МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

КУЛЯ ОЛЕНА ОЛЕГІВНА

УДК: 616 – 053.31 – 056.3

Перинатальні чинники ризику розвитку алергії у немовлят

14.01.10 – педіатрія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЛЬВІВ – 2004

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі факультетської та шпитальної педіатрії
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
МОЗ України.

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор

Беш Леся Василівна

Львівський національний медичний
університет

імені Данила Галицького МОЗ
України,

професор кафедри факультетської та
шпитальної педіатрії

Офіційні опоненти: кандидат медичних наук, доцент

Лобода Валентина Федорівна,

Тернопільська державна медична
академія

імені І. Я. Горбачевського МОЗ
України,

завідувач кафедри факультетської та
госпітальної педіатрії

доктор медичних наук, професор

Шунько Єлизавета Євгеніївна,

Київська медична академія
післядипломної освіти

імені П.Л. Шупика МОЗ України,

завідувач кафедри неонатології

Провідна установа – Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН
України,

відділення неонатології, м. Київ

Захист відбудеться “ 27 “ червня 2004 року о 12 год. на засіданні

Спеціалізованої вченої ради К 35. 600. 04 при Львівському національному
медичному університеті імені Данила Галицького (79010, м. Львів, вул.
Пекарська, 69)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького (79000 м. Львів, вул.
Січових Стрільців, 6)

Автореферат розісланий “ 27 ” травня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук
А.І. Попович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зростання частоти і рання маніфестація алергічних
захворювань у дітей протягом останніх років викликає серйозне
занепокоєння серед лікарів, які займаються цією проблемою. Несприятливі
фактори оточуючого середовища, інфекції, пасивне та активне паління і
багато інших чинників сприяють росту поширення атопії (Студеникин М.Я.,
Балаболкин И.И., 1998; C.A. Jones, J.A. Holloway, J.O. Warner, 2000).
Те, що вибух росту алергічних захворювань відбувся за короткий проміжок
часу, вказує на наявність комплексного впливу різноманітних факторів,
які вже в пренатальному періоді визначають ризик розвитку алергії (Конь
И.Я., Фатеева Е.М., Глющинская М.В., 1999). У зв’язку з цим великий
інтерес дослідників викликає оточення плода, його вплив на формування
атопії в подальшому (Королева Л.И., 1999; J. Warner, A. Jones, E. Miles,
B. Colwell, 1997). Багато років панувала думка про те, що незрілі
тканини плода не володіють імунологічною компетентністю (Белова О.М.,
1987). Сьогодні вже відомо, що з 3-го місяця внутрішньоутробного життя
імунна система плода починає активно синтезувати Ig E, причому
інтенсивність синтезу визначається генотиповими чинниками та рівнем
антигенної стимуляції (Нагорнюк В.Г. 2002; Exner H., Greinecker G.,
1996; A. Lopez – Garcia, D. Paz Martinez, A. Galindo – Garcia, 1996;
J.O. Warner, C.A. Jones, E. Miles, Colwall, 2000).

У разі виникнення симптомів захворювання потрібне тривале лікування. Та
відомо, що хворобу легше попередити, ніж вилікувати (Косман І.Д, 1996;
Погомій Н.М., Святкина О.Б., Мишина Т.Г., 2001; Jones E.A., Jr. Mc.
Cormick C.C., 1996; J.A.Warner, A.C. Jones, E.A. Miles, J.O. Warner,
1996). Тому пріоритети надаються власне профілактиці алергічної
патології. Цією проблемою займаються чимало організацій: Європейське
товариство педіатричної гастроентерології, гепатології і харчування;
Комітет з харчування Американської академії педіатрії; спеціальна група
Європейської академії алергології і клінічної імунології.

Результати наукових досліджень і клінічна практика дозволили визначити
основні принципи запобігання алергії (J.A.Warner, A.C. Jones, E.A.
Miles, J.O. Warner, 1996; C.A. Jones, J.A. Holloway, J.O. Warner, 2000).
Вони включають три рівні: первинну (до розвитку сенсибілізації),
вторинну (неонатальне втручання після сенсибілізації, але до розвитку
перших проявів алергії), третинну (після появи перших ознак алергії).

Найефективнішою, безумовно, є первинна профілактика (J.A.Warner, A.C.
Jones, E.A. Miles, J.O. Warner, 1996; C.A. Jones, J.A. Holloway, J.O.
Warner, 2000).

