НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

КУЗНЄЦОВА

Лариса Володимирівна

УДК: 612.017:615.834:615.83+615.34:547:616.24

Порушення імунного статусу з урахуванням факторів міжклітинної
кооперації у хворих на бронхіальну астму та розробка способів системної
та регіонарної імуномодуляції в комплексній терапії хворих

14.03.08. – імунологія та алергологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ — 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти
імені П.Л.Шупика МОЗ України

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор

МЕЛЬНІКОВ Олег Феодосійович,

Інститут отоларингології АМН України, завідувач лабораторії
патофізіології та імунології

доктор медичних наук, професор

ПУХЛИК Борис Михайлович,

Вінницький Національний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач
кафедри фтизіатрії, клінічної імунології та алергології, головний
імунолог та алерголог України

доктор медичних наук, професор

ЧУМАК Анатолій Андрійович,

Інститут клінічної радіології наукового центру радіаційної медицини АМН
України, завідувач лабораторії молекулярної біології відділу клінічної
імунології та алергології

Провідна установа: Луганський Державний медичний університет , м.
Луганськ

Захист дисертації відбудеться 22.03.2007 року о 13 годині на
засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 26.003.02 при Національному
медичному університеті ім. О.О.Богомольця (м. Київ, вулиця Шовковична,
39/1, Центральна міська лікарня, корпус 2, (аудиторія кафедри шкірних
та венеричних хвороб)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця, 03057, м. Київ, вулиця Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий 20.02. 2007 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
С.Г.Свирид

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останні 20-30 років характеризуються ростом та
тяжкістю перебігу алергічних захворювань (бронхіальна астма, поліноз,
кропив»янка, атопічний дерматит, медикаментозна алергія і т.д.). За
соціальним значенням бронхіальна астма виходить на одне із перших місць
серед захворювань органів дихання (Ю.І.Фещенко, 2001; Г.Б. Федосєєв,
2000; К.Ф.Чернушенко, 2002). Дослідження останніх років показали, що
симптоми бронхообструкції при цій патології, як правило, з»являються
одночасно з симптомами інфекційного процесу і залишаються після
одужання, загострюючись при наступній інфекції (А.Г.Чучалін, 2003).
Враховуючи важливу роль реакцій імунної системи в патогенезі алергічних
захворювань, порушень загального та локального імунітету, а також змін в
цитокіновому профілі, що неминуче виникають на певному етапі розвитку
захворювання, в значній мірі є фактором, який викликає прогресування
захворювання. Важливе та конкретизуюче значення має генетична
детермінованість. Для успішного проведення лікувальних заходів,
спрямованих на поліпшення функціонування імунної системи та стан
цитокінів запального та протизапального генезу, необхідно чітко
визначити роль окремих її ланок у розвитку процесу, встановити чіткі
критерії характеру імунодефіциту, характер його можливої корекції, що
залежить від генетичного детермінування основних локусів HLA, що
відповідають за перебіг різноманітної алергічної патології та взаємодію
з окремими показниками системного та локального імунітету.

Важливим аспектом проблеми є оцінка імунорегуляторної активності легень,
які мають лімфоїдний апарат, що дозволяє певною мірою вважати їх
імунокомпетентним органом. До теперішнього часу одержані переконливі
докази наявності порушень імунологічної реактивності при різноманітній
алергічній патології, які проявляються Т-клітинним імунодефіцитом,
дисфункцією В-ланки імунітету, різноманітними порушеннями цитокінового
профілю як в сироватці крові, так і на фоні локального імунітету. Але
центральна роль Т- та В-лімфоцитів у регуляції функціонування імунної
системи при різноманітній алергічній патології,

2

зв»язки системного та локального імунітетів з генетичним розподілом
генів, що відповідають за ці процеси та мають різний ступінь
імунологічної відповідальності за імунітет, висвітлені недостатньо.
Недостатньо вивчені і аспекти, які стосуються субпопуляційного складу
Т-лімфоцитів та ролі хелперів в запальному процесі, вмісту IgE, що є
важливим показником в оцінці імунного статусу з метою застосування
імунотропної терапії, а також системи фагоцитуючих клітин, яким
відводиться провідна роль в розвитку запальних та протизапальних ефектів
в організмі людини. Мало також робіт, які містять комплексні дослідження
взаємозв’язків та взаємозалежностей різноманітних ланок імунної системи
та цитокінів, їх генетичної детермінованості, що дасть можливість
використання імунологічних досліджень як додаткової діагностики, при
прогнозуванні перебігу вказаного захворювання, оцінки його активності та
направленості запального та алергічного процесу.

Порушений стан імунної системи при алергічній патології потребує певного
імунокоригуючого впливу в складі лікувальних комплексів, але коло
імуномодуляторів все ще недостатньо широке і багато з них мають побічну
дію (Г.М.Драннік, 2006; У.Пол, 2000; Р.А.Томпсон, 2000; І.Ройт, 2002).
Зокрема питання про застосування тимогену при бронхіальній астмі
висвітлено лише в поодиноких роботах (В.Х.Хавінсон, В.М.Морозов, 1991,
1992, 1993). Недостатньо вивчене також питання про застосування нового
поверхнево-активного засобу мірамістину, який поряд з антимікробною дією
має і імуноад”ювантні властивості. Специфічна імунотерапія бронхіальної
астми за допомогою алергенів є також малоефективною, тому що не враховує
імунорегуляторну дію імунокомпетентних органів підгрудинної залози та
селезінки у формуванні імунної відповіді. Механізми дії основних
препаратів, які використовуються для лікування бронхіальної астми –
глюкокортикоїдів, в достатній мірі не розкриті, хоча і є ряд робіт, які
висвітлюють їх вплив на функції лімфоцитів (В.Я.Аріон, 1998, 1999,
2000, 2001; Л.Бастен, 2000).

3

Перспективним є вивчення фізіотерапевтичного впливу електромагнітних
хвиль дециметрового діапазону на Т- та В-ланки імунітету у хворих на
алергічні захворювання (В.М.Євстропов, Т.В.Ковальова, 2002), проте ще
недостатньо обґрунтовані клінічні та імунологічні критерії для їх
застосування.

Таким чином, вивчення закономірностей змін системного та
локального імунітету у хворих на бронхіальну астму (БА) з метою
обґрунтування застосування специфічної та неспецифічної імуномодуляції
є новим напрямком у розвитку імунокоригуючої терапії, має значне
науково-практичне та фундаментальне значення. Вищезазначеним
визначається необхідність проведення наукових досліджень, що складають
предмет даної роботи та обґрунтовується її актуальність.

Зв»язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у відповідності до планів науково-пошукових робіт кафедри
клінічної імунології та алергології Національної медичної академії
післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика “Розробити нові методи діагностики
та лікування імунозалежної патології на основі вивчення механізмів їх
розвитку з врахуванням факторів міжклітинної кооперації” (№
держреєстрації 01030005082).

Мета роботи: Підвищення ефективності лікування хворих на БА шляхом
оптимізації методів застосування системної та локальної імуномодуляції
на фоні комплексної терапії хворих і з врахуванням генетичної
передумовленості, дисфункції імунної системи та факторів клітинної
кооперації.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі конкретні задачі:

Вивчити стан системних та локальних імунних реакцій з урахуванням
факторів міжклітинних кооперацій, взаємозалежність їх від генетичної
схильності та ступеня імунодефіциту в порівнянні з клінічними
особливостями перебігу даного захворювання та його наслідками.

2. Розробити схеми локальної та системної імунокоригуючої терапії
при лікуванні хворих на БА з урахуванням індивідуальної чутливості
імунокомпетентних клітин хворого і дозозалежного ефекту лікувальних
препаратів.

4

3. Розробити принципи імунотерапії хворих на алергензалежну БА з
помірно вираженими змінами показників клітинного, гуморального та
локального імунітету з урахуванням факторів міжклітинної кооперації,
носіями антигенів HLA A1, B8, В16, DR3 на фоні низької концентрації
ІЛ-4 та високого рівня специфічного IgE, гістамінних та прозапальних
цитокінів за допомогою дії дециметрових хвиль (ДМХ).

4. Вивчити клінічну ефективність комплексної імуномодулюючої терапії з
включенням мірамістину в динаміці лікування хворих алергеннезалежною
БА при помірних порушеннях системного імунітету та значних порушеннях з
боку локального імунітету, а також при бактеріальній сенсибілізації на
фоні низької концентрації ІЛ-4 та ІНФ-г та підвищенному рівні
специфічного IgE при наявності антигенів HLA DR2, DR3, DR6, DR52,
B27.

5. Розробити схеми імунотерапії за допомогою тимогену при лікуванні
хворих алергеннезалежною БА, у яких спостерігаються значні порушення
системного імунітету, що мають в фенотипі антигени HLA DR8, DR 52,
B5.

6.Розробити ефективний алгоритм лікування хворих на БА з урахуванням
тяжкості запального процесу, генетичної схильності до захворювання та
ступеня імунодефіциту за допомогою імунотропного препарату тимоген,
преформованого природного фактора дециметрових хвиль та імуноад”юванта
мірамістину.

7. Вивчити кореляційну залежність тяжкості перебігу патологічного
процесу у хворих на БА з цитокінами, які забезпечують міжклітинні
кооперативні процеси та реакції запалення (ФНП-?, ІЛ-1?, ІЛ-2, ІЛ-4,
ІНФ-?).

Об’єкт дослідження — імунний статус та імуногенетичні характеристики
хворих на бронхіальну астму, які мають різну етіологію та ступень
тяжкості патологічного процесу.

Предмет дослідження — вивчення імунологічних (клітинних, гуморальних,
інтерфероногенезу і цитокінового профілю) та генетичних показників в
процесі лікування хворих на БА, випробовування нових терапевтичних
підходів до їх корекцій на засадах використання імуноактивних
препаратів.

