АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

КУБРАК

ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 616.895.8:618.17 – 008.14 – 085.851

Подружня дезадаптація при параноїдній шизофренії у жінок у період
ремісії та її психокорекція

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ХАРКІВ – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та
медичної психології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Бачериков
Андрій Миколайович, Інститут
неврології, психіатрії та
наркології
АМН України, керівник відділу
невідкладної психіатрії
та наркології;

доктор медичних наук, професор Сонник Григорій
Трохимович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України,
професор кафедри психіатрії, наркології та медичної психології.

Провідна установа: Національний медичний
університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України.

Захист відбудеться «_11_»________січня________ 2006 р. о __10.00___
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 в Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул.
Ак. Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Ак.
Павлова, 46).

Автореферат розісланий «__9__» ____грудня________ 2006 р.

Учений секретар

Спеціалізованої Вченої Ради,

кандидат медичних наук

Дяченко Л.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі значно зросла роль соціальної
психіатрії. Ключовою проблемою залишається вирішення багатьох питань,
пов’язаних з параноїдною формою шизофренії. В соціальному плані саме
шизофренія завдає найсуттєвіших збитків як хворим, так і суспільству
загалом, оскільки їй належить першість з інвалідності серед усіх
психічних захворювань (П.В. Волошин, 2001, 2004; В.М. Козідубова, 2001;
А.М. Бачериков, 2002, 2003; Н.О. Марута, 2002; В.С. Підкоритов,
2002; С.І. Табачніков, 2002; В.В. Кришталь, 2002; Б.В. Михайлов
зі співав., 2002; А.П. Чупріков, 2002; В.І. Сухоруков, 2002; В.Л.
Гавенко, 2003; Г.Т. Сонник, 2002, 2003; О.І. Сердюк, 2003; О.К.
Напреєнко, 2004; І.І. Кутько, 2004). Висока інвалідність хворих
зумовлюється не лише власне процесуальними явищами шизофренії, але й
соціально-середовищними чинниками. Це визначає інтерес дослідників до
проблеми впливу психосоціальних чинників на клінічні прояви
шизофренічного процесу та соціальну адаптацію хворих (О.К. Напреєнко,
С.І. Табачніков, Б.В. Михайлов, Н.О. Марута, 2001; Є.Г. Сонник, 2001;
В.В. Кришталь 2001, 2002; Н.О. Марута, А.М. Бачериков, 2002; Г.Т.
Сонник, 2002; Г.Т. Сонник, Є.Г. Сонник, 2003; В.С. Підкоритов, 2003;
І.І. Кутько, 2004; С.І. Табачніков, В.В. Домбровська, 2004; О.П.
Коцюбинський, 2004). Звісно, питання адаптації набувають важливого
значення в період ремісії захворювання.

Тим часом клініка ремісій при шизофренії залишається недостатньо
вивченою, так само, як є далекою від свого розв’язання і проблема
профілактики рецидивів цього захворювання. Найбільшу складність у
формуванні уявлень про структуру й типологію ремісій становить пошук
критеріїв, на підставі яких можна було б з достатньою імовірністю
проводити розмежування між клінічними проявами, які відтворюють
загасаючий активний ендогенний процес, істинною дефіцитарною
симптоматикою та стійким дефектом, що сформувався. Відокремлюючи типи
ремісій, більшість дослідників ураховували клінічні та соціальні
критерії, і до цього часу вважається, що це досить повно відображає
структуру ремісій (Є.В. Клембовська, 1998; О.П. Коцюбинський,
1999; М.Л. Аграновський, Р.М. Усманова, 2002; Р.М. Войтенко, 2002;
Л.М. Юрьєва, 2002). Проте при цьому залишається поза увагою авторів
такий найважливіший аспект ремісії, як взаємозв’язок її клінічних
проявів та подружня адаптація хворих. Є відомості про те, що сімейне
середовище, з яким пацієнт зв’язаний і в преморбідний період, і упродовж
усього захворювання, впливає не тільки на маніфестацію хвороби, її
рецидування, але й на соціальне відновлення хворих (М.М. Кабанов, 2001).

Дослідження вітчизняних та зарубіжних психіатрів із проблеми «психічно
хворий і сім’я» достатньо численні (В.Д. Від, 2001;
Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстицькіс, 2002; G. Wagner, R. Green,
1985). Тим часом подружні стосунки хворих на шизофренію вельми мало
вивчено, незважаючи на те, що вони, як і взагалі взаємовідносини цих
хворих із протилежною статтю, є важливою складовою їх сімейного та
соціального функціонування. Відомо, що формування власних сімей хворих
на шизофренію вельми утруднено, серед них набагато більше самотніх
людей, ніж у популяції. Можливо, це пов’язано як із меншою імовірністю
для таких хворих одружитися, так і з нестійкістю їхніх сімей (Т.В.
Зозуля, 2001). Останні десятиріччя, завдяки патоморфозу шизофренії,
зумовленому революційними відкриттями у психофармакології, та
розробленій ефективній системі реабілітації, кількість хворих, які
одружуються й живуть у колі власної сім’ї, зросло (М.М. Кабанов, 1998).
Визначено, що шлюб сприятливо впливає на здоров’я хворих на шизофренію
та їх соціальну адаптацію при збереженні лояльних стосунків подружжя
(Г.В. Логвинович зі співавт., 1993; D. Soiegal, T. Wisser, 1986).

З’явилися праці, що стосуються сексуального здоров’я та ролі біогенних,
соціальних та психологічних чинників у його порушенні, в тому числі й у
психічно хворих (Л.В. Кожекару, 1995; Є.Г. Сонник, 2001; В.В.
Кришталь, С.Р. Григорян, 2002; Т.В. Панько, 2002; І.Й. Влох, 2002; Г.Т.
Сонник, 2002, 2003). Проте ця проблема не втрачає своєї актуальності
через особистісні відмінності хворих на шизофренію, які перешкоджають
успішній комунікації, у тому числі сексуальній, що нерідко спричиняє
руйнування сім’ї. При цьому в літературі висвітлено питання подружньої
адаптації при шизофренії переважно у чоловіків, незважаючи на їх
особливу значущість при захворюванні жінок. Немає даних про збереженість
адаптаційних можливостей у хворих на шизофренію жінок залежно від типу і
якості ремісії, не вивчено в даному аспекті якість життя хворих. Не
існує у зв’язку з цим і достатньо ефективної системи психокорекції
порушення адаптації подружньої пари, у якій дружина хвора на шизофренію.

