоді фізичні вправи використовувалися з метою збереження чи подальшого удосконалювання фізичного стану. Тривалість цього періоду необмежена. Задачами періодів підготовки були: досягнення максимального оздоровчого ефекту, що виявляється в досягненні високого РФЗ, і підтримання цього рівня тривалий час, прояв тренувального ефекту за рахунок раціонального підбору, обсягу, інтенсивності, спрямованості використовуваних засобів і співвідношень, кратності занять, і перехід з одного функціонального класу в іншій - більш високий. Спосіб дозування фізичних вправ у круговому тренуванні, що використовувалося при роботі на тренажерах, передбачало облік максимального числа повторень (МП) протягом визначеного проміжку часу. Тренувальна величина навантаження виражалася у відсотках від індивідуального максимуму повторень (% МП). Кругове тренування проводили в умовах спортивного залу чи спортивної площадки територіальної лікувально-оздоровчої ділянки, де розміщався інвентар і устаткування. Спрямованість і виразність впливів фізичних навантажень на організм при заняттях у таких умовах визначалася наступними факторами: тривалістю і темпом роботи, величиною обтяження, кількістю підходів, часом і характером відпочинку, кількістю прохідних кіл. У залежності від методів виконання комплексів фізичних вправ у круговому тренуванні виділяли три основних її види: кругове тренування за методому безупинної вправи, інтервальної вправи з твердими інтервалами відпочинку і інтервальної вправи з повними інтервалами відпочинку. Перший метод використовувався в осіб з низьким, нижче середнього і середнім рівнем фізичного здоров'я, число повторень при цьому складало при низькому і нижче середнього РФЗ - 25-40% МП, середньому - 40-50%. Регуляція величини навантаження здійснювалася за рахунок наступних показників: підвищення темпу виконання фізичних вправ і збільшення кількості кіл при збереженні стандартного дозування; кількість повторень кожної фізичної вправи в межах відведеного на тренування часу; включення ускладнених вправ. Кругове тренування за методом інтервальної вправи з твердими інтервалами відпочинку застосовувалися в основному в осіб з високим і вище середнім РФЗ. Особливістю даного методу є використання строго встановлених інтервалів відпочинку між підходами, що забезпечують роботу на фоні недовідновлення. При цьому фізична вправа виконується з інтенсивністю, рівної 80% МП. Кругове тренування по методу интервального вправи з повними интер-валами відпочинку рекомендувалися для загальної фізичної підготовки. У дану тре-нировку включалися 5-10 вправ, що послідовно навантажує різні м'язові групи. B ? Ae : < U ¤aea„ue„ue/ue~ue/ue~/uew~ ?U ZUg:hUeUeUeUeUe??–?t" O $ AE) O 6 $ AE) Oe? ?¬ Oe? ?¬ Oe? ?¬ Oe? ?¬ Oe? ?¬ $ O ???осіб із середнім рівнем фізичного здоров’я, вище середнього — на 7,55% та високим рівнем здоров’я — на 5,49%. Ці зміни торкнулися всіх професійних груп (р < 0,05). Знизився на 20,69% загальний показник захворюваності всіх обстежених (р < 0,05). Найбільше зниження захворюваності спостерігалося у працівників нервово-емоційної сфери — на 26,50%, найменше — в осіб фізичної праці — на 14,89%. Знизився показник випадків тимчасової непрацездатності — на 65,49% випадків із загальної кількості обстежених, показник днів непрацездатності - на 1277,67 днів, середня тривалість випадків тимчасової непрацездатності — на 3,29 днів (р < 0,05). Зменшилася кількість осіб із захворюваннями серцево-судинної системи — на 2,44%, опорно-рухового апарату — на 1,35%, органів дихання — на 0,11%, сечостатевої системи — на 0,89% (р < 0,05). Таким чином, підвищення рівня фізичних якостей, поліпшення показників фізичного здоров’я, розширення резервів серцево-судинної системи можна розглядати як досягнення оздоровчого ефекту при проведенні превентивної фізичної реабілітації (табл. 6). Таблиця 6 Ефект превентивної фізичної реабілітації (ПФР) в обстеженого контингенту за зміною показників фізичного розвитку і кардіореспіраторної системи в умовах м’язового спокою (M ± m) Показники Обстежуваний контингент (n = 1020) Чоловіки (n = 509) Жінки (n = 511) до ПФР після ПФР покращання до ПФР після ПФР покращання Довжина тіла, см 171,60 ± 1,47 171,40 ± 1,47 0,20 ± 1,47* 161,20 ± 1,61 161,20 ± 1,61 — Маса тіла, кг 73,50 ± 0,59 70,90 ± 0,59 2,60 ± 0,59* 61,80 ± 0,64 59,80 ± 0,64 2,00 ± 0,64* Масо-ростовий показник, кг/см2 25,40 ±0,10 24,50 ±0,10 0,90 ±0,10* 24,20 ±0,11 23,40 ±0,11 0,80 ±0,11* “Силовий” індекс: правої кисті 63,80 ± 0,23 68,50 ± 0,23 4,70 ± 0,23* 42,10 ± 0,25 47,01 ± 0,25 4,90 ± 0,25* лівої кисті 59,80 ± 0,25 64,80 ± 0,25 5,00 ± 0,25* 39,20 ± 0,27 41,92 ± 0,27 2,70 ± 0,27* Час утримання максимальної м’язової сили: правої кисті 10,80 ± 0,19 12,20 ± 0,19 1,40 ± 0,19* 8,20 ± 0,21 8,90 ± 0,21 0,70 ± 0,21* лівої кисті 9,10 ± 0,19 10,50 ± 0,19 1,40 ± 0,19* 6,90 ± 0,21 8,10 ± 0,21 1,20 ± 0,21* Стабілометрія, с 20,80 ± 0,32 30,30 ± 0,32 9,40 ± 0,32* 20,50 ± 0,34 26,10 ± 0,34 5,60 ± 0,34* Пауза (об’єм грудної клітки в спокої), см 102,20 ± 0,44 103,80 ± 0,44 1,60 ± 0,44* 99,00 ± 0,41 101,80 ± 0,41 2,80 ± 0,41* Розмах (різниця між максимальним вдихом і видихом), см 7,00 ± 0,06 7,60 ± 0,06 0,60 ± 0,06* 5,40 ± 0,06 5,90 ± 0,06 0,50 ± 0,06* ЖЄЛ (життєва ємкість легень), мл 3330,00 ± 37,90 3482,40 ± 37,90 152,40 ± 37,90* 2332,50 ± 27,58 2497,60 ± 27,58 165,10 ± 27,58* “Життєвий” індекс, мг/кг 45,30 ± 0,79 49,10 ± 0,19 3,80 ± 0,19* 37,80 ± 0,13 41,80 ± 0,13 4,00 ± 0,13* Частота серцевих скорочень за 1 хв 71,60 ± 0,05 71,40 ± 0,03 0,20 ± 0,05* 73,50 ± 0,05 72,10 ± 0,02 1,40 ± 0,03* АТ систолічний 123,80 ± 0,08 122,30 ± 0,02 1,50 ± 0,05* 123,40 ± 0,06 123,20 ± 0,02 1,20 ± 0,10* АТ діастолічний 91,20 ± 0,02 90,00 ± 0,02 1,20 ± 0,02* 91,90 ± 0,02 90,20 ± 0,02 1,70 ± 0,02* Показники критерію резерву в економізації функції ССС (ЧСС·АТ/100) 89,20 ± 0,12 87,70 ± 0,10 1,50 ± 0,10* 91,60 ± 0,08 88,80 ± 0,10 2,80 ± 0,10* Час відновлення ЧСС після 20 присідань за 30 с 3,60 ± 0,04 3,20 ± 0,10 0,40 ± 0,10* 4,60 ± 0,03 4,10 ± 0,20 0,50 ± 0,10* Примітка. * — достовірність різниці показників до і після ПФР — p < 0,05 Оздоровчі заходи, проведені на ЗАТ мініметалургійному заводі “Істіл” (Україна), показали, що економічна ефективність від зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності становила 1910,9 дня, що дозволило додатково виробити продукції на 205174,5 гривень, заощадити кошти із соціального страхування на оплату лікарняних у розмірі 9721,7 гривні. Сумарний економічний ефект на цей період становив 214896,2 гривні. На реалізацію програми оздоровлення населення, покращання умов праці виробничого побуту працівників було витрачено 200212,9 гривень. Отже, економічний ефект від зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, проведення всіх заходів профілактичного спрямування на заводі становив 14683,3 гривні (акти додаються). Шостий розділ “Клінічні, біохімічні показники та імунологічна резистентність персоналу гірничорятувальної служби”. З усього обстеженого контингенту найбільші вимоги до стану здоров’я пред'являються до осіб гірничорятувальної служби. За літературними даними, після інтенсивних фізичних навантажень, при явищах фізичного стомлення підвищується утворення аутоантитіл із високим вмістом аутоантитілосинтезуючих клітин крові (Д.