.

Підвищення адаптаційних можливостей організму при комбінуванніі фізичних навантажень з мілдронатом та біологічно активними добавками до їжі (авторефе

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
94 3279
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Сафронова Ніна Степанівна

УДК 612.017.2: 796: 615: 613.2

Підвищення адаптаційних можливостей організму при комбінуванніі фізичних
навантажень з мілдронатом та біологічно активними добавками до їжі

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Сімферополь – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Таврійському національному університеті

ім. В.І. Вернадського

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор біологічних наук, професор

Буков Юрій Олександрович

Таврійський національний
університет

ім. В.І. Вернадського,

завідувач кафедри фізичної
реабілітації

Офіційні опоненти:

Доктор біологічних наук,
професор,

Філіпов Михайло Михайлович

Національний університет
фізичного виховання

і спорту України,

професор кафедри біології

Доктор медичних наук, професор,

Єфіменко Анатолій Михайлович

Таврійський національний
університет

ім. В.І. Вернадського,

професор кафедри
медико-біологічних основ фізичної культури

Провідна організація Донецький національний університет, біологічний
факультет,

Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк

Захист відбудеться “12” жовтня 2006 р. о 14.00. годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 52.051.04 у Таврійському національному
університеті ім. В.І. Вернадського за адресою:

95007, Україна, Крим, м. Сімферополь, пр. Вернадського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Таврійського національного
університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь,
пр. Вернадского, 4.

Автореферат розісланий “23” серпня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради К 52.051.04
Чуян О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному світі людина постійно піддається
виробничим, соціально-побутовим, психоемоційним впливам, що нерідко
носять стресовий характер. Серед факторів ризику розвитку багатьох
патологій особливе місце займає відносна гіподинамія, що є характерним
станом для більшості людей. Різке зменшення активізуючих впливів рухової
активності на організм людини супроводжується розвитком гіпоергії,
послабленням адаптаційних можливостей і неспецифічної резистентності,
зниженням працездатності (Апанасенко Г.Л., Попова Л.А., 1998; Haennel
R.G., Lemire F., 2002). Разом з тим, нерідко протягом життя під впливом
соціальних умов рівень рухової активності індивідууму, навпроти, може
змінитися убік його значного підвищення. Очевидно постійні фізичні і
психоемоційні навантаження, при недостатньому функціональному резерві
організму, можуть привести до дезадаптації, розвитку станів
„передхвороби” і хвороби (Агаджанян М.О., Баєвський Р.М., Берсенєва
А.П., 2000). У цьому зв’язку розробка методів, що дозволяють забезпечити
високий рівень здоров’я і працездатності в умовах дії зашкоджуючих
факторів середовища, є актуальною медико-біологічною і соціальною
проблемою (Бреднєва Н.Д., 2001).

Сьогодні використовуються два основних методи підвищення адаптаційних
можливостей організму: тренування до певного виду впливів, насамперед до
фізичних навантажень, і застосування різних фармакологічних засобів, а
також харчових добавок, що мають адаптогенні властивості (Сейфулла Р.Д.,
Орджонікідзе З.Г., 2003). Основна дія адаптогенів полягає в підвищенні
опірності організму до несприятливих факторів різної природи. При цьому
лікарські препарати і харчові добавки, отримані з рослин із
адаптогенними ефектами, низько токсичні, мають широкий спектр дії,
характеризуються відсутністю фази негативної післядії (Федоров В.Н.,
2003). Адаптогени широко застосовуються в клінічній і спортивній
медицині, та з профілактичною метою для підвищення біоенергетичного
потенціалу людини (Яременко К.В., 1990).