Усе сказане визначає не лише медичну, але й соціальну значущість даної
проблеми й необхідність її розробки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психіатрії
Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: «Клінічні
аспекти та методи лікування шизофренії на сучасному етапі» (№ державної
реєстрації 0102U002554) і науково-дослідної роботи кафедри сексології та
медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти
за темою: “Психопрофілактика порушень сексуального здоров’я” (№
державної реєстрації 0100U004263).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – на підставі системного
підходу до дослідження особливостей ремісій при параноїдній шизофренії у
жінок розробити систему психотерапевтичної корекції подружньої
дезадаптації при даному захворюванні у дружини.

Відповідно до мети роботи було поставлено такі завдання:

Вивчити клініко-психопатологічну структуру ремісій при сучасних типах
перебігу параноїдної шизофренії у жінок.

Провести диференціацію типів та якості ремісій.

Визначити патопсихологічні особливості подружнього функціонування
пацієнток.

Дослідити суб’єктивну оцінку якості життя хворих жінок з урахуванням
характеру ремісії.

Виявити причини, механізми формування та прояву дезадаптації подружньої
пари при параноїдній шизофренії у дружини.

Розробити систему диференційованої психокорекції порушення подружньої
адаптації при досліджуваній патології у жінок.

Об’єкт дослідження – подружня дезадаптація при параноїдній шизофренії у
жінок.

Предмет дослідження – клініко-психопатологічна структура ремісій при
даній формі шизофренії, причини та прояви подружньої дезадаптації в
період ремісії, суб’єктивна оцінка якості життя хворих.

Методи дослідження – клініко-психопатологічні, психодіагностичні,
дослідження; системно-структурний аналіз сексуального здоров’я; методи
математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Новим є системний підхід до
вивчення ремісії при параноїдній шизофренії у жінок з урахуванням якості
життя хворих, який дав змогу визначити причини й закономірності розвитку
подружньої дезадаптації при шизофренії у дружини. Виявлено вплив типу та
якості ремісії на ступінь збереженості адаптаційних можливостей
пацієнток. Уперше визначено залежність оцінки хворими якості життя від
типу ремісії та вираженості залишкової симптоматики захворювання.
Здобуто нові патопсихологічні дані про порушення сексуальної та
міжособистісної комунікації подружжя при параноїдній шизофренії у жінок,
які використані для розробки і проведення системи диференційованої
психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації.

Практичне значення одержаних результатів. Значення для клінічної
практики мають детальний аналіз типу і якості ремісії параноїдної
шизофренії, визначення причин і проявів подружньої дезадаптації при
цьому захворюванні у жінок. Велике практичне значення має запропонована
система диференційованої психокорекції з урахуванням особистісних
відмінностей кожного з подружжя, рівня їх соціально-психологічної та
сексуально-поведінкової адаптації, що дає змогу поліпшити якість життя
хворих та подружню адаптацію.

Впровадження одержаних результатів дослідження в практику. Результати
дослідження впроваджено в практику роботи Харківського міського
психоневрологічного диспансеру №3, Харківського обласного
психоневрологічного диспансеру, Харківської обласної клінічної
психіатричної лікарні №3, Обласної психіатричної лікарні №1 (м.
Стрілече), а також у навчальний процес на кафедрі психіатрії і кафедрі
сексології та медичної психології Харківської медичної академії
післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено комплексне
клініко-психопатологічне, сексологічне та психодіагностичне обстеження
жінок, хворих на параноїдну шизофренію, на етапі ремісії захворювання і
розроблено нову систему психотерапії подружньої дезадаптації при даній
патології. Статистична обробка, аналіз та наукова інтерпретація здобутих
у дослідженнях даних здійснено особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися й
обговорювалися на науково-практичних конференціях молодих вчених
Харківської медичної академії післядипломної освіти (Харків, 2001, 2002,
2003); на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сексології
та медичної психології», присвяченій 15-річчю кафедри сексології та
медичної психології ХМАПО (Харків, 2002); на конференції молодих
психіатрів «Актуальні проблеми розвитку сучасної психіатрії в
дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 друкованих праць (1 у
співавторстві), із яких 3 самостійні роботи – в наукових журналах
відповідно «Переліку…» ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 147
сторінках машинопису. Дисертація складається зі вступу; огляду
літератури; 5 розділів власних досліджень; узагальнення результатів
дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали
дисертації ілюстровано 20 таблицями, 5 рисунками. Бібліографічний список
складає 401 джерело (288 – вітчизняних і країн СНД, 113 – іноземних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням перебували 132
заміжні жінки віком від 20 до 48 років, у яких було діагностовано
параноїдну форму шизофренії. Обстеження проводилося в період ремісії
основного захворювання, не раніш ніж за 2 місяці після виписування зі
стаціонару. У всіх обстежених жінок мала місце подружня дезадаптація.
Основну (клінічну) групу склали 89 подружніх пар, яким проводили
психокорекцію подружньої дезадаптації. У 43 подружніх пар
психокорекційна робота не проводилася; ця група була обстежена як
контрольна та перебувала під наглядом з приводу об’єктивізації
результатів ефективності психокорекції в основній групі.

Для визначення якості ремісії використали діагностичні критерії
кваліфікації ремісій, наведені у МКБ-10, для уточнення диференціації
ремісій ураховувалися також їх класифікація за Серейським. У 52,8%
хворих мало місце нападоподібно-прогредієнтний перебіг захворювання з
типом ремісії В (37,1%) та А (15,7%), у 47,2% – неперервний перебіг
захворювання з типом ремісії В. Хворі з типом ремісії С у дослідження не
включалися.

Вищу освіту мали 37,1% обстежених, незакінчену вищу – 4,5%, середню
спеціальну – 44,9%, середню освіту – 12,4% і неповну середню – одна
пацієнтка. Розумовою працею займалися 25,8% жінок, фізичною – 12,4%; із
працюючих пацієнток 5 (5,6%) були в декретній відпустці. У 16,9% хворих
було визначено ІІ і у 3,4% – ІІІ групу інвалідності за психічним
захворюванням.

Більшість подружніх пар (73%)мали дітей, найчастіше по одній дитині, й
жили самостійно, 23% подружжів жили з найближчими родичами.

До комплексу обстеження входили клініко-психопатологічне,
психодіагностичне, спеціальне сексологічне обстеження хворих та їхніх
чоловіків. Суб’єктивну оцінку якості життя визначали за допомогою
«Спеціалізованої шкали для визначення якості життя хворих на ендогенні
психози», розробленої НДІ психоневрології ім.В.М.Бехтерева (Г.В.
Бурковський, О.П. Коцюбинський, Є.М. Левченко, О.С. Ломаченков, 1998).
Використовували метод колірних виборів (МКВ) – адаптацію Л.Н.Собчик
(2003) тесту Люшера (Л.М. Собчик, 2003; Л.Ф. Бурлачук, 2003); колірний
тест стосунків (КТС) за А.М.Еткіндом та Є.Ф.Бажиним (1985); метод
діагностики міжособистісних стосунків (ДМС) (Л.М.Собчик (1990); «Шкали
сімейної адаптації та згуртованості» (FACES-3) за D.Olson et al. (1985)
(Є.Г. Ейдеміллер, 2002).

