АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

СОЛОДКА АНЖЕЛІКА КОСТЯНТИНІВНА

УДК 371.13:37.035.6:39

Полікультурне виховання старшокласників у процесі вивчення гуманітарних
предметів

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у лабораторії естетичного виховання Інституту проблем
виховання АПН України Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор

Миропольська Наталія Євгенівна,

Інститут проблем виховання АПН України, завідуюча лабораторією

естетичного виховання

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук,професор

Пуховська Людмила Прокопівна,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України,
завідуюча відділом порівняльної професійної

педагогіки і психології

кандидат педагогічних наук, старший

науковий співробітник

Ганнусенко Ніна Іванівна,

Інститут проблем виховання АПН України, старший

науковий співробітник
лабораторії

морально-етичного виховання

Провідна установа Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і
науки України, м. Кіровоград.

Захист дисертації відбудеться “ 25 ” жовтня 2005 р. о 14 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем
виховання АПН України

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем
виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9)

Автореферат розіслано “16 ” вересня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Г.П.Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Ідея нової гуманістичної парадигми освіти нині
є провідним науково-практичним напрямком. Для реалізації цієї мети
значне місце відводиться проблемі полікультурного виховання школярів,
важливість якого актуалізується в сучасних концепціях освіти і виховання
в Україні. Так, у Державній національній програмі „Освіта (Україна ХХІ
століття)” особливу увагу надано прищепленню дітям шанобливого ставлення
до культури, звичаїв, традицій всіх народів, що населяють Україну; у
Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті зроблено
акцент на формуванні особистості, яка усвідомлює свою належність до
українського народу, сучасної європейської цивілізації, підготовлена до
життя і праці у динамічному світі.

У цьому зв’язку саме полікультурне виховання сприятиме становленню як
культурної ідентичності школярів, так і розумінню ними культурних
відмінностей між людьми. Коректність вирішення цих проблем передбачає
високий ступінь толерантності, готовності до міжкультурного діалогу та
співробітництва.

Аналіз праць з проблеми полікультурного виховання свідчить, що вона
розроблялася в контексті різних наукових галузей. Філософські та
культурологічні аспекти з позицій української державності, ідеалів і
норм загальнолюдських цінностей, співіснування різних національностей
розкривалися Г. Ващенком, В. Винниченком. Б. Грінченком, М. Грушевським,
М. Драгомановим, В. Липинським, І. Огієнком, К. Ушинським та ін.

Проблема полікультурного виховання у педагогічній науці тривалий час
пов’язувалась з інтернаціональним, патріотичним вихованням, вихованням
культури міжнаціональних стосунків (М. Терентій, З. Гасанов,
О. Джуринський). Слід відзначити, що в цих дослідженнях переважали
етнографічні аспекти.

Деякі проблеми, пов’язані з полікультурним вихованням в Україні, знайшли
своє відображення в „педагогіці миру” (О. Сухомлинська, Н. Бібік,
О. Ковальчук, О. Безкаравайна, О. Овчарук, Е. Суслова та ін.).
Загальнопедагогічні та психологічні – у працях В. Біблера,
Н. Миропольської, О. Рудницької, З. Шевченко, єтнопедагогічні – у
дослідженнях Л. Пуховської, Н. Ганнусенко.

Останні за часом дисертаційні дослідження розкривають окремі аспекти
полікультурного виховання й освіти. Праці Є. Мандалян, С. Мустафаєвої,
О. Опаленка, В. Пісакар, О. Сосновської, Г. Бойчук, О. Маматказіної, П.
Лієпінь присвячені формуванню патріотичних та інтернаціональних уявлень
школярів в умовах багатонаціональних регіонів. О. Ковальчук, В. Єршова,
М.Воловікова, І. Лощенова висвітлюють історико-педагогічні аспекти
розвитку теорії і практики полікультурної освіти, наголошують на
полікультурному підході в навчанні і вихованні. Проблеми інтеркультурної
комунікації та діалогу культур розглядались у дослідженнях А. Полякової,
В. Фурманової, Т.Астафурової, С. Должнікової, О. Часник; виховання
толерантності – у роботі Т. Білоус.

Проблемі теорії полікультурного виховання й освіти присвячено також
праці зарубіжних дослідників. Так, у рамках акультураційного підходу в
полікультурному вихованні висвітлюються: гармонізація стосунків між
етнічними групами (Дж. Мейл, Дж. Фаркас); вивчення традицій рідної
культури (Ю. Босс-Нюнінг); необхідність виховання взаємної відкритості,
інтересу та терпимості (Ю. Зандфукс); формування культурної
ідентичності(В.Фтенакіс, А. Зонне, В. Валхінер). Діалоговий підхід до
полікультурного виховання представлено дослідженнями проблем формування
полікультурної свідомості (М.Бахтін,

М. Каган, П. Гайденко, А. Шарикова, Г. Паланкіна), культура
міжнаціональних стосунків висвітлено в працях Г. Помєріна, М. Хохмана.

Окремі концепції й положення соціально-психологічного підходу присвячено
психологічним передумовам полікультурного виховання (К. Даффі, Дж.
Бенкс, Г. Дмитрієв, Н. Крилова, Т. Менська). Ці підходи змістовно
доповнюють один одного.

Все ж на сьогодні не дістали ще належного теоретичного обґрунтування і
методичного забезпечення проблеми полікультурного виховання
старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів, які мають
значний гуманістичний виховний потенціал щодо полікультурного виховання
учнів.

Наше дисертаційне дослідження присвячене розв’язанню протиріч, що
виникають у зв’язку з недостатнім усвідомленням сутності й завдань
полікультурного виховання старшокласників у сучасних умовах, відсутністю
належних акцентів на аспектах полікультурного виховання у викладанні
гуманітарних предметів.

Таким чином, актуальність і теоретико-методична нерозробленість проблеми
обумовили вибір теми дослідження „Полікультурне виховання
старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне
дослідження проводилось у відповідності до тематичного плану
науково-дослідної роботи лабораторії естетичного виховання Інституту
проблем виховання АПН України в розробці комплексної теми „Методичне
забезпечення змісту мистецької освіти та естетичного виховання в
середній загальноосвітній школі” № 0103U001165, а також з Державним
стандартом загальної середньої освіти в галузі „Естетична культура”.