Стратегія вторинної профілактики алергії полягає в ранній ідентифікації
факторів ризику з метою створення комплексу заходів, що запобігають
першим проявам захворювання (O. Strannegard, 2000).

Алергія охоплює всі вікові групи населення, але найменш відомою і
вивченою є дана проблема у новонароджених дітей. Неонатальний період
один із найвідповідальніших в житті людини. Будь-які зміни в перші дні
після народження можуть призвести до серйозних наслідків у майбутньому
(Суліма О.Г., 1999). Ми знайшли лише поодинокі повідомлення про
особливості формування алергії, починаючи з перинатального періоду.
Детального опису методів комплексної терапії алергії саме у
новонароджених дітей в доступній літературі немає, внаслідок чого
призначене лікування інколи може завдати шкоди.

У наукових публікаціях недостатньо уваги надається катамнестичним
спостереженням за дітьми з перинатальними чинниками ризику розвитку
алергії та результативності заходів профілактики алергічних захворювань
у них.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна
робота виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри факультетської
та шпитальної педіатрії Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького “Визначення прогностичного значення
внутрішньоутробної і постнатальної гіпоксії у формуванні соматичної і
неврологічної патології у дітей. Розробка методів ранньої діагностики,
лікування, профілактики і реабілітації” (номер держреєстрації
0198U000871).

Мета дослідження: підвищення ефективності профілактики та лікування
алергії у немовлят на підставі вивчення перинатальних чинників ризику її
розвитку.

Завдання дослідження:

Проаналізувати частоту і клінічні прояви алергії у новонароджених.

Вивчити фактори ризику розвитку алергії у новонароджених.

Виявити особливості імунного статусу у новонароджених з проявами
алергії.

Проаналізувати мікробний пейзаж калу та копрограму в немовлят з проявами
алергії.

Дослідити етіологічну структуру алергії у немовлят за допомогою методів
специфічного тестування in vitro.

Розробити та впровадити алгоритм лікування алергії у новонароджених і
вивчити його ефективність.

На підставі результатів математичного способу прогнозування алергії у
новонароджених розробити комплекс профілактичних заходів розвитку
алергії у немовлят і катамнестично оцінити їх ефективність.

Об’єкт дослідження — прояви алергії у немовлят.

Предмет дослідження — анамнестичні дані, клінічні особливості алергії,
гемограма, рівні загального Ig E у пуповинній і периферичній венозній
крові та сироваткового Ig A, копрограма, мікробний пейзаж калу,
результати специфічного алерготестування in vitro, критерії
ефективності лікування і профілактики.

Методи дослідження. Поставлені завдання вирішувалися за допомогою збору
анамнезу, клініко-лабораторних та статистичних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні проведено
комплексне вивчення особливостей виникнення та розвитку алергії у
новонароджених дітей. Запропонований спосіб індивідуального
прогнозування розвитку алергії у осіб цієї вікової групи. Отримані
важливі дані про формування атопічного фенотипу під впливом
несприятливих чинників ще в антенатальному періоді. Визначені
перинатальні передумови розвитку алергії у немовлят. Описані її
різноманітні клінічні прояви та особливості перебігу.

Показана наявність зв’язку між алергією та такими факторами: обтяженим
алергологічним анамнезом, пізнім гестозом, супутньою патологією
вагітності, вживанням ліків та зловживанням облігатними алергенами під
час вагітності, патологією пологів, пізнім прикладанням дитини до
грудей, раннім введенням молочних сумішей, змішаним та штучним
вигодовуванням, супутніми захворюваннями новонароджених.

Показана роль підвищеного рівня загального Ig E в пуповинній венозній
крові як фактору ризику розвитку атопії у немовлят. Встановлено, що
комплексна оцінка вмісту загального Ig E, Ig А, еозинофілів в
периферичній крові дозволяє підтвердити алергічну природу клінічних
проявів у новонароджених. У роботі доведено, що у немовлят з клінічними
проявами алергії часто спостерігається порушення мікроекології
кишечника, а копрограма у них не має характерних особливостей.

На підставі катамнестичних спостережень доведений зв’язок сенсибілізації
у періоді новонародженості з розвитком алергічної патології на першому
році життя.