Стан сексуальної сфери жінок та їхніх чоловіків досліджували методом
системно-структурного аналізу сексуального здоров’я (В.В.Кришталь,
2002). Метод дає змогу визначити низку біогенних, соціогенних,
негативних психологічних та соціально-психологічних чинників у генезі
подружньої дезадаптації. Застосовували також методику визначення
сексуальної формули жінок (СФЖ ) (Г.С.Васильченка, 1977).

Отримані результати дослідження підлягали математичній обробці з
аналізом їхньої статистичної достовірності за допомогою критерію
t Стьюдента (В.Є. Гмурман, 2001; Л.Ф. Бурлачук, 2003) та
непараметричних методів з використанням критеріїв ?* Фішера
(Є.В. Сидоренко, 2001), ?2 Пірсона (Г.В. Суходольский, 1972; Є.В.
Сидоренко, 2001), U Манна-Уітні, Н Крускала-Уоліса, S Джонкіра та T
Вілкоксона (Є.В. Сидоренко, 2001). В усіх випадках порівнянь
визначалася імовірність випадку розходжень «р». Розходження приймалися
як статистично значимі при р<0,05. При обробці отриманих результатів використовувалися комп'ютерні технології (А.Ф. Серенко, В.В. Єрмаков, 1984). Результати дослідження та їх обговорення. Вивчення соматичного статусу жінок показало, що більшість із них (88,8%) були соматично здорові. Лише в 4 пацієнток (4,5%) було діагностовано хронічний бронхіт, у 3 (3,4%) – хронічний гіперацидний гастрит, у однієї – хронічний пієлонефрит, у однієї – цукровий діабет 2-го типу і в однієї – псоріаз. У неврологічному стані у 83,1% пацієнток не було зафіксовано будь-яких порушень, у 14,6% – спостерігалася вегетативно-судинна дистонія і у 2-х – дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня з розсіяною неврологічною симптоматикою. Гінекологічні порушення (розлади менструального циклу, хронічний аднексит, полікістоз яєчників, ерозія шийки матки) відзначалися у 10 (11,3%) жінок і в одній було проведено екстирпацію матки з придатками. У хворих на шизофренію жінок було відзначено два типи ремісії – параноїдний та апатико-абулічний і під час оцінки її якості визначено три ступені вираженості остаточних проявів захворювання – легкий, середній та виражений. Серед обстежених хворих параноїдний тип ремісії було виявлено у 58 пацієнток (65,2%). При даному типі ремісії легка вираженість залишкової симптоматики спостерігалася у 18 (31,0%), середня – у 25 (43,1%) та виражена – у 15 (25,9%) обстежених. Спільні клінічні прояви цього типу ремісії було представлено дефіцитарною та резидуальною параноїдною симптоматикою. Дефіцитарні порушення проявлялися зниженням енергетичного потенціалу, структурно-логічними порушеннями мислення, дискордантністю в емоційно-вольовій сфері, явищами аутизму. Продуктивна симптоматика включала резидуальні маячні ідеї ставлення, переслідування, ревнощів, особливого значення надприродних можливостей, переоцінки власної особистості, реформаторства. Ці порушення не мали тенденції до систематизації, розвитку і не супроводжувалися афективним компонентом. Рівень інтелекту пацієнток, їхні професійні знання, навички, досвід, як правило, не були втрачені. Апатико-абулічний тип ремісії мав місце у 31 пацієнтки (34,8%). У 10 (32,3%) з них було визначено легкий, у 12 (38,7%) – середній і в 9 (29,0%) – виражений ступінь вираженості залишкової процесуальної симптоматики. Клінічні прояви при цьому типі ремісії характеризувалися значною вираженістю дефіцитарної симптоматики, у якій переважали порушення в емоційно-вольовій сфері – зниження емоційного реагування, зменшення інтенсивності спонукальної активності, що супроводжувалося регресом мотиваційної сфери, втратою соціальних потреб, комунікативних інтересів; чітко простежувалося зниження енергетичного потенціалу та розладу мислення. Незважаючи на збереження інтелектуального потенціалу, минулого досвіду, навичок, умінь, професійних знань, зниження мотивації до діяльності та емоційного фону сприйняття спричиняли в частини хворих соціальну дезадаптацію. Загалом емоційне нівелювання, сформована монотонна ригідність давали змогу хворим із легким та середнім ступенем вираженості залишкової симптоматики в період ремісії утримуватися в соціальних групах і справлятися з професійною діяльністю. У контрольній групі у 65,1% обстежених відзначався параноїдний тип ремісії і в 34,9% – апатико-абулічний тип ремісії. Клініко-психопатологічна симптоматика захворювання у 28,6% із цих хворих із параноїдним та 33,3% – з апатико-абулічним типом ремісії мала легкий ступінь вираженості, середній ступінь відзначався у 50,0% та 46,7% , виражений – у 21,4% і 20,0% обстежених відповідно. Структура клініко-психопатологічної симптоматики в контрольній групі відповідала симптоматиці в основній (клінічній) групі. У процесі оцінки якісних та кількісних відмінностей клініко-психологічних змін здобуто результати, що свідчать про те, що ті ж самі негативні процесуальні порушення, які траплялися при обох типах ремісії, мали глибший ступінь вираженості у хворих з апатико-абулічним її типом. Проте частота цих порушень суттєво розрізнялася лише за структурно-логічним порушенням мислення у хворих із легким (p<0,01) та вираженим ступенем симптоматики (p<0,05) і була більшою у пацієнток із параноїдним типом ремісії. Крім того, значущо розрізнялася частота ознак аутизації у хворих із середніми (p<0,01) та вираженими (p<0,01) негативними змінами, переважаючи при апатико-абулічному типі ремісії. Вірогідно розрізнялася у хворих із легким (p<0,05) та середнім (p<0,05) ступенем вираженості психопатології також частота ознаки, яка характеризувала рівень критичної усвідомленості захворювання: вираженішими були ці порушення у хворих із параноїдним типом ремісії. Загалом здобуті дані переконують у необхідності визначення не лише типу, але й якості сформованої ремісії з урахуванням як наявності, так і глибини вираженості психопатологічної симптоматики та рівня соціальної адаптації хворих. Здобуті в результаті проведеного дослідження патопсихологічні дані дозволили виявити схожість і різницю в емоційному статусі, настановах, реакціях, системі стосунків, особливостях міжособистісної, у тому числі і з чоловіком, адаптації жінок, хворих на параноїдну шизофренію, при ремісії двох різних типів – параноїдного та апатико-абулічного. За даними КТС та МКВ, схожим було спостережуване при якісній ремісії того й другого типу сполучення рис тривожності, невпевненості, напруження, невизначеності й оптимізму, сподівань на поліпшення свого стану в майбутньому. При легкому ступені вираженості залишкової симптоматики у всіх хворих була достатньо висока значущість власного "Я", образів чоловіка і дітей. У пацієнток із середнім ступенем вираженості психопатологічних порушень як при параноїдному, так і при апатико-абулічному типі ремісії спостерігалися кризові переживання песимізму, переоцінювання осмислення власного "Я" як душевнохворої людини. Водночас знижувалася значущість базових сімейних цінностей і образів близьких людей. У випадках