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Інституту
проблем виховання Академії педагогічних наук України (протокол № 2 від
28.02.2002 р.) і Радою з координації наукових досліджень в галузі
педагогіки і психології АПН України (протокол № 3 від 27.03.2002 р.).

Об’єкт дослідження – процес полікультурного виховання старшокласників.

Предмет дослідження – зміст, форми та методи полікультурного виховання
старшокласників у процесі вивчення гуманітарних дисциплін.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність, структуру, зміст і
особливості полікультурного виховання старших школярів у процесі
вивчення гуманітарних предметів; розробити й експериментально апробувати
експериментальну програму полікультурного виховання в процесі викладання
гуманітарних дисциплін.

В основу дисертаційного дослідження покладено гіпотезу: ефективність
полікультурного виховання старшокласників забезпечується розробкою
експериментальної програми полікультурного виховання, інноваційний зміст
якої ґрунтується на використанні інтеркультурної комунікації у
викладанні гуманітарних предметів.

У співвідношенні з об’єктом, предметом, метою і гіпотезою поставлено
такі завдання дослідження:

визначити стан розробленості проблеми в теорії і практиці;

розкрити сутність, структуру й особливості полікультурного виховання
старшокласників у сучасних умовах;

визначити зміст інтеркультурної комунікації як теоретичної основи
полікультурного виховання старших школярів;

обґрунтувати і розробити експериментальну програму полікультурного
виховання старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів;

проаналізувати ефективність результатів експериментальної роботи;

розробити методичні рекомендації з полікультурного виховання
старшокласників у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про
особистість і її здатність опановувати навколишню дійсність, вплив
соціокультурного середовища (соціокультурних цінностей, звичаїв,
інститутів) на особистість, а також індивідуального культурного досвіду
на психіку та діяльність; інтеріоризацію соціально-символічної
діяльності, результатом якої є сутність присвоєння цінностей культури;
методологічні принципи організації і побудови теоретичної та практичної
діяльності – системний, особистісний, полісуб’єктний, культурологічний
підходи.

Теоретичною основою дослідження є: теорія полікультурного виховання (Г.
Дмитрієв, А. Джуринський, Т. Менська, Дж. Бенкс, Ю. Босс-Нюнінг,

К. Даффі, Дж. Фаркас); вчення про роль мови як засобу формування
вторинної мовної особистості (Ю. Караулов, Ю.Маслова); теорія
інтеркультурної комунікації (Т. Грушевицька, В. Попов, О. Садохін, К.
Сітаран, П. Сисоєв,

С.Тер-Мінасова, Г. Томахін, І. Халеєва, І. Холл); теорія особистісно
орієнтованої освіти (І. Бех, Н. Бондаревська, О. Пєхота).

У відповідності з поставленими завданнями використано комплекс методів
наукового дослідження: теоретичні – аналіз, синтез, індукція, дедукція,
систематизація, порівняння, класифікація, узагальнення здобутих
теоретичних та експериментальних даних з метою визначення теоретичних
основ полікультурного виховання старшокласників та усвідомлення його
ролі і місця в системі виховання особистості; емпіричні – спостереження,
бесіда, вивчення змісту і результатів полікультурного виховання
старшокласників, анкетування, що забезпечують вивчення стану
полікультурного виховання школярів і його впливу на формування
особистості; експериментальні – констатувальний та формувальний
експерименти, спрямовані на вивчення рівнів полікультурної вихованості;
статистичні методи дозволили здійснити кількісну і якісну обробку
результатів експериментальної роботи і визначити ефективність
обґрунтованого проекту полікультурного виховання старшокласників у
процесі вивчення гуманітарних предметів.

Етапи та експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна
робота здійснювалась у 10–11 класах Першої української гімназії імені М.
Аркаса та в загальноосвітніх школах № 15, № 34 м. Миколаєва й охоплювала
340 учнів на констатувальному рівні та 235 – на формувальному.

На першому етапі (2001-2002 н.р.) здійснювався теоретичний аналіз
філософської, психолого-педагогічної літератури з проблеми, чинних
шкільних програм гуманітарних предметів; уточнювався ступінь вивченості
проблеми; визначалися концептуальні засади, мета і завдання дослідження;
формувалася робоча гіпотеза, розроблявся понятійний апарат,
узагальнювався досвід роботи загальноосвітніх шкіл.

На другому етапі (2002-2003 н.р.) було обґрунтовано методику
дослідження, доцільність і необхідність застосування емпіричних та
теоретичних методів; розроблено експериментальну програму
полікультурного виховання старшокласників у процесі вивчення
гуманітарних предметів; проводився констатувальний експеримент, у
процесі якого визначено рівень полікультурної вихованості
старшокласників.

На третьому етапі (2003-2004 н.р.) здійснювався формувальний
експеримент. Проводилася перевірка результативності проекту
полікультурного виховання в процесі вивчення гуманітарних предметів:
оброблялися та узагальнювалися показники, здобуті під час
дослідно-експериментальної роботи; визначалася сфера застосування
результатів; здійснювалася літературна обробка праці.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше:

теоретично обґрунтовано принципи побудови експериментальної програми
полікультурного виховання та способи організації діяльності
старшокласників на основі введення інтеркультурної комунікації у процес
викладання гуманітарних предметів;

визначено критерії та показники полікультурної вихованості
старшокласників;

розроблено програму полікультурного виховання старшокласників у процесі
вивчення гуманітарних предметів;

дістало практичний розвиток застосування методів проектної,
дослідницької роботи, імітаційних ігор, крос-культурних тренінгів
творчих можливостей старшокласників та використання виховного потенціалу
гуманітарних предметів у процесі полікультурного виховання.

Теоретична значущість дослідження полягає в уточненні поняття
„полікультурне виховання” на основі аналізу сучасної літератури з цього
питання; у теоретичному обґрунтуванні необхідності реалізації
інтеркультурної комунікації у викладанні предметів гуманітарного циклу;
у поглибленні наукового знання про виховний потенціал гуманітарних
предметів щодо засвоєння культурних, національних та загальнолюдських
цінностей;

в утвердженні полікультурної спрямованості змісту програм з гуманітарних
предметів; у розробці критеріїв відбору лінгвокультурологічного
матеріалу для викладання гуманітарних предметів.

