МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ
ТА НАРКОЛОГІЇ

НОСКОВА Оксана Володимирівна

УДК 616.891.4+616.89-008.442]:

618.11/.13-002.2

Подружня дезадаптація при хронічних запальних гінекологічних
захворюваннях та її психокорекція

14.01.16 — психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України та у Донецькому державному медичному університеті ім. М.
Горького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин
Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ
України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, Харченко Євгеній Миколайович, Український
науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології
МОЗ України, відділ соціальної та екстремальної психіатрії, сектор
медико-соціальної експертизи та реабілітації, завідувач сектору

доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра психіатрії,
наркології та медичної психології, професор кафедри

Провідна установа: Кримський державний медичний університет ім. С.І.
Георгієвського МОЗ України, м. Сімферополь

Захист відбудеться «03» лютого 2005 р. о 1000 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському
науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та
наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий «31» грудня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Є.Г. Гриневич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. Подружня дезадаптація являє собою одну з найсерйозніших проблем
сучасної сексології, що має не тільки медичне та медико-психологічне,
але й соціальне значення, оскільки є причиною нещасливих шлюбів, а
нерідко – руйнування сім’ї (І.Л. Ботнєва, 1990; З.В. Рожановська, 1990;
K. Crooks, K. Baur, 1990; Л.П. Імшинецька, 1997; У. Мастерс, В.
Джонсонс, 1998).

Вивчення причин, умов та механізмів розвитку подружньої дезадаптації,
розробка та запровадження до клінічної практики ефективних методів її
диференціальної діагностики й психотерапевтичної корекції належить до
числа вельми актуальних і досі ще не розв’язаних завдань. Складність
вирішення останніх пояснюється багатофакторною обумовленістю та
поліморфністю клінічних проявів феномену подружньої дезадаптації, а
також тим, що в її генезі визначальну роль відіграють як особистісні
особливості подружжя, їхнє статеве виховання, типи сексуальної мотивації
та сексуальної культури, рівень поінформованості в галузі сексу, так і
тип статевої конституції жінки та чоловіка, стан їхніх статевих органів
(Л.Д. Бороневська, 1973; В.І. Бодяжина, 1978; Г.Келлі, 2000; Харченко
Е.Н., Зайцев А.А., 2001; Р.М. Бобір, 2002; Г.Т.Сонник, 2003).

Треба відмітити, що у багатьох випадках, коли жінка страждає на хронічне
гінекологічне захворювання, на цьому тлі спостерігається значне
посилення подружньої дезадаптації.

Актуальність теми. Аналіз багаточисельних вітчизняних та зарубіжних
досліджень показує наявність різних підходів до розуміння структури
подружньої дезадаптації за умов хронічних гінекологічних захворювань.
Автори наголошують на складності зазначеної проблеми, що виникає через
взаємодію, з одного боку – гінекологічної патології, невротичних і
сексуальних розладів у жінки, з іншого – існування міжособистісних
конфліктів подружжя.

Більшість з дослідників не розрізняють дебютантну й придбану сексуальну
дезадаптацію подружньої пари та зосереджуються на переважно соматичних
аспектах порушень сексуального здоров’я. Між тим, це порушення
призводить до виникнення невротичних розладів не тільки у хворих жінок,
але й у їхніх чоловіків, певною мірою обумовлюючи формування подружньої
дезадаптації (І.Р. Айріянц, 1999; М.М. Григорян, Ю.П. Прокопенко, 1999;
М.В.Єкімов, 1999; Л.П. Імшинецька, 1999). Сексуальні розлади, які
супроводжуються запальними захворюваннями статевих органів, краще
вивчені у чоловіків, ніж у жінок; зокрема у жінок, хворих на хронічний
аднексит, незважаючи на те, що саме він посідає провідне місце у
хронічній гінекологічній патології (С.Г. Бондаренко, 1989;
В.В. Кришталь, С.Р. Григорян, 1998).

Недостатньо досліджені й висвітлені в науковій літературі також
негативні соціальні, психологічні та соціально-психологічні чинники,
взаємодія яких врешті-решт визначає порушення системи відносин і
адаптації чоловіка й жінки.

Використання ж системного підходу дозволяє розкрити можливості
діагностичного процесу, прогнозу та пошуку нових стратегій та методів
лікування, корекції невротичних і сексуальних розладів у жінки; а також
оцінити рівень клініко-психопатологічних, сексуальних розладів і
подружньої дезадаптації при хронічному аднекситі у жінок; визначити роль
соматогенних, психогенних, соціогенних та негативних
соціально-психологічних чинників у розвитку подружньої дезадаптації при
хронічних запальних процесах у дружини; виявити особистісні
трансформації та зміни міжособистісних стосунків подружжя за наявності
даної патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківської
медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за темою:
«Психопрофілактика порушень сексуального здоров’я» (№ державної
реєстрації 0100U2004263).

Мета та задачі дослідження. Мета роботи – на основі дослідження, з
позицій системного підходу, причин та механізмів розвитку подружньої
дезадаптації при хронічному аднекситі розробити систему її діагностики
та комплексної психотерапевтичної корекції.

Для реалізації цієї мети були висунуті наступні задачі:

Дослідити клініко-психопатологічні прояви у жінок при хронічному
аднекситі.

З’ясувати причинно-наслідкові зв’язки між хронічним аднекситом та
наявними у жінок сексуальними порушеннями.

Визначити роль соматогенних, психогенних, соціогенних та негативних
соціально-психологічних чинників у розвитку подружньої дезадаптації при
хронічному аднекситі у дружини.