найбільш вираженої залишкової симптоматики при будь-якому типі ремісії домінували специфічні для ендогенного процесу регресивні та дисоціативні риси, ознаки емоційно-вольового сплощення, порушення мислення, реагування та міжособистісної комунікації. Дані тесту ДМС показали, що й при параноїдному, і при апатико-абулічному типах ремісії структура самооцінювання жінок характеризувалася більш конформними, неконфліктними особистісними відмінностями. Хворі показали цілком збережену, але, можливо, не завжди усвідомлювану ними здатність до адекватної рефлексії. Схожим був і виявлений при обстеженні за шкалою сімейної адаптації та згуртованості (FACES-3) "хаотичний" тип сімейної адаптації в умовах, пов’язаних із захворюванням дружини. Визначені за допомогою названих методів дослідження відмінності між групами пацієнток із вивченими типами ремісії полягали в тому, що при параноїдному її типі очікування й домагання, ситуативні реакції, уявлення хворих про майбутнє й про власну значущість були менш адекватними. Водночас ці хворі відзначалися великою стенічністю, комунікабельністю та контактністю. Хворі з апатико-абулічним типом ремісії за будь-якого ступеня вираженості симптоматики виявляли меншу, ніж хворі з ремісією параноїдного типу, активність, резистентність та адаптивність, набагато песимістичніше оцінювали актуальний стан свого здоров’я, сексуальні стосунки з чоловіком та взаємини з ним. Хворі з параноїдним типом ремісії були більш схильні до перебільшеного та дискордантного самооцінювання, а в образі ідеального "Я" прагнули редукувати як конформні, так і домінантні риси. Досліджувані з апатико-абулічним типом ремісії частіше віддавали в самооцінюванні перевагу конформним, компромісним рисам, реакціям відходу та уникнення, а в ідеальному "Я" прагнули до більшої рівноваги особистісних властивостей та якостей. Результати дослідження за шкалою FACES-3 свідчать про те, що найважливіші психологічні параметри сімейної системи – згуртованість та адаптивність – потерпають у всіх обстежених, проте були дещо більш збалансованими при параноїдному типі ремісії. Зумовлено це тим, що при апатико-абулічному типі ремісії у дружин емоційні зв’язки між подружжям менш стійкі. Таким чином аналіз результатів психодіагностичних досліджень показав, що в жінок, хворих на параноїдну шизофренію, при ремісії будь-якого типу та якості мають місце суттєві проблеми в мікросоціальному функціонуванні. При цьому щодо міжособистісної та сексуальної комунікації апатико-абулічний тип ремісії патопсихологічно є більш деструктивним, ніж параноїдний. У процесі визначення якості життя хворих за спеціалізованою шкалою інституту ім. В.М.Бехтерева було виявлено, що оцінювання хворими якості свого життя значною мірою залежить від типу та якості ремісії. Пацієнтки з переживанням апатико-абулічної симптоматики оцінювали якість життя дещо нижче, ніж хворі з ремісією параноїдного типу. Існували також відмінності у структурі інтегральної оцінки якості життя, актуальності та збереженості окремих сфер. Із п’яти основних сфер життя, що аналізуються в опитувальнику, хворі з параноїдним типом ремісії оцінювали як найбільш збережену сферу D5 – "соціально-правовий статус", що скоріше всього було пов’язано з актуальністю, підвищеною та надцінною значущістю для них даної сфери, завищеним рівнем очікувань та домагань. Найменш задоволені були ці хворі станом сфери D4 – "самоконтроль й самодопомога", що, імовірно, зумовлювалося притаманним багатьом пацієнткам із параноїдною налаштованістю відчуттям несвободи, невипадковості, приреченості того, що відбувається. Хворі з апатико-абулічним типом ремісії найбільш високо оцінювали сферу мікросоціальних відносин (D2), що можна вважати цілком раціональною оцінкою, оскільки більшість із цих хворих насправді були оточені піклуванням чоловіка, родичів та близьких людей. Соціально-правовий статус вони, на противагу хворим із параноїдним типом ремісії, оцінювали як найменш благополучну сферу життя. Тим часом незалежно від типу ремісії хворі з середньою вираженістю залишкової психопатологічної симптоматики давали найбільш песимістичні оцінки якості життя, що, імовірно, пов’язано з певною кризою, якої зазнають пацієнти з таким станом. Ці дані збігаються з відомостями, що є в літературі (В.Л.Луцик, 2004). При легкому ступені вираженості симптоматики хворі найчастіше зберігали задовільний рівень сімейної, соціальної та професійної адаптації і, природно, вище оцінювали якість життя. У хворих із вираженою залишковою симптоматикою оцінка якості життя дещо вища, ніж у пацієнтів із середньою її вираженістю, але із зростаючим значенням розбіжності (стандартного відхилення) показників та їх наближенням до випадкового розподілу, що визначалося властивою для шизофренії дискордантністю психічної діяльності. Звідси випливає, що зазначене підвищення оцінок якості життя є не більш ніж статичним артефактом, який відтворює не реальний стан речей, а лише акритичність досліджуваних. Незважаючи на зареєстровані випадки явного заниження або завищення оцінок за локальними субсферами (S2 ... S11), загалом хворі оцінювали якість свого життя не нижче, ніж у 69 – 70% від максимально можливого за використаною методикою. Актуальний стан і динаміку сексуальних порушень вивчали також за допомогою відомої методики СФЖ. Здобуті дані показали, що у хворих із параноїдним типом ремісії при легкому ступені залишкової симптоматики показники СФЖ більш близькі до нормативних у порівнянні з жінками, у яких відзначався апатико-абулічний тип ремісії – у них був лише дещо знижений рівень статевої активності (VII шкала). При середньому ступені вираженості симптоматики сумарний показник сексуального благополуччя жінок із цим типом ремісії залишався дуже близьким до норми, але в порівнянні з легким ступенем вірогідно знижувався (p<0,01), причому окремо за шкалами значущим було зниження ступеня збудженості перед статевим актом (ІІІ шкала) (0,010,05) не змінювалися. При вираженому ступені симптоматики
спостерігалося різке зниження показників сексуальної формули (p<0,01), особливо таких показників, як ступінь збудженості та здатність до оргастичних переживань (ІІІ та VI шкали), а також самопочуття і настрій після статевого акту (V та VI шкали), тобто характеристики, найбільш залежні від психологічного та емоційного статусу жінки. Ae e N ? z ? o au~ ” – ? | ~ ? ‚ „ † ? ??????????бливо ступінь любрикації та збудження перед статевим актом. Це повністю узгоджується з іншими здобутими нами психодіагностичними даними, згідно з якими значущість сексуального життя для жінок при апатико-абулічному типі ремісії є дуже низькою. При середньому ступені вираженості процесуальної симптоматики сумарний показник СФЖ залишався приблизно таким самим (p>0,05), тобто структура
СФЖ при легкій та середній вираженості симптоматики у хворих з
апатико-абулічним типом ремісії була практично однакова.