Практична значущість дослідження полягає у впровадженні в практику
роботи загальноосвітніх шкіл експериментальної програми полікультурного
виховання на основі введення інтеркультурної комунікації у викладання
гуманітарних предметів та використання її у позакласній та в позаурочній
роботі; розробці критеріїв полікультурної вихованості старшокласників.
Впровадження програми дозволило акцентувати полікультурний компонент у
викладанні гуманітарних предметів, посилити їх гуманістичну
спрямованість, розробити лінгвокультурологічне забезпечення викладання
гуманітарних предметів з тем проекту та використати регіональний фактор
для вивчення національних культур Миколаївської області.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків та
рекомендацій обумовлені єдністю теоретичних та емпіричних методів
дослідження, адекватних його об’єкту, предмету та завданням. Результати
впровадження розробленого проекту засвідчили позитивну динамику рівнів
полікультурної вихованості старшокласників у процесі апробації основних
положень дослідження в практиці викладання гуманітарних предметів у
загальноосвітніх школах.

Наукові положення і методичні рекомендації з полікультурного виховання
старшокласників впроваджені в практику роботи шкіл м. Миколаєва № 15
(довідка № 106 від 02.09.2004 р.), № 34 (довідка № 197 від 14.09.2004
р.), Першої української гімназії ім. М. Аркаса (довідка № 169 від
25.10.2004 р.), Миколаївського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти при проведенні практичних занять для вчителів міста
і області (довідка № 113 від 30.10.2004 р.). Складено методичні
рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл з полікультурного
виховання старшокласників в процесі вивчення гуманітарних предметів
(затверджено Вченою радою Миколаївського обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти, протокол № 5 від 22.12.2004 р. та
Миколаївським державним університетом імені В.О.Сухомлинського, протокол
№ 7 от 31.01.2005 р.), які використовуються педагогами з метою
організації полікультурного виховання та формування інтеркультурної
компетентності учнів.

Апробація результатів дисертації здійснювалася під час впровадження в
роботу шкіл Миколаївської області експериментальної програми
полікультурного виховання старшокласників у процесі вивчення
гуманітарних предметів. Результати дослідження доповідалися і
обговорювалися на засіданнях лабораторії естетичного виховання Інституту
проблем виховання АПН України, кафедрі іноземних мов Миколаївського
державного університету ім. В.О. Сухомлинського, засіданнях Вченої ради
Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,
педагогічних радах ЗОШ № 34, 15, Першої української гімназії ім. М.
Аркаса м. Миколаєва. Наукові доповіді і виступи протягом 2002–2004 років
були представлені на обласних семінарах вчителів, всеукраїнських
науково-практичних і міжнародних конференціях: „Мова і культура” (Київ,
2002 р.), „Педагогічна освіта в Україні: проблеми, перспективи розвитку”
(Миколаїв, 2004 р.), Звітна наукова конференція інституту проблем
виховання АПН України (Київ, 2004 р.), „Теоретичні та методологічні
засади розвитку мистецької освіти у контексті Європейської інтеграції”
(Суми, 2004 р.), „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і
практика” (Луганськ, 2004 р.), „Сучасні тенденції і пріоритети
виховання” (Київ, 2004 р.), „Теоретичні та методичні засади неперервної
мистецької освіти” (Київ, 2004 р.).

За матеріалами дослідження опубліковано 12 праць, з них 8 – у наукових
фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів,
висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних
джерел (207 найменувань). Загальний обсяг роботи 225 сторінок. Основний
зміст дисертації викладено на 182 сторінках. Робота має 7 додатків (з
них 2 таблиці) на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь розробленості проблеми,
визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження,
розкрито його етапи, сформульовано наукову новизну, теоретичне та
практичне значення результатів дослідження, схарактеризовано їх
вірогідність та доцільність, наведено відомості про апробацію і
впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Полікультурне виховання старшокласників у процесі
вивчення гуманітарних предметів як науково-прикладна проблема” – на
основі наукових джерел виділено найбільш характерні параметри осмислення
проблеми полікультурного виховання, визначено завдання полікультурного
виховання старшокласників на сучасному етапі, обґрунтовано сутність
полікультурного виховання учнів старшої школи, проаналізовано можливість
використання гуманістичного потенціалу предметів гуманітарного циклу у
полікультурному вихованні. Подано історичний аналіз проблеми дослідження
полікультурного виховання у контексті культурознавчого,
лінгвокультурологічного і психологічного знання, розкрито сутність
поняття „полікультурне виховання”, визначено його зміст на сучасному
етапі.

Педагогічні засади полікультурного виховання учнів закладені
К.Ушинським, який підкреслював необхідність знання духовного життя інших
народів, П. Каптерєвим, у працях якого акцентується взаємозв’язок
національного і загальнолюдського в педагогіці, В. Сухомлинським, який
вважав необхідним формувати у дітей емоційно-ціннісне ставлення до людей
інших національностей; психологічні засади – в теорії Л. Виготського про
присвоєння культурно-історичного досвіду в процесі діяльності.

Вивчення змістової основи полікультурного виховання
передбачало не лише виділення аспектів цього явища, а й узагальнення
наявних підходів до полікультурного виховання. Найпоширеніші у світовій
педагогіці підходи до розуміння сутності полікультурного виховання й
освіти є:

аккультураційний, де під полікультурною освітою розуміють поліетнічну
освіту, пов’язану з нормалізацією стосунків між етнічно різними групами
та індивідами (Ю. Босс – Нюнінг, Ю. Зандфукс, А. Соннер);

діалоговий, що базується на діалогічності відносин різних культур, на
ідеях відкритості, толерантності, культурного плюралізму, охоплює
виховання культури міжнаціональних стосунків шляхом розкриття культурних
досягнень інших народів та оволодіння ними (М. Бахтін, Л. Баткін, М.
Каган, П. Гайденко, В. Біблер, З. Гасанов,

Є.Тарасов, Ю.Сорокін, Дж.Померін, М.Хохман, М. Крюгер-Потратц);

соціально-психологічний підхід розглядає полікультурне виховання як
особливий спосіб формування певних соціально-настановчих та
ціннісно-орієнтованих нахилів, комунікативних та емпатичних умінь, які
дозволяють випускнику загальноосвітньої школи здійснювати інтенсивну
міжкультурну взаємодію, розуміти інші культури, виявляти толерантність
щодо їх носіїв (Дж. Бенкс, А. Джуринський, Г. Дмитрієв, В. Єршов, О.
Ковальчук, І. Лощенова, В. Макаєв, М. Тайчинов).

