.

Правові засади депутатської етики (на досвіді парламенту України): Автореф. дис… канд. юрид. наук / Н.І. Грушанська, Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2510
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГРУШАНСЬКА НАДІЯ ІВАНІВНА

УДК 342.53.(4 Ук):174

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕПУТАТСЬКОЇ ЕТИКИ
( на досвіді парламенту України )

Спеціальність: 12.00.02 – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі конституційного права та місцевого
самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького
Національної Академії Наук України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
ПОГОРІЛКО ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ
завідувач відділу конституційного права та
місцевого самоврядування Інституту держави
і права ім. В.М. Корецького НАН України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
ФРИЦЬКИЙ ОЛЕГ ФЕДОРОВИЧ
начальник кафедри конституційного права
Національної академії внутрішніх справ України

кандидат юридичних наук, професор
КАМПО ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
юридичний радник Українсько- Європейського
консультативного центру з питань законодавства

Провідна установа: Національна юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого Міносвіти України,
кафедра конституційного права, м. Харків.

Захист відбудеться “24” вересня 1999р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Київському університеті ім. Тараса Шевченка (252017, м. Київ, вул. Володимирська, 64).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шевченка за адресою: 252017, м. Київ, вул. Володимирська, 64.

Автореферат розісланий “30” червня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат юридичних наук Бобровник С.В.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. З утворенням Української незалежної держави, як держави демократичної та правової, виникла низка теоретичних і практичних питань, пов`язаних із становленням та розвитком парламентських інститутів.
У зв’язку з новою ситуацією, що склалася в Україні, пов’язаною з гострою політичною боротьбою навколо змін, що відбуваються в ході реформ, виникненням на цій підставі соціальних конфліктів, постали питання щодо вдосконалення регулювання діяльності парламенту і парламентаріїв. Відсутність досвіду та навичок політичної культури законодавців ведуть до сповільнення вирішення актуальних питань, марної витрати часу пленарних засідань, втрати поваги з боку народу до законодавчої влади, дезорганізації роботи Верховної Ради України.
Становлення парламенту, як професійного законодавчого органу, об`єктивно може відбуватись за умови дослідження, оцінки і вдосконалення інституту депутатської етики, етики членів представницького органу законодавчої влади (законодавців).
Актуальність та малодослідженість цих проблем й зумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження. Рівень актуалізації даної проблеми обумовлюється також зростанням ролі у Верховній Раді України такого парламентського органу, як Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України, в секретаріаті якого дисертантка працює головним консультантом, підготовкою у відповідності до Конституції України та чинного законодавства законів про регламент Верховної Ради України та про статус народного депутата України, якими займається названий Комітет Верховної Ради України і створені ним робочі групи, та здійсненням в Україні державно-правової і парламентської реформи.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Питання щодо депутатської етики, історично-правового аспекту етичної поведінки члена представницького органу законодавчої влади, парламентської культури досліджувалися в науковій літературі науковцями М.Амеллером, В.І.Бакштановським, В.Брауном, Ч.Вайзом, А.А.Денисовим, Н.М.Коркуновим, М.А.Красновим, П.Є.Недбайлом, В.Ф.Погорілком, Г.М.Робертом, С.Свєтовою, Т.Сінклером, П.Н.Сергійком, Ю.В.Согомоновим, В.М.Шаповалом, М.Х.Хутизом та іншими. Більшість робіт даної теми стосується досліджень правових засад етики члена парламенту США та інших держав. За період становлення незалежної держави України ці проблеми порушувалися в ряді наукових статей та виступах на науково-практичних конференціях науковців-юристів А.П.Зайця, В.М.Кампо, М.І.Козюбри, В.В.Копєйчикова, А.Р.Мацюка, О.М.Мироненка, В.Ф.Погорілка, М.О.Теплюка, Є.А.Тихонової, О.Ф.Фрицького, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка, О.І.Ющика та інших, але немає спеціальних грунтовних досліджень.
Розробки та дослідження щодо етики парламентарія у Верховній Раді України майже не знайшли свого відображення в українській юридичній науці.
