ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

КОСОВЕРОВ Юрій Євгенович

УДК 616.314-056.71:(-008.1)-053.3.

Порушення мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини при
захворюваннях пародонта в осіб молодого віку та шляхи їх корекції

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті стоматології АМН України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор, член-кор. АМН України,

Косенко Костянтин Миколайович, Інститут стоматології

АМН України, директор

Офіційні опоненти:

— доктор медичних наук, професор Куцевляк Валентина Федорівна,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач
кафедри терапевтичної та дитячої стоматології

— доктор медичних наук, професор Білоклицька Галина Федорівна, Інститут
стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.
Шупика МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України,
кафедра терапевтичної стоматології

Захист відбудеться » 24 » травня 2004 року о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Інституті
стоматології АМН України за адресою: 65026, м. Одеса, вул.
Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту
стоматології АМН України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий » 23 » квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Чумакова Ю.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема захворювань пародонта є найбільш актуальною
і найважливішою в стоматології, що обумовлено масовою поширеністю їх у
населення, виникненням вогнища хронічної інфекції в організмі,
прогресуючим перебігом, що приводить при великому ураженні навколозубних
тканин до втрати значної кількості зубів (Белоклицкая Г.Ф., 1996; Иванов
В.С., 1998; Лемецкая Т.И., 1998; Вишняк Г.Н., 1999; Данилевский Н.Ф.,
Борисенко А.В., 2000; Мащенко И.С., 2003; Самойленко А.В., 2003; Newman
H.N., 1994).

Літературні дані останніх років свідчать про зростання поширеності
захворювань пародонта в осіб молодого віку, більш ранні прояви
генералізованих захворювань пародонта, більш часті виявлення атипових,
«агресивних» форм пародонтиту (Вишняк Г.Н., 1999; Петрушанко Т.О., 2000;
Безрукова И.В., Грудянов А.И., 2002). Це потребує подальшого вивчення
найбільш значущих місцевих і системних факторів ризику розвитку даної
патології в молодому віці і відповідної корекції
лікувально-профілактичних заходів.

Загальновизнаним є факт, що дистрофічно-деструктивні процеси в пародонті
прогресують з віком. Більшість дослідників зв’язують цей факт із
доведеним, залежним від віку, зменшенням мінеральної насиченості і
щільності кісткової тканини кістяка, що приводить до виникнення
остеопенічного синдрому, а при втраті 30-40% кісткової маси – до
розвитку остеопорозу (Поворознюк В.В. із співавт., 1998; Корж Н.А. с
соавт., 2002; Поворознюк В.В., Мазур И.П., 2003). Але це не дозволяє
пояснити зростання поширеності і ступеня тяжкості
деструктивно-резорбтивних уражень пародонта в молодому віці, у період
формування піка кісткової маси, який настає в 25-30 років.

Суперечливість наявних відомостей про стан мінерального обміну
(Данилевский Н.Ф., Грохольский А.П., 1974; Валиева Р.М., 1987;
Помойницький В.Г. із співавт., 1999; Фастовець О.О., 2000) і
структурно-функціональний стан кісткової тканини кістяка (Фастовець
О.О., 2000; Мазур И.П., Поворознюк В.В., 2002; Хасанов Р.А. с соавт.,
2002; Hildebolt C.F., 1997; Jeffcoat M.K., 1998; Reddy M.S., 2001) у
хворих на генералізований пародонтит підкреслює доцільність проведення
подальших досліджень з вивчення порушень кальцій-фосфорного гомеостазу і
метаболізму кісткової тканини в хворих різних вікових груп з метою
з’ясування впливу їх на перебіг захворювання і розробки оптимальних
методів корегуючої терапії.

В даний час остеотропна терапія є теоретично обґрунтованою і має
практичне застосування як обов’язковий елемент комплексного лікування
дистрофічно-запальних захворювань пародонта (Мазур И.П., 1997, 2001;
Вишняк Г.М., 1999; Куцевляк В.Ф., Варакута В.В., 1999; Помойницкий В.Г.,
Фастовец Е.А., 2000).

Відомими препаратами для системної корекції метаболізму кісткової
тканини є кальцитонін (міакальцик), бісфосфонати, остеогенон, іприфлавон
(остеохін), анаболічні стероїди і тіазиди, естрогенні препарати для
замісної гормональної терапії в жінок та ін. (Беневоленская Л.И., 1996;
Осипов А.К., 1996; Сметник В.П., 1997; Поворознюк В.В., Євтушенко О.О.,
1999; Поворознюк В.В. із співавт., 2001; Brandi M.L., 1993; Head K.A.,
1999). Однак, як показує практичний досвід, представлені медикаментозні
засоби не знайшли широкого застосування в клінічній пародонтології в
силу неможливості проведення необхідного моніторингу концентрацій
гормонів, кальцію та іншіх компонентів у крові й у сечі, наявності
великої кількості побічних ефектів і протипоказань.

Тому актуальним є пошук нових лікарських засобів натурального
походження, які позбавлені побічних ефектів і містять природний комплекс
біологічно активних речовин, необхідних для мінералізації кісткової
тканини (макро- і мікроелементи, флавоноїди, вітаміни). У цьому плані
становлять інтерес препарати на основі біофлавоноїдів, що мають
різноманітні біологічні функції, серед яких виражені антиоксидантні,
протизапальні властивості, остеотропна активність, естрогеноподібні
ефекти та ін. (Левицкий А.П., 2001; Левицкий А.П. с соавт., 2002;
Сукманський О.І., 2002). До таких препаратів можна віднести
фітоадаптогени на основі біотриту – таблетки «Біотрит-Дента» і зубний
еліксир «Біодент-2», і ізофлавонів сої – «ЕКСО» (НПА «Одеська
біотехнологія»).

Становлять інтерес дослідження з вивчення пародонтопротекторних ефектів
даних фітоадаптогенів і визначення можливості використання їх в якості
патогенетично обґрунтованих засобів профілактики і лікування запальних і
дистрофічно-запальних захворювань пародонта.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану 2 науково-дослідних робіт Інституту
стоматології АМН України:

— «Вивчення епідеміології основних стоматологічних захворювань у дітей
України у взаємозв’язку з геохімічними факторами оточуючого середовища»
(Шифр АМН. 041.01, № ДР 0101U001324);

— «Дослідження регуляції остеогенезу в зубах та кістках за допомогою
фітоестрогенів для підвищення ефективності профілактики стоматологічних
захворювань» (Шифр АМН. 042.01, № ГР 0101U001326).

Дисертант був виконавцем окремих фрагментів вищевказаних тем.

Мета дослідження – експериментально-клінічне обґрунтування застосування
фітоадаптогенів в комплексному лікуванні запальних і
дистрофічно-запальних захворювань пародонта і можливості корекції ними
порушень мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини в осіб
молодого віку.

Для досягнення мети дослідження були визначені наступні задачі:

1. Визначити рівень і структуру захворювань пародонта, оцінити роль
загальних і місцевих факторів ризику розвитку пародонтиту в молодому
віці.

2. Вивчити стан мінерального обміну, метаболізму кісткової тканини,
структурно-функціональний стан кісткової тканини кістяка в осіб молодого
віку з інтактним пародонтом і з захворюваннями пародонта і визначити
вплив виявлених порушень на розвиток і ступінь тяжкості захворювань
пародонта.

3. На моделі пародонтиту в щурів вивчити пародонтопротекторні ефекти
фітоадаптогенів і визначити їхній вплив на показники мінерального обміну
і метаболізму кісткової тканини.

4. Розробити метод комплексного лікування запальних і
дистрофічно-запальних захворювань пародонта в осіб молодого віку з
корекцією порушень кальцій-фосфорного обміну і метаболізму кісткової
тканини.

5. Оцінити ефективність використання фітоадаптогенів в комплексному
лікуванні захворювань пародонта в осіб молодого віку в найближчі і
віддалені терміни, дати практичні рекомендації з їх застосування.