При вираженому ступені симптоматики рівень СФЖ різко знижався (p<0,001). Знижалися практично всі параметри СФЖ, але найбільше показники V, VI та VII шкал, які характеризують фізичне та психічне самопочуття після коїтусу та рівень статевої активності (частота статевих відносин не досягала одного разу на місяць). Актуальність сексуальної сфери у цих хворих була близькою до нульової, почуттєво-лібідинозний компонент у переживаннях практично був відсутній, ставлення до сексу було на межі аверсії, частоту і тривалість коїтусу хворі намагалися мінімізувати. Оцінка комунікації подружжя дала змогу виявити тісний її зв’язок із вираженістю залишкової психопатологічної симптоматики незалежно від типу ремісії: комунікативні порушення в подружній парі зростали в міру погіршення якості ремісії. У хворих із параноїдним типом ремісії це було пов’язано з переважанням у клінічній картині та зростанням у мірі вираженості симптоматики позитивних розладів (залишкові маячні ідеї ставлення, переслідування, впливу, ревнощів), а також із посиленням відповідних змін поведінки: підвищеної підозрілості, недовірливості, настороженості. У хворих з апатико-абулічним типом ремісії зростання й переважання при погіршенні її якості негативної симптоматики спричиняло посилення емоційно-вольових порушень, що проявлялися пасивною підпорядкованістю у стосунках із чоловіком та низькою афективно-емоційною залученістю у ці стосунки. Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружніх пар, у яких дружини хворіють на параноїдну шизофренію, показав, що на етапі ремісії цього захворювання у них існує поєднане ураження компонентів та складових сексуального здоров’я, і дав змогу виділити варіанти та форми його порушення, наведені в табл.1. Таблиця 1 Структура подружньої дезадаптації при різних типах ремісії шизофренії у жінок Варіанти та форми подружньої дезадаптації Типи ремісії параноїдний, n=58 апатико-абулічний, n=31 абс.ч. % абс.ч. % Первинна дезадаптація, n=19 сексуально-еротична 9 15,5 3 9,7 конституціональна 3 5,2 4 12,9 Вторинна дезадаптація, n=70 комунікативна 22 37,9 7 22,6 зумовлена вторинною сексуальною дисфункцією у жінок 24 41,4 17 54,8 Формування сексуально-еротичної форми дезадаптації було зумовлено невідповідністю проведення попереднього, заключного періодів і самого статевого акту внаслідок низького рівня обізнаності подружжя в питаннях психогігієни статевого життя. Поглиблювало дезадаптацію несприятливе сполучення в парі психосексуальних типів чоловіка і жінки, невідповідність у подружжя типів сексуальної мотивації та мотивів статевого акту. Причиною конституціональної форми подружньої дезадаптації стала невідповідність статевої конституції подружжя, яка виявлялася в різній сексуальній потребі та активності. Причиною комунікативної форми подружньої дезадаптації обстежених подружніх пар було порушення міжособистісних стосунків подружжя переважно в результаті захворювання жінок. Міжособистісний конфлікт виникав через їхню апатичність, емоційно-вольові порушення, звуження кола інтересів та спілкування, втрати навичок охайності та, з другого боку, через недооцінку чоловіком стану дружини або, навпаки, гіперопікування з тенденцією до психологізації залишкових розладів. Дисгармонуючу роль відіграє також невідповідність поглядів, інтересів, морально-етичних та естетичних установок подружжя, їхньої рольової поведінки в сім’ї, розбіжності спрямованості особистості та невідповідності матеріально-побутового стану сім’ї запитам кожного з подружжя. Вторинна сексуальна дисфункція, що стала причиною подружньої дезадаптації, була безпосереднім результатом залишкових психопатологічних проявів шизофренії. Клінічно вона проявлялася гіполібідемією або повною відсутністю статевого потягу, гіпо- або аноргазмією, притупленням сексуальних відчуттів або повною сексуальною анестезією, низькою сексуальною збудливістю та активністю. У рідких випадках, навпаки, цей варіант дезадаптації проявлявся сексуальною гіперфункцією та сексуальною розгальмованістю. При цьому вираженість сексуальної дисфункції суттєво залежала від вираженості психопатологічних проявів. При обох типах ремісії у міру зростання останньої сексуальна дисфункція, а отже, й вторинна дезадаптація подружжя, поглиблювалася. Тим часом при апатико-абулічному типі ремісії сексуальна сфера потерпала набагато відчутніше, ніж при параноїдному, що підтвердив як кількісний, так і якісний аналіз її стану: мали місце значущі відмінності і за вираженістю, і за структурою сексопатологічних проявів (p<0,01). У контрольній групі, також як і в основній, відзначалося поєднане ураження компонентів та складових сексуального здоров’я. Подружні відносини у даних хворих характеризувалися низьким рівнем соціальної, психологічної та соціально-психологічної адаптації подружжя і відсутністю психосексуальної задоволеності. В результаті системно-структурного аналізу сексуального здоров'я в обстежених контрольної групи були виділені такі ж варіанти та форми подружньої дезадаптації. Первинна подружня дезадаптація спостерігалася у 23,3%, з яких 70,0% склали подружжя з сексуально-еротичною та 30,0% с конституціональною формами дезадаптації. Для 76,7% була характерна вторинна подружня дезадаптація, яка в 57,6% випадків була обумовлена вторинною сексуальною дисфункцією у жінок і в 42,4% комунікативною формою дезадаптації. Загалом результати дослідження показали, що подружня дезадаптація, яка розвивається при парноїдній шизофренії у жінок і зберігається в період ремісії, знижує якість життя хворих і є чинником ризику рецидивування захворювання. Визначені закономірності формування дезадаптації подружжя було покладено в основу розробки системи психокорекції, яка проводилася всім подружнім парам при вивчених типах і якості ремісії параноїдної шизофренії у жінок. Запропонована система корекції ґрунтується на принципах комплексності, диференційованості, етапності, послідовності дій та спрямована на ліквідацію всіх психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних чинників, що зумовлюють формування подружньої дезадаптації при розглядуваній патології у жінок. Психокорекційна робота проводилася на тлі підтримуючої медикаментозної терапії хворих. Вони отримували за показаннями галоперидол, галоперидолу деканоат; флюанксол, флюанксол-депо; клопіксол, клопіксол-депо; азалептин, рисполепт, аміназин, трифтазин. При цьому, враховуючи, що постійне приймання лікарських засобів знижує лібідо, ми вважали за доцільне рекомендувати хворим застосовувати препарати фірми Інверма, котрі нівелюють негативний вплив цих засобів на сексуальну функцію і підвищують чутливість ерогенних зон. Психокорекційна робота проводилася не лише з пацієнтками та їхніми чоловіками, але