Дане дисертаційне дослідження є першим дослідженням, яке в комплексі розглядає питання, що стосуються інституту депутатської етики чи етики члена представницького органу законодавчої влади на досвіді України, визначає шляхи вирішення проблемних питань етики законодавця в нормативно-правовій базі України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення депутатського мандату, нормативно-правова основа етики законодавця в Україні та в іноземних державах.
Предметом дисертаційного дослідження є нормативно-правове врегулювання етичної поведінки члена представницького органу законодавчої влади в Україні та зарубіжних країнах.
Мета дисертаційного дослідження. Загальною метою дисертаційного дослідження є:
– визначення поняття та сутності інституту депутатської етики, напрямів його формування;
– виявлення співвідношення етичних (моральних) і правових норм щодо поведінки індивідів та груп індивідів;
– вивчення та аналіз етапів становлення етики члена представницького органу законодавчої влади;
– дослідження проблемних питань етики парламентарія Верховної Ради України у співставленні цього інституту з відповідними інститутами інших держав;
– комплексний аналіз нормативно-правової бази щодо етики парламентарія в умовах нинішнього етапу розвитку державності України, практики її застосування;
– опрацювання пропозицій та рекомендацій по удосконаленню вирішення проблемних питань при розробці нових законодавчих актів.
Реалізація цієї мети спричинила вирішення наступних основних завдань:
1) дослідити ряд теоретичних питань щодо виникнення та утворення інституту депутатської етики, які не висвітлені або недостатньо висвітлені в українській науковій юридичній літературі;
2) проаналізувати та дослідити співвідношення та взаємозв’язок етичних (моральних) та правових норм, з яких складається інститут депутатської етики;
3) дослідити проблеми та визначити правові норми етики законодавця, які б найбільше відповідали традиціям України і значно вплинули б на поліпшення ефективності роботи парламенту України;
4) дослідити історико-правовий аспект етики члена представницького органу законодавчої влади задля вияву традицій етики парламентарія України, які найбільш сприйнятні були б тепер для підвищення ефективності роботи Верховної Ради України;
5) проаналізувати стан нормативно-правової бази етики парламентарія України задля визначення шляхів та напрямків її вдосконалення;
6) дослідити сучасну нормативно-правову базу етичної поведінки членів представницького органу законодавчої влади зарубіжних країн;
7) сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази етики парламентарія України.
Методологічною та науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження є система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів, які було використано, як засоби наукового пошуку в гуманітарних, у тому числі юридичних наук. В процесі дослідження було застосовано загальнонаукові методи: метод системного аналізу, структурно-функціональний, ретроспективно-порівняльний, логіко-історичний, інші. Крім того застосовувалися спеціальні методи: формально-юридичний, формально-логічний, системний, аналітичний, порівняльно-правовий, загальнонормативного морального діяльністного підходу, статистичний, історико-правовий.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові положення про правову культуру; про поняття етичних (моральних) та правових норм і соціальних норм в цілому; природу та поняття права, моралі, етики; правовий статус парламентарія, які містяться в роботах сучасних вчених: Т.Г.Аболіної, С.С.Алексєєва, М.Амеллера, В.І.Бакштановського, Ч.Вайза, А.А.Денисова, В.В.Єфіменка, В.В.Копейчикова, О.А.Костюченка, М.А.Краснова, Г.Кретшмера, О.М..Лінчука, Р.З.Лівшиця, А.Р.Мацюка, О.М.Мироненка, П.Є.Недбайла, В.С.Нерсесянца, В.Ф.Опришка, В.Ф.Погорілка, Г.М.Роберта, Т.Сінклера, Ю.В.Согомонова, П.Н.Сергійка, М.О.Теплюка, Є.А.Тихонової, Ю.В.Тихонравова, О.Ф. Фрицького, О.І. Фортова, М.Х.Хутиза, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка, Б.Шльора, М.Шпета, Є.В.Шинкаренка, О.І.Ющика, інших науковців; наукові роботи мислителів: Арістотеля, В.Брауна, І.Бентама, М.Вебера, Г.Гегеля, Р.Йерінга, І.Канта, Г.Кельзена, Н.М.Коркунова, К.Маркса, Дж. Мілля, Дж. Мура, Дж. Остіна, Плутарха, Р.Радбруха, Г.Спенсера, Є.Н.Трубецького, Л.Фуллера, Е.Хьобеля, Цицерона, Ф.Енгельса та інших.
