.

Подружня дезадаптація при параноїдній шизофренії у жінок у період ремісії та її психокорекція (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
84 3161
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

КУБРАК

ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 616.895.8:618.17 – 008.14 – 085.851

Подружня дезадаптація при параноїдній шизофренії у жінок у період
ремісії та її психокорекція

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ХАРКІВ – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та
медичної психології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук Бачериков
Андрій Миколайович, Інститут
неврології, психіатрії та
наркології
АМН України, керівник відділу
невідкладної психіатрії
та наркології;

доктор медичних наук, професор Сонник Григорій
Трохимович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України,
професор кафедри психіатрії, наркології та медичної психології.

Провідна установа: Національний медичний
університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України.

Захист відбудеться “_11_”________січня________ 2006 р. о __10.00___
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 в Інституті
неврології, психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул.
Ак. Павлова, 46).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту неврології,
психіатрії та наркології АМН України (61068, м. Харків, вул. Ак.
Павлова, 46).

Автореферат розісланий “__9__” ____грудня________ 2006 р.

Учений секретар

Спеціалізованої Вченої Ради,

кандидат медичних наук

Дяченко Л.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі значно зросла роль соціальної
психіатрії. Ключовою проблемою залишається вирішення багатьох питань,
пов’язаних з параноїдною формою шизофренії. В соціальному плані саме
шизофренія завдає найсуттєвіших збитків як хворим, так і суспільству
загалом, оскільки їй належить першість з інвалідності серед усіх
психічних захворювань (П.В. Волошин, 2001, 2004; В.М. Козідубова, 2001;
А.М. Бачериков, 2002, 2003; Н.О. Марута, 2002; В.С. Підкоритов,
2002; С.І. Табачніков, 2002; В.В. Кришталь, 2002; Б.В. Михайлов
зі співав., 2002; А.П. Чупріков, 2002; В.І. Сухоруков, 2002; В.Л.
Гавенко, 2003; Г.Т. Сонник, 2002, 2003; О.І. Сердюк, 2003; О.К.
Напреєнко, 2004; І.І. Кутько, 2004). Висока інвалідність хворих
зумовлюється не лише власне процесуальними явищами шизофренії, але й
соціально-середовищними чинниками. Це визначає інтерес дослідників до
проблеми впливу психосоціальних чинників на клінічні прояви
шизофренічного процесу та соціальну адаптацію хворих (О.К. Напреєнко,
С.І. Табачніков, Б.В. Михайлов, Н.О. Марута, 2001; Є.Г. Сонник, 2001;
В.В. Кришталь 2001, 2002; Н.О. Марута, А.М. Бачериков, 2002; Г.Т.
Сонник, 2002; Г.Т. Сонник, Є.Г. Сонник, 2003; В.С. Підкоритов, 2003;
І.І. Кутько, 2004; С.І. Табачніков, В.В. Домбровська, 2004; О.П.
Коцюбинський, 2004). Звісно, питання адаптації набувають важливого
значення в період ремісії захворювання.

Тим часом клініка ремісій при шизофренії залишається недостатньо
вивченою, так само, як є далекою від свого розв’язання і проблема
профілактики рецидивів цього захворювання. Найбільшу складність у
формуванні уявлень про структуру й типологію ремісій становить пошук
критеріїв, на підставі яких можна було б з достатньою імовірністю
проводити розмежування між клінічними проявами, які відтворюють
загасаючий активний ендогенний процес, істинною дефіцитарною
симптоматикою та стійким дефектом, що сформувався. Відокремлюючи типи
ремісій, більшість дослідників ураховували клінічні та соціальні
критерії, і до цього часу вважається, що це досить повно відображає
структуру ремісій (Є.В. Клембовська, 1998; О.П. Коцюбинський,
1999; М.Л. Аграновський, Р.М. Усманова, 2002; Р.М. Войтенко, 2002;
Л.М. Юрьєва, 2002). Проте при цьому залишається поза увагою авторів
такий найважливіший аспект ремісії, як взаємозв’язок її клінічних
проявів та подружня адаптація хворих. Є відомості про те, що сімейне
середовище, з яким пацієнт зв’язаний і в преморбідний період, і упродовж
усього захворювання, впливає не тільки на маніфестацію хвороби, її
рецидування, але й на соціальне відновлення хворих (М.М. Кабанов, 2001).