5

Методи дослідження — загально клінічні, функціональні, рентгенологічні,
імунологічні та генетичні обстеження. Все необхідне обладнання, а також
комп’ютер з програмним забезпеченням та інші прилади і реактиви є в
розпорядженні кафедри, де проводилось обстеження пацієнтів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено теоретичне
узагальнення та розроблено нове вирішення поставленої проблеми шляхом
розробки методів імунокорекції хворих на БА з різним ступенем тяжкості
патологічного процесу та різними етіологічними факторами на підставі
клініко — імуно — генетичних обстежень. При здійсненні аналізу
результатів комплексного імуно – генетичного обстеження встановлено, що
стан системних та локальних імунних реакцій, клітинних кооперацій
залежить від генетичної схильності до розвитку захворювання.

Вперше доведена можливість підвищення ефективності терапії хворих на
БА шляхом включення в комплекс лікування медикаментозної імуномодуляції
в поєднанні з імуномодулюючими властивостями фізичних преформованих
факторів (ДМХ) при лікуванні хворих на БА з урахуванням індивідуальної
чутливості імунокомпетентних клітин хворого і дозозалежного ефекта
лікувальних препаратів.

Вперше розроблено принципи специфічної імунотерапії при лікуванні хворих
на алергензалежну БА з помірно вираженими змінами показників клітинного,
гуморального та локального імунітету з урахуванням факторів міжклітинної
кооперації, що мають в фенотипі антигени HLA A1, B8, В16, DR3, за
допомогою дії ДМХ-випромінювання.

Вперше встановлено, що при застосуванні комплексної імуномодулюючої
терапії з включенням мірамістину в динаміці лікування хворих на
алергеннезалежну БА при помірних порушеннях системного імунітету та
значних порушеннях локального імунітету з урахуванням міжклітинної
кооперації, які мають в фенотипі антигени HLA DR2, DR3, DR6, DR52,
B27, вірогідно підвищується клінічна ефективність .

6

Вперше удосконалені принципи імунотерапії за допомогою тимогену при
лікуванні хворих на БА, у яких спостерігаються значні порушення
системного імунітету, що мають в фенотипі антигени HLA DR8, DR 52,
B5.

Обґрунтована доцільність алгоритму лікування хворих на БА з врахуванням
тяжкості запального процесу, генетичної схильності до захворювання,
ступеня імунодефіциту за допомогою імунотропного препарату тимогену,
преформованого природного фактора дециметрових хвиль та імуноад”юванта
мірамістину.

Вперше вивчена та доведена кореляційна залежність між тяжкістю перебігу
патологічного процесу у хворих на БА з рівнем цитокінів, які
забезпечують міжклітинні кооперативні процеси та реакції запалення
(ФНП-?, ІЛ-1?, ІЛ-2, ІЛ-4, ІНФ-?).

Практичне значення отриманих результатів: Основні результати
досліджень впроваджено в лікувальну практику алергологічних,
терапевтичних та імунореабілітаційних відділень лікувальних установ м.
Донецька, Вінниці, Одеси, Львова, Києва, а також використовуються у
навчальному процесі на кафедрах клінічної імунології та алергології в
Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця, Донецькому,
Одеському, Вінницькому, Львівського державних медичних університетах;
Київській, Харківській та Запорізькій медичних академіях післядипломної
освіти, а також — в профільних клініках м. Улан-Батора (Монголія), в І
та ІІ алергологічних відділеннях Київської міської лікарні №8 та в
Київському міському алергологічному центрі. Результати досліджень
включені в лекційний матеріал кафедри клінічної імунології та
алергології НМАПО ім. П.Л.Шупика.

За результатами даної роботи одержані авторські свідоцтва «Спосіб
діагностики хронічного бронхіту» №425900. 1986: «Спосіб лікування
інфекційно-залежної бронхіальної астми» №5008001, 1982: «Спосіб
лікування хворих з неспецифічними захворюваннями легень» №736901. 1986;
«Спосіб лікування хворих із захворюваннями легень» №741800. 1988:
«Спосіб лікування хворих на хронічний бронхіт» №935590. 1989: «Спосіб
лікування хворих на поліноз» №1818738. 1990: «Спосіб лікування
алергії» №1760452. 1992. Матеріали роботи використані при

7

виданні методичних рекомендацій: «Мікрохвильова імунокорекція в
комплексному лікуванні хворих полінозом» (м. Київ. МОЗ України. 1991):
«Мікрохвильова імунокорекція у комплексному лікуванні хворих на
інфекційно-залежну бронхіальну астму» (Київ. МОЗ України. 1991):
«Застосування мірамістину в комплексному лікуванні хворих з
неспецифічними запальними захворюваннями органів дихання, які працюють
в умовах металургійного виробництва (Київ. МОЗ України. 1991). МОЗ та
Фармакологічним комітетом України 26.09.96 р. видана інструкція
клінічного вивчення нового фармакологічного засобу 0,01% водного розчину
мірамістину для лікування хворих на бронхіальну астму.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено у повному
обсязі імунологічні та генетичні дослідження по темі дисертації,
клінічне обстеження щодо ефективності розроблених засобів імунокорекції
хворих на БА. Здійснено статистичну обробку отриманих результатів та їх
аналіз, написано текст дисертації, сформульовано висновки роботи та
практичні рекомендації, проведено їх упровадження до клінічної практики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
повідомлені на Республіканській конференції з імунології (Мінськ, І99І);
на ІІ Міжнародному симпозіумі з імунології (Цхалтубо. 1990); на ІІ
Всесоюзному конгресі по захворюваннях органів дихання (Челябінськ,
1991); на Міжнародному симпозіумі з алергології та клінічної
імунології (Київ, 1992); на науковій конференції «Швидке старіння і
зв’язок з віковою патологією» (Київ. 1992); на ІУ конгресі світової
федерації українських лікарських товариств (Харків, 1992); на науковій
сесії “Актуальні проблеми екологічної імунології та алергології»
(Київ-Луганськ. 1992); на Інтернаціональному конгресі з
імунореабілітації (Сочі-Дагомис, 1995); на 12 Європейському конгресі з
імунології (Барселона, 1994); на 12 конгресі світової федерації фізичної
медицини та реабілітації (Сідней, Австралія,1995); на міжнародній
конференції “Туберкульоз та легеневі захворювання» (Париж, Франція.
1995); на науково-практичних конференціях Українського товариства
фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (Київ

8

— 2002, 2003, 2004, 2005, 2006); 1 з’їзді алергологів України (Київ,
2002), 11 з»їзді алергологів України (Одеса, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 68 наукові праці: 30
статей у виданнях, атестованих ВАК України, 27 статей в інших виданнях,
1 монографія, 1 методично-учбовий посібник, 9 винаходів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 338 сторінках
машинопису; включає вступ, огляд літератури, 6 розділів власних
досліджень, аналіз та узагальнення отриманих результатів, висновки та
практичні рекомендації. Список використаних джерел складають 112 робіт
кирилицею та 197 латиницею. Матеріал дисертації ілюстровано 77
таблицями, 3 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було
обстежено 448 хворих на БА у віці від 18 до 65 років, серед них було
244 жінки та 204 чоловіки. У 164 хворих була алергензалежна БА, а у
284 – алергеннезалежна. Тривалість захворювання у хворих коливалось від
6 місяців до 10 років і більше. При цьому до 2-х років було 100 осіб
(22,З%), від 2 до 5 — 90 (20,0%), від 5 до 10 – 10 чол. (2,2З%) та
найчисленніша група хворих, які страждали на БА від 10 до 30 років —
248 осіб (55,0%). У цього контингенту хворих з’ясовані супутні
захворювання: з ЛОР-патологією 120 осіб (26,7%), із захворюваннями
печінки – 50 чол. (11,5%). Як контроль при імунологічних дослідженнях
були обстежені 20 здорових донорів крові. Усім пацієнтам у клініці
проводились загально клінічні, функціональні, рентгенологічні,
алергологічні, імунологічні та генетичні дослідження (а саме —
загальний аналіз крові і харкотиння, біохімічне дослідження крові,
бактеріологічне дослідження мокроти, реєстрували функцію зовнішнього
дихання на апараті «Пневмоскрін-2» фірми «Еріх Егер» та
електрокардіограму, при необхідності — рентген дослідження органів
грудної порожнини. Проводились шкіряні алергологічні проби).

9

Комплексне імунологічне обстеження включало вивчення зрілих Т-лімфоцитів
(CD3+) та їх субпопуляцій (CD4+, CD8+), а також В-лімфоцитів (CD20+) за
загальноприйнятою методикою за допомогою моноклональних антитіл з
урахуванням результатів на люмінесцентному мікроскопі ЛЮМАМ-ІЗ,
визначення функціональної активності Т-лімфоцитів, їх субпопуляцій, а
також В-лімфоцитів за допомогою реакції бласттрансформації лімфоцитів
(РБТЛ) з ФГА, Кон-А, ліпополісахаридами Е.соli за рівнем включення
ДНК, поміченого Н3-тимідином (В.В.Хоробрих,1983). Визначалась також
чутливість Т-лімфоцитів до різних доз імуномодулюючих препаратів:
тимогену (0,002; 0,02 та 0,2 мкг/мл): мірамістину 0,01%; 0,005% та
0,001% розчину; вілозену – 0,04; 0,004 та 0,0004 мг/мл;
ДМХ-випромінювання 20 мВт/см2, 60 мВт/см2, 100 мВт/см2 (Е.В.Гюллінг,
1990; К.Ф.Чернушенко, Л.С.Осипова (1992). Для оцінки В-ланки імунної
системи вивчали вміст Ig класу М, G, А. (Маnсіnі еt аl., 1965),
імуноферментним методом визначали вміст ІgЕ та алергенспецифічних
(пилкових) імуноглобулінів цього класу. Стан фагоцитуючих клітин в крові
та бронхоальвеолярному змиві (БАЗ), (М.М.Маянський, 1989), оцінювали
за процентом фагоцитозу (ПФ), фагоцитарним числом (ФЧ) в альвеолярних
макрофагах (АМ) та нейтрофільних гранулоцитах (НГ); тестом відновлення
нітросинього тетразолію (НСТ) в АМ та НГ, який свідчить про рівень
кисневозалежного метаболізму. Рівень циркулюючих імунних комплексів
визначали за методом (М. Digeon, 1977). Сироватковий вміст цитокінів
ІЛ-1?, ІЛ-2, ІЛ-4, ІФН-? виявлявся спектрофотометричним методом з
використовуванням набору реактивів для імуноферментного аналізу (ІФА)
фірм ІВL (Гамбург, Германія) і Innogenetics N V (Бельгія) — для
виявлення ФНП-?. Антигени локусів А, В, С головного комплексу
гістосумісництва (HLA) виявляли за допомогою мікролімфоцитотоксичного
тесту (K. K. Mittal еt al., 1968) на типуючих панелях (ЗАТ
Межрегіонального центру імуногенетики та гістотипуючих реагентах
“Гіганс”, Санкт-Петербург).