Дисертант використала за необхідністю роботи інших вітчизняних та закордонних правознавців, що присвячені проблемам, яких стосується тема дисертації.
Джерела та емпіричний матеріал дослідження. Нормативною базою дисертаційного дослідження є Конституція України 1996 року, Конституція УРСР 1978 року, Конституція 1710 року (Пакти і конституція прав і вольностей Запорізького Війська), Конституції зарубіжних країн, Закони України, а саме Закони України “Про статус народного депутата України”, “Про боротьбу з корупцією” та інші, Тимчасовий регламент Верховної Ради України дванадцятого скликання, Регламент Верховної Ради України, нормативно-правові акти України, УНР, УСРС, нормативно-правові акти зарубіжних країн, регламенти (статути) їх парламентів.
Джерелом практичних узагальнень стала робота дисертантки на посаді головного консультанта секретаріату Комітету (Комісії) Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів ( Верховна Рада України 13-го скликання) та Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (Верховна Рада України 14-го скликання); участь дисертантки у роботі робочих груп при Верховній Раді України по розробці проектів законів України про комітети і комісії Верховної Ради України, про статус народного депутата України, про регламент Верховної Ради України, інших, а також робочої групи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України по вивченню ситуації щодо стану додержання виборчого законодавства під час проведення виборів народних депутатів України у 1998році; стажування дисертантки у парламентах закордонних країн, а саме Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччина, Республіки Польща.
Обгрунтованість результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації базуються на науково-теоретичному, нормативно-правовому і практичному матеріалі, який особисто досліджений автором.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що це є перша спроба в українській конституційно-правовій науці на монографічному рівні комплексно розглянути юридичну природу та сутність інституту депутатської етики, нормативно-правового врегулювання етики члена представницького органу законодавчої влади і дослідити проблемні питання етичної поведінки народного депутата України задля визначення напрямків та можливостей її врегулювання в законодавстві України.
Грунтуючись на узагальненні попередніх досліджень, дисертант зосередила увагу на дослідженні етики в світовій парламентській практиці, можливостях застосування відповідних правил, положень, принципів, правових та етичних(моральних) норм в законодавстві України для підвищення ефективності роботи Верховної Ради України.
Результати дослідження знайшли своє втілення в основних положеннях і висновках, які виносяться на захист:
– визначення співвідношення та взаємозв’язку етичних (моральних) та правових норм;
– визначення поняття та сутності інституту депутатської етики;
– підстави розмежування етичних (моральних) та правових норм щодо етичної поведінки парламентаріїв;
– обгрунтування твердження, що етика парламентарія є професійною етикою;
– виявлення особливостей врегулювання інституту депутатської етики;
– твердження про залежність інституту депутатської етики від традицій відповідної країни;
– виявлення етапів становлення етики законодавців;
– закономірності виникнення і розвитку етики члена представницького органу законодавчої влади;
– концепція щодо законодавчого врегулювання етики законодавця у вигляді правових чи моральних правил, кодексів, інших нормативно-правових актів;
– системний аналіз правових актів, що врегульовують правовідносини щодо етичної поведінки народних депутатів України;
– виявлення істотних ознак нормативно-правового регулювання етичної поведінки члена представницького органу державної законодавчої влади в парламентській практиці таких країн, як Республіка Польща, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччина, інших та можливостей застосування зарубіжного досвіду щодо етики парламентарія в Україні;
– визначення недоліків та позитивних рис розвиненої системи юридично оформлених норм етики законодавця;
– твердження про те, що процес проведення змін нормативно-правової бази етичної поведінки законодавця та етичних реформ є постійним;
– виокремлення кола проблемних питань етики парламентарія України ( на досвіді здійснення повноважень Верховною Радою України 12-го, 13-го та 14-го скликань) та можливості щодо виникнення інших, з врахуванням досвіду зарубіжних країн; пропозиції щодо їх вирішення чи врегулювання; виявлення тенденцій збільшення їх через недосконалість нормативно-правового врегулювання організаційних принципів здійснення депутатського мандату та парламентської діяльності;
– пропозиція про введення етичного (морального) принципу до принципів правотворення;
– висновок про необхідність зміцнення нормативно-правової бази етики члена представницького органу державної законодавчої влади в Україні та пропозиції по її розробці та вдосконаленню.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація спрямована на поглиблення наукових знань про правові засади депутатської етики (на досвіді парламенту України і порівняння його з досвідом парламентів інших країн світу), законодавче врегулювання визначених проблемних питань інституту депутатської етики, що має на меті сприяти підвищенню ефективності діяльності Верховної Ради України.