Запропоновані методи первинної, вторинної, третинної профілактики
алергії у немовлят. Починаючи з періоду новонародженості, вивчена
ефективність третинної профілактики розвитку алергії.

Практичне значення отриманих результатів. Вивчені причини,
фактори ризику розвитку та клінічні особливості алергії у
новонароджених. Розроблений спосіб індивідуального прогнозування
розвитку її клінічних проявів надає можливість своєчасного проведення
превентивних заходів та зменшення ризику алергії у немовлят.
Запропоновані лабораторні показники підтвердження алергічного генезу
клінічних проявів у новонароджених, серед яких найбільш вагомими
виявилися підвищення вмісту загального Ig E в периферичній венозній
крові, зниження сироваткового Ig А, еозинофілія в периферичній крові,
порушення мікроекології кишечника.

Рекомендовано комплексний план лікування алергії у новонароджених, який
включає: гіпоалергенну дієтотерапію матері-годувальниці, при потребі
штучного вигодовування немовлят – використання адаптованих
гіпоалергенних, соєвих та кисломолочних сумішей; контроль за станом
травного каналу (використання ентеросорбентів, пре- та пробіотиків).
Доведена недоцільність призначення антигістамінних препаратів у
пацієнтів даної вікової групи. Розроблені методи перинатальної
профілактики алергії.

Результати дослідження впроваджені в роботу дитячих установ м. Луцька
(Луцького міського клінічного пологового будинку, Волинської обласної
дитячої клінічної лікарні, Волинської обласної дитячої консультативної
поліклініки), Запорізької багатопрофільної дитячої лікарні № 5, дитячої
клінічної лікарні № 2 м. Дніпропетровська, Чернівецької обласної дитячої
клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою
працею автора. Дисертант вивчила та узагальнила дані вітчизняної та
зарубіжної літератури з проблеми алергії у немовлят, сформулювала мету
та завдання дослідження. Здобувачем проведені клінічні спостереження,
специфічне алерготестування. Автор брала участь у заборі лабораторного
матеріалу та імунологічних дослідженнях. Особисто створена комп’ютерна
база даних результатів обстеження, здійснено аналіз результатів
клінічних та лабораторних досліджень із застосуванням сучасних
статистичних і графічних комп’ютерних програм. Написані всі розділи
дисертації та сформульовані висновки. Автором самостійно розроблена та
впроваджена в практику охорони здоров’я схема профілактичних заходів та
вивчена ефективність застосування окремих медикаментів (антигістамінних
препаратів, пре– та пробіотиків, ентеросорбентів) і адаптованих молочних
сумішей.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційних
досліджень оприлюднено на XVII конгресі Світової федерації українських
лікарських товариств (Львів, серпень 2000), III Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Актуальні питання педіатрії”,
присвяченій пам’яті член-кореспондента НАН, АМН України, РАМН, професора
В.М. Сідельникова (Київ, 2001), І з’їзді алергологів України (Київ,
2002), науково-практичній конференції алергологів України “Раннє
виявлення та лікування алергічних захворювань” (Вінниця, 2003),
конференції педіатрів, алергологів, пульмонологів м. Львова та області
“Алергологія дитячого віку: проблеми і перспективи” (Львів, 2003).

Публікації. Основні положення роботи висвітлені в 4 статтях у провідних
фахових виданнях України, а також у 3 тезах, які ввійшли до складу
матеріалів з’їздів, конгресів та конференцій, вказаних вище.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 144 сторінках та
складається зі вступу, огляду літератури, розділу, присвяченому методам
дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальненню
результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку
використаних джерел, що включає 218 найменувань (з них 98 іноземних),
додатків (5). Робота ілюстрована 16 таблицями та 15 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставлених завдань
проведені дослідження в 168 дітей, які були розподілені на 3 групи.
Основну групу (1) склали 70 новонароджених з проявами алергії.
Контрольну (2) – 70 практично здорових новонароджених. Для вивчення in
vitro структури харчової, пилкової та епідермальної сенсибілізації
методом специфічного лейколізу (СЛ) та фонової сенсибілізації методом
“бляшкоутворення” (БУ) сформовано 3 групу з 28 дітей грудного віку із
проявами алергічного конституційного дерматиту, дитячої екземи. У цих 28
немовлят у неонатальному періоді спостерігалася токсична еритема. З
метою оцінювання ефективності розроблених третинних заходів профілактики
розвитку алергії пацієнти основної групи були розділені на дві підгрупи:
1А підгрупу склали 30 дітей, яким проводили заходи третинної
профілактики розвитку алергії, 1Б – 30 дітей, яким третинна профілактика
не проводилася. Всі ці діти в неонатальному періоді мали прояви алергії.