М. Недопрядко, 1987; О.О.Тотолян, І.С. Фрейдмін, 2000), що на думку деяких авторів (І.С. Фрейдмін, О.О.Тотолян, 2001), є протипоказанням для роботи в екстремальних умовах. Імунологічний контроль у комплексній системі медико-біологічного забезпечення рятувальників разом з оцінкою рівня здоров’я з метою максимальної його оптимізації може забезпечити виявлення стану компенсованої і кумулятивної імунодепресивної дії неадекватних і психоемоційних навантажень (О.А. Каленчукова, Ю.С. Акопова, О.О. Савченко, 2003; Л.В.Костіна, Н.С. Дудов, Н.В. Хорошилова, 2003; Є.П.Назарова, С.В. Петренко, О.Н. Жекалов та ін., 2003; О.О.Обухова, О.М. Горбунко, А.П. Шванюк та ін., 2003). Таким чином, ставиться завдання визначити ступінь аутоімунізації й алергізації індивіда, проводити скринінг контингенту з нестійким станом механізмів гомеостатичної, антигенної регуляції та неспецифічним імунним захистом, виявити приховані ознаки аутоалергічних станів і здійснити профілактичні заходи. Встановлено, що великі фізичні, психоемоційні та температурні навантаження супроводжуються достовірним зниженням показників фагоцитарної активності лейкоцитів крові. Це стосується поглинальної та перетравлюючої здатності нейтрофілоцитів (Р.И. Сеплашвілі, 2000; Д.К. Новиков, В.І. Новикова, Ю.В. Сергєєв, 2002; ). Поглинальна і перетравлююча здатність нейтрофілоцитів у гірничорятувальників була достовірно нижчою, ніж у контролі. Значною мірою це відмічалося при порівнянні процентних показників фагоцитозу (ПФ): контроль — 58,40 ? 0,59%, гірничорятувальники — 56,83 ? 0,59% (р<0,05). Фагоцитарне число (ФЧ): контроль — 3,64 ? 0,20, гірничорятувальники — 3,17 ? 0,20 (р < 0,05). Фагоцитарний індекс (ФІ) також був достовірно нижчим: контроль 2,37 ? 0,03, гірничорятувальники — 1,69 ? 0,03 (р < 0,05). У фазі травлення як відсоток травлення (ВТ), так і індекс травлення (ІТ) були достовірно нижчими в осіб гірничорятувальної служби: контроль ВТ — 65,72 ? 0,47%, гірничорятувальники — 63,20 ? 0,47% (р < 0,05); індекс травлення: контроль — 2,42 ? 0,08, гірничорятувальники — 2,20 ? 0,08 (р < 0,05). Відсоток завершеності фагоцитозу (ВЗФ) у контрольній групі був 29,13 ? 1,53%, у гірничорятувальників дещо менший — 28,70 ? 1,53% (р < 0,05). Після фізичного навантаження І та ІІ серії, що проводились при лабораторних спостереженнях (І серія – виконувалось специфічне фізичне навантаження при температурі +250С; ІІ серія – те саме фізичне навантаження, але при температурі +400С) в обох групах знизилися всі показники фагоцитарної реакції нейтрофілоцитів крові (р < 0,05). В основі реакції імуноприлипання лежить взаємодія комплексу “антиген—антитіло—комплемент” із поверхнею еритроцитів. У гірничорятувальників реакція імуноприлипання (РІП) раніше не вивчалася і була нижчою — 21,66 ? 0,14%, ніж у контрольній групі — 23,06 ? 0,14% (р < 0,05). Менш вираженою дана реакція була в усіх вікових групах, та найменше зниження спостерігалося у віці 31—35 років і наближалося до показників контрольної групи, що свідчить про значні адаптаційні можливості цієї групи. Після фізичного навантаження І та ІІ серії показники реакції імуноприлипання достовірно знизилися — до 16,03 ? 0,14%, що на 5,63% менше, ніж рівень вихідних даних і на 1,49% нижче показників після фізичного навантаження І серії (р < 0,05). У контрольній групі після фізичних навантажень відсоток адсорбції стафілококів на еритроцитах був нижчим: на 2,66% і на 6,09%, відповідно (р < 0,05). Таким чином, найбільш значне пригнічення реакції імуноприлипання відмічалося під впливом максимальних фізичних, теплових, стресових навантажень, що говорить про зниження неспецифічної резистентності організму. Показники реакції лейколізису, які відображають ступінь сенсибілізації організму, які раніше також не вивчалися у гірничорятувальників і були вищими — 15,80 ? 0,47%, ніж у контрольній групі — 14,64 ? 0,47% (р < 0,05). Значний вплив на дану реакцію чинило максимальне фізичне, стресове та теплове навантаження. Після фізичних навантажень І та ІІ серії показники лейколізису у гірничорятувальників і в контрольній групі підвищились (гірничорятувальники — 19,37 ? 0,47%, контрольна група — 20,07 ? 0,47%) (р < 0,05). Після максимальних фізичних навантажень значно знизилися показники імуноглобулінів A, M, G (р < 0,01), що свідчить про гальмування гуморального імунітету (р < 0,05). Вперше визначено стан аутоімунних реакцій в осіб гірничорятувальної служби. Вивчалися реакції гальмування фагоцитозу в присутності антигенів різного походження, що є проявом аутоімунних процесів (В.А. Козлов, О.Т. Кудаєва, 2002). В осіб гірничорятувальної служби показники гальмування фагоцитозу міокардіальним антигеном були достовірно вищі (рис. 2). Після фізичних навантажень І та ІІ серії показники даної реакції збільшилися. Коефіцієнт гальмування активності фагоцитозу (КГа) у гірничорятувальників збільшився до 15,11 ? 0,19% (контроль — до 17,01 ? 0,19%), коефіцієнт гальмування інтенсивності фагоцитозу (КГі) — до 39,99 ? 0,47% і до 39,02 ? 0,47% (р<0,05), відповідно, коефіцієнт гальмування завершеності фагоцитозу (КГз) у рятувальників збільшився до 10,01 ? 0,17% (контроль до 10,73 ? 0,17%) (р < 0,05). Рис. 2. Показники реакції гальмування фагоцитозу в осіб гірничорятувальної служби до фізичного навантаження: - гірничорятувальники - контрольна група Примітки: Кга – коефіцієнт гальмування активності, Кгі - коефіцієнт гальмування інтенсивності, КГз - коефіцієнт гальмування закінченості Таким чином дана реакція є чутливою при невідповідності максимальних специфічних навантажень функціональним спроможностям міокарду. Вивчення впливу міокардіального антигена на реакцію бляшкоутворення, так само, як і реакції гальмування фагоцитозу міокардіальним антигеном, дає інформацію не лише про початкові імунологічні зрушення, а й про їх спрямованість. Показники міокардіальної стимуляції бляшкоутворюючих клітин у гірничорятувальників були дещо вищі, ніж у контрольній групі. Особливо значно відрізнялася міокардіальна реакція (Аз), що визначає різницю між аутоімунним і фізіологічним локальним гемолізом еритроцитів бляшкоутворюючими клітинами, яка у гірничорятувальників після фізичних навантажень І та ІІ серій була вищою, ніж у спортсменів контрольної групи (2,24 ? 0,002% та 1,90 ? 