Викладені в дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані для істотного вдосконалення нормативно-правової бази етики члена представницького органу законодавчої влади в Україні, підготовки проектів законів про регламент Верховної Ради України та про статус народного депутата України, інших нормативно-правових актів задля підвищення ефективної діяльності парламенту і народних депутатів України, здійснення парламентської реформи як складової державно-правової реформи в Україні.
Можливі наступні сфери застосування результатів дисертаційної роботи: правотворча (юридичне забезпечення парламентських інститутів), науково-дослідна (з`ясування особливостей правовідносин у парламенті), освітня (у викладенні спецкурсів, присвяченим парламентаризму), правозастосовча ( в діяльності парламенту та його органів), інші.
Апробація, публікації та впровадження результатів дослідження. За час роботи над дисертацією написано та опубліковано основні її положення у п`яти публікаціях. Результати наукового дослідження апробовані дисертантом у виступах на міжнародних та вітчизняних науково-практичних та наукових конференціях 1997, 1998 та 1999 років, а саме: “Правова культура: теорія і практика” ( Київ, травень 1997 р.), “Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи” ( Київ, червень 1997р. ), ”Державно-правова реформа в Україні” (Київ, листопад 1997 р.), “Актуальні питання втілення в життя положень Конституції України” (Київ, вересень 1998р.), “Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом” (Київ, жовтень 1998р.), “Річниця з набуття чинності Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом: досягнення і перспективи (Київ, березень 1999р.). Наукові висновки дослідження були використані в роботі Комітету ВРУ з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів (13 скликання )та в плануванні і здійсненні діяльності Комітету ВРУ з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (14 скликання). Положення дисертації щодо проблемних питань етики парламентарія знайшли відображення у відповідних розділах проектів законів України про регламент Верховної Ради України, про статус народного депутата України та про комітети і комісії Верховної Ради України, в розробці та опрацюванні яких брала і бере участь дисертантка, як член робочої групи згідно розпоряджень Голови Верховної Ради України, Керівника апарату Верховної Ради України. Крім того про проблемні питання та результати наукових досліджень дисертантка доповідала на міжнародних семінарах, що проходили у Верховній Раді України з участю представників Німецького Бундестагу у лютому 1998р. та у листопаді 1998р., на тему “Правовий статус парламентарія, його робота в парламенті та з виборцями, проблемні питання депутатської етики та дисципліни, відповідальність члена парламенту” за участю представників Конгресу США, Німецького Бундестагу, Польського Сейму та Державної Думи Російської Федерації; під час стажування в парламентах Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччина, Республіки Польща.
Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження і складається з вступу, двох розділів, що охоплюють шість підрозділів, висновку (всього 168 сторінок), переліку посилань (всього 168 найменувань), списку використаних джерел (всього 241 найменування), додатків – 2. Повний обсяг дисертації складає 269 сторінок.

Зміст дисертації
У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання та методи дисертаційного дослідження, наукова новизна і практична значимість результатів цього дослідження, викладаються основні положення, що виносяться на захист.