Об’єкт дослідження – особи молодого віку з інтактним пародонтом і з
запальними і дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта,
експериментальні тварини

Предмет дослідження – стан тканин пародонта, мінерального обміну і
метаболізму кісткової тканини в осіб молодого віку і можливість корекції
виявлених порушень препаратами адаптогенної дії

Методи дослідження: Клінічні – обстеження хворих з використанням
індексної оцінки стану тканин пародонта; рентгенологічні;
остеоденситометрія – для діагностики структурно-функціонального стану
кісткової тканини кістяка; лабораторні (біохімічні) – для характеристики
метаболічних порушень у різних біологічних середовищах (кров, ротова
рідина) і тканинах пародонта та оцінки ефективності проведеної терапії;
експериментальні – для доклінічного вивчення пародонтопротекторних
ефектів фітоадаптогенів; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведене комплексне
стоматологічне обстеження з вивченням мінерального обміну,
структурно-функціонального стану і метаболізму кісткової тканини в осіб
молодого віку, в результаті чого встановлений високий відсоток виявлення
порушень кальцієвого, фосфорного і магнієвого обміну і
структурно-функціонального стану кісткової тканини кістяка, які
зустрічаються з практично однаковою частотою як в осіб з інтактним
пародонтом, так і з захворюваннями пародонта.

За результатами багатофакторного кореляційного аналізу не встановлено
обумовленості розвитку генералізованого пародонтиту в молодому віці
системними порушеннями мінерального обміну і метаболізму кісткової
тканини. Найбільш визначальними пародонтогенними факторами в цьому віці
є низький рівень гігієни порожнини рота та анатомо-топографічні
особливості ротової порожнини.

У той же час показано, що в хворих на генералізований пародонтит
розвиваються системні порушення метаболізму кісткової тканини, що
підтверджується достовірною зміною біохімічних маркерів утворення кістки
(активності лужної фосфатази та рівня остеокальцину) у сироватці крові і
потребує обов’язкової диференційованої корекції препаратами спрямованої
остеотропної дії.

В експерименті на моделі пародонтиту в щурів установлена виражена
пародонтопротекторна дія фітоадаптогенів «ЕКСО» і «Біотрит-Дента», що
обумовлено їх антиоксидантними, мембраностабілізуючими й остеотропними
властивостями, і показана можливість підсилювати цю дію шляхом
сполученого застосування даних препаратів.

Встановлена ефективність застосування фітоадаптогенів в комплексному
лікуванні запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта і
показана можливість корекції ними порушень мінерального обміну і
метаболізму кісткової тканини.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено практичні
рекомендації з застосування фітоадаптогенів на основі біотриту
(«Біотрит-Дента» і «Біодент-2») і ізофлавонів сої («ЕКСО») у
комплексному лікуванні хворих на хронічний катаральний гінгівіт і
генералізований пародонтит різного ступеня. Показано, що застосування
фітоадаптогенів сприяє швидкої ліквідації запального процесу в тканинах
пародонта, нормалізує показники ротової рідини, які характеризують
рівень ПОЛ, стан АОС і ступінь запалення в порожнині рота, і показники
кальцій-фосфорного обміну в крові, що дозволяє скоротити кількість
відвідувань і терміни лікування захворювання, досягти більш тривалої
стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта.

Розроблені схеми лікування хронічного катарального гінгівіту і
генералізованого пародонтиту впроваджені в практику відділу захворювань
пародонта і клініки щелепно-лицевої хірургії Інституту стоматології
АМНУ, терапевтичного відділення Одеської обласної стоматологічної
поліклініки, у терапевтичних відділеннях міських стоматологічних
поліклінік № 1, № 2 і № 8 м. Одеса.

Основні наукові і практичні положення дисертації використовуються під
час практичних занять і лекцій при вивченні розділу «Захворювання
пародонта» на кафедрі терапевтичної стоматології Одеського державного
медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів
патентно-інформаційний пошук за темою дисертації, запропонував схеми
диференційованого застосування фітоадаптогенів у комплексному лікуванні
хворих на хронічний катаральний гінгівіт і генералізований пародонтит,
разом з науковим керівником сформулював мету і задачі дослідження.
Особисто автором проведені експериментальні дослідження, обстеження і
лікування хворих, статистична обробка й аналіз отриманих даних,
підготовка публікацій, написання дисертації.

Біохімічні дослідження ротової рідини виконані в лабораторії біохімії
відділу біотехнології Інституту стоматології АМН України під
керівництвом д.б.н., проф. А.П. Левицького (зав. лаб. – к.б.н. О.А.
Макаренко), біохімічні дослідження крові – у біохімічній лабораторії
Одеського обласного дитячого діагностичного центра ім. Б.Я. Рєзніка.

Остеоденситометрія проводилася на кафедрі морської медицини і
професійних хвороб Одеського державного медичного університету під
керівництвом д.мед.н., проф. О.М. Ігнать’єва.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
повідомлені й обговорені на науково-практичній школі-семінарі Асоціації
стоматологів України та Української асоціації остеопорозу «Сучасні
аспекти клінічної пародонтології: кісткова система і захворювання
пародонта» (Одеса, 2001), I Міжнародній слов’янській науково-практичній
конференції молодих учених-стоматологів (Одеса, 2002), VI Міжнародному
медичному конгресі студентів і молодих учених (Тернопіль, 2002).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 7 наукових
працях, серед них 5 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих
ВАК України, 2 тез у збірниках матеріалів наукової конференції і
конгресу.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу,
6 розділів (огляд літератури, 4 розділи власних досліджень, аналіз і
узагальнення результатів), висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел та викладена на 174 сторінках принтерного тексту.
Містить 21 таблицю, 17 малюнків, 408 використаних літературних джерел, з
яких 151 – іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Для вирішення поставлених задач були
проведені клініко-лабораторні дослідження в 155 осіб молодого віку та
експериментальні дослідження на 50 білих щурах.

Клініко-лабораторні дослідження. Обстежено 155 осіб у віці 17-30 років:
79 студентів ОДПУ, 27 співробітників ІС АМНУ і 49 хворих, які звернулися
за лікувально-консультативною допомогою до відділу захворювань
пародонта, з них – 90 осіб жіночої статі (58,1%) і 65 – чоловічої
(41,9%).

Стан тканин пародонта оцінювали на підставі анамнезу, клінічного огляду
і визначення об’єктивних пародонтальних індексів: РМА сер. і РМА Parma,
гігієни (ГІ) Гріна-Вермільона (OHI-S), кровоточивості (J.Mulleman,
1971), пародонтального (ПІ) Рассела (Rassel, 1956), а також глибини
пародонтальних кишень, наявності гнійного ексудату з пародонтальних
кишень, ступеня рухливості зубів, наявності вузлів травматичної оклюзії,
стану фуркацій зубів.

Для оцінки ступеня і характеру деструкції кісткової тканини
альвеолярного відростка проводили рентгенологічні дослідження. Контактні
(внутрішньоротові) рентгенограми виконували на дентальному апараті
“Siemens”. Ортопантомографію щелеп проводили з використанням
комп’ютерної діагностичної рентгенівської системи SIDEXIS з компонентом
панорамної зйомки ORTHOPHOS–3 DS фірми SIRONA (Німеччина). Аналіз
ортопантомограм здійснювали в програмі “Sidexis” у режимі Windows 98.

Відповідно до систематики хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994)
серед обстежених виявлено 41 особу з інтактним пародонтом і 114 хворих
із запальними і дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта: 35
хворих на хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ) і 79 хворих на
генералізований пародонтит (ГП) різного ступеня з загостреним і
хронічним перебігом (ГП поч.-I, I ступеня – 45 осіб; ГП I-II ступеня –
19 осіб; ГП II, II-III – 15 осіб).

З метою уточнення поширеності і характеру резорбтивно-деструктивних
уражень альвеолярної кістки в осіб молодого віку проведений аналіз
цифрових ортопантомограм 539 пацієнтів 15-30 років, що звернулися за
консультативно-лікувальною допомогою в Інститут стоматології АМНУ за
останні 3 роки.

Для оцінки кальцій-фосфорного гомеостазу і метаболізму кісткової тканини
проведені біохімічні дослідження крові в 123 практично здорових осіб
молодого віку (58 юнаків і 65 дівчин), які не мали в анамнезі
захворювань і факторів ризику, що викликають системну патологію
кісткової тканини. У сироватці крові визначали вміст загального кальцію,
неорганічного фосфату і магнію (в ммоль/л) і активність лужної фосфатази
(ЛФ) (в О/л) на біохімічному автоаналізаторі «Spectrum» Series II фірми
«Abbott» (США) відповідно до інструкцій до наборів реактивів фірми
«Abbott», а також рівень остеокальцину (ОК) (у мкг/л) на
імунодіагностичному приладі «Immulite» фірми DPS (США).