0,002%) (р < 0,05). Для оцінки ступеня мобілізації й утилізації метаболітів енергообміну були вибрані показники, що характеризують основні шляхи енергопродукції, визначалися клінічні, біохімічні показники крові. Використовувався безкровний метод експрес-діагностики — тест резистентності емалі зубів (ТЕР) і тест вітального забарвлення глікогену ясен (ТЗГ). Аналізуючи результати дослідження показників крові осіб гірничорятувальної служби до і після фізичних навантажень І та ІІ серій, можна помітити, що після надмірних фізичних навантажень відмічалось зниження показників гемоглобіну — до 118,00 ? 1,06 г·л-1 (контроль — 102,00 ? 1,06 г·л-1) (р < 0,05), підвищення лейкоцитів до 10,90 ? 0,12 г·л-1 (контроль — до 11,00 ? 0,12 г·л-1) (р<0,05), лімфоцитів — до 30,00 ? 0,42% (контроль — до 30,20 ? 0,42%), сечовини — до 7,60 ? 0,13 ммоль·л-1 (контроль — до 7,80 ?0,14 ммоль·л-1) (р < 0,05), залишкового азоту — до 10,00 ? 0,06 ммоль·л-1 (контроль — до 13,60 ? 0,06 ммоль·л-1) (р < 0,05) і зниження еритроцитів крові до 4,40 ? 0,04 г·л-1 (контроль — до 4,20 ? 0,04 г0) (р < 0,05), кольорового показника — до 0,80 ? 0,007, сегментоядерних нейтрофілів — до 59,00 ? 0,59% (контроль — до 59,00 ? 0,59%), паличкоядерних нейтрофілів — до 2,00 ? 0,12% (контроль — до 2,20 ? 0,12%), глюкози крові до 4,00 ? 0,04 ммоль·л-1 (контроль — до 4,00 ? 0,04 ммоль·л-1). У ході досліджень було відмічено вплив максимальних фізичних, стресових і теплових навантажень на тести резистентності емалі зубів і вітального забарвлення глікогену ясен. Відмічена закономірність змін показників тесту резистентності емалі зубів в обох групах у бік зниження, що говорить про надмірне фізичне навантаження на організм обстежуваних, котре призводить до зниження рівня кислотостійкості емалі зубів (р < 0,05). Змінились і показники тесту вітального забарвлення глікогену ясен після фізичних навантажень І та ІІ серій. Збільшилася кількість групи гірничорятувальної служби до 42 (84,0%) і до 47 (94,0%) чоловік контрольної групи, які мають зниження ТЗГ, що свідчить про зростання фізичного стомлення після І та ІІ серій фізичних навантажень (р < 0,05). Таким чином, пропоновані дисертантом додаткові обстеження в системі медичного забезпечення осіб, які працюють в соціальній сфері екстремальних ситуацій, дозволили у більш ранні строки визначити і попередити прояви алергізації й аутоімунізації організму осіб даних спеціальностей, попередити фізичне перенапруження і провести необхідну комплексну превентивну фізичну реабілітацію. Сьомий розділ “Вплив комплексної превентивної фізичної реабілітації на функціональний стан, рівень фізичного здоров’я та показники імунологічної резистентності персоналу гірничорятувальної служби”. Для попередження розвитку порушень у функціях організму, що виникають під час виконання важких гірничорятувальних робіт, підвищення працездатності та збереження здоров’я рятувальників проводилися протягом року комплексні заходи превентивної фізичної реабілітації. Основою комплексної спеціалізованої превентивної фізичної реабілітації гірничорятувальників був комплекс заходів, що використовувався для всіх робочих груп регіону. Для осіб гірничорятувальної служби цей комплекс був розширений додаванням фізіо- і гідропроцедур, масажем, саунами, вітамінізацією й т.д. Спеціалізована комплексна превентивна фізична реабілітація проводилася перед початком робіт, безпосередньо після підйому із шахти й у міжаварійні періоди. Рівень фізичної працездатності осіб гірничорятувальної служби після превентивної фізичної реабілітації підвищився (р<0,05). Так, до специфічного навантаження середню, вище середньої і добру оцінки ІГТС мали 46 (92%) чоловік, після І та ІІ серії — 18 (36%) і після превентивної фізичної реабілітації — 49 (98%). Нормалізувалися показники МСК до початкових величин (р<0,05). Курс превентивної фізичної реабілітації позитивно впливав і на показники імунологічної резистентності гірничорятувальників: достовірно підвищилися всі показники фагоцитарної реакції нейтрофілоцитів крові; а також реакції імуноприлипання — до 23,14 ? 0,14%, знизились показники реакції лейколізису до 17,60?0,46%, в контролі 15,80 ? 0,46% і коефіцієнт гальмування фагоцитозу міокардіальним антигеном: КГа знизився до 12,10 ? 0,18%, КГі — до 32,62 ? 0,47%, КГз — до 9,00 ? 0,16%. Таким чином, комплексна спеціалізована превентивна фізична реабілітація спричиняла деякий нормалізуючий вплив на показники реакції гальмування фагоцитозу міокардіальним антигеном в осіб гірничорятувальної служби. Показники реакції міокардіальної стимуляції бляшкоутворюючих клітин (АБУК) також мали тенденцію до зниження: спонтанна реакція (А1) — до 1,20 ? 0,02 %, реакція з міокардіальним антигеном (А2) — до 2,29 ? 0,04%, міокардіальна реакція (А3) — до 1,09 ? 0,02%. Курс проведеної реабілітації позитивно впливав і на кількість імуноглобулінів у сироватці крові в осіб гірничорятувальної служби. Ig A підвищився до 168,40 ? 6,22 мг·100мл-1, Ig М — до 54,70 ? 2,85 мг·100мл-1, Ig G — до 487,23 ? 6,29 мг·100мл-1. В обох групах після превентивної фізичної реабілітації підвищились показники гемоглобіну — на 15,50 ? 1,06 г·л-1 (контроль — на 18,00 ? 1,06 г·л-1), знизились показники лейкоцитів — на 2,15 ? 0,11 г·л-1 (контроль — на 2,30 ? 0,11 г·л-1), лімфоцитів — на 1,60 ? 0,42% (контроль — на 2,30 ? 0,42%), еозинофілів — на 0,40 ? 0,10% (контроль — на 0,50 ? 0,10%), сечовини — на 1,40 ? 0,13 ммоль·л-1 (контроль — на 0,90 ? 0,13ммоль·л-1), залишкового азоту — на 2,40?0,06ммоль/·л-1 (контроль — на 3,90 ? 0,06 ммоль·л-1). Достовірно підвищилися показники еритроцитів на 0,15 ? 0,06 г·л-1 (контроль — на 0,20 ? 0,03 г·л-1), нормалізувався кольоровий показник до 0,90 ? 0,01, підвищилася кількість сегментарних нейтрофілів на 0,90 ? 0,59% (контроль — на 1,30 ? 0,59%), глюкоза — на 0,20 ? 0,004 ммоль·л-1 (контроль — на 0,30 ? 0,004 ммоль·л-1). Збільшилася кількість осіб, які мають показники тестів резистентності емалі зубів (ТЕР) і тесту вітального забарвлення гілкогену ясен (ТЗГ) в межах індивідуальної відповіді на вплив: ТЕР — до 92,0% (контроль — 90,0%) і ТЗГ — 96,0% (контроль — 92,0%), що значно перевищує число трудящих до і після превентивної реабілітації (р<0,05). Таким чином, проведення превентивної фізичної реабілітації в усіх обстежених групах сприяло підвищенню адаптаційних спроможностей серцево-судинної системи до фізичних навантажень, що проявляється зниженням приросту ЧСС й артеріального тиску, зменшенням атипових реакцій, підвищенням відповідності периферичної і центральної ланки системи кровообігу. Результати досліджень свідчать, що не лише у молодих, а й в осіб старшого віку після превентивної фізичної реабілітації формувався помітний позитивний ефект, розширювалися адаптаційні спроможності серцево-судинної системи, відмічався індивідуальний приріст фізичних якостей обстежуваних. Все це супроводжувалося зниженням захворюваності, втрати працездатності, значним