У дослідженні визначено цілі полікультурного виховання (толерантність,
розуміння, активна солідарність, взаємодія, взаємозалежність,
взаємообмін). У ході особистісного полікультурного становлення школяр
проходить декілька ступенів: толерантність, розуміння та прийняття іншої
культури, повага до культури й усвідомлення культурних розбіжностей.

Аналіз основних підходів до полікультурного виховання молоді підвів до
такої дефініції поняття: полікультурне виховання – це процес
цілеспрямованої соціалізації школярів, спрямований на оволодіння
системою національних і загальнолюдських культурних цінностей,
формування комунікативних умінь, що дозволяють школяреві здійснювати
інтенсивну міжкультурну взаємодію, розуміти інші культури, толерантно
ставитися до їх носіїв.

Полікультурне виховання забезпечує:

– на когнітивному рівні: засвоєння зразків і цінностей національної та
світової культури, культурно-історичного та соціального досвіду різних
держав та народів;

– на ціннісно-мотиваційному рівні: формування соціально-настановчих та
ціннісно-орієнтаційних схильностей учнів до інтеркультурної комунікації
та обміну, розвиток толерантності відносно інших суспільств, народів,
культур і соціальних груп;

– на діяльнісно-поведінковому рівні: активну соціальну взаємодію з
представниками різних культур при збереженні власної культурної
ідентичності.

У дисертації полікультурне виховання розглядається як невід’ємна
складова національного виховання. Полікультурне виховання реалізує
принцип діалектичної єдності національного і загальнолюдського, що дає
змогу людині глибоко відчувати приналежність до рідного народу і
водночас усвідомлювати себе громадянином і суб’єктом світової
цивілізації.

Особливістю полікультурного виховання є багатоаспектність його змісту,
що дає змогу досліджувати проблеми полікультурного характеру в комплексі
навчальних гуманітарних дисциплін. Кожен гуманітарний предмет робить
свій внесок у здійснення діалогу та комунікації між культурами, основним
чинником яких виступає мова.

Вважаємо, що використання лінгвокультурологічної змістової лінії
викладання предметів гуманітарного циклу допоможе учням засвоїти духовні
цінності народу, мова якого вивчається, географічні та історичні реалії
в їх культурно-історичному аспекті, систематизувати і закріпити лексику,
що відбиває національно-культурний компонент семантики. Для реалізації
цієї мети потрібно використовувати всі реальні можливості процесу
навчання гуманітарних предметів.

У розділі зроблено акцент на загальних законах мови, які поєднуються із
різноманіттям національних і культурних відмінностей, що потребує їх
розуміння, прийняття та поваги. Для оптимізації цього процесу у роботі
пропонується реалізація інтеркультурної комунікації у викладанні
гуманітарних предметів. Інтеркультурна комунікація – це форма
комунікативної культури, яка характеризується адекватним
взаєморозумінням двох або більше учасників комунікативного акту, які
належать до різних національних культур, інтеркультурною компетентністю,
толерантністю, другодомінантністю особистості, її прагненням до
міжнаціональної злагоди в усіх сферах спілкування.

Результативність інтеркультурної комунікації залежить від розуміння
старшокласниками притаманних культурі провідних цінностей, а її
успішність обумовлена знанням принципів комунікативної взаємодії,
коректним вибором спеціальних мовних варіантів та дискурсивних
стратегій, якими користуються комуніканти. У результаті оволодіння
вербально-семантичним кодом мови, що вивчається (мовної та
концептуальної картини світу носіїв мови), у старшокласників формується
сукупність здібностей до іншомовного спілкування на міжкультурному
рівні, під яким розуміють адекватну взаємодію з представниками інших
культур.

Розвиток рис вторинної мовної особистості, завдяки яким старшокласник
виявляє здібність до ефективної участі в інтеркультурній комунікації, є
стратегічна мета полікультурного виховання й освіти.

Основними компонентами інтеркультурної комунікації є: лінгвістичний
(безеквівалентні мовні одиниці, параміологічний та фразеологічний фонди
мови, міфологізовані мовні одиниці, лексика повсякденного спілкування);
комунікативний (адекватність спілкування його меті та завданням);
прагматичний (правила та норми поведінки, прийняті у певному
суспільстві); історичний (минуле суспільства, мова якого вивчається);
етнографічний (особливості побуту та звичаї даного етносу); естетичний
(художня культура, що відображає традиції народу); етнопсихологічний
(специфіка сприйняття навколишнього світу та цінностей інших культур,
національні особливості менталітету представників даної культури).

Превалюючим у цьому процесі є емпатичний підхід, що забезпечує глибинне
спілкування (В. Батіщев, Н. Крилова) – другодомінантність, яка
відображає спрямованість поведінки на сприйняття значущості іншої
людини.

У другодомінантності виражається орієнтованість індивіда не лише на
співробітництво з іншим, а й на різні грані сприйняття іншого як
суверенної особистості, що породжує взаєморозуміння і довіру.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано критерії, показники та рівні
полікультурної вихованості (адекватний, достатній, сутнісний, частковий,
фрагментарний), розроблено діагностичні завдання культурологічного,
етнокультурного, лінгвокультурологічного характеру та типологію
допущених учнями помилок (системні, етикетні, стереотипні,
енциклопедичні, дискурсні, ідеологічні).

Кількісний та якісний аналіз рівнів полікультурної вихованості
старшокласників за результатами констатувального експерименту показав,
що серед учнів класів негуманітарного профілю і неспеціалізованих класів
„адекватним” (відносно високим) рівнем характеризуються лише 12,4%
школярів, „достатнім” (вищім за середній) рівнем – 19,1%, „сутнісним”
(середнім) – 32,6%, „частковим” (нижчим від середнього) рівнем – 24,8%,
а „фрагментарним” (відносно низьким) – 15,8% старшокласників.