за необхідності і з найближчими родичами хворих. У процесі корекції були використані адекватні методи з сучасного арсеналу психокорекції, частина яких була модифікована відповідно до специфіки нашого контингенту хворих. Зміст застосовуваних методів визначався згідно з наявними у кожної подружньої пари порушеннями. На першому – інформаційному етапі психокорекції проводилася у формі індивідуальних та парних бесід, які мали на меті формування правильних уявлень про сутність основного захворювання жінок та його ролі в порушенні загальної та сексуальної комунікації, підвищення рівня обізнаності подружжя в питаннях сексуальних стосунків. Наступний етап корекції було присвячено нівелювання емоційних реакцій чоловіків на захворювання дружин та реакцій подружжя на сексуальну дисфункцію у жінок та подружню дезадаптацію, а також виробленню правильної настанови на сексуальні контакти й успішну міжособистісну комунікацію. На етапі вироблення навичок проводили комунікаційний тренінг із метою навчання подружжя конструктивно розв’язувати конфлікти, що виникали, та сексуально-еротичний тренінг, завданням якого було вироблення оптимальних форм сексуальних контактів. Для оцінювання безпосередніх результатів корекції було проведено тестування жінок за допомогою методики СФЖ. Його результати показали, що хоч порушення психічної складової біологічного компонента сексуального здоров’я зберігалося у всіх пацієнток, у жінок із вторинною сексуальною дисфункцією, зумовленою психопатологічною симптоматикою, удалося сформувати позитивну настанову на статеве життя і виробити правильні форми сексуальної поведінки. Аналіз змін суб’єктивної оцінки якості життя показав, що психокорекція була найбільш дієва при легкому й середньому ступені вираженості залишкової психопатологічної симптоматики, а у хворих із вираженою симптоматикою вона була практично неефективна. При цьому у хворих із параноїдним типом ремісії динаміка якості життя після курсу корекції була більш сприятлива, ніж у хворих з апатико-абулічною ремісією. Суттєво розрізнялася і структура самооцінки: при параноїдному типі ремісії найбільше зростали показники D3 (духовна сфера) і D4 (самоконтроль та самодопомога), а показник D5 (соціально-правовий статус) знижувався; при апатіко-абулічному типі ремісії поліпшилися показники S1 (пряма суб’єктивна оцінка якості життя), D1 (психологічна сфера) та D5 (соціально-правовий статус), тоді як оцінки D2 (мікросоціальні відносини) та D4 (самоконтроль та самодопомога) незначною мірою підвищувалися. Кількісна характеристика результатів корекції свідчить про те, що при параноїдному типі ремісії її ефективність вища (63,8%), ніж при апатико-абулічному (38,7%) та залежить від якості ремісії. При вираженій психопатологічній симптоматиці психокорекція малоефективна (25,0%) у хворих з обома типами ремісії, а при легкому та середньому ступені залишкових порушень ефект був набагато вищий (66,2%). Загалом проведена система психокорекції сексуальної дезадаптації подружжя була найуспішнішою при первинній сексуально-еротичній формі: повна її корекція або значне поліпшення, достатнє для нормальних сексуальних контактів, були досягнуті у 66,7% подружніх пар. Дещо менш ефективною була корекція при вторинній комунікативній формі дезадаптації – 62,0% і ще менш результативною – при дезадаптації, зумовленій вторинною сексуальною дисфункцією у жінок – 51,2%. Найменшим був ефект психокорекції при конституціональній формі сексуальної дезадаптації – 28,6%, у решти подружніх пар з цією формою відзначалась лише часткова корекція або зовсім не вдавалося досягти успіху. Рецидиви дезадаптації упродовж 2 років катамнестичних спостережень також найчастіше виникали при цій формі – у 42,9% подружніх пар. При інших формах рецидиви наставали значно рідше – в середньому у 24,2% випадків – і були пов’язані переважно із загостренням основного захворювання жінок, рідше (при комунікативній формі дезадаптації) – з погіршенням міжособистісних стосунків подружжя. Вивчення динаміки подружньої дезадаптації в контрольній групі, де психокорекція не проводилася, при рівних інших умовах, показало, що в жодному подружжі за період спостереження (2 роки) мимовільного відновлення гармонії у відносинах не було відзначено, а, навпаки, у 25,6% було виявлено підсилення проявів подружньої дезадаптації та у 18,6% пар зафіксовані розлучення. Таким чином, спільний високий та стійкий ефект психокорекції сексуальної дезадаптації подружньої пари при параноїдній шизофренії у дружини склав 55,1%. З урахуванням тяжкості захворювання жінок такий результат дозволяє вважати пропоновану систему психокорекції достатньо ефективною для підвищення рівня подружньої адаптації та якості життя хворих як необхідної умови збереження компенсованого їх психічного стану та запобігання рецидивуванню захворювання. ВИСНОВКИ 1. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове розв’язання наукової задачі порушення подружньої адаптації при параноїдній шизофренії в період ремісії. Задачу розв’язано з позицій системного підходу до дослідження порушень міжособистісної та сексуальної комунікації подружньої пари з метою розробки системи психокорекції. 2. Наявні у хворих на параноїдну шизофренію параноїдний та апатико-абулічний типи ремісії характеризуються легким, середнім та вираженим ступенем залишкових психопатологічних проявів захворювання, причому переважає середній ступінь (у 43,1% при параноїдному та 38,7% при апатико-абулічному типі ремісії). Між зазначеними типами ремісії існують вірогідні відмінності у частоті визначуваних розладів: у пацієнток із апатико-абулічним типом ремісії переважає аутизм (p<0,01), у хворих із параноїдним типом ремісії до більшої міри потерпає рівень критичного усвідомлення захворювання (p<0,05). 3. Особливість параноїдного типу ремісії полягає в наявності резидуальної параноїдної симптоматики та дефіцитарних порушень – зниження енергетичного потенціалу, явищ аутизму, структурно-логічних порушень мислення та дискордантності у емоційно-вольовій сфері. Для апатико-абулічного типу ремісії характерна наявність дефіцитарної симптоматики із порушенням емоційно-вольової сфери, зменшення спонукальної активності із регресом мотиваційної сфери, втратою соціальних потреб, комунікативних інтересів, зниженням енергетичного потенціалу та розладами мислення. 