Дослідження вітчизняних та зарубіжних психіатрів із проблеми “психічно
хворий і сім’я” достатньо численні (В.Д. Від, 2001;
Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстицькіс, 2002; G. Wagner, R. Green,
1985). Тим часом подружні стосунки хворих на шизофренію вельми мало
вивчено, незважаючи на те, що вони, як і взагалі взаємовідносини цих
хворих із протилежною статтю, є важливою складовою їх сімейного та
соціального функціонування. Відомо, що формування власних сімей хворих
на шизофренію вельми утруднено, серед них набагато більше самотніх
людей, ніж у популяції. Можливо, це пов’язано як із меншою імовірністю
для таких хворих одружитися, так і з нестійкістю їхніх сімей (Т.В.
Зозуля, 2001). Останні десятиріччя, завдяки патоморфозу шизофренії,
зумовленому революційними відкриттями у психофармакології, та
розробленій ефективній системі реабілітації, кількість хворих, які
одружуються й живуть у колі власної сім’ї, зросло (М.М. Кабанов, 1998).
Визначено, що шлюб сприятливо впливає на здоров’я хворих на шизофренію
та їх соціальну адаптацію при збереженні лояльних стосунків подружжя
(Г.В. Логвинович зі співавт., 1993; D. Soiegal, T. Wisser, 1986).

З’явилися праці, що стосуються сексуального здоров’я та ролі біогенних,
соціальних та психологічних чинників у його порушенні, в тому числі й у
психічно хворих (Л.В. Кожекару, 1995; Є.Г. Сонник, 2001; В.В.
Кришталь, С.Р. Григорян, 2002; Т.В. Панько, 2002; І.Й. Влох, 2002; Г.Т.
Сонник, 2002, 2003). Проте ця проблема не втрачає своєї актуальності
через особистісні відмінності хворих на шизофренію, які перешкоджають
успішній комунікації, у тому числі сексуальній, що нерідко спричиняє
руйнування сім’ї. При цьому в літературі висвітлено питання подружньої
адаптації при шизофренії переважно у чоловіків, незважаючи на їх
особливу значущість при захворюванні жінок. Немає даних про збереженість
адаптаційних можливостей у хворих на шизофренію жінок залежно від типу і
якості ремісії, не вивчено в даному аспекті якість життя хворих. Не
існує у зв’язку з цим і достатньо ефективної системи психокорекції
порушення адаптації подружньої пари, у якій дружина хвора на шизофренію.

Усе сказане визначає не лише медичну, але й соціальну значущість даної
проблеми й необхідність її розробки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психіатрії
Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: “Клінічні
аспекти та методи лікування шизофренії на сучасному етапі” (№ державної
реєстрації 0102U002554) і науково-дослідної роботи кафедри сексології та
медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти
за темою: “Психопрофілактика порушень сексуального здоров’я” (№
державної реєстрації 0100U004263).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – на підставі системного
підходу до дослідження особливостей ремісій при параноїдній шизофренії у
жінок розробити систему психотерапевтичної корекції подружньої
дезадаптації при даному захворюванні у дружини.

Відповідно до мети роботи було поставлено такі завдання:

Вивчити клініко-психопатологічну структуру ремісій при сучасних типах
перебігу параноїдної шизофренії у жінок.

Провести диференціацію типів та якості ремісій.

Визначити патопсихологічні особливості подружнього функціонування
пацієнток.

Дослідити суб’єктивну оцінку якості життя хворих жінок з урахуванням
характеру ремісії.

Виявити причини, механізми формування та прояву дезадаптації подружньої
пари при параноїдній шизофренії у дружини.

Розробити систему диференційованої психокорекції порушення подружньої
адаптації при досліджуваній патології у жінок.