З метою вивчення механізмів пародонтопротекторної дії фітоадаптогенів, а
також для оцінки ефективності лікування проведені біохімічні дослідження
ротової рідини у 39 осіб (16 юнаків і 23 дівчини). У надосадовій частині
ротової рідини визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) (Стальная
И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність антиоксидантних ферментів –
супероксиддисмутази (СОД) (Чевари С. с соавт., 1985) і каталази (Королюк
М.А. с соавт., 1988), активність кислої і лужної фосфатаз мікрометодом
Bessey в модифікації А.П. Левицького з співавт. (1973).

Структурно-функціональний стан кісткової системи оцінювали в 73 осіб
молодого віку (25 чоловіків і 48 жінок) за допомогою ультразвукового
денситометра «Achilles express» фірми «LUNAR Corp.» (США). Виміри
здійснювали по п’ятковій кістці. Визначали індекс міцності кістки
(Stiffness index, %), який показує стан кісткової тканини обстежуваного
щодо її стану в здорових молодих людей у віці 20 років та вираховується
на основі двох показників – швидкості поширення ультразвуку (м/с) і
широкосмугового ослаблення ультразвуку (дБ/МГц); Т-критерій – у
величинах стандартного відхилення SD від пікової кісткової маси осіб
відповідної статі; Z- критерій – у величинах SD від типових значень для
даного віку.

Згідно рекомендаціям ВООЗ виразність остеопенії або остеопорозу
оцінювали по Т-критерію: нормальними вважалися значення ±1 SD; значення
від -1 до -2,5 SD трактували як остеопенію (доклінічну стадію
остеопорозу); значення менше -2,5 SD – як встановлений остеопороз
(Рожинская Л.Я., 1998).

Проведено комплексне лікування 90 хворих запальними і
дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта: 29 хворих ХКГ і 61
хворого ГП (ГП поч.-I, I ступеня – 29 осіб; ГП I-II ступеня – 17; ГП II,
II-III – 15 осіб).

Комплексне лікування хворих планувалося в залежності від діагнозу і
характеру перебігу захворювання і включало: професійну гігієну порожнини
рота; місцеву антимікробну і протизапальну терапію ясеневих тканин і
пародонтальних кишень; за показаннями системну антибіотикотерапію,
призначення нестероїдних протизапальних засобів, виборче пришліфування
зубів, шинування рухливих зубів, хірургічні втручання, ортодонтичне
лікування, протезування дефектів зубних рядів. Усіх пацієнтів навчали
гігієні порожнини рота і проводили індивідуальний підбір раціональних
засобів гігієни.

У лікувальному комплексі всім хворим призначалися фітоадаптогени:
таблетки «Біотрит-Дента» – розсмоктувати в порожнині рота по 1 табл. 3
рази на день курсами по 3 місяці 2 рази на рік; зубний еліксир
«Біодент-2» – ротові ванночки в розведенні 1:10 3-4 рази на день під час
лікування захворювань пародонта; 40 % спиртовий розчин «ЕКСО» –
аплікації 1% розчином в якості місцевої протизапальної терапії під час
курсу лікування.

Тривалість курсу лікування і кількість відвідувань у хворих визначалися
ступенем тяжкості і характером перебігу захворювання. Лікування
проводилося до повної нормалізації клініко-рентгенологічної картини
захворювання і відсутності скарг у пацієнтів.

З метою корекції порушень кальцій-фосфорного обміну особам з інтактним
пародонтом, в яких вміст кальцію в крові був вище норми ( >2,75
ммоль/л), проведений курс профілактичного прийому таблеток
«Біотрит-Дента» (по 1 табл. 3 рази на день 3 місяці). Результати
лікування оцінювали через 1 і 3 місяці від початку прийому препарату.

У 29 хворих ХКГ і 29 хворих ГП поч.-I ступеня досліджували ефективність
фітоадаптогенів. Для цього хворі були розділені на 4 групи,
репрезентативні по статі, віку і діагнозу: 2 основні групи по 19 осіб
(ХКГ і ГП) і 2 групи порівняння – по 10 осіб (ХКГ і ГП). У кожній групі
виділялися також 2 підгрупи в залежності від перебігу захворювання
(загострений або хронічний).

Хворим груп порівняння була проведена професійна гігієна порожнини рота,
місцева антимікробна терапія 0,05% розчином хлоргексидину, протизапальна
терапія препаратом «Ротокан» – аплікації (розведення 1:5) на ясеневий
край і інстілляції в пародонтальні кишені, за показаннями виборче
пришліфування зубів. Хворим основних груп аналогічне лікування
доповнювали аплікаціями 1% спиртового розчину «ЕКСО» на ясеневий край і
інстілляціями у пародонтальні кишені, а також призначенням
«Біотрита-Дента» (3 місяці) і «Біодента-2» (ротові ванночки).

Ефективність лікування оцінювали на підставі клініко-рентгенологічних
показників безпосередньо після лікування, через 6 і 12 місяців після
лікування і результатів біохімічних досліджень ротової рідини і крові
через 1 і 3 місяці.

Експериментальні дослідження. Експеримент проведений на 50 білих
щурах-самцях 1,5-місячного віку. Тварини були розділені на 5 груп: 1
група (11 щурів) – інтактні щури, які протягом всього експерименту
знаходилися на стандартному раціоні віварію; 2 група (10 щурів) – модель
пародонтиту – тварин протягом 90 днів утримували на «вуглеводній» дієті
по О.І. Євдокимову (1967); 3 група (9 щурів) – модель пародонтиту +
лікування «ЕКСО» – у тварин аналогічно групі 2 моделювали пародонтит, а
потім з лікувальною метою вводили щодня 30 днів внутрішньошлунково
«ЕКСО» у вигляді водної суспензії в дозі 300 мг/кг маси тіла; 4 група
(10 щурів) – модель пародонтиту ( лікування «Біотрит-Дента» – тваринам
моделювали пародонтит, а після цього щодня уводили внутрішньошлунково
«Біотрит-Дента» у вигляді водної суспензії в дозі 100 мг/кг маси тіла
щура; 5 група (10 щурів) – модель пародонтиту ( лікування «ЕКСО» і
«Біотрит-Дента» – тваринам моделювали пародонтит, а потім щодня протягом
30 днів уводили послідовно «ЕКСО» у дозі 300 мг/кг і «Біотрит-Дента» у
дозі 100 мг/кг маси тіла щура.

Тривалість експерименту склала 120 днів (90 днів – модель пародонтиту;
30 днів – лікування). Тварин виводили з експерименту під тіопенталовим
наркозом, робили забір крові, біоптатів ясен, виділяли блоки щелеп із
зубами і стегнові кістки для подальших біохімічних і морфометричних
досліджень.

У сироватці крові визначали рівень процесів ПОЛ за вмістом МДА,
активність СОД і каталази, концентрацію вільного заліза (Горячковский
А.М., 1998); у надосадовій рідині гомогенатів тканин ясен – вміст МДА,
активність каталази, кислої фосфатази, загальну протеолітичну активність
(ЗПА) за активністю лужної протеази (рН 7,6) казеїнолітичним методом
Кунітца в модифікації А.П. Левицького із співавт. (1973).

В сироватці крові визначали також вміст загального кальцію,
неорганічного фосфату і магнію, а також активність лужної фосфатази з
виділенням кісткового ізоферменту ЛФ методом теплової денатурації
(Минченко Б.И. с соавт., 1999). В альвеолярній і стегновій кістках
визначали вміст кальцію і неорганічного фосфату за допомогою наборів
«Lachema», крім того визначали питому щільність стегнової кістки за
співвідношенням мінеральної й органічної фракцій кісткової тканини
(Леонтьев В.К., Петрович Ю.А., 1976).

Морфометричні дослідження включали визначення ступеня атрофії
альвеолярного відростка щелеп за методом (Николаева А.В., 1965).

Статистичні методи дослідження. Обробку результатів проводили
варіаційно-статистичними методами аналізу на персональному комп’ютері
IBM PC у SPSS SigmaStat 3.0 і StatSoft Statistica 6.0 (2003 р.).

Розраховували рівень значимості розходжень середніх значень показника в
незалежних вибірках (p) по функції розподілу t-критерію Сть’юдента: при
р<0,05 – розходження значиме; при р>0,05 – розходження незначиме.