Виявити зміни особистості та міжособистісних стосунків подружжя за
наявності гінекологічної патології у жінок.

Встановити клінічні форми подружньої дезадаптації при хронічному
аднекситі, дослідити їх перебіг і прояви.

Відокремити диференційно-діагностичні критерії виявлених форм
дезадаптації.

Розробити систему психотерапевтичної корекції дезадаптації подружньої
пари при хронічному аднекситі у дружини.

Об’єкт дослідження – подружня дезадаптація при хронічному аднекситі у
дружини.

Предмет дослідження – причини, механізми розвитку та клінічні прояви
подружньої дезадаптації при зазначеній гінекологічній патології у жінок.

Методи дослідження: клінічний (застосовувався для вивчення соматичного,
урологічного, неврологічного стану хворих, а також гінекологічного
статусу жінок); соціологічне обстеження (стаж сімейного життя, склад
сім’ї, рівень освіти пацієнтів, характер трудової діяльності);
системно-структурний аналіз сексуального здоров’я за інтегральними
критеріями, компонентами та складовими, запропонованими В.В.Кришталем,
С.Р.Григоряном (1999); спеціальне сексологічне обстеження подружньої
пари (в межах системно-структурного аналізу) – завдяки якому були
визначені: ерогенні зони та діапазони їх прийнятності у подружжя за
методикою В.І.Здравомислової (1985), у модифікації В.В.Кришталя (1993);
тип статевої конституції жінок – за допомогою векторної шкали
І.Л.Ботнєвої (1990) та статевої конституції чоловіків за шкалою
Г.С.Васильченка (1983); тип сексуальної мотивації за класифікацією
В.В.Кришталя (2002); психосексуальні типи чоловіка та жінки – за
методикою С.С.Лібіха (1986); самооцінка кожним з подружжя своїх
сексуальних можливостей та наявність у них сексуальної стурбованості та
сексуальної депресії – за шкалою сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini
(1989); психодіагностичне дослідження, яке проводилось за наступними
методиками: L.Szondi (1960) i A.B.Heilbrun (1981) (вивчення
статеворольової поведінки); проективна шкала Dur-Moll L.Szondi (1960)
(виявлення маскулінності обстежуваних на біогенному рівні); ACL-шкали
A.B.Heilbrun (визначення маскулінних та фемінінних рис особистості на
рівні “Я”-концепції – соціогенному рівні); типи внутрішньої картини
хвороби за методикою ЛОБІ (М.М. Кабанов, 1983); опитувальники Bienvenu
за C.Schaap (1982) (розгляд подружньої комунікації); методика
І.А.Семьонкіної (аналіз виконання подружжям функцій сім’ї).

) та методики перевірки достовірних розбіжностей вибірки (t критерій
Стьюдента).

Наукова новизна одержаних результатів. На основі системного підходу до
дослідження подружньої дезадаптації, вперше досліджено причини та
механізми розвитку невротичних розладів і порушень сексуальної функції у
жінок із хронічним аднекситом, виявлено їхні клінічні особливості.

Вперше у роботі визначено роль патогенних психологічних, соціальних,
соціально-психологічних та біологічних чинників у порушенні подружньої
адаптації при хронічних аднекситах, яка має місце у дружини. Вперше
виділено різні форми подружньої дезадаптації, що розвивається за цих
умов, визначено причини, механізми її формування, перебіг та клінічні
прояви.

Вперше запропоновано диференційно-діагностичні критерії виділених форм
порушення подружньої адаптації та розроблено методи їх
психотерапевтичної корекції, адекватні для кожної з клінічних форм.

Практичне значення одержаних результатів. Практичну значущість мають
виявлені й описані в роботі клінічні особливості сексуальних розладів у
жінок при хронічному аднекситі, перебіг та прояви подружньої
дезадаптації при даній патології.

Це дозволило розробити та впровадити в клінічну практику систему
діагностики з використанням запропонованих диференційно-діагностичних
критеріїв різних варіантів та форм подружньої дезадаптації, що
розвиваються при хронічному аднекситі у дружини, і систему їх
психотерапевтичної корекції.

Результати проведених досліджень впроваджені в роботу відділення
сімейної лікарсько-психологічної консультації Харківського обласного та
міського психоневрологічних диспансерів (м.Харків), Центру планування
сім’ї при НДІ відновлюючої хірургії ім. В.К.Гусака (м. Донецьк), а також
до педагогічного процесу кафедри сексології та медичної психології
Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України
(м.Харків).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим
дослідженням. Особисто дисертантом визначено актуальність теми роботи,
мета та завдання роботи, проведено аналіз вітчизняної та іноземної
наукової літератури. Автором власноруч здійснено весь обсяг досліджень
(клінічне, клініко-психопатологічне, спеціальне сексологічне в межах
системно-структурного аналізу, психодіагностичне, соціологічне).
Обстежено 140 жінок, хворих на хронічний аднексит, а також їхніх
чоловіків. Виконано статистичну обробку отриманих даних, їх аналіз та
інтерпретацію, оформлені таблиці та рисунки. Самостійно написано
розділи дисертації, сформульовані висновки, розроблена система
діагностики та комплексної психотерапевтичної корекції всім подружнім
парам, які обстежувались, підготовлені до публікації наукові статті в
фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались
та обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції
“Біопсихосоціальна модель як нова парадигма розвитку психіатрії в
Україні” (Київ, 2002 р.), школі-семінарі “Актуальні проблеми
профілактики, корекції і лікування депресії в психіатричній,
наркологічній та загально-соматичній практиці” (Київ, 2003 р.),
науково-практичній конференції, присвяченій 15-річчю кафедри сексології
та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної
освіти “Актуальні проблеми сексології та медичної психології” (Харків,
2002 р.), на засіданнях секцій сексопатологів Харківського медичного
товариства (Харків, 2002, 2003 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 5
самостійних статтях у спеціалізованих наукових журналах згідно з
«Переліком» ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 239 сторінках
машинопису (154 стор. – основний текст). Робота складається зі вступу,
огляду літератури, 5 глав власних досліджень, узагальнення результатів
дослідження, висновків, списку використаних джерел, 6 додатків.
Матеріали дисертації ілюструють 33 таблиці та 2 рисунки. Перелік
використаних джерел містить 286 найменування, з них 220 кирилицею, 66
зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал дослідження. Нами було обстежено 140 подружніх пар, де дружини
хворіли на хронічний аднексит і зверталися за допомогою до
гінекологічного відділення Донецького обласного клініко-територіального
об’єднання протягом 2000-2002 рр. Серед обстежуваних було відокремлено
110 пар з подружньою дезадаптацією. У решти – 30 пар – дезадаптація не
спостерігалась, незважаючи на те, що дружини також страждали на
хронічний аднексит – контрольна група.

