.

Порушення системи ейкозаноїдів у хворих на нейродерміт, їх роль в патогенезі клінічних проявів, вибір тактики лікувально-профілактичних заходів: Автор

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2004
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Український науково-дослідний інститут
дерматології та венерології

УДК 615.276+615.454.1]:616.516.5

БОЧАРОВА Олена Анатоліївна

ПОРУШЕННЯ СИСТЕМИ ЕЙКОЗАНОЇДІВ У ХВОРИХ
НА НЕЙРОДЕРМІТ, ЇХ РОЛЬ В ПАТОГЕНЕЗІ КЛІНІЧНИХ ПРОЯВІВ, ВИБІР ТАКТИКИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків – 1999
Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі терапії з курсом дермато-венерології Сумського державного університета
Науковий керівник доктор медичних наук,
Мавров Генадій Іванович, завідуючий
відділенням венерології Українського науково-
дослідного інституту дерматології та
венерології
Офіційні опоненти: Романенко Ірина Михайлівна, доктор медичних наук, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб Луганського Державного медичного університету

Болотна Людмила Анатоліївна, доктор медичних наук, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб Харківського інституту удосконалення лікарів
Провідна установа Національний медичний університет
ім. акад. О.О.Богомольця МОЗ України, м.Київ

Захист відбудеться 30 вересня 1999 р.о 12 год. 00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.603.01 при Українському науково-дослідному інституті дерматології та венерології за адресою: 310057, м.Харків, вул. Чернишевського 7/9 о 13 годині

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту дерматології та венерології (м.Харків, вул. Чернишевського 7/9).
Автореферат розіслано: 30 .08.99 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент Л. С. Тацька