10

Результати одержаного цифрового матеріалу були оброблені із
застосуванням методів варіаційної статистики, вірогідність результатів
обчислювали по Ст”юденту , використовували кореляційний аналіз.

Отримані результати та їх обговорення. З метою визначення зв’язків
виявлення генетичних маркерів головного комплексу гістосумісництва
(HLA) локусів А, В, С, DR з захворюваністю на БА проведено обстеження 63
пацієнтів, контрольними даними були результати імуногенетичного
тестування 87 здорових осіб.

Проведеними дослідженнями виявлена відсутність особливостей в частоті
реєстрації у хворих на БА вивчених антигенів HLA локусу С. Поряд з цим,
ряд розбіжностей виявлено по відношенню розподілу алоантигенів HLA
локусів А і В. Серед хворих на БА встановлено зменшення питомої ваги
носіїв HLA А10 (P<0,01). HLA В8, B27, навпаки, реєструвалися значно частіше (Р<0,05). В групі здорових алоантигени В8 та В27 зустрічались відповідно в 11,5 % та 8,1 % випадків, серед хворих їх частота становила відповідно 27,0 % та 22,2 %. В зв"язку з цим, серед хворих на БА 47,6 % осіб мали HLA B8 або B27, а серед донорів аналогічний показник становив 17,2 % (Р<0,05). Серед маркерів локусу DR з підвищеною частотою (P<0,05) у хворих на БА реєструвався HLA DR3. Вивчення показників імунологічної реактивності у хворих на БА виявило суттєві зміни в гуморальній та клітинній ланках імунної системи. Низька експресія мононуклеарами крові молекул CD4+ у осіб з HLA В5 і В13 і підвищений рівень експресії CD8+ у носіїв HLA В12 поєднувались у даних хворих із зниженими (P<0,05) середніми значеннями індексу CD4+/CD8+. Низький середній рівень проценту Т-супресорів - цитотоксичних клітин асоціювався з HLA A1, B8, B27, A1B8, DR1. Значення CD8+ клітин в межах 0,05). Вираженість РБТЛ на ФГА у всіх групах обстежених
була суттєво нижчою за норму (48,4 ± 3,2%) і вірогідно не
відрізнялась у всіх обстежених хворих. Після проведеної терапії було
відзначено вірогідне підвищення інтенсивності РБТЛ на ФГА. На кінець
лікування у хворих з БА відзначалась найбільш висока інтенсивність
бластоутворення (75,8 ± 4,1%) на неспецифічний мітоген (ФГА), що
підтверджує активацію функціональних властивостей Т-лімфоцитів.

Отже, комплексне лікування хворих на БА із застосуванням
мірамістину призводить до нормалізації показників кількісної та
функціональної активності імунокомпетентних клітин.

19

При вивченні впливу комбінованої терапії на реактивність базофілів крові
у хворих на БА, які мали порушення локального імунітету (дисфункція НГ
та АМ), було проаналізовано результати дії різних концентрацій
мірамістину на функціональну активність М та АМ у 17 хворих на БА до
та після 30-хвилинної інкубації клітин з препаратом. При цьому було
встановлено значні порушення функції АМ, які проявлялись у зниженні
поглинаючої здатності клітин: ФП — 52,6 ± 4,2%; ФЧ — 3,4 ± 0,09
ум.од.; Р<0,001 у порівнянні з контролем (ФП - 73,6 ± 3,9%; ФЧ – 5,2 ± 0,31ум.од.). Показники НСТ-тесту у хворих були незначно вищими (42,9 ± 3,55%), ніж в контролі (38,1 ± 3,4%), що свідчить про недостатню напруженість внутрішньоклітинних кисневозалежних механізмів бактерицидності. Після дії на клітини 0,005% розчину мірамістину показники ФП і ФЧ змінювались не вірогідно у порівнянні з їх початковим рівнем. Максимальний стимулюючий вплив на поглинаючу здатність НГ (ФП – 71,6 ± 4,0%; ФЧ - 5,1 ± 0,27) відзначався при обробці клітин 0,005% розчином мірамістину. Більш високі концентрації ПАР (0,01%) розчину виявляли незначну стимулюючу дію, а при дії на НГ 0,1% розчину препарату була виявлена тенденція до пригнічення поглинаючої здатності фагоцитів у порівнянні з початковими значеннями показників. При вивченні впливу мірамістину на НСТ - відновлюючу здатність альвеолярних макрофагів було встановлено, що дія на клітини препарату в концентрації 0,005% призводила до вірогідного підвищення показників НСТ-тесту (62,4±4,3%; Р < 0,001 у порівнянні з контролем (38,1±3,4%), що свідчить про активацію кисневозалежних механізмів бактерицидності фагоцитів. Обробка клітин мірамістином в інших вищезазначених концентраціях не викликала суттєвих змін (Р > 0,5) показників НСТ
тесту.

Для порівняння був вивчений вплив імуномодулятора тималіну, який
використовується для лікування хворих на БА, та функціональну
активність НГ та АМ у хворих. Проведені дослідження довели, що різні
концентрації тималіну при безпосередній дії на АМ, виділені з БАЗ не
виявляли вірогідних змін показників функціональної активності
бронхоальвеолярних НГ та АМ. Лікування мірамістином впливало стимулююче
на альвеолярні НГ та АМ хворих на БА, причому,

20

максимальний стимулюючий ефект відзначався при дії на фагоцити 0,005%
розчину препарату. При БА формується вторинний імунодефіцит, який
проявляється пригніченням Т-ланки імунітету та дисфункцією
фагоцитуючих клітин. Слід відзначити, що методи корекції порушень
локального імунітету, а саме дисфункції НГ у вогнищі запалення у хворих
на БА розроблені недостатньо.

З цією метою була вивчена можливість застосування мірамістину в
комплексній терапії хворих на БА. Обстежено 67 хворих. До комплексу
лікувальних засобів 17 хворим було застосовано мірамістин. У групу
порівняння увійшли 23 хворих, у яких разом з базовим лікуванням
застосовувався тималін. Обстежено також 27 хворих на БА, які
одержували тільки базову терапію без імуностимуляторів та 11 донорів —
практично здорових осіб, які склали контрольну групу. Встановлено,
що до лікування було виявлено зниження кількості Т-лімфоцитів, а
також значна дисфункція АМ у хворих на БА, яка проявлялась у зниженні
поглинаючої здатності фагоцитів у порівнянні з контрольними величинами.
Показники НСТ-тесту у хворих було незначно вищими (Р > 0,5), ніж у
контролі, що свідчить про недостатню напруженість кисневозалежних
механізмів бактерицидності. Пригнічення функціонального стану АМ та НГ,
які беруть безпосередню участь у запальному процесі, свідчать про
порушення локального імунітету.

З’ясована імунологічна недостатність у хворих на БА є
основою для проведення терапії мірамістином. Вивчення дії препарату в
системі in vitro на поглинаючу здатність та НСТ-тест показало, що
максимальна стимуляція функціональної активності АМ та НГ відзначалась
при обробці клітин 0,005% водним розчином мірамістину. Базуючись на цих
даних 17 хворим БА в комплексі з основною терапією був проведений
курс лікування мірамістином. Підбір дози мірамістину проводився для
кожного хворого індивідуально. Тривалість курсу лікування складала в
середньому 15 днів.

Аналогічні дослідження, проведені по відношенню до тималіну у
дослідженнях in vitro, з’ясували відсутність змін показників
функціонального

21

стану альвеолярних МГ та АМ після безпосереднього контакту фагоцитів з
тималіном в різних його концентраціях, що вказує на неефективність
місцевого застосування цього препарату для корекції дисфункції НГ на
АМ. Для порівняння 23 хворим в комплексі з базовою терапією призначали
тималін за загальноприйнятою схемою (по 10 мг 1 раз на добу внутрішньо
м»язово протягом 10 днів), яка використовується для корекції
порушень Т-клітинного імунітету у хворих на БА.