Новонароджені 1 та 2 груп не відрізнялися терміном гестації
(40,0±2,9 та 40,0±2,8 тижня відповідно; р(0,05), масою при народженні
(3300,0±200,0 та 3400,0±300,0 г відповідно; р(0,05).

Загальноклінічні методи включали: детальне вивчення анамнезу,
генеалогічних даних, об’єктивне обстеження, лабораторне дослідження
(загальний аналіз крові та сечі, копрологія).

У роботі, поряд із загальноклінічними, використані методи оцінки
імунологічних показників і вивчення кишкового мікробіоценозу.
Проводилася специфічна алергодіагностика in vitro.

Імунологічні дослідження полягали у визначенні загального Іg E в
пуповинній та периферичній венозній крові імуноферментним
мікрострічковим методом, а рівня Іg А в сироватці крові — методом
імунодифузії за Mancini і співавт. (1965).

Алергодіагностику in vitro харчової, пилкової та епідермальної
сенсибілізації проводили із застосуванням методів СЛ (Третьякевич З.М.,
1980) та БУ (Манолова Е.П., Фадєєва К.І., Пшикова Л.Х., 1981), які
грунтуються на вивченні in vitro чутливості лейкоцитів периферичної
крові до різноманітних алергенів.

Специфічну діагностику медикаментозної алергії in vitro проводили за
допомогою реакції ШОЕ з медикаментами, заснованої на вивченні чутливості
еритроцитів периферичної крові до ліків (В.А. Одинакова, Д.Б.
Каликштейн, Л.А. Мороз, Н.Н. Квитко, 1985), та експрес-методом, що
враховує час згортання крові в присутності алергенів (Дизик Г.М., 1988).

Для бактеріологічного дослідження проб випорожнень (кал на мікробний
пейзаж) ми користувалися методикою Р.В. Епштейн-Літвак і співавт.
(1977).

Статистичний аналіз результатів дослідження здійснювали на
персональному комп’ютері за допомогою статистичного пакету
’’Statіstica’’ (StatSoft, США), програми “Microsoft Exel-2000”.
Використовувались описуюча статистика, кореляційний аналіз,
параметричний аналіз Стьюдента. При статистичній обробці отриманих
результатів, що відповідали нормальному (гаусовському) розподілу,
використовували загальноприйняті в медицині методи варіаційної
статистики. Проведений множинний логістичний регресійний аналіз. Оцінка
достовірності відмінностей між порівнювальними показниками здійснювалася
за критерієм (2.

Результати власних досліджень та їх обговорення. З метою вивчення впливу
різноманітних факторів на виникнення і розвиток алергії у новонароджених
дітей проведено детальний аналіз анамнезу у 140 новонароджених основної
та контрольної груп з використанням спеціальної анкети-опитувача. Таке
дослідження дозволило підтвердити дані літератури (Помиткіна Л.Р.,
1998; Exner Н., Greinecker G., 1996) про важливу роль спадкової
схильності в генезі алергічної патології. Випадки алергічних захворювань
зареєстровані у 80 % сімей дітей основної групи, що значно перевищує
аналогічний показник (17,2 %) у контрольній групі. На обтяженість по
лінії матері припадало 22,85 %; по лінії і батька, і матері — 31,4 %;
по лінії батька — 14,3 %; по лінії братів і сестер — 11,4 %. Таким
чином, наші дані співпадають з результатами досліджень W. Cookson і
співавт. (1999) про те, що в переважній більшості випадків ген атопії
передається материнською хромосомою.

Аналіз характеру алергічної патології показав, що у більшості родичів
дітей основної групи реєструвались алергічні прояви у вигляді атопічного
дерматиту (35,7 %), екземи (27,1 %), кропив’янки (22,9 %), набряку
Квінке (11,4 %) на харчові та медикаментозні алергени, рідше
зустрічалися бронхіальна астма (1,4 %), поліноз (1,4 %) та інші види
алергії. Отже, наші результати доводять, що успадковується не якесь
конкретне захворювання, а здатність до алергічних реакцій взагалі.