Подружні пари з дезадаптацією в свою чергу були розподілені на чотири
групи. Перша група об’єднала 32 пари, де сексуальна дисфункція у дружин
була вторинною, тобто зумовленою хронічним аднекситом, що
супроводжується больовим синдромом. Другу групу складали 17 пар, де у
подружжя спостерігалася сексуально-еротична дезадаптація, пов’язана з
неправильною сексуальною поведінкою. До третьої групи увійшли 28
подружніх пар, у яких спостерігалася невідповідність статеворольової
поведінки подружжя. Четверту групу склали 33 пари з первинною
сексуальною дисфункцією у дружин.

Усі обстежені подружжя були молодого віку – від 19 до 41 року (81?4% –
від 21 до 30 років), причому чоловік і дружина в кожній парі входили до
однієї вікової групи. Давність хронічного аднекситу у жінок складала від
1,5 до 10 років.

Переважна більшість обстежених – 90?5% жінок та 89?5% чоловіків
перебували у шлюбі вперше. Тривалість перебування подружжя у шлюбі
складала від декількох місяців до 10 років. Давність подружньої
дезадаптації майже у всіх випадках, за винятком невеликої частини
подружніх пар першої групи, відповідала давності перебування подружжя у
шлюбі. Отже, дезадаптація виникла у них із самого початку подружнього
життя. Найчастіше, подружня дезадаптація в молодих сім’ях тривала до
року, а в сім’ях із більшим стажем – від 3 до 5 років.

Більшість обстежених мали вищу освіту та були в основному виконавцями,
але керівні посади частіше посідали чоловіки. Жили подружжя здебільшого
самостійно, без батьків. В усіх сім’ях були діти, переважно (88?5%) – по
одній дитині.

Результати досліджень. Обстеження жінок показало, що для них були
характерні різні гінекологічні захворювання в анамнезі, неодноразові
загострення запальних захворювань статевих органів та різноманітні
оперативні втручання на геніталіях, зокрема аборти. Такий анамнез сприяв
розвитку у жінок хронічного аднекситу та сексуальних розладів. В цілому
щодо соматичного стану пацієнток, так само, як і їхніх чоловіків —
якоїсь іншої патології, що могла б послабити сексуальну функцію,
виявлено не було. При дослідженні неврологічного статусу виявлено
наявність вегетативно-судинної дистонії за гіпотонічним типом (28+4%
жінок і 17+4% чоловіків), легкої слабкості лицевого нерву за центральним
типом (11+3% жінок), анізорефлексії (13+4% жінок і 9+3% чоловіків).