Комплексне лікування хворих із застосуванням мірамістину призвело
до нормалізації вивчених показників функціональної активності АМ та
МГ, відзначалось підвищення показників НСТ-тесту (57,9±4,1%; Р<0,001) у порівнянні з контролем (38,2±3,4%), що свідчить про активацію кисневозалежних механізмів бактерицидності клітин, показники поглинаючої здатності НГ (ФП – 70,4±3,8%; ФЧ – 5,1±0,23) на кінець лікування наближались до таких самих в контрольній групі (ФП – 73,6±3,9%; ФЧ –5,2±0,31). Крім цього, вивчені показники функціонального стану альвеолярних НГ та АМ в цій групі хворих після лікування були вірогідно вищі у порівнянні з їх початковим рівнем. Результати досліджень Т-ланки імунітету після лікування мірамістином свідчили про тенденцію до нормалізації показників Еа-РУК in vitro (52,8±1,6%): Еа-РУК в контрольній групі – 57,3±1,8% та співпадали із відсотком фенотипічної оцінки популяцій лімфоцитів. Застосування в комплексній терапії хворих на БА тималіну призводило до підвищення вмісту Т-лімфоцитів (CD3+ - 59,3±1,4%, Р<0,05) у порівнянні з їх початковим рівнем до лікування (CD3+ – 44,9±1,1%). Показники поглинаючої здатності альвеолярних НГ та АМ після лікування тималіном залишались майже на тому ж самому низькому рівні, в той же час у хворих відзначалось значне підвищення НСТ відновлюючої здатності клітин (58,7±4,1%). Активація кисневозалежних НГ та АМ під впливом тималіну мабуть пов"язана з впливом імуномодулятора на фагоцити через активовані Т-лімфоцити та синтезуючі медіатори. Слід відзначити, що у хворих на БА, які одержували тільки базову терапію, вивчені імунологічні показники змінювались мало у порівнянні з даними до лікування. Ускладнень та побічних 22 ефектів, пов"язаних із застосуванням мірамістину та тималіну, не спостерігалось. З урахуванням усіх клініко-імунологічних критеріїв позитивний ефект при використанні мірамістину в комплексному лікуванні хворих на БА був у 15 з 17 (92,8%) випадків, у пацієнтів, які одержували тималін у 20 з 23 (86,9%) осіб. У групі хворих, що не одержували імуномодуляторів, позитивний ефект відзначався тільки у 9 з 27 (52,95%) осіб. Одержані дані вказують на більш високу клініко-імунологічну ефективність мірамістину у порівнянні з тималіном в комплексному лікування хворих на БА. Проведені дослідження дозволили встановити, що у хворих з відсутністю стимулюючого ефекту мірамістину на альвеолярні НГ та АМ у дослідах in vitro до лікування відзначалась низька ефективність від проведеного лікування. Ці дані дають можливість уточнити показання для призначення мірамістину в комплексній терапії хворих на БА. Комплексне обстеження вмісту в сироватці крові ІЛ-1?, ІЛ-4, ФНП-? і ІНФ-? служить маркером запальної реакції у хворих на БА. Навіть в період відсутності зовнішніх проявів атопії при БА специфічною активацією клітин крові хворих на БА виявився синтез великої кількості ФНП-?, говорить про дисбаланс регуляторних процесів, які відповідають за підтримку нормального рівня функціональної активності клітин (таблиця 3). Таблиця 3 Показники продукції цитокінів у хворих на БА при лікуванні мірамістином (М ± m) Показники, (пг/мл) Здорові люди ( n= 20) Хворі на БА (n= 150) До лікування Після лікування ФНП-? 51,84 ± 1,05 162 ± 12,7* 52,20 ± 1,9** ІЛ-1? 47,15 ± 1,05 73,6 ± 1,8* 68,51± 1,6 ІЛ-4 41,34 ± 1,5 81,3 ± 13,5* 41,31 ± 6,3** Примітка: * - вірогідна різниця в порівнянні хворих на БА зі здоровими людьми; **- вірогідна різниця до і після лікування хворих на БА. 23 Звертає на себе увагу нормалізація рівня ІЛ-4 та збільшення кількості ІЛ-1?, що пояснюється надходженням до організму великої кількості алергенів, являється одним із варіантів захисної функції та проявом специфічного імунітету. У хворих на БА після проведеного лікування кількість ФНП-? і ІЛ-4 значно зменшилась, а секреція ІЛ-1? залишилася на високому рівні, очевидно у відповідь на тривале надходження алергенів. ‚ ? e X V ‚ „ † ? ? ? ? ? ???????? ? ae e X „ ^„ „ „io^„ B#u'th'h/ae7e7i7,:A= ATCuoooooouuuuiiaaOeoaOeOeaaaa `„Ae „ ¤`„a$ $ dha$ dha$ „`„ ”yo @ $ dha$ dh`„Aea$ ¤ ???Таким чином, одержані результати свідчать про те, що застосування в комплексній терапії мірамістину покращує результати лікування хворих на БА, причому призначати препарат необхідно з урахуванням початкового функціонального стану альвеолярних фагоцитуючих клітин. Після лікування хворих на БА з застосуванням мірамістину відмінні та добрі результати спостерігалися у 80% хворих, а у хворих контрольної групи - лише у 64%. Для вивчення впливу ДМХ-терапії при специфічній імунотерапії на показники імунологічної реактивності хворих на алергензалежну (АБА) з помірно вираженими змінами показників клітинного, гуморального та локального імунітету, носіями антигенів HLA A1, B8, B16, DR3 на фоні низької концентрації ІЛ-4, високого рівня специфічного IgE, гістаміну та прозапальних цитокінів та виходячи з даних власних досліджень (Авторське свідоцтво №1818738, 1992 р. "Спосіб специфічної гіпосенсибілізації” з метою підвищення ефективності лікування хворих ДМХ вплив здійснювали на область проекції селезінки від апарату "Ромашка" в слаботепловій дозі 80 мВт/см2, дисковим електродом, діаметром 10 см контактним методом на протязі 10 хвилин за сеанс, після чого через 30 хвилин проводили базову терапію; сеанси проводили 2 рази на тиждень з інтервалом в 3 дні, на курс 4-5 сеансів), було обстежено 148 хворих. Для з'ясування терапевтичної дози ДМХ-випромінювання був вивчений порівняльний вплив трьох доз (40 мВт/см2; 80 мВт/см2 та 120 мВт/см2) в реакції Еа-РУК. Доведено, що середня доза ДМХ-випромінювання відповідає лікувальній стандартній дозі. Стимулюючий або 24 пригнічуючий ефект ДМХ-випромінювання розцінювали як позитивний або негативний при умові, що різниця з величиною контролю перевищувала 20%. Дані про зміни експресії рецепторів лімфоцитів після обробки різними дозами ДМХ-випромінювання говорять про те, що найбільш активним був вплив слаботеплової дози 80 мВт/см2, що було розцінено як стандартна, або терапевтична доза. Дію ДМХ-випромінювання на імунокомпетентні клітини хворих на АБА вивчено у 60 хворих та у 20 здорових донорів крові у трьох вищезазначених дозах. Робіт, присвячених вивченню дії ДМХ-випромінювання на клітинні та гуморальні фактори системного та локального імунітету в процесі лікування хворих на АБА в доступній нам літературі ми не зустрічали. Різні також дані про теплову та слаботеплову дозу ДМХ-випромінювання, термінах лікування. Дія ДМХ-випромінювання оцінювалась з урахуванням початкової кількості Еа-РУК в периферичній крові хворих. Для цього обстеження проводилось в групах пацієнтів з нормальним, помірно та значно зниженим вмістом "активних" розеткоутворюючих клітин. У здорових осіб не було відзначено змін кількості Еа-РУК після впливу ДМХ-випромінювання ні з однією дозою. Рівень Еа-РУК під впливом ДМХ-випромінювання змінювався в залежності від початкового рівня Еа-РУК в крові хворих. Так, у осіб з нормальним вмістом Еа-РУК в крові хворих, стимулююча дія визначена тільки під впливом середньої дози ДМХ (80 мВт/см2), а після опромінення лімфоцитів мінімальною (40 мВт/м2 та максимальною (120 мВт/см2) дозами, вірогідних змін в реакції Еа-РУК не зареєстровано. У групах хворих з помірно та значно зниженим відносним вмістом Еа-РУК в периферичній крові ДМХ-випромінювання виявляло стимулюючий ефект на рівень Еа-РУК у всіх дозах.. Необхідно зазначити, що найбільша активація розеткоутворюючої здатності лімфоцитів спостерігалась під впливом середньої дози ДМХ-випромінювання (яка відповідає стандартній терапевтичній). Аналіз зміни стану клітинного імунітету обстежених хворих показав, що у хворих визначався достовірно низький рівень відносного числа Т-лімфоцитів. Після закінчення ДМХ- 25 терапії у хворих було вірогідне підвищення вмісту Т-клітин (з 19,1 ± 2,2% до 39,4 ± 1,8%; Р < 0,05); в той же час у хворих контрольної групи спостерігалась лише тенденція до підвищення Т-клітин (з 17,7 ± 1,1% до 26,9 ± 3,3%; Р > 0,05%).

Таким чином, ДМХ-випромінювання має імуномодулюючу дію на
розеткоутворюючу здатність Еа-РУК in vitro та рецепторний аппарат CD3+
лімфоцитів хворих на АБА, що проявляється мінімальним впливом на
нормальні показники функції Т-клітин та стимуляцією при початковому
низькому рівні у пацієнтів. Ефект впливу ДМХ залежав від ступеню
пригнічення розеткоутворюючої здатності Т-лімфоцитів та величини дози
ДМХ.

Після проведеної терапії відзначалось вірогідне підвищення
інтенсивності РБТЛ на ФГА. На кінець лікування у хворих на АБА
спостерігалась найбільш висока інтенсивність бластоутворення на
неспецифічний мітоген, що підтверджує активацію функціональних
властивостей Т-лімфоцитів.

У 32 хворих на БА при проведенні гіпосенсибілізації використовували
мікрохвильовий вплив, контрольною групою було 16 хворих, які на фоні
специфічної імунотерапії не одержували ДМХ-терапію.

Аналізуючи одержані результати, можна зазначити, що вираженість РБТЛ
периферичної крові здорових людей складає 5,5 ± 0,5 індексу
стимуляції (і.с.), що відповідає нормі. Здатність до РБТЛ у хворих БА до
лікування — 4,2 ± 0,2 і.с. у порівнянні з контролем знижена. Після
проведеної гіпосенсибілізації у хворих вираженість індукованої ФГА
бласттрансформації Т-лімфоцитів дещо підвищується – 5,4 ± 0,2 і.с.
Подібним чином змінювалась бласттрансформація Т-лімфоцитів,
індукована ФГА у хворих на АБА (4,8 ± 0,4 і.с.).

Таким чином, одержані нами дані свідчать про те, що здатність всієї
популяції Т-лімфоцитів периферичної крові у хворих на АБА
реагувати бласттрансформацією на неспецифічний мітоген ФГА
змінюється мало, що відповідає літературним даним (К.Ф.Чернушенко,
1990, Е.В.Гюллінг. 1992).