економічним ефектом. Восьмий розділ “Обговорення результатів дослідження”. Показано наукову і практичну значущість отриманих результатів дослідження. Представлено теоретичне обґрунтування використання отриманих результатів у поетапній системі превентивної фізичної реабілітації з метою профілактики хронічних неінфекційних захворювань різних груп населення на регіональному рівні. Розроблено стратегію превентивної фізичної реабілітації як системи зміцнення суспільного здоров'я населення регіону з урахуванням конкретних для даного регіону чинників ризику захворюваності, рівня фізичного здоров'я. Була апробована і впроваджена поетапна система (сім етапів) превентивної фізичної реабілітації, що включала: аналіз інформації про стан здоров'я населення і чинників, його формуючих; створення мотивації до зміцнення власного здоров'я; аналіз матеріально-технічного і кадрового потенціалу; діагностику рівня здоров'я, призначення оздоровчих заходів; реалізація програми превентивної фізичної реабілітації; оцінка ефективності й адекватності заходів; навчання і видачу рекомендацій превентивної фізичної реабілітації для самостійного виконання. Розроблена багаторівнева система керування здоров'ям населення в регіоні, яка складається з суб'єкта управління (адміністративні, суспільні, державні, профспілкові органи, фонди, асоціації), що опікується питаннями здоров'я і мотивацією населення до здоров'я, і об'єкта системи - стану здоров'я населення. Як первинна ланка системи управління здоров'ям виступає територіальна лікувально-оздоровча ділянка. До неї входять організаційні структури, що виконують управлінські дії щодо оздоровлення населення, які полягають в розробці персоніфікованих оздоровчих програм, їх реалізації і корекції на основі показників повторних тестувань рівня здоров'я. Розроблена наукова концепція створення територіально-міжгалузевої програми збереження і керування здоров'ям населення. Обґрунтовані структурні компоненти, перелік розділів і підрозділів “Комплексної системно-цільової програми”, визначені принципи, мета і задачі побудови програми зміцнення фізичного здоров'я населення. Як складова частина “Комплексної програми зміцнення здоров'я населення” розроблена програма заходів превентивної фізичної реабілітації. Суть програми - фізичні вправи, на основі яких визначалось навчання фізичним вправам, розвиток фізичних якостей і підвищення рівня здоров'я. Це обумовлювало використання загальних і спеціальних методів навчання (розповідь, показ, цілісне і роздільне виконання і т.д.), повторення вправ (безупинне, перериване і т.д.), чергування навантаження і відпочинку при виконанні фізичних вправ, форм занять, їхня кратність, циклічність, лікарсько-педагогічне спостереження. Такий підхід був використаний для визначення гранично-допустимих тренувальних навантажень при складанні програм превентивної фізичної реабілітації. Апробовано індивідуальні програми для чоловіків і жінок різного віку і рівня фізичного здоров'я. Вивчено ефективність і адекватність розробленої програми превентивної фізичної реабілітації. Проведені реабілітаційні заходи дозволили зареєструвати виразний оздоровчий ефект: зменшилася кількість осіб з низьким і нижче середнього рівнем фізичного здоров'я, збільшилося число осіб із середнім, вищий за середній і високий рівень фізичного здоров'я, покращилися показники функціонального стану, серцево-судинної системи, рівня фізичної працездатності, знизилися показники захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Економічний ефект від річного проведення заходів превентивної фізичної реабілітації склав на одному з підприємств 14683,3 гривні. Вирішено головну проблему практичної медицини по забезпеченню робітників воєнізованої гірничорятувальної служби. Розроблено заходи комплексної превентивної фізичної реабілітації, що проводилися перед початком робіт, безпосередньо після підйому із шахти й у міжаварійні періоди для підтримки високого рівня працездатності в процесі трудової діяльності, з одного боку, а з іншого боку - для захисту від можливих професійних шкідливих факторів і захворювань, що виникають унаслідок фізичної перенапруги, екстремальних і технологічних впливів на організм гірничорятувальників, що працюють у гірничодобувній промисловості Донецької області. Систематичний контроль за показниками функціонального стану, включаючи показники імунологічної резистентності в системі медичного забезпечення обличчя гірничорятувальної служби і проведення комплексної спеціалізованої превентивної фізичної реабілітації дозволили попередити несприятливі наслідки значних фізичних навантажень на організм гірничорятувальників. Практичним результатом досліджень є опис технології керування здоров'ям, що включає етапи і зміст заходів "Комплексної програми превентивної фізичної реабілітації". При цьому необхідно враховувати конкретні для даного регіону фактори ризику розвитку захворювань, структуру фізичного здоров'я населення. Технологія керування здоров'ям реалізувалась шляхом організації територіальних лікувально-оздоровчих ділянок на основі існуючої структури охорони здоров'я і фізичної культури. Для визначення відповідності фізичного і теплового навантажень функціональним можливостям організму гірничорятувальників, і з метою попередження прояву фізичної перенапруги рекомендується використовувати реакції клітинного, гуморального імунітету, аутоімунні реакції, клінічні і біохімічні методи дослідження крові. ВИСНОВКИ 1. Аналіз літературних джерел і документальних матеріалів дає підставу зробити висновок, що серед причин неефективної профілактики хронічних соматичних захворювань можна виділити: ? відсутність спеціалізованої інфраструктури, котра відповідає за оздоровлення населення; ? відсутність обґрунтування можливості практичного використання шкали соматичного здоров’я в системі медичних профілактичних оглядів населення, у тому числі працівників промислових підприємств; ? недостатньо охарактеризований зв’язок рівня фізичного здоров’я з функціональними резервами організму, фізичною працездатністю та вираженість розвитку захворювань, імунного статусу; ? не втілені в практику на регіональному рівні нові напрямки “превентивна фізична реабілітація”, “безпечний” рівень здоров’я; ? не визначена можливість використання оцінки рівня фізичного здоров’я для характеристики оздоровчого ефекту, що розвивається, і застосування їх як показника етапного контролю під час проведення превентивної фізичної реабілітації; ? відсутність спроб організовано об’єднати на регіональному рівні різні відомства, що відповідають за здоров’я населення: управління охорони здоров’я та з питань фізичної культури і спорту, що й обумовило необхідність розробки даної проблеми. 2.  