Із фармакологічних препаратів особливий інтерес представляє мілдронат,
що має кардіопротекторний, антигіпоксичний, антиоксидантний ефект і
властивість підвищувати фізичну працездатність. Наявність широкого
спектру дії дозволяє використовувати препарат не тільки в лікувальних і
реабілітаційних, але також у профілактичних і оздоровчих цілях (Калвіньш
І.Я., 2001). Разом з тим, найбільш ефективне є комплексне застосування
факторів корекції, оскільки дозволяє домогтися оптимального результату
потенціюнування при зменшенні дози кожного з них. Це має принципове
значення при проведенні профілактичних заходів для осіб з низьким рівнем
соматичного здоров’я (Агаджанян М.О., 1997). Однак, варто зазначити, що
вибір засобів корекції і методів їхнього застосування досить обмежений.
У превентивній і спортивній медицині ще недостатньо освітлені принципи
корекції, що регламентують науково обґрунтований підбір препаратів,
режими їхнього раціонального поєднання з фізичними навантаженнями. У
цьому зв’язку особливу увагу варто звернути на можливість комбінування
аеробних фізичних тренувань із мілдронатом, як засобу підвищення рівня
здоров’я і працездатності організму осіб із низькими показниками
соматичного здоров’я.

Не менш перспективним у даному напрямі може бути застосування дозволених
для широкого використання біологічно активних харчових добавок
рослинного походження Чаванпраш і Стресском, як адаптогенів для осіб, що
ведуть напружений спосіб життя на тлі високого рівня рухової активності
(Ломазова О.В., 2002). З огляду на вищесказане, становить практичний
інтерес подальше вивчення ефективності мілдронату і біологічно активних
добавок при комбінуванні з фізичним навантаженням.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана у рамках наукових досліджень кафедри фізичної
реабілітації Таврійського національного університету ім. В.І.
Вернадського в контексті теми “Педагогічні та медико-бiологiчнi аспекти
оптимiзацii життєдіяльності людини у реальних умовах навколишнього
середовища та можливостi корекцiї психосоматичного здоров’я”, №
державної реєстрацii 0102U 007130.

Мета дослідження. Мета дослідження ? визначення ефективності
комбінування мілдронату і біологічно активних добавок до їжі Чаванпраш і
Стресском з фізичними навантаженнями в підвищенні адаптаційних
можливостей організму.

Задачі роботи:

1. Виявити вплив аеробних фізичних навантажень, мілдронату та їх
комбінованого використання на функціональний стан кисневотранспортної
системи осіб із низьким рівнем соматичного здоров’я і повсякденної
рухової активності.

2. Вивчити особливості реакцій кисневотранспортної системи осіб із
високим рівнем повсякденної рухової активності при використанні
біологічно активних добавок до їжі Чаванпраш і Стресском.

3. Визначити особливості розвитку неспецифічних адаптаційних реакцій і
прооксидантно-антиоксидантних процесів під впливом застосовуваних
засобів корекції.

4. Оцінити можливості застосовуваних засобів корекції в підвищенні
аеробного потенціалу організму.

5. Розробити практичні рекомендації з комплексного використання фізичних
навантажень з мілдронатом і біологічно активними добавками до їжі в
профілактичній роботі.

Об’єктом дослідження стали процеси адаптації осіб із різним рівнем
повсякденної рухової активності і соматичного здоров’я.

Предметом дослідження є вплив фізичних навантажень у комбінуванні з
мілдронатом і біологічно активними добавками до їжі на ефективність
реакцій киснетранспортної і прооксидантно-антиоксидантної системи
організму.