4. При апатико-абулічному типі ремісії в більшій мірі виражено порушення подружнього функціонування (p<0,05). При параноїдному типі ремісії у хворих менш адекватні домагання, ситуативні реакції, уявлення про майбутнє і власну значущість, їм притаманна стенічність, комунікативність та контактність, тоді як у хворих із апатико-абулічним типом ремісії мають місце менша активність, резистентність та адаптивність, песимізм в оцінках актуального стану свого здоров’я, сексуальних стосунків. Для емоційного статусу хворих із легким ступенем вираженості залишкової симптоматики характерні тривожність, невпевненість, напруженість, а також достатньо висока значущість власного "Я", образів чоловіка та дітей; при середньому ступені порушень – кризові переживання песимізму, переоцінки та осмислення власного "Я", зниження значущості базисних сімейних цінностей та образів близьких людей; при вираженій залишковій симптоматиці переважають регресивні та дисоціативні риси, ознаки емоційно-вольового сплощення; порушення мислення, реагування, міжособистісної комунікації та адаптації. При обох типах ремісії переважає "хаотичний" тип сімейної адаптації, але більш збалансований у хворих із параноїдним типом ремісії. 5. У пацієнток із переважанням апатико-абулічної симптоматики суб’єктивна оцінка якості життя нижча, ніж у хворих із ремісією параноїдного типу. При цьому існують відмінності у структурі інтегральної оцінки якості життя, актуальності та збереженості окремих її сфер; незалежно від типу ремісії, у хворих із середнім ступенем вираженості залишкової симптоматики оцінки якості життя найбільш песимістичні (p<0,01). 6. Тип і якість ремісії шизофренії суттєво впливають на стан сексуальної функції жінок та їхній адаптаційний потенціал. При апатико-абулічному типі ремісії сексуальна сфера потерпає у більшій мірі, ніж при параноїдному, до того існують значущі відмінності і за рівнем, і за структурою сексуальних порушень (p<0,05). У подружніх пар, у яких дружина хворіє на параноїдну шизофренію, має місце сукупне порушення компонентів та складових сексуального здоров’я. При цьому формуються різні (первинний та вторинний) варіанти і форми (сексуально-еротична, конституціональна, комунікативна і зумовлена вторинною сексуальною дисфункцією у жінок) сексуальної дезадаптації подружжя. При первинній дезадаптації у 21,1% хворих із параноїдним типом ремісії та вираженим її ступенем залишкові прояви шизофренії не тільки поглиблюють сексуальну дезадаптацію подружжя, але й виходять на перший план, стаючи по суті її причиною. 7. Розроблена система психокорекції порушення сексуального здоров’я при параноїдній шизофренії у жінок дає змогу підвищити адаптаційний потенціал та якість життя хворих, поліпшити міжособистісну та сексуальну комунікацію подружжя і в такий спосіб нівелювати їхню дезадаптацію, що є необхідною умовою збереження компенсованого психічного стану хворих і запобігання рецидивів захворювання. Терапевтичний ефект психокорекції сексуальної дезадаптації залежить від типу та якості ремісії шизофренії: при параноїдному типі він складає 63,8%, при апатико-абулічному – 38,7%, і при обох типах значно вищий при легкому й середньому (66,2%), ніж при вираженому ступені залишкових проявів захворювання (25,0%, p<0,01). Спільний високий та стійкий ефект застосування пропонованої системи психокорекції становить 55,1%, що, враховуючи тяжкість захворювання жінок, дає змогу вважати її достатньо дієвою при сексуальній дезадаптації подружньої пари, у якій дружина хворіє на параноїдну шизофренію. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Кубрак О.В. Психотерапевтическая коррекция супружеской дезадаптации при параноидной форме шизофрении у женщин в период ремиссии // Архів психіатрії. – Киев, 2002. – Вип.4 (31). – С.182-184. Кубрак О.В. Оцінка якості життя жінок із параноїдною формою шизофренії в період ремісії // Український вісник психоневрології. – Харків, 2004. – Т.12, вип.2 (39). – С.71-74. Кубрак О.В. Изучение клинико-психопатологических проявлений основных типов ремиссии при параноидной форме шизофрении у женщин // Таврический журнал психиатрии. – Симферополь, 2004. – Т.8, №2 (27). – С.21-24. Кубрак О.В. К вопросу о супружеской дезадаптации в период ремиссии при параноидной форме шизофрении у женщин // Нові технології в медицині: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти. – Харків, 2001. – С.42. Кубрак О.В. Сексуальная дисгармония при параноидной форме шизофрении у женщин в период ремиссии // Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии: Материалы научно-практической конференции, посвященной 15-летию кафедры сексологии и медицинской психологии Харьковской медицинской академии последипломного образования. – Харьков, 2002. – С.108-110. Кубрак О.В., Омельченко Д.А. Комунікаційні порушення в подружніх відносинах при параноїдній формі шизофренії у жінок та їх психотерапевтична корекція // Нові технології в медицині: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти. – Харків, 2002. – С.31-32 (Дисертантом здійснювався підбір літератури та її узагальнення, виконувалося клініко-психопатологічне, сексологічне та психодіагностичне дослідження, зроблені висновки). Кубрак О.В. Особливості сімейної реабілітації у період ремісії параноїдної форми шизофренії у жінок // Актуальні питання розвитку сучасної психіатрії в дослідженнях молодих вчених: Матеріали конференції молодих психіатрів Харківської медичної академії післядипломної освіти. – Харків, 2003. – С.40-41. Кубрак О.В. Використання кольорового теста відносин в оцінці супружніх взаємовідносин у період ремісії параноїдної форми шизофренії у жінок // Внесок молодих вчених в медичну науку: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 80-річчю Харківської медичної академії післядипломної освіти. – Харків, 2003. – С.34. Кубрак О.В. Вплив сімейної та подружньої дезадаптації на формування ремісій при параноїдній формі шизофренії у жінок // Досягнення молодих вчених – майбутнє медицини: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 350-річчю м. Харкова. – Харків, 2004. – С. 46-47. АНОТАЦІЯ Кубрак О.В. Подружня дезадаптація при параноїдній шизофренії у жінок у період ремісії та її психокорекція. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України. – Харків, 2005р. Виявлено причини, механізми розвитку й прояви подружньої дезадаптації при параноїдній формі шизофренії у жінок на етапі ремісії. З позицій системного підходу до дослідження, який дає змогу визначити біогенні, соціогенні, психогенні та негативні соціально-психологічні чинники формування подружньої дезадаптації при даній хворобі у жінок з урахуванням якості життя, проведено диференціацію типів і якості ремісій шизофренії. Визначено варіанти та форми дезадаптації подружньої пари, показано зв’язок первинних і вторинних розладів сексуального здоров’я з характером і вираженістю залишкових проявів шизофренії. Розроблено систему комплексної диференційованої психокорекції дезадаптації подружньої пари, у якій жінка хворіє на параноїдну шизофренію. Успіх корекції вищий при параноїдному типі ремісії, ніж при апатико-абулічному і при обох типах залежить також від її якості. Загальний високий і стійкий ефект психокорекції за різних форм подружньої дезадаптації дорівнює 55,1%. Ключові слова: параноїдна шизофренія, ремісія, подружня дезадаптація, психокорекція. АННОТАЦИЯ Кубрак О.