Вплив ДМХ на індуковану Кон-А РБТЛ регуляторних субпопуляцій
Т-лімфоцитів у хворих АБА при проведенні специфічної
гіпосенсибілізації показало,

26

що функціональний стан CD8+ клітин оцінювали при дозі Кон-А 40
мкг/мл, а на CD4+ — при дозі Кон-А 20 мкг/мл. При аналізі приведених
даних видно, що здатність CD4+ клітин периферичної крові до РБТЛ
у хворих на АБА всіх досліджених груп до специфічної
гіпосенсибілізації дещо знижена у порівнянні зі здоровими особами (4,4 ±
0,3 та 4,2 ± 0,2 і.с., у здорових 5,4 ± 0,2 і.с.; Р<0,005). Після специфічної гіпосенсибілізації, проведеної на фоні мікрохвильової імуномодуляції, РБТЛ Т-хелперів, викликана Кон-А збільшилась до 5,3 ± 0,2 і.с. (Р < 0,05). Таким чином, знижена здатність Т-хелперів периферичної крові до РБТЛ у пацієнтів з АБА відновлюється після проведення специфічної імунотерапії на фоні ДМХ-випромінювання. Вираженість РБТЛ, індукованої Кон-А значно нижча нормальних величин (4,3 ± 0,2 і.с., у здорових 5,5 ± 6,0 і.с.; Р < 0,05). Після специфічної гіпосенсибілізації активність суттєво CD8+ збільшилась у хворих, які піддавались ДМХ дії (6,3 ± 0,3 і.с.) в І групі та 5,4 ± 0,2 і.с. без ДМХ, відповідно Р<0,05. Виходячи з одержаних даних, можна вважати, що вплив на область проекції селезінки в процесі специфічної імунотерапії ДМХ-випромінюванням стимулює в основному проліферацію CD8+ лімфоцитів. Ефективність специфічної імунотерапії (СІТ) на кінець лікування обумовлена утворенням блокуючих антитіл та зменшенням синтезу реагінів, тобто пов'язана зі зміною функціональної активності В-ланки імунної системи. Модулюючий вплив ДМХ-терапії на функціональний стан В-лімфоцитів оцінювали за здатністю цих клітин активуватися ЛПС E.coli, індекс стимуляції В-лімфоцитів периферичної крові здорових людей складав 5,2 ± 0,2 і.с. У обстежених хворих і.с. складав 4,81 ± 0,1, що суттєво не відрізняється від даних, одержаних при обстеженні здорових осіб. Після СІТ, проведеної із застосовуванням ДМХ, і.с. В-лімфоцитів практично не змінювався. Одержані дані свідчать про те, що здатність В-лімфоцитів периферичної крові хворих на АБА реагувати РБТЛ на мітоген ЛПС 27 Е.сolі. змінюється мало, що відповідає літературним даним (Е.В.Гюллінг та співавт., 1997, В.С.Демідов, 2000). Встановлено, що вираженість клінічних проявів АБА визначається рівнем специфічних сироваткових IgЕ - антитіл. Знижений або підвищений вміст IgЕ - антитіл в крові під час сезону полінації рослин, передує підвищенню концентрації цих антитіл, яке виникає на перших етапах гіпосенсибілізації. Поряд з цим виникають зміни вмісту в організмі блокуючих антитіл. При мінімальній концентрації аллергена відмічалося збільшення вмісту гістаміну в базофілах у порівнянні з контролем відповідно на 2,1 ± 0,4%; 0,6 ± 0,001%. При концентрації алергену 10 PNU/мл вивільнення медіатора склало 2,8 ± 0,3%, а при максимальній концентрації алергену збільшення вмісту гістаміну в базофілах відмічалося в 22,3 ± 3,2%. Встановлено, що у хворих на БА відмічається функціональна недостатність Тh1 – клітинної системи, ступінь якої обумовлює тяжкість алергічного запалення і призводить до зниження синтезу ІНФ-?. Крім того, активація макрофагів при вираженому алергічному запаленні може призводити до посиленого синтезу фактора гіперреактивності, інгібуючого, в свою чергу, синтез імунних форм інтерферону. В зв"язку з цим збільшення кількості субпопуляцій Th2- клітин, які відповідають за диференціювання В-лімфоцитів в IgE- продукуючі плазматичні клітини та зниження фізіологічної інгібуючої дії ІНФ-? на синтез IgE, призводить до гіперпродукції IgE. Відомо, що цитокіноопосередкована гіперпродукція IgE відіграє важливу роль в патогенезі імунної стадії алергічного запалення при БА. Паралельно з активацією макрофагальної ланки імунітету взаємодія антигену, що потрапив з фіксованими на мембрані опасистих клітин антитілами класу IgE, призведе до активації синтезу лаброцитами ряду медіаторів запалення, в числі яких знаходиться ФНП-?, ефекти якого в багатьох випадках схожі з дією ІЛ-1?. Той факт, що навіть в період відсутності зовнішніх проявів атопії при БА, специфічною активацією клітин крові хворих на БА виявився синтез великої 28 кількості ФНП-?, говорить про дисбаланс регуляторних процесів, які відповідають за підтримку нормального рівня функціональної активності клітин (таблиця 4). Звертає на себе увагу нормалізація рівня ІЛ-4 та збільшення кількості ІЛ-1?, що є надходженням до організму великої кількості алергенів, що являється одним з варіантів захисної функції організму людини та проявом специфічного імунітету. Таблиця 4 Показники продукції цитокінів у хворих на БА при специфічній імунотерапії на фоні ДМХ-дії (М ± m) Показники, (пг/мл) Здорові люди ( n= 20) Хворі на БА (n= 150) До лікування Після лікування ФНП-? 51,84 ± 1,05 192 ± 15,7* 52,7 ± 3,01** ІЛ-1? 47,40 ± 0,51 73,6 ± 4,18* 59,0 ± 1,03 ІЛ-4 41,15 ± 1,05 81,3 ± 13,5* 42,0 ± 3,03** Примітка: * - вірогідна різниця в порівнянні хворих на БА зі здоровими людьми; **- вірогідна різниця до і після лікування хворих на БА. У хворих на БА після проведеного лікування кількість ФНП-? і ІЛ-4 значно зменшилась, а секреція ІЛ-1? залишилася на високому рівні, очевидно в відповідь на тривале надходження алергенів. Таким чином, одержані результати свідчать про те, що застосування в комплексній терапії ДМХ покращує результати лікування хворих на БА, причому призначати препарат необхідно з урахуванням початкового функціонального стану альвеолярних фагоцитуючих клітин. 29 Після проведеного лікування ДМХ-терапією в комплексі з СІТ виділені допоміжні ознаки зниження активності Тh-становлюючої імунної системи - нормалізація ІЛ-4 в сироватці крові. У зв'язку з цим, з метою визначення ефективності впливу ДМХ на специфічну імуномодуляцію, за допомогою ІФА були вивчені зміни вмісту IgЕ - антитіл в сироватці крові хворих при проведенні гіпосенсибілізації, у яких використовували ДМХ. Вміст IgЕ - антитіл був визначений в сироватці 27 хворих на АБА (І група) та 15 пацієнтів (ІІ група), яким при проведенні гіпосенсибілізації не проводилась ДМХ-імуномодуляція. Визначали антитіла до амброзії, полину, лободи, вівсяниці, тимофіївки, берези, вільхи, ліщини, соняшнику, кукурудзи в тих хворих, у яких були позитивні алергологічні проби на пилок цих рослин. Рівні антитіл у відповідності з особливостями використаної методики оцінювали як дуже високий при оптичній щільності 1,603; високий - 1,150: помірний - 0,775; низький - 0,317; негативний – 0,1 та нижче. У хворих І групи вміст IgЕ - антитіл до СІТ був дуже високим у 8,2 ± 0,6% обстежених; високий – у 63,6 ± 1,8%: помірний у 18,2 ± 0,5 % хворих. У хворих ІІ групи результати були аналогічні. Після СІТ у хворих І групи рівень IgЕ - антитіл значно знизився і склав: дуже високий та високий - не виявлений; помірний - у 18,2 ± 0,6 % хворих, низький у 81,8 ± 9,15% спостережень. У ІІ групі після СІТ також виявлено зниження вмісту IgЕ - антитіл, але в значно меншій мірі. Дуже високий був у 27,4 ± 0,9% хворих, помірний у 20,2 ± 0,75% випадків та низький - у 16,0 ± 0,5%, (Р<0,05). Отже, рівень IgЕ - антитіл у хворих на БА до проведення СІТ був переважно високим та дуже високим, після проведеного лікування рівень IgЕ - антитіл значно знизився, але більш значне зниження виявлено у хворих під впливом ДМХ-терапії. Досліджений вміст сироваткового IgЕ до та після СІТ у 32 хворих на АБА - І група та у 16 хворих на атопічну бронхіальну астму, у яких СІТ проводилась традиційним способом. На основі проведених досліджень можна зробити висновок, що у хворих на АБА рівень сироваткового IgЕ навіть у фазі ремісії залишається достатньо високим. Після СІТ в комплексі з застосуванням ДМХ в І групі рівень 30 IgЕ знизився з 177,7 ± 4,0 нг/мл до 119,5 ± 2,2 нг/мл у ІІ групі (СІТ без ДМХ-терапії) тільки з 201,9 ± 3,0 нг/мл до 189,6 ± 1,2 нг/мл (Р <0,05). Тобто, після СІТ, особливо із застосуванням мікрохвильової імуномодуляції, значно знижується рівень IgЕ, що, мабуть, обумовлено зв'язуванням IgЕ-антитіл специфічним алергеном та пригніченням їх утворення активованими Т-супресорами. З метою визначення мікрохвильової модуляції специфічної дегрануляції базофілів зіставляли результати досліджень вираженості алерген-індукованого вивільнення гістаміну Із базофілів крові, одержаних до та після ДМХ-впливу на область проекції селезінки хворих на АБА, у яких при алергологічній діагностиці були позитивні проби з алергеном тимофіївки. При використанні алергену тимофіївки в концентрації 10-7 (0,001 PNU/мл) із базофілів виділялось 25,1 ± 3,8 % гістаміну в концентрації 10-5 PNU /мл - 25,5 ± 4,2 %; 10-3 (10 PNU/мл) - 34,2 ± 4,7 %; а при максимальній концентрації алергену 10-1 (1000 PNU/мл) - 50,4 ± 5,6 % гістаміну. Після ДМХ-впливу, обумовлене алергеном вивільнення гістаміну із базофілів вірогідно знижувалось (Р<0,05) при застосуванні всіх концентрацій тимофіївки. Для визначення оптимального часу ДМХ-впливу, необхідного для ефективності стабілізації базофілів крові, вивчали особливості зміни реактивності базофілів по відношенню до специфічного алергену у хворих на атопічну бронхіальну астму після ДМХ-впливу протягом 5, 10 та 15 хвилин. Стійкі ефекти модуляції реактивності цих клітин спостерігались при мікрохвильовій дії протягом 10 - 15 хвилин. Так як при збільшенні часу до 15 хвилин стабілізуюча дія мікрохвиль не посилилась, то як оптимальний час мікрохвильової дії, потрібний для стабілізації базофілів, був вибраний час – 10 хвилин. З метою визначення тривалості стабілізуючого ефекту мікрохвиль на реактивність базофілів крові досліджували чутливість цих клітин до специфічного алергену через 4, 6, 12, 15 та 24 години після ДМХ-впливу. Доведено, що ефект ДМХ-модуляції реактивності базофілів крові зберігається як мінімум протягом 4-6 годин після мікрохвильового впливу. 