. | 1/4 o

$

O

x 1/4 >

o

o

O

O

$

O

O

O

O

$

O

O

O

O

O

uoeuoeuoeuoeuoeuoeuoeuoenoenoenoenoenoenoeeoeuoenoenoenoenoenoenoenoeeoe
uoessoessoeOuoenoenoenoeNoenoenoenoenoenoenoenoenoeu

O

O

O

O

O

O

O

иховної ролі гуманітарних предметів, браком лінгвокультурологічних знань
і відсутністю належного методичного забезпечення. До інформаційних
причин відносимо такі, що пов’язані з відсутністю акцентів на
полікультурному компоненті в змісті більшості програм та підручників з
предметів гуманітарного циклу, недостатньою інформаційною забезпеченістю
шкіл. Серед організаційних причин найсуттєвішими є неспіввіднесеність
організаційної структури виховного процесу з інтересами старшокласників:
палітра вибору школярами окремих видів діяльності часто обмежена, не
впроваджуються діалогічні та особистісно орієнтовані методи роботи.

У другому розділі – „Полікультурне виховання старшокласників засобами
змісту гуманітарних предметів” – дано обґрунтування і зміст
експериментальної програми полікультурного виховання старшокласників у
процесі вивчення гуманітарних предметів і педагогічні умови його
здійснення, представлено результати експериментального дослідження з
реалізації програми полікультурного виховання старшокласників у практиці
виховної роботи загальноосвітніх шкіл.

Експериментальне дослідження здійснювалося на основі використання
лінгвокультурологічної змістової лінії предметів гуманітарного циклу
шляхом введення інтеркультурної комунікації в процес їх викладання з
метою формування вторинної мовної особистості. Зміст інтеркультурної
комунікації складали такі елементи, як: соціокультурні знання; мовні
знання (безеквівалентна та фонова лексика); знання певних фактів
національної культури (національні цінності та реалії, характер,
стереотипи, символи, культурно обумовлені особливості комунікації,
етикет); навички та вміння вербального та невербального спілкування.

Серед методів застосовувались: біографічна рефлексія, що сприяє
осмисленню власної культурної приналежності, ідентифікації особистісних
культурних стандартів; інтерактивне моделювання, яке надає можливість
учням ознайомитися і вивчити способи й види стосунків у міжкультурних
контактах; рольові ігри, під час яких відбувається сприйняття скритих
правил та стандартів, пізнаються інтереси сторін, які взаємодіють, їх
форми поведінки, розвивається здатність до сприйняття норм і цінностей
іншої культури; симуляція, що дозволяє увійти в образ людини іншої
культури, створює умови для культурної творчості учнів; проблемні
ситуації, які є необхідними для відпрацювання відповідної стратегії дій
в опосередкованій чи безпосередній ситуації міжкультурного спілкування,
під час яких виформовуються здібності учня до рефлексивного керування
своїм розвитком; проектна робота, що виводить спілкування за рамки класу
в реальне життя, створює широку опору на практичну діяльність;
крос-культурний тренінг, завданням якого є знайомство старшокласників з
міжкультурними відмінностями в міжособистісних стосунках; дослідницька
робота, що забезпечує розвиток творчих здібностей, уміння застосовувати
одержані знання за всіма предметами гуманітарного циклу на практиці.

Ефективність організації полікультурного виховання старшокласників
забезпечувалась обґрунтованими педагогічними умовами: врахування вікових
та індивідуальних особливостей сприйняття інших культур; створення
емоційного настрою та атмосфери, яка допомагає ввести учнів у світ іншої
культури; встановлення діалогу з людиною іншої культури, відтворення
ситуації „вченого незнання”, „вживання” в іншу культуру; виявлення
проблем, які гальмують успішне здійснення інтеркультурної комунікації та
винесення їх на обговорення учнями; введення яскравого контрасту під час
обговорення кожної з культур; занурення учнів у стан експерименту та
культурної творчості в процесі художньо-пізнавальної діяльності;
використання регіонального фактору як засобу пізнання культури
„найближчих сусідів”; безпосереднє спілкування з представниками інших
культур.

Мета і завдання експериментальної програми реалізовувалися тематичними
блоками, зміст яких моделює потенційне міжкультурне спілкування і
спирається на раніше здобуті знання з гуманітарних предметів і реального
життя. Зміст кожного блоку представлено за предметами відповідно до
діючих навчальних програм та логіки їх викладання.

Блок 1: Цінність культурних відмінностей та практична толерантність
(предмети: „Людина і суспільство”, „Історія України”, „Всесвітня
історія”).

Блок 2: Мова в полікультурному просторі (предмети: „Англійська мова”,
„Рідна мова”, „Українська література”).

Блок 3: Національний характер та національні стереотипи як компоненти
різних культур (предмети: „Рідна мова”, „Українська література,”
„Зарубіжна література”, „Людина і суспільство”,” „Англійська мова”).

Блок 4: Культурно обумовлені особливості комунікації („ Англійська
мова”).

Блок 5: Невербальні особливості спілкування (предмети: „Англійська
мова,” „Людина і суспільство”).

Блок 6: Символіка – універсальна мова всіх народів (предмети: „Рідна
Мова”, „Українська література”, „Англійська мова”, „Зарубіжна художня
культура”).

Блок 7: Етикет спілкування представників різних культур (предмети:
„Англійська мова”, „Рідна мова”).

Кожний блок та його складові теми передбачали лінгвокультурологічні
коментарі.

У процесі відбору лінгвокультурологічного матеріалу особлива увага
надавалась інформативності, сучасності, актуальному історизму,
сполучуваності (універсального, національного та регіонального типів
інформації), типовості, достовірності (документальності), тематичності,
міжкультурному порівнянню.

Таким чином, було виділено основні одиниці відбору
лінгвокультурологічного матеріалу: країнознавчу марковану лексику;
безеквівалентні мовні одиниці; міфологізовані мовні одиниці; прислів’я
та фразеологізми; лексику, що відображає еталони, образи, мовленнєву
поведінку; етикетні форми спілкування; тексти країнознавчого характеру.