Методи дослідження. У роботі використовувались: електрокардіографія і
реоплетизмографія з метою дослідження функціонального стану
серцево-судинної системи; спіропневмотахометрія і газометрія з метою
дослідження функціонального стану системи зовнішнього дихання і
газообміну; велоергометрія для дослідження фізичної працездатності й
аеробної продуктивності; експрес-оцінка рівня фізичного здоров’я.
Біохімічні методи застосовувалися з метою оцінки стану процесів
перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і активності окремих ферментів
антиоксидантного захисту організму. Гематологічні методи
використовувалися для визначення кількості еритроцитів, рівня
гемоглобіну в крові й оцінки рівня неспецифічної резистентності
організму. Методи математичного аналізу застосовувалися для обробки
отриманих результатів з використанням t-критерію Стьюдента,
кореляційного і факторного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше виявлено, що комбінування
мілдронату з фізичними навантаженнями у осіб із низьким рівнем
соматичного здоров’я сприяє потенціюнуванню ерготропного ефекту, що
забезпечує розширення аеробної ланки енергозабезпечення організму.
Уперше показана роль мілдронату в удосконалюванні механізмів
довгострокової адаптації, пов’язаних із проявом ефекту економізації
кисневотранспортної системи організму. Уперше визначене значення
мілдронату у формуванні резервів системи зовнішнього дихання. Уперше
виявлені закономірності, що лежать в основі підвищення неспецифічної
резистентності організму, пов’язані з комбінуванням мілдронату і
фізичних навантажень. Показана дія препарату, як інгібітора процесів
ліпопероксидації й активізації механізмів антиоксидантного захисту
організму в умовах м’язової діяльності в осіб із низьким рівнем
соматичного здоров’я.

Уперше виявлений кардіопротекторний ефект біологічно активних харчових
добавок Чаванпраш і Стресском в умовах повсякденних підвищених фізичних
навантажень. Уперше показано, що застосування БАД до раціону сприяє
росту аеробного потенціалу організму. Відзначено розширення
функціональних резервів системи кисневого постачання організму,
активізації процесів еритропоезу під впливом курсового застосування
харчових добавок в осіб із високим рівнем повсякденної рухової
активності. Уперше визначено, що адаптогенні властивості біологічно
активних добавок до їжі виявляються в підвищенні рівня неспецифічної
резистентності організму за рахунок посилення антиоксидантної ланки його
захисту.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених
досліджень показана принципова можливість комплексного підходу у
використанні мілдронату і фізичних навантажень аеробної потужності, як
засобу корекції соматичного здоров’я. Запропонована схема комбінування
впливів дозволила значно підсилити профілактичний ефект, забезпечити
формування високих рівнів неспецифічної резистентності організму осіб із
низькими показниками соматичного здоров’я. Використана схема вживання
біологічно активних харчових добавок Чаванпраш і Стресском на тлі
підвищеної рухової активності загальмувала розвиток дезадаптаційних
процесів і підвищенню фізичної працездатності на етапі формування
довгострокової адаптації до м’язової діяльності. Запропонований підхід
може бути застосований при створенні інноваційних програм,
здоров’язберігаючих технологій, реалізованих в умовах ВНЗ,
реабілітаційних, спортивно-оздоровчих, рекреаційних центрів. Результати
досліджень використовуються в навчальному процесі кафедр фізичної
реабілітації, медико-біологічних основ фізичної культури Таврійського
національного університету ім. В.І. Вернадського. На основі матеріалів
дисертації підготовлені практичні рекомендації, що впроваджені в роботу
Кримського республіканського центру ранньої реабілітації
дітей-інвалідів, Кримського республіканського центру здоров’я,
відділення травматології та реабілітації Красногвардійської центральної
районної лікарнї, медико-відбудовного центру „Олімпія” АР Крим.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконана дослідницька
частина роботи, обробка отриманих результатів, підбір і аналіз
літературних даних. Планування досліджень і обговорення отриманих
результатів проведено разом із науковим керівником. У роботах, написаних
у співавторстві, дисертанту належать експериментальна частина, обробка
отриманих результатів і деякі теоретичні положення. Дослідження
процесів перекисного окислення ліпідів і активності окремих ферментів
антиоксидантного захисту організму консультував ст. науковий
співробітник лабораторії експериментальної патофізіології ЦНДЛ КДМУ ім.
С.І. Георгієвського к.мед.н. Семенець П.Ф. При проведенні дослідницької
частини роботи морально-етичні норми були дотримані.