31 Після лікування хворих на АБА із застосуванням ДМХ випромінювання відмінні та добрі результати спостерігалися у 91% хворих, а у хворих контрольної групи у 65 %. ВИСНОВКИ В дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної наукової проблеми встановлення з”ясування ролі імунологічних та імуногенетичних змін у хворих на бронхіальну астму, на основі чого розроблені патогенетично обгрунтовані підходи до проведення імунокорекції, що сприяло підвищенню ефективності якості лікування, зменшенню частоти розвитку клініко - імунологічних ускладнень та подовженню періоду ремісії. У хворих на бронхіальну астму до лікування виявлено: підвищений рівень основного та специфічного IgE, зменшення кількості та функціональної активності CD3+, CD4+, CD8+ лімфоцитів, підвищення експресії рецепторів CD20+ лімфоцитів та зниження рівня імунорегуляторного індексу, підвищення рівня виходу гістаміну з базофілів периферійної крові, індукованого бактеріальними алергенами, зниження рівня показників поглинаючої активності та підвищення киснево - залежної функції НГ та АМ, підвищення рівня ФНП-?, ІЛ-1?, ІЛ-2, зменшення рівня ІФН-?, ІЛ-4. Виявлена пряма кореляційна залежність між рівнями цитокінів ІФН-?, ФНП-?, ІЛ-1?, ІЛ-2, ІЛ-4 в сироватці крові та тяжкістю перебігу захворювання. Фактори гуморальної та клітинної ланок імунної системи у хворих на бронхіальну астму, носіїв окремих НLA генетичних маркерів мали суттєву гетерогенність: при наявності HLA В27 характерним було підвищення рівня IgG та IgM (Р <0,001). Зниження середніх величин IgE мали хворі з HLA - А2 (Р<0,05), В13 (Р<0,001), DR (Р <0,001). З підвищенням експресії CD20+ лімфоцитів виявлявся зв"язок HLA - В27 та HLA - DR52; HLA - В5 та DR8, що асоціював із зниженим середнім рівнем як процентної, так і абсолютної кількості Т- хелперів-індукторів. Низький середній процентний склад Т-супресорів - цитотоксичних клітин асоціювався з HLA -А1, В6, В27, DR1). 32 Розподіл хворих на бронхіальну астму на групи з урахуванням генетично детермінованої гетерогенності імунологічної реактивності сприяє більш ретельній індивідуалізації лікування. При лікуванні хворих на алергеннезалежну бронхіальну астму із значними порушеннями системного імунітету, що мають в фенотипі антигени в HLA DR8, DR52, В5, використання імуномодулятора тимогену сприяє вірогідній нормалізації показників імунологічної реактивності організму, вмісту про- і протизапальних цитокінів, кількості та функціональної активності CD3+, CD4+, CD8+ - лімфоцитів крові і, таким чином, підвищенню ефективності лікування хворих на бронхіальну астму та подовженню терміну ремісії захворювання. 5. У хворих на алергензалежну бронхіальну астму при помірних порушеннях системного імунітету, значних порушеннях з боку системи локального імунітету, а також при бактеріальній сенсибілізації, що характеризується низьким рівнем фагоцитарного числа та індексу НГ та АМ в 2,5 рази порівняно з нормою (Р <0,05), поглинаючої активності НГ та АМ в 2,9 рази (Р <0,05) на тлі низької концентрації ІЛ-4 та ІФН-? та високому рівні специфічного IgE в 10,5 рази в порівнянні з нормою (Р<0,05) при наявності антигенів HLA B27, DR2, DR3, DR6, DR52, використання імуноад”юванта мірамістину у виді 0,005% розчину в інгаляціях підвищує ефективність лікування, сприяє нормалізації локального імунітету, регуляції процесу алергічного запалення та міжклітинної кооперації. У хворих на алергеннезалежну бронхіальну астму з помірно зниженими показниками клітинної та гуморальної ланок системного та локального імунітету, носіями антигенів HLA, A1, B8, B16, DR3 на фоні низької концентрації ІЛ-4 та високому рівні специфічного IgE, гістаміну та прозапальних цитокінів, використання ДМХ-терапії сприяє нормалізації субпопуляційному складу Т та В-лімфоцитів крові, стабілізації клітинної мембрани базофілів та регуляції процесу алергічного запалення і міжклітинної кооперації. 33 7. Реакція активного розеткоутворення дозволяє цілеcпрямовано підбирати in vitro і застосовувати певну дозу досліджуваних імуномодуляторів, яка характерна для кожного пацієнта, хворого на бронхіальну астму. 8. Перебіг БА характеризується високим вмістом ІЛ-2, прозапальних цитокінів (ІЛ–1?, ФНП-?, ІНФ-г) та низькою кількістю протизапального цитокіну ІЛ-4, що співпадає зі ступенем тяжкості патологічного процесу. 9. Застосування імуномодуляторів за розробленими схемами дозволяє одержати наступні результати. Серед хворих, які лікувались тимогеном, найближчі результати лікування були відмінними (40%), добрими (46%) або задовільними (12%), у 2% хворих позитивний ефект був відсутній. Лікування мірамістином давало 57% відмінних, 41% добрих і 3% задовільних найближчих результатів; ДМХ - терапія - 49%, 42% та 9% відповідно. Через 6 - 12 місяців віддалені результати лікування з використанням тимогену залишались відповідно відмінними, добрими та задовільними в 74,1%; 29,9; 7%: мірамістину - в 77,5%; 19,7; 2,8: ДМХ- терапією- в 54,5%; 45,0% та 5%. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. Хворим на алергеннезалежну бронхіальну астму, яка має значні зміни а локальному імунітеті та серед прозапальних цитокінів і протизапальних, що відповідає генетичній детермінованості в виді HLA DR 2, DR 3, DR6, DR 52, В27, рекомендовано використовувати в лікуванні катіонний поверхнево-активний препарат, який має імуно-ад"ювантні особливості - мірамістин. Мірамістин (0,005% розчин) призначається у вигляді інгаляцій, які проводять в фазі загострення патологічного процесу 15 діб, 1 раз на добу, після вивчення індивідуальної чутливості до даного препарату, оскільки в 10% випадках зустрічаються пацієнти з надто низькою чутливістю, а в 15% - з високою чутливістю до нього. 2. Хворим, які сенсибілізовані до пилкових алергенів і вже мають захворювання на бронхіальну астму, а також мають помірно знижені показники системного та локального імунітету, підвищений рівень ІЛ-4, специфічного та 34 неспецифічного IgE , що проходить на тлі HLA А1, В8, В16, DR3 , рекомендується використовувати в лікуванні ДМХ- терапію за допомогою апарату "Ромашка". Дія на селезінку використовується в слаботепловій дозі (60 мВт/см2 , дисковим електродом з діаметром 10 см, контактним методом на протязі 10 хвилин на сеанс. Сеанси проводяться кожен день на протязі 10 діб. Через 30 хвилин після ДМХ-терапії проводять аплікацію алергенів в субпороговій дозі на попередньо скарифіковану шкіру внутрішньої поверхні передпліччя. Сеанси потрібно проводити 2 рази на тиждень з інтервалом в три дні. На курс лікування необхідно проводити 5 сеансів до досягнення порогової концентрації специфічних алергенів 1000 PNU/мл (10-1). Специфічну імунотерапію рекомендовано проводити в період ремісії. 3. Хворим на алергеннезалежну бронхіальну астму, яка проходить на тлі значних порушень системного імунітету, що відповідає розподілу алоантигенів HLA DR8, DR52, В5, рекомендовано лікуватися імунотропним препаратом тимогеном. При цьому необхідно вивчення трьох доз тимогену тому, що застосування тільки однієї (стандартної) дози -0,02 мкг/мл не завжди відповідає дійсній чутливості лімфоцитів до даного препарату. На дозу, яка нижча мінімальної, лімфоцити не реагують, а доза, яка вища максимальної, часто викликає пригнічуючу дію, тому тимоген в відповідній дозі призначується внутрішньом"язово на протязі 15 днів, 1 раз на добу. Пацієнтам, які мають високу або низьку чутливість до препарату - призначають необхідну дозу тимогену. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1.Кузнецова Л.В. Диагностическое значение цитохимических исследований лейкоцитов периферической крови у больных с легочной патологией // Пульмонология. - Киев. - Выпуск 6.-1983.- С.10-15. 2.Кузнецова Л.В., Беляновская Т.И. Некоторые показатели состояния местного иммунитета и сурфактантной системы легких у больных хроническим бронхитом //УІІІ съезд Респ. науч. общества врачей лаборантов Ужгород.- 1983. - С.20-22. 35 3.Чернушенко Е.Ф., Кузнецова Л.В. Цитологические особенности лейкоцитов периферической крови больных бронхиальной астмой//Терапевтический архив-1984.