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми
Нейродерміт є одним з найбільш розповсюджених алергодерматозів, характеризується хронічним перебігом (з короткими ремісіями, тривалими рецидивами та загостреннями), резистентністю до традиційної терапії, що може призводити до інвалідізації хворих (Глухенький Б.Т., Грандо С.А., 1990; Калюжна Л.Д., 1990; Кравченко Л.А., Лобановський Г.І., 1998; Коляденко В.Г., Шупенько Н.М., 1981; Мавров І.І., Махотіна О.А., 1982). Кількість хворих в усьому світі зростає (Фітцпатрик Т., Бернард Д., 1993).
При різноманітних напрямках дослідження патогенезу цього дерматозу лише окремі роботи присвячені з’ясуванню ролі ейкозаноїдів та циклічних нуклеотидів в механізмах розвитку клінічних проявів захворювання. В той же час, з сучасних позицій, саме вони є маркерами наявності запального, у тому числі алергічного процесу (простагландини, лейкотрієни), відіграють роль універсальних посередників передачі інформації в клітини в усіх органах та системах організму – циклічні нуклеотиди, Са++ (Хітров Н.К., 1995; Саркісов Д.С., Сєров В.В., 1995; Enjalber A. et al., 1987).
Тяжкий перебіг нейродерміту обумовлено впливом комплексу несприятливих патогенетичних факторів (генетична детермінованість, наявність захворювань або функціональних змін багатьох органів та систем організму та ін.), що диктує необхідність комплексного підходу до обстеження, лікування та диспансеризації хворих (Бухарович М.Н., Бухарович А.М., 1989).
У той же час ще недостатньо приділяється уваги використанню інгібіторів синтезу ейкозаноїдів при загальному та місцевому лікуванні хворих на нейродерміт. Практично не розроблені методи вторинної профілактики нейродерміту з урахуванням стану ейкозаноїдної системи хворих (Казаков В.Н. та співавт., 1992; Скрипкін Ю.К. та співавт., 1995).
Таким чином, являється актуальною та практично значимою проблема розробки нових методів лікування та вторинної профілактики нейродерміту на основі вивчення ролі ейкозаноїдів в патогенезі та розвитку клінічних проявів захворювання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертація є фрагментом комплексної НДР кафедри терапії з курсом дермато-венерології Сумського державного університету, № держреєстрації 0198V007720.
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження – розробити новий ефективний доступний для широкого запровадження у практику комплексний метод лікування та вторинної профілактики нейродерміту із використанням інгібіторів синтезу ейкозаноїдів, скоротити термін лікування та подовжити ремісії за допомогою вивчення ролі функціонального стану ейкозаноїдної системи у хворих на нейродерміт.
Для досягнення мети дослідження поставлені такі задачі:
1) вивчити деякі патогенетичні фактори розвитку нейродерміту (функціональний стан окремих ланок систем ейкозаноїдів та вторинних посередників);
2) вивчити вплив ейкозаноїдів (ПГЕ2, ПГF2, ЛТВ4) на розвиток клінічних ознак захворювання в шкірі при нейродерміті;
3) розробити новий комплексний метод лікування хворих на нейродерміт з урахуванням функціонального стану системи ейкозаноїдів, вивчити його ефективність у порівнянні з традиційним методом;
4) вивчити вплив розробленого нового методу лікування із використанням антиейкозаноїдів на функціональний стан систем ейкозаноїдів та вторинних посередників у хворих на нейродерміт;
5) розробити новий метод профілактики розвитку тяжких рецидивів нейродерміту із застосуванням антиейкозаноїдів та визначити його ефективність.
Наукова новизна одержаних результатів
Розроблено новий ефективний метод лікування хворих на нейродерміт з комплексним (внутрішнім та зовнішнім) використанням інгібіторів синтезу ейкозаноїдів.
Вперше з‘ясовані механізми впливу інгібіторів синтезу ейкозаноїдів на комплекс патогенетичних факторів розвитку нейродерміту.
Розроблено новий метод вторинної профілактики нейродерміту з використанням антиейкозаноїдної терапії та визначена його роль в системі диспансеризації пацієнтів.
Практичне значення одержаних результатів
Розроблено, клінічно апробовано та запроваджено у практику новий комплексний метод терапії хворих на нейродерміт із використанням інгібіторів синтезу ейкозаноїдів, який дозволяє скоротити тривалість лікування (на 7-15 днів), забезпечити добрий найближчій клінічний ефект (клінічне одужання або значне поліпшення у 84,0% пацієнтів).Розроблено новий комплексний метод вторинної профілактики нейродерміту із використанням інгібіторної антиейкозаноїдної терапії, який забезпечує тривалу ремісію або значне зменшення ступеню проявів рецидивів у 80,0% хворих.
Особистий внесок здобувача
Автором самостійно здійснено аналіз літератури, забір матеріалу, виконані комплексні радіоімунні дослідження стану систем ейкозаноїдів та вторинних посередників у хворих на нейродерміт до та після лікування різними методами, проведено лікування хворих на нейродерміт та диспансерний нагляд за ними; виконано статистичний аналіз одержаних результатів, сформульовані основні висновки роботи.
Апробація результатів дисертації
Міністерством охорони здоров’я України видано інформаційного листа “Інгібіторна антиейкозаноїдна терапія хворих на нейродерміт”. Матеріали дисертації викладено та обговорено на наукових конференціях: “Актуальні проблеми медицини Донбасу” (Донецьк, 1995, 1996), наукових конференціях науковців та співробітників медичного факультету Сумського державного університету (Суми, 1997, 1998 рр.), науково-практичних конференціях дермато-венерологів Сумської області (1998, 1999 рр.).