Для оцінки лінійного зв’язку між двома перемінними проводили
однофакторний кореляційний і регресійний аналіз і розраховували
коефіцієнт кореляції (r) і значимість кореляційного зв’язку (р) по
t-критерію. При r>0 зв’язок оцінювався, як прямий; значення коефіцієнта
кореляції r<0,3 характеризувало слабкий, 0,3-0,7 - помірний і > 0,7 —
сильний кореляційний зв’язок.

Для оцінки зв’язків множинних перемінних попарно й оцінки ступеня впливу
всієї кількості вхідних факторів на усі вихідні параметри проводили
багатофакторний кореляційний системний аналіз даних медичних досліджень.

Результати дослідження та їх обговорення. В результаті проведеного
вибіркового обстеження 79 студентів ОДПУ виявлено 35 осіб з інтактним
пародонтом (44,3%) і 44 особи із запальними і дистрофічно-запальними
захворюваннями пародонта, тобто поширеність захворювань пародонта в осіб
17-25 років склала 55,7%. Поширеність карієсу зубів в обстежених склала
91,1%, інтенсивність карієсу по індексу КПВ – 5,97±0,56.

Установлено, що в структурі захворювань пародонта в осіб 17-25 років
переважають запальні захворювання, а саме хронічний генералізований
катаральний гінгівіт різного ступеня тяжкості — 38% від загальної
кількості обстежених і 68,2% серед осіб із захворюваннями пародонта. У 9
осіб (30%) визначений легкий ступінь гінгівіту (індекс РМА — до 25%), у
14 (46,7%) – середній ступінь (РМА — 25-50%) і в 7 (23,3%) – важкий
ступінь гінгівіту (РМА — більш 50%).

У 14 обстежених діагностовано ГП поч.-I ступеня, що склало 17,7% від
загального числа обстежених і 31,8% — серед осіб із захворюваннями
пародонта.

На підставі аналізу ортопантомограм 539 пацієнтів Інституту стоматології
у віці 15-30 років установлена висока поширеність деструктивних змін
альвеолярної кістки. Так, відсутність кісткових змін була виявлена лише
на 156 знімках, що дозволяє говорити про те, що тільки 28,9% обстежених
мають «здоровий пародонт» або захворювання пародонта проявляються лише
запальними явищами (гінгівіт). У 383 осіб, що склало 71,1%, виявлені
резорбтивно-деструктивні процеси кісткової тканини альвеолярного
відростка різного ступеня.

Деструктивні процеси в альвеолярній кістці частіше визначалися в жінок:
серед 383 осіб із захворюваннями пародонта 59,3% жінок і 40,7%
чоловіків. Найвищий ступінь резорбції кістки альвеолярного відростка
щелеп (II, III) виявлений в 11 осіб, серед яких – 9 жінок.

Дослідження показали, що зі збільшенням віку пацієнтів підвищується
поширеність і ступінь тяжкості захворювань пародонта. Найбільш важкі
форми деструкції альвеолярної кістки (I-III ступінь) частіше
зустрічаються в осіб віком 25-30 років.

Аналіз історій хвороб 10 пацієнтів, які знаходились на лікуванні у
відділі захворювань пародонта з приводу ГП II, II-III ступеня показав,
що в даному віці важка патологія пародонта розвивається, як правило, на
тлі супутніх захворювань, що приводять до розвитку системного
остеопорозу, а також унаслідок генетичної схильності й імунологічних
порушень («агресивні» форми).

В осіб віком 17-25 років визначається низький рівень гігієни
порожнини рота: середній показник сумарного значення індексу
Гріна-Вермільона OHI-S – 2,25±0,11 (для зубного нальоту – 1,34±0,06, для
зубного каменю – 0,91±0,06), що відповідає критерію незадовільної
гігієни порожнини рота. У результаті проведеного однофакторного
кореляційного аналізу встановлений прямий, помірний, значимий
кореляційний зв’язок між показниками, що характеризують ступінь
запалення тканин пародонта, і рівнем гігієни порожнини рота (ГІ / РМА% –
r= 0,681, р<0,001; зубний наліт / кровоточивість – r=0,510, р<0,001; ГІ / кровоточивість – r=0,677, р<0,001) і сильний, прямий, значимий кореляційний зв'язок між ГІ і ПІ (r=0,721, р<0,001). Це підкреслює найважливішу роль гігієни порожнини рота в розвитку запальних захворювань пародонта в молодому віці. Встановлений також прямий, помірний, значимий кореляційний зв'язок між ПІ і наявністю мілкого присінку порожнини рота (r=0,516, р<0,001) і прямий, слабкий, незначимий кореляційний зв'язок між ПІ і наявністю зубощелепних аномалій (r=0,080, р=0,534), між ПІ і скупченістю зубів (r=0,119, р=0,355), між ПІ і аномальним прикріпленням вуздечок губ (r=0,033, р= 0,799). Серед загальних факторів ризику захворювань пародонта в молодому віці проаналізовано вплив віку, статі і наявності супутньої патології внутрішніх органів. Не встановлено значимого кореляційного зв'язку між ПІ і віком обстежених осіб 17-25 років (r=0,097, р=0,450). Не виявлено також достовірних відмінностей при порівнянні показників, що характеризують стан зубів, тканин пародонта і рівень гігієни порожнини рота, в осіб різної статі – юнаків і дівчин. Не встановлено значимого кореляційного зв'язку і між ПІ і наявністю соматичної патології в осіб молодого віку (r=0,132, р=0,302). У результаті проведеного багатофакторного кореляційного аналізу встановлено прямий, сильний кореляційний зв'язок між багатьма виділеними етіологічними факторами і значенням ПІ (r=0,805) і показано, що найбільш значущими пародонтогенними факторами в даному віці є рівень гігієни (р<0,001) і наявність мілкого присінка (р=0,003) порожнини рота, а найменш значущими – аномалії прикріплення вуздечок губ. Дослідження мінерального обміну в 123 осіб молодого віку показало, що в 38 з них (30,7%) є відхилення рівня загального кальцію в крові від середньостатистичної норми (2,25-2,75 ммоль/л) у вигляді гіпокальціемії у 8 осіб (6,5%) і гіперкальціемії в 30 обстежених (24,4%). У 23 осіб (20,5%) відзначається знижений вміст неорганічного фосфату в крові – гіпофосфатемія (<0,81 ммоль/л). У 44 з 105 осіб молодого віку (41,9%) визначаються відхилення рівня магнію в крові від середньостатистичної норми (0,78-1,00 ммоль/л): у 15 осіб (14,3%) – гіпомагніемія, у 29 (27,6%) – гіпермагніемія (табл. 1). При порівняльному аналізі частоти виявлення різних порушень мінерального обміну в осіб молодого віку з захворюваннями пародонта не встановлено яких-небудь закономірностей і обумовленості розвитку ГП порушеннями кальцій-фосфорного гомеостазу, які зустрічаються практично з однаковою частотою як в осіб з інтактним пародонтом, так і в хворих на ГП різного ступеня (табл. 1). Таблиця 1 Порушення мінерального обміну в сироватці крові в осіб молодого віку з захворюваннями пародонта (абс.число / %) Групи обстежених Кальцій Фосфат Магній Гіпокальціемія < 2,25 ммоль/л N 2,25-2,75 ммоль/л Гіперкальціемія > 2,75 ммоль/л Гіпофосфатемія

< 0,81 ммоль/л N 0,81-1,62 ммоль/л Гіперфосфатемія > 1,62 ммоль/л Гіпомагніемія

< 0,78 ммоль/л N 0,78-1,00 ммоль/л Гіпермагніемія > 1,00 ммоль/л

Інтактний

пародонт 3

7,3% 25

61% 13

31,7% 9

22,5% 31

77,5% —

6

16,7% 21

58,3% 9

25%

ХКГ 1

3,3% 20

66,7% 9

30% 7

23,3% 23

76,7% —

15

55,6% 12

44,4%

ГП поч.-I ступеня 2

7,7% 20

76,9% 4

15,4% 4

16% 21

84% — 5

20% 13

52% 7

28%

ГП I-II ступеня 1

7,7% 10

76,9% 2

15,4% 1

12,5% 7

87,5% —

3

37,5% 4

50% 1

12,5%

ГП II, II-III ступеня 1

7,7% 10

76,9% 2

15,4% 2

22,2% 7

77,8% —

1

11,1% 8

c

i

? 3/4 :