- №3- С.40-44. 4.Кузнецова Л.В., Беляновская Т.И. Определение функционального состояния альвеолярных макрофагов при неспецифических заболеваниях легких путем одномоментного учета активности фагоцитоза и кислой фосфатазы //ЖМЗИ.- N 6.- 1984.- С. 30-35. 5.Беляновская Т.И., Кузнецова Л.В. Капиллярный микрометод определения поглотительной способности нейтрофилов периферической крови //Лабораторное дело.- 1985.- N 1.- С. 17-18. 6.Кузнецова Л.В., Беляновская Т.И. Взаимосвязь показателей функционального состояния фагоцитирующих клеток периферической крови и бронхоальвеолярного смыва у больных с легочной патологией //Лабораторное дело.- 1986.-N 7. - С.433-435. 7.Беляновская Т.И., Кузнецова Л.В. Лабораторная диагностика нарушений системного и местного иммунитета при бронхолегочной патологии //В сб.: Пульмонология.- Киев.- Здоров"я.- 1986.- вып. 10.- С.246-247. 8.Кузнецова Л.В. Функциональная активность нейтрофильных гранулоцитов у больных неспецифическими заболеваниями легких //Республиканская конференция по иммунологии.- Минск.- 1989.- С.19-21. 9.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В., Гремяков В.А. Неспецифическая иммунокоррекция при инфекционно-аллергической бронхиальной астме //Сборник: Климатические преформированные физические факторы в профилактике и реабилитации больных бронхо-легочными и сердечно-сосудистыми заболеваниями.- Москва. –1989.- С. 27-32. 10.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В., Кравчук Г.П. Эффективность микроволновой иммуномодуляции при специфической гипосенсибилизации у больных поллинозом //Ж. ушных, горловых и носовых болезней. – Киев.- 1990.- С.43-49. 36 11.Кузнецова Л.В. Местная и системная неспецифическая иммуномодуляция в комплексной терапии больных с инфекционно-зависимой бронхиальной астмой // Сборник: Реабилитация иммунной системы. Тезисы ІІ Международного симпозиума.- Цхалтубо. –1990- С.92-94. 12.Кузнецова Л.В., Кравчук Г.П., Литус В.И. Функциональная активность нейтрофильных гранулоцитов у больных неспецифическими заболеваниями легких //Республ. конференция по иммунологии.- Минск.- 1989.- С.75-78. 13.Кузнецова Л.В., Кравчук Г.П., Литус В.И. Влияние тимических препаратов на дегрануляцию базофилов больных атопической бронхиальной астмой //ІІ Всесоюзный конгресс по болезням органов дыхания.- Челябинск.- 1991.- С.19-20. 14. Кузнецова Л.В., Гоц Т.Ю., Гремяков В.А. Иммуномодуляция в комплексной терапии больных воспалительными и аллергическими заболеваниями легких //ХІ научная конференция. Факторы клеточного и гуморального иммунитета при различных физиологических и патологических состояниях.- Челябинск.- 1992.- С. 30-55. 15.Кузнецова Л.В., Осипова Л.С., Литус В.И. Микроволновая терапия в реабилитации больных аллергическими к воспалительными заболеваниями легких //Межтерриториальная научно-практическая конференция.- Владивосток.- 1992.- С.20-21. 16.Гюллинг Э.В., Гоц Т.Ю., Кузнецова Л.В. Влияние противоаллергического иммуноглобулина на дегрануляцию базофилов больных аллергическими заболеваниями реагинового типа/ /Международный симпозиум по аллергологии и клинической иммунологии. - Киев.- 1992.- С. 30-35. 17.Кузнецова Л.В., Гремяков В.О., Гоц Т.Ю. Застосування мірамістину у комплексному лікуванні хворих на неспецифічні захворювання легенів. //IV Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств. - Харків. - 1992.- С.20-21. 18.Кузнецова Л.В., Осипова Л.С., Літус В.І. Мікрохвильова імуномодуляція у комплексній терапії хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму // IV Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств. - Харків. - 1992.- С.42-45. 37 19.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В. Эффективность использования мирамистина в иммунореабилитации больных бронхиальной астмой //Сборник: Актуальные проблемы экологической иммунологии и аллергологии. - Киев-Луганск.- 1992.- С. 20-22. 20.Гюллинг Э.В., Гоц Т.Ю., Кузнецова Л.В. Исследование функционального состояния базофилов крови у больных бронхиальной астмой //Сборник: Актуальные проблемы экологической иммунологии и аллергологии.- Киев-Луганск.- 1992.- С.30-31. 21.Кузнецова Л.В. Тривалість ефектів ДМХ-модуляції реактивності базофілів крові хворих на алергічні захворювання реагинового типу //ХІІ з'їзд терапевтів України. - Терноп1ль.- 1992.- С.23-26. 22. Kuznetsova L.V., Osipova L.C. Decimetre range microwaves - the new posibllities of asthma therapy //12 th European Immunology meeting. Barcelona. - 14-17 Gune. - 1994. - P. 74. 23.Kuznetsova L.V. Asthma patient’s treatment with application of decimetre range microwaves //12 th world Congress International of physical medicine and rehabilitation. – Sydney.- Australia.- march 27-31.- 1995.- P.99. 24.Kuznetsova L.V., Gots T.U. The effectiveness of tuberculosis chemotherapy combined with immunomodulator //Tubercle and Lung Disease. The International union against tuberculosis and lung disease. - Conferens on global lung health and the 1995 Annual meeting of the IUATLD/UIC-TMR.- Paris.- Frans.- 1995.- P. 45-47. 25.Kuznetsova L.V., Gots T.U. The clinical effect of low molecular fraction of thymus in asthma patients//Tubercle and Lung Disease. The International union against tuberculosis and lung disease. Conferens on global lung health and the 1995 Annual meeting of the IUATLD/UICTMR - Paris- Frans.- 1995.- p.50-51. 26. Kuznetsova L.V. The Investigation of free-radical changeases \\Tubercle and Lung Diseanse. The International union against tuberculosis and lung disease. Conferens on global lung heath and the 1995 Annual meeting of the IUATLD/UICTMR.- Paris.- Frans.- P.60-62. 38 27.Осипова Л.С., Кузнецова Л.В. Застосування тимогену при специфічних та неспецифічних захворюваннях легень // Ліки. - Київ. - №1.- 1996.- С. 37 - 41. 28.Kuznetsova L.V.Modulation of basophil reactivity durinq specific hypo-sensibization in asthma pacients //Allerqy and Asthma.-Paris.- Frans.- 1997.-N 4.-P.38-45. 29.Кузнецова Л.В. Особенности действия тимогена при лечении больных бронхиальной астмой //Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. – Київ. - 1997.- С.20 - 26. 30.Кузнецова Л.В. Влияние катионного поверхностно-активного вещества на регионарный иммунитет больных атопической бронхиальной астмой // 3бірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. – Київ. - МОЗ України. - 1997.- С.36-42. 31. Кузнецова Л.В. Разработка иммунологических критериев применения мирамистина для лечения больных бронхиальной астмой //3бірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - Київ. - МОЗ України. - 1998.- С. 73-80. 32. Кузнецова Л.В., Осипова Л.С. Применение иммуномодулирующих препаратов для лечения больных бронхиальной астмой // Информационно – аналитический журнал. - Россия.- Белгород.- №4.- 1998.- С.46 – 51 33.Кузнецова Л.В. Воздействие ДМВ-излучения на иммунокомпетентные клетки больных атопической бронхиальной астмой // Наукові праці співробітників КМАПО та МКЛ №8.- 1998.- С.34 – 38. 34.Кузнецова Л.В. Влияние катионного поверхностно-активного вещества мирамистина на местный иммунитет больных бронхиальной астмой в динамике лечения // Наукові праці співробітників КМАПО та МКЛ № 8.- 1998.- С. 40 – 47. 35.Кузнецова Л.В., Осіпова Л.С. Мірошник П.Г., Назаренко О.П. Особливості змін імунітету у хворих на бронхіальну астму в процесі імуномодулюючої терапії пептидними препаратами тимуса/ / Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.- 1998.- кн.1.- вип.7.- 46-53. 39 36.Бобров О.Е., Гришило П.В., Кузнецова Л.В., Осипова Л.С. Особенности лечения хирургических больных на фоне хронических обструктивных заболеваний легких // Проблемы медицины.- 1999.- № 3.-С.23-32. 37.Пилецкий А.М., Бобров О.Е., Кузнецова Л.В. Базисное лечение хронических обструктивных заболеваний легких // Науковий вісник Ужгородського університету. - 1999.-Вип.10.- С.58 – 62. 38. Кузнецова Л.В. Вплив мірамістину на стан локального імунітету хворих на бронхіальну астму. - Ліки. - Київ. - 1999.-№ 5-6.- С.35 – 37. 39.Кузнецова Л.В. Зміна стану імунокомпетентних клітин у хворих на бронхіальну астму під впливом ДМХ-випромінювання // Імунологія та алергологія. - Київ. - 1999.- №1 - 2.С.87 - 90. 40. Осипова Л.С., Кузнецова Л.В. Хронічні захворювання легень // Ліки. - 1999.- №2. – С. 44 – 47. 41. Кузнецова Л.В. Вплив мірамістину на стан локального імунітету хворих на бронхіальну астму // Ліки. - 1999.- № 5-6.- С. 39 – 45. 42.Шлапак И.П., Пилецкий А.М., Кузнецова Л.В. Принципы лечения больных с хроническими обструктивными заболеваниями легких в хирургической клинике //Учебно-методическое пособие.- Киев.-Феникс.- 2000.-43 с. 43. Кузнецова Л.В., Гавриленко Т.И. Взаимосвязь между генетическими и иммунологическими показателями у больных бронхиальной астмой // Лабораторная диагностика.- 2000.- № 4.- С.10 – 14. 44. Кузнецова Л.В., Пілецький А.М., Брудко В.В. Стабілізація базофілів крові електромагнітними хвилями // Збірник наукових праць співробітників КМАПО.