Досліджуючи фактори, які підвищують ризик виникнення алергії, ми
особливу увагу звертали на шкідливості в антенатальному періоді,
перинатальну патологію, пасивне та активне паління батьків, характер
вигодовування немовлят.

Вивчення перебігу антенатального періоду у дітей основної групи
дозволило виявити фактори, які сприяють внутрішньоутробній
сенсибілізації плода, а саме: професійні шкідливості — 31,4 %; паління
та алкоголізм батьків – 5,7 %; гестози вагітних жінок – 24,3 %.

Ускладнений перебіг вагітності спостерігався майже з однаковою частотою
в основній і контрольній групах (85,7 % і 77,1 % відповідно; р(0,05),
але, якщо в контрольній групі переважали ранні гестози (50 % проти 28,6
%; р(0,01), то в основній групі — пізні гестози у вигляді прееклампсії
легкого, середнього та важкого ступенів (24,3 % проти 2,8 %; р(0,001).
Мабуть, тому й частота застосування медикаментозних препаратів була в
матерів основної групи майже в 2 рази більшою (55,7 % проти 30 %;
р(0,01). Останнє пов’язане також з перенесеними вагітними жінками
основної групи гострими захворюваннями (гостра респіраторна вірусна
інфекція, бронхіт, пієлоцистит). Тому, якщо вагітні контрольної групи
отримували переважно полівітаміни (32,9 %), то вагітні основної групи
поряд з вітамінами — антибіотики пеніцилінового ряду (15,7 %),
цефалоспорини (8,6 %), макроліди (5,7 %), клотримазол (5,7 %), ністатин
(8,6 %), бісептол (4,3 %), заспокійливі (валеріану, настій пустирника —
20 %), гіпотензивні (допегіт, коринфар, нифідипін — 58,7 %),
відхаркувальні (бромгексин, лазолван — 4,3 %) та спазмолітичні засоби
(но–шпу, папаверину гідрохлорид, еуфілін — 21,4 %), антианемічні
препарати (фероплекс, конферон, тардиферон, ранферон, актиферрин,
гемофер, ферамід, ферро–градумент — 22,8 %).

Наші дослідження показали, що патологія пологів частіше спостерігалася в
основній групі, ніж в контрольній. Стрімкі та швидкі пологи з однаковою
частотою реєструвались у матерів обох груп (2,8 % проти 2,8 %; р(0,05),
тоді як пологи затяжні та шляхом кесаревого розтину спостерігались у
першій групі в 4 рази частіше (11,4 % проти 2,8 %; р(0,05), що було
основою для застосування медикаментозного лікування (окситоцину,
сибазону, розчину глюкози, дімедролу, атропіну, препаратів для
внутрішньовенного наркозу, новокаїну та ін.).

Ми прослідкували за частотою травматизму під час пологів і виявили, що
у дітей основної групи частіше спостерігалися пологові травми (переломи
ключиці, кефалогематоми, плексити), ніж в контрольній групі (8,6 % проти
1,4 %; р(0,05).

Слід звернути увагу на аліментарні чинники, які призводили до розвитку
алергії у новонароджених. Встановлено, що раціон 41,4 % матерів дітей
основної групи під час вагітності включав велику кількість коров’ячого
молока, а також такі продукти, як цитрусові, полуниці, малину, шоколад,
какао, рибу та ін. Перевантаженим облігатними алергенами, особливо
коров’ячим молоком, залишалося харчування у 28,5 % матерів і після
народження дитини.

Звертає на себе увагу те, що час першого прикладання до грудей дітей
основної групи в 45 випадках (64,3 %) був відтермінований на декілька
годин. У них частіше спостерігалося раннє застосування для докорму
молочних сумішей і перехід вже в перші тижні життя на штучне
вигодовування (40 %). У пацієнтів 1 групи з обтяженим алергологічним
анамнезом, які були прикладені до грудей у першу добу і перебували на
природному вигодовуванні, у 5 разів рідше розвивалися прояви алергії,
ніж у тих, які прикладалися до грудей після третьої доби і перебували на
змішаному чи штучному вигодовуванні (8,6 % і 40 %; р(0,001).