Апробацiя результатів дисертації. Матеріали дисертації були викладені на
VІІ і X науково-практичних конференціях “Сучасні досягнення валеології
та спортивної медицини” (Одеса, 2001, 2004), на Міжнародній
науково-методичній конференції “Фізична реабілітація як напрям
підготовки спеціалістів” (Київ, 2003), на ІV Міжнародній
науково-методичній конференції “Наука. Освіта. Здоров’я. Реабілітація.”
(Луганськ, 2005), на ХVІІ з’їзді Українського фізіологічного товариства
з міжнародною участю (Чернівці, 2006), на I Міжнародної
науково-практичної конференції „Роль фізичної культури як вагомого
фактора покращення стану здоров’я населення і модифікації стилю життя”
(Івано-Франківськ, 2006) і на засіданнях кафедр фізичної реабілітації і
медико-біологічних основ фізичної культури Таврійського національного
університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь, Україна).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з
яких 5 у фахових виданнях ВАК і 6 в матеріалах з’їздів і міжнародних
конференцій. Частка особистого внеску дисертанта у цих роботах визначена
і подана у списку публікацій автора в наведеному авторефераті.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація виконана на 233 сторінках
комп’ютерного набору і складається із вступу, 4 розділів, висновків, та
списку джерел використаної літератури, до якого увійшли 225 вітчизняних
та іноземних джерел. Фактичні дані наведені у 34 таблицях та ілюстровані
28 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У „Вступі” обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюються
мета і задачі дослідження, відзначається наукова новизна і практична
цінність отриманих результатів. Відзначається особистий внесок
здобувача, а також внесок співавторів, разом з якими були опубліковані
наукові праці. Відзначено на яких наукових з’їздах і конференціях
апробовані результати досліджень і кількість опублікованих робіт з теми
дисертації.

У першому розділі „Огляд літературних даних” проведено аналіз даних
літератури про особливості адаптації організму людини до фізичних
навантажень, механізми дії мілдронату та біологічно активних добавок до
їжі Чаванпраш і Стресском.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Було організовано дві серії досліджень. У першій серії взяло участь 30
студентів медичного ВНЗ у віці 18-20 років із низьким рівнем
повсякденної руховий активності і соматичного здоров’я, що за
результатами заглибленого первинного лікарського обстеження і виконання
нормативів фізичної підготовки (ФП) населення України за ознакою
недостатньої ФП були віднесені до підготовчої медичної групи. З них були
сформовані три групи. Студенти першої (n=10) тренувалися протягом шести
тижнів на велоергометрі три рази на тиждень по 25 хвилин. Режим
тренування підбирався індивідуально, при цьому частота серцевих
скорочень знаходилася в межах 130-140 уд/хв. Обстежувані другої групи
(n=10) приймали мілдронат по 0,5 г/добу усередину у першій половині дня
протягом трьох тижнів. Студенти третьої (n=10) тренувалися в такому ж
режимі, як і першої, але додатково приймали мілдронат по 0,5 г/добу
усередину у першій половині дня протягом перших трьох тижнів
тренувального циклу.

У другій серії досліджень взяло участь 40 здорових
студентів-неспортсменів факультету фізичної культури і спорту відділення
фізична реабілітація у віці 18-20 років. З них були сформовані дві
групи. Студенти першої (n=20) вели спосіб життя, властивий специфіці
навчання у фізкультурному ВУЗі, що визначило цю групу як контрольну.
Студенти другої групи (n=20), основної, вели такий же спосіб життя, але
додатково приймали комплекс біологічно активних харчових добавок (БАД)
до їжі Чаванпраш і Стресском протягом чотирьох місяців. Використовували
наступну схему прийому харчових БАД: Чаванпраш щодня по 1/3 чайній
ложці три рази на день за 10-15 хвилин до їжі, запиваючи чаєм чи водою;
Стресском по 1 капсулі (0,3 г) ранком натще протягом 10 днів кожного
місячного місяця.