Перший розділ дисертації “Етика членів парламенту України як нормативна передумова його діяльності” присвячений визначенню співвідношення та взаємозв`язку етичних (моральних) та правових норм, з яких складається інститут депутатської етики; дослідженню основних етапів становлення і розвитку норм депутатської етики та традицій щодо етики парламентарія України, що можуть сприяти підвищенню ефективності та якості здійснення депутатського мандату і повноважень Верховною Радою України; визначенню поняття та сутності інституту депутатської етики.
Правове положення депутатів, регламентоване Конституцією та чинним законодавством України, підтверджене депутатським мандатом, являє собою гарантію того, що парламентський корпус виконує функції, покладені на нього у відповідності до існуючих загальновизнаних суспільством етично-моральних норм.
Визначеність щодо правових та етичних (моральних) норм, їхнього співвідношення та взаємозв`язку надає можливість здійснення аналізу правового інституту щодо поведінки індивідів або груп індивідів, що опосередковується визнаною суспільством мораллю, обумовлений характером діючого права та відповідає загальносуспільним інтересам.
Порівнюючи правові та етичні (моральні) норми і визначаючи їх співвідношення та взаємозв`язок, автор робить висновок, що чинні правові норми та етичні або моральні норми щодо етики законодавця в цілому мають спільні задачі, що характеризуються єдністю їх основних принципів, мотивів дотримання, заборон та дозволянь у сучасному суспільстві, де відбувається становлення дійсно представницького органу законодавчої влади, а також досягається втілення основних моральних принципів в правові норми, зберігаючи їх специфічні риси.
На основі дослідження історико-правового аспекту етики законодавця дисертантом зазначається, що становлення етики членів представницького органу законодавчої влади відбувається у проявах владної етики, етики правителів, політичної етики, інших, поєднаних у цілісний соціум та визнаних різними демократичними інститутами і суспільствами в часи античної, феодальної та козацької, революційної і соціалістичної демократії. Її духовним матеріалом, що мали вигляд певних етичних норм, слугували аристократичний та бюрократичний етоси управління абсолютистських монархій та різних демократій, етичні ( моральні) основи відповідних країн, канонічне право та релігійні норми, навіть, вчення античних філософів про роль правителів як носіїв високої моральності та вихователів народу, звичаї та традиції з давніх часів тощо.
Ці етичні норми обмежувалися нормами моралі, визнаними певними суспільствами у певні часи, поєднуючи в собі як ідеологічний бік ( моральну свідомість), так і практичний (моральні стосунки), з врахуванням інтересів відповідного суспільства незалежно від форми демократії. Законодавче врегулювання етики у вигляді правових чи моральних правил, кодексів, інших щодо законодавця набуває свого розвитку в умовах розвиненої демократії у дійсно представницькому органі державної законодавчої влади, що є відображенням свого народу з представленням всіх прошарків населення.
Застосування в дослідженні принципу діяльністного морального підходу сприяло проникненню в глибинні підвалини нормативно-цілісного характеру та визначенню сутності інституту депутатської етики, зважаючи на що поняття інституту депутатської етики постало не лише з вигляду “депутатської моралі”, а з “моральної діяльності”, що більше розкрило його сутність. Депутатську моральну діяльність слід сприймати як професійну етику, а професійну мораль, як визначеність загальних норм, що пов’язані з його діяльністю та є сутністю інституту депутатської етики.
У дисертації зазначається, що інститут депутатської етики це обособлена єдність взаємопов’язаних норм права та етики (моралі), що є визначальним в поведінці народного обранця, його діях і діяльності, які врегульовують громадські та професійні стосунки в парламенті та поза ним щодо останнього, і є інститутом парламентського права, як складової конституційного права.
Зважаючи на нерозмежованість парламентських функцій депутатів, депутатських об’єднань у законодавчому органі влади ( фракцій, груп тощо), парламентських більшості, меншості (опозиції), його органів, інститут депутатської етики суттєво залежить від традицій відповідної країни та її органу законодавчої влади, парламентських процедур, що за конституцією та певними законодавчими актами забезпечують здійснення функцій парламенту.
Практика засвідчує, що природа правового та морального (етичного) врегулювання інституту депутатської етики полягає у визначеності та гарантуванні реалій, впорядкуванні діяльності та якісному здійсненні парламентських повноважень та депутатського мандату.