Експериментальна робота, яка проводилася в школах міста Миколаєва,
спрямовувалася на перевірку коректності теоретичних та практичних
положень розробленого проекту полікультурного виховання старшокласників.
Досягненню цієї мети сприяли такі форми виховної роботи: екскурсії по
Миколаївському регіону за темою „Ми – різні, але ми єдині. Ми – народ
України”; розробка проектів: „Особливості культур англомовного світу
крізь призму об’яв”, „Іноземна мова – перехрестя культур”, „Відбітки
іноземних мов у нашому житті” (вивчення національних культур
Миколаївської області); диспут „Національні характери народов світу”;
комунікативні практикуми „Культурообумовлені особливості комунікації”;
крос-культурний тренінг невербальної комунікації; дослідницька робота:
„Рослини як символи народних обрядів української, англійської та
німецької культур”; театралізоване свято: „Народні театри світу” та ін.

Загальна кількість учнів в експерименті становила 235 осіб. Реалізація
експериментальної роботи проходила в класах негуманітарного профілю, які
брали участь у констатувальному експерименті, з метою фіксування змін
полікультурної вихованості старшокласників, контролю та порівняння
здобутих результатів з початковим рівнем та кожним наступним етапом, а
також для корекції проекту в процесі його впровадження. На початку і в
кінці експерименту було проведено зріз з метою виявлення рівня розвитку
полікультурної вихованості старшокласників: результати порівнювалися з
усередненим значенням кожного з критеріїв та із загальним рівнем їх
зміни.

У табл. 1 наведено дані, що свідчать про динаміку рівня сформованості
полікультурної вихованості учнів у процесі вивчення гуманітарних
предметів.

Таблиця 1

Динаміка рівня сформованості полікультурної

вихованості старшокласників

Рівні За даними констатувального

експерименту

За даними формувального експерименту

Зміни

А

Б

Середній %

А

Б

Середній %

Середній %

Адекватний

(відносно високий) 9,4 15,4 12,4 17,6 21,5 19,5 7

Достатній

(вищий за середній) 16,6 21,6 19,1 29,4 27,6 28,5 9,4

Сутнісний (середній) 34,2 25,6 32,6 33,3 32,7 33 1,6

Частковий (нижчий від середнього) 30,0 19,7 24,8 15,5 11,8 13,6 11,0

Фрагментарний (відносно низький) 13,8 17,8 14,8 8,1 6,8 7,4 8,4

Як показали результати кінцевого зрізу, в експериментальних класах рівні
розвитку досліджуваних знань і вмінь помітно змінилися порівняно з
результатами констатувального експерименту. Дані засвідчили: кількість
учнів з „адекватним” рівнем підвищилось на 7,0%, з „достатнім” рівнем –
на 9,4%, із „сутнісним” – на 1,6%, з „частковим” зменшилось на 11,0% і з
„фрагментарним” – на 8,4%. „Частковий” і „фрагментарний” рівні виявилися
мінімальними. Рівень толерантності підвищився на 51,0%, а рівень
лінгвокультурологічних знань – на 36,0%. У 87,0% старшокласників
виявлено інтерес до надбання гуманітарних знань щодо вивчення інших
культур та мов, підвищився рівень толерантного ставлення до
представників інших культур, знизився рівень емоційного реагування на
культурні розбіжності та стереотипи поведінки в міжособистістному
спілкуванні.

ВИСНОВКИ

1. Полікультурне виховання старшокласників є актуальною проблемою
сучасної педагогічної теорії і практики в умовах нової освітньої
ситуації, для якої характерне посилення етнізації змісту освіти,
зростання ролі мови навчання та ідей народної педагогіки. Важливою
соціально-політичною детермінантою необхідності полікультурного
виховання є інтенсивний розвиток інтеграційних процесів як важливої
складової розвитку сучасного світу, а також прагнення України та інших
держав інтегруватися в світовий та європейський соціально-культурний
простір, зберігаючи за цих умов національну своєрідність.

2. Нове розв’язання проблеми виявилось у теоретичному обґрунтуванні
сутності, необхідності і можливості полікультурного виховання
старшокласників в умовах сучасної національної школи і створенні
необхідного методичного забезпечення для ефективної організації
полікультурного виховання в процесі вивчення гуманітарних предметів.

У роботі визначено, що в забезпеченні процесу полікультурного виховання
старшокласників істотного значення набуває лінгвокультурологічний підхід
до викладання гуманітарних дисциплін, який орієнтує на взаємозв’язок
культури та мови, яка відображає культурні цінності народів.
Ефективність використання лінгвокультурологічної змістової лінії
гуманітарних предметів обумовлена введенням інтеркультурної комунікації
в навчально-виховний процес.

Соціокультурні знання, навички і вміння вербального та невербального
спілкування складають зміст інтеркультурної комунікації, яка є джерелом
інтеркультурної компетентності вторинної мовної особистості,
характерними рисами якої є здатність до адекватного взаєморозуміння
представників різних культур, толерантність, другодомінантність
особистості, її прагнення до міжнаціональної злагоди в усіх сферах
спілкування.

Психолого-педагогічний аналіз дослідження показав, що загальний рівень
свідомості та самосвідомості саме старших школярів, активність їхньої
емоційної та інтелектуальної сфери психіки дає змогу сприймати культурну
багатоманітність як неминучість та необхідність існування людської
цивілізації, сприймати інші мовні картини світу як відображення засобами
мови цінностей інших культур.

На основі змісту поняття „полікультурне виховання” в дисертації виділено
критерії та показники полікультурної вихованості старшокласників:
толерантності, інтеркультурної компетентності, мотиваційно-діяльнісний.

3. Діагностичні завдання виявили, що старшокласники припускаються
системних, етикетних, стереотипних, енциклопедичних, дискурсивних,
ідеологічних помилок у ситуаціях інтеркультурної комунікації.

Превалювання низького рівня полікультурної вихованості учнів пояснюється
низкою причин мотиваційного, інформаційного та організаційного
характеру. Аналіз чинних програм та підручників з гуманітарних предметів
показав, що полікультурний компонент у більшості з них практично не
акцентовано.

4. На основі усвідомлення необхідності полікультурного виховання
старшокласників було розроблено експериментальну програму, яка
передбачала: а) формування полікультурної вихованості старшокласників
незалежно від профілю середнього загальноосвітнього закладу; б) введення
інтеркультурної комунікації у процесс вивчення гуманітарних дисциплін;
в) тематичне інтегрування гуманітарних предметів на основі їх загальної
лінгвокультурологічної змістової лінії з метою використання
гуманістичного потенціалу цих предметів у полікультурному вихованні; г)
поширення полікультурного виховання на позакласні виховні заходи.