Об’єкт дослідження – подружня дезадаптація при параноїдній шизофренії у
жінок.

Предмет дослідження – клініко-психопатологічна структура ремісій при
даній формі шизофренії, причини та прояви подружньої дезадаптації в
період ремісії, суб’єктивна оцінка якості життя хворих.

Методи дослідження – клініко-психопатологічні, психодіагностичні,
дослідження; системно-структурний аналіз сексуального здоров’я; методи
математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Новим є системний підхід до
вивчення ремісії при параноїдній шизофренії у жінок з урахуванням якості
життя хворих, який дав змогу визначити причини й закономірності розвитку
подружньої дезадаптації при шизофренії у дружини. Виявлено вплив типу та
якості ремісії на ступінь збереженості адаптаційних можливостей
пацієнток. Уперше визначено залежність оцінки хворими якості життя від
типу ремісії та вираженості залишкової симптоматики захворювання.
Здобуто нові патопсихологічні дані про порушення сексуальної та
міжособистісної комунікації подружжя при параноїдній шизофренії у жінок,
які використані для розробки і проведення системи диференційованої
психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації.

Практичне значення одержаних результатів. Значення для клінічної
практики мають детальний аналіз типу і якості ремісії параноїдної
шизофренії, визначення причин і проявів подружньої дезадаптації при
цьому захворюванні у жінок. Велике практичне значення має запропонована
система диференційованої психокорекції з урахуванням особистісних
відмінностей кожного з подружжя, рівня їх соціально-психологічної та
сексуально-поведінкової адаптації, що дає змогу поліпшити якість життя
хворих та подружню адаптацію.

Впровадження одержаних результатів дослідження в практику. Результати
дослідження впроваджено в практику роботи Харківського міського
психоневрологічного диспансеру №3, Харківського обласного
психоневрологічного диспансеру, Харківської обласної клінічної
психіатричної лікарні №3, Обласної психіатричної лікарні №1 (м.
Стрілече), а також у навчальний процес на кафедрі психіатрії і кафедрі
сексології та медичної психології Харківської медичної академії
післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено комплексне
клініко-психопатологічне, сексологічне та психодіагностичне обстеження
жінок, хворих на параноїдну шизофренію, на етапі ремісії захворювання і
розроблено нову систему психотерапії подружньої дезадаптації при даній
патології. Статистична обробка, аналіз та наукова інтерпретація здобутих
у дослідженнях даних здійснено особисто автором.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися й
обговорювалися на науково-практичних конференціях молодих вчених
Харківської медичної академії післядипломної освіти (Харків, 2001, 2002,
2003); на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сексології
та медичної психології”, присвяченій 15-річчю кафедри сексології та
медичної психології ХМАПО (Харків, 2002); на конференції молодих
психіатрів “Актуальні проблеми розвитку сучасної психіатрії в
дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 друкованих праць (1 у
співавторстві), із яких 3 самостійні роботи – в наукових журналах
відповідно “Переліку…” ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 147
сторінках машинопису. Дисертація складається зі вступу; огляду
літератури; 5 розділів власних досліджень; узагальнення результатів
дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали
дисертації ілюстровано 20 таблицями, 5 рисунками. Бібліографічний список
складає 401 джерело (288 – вітчизняних і країн СНД, 113 – іноземних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням перебували 132
заміжні жінки віком від 20 до 48 років, у яких було діагностовано
параноїдну форму шизофренії. Обстеження проводилося в період ремісії
основного захворювання, не раніш ніж за 2 місяці після виписування зі
стаціонару. У всіх обстежених жінок мала місце подружня дезадаптація.
Основну (клінічну) групу склали 89 подружніх пар, яким проводили
психокорекцію подружньої дезадаптації. У 43 подружніх пар
психокорекційна робота не проводилася; ця група була обстежена як
контрольна та перебувала під наглядом з приводу об’єктивізації
результатів ефективності психокорекції в основній групі.