У роботі стверджується, що вдале виконання повноважень парламенту та його членів неодмінно залежить не лише від процедурних чи організаційних приписів, а і від практичного виконання повноважень самими членами парламенту та морального поєднання стосунків як у представницькому органі, так і за його межами, чому сприяє інститут депутатської етики.
Автор вважає, що кожен парламент має знаходити свій власний шлях щодо врегулювання етики законодавця, визначаючи таким чином, аби сприяти найкращому виконанню парламентських задач та функцій, бо правопорядок та юридична думка кожної країни певною мірою відрізняються від відповідних норм іншого суспільства, як і зразки поведінки серед народу та у представницькому органі, а також визначатися, що потребує правового врегулювання в інституті депутатської етики, а що морального.
У другому розділі дисертації “Нормативно-правова основа етики члена парламенту України та проблеми її розвитку і вдосконалення” аналізується нормативно-правова база етики члена парламенту України, сучасна парламентська нормативно-правова база зарубіжних країн щодо етичної поведінки їх парламентаріїв; визначаються проблемні питання розвитку і вдосконалення правових основ етичної поведінки народних депутатів України.
Зважаючи на те, що більшість законодавчих актів, які складають нормативно-правову базу етики законодавця України, потребують кардинальних змін і на сьогодні знаходяться на доопрацюванні, та на відсутність будь-яких підзаконних актів чи правил поведінки або моральних кодексів, дисертант робить висновок, що вказана база потребує не просто вдосконалення, а суттєвого доопрацювання та доповнення.
Нормативно-правову базу щодо етичної поведінки законодавця автор умовно розмежовує за наступними напрямами:
1. Особиста етика та норми поведінки законодавців. Норми етичної поведінки законодавця поєднують в собі норми моралі загальновизнаної суспільством, які неможливо закодифікувати з боку права, але їх поєднання, як фундаційних, та визначення у правових нормах природнього права є підтвердженням існування правових засад депутатської етики.
2. Норми службової поведінки законодавців в представницькому органі державної законодавчої влади та за його межами. Норми службової поведінки законодавця у парламенті та за його межами, що визначені нормами моралі( етики) у моральних кодексах чи правилах етичної поведінки, інших, а також правові норми, що набули відповідного виразу у законодавчих актах, є обов`язковими для виконання кожним, бо недотримання їх не тільки негативно впливає на імідж його, а й сприяє створенню негативного іміджу всього представницького органу законодавчої влади, знижує ефективність законодавчого процесу.
3. Вирішення конфліктів або колізій інтересів, побічні прибутки та фінансові і майнові інтереси. Врегулювання виникаючих або можливих конфліктів чи колізій інтересів, отримання прибутків та чіткі обумовлення нормативно-правовими актами щодо приведення до вирішення будь-якої особистої зацікавленості у суспільних інтересах сприяє зміцненню довіри не лише до окремого парламентарія, а й до законодавчого органу в цілому, та практично має захисні функції по відношенню до самих суб`єктів вказаних конфліктів або колізій.
4. Обумовлення та заборона діяльності, що має ознаки корупційної. Норми поведінки щодо позапарламентської діяльності члена парламенту, яка стосується його особистих фінансових інтересів, та мають певні етичні обмеження задля запобігання виникненню корупційних діянь обумовлюються в кожній країні в залежності від рівня демократичної зрілості, визнаних традицій та загальновизнаної суспільством моралі, але з відповідною повагою суспільства до статусу народних обранців та представницького органу законодавчої влади.
Визначаються можливості застосування зарубіжного досвіду щодо етичної поведінки парламентарія України.
Аналізуючи нормативно-правову базу щодо етики парламентаріїв, автор робить висновок, що існують спільні тенденції щодо вдосконалення врегулювання поведінки законодавців – членів парламентів зарубіжних країн, що зумовлюються спільністю рис у здійсненні мандату парламентарія та у виконанні повноважень самим представницьким органом законодавчої влади кожної країни.