- Київ. - 2000.- С.436 – 443. 45. Кузнецова Л.В. Влияние мирамистина и гропринозина на локальный иммунитет больных бронхиальной астмой // Імунологія та алергологія. - 2000.- № 2 3.- С. 59 – 64. 40 46. Кузнецова Л.В., Пілецький А.М., Гавриленко Т.І. Вміст цитокінів у сироватці крові хворих на бронхіальну астму //Лабораторна діагностика .- №2001.- С. 15 –19. 47.Кузнецова Л.В.. Пилецкий А.М. Цитокиновый профиль в сыворотке крови больных бронхиальной астмой различной степени тяжести // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.- 2001.- Вип. 10.- кн.1.- С. 770 –778. 48. Кузнецова Л.В., Литус В.И. Эпидемиология и распространенность симптомов бронхиальной астмы на Украине //Тези 1 з”їзду токсикологів Украіни.- Київ.- С.50. 49. Бабич В.А., Кузнецова Л.В., Шандренко С.Г. Терапія з використанням власних електромагнітних коливань пацієнта та лікування алергічних захворювань // Український журнал медичної техніки і технології.- Київ.- 2001.- № 1.- С. 59 – 62. 50. Кузнецова Л.В. Генетичні маркери імунної реактивності у хворих на бронхіальну астму // Сімейна медицина.- 2002.- № 1-2.- С. 62-67. 51. Кузнецова Л.В., Назар О.В. // Иммунопрофилактика.- Київ. - 2002.- 47 с. 52. Кузнецова Л.В.Спонтанний та індукований синтез цитокінів у хворих на бронхіальну астму під час лікування тимогеном //Ліки України.-2002- № 5.- С.26-29. 53.Кузнецова Л.В., Пилецкий А.М., Литус В.И. Содержание цитокинов в сыворотке крови больных бронхиальной астмой при различной степени тяжести процесса // 1 з’їзд алергологів України. Матеріали наукових праць. - Київ. - 2002.-С.85-87. 54. Кузнецова Л.В., Романюк Л.И. Особенности лечения больных бронхиальной астмой на фоне патологии желудочно-кишечного тракта // Імунологія та алергологія. - 2002.- №2.- С. 52 – 57. 55. Гирина О.Н., Кузнецова Л.В., Пилецкий А.М. Содержание цитокинов в сыворотке крови больных бронхиальной астмой с учетом их степени тяжести процесса// Науково- практична конференція “Раннє виявлення та лікування алергічних захворювань”.-Вінниця.- 2003.- С. 27-30. 41 56. Кузнецова Л.В., Осипова Л.С., Литус В.И. Некоторые патогенетические механизмы формирования иммунологических реакций гиперчувствительности немедленного типа и собственные наблюдения // Сборник научных работ сотрудников КМАПО им. П.Л.Шупика.- Киев.-2003.- С. 956 – 968. 57. Кузнецова Л.В. Опыт применения антигистаминных препаратов в лечении различных видов аллергии // Ліки .- 2003 .- № 3 –4.- С.125 – 130. 58. Гирина О.Н., Кузнецова Л.В. Применение антигистаминного препарата алтива в лечении больных с аллергическими заболеваниями// Мистецтво лікування.- №2.- 2003.- С.62-65. 59. Кузнецова Л.В., Назар О.В. Применение иммуномодулирующих препаратов для лечения больных бронхиальной астмой// Научные ведомости.- Россия.- 2004.-№1 (18).- С.58 - 65-40. АВТОРСЬКІ СВІДОЦТВА 1.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В. Способ диагностики бронхиальной астмы //Авторское свидетельство N 329400.- 1985. 2.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В. Способ диагностики хронического бронхита //Авторское свидетельство N 425900.-1985 . 3.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В. Способ лечения инфекционно-зависимой бронхиальной астмы //Авторское свидетельство N 500801.- 1986. 4.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В. Способ лечения больных неспецифическими заболеваниями легких //Авторское свидетельство N 736901.- 1982. 5. Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В. Способ лечения больных заболеваниями легких //Авторское свидетельство N 471880.- 1988. 6.Гюллинг Э.В., Кравчук Г.П., Кузнецова Л.В. Способ лечения больных хроническим бронхитом //Авторское свидетельство N 935590.- 1989. 7.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В., Гремяков В.А. Способ лечения больных поллинозом //Авторское свидетельство N 1818738.- 1990. 42 8.Гюллинг Э.В., Кузнецова Л.В., Гремяков В.А. Способ лечения больных бронхиальной астмой атопического генеза //Авторское свидетельство N 391759.- 1990. 9.Гюллинг Э.В. Гоц Т.Ю., Гремяков В.А., Кузнецова Л.В. Способ лечения аллергий //Авторское свидетельство N 1760452.- 1992.. АНОТАЦІЯ Кузнєцова Лариса Володимирівна. – Порушення імунного статусу з урахуванням факторів міжклітинної кооперації у хворих на бронхіальну астму та розробка способів системної та регіонарної імуномодуляції в комплексній терапії хворих. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук 14.03.08 - імунологія та алергологія. Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2007. Представлена до захисту дисертація у вигляді рукопису та 59 друкованих робіт та 9 авторських свідоцтв, які містять клінічні, алергологічні, імунологічні та генетичні методи дослідження, виконані у хворих на бронхіальну астму, а також у осіб контрольної групи. Вивчені та розроблені клініко-імунологічні показники до призначення різноманітних груп імуномодуляторів (в тому числі: тимогену, тималіну, Т-активіну, вілозену, мірамістину, ДМХ-випромінювання). В групі хворих на бронхіальну астму, у яких спостерігались значні порушення системного імунітету, які відповідають розподіленню алоантигенів HLA DR8, DR52, B5, були вивчені особливості впливу тимічних імуномодуляторів (тимогену, тималіну, Т-активіну) на імунокомпетентні клітини в залежності від рівня імунологічної реактивності організму, а також обгрунтування підбору дози тимогену для курсу імуномодуляції. Вивчено особливості впливу мірамістину на показники імунологічної реактивності хворих на бронхіальну астму з різко вираженними змінами в системному та локальному імунітеті з урахуванням міжклітинної кооперації, що відповідає HLA DR2, DR3, DR6, DR52, B27, було зроблено з метою визначення найбільш ефективних доз препарату, способу його 43 введення та терміну лікування. При специфічній імунотерапії на показники імунологічної реактивності хворих на алергензалежну бронхіальну астму з помірно вираженними змінами показників клітинного, гуморального та локального імунітету з урахуванням факторів міжклітинної кооперації, що відповідає HLA A1 B8 B16 DR3, призначали курс ДМХ-терапії. Доведено, що попереднє вивчення імуномодулючих засобів in vitro дозволяє розробити індивідуальну схему застосування кожного з них. Бронхіальна астма супроводжується змінами зі сторони клітинного, гуморального імунітету, зниженням функції тимусу, порушеннями стану В-ланки імунітету, факторів природної резистентності організму та цитокінового профілю. Ключові слова: системна імунотерапія, регіонарна імунотерапія, бронхіальна астма, імунна відповідь, імуномодулятор, алергія. АННОТАЦИЯ Кузнецова Лариса Владимировна. - Нарушение иммунного статуса с учетом факторов межклеточной кооперации у больных бронхиальной астмой и разработка способов системной и регионарной иммуномодуляции в комплексной терапии больных. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук 14.03.08 - иммунология и аллергология. Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 2007. Представлена к защите диссертация в виде рукописи и 59 печатных работ и 9 авторских свидетельств, которые содержат клинические, аллергологические, генетические и иммунологические методы исследования, выполненные у больных бронхиальной астмой, а также у лиц контрольной группы. Изучены и разработаны клинико-генетико-иммунологические показания к назначению иммуномодуляторов - тимогена, тималина, Т-активина, вилозена, мирамистина, ДМВ-излучения. С целью определения звеньев локусов А, В, С, DR главного комплекса гистосовместимости (HLA) у больных бронхиальной астмой, проведенными исследованиями выявлено отсутствие особенностей в частоте регистрации у 44 больных бронхиальной астмой изучаемых антигенов HLA локуса С. Наряду с этим, выявлено выявлено ряд различий по отношению распределения аллоантигенов HLA локусов А и В. Среди больных бронхиальной астмой установлено уменьшение относительной массы носителей HLA А10 (P<0,01). HLA В8, B27, наоборот, регистрировались значительно чаще (Р<0,05). В группе здоровых аллоантигены В8 и В27 встречались соответственно у 11,5 % и 8,1 % случаев, среди больных их частота становила соответственно 27,0 % и 22,2 %. В связи с этим, среди больных бронхиальной астмой 47,6 % человек имели HLA B8 или B27, а среди доноров аналогический показатель был 17,2 % (Р<0,05). Среди маркеров локуса DR с повышенной частотой (P<0,05) у больных БА регистрировался HLA DR3. Изучение показателей иммунологической реактивности у больных бронхиальной астмой выявило существенные изменение в гуморальной и клеточной звеньях иммунной системы. Низкая экспрессия мононуклеарами крови молекул CD4+ у лиц с HLA В5 и В13 и повышенный уровень экспрессии CD8+ у носителей HLA В12 объединялись у данных больных со сниженными (P<0,05) средними значениями индекса CD4+/CD8+. Низкий средний уровень процента Т-супрессоров - цитотоксических клеток ассоциировался с HLA A1, B8, B27, A1B8, DR1. Значение CD8+ клеток в пределах

Похожие записи