Для визначення якості ремісії використали діагностичні критерії
кваліфікації ремісій, наведені у МКБ-10, для уточнення диференціації
ремісій ураховувалися також їх класифікація за Серейським. У 52,8%
хворих мало місце нападоподібно-прогредієнтний перебіг захворювання з
типом ремісії В (37,1%) та А (15,7%), у 47,2% – неперервний перебіг
захворювання з типом ремісії В. Хворі з типом ремісії С у дослідження не
включалися.

Вищу освіту мали 37,1% обстежених, незакінчену вищу – 4,5%, середню
спеціальну – 44,9%, середню освіту – 12,4% і неповну середню – одна
пацієнтка. Розумовою працею займалися 25,8% жінок, фізичною – 12,4%; із
працюючих пацієнток 5 (5,6%) були в декретній відпустці. У 16,9% хворих
було визначено ІІ і у 3,4% – ІІІ групу інвалідності за психічним
захворюванням.

Більшість подружніх пар (73%)мали дітей, найчастіше по одній дитині, й
жили самостійно, 23% подружжів жили з найближчими родичами.

До комплексу обстеження входили клініко-психопатологічне,
психодіагностичне, спеціальне сексологічне обстеження хворих та їхніх
чоловіків. Суб’єктивну оцінку якості життя визначали за допомогою
“Спеціалізованої шкали для визначення якості життя хворих на ендогенні
психози”, розробленої НДІ психоневрології ім.В.М.Бехтерева (Г.В.
Бурковський, О.П. Коцюбинський, Є.М. Левченко, О.С. Ломаченков, 1998).
Використовували метод колірних виборів (МКВ) – адаптацію Л.Н.Собчик
(2003) тесту Люшера (Л.М. Собчик, 2003; Л.Ф. Бурлачук, 2003); колірний
тест стосунків (КТС) за А.М.Еткіндом та Є.Ф.Бажиним (1985); метод
діагностики міжособистісних стосунків (ДМС) (Л.М.Собчик (1990); “Шкали
сімейної адаптації та згуртованості” (FACES-3) за D.Olson et al. (1985)
(Є.Г. Ейдеміллер, 2002).

Стан сексуальної сфери жінок та їхніх чоловіків досліджували методом
системно-структурного аналізу сексуального здоров’я (В.В.Кришталь,
2002). Метод дає змогу визначити низку біогенних, соціогенних,
негативних психологічних та соціально-психологічних чинників у генезі
подружньої дезадаптації. Застосовували також методику визначення
сексуальної формули жінок (СФЖ ) (Г.С.Васильченка, 1977).

Отримані результати дослідження підлягали математичній обробці з
аналізом їхньої статистичної достовірності за допомогою критерію
t Стьюдента (В.Є. Гмурман, 2001; Л.Ф. Бурлачук, 2003) та
непараметричних методів з використанням критеріїв ?* Фішера
(Є.В. Сидоренко, 2001), ?2 Пірсона (Г.В. Суходольский, 1972; Є.В.
Сидоренко, 2001), U Манна-Уітні, Н Крускала-Уоліса, S Джонкіра та T
Вілкоксона (Є.В. Сидоренко, 2001). В усіх випадках порівнянь
визначалася імовірність випадку розходжень “р”. Розходження приймалися
як статистично значимі при р0,05) не змінювалися. При вираженому ступені симптоматики
спостерігалося різке зниження показників сексуальної формули (p?z ? o au~ ” – ? | ~ ? ‚ „ † ? ??????????бливо ступінь любрикації та збудження перед статевим актом. Це повністю узгоджується з іншими здобутими нами психодіагностичними даними, згідно з якими значущість сексуального життя для жінок при апатико-абулічному типі ремісії є дуже низькою. При середньому ступені вираженості процесуальної симптоматики сумарний показник СФЖ залишався приблизно таким самим (p>0,05), тобто структура
СФЖ при легкій та середній вираженості симптоматики у хворих з
апатико-абулічним типом ремісії була практично однакова.

При вираженому ступені симптоматики рівень СФЖ різко знижався (p PAGE \* Arabic 3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020