У дисертації визначаються недоліки та позитивні риси об`ємної нормативно-правової бази етичної поведінки законодавців та доводиться наявність суттєвих недоліків її з практичної точки зору. Пропонується застосування в Україні інших шляхів врегулювання проблемних питань, як наприклад, застосування фракційного принципу в організації діяльності представницького органу державної законодавчої влади.
Автор проводить думку, що процес проведення змін нормативно-правової бази етичної поведінки законодавця та етичних реформ є постійним. В межах загальновизнаної моральності відбувається постійне реформування та вдосконалення нормативно-правової бази етичної поведінки законодавця в цілому та в кожній країні окремо.
Зважаючи на недосконалість та неповноту нормативно-правової бази етичної поведінки члена представницького органу державної законодавчої влади України, вирішення їх ускладнюється та збільшується коло проблемних питань. Ці питання щодо етики законодавця в Україні на підставі досвіду колишніх комісій, а тепер комітетів, до компетенції яких було віднесено питання депутатської етики, умовно розподілені за чотирма напрямками з визначенням шляхів щодо їх вирішення. Аналізуючи діяльність Верховної Ради України, дисертант висловлює припущення, що незабаром, крім існуючих можуть виникнути проблемні питання щодо лобіювання, щодо підкупу депутатських голосів при голосуванні в залі пленарних засідань, щодо фракційної діяльності та фракційної дисципліни тощо.
Автор зазначає, що законодавчо врегулювати досліджені проблемні питання етичної поведінки члена Верховної Ради України можливо з прийняттям нової редакції Закону України “Про статус народного депутата України”[додаток А], що запропонований робочою групою, до складу якої входить дисертант, та внесений на розгляд Верховної Ради України, законів України про комітети та тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України та про регламент Верховної Ради України, додатком до якого має бути розроблено та прийнято Постановою Верховної Ради України окремий нормативний акт про основні положення етичної (моральної) поведінки народного депутата України за напрямками, визначеними при дослідженні нормативно-правової бази етичної поведінки законодавця зарубіжних країн, інших нормативних актів, розроблених на підставі зазначених, а також ввести етичний (моральний) принцип, як науковий, до принципів правотворчості.
Верховна Рада України, на думку автора, має прийняти такі закони та нормативно-правові акти щодо здійснення своїх повноважень та депутатського мандату, які допомагали б ефективно реагувати на порушення етичних норм народними депутатами, при цьому захищаючи особисті права кожного окремого парламентарія та власний авторитет.
У висновках дисертації підведені загальні підсумки дослідження, сформульовані загальні висновки і пропозиції щодо розробки та вдосконалення інституту депутатської етики у представницькому органі державної законодавчої влади України.

Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Шейко П.В., Грушанська Н.І. Регламент та норми етики. //Практика парламентаризму. Посібник. – К.: Заповіт, 1997. – С.104-108.
2. Грушанська Н.І. Поняття та сутність інституту депутатської етики. //Право України. – 1999. – №5. – С. 79-81.
3. Грушанська Н.І. Інститут депутатської етики. Поняття та сутність. //Віче. – 1999. – №4. – С.45-50.
4. Грушанська Н.І. Історико-правовий аспект етики законодавців. //Право України. – 1999. – №7. – С.
5. Грушанська Н.І. Історико-правовий аспект етики члена представницького органу державної законодавчої влади (законодавців).// Нова політика. – 1999. – №2. – С. 34-37.
6. Шейко П.В., Грушанська Н.І. Правові засади депутатської етики. //Вісник ПСПУ. Етика законодавців. – 1997. – №5(27). – С.2-7.
7. Шейко П.В., Грушанська Н.І. Правові засади депутатської етики. //Голос громадянина. Видання народних депутатів України. – 1997. – №4(191). – С.40-45.
8. Грушанська Н.І. Правові засади депутатської етики. //Право та культура: теорія і практика. /Міжнародна науково-практична конференція, м. Київ, 15-16 травня 1997 року. – К.: МП “Леся”, 1997. – С. 215-219.
9. Грушанська Н.І. Правові засади депутатської етики. // Державно-правова реформа в Україні. /Матеріали науково-практичної конференції. – К.,1997. – С. 138-141.