Розроблені методи лікування та вторинної профілактики нейродерміту впроваджено до практики Донецького регіонального дермато-венерологічного центру, Донецького, Харківського, Сумського та Дніпропетровського обласних шкірно-венерологічних диспансерів, дитячої міської клінічної лікарні № 1 м. Суми, центральної курортної поліклініки (м. Євпаторія), а також – у педагогічний процес медичних ВУЗів (Донецький державний медичний університет, медичний факультет Сумського державного університету, Харківський інститут удосконалення лікарів, Дніпропетровська державна медична академія).
Основні положення, які виносяться на захист:
1. Роль ейкозаноїдів (простагландинів Е2, F2, лейкотрієну В4) в патогенетичних механізмах розвитку клінічних проявів нейродерміту.
2. Значення циклічних нуклеотидів (цАМФ, цГМФ), Са++ в механізмах патогенетичного впливу ейкозаноїдів при нейродерміті.
3. Ефективність комплексного лікування хворих на нейродерміт із використанням інгібіторів синтезу ейкозаноїдів.
Публікації
За матеріалами дисертації надруковано 9 робіт, в тому числі: 3 (1 – самостійна) – у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 1 стаття в збірнику робіт, 5 тез доповідей.
Структура дисертації
Повний обсяг дисертації – 134 сторінки, з них машинопису -115, 5 таблиць та 31 рисунок. Робота складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків, практичних пропозицій,списка використаних джерел (100 – вітчизняних авторів та країн СНД, 70 – дальнього зарубіжжя).
Робота виконувалась на базах Сумської міської клінічної дитячої лікарні № 1, Сумського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, Донецького регіонального дермато-венерологічного центру, радіоімунологічної лабораторії Центру лабораторної діагностики ДонДМУ (директор, ст.н.с., к.м.н. Зябліцев С.В.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження.
У всіх хворих до початку лікування виявляли скарги, анамнез хвороби, життя. Обстежувались: поверхня шкіри та видимих слизових оболонок, периферійні лімфатичні вузли, стан внутрішніх органів та систем, проводились загальноприйняті аналізи крові, сечі, калу, рентген обстеження органів грудної клітини, дорослим – серологічні обстеження на сифіліс.
Для кількісного визначення ступеню тяжкості процесу при первинному огляді та в динаміці спостереження за хворими (найближчі та віддалені результати лікування), а також з метою зрівняльної математичної обробки отриманих клінічних результатів застосовувалась уніфікована п’ятибальна система оцінки перебігу дерматозу, яка враховувала рекомендації А.А.Антон’єва (1989 р).
Тяжкість дерматозу визначалась за такою шкалою:
0 балів – відсутність клінічних проявів дерматозу;
1 бал – регредієнтний перебіг процесу: рецидиви менш 1 разу на рік та ремісії тривалістю більш ніж 1 рік;
2 бали – стаціонарний перебіг: рецидиви 1-2 рази на рік, тривалістю 4-6 тижнів кожен, короткочасні приступи свербежу помірної інтенсивності, невротичні реакції виражені слабко, без порушень сну, площа ураження 10-30% шкірної поверхні, тривалість ремісій – від 3 до 12 місяців;
3 бали – прогредієнтний перебіг дерматозу: повільне прогресування рецидиви 3-4 рази на рік, тривалістю 8-10 тижнівкожний, інтенсивний свербіж, помірно виражені невротичні реакції та розлад сну, площа ураження шкірної поверхні від 30 до 50%, тривалість ремісій від 2 до 3 місяців;
4 бали – прогредієнтний перебіг захворювання: швидке прогресування, майже безперервні рецидиви тривалістю 3 та більше місяців, інтенсивний свербіж, розлад сну, виражені невротичні реакції, висипання площею 50% і більше.
Найлижчі результати було також оцінено за 5-ти бальною шкалою:
0 балів – клінічне одужання (повний регрес висипу, наявність лише вторинних пигментних плям, зникнення свербежу, нормалізація психо-фізіологічного стану);
1 бал – значне покращення (відсутність нових та регрес тих, що були висипів із зберіганням незначної інфільтрації в осередках ураження, рідкі та легкі приступи свербежу без невротичних реакцій та розладу сну);
2 бали – покращення (відсутність нових та регрес тих, що були висипів із зберіганням невеликої інфільтрації, короткочасні приступи свербежу помірної інтенсивності, які супроводжуються незначними невротичними реакціями без розладу сну);
3 бали – відсутність суттєвих змін проявів хвороби;
4 бали – погіршення протікання захворювання.
Розподіл хворих по групах проводився в залежності від методу терапії.
Для визначення кількості вмісту в крові ейкозаноїдів та вторинних посередників, проводились дослідження із використанням стандартних реактивів та рахівника -імпульсів “Gamma” (Угорщина).
Контролем були результати дослідження 30 здорових осіб (15 чоловіків та 15 жінок у віці від 16 до 30 років) – табл.1
Для дослідження вмісту в шкірі ейкозаноїдів (простагландин Е2, простагландин F2, лейкотрієн В4) проводили біопсію шкіри (з дозволу пацієнтів) в межах епідермісу. Дослідженню підлягала шкіра у осередку ураження в області верхньої третини згинальної поверхні передпліччя та симетрично розташованої здорової на погляд ділянки.