В регіоні не об’єднані відомства, що відповідають за оздоровлення населення, не планується їх спільна діяльність, відсутні організовані форми. Прогноз розвитку ситуації веде до висновку про постійну необхідність прийняття та реалізації цілого комплексу соціальних, медичних, профілактичних та організаційних заходів, що протидіятимуть подальшому погіршенню здоров’я населення. 3. Обстеження 10 445 чоловік, які працюють у провідному промисловому регіоні України — Донецькій області, виявили низький рівень функціонального стану працівників. Він характеризувався розповсюдженням випадків надлишкової маси тіла (37,50%), підвищеним систолічним (22,32%) та діастолічним (19,00%) артеріальним тиском, загальним низьким рівнем резерву (4,10 ± 0,04 хв., p < 0,05) та економізації серцево-судинної системи — 90,3 ± 0,10 у. о. (p < 0,05). При цьому, в осіб, зайнятих у сфері фізичної праці, відмічалися ознаки хронічного стомлення, за даними стабілометрії — 20,24 ± 0,07 с (p < 0,05), зниження функції дихальної системи, за даними ЖЄЛ — 2727,5 ± 7,57 мл (p < 0,05). 4. Рівень фізичного здоров’я в регіоні переважно низький (58,36%) і нижче середнього (25,70%), тобто 84,06% працівників регіону знаходилися на межі хвороби. Найбільший відсоток (59,23%) низького рівня фізичного здоров’я мали ті, хто працює в сфері фізичної праці. Найменший відсоток (55,20%) низького рівня здоров’я мали ті, хто працює у нервово-емоційній сфері. І лише 4,11% мають рівень здоров’я вище середнього і високий. 5. Відповідно до рівня фізичного здоров’я реєструється захворюваність за зверненнями, яка супроводжується втратою працездатності. Із загальної кількості обстежених зверталися за медичною допомогою 6123 (58,62%) особи. Чим нижчий рівень фізичного здоров’я, тим частіші захворювання. Найбільш високий відсоток захворюваності відмічено в осіб з фізичним характером трудового процесу (63,80%), найменший — в осіб нервово-емоційної сфери (49,19%). Кожен випадок захворюваності в даній групі супроводжується більшими, ніж в інших групах, втратами працездатності. Показники випадків, днів та середньої тривалості випадків тимчасової втрати працездатності найбільшими були у працівників фізичної праці — 63,80 випадків — 1157,04 дня і 18,14 дня, відповідно; найменшими — 49,19 випадків — 696,0 дня — 14,15 дня в осіб нервово-емоційної сфери. 6. Найбільшу розповсюдженість мали хвороби органів кровообігу — 32,48% від загальної кількості хворівших, далі йдуть хвороби органів дихання — 16,14% та опорно-рухового апарату — 3,08%. При цьому визначено, що розповсюдженість захворювань залежить від рівня фізичного здоров’я. Так, при низькому рівні частка хворих із захворюваннями серцево-судинної системи становила 32,12%, нижче середнього — 23,22%, середньому — 0,07%. Із захворюваннями опорно-рухового апарату — відповідно 3,61% - 1,63% - 0,02%; із захворюваннями органів дихання — 23,42% - 4,08% - 0,03% тощо. 7. Розроблені структурні компоненти, етапи і зміст заходів “Комплексної програми збереження та зміцнення здоров’я” населення Донецького регіону. Її первинною ланкою є територіальна лікувально-оздоровча дільниця. Програма передбачає виконання таких управлінських впливів: аналіз інформації про стан здоров’я населення та факторів, що його формують; інформаційно-мотиваційний (формування мотивації до зміцнення свого здоров’я); аналіз стану матеріально-технічного і кадрового потенціалу (наявність фізкультурно-оздоровчих і профілактичних закладів, фізкультурних і медичних кадрів, які володіють методами превентивної фізичної реабілітації); діагностика рівня здоров’я, визначення рівня фізичної підготовленості та призначення оздоровчих заходів; реалізація програми превентивної фізичної реабілітації; оцінка ефективності й адекватності оздоровчих заходів; навчання й надання рекомендацій з фізичної підготовки і профілактичних заходів для самостійного виконання вдома. 8. Проведені реабілітаційні заходи протягом 12 місяців за участю 1020 чоловік дозволили зареєструвати чіткий оздоровчий ефект: на 15,88% зменшилася кількість осіб з низьким рівнем фізичного здоров’я, на 12,26% — з рівнем нижче середнього. Збільшилася кількість осіб із середнім рівнем фізичного здоров’я на 15,10%, вище середнього — на 7,55%, високим на — 5,49%. Поліпшилися антропометричні дані (масо-ростовий показник знизився до 23,95 ? 0,1 (р < 0,05)), збільшилися “силовий” і “життєвий” індекси (р < 0,05), функціональні показники (фізичний розвиток, показники серцево-судинної системи). Ці зміни торкнулися всіх професійних груп. 9. Зміни рівня фізичного здоров’я відбилися і на показниках захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. За 12 місяців знизився на 20,69% загальний показник захворюваності, показник випадків тимчасової втрати працездатності на 65,49 випадків, днів непрацездатності на 1277,67 дня, середня тривалість випадків тимчасової непрацездатності на 3,29 дня. Найменше зниження даних показників було в осіб фізичної праці, найбільше — у працівників нервово-емоційної сфери та розумової праці. Економічний ефект від річного проведення заходів превентивної фізичної реабілітації становив тільки на одному з підприємств 14683,3 гривні. 10. Рівень здоров’я персоналу гірничорятувальної служби переважно безпечний. Проте, під впливом специфічних умов праці виникали ознаки фізичного стомлення. Про це свідчили показники клітинного та гуморального імунітету. Так, знижувались показники обох фаз фагоцитозу (р < 0,05) і реакції імуноприлипання на 5,63 ? 0,14% (р < 0,05), підвищувались показники, що відображають ступінь сенсибілізації організму — реакція лейколізису (ЛЛ) — на 3,55 ? 0,47% (р < 0,05), й аутоімунних реакцій — реакцій гальмування фагоцитозу міокардіальним антигеном (КТз) — на 1,17 ? 0,17% (р < 0,05), міокардіальної стимуляції бляшкоутворюючих клітин (А3) — на 0,89 ? 0,02% (р < 0,05). Знижувались показники гуморального імунітету: Ig A — на 47,95 ? 6,22 мг·100мл-1 (р < 0,05); Ig М — на 16,14 ? 2,85 мг·100мл-1 (р < 0,05); Ig G — на 74,33 ? 36,29 мг·100мл-1 (р < 0,05). Підвищилася кількість осіб, які мають зниження показників тесту резистентності емалі зубів (ТЕР) на 78,0% і тесту вітального забарвлення глікогену ясен – на 72,0%. 11. Розроблено спеціалізовану превентивну фізичну реабілітацію для осіб гірничорятувальної служби, що включала програму і зміст заходів "Комплексної превентивної фізичної реабілітації" для населення регіону з додаванням реабілітаційних засобів, необхідних для підвищення працездатності осіб воєнізованої гірничорятувальної служби. 12. Систематичний контроль за показниками функціонального стану, включаючи показники імунологічної резистентності в системі медичного забезпечення осіб гірничорятувальної служби та проведення комплексної спеціалізованої превентивної фізичної реабілітації, дозволяють попередити несприятливі наслідки значних фізичних навантажень на організм осіб, які працюють в екстремальних ситуаціях: підвищились індекс “маси тіла” на 0,89 ? 