Нами виявлені випадки виникнення алергії у новонароджених після
вживання матерями-годувальницями певних продуктів харчування, а також
під час лікування немовлят окремими медикаментами. Так, згідно даних
анамнезу, можливою безпосередньою причиною розвитку харчової алергії у
новонароджених 1 групи було вживання матерями-годувальницями моркви
(1,4 %), мандаринів (8,6 %), риби (8,6 %), томатів (1,7 %), курячого
яйця (2,8 %), червоних яблук (1,4 %), а медикаментозної – застосування
антибіотиків (22,8 %), серед яких домінували препарати пеніцилінового
ряду (14,3 %); вітамінів В1 (5,7 %), В6 (2,8 %), В12 (1,4 %), С (5,7 %).
Виявлення тригерних факторів дозволяє усунути їхній вплив на організм,
що сприяє запобіганню алергічним захворюванням у майбутньому.

Поглиблений аналіз причинних і сприятливих факторів розвитку алергії у
новонароджених дозволив нам спрогнозувати ймовірність її розвитку у
вигляді математичної моделі, для побудови якої ми застосували метод
множинної логістичної регресії. Ризик розвитку алергії у новонароджених
змодельовано наступною формулою:

ln(R)=-3,7095 + 3,2396 ОА – 2,1621 РГ + 3,2918 ПГ + 1,4967 ЛВ + 4,3303
ППГ – 1,1408 ЗШ + 2,0639 ОАВ,

де R — ризик розвитку алергії у новонароджених дітей; OА – обтяжений
алергологічний анамнез; РГ — ранній гестоз; ПГ – пізній гестоз; ЛВ –
вживання ліків під час вагітності; ППГ – пізнє прикладання
новонародженої дитини до грудей; ЗШ – змішане та штучне
вигодовування; ОАВ — зловживання облігатними алергенами під час
вагітності.

Дана формула характеризується достовірністю отриманих даних (р(0,05) і
побудована на підставі інформаційної вагомості факторів ризику. Якщо
прогнозоване значення ймовірності розвитку алергії за розробленою нами
математичною моделлю знаходиться в межах 0,0 … –0,35, ймовірність
розвитку алергії у новонароджених є низькою; 0,36–0,7 – середньою;
0,71–1 – високою. Ми вважаємо, що середнє та високе значення ймовірності
розвитку алергічних захворювань є показанням для проведення
профілактичних заходів. Для зручності використання розрахованої моделі у
практичній медицині було розроблено таблицю, яка враховує різні
комбінації чинників ризику.

Рання реалізація алергії, що розвинулася на фоні спадкової схильності та
дії несприятливих анте- і постнатальних чинників, спостерігалась у
вигляді наступних проявів: токсична еритема – 48,6 %, попрілості при
доброму догляді – 34,2 %, кропив’янка – 21,4 %, дитяча екзема – 1,4 %,
геморагічний васкуліт – 1,4 %, алергічна ентеропатія — 1,4 %. Підставою
для цих діагнозів була типова клінічна картина і дані додаткових
досліджень.

Відомо, що токсична еритема трактується неоднозначно (Шабалов
Н.П., 1996; H. Odelram, B. Bjorksten, E. Leander, N.I. Kjellman, 1995).
Щоб прослідкувати в катамнезі зв’язок між проявами алергічного
конституційного дерматиту і дитячої екземи з токсичною еритемою, ми
включили дітей з її ознаками в основну (1) групу.

Дослідження периферичної крові показали, що у 34,3 % дітей основної
групи спостерігалась еозинофілія вище 5 %. Водночас у дітей контрольної
групи вміст еозинофілів був у межах норми. Виявлена нами еозинофілія
може трактуватися як підтвердження алергічного генезу клінічних проявів
у новонароджених.

У своїй роботі ми намагалися виявити імунологічні маркери, які дозволили
б підтвердити алергічний характер клінічних проявів у дітей основної
групи. Визначення в пуповинній крові рівня загального Ig E проведено у
34 дітей 1 і 2 груп, батьки яких в анамнезі мали прояви алергії. В
периферичній венозній крові досліджували загальний Ig E (36
новонароджених, з яких 25 дітей основної і 11 – контрольної груп) та
сироватковий Ig A (51 немовля, серед яких 35 основної та 16 контрольної
груп). Кров у пацієнтів основної групи забирали на 1–3 день клінічних
проявів.