Іншу картину було виявлено під час дослідження психічного стану
обстежуваних. У всіх жінок та більшості їх чоловіків (72?5%) були
діагностовані психопатологічні прояви: у жінок найчастіше – неврастенія
(31?5%), дистимія (25?4%), іпохондричний розлад (29?4%) та
демонстративний розлад особистості (10?3%), у чоловіків – дистимія
(34?5%) та рекурентний депресивний розлад (18?4%) (до речі, останній у
жінок помічався лише зрідка — 8?3%). Вивчення преморбідних рис характеру
подружжя показало, що у жінок переважали: астеноневротичні (26?4%,
p<0,01), особливо в першій групі подружніх пар, епілептоїдні риси (26?4%, p<0,01) у третій групі, часто виявлялися й істеричні (22?4%, p<0,01). У чоловіків превалювали гіпертимні (26?4%, p<0,01), проте в третій групі частіше зустрічались особи з епілептоїдними рисами (43?10%, p<0,01), що в деяких випадках створювало доволі несприятливе поєднання з такими у жінок. Урівноваженого характеру не було в жодної з жінок, серед чоловіків він відзначався у 20?4%. Загалом аналіз психічного стану обстежених показав, що подружня дезадаптація для хворих на аднексит жінок, для їхніх чоловіків є хронічною психотравмою, яка сприяє загостренню преморбідних характерологічних рис, формуванню невротичних та особистісних розладів, які, в свою чергу, посилюють дезадаптацію подружжя. Соматосексуальний розвиток був порушений, здебільшого уповільнений, у 28?4% жінок, також – у 78?4% випадках змінювався їхній психосексуальний розвиток. При цьому ж мала місце ретардація останнього (70?5% жінок, 15?4% чоловіків, p<0,01), яка найчастіше зустрічалася в першій (75?8% жінок, 19?7% чоловіків, p<0,01) та четвертій (64?8% жінок, 9?5% чоловіків, p<0,01) групах подружніх пар. У чоловіків зміни темпу статевого дозрівання фіксувалися набагато рідше (22?4%). Девіації психосексуального розвитку, що полягали у формуванні неадекватної статеворольової поведінки, спостерігалися у 43?5% жінок та 23?4% чоловіків. Для клінічної картини сексуальних розладів у жінок був характерний сукупний характер наявних порушень. До того ж, у пацієнток першої групи переважали оргазмічна дисфункція та генітальгія, у хворих другої групи – оргазмічна дисфункція та неправильна оцінка своїх сексуальних проявів; у жінок третьої групи – сексуальна гіпестезія та алібідемія; четвертої – оргазмічна дисфункція, гіпестезія та гіполібідемія. Таким чином, серед сексуальних розладів у хворих на хронічний аднексит найчастіше позначалась оргазмічна дисфункція (за винятком третьої групи, тобто при статеворольовій дезадаптації подружжя) та сексуальна гіпестезія. У чоловіків хворих жінок переважали гіполібідемія та неправильна оцінка своїх сексуальних проявів, мали відносний характер і зустрічались у порівняно невеликій кількості випадків (17?4%, p<0,01). Проте всі обстежені – і жінки, й чоловіки – страждали на психосексуальну незадоволеність. Системно-структурний аналіз подружньої адаптації показав, що у подружжів цих основних груп мало місце сукупне ураження його компонентів та складових. При цьому соціальний компонент змінився у зв’язку з ураженням соціокультурної складової в більшості опитуваних другої–четвертої груп через низький рівень загальної та сексуальної культури та невідповідність типів сексуальної культури у дружин і чоловіків: у перших переважав примітивний, у других – ліберальний тип. Порушення інформаційно-оцінювальної складової зазначеного компоненту, що набагато частіше мало місце у жінок, ніж у чоловіків, було наслідком низького рівня поінформованості у сфері психогігієни статевого життя. Психологічний компонент подружньої адаптації видозмінювався також здебільшого у подружжів другої-четвертої груп, у зв’язку з наявністю в одного з членів подружжя рис характеру, неприйнятних для іншого. Вади ж соціально-психологічного компоненту, що відзначалося у всіх осіб третьої групи та 94?4% четвертої, зумовлювалося міжособистісним, зокрема рольовим конфліктом дружин та чоловіків. Іншу закономірність було виявлено при аналізі стану біологічного компоненту подружньої адаптації. Останній був деформований у всіх дружин першої групи через порушення генітальної складової (що було пов’язано з хронічним аднекситом, який супроводжувався больовим синдромом) у більшості з них – через дефекти нейрогуморальної складової (внаслідок ретардації пубертатного розвитку) та в обох подружжів – через вади психічної складової (ураження якої було наслідком невротичних реакцій на захворювання та подружню дезадаптацію). При тих самих змінах компонентів та складових подружньої адаптації ступінь їхнього ураження і співвідношення у структурі дезадаптації були у відповідних групах подружніх пар різнилися. Безпосередньою причиною дезадаптації у першій групі стала зміна генітальної складової біологічного компоненту, у другій – обох складових соціального компоненту, в третій – психологічного та соціально-психологічного компонентів, у четвертій – нейрогуморальної та психічної складової біологічного компоненту. В останній групі вади нейрогуморальної складової були наслідком впливу патогенних конституціонально-генетичних чинників, а психічної – результатом наявності у жінок неврозу очікування невдачі та патологічного умовного рефлексу. Таким чином, при первинній сексуальній дисфункції, приблизно з однаковою частістю, спостерігаються три її форми у жінок – паторефлекторна, невроз очікування невдачі та конституціонально-генетична. Порушення решти компонентів та складових у кожній групі подружніх пар сприяло розвиткові подружньої дезадаптації та посилювало її. Результати проведених психодіагностичних досліджень показали, що домінуючою мотивацією у більшості подружжів було забезпечення життєвих інтересів. Серед ціннісних орієнтацій перше місце посідав побут. Сексуальна сфера була більш значущою для жінок першої і чоловіків четвертої групи. У той самий час, у 69?3% подружніх пар спостерігалася невідповідність спрямованості особистості, що спричиняло ускладнення подружньої дезадаптації. Мотивом вступу обстежених до шлюбу