У 1-й і 2-й серії досліджень в усіх студентів до і після проведених
впливів, а також у контрольній групі були проведені наступні обстеження:
рівень фізичного здоров’я студентів визначали методом експрес-оцінки
(Апанасенко Г.Л., Попова Л.О., 1998). Дослідження системи кровообігу
студентів проводили реографічним методом. За допомогою реоаналізатора РА
5-01 реєстрували: частоту серцевих скорочень (ЧСС, уд/хв.), ударний
об’єм крові (УО, мл), хвилинний об’єм крові (ХОК, л/хв.), загальний
периферичний судинний опір (ЗПСО, дин с-1см-5), час періоду вигнання
(Е, с), роботу, виконану лівим шлуночком (РБТ, кгм). Розрахунковим
методом визначали подвійний добуток (ПД, відн. од.), ватт-пульс (N/ЧСС,
Вт/уд), індекс напруги міокарду (ІНМ, відн. од.), об’ємну швидкість
викиду (ОШВ, мл/с), показник зовнішньої роботи міокарда (ЗРМ, відн.
од.), критерій ефективності міокарду (КЕМ, відн. од.). Артеріальний тиск
вимірювали методом Короткова з наступним розрахунком середнього
артеріального тиску (САТ, мм рт. ст.) (Вітрук С.К., 1990; Гурєвіч М.І.
та ін., 1982; Єлфімов О.І., 1996).

Дослідження функцій системи зовнішнього дихання проводили за допомогою
приладу Спіро-Тест-РС з комп’ютерною обробкою даних і реєстрували: об’єм
форсованого видиху в 1 секунду (ОФВ1, л), життєву ємність легень (ЖЄЛ,
л), резервний об’єм вдиху і видиху (РОвд., мл) (РОвид., мл), індекс
Тіффно (ОФВ1/ЖЄЛ, %), пікову і максимальні об’єми швидкостей форсованого
видиху у точці 25, 50, 75 % форсованої ЖЄЛ (ПОШ, л/с) (МОШ25, л/с)
(МОШ50, л/с) (МОШ75, л/с), дихальний об’єм (ДО, мл), хвилинний об’єм
дихання (ХОД, л/хв.), частоту дихання (ЧД, цикл/хв.) (Кузнєцова В.К.,
Аганезова Є.С., Яковлева Н.Г. та ін., 1996). Всі об’ємні показники
приводили до умов BTPS. Газообмінну функцію вивчали за допомогою
газоаналізаторів типу ПГА-КМ, ПГА-ДУМ. Реєстрували: відсотковий вміст
кисню та двоокису вуглецю в пробах повітря, що вдихається (FІО2, об.%)
та видихається (FЕО2, об.%), (FЕСО2, об.%). Газообмінні показники
коректувалися з урахуванням умов STPD. Розраховували коефіцієнт
утилізації кисню (?FО2, об.%), швидкість споживання кисню (VO2, мл/хв.),
швидкість виділення двоокису вуглецю (VCO2, мл/хв.), дихальний
коефіцієнт (R, відн.од.), вентиляторний еквівалент по кисню (ВЕ, відн.
од.), кисневу вартість дихального циклу (VO2/ЧД, мл/цикл.),
неметаболічний залишок двоокису вуглецю (Ехс СО2, мл/мин), кисневу
вартість серцевого циклу (VO2/ЧСС, мл/уд), кисневу вартість 1 Вт
виконаної роботи (VO2/N, мл/Вт), інтегральний показник ефективності
кардіореспіратрорної системи (ІПЕ, відн. од.) (Аулік І.В., 1990).
Резерви дихальної системи оцінювали за допомогою розрахункових
показників: резерву потужності (ОФВ1/кг, мл/кг), резерву мобілізації
(ХОД/МВЛ, %), резерву ефективності (ВЕ, відн. од.) (Дубілей В.В.,
Дубілей П.В., Кучкин С.М., 1991). Дослідження проводили як в стані
спокою, так і при виконанні ступінчато-збільшуваного навантаження на
велоергометрі. Фізичну працездатність вивчали за методикою Карпмана
В.Л. Аеробну продуктивність оцінювали за розрахованою величиною
максимальної швидкості споживання кисню (МСК, мл/хв) і її відносним
значенням (МСК/кг, мл/хв/кг) (Карпман В.Л., Білоцерковський З.Б., Гудков
І.А., 1974).