@

h

?

a

6

c

E

\ e >

B

h

¤<`„a$ Ffl /&/:/H/\/j/oeoeoeoeoeoeoeoeneeeeaOCoeoeoeoeoeoeoe Результати ультразвукової остеоденситометрії у 73 осіб 18-30 років довели, що тільки в 33 з них (45,2%) стан кісткової тканини відповідає віковій нормі, у 27 молодих людей (37,0%) виявлені ознаки остеопенії, у 9 осіб (12,3%) – остеопороз, у 4 (5,5%) – явища остеосклерозу (Т-критерій – більше 2,5 SD). Серед ціх обстежених захворювання пародонта виявлені в 46 осіб (63%), з них було 37 хворих на ГП. Серед осіб із нормальним станом кісткової тканини тільки 33,3% обстежених мали здоровий пародонт, 14,3% хворих – ХКГ, 33,3% - ГП поч.-I, I ступеня, 19,1% - ГП II, II-III ступеня. Серед 9 осіб із встановленим остеопорозом у 4 (44,5%) був здоровий пародонт, у 1 – ХКГ, у 4 – ГП. Аналіз частоти збігу діагнозів "інтактний пародонт – здорова кісткова тканина" і "ГП II, II-III ступеня – остеопороз" також не показав взаємообумовленості досліджуваних патологій в осіб молодого віку. У результаті проведеного однофакторного кореляційного аналізу не встановлено ні одного значимого кореляційного зв'язку між показниками мінерального обміну і стану кісткової тканини і ПІ, тобто в молодому віці, коли відбувається формування піка кісткової маси, навіть наявні порушення мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини ще досить компенсовані і не проявляють негативного впливу на тканини пародонта. Стає очевидним, що в молодому віці найбільш визначальними факторами ризику запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта є місцеві фактори порожнини рота, що підтверджено нашими дослідженнями. Вивчення вмісту кальцію, неорганічного фосфату і магнію в сироватці крові показало, що дані величини є досить стабільними та істотно не змінюються в осіб молодого віку з запальними і дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта (табл. 2). Таблиця 2 Показники мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини в сироватці крові в осіб молодого віку з захворюваннями пародонта (М(m) Групи обстежених Кальцій (ммоль/л) Фосфат (ммоль/л) Магній (ммоль/л) Лужна фосфатаза (О/л) Остеокальцин (мкг/л) Інтактний пародонт 2,62(0,04 0,92(0,03 0,92(0,03 69,7(4,0 7,6(1,7 ХКГ 2,66(0,04 0,98(0,04 0,98(0,03 76,8(4,9 7,0(2,0 ГП поч.-I ступеня 2,54(0,04 p1<0,05 0,98(0,05 0,93(0,03 60,6(4,5 p1<0,05 7,9(1,7 ГП I-II ступеня 2,53(0,06 0,89(0,05 0,88(0,07 42,7(5,4 p<0,001 p1<0,001 p2<0,05 6,3(1,7 ГП II, II-III ступеня 2,56(0,07 1,03(0,08 0,88(0,07 88,4(8,7 p2<0,01 p3<0,001 11,2(0,33 p<0,05 p1<0,05 p2<0,02 П р и м і т к а. р – рівень значимості розходжень із групою з інтактним пародонтом, p1 – з групою ХКГ; p2 – з групою ГП поч.-I ступеня; p3 – з групою ГП I-II ступеня. У хворих на ХКГ відзначається тенденція до зростання досліджуваних показників у порівнянні з особами з інтактним пародонтом, що можна пояснити активізацією обмінних процесів у відповідь на розвиток запалення в тканинах пародонта. У хворих на ГП поч.-I ступеня визначається достовірне зниження концентрації кальцію в сироватці крові в порівнянні з показником при гінгівіті, хоча показник залишається в межах середньостатистичної норми. У хворих на ГП I-II, II, II-III ступеня спостерігається тенденція до зниження вмісту кальцію і магнію в сироватці крові в порівнянні з особами з інтактним пародонтом. Необхідно відзначити також підвищення концентрації неорганічного фосфату в сироватці крові хворих на ГП II, II-III ступеня. Приймаючи до уваги молодий вік обстежених, у яких відбувається формування піка кісткової маси і переважають процеси утворення кістки, проведені дослідження біохімічних маркерів формування кістки, зокрема активності лужної фосфатази і концентрації остеокальцину в крові, у залежності від наявності і ступеня розвитку ГП (див. табл. 2). Отримані дані свідчать про те, що в хворих на ХКГ і ГП поч.-I ступеня не визначається системних порушень метаболізму кісткової тканини. Очевидно, на початковому етапі розвитку дистрофічно-запального процесу в пародонті процеси резорбції кістки протікають на тлі досить активного формування кістки, що забезпечується особливостями кісткової тканини альвеолярного відростка (інтенсивний обмін речовин, гарна васкулярізація, і, як наслідок, високий потенціал до регенерації) (Данилевский Н.Ф. с соавт., 1996; Астахова В.С. с соавт., 1998; Перова М.Д., 2001). Подальший розвиток дистрофічно-запального процесу в пародонті з посиленням резорбції кістки і виснаження компенсаторних захисних механізмів ротової порожнини приводять до пригнічення процесів формування кістки, зниження активності остеобластів, на що вказує достовірне зменшення активності ЛФ і тенденція до зниження вмісту ОК в крові хворих на ГП I-II ступеня, тобто відзначаються вже системні порушення метаболізму кісткової тканини. При ГП II, II-III ступеня визначаються істотні зміни метаболізму кісткової тканини, високі темпи ремоделювання: на тлі посиленої резорбції альвеолярної кістки активізуються процеси формування кісткової тканини, про що свідчить достовірний зріст активності ЛФ і вмісту ОК в крові (див. табл. 2). Для уточнення діагностичної цінності біохімічних маркерів мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини вивчена динаміка зміни їх у залежності від порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини кістяка. Установлено, що незалежно від виражених розходжень у стані кісткової тканини (норма – остеопенія – остеопороз) показники вмісту кальцію, магнію і фосфату в крові практично не змінюються, що вказує на нераціональність їхнього використання для діагностики стану кісткової тканини. У той же час, у хворих на остеопороз у порівнянні з особами, у яких стан кістки у нормі, відзначається достовірний зріст активності ЛФ (у 1,9 рази) і рівня ОК (у 1,9 рази) у сироватці крові, що підкреслює доцільність використання даних показників в якості біохімічних маркерів метаболізму кісткової тканини. У роботі в експерименті та в клініці була вивчена ефективність препаратів-адаптогенів рослинного походження при лікуванні запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта. Теоретичним обґрунтуванням для застосування фітоадаптогенів з метою лікування захворювань пародонта в осіб молодого віку стала висунута О.В. Дєньга (2001) адаптогенна концепція профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань у дітей. Підставою для вибору препаратів "Біотрит-Дента" і "ЕКСО" були проведені раніше дослідження з вивчення їхньої лікувально-профілактичної дії (Левицький А.П. із співавт., 1998, 1999, 2000; Бурдейний В.С., 2000). В експерименті встановлено, що введення "ЕКСО" при пародонтиті сприяє нормалізації біохімічних показників у тканинах ясен щурів, а саме, викликає зниження вмісту МДА (з 28,5±3,4 до 22,5±1,9 мкмоль/г), достовірний зріст активності каталази (з 1,6±0,1 до 2,8±0,5 мккат/г, р<0,05), достовірне зниження активності кислої фосфатази (з 11,68±0,92 до 8,93±0,94 нкат/г, р<0,05). Під впливом "Біотриту-Дента" спостерігається більш виражене, чим при введенні "ЕКСО", зниження рівня МДА (з 28,5±3,4 до 21,8±1,1 мкмоль/г), менш виражений зріст активності каталази (з 1,6±0,1 до 2,2±0,3 мккат/г), достовірне зниження активності КФ (з 11,68±0,92 до 8,84±0,70 нкат/г, р<0,05) в яснах. При сполученому введенні препаратів не відбувається підсумовування зазначених ефектів. Досліджувані показники залишаються практично на тім же рівні, що і при введенні окремо "ЕКСО" або "Біотриту-Дента". Біохімічні показники у сироватці крові свідчать про те, що застосування "ЕКСО" при пародонтиті в щурів сприяє зниженню вмісту МДА (з 1,86±0,11 до 1,72±0,06 мкмоль/л) і збільшенню активності СОД (з 3,1±0,4 до 3,4±0,2 од.), однак достовірних відмінностей не виявлено. "Біотрит-Дента" викликає достовірне збільшення активності СОД (з 3,1±0,4 до 4,2±0,3 од., р<0,05). Найкращі показники визначаються при сполученому застосуванні фітоадаптогенів. Достовірне зниження рівня МДА (з 1,86±0,11 до 1,49±0,05 мкмоль/л, р<0,05) і зріст активності СОД (з 3,1±0,4 до 4,2±0,3 од., р<0,05) у сироватці крові свідчать про зменшення інтенсивності ПОЛ і активізацію антиоксидантного захисту, тобто про виражену антиоксидантну дію препаратів. В експерименті встановлено, що фітоадаптогени значно гальмують деструктивно-резорбтивні процеси в кістковій тканині. Уведення "ЕКСО" при пародонтиті приводить до зниження ступеня атрофії альвеолярного відростка нижньої щелепи щурів (з 47,3±0,9 % до 37,7±1,0 %, р<0,001), при цьому показник стає навіть нижчим, ніж у інтактних тварин (41,1±2,2%), на підставі чого можна зробити висновок, що препарати ізофлавонів сої не тільки запобігають резорбції кістки, очевидно, за рахунок пригнічення активності остеокластів (Gao Y.U., Yamaguchi M., 1999, 2000), але і сприяють репаративній регенерації кісткових структур, стимулюючи остеобласти (Сукманский О.