0,22 кг/м2 (р < 0,05), “силовий” індекс — на 1,1 ? 0,47% (р < 0,05), “життєвий” індекс (р < 0,05), показники стабілометрії (р < 0,05), збільшилась кількість осіб, які мають нормотонічну реакцію, на 26 (52%) чоловік, поліпшилися показники фізичної працездатності (р < 0,05). Достовірно підвищилися всі показники фагоцитарної реакції нейтрофілоцитів (р < 0,05), реакції імуноприлипання — на 6,34 ? 0,14 (р < 0,05), знизилися показники лейколізису на 1,1 ? 0,46% (р < 0,05), аутоімунних реакцій: КГз на 0,90 ? 0,16% (р < 0,05) та Аз на 0,79 ? 0,02% (р < 0,01), підвищилися показники гуморального імунітету (р < 0,05), поліпшились показники тесту резистентності емалі зубів та вітального забарвлення глікогену ясен (р < 0,05), сечовини (р < 0,05), залишкового азоту (р < 0,05), глюкози (р < 0,05). Перспективним напрямком є удосконалення формування у населення мотивації до зміцнення здоров’я, покращання матеріально-технічного і кадрового потенціалу, проведення експрес-діагностики рівня здоров’я всіма закладами охорони здоров’я та фізичної культури на промислових підприємствах, закладах, школах, ВНЗ, за місцем проживання, в місцях відпочинку тощо, з метою подальшого втілення програми превентивної фізичної реабілітації, оцінки ефективності й адекватності оздоровчих заходів. ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Монографії Соколова Н.И. Превентивная физическая реабилитация – путь к здоровью нации. – К., 2005. – 372 с. Соколова Н.И., Гребеньков Г.В. Здоровье человека: философские и медицинские аспекты проблемы. – Донецк, 1996. – 90 с. Здобувачем особисто, на основі аналізу науково-теоретичних і праксеологічних аспектів теорії здоров'я людини, здійснено обґрунтування підходів до колиметричного визначення рівня фізичного здоров'я людини та напрацювання нових принципів його діагностики. Соколова Н.И. Здоровье – современные проблемы. Превентивная физическая реабилитация как стратегия первичной профилактики. – Донецк, 2004. – 100 с. Соколова Н.И. Медико-социальные проблемы охраны здоровья здоровых. – Донецк, 2005. – 79 с. Соколова Н.И. Организация и методика укрепления здоровья на региональном уровне. – Донецк, 2005. – 80 с. Соколова Н.И. Превентивная физическая реабилитация как стратегия профилактики хронических соматических заболеваний. – Донецк, 2005. – 342 с. Соколова Н.И. Превентивная физическая реабилитация – путь к здоровью трудящихся региона. – Донецк, 2005. – 92 с. Соколова Н.И. Технология мониторинга и управления здоровьем населения региона. – Донецк, 2005. – 64 с. Соколова Н.И. Твой путь к здоровью. – Донецк, 2005. – 89 с. Соколова Н.И. Экспресс-диагностика иммунного статуса лиц горноспасательной службы. – Донецк, 2005. – 69 с. Соколова Н.И. Организационные и физиолого-гигиенические основы управления здоровьем на региональном уровне. – Донецк, 2005. – 68 с. Статті Соколова Н.И. Показатели теста резистентности эмали зубов у спортсменов при различных физических нагрузках и превентивной реабилитации // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2003. - №4. – С. 104-110. Соколова Н.И. Здоровье женщины в современном спорте // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – Харьков: ХГАДМ (ХХПИ). – 2003. - №3. – С. 34-40. Соколова Н.И. Особенности течения и профилактики системной дисплазии соединительной ткани у спортсменов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2003. - №5. – С. 115-122. Соколова Н.И. Организационные основы управления здоровьем на региональном уровне // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – Харьков: ХГАДМ (ХХПИ). – 2003. - №4. – С. 77-87. Соколова Н.И. Количество соматического здоровья – критерий оценки эффективности превентивной физической реабилитации // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2004. - №17. – С. 86-98. Соколова Н.И. Технология повышения личного здоровья // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – Харьков: ХГАДМ (ХХПИ). – 2005. - №3. – С. 104-114. Соколова Н.И. Духовные и психо-социогенные факторы превентивной физической реабилитации // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №10. – С. 169-176. Соколова Н.И. Материалы и характеристика здоровья трудящихся занятых преимущественно умственным трудом // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №11. – С. 92-102. Соколова Н.И. Здоровье: медицинские и экологические аспекты проблемы // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №12. – С. 79-87. Соколова Н.И. Системный анализ показателей здоровья рабочих физического труда // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №13. – С. 55-64. Соколова Н.И. Показатели соматического здоровья трудящихся, работающих в нервно-эмоциональной сфере после проведения превентивной физической реабилитации // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №14. – С. 92-101. Соколова Н.И. Сравнительная характеристика соотношения групп здоровья с уровнем физического здоровья лиц различной профессиональной направленности // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – Харьков: ХГАДМ (ХХПИ). – 2005. - №4. – С. 72-83. Соколова Н.И. Оценка эффективности и адекватности оздоровительных мероприятий на организм трудящихся региона // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – Харьков: ХГАДМ (ХХПИ). – 2005. - №5. – С. 84-95. Соколова Н.И. Влияние превентивной физической реабилитации на функциональное состояние и уровень физического здоровья лиц горноспасательной службы // Физическое воспитание студентов творческих специальностей. – Харьков: ХГАДМ (ХХПИ). – 2005. - №6. – С. 84-96. Соколова Н.И. Принципы построения программы превентивной физической реабилитации в регионе // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №15. – С. 83-96. Соколова Н.И. Показатели иммунологического статуса персонала горноспасательной службы // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №16. – С. 85-94. Соколова Н.И. Состояние аутоиммунных реакций у лиц горноспасательной службы // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №17. – С. 80-90. Соколова Н.И. Изменение биохимических реакций и гуморального иммунитета у лиц горноспасательной службы // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №18. – С. 89-97. Соколова Н.И. Динамическое определение и выравнивание иммунологического статуса у лиц горноспасательной службы // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №19. – С. 47-57. Соколова Н.И. Методические проблемы разработки и реализации мероприятий программы превентивной физической реабилитации в регионе // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ). – 2005. - №20. – С. 110-122. Навчальний посібник 32. Соколова Н.И., Солдак И.И., Максимович В.А., Пефтиев И.Ф. Острые и хронические перегревы: клиника, диагностика, профилактика. – Донецк, 2000. – 84 с. Здобувачем особисто підготовлений розділ “Профилактика перегревов”. Методичні рекомендації Соколова Н.