Стан процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного
захисту (АОЗ) вивчали в еритроцитах крові за допомогою біохімічних і
спектрофотометричного методів. Використовували венозну кров, після
забору стабілізовану 2% розчином етилендіамінтетраацетатом натрію (ЭДТА
Na). За два дні до узяття проби ніякі впливи до обстежуваних не
застосовувалися. Вміст ТБК-активних продуктів визначали за
загальноприйнятим методом (Колб В.Г., Камишніков В.С., 2000). Стан
антиоксидантної системи (АОС) визначали спектрофотометричним методом
за загальною антиокислювальною активністю (ЗОА) сироватки крові (Семенов
В.Л., Ярош А.М., 1985), рівнем активності супероксиддисмутази (СОД) в
еритроцитах (Чеварі С., Чаба І., Секей П., 1985), каталазоподібній
активності (КА) еритроцитів (Королюк М.А., Іванова Л.І., Майорова І.Г.,
Токарєв В.Є., 1988), рівнем церулоплазміна (ЦП) у сироватці крові,
(Базарнова Н.О., 1986). Гематологічні методи включали: визначення вмісту
гемоглобіну в крові (г/л) уніфікованим гемоглобінцианідним методом,
підрахунок кількості еритроцитів і лейкоцитів здійснювався уніфікованим
методом у рахунковій камері Горяєва (Романова А.Ф., 2000). Вивчення
лейкоцитарної формули здійснювався уніфікованим методом морфологічного
дослідження формених елементів крові з їхнім диференціальним підрахунком
не менш ніж на 200 кліток лейкоцитів. Визначали вміст сегментоядерних і
палочкоядерних нейтрофілів (%), эозинофілів (%), лімфоцитів (%),
моноцитів (%) (Меншиков В.В., 1987). Досліджували капілярну кров,
одержувану з проколу пальця руки. Аналіз проводили натще в ранковий час.
За два дні до узяття проби ніякі впливи до обстежуваних не
застосовувалися. Оцінку адаптивних станів організму обстежуваних
проводили за методикою Гаркаві Л.Х. і спів. (Гаркаві Л.Х., Квакіна Є.Б.,
Уколова М.А., 1990). Отримані результати досліджень були оброблені
статистично з використанням t-критерію Ст’юдента, кореляційного і
факторного аналізу. Основна математична обробка проводилася на
персональному комп’ютері за допомогою програм Excel і STATІSTІCA 6,0.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛIДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

У результаті 1-ї серії досліджень, нами було виявлено, що всі
використані впливи, а саме велотренування, прийом мілдронату і їхнє
поєднання, сприяли підвищенню пристосувальних можливостей
серцево-судинної системи студентів із низьким рівнем соматичного
здоров’я. Однак ступінь ефективності змін у трьох групах був різний
(рис.1). Ерготропна дія фізичних навантажень у сполученні з мілдронатом
проявилася вже в стані спокою. Позитивний інотропний ефект милдронату
спостерігався і при виконанні стандартного фізичного навантаження
потужністю 100Вт. При цьому найвище значення індексу напруги міокарду
(ІНМ) було зафіксовано в групі, що тренувалася в аеробному режимі без
додаткових впливів. Чітка зворотна залежність простежувалася при оцінці
ефективності функціонування серця. Так, найбільш високе значення
критерію ефективності міокарда спостерігалося у студентів 3-ї групи, а
найменш високе у 1-й. Аналогічна закономірність була виявлена при
виконанні стандартного навантаження потужністю 100 Вт. Зниження напруги
при виконанні роботи в групі, що поєднувала фізичні тренування з
прийомом препарату, супроводжувалося ростом ефективності функціонування
міокарда. Разом з тим, в умовах м’язової діяльності, при різній величині
напруги міокарда в 1-й і в 2-й групах, критерій його ефективності був
практично однаковим. У випадку використання мілдронату в комбінуванні з
фізичним навантаженням спостерігалося оптимальне поєднання ефективності
й економічності діяльності серця, як в умовах спокою, так і під час
м’язової діяльності. Імовірно, акумуляція метаболічного і
кардіопротекторного ефектів мілдроната плюс структурно-функціональні
перебудови міокарда під дією аеробного тренування, на тлі
удосконалювання регуляторних механізмів, дозволило вивести систему
кровообігу студентів 3-ї групи на найбільш високий рівень функціонування
в порівнянні з обстежуваними інших груп.