И., 2002). Уведення "Біотриту-Дента" щурам з пародонтитом ще більш значно знижує показник атрофії альвеолярного відростка (з 47,3±0,9 % до 33,3±2,8 %, р<0,001), що вказує на більш виражені остеотропні властивості даного препарату, тому що до його складу уведені відомі речовини, що підсилюють мінералізацію кісткової тканини (солі кальцію, фторіди, лецитин, аскорбінова кислота). При сполученому введенні "ЕКСО" і "Біотриту-Дента" їхня остеотропна дія виражається ще в більшій мірі, про що свідчить найнижчий показник ступеня атрофії альвеолярного відростка нижньої щелепи щурів (31,7±1,2 %). Вивчення впливу фітоадаптогенів на кальцій-фосфорний обмін в умовах пародонтиту в щурів показало, що уведення "ЕКСО" практично не впливає на концентрацію кальцію в сироватці крові (з 2,38±0,03 до 2,41±0,08 ммоль/л), тоді як при введенні "Біотриту-Дента" відзначається достовірне зниження концентрації кальцію (з 2,38±0,03 до 2,18±0,04 ммоль/л, р<0,001), очевидно, за рахунок мобілізації його в кісткову тканину, що підтверджується достовірним збільшенням вмісту кальцію в альвеолярній (з 2,80±0,07 до 3,20±0,09 ммоль/г, р<0,05) і в стегновій (з 2,65±0,14 до 4,01±0,06 ммоль/г, р<0,001) кістках. При цьому показник вмісту кальцію в сироватці крові стає навіть нижчим, ніж у інтактних щурів (2,32±0,04 ммоль/л). Аналогічна картина спостерігається і при сполученому введенні "ЕКСО" і "Біотриту-Дента": на тлі достовірного зниження концентрації кальцію в сироватці крові (з 2,38±0,03 до 2,27±0,03 ммоль/л, р<0,05) визначається значний зріст вмісту кальцію в альвеолярній (з 2,80±0,07 до 3,25±0,03 ммоль/г, р<0,001) і стегновій (з 2,65±0,14 до 3,98±0,12 ммоль/г, р<0,001) кістках. При визначенні активності кісткового ізоферменту ЛФ у сироватці крові виявлена тенденція до зниження її при пародонтиті (з 1,80±0,21 нкат/л в інтактних щурів до 1,47±0,07 нкат/л на моделі пародонтиту), що свідчить про зниження інтенсивності кісткового метаболізму. Препарати "ЕКСО" і "Біотрит-Дента" стимулюють остеогенез за рахунок підвищення активності остеобластів, на що вказує зріст активності кістково-специфічної ЛФ у сироватці крові: під дією "Біотриту-Дента" відзначається достовірне підвищення активності ферменту (з 1,47±0,07 до 2,00±0,15 нкат/л, р<0,05), при сполученому введенні препаратів даний показник трохи нижче (1,72±0,19 нкат/л). При пародонтиті в щурів спостерігається достовірне зниження питомої щільності стегнової кістки (з 1,78±0,04 г/см3 в інтактних щурів до 1,54±0,08 г/см3 на моделі пародонтиту, р<0,05). Після введення "ЕКСО" і "Біотриту-Дента" відбувається достовірне збільшення питомої щільності кістки, найбільш виражене при сполученому введенні препаратів (з 1,54±0,08 г/см3 відповідно до 1,86±0,13 г/см3, р<0,05; 1,91±0,09 г/см3, р<0,05; 2,04±0,03 г/см3, р<0,001). В результаті клінічних досліджень установлено, що застосування комплексу адаптогенів на основі біотриту і ізофлавонів сої проявляє виражений лікувальний вплив на тканини пародонта в хворих на ХКГ і ГП поч.-I ступеня загостреного і хронічного перебігу, про що свідчить позитивна динаміка змін об'єктивних пародонтальних індексів (ГІ, індексу РМА, індексу кровоточивості, ПІ Рассела). Середня кількість необхідних відвідувань для ліквідації запального процесу в пародонті в хворих, яким традиційну терапію доповнювали призначенням фітоадаптогенів, була достовірно нижче, ніж у хворих, яких лікували без них. Так, у хворих на ХКГ середня кількість відвідувань склала 3,8±0,2 при хронічному перебігу захворювання в групі порівняння і 2,9±0,1 – в основній групі (р<0,001); при загостреному перебігу в групі порівняння – 4,1±0,2 відвідувань, в основній групі – 3,2±0,1 (р<0,001). У хворих на ГП поч.-I ступеня середня кількість відвідувань склала при хронічному перебігу в групі порівняння – 4,9±0,2, в основній групі – 3,6±0,1 (р<0,001); при загостреному перебігу в групі порівняння – 6,4±0,3 відвідувань, в основній групі – 4,1±0,2 (р<0,001). Повторні клінічні огляди в хворих через 6 місяців після проведеного курсу лікування показали, що результати лікування ХКГ і ГП поч.-I ступеня з використанням комплексу фітоадаптогенів залишилися стабільними. У всіх хворих основних груп через 6 місяців відзначалася ремісія патологічного процесу в тканинах пародонта. При обстеженні тканин пародонта через 12 місяців у деяких хворих була визначена клінічна і рентгенологічна картина, характерна для загострення захворювання. Так, 2 хворих ХКГ (28,6%) і 3 хворих ГП поч.-I ступеня (37,5%), які пройшли курс лікування тільки традиційною терапією (група порівняння), і 1 хворий ХКГ (6,7%) і 2 хворих ГП поч.-I ступеня (12,5%) основної групи мали потребу в проведенні повторного курсу лікування захворювань пародонта. В обох групах (основних і порівняння) погіршення клінічної картини у віддалений термін спостережень супроводжувалося закономірним підвищенням середніх показників пародонтальних індексів. У деяких випадках відмінності між показниками в порівнюваних групах були достовірними. У хворих основних груп (ХКГ і ГП) показники індексу РМА, ПІ Рассела, гігієнічного індексу Гріна-Вермільона у віддалений термін спостережень були значно нижче, ніж у хворих груп порівняння, що також підкреслює переваги лікувального комплексу в групах хворих, у яких застосовували фітоадаптогени. Біохімічні дослідження показали, що після проведеного курсу лікування з використанням фітоадаптогенів знижується рівень ПОЛ у ротовій рідині (зниження рівня МДА у хворих ХКГ з 3,79±0,37 мкмоль/л до лікування до 2,74±0,33 мкмоль/л через 1 місяць, р<0,05; у хворих на ГП відповідно з 3,98±0,46 мкмоль/л до 2,87±0,32 мкмоль/л, р<0,05), відзначається підвищення активності каталази, найбільш виражене через 1 місяць від початку лікування в хворих на ХКГ (з 9,6±2,5 до 16,6±2,3 мккат/л, р<0,05). Ці факти підтверджують наявність у препаратів виражених антиоксидантних властивостей. Комплекс лікувальних заходів з використанням фітоадаптогенів сприяв також достовірному зниженню активності ЛФ у ротовій рідині хворих ХКГ (з 0,119±0,038 нкат/л до лікування до 0,040±0,007 нкат/л через 1 місяць, р<0,05) і визначив тенденцію до зниження даного показника в хворих ГП поч.-I ступеня (з 0,078±0,025 нкат/л до лікування до 0,037±0,016 нкат/л через 1 місяць), що свідчить про виражену протизапальну дію препаратів. Дослідження мінерального обміну показали, що вже через 1 місяць від початку прийому "Біотриту-Дента" як в осіб з інтактним пародонтом, так і в хворих на ХКГ і ГП поч.