В. Супружеская дезадаптация при параноидной шизофрении у женщин в период ремиссии и ее психокоррекция. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – психиатрия. Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины. – Харьков, 2005. Диссертация посвящена супружеской дезадаптации при ремиссии параноидной шизофрении у женщин. Работа проведена с позиций системного подхода, позволяющего установить биогенные, социогенные, психогенные и негативные социально-психологические факторы формирования дезадаптации супружеской пары при указанном заболевании женщин с учетом качества жизни больных. На основании подробного изучения клинико-психопатологической структуры ремиссий проведена дифференциация типов и качества ремиссии. Выявлены параноидный и апатико-абулический ее типы, характеризующиеся легкой, средней и выраженной степенью остаточных нарушений, среди которых наиболее частой была средняя степень выраженности симптоматики. Установлено, что для больных с параноидным типом ремиссии характерно наличие резидуальной параноидной симптоматики и дефицитарных нарушений в виде снижения энергетического потенциала, явлений аутизма, структурно-логических нарушений мышления и дискордантности в эмоционально-волевой сфере. Клинические проявления апатико-абулического типа ремиссии характеризовались наличием более выраженной дефицитарной симптоматики, в структуре которой превалировали нарушения эмоционально-волевой сферы, уменьшение побудительной активности с регрессом мотивационной сферы, утрата потребностей, коммуникативных интересов, снижение энергетического потенциала и расстройства мышления. Проведен сравнительный анализ, показавший наличие статистически достоверных различий таких дефицитарных нарушений как аутизм, который превалировал в группе пациенток с апатико-абулическим типом ремиссии, и уровня критического осознания заболевания, который был более низким у больных с параноидным типом ремиссии. Патопсихологическое исследование выявило существенные нарушения супружеского функционирования, в большей мере выраженные у больных с апатико-абулическим типом ремиссии по сравнению с параноидным. Изучение эмоционального статуса больных с помощью ЦТО и МЦВ позволило установить его особенности, связанные с качеством ремиссии. У обследованных больных определялись особенности субъективной оценки качества жизни. Полученные показатели были ниже у пациенток с апатико-абулическим типом по сравнению с показателями у больных с ремиссией параноидного типа. В результате проведенного исследования установлены различия в структуре интегральной оценки качества жизни, актуальности и сохранности отдельных сфер жизнедеятельности. Независимо от типа ремиссии у больных со средней степенью выраженности остаточной симптоматики отмечались наиболее пессимистические оценки качества жизни. При исследовании супружеской адаптации было установлено существенное влияние типа и качества ремиссии на степень сохранности сексуальной функции и адаптационные возможности пациенток. Согласно полученным данным при апатико-абулическом типе ремиссии сексуальная сфера страдала в большей мере, чем при параноидном. Выявлена прямая зависимость степени выраженности сексуальных расстройств от качества ремиссии, проявлявшаяся учащением вторичной сексуальной дисфункции, обусловленной психопатологической симптоматикой, по мере возрастания выраженности остаточных симптомов шизофрении. Наиболее низкие показатели сексуальной функции наблюдались у больных с выраженной степенью остаточной симптоматики. Изучение коммуникативных нарушений в супружеской паре показало, что частота их возрастала по мере ухудшения качества ремиссии и при параноидном, и при апатико-абулическом ее типах, однако характер нарушений был разным и обусловливался спецификой клинических проявлений в каждой из групп. Выявлены варианты и формы супружеской дезадаптации при параноидной шизофрении в период ремиссии у женщин и показана взаимосвязь первичных и вторичных расстройств сексуального здоровья с характером и выраженностью остаточных проявлений шизофрении. На основе полученных данных была разработана и апробирована у находившихся под наблюдением супружеских пар комплексная система дифференцированной психокоррекции супружеской дезадаптации, которая позволила повысить адаптационные способности больных, межличностную и сексуальную коммуникацию супругов и улучшить качество жизни пациенток. Успех коррекции был более высоким при параноидном типе ремиссии (66,2%), чем при апатико-абулическом (38,7%), но в том и другом случае зависел также от качества ремиссии, составляя при легкой и средней степени остаточных проявлений шизофрении 66,2%, при выраженной степени – 25,0%. В целом высокий и стойкий эффект коррекции составил 55,1%. Ключевые слова: параноидная шизофрения, ремиссия, супружеская дезадаптация, психокоррекция. SUMMARY Kubrak O.V. The married couple desadaptation at paranoid schizophrenia in females at remission and its psychocorrection. – Manuscript. Dissertation for a Candidate's of Medical Sciences degree by speciality 14.01.16 – psychiatry. Institute of neurology, psychiatry and narcology AMS of Ukraine. – Kharkiv, 2005. The causes, mechanisms of development and manifestations of the married couple desadaptation at paranoid schizophrenia at women in remission. According to the systemic approach to the research which allows to identify biogenous, sociogenous, psychogenous and negative social psychological factors in the formation of married couple desadaptation at this disease in females considering the quality of life, the types and quality of schizophrenia remission have been identified. The variants and forms of the married couple desadaptation have been determined, the relation of the primary, secondary sexual health disorders and the character and degree of the residual schizophrenia manifestations has been shown. The system of pathogenetical differentiated psychocorrection for the married couple including the schizophrenic female has been elaborated. The success of the correction is the most at paranoid remission compared to apathico-abulic type. At these both types the quality of psychocorrection. The general high and stable effect of psychocorrection at various types of the married couple desadaptation is equal 55,1 per cent. Key word: paranoid schizophrenia, remission, married couple desadaptation, psychocorrection. PAGE \* Arabic 3

Похожие записи