У 41,2 % дітей основної та 5,9 % контрольної груп вміст загального Ig E
у пуповинній венозній крові був 0,7 МОД/мл та вище, у 5,9 %
новонароджених 1 групи та 47,1 % контрольної – менше 0,01 МОД/мл.
Середня концентрація загального Ig E у пуповинній крові дітей основної
групи становила 0,541(0,194 МОД/мл, що значно перевищує аналогічний
показник у дітей контрольної групи – 0,098(0,142 МОД/мл; р(0,05.

Виявлено підвищення концентрації загального Ig E у периферичній венозній
крові вище 1 МОД/мл у 41,7 % дітей основної та 11,1 % контрольної
груп. Середні показники концентрації Ig E у периферичній венозній крові
дітей основної групи були більшими, ніж у новонароджених контрольної
групи (0,758(0,227 МОД/мл і 0,353(0,290 МОД/мл відповідно; р(0,05).

Таким чином, підвищений рівень Ig E в пуповинній крові може служити
об?єктивним критерієм для підбору дітей групи ризику щодо розвитку
атопічних захворювань у ранньому дитинстві. Врахування цього показника
дає підставу для проведення заходів вторинної профілактики алергічних
захворювань, що, в свою чергу, дозволить попередити дану недугу на самих
ранніх етапах її розвитку. Підвищений вміст загального Ig E в
периферичній венозній крові вказує на наявність атопії у новонароджених
і зумовлює необхідність лікувальних та профілактичних заходів.

У 11,8 % дітей основної групи вміст загального Ig А у периферичній
венозній крові знаходився в межах 0,014–0,008 г/л, у 1,9 % пацієнтів
цієї групи був рівним 0,05 г/л. У 35,3 % новонароджених 1 групи
концентрація сироваткового Ig А була нижчою 0,0001 г/л, а у 68,8 % дітей
2 групи – більшою 0,01 г/л. Середні показники вмісту Ig A у дітей
основної групи були достовірно нижчими у порівнянні з новонародженими
контрольної групи (0,0021(0,0016 г/л та 0,0136(0,0016 г/л; р(0,001), що
підтверджує алергічний генез клінічних проявів у немовлят 1 групи.

Дослідження калу на мікробний пейзаж проведено у 58 пацієнтів основної
групи, починаючи з 4 тижня життя. У 55,2 % дітей з проявами алергії
встановили порушення мікроекології кишечника. Ми відзначали високі рівні
біфідумбактерій (( lg 8 КУО/г) у 43,1 %, тоді як нижчі (lg 7-6 КУО/г) –
у 55,2 %. Аналогічна тенденція спостерігалася й по відношенню до
лактобацил: у 53,4 % дітей їх рівень становив lg 6 КУО/г, тоді як високі
рівні (lg 8 КУО/г) виявляли у 46,6 %. Вміст повноцінної кишкової палички
на рівні lg 6-8 КУО/г був у 79,3 %; ( lg 6 КУО/г — у 20,7 %. Кишкові
палички зі зміненими ферментативними властивостями висіяно в 3,4 %
немовлят у концентрації lg 6 КУО/г. Випорожнення деяких дітей (11,9 %)
містили представників кокової флори та умовно–патогенні ентеробактерії у
кількості ( lg 6 КУО/г. При цьому відсоток Escherichia coli зі зміненими
ферментативними властивостями, ентеробактерій становив 1-2 % всіх
мікроорганізмів у 1 г калу. Переважна більшість виділених штамів
стафілококів належали до виду Staphilococcus epidermidis і висівались на
рівні ( lg 3 КУО/г у 6,8 % дітей. Гриби роду Candida виділено у 3,4 % в
кількості ( lg 4 КУО/г. У однієї дитини висіяно Staphilococcus aureus. У
деяких пацієнтів ми відмічали асоціації умовно-патогенних
мікроорганізмів типу: Staphilococcus epidermidis + Enterobacter (3,4 %);
Enterobacter + Staphilocoсcus аureus + Candida (1,7 %).

Таким чином, отримані результати співпадають з існуючими літературними
даними (В.В. Бережной, Н.К. Унич, И.Б. Орлюк та співавт., 1999; С.Г.
Макарова, Т.Э. Боровик, И.И. Балаболкин, В.А. Ревякина, 2001) про те, що
однією з суттєвих ланок патогенезу алергії є порушення співвідношення
кишкової флори, що сприяє посиленому розмноженню гістаміногенної флори,
яка підвищує рівень гістаміну в організмі.

///ic/U//i///////////////

r a †

:8;x;

Похожие записи