-I ступеня вірогідно знижується рівень кальцію в сироватці крові (інтактний пародонт – з 2,93±0,04 до 2,57±0,06 ммоль/л, р<0,001; ХКГ – з 2,70±0,09 до 2,30±0,04 ммоль/л, р<0,001; ГП – з 2,60±0,09 до 2,35±0,08 ммоль/л, р<0,001;). Через 3 місяці дані показники залишаються практично на тому ж рівні, що і через 1 місяць. Це підтверджує можливість і доцільність застосування "Біотриту-Дента" для корекції порушень кальцій-фосфорного обміну. У роботі також показана необхідність строго диференційованого підходу до планування лікування захворювань пародонта і призначення препаратів спрямованої остеотропної дії з урахуванням клінічної картини, характеру перебігу захворювання, рентгенологічного статусу, а також даних лабораторних досліджень, що включають, визначення біохімічних маркерів метаболізму кісткової тканини та остеоденситометрію. ВИСНОВКИ У дисертації представлено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної наукової задачі, спрямованої на підвищення ефективності лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта в осіб молодого віку шляхом застосування комплексу фітоадаптогенів і корекції ними порушень кальцій-фосфорного обміну і метаболізму кісткової тканини. 1. Установлено високий відсоток виявлення порушень кальцієвого (у 31% обстежених), фосфорного (21%) і магнієвого (42%) обміну і структурно-функціонального стану кісткової тканини кістяка (55%) у молодих людей у віці 17-30 років, які зустрічаються з практично однаковою частотою як в осіб з інтактним пародонтом (23,1% - 39%), так і з захворюваннями пародонта (16% - 50%). 2. За результатами багатофакторного кореляційного аналізу не встановлено обумовленості розвитку генералізованого пародонтиту в молодому віці системними порушеннями мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини (r = 0,160, р > 0,05). Найбільш визначальними пародонтогенними
факторами в молодому віці є місцеві фактори порожнини рота, а саме
низький рівень гігієни (r = 0,721, р < 0,001) і наявність мілкого присінку порожнини рота (r = 0,516, р < 0,001). 3. Виявлено, що розвиток генералізованого пародонтиту в молодому віці приводить до системних порушень метаболізму кісткової тканини, про що свідчать достовірні зміни біохімічних маркерів утворення кістки (ЛФ і ОК) у сироватці крові хворих ГП I-II, II, II-III ступеня. При цьому відзначаються різноманітні зміни показників у залежності від ступеня тяжкості ГП, що потребує диференційованої корекції препаратами спрямованої остеотропної дії. 4. В експерименті встановлена виражена пародонтопротекторна дія "ЕКСО" і "Біотриту-Дента" (по зниженню ступеня атрофії альвеолярної кістки відповідно на 20,3% і 29,6%), яка обумовлена їх антиоксидантними, мембраностабілізуючими й остеотропними властивостями, і показана можливість підсилювати цю дію шляхом сполученого застосування даних препаратів (зниження ступеня атрофії при сполученому введенні – на 33%). 5. В експерименті та в клініці встановлена здатність "Біотриту-Дента" вірогідно знижувати рівень кальцію в крові за рахунок депонування його в кістковій тканині, що підтверджено в експерименті достовірним підвищенням вмісту кальцію в альвеолярній і стегновій кістках. Це дозволяє рекомендувати даний препарат для системної корекції порушень кальцій-фосфорного обміну. 6. Показана висока ефективність комплексу фітоадаптогенів (таблетки "Біотрит-Дента", зубний еліксир "Біодент-2" і розчин "ЕКСО") при лікуванні хворих на хронічний катаральний гінгівіт і ГП поч.-I ступеня, що обумовлено їх вираженими антиоксидантними (достовірне зниження рівня МДА в ротовій рідині, зріст активності каталази) і протизапальними (достовірне зниження активності ЛФ у ротовій рідині) властивостями. Застосування фітоадаптогенів дозволило скоротити кількість відвідувань (у середньому на 0,9 відвідувань при ХКГ і 1,8 – при ГП) і терміни лікування хворих, досягти більш тривалої стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонта (через 6 міс. – стабілізація в 100% хворих ХКГ і ГП; через 12 міс. – відповідно в 93,3% і 87,5%). ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. Для лікування хворих на хронічний катаральний гінгівіт і ГП поч.-I, I ступеня пропонується схема комплексного застосування фітоадаптогенів: - таблетки "Біотрит-Дента" – розсмоктувати в порожнині рота по 1 табл. 3 рази на день курсами по 3 місяці 2 рази на рік; - зубний еліксир "Биодент-2" – ротові ванночки в розведенні 1:10 3-4 рази в день під час курсу лікування захворювань пародонта; - 40 % спиртовий розчин "ЕКСО" – аплікації 1% розчином "ЕКСО" в якості місцевої протизапальної терапії під час курсу лікування захворювань пародонта. Тривалість курсу лікування і кількість відвідувань у хворих визначається ступенем тяжкості і характером перебігу захворювання. Лікування проводиться до повної нормалізації клініко-рентгенологічної картини захворювання і відсутності скарг у пацієнтів. 2. Для корекції порушень мінерального обміну як у хворих із захворюваннями пародонта, так і в осіб з інтактним пародонтом, рекомендується застосування таблеток "Біотрит-Дента" - по 1 табл. 3 рази на день курсами по 3 місяці 2 рази на рік. 3. Для визначення тактики проведення системної остеотропної терапії в хворих з важкими формами пародонтиту (ГП II, II-III ступінь) необхідно використовувати в якості біохімічних маркерів метаболізму кісткової тканини показники активності лужної фосфатази і рівня остеокальцину в крові, а також проводити остеоденситометрію. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ: 1. Косенко К.Н., Косоверов Ю.Е., Чумакова Ю.Г. Нарушения кальций-фосфорного обмена и метаболизма костной ткани у лиц молодого возраста и влияние их на развитие и степень тяжести заболеваний пародонта // Вісник стоматології. – 2003. - № 4. – С. 20-27. Участь здобувача полягає в клініко-лабораторному обстеженні осіб молодого віку, аналізі отриманих результатів, статистичній обробці даних, підготовці статті до друку. 2. Косоверов Ю.Е. Эффективность применения фитоадаптогенов в комплексном лечении воспалительных заболеваний пародонта и влияние их на показатели кальций-фосфорного обмена // Вісник стоматології. – 2004. - № 1. – С. 30-35. 3. Влияние сочетанного применения препаратов "ЭКСО" и "Биотрит-Дента" на состояние тканей пародонта и показатели минерального обмена у крыс в условиях моделирования пародонтита / Ю.Г. Чумакова, Ю.Е. Косоверов, Л.Н. Россаханова, А.П. Левицкий // Вісник стоматології. – 2003. - № 1. – С. 13-19. Здобувач особисто брав участь в проведенні експерименту на тваринах, провів статистичний аналіз одержаних результатів, підготував статтю до друку. 4. Влияние препарата "Биотрит-Дента" на показатели минерального обмена у крыс при лечении экспериментального пародонтита / Ю.Г. Чумакова, А.П. Левицкий, Ю.Е. Косоверов, В.В. Перекрест // Вісник стоматології. – 2001. - № 4. – С. 13-15. Участь здобувача полягає в проведенні експерименту на тваринах, аналізі результатів, статистичній обробці даних, підготовці статті до друку. 5. Косоверов Ю.Е., Запорожец Н.Н. Уровень стоматологической заболеваемости и структура заболеваний пародонта у лиц молодого возраста // Вісник стоматології. – 2002. - № 3. – С. 4-5. Здобувачеві належить обстеження хворих на генералізований пародонтит, аналіз і узагальнення результатів, написання статті. 6. Косоверов Ю. Показатели кальций-фосфорного обмена у лиц молодого возраста с заболеваниями пародонта // VI Міжнарод. медич. конгрес студентів і молодих учених: Матеріали конгресу (21-23.05.02 р., Тернопіль). – Укрмедкнига, 2002. – С.333. 7. Косоверов Ю.Е. Показатели минерального обмена у лиц молодого возраста с заболеваниями пародонта // Материалы I Межд. славянской научно-практ. конф. молодых ученых-стоматологов. – Одесса: "Астропринт", 2002. – С. 34-36. АНОТАЦІЯ Косоверов Ю.Є. Порушення мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини при захворюваннях пародонта в осіб молодого віку та шляхи їх корекції. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. – Інститут стоматології АМН України, Одеса, 2004. У дисертації представлено нове вирішення актуальної наукової задачі, спрямованої на підвищення ефективності лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта в осіб молодого віку шляхом застосування комплексу фітоадаптогенів і корекції ними порушень кальцій-фосфорного обміну і метаболізму кісткової тканини. В результаті проведеного комплексного стоматологічного обстеження з вивченням мінерального обміну і стану кісткової тканини в 155 осіб молодого віку встановлений високий відсоток виявлення порушень кальцієвого, фосфорного і магнієвого обміну і структурно-функціонального стану кісткової тканини кістяка, які зустрічаються з практично однаковою частотою як в осіб з інтактним пародонтом, так і з захворюваннями пародонта. За результатами багатофакторного кореляційного аналізу не встановлено обумовленості розвитку генералізованого пародонтиту в молодому віці системними порушеннями мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини. Найбільш визначальними пародонтогенними факторами в цьому віці є низький рівень гігієни порожнини рота та анатомо-топографічні особливості порожнини рота (мілкий присінок). В експерименті на моделі пародонтиту у щурів установлена виражена пародонтопротекторна дія "ЕКСО" і "Біотриту-Дента", що обумовлено їх антиоксидантними, мембраностабілізуючими й остеотропними властивостями, і показана можливість підсилювати цю дію шляхом сполученого застосування препаратів. Встановлена ефективність застосування фітоадаптогенів в комплексному лікуванні запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонта і показана можливість корекції ними порушень мінерального обміну і метаболізму кісткової тканини. Ключові слова: хронічний катаральний гінгівіт, генералізований пародонтит, особи молодого віку, мінеральный обмін, метаболізм кісткової тканини, структурно-функціональний стан кісткової тканини, фітоадаптогени, біотрит, ізофлавони сої. АННОТАЦИЯ Косоверов Ю.Е. Нарушения минерального обмена и метаболизма костной ткани при заболеваниях пародонта у лиц молодого возраста и пути их коррекции. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. – Институт стоматологии АМН Украины, Одесса, 2004. В диссертации представлено новое решение актуальной научной задачи, направленной на повышение эффективности лечения воспалительных и дистрофически-воспалительных заболеваний пародонта у лиц молодого возраста путем применения комплекса фитоадаптогенов и коррекции ими нарушений кальций-фосфорного обмена и метаболизма костной ткани. Проведены клинико-лабораторные исследования у 155 лиц молодого возраста и экспериментальные исследования на 50 белых крысах. Установлен высокий процент выявления нарушений кальциевого (у 31% обследованных), фосфорного (21%) и магниевого (42%) обмена и структурно-функционального состояния костной ткани скелета (55%) у молодых людей в возрасте 17-30 лет, которые встречаются с практически одинаковой частотой как у лиц с интактным пародонтом (от 23,1% до 39%), так и с заболеваниями пародонта (от 16% до 50%). По результатам многофакторного корреляционного анализа не установлено обусловленности развития генерализованного пародонтита в молодом возрасте системными нарушениями минерального обмена и метаболизма костной ткани (r=0,160, р>0,05). Наиболее значимыми пародонтогенными
факторами в молодом возрасте являются местные факторы полости рта, а
именно низкий уровень гигиены (r=0,721, р<0,001) и наличие мелкого преддверия полости рта (r=0,516, р<0,001). Выявлено, что развитие генерализованного пародонтита в молодом возрасте приводит к системным нарушениям метаболизма костной ткани, о чем свидетельствуют достоверные изменения биохимических маркеров образования кости (ЩФ и остеокальцина) в сыворотке крови больных ГП I-II, II, II-III степени. При этом отмечаются разноплановые изменения показателей в зависимости от степени тяжести ГП, что требует дифференцированной коррекции препаратами направленного остеотропного действия. В эксперименте установлено выраженное пародонтопротекторное действие "ЕКСО" и "Биотрита-Дента" (по снижению степени атрофии альвеолярной кости соответственно на 20,3% и 29,6%), обусловленное их антиоксидантными, мембраностабилизирующими и остеотропными свойствами, и показана возможность усиливать это действие путем сочетанного применения данных препаратов (снижение степени атрофии альвеолярной кости на 33%). В эксперименте и в клинике установлена способность "Биотрита-Дента" достоверно снижать уровень кальция в крови за счет депонирования его в костной ткани, что подтверждено в эксперименте достоверным повышением содержания кальция в альвеолярной и бедренной кости. Это позволяет рекомендовать препарат для системной коррекции кальций-фосфорного обмена. Показана высокая эффективность комплекса фитоадаптогенов (таблетки "Биотрит-Дента", зубной эликсир "Биодент-2" и раствор "ЕКСО") при лечении больных хроническим катаральным гингивитом и ГП начальной-I степени, что обусловлено их выраженными антиоксидантными (достоверное снижение уровня МДА в ротовой жидкости, рост активности каталазы) и противовоспалительными (достоверное снижение активности ЩФ в ротовой жидкости) свойствами. Применение фитоадаптогенов позволило сократить количество посещений (в среднем на 0,9 посещений при ХКГ и 1,8 – при ГП) и сроки лечения больных, достичь более длительной стабилизации патологического процесса в тканях пародонта (через 6 мес. – стабилизация у 100% больных ХКГ и ГП; через 12 мес. – соответственно у 93,3% и 87,5%). Ключевые слова: хронический катаральный гингивит, генерализованный пародонтит, лица молодого возраста, минеральный обмен, метаболизм костной ткани, структурно-функциональное состояние костной ткани, фитоадаптогены, биотрит, изофлавоны сои. ANNOTATION Kosoverov Yu. E. Disorders of mineral exchange and metabolism of the bone tissue in periodontal diseases in young people and ways of their correction. - A manuscript. A thesis for a scientific degree of candidate of medical sciences in specialty 14.01.22 – stomatology. - Institute of Stomatology of Academy of Medical Sciences of Ukraine, Odessa, 2004. The thesis presents an experimental and clinical substantiation of using phytoadaptogens in complex treatment of inflammatory and dystrophic-inflammatory periodontal diseases. There was shown a possibility to correct the disorder of mineral exchange and metabolism of the bone tissue in young people with the help of them. A complex dental examination has been conducted with the study of mineral exchange and bone tissue metabolism in 155 young people. A high percentage of disorders of mineral exchange and condition of the skeletal bone tissue has been established with practically the same rate both in persons with intact periodont and in those with its diseases. There was no conditionality established in development of generalized periodontitis in young age by systemic disorders of mineral exchange and metabolism of the bone tissue. Low level of oral hygiene and anatomical-topographic peculiarities of the oral cavity were the most significant periodontogenic factors at this age. The experiment on periodontitis model on 50 white rats established that marked periodontoprotective effect of phytoadaptogens “EKSO” and “Biotrit-Denta” specified by their antioxidant, membrane stabilizing and osteotropic properties. There was shown a possibility to enhance this effect by means of combined application of these preparations. Efficacy of using phytoadaptogens was found in complex treatment of inflammatory and dystrophic-inflammatory periodontal diseases as well as a possibility to correct disorders of mineral exchange and metabolism of the bone tissue with them. Key words: chronic catarrhal gingivitis, generalized periodontitis, young people, mineral exchange, metabolism of the bone tissue, structural and functional condition of the bone tissue, phytoadaptogens, biotrit, soy isoflavons

Похожие записи