У реакціях системи зовнішнього дихання і газообміну також відзначені
різноспрямовані пристосувальні зміни. Процес адаптації до фізичних
навантажень супроводжується мобілізацією прихованих можливостей апарата
зовнішнього дихання, що відображують резерви потужності, мобілізації й
ефективності дихальної системи. Параметром резерву потужності може
служити відношення об’єму форсованого видиху до маси тіла обстежуваних
(ОФВ/кг). Найбільш високі значення показника, як у стані спокою, так і
під час тестуючої роботи, спостерігалися в студентів 1-ї та 3-ї груп, що
тренувалися в аеробному режимі. В обстежуваних, що тільки приймали
мілдронат і не виконували фізичних навантажень, величина даного
параметра практично не змінилася в порівнянні з фоновими даними. Як
параметр резерву мобілізації, нами було прийнято відсоткове відношення
хвилинного об’єму дихання на різних ступенях навантажувального тесту до
максимальної вентиляції легень (ХОД/МВЛ). У стані спокою величина
резерву мобілізації практично була однаковою у всіх групах обстежуваних.
При виконанні тестуючого навантаження, найбільш низькі значення
показника ХОД/МВЛ спостерігалися в студентів, що тренувалися в аеробному
режимі. Стосовно резервів економічності-ефективності, які відображує на
рис. 2 вентиляторний еквівалент (ВЕ) і відсоткова величина утилізації
кисню (FeO2), було виявлено, що при виконанні фізичної роботи, найбільш
ефективні реакції означених параметрів відзначалася в обстежуваних, які
використовували комбіновану схему коригуючих впливів.

?

?

¦

Oe

2

h

j

l

n

p

r

t

v

x

z

|

~

?

¦

O

Oe

O

AEE4

?

!`>-@?AOB?CaDOE„G\NNU?Z:fok¶rat6w8wdw?z†|Ae|\„d?///////cUUUI///AAUUAUU

¤`„e

dha$

4женості в реалізації термінових пристосувальних реакцій у відповідь на
тестуюче навантаження. Така неготовність пояснюється недосконалістю
адаптаційних перетворень у деяких ланках дихального ланцюжка, що
вимагають більш тривалого терміна. Однак морфо-функціональні зміни
бронхо-легеневого дерева, викликані тренуванням, на тлі прийому
мілдронату, що активує тканинні структурно-метаболічні перебудови,
обумовили ефективну, і в цей же час економічну, вентиляторну реакцію
організму обстежуваних на стандартне фізичне навантаження. Разом із тим,
найважливішим придбанням проведених впливів стало розширення основних
функціональних резервів дихальної системи.

Завдяки проведеній корекції у всіх студентів підвищився рівень
неспецифічної резистентності організму. Так, фонова реакція тренування
(РТ), з ознаками напруженості, змінилася на реакцію спокійної активації
(РСА) в 1-й групі, реакцію підвищеної активації (РПА) з ознаками напруги
в 2-й і повноцінною реакцією підвищеної активації (РПА) у 3-й групі.
Застосування мілдронату і фізичних навантажень аеробного характеру
супроводжувалося ростом вмісту лімфоцитів у лейкограмі на 50,0 %,

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020