И. Методические рекомендации по внедрению физкультурно-оздоровительных мероприятий на базе ФОКа и других спортивных сооружений. – Донецк, 1987. – 12 с. Соколова Н.И. Комплекс методов и средств оперативного восстановления работоспособности горноспасателей после выполнения работ в экстремальных условиях. – Донецк, 1989. – 27 с. Соколова Н.И. Руководство по коррекции, восстановлению функционального состояния и повышению работоспособности горноспасателей. – Донецк, 1991. – 25 с. Соколова Н.И. Превентивная физическая реабилитация как стратегия первичной профилактики заболеваний. – Донецк, 2005. – 74 с. Соколова Н.И. Дозированная физическая нагрузка в условиях редуцирования диеты при алиментарном ожирении І-ІІ степени. – Донецк, 2005. – 40 с. Тези доповідей Соколова Н.И., Недопрядко Д.М. Роль физической активности в профилактике заболеваний трудящихся в промышленных предприятиях // Формы, методы и пути совершенствования медико-профилактического обслуживания трудящихся: Тез. докл. обл. науч.-практ. конф. – Донецк: ООО “Городская типография”, 1989. – С. 52-54. Здобувачем особисто поставлені мета, задачі, прийнято участь у дослідженнях, сформульовані висновки. Соколова Н.И. Гуманистические идеи в проведении превентивной реабилитации // Программа III международной научно-практической конференции “Спорт, духовность и гуманизм в современном мире”.- Донецк.- 2005.-С. 8. Соколова Н.И. Здоровье спортсменов; медицинские и экологические аспекты проблемы // Збірник конференції “Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології”.- Одеса.- 2004.-С.35-40. Соколова Н.И., Владимирова Н.М., Темкина О.Е., Василенко Ю.Н. Влияние метаболической терапии на функциональное состояние у спортсменов // Збірник конференції “Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та валеології”.- Одеса.- 2005.-С.186-192. Особистий внесок здобувача полягає в визначенні мети і задач, методів і організації дослідження, проведений аналіз та зроблені висновки дослідження. АНОТАЦІЇ Соколова Н.І. Превентивна фізична реабілітація як стратегія профілактики хронічних соматичних захворювань. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту за фахом 24.00.03 – Фізична реабілітація. – Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2005. Захищається теоретико-методологічне й організаційне обґрунтування превентивної фізичної реабілітації як стратегії профілактики хронічних неінфекційних захворювань, що включає технологію й організацію діагностичних та оздоровчих засобів. Представлено ретроспективний аналіз літературних даних, які розкривають стан здоров'я населення й існуючих підходів до оцінки здоров'я. Підкреслено, що саме масове застосування оцінки соматичного здоров'я індивіда, котре охарактеризовано кількісно, обумовлює безпечну зону інтенсивності рухової активності і є критерієм ефективності превентивної фізичної реабілітації. Визначено основні методи дослідження, наведено відомості про респондентів експерименту, організацію, етапи і методику досліджень. На підставі результатів досліджень отримана інформація про соціально-демографічний статус і стан здоров'я працівників промислових підприємств Донецького регіону. Установлено, що з загальної кількості обстежених (10445 чоловік) низький і нижчий за середній рівень фізичного здоров'я зареєстрований у 84,0% обстежених, середній – у 11,9%, вищий за середній – у 3,7%, високий рівень фізичного здоров'я мали тільки 0,4%, що обумовило необхідність розробки заходів превентивної фізичної реабілітації. Показано, що з загальної кількості обстежених (10445 чоловік) звернулося з приводу захворювань 6123 (58,62%) людини, з них 63,80% - особи фізичної праці. Показано залежність між рівнями фізичного здоров'я і групами здоров'я. Низький рівень фізичного здоров'я відзначений у всіх групах, навіть у групі “здоровий”, - 104 (0,99%) людини, у групі “практично здоровий” - 3024 (29,0%) людини, не говорячи вже про хворих. Кращою виявилася експрес-діагностика рівня фізичного здоров'я (Г.Л. Апанасенко, 1987 р.). Сформульовано нову стратегію і тактику збереження і зміцнення здоров'я населення регіону, що включає етапи і перелік заходів “Комплексної програми превентивної фізичної реабілітації”, яка реалізувалася шляхом організації територіальних лікувально-оздоровчих ділянок на основі існуючої структури охорони здоров'я і фізичної культури. Представлено результати імунологічного контролю в комплексній системі медичного забезпечення гірничорятувальників і комплекс спеціалізованої превентивної реабілітації, який проводився перед початком робіт, безпосередньо після підйому з шахти й у міжаварійні періоди. Ключові слова: працівники, рівень фізичного здоров'я, захворюваність, превентивна фізична реабілітація. Соколова Н.И. Превентивная физическая реабилитация как стратегия профилактики хронических соматических заболеваний. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.03 – Физическая реабилитация. – Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2005. Диссертационная работа посвящена исследованию, разработке и обоснованию новой концепции профилактики хронических неинфекционных заболеваний, поиску путей построения прогноза динамики здоровья в зависимости от природной, социальной и профессиональной среды. Защищается теоретико-методологическое и организационное обоснование превентивной физической реабилитации как стратегии профилактики хронических неинфекционных заболеваний, включающая технологию и организацию диагностических и оздоровительных средств. Цель исследования – обоснование, разработка, организация и реализация концепции поэтапной системы превентивной физической реабилитации, в целях профилактики хронических неинфекционных заболеваний различных групп населения на региональном уровне. Получены новые научно-обоснованные результаты, совокупность которых позволила решить актуальную научно-практическую задачу – разработать теоретико-методологическое и организационное обоснование превентивной физической реабилитации на основе комплексной оценки уровня здоровья и физической подготовленности различных слоев населения Донецкой области в связи с особенностями профессиональной деятельности. В первом разделе, “Охрана здоровья практически здорового контингента как медицинская и социальная проблема”, представлен ретроспективный анализ литературных данных, раскрывающих состояние здоровья населения и существующих подходов к оценке здоровья. Подчеркнуто, что именно массовое применение оценки соматического здоровья индивида, которое охарактеризовано количественно (Г.