здебільшого (у 75?4% жінок та 80?4% чоловіків) була любов, але 21?4% жінок взяли шлюб з розрахунку. Усі подружжя основних груп отримали хибне загальне виховання, статевого ж виховання взагалі не отримали. При цьому було виявлено зв’язок між типом здобутого виховання та наявними преморбідними рисами в обстежених: виховання за типом "попелюшки" найчастіше сприяло формуванню астеноневротичних рис (34+9% жінок та 62+18% чоловіків), гіперопіка та виховання за типом "їжакові рукавички" призводило до психастенічного (67+33% у жінок та 77+12% у чоловіків) та астеноневротичного преморбіду (66+9% у жінок та 38+18% у чоловіків), безнаглядне виховання – до епілептоїдного преморбіду (24+10% у жінок та 32+10% у чоловіків), виховання за типом "парадоксальної комунікації" – до шизоїдного (86+10% у жінок та 78+14% у чоловіків). V X ? o o 2 p hL hL hL hL hL hL hL hL hL hL hL hL 0 2 4 6 8 : < V † ? $ hL hL hL hL hL hL hL hL hL hL hL @ @ hL hL hL hL hL hL hL hL hL hL ???????ред чоловіків фемінінність позначалася в осіб з астеноневротичними та шизоїдними рисами, і найнижчий її показник був зафіксований при епілептоїдних преморбідах. На біогенному рівні жінки з епілептоїдним, істеричним, гіпертимним та шизоїдним преморбідом виявляли гіпермаскулінність, а пацієнтки з психастенічним та астеноневротичним - гіпомаскулінними. Результати обстеження дають змогу говорити про міжрівневу статеворольову дискордантність (тобто міжрівневу невідповідність) при психастенічних та шизоїдних рисах, а також при епілептоїдних та істеричних, що свідчить про наявність у жінок внутрішньо-особистісного конфлікту. На біогенному рівні чоловіки з епілептоїдними рисами характеру були гіпермаскулінними, з психастенічними, астеноневротичними та істеричними – гіпомаскулінними, а в осіб із шизоїдними рисами коефіцієнт маскулінності наближався до норми. Статеворольова дискордантність спостерігалася у чоловіків, як і у жінок, з істеричними рисами характеру. Здобуті дані дозволяють зробити висновок, що гармонійність стосунків подружжя залежить здебільшого від адекватності їхньої статеворольової “Я”-концепції, а біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим щодо цього. Вивчення психосексуальних типів чоловіків та жінок показало, що їх сполучення у більшості обстежених подружніх пар було несприятливим, оскільки в першій групі переважали типи чоловік-батько та жінка-мати, у другій – чоловік-син і жінка-дочка, а в третій – агресивні чоловіки та жінки, і лише в четвертій мало місце порівняно сприятливе сполучення пасивно-підкорюваних чоловіків із типом жінка-мати. При цьому агресивний психосексуальний тип поєднувався найчастіше з епілептоїдною та гіпертимною акцентуацією характеру; у жінок також – з істеричною акцентуацією; пасивно-підкорюваний тип – із психастенічною та астеноневротичною; жінка-дочка та чоловік-син – з шизоїдною; жінка-мати – з гіпертимною, чоловік-батько – з психастенічною. Виконання функцій сім’ї у переважній більшості подружніх пар було задовільним, за винятком сексуально-еротичної функції, виконання якої всі подружжя оцінювали як погане. Також частина подружжів третьої групи, особливо чоловіків (21?8%), вважала слабким виконання рольової функції сім’ї, серед жінок у першій групі 19?7% були не задоволені виконанням функції збереження здоров’я, а 21?8% у третій групі – функції персоналізації. Слід вважати, що задовільне виконання більшості сімейних функцій було своєрідною компенсацією сексуальної дезадаптації подружжя, завдяки чому і зберігалася сім’я. Порушення функції сім’ї, тобто невиконання потреб подружжя, як відомо, призводить до виникнення проблем у стосунках подружжів. У наших обстежених деструктивні сімейні конфлікти виникали здебільшого через порушення сексуально-еротичної функції, в третій групі – також через невиконання рольової функції. Невиконання інших функцій призводило до конфліктів набагато рідше. Проте, практично у всіх випадках подружжя використовували неадекватні засоби їх розв’язання: найчастіше жінки обирали уникнення розв’язання конфлікту, а чоловіки – компроміс або такий безперспективний засіб, як змагання, що звичайно не сприяло подружній адаптації. Лише 16?7% чоловіків першої групи використовували вірний метод розв’язання конфліктної ситуації, а саме – співробітництво. Як правило, неадекватною була у наших пацієнток та їхніх чоловіків внутрішня картина хвороби (ВКХ). Найхарактернішим для жінок був егоцентричний (особливо в третій групі подружніх пар) та неврастенічний (особливо в першій групі) тип ВКХ; у чоловіків здебільшого спостерігалися неврастенічний, сензитивний і тривожний тип ставлення до хвороби дружини. Проте майже у половини обстежених мали місце змішані типи ВКХ – тривожно-іпохондричний, тревожно-обсессивний тощо. Неправильне ставлення до хвороби посилювало й перебіг наявної у обстежених подружньої дезадаптації. Досліджений нами рівень подружнього щастя був найнижчим у подружжів четвертої групи (7,5-7,6 балів) і найвищим (10,3-10,9 балів), хоч і нижчим, ніж у контролі (12,4-12,5 балів), – у другій групі подружніх пар. Отже, сама по собі сексуально-еротична дезадаптація, що спостерігалася у цій групі, найменшою мірою торкалася сфери спілкування подружжів. Сексуальна самооцінка була найвищою (хоч і суттєво нижчою, ніж у контролі), у жінок третьої групи (5,8 балів) і чоловіків першої (5,9 балів), а найнижчою – у жінок та чоловіків четвертої групи (3,8-3,1 балів). Показник сексуальної депресії був найвищим (достовірно вищим, ніж у контролі – p<0,05) у обох подружжів другої групи (6,44-6,48 балів) і найнижчим – у чоловіків першої групи (3,6 балів). Сексуальна стурбованість була дуже високою в обох подружжів другої групи (6,78-6,53 балів) та жінок четвертої групи (6,7 балів). У обох членів подружжя третьої та чоловіків першої групи цей показник відповідав на рівні контрольних цифр. Як показали результати досліджень, до формування подружньої дезадаптації при хронічному аднекситі у жінок призводять різноманітні етіологічні чинники: соматогенні, внаслідок хронічного запалення геніталій, з одного боку, та соціогенні, психогенні та негативні соціально-психологічні, – з іншого. Здобуті нами дані переконливо свідчать про те, що в порушенні подружньої адаптації при хронічному аднекситі відіграють роль не стільки зазначена патологія у жінок і пов’язана з нею сексуальна дисфункція, скільки дисгармонійна комунікація подружжя на різних рівнях взаємодії. Проведені дослідження та клінічні спостереження дали нам змогу запропонувати таку систематизацію форм подружньої дезадаптації, що розвиваються при хронічному аднекситі у дружини. І. Дезадаптація внаслідок вторинної сексуальної дисфункції у жінок, зумовлена хронічним аднекситом та генітальгією, що його супроводжує (29?3%). ІІ. Сексуально-еротична форма подружньої дезадаптації (16?3%). ІІІ. Статеворольова форма подружньої дезадаптації (25?3%). IV. Дезадаптація, зумовлена первинною сексуальною дисфункцією у жінок (30?3%): Паторефлекторна форма сексуальної дисфункції (33?8%). Невроз очікування сексуальної невдачі (36?8%). Конституціонально-генетична форма сексуальної дисфункції (30?8%). Таким чином, подружня дезадаптація при хронічних запальних гінекологічних захворюваннях у жінок має різноманітні причини, складний генезис та поліморфне клінічне вираження. Загалом, складність досліджуваного феномену визначає необхідність системного та диференційованого підходу до його психотерапевтичної корекції. Виявлені закономірності відкривають можливість розробки патогенетичної корекції дезадаптації подружньої пари, в якій дружина хвора на хронічний аднексит. Розроблена нами система психотерапевтичної корекції складається з чотирьох компонентів – інформаційного, емоційного, поведінкового, особистісного. Вона звернена до трьох підсистем міжособистісної взаємодії – інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної й проводиться у двох напрямах – лікування хронічного аднекситу у жінок та психотерапія подружньої дезадаптації. При цьому система корекції ґрунтується на принципах комплексності, послідовності, диференційованості та етапності. Курс психотерапії проводився після ліквідації запального процесу в придатках матки. Для вирішення завдань психокорекції з чималого арсеналу її сучасних методів використовували методи, адекватні для кожної з клінічних форм дезадаптації подружжів, з урахуванням стану всіх компонентів та складових подружньої адаптації. При дезадаптації, зумовленій вторинною сексуальною дисфункцією у жінок, лікування полягало здебільшого у знятті больового синдрому. Основним методом корекції сексуально-еротичної дезадаптації був сексуально-еротичний тренінг, який проводився після нормалізації міжособистісних стосунків подружжя та підвищення рівня їхньої поінформованості в питаннях сексу. При статеворольовій формі дезадаптації застосовувався насамперед рольовий психосексуальний тренінг, який на різних етапах корекції включав в себе: раціональну психотерапію, навіювання та самонавіювання, реконструктивно-особистісну, персоналістичну та мотиваційну психотерапію. Психотерапія подружньої дезадаптації, зумовленої первинною сексуальною дисфункцією у жінок, залежала від клінічної форми останньої. При паторефлекторній формі, для згасання патологічного умовного рефлексу застосовували гіпносугестивну психотерапію, аутогенне тренування, наркопсихотерапію, в деяких випадках – плацебо-психотерапію; при неврозі очікування невдачі – ті ж самі методи та раціональну психотерапію, спрямовану на спонукання жінок до активнішого статевого життя. При конституціонально-генетичній формі дезадаптації для активізації сексуальної функції жінок застосовували мазі фірми "Інверма", які посилюють чутливість ерогенних зон, вібромасаж, препарати, що активізують рефлекторну діяльність спинного мозку (стрихнін, секуринін), фізіотерапію. Лікування усіх цих форм подружньої дезадаптації завершували проведенням сексуально-еротичного тренінгу, покликаного виробити й закріпити оптимальний стиль статевого життя подружньої пари. Зважаючи на те, що в переважній більшості спостережуваних нами подружніх пар мали місце, крім сексуальної дисгармонії, порушення міжособистісних стосунків і траплялася недостатня й неправильна поінформованість у сфері сексу, ми вводили в систему психотерапії практично всі форми дезадаптації: групову психотерапію у поєднанні з індивідуальною, комунікаційний тренінг та інформаційну психотерапію. Оцінка результатів проведення описаної системи психотерапевтичної корекції показала, що найвищого лікувального ефекту – повної адаптації або значного поліпшення (нормалізація сексуальних контактів у подружжя) – було досягнуто при сексуально-еротичній формі дезадаптації. Такі самі високі безпосередні результати було здобуто у 94?8% подружніх пар із вторинною сексуальною дисфункцією у дружини. Менш ефективною була корекція при статеворольовій формі дезадаптації – 86?10% та при вторинній сексуальній дисфункції у жінок – 82?8%. У цих групах був і найвищий відсоток рецидивів, які виникали впродовж 2 років, – відповідно у 18?6 та 12?5% випадках. Причинами рецидивів були загострення основного захворювання жінок та погіршення міжособистісних стосунків, як правило, у тих подружжніх, яким з самого початку не пощастило досягти високої взаємної адаптації. ВИСНОВКИ У дисертації представлено розв’язання важливого наукового завдання - розвитку дезадаптації подружньої пари при хронічному аднекситі у жінок та запропоновано його вирішення з позицій системного, міждисциплінарного підходу до дослідження причин і механізмів формування сексуальної та міжособистісної дезадаптації подружжя, з метою розробки системи її діагностики та психотерапевтичної корекції. Подружня дезадаптація для хворих на аднексит та їхніх чоловіків є хронічною психотравмою, що зумовлює формування невротичних і особистісних розладів у жінок здебільшого неврастенії - 31?5%, дистимії - 25?4% та іпохондричного розладу - 29?4%, демонстративного розладу особистості - 10?3%, у чоловіків – дистимії (34?5%) та рекурентного депресивного розладу (18?4%), які, в свою чергу, посилюють дезадаптацію подружньої пари. При хронічному аднекситі до розвитку подружньої дезадаптації призводять зумовлена цим захворюванням вторинна сексуальна дисфункція у жінок (29?3%), невідповідність сексуально-еротичної (16?3%) та статеворольової (25?3%) поведінки подружжя, а також первинна сексуальна дисфункція у жінок (30?3%). Постійна психосексуальна незадоволеність, у свою чергу, сприяє виникненню хронічного аднекситу й обтяжує його перебіг , зумовлюючи застійні явища в геніталіях. Причиною вторинної сексуальної дисфункції у жінок є больовий синдром, який тягне за собою зниження всіх проявів сексуальної функції, зумовлюючи сексуальну гіпестезію, гіпо- та аноргазмію, алібідемію. При цьому у жінок із демонстративним розладом особистості можлива трансформація соматогенних генітальгій у психогенні. При сексуально-еротичній формі подружньої дезадаптації неправильна сексуальна поведінка подружжя є наслідком низького рівня їхньої поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя. Причиною ж статеворольової форми дезадаптації є порушення статеворольової поведінки одного чи обох членів подружжя та її несприятливе сполучення в парі, особливо це стосується маскулінної поведінки дружини та гіперрольової – чоловіка. При обох зазначених дезадаптивних формах у жінок спостерігається сексуальна гіпестезія, гіпо- та аноргазмія, у їхніх чоловіків – зниження сексуальної активності відносного характеру та психосексуальна незадоволеність. Первинна сексуальна дисфункція у жінок має три клінічні форми. В основі паторефлекторної форми лежить зрив нервової регуляції статевого акту з утворенням патологічного умовного рефлексу. Ця форма, як і невроз очікування невдачі, проявляється аноргазмією (лібідо, як правило, не слабшає). Конституціонально-генетична форма дезадаптації виникає при уродженій неповноцінності морфофункціональних структур у жінок, що здійснюють нейрогуморальну регуляцію сексуальної функції та характеризуються сукупним зниженням сексуальної чутливості та оргазму. Розвиток подружньої дезадаптації спричинюється невідповідністю спрямованості особистості, несприятливістю поєднання в парі психосексуальних типів чоловіка та жінки (найчастіше типів чоловік-син та жінка-дочка і агресивних типів у подружжя), неадекватністю внутрішньої картини хвороби та внутрішньоособистісного конфлікту як наслідку міжрівневої статеворольової дискордантності у жінок із психастенічним (3?2%), шизоїдним (19?4%), епілептоїдним (26?4%) преморбідом та з істеричними преморбідними рисами характеру у жінок (22?4%) і чоловіків (8?3%). Щодо цього, ступінь гармонійності стосунків подружжя залежить здебільшого від відповідності статеворольової “Я”-концепції , а біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим (p<0,01). Психотерапевтична корекція подружньої дезадаптації при хронічному аднекситі у дружини має являти собою систему, що складається з чотирьох компонентів – інформаційного, емоційного, поведінкового, особистісного та впливати на три підсистеми міжособистісної взаємодії – інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної. Вибір конкретних методів психотерапії визначається клінічною формою порушення адаптації подружжя. Впровадження розробленої системи психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації при хронічному аднекситі у дружини свідчить про досягнення високого та стійкого терапевтичного ефекту у 76?4% подружніх пар. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Носкова О.В. Показники сексуальної дисгармонії сімейної пари, в якій жінка хворіє на запальне захворювання внутрішніх статевих органів з синдромом тазового болю // Архів психіатрії. – 2002. – №4 (31). – С.190-192. Носкова О.В. Когнитивно-тренинговая коррекция супружеской дезадаптации при воспалительных заболеваниях женских половых органов, сопровождающихся депрессией // Архів психіатрії. – 2003. – Т.9. – №2 (33). – С.92-94. Носкова О.В. Особенности протекания диспареунии при воспалительных заболеваниях половых органов у женщин и психотерапевтические методы ее коррекции // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10. – №2 (31). – С.132-135. Носкова О.В. Супружеская дезадаптация у женщин и ее психотерапия //Архив психиатрии. – Т.10. – №3(38). – 2004. – С.188-192. Носкова О.В. Супружеская дезадаптация при хроническом аднексите с синдромом тазовой боли у женщин //Международный медицинский журнал. – Т.10. - №3. – 2004. – С.110-113. АНОТАЦІЯ Носкова О.В. Подружня дезадаптація при хронічних запальних гінекологічних захворюваннях та її психокорекція. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. – Київ, 2005. В дисертації представлені результати досліджень 140 подружніх пар, де дружини страждали на хронічний аднексит. У роботі з позицій системного, міждисциплінарного підходу досліджено причинно-наслідкові зв’язки між хронічним аднекситом та наявними в жінок сексуальними розладами. Вивчено психічний стан, особистісні зміни та зміни міжособистісних стосунків подружжя при наявній дезадаптації, роль соматогенних, психогенних та негативних соціально-психологічних чинників у її розвитку, а також клінічні форми подружньої дезадаптації. Запропоновано диференційно-діагностичні критерії форм подружньої дезадаптації при хронічному аднекситі у дружини та систему її психотерапевтичної корекції. Терапевтичний ефект склав 76+4%. Ключові слова: подружня дезадаптація, хронічний аднексит, системно-структурний аналіз подружньої адаптації, психотерапевтична корекція. АННОТАЦИЯ Носкова О.В. Супружеская дезадаптация при хронических воспалительных гинекологических заболеваниях и ее психокоррекция. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 – психиатрия. Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии и наркологии МОЗ Украины. – Киев, 2005. В диссертации представлены результаты комплексного всестороннего исследования 140 супружеских пар, в рамках которого выполнены клинико-психопатологические исследования, изучение соматического, гинекологического статуса женщин, неврологического и урологического состояния больных и их мужей; специальное сексологическое обследование женщин и мужчин, в частности системно-структурный анализ сексуального здоровья; проведено психодиагностическое исследование супругов. В работе, с позиций системного, междисциплинарного подхода, изучены причины и механизмы развития дезадаптации супружеской пары при хроническом аднексите у жены. Доказано, что супружеская дезадаптация и для больных аднекситом, и для их мужей является хронической психотравмой, способствующей заострению преморбидных характерологических черт, формированию невротических и личностных расстройств, усугубляющих дезадаптацию супругов. Изучено психическое состояние больных и их мужей, выявлены причины развития у них невротических расстройств и нарушения сексуальной функции, выделены их клинические проявления. Установлено, что для клинической картины сексуальных расстройств у женщин характерно сочетание имеющихся нарушений. Наиболее частыми сексуальными нарушениями у больных хроническим аднекситом являются оргазмическая дисфункция и сексуальная гипестезия. У мужей больных женщин сексуальные нарушения, главным образом, гиполибидемия и неправильная оценка своих сексуальных проявлений, имеют относительный характер и отмечаются в сравнительно небольшом числе случаев (17?4%). Установлены причинно-следственные связи между хроническим аднекситом, сексуальной дисфункцией у женщин и супружеской дезадаптацией. Определена роль патогенных психологических, социальных, социально-психологических факторов в формировании дезадаптации супружеской пары, в которой жена страдает хроническим аднекситом. Обнаружены клинические формы дезадаптации супругов при этой патологии у жены, их причины, механизмы и условия развития, течение и проявления, дана клиническая систематизация выделенных форм. На основании системно-структурного анализа супружеской адаптации при хроническом аднексите выявлены четыре формы дезадаптации: обусловленная вторичной сексуальной дисфункцией у жены; сексуально-эротическая и полоролевая, обнаруженная вследствие первичной сексуальной дисфункции у женщин, которая, в свою очередь, проявляется в трех разновидностях – паторефлекторной, неврозе ожидания сексуальной неудачи и конституционально-генетической. Предложены дифференциально-диагностические критерии каждой из указанных форм супружеской дезадаптации. На основании результатов психодиагностических исследований установлены негативные психологические факторы, способствующие развитию супружеской дезадаптации при изучаемой патологии у женщин. Показано, что такими факторами являются несоответствие направленности личности супругов (69+35%), неблагоприятное сочетание в супружеской паре психосексуальных типов мужчины и женщины (48+5%), неадекватная внутренняя картина болезни, внутриличностный конфликт, связанный с несоответствием полоролевого поведения на биогенном уровне и уровне “Я”-концепции. Результаты проведенных исследований послужили основанием для разработки системы дифференциальной диагностики и патогенетической психотерапевтической коррекции супружеской дезадаптации при хроническом аднексите у женщин. В работе детально описаны современные методы психотерапии, используемые при каждой из ее форм с учетом компонентов и составляющих супружеской адаптации. Подчеркнуто, что наиболее высокий лечебный эффект – полная адаптация или значительное улучшение (нормализация сексуальных контактов) у всех супругов – был достигнут при сексуально-эротической форме дезадаптации; столь же хорошие непосредственные результаты были получены у 94?8% супружеских пар с вторичной сексуальной дисфункцией у жены; менее эффективной оказалась коррекция при полоролевой форме дезадаптации – 86?10%, и при вторичной сексуальной дисфункции у женщин – 82?8%. В целом, показана эффективность разработанной системы коррекции: терапевтический эффект которой в течение двухлетних катамнестических наблюдений составил 76?4%. Ключевые слова: супружеская дезадаптация, хронический аднексит, системно-структурный анализ супружеской адаптации, психотерапевтическая коррекция. SUMMARY Noskova O.V. Marriages desadaptation of pations having chronical inflammatory gynecological diseases and their psyshotherapeutical correction. – Manuscript. Thesis for the obtaine the Candidate medical sciences degree by speciality 14.01.16 – psychiatry. Ukrainian Research Institute of the Social and Forensic Psychiatry and Drug Abuse, Ministry of Public Health of Ukraine. - Kiev, 2005. In thesis were introduced the system of interdisciplinary approach of investigated 140 couples, where the wife’s having a chronical adnexite. Psychic state was investigated and changes of personality and couple’s inter-personality relations at desadaptation were revealed. The role of somato-genic, psychogenic and negative social-psychological factors in the development of desadaptation was fixed; clinical forms of the couple’s desadaptation were revealed, their differential-diagnostic criteria and system of psychotherapeutic correction of couple’s desadaptation at chronic adnexite in wife, which allowed to reach a high therapeutic effect in 76?4% married couples were proposed. Key words: couple’s desadaptation, chronical inflammatory of gynecological deseases, psyshotherapeutical correction. ___________________________________________________________________ Підписано до друку: 10.09.04. Формат: 60х90/16. Папір: Polspeed. Друк: лазерний. Тираж: 100. Замовлення №35900. Друк. арк. 0,9. ___________________________________________________________________ Оригінал-макет підготовлено в редакційно-видавничому відділі Донецького інституту управління за адресою: 83114, м.Донецьк, вул. Рози Люксембург, 72а. Тел. 8(062) 55-03-39. Віддруковано у типографії “НОРД-Комп’ютер” за технологією Rank Xerox. Адреса: м. Донецьк, б. Пушкіна, 23. Тел. 8(062) 342-14-72 PAGE \* Arabic 19

Похожие записи