За норму при обстеженні шкіри приймались власні дані, які було отримано при дослідженні біоптатів 10 здорових осіб-добровольців (чоловіків – 5, жінок – 5) у віці від 18 до 25 років, у яких шкіра забираласьпо методиці, аналогічній для хворих (табл.1).
Математична обробка досліджених показників виконана за допомогою пакету прикладних програм “Office Professional 97” фірми “Microsoft Corporation” на ПК IBM РС/АТ. Обчислювались показники: середня арифметична величина (М), середнє квадратичне відхилення (), помилка визначення середньої арифметичної (m); за допомогою t-критерія Ст’юдента визначали рівень достеменності різниці (р) порівняльних групових середніх; коефіцієнт кореляції (r). (Журавльова К.І., 1981).
Зміст роботи.
Під наглядом знаходилось 150 хворих на нейродерміт: осіб чоловічої статі – 54 (36,0%), жіночої – 96 (64,0%). Більшість пацієнтів були дитячого та підліткового віку (113 чоловік – 75,4%).
Захворювання у них було тривалим, тяжким, традиційне лікування давало лише тимчасовий ефект, що супроводжувалося ранніми рецидивами.
Хворі на нейродерміт в залежності від методу лікування були розподілені на групи:
– 1-а, порівняльна, що лікувалась традиційними медикаментозними засобами (30 хворих);
– 2-а, порівняльна, що лікувалась комплексно із застосуванням антиейкозаноїдної терапії внутрішньої (35 хворих);
– 3-я, порівняльна, що лікувалась комплексно із застосуванням антиейкозаноїдної терапії зовнішньої (35 хворих);
– 4-а (основна), що лікувалась комплексно із застосуванням антиейкозаноїдної терапії зовнішньої та внутрішньої (50 хворих).
Розподіл хворих за віком, статтю, тривалістю, ступенем тяжкості проявів та формою захворювання у відсотковому відношенні в усіх групах був приблизно однаковим.
Традиційна медикаментозна терапія (1-а, порівняльна група хворих)
У цій групі хворих на нейродерміт проводилось комплексне лікування із застосуванням традиційної загальної та місцевої терапії.
Комплексне лікування з використанням інгібіторів синтезу ейкозаноїдів в загальній терапіїї (2-а, порівняльна група хворих)
Другій порівняльній групі хворих в системі комплексного лікування призначались порошки “Пресоцил”, які були зроблені в аптеці у відповідності із складовими частинами цього препарату (преднізолон – 0,00075г, хлорохіна фосфат – 0,04г, ацетилсаліцилова кислота – 0,2г), у добовій дозі у відповідності з віком хворих, яку приймали в 4 прийоми за день.
Комплексне лікування з використанням інгібіторів синтезу ейкозаноїдів в зовнішній терапії (3-я, порівняльна група хворих).
У третій порівняльній групі хворих лікування проводилось за такими ж принципами, як і другій, але “Пресоцил” призначався тільки у формі 2% крему.
Комплексне лікування з використанням інгібіторів синтезу ейкозаноїдів в загальній та зовнішній терапії (4-а, основна група хворих)
У четвертій (основній) групі хворих проводилось лікування з поетапним використанням складових частин “Пресоцилу” в загальній (внутрішній) терапії за такими принципами.
На 1-у етапі (початок лікування) під час розвинутої клінічної картини нейродерміту (3-4 бали) в порошку використовувались усі складові частини препарату. На 2-у етапі (зниження інтенсивності проявів захворювання – сверблячки, гіперемії шкіри – 2 бали) зі складу порошків виключався преднізолон. На 3-у етапі (коли залишались лише помірні прояви захворювання: слабка сверблячка, незначна інфільтрація шкіри – 1 бал) зі складу порошка виключався хлорохіна фосфат. Ацетилсаліцилова кислота залишалась у складі порошка до повного (або практично повного) регресу клінічних ознак захворювання. При загостренні процесу повертались до порошків 1-го та 2-го етапів лікування. Зовнішньо призначався 2% пресоциловий крем.
Безпосередньо після закінчення першого курсу (найближчі результати) у 84,0% пацієнтів, які отримували одночасно внутрішнє та зовнішнє антиейкозаноїдне лікування, спостерігались клінічне одужання або значне поліпшення. Такі показники при тільки внутрішньому використанні антиейкозаноїдів були у 74,3%, тільки при зовнішньому – у 65,7%, без антиейкозаноїдів – 60,0% пацієнтів. Тривалість лікування (в днях) в вище зазначених групах була відповідно: 19,21,3; 25,61,6; 27,22,1; 34,2 2,6.
Таким чином, проведення комплексного лікування із застосуванням антиейкозаноїдної терапії “Пресоцилом” давало значно кращі (р0,05).
До та після лікування у 70 хворих на нейродерміт (осіб чоловічої статі – 30, жіночої – 40 – у віці від 16 до 25 років) в крові радіоімунним методом визначався вміст вторинних посередників (цАМФ, цГМФ, Са++), ейкозаноїдів (простагландини Е2, F2, лейкотрієн В4). Одночасно у 40 хворих у біоптатах шкіри із осередку ушкодження та симетричних ділянок шкірної поверхні без висипу, але з наявністю сверблячки досліджували вміст ПГЕ2, ПГF2, ЛТ В4. Динаміка цих показників надана у таблиці.
До лікування у хворих на нейродерміт виявлені значні достеменні (р0,05).
Після лікування усіма методами рівень цАМФ мав наявну тенденцію до нормалізації, або нормалізувався. Рівень цГМФ хоча й значно знижувався, у порівнянні з вихідними показниками (після традиційного медикаментозного лікування – у 1,9 рази; після антиейкозаноїдної внутрішньої або зовнішньої терапії – у 2,7, 2,5 рази), але нормалізувався тільки у основній групі хворих, лікованих з одночасним (внутрішнім та зовнішнім) використанням антиейкозаноїдів (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019