Л. Апанасенко, 1987 ), обуславливает безопасную зону интенсивности двигательной активности и является критериями эффективности превентивной физической реабилитации. Во втором разделе, “Методы и организация исследования”, определены основные методы исследования, представлены сведения о респондентах исследования, методике исследования, этапах и организации исследований. В третьем разделе, “Общая характеристика обследованного контингента”, на основании результатов исследований получена информация о социально-демографическом статусе и состоянии здоровья работников промышленных предприятий Донецкого региона. Анализ показателей работников региона позволили дать характеристику возрастно-половых, профессиональных особенностей, функционального состоянии и уровня физического здоровья респондентов. Установлено, что из общего количества обследованных (10445 человек) низкий и ниже среднего уровень физического здоровья зарегистрирован у 84,0% обследованных, средний – у 11,9%, выше среднего – у 3,7%, высокий уровень физического здоровья имели только 0,4%. Это обстоятельство обусловило необходимость разработки мероприятий превентивной физической реабилитации, направленных на профилактику заболеваний и повышение уровня физического здоровья обследованного контингента. В четвертом разделе, “Заболеваемость взрослой популяции Донецкого региона в зависимости от отрасли народного хозяйства”, представлен анализ заболеваемости по обращаемости работников промышленных предприятий. Показано, что из общего количества обследованных (10445 человек) обратилось по поводу заболеваний 6123 (58,62%) человека. Наибольшее число обращений было в группе трудящихся с преимущественно физическим трудом (каждый второй) – 63,80%. Показана совершенно четкая зависимость между уровнями физического здоровья (экспресс-оценка по Г.Л.Апанасенко, 1987 ) и группами здоровья (Приказ №770 МЗ СССР от 30.05.86). Низкий уровень физического здоровья отмечен во всех группах, даже в группе “здоров”, - 104 (0,99%) человек, в группе “практически здоров” - 3024 (29,0%) человек, не говоря уже о больных. Более предпочтительной оказалась экспресс-диагностика уровня физического здоровья (Г.Л.Апанасенко, 1987 ). Аргументировано, что необходима перестройка профилактической работы на основе иной методологии диагностического процесса. В пятом разделе “Обоснование, разработка, организация и реализация концепции поэтапной системы превентивной физической реабилитации населения на региональном уровне”, сформулирована новая стратегия и тактика сохранения и укрепления здоровья населения региона, включающая этапы и содержание мероприятий “Комплексной программы превентивной физической реабилитации”. Технология управления здоровьем реализовалась путем организации территориальных лечебно-оздоровительных участков на основе существующей структуры здравоохранения и физической культуры. В шестом разделе, “Клинические, биохимические показатели и иммунологическая резистентность персонала горноспасательной службы”, представлены результаты иммунологического контроля в комплексной системе медицинского обеспечения горноспасателей, который позволяет своевременно провести профилактические мероприятия. В седьмом разделе, “Влияние комплексной превентивной физической реабилитации на функциональное состояние, уровень физического здоровья и показатели иммунологической резистентности персонала горноспасательной службы”, представлен комплекс превентивной физической реабилитации, который проводился перед началом работ, непосредственно после подъема из шахты и в межаварийные периоды. Показано, что проведение превентивной физической реабилитации позволяет предупредить неблагоприятные последствия значительных физических и стрессовых нагрузок на организм лиц, работающих в экстремальных ситуациях. В восьмом разделе, “Обсуждение результатов исследования”, представлен анализ полученных результатов исследования, практические рекомендации. Ключевые слова: трудящиеся, уровень физического здоровья, заболеваемость, превентивная физическая реабилитация. Sokolova N.I. Preventive physical rehabilitation as a strategy of chronical somatic sickness prophylaxis. – Manuscript. Thesis for competition for academic degree Doctor Of Science on physical education and sports on specialty 24.00.03 - Physical rehabilitation. - National University of Physical Education and Sport of Ukraine, Kiev, 2005. It is defended a theses of theoretical -methodological and organizational background of preventive physical rehabilitation as a strategy of chronical non-infectious sickness prophylaxis, that include diagnostic technology and organization and sanitary measures. It is introduced retrospective analysis of the literary data, which describe population health status and existing methods of health evaluation. As underline stated that mass application of individual somatic health evaluation, which was described in quantity (G. L. Apanasenko, 1987), stipulates safety zone of intensive impellent activity and is criteria of preventive physical rehabilitation effectiveness. Stipulated basic methods of research and introduced data about respondents of the experiment, organization, stages and methods of research. On a research result basis received information about social-demographic status and health condition of the industrial workers of Donetsk region. It is determined that from total number of checked up (10455 person) it is low and lower than average level of physical health registered as 84,0% from total number, average 11,9%, higher than average-3,7%, high level of physical health have only 0,4% and this cause the necessity to develop preventive physical rehabilitation measures. It is pointed that from total number of checked up (10455 person) 6123 (58, 62%) applied concerning sickness, among them 63,80% are workers. The dependence between level of physical health and health groups is shown. Low level of physical health recorded in all groups, even in the group "healthy", -104 (0, 99%) person, in the group "virtually healthy" - 3024 (29,0%) person, not to mention ill people. Express diagnostics of physical health condition (G. L. Apanasenko, 1987) proved to be preferable. It is formulated new strategy and tactics of region people heath preservation and strengthening, which includes stages and matter of the measures from the Complex Preventive Physical Rehabilitation Program. This program was realized by organization of the territorial medical-sanitary stations on a basis of existing healthcare and physical training structure. It is introduced the results of immunological control in a complex system of medical securing of a mine-rescue crews and complex of preventive rehabilitation, which was held before work starts, during the work and directly after lifting from the mine and during inter-accident period. Key words: Workers, level of physical health, sickness rate, preventive physical rehabilitation. PAGE \* Arabic 19 PAGE \* Arabic 21 PAGE \* Arabic 48 %

Похожие записи