10. Грушанська Н.І. Досвід Європарламенту та німецького парламентаризму для України.//Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. /Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С.192-195.

АНОТАЦІЯ
Грушанська Н.І. Правові засади депутатської етики (на досвіді парламенту України). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Київський університет ім. Тараса Шевченка, Київ, 1999 р.
Дисертацію присвячено правовим засадам депутатської етики на досвіді парламенту України, визначенню поняття та сутності інституту депутатської етики, дослідженню його формування, системи, структури та джерел. Аналізуються нормативно-правові основи етики парламентарія інших країн та України в умовах нинішнього етапу розвитку державності, формулюються пропозиції щодо її вдосконалення. Визначається коло існуючих проблемних питань етичної поведінки народного депутата України та основні шляхи їх вирішення.
Ключові слова: інститут депутатської етики, Верховна Рада України, народний депутат України, правила етичної поведінки, кодекс.

АННОТАЦИЯ
Грушанская Н.И. Правовые основы депутатской этики (на опыте парламента Украины). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 – конституционное право. – Киевский университет им. Тараса Шевченка, Киев, 1999 г.
Диссертация посвящена правовым основам депутатской этики на опыте парламента Украины, определению понятия и сущности института депутатской этики, исследованию его формирования и возникающих проблем. Анализируются нормативно-правовые основы этики парламентария в условиях теперешнего этапа развития государственности Украины и других государств. Определяется круг существующих проблемных вопросов этичного поведения народного депутата Украины и основные пути их разрешения.
Диссертационное исследование состоит из вступления, двух разделов, которые объединяют в себе шесть подразделов, выводов, к этому прилагаются два дополнения, которые воочию подтверждают практическое использование результатов, список источников – 241 наименование. Объём исследования составляет 168 страниц.
Во вступлении обосновывается актуальность темы исследования, определяется его цель, задачи и методы, научная новизна и практическая значимость результатов, излагаются основные положения, которые выносятся на защиту.
Первый раздел диссертации “Этика членов парламента Украины как нормативное условие его деятельности” посвящён определению соотношения и взаимосвязи этических (моральных) и правовых норм, из которых состоит институт депутатской этики; исследованию основных этапов создания и развития норм депутатской этики, традиций этики парламентария Украины, которые могут способствовать повышению эффективности и качеству исполнения депутатского мандата и полномочий Верховным Советом Украины; определению понятия и сущности института депутатской этики.
Во втором разделе диссертации “ Нормативно-правовые основы этики члена парламента Украины, проблемы её развития и совершенствования” анализируется нормативно-правовая база этики члена парламента Украины; современная зарубежная нормативно-правовая база этичного поведения законодателя; определяются проблемные вопросы развития и совершенствования правовых основ этичного поведения народных депутатов Украины из опыта работы 12-го, 13-го и 14-го созывов Верховного Совета Украины.
В выводах диссертации подведены итоги исследования, сформулированы общие выводы и предложения по разработке и совершенствованию института депутатской этики по отношению к парламенту Украины.
Ключевые слова: институт депутатской этики, Верховный Совет Украины, народный депутат Украины, правила этичного поведения, кодекс.

SUMMARY
Grushanska N. I. The legal principles ethics of legislator ( in experience of the government Ukraine). – The manuscript.
The Dissertation for obtaining a scientific degree of the candidate of sciences (law) in occupation 12.00.02 – constitutional law. – Kiev University Taras Shevchenko, Kiev, 1999.
The dissertation is devoted to legal principles ethics of legislator, in experience of government of Ukraine, determination of the idea and assent of institute ethics of legislator, research its forms, systems, structure and source. Normative-legal foundations analyze ethics of legislator from other countries and Ukraine in condition the presence stage development the country formed suggestion about improvement of it. The circlet it is locate existing problem questions of ethics conduction of national deputy of Ukraine and the main ways of their decision.
Key words: institute of the deputy’s ethics, Supreme Soviet of Ukraine, the national delegate of Ukraine, the ethics roles conduction, code.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020