У процесі впровадження концепції визначено, що полікультурне виховання є
ефективним на основі створення проекту, пов’язаного з вивченням
гуманітарних предметів.

5. Результати формувального експерименту засвідчили позитивні зміни у
рівнях полікультурної вихованості старшокласників на основі реалізації
програми полікультурного виховання; підтвердили положення, що
ефективність полікультурного виховання старшокласників у процесі
вивчення гуманітарних предметів може бути забезпечена за таких
педагогічних умов, як врахування вікових та індивідуальних особливостей
сприйняття інших культур; створення емоційного настрою та атмосфери, що
допомагає ввести учнів у світ іншої культури, встановити діалог з
людиною цієї культури.

Використання методів імітаційних ігор, дослідницької та проектної
роботи, крос-культурних тренінгів сприяло культурній та національній
ідентифікації старшокласників, розвиткові здатності сприйняття норм та
цінностей іншої культури, створенню конкретних ситуацій міжкультурного
спілкування і відповідної стратегії дій у ситуаціях міжкультурного
спілкування, зняттю конфліктних ситуацій, діалогізації спілкування,
акцентуванню мови почуттів, довірливому спілкуванню, здатності
старшокласників до рефлексивного управління своїм розвитком, створенню
умов для культурної творчості учнів, соціально значущої особистісної
діяльності, інтеріоризації школярами здобутої інформації, надання їй
індивідуального сенсу.

6. Практичні результати дослідження полягають у тому, що теоретично
розроблена та впроваджена експериментальна програма полікультурного
виховання старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів
виявилася ефективною.

Рекомендації щодо її використання дають змогу організовувати та
скеровувати процес полікультурного виховання в будь-якій школі незалежно
від здібностей та схильностей учнів, а її відкритість залишає простір
для педагогічної творчості.

7. Внаслідок проведеної теоретичної та експериментальної складових
дослідження є підстави стверджувати: поставлені завдання розв’язано,
гіпотезу підтверджено, що уможливлює висновки про ефективність
запровадженого змісту, форм та методів полікультурного виховання
старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів.

Проведене дослідження не вирішує всіх проблем полікультурного виховання
старшокласників. Актуальними є також полікультурне виховання інших
вікових груп, полікультурне виховання у школах національних меншин,
конструювання нових технологічних підходів до полікультурного виховання
тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Солодка А.К. Вивчення іншомовних реалій як шлях формування
лінгвокультурологічного досвіду // Історія Півдня України від
найдавніших часів до сучасності: проблема національного, соціального,
економічного, технічного, правового, релігійного та культурного
розвитку: Зб.наук.праць у 3-х частинах. – Миколаїв – Одеса. – 1999. – Ч.
3. – С. 81-82.

2. Солодка А.К. Полікультурне виховання учнів старшої школи //
Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і
пошуки: Зб.наук.праць / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп.ред.) та ін.. – Київ
–Запоріжжя. – 2003. – Вип. 26. – С. 155-159.

3. Солодка А.К. Культурологічний зміст полікультурного виховання //
Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і
пошуки: Зб.наук.праць / Редкол.: Т.І.Сущенко (відп.ред.) та ін.. – Київ
– Запоріжжя. – 2003. – Вип. 27. – С. 47-50.

4. Солодка А.К. Через мову – до розуміння культури. З досвіду
використання лінгвокультурології у полікультурному вихованні учнів
старшої школи // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. – № 1. –
С. 146-153.

5. Солодка А.К. Методика полікультурного виховання старшокласників у
процесі вивчення предметів гуманітарного циклу // Рідна школа. – 2004. –
№ 2. – С. 27-29.

6. Солодка А.К. Полікультурне виховання старшокласників засобами
мистецтва // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції:
Теоретичні та методичні засади розвитку / Тези міжнародної наукової
конференції. – Київ – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2004. – С.
290-292.

7. Солодка А.К. Полікультурне виховання старшокласників в процесі
вивчення іноземної мови // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 3. – С.
98-108.

8. Солодка А.К. Теорія та практика полікультурного виховання
старшокласників // Теоретико – методічні проблеми виховання дітей та
учнівської молоді: Зб. наук. праць. – Київ–Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. –
Кн. 1. – С. 72-75.

9. Солодкая А.К. Проект поликультурного воспитания старшеклассников //
Духовний розвиток особистості:методологія, теорія і практика:
Зб.наук.праць. – Луганськ, 2004. – С. 237-245.

10. Солодка А.К. Полікультурне виховання старшокласників в процесі
вивчення гуманітарних предметів: Методичний посібник. – К: Вид-во
„Науковий світ”, 2005. – 24 с.

11. Солодка А.К. Використання символічних видів художньої творчості у
полікультурному вихованні старшокласників // Теоретичні та методичні
засади неперервної мистецької освіти: Зб.наук.праць. – Чернівці: Зелена
буковина, 2005. – С. 90-91.

12. Солодка А.К. Полікультурне виховання та освіта – крок до інтеграциї
освіти України в єдиний загальнокультурний простір // Науковий вісник
Миколаївського державного університету: Збірник наук. праць. – Миколаїв:
МДУ, 2005. – С. 212-217.

АНОТАЦІЯ

Cолодка А.К. Полікультурне виховання старшокласників у процесі вивчення
гуманітарних предметів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Академія
педагогічних наук України, Інститут проблем виховання, Київ, 2005.

Дисертаційне дослідження присвячене актуальній проблемі
сучасної теорії і практики – полікультурному вихованню старшокласників у
процесі вивчення гуманітарних предметів. На основі аналізу наукових
джерел виділено найбільш характерні параметри осмислення проблеми
полікультурного виховання, визначено завдання полікультурного виховання
на сучасному етапі, обґрунтовано необхідність введення інтеркультурної
комунікації в процес вивчення гуманітарних предметів з метою формування
полікультурності старшокласників, проаналізовано виховні можливості
викладання гуманітарних предметів на основі лінгвокультурологічного
підходу.

У дисертаціі виділено положення, які є важливими для
діагностики стану полікультурноії вихованості школярів, обгрунтовано
критерії, показники, визначено рівні полікультурної вихованості
старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів, з’ясовано
основні причини, що не сприяють ефективній організації полікультурного
виховання.

Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено розроблену
експериментальну програму, яка базується на полікультурному вихованні
старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів. Результати
формувального експерименту засвідчують позитивний вплив впровадження
форм роботи на підвищення полікультурності старшокласників у процесі
вивчення гуманітарних предметів. Основні положення і рекомендації
дослідження впроваджено у практику полікультурного виховання
загальноосвітніх шкіл Південного регіону України.

Ключові слова: полікультурне виховання, старшокласники, інтеркультурна
комунікація, інтеркультурна компетентність, толерантність, емпатія,
другодомінантність, лінгвокультурологічні знання, вторинна мовна
особистість.

АННОТАЦИЯ

Солодкая А.К. Поликультурное воспитание старшеклассников в процессе
изучения гуманитарных предметов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Академия
педагогических наук Украины, Институт проблем воспитания, Киев, 2005.

Диссертационное исследование посвящено актуальной проблеме
современной теории и практики – поликультурному воспитанию
старшеклассников в процесе изученния гуманитарных предметов. На основе
анализа научных источников выделены наиболее характерные параметры
осмысления проблемы поликультурного воспитания, определены задания
поликультурного воспитания на современном этапе, обоснована
необходимость введения интеркультурной коммуникации в процесс изучения
гуманитарных предметов для формирования поликультурности
старшоклассников, проанализированы воспитательные возможности
преподавания гуманитарных предметов на основе лингвокультурологического
подхода.

В процессе констатирующего эксперимента получены данные,
позволившие определить состояние и уровни поликультурной воспитанности
старшеклассников. В работе обоснованы критерии и показатели
поликультурной воспитанности старшеклассников (толерантность,
интеркультурная компетентность, мотивационно-деятельностный показатель).
Были также раскрыты основные причины (мотивационные, информационные,
организационные), не способствующие успешному решению указанной
проблемы.

На основе осознания необходимости поликультурного воспитания
старшеклассников была разработана экспериментальная программа, которая
предполагала: а) формирование поликультурной воспитанности
старшеклассников (поликультурности) вне зависимости от профиля среднего
общеобразовательного заведения; б) введение интеркультурной коммуникации
в процесс изучения гуманитарных дисциплин для акцентирования
поликультурного компонента в программах гуманитарных предметов; в)
тематическое интегрирование гуманитарных предметов на основе их общей
лингвокультурологической содержательной линии с целью использования
гуманистического потенциала этих предметов в поликультурном воспитании;
г) распространение поликультурного воспитания на внеклассную и
внешкольную работу.

В исследовании определена необходимость педагогического обеспечения
этого процесса, обоснованы педагогические условия, необходимые для
эффективной организации поликультурного воспитания в процессе изучения
гуманитарных предметов. К ним отнесены: осуществление поликультурного
воспитания с учетом возрастных и индивидуальных особенностей восприятия
школьниками других культур; создание эмоционального настроя и атмосферы,
которая помогает ввести учащихся в мир другой культуры; установление
диалога с человеком другой культурой, воспроизведение ситуации “ученого
незнания”, “вживание” в другую культуру; выявление проблем, которые
препятствуют успешному осуществлению интеркультурной коммуникации и
вынесение их для обсуждения учащимися; введение яркого контраста при
рассмотрении культурного многообразия и отмена его при раздельном
рассмотрении каждой из культур; погружение учащихся в состояние
эксперимента и культурного творчества в процессе художественно –
познавательной деятельности; использование регионального фактора как
способа познания культуры “ближайших соседей”, непосредственного общения
с другими культурами.

Теоретически обоснована и экспериментально проверена разработанная
экспериментальная програма поликультурного воспитания старшеклассников,
связанная с изучением гуманитарных предметов, целью которой являлось
формирование черт вторичной языковой личности и интеркультурной
компетентности старшеклассников.

Результаты формирующего эксперимента свидетельствуют о позитивном
влиянии внедренных форм работы проекта на повышение эффективности
поликультурного воспитания старшеклассников в процессе изучения
гуманитарных предметов. Основные положения и рекомендации исследования
внедрены в практику поликультурного воспитания общеобразовательных школ
Южного региона Украины.

Ключевые слова: поликультурное воспитание, старшеклассники,
интеркультурная коммуникация, интеркультурная компетентность,
толерантность, эмпатия, другодоминантность, лингвокультурологические
знания, вторичная языковая личность.

ANNOTATION

Solodka A.K. Multicultural Education of Senior Pupils in the Process of
Studying Humanitarian Subjects. – Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of a Candidate of Pedagogical
Science in specialty 13.00.07 – Theory and Methods of Education. –
Academy of Pedagogical Science in Ukraine, Institute of Educational
Problems, Kyiv, 2004.

Dissertation research is devoted to the actual problem of modern theory
and practice – multicultural education of pupils in their senior year in
the process of studying humanitarian subjects. It has been determined
the most distinctive factors of comprehension the problem of
multicultural education of a person, defined the tasks of multicultural
education of pupils in their senior year at present, grounded the
substance of multicultural education in secondary educational
establishments, analyzed its means and functions on the base of analysis
of scientific resources.

The theoretical regulations, which are important for diagnosing the
level of multicultural education of pupils in their senior year in the
process of studying humanitarian subjects, have been determined in the
dissertation, the criteria and indicators have been grounded, the levels
of effectiveness of pupils in their senior year in the process of
studying humanitarian subjects have been defined, the main reasons,
which do not contribute to effective organization of multicultural
education of pupils in the process of studying humanitarian subjects
have been revealed.

The pedagogical project of multicultural education of pupils in the
process of studying humanitarian subjects have been theoretically
grounded and experimentally checked. The results of forming experiment
testify the positive influence of pedagogical project at the advancement
of multicultural education of pupils in the process of studying
humanitarian subjects. The main statements and recommendations of
dissertation research were applied into practice of multicultural
education in secondary educational establishments in Ukraine.

Key words: multicultural education, pupils in their senior year,
intercultural communication, intercultural competence, tolerance,
empathies, another person dominantly, lingvocultural knowledge, second
language personality.

Підписано до друку 12.09.2005 р. Формат 60*90/16.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Тираж 100. Зам. 68.

____________________________________________

“Видавництво “Науковий світ””®

Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р.

м. Київ, вул. Боженка, 17, оф. 504.

200-87-13, 200-87-15, 8-050-525-88-77

Похожие записи